Ранньомодерна українська державність в сучасних польській та російській історіографіях

11. Еволюція підходів сучасної польської історіографії виявилася перш за все в остаточному визнанні самостійності українського історичного процесу. Іншою ключовою опцією є концепція «Центрально-Східної Європи», яка прижилася і в українській історіографії. Україну однозначно відносять до відповідного масиву, що дає зовсім іншу проекцію її історії, ніж «концепція загальноросійської культури». Що важливо, при цьому і Польща, і Україна подаються як реципієнти західноєвропейських впливів. А відтак декласується традиційна польська концепція «меча, хреста і плуга». Її відгомін ще вчувається, але стає дедалі тихішим, перетворюючись на маргінальне явище.

12. Ще одна знакова особливість теоретичної платформи сучасних польських дослідників ранньомодерної української історії полягає у вирішальному ослабленні позицій концепцій «домової війни» та «єдиного шляхетського народу». Образ української державності, сконструйований більшістю сучасних польських істориків, в тому числі й авторами загальників з польської історії, базується на опції, яка описує протистояння середини - другої половини XVIIІ ст. як війну за одержавлення українського світу, розглядає шанси на здобуття незалежності та подає подальшу історію Гетьманщини крізь призму ступеня реалізації ідеї самодостатньої державності з гетьманом на чолі. Дух концепції «війни домової» присутній на маргінесі й проявляється у використанні маркера «козацький» замість «український». Лише підходи вже згадуваного М. Франца мають виразні ознаки потрактування доби Б. Хмельницького як «домової війни».

13. На перетині використання сучасними польськими та російськими істориками зауважених вище базових підходів сформувалися три моделі образу ранньомодерної української державності, в рамках яких помітні певні локальні модифікації, пов'язані з тими чи іншими особливостями прочитання вузлових складових різними дослідниками.

14. Тканина традиціоналістського образу російської історіографії зіткана зі складових, частина яких погано вписуються в жорсткий великодержавницький концептуальний каркас. Як базований на традиційних підходах російської історіографії цей образ подає Гетьманщину крізь жорстку призму стратегічних інтересів Московської держави. Новій українській еліті відмовлено мати власні інтереси, а головним критерієм оцінки є лояльність до Москви та відповідність зовнішньополітичним потребам останньої, а також справі інтеграції українських земель до її складу. У деяких випадках про застосування такого критерію говориться прямо. Звідси збереження в категоріальному апараті поняття «зрадник», яким удостоїлася більшість українських гетьманів другої половини XVII ст.

В ортодоксальної частини традиціоналістів, зокрема у Г. Саніна та В. Артамонова, наявні прямолінійні тези про існування у козацькому середовищі та в свідомості мас вже напередодні Національно-визвольної війни планів прилучення українських земель до царської «вотчини». Водночас в ужитку перелічених дослідників залишився й радянський концепт про вирішальну роль народних мас в історії. На відміну від старшини «народ» подається як палкий поборник єдності з Московією, а відтак як виразник найпрогресивніших тенденцій. Такі підходи віддають недавньою марксистською риторикою про домінанту роль народних мас в історії. З іншого боку, вони покликані пом'якшити напругу між теологічністю «возз'єднання» та політичними програмами українських гетьманів, які важко втиснути в концепцію усвідомлення в Україні одноплемінності з росіянами та всеохопної прогресивності розчинення в єдиній державі.

15. Особливістю традиціоналістського прочитання є також поява в його рамках нового підходу до пояснення державності Гетьманщини та переяславсько-московської системи 1654 р., не виходячи за рамки великодержавницької парадигми. Зусиллями Я. Лазарєва була опрацьована концепція, яка заперечувала державницький характер влади гетьмана. Її новизна полягала в тому, що відсутність в Україні держави пояснювалася в той спосіб, що гетьман не мав повноти територіальної влади (зокрема над містами з магдебургією), а відтак був лише козацьким ватажком. Переяславська рада 1654 р. та Березневі статті лише закріпили це становище. Більше того, саме Московія в 20-ті рр. XVIII ст. поширила владу гетьмана на всі стани Гетьманщини, надавши державного відтінку.

16. Найортодоксальніші трактування в середовищі традиціоналістів стосуються доби І. Мазепи та постаті гетьмана. Якщо успадкований з попередньої російської історіографічної традиції наратив середини - другої половини XVII ст. піддавався суттєвим модифікаціям як природної реакції на сучасне обговорення різних проблем, то прочитання мазепинських часів залишилося без переосмислення. Саме в цій ділянці спостерігається шквал упереджених суджень й таврувань. Справа формування наукового образу І. Мазепи та П. Орлика безнадійно поступається ідеологічним кліше, за допомогою яких постає образ зловісного «зрадника» І. Мазепи, який не маючи достатніх на те підстав перейшов на бік шведського короля Карла ХІІ, маючи на меті по живому розірвати «єдину державу». При цьому заперечується наявність загроз для самодостатності й самобутності Гетьманщини з боку централізаторського курсу Петра І, зокрема й губернської реформи 1707 р., яка виривала з територіального простору держави окремі міста. Відмова ж царя захищати Україну від шведів трактується не як брутальне порушення зобов'язань, взятих за українсько-московської угодою, а як виправданий з оперативно-тактичної точки зору крок.

17. На відміну від традиціоналістського бачення образ ранньомодерної української державності у таборі модернізаторів позбавлений внутрішньої розбалансованості. Він однозначно пориває з давньою російською великодержавницькою традицією, суттєво зближуючись з магістральною колією сучасної української та польської історіографії. Що важливо у ньому з належною повнотою відбилися питання, які в традиціоналістській версії були відсунуті на задній план, але широко обговорюються в сучасному науковому дискурсі: формування та світогляд еліти Гетьманщини, уявлення козацької старшини про оптимальну територію, український історичний міф, Гадяцька унія 1658 р. та альтернативні сценарії виживання держави, причини, перебіг та наслідки громадянської війни другої половини XVII ст., політичні концепції Івана Мазепи та Пилипа Орлика на тлі європейських політико-правових уявлень. Сама у цих ділянках досягнуто не тільки конкурентоспроможної базової концептуалізації, а й суттєвої наукової новизни в розробці конкретно-історичних проблем.

18. Відправним пунктом такого образу Гетьманщини є теза про закономірність її виникнення як прагнення українського світу відновити державність та прямого наслідку втілення в життя появи в середовищі козацької старшини державної ідеї. Більше того, саме чільна представниця цього табору Т. Таїрова-Яковлєва стала авторкою концепції про зародження в середовищі козацтва державної ідеї вже в першій половині XVII ст. Вперше в історіографії також ставиться питання про те, що в середині цього століття було не створено, а відновлено Українську державу у вигляді Гетьманщини, що задає істотно нову тональність образу не тільки ранньомодерної української державності, а й українського наративу загалом.

