Латинське письмо у міських канцеляріях Руського воєводства XVI-XVII ст.

Мартін Крашовський (?) (1588-1593, 1598 рр.) (див. дод. С.2.3.)

Переважно польськомовні записи. В порівнянні із попередніми почерками, чіткіше проявляється відмирання постготичної писарської практики та більша курсивність письма. Залишається петлиста форма d або d із відокремленим, виведеним під кутом нижнім овалом. Проте вже застосовано перо із гуманістичною заточкою, що дає виразно меншу вагу літер, округлий корпус. Ознаками курсивності є похилий почерк, чітко виражений правобічний нахил фактично всіх графем із виносними, більш розвинена сполучна система літер. Схожі за морфологією взірці біглої італіки зафіксовані у Франції в 1540-х рр. [183, c. 143, 170]. «Ламана» форма y фіксується в письмі краківських книг тестаментів 1580-1590-х рр. [37], і походить із німецького готику Нойдорфера. Для верхніх кінцівок k, l, t характерними є дуговидні правобічні завершення, які раніше слугували сполучниками для сусідніх літер, а тепер втратили цю функцію. Короткі виносні (приблизно 2 корпуси), міжрядкові та міжсловесні інтервали в середньому по 3 корпуси.

Писар С (1590 р.) (див. дод. С.2.4.)

Переважно польськомовні записи, із вкрапленнями латинських канцеляризмів. Почерк є взірцем біглої італіки, із характерними прагненням писаря зробити письмо читабельним (слабо виражена сполучна система, виносні (окрім p) позбавлені петель, загинів, заокруглень, штрихів тощо) і швидким (чітко виражений правобічний нахил, майже діагональний). Спільними із попереднім почерком буквами є «ламана» y та p із дещо іншою, та теж петлистою нижньою виносною.

Писар D (1590 р.) (див. дод. С.2.5.)

Переважно польськомовні записи, із вкрапленнями латинських канцеляризмів. Почерк теж демонструє взірець біглої італіки, зі своїми рисами індивідуального письма: більш розвинена сполучна система, спостерігається «рух» графем угору, підняття лінії рядка вверх у процесі писання, літери із нижніми виносним зазивай витягнуті округлі (y) або із великими петлями (g, z). Писарським новотвором є графіка літери p, в якій коротка горизонталь пересікає основу верхнього овалу. Прикметною теж є графіка трійчастої z, нижній півовал якої продовжується довгою лінією, який проходить аж крізь верхній, утворюючи петлю.

Писар E (1592-1597 рр.) (див. дод. С.2.6.)

Переважно польськомовні записи, із вкрапленнями латинських канцеляризмів. Почерк є взірцем біглої італіки із постготичними впливами (зберігається петлисте d, характерне p, нижні виносні літер похилі та витягнуті). Для самої італіки типовою є форма t, яка наявна в таблицях Я. Словінського [450, s. 95]. «Ламана» форма y традиційно походить із німецького курсиву Нойдерферра [67]. Майже постійне вживання е із незавершеним, «прорізаним» посередині півовалом (спадок постготичного стилю), петлясте видовжене z, r у вигляді літери u тощо можна трактувати як індивідуальні графічні риси почерку. В порівнянні із попередніми почерками, витягнулись виносні (3-3,5 корпусів), та, відповідно збільшились міжрядкові інтервали (4-4,5 корпусів), щоб виносні попереднього рядка не переплітались із літерами наступного. Самі ж літери мають не дуже великий, радше дрібний модуль. Лінія рядка часто невитримана і спадає вниз від його середини.

Писар F (1598-1600 рр.) (див. дод. № Т.2.7.)

В цьому почерку писар пробує вживати нові каліграфічні норми барокової канцелярески. Особливо це помітно у графіці літер b, p, q, t, y, d та ін. Ці елементи фіксуються як в польськомовних записах, так і в латиномовних. Помітно вплив каліграфічних взірців, що наводив у своєму трактаті 1570 р. Дж. Креші [50], хоч проявляється певний консерватизм форм, зокрема постготичне петлисте h та е із відкритим овалом (італіка). Проте одне із основних досягнень нового канцелярського письма не застосоване, сполучна система мало виражена. Просвіти між літери так і ж, як і в італіки. Короткі виносні - 1,5-2 корпуси, відстань між словами приблизно 2 корпуси, між рядками приблизно 3 корпуси.

3.3 Письмо писарів міських канцелярій Перемишльської землі (Дрогобич, Мостиська, Самбір)

Міська канцелярія Дрогобича

Книга уряду ради (1543-1563 рр.) (ЦДІАЛ, ф. 29, оп. 1, спр. 6)

Писар Павло (також писарі А, B, C за номенклатурою Г. Полячкувни)

1543-1545, 1552-1554 рр. (див. дод. С.3.1.)

Письмо перших трьох писарів Дрогобицької канцелярії від 1543-1544 рр., яких визначає Г. Полячкувна, є готико-гуманістичним. Хоча розрізнені нею почерки належать одній людині, писареві Павлові. Певними підставами для графічної диференціації письма є те, що писар використовує готико-гуманістичний курсив (писар А, С у Полячкувни) та напівкурсив (писар В). Проте деякі графеми та їхні елементи (зокрема, довгі виносні) тяжіють до пізньоготичного курсивного написання. Відповідно, можна говорити про певний стилевий еклектизм письма, споріднений різновид.

В курсиві зазвичай тонкі нижні та верхні виносні - p, l, b, t, факельне s. Всі мінускульні літери без виносних потовщені. Графіка t у лігатурі st доволі схожа на графіку у лігатурі сt, яку Словінський визначає типовою для готико-гуманістичного письма у Польщі. Різниця лише в тому, що взірець із дрогобицьких вписів більш біглий і похилий. Кутасті m, n за графічною природою близькі до зразків німецького нотаріального курсиву XIV ст., взірець якого наводить А. Люблінська [175, таб.51]. Близько 2 корпусів міжрядкова відстань, 1-2-відстань між словами, кілька міліметрів - міжбуквенна.

Оригінальна графіка у літери p -похила, майже діагональна волосна нижня виносна, і верхня частина у формі потовщеної лежачої незамкнутої або злегка редукованої у лівій частині «вісімки» (форма, близька до пізньоготичного курсиву). Така графіка майже не зустрічається серед ілюстрацій взірців письма у Словінського, Семковіча, Гейштора та інших палеографів, зате фіксується у краківських книгах прийняття до міського права від 1551-1553 рр. [39, s. 451-477]. Схожу графему, тільки із двочастинним дуктом, помітно в документах красноставської канцелярії від 1600 р. [450, s. 190]. Трапляється широкий косий зріз у а та q, особливо коли літери пишуть ближче до полів, або між словами, де залишається простір. Овали о ледь помітно відкриті. Петлиста похила бігла d теж має виразно успадковану форму готичного письма [154, таб. 114], та вже близька до форми пізньоготичного польського курсиву [450, s. 55]. Літера і зазвичай у формі прямої короткої потовщеної вертикалі із крапкою над корпусом. Довжина факельної S становить в середньому 4-5 корпусів літер-для порівняння, Н. Яковенко називає величезними міжрядкові відстані у 7 корпусів, що виникають за рахунок довжини нижніх виносних [233, c.16].

