Латинське письмо у міських канцеляріях Руського воєводства XVI-XVII ст.

F - У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст. форми італіки, дуговидні із низхідними загинами верхів, плавні потовщені несучі вертикалі із двобічними перетинками та лівобічними згинами підніжками-згинами або прямими підніжками на кінцях. Кут нахилу переважно правосторонній, складові лінії потовщені. У І пол. XVIІ ст. літери із дуговидними верхніми горизонталями, кінці яких до 1630-х рр. переважно змикаються із перетинкою вертикалі, утворюючи таким чином петлю, Вертикалі прямі і вгнуті, із каплевидними потовщеннями на кінцях або плавними лівобічними загинами (вплив канцелярески). У ІІ пол. XVIІ ст. поширені вертикалі із каплевидним потовщенням або із згином, верхи із дуговидними лініями-скобами або прямими із лівобічним загином донизу, двобічна перетинка довга і коротка.

G - У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст. за своєю графікою графеми близькі до зразків канцелярески і бастарди, хоч вони почали поширюватись в Польщі у кінці XVI ст. Верхня частина с-видна потовщена, нижня частина, нижня дуговидна або вгнута пряма із загином, або петлевидна. У І пол. XVIІ ст. типові форми канцелярески, які зафіксував Я. Словінський. Розвинена С-видна верхня частина, із гачком-загином, і нижня частина у дуговидній або клиновидній ( у канцелярій Самбора у 1640-х рр.) формах. У ІІ пол. XVIІ ст. дещо змінювалась графіка, передусім нижньої частини: пряма похила вертикаль із прямою і скошеною засічкою, короткою і видовженою (розчерк, як у форм канцелярески, v-видної лежачої форми). Згодом, у 1680-х рр. вертикаль округлилась, набула дуговидної форми. Та ці два графічні варіанти до кін. ст. використовувались разом.

H - У ІІ пол. XVI ст. потовщені форми італіки із лівостороннім подовженням перемички, розбалансованою висотою вертикалей, нижнім розвиненим або вкороченим загином правої вертикалі. Нахил, як правило, незначний правобічний. У І пол. XVIІ ст. Із 1600-х до 1620-х рр. фіксується незначні загини та згини по кінцях лівої вертикалі, а із 1630-х рр. фіксується переважання уже видовжених загинів, зачинів, округлень та тестеджіат на кінцівках усіх вертикалей. Вертикалі переважно у формі легкої дуги. У ІІ пол. XVIІ ст. без суттєвих відмінностей у графіці в порівнянні із першою половиною XVII ст.

I - У ІІ пол. XVI ст. типовими є форми італіки у двох формах: півовальна, видовжена гачкоподібна (плавна вертикаль із півовальним зачином), петлевидна форма внизу, із клиновидним дашком. У І пол. XVIІ ст. переважають форми із прямим і вираженим правобічним нахилом. Поширені два основні типи варіантів: похилі 8-видні (верхня частина овальна, нижня частина петлевидна) та варіант, де верхня частина скошена вгнута пряма, із загином, і вертикаль із петлею (замкнутою або розімкнутою). У ІІ пол. XVIІ ст. чітко вираженим є нахил в праву сторону, меншає зразків із півдугами-зачинами вертикалей, більше із петлями (9-видні форми літер).

K - У ІІ пол. XVI ст. зразків немає, у зв'язку із переважанням латиномовних документів, в яких ця літера майже не фігурувала. У І пол. XVIІ ст. K-видні форми, опорні вертикалі деколи із розвиненими півовальними зачинами, кутні елементи розвинені, або верхній видовжений із гачком, або нижній теж видовжений, опущений донизу. У ІІ пол. XVIІ ст. без суттєвих змін у графіці.

L - У ІІ пол. XVI ст. типові форми італіки, часом із великою вагою. Вертикаль плавна і похила, із опущеним по її лінії зачином, під вертикаллю скісна потовщена плавна і видовжена горизонталь. У І пол. XVIІ ст. форми двох основних типів: із с-видною оберненою та прямою верхньою виносною, і нижньою частиною у вигляді або видовженої прямої, або хвилястої, опущеної вниз, загнутої в кінці. Якщо в І пол. XVII ст. були взірці із прямими лініями в нижні частині, в ІІ пол. вони перестають застосовуватись, уступаючи місце потовщеним та тонким хвилястим лініям, дугам і подібним формам, які мають петлистий зачин або пишуться без нього, із гачком-загином на кінці і без. У цій графічній специфіці проявився вплив бастарди, яку фіксує Я. Словінський.

M - У ІІ пол. XVI ст. переважають форми італіки, представлені у кількох графічних варіантах: похилій комбінації коротких вертикалей із півовальними загинами, що змикається верхніми частинами, друга форма у вигляді комбінації двох незавершених трикутників (без основи). У І пол. XVII ст. теж можна відзначити два види форм: перша наближена до мінускульного зразка, потовщена m-видна комбінація коротких вертикалей із загинами та власне M-видна форма, із округлими кінцівками вертикалей (усі-форми канцелярески). Друга форма була в основі курсивних друкованих зразків, орієнтованих на шаблони cancellaresca romana i cancellaresca bastarda Аррігі [351]. У ІІ пол. XVIІ ст. суттєво графіка не змінилась, зачини та загини стали більш розвиненими і збільшився кут нахилу у праву сторону.

N - У ІІ пол. XVI ст. форми італіки із постготичним впливом. Літера, як і у випадку із великою m, є комбінацією короткої вертикалі із півовальним зачином та ге-елемента, зімкнутих безпосередньо і зі скошеною перемичкою (N-видна форма), опущеною і піднятою на різну висоту. У І пол. XVIІ ст. переважно N-видна форма, зі скісною перетинкою із півовальним розвиненим зачином, ліва вертикаль округла і майже завжди довша за праву. Вона мала аналог серед друкованих курсивних зразків, орієнованих на форми cancellaresca romana i cancellaresca bastarda Аррігі. Згодом перетинка вкорочується, вертикалі стають однаковими по висоті, з'являються n-видні форми із петлевидними зачинами. У ІІ пол. XVIІ ст. немає суттєвих змін у графіці.

O - У ІІ пол. XVI ст. витягнуті форми італіки із постготичним впливом, нахилені управо поставлені прямо, злегка потовщені по колу і в окремих симетричних ділянках. І пол. XVIІ ст. Видовжені овальні форми, потовщені або розімкнені із потовщенням у правій верхній частині. У ІІ пол. XVIІ ст. немає суттєвих змін у графіці.

