Латинське письмо у міських канцеляріях Руського воєводства XVI-XVII ст.

Якщо вести мову про палеографію цифр міських книг Руського воєводства XVI ст. (див. дод. Ц.3), то тут вживалась переважно арабська система. Одноразово річна дата була записана римськими цифрами писарями Яслиськ (1544), Теребовлі (1585), і кілька раз писарями Дрогобича (так, наприклад, 1553 рік був записаний наступним чином: ), в основному при вписах текстів королівських привілеїв. Одиниця в написанні в цілому мала право нахилену форму, із чергування волосних і потовщених складових графеми. Потовщені в основному форми практикуються до 1560-х років, із ІІ пол. і до кін. XVI ст. переважають волосні, за винятком самбірських книг. Майже повсюди трапляються нижні і верхні плавні округлення коротких вертикалей, що є графічним корпусом одиниці. Так само виводяться цифри в кінці XV - початку XVI ст. у книзі прийнять до міського права Кракова [40, s. 500-548]. Форма із нижнім заокругленням походить із канонів постотичного курсиву. Проста похила, подекуди майже діагональна форма без округлень поширюється в ІІ пол. XVI ст. Одиниця із таким дуктом є певною мірою оригінальним витвором писарів, оскільки не зустрічається серед взірців залучених цифрових таблиць.

Двійка графічною основою здебільшого має z-видну форму, із модифікаціями складових елементів. Модифікації проходять кілька стадій: витягнуті горизонтальні прямі (Дрогобич, 1552 р.), потовщені вкорочені, виведені плавно (Дрогобич, 1562 р., Самбір, 1582 р.), редуковані та округлі (Яслиська, 1570-і рр.), верхня частина у формі незавершеного трикутника або півовалу, що примикає до нижньої горизонтальної прямої (Броди, 1590-і рр.). Як пише К. Гурський, двійка зберігала гострокутні форми до ІІ пол. XVI ст., і тільки під бароковим впливом вони змінились на округлі [325, s. 32]. Словінський доводить цю межу до останньої чверті XVI ст. [450, s. 155].

Трійка теж представлена різноманіттям форм. Могла писатись як рівно, так і із правостороннім нахилом. У раєцькій книзі Дрогобича зустрічають ще потовщені готико-гуманістичні форми, де верхній півовал перетворений у пряму, виведений у вигляді сплющеної підкови, або діагональної короткої прямої із округленням. У письмі книг Бродів, Теребовлі, Яслиськ дукт цифр неоднаковий, різниця у графіці верхнього півовалу від видовженого округлого завершення до вкороченого. Нетиповим є написання цифри писарем із Яслиськ у 1553 р., під впливом курсивності письма трійка отримала витягнутий нижній півовал, більш розвинений, ніж верхній. В цілому морфологія взірців є доволі оригінальною, особливо на фоні майже незмінної регуляризованої графіки трійки в Польщі.

Графіки четвірки представлена менш вираженим поліформізмом, у верхній частині прямокутний трикутник, висота якого продовжується прямою до лінії рядка (нижня частина), а основа трикутника або сягає корпусу прямої, або переходить його по центру і продовжується управо. Останній варіант став основою друкованого взірця цифри у виданнях XVI ст. [57]. Верхні, трикутні частини деколи пишуться під кутом, скошено. Типові такі форми для письма фінансових книг Львова ІІ пол. XVI ст, .як видно із таблиць М. Ільківа-Свидницького [140]. У письмі книги Бродів 1590-х років четвірка часто пишеться із незначним правим нижнім округленням прямої, що продовжує верхню частину. Таке написання зустрічається в обраній для порівняння книзі у 1540-х роках. Доволі своєрідними на фоні перерахованих виглядається форми цифри в самбірських актах. Трикутні верхні частини округлюються, основна вертикаль має перетинки як у взірцях із Яслиськ, і завершується короткою плавною горизонталлю.

Для графіки п'ятірки в письмі книг усіх аналізованих міст часто характерне діагональне перетворення верхньої горизонтальної прямої. Створюється враження, що верхня частина графеми тягнеться вгору. За рахунок цього редукується нижній півовал. Цифри із схожою графікою фіксуються у книзі прийнять до міського права Кракова ще в кінці XV ст. [39]. Корпус і модуль цифри виходить трохи звуженим (що типово для письма канцелярії Дрогобича 1540-1550-х рр.). При звуженні цифра п'ять отримує вигляд витягнутої літери s. Схожу цифру наводить А. Капеллі для із XV ст. [273, p. 441]. Інша типова графічна ситуація із графемою, коли вона наближається до сучасного прописного вигляду. Верхня горизонталь пряма, деколи плавна, із незначним округленням на кінці, і тоді нижній овал більш розвинений. Специфічною є форма п'ятірки у письмі Бродів на початку 1590-х років, де верхня частина виведена у формі дуги, що змикається із розвиненим півовалом. В цілому, зібрані форми цифри є доволі самобутні, не схожими на табличні варіанти, в першу чергу відсутністю короткої сполучної вертикалі між верхньою горизонталлю та нижнім півовалом, як у сучасній правописній формі. Схожі взірці використовували писарі Львівської міської канцелярії в І пол. XVІ ст. при записі дат [140, c.40].

Графічні форми шістки у Бабичах, Дрогобичі та Броди були схожими: нижня частина овальна (у Бродах деколи розімкнута), верхня частина у вигляді розвиненого півовалу. У Теребовлі в 1560-х рр. верхня частина була менш розвиненою, траплялись каплевидні завершення на кінці, півовал тяжів до квадратних пропорцій. Розвинені, розмашисті півовали цифра набула під впливом канцелярески та бастарди [450, s. 155]. В загальному спостерігається схожість із взірцями у фінансовому письмі Львова ІІ пол. XVI ст. В Яслиськах на початку 1550-х років зустрічається атипова форма, випродукувана писарською фантазією, де овал у верхній частині спрямований не управо, а уліво.

Цифра сім представлена двома основними групами графем: 1) наближений до сучасного варіанту написання, верхня частина - коротка горизонталь, виведена прямо чи скошена, нижня частина - вертикальна пряма, різної довжини, виведена під різними кутами; 2) верхня частина виведена під гострим кутом, опущена вниз, до лінії рядка, нижня пряма частина трансформується у майже зімкнутий, потовщений півовал. Генетично дукт другої групи походить ще із форм XIV-XV ст. [443, s. 438], першої із XVІ ст. Ці дві групи застосовуються по всьому досліджуваному регіоні в один і той же час. Хоча, якщо брати в чисельному аспекті застосування, то більша частота використання на письмі графем першої групи. Схожі взірці цифри зустрічаються серед зразків, зібраних Ружицьким, Словінським, Капеллі. Зразок сімки із потовщеною верхньою горизонталлю та волосною вертикаллю також увійшов у друковані видання XVI ст.