В напівкурсиві специфічна схожа графіка v та u - півдуга, що спадає вниз, із волосної стає товстою і завершується півовалом. Віддалено нагадує каліграфічний варіант, який подає В. Малов у своєму короткому термінологічному словнику форм букв [183, c.138].

Міжрядковий інтервал сягає 2-3 корпуси літер, відстань між словами близько 1-1,5 см., міжлітерна відстань у середньому 0,5 см. Мала а трапляється із відкритим овалом. Літера і, на відміну від курсивного взірця, у формі лежачої потовщеної півдуги із крапкою над корпусом.

Схожі в курсиві та півкурсиві форми написання нефакельної s - у звивистій та шестивидній формах, r та с - форми біглої італіки (чи не єдині графеми, які застосовують у ногу із часом Я. Словінський вказує, що в краківських канцеляріях, де вперше було апробовано гуманістичне письмо на польських землях, італіка почала використовуватись в 1520-1530-х рр.: Sіowinмski J. Rozwoмj pisma іacinмskiego…- S. 84; див. схожі взірці графем у: Gieysztor A. Zarys dziejуw pisma іacinskiego.- Warszawa, 1973. - s. 176), еліпсовидна, витягнута управо о та пізньоготична q.

Пізніші записи Павла в графічному плані не мають суттєвих відмінностей від перших. Разом із тим, літера d починає застосовуватись також у варіанті італіки - ліва нижня частина - овал, права - плавна вертикаль із незначним округленням унизу та потовщенням угорі. Почерк доволі розтягнутий та похилий, деякі елементи літер виведені у формі скісної потовщеної лінії (перо із широким правобічним зрізом).

Писар A) ( писар D у номенклатурі Г.Полячкувни) (1545-1546 рр.)

(див. дод. С.3.2.)

Письмо писаря D - виразний представник польського постготичного курсиву. Характерними в цьому плані є графеми: p - видовжена волосна нижня вертикаль, яка зліва зверху переходить у напівовал, а справа зверху у витягнутий півеліпс; g - із відкритою голівкою. r і с зберігають форми біглої італіки; t - із злегка вгнутою опорною вертикаллю та правобічною видовженою перетинкою, e - у формі короткої, розгалуженої у два боки вертикалі, схоже на r у італіці. Сполучна система слабо розвинена, відстані між рядками та словами в 2-3 корпуси сприяють загальній читабельності письма.

Писар Станіслав (1546-1550 рр.) (див. дод. С.3.3.)

Письмо писаря Станіслава - теж взірець пізньоготичного курсиву, характерною є тут графіка літер t Схожа графема є в листі Яна Ольбрахта до вірменського єпископа Лукаша від 1499 р., див. Siemkowicz W. Paleografia lacinska. Krakow, 2000. S. 390, d Схожа графема трапляється у книзі прийнять до міського права Краківської канцелярії за 1519 рік (Archiwum Paсstwowe w Krakowie, F.29/33 (Akta miasta Krakowa), Rkps. 1422 (Liber iuris civilis civitatis Cracoviae, 1493-1555) . ? S. 187) та документах краківської земської канцелярії за 1553 рік (Sіowinмski J. Rozwoмj pisma іacinмskiego…- S. 188), q, c, p та ін. Як і в попередніх почерках, зберігаються великі міжрядкові відстані та відстані між словами. Стиль письма сумісний із морфологією вживання пізньоготичного курсиву для індивідуального використання (наприклад, взірець поквитування Мартина Бялобжеського від 1570 р.) [450, s. 192]. Це вказує на певну універсальність цього типу письма та можливість його застосування без суттєвих змін в канцелярській, дотичній до канцелярської та індивідуальній сферах. Специфічною ознакою почерку є використання петлястої l, рідко використованої у постготичному курсиві, і частіше в готико-гуманістичному.

Писар S. K. (1550 р.) (див. дод. С.3.4.)

Письмо неідентифікованого писаря S. K. - постготичний курсив, близький до того, який використовує писар D.

Писар B (G - у номенклатурі Г.Полячкувни) (1550 р.)

(див. дод. С.3.5.)

Письмо писаря B являє собою регуляризовану італіку із тяжінням до каліграфії, але фактично позбавлене пізньоготичних впливів, із ширшим модулем і більшим кутом. В манері писання помітний чіткий правобічний нахил. Вага письма вміло розподілена по структурі літер: верхні та нижні виносні тонкі, мінускульні корпуси літер потовщені. Можна спостерігати майже «ламані» форми m та n. Графіка k, r, f та ін. літер така ж, як у краківських писарів 1515-1530 рр. [39, c.146-264]. Це свідчення того, що писар B міг мати краківську університетську освіту.

Бенедикт Гербест (1550, 1551 рр.) (див. дод. С.3.6.)

Цікавим є той факт, що доволі сумісні між собою із точки зору специфіки графіки взірці письма наступного писаря - Бенедикта Гербеста від 1550 р. і взірець раннього пізньоготичного курсиву від 1472 р. Я. Словінський зробив висновок про тяглість використання цього типу письма (з початку XVI до середини XVII ст.) для центральних і західних земель Польщі, особливо у малих містах і селах. [450]. Застосований ж Гербестом пізньоготичного курсиву робить логічним цей висновок і для східних польських земель, зокрема Руського воєводства. Писар із освітою Краківського університету фактично переніс навики письма, яким там навчався. Як і попередні писарі, Бенедикт вживає петлясту форму d, р із верхньою частиною у вигляді редукованої лежачої «вісімки». Нижня половина g розвинута із плавної, округлої управо вертикалі у повноцінний розтягнутий овал. Форма нагадує трійковидне написання z у краківській книзі тестаментів від 1581 р. [37, s. 600-610].

Писар Стефан, син Якуба із Тумбарки (1551-1552 рр.)

(див. дод. С.3.7.)

Письмо Стефана теж є пізньоготичним курсивом, дещо недбалого виконання. Немає суттєвої різниці у графіці виконання від попередніх почерків, зокрема Б. Гербеста. Індивідуальність писарської руки проявляється в формі написання позначення скорочень. Для попередніх взірців це правостороння дуга у вертикальному положенні або тільда, у Стефана це дуга математично неправильної форми, із витягнутою, не зігнутою правою частиною ()або підкововидної форми (). Схожі скорочення трапляються у документах краківського земського суду від 1553 р. [450, s. 188]. Мінлива відстань між літерами, від 2-3 мм до 1 корпусу, відстань між словами в середньому 3 корпуси, відстань між рядками становить 2 корпуси.

