Латинське письмо у міських канцеляріях Руського воєводства XVI-XVII ст.

Писар D (він же писар C із попередньої книги) (1680-1683, 1685рр.)

(див. дод. Т.8.3.)

Характерним для почерку цього писаря є бажанням писаря втілювати у канцелярському письмі каліграфічні форми канцелярески, із акуратними невеликими тестеджіатами. Близький цьому почерку каліграфічний стиль подає в 1574 р. Дж. Ерколані (сancellaresсa commune et corrente, сancellaresсa acuta) і схожу морфологію застосовували краківські писарі у 1660-х рр. [38, c.193-217] Виносні деколи прямі, частіше плавні та округлі, з акуратними тестеджіатами. Поряд із типовою формою р, із 8-видною петлистою виносною, використовується виносна, округла знизу вліво, із каплевидним потовщенням на кінці. Петля у g витягнута і часом загострена на завершенні. Вага літер середня, відстань між літерами велика і часом становить 1 корпус. Сполучне система слабо розвинена. Кут нахилу правобічний, але незначний. Відстань між рядками становить 2-3 корпуси, така ж між словами. Почерк належить тому ж писарю, що й почерк № 2. Тільки збільшуються відстані між літерами, меншає кількість міжлітерних сполучень і модифікується графіка деяких літер.

Міська канцелярія Маркополя

Книга бурмистрського, раєцького та лавничого урядів (1686-1841 рр., аналізовано записи за 1686-1699 рр. - ЦДІАЛ, ф. 34, оп. 1, спр. 1)

Писар А (1686-1690 рр.) (див. дод. Т.9.1.)

Чіткий, каліграфічний почерк, із виразним нахилом управо, приблизно 40-45 градусів. Подекуди у верхніх та нижніх виносних трапляються тестеджіатти, що свідчить про відмирання традиції канцелярески та остаточний перехід до норм барокової бастарди. Типовою для неї є графіка літер m, n, h, витягнуті петлі у b та g. Цікавим є поліморфізм y. В одному із варіантів типова округлість нижньої виносної замінена висхідною діагоналлю. В іншому нижня округла виносна має типове каплевидне потовщення, в інших воно модифіковане, від нього писар виводить коротку плавну лінію. Дві крапки над корпусом пишуться непослідовно. Відстань між буквами 2-3 мм, сполучна система розвинена, проте не всіх літери в словах поєднуються між собою. Відстань між рядками сягає 3 корпусів, між словами 2. Каліграфічним джерелом для почерку могло стати письмо індуктів львівських міських книг 1660-1670 рр. [42, c.299], орієнтоване своєю чергою на письмо краківської міської канцелярії 1630-1640-х рр. [38, s. 78-160]. Саме там трапляється 8-видна петлиста виносна p та кутаста виносна y.

Матвій Вербицький (1687-1699 рр.) (див. дод. Т.9.2.)

Під час візуального аналізу почерку одразу помітно потовщеність корпусів літер і погано заточене перо, що відображається у контрасті кольору чорнила у виведених складових лініях літери. Так, верхня частина літери може бути світлішою за нижню. Також варто відзначити графічну геометричну простоту. Модульне співвідношення літер пропорційне, майже квадратне. Оригінальним є написання p: нижню виносну літери пересікає дуга в горизонтальній площині, або скісна коротка діагональ. Слабо розвинена сполучна система між буквами у слові, відстань між буквами становить 2-3 мм. Відстань між словами становить 2-3 корпуси, між рядками в середньому 3. Схожий зразок літери p та й схожа морфологія письма фіксується у 1638 р. серед почерків Коронної Метрики, які аналізував Я. Словінський. Палеограф називає його взірцем каліграфічної канцелярески [450, s. 210].

Адам Карпінський (1694, 1696-1698 рр.) (див. дод. Т.9.3.)

Недостатньо вироблений почерк, справляє враження швидкого та недбалого. літери часто міняють свою форму. Майже повністю відсутня сполучна система, відстань між буквами часом може сягати 0,5 см. Порушена прямолінійність письма - виведені слова, починаючи від другого в рядку, здіймаються вгору, по діагоналі. Оригінальними, самобутніми для цього почерку є букви l і t, в яких кінцівки виносних на лінія рядка не округлі, а змикаються із короткою дугою або простою короткою горизонталлю. Подібна дуга, тільки набагато більше розвинена, є на кінцівці виносної p. Писар позмінно використовує форми із штрихами із канцелярески, чи петлями із бастарди, пристосовуючи їх для письма в канцелярії.

Стефан Колажинський (1695-1696, 1698-1699 рр.) (див. дод. Т.9.4.)

Взірець регуляризованої канцелярески, пристосованої для канцелярської роботи: різні модифіковані розчерки нижніх виносних p, невеликі тестеджіати на верхівках виносних l та k. Характерним для писаря є атомізація письма - за відсутності чітко вираженої сполучної системи розбивати слова на кілька літерові групи (zloty ch) [450, s. 13]. Це досягається за рахунок мінливої відстані між буквами у слові, від 2 мм до 0,5 або цілого корпусу. Відстань між словами становить 1-1,5 корпуса, між рядками 2-2,5. Джерелом для писарського стилю міг бути тип канцелярески, який використовували писарі Кракова у 1630-1640-х рр. [38, s. 78-160]

4.3 Письмо писарів міських канцелярій Перемишльської землі (Мостиська, Самбір)

Міська канцелярія Мостиськ

Книга уряду війта, ради і лави (1599-1634 рр.)

(ЦДІАЛ, ф. 35, оп. 1, спр. 1)

Писар Іван Чарнота (1599-1608 рр.) (див. дод. Т.10.1.)

Почерк цього писаря являє собою зрілий пізньоготичний курсив із великою кількістю скорочень, дрібним модулем, характерними готичними потовщеннями елементів корпусу, надрядкових та підрядкових виносних. Схожий із цим курсивом тип письма панував із початку 2-ї третини XVI ст. у канцелярії краківського земського суду, зразок якого наводить Ян Словінський [450, s. 188]. Фактично однакова графічна структура, вага та модульні пропорції доповнюється елементами писарської школи:

1 2 1) дугою математично неправильної форми, із витягнутим прямим не зігнутим правим кінцем; 2) правий кінець більш плавний.

Вони виводяться в обох джерелах над кінцівками слів, в основному над мінускульними літерами. Схожу графіку літер спостерігаємо також у грамоті мазовецьких князів Станіслава та Іоанна від 1522 р., яку наводить у своєму виданні К.Стрончинський [72, tab.84].

Особливо типовими для цього типу письма є літери e, d, p, z та ін. Майже не розвинена сполучна система літер, відстані між літерами складають 2-3 мм, між словами 2-3 корпуси, між рядками в середньому 2 корпуси.

Писар A (1621-1634 рр.) (див. дод. Т.10.2.)