Графічна структура вісімки теж була відображена в двох групах, в поєднанні двох овалів та трансформації їх в еліпси та півеліпси. Злиття овалів під час написання вісімки фіксується в письмі книг Дрогобича та Теребовлі, еліпсів та пів еліпсів в письмі книг Бабичів та Бродів. Специфічною на цьому фоні виглядає написання вісімки із розімкнутим верхнім овалом в книгах Яслиськ в кінці 1580-х років. Схожу графему для XVI ст. подає у своїх таблицях А. Капеллі [273, p. 442], і фіксує в 1519-1530 рр. Ільків-Свидницький [140, c.42].

Дев'ятка була представлена у досить однорідних формах, із незначними змінами дукту. Овали у верхній лівій частині були більш і менш розвиненими, траплялись випадки переходу в півеліпс Так само виводяться цифри в кінці XV - на початку XVI ст. у книзі прийнять до міського права Кракова [39 ] . Розвинені, розмашисті півовали ця цифра, як і шістка, набула під впливом канцелярески та бастарди [450, s. 155]. Півовальні нижні частини розвинені і вкорочені, найбільш розвинений варіант, довжиною в 2 сантиметри, вивів у кінці 1580-х писар із Яслиськ.

І графіка нуля зводилась до типового у XVI-XVII столітті виведення овалів (письмо книг Броди та Самбора), або ж витягнення їх до форми еліпсів, із виразним правобічним ухилом (Дрогобич, Теребовля).

У написанні багатьох цифр виразно проявився і певний індивідуально-стилевий підхід, що призвело до різноманіття форм і появи нетипових, не загальнопоширених в текстах книг [89, с.34]. Наприклад, у 1546 р. писар із Дрогобича вжив у написанні року крапку над корпусом одиниці [9, c.28]. Одиничний тут випадок був частою практикою писарів львівських гродських і земських судів, за спостереженнями Е. Ружицького [203, c.150]. У 1561 р. відтворено одиницю на взірець її римського відповідника, із короткими двобічними прямими уверху та внизу корпусної вертикалі (засічками, якщо використовувати шрифтову термінологію) [9, c.205]. Найбільш нетипова форма написання цифри зустрічається при оформлені обкладинки, виведенні річної дати (1542 р.) . «Роздвоєння палички» (термін Е. Ружицького), поява зліва знизу незначного округлення фіксується вперше у львівських актах в середині XVII ст. [203, c.150]. В книзі Дрогобича, як бачимо, на століття раніше, і зі скісною прямою, що перетинає корпус цифри. Певний консерватизм проявив також інший писар, вивівши у 1553 р. трійку із витягнутою формою, що продовжується типовим тогочасним завершенням п'ятірки [9, c.135]. Такий взірець входить у писарську практику ще у XV столітті, як свідчать таблиці цифр М. Пру, А. Капеллі, Е. Ружицького. Із схожим дуктом такий варіант цифри вживається у згаданій книзі прийнять до міського права Кракова у 1539 р. При написанні річної дати в 1556 р. цифра шість отримала похилу, діагонально скошену і потовщену модифікацію півовалу [9, c.169]. Такий елемент в дукті теж був відомий міський писарям Кракова, застосовувався ними при написанні цифри в 1540-х роках. Річну дату у 1585 р. писар із Теребовлі, що вів свої записи постготичним канцелярським курсивом, виконав римськими цифрами [23, арк.81]. Маємо підтвердження тези Словінського про тяглість практики цього типу письма серед польських канцелярій малих міст і сіл до середини XVII століття [450, s. 51] і приклад писарського консерватизмy. На нашу думку, застосування римських цифр, коли в регіоні Руського воєводства майже завершився процес їх апробації, свідчило не тільки про певний естетичних смак писаря, а й перебувало у зв'язку із використанням постготичного курсиву. Саме цей тип письма був модернізацією готичного курсиву і, хоч вживався із арабськими цифрами, що переважали в часи Ренесансу, міг нагадати писарю про середньовічну римську систему цифр. Аналогічною є ситуація із написанням четвірки у петлистій формі, яка вживається писарем Яслиськ у 1544 р. у його готико-гуманістичному письмі [26, c.5]. Це певною мірою теж архаїчна форма (відома із ХІІ століття), яка в цілому в Польській Короні перестала використовуватись у XVI столітті [450, s. 154], львівських судових книгах у 1530-х роках [203, c.151]. Хоч таку її форму ще можна знайти у письмі сільських писарів Руського воєводства ще у 1570-х рр. [203, c.151]

Графіка цифр XVII ст. (див. дод. Ц.4 - Ц.5) мала свої особливості, відмінні від попереднього, проаналізованого XVI ст. Передусім, із 1600-х років до нашого часу дійшло на зберігання в ЦДІАЛ більше міських книг магістратів Руського воєводства, що розширює джерельні можливості дослідження. По-друге, як графіка цифр XVI ст., так і XVII ст. у книгах магістратів Руського воєводства є відмінною, різноманітнішою та складнішою від взірців, зібраних та аналізованим Я. Словінським в письмі люстраційних актів та рахункових книг Кракова, Познаня, Торуня і Любліна [450, s. 154].

Якщо говорити про застосовану в аналізованих джерелах систему цифр, то фактично всюди бачимо арабську систему, із гуманістичними формами та дуктом. Проте все ж залишаються випадки вживання римської системи. Зокрема в Теребовлі в 1630-х рр. [24] та Ліську в 1640-х рр. [35]. В останньому в текстах вписів йдуть посилання на параграфи судових норм із кодексів магдебурзького права, що мають власне римську нумерацію. Копіюючи текст королівського декрету від 1673 р., мостиський писар зберіг римську датацію оригінального документу [14, арк. 10 зв.]. Надалі подібних графічних ситуацій у документах не зафіксовано.

В І пол. XVII ст. графічна форма одиниці різнилась, проте ще зберігала потовщені, злегка кутасті форми до 1640-х рр. В Мостиськах в 1620-х рр. набувала в основному вигляду потовщеної короткої вертикалі із лівим нижнім заокругленням, або простої потовщеної риски, злегка нахиленої уліво, деколи із мінімальним гачком зверху. В Самборі в 1629-1630-х рр. вперше зустрічається л-видна форма, сплюснута форма, із короткою горизонталлю зверху, і потовщена коротка вертикаль із короткою горизонталлю внизу. Вигляд короткої вертикалі, похиленої управо, майже діагонально, одиниця мала в Бродах в 1620-30-х рр. та Мостиська 1640-1650-х рр. із 1640-х років стає помітним округлення самого корпусу цифри, та її лівого нижнього завершення (книга Ліська). А в Самборі одиниця взагалі набуває вигляду г-елементу, деколи із крапкою над корпусом.

