Джерела з історії формування населення олександрівського повіту останньої чверті XVIII – початку XIX століття

Надзвичайно важливим для формування первісної джерельної бази дослідження народонаселення Олександрівського повіту був рух документів російської православної церкви, в яких здійснювався облік населення, передусім, це метричні книги та сповідні розписи. Метричні книги визначалися владою як основне джерело, що містило інформацію про осіб. Саме тому вона тримала під постійним контролем їх ведення та збереження [570, c. 293]. Зведені відомості, складені на основі екстрактів метричних книг про кількість народжених та померлих, повинні були також направлятися безпосередньо у перший департамент [253, арк. 443] Сенату щорічно [249, арк. 280].

Найбільшою проблемою фіксації обліку цивільного стану в метричних книгах було недотримання формуляра, визначеного ще в 1724 р. наказом Синоду [416, с. 266-267]. Формуляр метричних книг кінця XVIII - початку XIX ст. Олександрівського повіту також мав розбіжності (докладніше про них у розділі 3), які були викликані, з одного боку, неосвіченістю церковнослужителів, з іншого боку - наявністю в повіті переселенців православного віросповідання, стосовно яких до цього подібних записів не вели. Передусім, це стосується християн переселенців із Кримського півострова.

Саме через такі особливості нерідко порушувався порядок відправки метричних книг до вищих інстанцій. Згідно з рішеннями Синоду від 1779 р. при кожній приходській церкві повинна була вестися метрична книга, яка спеціально для цього видавалася єпархіями приходським церквам на початку кожного року [1, арк. 109]. Наприкінці кожного року метричні книги повинні були направлятися до єпархій, а звідти до консисторій, де й мали зберігатися з поділом на повіти та міста в окремих палітурках, а копії метричних книг знаходилися на місцях у церквах. Але у зв'язку з тим, що ці вимоги нерідко не виконувалися та порушувалися, з Синоду в 1802 р. надсилаються накази до синодальних членів та архієреїв єпархій з приводу підтвердження виконання вимог щодо зберігання та ведення матеріалів церковного обліку. Крім того, прописувався чіткіший механізм відправки з позначенням місць зберігання матеріалів обліку. Усім консисторіям та духовним правлінням, на початку кожного року, наказувалося надсилати до приходів прошнуровані метричні книги з розрахунку одна метрична книга на один прихід; суворо заборонялася видача декількох метричних книг на один прихід навіть коли він складався з декількох причтів, адже порушення саме цього принципу призводило до великої погрішності фіксації актів громадського стану в приході. Після отримання метричних книг священики приходів повинні були видати відповідні розписки, на основі яких складалася відомість та рапорт до єпархіального архієрея.

Укладені метричні книги священик мав зберігати виключно в церкві, не беручи їх додому чи на виконання треб. При завершенні року з метричних книг знімалися копії за підписом усіх церковнослужителів церкви, в якій велася метрична книга, і такі книги залишалися зберігатися в різницях у церкві. Самі оригінали метричних книг повинні були за підписом, знову таки усіх священнослужителів церкви, в якій велася ця метрична книга, передаватися в свої духовні правління [1, арк. 109зв]. Духовне правління, у свою чергу, було зобов'язане, отримавши від священиків приходів метричні книги, перевірити останні на предмет дотримання вимог фіксації станів, роблячи для метричних книг, по можливості, палітурки, передавати їх разом із реєстрами до консисторій. У консисторіях отримані метричні книги з єпархій ще раз перевірялися, при потребі робилися палітурки та зберігалися, поділені по роках, містах та повітах. Про отримання метричних книг та про стан їх збереженості єпархіальним архієреям наказувалося щорічно рапортувати в Синод.

2.2 Архівні зібрання документальних джерел

На сьогодні основні зібрання джерел, в яких висвітлюються процеси змін кількісного, етнічного та соціального складу населення Олександрівського повіту, зосереджені в архівосховищах України та Російської Федерації. В архівосховищах Державного архіву Запорізької області, Державного архіву Дніпропетровської області, Державного архіву Одеської області, Державного архіву Автономної Республіки Крим, Державного архіву Ростовської області РФ зберігаються розпорошені документи, що висвітлюють процес формування населення. Така ситуація, передусім, склалася через невідповідність адміністративно-територіального устрою останньої чверті XVIII - початку XIX ст. межам адміністративно-територіального поділу, актуальним на час формування відповідних архівних установ. Але головною причиною такої ситуації є великі втрати, яким піддалися архівні установи вже під час бурхливих подій XX ст. Так, Державний архів Дніпропетровської області через суспільні катаклізми втратив фонд Азовського генерал-губернатора, в якому зосереджувалися справи за 1775-1783 роки (ф. 5), справи Новоросійського губернського правління (ф. 14), Катеринославського губернського правління (ф. 20), Катеринославського губернського землеміра (ф. 170), фонд казенної палати (ф. 70), палати цивільного (ф. 71) та карного суду (ф. 368), Олександрівського духовного правління за 1786-1799 роки (ф. 103), Азовської губернської канцелярії (ф. 332), Олександрівської міської ратуші (ф. 434), Олександрівського повітового карного суду (ф. 664) та інші, у справах яких висвітлювався процес формування населення повіту.

Така велика кількість документів, яка свого часу зберігалася в Дніпропетровському архіві та в якій висвітлювалася історія Південної України останньої чверті XVIII - початку XIX ст., привертала увагу дослідників ще в XIX - першій половині XX ст. Були складені цінні огляди цих фондів, більшість яких потім була втрачена або частково переміщена до інших архівів. Передусім, це пов'язано з діяльністю Катеринославської вченої губернської комісії, в літописах якої ці огляди були опубліковані. Насамперед треба визначити описи В. Пічети [620, с. 55-59], присвячені Катеринославському земському суду [620, c.54-61], В. Біднова, присвячені Катеринославській духовній консисторії [365, c. 315-355]. Д. Дорошенко опублікував загальний огляд архівних установ Катеринославської губернії, згідно з офіційними даними, зібраними через анкетування Катеринославською вченою губернською комісією [522, с. 157-167].

