Стилістична транспозиція термінологічної лексики в сучасній українській мові (кодифікаційний аспект)

Утворення похідних значень на базі термінологічних одиниць зі зміненим стилістичним статусом може відбуватися також шляхом метонімізації. Варто зауважити, що метонімічне переосмислення термінів є менш частотним порівняно із метафоризацією. Метонімічна модифікація семантичного обсягу первинних термінологічних значень у ході виокремлення похідних ЛСВ є багато в чому схожою на метафоричне переосмислення термінолексики. Однак оказіональне метонімічне вживання терміна більшою мірою, ніж при метафоризації, залежить від свідомості носія мови. Метонімія вибудовується на основі ознак суміжності певних предметів, що фіксуються у свідомості мовця. З огляду на суміжність певних понять у свідомості реципієнта виникає “двозначність трактування певного значення у відповідних контекстах і ситуаціях, що призводить... до метонімічного переносу” [236, с. 9]. О. Тараненко констатує, що метонімія - це “семантичний процес, при якому форма мовної одиниці або оформлення категорії переноситься з одного референта на інший на основі тої чи іншої суміжності при відображенні у свідомості мовця” [236, с. 9]. Метонімія виступає засобом творення переносних вживань, а з часом - і переносних значень. За допомогою методу компонентного аналізу процес еволюції семантики термінологічних одиниць метонімічним шляхом можна пояснити так. Певні ознаки окремого поняття використовуються для побудови нового поняття, причому у свідомості мовця обидва поняття деякою мірою збігаються чи мисляться як схожі. На семному рівні відбувається перенос однієї або кількох сем, що номінують ознаки, із первинного у похідне значення. Метонімія є одним із високопродуктивних процесів трансформації семантичного обсягу термінологічних одиниць, при якому відбувається перенесення однієї або комплексу сем із первинного у похідне значення на основі ознак суміжності.

У сучасній лінгвістиці ефективним способом переосмислення семантики лексичних одиниць вважається генералізація - узагальнення спеціального значення у процесі вживання. Природа такого шляху трансформації семантичного наповнення лексем полягає в асоціативному відображенні сутності вихідного поняття у семантиці новоутвореного. Процес ускладнення семантики слів похідними значеннями в результаті узагальнення часто суміжний із метафоризацією. Однак, якщо при метафоризації можна виокремити однакові семи у первинному та похідному значеннях, то при генералізації відбувається переосмислення загалом усієї семантичної структури первинного значення. Варто усе ж зауважити, що часто при генералізації архісема не використовується зовсім або зазнає відчутних модифікацій, а основними у творенні похідного ЛСВ виступають диференційні чи потенційні семи, що актуалізуються у певній ситуації мовлення під впливом суб'єктивних чинників.

Ще один шлях модифікації семантики терміноодиниць - синекдоха. Н. Непийвода вважає, що такий спосіб образного переосмислення характерний для термінолексем, що номінують різноманітні речовини [158].

У нашому дослідженні на основі реєстрів найважливіших загальномовних словників української мови ХХ - початку ХХІ століття сформовано корпус термінолексем і термінологічних ЛСВ, що зазнали зміни семантико-стилістичних характеристик. Аналіз процесу стилістичної транспозиції на базі кодифікаційних джерел дозволяє точно встановити хронологічні параметри зміни стилістичного статусу терміноодиниць - факт останньої фіксації термінологічної позначки. Таким чином можна виявити хронологічні межі активного переходу термінів до загальномовного вжитку. Наступним кроком в алгоритмі наукового пошуку є поділ СТ на лексико-тематичні групи. Це дозволить виявити специфіку перебігу аналізованого лексико-стилістичного процесу у різних тематичних об'єднаннях, визначити терміносистеми, із яких найактивніше поповнюється загальновживаний лексичний фонд. Далі під кутом зору перебуватимуть зміни у семантичній структурі СТ, зумовлені інтралінгвальними та екстралінгвальними чинниками розвитку лексики. Логічним завершенням розробленого нами алгоритму стане дослідження співідношення кодифікації та реалізації терміноодиниць.