Двійка в окреслений період вживалась як у гострокутній, z-видній формі, так і в плавній, наближеній до вигляду г-елементу. Тут гуманістична каліграфія не витіснила, а вживалась паралельно із постготичними взірцями, впливала на них, роблячи z-видну форму округлою в її частинах (особливо це помітно у письмі книг Мостиськ).

Трійку теж писали в основному в двох формах: 1) форма 3 в основі, тільки верхній півовал переходив в потовщену видовжену пряму («дашок»), 2) типова форма трійки із вираженими нижнім та верхнім півовалом. Траплялись і редуковані форми півовалів та переходів між ними (письмо бродівських книг у 1620-1630-х рр.)

Верхня частина четвірки була схожою для всіх взірців, рівнобедрено-трикутною. А його нижня основа видовжувалась управо, пересікаючи опорну вертикаль цифри. Остання була довгою (Лісько) і короткою (Мостиська, 1620-1630-і рр.), завершувалась мінімізованою дугою або рискою. І лише в 1640-х рр. в Самборі вертикаль трансформувалась у вигнуту заокруглену лінію, під впливом бастарди.

П'ятірка мала чітко виражений поліморфізм форм, різноманітні модифікації верхніх частин, від г-елементів до видовжених дуг. Нижній півовал або був чітко виражений, або витягувався і набував форми тогочасної одиниці, вигляду короткої вертикалі, що має ліве нижню округлення.

Шістка мала доволі стандартну форму, із овалом в нижній частині і дуговидним верхом, по різному витягнутим. У письмі книг Самбора форма мала відкритий овал, Ліська - напівспіральне закручення кінця дуги (давалась взнаки барокова каліграфія).

Сімка вже майже всюди мала форму, де верхня частина, вертикаль, пряма або виведена під кутом, а нижня, горизонтальна, вгнута, плавна, із невеликим правим нижнім округленням. Повністю гострокутну форму мала цифра в письмі Бродів за 1620-1630-і р., а сполучення вертикалі і горизонталі під прямим кутом спостерігалось у письма книг Мостиськ (1640-1650-і рр.).

Вісімка писалась часом рівно, часом із нахилом управо. В письмі самбірських актів за 1629-1630-і рр. бачимо форму із двома розімкнутими овалами. Іншу форму, в якій скісна діагональна лінія проходить крізь місце сполучення овалів, зустрічаємо в Бродах в 1620-1630-х рр. та Ліську 1640-х.

В дев'ятці майже всюди однакові за пропорціями овальні верхні частини, за винятком письма бродівських актів. Нижні частині витягнуті, дугові, із нижніми округленнями і без них, в письмі Ліська і Самбора за 1640-і рр. із тестеджіатами на кінцях (явний вплив барокової канцелярески).

І форма нуля зводилась до вигляду овалу чи пів еліпсу, із правим та лівим кутом нахилу.

Морфологія письма ІІ пол. XVII ст. видозмінювала і розвивала існуючу із І пол. XVII ст. цифрову систему. Так, зокрема, л-видна сплюснута форма одиниці, відома із 1629 р. у письмі самбірських актів, розвивається та модифікується у 1660-1690-х рр. Поряд із такою формою зустрічаються типові скісні короткі вертикалі та плавні короткі вертикалі із лівобічними чи правобічними округленнями.

Майже не змінилась, порівняно із першою половиною XVII ст. графічна природа двійки: постготичні, гострокутні z - видні форми чергуються в документах з гуманістичними формами г-елементів.

Схожа ситуація і у графіки трійки: помітні форми із чітким верхнім півовалом, і форми, де він переходить у «дашок» (витягнуту горизонталь)

Подекуди у графічній структурі четвірки ще трапляється пряма опорна вертикаль, яка завершуються рискою чи дугою на лінії рядка. Але у 80 % випадків вертикаль трансформуються у розвинену правобічну дугу. Вперше така форма четвірки була зафіксована у самбірських актах у 1640-х рр. і надалі розвивалась до кінця XVII ст., під впливом каліграфії барокової бастарди.

П'ятірка у нижній своїй частині мала майже однакові розвинені півовали (за винятком взірців із письма міських книг Золочева 1668-1670 рр.). Верхні частини були поліморфними, у вигляді дуг, півдуг, видовжених скошених прямих і т.д. На завершеннях верхніх частин часто трапляються тестеджіати.

У графічному вигляді шістки відобразились тенденції бастарди до вигнутості та закрученості форм, зокрема півспіральне округлення дуговидної верхньої частини не вниз, а в ліву верхню сторону (у письмі книг Мостиськ (1660-рр.), Бродів (1680-і рр.), Ячміра (1690-і рр.). Такі закручені форми шістки були у книгах міської канцелярії Львова ще на початку XVII ст. [29, 30]. Бастардним впливом можна пояснити і заміну дуги на петлю у верхній частині шістки в письмі книг Золочева 1670-1680-х рр. В основному верхня частина шістки має типову дуговидну форму, де кінець дуги плавно опускається донизу, до овалу.

Зразки сімки не сильно відрізняються від взірців І пол. ст.: прямі або вгнуті верхні горизонталі, нижні вертикалі скошені, виведені майже діагонально, із мінімальним нижнім правим округленням.

У формі вісімки із 1640-х рр. розвинулась тенденція. до розмикання верхнього півовалу майже у письмі всіх аналізованих джерел Окрім того, спостерігається нашарування додаткових графічних елементів: вісімка тепер не виводиться із нижнього чи верхнього овалу, через нижній овал до місця змикання овалів проходить розвинена півдуга, яка часом нагадує розімкнуту петлю (див, наприклад взірці із книг Сянока та Рогатина за 1680-і рр.)

Для дев'ятки характерними є еліпси та овали у верхній частині, нижні частині типові півдуги із округленнями, потовщеннями по кінцях і без них.

Для нуля в ІІ пол. XVII ст., час чергової курсивізації письма, стало нечастим використання типових овальних форм. Їм на зміну прийшли витягнуті форми, що більше нагадують еліпс, із чітко правобічним нахилом, відповідно до орієнтації руху пера.