Втрат також зазнали й інші обласні архіви, в яких зберігалися матеріали, що ілюструють формування населення Олександрівського повіту останньої чверті XVIII - початку XIX ст. Так, у Державному архіві Запорізької області, який бере свій початок з 1925 р. від окружного архівного управління, не представлені наразі матеріали «предводителя» дворянства, повітового суду, дворянської опіки, нижньої розправи тощо. Це сталося, здебільшого, у зв'язку зі знищенням цього комплексу документів навесні 1920 р., про що свідчать висновки стосовно стану збереженості архівних матеріалів, які були зроблені в 1921 році [610, c.298]. Натомість про інформативні можливості цих фондів є відомості в оглядових описах Я. Новицького, які присвячені огляду справ Маріупольського й Олександрівського повітових предводителів дворянства [407, c.109-137] та Олександрівського повітового казначейства. Останні справи були сконцентровані саме Я. Новицьким у 1922 [571, c. 3] й пізніше увійшли до 12 фонду Державного Архіву Запорізької області - Олександрівського повітового казначейства.

Враховуючи подібні втрати, обласні архіви України, в яких представлені матеріали, що містять інформацію про зміни в кількісному, соціальному та етнічному стані Олександрівського повіту останньої чверті XVIII - початку XIX ст., мають обмежене значення. Серед вцілілих фрагментів фондів, передусім, зберігаються матеріали казенних палат, повітових землемірів, духовного правління та консисторії, церковного обліку, персональних колекцій та інших матеріалів які розпорошені нерівномірно по фондах архівних установ.

У Державному архіві Запорізької області найбільший інтерес для нашого дослідження мають матеріали церковного обліку населення, які представлені метричними книгами. У фонді 19 зберігаються метричні книги Свято-Покровської Церкви м. Олександрівськ, починаючи з 1774 р. (за виключенням 1778-1779 рр.). Вони повністю охоплюють період, що досліджується [27; 28]. У цих метричних книгах фіксується населення не тільки самого населеного пункту, де розташовувалася церква та приход, а також і велика кількість люду, яка жила поруч, що було пов'язано з нерозгалуженістю церковного устрою того часу. Метричні книги в Державному архіві Запорізької області не становлять єдиного зібрання, а розпорошені по окремих фондах. Відтак, метрична книга військової церкви Святого Олександра Невського м. Олександрівськ, зберігається у фонді 123, де містяться дані з 1789 р. [123]; церкви Архангела Михаїла, с. Комишуваха у фонді 116, де містяться відомості з 1808 року [29]; церкви Святого Миколая, с. Покровка в ф. 121 - відомості з 1788 року [30]; Свято-Петропавлівської церкви, с. Балабине, у ф. 140. - відомості з 1789 р. [32]; церкви Успіння Пресвятої Богородиці, с. Андріївка, у ф. 145. - з 1784 р. [33; 34]; церкви Святого Миколая, с. Пологи, у ф. 150. - з 1789 р [35].; церкви Святого Миколая, с. Заливне, у ф. 151 - з 1799 року [36]; церкви Преображення Господнього, с. Преображенка, у ф. 179 - з 1804 р. [38]; церкви Святого Миколая, с. Жеребець, у ф.172 - з 1788 року [37]. У фонді 246 міститься колекція метричних книг церков Бердянського та Мелітопольського повітів, відомості яких починаються з 1799 р.

У фонді 12 "Олександрівське повітове казначейство" зберігаються ревізькі казки. Передусім нас цікавлять казки за VІ ревізією, адже більш ранні - не збереглися. Відомо, що ще на початок XX ст. в архіві повітового казначейства м. Олександрівськ ревізькі казки були представлені за 1811,1816, 1835, 1850 та 1858 роки. Матеріали більш ранніх ревізій уже на той час були втрачені. І хоча VІ ревізія і виходить за хронологічні межі нашого дослідження, але наявність у відомостях графи, в якій фіксувалися дані за передньою V ревізією 1795 року, дає можливість у певному сенсі реконструювати кількісні дані за 1795 рік, а також простежити кількісні зміни між ревізіями. Важливою є й графа, яка фіксувала осіб, які вибули чи тимчасово не перебували; зазначена й кількість пропусків, які були допущені за попередньою ревізією. Усе це дає можливість простежити рівень охоплення ревізією населення, а відтак, і визначити репрезентативність окладних книг.

По VІ ревізії в Державному архіві Запорізької області представлені відомості, які зберігаються у 18-ти справах [8-25]. Однак ревізії, які містяться в цих справах, не охоплюють територію всього повіту. Зокрема інформації по повітовому місту Олександрівську немає (є тільки за 1816 рік) [26]. Крім того, у фонді № 12 зберігається листування казначейства з Олександрівським земським судом, Маріупольським грецьким судом, Олександрівським городничим та інші [541, c.150].

У фонді № 1 "Олександрівська міська ратуша" представлені матеріали починаючи з 1777 р. Але справи, які стосуються останньої чверті XVIII ст., містяться тільки в перших трьох справах фонду. Серед справ кінця XVIII - початку XIX ст. є відомості про проведення рекрутських зборів, матеріали першого благочинного округу (всього 181 аркуш), розпорядження Новоросійського губернського правління тощо. Серед матеріалів першого благочинного округу особливу цінність мають накази Катеринославського духовного правління, які стосувалися ведення метричних книг [1, арк. 109-110зв] та надсилання їх до консисторії [1, арк. 42-42зв], установлення норм взаємовідносин між священнослужителями та уніатами [1, с. 7-7зв], про виступи селян [1, арк. 22-32] та інші.

Плани земельних ділянок державних та приватних володінь, рапорти землемірів, а також межові книги, в яких висвітлюються зміни кількісного складу населення, зберігаються в Державному Запорізькому обласному архіві у фондах Катеринославського повітового землеміра - ф. 264, Маріупольського повітового землеміра - фонд 266, та Олександрівського повітового землеміра -ф. 230. Серед цих джерел виділяються межові книги, в яких землеміри зазначали, звідки перейшло населення відмежованої дачі, як, наприклад, це фіксується в межовій книзі с. Вознесенка [55] та геометричному спеціальному плані [40]. У межових книгах фіксуються також поміщицькі дачі, на яких, окрім панського будинку, інших будинків не значиться, натомість при описі межі фіксуються рілля та поселення [56].