Отже, дослідження динаміки стилістичних характеристик терміноодиниць сучасної української літературної мови у кодифікаційній практиці - процес багатоаспектний. Він вимагає вироблення методології наукового пошуку. На нашу думку, визначальним у дисертаційній роботі є погляд на мовні явища у ракурсі синхронії та діахронії. Спостереження за терміноодиницями в аспекті синхронії здійснюється на матеріалі одного загальномовного словника. Діахронічний підхід передбачає аналіз процесу стилістичної транспозиції у широкому темпоральному проміжку. У нашому дослідженні - в інтервалі майже семи десятків років: в лексикографічному діапазоні РУС-37 - ВТС-2004. Кодифікаційні реєстри відбивають семантико-стилістичні характеристики лексичних одиниць, тому є репрезентативним джерелом для узагальнень про особливості стилістичної транспозиції термінологічної лексики в сучасній українській мові.

Висновки до розділу 1

Розвиток лексико-семантичної системи літературної мови відбувається не лише шляхом входження нових лексем, але й шляхом зміни семантико-стилістичних характеристик уже наявних у мові лексичних одиниць. Серед динамічних процесів якісно вирізняється процес стилістичної транспозиції термінів.

Стилістична транспозиція термінологічної лексики полягає у переході термінолексем або термінологічних значень до загальновживаного словникового фонду. Цей процес пов'язаний зі зміною контексту функціонування лексичної одиниці із спеціального на неспеціальний та розгортається таким чином: а) вихід терміна за межі терміносистеми й функціонування у загальному вжитку із неповним складом семантичної структури; б) розвиток похідних МК та ЛСВ.

Встановлено, що характеристика іманентних ознак загальнолітературної і термінологічної норм дає можливість більш глибоко осмислити механізми транспозиції термінологічних одиниць до загальновживаної лексики. З огляду на специфіку нашого дослідження актуалізується виокремлена вченими Празького лінгвістичного гуртка така характеристика норми літературної мови, як стилістична диференціація. У ракурсі зміни стилістичних параметрів термінів акцентуємо увагу на взаємозв'язку властивостей загальнолітературної та термінологічної норм. Спільними для обох видів мовних норм ознаками є: динамічність і статичність водночас, а також кодифікованість.

Кодифікаційна практика репрезентує офіційний, визнаний соціумом, статус лексичних одиниць. Словникові джерела містять розгалужену систему термінологічних позначок для представлення стилістичних параметрів термінів. Студіювання реєстрів лексикографічних праць дозволяє простежувати першу та останню фіксацію лексем і ЛСВ, наявність, втрату чи появу маркування біля слова чи ЛСВ.

Вибрані для аналізу лексикографічні праці не є однотипними з погляду багатьох характеристик (різновид словника, час виходу, оцінка науковцями кодифікаційного джерела). З огляду на численні критичні зауваження лінгвістів щодо окремих словників постає питання про коректність порівняння матеріалів РУСу-37 чи РУСу-48 і СУМу чи ВТСу-2004. Проте суттєвим для нашого дослідження є те, що більшість термінологічних ремарок у кодифікаційних приписах, узятих для аналізу, однакові. Це дає нам можливість поетапно простежувати зміни лінгвальних явищ у багатьох ракурсах: на основі стилістичного маркування у словникових джерелах виявляти часові межі переходу термінів до загальномовного вжитку, а також використовувати семантизацію слів у лексикографічних працях тлумачного типу як підґрунтя для аналізу перебудови семантичної структури СТ. Залучення РУСу-37 і РУСу-48 значно розширює хронологічний діапазон наших пошуків (РУС-37 - ВТС-2004). Щоб не створювались великі хронологічні лакуни, ми намагались вибрати для того чи іншого десятиліття найпоказовіші у ракурсі нашого дослідження словники: РУС-37, РУС-48, РУС-68, РУС-79, СУМ, ВТС-2004.

Загалом запропонована методологія дослідження процесу стилістичної транспозиції терміноодиниць в діахронії на матеріалі кодифікаційних джерел детермінована багатоаспектністю аналізу динаміки семантико-стилістичних параметрів термінолексики.

РОЗДІЛ 2. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ СТИЛІСТИЧНОЇ ТРАНСПОЗИЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛЕКСИКОГРАФІЇ

2.1 Чинники динамічних зрушень у лексико-семантичній системі літературної мови

Лінгвальний простір - об'єктивне відображення світу матеріальних речей і абстрактних понять. Мова та суспільство перебувають у діалектичній єдності: їх існування є взаємно детермінованим і взаємозалежним. Відомо, що різноманітні поступальні зміни у соціумі спричиняють інноваційні та трансформаційні процеси у мовній системі, передусім лексико-семантичній.