Можна виділити два періоди у розвитку його графічних форм: 1) 1621-1624 рр., коли почерк більш регуляризований; 2) 1625-1628,1634, коли зростає поліморфізм і почерк стає більш біглим. Переважають елементи біглої канцелярески. Протягом років деякі букви змінюють форму (наприклад, а із округлої та прямої стає гострокутною, із відкритим овалом). Специфічним є написання p, R, B із G-видною лівою частиною. В цілому писар із часом орієнтується на більш розвинену сполучну систему, більший нахил літери та ін. принципи із метою пришвидшення письма. Вага середня, є локальні потовщення (нижніх і верхніх виносних у рядкових літерах, виносних у великих буквах). Відстань між літерами 2-3 мм, між словами 2 корпуси, між рядками 2-3 корпуси.

Книга уряду війта, ради і лави (1588,1643-1653 рр.)

(ЦДІАЛ, ф. 35, оп. 1, спр. 2)

У цю книгу підклеяні фрагменти записів війтійсько-лавничого суду за 1588 р., (писар A), які розглядались у розділі із аналізом письма за XVI ст. Основна частина книги стосується 1643-1653 рр., записи вели Томас Кнапік (1643-1651 рр.) та писар B (1651-1653 рр.)

Почерк писаря Томаса Кнапіка (див. дод. Т.11.1.) прямий, але виносні деяких літер, зокрема р, скошені під лівобічним кутом, а в y скошені під правим кутом. Специфічним є написання літери z, яка виглядає дзеркальним відображенням використаної у почерку f. Овали в літерах g, q, p розімкнені, а в останньому варіанті розімкнутий овал майже ніколи не змикається із виносною. У графіці d відчувається вплив постготичного курсиву. Сполучна система слабо розвинена, відстані між літерами великі, 3-4 мм. Між словами відстань становить 2 корпуси, і 2,5-3 між рядками. Схожий варіант p без петлі наявний у письмі книги записів заповітів та актів про юридичне оформлення прав власності на спадкове рухоме і нерухоме майно раєцького суду Львівського магістрату на рубежі XVI-XVII ст. [32]. За своїм виглядом графема нагадує зразок літери в стилі італіки. А петлиста d фіксується у письмі міських книг Львова між 1600 та 1610 р. [31] Специфічним для цього почерку є також графеми z (мала), яку писар виводить, як велику, округлий зачин вертикалі p та правобічний округлий загин кінцівки вертикалі y.

Писар B (1651-1653 рр.) (див. дод. Т.11.2.)

Писар вів записи як латиною, так і польською. Латину старався писати каліграфічніше, як в сенсі старанності, несквапності, так і у більшій відповідності із прорисами. Особливо це помітно в плані h. Почерк не дуже рівний, слова постійно піднімаються по лінії рядка. Літери майже позбавлений петель (за винятком k), виносні видовжені (2-3 корпуси), або повністю прямі, або плавні. Характерними є для закінчень виносних прості діагональні штрихи або тестеджіати (вплив канцелярески). Специфічною для цього почерку графемою є z, із видовженою плавною нижньою виносною і тонкі лінії літер. Модульне співвідношення літер пропорційне. Відстань між літерами велика, 3-4 мм, між словами 3-4 корпуси, між рядками в середньому 3 корпуси. Схоже написання p фіксується у міських книгаx Львова між 1600 та 1610 рр. [29, 30] а d у краківських книгах тестаментів 1590-х рр. [37, s. 620-659].

Книга уряду війта, ради і лави м. Мостиська (1654-1672 рр.)

(ЦДІАЛ, ф. 35, оп. 1, спр. 3)

Майже всі записи у книзі зроблені Томасом Кнапіком - писарем, який вів попередню проаналізовану книгу. І лише один впис у 1669 р. зробив Микола Станіславський, що почав пізніше повноцінну щоденну писарську практику. Його письмо, відповідно, проаналізуємо під час розгляду ведених ним книг.

Книга уряду війта, ради і лави (1661-1680 рр.) (ЦДІАЛ, ф. 35, оп. 1, спр. 4)

У 1661 р. кілька записів зробив Томас Кнапік. А у 1675-1680 постійним писарем вже був Микола Станіславський (див. дод. Т.12.1.). Його почерк рухливий та динамічний, та разом із тим регуляризований, із тяжінням до каліграфічності. Чітко виражений, майже діагональний кут нахилу управо. Для виносних характерними є як петлі (b і d) , так складні каліграфічні розчерки і завитки (q, y). Таким чином, для почерку характерними є всі ознаки канцелярської бастарди. Специфічна модифікація петлистої виносної р, яка має трикутну форму, із вгнутої, дуговидною основою трикутника. Форма d із округлою управо виносною типова для курсивної бастарди Л. Матро 1608 р. [64] Специфічною ознакою почерку є переплетіння виносних сусідніх літер у слові, наприклад . Нетипово мала відстань між рядками та словами, всього 1 корпус. Такі метричні параметри були характерними у 1670-х рр. для писарів Львівського магістрату [42, c.302].

Книга уряду війта, ради і лави (1678-1692 рр.)

(ЦДІАЛ, ф. 35, оп. 1, спр. 6)

У 1678-1685 рр. вписи робить Микола Станіславський. А із 1686 і по 1692 писарем є Іван Мрозовський (див. дод. Т. 13.1.). Найхарактернішою індивідуальною ознакою його почерку є залучення писарем елементів декору, виведення ініціалів S, І та інших літер, із яких починається вступне слово впису. Літери округлі, із тестеджіаттами на кінцях виносних, та із дуговидними розчерками (зокрема в структурі літери p, що відповідає зразкам lettre cancellaresque Матро). Відповідно, писар використовує в письмі форми канцелярески. Проте не відмовляється і від петлистих елементів бастарди, у верхніх виносних b, d, h, k. Петлистість почерку є доволі динамічною, сплітає сусідні літери, літери із рядками і доволі ускладнює читання. Вага середня, із тяжінням до легкої. Відстань між літерами 2-3 мм, між словами 1 корпус, 2 корпуси між рядками.

Міська канцелярія Самбора

Книга війта і лави (1629-1630 рр. - ЦДІАЛ, ф. 43, оп. 1, спр. 104)

Станіслав Дудкович (1629-1630) (див. дод. Т.14.1.)

Почерк писаря є регуляризованим, із тяжінням до каліграфічності. Прямий, із невеликим нахилом управо. Літери виписуються рівно, майже по прямій лінії. Графіка письма свідчить про наслідування каліграфічних зразків канцелярески, вдало застосованих для швидкого руху пером завдяки правобічному куту нахилу. Для форм q, y, деяких варіантів р характерними є скісні видовжені штрихи, які зливаються із виносними або відходять від них. Петлисті форми b, d, t та р тяжіють до каліграфії барокової бастарди. Добре вдається писарі відтворити каліграфію великих літер. Система міжлітерних сполучень розвинена слабо, тож сам почерк важко назвати рухливим чи динамічним. Та прагнення до цього відображається, наприклад, у відкритих овалах о та а, які легше виводити та швидше писати. Подібна манера письма була у краківських писарів у 1620-х рр. [37, s. 715-731] та львівських нотаріїв у 1630-х рр. [42, c.250]

Книга війта і лави ( 1647-1650 рр. - ЦДІАЛ, ф. 43, оп. 1, спр. 105)

Стефан Заборський (1647-1649) (див. дод. Т. 15.1.)