Р - У ІІ пол. XVI ст. форми італіки, наближені до курсивних шрифтових зразків: опорна (несуча) вертикаль із вгнутою горизонталлю-підніжкою, рідше без неї. До вертикалі зверху примикає розвинений півовал, зазвичай із дуговидним зачином, що проходить через вертикаль або над нею. Форми потовщені або середньо потовщені, виведені прямо або із нахилом управо. І пол. XVIІ ст. P-видні форми, із дуговидним зачином, що періодично змикається із опорною вертикаллю. Вертикаль завершується засічкою-підніжкою, згином або петелькою в місці переплетіння із зачином. У ІІ пол. XVIІ ст. не суттєво відрізняється по графіці, але розвинулись завершення вертикалей. З'явились лежачі 8-видні петлі, трикутновидні плавні, класичний бастардний вплив.

Q - У ІІ пол. XVI ст. форми із складовими постготичними елементами, потовщеною плавною лінією у нижній частині внаслідок застосування пера із широким косим зрізом (у формі італіки ця лінії суттєва втрачає у вазі). Верхня частина звужена або розширена овальна. У ІІ пол. XVI ст. верхня частина овальна або дуговидна, с-видна, нижня частина плавна, потовщена, видовжена опущена пряма або дуга. У ІІ пол. XVIІ ст. залишилась гуманістична модифікація нижнього виносного пунктусу, і овальні форми у верхній частині, стилю канцелярески. Разом із ними почали виписували дуги із спіральними завитками та петлі, цілком бастардні форми.

R - У ІІ пол. XVI ст. переважають похилі R-видні форми (управо), із півовальним зачином вертикалі, що переходить у верхній півовал, та скісна вгнута вертикальна нижня частина, видовжена «хвостовидна» або вкорочена. У І пол. XVIІ ст. R-видні форми із півовальним зачином вертикалі, який часто змикається із нею в її середині. На початку XVII ст. до опорної вертикалі примикає G-петля, яку згодом перестають виписувати. Вертикаль пряма і плавна, із тестеджіатами та засічками на кінцях. Від верхнього видовженого півовалу відходить підніжка-вгнута вертикаль, коротка пряма, плавна, хвиляста тощо. Всі форми середньої потовщеності. У ІІ пол. XVIІ ст. немає суттєвих змін у графіці.

S - У ІІ пол. XVI ст. S-видні форми, часто із потовщенням у центрі та петлистими нижніми частинами. У І пол. XVIІ ст. похилі S-видні класичні і видовжені форми, менше застосовуються форми із петлистою нижньою частиною. У ІІ пол. XVIІ ст. збільшилась кількість видовжених і петлястих S-видних форм із нахилом.

T - У ІІ пол. XVI ст. наявні постготичні форми та зразки італіки, дуговидні, вгнуті прямі та хвилясті верхні частини, вертикалі із аналогічною графікою. Переважно середньо потовщені літери, похиле написання у 1550-1560-х рр. і пряме написання під кінець XVI ст. У І пол. XVIІ ст. дуговидні верхівки із акцентом на лівобічному загині донизу. Вертикалі прямі, із півовальним згином із каплевидним потовщенням на лінії рядка. У ІІ пол. XVIІ ст. графіка суттєво не змінилась, окрім введення нової замкнутої форми, де дуговидний зачин змикається із вгнутою вертикаллю. І верхи вертикалей стали більш закрученими та видовженими в дусі бастардного стилю.

U - Як вказував Я. Словінський, ще на початку XVII ст. цієї форми не практикували і замість неї використовували V. Ця літера не існувала, як окрема граматична та орфографічна одиниця [450, s.113]. У І пол. XVII ст. не використовується U-видна форма, пишуться V-видні варіанти із лівою віссю, що переходить у петлю або продовжується дашком із півовальним загином (зразок великої T). U-видні форми далі відсутні, замість них або високі V-видні форми, ліва вісь витягнута і має видовжений прямий скісний зачин (нагадує постготичну малу b із верхнім штрихом та нижнім розімкнутим овалом). Друга форма із майже збалансованими по висоті осями, які змикаються внизу за трикутними принципом, ліва вгорі має півовальний зачин, права тестеджіату.

V - У ІІ пол. XVI ст. V-видні форми, одна із постготичною морфологією, редукованою правою віссю, решта із чітко вираженим правобічним нахилом, майже діагональним, із звуженими до середини округлими осями, рівними по довжині, або із видовженою правою. Також фіксуються форми із паличковидними, неокруглими осями. У І пол. XVII ст. V-видні форми, із дуговидним зачином лівої осі та високо піднятою, розвиненою паличкоподібною прямою видовженою формою правою осі із гачком на кінці. Другий варіант форми із більш видовженим зачином, що подекуди змикається із лівою віссю, права на завершенні має тестеджіату і зазвичай коротша від лівої. У ІІ пол. XVIІ ст. форма із майже збалансованими по висоті осями, які змикаються внизу за трикутним або овальним принципом, ліва вгорі має півовальний зачин, права тестеджіату чи петельку (морфологія бастарди). Графічний аналог у своїх таблицях фіксує Я. Словінський.

W - У ІІ пол. XVI ст. форми італіки із посготичним впливом, комбінація дуговидного елементу та v-видної, округлої фігури, із загинами по кінцях. У І пол. XVIІ ст. W-видні форми у двох зразках: комбінація півовала або вертикалі із загином та форми написання V із тестеджіатою і зразка, наближеного до друкованого курсивного варіанту, із дуговидним зачином першої вертикалі, прямою потовщеною середньою, плавною, із потовщеним верхнім загином правою. У ІІ пол. XVIІ ст. суттєво не змінився графічний склад літери, але були впроваджені форми, в яких перший, лівий елемент (ге-елемент, чи вертикаль із загином) є суттєво вища за сусідню, округлу v-видну форму. ЇЇ осі завершуються засічкою, петелькою, вигином і т.п.

X - достатня кількість форм для аналізу наявна лише у ІІ пол. XVIІ ст. Перехресні форми, із збалансованими осями по довжині, із півовальними загинами на кінцях і без них. Осі мають округлу і пряму, паличкоподібну форму.

Z - У ІІ пол. XVI ст. літера представлена у трійковидних формах, із розвиненими півовалами різної ваги та Z-видних плавних формах, де верхні та нижні горизонтальні елементи хвилясті, подекуди завершуються малими петлями. Сполучна вертикаль скісна, діагональна, деколи із короткою двобічною перетинкою. У І пол. XVIІ ст. переважно Z-видні корпуси, із дуговидними, півдуговидними верхами, увігнутими лініями із низхідними півовальними загинами. Сполучна вертикаль пряма, частіше похила, із центровою перетинкою. В деяких випадках загин верхнього елементу змикається із нею, утворюючи овал. Нижня частина ? гуманістична трансформація пунктуса, або коротка пряма. У ІІ пол. XVIІ ст. графіка суттєво не міняється. В деяких Z-видних формах фіксується більше дуговидних і хвилястих елементів на кінцівках вертикалей. Прикметно, що Я. Словінський у своїх таблицях фіксує форми без перетинки вертикалі.

5.2 Малі літери (див. дод. У. 1. - У. 4.)