Якщо порівнювати цифри XVI та XVII ст., то можна помітити, що для першого порівнюваного періоду характерними є ще потовщені і кутасті форми цифр, як зрештою, і для письма того періоду. В другому періоді, на фоні гуманістичної каліграфії форми літер круглішають, тоншають, набувають витіюватості, але деякі цифри із попереднього періоду ще мають постготичні риси (напр., форми одиниці, двійки чи сімки). Особливо це помітно в І пол. XVII ст. В ІІ пол. XVII ст. розвиваються барокові форми цифр під впливом бастарди і канцелярески. Графічний поліморфізм цифр в письмі книг Руського воєводства, особливості хронології їх палеографічних характеристик становить разючий контраст із тими даними, які навів для центральнопольських земель свого часу Я. Словінський. Щодо писарської школи, що могла впливати на формування графіки цифр письма аналізованих книг, то для XVI ст. це були краківська і львівська міські канцелярії. Вплив краківської канцелярії у XVII ст. тут суттєво спадає, як, зрештою і в плані великих та малих літер, що пов'язано із втратою популярності Краківського університету. Натомість у І пол. XVII ст. фіксується вплив львівської канцелярії: саме в тамтешніх книгах, залучених для порівняльного аналізу, виявлено графічні аналоги цифр із письмом аналізованих канцелярій Руського воєводства.

6.3 Пунктуація

Певні особливості пунктуація мала як в XVI, так і в XVII ст. У книзі магістрату Яслиськ (1544-1594) пунктуація фактично не застосовувалась. У письмі дрогобицької раєцької книги (1543-1563) використовувались дві крапки на позначення переносу складів слів, або дві короткі вертикальні риски. У мостиській канцелярії за 1588 р. використовували дві горизонтальні риски (=). Кома мала вигляд скошеного управо короткого штриха, або дуги, звернутої уліво. Писарі використовували крапку в кінці речення та між цифрами у датах. У бродській міській канцелярії кін. XVI ст. нечасто використовувалась крапка в кінці речення, кома виглядала так само, як і в письмі мостиських актів. Позначення переносу не використовувалась.

В період XVII ст. графіка пунктуаційних знаків суттєво не змінилась. Писарі і далі використовували : на означення переносу слів із рядка в рядок, ставили крапку в кінці речення і скошений управо, діагональний короткий або видовжений штрих, чи лівосторонню дугу на позначення коми. Крапка також використовувалась в кінці заголовків документів або між цифрами. Доволі рідко на позначення переносу вживали дві прямі або скошені риски (=), у кінці XVII ст. (1680-1690-і рр.) почали писати дефіс (-), звичний у сучасних правописних нормах. Разом із тим, деякі писарі взагалі обходились без переносів. Рідкісне явище переважало у канцелярії Мостиського магістрату: вживання двокрапки як брахиграфічної позначки на скорочення назв урядів: війта, лавників і радників.

6.4 Лігатури

Доволі частим є застосування лігатур (подвоєних буквосполучень, які писались методом зливання частин сусідніх літер), як в постготичному курсиві (ае, се, in, sz, st), так і гуманістичному (ae, cz, сt, fl, re, rz, sk, st, wo). Як вказує історик письма Т. Щерба, cz, rz та багато інших властиво польських дифтонгів було запозичено із писемних традицій XII-XIII століть у чеських канцеляріях [461, s. 95-96].

Графіка багатьох лігатур була доволі схожою в письмі центральних та західних польських канцелярій (досліджених Я. Словінським) та в письмі канцелярій Руського воєводства:

chdz rz st cz

skss sz sl th

6.5 Особливості літер польського алфавіту

Як у джерелах Я. Словінського, так і в наших джерелах, не зафіксовано використання літер із діакритичними знаками: «џ», «њ», «ж», «с», «dџ» та «dї», що були застосовані в друкованих виданнях. Періодично трапляється «ї» (з крапкою над корпусом) і то лише із кін. XVI ст.

Натомість поширене використання носових «№» та «к». Ці літери ввійшли в письмо рукописів на початку XVI ст. В XVII ст. вони мали такий вигляд № -, к - . Аналіз письма книг, вибраних для нашого дослідження, продемонстрував значно більше розмаїття графічних форм та можливостей для їх описової градації.

В процесі візуального спостереження графічних зразків носових літер можна простежити три етапи змінності їх форм: 1) друга половина XVI ст. -півовали а та е виписуються повністю, а через кінцеву точку їх півовалів проходить скісний, діагональний розчерк (короткий чи довгий, та обов'язково виведений під гострим кутом); 2) перша половина XVII ст. - розчерки стають більш округлими, зигзагоподібними, неусталеної форми, поволі стають складовим елементом дукту графеми, а не додатковим графічним нашаруванням; 3) друга половина XVII ст. - частішою стає ситуація, коли півовали а та е не виписуються до кін., а продовжуються округлими розчерками. Вони виводяться частіше під прямим або невеликим правобічним кутом, часто нагадують незавершену петлю, вгнуту посередині плавну чи випрямлену пряму, із нижнім правостороннім округленням (очевидний вплив морфології барокової бастарди) (див. дод. Ц.6.)

У письмі канцелярій центрально-західної Польщі та Руського воєводства XVI-XVII ст. графіка графеми і була схожа:.

6.6 Оздоби, декор, орнамент

У І та ІІ пол. XVI ст. декорованих літер, ілюстрацій, що супроводжують тест, оздобних елементів не виявлено.

Інша ситуація в цьому аспекті із письмом XVII ст. (див. дод. Ш.7.1-Ш.7.12). Писар міської канцелярії Мостиськ у 1620-х рр. мав звичку писати повідомлення про кінець поточного року і початок нового, із побажання, щоб той був щасливим і корисним. У кінці запису про кінець року чи початок нового писар вимальовував різноманітні вензелі та хрестоподібні фігури із петлями, по боках яких часто вимальовував дві зірки і в центрі нижньої петлі фігури (1621 р., [11,арк.33], 1622 р. [11, арк.102 зв.] 1623 р. [11, арк.103]). У 1624 р. писар використовує лише зірочки без малюнків [11, арк. 173 зв.], а згодом взагалі не ілюструє записи про початок і кінець року. На початку 1623 р. писар ініціалом вивів літеру I у першому слові речення «In nomine tuo duicissime Iesu» [11, арк.103] .

Записи у 1625 р. починаються звернення до Христа «CHR(IST)O DUCE». В літері О цього слова, в її порожнині писар змалював крапками і рисками людське обличчя із зморщеним лобом [11, арк.174]. Такий же малюнок знаходимо у білому фоні запису нового року, 1660-го, в міській книзі Теребовлі [24, арк.150 зв.] і Самбора за 1681 р. [19, арк.119]. В написанні дати із Теребовлі цифра 6 виведена із декором, спіральним закрученням розімкнутої овальної нижньої частини, розширеною центровою дугою, в порожнині якої писар розставляє крапки, і верхнім дуговидним завершенням, теж із спіральними закрученнями.