У держаному архіві Дніпропетровської області, незважаючи на великі втрати фондів під час II світової війни (оцінюється в 90% від загальної кількості архівних документів) [511, c. 11], й досі зберігається доволі різноманітний комплекс джерел. Передусім необхідні документи зосереджені у фонді Катеринославської контори іноземних поселенців Півдня Росії (ф. 134), межової контори м. Катеринослав (ф. 648), Катеринославського духовного правління (ф. 104), а також колекції метричних книг.

У фонді Катеринославської контори іноземних поселенців містяться унікальні джерела з історії створення та розвитку іноземних колоній Олександрівського повіту. Серед цих джерел: іменні списки колоністів, матеріали ревізій колоністів, справи щодо розмежування землі та земельних суперечок, справи щодо надання пільг і допомоги прибулим колоністам та інші. Особливо цінними є документи про надання провіанту колоністам з Олександрівського армійського провіанту [80, арк. 2-9]; а також хортицьким колоністам, із зазначенням кількості душ дорослих та дітей у кожній сім'ї [81]; листування між Олександрівським бургомістром Усатенком та комендантом Олександрівської фортеці Аврамовим з проханням заборонити використовувати ліс колоністами для власних потреб із ділянок, які їм не належали [82]. Але невчасна заборона, яка стосувалася цих зловживань колоністів, призводила до подальших постійних сутичок між колоністами, поселянами, та міщанами Олександрівського посаду [82, арк 21зв], [83, арк. 26-27зв]. Не менш важливими є документи щодо викупу в місцевих жителів будинків із господарствами. У цих джерелах наведені описи майна місцевих мешканців, де позначалося прізвище та ім'я власника, господарські будівлі і споруди, майнова цінність господарства [79, арк. 232-233зв]. Завдяки наявності вихідних даних по власниках є можливість простежити рух населення, яке, продавши своє майно, нерідко переселялося до Олександрівського посаду та с. Вознесенка.

У фонді Катеринославської межової контори (Ф.648) зберігаються накази Катеринославського намісницького правління з приводу розмежування земель, призначення землемірів, складання планів розмежування, межових книг та рапортів до Новоросійської межової контори. У цих рапортах, зокрема, міститься інформація з приводу відмежування землі в тогочасному Павлоградському повіті під колонію Шенвізе, де були оселені фризькі меноніти [77]. Крім того, представлені справи щодо утисків поміщиками селян державних сіл та переселення державних селян у межах Павлоградського повіту [74]. У цілому у фонді Катеринославської межової контори наявна незначна кількість справ, що стосується Олександрівського повіту. Це пов'язано, передусім, з практичною потребою цих справ для межових контор протягом останньої чверті XVIII і до початку XX ст., про що свідчать справи початку XX ст. щодо вирішення суперечок з приводу кордонів між населеними пунктами, де головним документом були матеріали генерального межування, а також межові книги останньої чверті XVIII ст. [72].

Матеріали церковної реєстрації в Державному архіві Дніпропетровської області здебільшого об'єднані в один фонд "Колекція метричних книг" (ф. 193). Серед цієї збірки найціннішими для нашого дослідження є метричні книги Преображенської церкви, с. Великомихайлівка, які представлені з 1783 року [86].

У фондах Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького у збірці Азовської губернської канцелярії зберігається унікальна частина джерел, яка ілюструє становище в Південній Україні та Олександрівському повіті зокрема після зруйнування Запорозької Січі. Серед цих документів представлені рапорти до Азовської канцелярії командира Кінсьководського повіту Т. Корчагіна [202], а також інших командирів повіту та різних осіб [203], рапорти до генерал-майора В. Черткова [204]. Важливе місце посідають ордери та накази Азовському генерал-губернатору В. Черткову, які на початку XX ст. були опубліковані О. Богумілом [367, с. 1-134]. Матеріали щодо руху населення також фіксуються у фонді Азовської губернської канцелярії [205] та Катеринославського намісницького правління [206]. Інструкції Азовської губернської канцелярії командирам повітів є цінним джерелом щодо долі населення колишніх Запорозьких вольностей. Чисельні пункти цих інструкцій дозволяють реконструювати зміни адміністративного поділу, а саме зміни назв паланок на повіти [207, арк. 97]. У пунктах інструкції висвітлюється процес створення Кінсьководського повіту, куди входили землі та населення, яке проживало від річки Московка до місця впадіння річки Кінські Води у Дніпро [207, арк. 98], а також про складання відомостей про чисельність населення в селищах, слободах та селах [207, арк. 99].

Крім того, варто зазначити, що невелика кількість документів також зберігається й в інших музеях та в краєзнавчих відділах обласних бібліотек. Зокрема в Гуляйпільському районному краєзнавчому музеї зберігається сповідна книга за 1799-1830 рр. [208]. У Запорізькій обласній універсальній бібліотеці - "Колекція В. Фоменка", у якій відклалася велика кількість копій карт та планів будівництва Дніпровської лінії, розташування поштових станцій, адміністративно-територіального устрою тощо. Але проблема з колекцією В. Фоменка полягає у відсутності на деяких картографічних матеріалах вихідних даних, а саме в яких архівах чи рукописних відділах зберігаються оригінали цих копій.

Важливим зібранням документів, де містяться джерела, що висвітлюють зміни в кількісному соціальному та етнічному стані населення Олександрівського повіту, є фонди Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. Вернадського: Одеського товариства історії та старожитностей (ф.V), Історичних матеріалів (Ф. ІІ), особисті фонди Я. Новицького (ф.42) та Н. Полонської-Василенко (ф.42). Серед матеріалів Фонду Одеського товариства історії та старожитностей (ф.V) ключове місце посідають відомості кількості населення за 1783 рік. Підґрунтям для складання цих відомостей були матеріали IV ревізії. У цих відомостях подається кількість населення та його соціальний склад. Вони були складені для потреб Катеринославського єпархіального відомства [193]. Окрім того, в цьому фонді міститься робота Г. Гельбига "Жизнь, характер и политические деяния российского генерала-фельдмаршала, князя Григория Александровича Потемкина-Таврического" [194], а також опис міст і повітів Азовської губернії [194] та ордери Г. Потьомкіна. Матеріали міської управи (1797-1877р.) Покровського собору (1773-1840р.), військової церкви Святого Олександра Невського (1789-1810р.) та інші розпорошені справи, що стосуються Олександрівська кінця XVIII - початку XIX століття, якими користувався у своїх дослідженнях Я. Новицький, містяться у фонді №1 та №2 [157-191].