19. Ще одна наріжна модернізаторська концептуалізація пояснює головний тренд подій і процесів в Україні як реалізацію головної мети Б. Хмельницького та його оточення, а пізніше й інших найвидатніших гетьманів, що полягала в досягненні незалежності держави в рамках етнічних кордонів розселення русинів / українців, а не у «возз'єднанні» з Московською державою. Крізь цю призму угоди від Зборівської до Гадяцької подаються як ланки одного ланцюга, покликаного, за уявленнями української еліти, вивести на досягнення самодостатності Гетьманщини. Стосунки з Московією спущені з п'ядестала ексклюзивності, куди їх постійно ставили в російській історіографії й подаються як один із напрямків активної зовнішньополітичної діяльності Б. Хмельницького. А курс на зближення з Москвою не був консенсусним у суспільстві. І лише майже безвихідна ситуація змусила гетьмана піти під зверхність московського царя. Відповідно ідея турецького протекторату, втілення її Петром Дорошенком та Гадяцька унія прочитуються як альтернативні вектори, покликані забезпечити Гетьманщині гідне в місце в колі сусідніх держав.

20. Діаметрально протилежною порівняно з середовищем традиціоналістів є інтерпретація в модернізаторському таборі ролі низів. Якщо традиціоналісти піднімають «народ» над старшиною, перетворюючи його на усвідомленого й безальтернативного прибічника єдності з Московією, то в модернізаторській версії низи - зосередження охлократизму, рушій громадянської війни, вдячний матеріал для сусідів, який використовувався, щоб розхитати Гетьманщину зсередини.

21. Порівняно з традиціоналістським образом модернізаторська версія збагачує уявлення про ранньомодерну українську державність шляхом концептуалізації світоглядних імперативів козацької старшини, що цілком вписується в загальний сучасний науковий тренд. Т. Таїрова-Яковлєва рельєфно показала, що еліта Гетьманщини виводила український світ та його державність з часів Київської Русі, що відбилося і в ідеї Великого князівства Руського, опрацювала концепції про історичну легітимність появи Гетьманщина та її кордони до Чорного моря, а на заході, скільки сягає руська мова та заходять православні церкви. Уявлення про стосунки з Москвою базувалися на європейських політико-правових концепціях і передбачали педалювання на договірності статей, правах та обов'язках обох сторін, праві гетьмана змінити протектора, якщо той порушує права і вольності.

22. Концептуалізація Мазепинської доби рішуче відрізняється від традиціоналістського. Гетьмана подано крізь призму оборони ним стратегічних інтересів Гетьманщини, які увійшли в гостре протиріччя з московськими. Гетьман та старшина, яка його оточувала, постають гарно освіченою, високо культурною елітою, яка ставила на перше місце ідею оборони прав і свобод Гетьманщини. Заперечувалася ключова теза традиціоналістської історіографії про безпринципність гетьмана, який всіляко догоджав Петру І, а потім зрадив йому. Сформована концепція гетьмана як досвідченого державного мужа, який зумів навіяти Петру І стратегію війни з Кримом, яка відповідала й українським інтересам, а також зробив дуже багато для модернізації Московської держави. Це було використано для зміцнення позицій Батурина та відновлення багатьох компетенцій гетьмана. Виявлення Московських статей 1689 р. дозволило показати, що вже на старті своєї кар'єри гетьмана І. Мазепа дбав про повернення Гетьманщині втраченого суверенітету.

23. Післямазепиинська доба подібно до ситуації в традиціоналістському таборі та в польській історіографії не отримала в модернізаторському середовищі виразної розгорнутої концептуалізації. Головна сюжетна лінія проголошує занепад суверенітету Гетьманщини, попри те, що старшина на інтелектуальному рівні й далі плекала ідею державності. Пилип Орлик зображений як вірний мазепинець, як гетьман, котрий доклав усіх зусиль, щоб загальмувати цей процес і вирвати Гетьманщину з московських обіймів. Тоді як Данило Апостол та Кирило Розумовський бажали тихою сапою зупинити розмивання суверенітету Гетьманщини.

24. На тлі вироблення в російській історіографії цілком інакших за своїм концептуальним кодом образів ранньомодерної української державності польські історики виглядають однорідними середовищем. За винятком М. Франца з його проблемами компетенції решта дослідників налаштована на одну хвилю. Розбіжності починаються лише на етапі інтерпретації в рамках одного й того самого історіографічного дискурсу. Головним трендом сучасної польської історіографії, який виявився логічним наслідком відхилення концепцій «меча, хреста і плуга», «єдиного шляхетського народу» та «війни домової» є визнання української Національно-визвольної війни та появу ранньомодерної державності самодостатнім процесом, що випливав з особливостей перебування України у складі Речі Посполитої. З'явилася навіть теза, що міна була закладена тим, що ідея Великого князівства Руського не постала на Люблінському сеймі 1569 р. Водночас українське питання та особливості його вирішення в середині другій половині XVII ст. мали вирішальний вплив на долю Речі Посполитої та геополітику регіону.

25. Остаточний перелом у справі інтерпретації Гетьманщини як держави (державний характер Гетьмпанщини заперечують з різних причин лише М. Франц, К. Лоссон та Ф. Лесняк) переріс в концептуалізацію проблеми незалежності /залежності Гетьманщини, що типологічно зближує польську історіографію з українською та модернізаторською хвилею в російській історіографії. Більше того, саме польські історики не сумніваються в наявності у Б. Хмельницького незалежницької концепції. Частина з них визнають Гетьманщину незалежною державою по факту, а появу держави відносять вже до перших місяців Національно-визвольної війни. Однак спільним знаменником для польських істориків є констатація того факту, що гетьману не вдалося створити незалежну державу де-юре. Останню ж крапку в питанні незалежності було поставлено на Переяславській раді 1654 р. Переяславсько-московська система 1654 р. концептуалізується як входження України до складу Московської держави. І це є точкою дотику польської та російської історіографії, хоча сторони підійшли до неї з різних концептуальних позицій. При цьому в польській історіографії, як і в російській, розійшлися думки з приводу ступеня реальної залежності гетьмана від царської влади.

26. Важливими сюжетними лініями польського образу є концепція відповідальності Варшави за Переяслав 1654 р. як поворотний пункт в експансіоністських устремліннях Московії та початок занепаду Речі Посполитої як держави. Наголошення на кричущій невідповідності української політики Варшави реаліям дня з такою силою та обґрунтованістю звучить уперше.