У канцелярії м. Лісько за 1641-1652 рр. писар кілька раз (в 1650 та 1652 р.) використовував рослинний орнамент при написанні повідомлень про початок нового року. В кінці запису писар малював гілку із листям та жолудями [35, арк.103, 120].

Книга вписів міста Маркополя у 1683 р. була почата із художньої овальної рамки, осі якої вимальовувались двобічними листочками, що зверху утворили менший овал, відкритий зверху, в якому написано слово ACTA, великими літерами. Внизу овальної рамки намальовані дві гілки із листочками на кінцях [10, арк. 1а].

У 1690-1692 рр. писар Мостиськ активно використовує декор в літерах-ініціалах та великих літерах у заголовках документів. Схема декору полягала в ускладненому написанні літер за допомогою петель, округлих видовжених розчерків та спіральних завитків, цілком у дусі бастардного стилю. Найяскравіше це проявлялось у написанні ініціальної S [15, арк. 193, 208 зв., 215, 219 зв., 220 зв., 230]. Менш ускладненими, та не позбавленими зазначених графічних елементів, були літери A [15, арк. 201, 202 зв.], H, M [15, арк. 210, 211], О [15, арк.201], I [15, арк.199] та ін. Великі літери в самому тексті теж не були позбавлені петель і витягнутих, закручених розчерків, та тут превалював менший розмах та інтенсивність, нижча динамічність.

На початку 1691 р. писар Рогатина заштриховує лінії літер при написанні про початок нового,1691 року. (INCIPIT NOVVS ANNVS 1691) [16, арк.321]. Копії всіх перерахованих художніх елементів наведено у дод. Ц.7.1-Ц.7.12

Висновки до розділу 6

Серед спеціальних символів письма в роботі аналізуються: цифри, пунктуація, діакритичні знаки та лігатури, система брахиграфії, спеціальні літери польського алфавіту, ілюстрації.

В аналізованих нами документальних вписах канцелярій XVI ст. скорочення використовуються в основному в латинських словах та виразах. В польській мову писарі майже не впровадили систему латинської брахиграфії, за винятком nomina sacra R.P.- Roku panskiego та застосування виносної надрядкової літери о у прикметниках (slauetneo - slauetnego). Присутні сігли, суспенсії, чисті і мішані контракції, скорочення спеціальними знаками. Одним із найпоширеніших способів суспенсій було відтинання кінцівки m у іменниках, вжитих в знахідному чи давальному відмінку. В типово-видовому плані стабільно скорочуються: слова вступної клаузули документа, назви географічних місцевостей, займенники у всіх відмінках, датації, інвокації, постійно вживані юридичні терміни та звороти.

Цифрова система переважно арабська, кілька разів впродовж ІІ пол. XVI - І пол. XVII ст. трапляється римська. Як графіка цифр XVI ст., так і XVII ст.у книгах магістратів Руського воєводства є відмінною, різноманітнішою та складнішою від взірців, зібраних та аналізованим Я. Словінським в письмі люстраційних актів та рахункових книг Кракова, Познаня, Торуня і Любліна [450, s. 154]. Хоча при порівнянні із письмом книг краківської міської канцелярії, що не були залучені Я. Словінських, виявляється багато схожих рис. У XVII ст. фіксується більший вплив львівської міської канцелярії. Якщо порівнювати цифри XVI та XVII ст., то можна помітити, що для першого порівнюваного періоду характерними є ще потовщені і кутасті форми цифр, як зрештою, і для письма того періоду. В другому періоді, на фоні гуманістичної каліграфії форми літер круглішають, тоншають, набувають витіюватості, але деякі цифри із попереднього періоду ще мають постготичні риси (напр., форми одиниці, двійки чи сімки). Особливо це помітно в І пол. XVII ст. В ІІ пол. XVII ст. розвиваються барокові форми цифр під впливом бастарди і канцелярески.

Щодо пунктуації, то в період XVI-XVII ст. писарі і далі використовували: на означення переносу слів із рядка в рядок, ставили крапку в кінці речення і скошений управо, діагональний короткий або видовжений штрих, чи лівосторонню дугу на позначення коми. Крапка також використовувалась в кінці заголовків документів або між цифрами. Доволі рідко на позначення переносу вживали дві прямі або скошені риски (=), у кінці XVII ст. (1680-1690-і рр.) почали писати дефіс (-), звичний у сучасних правописних нормах. Разом із тим, деякі писарі взагалі обходились без переносів.

Графіка багатьох лігатур була доволі схожою в письмі центральних та західних польських канцелярій (досліджених Я. Словінським) та в письмі канцелярій Руського воєводства.

Аналіз письма книг, вибраних для дослідження, продемонстрував значно більше розмаїття графічних форм польських носових та можливостей для їх описової градації, ніж у прикладах Я. Словінського для земель центрально-західної Польщі.

У І та ІІ пол. XVI ст. декорованих літер, ілюстрацій, що супроводжують тест, оздобних елементів не виявлено. У І пол., більше у ІІ пол. XVII ст. художні елементи використовують писарі канцелярій Мостиськ, Самбора, Ліська, Маркополя та ін. міст.

ВИСНОВКИ

Як показало дослідження, розвиток латинського письма у міських канцеляріх Руського воєводства проходив у відповідності з тенденціями розвитку письма у західноєвропейському регіоні та Польському Королівстві. Писарі не були відстороненими від процесів гуманістичної реформи у Європі, а використовували її досягнення у щоденній канцелярській практиці, надаючи індивідуальних рис своєму письму, довгий час суміщаючи із постготичною графічною основою.

У хронологічному перерізі еволюція видів письма досліджених книг виглядає так:

1) Перша половина XVI ст. - готико-гуманістичний курсив;

2) 1560-і - 1630-і рр. - польський постготичний курсив;

3) 1580-і - 1610-і рр. - італіка з постготичними впливами;

4) 1620-і - кін. XVII ст. - барокова канцеляреска:

4а) 1620-1630-і рр. - канцеляреска з постготичними впливами;

4б) 1630-і-1650-і рр. - переважання чистої барокової канцелярески;

5) 1660-і рр. - кін. XVII ст. - переважання барокової бастарди;

6) 1670-і рр. - кін. XVII ст. - апробація ранньокласичної бастарди.

Ці графічні види у Руському воєводстві та центрально-західній Польщі побутували асинхронно, за винятком готико-гуманістичного курсиву. Польський постготичний курсив у воєводстві зафіксовано приблизно на півстоліття пізніше та виходить із ужитку так само, в 1630-х рр. На півстоліття пізніше від центральних польських теренів фіксується й італіка і, відповідно, пізніше перестає використовуватись. Особливістю італіки в канцеляріях Руського воєводства є доволі рідкісна практика написання її «чистих» форм, без постготичних елементів. Як і попередні види письма, барокова канцеляреска та бастарда у писарів воєводства відстають у часі використання на півстоліття, а канцеляреска довше проходить період позбавлення постготичних упливів. Лише ранньокласична бастарда починає практикуватися майже одночасно, як у Руському, так і у воєводствах центрально-західної Польщі.