У Державному архіві Херсонської області у фонді 14 «Херсонська (Новоросійська) губернська креслярня» містяться матеріали Новоросійської межової експедиції, які склали основу цього фонду. Матеріали, які стосуються Олександрівського повіту, представлені поодинокими документами внаслідок адміністративно-територіальних змін, а саме - включення частини колишньої Азовської губернії до Вознесенської губернії [479, с.102]. Серед цих документів особливу цінність мають накази Катеринославського намісництва, рапорти землемірів та план Олександрівського повіту [89].

У Центральному державному архіві України у м. Київ джерела, які висвітлюють зміни кількісного, соціального та етнічного складу населення зберігаються здебільшого у фонді Архіву Коша Нової Запорозької Січі (ф. 229), фондах Царичанської воєводської канцелярії (Ф. 2164), Маріупольського грецького суду, м. Маріуполь (Ф. 1576). У фонді Царичанської воєводської канцелярії (Ф.2164) містяться справи про розшук втікачів, каторжних та військових з Олександрівської фортеці [124; 125; 126; 127; 131; 137; 139;140; 141; 142; 146], Петровської фортеці [128; 130; 138; 144], а також щодо втеч підданих від своїх власників [147; 148] при будівництві біля Олександрівської фортеці карантинних та митних будинків. Також відклалися накази Азовської губернської канцелярії, Катеринославської канцелярії з приводу переведення українців, військових до соціальних станів, які вони самі обрали, складання відомостей кількості померлих [134] та бездомних осіб [135]. Не менш важливими є справи, які безпосередньо стосувалися Олександрівської воєводської канцелярії. Серед них накази щодо накладання на Олександрівську воєводську канцелярію штрафів у зв'язку з неправильно представленими місячними відомостями [149], джерела про пошук втікачів із Гетьманщини [153] та рапорти про знаходження мертвих осіб в Олександрівському повіті [152].

У фонді «Маріупольського грецького суду, м. Маріуполь» (Ф. 1576) містяться справи, які висвітлюють процес переселення до Північного Приазов'я православного населення із Криму [104; 105], листування між Маріупольським судом та Олександрівською воєводською канцелярією з приводу переселенців з урочища біля річки Кальміус [107], проблему колодників [109; 114] та відправки їх із Маріуполя до Херсона, Новоросійська, Павлограда, Таганрога та інших міст [119; 116], заборону виконання лікарських обов'язків окремим особам, які не мали на це дозволу медичної колегії [113]. Для дослідження переміщення населення в повіті важливими є книги реєстрації паспортів осіб, які пересувалися повітом [115], реєстри виданих паспортів [111] та реєстри паспортів осіб, які прибули в місто [117], а також книги записів селян, які наймалися на роботу до мешканців Маріуполя [118].

Взаємовідносини між військовими командами та місцевим населенням у зв'язку з початком будівництва Дніпровської лінії укріплень в 1770 р. ілюструють документи фонду Архіву Коша Нової Запорозької Січі (фонд 229). Важливе місце посідає 365 справа, документи якої охоплюють 1775-1777 рр. Документи цієї справи стосуються змін адміністративно-територіального поділу із зазначенням повітів, які переходили під керівництво російських офіцерів. Представлені у справі також ордери Г. Потьомкіна та П. Текелія, накази Новоросійської канцелярії з приводу проведення перепису населення, "яке не брало участі в зловживаннях кошового", накази, які стосувалися недопущення втеч козаків на Дунай та інші [103]. Треба зазначити, що, згідно з наказами Г. Потьомкіна, складені описи старшин та козаків, хоч і проводилися на рубежі 1775-1776 рр., але у справі не відображені, натомість ці списки зберігаються в Російському державному архіві давніх актів та Російському державному військово-історичному архіві [284, арк. 348-350зв; 271, арк. 410-458]. Для висвітлення взаємовідносин між місцевим населенням, військовими та майстровими командами є доцільним залучення більш ранніх справ, а саме тих, в яких фіксується процес нищення зимівників, розміщених біля новозбудованих фортець, нищення лісу військовими командами вздовж річок Московка, Кушугум та у Великому Лузі, оселення у форштадтах однодворців, пікінерів та втікачів [102; 101; 99; 100].

Серед фондів Державного архіву Одеської області справи, які висвітлюють процес змін у кількісному, етнічному, соціальному станах Олександрівського повіту, фіксуються у фонді Опікунського комітету іноземних поселенців Південного краю Росії (ф. 6) та фонді А. Скальковського (ф.147). Серед справ опікунського комітету містяться документальні матеріали, які відображають процес облаштування іноземних колоністів в Олександрівському повіті. Зокрема справи про утиски колоністів Шенвізе, які потерпали від інвалідних команд, що базувалися в Олександрівській фортеці [90]; матеріали, що висвітлюють вибори в колоніях виборних осіб [91], надання пільг колоністам [92], описи майна та передачі маєтків між колоністами [93], відомості про кількість осіб, які народилися, вінчалися та померли в 1801, 1802, 1803 та 1806 роках [94], посімейні списки іноземних колоністів Олександрівського повіту 1801 року [95], загальні господарські відомості з позначенням кількості населення в колоніях в 1803 році [96] та інші справи.

У фонді А. Скальковського (ф.147), який налічує 54 справи, знаходяться рукописи наукових праць вченого, виписки з документів та копії карт. У цьому ж фонді зберігається й опис "міст та повітів колишньої Азовської губернії" [97], який у 1887 р. А. Скальковський надсилав поштою Я. Новицькому [409, с. 229-230]. Останній і опублікував це джерело в 1904 р. та в 1910 р. [405; 406], хоча до цього цей опис вже був виданий Мурзакевичем [399, с.289-305]. У фонді також представлені копії щоденників А. Скальковського із фонду № 200 Санкт-Петербурзького архіву Інституту Історії РАН.

Серед архівних зібрань архівів Російської Федерації найбільшим зібранням джерел, що стосуються тематики досліджень, є Російський державний архів давніх актів. Найбільші збірки джерел зберігаються у фонді 10 "Кабінет Катерини II та його продовження", фонді 11 "Листування різних осіб XVII-XIX ст.", фонді 13 "Справи про Україну", фонді 16 "Внутрішнє правління". У фонді 1354 "Матеріали генерального межування», фонді 1355 зберігаються "примітки до генерального межування".