27. Так само у новітніх польських концепціях Варшава ділить вину з козаками за невдачу Гадяцького проекту 1658 р., який надзвичайно випукло представлений у сучасній польській літературі. Головною концептуальною віссю виступає теза про те, що саме ідея реформування Речі Посполитої в державу трьох народів була реальним виходом із геополітичного тупика. Водночас генерована й свіжа концепція оптимальності для Гетьманщини турецького протекторату. Її поява є надзвичайно яскравим маркером еволюції підходів польських дослідників до прочитання української історії, позбавлення ідеологічної вмотивованості.

28. Якщо в традиціоналістській російській історіографії про Андрусівське перемир'я 1667 р. говорять неохоче, то в польській це одна з центральних тем, як і в українській історіографії й модернізаторській хвилі російської. Однак концептуалізується воно крізь призму підсумків війни з Московією від 1654 р. та як подія що означала остаточну втрату Лівобережної України та Києва. Іншими словами, як і російські історики-традиціоналісти, польські дослідники відсовують проблему територіального розчленування Гетьманщини на другий план порівняно з польсько-московськими стосунками. Розбіжності починаються вже на рівні оцінки перемир'я з польської та московської перспективи. Польська історіографія концептуалізує Андрусів 1667 р. як своєрідний вододіл, який позначив остаточну втрату Лівобережної України. Вічний мир 1686 р. лише забив останній цвях, підсумувавши вигасання Речі Посполитої як «великої держави». Й головна причина такого невтішного фіналу, що показово, вбачається в нездатності Варшави дати адекватні виклики на появу Гетьманщини та експансіоністські устремління Московії. Ключовою тезою тут є наголошення на тому, що Москва зуміла змиритися з існуванням української автономії, тоді як шляхта так і не переступила через стереотипи сприйняття козаків, занехаяла ідею реформування Речі Посполитою у державу трьох народів, що й штовхало еліту Гетьманщини в московські обійми.

29. У середовищі російських традиціоналістів дзеркально подібна опція неадекватності курсу на знищення української державності навіть не була позначена. Навпаки реакція української старшини, яка вилилася в повстання І. Мазепи й культивування концепцій історичної легітимності та самодостатності Гетьманщини та в спроби загальмувати поглинальний коток в післямазепинські часи подаються не інакше як «зрада», а світоглядні імперативи старшини залишаються поза концептуалізацією. Відсутність подібних інвектив з боку польських істориків в бік Б. Хмельницького надзвичайно промовисто відтінює типологічні відмінності в підходах останніх до прочитання ранньомодерної української історії порівняно з традиціоналістською російською історіографією. Традиціоналістська модель історії ранньомодерної української державності продовжує виконувати функцію обґрунтування «історичних» прав Росії володіти українськими землями, тоді як концепція модернізаторського крила російської історіографії та образ, сконструйований сучасними польськими істориками орієнтований на пізнавальний процес на поглиблення уявлень та інтерпретацій.

30. Конкретно-проблемні дослідження сучасних істориків та розширення актуалізованої джерельної бази суттєво вплинули на конструювання образів ранньомодерної української державності та підштовхнули до радикального зближення підходів між польською, українською та модернізаторською складовою російської історіографії. Крім того, під впливом напрацювань (в тому числі археографічних) українських та польських дослідників, а також модернізаторської хвилі російської історіографії традиціоналісти мусили включати до свого образу такі компоненти, як прагнення Б. Хмельницького та інших гетьманів до збереження якомога більшого суверенітету Гетьманщини, самостійної зовнішньої політики, протидію інтеграційним стратегіям Московії. З'явилася теза про збереження Гетьманщиною за Березневими статтями повного суверенітету у внутрішніх справах та незначні обмеження в зовнішньополітичних, які до того ж в часи Б. Хмельницького по факту залишалися мертвою буквою. Це перегукується з основним трендом в українській історіографії та почасти в польській. Навіть Переяслав 1654 р. опускається з теологічної висоти на рівень політичних розрахунків обох сторін, що завдає найболючішого удару по концепції «возз'єднання». При цьому у традиціоналістському таборі на відміну від української та польської історіографії уникають проблеми ступеня незалежності в планах гетьманів та в реальному житті у різні відтинки часу. Гадяцька унія 1658 р., яка пропонувала інакшу альтернативу для всієї Східної Європи, прочитується вже здебільшого як реакція старшини на централізаторські зусилля Москви. Констатуються існування розбіжностей, часами кардинальних між зовнішньо політичними устремліннями Гетьманщини та Московії. Насамкінець визнається, що Московія розглядала українські землі як розмінну монету в рамках переговорів з Річчю Посполитою.

31. Сучасним польським та російським дослідникам належить низка пріоритетів у дослідженні подій і процесів, пов'язаних з ранньомодерною українською державністю. Саме історики з Польщі та Росії є лідерами в дослідженні наступних проблем: комплекс передумов української Національно-визвольної війни, зокрема породжених колонізаційною ситуацією та релігійною напругою; виникнення державної ідеї в середовищі українського козацтва; ідея незалежності Гетьманщини в політичних концепціях та її реалізація; українське питання на сеймах Речі Посполитої середини - другої половини XVII ст.; військові аспекти історії Гетьманщини; образ України у польському письменстві середини - другої половини XVII ст.; Гадяцька унія 1658 року, українське питання у польсько-московських дипломатичних стосунках; світоглядні орієнтири козацької старшини доби І. Самойловича; правові засади зверхності Московії над Гетьманщиною в Мазепинські часи. Водночас археографічний доробок польських та російських істориків призвів до суттєвого розширення актуалізованої джерельної бази дослідження ранньомодерної української державності.

Список використаних джерел

1. Батуринский архив и другие документы по истории Украинского гетманства 1690-1709 гг. / Составитель Т. Таирова-Яковлева. - Санкт-Петербург: Дмитрий Булавин, 2014. - 480 с.

2. Бедржицька А. Звіт про роботу козацької комісії у Києві у січні 1622 р. // Записки Наукового товариства імені Шевченка / А. Бедржицька. - Львів: НТШ, 2006. - Т. CCLII. - С. 522-535.

3. Брехуненко В., Нагельський М. Дванадцять листів гетьманів Війська Запорозького XVI - першої половини XVII з польських рукописних зібрань В. Брехуненко, М. Нагельський // Український археoграфічний щорічник. Нова серія. - Київ: IУАД, 2004. - Вип. 8/9. - С. 425-452.

4. Вельяминов Зернов В.В., Фаизханов Х. Материалы для истории Крымского ханства / В.В. Вельяминов Зернов, Х. Фаизханов. - Санкт-Петербург, 1864. - 546 с.

5. Гетман Ивана Мазепа. Документы из архивных собраний Петербурга. 1687-1705 // Составитель Т.Г. Таирова-Яковлева. - Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2007. - Вып 1. - 1687-1705 гг. - 255 с.