Мовознавча традиція репрезентує різні назви факторів мовного розвитку: внутрішні та зовнішні чинники мовного поступу, інтралінгвальні та екстралінгвальні причини мовних змін, позамовні і внутрішньомовні стимули мовної еволюції. Здебільшого ці найменування вважають синонімічними. Вчені вважають, що зовнішні причини мовних змін - це “ті імпульси розвитку, які надходять із зовнішнього середовища” [105, с. 187], а внутрішніми є “тенденції розвитку, що закладені у самій мові” [105, с. 187].

Динаміка розвитку лексико-семантичного сегмента мовної системи визначається дією внутрішніх та зовнішніх чинників. Такий комплексний вплив забезпечує безперервне поповнення і перетворення ресурсів словникового складу та його постійне пристосування до комунікативних потреб сучасного соціуму. Інтралінгвальні та екстралінгвальні фактори перебувають між собою у діалектичному зв'язку, оскільки без суспільної мовної практики важко уявити живу мову, а без лінгвальних законів, якими послуговуються мовці, її функціонування неможливе [279, с. 91].

Науковці, визнаючи паралельний вплив інтралінгвальних та екстралінгвальних факторів на розвиток мовної системи, констатують, що найбільш інтенсивні еволюційні процеси відбуваються у мові тоді, коли створюється найбільш оптимальна ситуація, зумовлена поєднанням зовнішніх умов функціонування мови та внутрішньомовних суперечностей. Усе ж перебіг та наслідки трансформаційних процесів усередині лексико-семантичної системи можна пояснити перш за все властивостями й можливостями самої системи.

У наш час лінгвісти, виокремлюючи внутрішньомовні чинники, найчастіше називають такі: “необхідність поліпшення мовного механізму, який ніколи не буває ідеальним, необхідність збереження мови у стані комунікативної придатності, внутрішні суперечності, контамінаційні та інші процеси, пристосування мовного механізму до фізіологічних особливостей людського організму” [203, с. 268].

Постійним стимулом розвитку мови є лінгвальні антиномії, які виникають у результаті дії основного закону діалектики - єдності і боротьби протилежностей. Існування кожної з антиномій пов'язане із неможливістю вирішення певної суперечності внаслідок постійного виникнення нових антагоністичних процесів [223, с. 95]. Науковці виокремлюють цілу низку мовних антиномій: “антиномію позначувального і позначуваного, антиномію норми і системи, антиномію мовця і слухача, антиномію інформаційної та експресивної функції мови, антиномію коду і тексту (мови і мовлення), антиномію, спричинену асиметричністю мовного знака, антиномію узусу і можливостей мовної системи” [105, с. 195-196].

Важливими інтралінгвальними законами мовної еволюції також є певні тенденції, що пов'язані перш за все із внутрішніми властивостями мовної системи, як-от: “тенденції до полегшення вимови, тенденції до вираження однакових значень однією формою, тенденції до вираження різних значень різними формами, тенденції до обмеження складності мовних одиниць, тенденції до абстрагування мовних елементів, тенденції до зміни фонетичної зовнішності слова при втраті ним лексичного значення” [203, с. 135]. Для власне лексико-семантичного рівня мови актуальними є такі внутрішні тенденції розвитку: тенденція до надання переваги більш експресивним мовним формам (розширення стилістично різновартісних позначень з відмінним емоційно-експресивним значенням), тенденція до змін за аналогією (дія аналогії), тенденція до збагачення мовної структури [221, с. 22]. Усе ж внутрішні чинники не є пріоритетними для розвитку мови та цілком абстрагованими від соціуму, оскільки усі фактори мовної еволюції спрямовані на те, щоб зробити мовну систему найбільш придатною для комунікативних потреб суспільства.

Прогресивна природа мовних змін регламентується тим, що лінгвальна система постійно пристосовується до нових обставин існування соціуму та мовців у ньому. Розвиток усіх сфер сучасного соціуму (науки, техніки, культури, мистецтва), становлення нового суспільного устрою, нові умови комунікації є основними екстралінгвальними факторами мовної еволюції.