Стосовно регіональної писарської школи, яка впливала на письмо міських канцелярій Руського воєводства, то протягом усього XVI ст. і першої третини XVII ст. такою була краківська міська канцелярія, писарі якої втілювали на практиці науку письма провідного польського Краківського університету. Із ІІ пол. XVII ст. у ньому зменшується кількість студентів через високу плату за навчання та наявність дешевих й альтернативних закладів освіти - Замойської академії, єзуїтських колегіумів тощо. В той час, орієнтовно з 1640-х рр., канцеляристи Руського воєводства переорієнтовуються на львівську міську канцелярію, звідки беруть зразки письма. Її працівниками стають випускники Львівської катедральної школи, Львівської братської школи, а згодом, із 1661 р. -- Львівського єзуїтського університету. Таким чином можна, з одного боку, розширити усталену в історіографії географію впливу Краківського університету та краківських канцелярій не тільки на Львів, а й на периферію Руського воєводства, а з іншого - говорити про самостійну львівську писарську школу в XVII ст.

Також визначено каліграфічні трактати, які були джерелом запозичення/формування характеру письма в досліджуваних канцелярій. Зокрема графеми деяких почерків книг Теребовлі у 1560-х рр. та Яслиськ у 1590-х рр. тяжіють до зразків курсиву Й. Нойдерффера від 1538 р. У деяких почерках у книгах канцелярії Бродів 1580-х рр. помітним є вплив каліграфії бастарди, розробленої В. Амфіарео в 1550-х рр. У самбірських книгах 1580-х рр. є вплив каліграфії Дж. Палатіно від 1540 р. та каліграфії П. Хамона від 1561 р. Впливи каліграфії М. Скальціні у 1599 р. зафіксовані 1630-х рр. у Теребовлі. Різні стилі каліграфії Л. Матро від 1608 р. є у письмі книг канцелярії Самбора (1650-і рр.), Золочева (1670- і рр.) і Сянока (1690-і рр.). Імовірний вплив каліграфії Л. Куріоне від 1598 р. та Дж. Ерколані 1574 р. можна побачити у письмі міських книг Рогатина 1680-х рр. Це свідчить про обізнаність місцевих писарів не лише у типах, а й у видах і стилях західноєвропейського письма, через освіту, знайомство з друкованими виданнями, запозиченням практики канцелярського діловодства, їхній участі у культурному житті міст.

Під час аналізу книг вписів удалося виділити індивідуальні почерки писарів, в яких поєдналася самобутня морфологія письма та відображення впливу певного виду і стилю. Фіксується низка почерків, автори яких конструювали власну графічну візію літер у дусі барокової канцелярески чи бастарди. По-перше, це роль загальної індивідуалізації письма, що розпочалась у часи ренесансу. По-друге, наслідок освітньої специфіки місцевих парафіяльних шкіл воєводства, де початково здобували освіту ідентифіковані писарі. Найбільше графічних варіацій зазнають літери із нижніми та верхніми виносними, зокрема p, графіка якої часто є ідентифікаційною ознакою індивідуальності почерку. Відповідно до гуманістичних тенденцій зменшувалася вага, округлювалися складові літер та поволі уніфіковувався дукт. Барокова природа ускладнювала графіку розчерками, завитками та петлями.

Під час аналізу ступіню каліграфічності письма зафіксовано всі відомі приклади: недбалий, біглий, регуляризований та каліграфічний, а також мішані (біглий із тяжінням до регуляризованого та регуляризований із тяжінням до каліграфічного). Найбільш охайним і вправним письмом відзначались писарі самбірської канцелярії у XVII ст. Антиподом виступала канцелярія Бабичів, із великою кількістю одноразових вписів, слабовироблених почерків, недбалим і біглим письмом. Для нього характерною графічна простота, переважно без ускладнених розчерків і завитків. У решті канцелярій використовували переважно регуляризований курсив. Можна простежити чіткий зв'язок між рівнем економічного розвитку міста і якістю письма книг його канцелярії, фаховим вишколом задіяних писарів. У більших, заможніших містах (наприклад, Самбір, Броди, Мостиська, Лісько) переважало регуляризоване та менш каліграфічнне письмо, натомість у менших і бідніших (Бабичі, Теребовля, Маркопіль) бігле і невміле.

Стосовно морфологічних параметрів письма, то можна чітко простежити їхню еволюцію та зміну протягом XVI-XVII ст. Як для малих, так і для великих літер характерними є коливання ваги та модульних пропорцій протягом усього досліджуваного періоду. В XVI ст. літери доволі прямі, кут нахилу вправо виражений слабо. У І пол. XVII ст. правобічний кут нахилу стає чітко вираженим. Характерним явищем є також особливо великий, майже діагональний кут нахилу літер із нижніми виносними, переважно в XVII ст. Літери з виносними мали чітко виражений правобічний нахил, без виносних і з меншим кутом нахилу. Фіксується тенденція до видовжування виносних у XVII ст. Система міжлітерних сполучень із часів італіки залишилася слаборозвиненою та маловипрацьованою, попри цілковитий перехід на барокові канцеляреску та бастарду. Переважно не витримана лінія рядка, по мірі написання спадає донизу, піднімається доверху, плавна хвилевидна і т.д. Рідкісним є явище майже однакових міжсловесних, міжрядкових відстаней та довжини виносних. Це характерно передусім для XVI ст. і лише для каліграфічного чи регуляризованого стилю, який тяжіє до каліграфічного. Протягом XVI ст. міжлітерна відстань становить 2-3 мм, між словами та рядками 2-3 корпуси літер. У XVII ст. відстань між буквами усталюється на 2-3 мм, натомість коливається між словами (від 1 до 4 корпусів) та рядками (2-4 корпуси). Збільшення міжрядкової відстані, зменшення відстані між буквами, видовження виносних у XVII ст. відповідало загальноєвропейським тенденціям розвитку барокової бастарди та канцелярески. Це підтверджує тезу про активну інтегрованість писарів Руського воєводства XVI-XVII ст. у морфологічні процеси латинського письма того часу.

У проаналізованих документальних вписах канцелярій XVI ст. скорочення застосовуються переважно в латинських словах і виразах. Знаки скорочень переважно розташовуються над словами та ставляться після останньої літери нескороченої частини слова. Доволі рідкісним явищем є застосування скорочень слів без позначок. Графіка скорочень представлена у кількох взірцях: тільди; дуги в кількох варіантах: математично правильної середньої ваги; значним потовщенням правої частини корпусу; із незавершеним правим чи лівим кінцем; у вигляді одної чи двох скісних вертикалей.