6. Гордон П. Дневник 1635-1659 / П. Гордон / Ред. М.Р. Рыженков // Памятники исторической мысли. - Москва: Наука, 2000. - 278 с.; Дневник 1659-1667 / Ред. М.Р. Рыженков // Там же. - Москва: Наука, 2003. - 315 с.; Дневник 1677-1678 / Ред. М.Р. Рыженков // Там же. - Москва: Наука, 2005. - 250 с.; Дневник 1684-1689 / Ред. М.Р. Рыженков // Там же. - Москва: Наука, 2009. - 354 с.

7. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. / Упор. Ю. Мицик. - Київ: ІУАД, 2012. - Т.1 (1648-1649). - 680 с.

8. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. / Упор. Ю. Мицик. - Київ: ІАУД, 2013. - Т.2 (1650-1651). - 672 с.

9. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. / Упор. Ю. Мицик. - Київ: Наука, 2014. - Т.3 (1652-1653). - 356 с.

10. Документы российских архивов по истории Украины Том 1. Документы по истории запорожского казачества 1613-1620 гг. / Упор. Л. Войтович, Л. Заборовский, Я. Исаевич, Ф. Сисин, А. Турилов, Б. Флоря. - Львов, 1998. - 444 с.

11. З епістолярної спадщини Івана Мазепи / Упорядник В. Станіславський. - Київ: Інститут історії України НАНУ, 1996. - 246 с.

12. Заборовский Л.В. Великое и княжество Литовское и Россия во время польского Потопа (1655-1656 гг.): документы, исследование / Л.В. Заборовский. - Москва, 1994. - 190 с.

13. Заборовский Л.В. Католики, православные, униаты. Проблемы религии в русско-польско-украинских отношениях конца 40-х - 60-х гг. XVII в.: Документы. Исследования /Л.В. Заборовский. - Москва, 1998. - Ч. 1: Источники времени гетманства Б.М. Хмельницкого. - 376 с.

14. Заборовский Л.В., Захарьина Н.С. Религиозный вопрос в польско-российских переговорах у дер. Немежа в 1656 г.: (Предистория). Документы / Л.В. Заборовский, Н.С. Захарьина // Славяне и их соседи. - Москва, 1991. - Вып. 3: Католицизм и православие в средние века. - С. 158-175.

15. Корпус магдебурзьких грамот українським містам. Два проекти 20-х-40- х років ХХ століття / Упор. В. Андрейцев, В. Ульяновський, В. Короткий. - Київ: Прайс, 2000. - 216 с.

16. Кочегаров К.А. Потери Войска Запорожского в Чигиринской кампании 1678 г. / К.А. Кочегаров // Единорогъ. Материалы по военной истории Восточной Европы. - Москва, 2011. - Выпуск 2. - С. 348-431.

17. Кочегаров К.А. Русское правительство и семья украинского гетмана Ивана Самойловича в 1681-1687 / К.А. Кочегаров. - Москва, 2012. - 224 с.

18. Листи Івана Мазепи 1687-1691 / Упорядник В. Станіславський. - Київ: Інститут історії України НАНУ, 2002. - Т. І. - 684 с.

19. Листи Івана Мазепи 1691-1700 / Упорядник В. Станіславський. - Київ: Інститут історії України НАНУ, 2010. - Т. 2. - 752 с.

20. Малороссийский приказ. Описи фонда 229 Российского государственного архива древних актов // Отвественный редактор Т.Г. Таирова-Яковлева. - Москва: Древлехранилище, 2012. - 496 с.

21. Мицик Ю. Нові дані до біографії Петра Конашевича-Сагайдачного // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / Ю. Мицик. - Львів, 1998. - С. 421-422.

22. Русская и украинская дипломатия в Евразии: 50-e годы XVII века // Под ред. Л.Е. Семеновой, Б.Н. Флори, И. Шварц. - Москва, 2000. - 412 с.

23. Русская и украинская дипломатия в международных отношениях в Европе середины XVII века/ Отв. ред. Б.Н. Флоря. - Москва, 2007. - 564 с.

24. Пам'ятки історії Східної Європи. Т. 5. Руська (Волинська) метрика. Книга за 1652-1673 рр. / Упор. П. Кулаковський. - Острог; Варшава; Москва, 1999. -608 с.

25. Таирова-Яковлева Т. Нoвыe архивные материалы и спорныe вопросы Гядячского cоглашения // 350-lecie unii hadziackiej (1658-2008) / Т. Таирова-Яеовлева / Pod redakcj№ T. Chynczewskiej-Hennel, P. Krolla i M. Nagielskiego. - Warszаwa: DIG, 2008. - S. 558-559.

26. Таїрова-Яковлєва Т. Листування запорожців з Іваном Мазепою восени 1708 року / Т. Таїрова-Яковлєва // Український археографічний щорічник. Нова серія. - Київ; ІУАД, 2007. - Вип. 12. - С. 385-388.

27. Таїрова-Яковлєва Т. Московські статті гетьмана Івана Мазепи / Т. Таїрова-Яковлєва // Український археографічний щорічник. Нова серія. - Київ: ІУАД, 2009. - Вип. 13/14. - С. 450-457.

28. Універсали Івана Мазепи 1687-1709 / Упорядкування І. Бутич. - Київ; Львів: НТШ, 2002. - 758 с.

29. Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Упорядкування І. Бутич, В. Ринсевич. - Київ; Львів: НТШ, 2006. - Випуск ІІ. - 800 с.

30. Фаизов С.Ф. Письма ханов Ислам-Гирея III и Муххамед-Гирея IV к царю Алексею Михайловичу и королю Яну Казимиру 1654-1658. Крымско-татарская дипломатика в политическом контексте постпереяславского времени / С.Ф. Фаизов. - Москва: Гумманитарий, 2003. - 168 с.

31. Ченцова В.Г. Восточная церковь и Россия после Переяславской рады 1654-1658. Документы / В.Г. Ченцова. - Москва: Гумманитарий, 2004. - 176 с.

32. Яковлєва Т. Донос старшини на І. Самойловича. Аналіз першоджерела / Т. Яковлева // Український історичний журнал. - 1996. - №4. - С. 190-200.

33. Яковлєва Т. Документи до історії Гетьманщини у фондах Cанкт-Петербурзьких архівів / Т. Яковлева // Український археографічний щорічник. Нова серія. - Київ: ІУАД, 2004. - Вип. 8/9. - С. 529-543.

34. Arma Cosacica. Poezja okolicznoњciowa o wojnie polsko-kozackiej 1648-1649 / Oprac. P. Borek. - Krakуw: Collegium Collumbinum, 2005. - 486 s.

35. Biaіobіocki J. Poematy rycerskie / J. Biaіobіocki J. / Wstкp i opracowanie P. Boreka. - Krakуw: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2004. - 348 s.