Ще один почерк, який є регуляризованим, та із помітними елементами каліграфічності. Найпомітнішим проявом цього є невеликі, делікатні тестеджіати, які вживаються на кінцівках виносних та петель, зачинів і зачинів різних літер, переважно великих: s (велика та мала), A, I, D, M, T, h, f та ін. Їх вага відчутно контрастує із волосними лініями корпусів графем. Другою ідентифікаційною ознакою почерку є прагнення писаря в дукті літер поєднати елементи канцелярески та бастарди. Помітно це у написанні l із петлистою верхньою частиною і прямолінійною нижньою, що замінює округлення кінцівки, а також p, на кінці якої видовжений плавний розчерк часто виводиться через невеличку петлю (схожий зразок наводить Л. Матро в 1608 р.). Почерк прямий, місцями фіксується незначний нахил управо, літери виведені по лінії рядка. Модульне співвідношення букв пропорційне. Відстань між літерами в середньому 2 мм, між словами 1-1,5 корпуса, між рядками 2. Дуже подібна манера письма була у львівських писарів у 1630-х рр., особливо в плані написання літер l і t [42, c.250].

Почерк А (1647-1650 рр.) (див. дод. Т.15.2.)

Головною відмінністю цього почерку від попереднього є переважання елементів бастарди над складовими канцелярески. Проявляється це зокрема у структурі літер p і d. Разом із тим графіка s у формі цифри 6 модифікова під канцеляреску, виносна не плавна, а пряма і завершується тестеджіатою. Оригінальною є графіка f: нижня виносна букви виписується із відгалуженням, плавними подовженим вигином із тестеджіаттою. Верхній овал p отримує зачин, який дугою огинає літеру навколо осі. Такої форми не фіксуємо у відомих тогочасних каліграфічних підручниках. Натомість доволі сходу форму z, із хвилевидних горизонтальними елементами можна знайти у Л. Матро (1608 р.). Модуль літер невеликий, розвинена сполучна система, відстань між літерами 2 мм, між словами 2 корпуса, між рядками 3-3,5.

Книга уряду ради м. Самбора (1659-1660 рр. -

ЦДІАЛ, ф. 43, оп. 1, спр. 152)

Іван Венгринович (1659-1660 рр.) (див. дод. Т.16.1.)

Оригінальний регуляризований, із чітко вираженою тенденцією до біглості почерк. Спостерігається нахил управо, але лінія рядка в процесі написання опускається вниз. Виносні рядкових літер видовжені, до 3 корпусів. Верхні виносні виписані тонкою дугою, звернутою управо, що деколи переходить у петлю. Петлі або розширені, або звужені і редуковані У морфології почерку фіксується виразне домінування бастарди. Часом верхні виносні b, d, t виводяться у вигляді витягнутої тестеджіати (канцеляреска Матро від 1608 р.) Нижня виносна у k, z на кінцівці деколи округлюється, але частіше продовжується плавним потовщеною вигнутою прямою. Така ж графіка нижніх виносних у Q, L, R, що бере початок у каліграфії Дж. Тальєнте (lettera cancellarescha, 1530 р.). Згодом її дещо видозмінив (до форми плавної потовщеної півдуги, із заокругленням на кінці) Дж. Креші у 1570 р. До таких прийомів вдавались львівські писарі у 1660-х рр. [42, c.299] Відстань між рядками сягає 3-4 корпусів, між словами 1,5-2 корпуси, між літерами в слові 2-4 мм.

Писар A (1659-1660 рр.) (див. дод. Т.16.2.)

Вів записи паралельно із І. Венгриновичем. Оригінальний регуляризований почерк, із тяжінням до каліграфічності. Писар використовує делікатні округлі форми, не завжди дотримується прямої лінії рядка: так, часто вона набуває вгнутої посередині форми. Морфологія почерку демонструє впливи бастарди. Округлі, дуговидні верхні виносні та петлисті нижні, як розвинені, так і звужені, редуковані. Яскравим прикладом останнього є графіка літери p. У формі верхніх виносних яскраво проявляється варіація біглої округлої бастарди Л. Матро (1608 р.). Почерк дуже чіткий та читабельний, за рахунок майже повної відсутності міжлітерних сполучень, великих відстаней між словами (2-2,5 корпусів) та між рядками (3-3,5 корпуса). Модуль літер невеликий, а модульні співвідношення пропорційне. Графічною основою літер цього почерку є каліграфічні взірці бастарди Матро від 1608 р. [64]

Книга війта і лави Самбора ( 1680-1691 рр. -

ЦДІАЛ, ф. 43, оп. 1, спр. 106)

Писар А (1680-1681 рр.) (див. дод. Т. 17.1.)

Регуляризований почерк, із рефлексією до прискорення письма, що полягає у чітко вираженому правобічному нахилі та розвиненій системі сполучення літер. Писар використовує у письмі форми барокової бастарди, але всіляко їх модифікує. До прикладу, ускладнюється графічна структура літер y, p та q: вони мають типові округлення ліворуч нижніх виносних, але округлення продовжується завитком, схожим на лежачу форму цифри 9. Цей графічний елемент може переплітатись із виносною, підноситись або опускатись під неї. До таких експериментів писар вдається в перші роки свого урядування, але згодом від них відмовляється, пишучи виносні у дусі норм канцелярески, із тестеджіатами або простими розчерками. Загалом почерк наповнений таких графічних елементів, як розчерки, завитки, петлі і т.п. Відстань між буквами становить 2-3 мм, між словами 2-3 корпуси, між рядками 3-4 корпуси. При цьому довжина виносних, переважно, вдвічі менша від відстані між рядками. У 1660-х рр. cхожі форми p, z використовували львівські писарі. Але важко визначити каліграфічне джерело цього почерку, із огляду на його манірність та самобутність.

Писар В (1680, 1684 рр.) (див. дод. Т.17.2.)

Регуляризований почерк, із доволі простим графічним складом. Прямі та округлі виносні. Характерною і самобутньою ознакою почерку є написання дуг, що проходять крізь кінцівки виносних літер p та y (вплив канцелярески). Такі форми не фіксують каліграфічні трактати того часу. При візуальному спостереженні одразу можна відзначити звужений модуль літер, збільшену відстань між буквами до 3-4 мм і майже повністю відсутню систему літер. Спостерігається чітка диференціація ваги: основний корпус літер та площина виносних тонка, майже волосна, а дуги-розчерки на кінцівках виносних, як правило, потовщені. Відстань між рядками становить 3-4 корпуси, тобто достатньо для того, щоб виносні не переплітались із буквами сусіднього рядка.