Серед документів 10 фонду треба виокремити Справи з Катеринославської карної палати, де містяться матеріали про утриманих колодників за листопад 1784 р. - жовтень 1785 р. із зазначенням, звідки надійшла справа та за яким саме звинуваченням. Передусім викликають інтерес справи Маріупольського грецького суду, Маріупольської нижньої розправи, Павлоградського та Новомосковського повітових судів та нижніх судів [243]. Крім того, у цій же справі містяться відомості про кількість осіб чоловічої статі в Катеринославському намісництві за листопад 1786 р. з поділом на повіти, а також розподілом населення, яке проживало в державних поселеннях та поміщицьких. Окремо зазначається кількість священнослужителів з поділом на українських, грецьких, грузинських, вірменських [243, арк.492-493]. У фонді 11 "Листування різних осіб XVII-XIX ст." міститься переписка Г. Потьомкіна з П. Потьомкіним, Суворовим та іншими особами, опис маєтностей Г. Потьомкіна. Серед господарських справ відклалися пропозиції Катеринославському намісництву з приводу використання населення, яке Г. Потьомкін передав з власних приватницьких поселень до державного відомства. У фонді 13 "Справа про Україну" найбільший інтерес для нас викликають доповіді князя Прозоровського з військового табору біля річки Конки про захоплення місцевості з правої та лівої сторони Дніпра та про встановлення контролю над усією територією колишніх Вольностей Війська Запорозького Низового та приборкання козаків [246].

Найбільша кількість джерел з тематики, що досліджується, зосереджена у фонді 16 "Внутрішнє правління". Серед них пункти «прошенія» новоросійського зібрання, адресоване генерал прокурору П. Лопухіну, в яких дворяни звеличують своє значення в колонізації краю [247]. Справи Азовської губернської канцелярії містяться в 797 справі “Папери канцелярії князя Потьомкіна-Таврійського про губернії Новоросійську, Азовську, Астраханську, про Дніпровську лінію, про Військо Донське та ін.” [268-278] та 588 справі “Донесення князю Потьомкіну-Таврійському з управління Азовською губернією (1775-1784 рр.)” [248-259]. Серед них важливе місце посідають відомості про чисельність населення з позначенням кількості осіб, які народилися, вінчалися та померли в межах всієї губернії; а також дворцових поселень в Азовській губернії. Великий масив документів пов'язаний із будівництвом Дніпровської лінії укріплень. У ньому зосереджуються матеріали щодо кількості задіяних на будівництві майстрових, лопатників, колодників, а також штати фортець, військових та інженерних команд, які перебували у фортецях, поселення відставних солдат по Дніпровській лінії укріплень тощо.

Важливе значення мають справи, які висвітлюють процес переселення християн із Криму до Північного Приазов'я, заснування поселень та міста Маріуполь. Що стосується долі населення Запорозьких вольностей, то в справах Азовської губернської канцелярії чільне місце посідають справи щодо осадництва, які вміщені в рапортах В. Черткова до Г. Потьомкіна. Окрім того, в 797 справі зберігається іменний список козаків та старшини, складений в кінці 1775 - початку 1776 рр. Проект створення Азовського намісництва вимагав визначення кількості населення, яке перебувало в повіті, що зумовило появу такої відомості в 1783 р.

У справі про будівництво губернського міста Катеринослава [260] містяться рапорти В. Черткова Г. Потьомкіну з приводу планів будівництва повітового міста Кінськовода та провінціального Павловська на р. Кальміус. Крім визначених сум, які повинні були використані для будівництва міст, зазначено, що Катеринослав мав будуватися і за рахунок 200 колодників, які мали бути переведені з Олександрівської фортеці.

Для з'ясування руху фондоутворення джерел з історії населення Олександрівського повіту важливою є справа 691, в якій міститься розклад справ по експедиціях у Катеринославському намісництві, поданий генерал-поручиком Тутолміним у 1783-1784 роки [261]. Джерела щодо переселення іноземних колоністів відклалися у справі 692 та 692а [262]. Відомості періоду функціонування Катеринославської губернії, в яких висвітлюються демографічні зміни повіту, зберігаються в справі 693. Серед них особливу цінність мають відомості про кількість населення по повітах із поділом на державних та поміщицьких, іменні відомості інженерних чинів по Дніпровській лінії укріплень. Процес боротьби з епідеміологічними хворобами, а відтак, висвітлення процесу створення карантинів, відомості кількості померлих по окремих населених пунктах містяться в справі 694 [264]. Документи по Катеринославському намісництву зосереджуються в справі 696 [265] та 699 [268; 269].

У фонді 1354 зберігаються матеріали генерального межування. У зв'язку з постійними змінами адміністративно-територіального поділу документи, що висвітлюють процес формування населення Олександрівського повіту останньої чверті XVIII - початку XIX ст., розпорошені між справами генерального та спеціального межування Новомосковського, Павлоградського та Олександрівського повітів [282]. У фонді 1355 зберігаються примітки до генерального межування, в яких фіксується кількість дворів, чисельність населення чоловічої та жіночої статі з позначенням кількості землі, придатної під сінокоси, ліс та рілля, а також кількість непридатної землі. Позначена також основна зайнятість населення та кількість ярмарок. Фігурування в описі Олександрівського повіту Катеринославської губернії говорить про те, що опис був складений не раніше 1805 р. [283]. олександрівський повіт колонізаційний правовий

У Російському державному військово-історичному архіві матеріали, в яких відображені зміни в населенні Олександрівського повіту, зосереджені у фонді Військового вченого архіву, особистому фонді Г. Потьомкіна (фонд 52). У фонді Військового вченого архіву зберігаються атласи губерній та намісництв, зокрема Атлас Катеринославського намісництва 1784 р. [297], генеральна карта Катеринославського намісництва 1787 р. [295], Атлас Катеринославського намісництва 1795 р. [301], Атлас Новоросійської губернії 1799 р. [302], Атлас Катеринославського намісництва 1793 р. [300]. Крім того, у фонді міститься велика кількість карт та планів, в яких відображені чисельні зміни територіально-адміністративного поділу. Також представлений геометричний спеціальний план окремих населених пунктів Олександрівського повіту.