36. Chrapowicki J.A. Diariusz. Cz. 1: Lata 1656-1664 / Chrapowicki J.A. / Opracowaі T. Wasilewski. - Warszawa: UW, 1978. - 478 s.; Cz. II. 1665-1669 / Wstкp i opracowanie A. Rachuba i T. Wasilewski. - Warszawa: UW, 1988. - 426 s.; Cz. III. 1669-1673 / Wstкp i opracowanie L. Wierzbicki. - Warszawa: DIG, 2009. - 448 s.

37. The Crimean Khanate and Poland-Lithuania International Diplomacy on the European Periphery (15th-18th Century). A Study of Peace Treaties Followed by Annotated Documents by Dariusz Koіodziejczyk. - Leiden; Boston: University Press, 2011. - 1046 p.

38. Defter-i Mufassal-i Eyalet-i Kamanice: The Ottoman Survey Register of Podolia (ca. 1681) / Text, translation, and commentary Dariusz Koіodziejczyk. - Cambridge, MA: HURI, 2004. - T. 1-2. - 1072 p.

39. Diariusz sejmu elekcyjnego 1648 roku / Opracowaі J.S. D№browski. - Krakуw: UJ, 2013. - 188 s.

40. Diariusz sejmu nadzwyczajnogo 1670 roku / Opracowali K. Przyboњ i M. Ferenc. - Krakуw: UJ, 2004. - 246 s.

41. Diariusz sejmu zwyczajnego 1670 roku / Opracowali K. Przyboњ i M. Ferenc. - Krakуw: UJ, 2005. - 216 s.

42. Diariusz kampanii smoleсskiej Wіadysіawa IV 1633-1634 / Opracowaі Mirosіaw Nagielski. - Warszawa: DIG, 2006. - 360 s.

43. Diariusz sejmu zwyczajnego 1672 roku / Opracowaі K. Przyboњ. - Krakуw: UJ, 2007. - 312 s.

44. Drozdowski M. Religia i Kozaczyzna zaporoska w Rzeczypospolitej w pierwszej poіowie XVII wieku / M. Drozdowski. - Warszawa: DIG, 2008. - 278 s.

45. Druszkiewicz S.Z. Pamiкtniki 1648-1697 / S.Z. Druszkiewicz / Opracowaі M. Wagner. - Siedlce: Akademia Podlaska, 2001. - 312 s.

46. Dupont Ph. Pamiкtniki Historii їycia i czynуw Jana III Sobieskiego / Ph. Dupont / Wstкp i opracowanie D. Milewskiego. - Warszawa: Wilanуw, 2011. - 342 s.

47. Grabowski A. Staroїytnoњci historyczne polskie / A. Grabowski. - Krakуw, 1840. - T. 1. - 314 s.

48. Gerdoyc J., Mieroszewski K. Listy 1946-1986 / J. Gedroec, K. Mieroszewski / Wyd. K. Pomian. - Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 1994. - 564 s.

49. Jemioіowski M. Pamiкtnik dzieje Polski zawieraj№cy (1648-1679) / M. Jemioіowski / Opracowaі J. Dziegielewski. - Warszawa: DIG, 2000. - 620 s.

50. Jуzefowicz J.T. Lwуw utrapiony in Anno 1704 albo Dyjariyusz wzietego Lwowa przez krуla szwedzkiego Karla XII die 6 mensis Septembris Anno 1704 / J.T. Jozefowicz / Oprac. P. Borek. - Krakуw: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2003. - 468 s.

51. Кempa T. Sprawa zabуjstwa wуjta kijowskiego Teodora Chodyki przez Kozakуw. Przyczynek do wyjaњnienia sytuacji na Kijowszczyznie w przededniu powstania Kozackiego 1625 r. (publikacja їrуdeі) / T. Kempa // Miкdzy Zachodem a Wshodem. Studia ku czci profesora Jacka Staszewskiego. - Toruс: Adam Marszalek, 2003. - S. 296 -300.

52. Kobierzycki S. Historia Wіadysіawa, krуlewicza polskiego i szwedzkiego / S. Kobierzycki / Wyd. J. Byliсski i W, Kaczorowski. - Wrocіaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego, 2005. - 460 s.

53. Korespondencja Stanisіawa Koniecpolskiego hetmana polnego koronnego 1632-1646 / Opracowaіa A. Biedrzycka. - Krakуw: Societas Vistulana, 2005. - 776 s.

54. Kroll P. Џrуdіo do dziejуw bitwy pod Konotopem w 1659 roku z Archiwum Radziwiііуw w Warszawie / P. Kroll // Studia Historyczno-Wojskowe. - Zabrze^, 2008. - S. 277 -283.

55. Kroll P. Relacje o bitwie konotopskiej z 1659 roku w zbiorach polskich archiwуw / P. Kroll // Miscelanea Historiko-Archiwistica. - Warszawa: DIG, 2010. - XV-XVI. - S. 138-140.

56. Kroll P. Instrukcja na rozmowy z Kozakami uchwalona na konwokacji warszawskiej 1658 roku / P. Kroll // Od Kijowa do Rzymu. Z dziejуw stosunkуw Rzeczypospolitej ze stolic№ Apostolsk№ i Ukrain№. - Biaіystok: Instytyut badaс nad dziedzictwem kulturowym Europy, 2012. - S. 263-290.

57. Leszczyсski S. Porzeba z Szeremetem hetmanem moskiewskim i z Kozakami w roku Paсskim 1660 od Polakуw wygrana / S. Leszczyсski / Opracowaі P. Borek. - Krakуw: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2006. - 488 s.

58. Јoњ J. Pamiкtnik towarzysza chor№gwi pancernej / J. Јoњ / Оpracowaі R. Њreniawa-Szypowski. - Warszawa: DIG, 2000. - 168 s.

59. Makowiecki S. Relacyja Kamieсca wziкtego przez Turkуw w roku 1672 / S. Makowiecki / Opracowaі P. Borek. - Krakуw: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2008. - 464 s.

60. Nagielski M. Diariusz ekspedycji zborowskiej / M. Nagielski // Przegl№d Wschodni. - Warszawa, 1991. - T. 1. - Zesz. 4. - S. 817-840.

61. Nagielski M. Chorugwie dworzaсskie Jana Kazimierza podczas dwуch batalii kozackich 1649-1651 / M. Nagielski // Gospodarka, ludzie wіadza. Studia Historyczne ofiarowane Juliuszowi Јukasiewiczowi w 75 rocznicк urodzin. - Warszawa: DIG, 1998. - S. 115-128.

62. Nagielski M. Oblкїenie Kamienca Podolskiego przez siіy kozacko-tatarskie w maju 1651 roku / M. Nagielski // Barok. Historia - Litetratura - Sztuka. - Pуіrocznik VIII /1 (15) 2001. - S. 185-197.