Писар С (1681 рр.) (див. дод. Т.17.3.)

Почерк регуляризований, виводиться майже по прямій лінії рядка, із невеликим піднесенням вгору. За типово-видовою приналежністю в структурі літер можна відзначити елементи канцелярески (тестеджіати у кінцівках верхніх виносних, на кінцівках нижніх - модифіковані розчерки, виведені на кшталт літери D) та елементи бастарди (петлі у літерах h, k та ін.). У літери g верхня овальна частина та нижня петлиста не змикається прямо між собою, а через кутасту перетинку. Схожу форму наводив ще Дж. Палатіно в 1540 р.[68] , згодом у 1571 р. Балдон [53, s. 41] і в 1716 р. М. Бауренфейнд [53, s. 85]. Верхні виносні або прямі, або злегка округлі вгорі. Відстань між буквами 2 мм, між словами 1-1,5 корпуси, між рядками приблизно 3 корпуси.

Писар D (1681, 1683 рр.) (див. дод. Т.17.4.)

Багато літер цього почерку мають свої аналоги в попередніх аналізованих, проте є й оригінальні, самобутні ознаки, які дають змогу говорити про його індивідуальність. Передусім це модифіковані потовщення-тестеджіати на кінцівках верхніх виносних b, k, l та ін. Ці потовщення або каліграфічні, мають каплевидну форму, або редуковані, трансформовані в потовщену пряму коротку лінію. Подібну манеру письма мали краківські писарі книг тестаментів у 1630-1640-х рр. [37, s. 78-160] В іншому випадку тестеджіати замінюються відповідними для них за розміром петлі-овали. Оригінальною також є форма p, із її петлистою виносною, її дукт починається із зачину біля овальної верхньої частини літери, а сама петля видозмінюється найрізноманітнішим чином. За типово-видовою ознакою літери почерку належать до барокової бастарди, але писар вніс багато своїх особистих графічних елементів у модель письма. Вага письма невелика, лінії літер тонкі. Кут письма майже прямий, із періодичним незначним нахилом управо. Відстань між буквами 2-3 мм, між словами 1-1,5 корпуса, між рядками 2-2,5 корпуса.

Писар Е (1683-1684 рр.) (див. дод. Т.17.5.)

Почерк регуляризований, але із тяжінням до біглості. Літери із виносними із чітко вираженим правобічним нахилом, без виносних - із меншим кутом нахилу. Візуальне спостереження дає змогу говорити про деяку розтягнутість літер, передусім рядкових без виносних: r, a, n та ін. У дечому схожий дукт написання g та q. Літера p пишеться переважно із петлевидною виносною у вигляді скошеної 8. Відстань між літерами 2-3 мм, між словами 2 корпуси, між рядками 2-3 корпуси. У графічних формах почерку відображено сплетіння стилів канцелярески та бастарди.

Писар F (1684-1686 рр.) (див. дод. Т.17.6.)

Рівний, чіткий, пропорційний в модульному співвідношенні почерк. Помітно поєднання форм канцелярески із тестеджіаттами, так і бастарди із петлями і складними завитками виносних. Спостерігається типове явище поліформізму літери p, натомість незмінною є графіка літер q та у. Наявна різниця у морфології письма вписів польською та латиною. В першому випадку виносні переважно петлисті, в другому набувають вигляду простих заокруглених прямих. Натомість графічних ускладень, розтягнень, завитків писар надає рядковим літерам без виносних (a, r, m, n). Хоче це явище тимчасове, непостійне, і врешті фіксується перехід до уніфікації графіки форм літер. Відстань між літерами становить приблизно 3-4 мм, сполучна система слабо розвинена.

Писар G ( 1685-1691 рр.) (див. дод. Т.17.7.)

Регуляризований почерк, із тяжінням до каліграфічності. Писар старанно, вміло виводить літери середньої ваги, що мають простий графічний склад, позбавлені складних завитків, розчерків та петель. Кут нахилу письма переважно прямий, система поєднання літер в словах мало розвинена. Деякі літери мають свої специфічні риси, визначальні для індивідуальності цього почерку. Так, літери k та z мають потовщену видовжену плавну виносну (спільні для письма львівських писарів 1660-х) [42, с.299], у g нетипово сплюснутий верхній овал, відокремлений від нижнього через кутові лінії. Скісні штрихи у p вкорочені. Нижня кінцівка виносної q, y завершується плавним загином, який часто переходить у форму дуги. Схожа писарська практика існувала в писарів Львова в 1670-х рр. [42, c.302]. Відстань між літерами становить 2-3 мм, між словами в зазвичай 1 корпус, між рядками 2-2,5 корпуса.

4.4 Письмо писарів міських канцелярій Сяноцької землі

(Бабичі, Ліська, Сянік, Ячмір)

Міська канцелярія Бабич (Книга уряду війта і лави (1613-1725 рр., аналізуються записи 1613-1699 рр. ) (ЦДІАЛ, ф. 21, оп. 1, спр. 2)

Писар А (лави 1613-1614 рр. і ради у 1619, 1623, 1626-1628, 1630, 1633-1635 рр. (книга ради, ф. 21, оп. 1, спр. 1, почерк A) (див. дод. Т.18.1.)

Біглий потовщений почерк, із розвиненою сполучною системою, округлими формами літер. Виносні прямі та округлі, без петель. Специфічним є написання p: вертикаль округла уліво внизу, а верхній овал переходить через виносну і продовжується за нею. У літери d нижня овальна частина відокремлена від виносної, виведена кутом. На основі аналізу графіки можна стверджувати, що почерк є зразком пізньої італіки із постготичними впливами. Відстані між літерами 2-3 мм, між словами 2 корпуси, між рядками 3 корпуси.

Іван Габріелович (1615-1617, 1621 рр.) (див. дод. Т.18.2.)

Почерк регуляризований, прямий, невеликий нахил управо мають лише літери із верхніми виносними. Для почерку характерною є загальна округлість і потовщеність, а також великий модуль літер. Графічний склад доволі простий, графеми округлі, виносні прямі та ледь округлі. Атомізація письма та великі відстані між буквами і рядками були характерними для італіки, яку, вочевидь, писар опановував в школі. А канцеляреска, деякі зразки якої є в письмі, була для нього новим явищем, важким для швидкого засвоєння. Тому сполучна система майже відсутня, приклади канцелярески незначні: на кінцівках p та y виводяться змінної графіки розчерки. На кінцівці факельної s незмінно пишеться тестеджіата. Відстань між буквами в слові 2-3 мм, між словами 2 корпуси, між рядками 2-3 корпуси. Схожі літери фіксуються у письмі львівських писарів у 1606-1607 рр.[30]

Писар M S ( вів записи лавничого суду 1618-1619, 1625-1634 рр.) і раєцького (1626 р.) (книга ради, ф. 21, оп. 1, спр. 1, почерк C)

(див. дод. Т.18.3.)