О. Стишов вважає, що перебудова словникового складу сучасної мови насамперед залежить від умов існування соціуму. Вчений зауважує, що “окремі яруси мовної системи меншою мірою залежать від особливостей територіального, матеріального і духовного життя народу, але об'єкт наших студій - лексико-семантична система - найбільш чутливий до всіх суспільних та природних змін” [221, с. 20]. Досліджуючи українську лексику кінця ХХ століття на матеріалі засобів масової інформації, науковець виокремлює такі причини змін у лексичному складі мови:

1. Демократизація всіх галузей суспільного життя.

2. Істотне послаблення (а то й припинення) цензури й самоцензури.

3. Офіційний статус української мови.

4. Зміни в соціальній структурі українського суспільства.

5. Необхідність, доцільність, практичні потреби мовців.

6. Мода на слова - естетичні смаки певної доби.

7. Пошуки нових засобів вираження [221, с. 21-22].

Отже, динаміка мовного розвитку детермінована внутрішніми механізмами лінгвальної еволюції та зовнішніми умовами існування мови. Найбільш відкритим для впливу соціуму є лексико-семантичний рівень мови як гіперчутливий до змін у матеріальному і духовному житті суспільства.

Трансформаційні процеси у словниковому фонді опосередковано відбивають етапи історії певного народу - носія мови. Історичні умови функціонування української мови - розпад СРСР, становлення незалежної України, перебудова суспільного ладу, формування і розбудова нових держав, контакти із зарубіжними країнами, інтенсивні темпи розвитку науки і техніки у світі, посилення уваги до духовного життя соціуму - спричиняють кількісні та якісні зміни у її лексичному складі.

Динаміка еволюції лексико-семантичного рівня сучасної мови здійснюється за такими напрямами, як: 1) поповнення новими лексичними одиницями; 2) поступове звуження вживання, а згодом і вихід окремих номенів, що з певних причин виявились застарілими; 3) семантична трансформація; 4) стилістична транспозиція наявних слів [223, с. 97].

В сучасних умовах існування лінгвосоціуму високопродуктивними процесами є семантична трансформація та стилістична транспозиція лексичних одиниць, в основі яких - не кількісне зростання лексики, а її якісне перетворення. Як ми вже зазначали, особливо активним є процес стилістичної транспозиції термінологічних одиниць, при якому відбувається міграція термінів із певних терміносистем до сфери загальновживаної лексики.

Інтенсивність переходу термінологічної лексики до загальномовного лексичного фонду спричинена перш за все екстралінгвальними факторами - трансформаційними процесами у житті сучасного соціуму. Зміни у всіх сферах суспільного життя, збільшення потоку інформації мотивують пошуки адекватних засобів вираження, що і пояснює використання термінологічних одиниць у невластивому мовному оточенні. Прагнення до якомога більшої експресивності висловлювання, потреба оригінальної й нестандартної номінації певних понять чи явищ спричиняють індивідуальне оказіональне вживання окремими мовцями певних термінів. Відтак, стилістичну транспозицію термінологічних одиниць необхідно пов'язувати із стилістично-оцінною експресією, зміною сполучуваності слів й індивідуально-авторським переосмисленням термінів.

Частотність використання вузькоспеціальних термінів окремої сфери у загальномовному вжитку прямо залежить від рівня й темпів еволюції цієї галузі. Отже, активний розвиток певної соціальної сфери на вербальному рівні виражається популяризацією спеціальної лексики цієї сфери.

На сучасному етапі в українській літературній мові зазнали стилістичної переорієнтації термінологічні одиниці, що належать до терміносистем різних суспільних сфер.

Становлення незалежної української держави, перебудова суспільних відносин актуалізували у лінгвосоціумі суспільно-політичну лексику. Великий відсоток громадян цікавиться політичним життям, а тому оперує спектром спеціальних одиниць, що номінують поняття, явища та процеси цієї сфери. Особливої популярності набула юридична лексика. На нашу думку, це можна пояснити зміною колективної свідомості на індивідуальну, зростанням уваги до особистості, її прав тощо.