63. Nagielski M. Dzieje upadku hetmana zaporoskiego Iwana Wyhowskiego w њwietle korespondencji z 1659 roku / M. Nagielski // Od Kijowa do Rzymu. Z dziejуw stosunkуw Rzeczypospolitej ze stolic№ Apostolsk№ i Ukrain№. - Biaіystok: Instytyut badaс nad dziedzictwem kulturowym Europy, 2012. - S. 243-262.

64. Ottoman-Polish Diplomatic Relations (15th-18th century). An Annotated Edition of Ahdnames and Other Documents / Ed. Dariusz Koіodziejczyk. - Leiden; Brill, 2000. - 1064 s.

65. Pamiкtniki Filipa, Michaіa i Teodora Obuchowiczуw (1630-1707) / Opracowli H. Lulewicz i A. Rachuba. - Warszawa: DIG, 2003. - 640 s.

66. Rakowski W. Pamiкtnik wielkiej wojny pуіnocnej / W. Rakowski / Opracowali M. Nagielski i M. Wagner. - Warszawa: DIG, 2002. - 194 s.

67. Pufendorf S. Siedem ksi№g o czynach Karola Gustawa krуla Szwecji / S. Pufendorf / Przetіumaczyі, opracowaі i wstepem opatrzyі W. Krawczuk. - Warszawa: DIG, 2013. - 652 s.

68. Relacje wojenne z pierwszych lat waіk polsko-kozackich powstania Bohdana Chmielnickiego okresu «Ogniem i Mieczem» / Opracowali M. Nagielski, K. Kossarzecki. - Warszawa: Viking, 1999. - 430 s.

69. Rudomicz D. Efemeros czyli Diariusz prywatny pisan w Zamosciu w latach 1656-1672 / D. Rudomicz / Opracowali W. Froch, M. Klementowski, H. Kosiіkowska. - Lublin: UMCS, 2002. - Cz. 1: 1656-1664. - 546 s.; Cz. 2: 1665-1672. - 428 s.

70. Szymanowski Hutor S. Mars Sauromatski i inne poematy / Hutor S. Szymanowski / Do druku podal Piot Borek. - Krakуw: Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, 2006. - 346 s.

71. Werdum U. Dziennik podrуїy 1670-1672. Dziennik wyprawy polowej 1672 / U. Werdum / Wstep, opracowanie i indeksy D. Milewkiego. - Warszawa: Wilanуw, 2012. - 302 s.

72. Актуален ли Фуко для России // Новое литературное обозрение. - 2001. - №46. - С. 74-96.

73. Александров Д.А. Историческая антропология науки в России / Д.А. Александров // Вопросы истории естествознания и техники. 1994. - №4. - С. 3-28.

74. Алмазов А.С. Рецензия на книгу Т.Г. Таировой-Яковлевой «Гетманы Украины: история о славе, трагедиях и мужестве / А.С. Алмазов. - Москва; Санкт-Петербург, // Меншиковские чтения. - 2011: Материалы чтений, Березово (Ханты-Мансийский автономный округ - Юрга), 12-13 ноября 2011 г. - Вып. 8. - Санкт-Петербург, 2011. - С. 147-157.

75. Алмазов А. Политический портрет украинского гетмана Ивана Самойловича в контексте русско-украинских отношений (1672-1687) / А.С. Алмазов. - Москва, 2012. - 285 с.

76. Андреев И. «Хотим царя восточного, православного…» / И. Андреев // Родина. - 1999. - №8. - С. 34-37.

77. Андреев И. Мазепа. Герой или изменник? / И. Андреев // Знание - сила. - 2001. - №4. - С. 119-127.

78. Андреев И. Алексей Михайлович/ И. Андреев. - Москва: Молодая гвардия, 2003. - 348 с.; 2-е изд. Москва: Молодая гвардия, 2006. - 348 с.

79. Андреев И.Л. На пути к Полтаве/ И.Л. Андреев. - Москва: Вече, 2009. - 568 с.

80. Анисимов Е.В. Время петровских реформ / Е.В. Анисимов. - Ленинград: Лениздат, 1989. - 496 с.

81. Анисимов Е.В. Государственные преобразования и самодержавие Петра Великого / Е.В. Анисимов. - Санкт - Петербург: Дмитрий Булавин, 1997. - 331 с.

82. Анисимов Е. Императорская Россия / Е. Анисимов. - Санкт-Петербург: Питер, 2008. - 458 с.

83. Анисимов Е. Петр Великий личность и реформы / Е. Анисимов. - Санкт-Петербург: Питер, 2009. - 448 с.

84. Анисимов Е. Миф великой виктории. Полтава в русском сознании и коллективной памяти / Е. Анисимов // Родина. - 2009. - №7. - С. 50-55.

85. Анисимов Е. Толпа героев XVIII века / Е. Анисимов. - Москва: Астрель, 2013. - 131 с.

86. Анисимов Е. Булавин і Мазепа / Е. Анисимов // Нариси історії Росії / За заг. ред. О.О. Чубар'яна. - Київ: Ніка Центр, 2007. - С. 286-298.

87. Антоненко С. Богдан Хмельницкий (1595-1667) / С. Антоненко // Родина. - 1999. - №8. - С. 68.

88. Анфертьева А.Н. Кирилл Григорьевич Разумовский / А.Н. Анфертьева // Во главе первенствующего ученого сословия России. Очерки жизни и деятельности президентов Императорской Санкт - Петербургской Академии наук 1725-1917. - Санкт-Петербург: Алатея, 2000. - С. 57-84.

89. Артамонов В.А. Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы / В.А. Артамонов. - Москва: Наука, 1990. - 212 с.

90. Артамонов В.А. Позиции гетманской власти в России и на Украине в конце XVII - начале XVIII вв. / В.А. Артамонов // Россия-Украина: история взаимоотношений / Отв. ред. А.И. Миллер, В.Ф. Репринцев, Б.Н. Флоря. - Москва, 1997. - С. 89-100.

91. Артамонов В. А, Вилинбахов Г.В., Фаизов С.Ф., Хорошкевич А.Л. Герб и флаг России / В.А. Артамонов, Г.В. Вилинбахов, С.Ф. Фаизов, А.Л. Хорошкевич. - Москва: Юридическая литераткура, 1997. - 264 с.

92. Артамонов В.А. Османы в Европе. Начало отката // Славяне и их соседи. Славяне и кочевой мир / В.А. Артамонов. - Москва, 2001. - Вып. 10. - С. 291 - 295.

93. Артамонов В.А. Очаги военной силы украинского народа в конце XVI-XVIII вв. / В.А. Артамонов // Белоруссия и Украина. История и культура. Ежегодник 2003 / Глав. ред. Б. Флоря. - Москва, 2003. - С. 59-66.