а - У І пол. XVI ст. потовщені форми, літера складалась із лежачого або правонахиленого овалу, подекуди розімкнутого (Дрогобич, Яслиська) та редукованого, модифікованого півовалу. У ІІ пол. XVI ст. потовщені широкі овальні форми, проте у 1590-х рр. більше випадків, коли овали пишуться у розімкнутому вигляді. Півовальні праві частини набувають різних форм, від коротких косих прямих до типових округлих півовальних. У І пол. XVIІ ст. літера зберігає свої потовщені форми, хоча й в меншій мірі. Овальні частини пишуться прямо та із нахилом управо вверх, деколи розмикаються, півовальні частині класичні, в більшості випадків трансформовані в скісну коротку вертикаль. У ІІ пол. XVIІ ст. літера набуває уніфікованіших овальних витягнутих форм під впливом бастарди, із чітко вираженим нахилом управо. Півовальні елементи округлі та плавні. В деяких випадках овали розімкнені, півовали більше розвинені, або редуковані до скісної короткої вертикалі.

b - в І пол. XVI ст. фіксується коливання ваги форм, від потовщених до майже волосних форм і кута нахилу, від прямого до майже діагонального. Верхні виносні теж мають різну графічну геометричну природу: зазвичай прямі із нахилом хоч у 1543-1545 рр. в Дрогобичі та Яслиськах були із ліво та правостороннім округленням. Нижні овальні частини, що примикають до виносних, здебільшого розімкнені. В ІІ пол. XVI ст. зберігається характерний для І пол. попередньої ст. півовальний або скісний, штриховий зачин та розімкнута овальна нижня частина, яка тепер отримує незначне каплевидне потовщення на завершенні. Із 1580-х такі потовщення писарі виконують і на кінцівках верхніх виносних, що можна трактувати як впливи канцелярески Креші. Все ж стає більше форм із закритими овалами. У 1590-х рр. фіксується перелом у вазі літери із переходом на тонше перо. І пол. XVIІ ст. На початку XVII ст. ще фіксуються постготичні форми. Далі писарі вживають гуманістичні похилі форми із розімкнутими нижніми овалами та округлими виносними або петлями (вплив бастарди). В інших випадках виносні прямі паличковидні. У ІІ пол. XVIІ ст. для всіх форм характерними є або петлисті виносні, або округлі, дуговидні, цілком типові для бастарди форми. Рідкісним явищем є прямі паличковидні виносні із каплевидними потовщенням на кінцях. Нижні овальні частини графем замкнуті або розімкнені. Літери із коливанням куту нахилу (від незначного до гострого правобічного) і ваги (від волосного складу до злегка потовщеного варіанту).

с - в І пол. XVI ст. півовальні гуманістичні та кутасті постготистичні форми, на зразок пунктусів. В ІІ пол. XVI ст. літера майже увесь час зберігала потовщену r-видну форму. Періодично траплятись наближені до сучасного прописного варіанту взірці, які почали закріплюватись у 1590-х рр. І пол. XVIІ ст. вже рідкісним стає використання r-видної постготичної форми, все ж вона фіксується у канцелярії Мостиськ у 1620-х рр. Літера не набула ще вигляду і пропорцій класичного півовалу, постійно то витягуючись, то звужуючись. У ІІ пол. XVIІ ст. графіка літери півовальна, суттєво не змінилась із І пол. XVII ст., форми витягнуті у висоту та звужені. У 1670-1690-рр. літера вже має сучасні правописні графічні пропорції. Вага літери мінлива, від волосної до потовщеної.

d - У І пол. XVI ст. літера представлена у чотирьох варіантах: петлевидні похилі 8-видні форми, які готико-гуманістичне письмо успадкувало від готичних курсивів, 9-видна форма, теж із готичної курсивної традиції; s-видна курсивна гуманістична форма із петлевидним завершенням, і нарешті форма, наближена до сучасної, із прямою виносною та овальною нижньою лівою частиною. У ІІ пол. XVI ст. продовженням постготичної традиції І пол. XVI ст. є похилі, потовщені петлясті вісімковидні форми літер, зімкнуті, а також девятковидні розімкнуті. На другому місці за частотою вживання постготичні форми із прямими верхніми виносними, «паличками», d-видні (Мостиська,1588 р.). У 1590-х рр. у Бродах траплялись типові постготичні курсивні форми літери із потовщеною діагоналлю-паличкою у верхній частині, які наводив Я. Словінський. У І пол. XVIІ ст. від постготичних варіантів писарі перейшли до виразно ренесансних, взірців канцелярески і бастарди. Від впливом першого стилю з'являються похилі злегка потовщені форми, в яких вертикаль має плавний півовальний згин знизу, а овал витягнутий і написаний скошено. Вплив бастарди дав літері нахил уліво і три види форм: 8-видну, із петлястою верхньою частиною, що змикається із нижнім овалом, 9-видну, що не змикається, та d-видну форму, із петлистою верхньою виносною замість прямої вертикалі. Рідше трапляються графічно простіші варіанти, коли верхня виносна має вигляд звичайної потовщеної прямої лінії. У ІІ пол. XVIІ ст. літера представлена d-видними формами із вертикальними виносними та дуговидними і петлястими виносними. Ці форми переважно похилі, із петлевидною виносною або плавною прямою із півовальним загином-заокругленням. Інші зразки, із дугами мають півовальні зачини, або спіральні завитки. У графіці цих форм відображається чіткий вплив бастарди.

e - У І пол. XVI ст. півовальні потовщені розвинені форми, із петлистим верхнім завершенням, та v-видна звужена форма. У ІІ пол. XVI ст. потовщена r-видна форма із півовальним зачином у дусі постготичної традиції, та e-варіант італіки, розділений навпіл у верхній частині. Тільки в 1590-х рр. закріплюються форми із замкненим півовалом, ближчі до сучасних прописних зразків. У І пол. XVIІ ст. літера щораз більше виписується у формі півовалу із петелькою, часом із редукцією півовальної нижньої кінцівки. У цьому ще відображається вплив постготичної традиції. У ІІ пол. XVIІ ст. графіка літер наближена до сучасного правописного взірця. Форми прямі та дещо похилі уліво, напівлежачі, коливаються вага та модульні пропорції.

f - У І пол. XVI похилі, виведені під гострим кутом, злегка потовщені форми. Вертикаль має характерне верхнє заокруглення (півовальний зачин). Перетинка вертикалі двобічна пряма, довга, часом плавна. У ІІ пол. XVI В порівнянні із зразками І пол. XVI ст., відбулись деякі зміни у графічній природі літери. Двобічна перетинка піднімається вище від середини вертикалі, яка дедалі частіше округлюється із двох кінців. Потовщені лінії літери у 1550-х стають тоншими до кін. XVI ст. На початку XVII ст. ще фіксуються прості напівфакельні злегка похилі форми, без графічних ускладнень. У 1630-х рр. на кінцівках виносних з'являються розчерки, заокруглення із каплевидними потовщеннями (впливи канцелярески), у 1640-х рр. 8-видні петлі по нижній частині корпусу (впливи бастарди). У ІІ пол. XVIІ ст. графіка в основному представлена напівфакельними зразками, із серединною двобічною короткою перетинкою виносної, зачинами зверху і загинами знизу (впливи канцелярески). Інші зразки із петлястими нижніми або верхніми частинами (звужені, розширені петлі, або 8-видні), які сформувались під впливом бастарди.