В особистому фонді Г. Потьомкіна (фонд 52) найбільший інформативний потенціал мають рапорти посадових осіб Південної України до Г. Потьомкіна. У рапортах В. Черткова, П. Текелія, комендантів фортець Дніпровської лінії укріплень, а також у справах щодо роздачі земель, міститься значна кількість інформації про формування населення Олександрівського повіту. Цінність рапортів губернаторів та правителів намісництв полягає в тому, що в них формування населення повіту постає як постійний нерозривний процес.

У Російському державному історичному архіві найбільшу цінність для нашого дослідження посідають окладні книги, які зберігаються у фонді 558. Передусім, це окладна книга Катеринославської губернії, складена за IV ревізією за 1783 - 1786 рр. [323; 324;325], та Новоросійської губернії, складена за матеріалами V ревізії [326; 327]. У фонді 380 "Планового архіву міністерства землеробства" зосереджені три справи, що стосуються Олександрівського повіту періоду, який досліджується, - це плани села Гаврилівка з хуторами [320], сіл: Білоцерківка, Темрюк, Благовіщенка, Царекостантинівка, Гусарка, Більманка, Гайчул [321] та села Олексіївське [322].

У Російському державному архіві військово-морського флоту містяться картографічні джерела, в яких висвітлюється процес формування населених пунктів та Дніпровської лінії укріплень. У фонді 3 "Головне інженерне управління " відклалися матеріали про будівництво та розташування фортець Дніпровської лінії. Цінну збірку атласів Дніпра має фонд 1331, в якому містяться атласи за 1784 [317] та за 1786 рр. [318; 319]. Будівництво Кічкаської верфі та нетривалий час її функціонування призвели до притоку населення до повіту. Після закриття верфі чимала кількість населення залишилася в Олександрівську та навколишніх поселеннях. Справи про будівництво верфі та залучення майстрових людей зосереджені у фонді 198 "Справи графа Кушелєва" [315; 316].

Серед фондів Санкт-Петербурзького архіву Інституту Історії РАН виділяються персональні фонди А. Скальковського (ф.200) та В. Адріанової-Перетц (ф.226). У колекції, зібраній В. Адріановою-Перетц, треба відзначити документацію Азовської губернської канцелярії та Катеринославського намісництва. Серед цих документів знаходяться ордери Г. Потьомкіна, що стосуються пошуку поміщицьких селян, які втекли та повернення їх власнику [242, арк. 199-201], справи про переведення християн із Криму до Північного Приазов'я та переселення із земель, виділених для грецьких переселенців однодворців [242, арк. 166], тимчасове перебування греків в Олександрівській фортеці та надання їм провіанту [242, арк. 158-158зв]. Крім того, у фонді відклалися матеріали про проведення рекрутських зборів у Катеринославському намісництві.

Основу фонду А. Скальковського становлять матеріали його наукових пошуків, серед яких найбільшу цінність мають підрахунки вченим кількості населення Катеринославського намісництва станом на 1792 р., складені власноруч із різних джерел [241]. Зазначимо, що частину цього фонду в 1996 р. було скопійовано. Наразі ці копії зберігаються в Державному архіві Одеської області у фонді А. Скальковського (ф.147).

Рукописний відділ Російської національної бібліотеки містить чималу кількість джерел з історії населення Степової України останньої чверті XVIII - початку XIX століття. Колекції рукописного відділу представлені, здебільшого, матеріалами особового походження; фонди установ, які зберігаються в рукописному відділі, в основному є винятком. Найбільш значні фонди за інформативним навантаженням з історії населення Олександрівського повіту це: фонд № 342 - Картографічні матеріали; Фонд № 550 - основне зібрання Рукописної Книги; фонд № 609 - В.С. Попова; Фонд № 658 № - Ермітажне зібрання.

У фонді № 342 налічується 25 справ, в яких містяться матеріали з історії населення регіону; це безпосередньо картографічний матеріал, експлікації та додатки до карт та атласів. Додатки до карт мають доволі цінне інформаційне навантаження; так, у справах № 16 [332] та №12 [330] «Олександрівський повіт Азовської губернії» присутні експлікації з показаннями, кому, згідно з наказами Азовської губернської канцелярії, роздано і формально відмежовано землі. Перший та другий плани були складені в 1782 рр.

Частина картографічних матеріалів, які відносяться до останньої чверті XVIII ст., також зберігаються у фонді № 550 - основне зібрання Рукописної Книги. На особливу увагу заслуговує Атлас Дніпра на 76 аркушах, складений у 1786 р. [336]. У фонді № 830 зберігається щоденник Р. Цебрикова за період із червня 1785 р. по лютий 1789 р. [342].

У фонді 658 - Ермітажного зібрання зберігається загальнодержавна окладна книга за IV ревізією, в якій містяться дані по Катеринославській губернії, зібрані з відомостей Азовської губернії [347, арк. 67-68zv.].

З особистих фондів-колекцій за інформативним навантаженням вирізняється фонд - № 609 «Попов В.С.». Серед усієї колекції - 514 одиниць, треба відзначити документи з особистої канцелярії Потьомкіна, листування В. Попова з В. Каховським, М. Салтиковим, М. Фалєєвим та іншими, в яких містяться матеріали з історії населення Степової України. Зокрема оселення військовополонених, які були захоплені при штурмі Анапи та оселені згодом на території Кримського півострова та Катеринославського намісництва.

2.3 Археографічні публікації джерел

Початок едиційної археографії джерел про кількісні, соціальні та етнічні зміни в населенні Олександрівського повіту останньої чверті XVIII - початку XIX ст. припадає на першу половину XIX століття. Треба зазначити, що археографічні публікації, які б були присвячені суто формуванню населення Олександрівського повіту періоду, що досліджується, є скоріше винятком ніж правилом. Натомість у чисельних археографічних публікаціях приділялася неабияка увага іншим епізодам, як-от: визначні персоналії, які діяли в Південному краї, доля запорозької спадщини, переселення окремих верств населення, територіально-адміністративні описи та їх зміни, функціонування Дніпровської лінії та інші. До цих публікацій увійшло чимало джерел, в яких також прямо або опосередковано висвітлюється процес формування населення Олександрівського повіту останньої чверті XVIII - початку XIX ст.