Розвиток незалежної України супроводжується кардинальними перетвореннями в соціально-економічній галузі. Еволюція економічної сфери пов'язана із входженням нашої держави у світове економічне товариство, налагодженням зовнішньої та внутрішньої економічної політики, пошуком нових умов та форм праці й виробництва, торгівлі та бізнесу. О. Стишов зазначає, що “розвиток і становлення ринкової економіки як суб'єктивно орієнтованої означає посилення особистісного першопочатку” [221, с. 64]. Тому неохідність бути компетентним у сфері фінансів, підприємництва, банківських операцій змушує практично кожного члена мовної спільноти оперувати спеціальною лексикою цих галузей. Чимала кількість вузькофахових економічних терміноодиниць популяризується шляхом масового тиражування текстів економічної тематики на друкованих та електронних носіях інформації. Зростання частки економічних термінів у загальновживаному словниковому фонді значною мірою визначається впливом сучасних ЗМІ на свідомість мовців. Йдеться про висвітлення особливостей господарської та фінансової діяльності організацій чи окремих осіб у різноманітних передачах, використання різного виду реклами тощо. Отже, перебування економічної сфери в епіцентрі уваги не лише усього соціуму загалом, але й багатьох індивідів зокрема зумовлює надшвидкі темпи переходу економічної термінолексики до загальновживаного лексичного фонду української мови.

У другій половині ХХ століття з огляду на інтенсивні темпи науково-технічного прогресу предметом особливої уваги соціуму була фізична галузь. Для номінації численних результатів науково-технічної революції - різноманітних винаходів у царині фізики й техніки - витворювалися нові або запозичувалися з інших мов термінологічні одиниці. Динаміка поступу в інтелектуально-виробничій сфері суспільства спричинила швидку адаптацію фізичної термінолексики у загальномовному вжитку. Актуальність фізичних термінів у лінгвосоціумі на сучасному етапі пов'язана також із трагедією на Чорнобильській АЕС. До цього досягнення у сфері атомної енергетики висвітлювалися у ЗМІ, однак травневі події 1986 року прикували увагу всього світу до проблем цієї галузі. Відтак набувають популяризації лексичні одиниці, що називають поняття, процеси, явища енергетичної сфери. Мовці оперують термінами, що номінують прилади, механізми, апарати, машини, які використовуються в атомній фізиці. Проблеми фізичної галузі, особливо робота з атомом, залишаються актуальними й для ХХІ століття, а це зумовлює подальшу міграцію фізичної термінолексики у загальновживану мову.

Чи не найбільш інтенсивно поповнює загальномовний лексичний фонд сучасної української мови медична термінологія. З одного боку, це пояснюється такими позамовними чинниками, як погіршення екологічної ситуації у всьому світі загалом та в Україні зокрема, появою та іноді масовим поширенням нових хвороб, дослідницькою діяльністю вчених усього світу в галузі медицини і фармакології тощо. З іншого боку, в останні десятиліття лексеми професійної медичної мови широко використовуються у літературних, періодичних виданнях, звучать у радіо- і телепередачах. Причому у ЗМІ не лише називаються певні медичні терміни, але й розтлумачується їх значення. Потужним засобом поширення медичної лексики у лінгвосоціумі є реклама. При рекламуванні певних лікарських препаратів, лікувальних пристроїв розкривається природа окремих захворювань, називаються засоби і способи лікування. Відтак активне поповнення загальновживаної лексики відбувається за рахунок слів на позначення різноманітних, часто раніше невідомих, хвороб та хворобливих станів. Популярними у неспеціальному спілкуванні є медичні терміни, що номінують новітні галузі медицини, методи і прийоми лікування, назви осіб - фахівців медичної галузі, слова, що називають численні заклади лікування й оздоровлення.

Термінологічна лексика спортивної сфери також виявляє високу продуктивність переходу до загального вжитку. Актуалізація термінолексики цієї суспільної галузі на сучасному етапі детермінована активною участю українських спортсменів у світових та європейських змаганнях, високою результативністю їх спортивної діяльності та, безперечно, висвітленням досягнень в інформаційному просторі нашої держави. Варто додати, що демократизація суспільного ладу, численні інформаційно-обмінні контакти із зарубіжними країнами зумовлюють появу спортивних термінів, що називають нові види спорту, елементи спортивного інвентаря, спортивні реалії тощо.

Частотне функціонування вузькофахових термінів мистецтва - музики, живопису, скульптури, архітектури - зумовлене, безперечно, низкою причин. Основними факторами поширення мистецьких термінолексем у повсякденному вжитку є розширення міжнародних контактів, налагодження культурних зв'язків української держави із країнами усього світу. Демократизація суспільства дозволила не лише закріпити у мовній системі, але й вивести у загальний вжиток терміни культури та мистецтва, що побутували у мовах різних світових держав. Особливою популярністю у сучасному лінгвосоціумі користуються терміни, що номінують численні поняття та явища масової культури: назви музичних стилів, жанрів; слова, що позначають різноманітні мистецькі течії і спрямування; лексеми, які називають матеріали та поняття живопису і скульптури. Варто додати, що швидкі темпи адаптації мистецької термінолексики в системі української мови зумовлюють певне відставання у їх фіксації кодифікаційними джерелами.