Писар C (писар F - у номенклатурі Г.Полячкувни) (1553 р.)

(див. дод. С.3.8.)

Письмо неідентифікованого писаря С являє еклектичний взірець регуляризованої італіки із постготичними впливами, що тяжіє до каліграфічного виконання. Спостерігається схожість із письмом вписів книги прийнять до міського права краківської міської канцелярії від 1529 і 1540 рр. [39, s. 270, 341]. Петлисті d, t і t (округла), така ж форма p фіксується у письмі львівських писарів від 1538 р. [42, c.230]. Почерк прямий, рівний, кут нахилу управо дуже незначний. Сполучна система майже відсутня, відстань між літерами від 0,5 до цілого корпусу, між словами - 2 корпуси, між рядками 2-2,5 корпуси.

Почерк D ( Е - у номенклатурі Г. Полячкувни) (1555 р.)

(див. дод. С.3.9.)

Письмо нотарія D є біглою італікою із елементами пізньоготичного курсиву. Для італіки найбільш характерними є форми е t p r b, для постготичного курсиву d і с. Традиційно довгі верхні та нижні виносні, великі міжрядкові інтервали, літери майже не поєднані між собою, на мінімальній відстані - результат впливу пізньоготичного письма.

Миколай Барнуз (+ писар К у номенклатурі Г.Полячкувни)

(1556-1559 рр.) (див. дод. С.3.10.)

Теж пізньоготичним курсивом вів свої записи писар Миколай Барнуз; типова графема е у формі короткої, заокругленої управо зверху вертикалі, петлиста d, розтягнута n. Проте є елементи італіки із постготичними впливами-так, типова для неї форма p, із округлим зачином вгнутої вертикалі. Літерою, самобутньою в цьому почерку, є потовщена s шестивидної форми, в якій виносна дуга над овалом витягується аж до лінії рядка. Така ж графіка позначок скорочень. Сама лінія рядка скошена, піднята догори. Відстань між літерами мінлива, 2-3 мм і до 1,5 корпусу. Відстань між словами 1-3 корпуси, між рядками переважно 2 корпуси. Вага коливається, але переважно вище середньої.

Письмо нотарія К, визначеного Г. Полячкувною, із погляду морфології дуже близьке до записів Миколая Барнуза. Тож можна припустити, що вони виконані однією й тією ж рукою.

Писар E (J у номеклатурі Г.Полячкувни) (1557 р.)

(див. дод. С.3.11.)

Для письма цього писаря характерними є потовщені корпуси і лінії букв, регуляризований стиль виконання, із тяжінням до каліграфічного. Стиль письма можна кваліфікувати як італіку із елементами постготичного курсиву (скісний зачин вертикалі у b). Рядкові літери без виносних (a, m, n) розтягнуті. В цьому їх графіка схожа із буквами в письмі грамоти мазовецьких князів Станіслава та Івана 1522 р., вміщеної в альбомі К.Стрончинського [72, tab.84]. А схожа z-видна форма r використовується у наведених в альбомі документах від 1506 та 1512 рр. Відстань між літерами - 2-3 мм, між словами 2 корпуси, між рядками така сама.

Станіслав Конашевський (1559-1562 рр.)

(див. дод. С.3.12.)

Письмо Станіслава Конашевського Г. Полячкувна називає «специфічним і жорстко академічним» [69, s. LXXXVIІ]. Палеографічний аналіз показав, що це регуляризована італіка, близька до каліграфічної, із цікавою особливістю - рядки тексту виписані наче по дузі, хвилевидно, із підняттям корпусів літер на початку рядка і поступовим, плавним опусканням їх донизу по мірі завершення. Поза тим, писар не відходить повністю від пізньоготичного стилю: графеми d i t використовують як в пізньоготичному варіанті, так і у формах італіки. Помітно лігатуру ct, у каліграфічному виконанні () Див. аналогічний зразок: Sіowinмski J. Rozwoмj pisma іacinмskiego…- s. 87. Графіка літер t, g, p є характерною для писька краківських книг прийняття до міського права 1515-1530 рр. [39, s. 146-264]. Відстань між літерами - 2-3 мм, між словами 2 корпуси, така ж між рядками.

Писар F (M - у номенклатурі Г. Полячкувни) (1562-1563 рр.)

(див. дод. С.3.13.)

Останні записи в книзі вів невідомий писар F. Його письмо - взірець регуляризованої італіки із постготичними впливами. Найбільш типовою для італіки є морфологія написання a n u. Як і в усіх попередніх почерків, найбільше графічних варіацій зазнають літери із нижніми та верхніми виносними. Так, графема p вживається у двох варіантах: із скісним продовженням вертикалі знизу (постготичний варіант) та із прямою вертикаллю без додаткових графічних нашарувань (італіка). Таку ж графічну природу має і графема b; інший її варіант - із відкритим овалом, що примикає внизу до вертикалі. Провідна ідентифікаційна ознака - високо піднята перетинка у факельному f.

Міська канцелярія Самбора

Книга уряду ради (1582-1600 рр.) (ЦДІАЛ, ф. 43, оп. 1, спр. 151)

Якуб Пістріцій із Каліша (1582-1586 рр.) (див. дод. С.4.1.)

Присутні тільки латиномовні вписи. Його почерк є яскравим прикладом каліграфічної італіки, але дещо недбалої в плані виконання мінускульних літер без надрядкових чи підрядкових елементів. У формах літер помітно вплив трактатів Аррігі 1520-х років [47], зокрема у дукті графеми k із петлею. Такий зразок використовувався в краківській міській канцелярій в 1555-1560 рр. [40, s. 3-81] Специфічною ознакою почерку є, зокрема, прямі штрихи-засічки на завершенні нижніх виносних літер (вплив каліграфії cancellaresca romana та bastarda Дж. Палатіно). Доволі схожий почерк фіксується в чистових реєстрах новоприйнятих громадян Львова за 1584 р. [128, дод. 2]. Наявні в письмі і постготичні особливості: потовщені корпуси літер як наслідок використання пера із широким косим зрізом і петлиста форма літери d. Почерк малозв'язний, але стислий, дрібні модулі графем. Великі міжрядкові інтервали до 4,5 корпусів, короткі виносні приблизно 2 корпусів, відстані між словами 3-4 корпуса.

Писар A (1586-1590 рр.) (див. дод. С.4.2.)