Почерк біглий та потовщений. Виносні пишуться як із модифікованими петлями, так і без них. Графіка t є тим рідкісним випадком, коли виносна також завершується петелькою (форма італіки). Найбільших видозмін вже класично зазнала літера p: писар від верхньої овала через виносну вертикаль виписує завиток, що завершується унизу на згині виносної, і утворює таким чином 8-видну форму (зразок барокової бастарди). В інших випадках p спрощена. Скісні або овальні зачини її виносної нагадують зразки, що подавав Креші в 1570 р. [50] та Скальціні в 1599 р. Специфічним для почерку є написання «ламаної» форми y, що тяжіє до форми готичного курсиву, розробленого в 1538 р. Й. Нойдорфером. Сполучна система слабо розвинена. Відстань між літерами 2-4 мм, часом до 1 корпусу. Відстань між словами 2-3 корпуси, така ж сама між рядками. В цілому почерк можна віднести до стилю ранньої біглої барокової бастарди.

Писар B (записи в лавничій книзі в 1621-1624 рр. та раєцькій за 1621 р. (книга ради, ф. 21, оп. 1, спр. 1, писар B) (див. дод. Т.18.4.)

Оригінальний почерк із потовщеними лініями, яскравий приклад канцелярески із постготичними впливами без тестеджіат угорі виносних та розчерків внизу. Я. Словінський наводить зразок схожого письма із вписів бецьких гродських книг 1615 р. [450, s. 194]. Чіткий правобічний нахил, пряма лінія рядка не завжди витримана. Нижні та верхні виносні витягнуті та (або) вгнуті. Літери злиті та переплетені між собою. Петля у g розімкнена та не змикається із корпусом. Овальна верхня частина p опущена до центру виносної. Відокремлена від виносної вертикалі й верхня частина y . Відстань між літерами 2-3 мм, між словами 2 корпуси, між рядками 2-3 корпуси.

Писар С ( писар лави у 1635-1648 рр. та ради у 1631 -1632, 1635-1648 рр. (книга ради, ф. 21, оп. 1, спр. 1, почерк D) (див. дод. Т.18.5.)

Почерк є зразком біглої канцелярески, недбалої у виконанні, із недотриманням основних канонічних ознак. Більшість літер поєднана між собою, великий модуль, середня вага, видовжені виносні, незначні відстані між рядками (1-1,5 корпуси), чітко виражений правобічний кут нахилу. У графіці деяких форм проявляється петлиста морфологія барокової бастарди (t, деколи p та d).

Писар D (1650-1651 рр.) (див. дод. Т.18.6.)

Біглий, округлий та закручений почерк, своєрідна модифікація канцелярески, пристосована для швидкого темпу письма та поєднання літер. Вага середня. Літери вигнуті, похилі (майже діагональний кут нахилу) із розчерками. Оригінальним є написання p, різко нахиленої вправо, із плавним або гострокутнім розчерком на кінці виносної. Типовими для верхніх виносних цього почерку є волосні зачини, які переходять у потовщену вертикаль. Сполучна система розвинена, відстань між літерами 2-4 мм. Відстань між словами 2 корпуси, між рядками 2-3 корпуси.

Писар E ( лавничий писар у 1652-1653, 1655 рр., раєцький писар у 1644, 1646, 1653-1654 рр. - книга ради, ф. 21, оп. 1, спр. 1, писар Е)

(див. дод. Т.18.7.)

Біглий почерк, звужені корпуси літер, видовжені виносні, що переплітаються із лінією сусіднього рядка. Незначний кут нахилу управо, сполучна система розвинена добре. В стильовому відношенні фіксується симбіоз форм барокової канцелярески (d), та бастарди (b, p, y)

Писар F (1666 р.) (див. дод. Т.18.8.)

Недбалий почерк непрофесійного писаря, із потовщеними формами літер. Стиль характерний для біглої бастарди. Чітко виражений кут нахилу праворуч, редукована сполучна система, літери дрібні та розтягнуті.

Писар G (1670 р.) (не аналізуємо, єдиний впис)

Лаврентій Вільчковіц (писар лави у 1671-1677 рр. та ради у 1664, 1670-1674 рр. -книга ради, ф. 21, оп. 1, спр. 1, почерк F) (див. дод. Т.18.9.)

Для почерку характерним є переважання форм канцелярської бастарди, значно менше форм канцелярески (p, b). Літери рівно поставлені, із непропорційним модулем, із більшою висотою, мінлива вага ( перехід від тонких до потовщених ліній), плавна і розвинена сполучна система. Специфічним є написання округлого z у вигляді ге-елементу.

Писар H (1683) (не аналізуємо, єдиний впис)

Писар I (1687) (не аналізуємо, єдиний впис)

Писар J (1689) (не аналізуємо, єдиний впис

Писар K (1683,1685)( не аналізуємо, єдиний впис)

Писар L (1686) (не аналізуємо, єдиний впис)

Писар M (1688-1689 рр.) (див. дод. Т.18.10.)

Графічно простий почерк, із характерними рисами барокової бастарди. Здрібнений модуль рядкових літер без виносних, і більші літери із виносними. Не витримано лінії рядка, який по мірі написання спадає донизу. Відстань між деякими словами мінімалізована, щоб пришвидшити темп письма. Виносні вертикалі деяких літер, наприклад d, потовщені. Відстань між рядками 2-2,5 корпусів, між словами -2 корпуса.

Писар N (1692, 1695,1699 рр.) (див. дод. Т.18.11.)

Почерк із чітко вираженим правобічним нахилом, зберігає принципи канцелярески: вертикалі h, l, t мають засічки, a y тестеджіату на нижньому завершенні вертикалі. Решта графем типово бастардні (наприклад, p зі своєрідним напівпетлястим розчерком). Літери рівні, із незначною вагою, незначний правобічний нахил, виносні короткі та округлі. Відстань між рядками 2-2,5 корпуса, між словами 2 корпуси.

Почерк О (1698) (не аналізується, єдиний впис)

Почерк Р (1695) (не аналізується, єдиний впис)

Почерк Q (1695) (не аналізується, єдиний впис)

Міська канцелярія Ліська

Книга війтівсько-лавничого суду (1641-1652 рр. -

ЦДІАЛ, ф. 84, оп. 1, спр. 1)

Іван Ростецький (1641-1652 рр.) (див. дод. Т.19.1.)