Увага до духовного життя, духовного світу людини виявляється у поширенні в загальному обігу лексики конфесійної терміносистеми. Демократизація суспільних відносин, можливість виявлення релігійної належності, акцент на духовній природі людини спричиняє використання конфесійної лексики навіть у мас-медіа, а не лише в усній мові конкретних індивідів.

Отже, основними причинами активного переходу термінологічних одиниць різних галузей до загальновживаного лексичного фонду є: подальший прогрес у сфері науки, техніки, виробництва, становлення незалежної української держави, формування демократичного суспільного устрою, численні контакти України із зарубіжними державами, інформаційно-популяризаторська діяльність ЗМІ, зміна колективної свідомості на індивідуальну, потреба в нестандартних номінаціях та оригінальному слововживанні.

Відомо, що кодифікаційні джерела будь-якої літературної мови дещо відстають у фіксації реальних лексичних норм. Це стосується не лише кодифікації новоутворених слів або адаптованих у мові запозичень, але й фіксації стилістичного статусу певних лексичних одиниць. З огляду на швидку стилістичну переорієнтацію великої кількості термінологічної лексики усіх суспільних сфер лексикографічні праці української мови потребують корекції стилістичного маркування відповідно до сучасних норм слововживання. Тому актуалізується потреба аналізу кодифікаційної практики сучасної української мови (загальномовних словників) задля дослідження особливостей фіксації термінологічних одиниць у реєстрах сучасних словників і виявлення неадекватності репрезентації реальних семантико-стилістичних характеристик СТ.

2.2 Взаємодія стилістичних і семантичних процесів під час переходу терміноодиниць до загальновживаного лексичного фонду

Процес стилістичної транспозиції тісно пов'язаний із проблемою розгортання семантики лексичних одиниць. Поява нових значень може відбуватися як у ході стилістичної переорієнтації, так і після її завершення. Л. Ферм зазначає, що в процесі зміни стилістичного статусу термін проходить чотири стадії: 1) виникнення; 2) стрімке розгортання семантики, що супроводжується потоком похідних від базового слова; 3) період стабільності і розширення зв'язків з іншими лексичними групами; 4) криза, що супроводжується розмиванням меж спеціального терміна (детермінологізація) 253, с. 32. Під час використання терміна у незвичних для нього мовних ситуаціях відбувається нівелювання термінологічної семантики, що призводить до поступового переходу слова із спеціальним значенням до загальновживаного лексичного фонду. Надалі залежно від контекстів, в яких вживається СТ, він розвиває похідні значення, часто переносні, що в подальшому за ним закріплюються, а в деяких випадках функціонують активніше, ніж первинні.

Результати спостережень засвідчують наявність в сучасній українській мові СТ із неоднаковою кількістю значень, що дає підстави говорити про різні типи ускладнення семантики слів, які змінили свій стилістичний статус.

У дослідженні послуговуємось розробленою нами класифікацією типів ускладнення семантичної структури СТ. Розрізняємо п'ять типів.

Першим (І) типом ускладнення семантичної структури СТ є виокремлення МК, що відбито у словниковій статті. На наш погляд, важливість появи МК можна пояснити перспективою їх переходу зі статусу МК в статус самостійних значень - окремих ЛСВ. МК кваліфікуємо як відгалуження семантики основного значення СТ. Наприклад, терміноодиниця залп (РУС-48* - військ.) (зірочкою (*) позначаємо останню маніфестацію терміностатусу слова) на етапі РУС-48 / СУМ переходить до загального вжитку та одночасно розширює семантичну структуру похідним переносним МК: “Одночасний постріл з кількох рушниць, гармат і т. ін…; // перен. Про гучні, розкотисті звуки, вигуки, оплески і т. ін.” [СУМ, ІІІ, 195].

Лексема неандерталець, що маркована антр. у РУСі-48, змінює стилістичний статус та розширює семантику на різних етапах. Так, стилістична переорієнтація терміна відбувається у діапазоні РУС-48 / СУМ: “Давня людина, що жила в епоху нижнього і середнього палеоліту в деяких районах земної кулі (безпосередній предок сучасної людини); палеоантроп” [СУМ, V, 245], а переносне МК, що утворилось у результаті переосмислення первинного ЛСВ, виокремлюється на межі СУМ / ВТС-2004: “// перен. Дикун, мурмило” [ВТС-2004].