Як і попередньому, цьому аналізованому почерку притаманні риси італіки із постготичними впливами. Присутні тільки латиномовні вписи. Відмінністю є деякі взірці букв, зокрема скісні штрихи на завершеннях нижніх виносних, що місцями переходять у трикутні чи округлі потовщення. Це безпосередній вплив cancellaresca romana Дж. Палатіно та каліграфії П. Хамона 1561 р. Схожі потовщення різної форми на завершення виносних знаходимо в декреті магістрату Львова від 1573 р. [42, c.34]. Цей факт, а також той, що попередній писар Якуб Пістріцій у 1587 р. згадується як писар міста Львова [20, арк.78], може стверджувати про вплив Львівської кафедральної школи на засади писарських норм самбірської міської канцелярії. Порівняно із попереднім почерком, зменшилася вага, з'явилась специфічна графіка лігатури .

Міська канцелярія Мостиськ

Фрагмент книги війтівсько-лавничого суду (ЦДІАЛ, ф. 35, оп. 1, спр. 2)

Писар A (1588 р.) (див. дод. С.5.1.)

Цей почерк демонструє взірець італіки із постготичними впливами. Характерними для італіки є чітка мінускульність письма, округлість літер та видовжені прямі виносні. Постготичні впливи відображаються в потовщеннях виносних та формах букв і, у, h, g та ін. Почерк чіткий, читабельний, регуляризований, витримані міжрядкований та міжлітерний інтервал. Система сполучень літер майже відсутня, що загалом характерно для італіки. Невеликий модуль квадратних пропорцій, незначний, майже однаковий кут нахилу управо. Лінія написання рівна. Вказані параметри свідчать про фаховість писаря і тривалу писарську практику. Незначна кількість скорочень, одне в середньому через сім слів. Доволі схожий взірець італіки із постготичними впливами наводить Я. Словінський в індуктах міської канцелярії Любліна від 1562 р. [450, s. 195].

3.4 Письмо писарів міських канцелярій Сяноцької землі (Бабичі, Яслиська)

Міська канцелярія Бабич

Фрагменти актових книг війтівського уряду (ЦДІАЛ, ф. 21, оп. 1, спр. 5)

Писар A (1525) (див. дод. С.6.1.)

Латиномовні записи. Цей почерк відображає готико-гуманістичний напікурсив, через переважно пряме написання літер. Характерними є для цього графеми s (шістковидне), p (діагональна вертикаль із овалом по центрі), q та f. Петляста форма d та b із відкритим овалом постготичного стилю. Виносні літер 1,5 корпуси, міжрядкова та міжсловесна відстань 2 корпуси. Почерк регуляризований, малозв'язний. Скорочення використовуються нечасто, в середньому кожні пять слів. Модульні пропорції літер квадратні, вага велика.

Писар B (1557) (див. дод. С.6.2.)

Латиномовні записи. Взірець постготичного курсиву із впливами італіки. Помітними є власне постготичні курсивні форми (r, d, h, k), мішані ( у b постготичний штрих заокруглення виносної і овал в нижній частині - рецепція італіки), врешті форми самої італіки (p, із засічками чи півокругленнями у кінці опорної вертикалі). Специфічнми ознаками почерку є 1) відкриті овали а та о, деколи в q, 2) великий, майже діагональний кут нахилу у літер із нижніми виносними. Виносні в довжину сягають 2-3 корпуси, 2-2,5 - міжрядкові відстані, 3-3,5 - між словами. Часті скорочення, через три-чотири слова. Вага літер середня, подекуди із невеликими потовщеннями. специфічна ознака цього почерку. Загалом його можна охарактеризувати як поспішний та недбалий.

Писар C (1587) (див. дод. С.6.3.)

Латиномовні записи. Це взірець регуляризованої італіки, із незначними постготичними впливами. Переважно вони проявляються у петлистій формі d, та лежачому і. Заокруглення кінцівок вертикалей b, h, p вже мають виразно гуманістичний, а не постготичний характер Схожі зразки літер наводить Ф. Музіка (Таб. 34, с.67). Літери прямі, із квадратними модульними пропорціями, майже однаковими міжсловесними, міжрядковим відстанями та довжиною виносних - по 2 корпуси. Середня вага, без локальних виокремлених потовщень. Почерк малозв'язний, і майже відсутні скорочення (1:10 слів), що характерно для італіки навіть в епоху її курсивізації та виходу із обігу в західній Польщі у кін. XVI ст.

Почерк D (1589 р.) (див. дод. С.6.4.)

Польськомовні записи. Взірець пізньої біглої італіки, характерної для центральної Польщі. Овальні складові літер типово витягнуті. Специфічною ознакою почерку є застосування динамічної форми z ().Розчерки на нижньому завершенні вертикалі p є доволі рідкісним явищем, що не трапляються, наприклад, у зразках, наданих Я. Словінським, і більше відповідають раннім зразкам канцелярески Креші від 1560 р. Почерк малозв'язний, із пізньоготичної традиції зберігся майже діагональний кут нахилу літер із виносними. і максимально спрощений варіант написання s початкового . Довжина виносних, міжрядковий та міжсловесний інтервал в середньому по 2,5 корпуса. Вага літер вище середньої, товщина деяких літер наочно демонструє вживання пера із широким косим зрізом.

Міська канцелярія Яслиськ

Книга уряду ради (1544-1594 рр.) (ЦДІАЛ, ф. 50, оп. 1, спр. 1)

Почерк A (1544-51, 1553 рр.) (див. дод. С.7.1.)

Латиномовні записи. Зразок письма належить готико-гуманістичному (мішаному) письму. Найбільш характерними в цьому плані є графіка літер A, v, d, p (з прямим написанням чи лівостороннім нахилом), с та ін., що зберігають курсивні готичні елементи. Варіант графеми із правостороннім нахилом має постготичний дукт. Овальні складові інші літер не мають усталеної гуманістичної округлості, в них переважає кутастість та витягнутість. Схожий характер письма фіксується в грамотах короля Олександра в першій декаді XVI ст. [72, tab. 74-77]. Схожа графіка літер b, d, v була в краківській канцелярії 1515-1530 рр. [39, s. 146-264]. Оригінальністю цього почерку є певна графічна інновація: часто в словах писар використовує знак у формі трійки на позначення літери m (cora3=coram). Схожий знак, тільки із петлевидною нижньою частиною, часто заміняє літеру s (Ioanne3=Ioannes). Міжрядковий інтервал становить 3 корпуси літер, виносні та відстань між словами - 2. Усталеність метричних параметрів та графіки графем, загальна регуляризованість почерку, що межує із каліграфічністю, дає змогу говорити про фаховий вишкіл писаря. Широко застосовуються скорочення, в середньому через два-три слова. Вага вище середнього рівня, і коливається в деяких графемах та різних документах.

Писар B (1571-73 рр.) (див. дод. С.7.2.)