94. Артамонов В.А. Осада Полтавы в 1709 г. (по шведским источникам) / В.А. Артамонов // Вопросы истории. - 2004. - №11. - С. 112-121.

95. Артамонов В.А. Украино-русская конвергенция в последней трети XVII-XVIII веках / В.А. Артамонов // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). - Київ: Інститут історії України НАНУ, 2005. - №5. - С. 607-622.

96. Артамонов В.А. 1708-2008. Мать полтавской победы. Битва при Лесной / В.А. Артамонов. - Санкт-Петербург: Русская симфония, 2008. - 214 с.

97. Артамонов В., Кочегаров К., Курукин И. Вторжение шведской армии на Гетманщину в 1708 году. Образы и трагедия гетмана Мазепы / В. Артамонов, К. Кочегаров, И. Курукин. - Санкт-Петербург: Общество памяти игумени Таисии, 2008. - 458 с.

98. Артамонов В.А. Вторжение шведской армии на Гетманщину в 1708 г. и Мазепа / В.А. Артамонов // Украина и Россия: история и образ историю Материалы конференции (3-5 апреля 2008, Институт Европы РАН) // Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/Labs/UkrBel/materials.htm.

99. Артамонов В.А. Через исторические мифы (интервью к.и. н, старшого научного сотрудника Института российской истории РАН Владимира Артамонова, для газеты «Красная звезда», беседовал Олег Горупай) / В.А. Артамонов // Красная звезда. - 2008. - 8 июля. - Вторник.

100. Артамонов В.А. Правда о Батурине и Мазепе / В.А. Артамонов // Красная звезда. - 2008. - 23 июля. - Среда.

101. Артамонов В.А. «Несказанная виктория»: Сражение при Лесном. 1708 г. / В.А. Артамонов. - Москва: Цейхгауз, 2009. - 226 с.

102. Артамонов В.А. Горький путь предательства. Мазепа и шведы в 1708 году / В.А. Артамонов // Родина. - 2009. - №7. - С. 16-20.

103. Артамонов В.А. Полтавское сражение. К 300-летию Полтавской победы / В.А. Артамонов. - Москва: Бимпа, 2009. - 704 с.

104. Артамонов В.А. Казачество гетмана И.И. Скоропадского, запорожцы и мазепинцы в полтавский период Северной войны 1708-1709 гг. / В.А. Артамонов // Полтавська битва 1709 року в історичній долі України, Росії, Швеції та інших держав»: Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції / Ред. кол. В. Щербак, П. Кравченко та ін. - Харків, 2009. - С. 242-259.

105. Артамонов В.А. Устрашение Гетманщины. Катастрофа резиденции Мазепы / В.А. Артамонов // Родина. - 2009 - №7. - С. 29-33.

106. Артамонов В.А. Отражение шведского нашествия / В.А. Артамонов // К 300-летию Полтавского сражения. - Москва, 2009. - С. 76-110.

107. Афанасьев Ю.Н. Историзм против эклектики. Французская историческая школа «Анналов» в современной буржуазной историографии / Ю.Н. Афанасьев. - Москва: Наука, 1980. - 398 с.

108. Афанасьев Ю. Опасная Россия / Ю.Н. Афанасьев. - Москва: РГГУ, 2001 - 608 с.

109. Бабулин И.Б. События под Конотопом летом 1659 г. / И.Б. Бабулин // Военно-исторический журнал. - 2009. - №7. - С. 35-41.

110. Бабулин И.Б. Битва под Конотопом 28 июня 1659 г. / И.Б. Бабулин. - Москва: Цейхгауз, 2009. - 52 с.

111. Бабулин И.Б. Поход Белгородского полка на Украину осенью 1658 года / И.Б. Бабулин // Единорогъ. Материалы по военной истории Восточной Европы эпохи Средних веков и Раннего Нового времени. - Москва, 2009. - Вып. 1. - С. 254-289.

112. Бабулин И.Б. Князь Семен Пожарский и Конотопская битва / И.Б. Бабулин. - Санкт-Петербург: Общество памяти игумени Таисии, 2009. - 168 с.

113. Бабулин И.Б. Рейд князя С.Р. Пожарского на Сребное в 1659 году: один из популярных мифов украинской историографии / И.Б. Бабулин // Информационные войны. - 2010. - №4. - С. 79-85.

114. Бабулин И. Украинско-российская война 1658-1659 годов и военно-патриотическая мифология / И.Б. Бабулин // Российская история. - 2011. - №3. - С. 175-178.

115. Бабулин И.Б. Состав и численность русского войска в Конотопском походе 1659 г. / И.Б. Бабулин // Единорогъ. Материалы по военной истории Восточной Европы эпохи Средних веков и Раннего Нового времени. - Москва, 2011. - Вып. 2. - С. 80-110.

116. Бабулин И.Б. Борьба за Украину в гетманство И. Выговского: военные события 1658-1659 гг. / И.Б. Бабулин - Автореф. дис. канд. наук. - Москва, 2013. - 34 с.

117. Бабулин И.Б. Борьба за Украину. Военные события зимы 1658-1659 гг. // Единорог. Материалы по военной истории Восточной Европы эпохи средних веков и раннего нового времени / И.Б. Бабулин. - Москва, 2014. - Выпуск. 3. - С. 137-180.

118. Бабулин И.Б. Ответ рецензенту (Таирова-Яковлева Т.Г. Рецензія на книгу Бабулин И.Б. Князь Семен Пожарский и Конотопская битва (СПБ, 2009) // История военного дела. Исследования и источники / И.Б. Бабулин. - 2014. - Т. IV. - С. 483-498. [електронний ресурс http://www.milhist.info/2014/03/13/babulin_3].

119. Баранова О.В. Российско-украинские договоры в XVII-XVIII вв. - Дисс. канд. ист. наук / О.В. Баранова. - Брянск, 2002. - 188 с.

120. Баранова О.В. Российско-украинские договоры в XVII-XVIII веках. - Автореф. дис. к. и. н. / О.В. Баранова. - Брянск, 2002. - 34 с.

121. Барг М. Категории и методы исторической науки / М. Барг. - Москва: Наука, 1984. - 368 с.

122. Бессмертный Ю.Л. Жизнь и смерть в средние века / Ю.Л. Бессмертный. - Москва: Наука, 1991. - 488 с.

123. Блок М. Апология истории или ремесло историка / М. Блок. - Москва: Наука, 1973ю - 256 с.; 2- е издание - Москва, 1986. - 256 с.

124. Бoбятинський К. Невідомі джерела з історії військових дій у період війни Речі Посполитої з Московією на території Великого Князівства Литовського у 1654-1655 роках / К. Бобятинський // Український археографічний щорічник - Київ: ІУАД, 2007. - Вип. 12. - С. 7-24.