Почерк регуляризований, неквапний, про що свідчить майже прямий кут нахилу літер, відсутність міжлітерних сполучень. Основною планіметричною ознакою є округлість. Графічною складовою деяких літер є прямі короткі лінії (а, d). Самобутнім писарським напрацюванням є виведення корпусів літер із легким нахилом уліво, дукт виводився зверху і донизу наче по нисхідній, по діагоналі. Саме за рахунок цього писар прискорював темп писання. Наочно ілюструє такий підхід графіка літер a, i, m, n, k, t тощо. Графеми мають як бастардні форми (з петлями та розімкнутими овальними частинами), так і форми канцелярески (модифіковані розчерки, у кінцівках виносних p, q, y, d, випрямлені по горизонталі і потовщені). Виносні вкорочені, щоб не переплітатись із буквами нижнього рядка. Відстань між літерами 2-3 мм, між рядками 2 корпуси, між словами 2-3 корпуси. Важко визначити, який саме каліграфічний взірець обрав для себе писар, оскільки в залучених для порівняльного аналізу джерелах не виявлено багатьох самобутніх літер почерку.

Специфічність та індивідуальність почерку відображає наявність друкованих відповідників рукописним літерам у тексті. На взірець друкарського шрифту антиква, маюскулом виведені не тільки заголовки документів, а й початкові літери слів основного змісту (дод. 44 б). із 1643 р. кількість «друкованих» літер в тексті, заголовках починає зменшуватись, ще більших темпів цей процес набуває у ІІ пол. 1640-на поч. 1650-х рр. Дукт літер часто залишається незмінним, однак значно зменшується вага, і складові елементи стають волосними.

Випадок із копіюванням друкованих літер для створення рукописних зразків потребував окремого аналізу. Для ідентифікації друкарні та друкованого видання, яке міг наслідувати ліський писар, було використано кілька джерел. Першим із них стали книжкові інвентарі приватних бібліотеках мешканців Львова. Про такі ж інвентарі із Ліська нам не відомо, тому залучено їх із географічно найближчого коронного міста, центру Руського воєводства, із метою виявити, які саме друковані книги побутували у той час. Кодиколог Е. Ружицький, проаналізувавши 72 інвентарі львів'ян, за 1551-1700 рр. показав, що найбільше читали праці античних римських і грецьких класиків: Ціцерона, Арістотеля, Плутарха, Вергілія, Овідія, Тіта Лівія, Горація та ін. [200].

І другим джерелом, за яким було проведено пошук схожих на вжиті у книзі Ліська друковані літери, став ілюстрований каталог друкованих видань 1500-1900 рр. С. Морісона [66]. Було виявлено збіг деяких літер із виданнями базельського друкаря Фробена 1519 та 1523 років. Та для верифікації базельського походження літер канцелярії Ліська було проаналізовано ще шрифти книг із переліку Е. Ружицького. Екземпляри багатьох із цих видань зберігаються в науковій бібліотеці Центрального державного історичного архіву України у Львові. В тексті вписаних декретів книги Ліська часто йдуть відсилання до збірника законів Speculum Saxonum, виданого у 1581 р., наймовірніше, авторства Павла Щербіча, львівського правника [73]. Та антиквою там надрукованою кілька початкових аркушів, чого мало для аматорського опанування техніки виведення друкованих літер через копіювання тексту. Найбільше схожих графем вдалось зафіксувати у книзі Алессандро Гваньїні «Хроніка європейської Сарматії», виданій в Кракові в 1578 р. друкарем Мацеєм Вежбентою [57]. «Хроніка…» була доволі популярною і постійною перевидавалась ще у XVII столітті [116]. Вєжбента для друку самого тексту вибрав базельський вид альдінського курсиву, основою якого були каліграфічні взірці письма Л. Аррігі із 1526 р. [351, s. 149], а шрифт заголовків був близький до того, що використовував у ІІ пол. XVI ст. у Флоренції Л. Торрентіно і теж мав базельський характер [351, s. 178]. Таким чином, вдалось підтвердити наше початкове припущення про базельське походження друкованих літер, вжитих в канцелярії Ліська. Деякі літери своєю морфологією тяжіють до шрифту видання Публія Корнелія Таціта «Opera quae extant ex justi lipsi editione ultima» Х. Плантіна із Антверпена (1585 рік) [75]. Плантін створив французький стиль альдинської антикви, що вживалась у польських друкарнях аж до 1670-х років [351, s. 188]. І всього кілька схожих графем трапляються у тексті видання Біблії М. Шаффенберга із 1575 р., але не в друкованому, а в рукописному письмі, яким записано перший розділ Старого Заповіту [48]. Заголовні літери тут теж мають шрифтовий, «друкований» характер.

Для унаочнення відмінностей і схожостей між шрифтами Вежбенти у «Хроніці» і «друкованими» формами рукописних літер канцелярії Ліська створено збірну таблицю взірців літер із кожного джерела (див. дод. Т.19.2.).

Як бачимо із таблиці, копією із видань Гваньїні стали літери A, D, C, E, H, L, M, P, T, Q (деякі взірці), S, V, W, X. Із Біблії М. Шаффенберга А (остання серед варіантів написання в Ліську у таблиці) та R (перша). Говорячи про копію, йдеться про наслідування модульних пропорцій, кута, контрасту волосних і потовщених літер, загального вигляду. У копійовані графеми вносився індивідуальний дукт, відчувались елементи оригінального почерку, завдяки чому друковані прототипи набували рукописного характеру. Так, у літери B міняється графіка сполучення півовалів, літери C, E, F, G, S, T мають різноманітні графічні модифікації засічок на кінцівках основних і додаткових штрихів, що складають структуру букви. В цьому плані шрифтові оригінали були пластичними, стабільними, і засічки, відповідно, були однотипні. Інша ситуація із графемами А і R Біблії Шаффенберга. Вони вже були скопійовані із певних друкованих видань, і писарі Ліська просто запозичили без їхню морфологію видозмін. Оригінальним і незапозиченим є написання Q, коли нижня частина набуває підкововидної (дуговидної) форми та вміщується під овалом, а не справа від нього.

Важко сказати, наскільки специфічним для свого часу і регіону було проаналізоване письмо. Наприклад, схожі за графікою літери E, F, G, I та Q були поширеними серед польських друкарів, які використовували курсив на основі канцелярської італіки, її видів cancellaresca romana i cancellaresca bastarda Л.Аррігі 1524 і 1526 р. [351, s. 210]. Відсутність відповідних досліджень і палеографічних ілюстрованих альбомів із зразками письма не дає можливості сказати, чи були поширеними у писарській практиці канцелярій міст Руського воєводства запозичення елементів друкованого шрифту. Так, така сама антиква трапляється у записі річної дати книги магістрату Львова, у 1732 р. [28]. Але не можна твердити про якусь тяглість чи генетичний зв'язок стилю письма канцелярій Ліська середини XVI ст. і Львова XVIІ ст. Подальші системні дослідження зможуть із часом дати відповідь і на це питання [85, с.257]/

Іван Ростецький (1644-1646) (див. дод. Т.19.3.)