Цей почерк теж важко не назвати еклектичним, оскільки в ньому поєднуються риси посготичного курсиву та італіки. Так, доволі типовою для першого типу є графіка літери A, петлясте d, другого ? p, k, q, oкругле f, r. Дукт літер відповідно і змінюється від постготичного до гуманістичного. А недбалість почерку ускладнює точну його стилеву приналежність. Можливо, саме таке письмо мав на увазі К. Гурський, кажучи про поширення в XVI ст. в Польщі «недбалої італіки», із гуманістичним дуктом письма і постготичним загальним образом [326, s. 117]. Проте все ж морфологічно аналізований взірець письма має постготичну основу, характерну для цього часу, як стверджує А. Гейштор, полемізуючи із К. Гурським [321, s. 191]. Вага нерівномірна, особливо потовщуються виносні, майже відсутня сполучна міжлітерна система. Співпадають висота виносних та міжрядковий інтервал - по три корпуси. Нахил нерівномірний, від правостороннього до прямого кута.

Писар C (1574-78 рр.) (див. дод. С.7.3.)

Переважають польськомовні записи. В цьому почерку виразно помітні три тенденції: збереженість готико-гуманістичного дукту деяких літер ( p, v), постготичного (d, s ) та поява форм італіки (m, n). В порівнянні із попередніми почерками, форми набувають щораз більшої округлості, зменшується вага (за рахунок звуження заточки пера, що дало змогу виводити тонші лінії). Більша міжлітерна відстань (часом сягає 0,5 см). Міжрядковий інтервал становить приблизно 2,5 корпуса, довжина виносних 2-5. Широкий модуль, виносні із заокругленнями або петлисті. Почерк вирізняється стабільністю та оригінальністю форм. Домінуюча ознака округлість. Оригінальним є написання літери k, точніше її правої нижньої частини у вигляді z. Дещо схоже написання фіксується у краківській міській канцелярії у 1570-х рр. [40, s. 151-247]. Вертикалі літер b, d, l, t виписуються із значним лівобічним кінцевим округленням, вертикаль переходить в дугу - для полегшення сполучення між літерами, характерною морфологічна ознака постготичного курсиву.

Писар D (1585-1594 рр.) (див. дод. С.7.4.)

Останній почерк демонструє подальше зростання кількості гуманістичних рис і форм букв в письмі (s, p, v походять із італіки) [68; 76]. Хоч майже діагональне виведення виносних, вертикалей в літерах, скошене написання графем є свідченням міцності постготичних традицій курсиву (k, q, e), як і петлиста форма d, дві крапки над y із кутастою формою та ін. В записах писар використовує переважно латину. Для почерку характерними є неусталені міжсловесні інтервали: 2,5-4 корпуси, 2-2,5 корпуси в міжрядковому інтервалі та довжині виносних. Почерк в цілому справляє враження недбалого, локальне перевантаження ваги складових графем свідчить про погану заточку пера. Графеми h та у нагадують зразки німецького курсиву Й. Нойдерферра 1538 р. [67].

Висновки до розділу 3

Вписи книг, зроблені писарями, у I пол. XVI ст. виконані латиною. Перший польськомовний документ фіксується у 1559 році в раєцькій книзі Дрогобича. З 1570-х рр. польськомовні вписи роблять писарі Теребовлі, 1580-х рр. Яслиськ, Мостиськ і Бродів. До 1580-х рр. документи польською писані переважно постготичним курсивом, далі трапляються випадки застосування ітаілки з постготичними впливами. Готико-гуманістичні та гуманістичні елементи проявляються передусім в латиномовних записах, більш охайно виведених та менш курсивних.

В І пол. XVI ст. писарі міських канцелярій Руського воєводства використовували готико-гуманістичний курсив. В 1550-х рр. з'являється польський постготичний курсив, за своєю графічною специфікою майже аналогічний тому, що використовували в канцеляріях західної і центральної Польщі. Впродовж усієї ІІ пол. XVI ст. невід'ємною складовою почерків на основі цього курсиву є введення елементів італіки і гуманістичної морфології письма. В 1580-х рр. починає переважати стиль італіки із постготичними впливами. На зламі XVI-XVII ст. у міській канцелярії Бродів вперше фіксується барокова канцеляреска стилю Дж. Креші.

Графеми деяких почерків книг Теребовлі у 1560-х рр. та Яслиськ у 1590-х рр. тяжіють до зразків курсиву Й. Нойдерффера від 1538 р. В деяких почерках в книгах канцелярії Бродів 1580-х рр. помітний вплив каліграфії бастарди, розробленої В. Амфіарео в 1550-х рр. В самбірських книгах 1580-х рр. є вплив каліграфії Дж. Палатіно від 1540 р. та каліграфії П. Хамона від 1561 р.

В середньому протягом XVI ст. міжлітерна відстань становить 2-3 мм (нерідко 1-2 мм), між словами та рядками 2-3 корпуси літер.

В аналізованих документальних вписах канцелярій XVI ст. скорочення застосовуються в основному в латинських словах та виразах. Знаки скорочень переважно розташовуються над словами і ставляться після останньої літери нескороченої частини слова. Доволі рідкісним явищем є застосування скорочень слів без позначок. Графіка скорочень представлена у кількох взірцях: тільди; дуги в кількох варіантах: математично правильної середньої ваги; значним потовщенням правої частини корпусу; із незавершеним правим чи лівим кінцем; у вигляді одної чи двох скісних вертикалей.

Модуль літер стабільним не був (за винятком e, w, z ) і кількісно представлений у додатку Ф.

Розділ 4. Писарі та їх почерки у книгах міських канцеляріях Руського воєводства XVII ст.

4.1 Письмо писарів міських канцелярій Галицької землі (Теребовля, Рогатин)

Міська канцелярія Теребовлі

книга уряду ради та ландвійтівського уряду (1631-1679 рр. -

ЦДІАЛ, ф. 47, оп. 1, спр. 2)

Писар А (1631 р.) (див. дод. Т.1.1.)

Почерк біглий, із коливанням ваги літер, розвиненою сполучною системою. Чіткий правобічний нахил, місцями майже діагональний. Верхні та нижні виносні літер видовжені (особливо p). У формі літер ( p, h, t, b) помітними є впливи постгтотичного курсиву. Пряма лінія рядка в основному витримана, Система зв'язків між літерами розвинена слабо, відстань між ними становить 2-3 мм. Відстань між словами та рядками мінлива, 2-4 корпуси,

Писар B (1631-1634 рр.) (див. дод. Т.1.2.)

Почерк із чітко вираженим правобічним нахилом, більше вираженим у літерах із виносними, ніж без виносних. Графіка письма демонструє певну консервацію форм постготичного курсиву: дукт окремих літер, сполучна система, видовженість виносних (у буквах p, s (факельне), потовщеність ліній. Схожий стиль написання мала канцеляреска із 1615 р. [450, s. 194] Аналогічну форму літери k, схожі b, d, p можна знайти у краківській книзі прийнять до міського права у 1570-х рр. [40; s. 151-247]. Відстань між буквами 2-3 мм, між словами та рядками 2-3 корпуси.