h - У І пол. XVI ст. форми мають позмінно або петлястий зачин вгорі, або петлю внизу, або виведені без петлистих елементів. У ІІ пол. XVI зберігається типова для зразків І пол. XVI ст. графіка потовщеної графеми із петлями верхнього складового елементу, нижнього, обох, або взагалі без петель. Останній варіант є інновацією, набирає дедалі більше гуманістичних рис, із прямою чи плавною верхньою виносною із ге-елементом, із півовалом у правій частині (Мостиська, 1588 р.) або нижній частині (Броди, 1590-і рр.). У І пол. XVIІ ст. форми майже позбавлені таких постготичних впливів, як петлясті нижні та (або) верхні частини. Виносні пишуться або у вигляді прямої лінії, із розвиненим півовальним загином, до якої збоку примикає ге-елемент, або дуги чи прямої похилої лінії без загину, але теж із ге-елементом. Літера набуває хвилевидної, цілком бастардної форми. У ІІ пол. XVIІ ст. майже для всіх форм характерний чітко виражений правобічний нахил. Доволі типовими в цьому часовому проміжку є s-видні витягнуті форми із петлистою виносною, які виникли під впливом бастарди в процесі курсивності письма та прагнення оптимізації поєднання літери із сусідніми буквами. Деколи писар зберігає пряму виносну, а петлю виносить на її завершення, або розтягує по корпусу. Є й типові форми канцелярески, із прямою виносною і каплевидним завершенням, та їх менше.

g - У І пол. XVI ст. форми із розвиненою та редукованою петлею, яка завершується під овальною, верхньою частиною літери, або над нею. Петлі виписуються подекуди у трикутній формі. Лише до кін. 1550-х рр. зберігаються форми, де нижня петля закриває повністю верхню овальну частину (8-видна форма). Далі фіксуються форми із відкритими та закритими овальними верхами, а також витягнутими петлястими нижніми частинами, майже у формі еліпса. У І пол. XVIІ похилі форми літер із розвиненими і звуженими верхніми овалами, нижні петлі видовжені, як звужені і розширені. Петля тісно змикається із овалом, деколи проходить через нього. Овал замкнений, хоч деколи виписаний відкритим. У формах йде постійне коливання ваги. У ІІ пол. XVIІ ст. форми суттєво не відрізняються від зразків І пол. XVII ст. Розвинені овальні верхні частини, в деяких випадках звужені, видовжені нижні петлисті частини, які деколи проходять через верхній овал.

i - У І пол. XVI ст. потовщені кутасті форми із крапкою над корпусом, скошені, лежачі та стоячі. В основі планіметрії літери лежить округлий пунктус. У ІІ пол. XVI ст. поряд із типовими постготичними формами, лежачими і потовщеними вже фіксуються похилі, із меншою вагою, прямі короткі вертикалі, півовали та ге-елементи (Бабичі, 1580-і рр). Нахил письма різноманітний, як ліво, так і правобічний. У всіх варіантах крапка над корпусом. У І пол. XVIІ ст. постготичні форми, лежачі і потовщені фіксуються лише на початку XVII ст. Далі фіксуються округлі, злегка потовщені і волосні, похилі і прямі короткі вертикалі із півовальними загинами, згинами, без них (паличкоподібні) та півовальні форми. У ІІ пол. XVIІ ст. короткі вертикалі із розвиненими і редукованими, загинами, подекуди без них. Збалансована вага, мінливий кут нахилу, від прямого до чітко вираженого правобічного. Крапки над корпусами високо підняті або низько опущені.

k - У І пол. XVI ст. вертикальна вісь видовжена і вкорочена, пряма і округла, права частина півовальна, модифікована, півовал розмикається, його половинки розтягуються, потовщуються і закручуються. У ІІ пол. XVI ст. з'являється багато варіантів графічних трансформацій, що стосується передусім кутніх, правобічних елементів літери. Опорна виносна-вертикаль, як правило, похила, кутні елементи у вигляді z, z із серповидним розгалуженням, лежачого півовалу, ге-елементу та ін. графічних моделей. У І пол. XVIІ ст. переважно похилі, злегка потовщені і потовщені форми, виносні прямі паличкоподібні і петлевидні, із зачинами та загинами, права частина переважно у с-видній, півовальній формі, розвиненій, або редукованій, яка змикається із виносною за допомогою перетинки (перемички). Інший варіант вигляду кутніх елементів незавершений трикутник або написання півовалу злитно, без перетинки. У ІІ пол. XVIІ ст. для зразків цієї графеми характерний правобічний нахил. Менша частина написана у стилі канцелярески, із паличковидними прямими виносними, і с-видним скошеним півовалом із правої сторони. У графем із бастардною морфологією графіка дещо інша. Плавна видовжена виносна, із дуговидним загином, рідше із петлею, і півовальним елемент або ге-елемент у нижній частині. Трапляються також і напівкаліграфічні форми, в яких виносна має півовальний зачин, і продовжується таким же загином-розчерком по праву сторону, набуваючи похилої v-видної курсивної форми.

l - У І пол. XVI ст. літери пишуться переважно із гачком-зачином уліво, довжина якого коливається від невеликого до майже рівного по висоті до виносної. Лише в 1546-1550 рр. в канцелярії Дрогобича писар використовує петлисті виносні. У ІІ пол. XVI ст. потовщені, похилі форми, часто із півовальними зачинами виносних, які деколи видовжуються і сягають середини виносної, змикаються із нею і утворюють лівосторонню петлю (Яслиська, 1570-і, Броди, 1590-і рр.). Як і в решти графем, перелом у вазі у зв'язку із переходом на тонше перо проходить у 1590-х рр. У І пол. XVIІ літери пишуться переважно у вигляді плавних похилих потовщених вертикалей, із нижнім згином-підніжкою. У 1640-х рр. вертикалі округлюються зверху, отримують півовальний зачин та петлевидний корпус під впливом бастарди. У ІІ пол. XVIІ ст. переважно похилі форми, із чітко вираженим правобічним нахилом, з потовщеними та волосними плавними виносними (стилю канцелярески), дуговидними та петлистими (формами бастарди). Петлі виводились розширеними та звуженими, а на кінцівках виносних часом писали легкі каплевидні потовщенння.