У XVI-XVII ст. у письмі міських канцелярій Руського воєводства можна виділити такі групи скорочень: 1) сігли; 2) суспенсія; 3) контракція; 4) міксція; 5) спеціальні знаки; 6) священні імена. Проаналізовані скорочення XVI ст. відначаються стабільністю форм і типів скорочень. У середньому скорочується кожне 5-7 слово, що дає можливість говорити про систему брахиграфії як часте і поширене явище. Стабільність специфіки скорочень свідчить про отриману писарями професійну освіту і добре засвоєні правила письма. У XVII ст., як і на центральних польських теренах, скорочення слів у письмі канцелярій Руського воєводства використовувалися переважно на початку, в кінці тексту, в заголовках і датаціях. Позначки скорочення -- тільда або дуга (доволі часто не математично лінійна) з каплевидним потовщенням угорі (тестеджіатою) -- графіка, типова для центральних польських канцелярій. Кількість скорочень зменшується і може становити до 10 скорочень на документ.

Під час написання цифр у книгах міських канцелярій Руського воєводства XVI-XVII ст. використовували переважно арабську систему. Для письма цифр було притаманним різноманіття графічних форм загалом та в межах окремих канцелярій зокрема. Дукт цифр (пізньоготичний, готико-гуманістичний та гуманістичний) походив із відповідних типів письма, що писарі використовували в документах. За стилем письма можна виокремити типові для європейського регіону синхронного періоду цифри, (наприклад, 7, 0) та взірці, де наявні локальні писарські особливості (деякі форми 1, 3, 6, 5).

Якщо порівнювати цифри XVI і XVII ст., то помітно, що для першого періоду характерними є ще потовщені та кутасті форми цифр, як зрештою і для письма того періоду. В другому періоді, на фоні барокової каліграфії, форми цифр круглішають, тоншають, набувають витієватості, але деякі цифри з попереднього періоду з постготичними рисами (напр., форми одиниці, 2 чи 7). Особливо це помітно в І пол. XVII ст. У ІІ пол. XVII ст. розвиваються барокові форми цифр під впливом бастарди і канцелярески, що з'явилися у 1640-х рр. Графічний поліморфізм цифр у письмі книг Руського воєводства, особливості хронології їхніх палеографічних характеристик становить контраст із тими відомостями, які навів для центральнопольських земель свого часу Я. Словінський. В написанні цифр у міських книгах Руського воєводства у XVI ст. помітними є впливи краківської та львівської міських канцелярій, в XVII ст. -- переважно львівської.

Щодо пунктуації, то вона була доволі однаковою, як для XVI, так і для XVII ст.: на означення переносу слів із рядка в рядок, ставили крапку в кінці речення і скошений вправо, діагональний короткий або видовжений штрих, чи лівосторонню дугу на позначення коми. Крапку також використовували в кінці заголовків документів або між цифрами. У кінці XVII ст. (1680-1690-і рр.) почали писати дефіс (-), звичний у сучасних правописних нормах.

Графіка лігатур була доволі схожою в письмі канцелярій Руського воєводства та в письмі центральних і західних польських канцелярій. Натомість графіка польських носових у канцеляріях Руського воєводства має більше розмаїття графічних форм та еволюціонує впродовж ІІ пол. XVI ст., І та ІІ пол. XVII ст.

У ІІ пол. XVI ст. декорованих літер, ілюстрацій, які супроводжують тест, оздобних елементів не виявлено. У XVII ст. подібні речі використовують лише деякі писарі (вензелі та хрестоподібні фігури -- Мостиська, 1620-і рр,; рослинний орнамент -- Лісько, 1640-і рр., декор в літерах-ініціалах та великих літерах у заголовках документів -- Мостиська, 1690-і рр.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Джерела

Неопубліковані

1. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 9 (гродський суд м. Львова), оп. 1, спр. 399. Заява міщан із Золочева, Зборова, Озерян, і Маркополя про шкоди, причинені цим містам, 1648 р. арк. 352-353.

2. Центральний державний історичний архів України,, м. Львів, ф. 21 (магістрат м. Бабичі), оп. 1, спр. 1 (книга уряду ради м. Бабичі, 1616-1777 рр.) 53 арк.

3. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 21 (магістрат м. Бабичі), оп. 1, спр. 2. (книга уряду лави та війта м. Бабичі (1613-1725 рр.) 168 арк.

4. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 21 (магістрат м. Бабичі), оп. 1, спр. 5 фрагменти актових книг війтівського уряду м. Бабичі (1525, 1557,1587, 1589 рр.) 13 арк.

5. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 24 (магістрат м. Броди), оп. 1, спр. 1 ( книга війта, ради і лави м. Броди, 1588-1601 рр.). 113 арк.

6. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 24 (магістрат м. Броди), оп. 1, спр. 2 ( книга війта, ради і лави м. Броди (1626-1633 рр.). 447 арк.

7. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 24 (магістрат м. Броди), оп. 1, спр. 11 ( книга війта м. Броди, 1659-1660 рр.), 191 арк.

8. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 24 (магістрат м. Броди), оп. 1, спр. 22 (книга війта м. Броди, 1682-1689 рр.). 235 арк.

9. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 29 (магістрат м. Дрогобича), оп. 1, спр. 6 (книга уряду ради м. Дрогобича, 1543-1563 рр.). 212 с.

10. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 34 (магістрат м. Маркополь), оп. 1, спр. 1 (книга уряду війта, ради і лави м. Маркополь (1683-1841 рр.). 125 арк.

11. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 35 (магістрат м. Мостиська), оп. 1, спр. 1 (книга уряду війта, ради та лави м. Мостиська, 1599-1634 рр.). 303 арк

12. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 35 (магістрат м. Мостиська), оп. 1, спр. 2 (книга уряду війта, ради та лави м. Мостиська, 1643-1653 рр.). 259 арк.

13. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 35 (магістрат м. Мостиська), оп. 1, спр. 3 (книга уряду війта, ради та лави м. Мостиська, 1654-1672 рр.). 318 арк.

14. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 35 (магістрат м. Мостиська), оп. 1, спр. 4 (книга уряду війта, ради та лави м. Мостиська, 1661-1681 рр.). 178 арк.

15. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 35 (магістрат м. Мостиська), оп. 1, спр. 6 (книга уряду війта, ради та лави м. Мостиська, 1678-1693 рр.). 234 арк.

16. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 42 (магістрат м. Рогатин), оп. 1, спр. 1 (*книга уряду війта і лави м. Рогатин, 1688-1692 рр.) 573 с.

17. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 43 (магістрат м. Самбора), оп. 1, спр. 104 (книга уряду війта і лави м. Самбора, 1629-1630 рр.) 289 с.

18. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 43 (магістрат м. Самбора), оп. 1, спр. 105 (книга уряду війта і лави м. Самбора. 1647-1650 рр.) 483 с.

19. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 43 (магістрат м. Самбора), оп. 1, спр. 106 (книга уряду війта і лави м. Самбора, 1680-1691 рр.). 916 с.

20. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 43 (магістрат м. Самбір), оп. 1, спр. 151 (книга уряду ради м. Самбора, 1582-1600 рр.). 222 арк.

21. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 43 (магістрат м. Самбора), оп. 1, спр. 152 (книга ради м. Самбора, 1659-1660 рр.) 458 с.

22. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 44 (магістрат м. Сянока), оп. 1, спр. 1 (книга уряду війта і лави м. Сянок, 1685-1697 рр.). 554 с.

23. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 47 (магістрат м. Теребовлі), оп. 1, спр. 1 (фрагменти книги уряду ради м. Теребовлі (1563, 1566-1571, 1573-1580 рр.). 83 арк.

24. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 47 (магістрат м. Теребовля), оп. 1, спр. 2 (книга уряду ради та ландвійта м. Теребовлі (1631, 1634, 1637-1672, 1679 рр.). 293 арк.

25. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 47 (магістрат м. Теребовля), оп. 1, спр. 3 (книга уряду ради та ландвійта м. Теребовлі, 1680-1708, 1725, 1730-1735 рр.). 267 арк.

26. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 50 (магістрат м. Яслиська), оп. 1, спр. 1 (книга уряду ради м. Яслиська (1544-1594 рр.). 60 арк.

27. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 51 (магістрат м. Ячмір), оп. 1, спр. 1 (книга уряду війта м. Ячміра, 1690-1760 рр.). 126 арк.

28. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 52 (Магістрат м. Львова), оп. 1, спр. 749.

29. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 52 (магістрат м. Львова, оп. 2, спр. 26 (книга запису індуктів і протоколів уряду Ради (1601-1608 рр.), 1474 арк.

30. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 52 (магістрат м. Львова), оп. 2, спр. 254 (книга запису індуктів і протоколів спірних і кримінальних справ лавничого суду (1606-1607), 1408 арк.

31. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 52 (магістрат м. Львова), оп. 2, спр. 303 (книга записів судових викликів, зізнань свідків, проектів, рішень та ін. документів) (1603-1620 рр.), 410 арк.

32. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 52 (магістрат м. Львова), оп. 2, спр. 338 (книга записів заповітів та актів про юридичне оформлення прав власності на спадкове рухоме і нерухоме майно (1578-1666 рр.), 494 арк.

33. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 70 (магістрат м. Золочів), оп. 1, спр. 2 (книга уряду бургомістра, війта, ради і лави м. Золочів, 1668-1670 рр.). 66 арк.

34. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 70 (магістрат м. Золочів), оп. 1, спр. 4 ( книга уряду війта, 1671-1683 рр.). 264 арк.

35. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 84 (магістрат м. Лісько), оп. 1, спр. 1 (книга уряду війта та лави м. Лісько, 1641-1652 рр.). 124 арк.

36. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 84 (магістрат м. Лісько), оп. 1, спр. 2, Інвентарний опис документів, що зберігались в канцелярії гміни Ліська. - 1 арк.

37. Archiwum Paсstwowe w Krakowie, Zespуі archiwalny 29/33. - Akta miasta Krakowa. Sygn. : rkps. 772 (Testamenta in officio consulari Cracoviensi, - ksiкgi testamentуw, 1427 - 1623 rr.). 746 s.

38. Archiwum Paсstwowe w Krakowie, Zespуі archiwalny 29/33. - Akta miasta Krakowa. Sygn. : rkps. 773 (Testamenta in officio consulari Cracoviensi - ksiкgi testamentуw, 1508-1556, 1624-1697 rr.). 558 s.

39. Archiwum Paсstwowe w Krakowie, Zespуі archiwalny 29/33. - Akta miasta Krakowa. Sygn.: rkps 1422 (Liber iuris civilis civitatis Cracoviae - ksiкga przyjкж do prawa miejskiego krakowskiego, 1493-1555 rr.). 508 s.

40. Archiwum Paсstwowe w Krakowie, Zespуі archiwalny 29/33. Akta miasta Krakowa. Sygn.: rkps 1422 (Liber iuris civilis civitatis Cracoviae - ksiкga przyjкж do prawa miejskiego krakowskiego, 1555 - 1611 rr.). 750 s.

Опубліковані

41. Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові (1233 - 1799 рр). / упор. О. Купчинський, Е. Ружицький. Київ, 1972. - 675 с.

42. Соціальна боротьба в місті Львові в XVI-XVIII ст.: Збірник документів / під ред. Я. П. Кіся. Львів: Видавництво Львівського університету, 1961. 444 с.

43. Album studentуw Akademii Zamojskiej 1595-1781 / oprac. Henryk Gmiterek. - Warszawa : IHN PAN, 1994. 604 s.

44. Album studiosorum universitatis Cracoviensis. Cracoviae: Typis et impensis universitatis Jagellonicae, 1892. T. II (ab anno 1490 da annum 1551).

45. Album studiosorum universitatis Cracoviensis. Cracoviae: Typis et impensis universitatis Jagellonicae, 1896. Т.III, fasc. I. (ab anno 1551 da annum 1589). -

46. Amphiareo V. Opera di frate Vespasiano Amphiareo da Ferrara dell'ordine minore conuentuale, nella quale si insegna a scriuere varie sorti di lettere, et massime vna lettera bastarda da lui nouamente con sua industria ritrouata. Vinegia, 1554.

47. Arrighi L. La operina di Ludouico Vicentino da imparare di scriuere littera cancellarescha. Roma, 1522.

48. Biblia to jest ksiкgi Starego і Nowego Zakonu na polski jкnzyk wedlug lacinskiey bibliei od Kosciola Krzesciaskiego powrzechnego przyiкtey. Krakьw : w drukarni Mikolaia Szaffenberga, 1575.

49. Borzemski A. Archiwum w Sanoku, Jaњliskach, Krуliku Wіoskim, Hіomczu, Јadzinie i Klimkуwce. Sanok: w Drukarni Karola Pollaka, 1906. - 168 s. [9].

50. Cresci F. Il Perfetto scrittore Di M. Gio. Francesco. Roma, 1570.

51. Cresci F. Il perfetto Scrittore Di M. Gio. Francesco Cresci… . Venice, 1569.

...