Писар С (1638) (не аналізується, одиночний впис)

Писар D (1639-1643 рр.) (див. дод. Т.1.3.)

Типовий канцелярський біглий почерк, із доволі тонкими літерами. В структурі письма переважає графічна простота, виносні довгі або прямі, або петлисті (середнього варіанта - плавних та округлих - майже немає). Характерними є великі відстані між літерами, до 1 корпусу, відстані між словами 2-4 корпуси. Також коливається кут, від прямого до діагонального, писар шукає «золоту середину». У морфології письма помітно чіткий вплив постготичного курсиву.

Писар Е (1645-1650 рр.) (див. дод. Т.1.4.)

Під час візуального спостереження почерку одразу помітно здрібненість модулю та потовщеність ліній літер. Пряма лінія рядка не завжди витримана. Особливістю почерку є прямий кут нахилу, типовий для інших писарів нахил управо майже не фіксується. Фіксуються елементи канцелярески: тестеджіати, видовжені потовщення на кінцівках нижніх виносних, а також петлисті елементи бастарди у літер із верхніх виносних. Відстань між літерами 2-3 мм, між словами 2-3 корпуси, між рядками 3-4 корпуси.

Писар F (1654-1663 рр.) (див. дод. Т.1.5.)

Типовий біглий почерк, рухливий та динамічний. Для нього характерними є петлисті верхні та нижні виносні літер, деколи дуже видовжені (4-5 корпусів). Специфічним є написання x, із видовженою перехресною прямою, яка утворює трикутник, округлої із обох кінців вертикалі t, трансформований у ге-елемент овал у p. Відстань між літерами становить у середньому 1 корпус. Вага середня, проте є локальні потовщення виносних. Відстані між рядками типові, 2-3 корпуси, але виносні витягуються часом до 3-4 корпусів у довжину і переплітаються із нижнім рядком.

Писар G (1664-1672, 1679 рр.) (див. дод. Т.1.6.)

Почерк біглий, із розвиненою сполучною системою та дещо здрібненим модулем літер. Типовою ознакою графем почерку є звужена і витягнута петлевидна виносна у р, d, k та ін. Вага літер середня, спостерігаються локальні потовщення. Відстань між літерами становить 2-3 мм, між словами 1-2 корпуси, між рядками 2-2,5 корпуса. На морфологію письма має чіткий вплив барокова бастарда. Протягом років вага почерку зменшується.

Книга уряду ради та ландвійтівського уряду м. Теребовлі (1680-1708 рр., 1725, 1730-1735 рр., проаналізовано письмо вписів за 1680-1699 рр. -

ЦДІАЛ, ф. 47, оп. 1, спр. 3)

Протягом 1680, 1683-1684 рр. записи продовжує вести писар G із попередньої книги, таким чином загальна хронологія його урядування 1664-1672, 1679-1680, 1683-1684 рр.

Писар B (1685-1690 рр.) (див. дод. Т.2.1.)

Регуляризований почерк, із мало розвиненою сполучною системою, середньою вагою та модулем. У дукті літер переважає бастардна морфологія (звужені петлі b, d, p, y, f). Виносні короткі, відстань між рядками в середньому 3 корпуса, менша між словами 1-2. Кут нахилу незначний, радше прямий.

Писар С (1692-1699 рр.) (див. дод. Т.2.2.)

Почерк регуляризований, чітко виражений нахил управо. Вага середня, із локальними потовщеннями, модуль літер середній. Помітний вплив канцелярески (наявність тестеджіат на кінцівках виносних) і бастарди (петлисті модифіковані виносні p). Верхні виносні переважно плавні та округлі, без петель. Великі відстані між рядками, до 4 корпусів, між словами відстань 1-3 корпуси. Пряма лінія рядка погано витримана, зазвичай перші слова рядка скошені.

Міська канцелярія Рогатина

Книга війтівсько-лавничого уряду (1688-1692 рр. -

ЦДІАЛ, ф. 42, оп. 1, спр. 1)

Почерк А (1688-1689 рр.) (див. дод. Т.3.1.)

Почерк рухливий, динамічний, із розвиненою сполучною системою літер. Спостерігається коливання куту нахилу, від прямого до гострого, майже діагонального. Виносні видовжені, особливо це стосується нижніх виносних p i y. За видовою приналежністю літери почерку є формами канцелярської бастарди. Відстань між літерами становить 2-3 мм, між рядками 2-3 корпуси, між словами 1,5-2. Доволі схожий за зовнішнім виглядом почерк фіксується у книзі міської канцелярії Бродів у 1659-1660 (почерк № 1).

Почерк B (1683, 1689-1692 рр.) (див. дод. Т.3.2.)

Почерк регуляризований, із елементами біглого, приклад канцелярської бастарди. Писар пише з виразним кутом нахилу вправо, але старається зберігати незмінним дукт літер. Це може свідчити про певний професіоналізм та тривалу писарську практику автора. У структурі літер переважає морфологія бастарди, із петлями (р), прямими лініями (d, b, k) та округленнями виносних. Графемою, що з-поміж інших ознак, яскраво індивідуалізує почерк, є y: її нижня петлиста виносна звужена, майже загострена у кінці і витягується паралельно лінії рядка ліворуч. Модуль літер дрібний, добре розвинена сполучна система. Відстань між літерами 1-2 мм, незначна і відстань між словами, в середньому 1 корпус. Відстань між рядками дещо більша і сягає 2 корпусів. Серед аналізованих каліграфічних трактатів та зразків письма схожі зразки y та p знаходимо в «Lo scrittore…» 1574 р. Дж. Ерколані [58].

Почерк С (1689-1690 рр.) (див. дод. Т.3.3.)

Регуляризований почерк, який належить професійному писареві. Спостерігається незначний нахил управо, невеликі модульні пропорції літер, оптимальної довжини округлі виносні, що не переплітаються із сусіднім рядком. Вони мають характерними є для канцелярески розчерки і завитки, у деяких буквах (y i p) вони виводяться особливо каліграфічно (ймовірний вплив каліграфії Л. Куріоне від 1598 р., lettera cancellaresca piena). Це є одною із ідентифікаційних ознак почерку. Відстань між літерами становить 1-2 мм, між словами 1,5-2 корпуси, між рядками 3 корпуси. Пошук джерел почерку веде до зразків львівського письма від 1674 р. [42, c.302] та письма Коронної Метрики від 1638 р. [450, s. 210]

4.2 Письмо писарів міських канцелярій Львівської землі (Броди, Золочів, Маркополь)

Міська канцелярія Бродів

Книга війтівського уряду (1626-1633 рр.) (ЦДІАЛ, Ф. 24, оп. 1, спр. 2)

Писар Матвій (1626-1628 рр.) (див. дод. Т.4.1.)