m - У І пол. XVI розтягнуті в ширину форми із здрібненим модулем, із коливанням ваги, збалансованим прямим і правобічним нахилом. Літери складаються із трьох коротких потовщених коротких вертикалей із зачинами. В 1550-1560-х рр. форми потовщені, розширені та хвилясті, нахил управо слабо виражений. В наступні десятиліття набуваються поширення здрібнені, стиснені потовщені прямі форми, де правобічний нахил теж доволі слабо виражений. Ситуація змінюється у 1580-х рр., літери витягуються у висоту. У І пол. XVIІ ст. літера продовжує бути комбінацією коротких вертикалей із зачинами та скошених редукованих ге-елементів. Мінливим є модульне співвідношення, вага та кут нахилу взірців. Різною була, зокрема, висота не тільки корпусів, а й складових елементів літери. У ІІ пол. XVIІ ст. типова для І пол. XVII ст. комбінація коротких вертикалів із зачинами та ге-елемента, із різними модифікаціями. Перша (ліва) коротка вертикаль часто розвинена і вища за сусідні елементи, середній елемент найчастіше збалансований та залишається без трансформацій, а останній, ге-елемент, то видовжується, то вкорочується.

n - У І пол. XVI ст. форма складається із двох коротких потовщених і тонших коротких вертикалей, поєднаних під прямими або під гострим кутом. У ІІ пол. XVI ст. постготичні потовщені здрібнені, переважно похилі і рівні форми, сполучення редукованих півовалів, як і у випадку із m. Фіксуються також видовжені літери, із розвиненими півовальними зачинами, зразки італіки. У І пол. XVIІ ст. ліва частина літери - коротка вертикаль із півовальним зачином, від редукованого до розвиненого в петельку, права частина скошений і прямий ге-елемент. Вага літери коливається від менш до більш потовщеної, корпус переважно прямий і злегка похилий управо. У ІІ пол. XVIІ ст. характерний чітко виражений правобічний кут нахилу. Як і у випадку із m, графема є поєднанням модифікованих коротких вертикалів із загинами та скошених ге-елементів. Вертикалі деколи переходять в півовали або втрачають зачини, а ге-елементи в основному зберігають свою графічну структуру.

o - У І пол. XVI ст. літера має переважно потовщені форми, із натиском пера на окремих складових елементах. Форми або прямо поставлені, або нахилені праворуч і витягнуті, із каплевидним потовщенням на завершенні (Бабичі, 1525 р., Дрогобич, 1545 р.). У ІІ пол. XVI ст. для графічних варіантів літери характерними є уже звично потовщені корпуси, овали злегка витягнуті, замкнуті і спрямовані переважно управо вверх. У І пол. XVIІ ст. серед взірців літери можна виділити зграбні овальні потовщені форми, злегка видовжені замкнуті овали і розімкнуті, звернуті в різні сторони (уліво, управо) із завитками в точках розмикання або точками-потовщеннями (Броди, 1620-1630 рр.), що демонструє вплив канцелярески. ІІ пол. XVIІ Замкнені та розімкнені розтягнуті овальні форми, із правобічним нахилом.

p - У І пол. XVI ст. переважають готико-гуманістичні зразки, вага літер коливається, та в основному середньопотовщена. Виносні виведені під гострим кутом, похилені управо (за винятком зразків із Бабич із 1525 р. та Яслиськ 1544-1551 рр., де фіксується тенденція нахилу уліво). Зачини виносних півовальні або прямі кутасті. Овали-«голівки», які примикають до виносних, набувають різних варіацій, видовжуються управо вверх, опускаються вниз по виносній. У ІІ пол. XVI ст. доволі ординарний графічний склад: похила форма, від легкого до гострого кута написання, потовщення пряма-нижня виносна із півовальним зачином (або прямим), і овальна «головка», опущена вниз, до центру, чи до закінчення виносної. Сама ж виносна в ІІ пол. XVI ст. на кінці має незначні загини-заокруглення або легкі каплевидні потовщення, у 1580-1590-х рр. вперше у структурі виносної з'являються петлі та розчерки. У І пол. XVIІ ст. графічні взірці літери демонструють передусім проникнення та стабільне засвоєння традицій канцелярески: на кінцівках виносних є найрізноманітніші розчерки, вкорочені, видовжені, прямі, діагональні, плавні із потовщеннями та інші. Петлисті виносні бастардного стилю наявні у канцелярії Бабич у 1620-1630-х рр. та Самбора у 1640-х рр. ( із петлею відкритого та закритого типу). Зверху із виносною змикається або овал, або скошений ге-елемент. Деколи виносна має півовальний або напівпрямий зачин. У ІІ пол. XVIІ ст. де-не-де писарі ще використовують форми канцелярески із скісними видовженими потовщеними розчерками або вкороченими плавними (канцелярія Бабич, Мостиськ у 1650-х рр.), але далі переважають бастардні форми виносних із петлями різних модифікацій: класична петля, 8-видної форми (стоячий, лежачий варіант, із більше розвиненою верхньою чи нижньою частиною), трикутний варіант із округлою основою). Верхні частини або овальні, або півовальні, або у вигляді ге-елементів.

q - У І пол. XVI ст. верхня частина літери класична та розімкнута овальна. Нижня виносна похила пряма (Дрогобич 1543-1546) або плавна округла (Дрогобич 1546-1550 рр., Яслиська 1544-1550 рр.). У ІІ пол. XVI ст. Фіксуються зразки як потовщених, так і волосних форм. Овальні верхні частині розвинені, у деяких випадках розімкнені. Виносні витягнуті і прямі або плавні, із округленнями внизу (9-видної форми). У І пол. XVIІ ст. графічна структура літери демонструє впливи канцелярески: нижня виносна завершується штрихами або незначними каплевидними потовщеннями (імітацією тестеджіат). Виносні прямі та с-видні, потовщені у нижній частині. Верхні частини типово овальні, подекуди розімкнені. У ІІ пол. XVIІ ст. верхні частини літер овальні, звужені і нормальні. Виносні округлі дуговидні, часто із потовщенням на кінцях, інші, зі скісними діагональними штрихами або хвилястою півдугою, що піднімається до верхнього овалу (вплив бастарди). Вага літер переважно середня.

r - У І пол. XVI ст. фіксується кілька варіантів: z-видна форма, злегка потовщена, скошена, виведена під кутом, v-видна із прямим зачином-засічкою, скошена управо; напівлежача, похила уліво готико-гуманістична r-видна форма із підніжкою чи без (Бабичі, Яслиська, Дрогобич у 1543-1546 рр.). У ІІ пол. XVI ст. залишаються майже незмінними форми, характерні для І пол. XVI ст., а саме r-видна форма із коротким півовальним зачином, і короткою плавною підніжкою, чи без неї; v-видна форма та у вигляді ге-елементу (z-видна) трапляються набагато рідше. У І пол. XVIІ ст. літери переважно потовщені та рівні у написанні, із незначним правобічним нахилом. В 1620-1630-х рр. переважає варіант r-видної форми, із півовальним зачином, у 1640 v-видна форма канцелярески, із півовальними та скісними зачинами. У ІІ пол. XVIІ ст. форма літер суттєво не змінились із І пол. XVII ст. Фіксуються v-видні та r-видні похилі форми із півовальними зачинами. Вага літер коливається від більшої до меншої.