Початок публікаторського процесу з тематики, яка досліджується, пов'язано з діяльністю Одеського товариства історії та старожитностей. Археографія була одним із основних напрямків наукової діяльності Товариства з самого початку його заснування (1839р.) [683, c. 23]. У записках Товариства були опубліковані опис міст і повітів Азовської губернії [399, с. 289-305] та матеріали щодо переселення християн із Криму до Північного Приазов'я [400, с. 359-362], значна кількість листів та наказів Г. Потьомкіна до різних осіб, зокрема О. Суворова, І. Синельникова, М. Кутузова, О. де Рібаса та інших. Велика увага приділялася публікації на сторінках записок ордерам Г. Потьомкіна[410, с. 324-377; 430, с. 249-329].

Щодо відбору джерел та вибору принципів видання, то варто зазначити, що публікація джерел у Записках поділялася на 5 категорій (пам'ятки речові, писемні офіційні, писемні неофіційні, усні та бібліографічні). Офіційні розпорядження мали публікуватися з поясненням; а коли документ був іноземною мовою, його перекладали. До неофіційної документації, опублікованої в записках, відносилися подорожні записки, перекази та легенди, історичні, географічні та статистичні матеріали, які публікувалися частково або вибірково [635 с. І-ІІ]. Треба зазначити, що в Товаристві на першому плані було виявлення, збереження та публікація джерел; натомість розробці методики, публікації та передачі тексту значної уваги не приділялося. Відтак, у більшості опублікованих документів немає заголовка, в кращому випадку замість нього наводилося вступне слово, а частіше документи публікувалися й без нього. Так само в опублікованих джерелах нерідко не вказана легенда, що у свою чергу призводить до проблеми датування окремих джерел. Незважаючи на такі особливості публікації та вибору джерел, актуалізований значний комплекс матеріалів, який на сьогодні є частково втраченим, робить публікації унікальними.

З 1830-х рр. починає археографічну діяльність А. Скальковський, який до своїх видань у додатках подає джерела та виписки з них. Крім того, дослідник у своїх працях нерідко включає до основного тексту великі частини джерел та виписки з них, вважаючи це додатковим підтвердженням. Відтак А. Скальковський наголошував, що всі дані та цифри, які він наводить, ґрунтуються на джерелах і при бажанні їх можливо перевірити [657, c. ІХ]. У Хронологічному огляді А. Скальковський, додаючи до видання документи, зазначає, що вони передані детально та з позначенням, де саме ці джерела зберігаються [657, c.ІХ]. Натомість тільки на частині документів позначені вихідні дані. Цитування частково чи повністю джерел, що супроводжувалося посиланнями та легендами, було скоріше виключенням, ніж правилом. За підрахунками В. Хмарського, А. Скальковський у своїх роботах, опублікував 730 документів та витягів з документів [657, с.180-282]. Серед них 122 документи хронологічно стосуються періоду, що досліджується. Безпосередньо до населення території Олександрівського повіту відноситься зовсім невелика кількість опублікованих позицій, зокрема це справи щодо будівництва Дніпровської лінії та взаємовідносин військових команд із місцевим населенням і суперечки щодо використання природних ресурсів військовими на власні потреби [657, c. 131,с.154], долі населення вольностей війська Запорозького після зруйнування Запорозької Січі [651, c. 211-212], формування нових козацьких військ [651, c. 159], змін адміністративно-територіального устрою та соціального складу населення [651, c. 167-168], статистичні дані про стан Катеринославського намісництва [657, c. 194-195].

Археографічна діяльність Д. Яворницького відчутно відрізняється від підходів А. Скальковського. У роботах Д. Яворницького подаються вихідні відомості опублікованого джерела, хоча й нерідко без позначення аркушів архівної справи. У самих текстах науковець намагався зберегти орфографію оригіналу документа [585 с. 290-296]. Серед опублікованих Д. Яворницьким джерел варто виділити документи, які дослідник віднайшов в архіві міністерства іноземних справ Російської імперії [434, c. 1994-2004]. Оприлюднені джерела висвітлюють процес заснування фортець Дніпровської лінії, який супроводжувався руйнацією зимівників та їхнього господарства, а також знищенням лісу військовими командами [434, c. 1995; 1998; 2002]. Висвітлюється й процес заснування хуторів та слобод військовими посадовцями, зокрема комендантом Петровської фортеці [434, c. 1999]. Цінними є також опубліковані джерела, які висвітлюють долю запорожців після зруйнування Січі, серед них іменні списки козаків та старшини, які брали участь у військових кампаніях [434, c. 2092, 2099-2103 ], чолобитні з приводу нагородження військовим чином [434, c. 2095-2096] та їх нагородження [434, c. 2096-2099], донесення окремих колишніх представників старшин та козацтва з приводу утисків, які вони отримали внаслідок конфіскації майна після зруйнування Запорозької Січі військовими командами [430, c.2090; 2091, 2104-2105] та інші. У поданому описі діяльності І. Синельникова, який став власником великих земельних наділів [435, c. 11-12], а також завдяки його діяльності, земельні ділянки також отримали його дружина [435, c. 12] та рідний брат [435, c. 8-9]. До загального переліку земельних надань, які отримували Синельникови, Д. Яворницьким долучені повні геометричні спеціальні плани цих дач із зазначенням кількості осіб чоловічої та жіночої статі, які на цих землях проживають.

Найбільшим зібранням опублікованих актових матеріалів щодо тематики дослідження є Повне зібрання законів Російської імперії. Публікація законів у цьому багатотомнику безпосередньо залежала від поставлених завдань, які визначив М. Сперанський. Так, по-перше, зазначалося, що для з'ясування кількості законів, чинних на 1826 р., було необхідним укласти звід усіх постанов, починаючи з 1649 р., тобто від Соборного уложення. Ці закони передбачалося подавати обов'язково в хронологічному порядку для швидкого з'ясування того, які з них втратили чинність, а які ні. По-друге, у зв'язку з тим, що прийняті закони нерідко посилалися на ранішні, які детально були описані, виникла необхідність здійснити не окреме видання по кожному напрямку, а опублікувати закони комплексно для зручності використання як окремими громадянами, так і чиновництвом [676, с. 244-246]. Упродовж 1826-1832 рр. була проведена кропітка робота з виявлення документів, а також звірки законів, адже використання більш ранніх зведень законів вимагало постійної перевірки оригіналів, при якій була виявлена чимала кількість розходжень [646, с. 94].