До І типу ускладнення семантичної структури належать також лексеми, що поповнюють семантику прямими МК. Це явище ілюструє військовий СТ бастіон (РУС-48*), що на межі РУС-48 / СУМ транспонується до загальновживаного лексичного фонду із одним ЛСВ: “Старовинне укріплення - п'ятикутна бойова споруда на розі фортечного муру; невеликий форт” [СУМ, І, 140]. У діапазоні СУМ / ВТС-2004 з'являється пряме МК лексеми “// Взагалі укріплення різного типу” [ВТС-2004, 38].

Військовий термін дивізія зазнає стилістичної транспозиції на межі РУС-79 / СУМ: “Тактичне з'єднання в сухопутних військах і військово-повітряних силах” [СУМ, ІІ, 272], а похідне МК виокремлює на пізнішому етапі, що відображено у словниковій статті ВТСу-2004: “// Вище тактичне з'єднання у військово-морському флоті” [ВТС-2004, 220].

Транспозити із одним, крім основного, похідним переносним ЛСВ репрезентують другий (ІІ) тип ускладнення семантичної структури транспонованої терміноодиниці. Наприклад, геологічний термін гейзер (РУС-48*) зафіксований у СУМі зі зміненими стилістичними параметрами та виокремленим переносним ЛСВ: “1. Гаряче джерело вулканічного походження, що періодично фонтанує. 2. перен. Фонтан чого-небудь” [СУМ, ІІ, 46].

Внаслідок метафоричного переосмислення семантики первинного ЛСВ військового терміна батальйон (РУС-48*) “1. Військовий підрозділ, що складається з кількох рот” [СУМ, І, 110] утворюється переносне значення “2. перен. Лави, загони” [СУМ, І, 110].

Аналогічно розгортає семантичну структуру у ході стилістичної транспозиції терміноодиниця із терміносистеми “Етнологія” матріархат. Трансформація терміностатусу лексеми та розширення семантики похідним переносним ЛСВ відбувається на межі РУС-48 / СУМ: “1. Форма первісного родового суспільства, у якій родові групи утворюються за спорідненістю по жіночій лінії та з керівною роллю в них жінки. 2. перен., ірон., жарт. Про стан у родині, коли всім керує жінка” [СУМ, ІV, 653].

До ІІ типу ускладнення семантики також належать СТ, що ілюструють поступове розгортання досліджуваного процесу: зміна стилістичного статусу терміноодиниці відбувається в діапазоні РУС-48 / СУМ, а виокремлення похідного переносного ЛСВ - на межі СУМ / ВТС-2004. Зокрема, лексема із терміносфери “Театр” прем'єра (РУС-48*) зазнає стилістичної транспозиції на етапі РУС-48 / СУМ: “Перша вистава п'єси в театрі, перший показ естрадної, концертної або циркової програми”, а переносний ЛСВ зафіксований у ВТСі-2004: “2. перен. Про появу чого-небудь нового, про початок чого-небудь” [ВТС-2004, 921].

Лексема контекст раніше функціонувала у мові з одним значенням як філологічний термін (фіксація у РУСі-48), а у ВТСі-2004 вона представлена уже із двома ЛСВ: “1. Закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу. 2. перен. Про те, що розглядається як ціле, яке зв'язує і пояснює які-небудь явища, факти і т. ін.” [ВТС-2004, 450]. Наприклад: у контексті політичних подій. Підґрунтям для виникнення нового переносного значення стала виокремлена шляхом абстрагування одна із комплексу сем, а саме - сема “мотивація використання”.

За аналогічною схемою відбувається розвиток семантики слова каталізатор, яке кваліфікується як термін з галузі хімії в РУСі-48, РУСі-68, РУСі-79. СУМ репрезентує його як таке, що перейшло до загальновживаного лексичного фонду: “Речовина, що впливає на збудження або зміну швидкості хімічної реакції, але кількість і хімічний склад її при цьому не змінюються” [СУМ, IV, 117]. Внаслідок вживання слова каталізатор у незвичних для нього мовних ситуаціях виникає похідне переносне значення: “2. перен. Про те, що сприяє швидшому розвитку, здійсненню чого-небудь” [ВТС-2004, 420]. Наприклад: каталізатор розвитку подій.