s - У І пол. XVI ст. літера представлена у кількох варіантах: 6-видні форми: (у І пол. XVI ст. вона набуває поширення також у середовищі львівських писарів [137, с.161], напівфакельні похилі форми, і трійковидна форма із петлястою нижньою частиною (лише у канцелярії Яслиськ у 1540-х рр.). У ІІ пол. XVI ст. шестивидні форми, характерними є для І пол. XVI ст., перестають побутувати. Продовжують писатись напівфакельні похилі форми із півовальними зачинами та без них, видовжені s-видні класичні форми та із петлястими нижніми частинами. У І пол. XVIІ ст. ще фіксуються шестивидні форми, переважно в латиномовних записах, але кількість таких стає щораз менша, відповідно і зменшується кількість подібних зразків. із кін. попередньої ст. продовжують вживатись схожі напівфакельні форми із зачинами посередині виносної, s-видні класичні та витягнуті форми. В цьому хронологічному проміжку в структурі графем поперемінно відображаються впливи канцелярески та бастарди: каплевидні потовщення-завершення виносних, скісні штрихи або петлистість нижніх частин. Хоч остання тенденція ще доволі нечаста і спорадична. У ІІ пол. XVIІ ст. вже немає шестивидних, факельних і напівфакельних форм. Залишаються s-видні класичні і витягнуті форми із петлистими нижніми, верхніми частинами і без них. Деколи на кінцівках осей літер писарі виводять невеликі каплевидні потовщення.

t - У І пол. XVI ст. форми ще є достатньої потовщені, пізніші версії відзначаються меншою вагою. Загалом графіка фіксується у двох варіантах типової t-видної форми, із засічкою-зачином або без нього та z-видної скошеної форми. У ІІ пол. XVI ст. переважно потовщенні форми, просте спостерігається поступове зменшення ваги від початку 1550-х рр. до кін. XVI ст. Ще переважають постготичні похилі варіанти: вертикаль і перетинка вкорочена, виведена тільки по праву сторону, в кінці століття по обидва боки. Постготичним взірцем є і z - видна форма або v-видна форма, виведені скошено. Вертикалі літери часто написані плавно, із півовальними розвиненими зачинами. У І пол. XVIІ ст. похилі форми із коливанням ваги, переважно із серединною перетинкою, по праву сторону, без загинів вертикалі, рідше із півовальними зачинами або із петлистими верхівками. Тут теж помітно часткове проникнення бастарди на фоні домінування впливу форм канцелярески. Для форм характерний в цілому правобічний кут нахилу. Стало більше форм із двобічною перетинкою вертикалі, порівняно мало зразків із загинами, зачинами чи петлистими завершеннями виносних. Літеру складають комбінація ге-елемента та півовала, або двох півовалів.

u - У І пол. XVI ст. потовщені широкі форми, деякі своєю графікою нагадують літеру n. У ІІ пол. XVI ст. потовщені форми, із квадратними та розширеними пропорціями. В основі u та v видні форми. У першому випадку або розширені, або здрібнені сполучення редукованих півовалів. У другому варіанті літера наближена до сучасної правописної форми, має чітко виражений правобічний нахил. У І пол. XVIІ ст. переважно рівні літери, часом із незначним нахилом уліво або управо, із різною висотою, розтягнуті і звужені. Складаються або із півовалів, або півовалів і ге-елементів. У І пол. XVIІ ст. доволі уніфіковані варіанти u-видної форми, різної, проте, висоти, ширини і ваги. Писарі все частіше використовують майже друкарські форми, де типовий раніше, першорядний у дукті, ге-елемент переходить у півовал, або коротку вертикаль із згином внизу, але без півовального зачину зверху.

v - У І пол. XVI ст. в основі літери був овал, який продовжувався видовженим півовальним зачином або паличкою (ліва похила вісь). Такий варіант нагадує лежачу форму b. У ІІ пол. XVI ст. в основі геометричної моделі лежить v-видна фігура, потовщена на початку 1550-х рр, вага її виразно зменшувалась до кін. XVI ст. Літера потовщена, має характерні риси готико-гуманістичного і постготичного стилю. Для неї властивими є як розгалужені двобічні осі (Дрогобич, 1550 р.), так і врівноважені (Теребовля, 1570 р.). Продовжує використовуватись b-видна скошена округла форма, характерна для І пол. XVI ст. У І пол. XVIІ ст. v-видні взірці, які вже повністю відійшли від постготичних традицій b-видних скошених форм попереднього ст. Осі мають розгалужені півовальні зачини-заокруглення, які із лівого боку часом переходять в дугу чи петлю (бастардний вплив). Літери або розширені, або звужені. На позначення літери, як раніше, вже не використовують графему «u». Характерним є коливання ваги. Кут нахилу переважно прямий. У ІІ пол. XVIІ ст. різноманітні модифікації із v-видної формою в основі, відбулось навіть повернення до b-видного взірця в іншому ракурсі, правонахиленому, із петлевидним або штриховидним зачином виносної.

w - У І пол. XVI ст. зразків не виявлено. У ІІ пол. XVI ст. звужена чи розширена потовщена форма, яка складається із двох частин: півовала та розімкненого овала. Півовал набуває різних графічних трансформацій, випрямляється, витягується, овал звужується до вигляду трикутної основи. ІІ пол. XVIІ ст. комбінації півовалів та розімкнутих овалів. В деяких випадках передні (ліві) частини розгалуженіші і вищі за праві. Овали в місцях розмикання мають незначні каплевидні потовщення, очевидно, вплив канцелярески. У ІІ пол. XVIІ ст. першими виводяться як півовали, так і ге-елементи, так і вертикалі із зачинами. Другий складовий елемент, розімкнутий овал, часто набуває округлих трикутних форм. На кінцівці правої осі овалу або тестеджіата, або засічка, спрямована управо, для кращого сполучення із сусідніми літерами.

x - У І пол. XVI ст. переважно перехресні форми, права перехресна вісь потовщена і тонка, ліва видовжена із загином на кінці. У канцелярії Дрогобича у 1546-1550 рр. фіксується нетипова форма, в якій права перехресна вісь закручена у півовал, і літера таким чином нагадує велику С того часу. У ІІ пол. XVI ст. типові для попереднього періоду перехресні форми, ліва вісь потовщена і коротка, права видовжена, плавна, із загином на кінці і тонша. Побільшало варіантів, де довжина осей збалансована, їх кінці однаково округлі (відчувається вплив гуманістичного стилю). У І пол. XVIІ ст. зростає поліформізм літер, порівняно із попереднім століттям. Зберігаються перехресні форми із короткою правою та довгою лівою осями, які тепер стають більш округлими по кінцях. Більшає взірців, де висота осей збалансована, вони трансформуються у півовали або й прямі лінії, і пересікаються під гострим кутом. У ІІ пол. XVIІ ст. перехресні прямі і плавні осі із збалансованою довжиною. Проте ще зберігається зразки, в яких довша права вісь. Кут переважно прямий, або із нахилом уліво.