Почерк писаря є зразком застосування індивідуальної модифікації канону барокової канцелярески. Під час візуального спостереження одразу стає помітною велика вага елементів літер. Вона зростає від півовальних, овальних рядкових літер до потовщених петлистих виносних. Така манера письма була характерною для писарів краківських книг тестаментів у 1610-х рр. [37, s. 696-714] і львівської канцелярії (книга записів судових викликів, зізнань свідків, проектів, рішень лавничого суду, 1603-1620 рр.) [31]. Відстань між словами 1-1,5 корпуси, між рядками 2. Специфічною є форма округлого r, яку теж застосовували у львівській канцелярій у першій декаді XVII ст. [29, 30]. Ширина потовщення часом становить 1 корпус. Письмо загалом рівне, але виносні похилі. Почерк регуляризований і випрацюваний, писар послідовно дотримується власного стилю написання літер із потовщенням. Відповідно мало бути заточене і перо, із широким косим зрізом, щоб досягти такої ваги літер. Сполучна система між літерами майже відсутня, відстані між ними сягають 2-4 мм.

Писар A (1626) (не аналізовано, зроблено один вписи)

Писар В (1626) (не аналізовано, зроблено один впис)

Писар С (1626, 1628) (див. дод. Т. 4.2. )

Почерк біглий та слабовироблений, зразок канцелярески, із розчерками нижніх виносних і редукованими тестеджіатами. При візуальному спостереженні помітно, що літери «стрибають», не завжди витримується пряма лінія рядка. Та й у вигляді літери спостерігається певна недбалість у написанні (наприклад, d та y). Вага літер середня, чітко виражений правобічний кут нахилу. На кінцівках виносних пишуться редуковані тестеджіати та різні модифіковані розчерки. Мінлива відстань між словами, від 1 до 3 корпусів, та між рядками, теж від 1 до 3. Форми письма (зокрема, характер розчерків виносних) типові для документів краківських писарів кін. XVI ст. і львівських поч. XVII ст. [3137, s. 620-659]

Писар D (1626 р.) (див. дод. Т. 4.3.)

Попри те, що писарем зроблено лише один впис, його оригінальний та самобутній почерк потребує окремої уваги. Рівний, регуляризований, із тяжінням до каліграфічності та вмінням писаря творити нові графічні форми. Специфічним є написанням літер k, p, y. Таких графічних форм не фіксується серед інших аналізованих в роботі джерел. Графіка p, s, y, z тяжіє до зразків німецького курсиву XVII ст., які наводить Т. Таценко [215, c. 318] та К. Гурський [325, tab. XIII]. Тож стиль почерку можна трактувати як «готико-гуманістичний», взятий за основу німецький курсив, характерною кутастість якого перейшла в округлі форми під впливом канцелярески. Почерк округлий, добре розвинена сполучна система літер. Вага письма коливається, найменша в літерах a, і, o, e і т.д., найбільша в літерах із виносними. Модуль дрібний, окремі літери в словах написані злитно, середня відстань між літерами 1-2 мм. Відстань між рядками в середньому 2 корпуси, аналогічна між словами.

Писар Е (1627 р.) (див. дод. Т. 4.4.)

Специфічною ознакою почерку є петлистість графічних елементів літер (особливо великих), видовженість виносних (3-5 корпусів) та чітко виражений правобічний нахил (майже діагональний). Пряма лінія рядка не витримана, постійно піднімається вгору, але до кінця рядка поступово опускається. За типо-видовою приналежністю почерк є зразком біглої бастарди. Відстань між літерами 2-4 мм, між словами 2 корпуси, 1-2 корпуси між рядками. Вага незначна, є локальні потовщення верхніх виносних. Модуль дрібний, велика довжина виносних, переплетіння їх між рядками, розвинена зв'язність літер сприяє швидкості та разом із тим меншій читабельності письма.

І. Свянтковський (?) (1628 р.) (див. дод. Т.4.5.)

Специфічною ознакою почерку є дрібність модулю літер, округлість і графічна простота, переважно без ускладнених розчерків і завитків. Виносні прямі й округлі, спрощені тестеджіатти на кінцівках виносних. Відстань між літерами становить 2-3 мм, сполучна система слаборозвинена. Відстань між словами приблизно 3 корпусів літер, така ж приблизно і між рядками. Вага літер середня, чітко виражений, але незначний правобічний нахил письма. Почерк є зразком канцелярески, та є деякі форми бастарди (b, h).

Писар F (1628-1630, 1632-1633 рр.) (див. дод. Т.4.6.)

Морфологія цього почерку дуже схожа із морфологією почерку № 1 в проаналізованій книзі, особливо в плані особливостей потовщень виносних. Але є свої специфічні риси, які індивідуалізують цей почерк. Передусім, інше написання літери p, із півовальним або овальним зачином верхньої виносної, та скісним штрихом або розтягнутим потовщенням у кінці нижньої (сплетіння впливів канцелярески та бастарди, схожі форми подавав М. Скальціні у 1599 р. та Л. Матро в 1608 р.). Самобутнім також є написання літери k, із спрощенням кутніх правобічних елементів, через що нижня частина літери пишеться як буква n. Відстань між буквами в середньому 2 мм, між словами 2 корпуси, як і між рядками.

Петро Вокальський (1631-1634 рр.) (див. дод. Т.4.7.)

Почерк регуляризований, літери тонкі, не витримана пряма лінія рядка, яка поступово опускається вниз. Для письма характерною є графічна простота, без складних завитків і розчерків. Спостерігається певна модульна диспропорція, літери вигягнуті у висоту. Виносні переважно прямі та похилі, злегка округлі лише в p та d. Чітко виражений правобічний кут нахилу, слабо виражена сполучна система між буквами, відстань між ними 2 мм. Міжрядкова відстань та відстань між словами приблизно однакова - 2,5 корпуса. Стиле почерк нагадує курсивну версію бастарди Л. Матро 1608 р. Та вона була широко апробована в Польщі лише із 1660-1670-x рр. Тому морфологія цього почерку є швидше трансформацією стилю канцелярески Дж. Ерколані від 1574 р., де до верхніх кінцівок виносних додано скісні штрихи або округлення. Вони були характерними для пізньоготичної писарської традиції, що була доволі живучою і тривала до 1630-40-х рр. у центральній та західній Польщі [450, s. 52 ].

Книга війтівського уряду м. Броди (1659-1660 рр.

- ЦДІАЛ, ф. 24, оп. 1, спр. 11)

Писар А (1659 р.) (див. дод. Т.5.1.)

Біглий та недбалий почерк, зразок швидкої канцелярської бастарди. Характерними ознаками цього є петлистість виносних b, d, закручена управо видовжена нижня виносна y, 8-видний сплющений завиток нижньої виносної р, мінливий дукт літер, дрібний модуль і розвинена сполучна система. Специфічною для почерку є округла форма z. Вага незначна, лінії тонкі, невеликі відстані між словами (1-1,5 корпусів), приблизно 2 відстань між рядками, 1-2 мм - відстані між літерами.