У цей період фіксуємо певні зміни у морфології письма. По-перше, відбулось зменшення основних метричних показників: модуля літер, відстані між рядками та словами. Писар тут не старається врівноважити дистанцію між елементами письма, і тому нижні виносні із верхнього рядка переплітаються з літерами із нижнього рядка. По-друге, літера k тепер пишеться із видовженою потовщеною виносною, і зросла кількість варіантів написання букви p. Плавні зачини її верхньої овальної частини такі ж, як із взірців канцелярески, яку подає М. Скальціні [183, c.142, 155]. А сама округла форма нагадує зразок, який подає у 1608 р. Матро [64]. Видовжені плавні і потовщені нижні виносні, як у k, Z, практикували на письмі львівські писарі у 1630-х рр. [42, c.242] Тому важко сказати, якими і скількома графічними зразками користувався ліський писар для вироблення власного стилю. Також, як зазначалось, писар відмовляється від друкованої стилізації написання заголовків та великих літер.

Міська канцелярія Сянока

Книга війтівсько-лавничого уряду (1685-1697 рр. -

ЦДІАЛ, ф. 44, оп. 1, спр. 1)

Писар А (1685-1697 рр. ) (див. дод. Т.20.1.)

Протягом 12 років урядування писаря залишаються незмінними в дукті та графічних формах передусім великі літери. Більшість виносних або заокруглі, або петлисті. Загалом почерк динамічний, рухливий, змінюється нахил, від прямого до різко нахиленого праворуч. Для цього почерку характерне специфічне написання g, із виразно відділеною верхньою овальною частиною. Нижня, петлиста, не змикається із верхньою. Нижня виносна у p теж петлиста, або витягнута і загострена, або має сплюснуту 8-видну форму. Згодом петля замінюється хвилястим, дуговидним розчерком. Мала z теж пишеться часом із округлою або петлистою верхньою частиною, і із тестеджіаттою на завершенні (як і а, y). В цілому, почерк має характерними є риси переважання елементів бастарди, із присутністю елементів канцелярески. У формах p, q, y із плавним скісним штрихом, висхідним від кінця виносної присутній вплив стилю lettera prestissima Л.Матро від 1608 р. [183, c.110]. Сполучна система добре розвинена, відстань між літерами 2-3 мм. Відстань між словами 2 корпуси, 3-4 корпуси між рядками.

Міська канцелярія Ячміра

Книга війта і лави (1690-1760 рр., аналізовано записи за 1690-і рр. -

ЦДІАЛ, ф. 51, оп. 1, спр. 1)

Писар А (1690-1694, 1696-1698 рр.) (див. дод. Т.21.1.)

Почерк рухливий, модуль літер середньої величини. Літери округлі, та не всі з'єднаються між собою в словах. Верхні виносні плавні та округлі, особливо у b, d, k, l. В стиле-видовому плані у морфології літер помітний дуалізм застосування форм канцелярески та бастарди. Наприклад, l пишуть у двох варіантах: із невеличкою тестеджіатою на завершенні виносної (вплив канцелярески) та петлевидною виносною (бастарди). Петельні виносні фіксуються також в літерах b, h, p. F (мала) має типову петлисту бастардну форму. Натомість в y є дві крапки над корпусом та тестеджіата при завершенні нижньої виносної. Міжлітерна відстань становить 2-3 мм, між словами - 2-3 корпуси, така ж відстань між рядками. Почерк схожий на той взірець львівської бастарди, який наводять укладачі збірника «Соціальної боротьби» від 1669 р. [42, c.299]

Писар B (1691-1695 рр.) (див. дод. Т.21.2.)

Почерк має свої чіткі ідентифікаційні ознаки - видовжені виносні (3-4 корпуси), потовщеність та графічна геометрична простота літер. майже повністю відсутню систему міжлітерних сполучень. Трапляються витягнуті, розширення потовщення на кінцівках верхніх виносних у k, l, t, b. Виносні трапляються як плавні, так і випрямлені (особливо це помітно на прикладі l). Петлі як складові літери d, g розтягнуті, подекуди загострені. Морфологія почерку свідчить про його автора, як людину обізнану із каліграфічними нормами письма, але із низькою майстерністю, відсутністю тривалої писарської практики, принципами спрощення каліграфічних взірців у канцелярській роботі. Вони стосується передусім форм канцелярески, яка відображена тут переважно в тестеджіатах кінцівок виносних. Переважає в літерах бастарда, із прямими та петлистими виносними. Стиль почерку віддалено нагадує бастарду Л.Матро, у недбалому виконанні, є своєрідним «елементарним письмом» (А.Петруччі) на основі цього каліграфічного стилю. Щодо метричних показників почерку, то одразу помітно при візуальному спостереженні велику міжрядкову відстань (4 корпуси), модульну диспропорцію (літери або звужуються, або розширюються).

Писар С (1690-1695, 1697-1698 рр.) (див. дод. Т.21.3.)

Почерк має свої ідентифікаційні ознаки: змінна вага (писар то потовщує літери, то робить їх тонкими), «діагональна» лінія рядка - перше слово в ньому на прямій лінії, а кожне наступне піднімається все вище; видовжена, різко округла, звернена уліво нижня виносна в y, округлення управо кінцівки виносної p Серед каліграфічних джерел такий взірець фіксується у трактаті «Libelus valde doctos…» У. Вісса ( 1564 р.) , редукція петель на кінцівках виносних k, b, t, написання їх у майже трикутному вимірі. В почерку вже фактично немає елементів канцелярески, їх замінила канцелярська бастарда. За ступенем каліграфічності його можна охарактеризувати як регуляризований із тяжінням до недбалого. Слабо розвинена система міжлітерних сполучень, кут нахилу управо дуже незначний, майже прямий. Відстань між літерами 2-3 мм, між рядками 2-3 корпуси, між словами коливається в діапазоні 1,5-3.

Висновки до розділу 4

У XVII ст. кількість латиномовних записів неухильно зменшується, за винятком книг міської канцелярії Самбора. Нові каліграфічні елементи канцелярески та бастарди присутні і в польськомовних вписах. Канцеляреска стилю Дж. Креші вперше фіксується у міській канцелярії Бродів на зламі XVI-XVII ст. А в 1620-х рр. вона витісняє італіку, яка до кінця свого побуту зберігала поодинокі постготичні елементи.

До 1630-х рр. ще побутує польський постготичний курсив. Його вживають у 1590-х рр. писарі Яслиськ, у першій декаді XVII ст. писарі Мостиськ, а в 1630-х рр. - Теребовлі. В 1620-1630-х рр. постготичні елементи та морфологія присутні у ранній канцеляресці деяких канцелярій (у Бродах, Бабичах і Теребовлі). Та в основному із 1620-х рр. можна вести мову про переважання барокової канцелярески у письмі досліджуваних міських установ.