125. Бобятинський К. Гадяцька унія в польській історіографії // Гадяцька унія 1658 року / К. Бобятинський / Відпов. секретар В. Брехуненко. - Київ: ІУАД, 2008. - С. 306-349.

126. Бобятинський К. Участь литовських військ у воєнних діях проти козаків у 1651 році / К. Бобятинський // Берестечко в історії Польщі і України. / Ред.Т. Кшонстек. - Луцьк; Прушкув, 2013. - С. 165-190.

127. Бовгиря А. Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII cт. Списки та редакції творів /А. Бовгиря. - Київ: Інститут історії України НАНУ, 2010. - 304 с.

128. Богданов А.П. Патриарх Никон /А.П. Богданов // Вопросы истории. - 2004. - №1. - С. 51-85.

129. Богданов А.П. Украина и мотивация войн России (1653-1700) /А.П. Богданов // Бюллетень научного совета РАН «История международных отношений и внешней политики России». Материалы научного совета РАН «История международных отношений и внешней политики России», проведенного 19 февраля 2004 года совместно с Ученым Советом Института российской истории РАН, посвященного истории русско-украинских отношений XVII-XVIII (К 350-летию Переяславской рады). - Москва, 2006. - Вып. 2. - С. 51-69.

130. Бондарев В. Полтава: прорыв к империи /В. Бондарев // Родина 2008. - №6. - С. 81.

131. Бравцев Д.А. Запорозьке козацтво у визвольній війні XVII ст.: російська історіографія питання / Д.А. Бравцев // Матеріали всеукраїнської наукової конференції «Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району. - Нікополь; Запоріжжя; Херсон, 2002. - С. 26-38.

132. Бравцев Д.А. Православ'я як фактор міжнародного конфлікту у Центральній та Східній Європі XVII ст.: інтерпреретації в сучасній російській історіографії / Д.А. Бравцев // Південнний архів. Філологічні науки. Збірник наукових праць. - Херсон, 2003. - Вип. ХХІІ. - С. 132-137.

133. Бравцев Д.А. Релігійний фактор у Визвольній війні XVII ст.: до історіографії питання / Д.А. Бравцев // Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2002. - Вип. 8. - С. 68-73.

134. Бравцев Д.А. Визвольна війна українського народу середини XVII ст. в сучасній російській навчальній літературі / Д.А. Бравцев // Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. - Херсон, 2002. - Вип. 7. - С. 203-206.

135. Бравцев Д.А. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.: сучасна російська історіографія / Д.А. Бравцев // Козацька спадщина. Альманах Нікопольського регіонального відділення Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії НАН України. - Нікополь; Запоріжжя, 2004. - Вип. 1. - С. 87-95.

136. Бравцев Д.А. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. в сучасній російській історіографії / Д.А. Бравцев. - Дис. канд. іст. наук. - Херсон, 2005. - 214 с.

137. Брехуненко В. Переяславська рада 1654 року в російській історіографії // Переяславська рада 1654 року (історіографія та дослідження) / В. Брехуненко / Відп. секретар Я. Федорук. - Київ: Смолоскип, 2003. - С. 605-652.

138. Брехуненко В. Московська експансія і Переяславська рада 1654 року / В. Брехуненко. - Київ: ІУАД, 2005. - 368 мс.

139. Брехуненко В. Козаки на Степовому Кордоні Європи. Типологія козацьких спільнот Східної Європи XVI - перша половина XVII ст. / В. Брехуненко. - Київ: ІУАД, 2011 - 504 с.

140. Брехуненко В. Битва під Берестечком 1651 року: українська катастрофа чи дошкульна поразка / В. Брехуненко // Берестечко в історії Польщі і України. / Ред.Т. Кшонстек. - Луцьк; Прушкув, 2013. - С. 63-74.

141. Брехуненко В. Програна битва виграної війни. Битва під Берестечком 1651 року/ В. Брехуненко. - Київ: Темпора, 2013. - 116 с.

142. Брехуненко В. Східна брама Європи. Козацька Україна середини XVII-XVIII cт. / В. Брехуненко. - Київ: Темпора, 2014. - 504 с.

143. Бушкович П. Россия и украинское гетманство в 1653-1725 годах / П. Бушкович // Белоруссия и Украина. История и культура. Ежегодник 2004 / Глав. ред. Б. Флоря. - Москва, 2005. - С. 67-92.

144. Бушкович П. Петр Великий. Борьба за власть / П. Бушкович. - Санкт-Петербург: Дмитрий Булавин, 2008. - 508 с.

145. Вебер М. Критические исследования в области наук о культуре // Культурология ХХ век (Антология) / М. Вебер. - Москва: Наука, 1995. - С. 3-87.

146. Вернадский Г.В. Монголы и Русь / Г.В. Вернадский. - Москва: Аграф, 2000. - 480 с.

147. Вернадский Г.В. Русская история / Г.В. Вернадский. - Москва: Аграф, 1997. - 352 с.

148. Вернадский Г.В. Московское царство. В 2-х чч. Ч. 1-2 / Г.В. Вернадский. Тверь; Москва: Аграф, 1997. - 512 с.

149. Вжосек В. Історія - Культура - Метафора. Постання некласичної історіографії. Про історичне мислення: монографія / В. Вжосек. - Київ: Ніка-Центр, 2012. - 296 с.

150. Волков В.К., Горизонтов Л.Е. Исторические судьбы восточного славянства и «национальные науки» / В.К. Волков, Л.Е. Горизонтов // Славянский альмонах 1997. - Москва, 1998. - С. 5-11.

151. Восточные славяне в XVII-XVIII веках: этническое развитие и культурное взаимодействие. Материалы «круглого стола» // Славяноведение. - 2002. - №1. - С. 3-35.

152. Гавронь П. Битва під Берестечком (28-30 червня 1651 р.) у польській історіографії // Берестечко в історії Польщі і України / П. Гавронь / Ред.Т. Кшонстек. - Луцьк; Прушкув, 2013. - С. 75-94.

153. Гадяцька унія 1658 року / Відпов. секретар В. Брехуненко. - Київ: ІУАД, 2008. - 362 с.

154. Галашин А.В. Россия и начало восстания Б. Хмельницкого // Славянский альманах 1999 / А.В. Галашин. - Москва, 2000. - С. 53-68.

155. Горизонтов Л. «Медологический поворот» в польской историографии на рубеже 1940-1950-х гг. и советские историки / Л. Горизонтов // Славяноведение. - 1993. - №6. - С. 57-65.

156. Горизонтов Л.Е. Национальные идеи и их геополитические проекции (Восточная, Центральная и Юго - Восточная Европа) / Л. Горизонтов // Славяноведение. - 2003. - №2. - С. 110-115.

...