y - У І пол. XVI ст. зразків не виявлено. У ІІ пол. XVI ст. верхня частина у формі ге-елементу, або півовалу, що через перетинку змикається нижче кінцівки або (1550-1570-і рр.) із верхньою кінцівкою нижньої виносної (1570-1600-і рр.). Над графемою зазвичай виводять дві крапки. У І пол. XVIІ ст. у структурі літері з'являються потовщені прямі та скісні розчерки, каплевидні потовщення або повноцінні тестеджіати на кінцівках виносних, що свідчить про вплив канцелярески. Виносні або скошені прямі, або с-видні. До них зверху примикають або скошені ге-елементи, або прості півовали. Не завжди є крапка над корпусом, як спадок відмираючої постоготичної традиції, переважно одна, рідше дві. У ІІ пол. XVIІ ст. крапка або двокрапка над корпусом стає вже доволі рідкісним явищем. Виносні прямі і дуговидні, із ліво або правосторонні загином. На їх кінцівках деякі писарі застосовували тестеджіати (Самбір, Рогатин, 1680-1690-і рр.). Мало петлистих взірців, дещо більше із скісними або діагональними розчерками (зразки канцелярески).

z - У І пол. XVІ ст. в основі геометричних моделей лежать 3-видні форми, із редукованими та розвиненими верхніми півовалами і z-видні плавні витягнуті, у вигляді серпа. У ІІ пол. XVI ст. в основі форми є 3 та z-видні моделі 3-видні форми потовщені, із розвиненими півовальними верхніми частинами та петлястими нижніми, подекуди без петель. Z -видні форми округлі, серповидні, витягнуті по висоті, із локальними потовщеннями. У І пол. XVIІ ст. переважно фіксуються 3-видні видовжені у висоту форми, із розвиненими верхніми півовалами та редукованими нижніми. Рідше застосовуються z-видні округлі форми із каліграфічним хвилястим виведенням верхніх та нижніх елементів або потовщеним псевдоготичним вигягнутим виведенням нижнього. В інших випадках ці форми нагадують ге-елемент із випрямленою верхньою частиною. У ІІ пол. XVIІ ст. здебільшого застосовуються z-видні форми, округлі, розширені, із розвиненою верхньою частиною або видовженою скісною паличкоподібною нижньою. В інших випадках верхні та нижні складові елементи літери плавно-хвилясті. 3-видні форми трапляються рідше, із дуговидними верхніми частинами та півовальними або петлистими нижніми.

Висновки до розділу 5

У І пол. XVI ст., через невелику кількість джерельного матеріалу, форм великих літер майже не зафіксовано, тому немає можливості аналізу їх еволюції. Інша ситуація з другою половиною XVI ст. У 1550-х рр. ще переважають розімкнені постготичні форми, далі превалюють зразки італіки із постготичними впливами. В І пол. XVII ст. графіка літер набуває характерних елементів барокової канцелярески, з дуговидними зачинами, видовженими загинами, тестеджіатами, переважно збалансовані. В ІІ пол. починають переважати бастардні елементи: більший нахил у праву сторону, петлі та спіральні кручені завитки. Деякі форми великих літер у ІІ пол. XVII ст. не мають суттєвих змін у графіці, порівняно із I пол.

У формах малих літер впродовж XVI-XVII ст. спостерігається значна варіативність графіки. У деяких канцеляріях потовщені корпуси чи складові елементи наявні до самого кінця XVII ст., як наслідок невміло заточеного чи спеціально обраного пера із широкою заточкою. В цілому злам у вазі літер фіксується у 1590-х рр. із переходом на тонше перо. У графічних складових багатьох літер доволі міцний постготичний вплив, до 1620-1630-х рр., передусім у літер без нижніх та верхніх виносних. У буквах з виносними в XVII ст. чіткіше проявляються елементи барокових канцелярески, бастарди та ранньокласичної бастарди.

Деякі літери були притаманні лише графіці латиномовних вписів (f, шестивидна s), інші передусім для польськомовних (k). У другій половині XVII ст. форми більшості графем переважно уніфікуються, у структурі переважають округлі елементи, меншає вага, закріплюється чіткий правобічний кут нахилу.

Багато зразків літер, як великих, так і малих, не було характерними для теренів центральної і західної Польщі, аналізованих Я. Словінським. Це можна вважати проявом індивідуальності нотаріїв та елементом місцевої писарської школи з осередком у Львові.

РОЗДІЛ 6. СПЕЦІАЛЬНІ СИМВОЛИ У ПИСЬМІ МІСЬКИХ КАНЦЕЛЯРІЙ XVI-XVII СТ.

Відповідно до поширених у науці визначень, письмом є система взаємної комунікації людей за допомогою умовно визначених, графічно оформлених візуальних знаків [106, c.23 131, c.9-26]. В. Істрін в системах письма основними групами знаків виділяє логографічні, складові та буквенно-звукові знаки. Разом із тим існують та застосовуються також особливі види писемних знаків, спеціальні символи. До них В. Істрін, з-поміж інших, відносить цифри, пунктуацію, діакритичні знаки та лігатури [131, c.319]. Ці символи відзначаються вужчим застосуванням і специфічним характером: діакретичні знаки (передають певні фонетичні особливості, а інші - семантичні [131, c.319].

Виходячи із наявних особливостей письма досліджуваних джерел можна збільшити кількість пропонованих спецзнаків. Зокрема, зарахувати 1) систему брахиграфії (скорочень слів), яка хоч і мала в основі звуко-буквенні символи, але писалась із використанням спеціальних позначок; 2) спеціальні літери польського алфавіту, зокрема носові № та к, різновид і, що фіксуються у письмі книг міських канцелярій; 3) ілюстрації, що використовувались писарями різного часу та регіонів записах і документах схожого характеру.

6.1 Брахиграфія

В аналізованих нами документальних вписах канцелярій XVI ст. скорочення використовуються в основному в латинських словах та виразах. В польській мову писарі майже не впровадили систему латинської брахиграфії, за винятком nomina sacra R.P.- Roku panskiego та застосування виносної надрядкової літери о у прикметниках (slauetne^o -slauetnego).

Графіка та характер скорочень є типовими для всіх охарактеризованих книг, із огляду на синхронність застосування типів письма у канцеляріях та однотипність нотаріальних інструментів. Знаки скорочень, як правило, розташовуються над словами і ставляться після останньої літери нескороченої частини слова. Доволі рідкісним явищем є застосування скорочень слів без позначок. Графіка позначок представлена у кількох взірцях:

· тільди ;

· у вигляді одної чи двох скісних вертикалей.;

· дуги в кількох варіантах:

1) математично правильної форми і середньої ваги ,

в основному вживались над словами, що скорочувались до трьох букв ( quidem);

2) значним потовщенням правої частини корпусу ;

3) із незавершеним правим кінцем та лівим ; по кінцях каплевидні потовщення.