Андрій Струпєшовський (1659-1660 рр.) (див. дод. Т.5.2.)

Почерк, який демонструє чіткі впливи біглої канцелярески із проявом елементів бастарди: виражений правобічний нахил, видовжені прямі нижні виносні, петлисті та прямі верхні, розімкнені овали в о, розвинена сполучна система літер із відстанню 2-3 мм. Разом із тим, наявна велика відстань між словами, 2-4 корпуси. Між рядками вона становить 2-2,5 корпусів. Пряма лінія почерку не витримана, і слова поступово піднімаються вгору. Вага незначна. Є схожість із графікою попереднього почерку, особливо в плані графіки b, d, y, деяких варіантів p, що може вказувати на наслідування його форм.

Писар В (1660 р.) (див. дод. Т.5.3.)

Ще один почерк, який демонструє виразний вплив біглої канцелярески, що наближається до бастарди: є редуковані тестеджіати виносної d, скісний штрих в y (елементи канцелярески), та під бастардним впливом писані петлисті виносні b. Спрощена вертикаль p без розчерків, верхня овальна голівка замінена ге-елементом. Графічна структура доволі проста, без складних петель, завитків та розчерків. Зафіксовано чіткий нахил управо літер із виносними, дещо менший у літер без виносних. Характерним для почерку є своєрідне написання z: лише цю форму писар суттєво потовщує і видовжує плавною нижньою виносною. Така ж форма фіксується у львівській міській канцелярій у 1669 р., як і y зі скісним діагональним штрихом на кінцівці виносної [42, c.299], тому, ймовірно писар міг проходити вишкіл у львівській міській канцелярії або навчатись у львівській катедральній школі. Букви тонкі та витягнуті. Добре витримана пряма лінія рядка. Відстань між літерами становить 2-3 мм, між словами 2-2,5 корпуси, така ж між рядками.

Книга війтівського уряду м. Броди (1682-1689 рр.

- ЦДІАЛ, ф. 24, оп. 1, спр. 22)

Почерк А (1682-1689) (див. дод. Т.6.1.)

Почерк є зразком канцелярської бастарди, рухливий та динамічний, дещо недбалий: розтягнуті або звужені літери, розвинена сполучна система, яка змінює дукт та віддаляє графіку літери від каліграфічного або регуляризованого взірця. Графічною особливістю почерку є петлисті форми виносних та розчерки на їхніх закінченнях. Лінія рядка «плаваюча», то піднімається уверх, то опускається вниз. Загальна недбалість та поспішність почерку може випливати зі специфіки писаної документації, а саме протоколів у період 1684-1689 рр, які, як правило, не велись регуляризованим чи каліграфічним письмом. Індукти за 1682-1683 рр. писані дещо зграбнішим письмом, із більшою вагою. Відстань між літерами становить 2-3 мм, між словами 2-3 корпуси, 3-4 корпуси між рядками. Доволі схожі за графікою та характером виконання форми d, p, y використовували у 1636 р. та 1669 р. у львівській канцелярії [42, c. 242, 299]. Теж можна говорити про львівську освіту чи канцелярську практику цього писаря.

Міська канцелярія Золочева

Книга уряду війта, ради і лави (1668-1670 рр.

- ЦДІАЛ, ф. 70, оп. 1, спр. 2 )

Писар А (1668 р.) (див. дод. Т.7.1.)

Рухливий та динамічний почерк, характерною ознакою якого є не тільки видовжені плавні і прямі, загострені виносні, а й протяжна відстань між словами (4-7 корпусів). Кут нахилу чіткий, правобічний. У графіці літери, із розчерками, видовженими виносними (p, y) та локальними потовщеннями переважає канцеляреска, хоча l та деколи d пишеться із петлистою виносною. Літери здрібнені, вага невелика.

Писар В ( 1668-1670 рр.) (див. дод. Т.7.2.)

Чітко виражений правобічний нахил, фактично діагональний приводить писаря до потреби видозмінювати дукт деяких стандартних за графікою літер (зокрема, m, n, k). Найбільш специфічною літерою почерку є p. Її виносна набуває різних форм, та пишеться із різними додатковими графічними елементами. Переважно в основі виносної є пряма, що з'єднюється із лежачою, звернутою управо вісімкою. Ніде серед залучених для порівняльного аналізу зразків письма не було такої графеми. За стиле-видовим різновидом почерк є зразком біглої барокової бастарди, із незначними елементами канцелярески.

Писар С (1685) у цій книзі зробив один впис, в наступній вів записи кілька років, тому його письмо ми теж аналізуватимемо згодом.

Книга уряду війта Золочева (1670-1683 рр.

- ЦДІАЛ, ф. 70, оп. 1, спр. 4)

Писар А, що у цій книзі веде записи за 1670-1675 рр. - це писар B із попередньої книги, тож загальна хронологія його урядування, із перервами, така: 1668-1670, 1670-1675 рр.

Писар B (1676-1679 рр.) (див. дод. Т.8.1.)

Дуже чіткий, регуляризований, із тяжінням до каліграфічності почерк. Писар явно був знайомий із каліграфічними трактами, вміло використовував взірці із них у повсякденній канцелярській роботі. Варто відзначити правильно виведені, делікатні тестеджіати на кінцівках виносних (k, l, h), розчерк-завиток y, вміло виведену, 8-видну петлю в структурі р, що не деформується в процесі письма. У формах букв відображено переплетіння впливів канцелярески та бастарди. Витримана пряма лінія письма, чіткий правобічний нахил, слабо виражена сполучна система літер. Відстань між ними становить 2-3 мм, між словами 1 корпус, між рядками 2-2,5 корпусів. Серед каліграфічних джерел, на які прямо чи опосередковано міг орієнтуватись писар, можна назвати Матро (1608 р.) [64] і Куріоне (1609 р.) [53, tav. № 77]. Подібна манера письма була характерною для краківських писарів, які вели книги тестаментів у 1630-1640-х рр.[37, s. 78-160] та львівських нотаріїв 1660-х рр. [42, c.299]

Писар С (1679-1683 рр.) (див. дод. Т.8.2.)

Почерк регуляризований, із тяжінням до біглого. Лінія рядка плавна, піднімається з початку й опускається до кінця. Виносні як прямі, так і плавні округлі, так і петлисті або із розчерками на кінцях. У цьому відображається переплетіння впливу канцелярески і бастарди. В писаря, таким чином, не прослідковується власновиробленого графічного стилю. Літера p за своєю графікою характерною для письма львівської канцелярії кін. 1660-х рр. [42, c.299]. Вага літер середня, є локальні потовщення. Кут нахилу правобічний, у літер із виносними виражений більше, без виносних менше. Відстань між літерами 2-4 мм, між словами 2 корпуси, між рядками 2-2,5 корпуса.

...