У 1620-х рр. в бродівській канцелярії вперше фіксуються форми барокової бастарди, які тоді ще не набувають поширення. Вдруге бастарду використовують самбірські писарі у 1640-х рр. До кін. 1650-х рр. канцеляреска і бастарда використовуються паралельно, у співвідношенні 50:50 відсотків. із 1660-х і до кін. XVII ст. барокова бастарда щораз більше відсуває канцеляреску на другий план, та остання продовжує використовуватись, хоч і в набагато меншому об'ємі.

Застосування цих стилів поглиблює писарську індивідуальність, зростає графічна варіативність літер та цифр, еклектизм письма. Писарі можуть використовувати як форми канцелярески, так і форми бастарди. У вписах канцелярії Ліська в середині XVIІ ст. зафіксовано окрему розроблену систему маюскульних літер, що копіювали шрифтові друкарські відповідники. До кінця століття розвиваються передусім малі літери. Великі літери у другій половині XVII ст. вже не мають суттєвих змін графіки, порівняно із першою половиною.

З другої третини XVII ст. щораз помітнішим стає вплив львівської міської канцелярії на письмо канцеляристів Руського воєводства. Впливи каліграфії М. Скальціні у 1599 р. зафіксовані у 1630-х рр. в книгах канцелярії Теребовлі. Різні стилі каліграфії Л. Матро від 1608 р. є в письмі книг канцелярії Самбора (1650-і рр.), Золочева (1670- і рр.), Сянока (1690-і рр.). І ймовірний вплив каліграфії Л. Куріоне від 1598 р. та Дж. Ерколані 1574 р. можна побачити у письмі міських книг Рогатина 1680-х рр.

Модуль літер не був стабільним (за винятком s, x, z), у кількісних вимірах представлений у дод. Х.

РОЗДІЛ 5. ЕВОЛЮЦІЯ ЛАТИНСЬКОГО ПИСЬМА У МІСЬКИХ КАНЦЕЛЯРІЯХ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА XVI-XVII СТ.

5.1 Великі літери (див. дод. Ф.1. - Ф. 3. ) у І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу.

A - У ІІ пол. XVI ст. два варіанти: грецька альфа із локальним потовщенням хвостової частини (форма постготичного курсиву) та зразком італіки, із плавної дуговидною лівою вертикаллю, прямою вкороченою правою і серединною перемичкою, що виходить деколи за ліву вертикаль. Всі зразки із чітко вираженим нахилом управо. У І пол. XVIІ ст. альфовидна форма змінена A-видною похилою формою, без графічних ускладнень на початку XVII ст., а далі ліва вертикаль почала вигинатись, округлюватись по формі дуги. Дуговидні загини періодично фіксуються і у верхній кінцівці, а також петлевидне завершення (у 1620-х рр.). Права вертикаль завершується загином округлення або засічкою. Вертикалі змикаються плавно, за півовальним принципом, і гострокутнім. Такі форми не були характерними для регіонів центральної і західної Польщі. У ІІ пол. XVI ст. графіка літера суттєво не змінилась, порівняно із першою половиною. Той же самий кут нахил і те ж коливання ваги. Ліва вертикаль із округлим загином в кінці, рідше тестеджіатою, права деколи вкорочена, у деяких канцеляріях у 1680-х рр. із засічкою-підніжкою. Перетинка центрова і виходить на праву сторону. Вертикалі здебільшого змикаються за кутовим, трикутним принципом.

B - У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст., у 1550-х рр. ще переважають розімкнені постготичні форми, далі превалюють зразки італіки із постготичними впливами. Несуча вертикаль переважно похила, верхній півовал із дуговидним зачином або без. У І пол. XVIІ ст. прямі форми і із правобічним нахилом, із дуговидними зачинами верхнього півовалу, які виводяться над виносною вертикаллю, змикаються із нею, або проходять крізь неї. Переважають т.зв. відкриті форми, коли верхній півовал і його дуговидне подовження не зімкнуті із вертикаллю. Не завжди змикається із вертикаллю і нижній півовал, маючи каплевидне або петлевидне завершення. На графіці літери відображається вплив канцелярески. У ІІ пол. XVIІ ст. прямі та форми із чітко вираженим правобічним нахилом. На відміну від І пол. XVII ст., починають переважати розімкнуті форми, де нижній півовал не сполучений із вертикаллю (вплив барокової бастарди). Комбінації півовалів щораз більше набувають З-видних форм, із петлистим нижнім завершенням. В петлі переходять і дуговидні зачини верхнього півовалу, змикаючись із опорними вертикалями. Літери із такою графікою наводить у своїх таблицях Я. Словінський. Вага літери зменшилась, лінії стали тоншими.

С - У ІІ пол. XVI ст. розвинена півмісяцева чи серповидна форма із верхнім загином-гачком, із локальними потовщеннями. У І пол. XVIІ ст. переважають прямі серповидні форми, із локальними потовщеннями, гачковидними загинами вгорі (виняток - висхідними заокругленнями по кінцях у канцелярії Ліська та Самбора у 1640-х рр). У ІІ пол. XVIІ ст. Із середини 1680-х рр. літера набула бастардних петлевидних форм, похилих, з меншою вагою.

D - У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст. капітальні форми, зразки італіки, виведені під прямим та під рівним кутами. Схожі зразки були в основі друкованих курсивів Альда Мануція та шрифтів, що витворювались згодом на їх основі. Графіка літери така: півовальним або дуговидним зачином починається розвинений овал, що переходить в несучу вертикаль із хвилястою або прямою підніжкою. У І пол. XVIІ ст. форми із дуговидними зачинами, які відходять від півовалу, і змикаються із вертикаллю, проходять крізь неї на різній висоті. Зачин в багатьох випадках виписується нижче кінця вертикалі, яка на завершенні ще має самостійний загин управо. Деколи півовал на лінії рядка при переплетенні із вертикаллю утворює петлю (вплив бастарди). У ІІ пол. XVI ст. форми із переважно чітко вираженим правобічним нахилом. У 1680-х рр. фіксуються розімкнуті форми, де півовал, як у випадку із B, не змикається із вертикаллю, але надалі такої тенденції немає. Вертикалі із півовальними загинами, півовали звужені, із дуговидними зачинами, які проходять крізь вертикалі, часом закручуються в спіраль.

E - У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст. форми біглої італіки, переважно скошені, із нахилом уліво, із дуговидними розгалуженими верхівками вертикалей. У І пол. XVIІ ст. E-видні округлі форми, до 1630-х рр. півовали збалансовані в пропорціях (зразки канцелярески), згодом верхній півовал стає більш видовжений, переходить в дугу (форми бастарди). У ІІ пол. XVIІ ст. E-видні округлі форми, верхні півовали більш видовжені управо, із гачком-загином. У кінці 1680-х рр. з'являються бастардні форми із петлистими верхніми частими.

...