У XVI ст. в письмі міських канцелярій Руського воєводства можна виділити такі групи скорочень: 1) сігли, 2) суспенсія; 3) контракція; 4) міксція; 5) спеціальні знаки; 6) священні імена.

Сігли: A(nno) D(omini), c(ivius), F(amatus, R(egni) P(oloniae)

Суспенсії: admissione(m), agi(tur), ca(usa), cu(m), dece(m), divisione(m), flo(renorum), iux(ta), Leopolien(sis), partib(us).

Контрації: al(ia)s, ap(osto)li, audiver(un)t, Chr(isr)o, co(n)cordiam, co(n)duxeru(n)t, co(n)sularis, dil(ati)onibus, D(omi)n(u)s, do(m)i(n)o, e(t)i(a)m, exp(re)ssum, fr(at)res, g(e)n(er)alis, ip(s)e. iudicial(ite)r, l(ite)ris, m(a)g(nifi)ci, m(ate)r, o(m)n(e)s, o(m)n(i)a, pec(uni)a, p(raese)ntia, p(rae)scriptu(m), q(ua)nt(u)m,s(ignifi)catum, s(e)c(un)da, simil(ite)r.

Міксція:

Контракція+суспенсія: a(m)icoru(m), assu(m)ptu(m), cora(m), eoru(n)de(m), m(ar)c(as),

Контракція+ виносні: fideli(t)e(r)

За допомогою спеціальних знаків: abs(que), addit(us), at(que), cuil(ibet), (per)sonal(ite)r, (qui)bus, (qui)de(m), quin(tegente)s(i)mo, (quam)vis, su(per), su(per)iori, s(cilice)t, tan(quam), v(idelicet)

Священні імена: за принципом сігли: B(eatissime) M(ariae) V(irginis), та суспенсії: Epi(scopi),

Одним із найпоширеніших способів суспенсій було відтинання кінцівки m у іменниках, вжитих в знахідному чи давальному відмінку, наприклад notariu(m), bonoru (m). При контракціях найчастіше випадають голосні літери: е, і, u, а також приголосні: m, n (остання особливо в префіксі con, co(n)cordiam).Скорочення за допомогою спеціальних знаків мають свою характерну графіку:

В типово-видовому плані стабільно скорочуються :

1. слова вступної клаузули документа: «Cora(m) co(n)sulari residentia…», «In p(raese)ntia do(mi)norum consulum p(ro)tunc residentium stans personal(it)er…»

2. назви географічних місцевостей: Lubicen(sis), Leopolien(sis) та ін.

3. займенники у всіх відмінках: sua(m), n(ost)ri

4. датації (початкові та кінцеві): назви років: тисяч, сотень, десятків, місяців та днів тижня: A(nn)o Do(min)i Millesi(m)o quingentessi(m)o septuagess(e)o pri(m)o feria tertia prox(im)a post d(omi)nicam Palmaru(m),

5. інвокації: S(acrae) R(egiae) M(aiestatis, B(eatissimae) M(ariae) V(irginis)

6. постійно вживані юридичні терміни та звороти :pec(cuniarum), teneb(itu)r, t(em)p(or)e, p(rae)ffatum, off(ici)o, vi(delicet), p(raese)ntia, p(er)sonaliter.

Аналізовані скорочення XVI ст. відначаються стабільністю форм і типів скорочень. В середньому скорочується кожне 5-7 слово, що дозволяє говорити про систему брахиграфії як ще часте і поширене явище. Стабільність специфіки скорочень свідчить про отриману писарями професійну освіту, і добре засвоєні правила письма.

Як і на центральних польських теренах, скорочення слів у письмі канцелярій Руського воєводства XVII ст., у гуманістичному курсиві вживаються переважно на початку, в кінці тексту, у заголовках і датаціях [450, s. 144]. Позначки скорочення із графікою, типовою для центральних польських канцелярій [450, s. 145]. Кількість скорочень зменшується і може становити до 10 скорочень на один писарський документ.

Найбільш застосовані такі типи скорочень:

Сігли: A(nno) D(omini), m(anu) p(ro)p(ria), S(acre) R(egiae) M(aiestatis)

Суспензії: aduo(cat), aut(em), ame(n), cons(ules), cora(m), cu(m), con(tra), existen(sis), floren(orum), ips(ius), iux(ta), Mosc(icensis), n(on), procon(sul), scab(inos),

Контрації: al(ia)s, annu(nci)ale, ap(osto)li, Chr(isr)o, Chr(ist)opherus, off(ici)o, do(m)i(n)o, f(a)m(a)t(us), f(amato)r, g(e)n(er)oso, h(o)n(ora)ta, in(te)r, iurat(us), m(er)cator, mille(si)mo, n(om)i(n)o, n(o)b(i)lis, n(ost)ri, oppignor(a)t, p(roxim)a, p(ro)x(i)ma, persona(lite)r, p(re)senti, p(re)sentibus, ra(ti)one, real(ite)r, S(an)cti, sexcen(tessi)mo, sp(ecta)b(i)lem, q(uo)d, r(evere)ndus, v(e)n(era)b(i)lis

За допомогою спеціальних знаків: anti(que), аt(que), consertib(us), eande(m), idem(que), ne(que), o(mn)ib(us), (per)petua, (prae)fatus, (prese)ntia, (qui)dem, su(per), t(empor), us(que).

Священні імена: за принципом сігли B(eatissime) M(ariae) V(irginis), S(anctus), та контракції: Eccl(esi)ae, D(omi)nicam.

Найбільш типові для XVI-XVII ст. скорочення представлені у табличному форматі в дод. Ц.1. та Ц. 2.

6.2 Цифри

При аналізі цифрової графіки в першу чергу до уваги брались річні дати, в яких найчастіше фігурували цифри, менше знаходимо записів, пов'язаних із лічильно-рахунковими операціями, сумами грошей і т.п. Зібрані зразки подано у табличній формі (дод. Ш.3. - Ш.5). Для порівняльного аналізу графіки та морфології цифр залучено таблиці, наведені у дослідженнях А.Капеллі [272], В. Істріна [131], Е. Ружицького [203], Я. Словінського [450], М. Пру [426], В. Семковіча [443], М. Ільківа-Свидницького [140]. Для Руського воєводства, як і для Польщі в цілому, найавторитетнішою школою був Краківський університет; зразки письма, якого навчали там, поширювались по країні випускниками університету, писарями різних міських установ (зокрема королівської і краківської міської канцелярії) [139, с.434; 134, с.51]. Для перевірки впливу останньої на письмо досліджуваних канцелярій використано книгу прийнять до міського права Кракова 1493-1555 рр. [39]