Загалом до першого зібрання документів увійшло всього 30600 наказів, з них 5948 припадало на час правління Катерини II. А. Бойком було підраховано, що серед наказів останньої чверті XVIII ст. в зібранні опубліковано 173 документи, які безпосередньо пов'язані з Південною Україною. Натомість проведена нами евристика засвідчила, що, крім виявлених А. Бойком, увійшло ще 216 іменних указів щодо Південного краю. Таким чином, опубліковані накази в ПЗЗР складають 44% відомих маніфестів вищої державної влади [479, с.144].

Велике значення для розвитку археографії проблеми мало заснування в 1903 р. Катеринославської вченої архівної комісії, до складу якої в різні часи входило 50-70 дійсних членів. Головна увага комісії була спрямована на пошук, збереження, дослідження та публікацію джерел передусім з архівів Катеринославщини. Великого значення надавалося й едиційному напрямку.

На сторінках "Літопису Катеринославської вченої архівної комісії" (протягом 1904-1915 рр. вийшло 10 випусків під редакцією А. Синявського) було опубліковано й значну кількість матеріалів, які стосуються кількісних, соціальних та етнічних змін Олександрівського повіту останньої чверті XVIII - початку XIX ст. Інтенсивна пошукова археографічна робота в архівосховищах Катеринославщини Я. Новицького, В. Біднова, Д. Дорошенка, А. Богуміла, В. Пічети зумовила появу відповідних публікацій. Окрім того, вченими були зроблені огляди фондів місцевих архівів, що у свою чергу дає можливість реконструювати стан тогочасних зібрань та первісний комплекс джерел із тематики, що досліджується, адже протягом XX століття фонди місцевих архівів зазнали серйозних втрат.

Серед археографічного доробку Я. Новицького, який публікувався в "Літописі...", треба відзначити опис міст та кордонів Азовської губернії [405, с. 72-92]. Щодо відомостей про надання колишній запорозькій старшині земель в Олександрівському повіті відноситься наказ на ранговий наділ, який було надано колишньому полковому старшині М. Рудю [408, с. 301-302]. Велику увагу приділяв Я. Новицький й наративам. Так, вченим була опублікована велика кількість власноруч зібраного етнографічного матеріалу, що стосувався історії окремих населених пунктів, будівництва Дніпровської лінії укріплень на землях вольностей війська Запорозького, зруйнування Запорозької Січі, долі населення колишніх вольностей та інше [401; 403]. Використовуючи документи архіву Коша, які надсилав йому А. Скальковський, науковець опублікував джерела, які стосуються будівництва Дніпровської лініі укріплень та взаємовідносин між військовими командами і місцевим населенням [404]. Велике значення також має опис архівних справ Маріупольського та Олександрівського предводителів дворянства [407].

У другому випуску "Літопису". О. Богуміл опублікував ордери Г. Потьомкіна за 1775-1776 та 1790-1791 рр. [366; 367]. Основою для цієї археографічної збірки стали документи Катеринославського губернського правління. Сам стан джерел О. Богуміл на час їх публікації оцінював як дуже поганий, зазначаючи, що більшість із них «зітліло», усі чисті аркуші вирвані, що у свою чергу шкодило й самим ордерам. Такі великі втрати були пов'язані з поганими умовами зберігання, адже документи не лежали на полицях, на них потрапляла вода, а взимку вони примерзали до підлоги [535, с. 107-108]. Усього О. Богуміл виявив 2093 ордери, які охоплювали період 1775-1791 рр. З них було опубліковано 715 позицій [512, с. 8-16]. Важливе значення мають ордери 1775-1776 рр., в яких висвітлюється доля населення запорозьких вольностей, його спроби отримати земельні ділянки, ставлення влади та регламентація владою його способу життя, процесу проникнення запорожців до різних соціальних прошарків (це нівелювало таку соціальну групу, яка раніше визначалася юридично в документах як "колишні запорожці"). Важливе значення ордери Г. Потьомкіна мають для реконструкції адміністративно-територіального поділу, який на той час постійно видозмінювався.

Що стосується археографічного рівня видань, то сам дослідник зазначав, що в публікаціях користувався загальноприйнятим правописом, у текстах документів скорочувалися лише окремі слова, а числа, писані літерами, змінені на цифрові позначення [367, c.3]. Натомість у самій публікації О. Богуміл нерідко відступає від зазначених принципів. Наприклад, він вдається до скорочення змісту ордерів, інколи, крім самої назви ордера, більше нічого не подається. Але, незважаючи на рівень публікації документів, важливість її пояснюється тим, що наразі, окрім 152 ордерів, які зберігаються в ДІМ, усі інші, опубліковані О. Богумілом, втрачено.

В археографічних публікаціях В. Біднова чільне місце посідають справи про роздавання земель у 1774-1784 рр. та про кількість населення, яке проживало в межах повітів за територіальним поділом 1784 р., з поділом на чоловічу та жіночу статі [364, с. 314-316]. Вченим було приділено увагу процесу колонізації колишніх запорозьких земель. Подаючи велику вступну статтю, яка передує публікації джерел, В. Біднов стверджує, що виходячи з обмеженості доступної джерельної бази, актуалізовані дослідником джерела відображають процес колонізації колишніх запорозьких земель, розміщених на правому березі Дніпра [363, с. 351-355]. Матеріали, які стосувалися території Азовської губернії, відсутні [362, c.171].

Зі встановленням в Україні радянської влади змінився підхід до археографічної діяльності. Тепер акцент робився на ролі народних мас в історичному поступі, відтак, все більше уваги приділялося класовій боротьбі та робітничому класу.

У 1930-х рр. Н. Полонська-Василенко опублікувала описи майна, конфіскованого в запорозької старшини, більша частина яких наразі зберігається в зібранні Дніпропетровського історичного музею [625, с. 43-206]. Найбільший інтерес викликає зроблена дослідницею порівняльна характеристика причин конфіскації майна в однієї групи старшин та надання привілеїв інші групі. Саме так ми зустрічаємо нотатки з приводу того, що майно не було конфісковано в полкового старшини М. Рудя, який пізніше в 1779 р. отримав земельний наділ по р. Московка в Олександрівському повіті [408, с. 301-302].