Велику частку термінологічних одиниць сучасної мови, що розширили сферу свого функціонування, становлять лексеми із військової сфери. Зокрема, слово камуфляж репрезентовано із позначкою військ. у більш давніх словниках (РУСі-48, РУСі-68, РУСі-79), а процес стилістичної транспозиції та поява переносного ЛСВ відбувається приблизно наприкінці ХХ століття, а саме в діапазоні СУМ / ВТС-2004. У ВТСі-2004 знаходимо такі значення слова: “1. Пофарбування військової техніки, будівель плямами, смугами, щоб змінити їх природний вигляд і ввести в оману супротивника; маскування. 2. перен. Приховання істинної сутності кого-, чого-небудь тим або іншим способом” [ВТС-2004, 412]. Виникнення похідного ЛСВ варто пов'язувати із переосмисленням семи “мотивація дії” (ввести в оману) первинного значення і її трансформацію у відповідну сему “мотивація дії” (приховання істинної сутності) похідного переносного. Проте не завжди при виникненні похідного переносного значення вихідна сема первинного зазнає метафоричних модифікацій, іноді вона залишається практично незмінною, внаслідок чого легко встановити зв'язок між первинним і похідним ЛСВ. Розглянемо це на прикладі СТ зі сфери музики гама (останнє стилістичне маркування у РУСі-79). ВТС-2004 подає таку семантичну структуру слова: “1. Послідовно зростаючий або спадаючий щодо висоти ряд звуків у межах октави. 2. перен. Послідовний ряд яких-небудь однорідних, але відмінних одне від одного предметів, явищ; послідовна зміна яких-небудь явищ” [ВТС-2004, 17], як-от: гама кольорів. Сема “послідовний ряд” переходить без змін із основного значення у похідне. Хоча і трапляються випадки такого “прямого” переносу сем, проте, як правило, утворення похідних переносних ЛСВ потрібно пов'язувати із переосмисленням однієї або кількох сем первинного ЛСВ.

У деяких СТ ІІ типу ускладнення семантики спостерігаємо утворення похідного переносного ЛСВ тоді, коли первинний стилістично переорієнтований ЛСВ уже містить МК. Таким чином відбувається розгортання семантики лексеми еталон, що у перекладних словниках (РУСі-48, РУСі-79) представлена як фізичний термін, а на сьогоднішньому етапі функціонує зі статусом одиниці зі зміненим стилістичним статусом: “1. Точний зразок установленої одиниці виміру...; // Великої точності вимірний прилад, призначений для перевірки інших приладів” [СУМ, II, 490] та переносним ЛСВ: “2. перен. Мірило, зразок для порівнювання з чимось” [СУМ, ІІ, 490]. Наприклад, еталон коректної поведінки. Причому переносні значення таких СТ, як еталон, настільки часто використовуються у щоденному спілкуванні, що суб'єкти комунікації майже не замислюються над зв'язком між основним і похідним ЛСВ.

Аналогічно розгортає семантику геодезичний термін орієнтир (РУС-48*), внесений у реєстри СУМу із переорієнтованими стилістичними параметрами термінологічних ЛСВ та МК: “Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості...; // Спеціальний вказівний прилад, покажчик” [СУМ, V, 745]. Похідний переносний ЛСВ “2. Те, що служить за взірець для наслідування, на що хто-небудь рівняється” [ВТС-2004, 680] виокремлюється на основі метафоричного переосмислення первинного значення.

Ілюстрацією ІІ типу ускладнення можуть бути СТ, які поповнюють похідним переносним значенням семантичну структуру, що складається із двох стилістично транспонованих ЛСВ. Наприклад, музичний термін квінтет (РУС-48*) зазнає стилістичної транспозиції двох ЛСВ на етапі РУС-48 / СУМ: “1. Група, ансамбль із п'яти виконавців (співаків або музикантів). 2. Музичний твір для п'яти інструментів або голосів” [СУМ, ІV, 134]. На пізнішому етапі відбувається розширення семантики цього слова переносним ЛСВ: “3. перен. Про групу людей (перев. спортсменів) у кількості п'яти осіб, котрі виконують яке-небудь загальне завдання” [ВТС-2004, 423].

ІІ тип ускладнення семантики СТ репрезентують одиниці різних терміносистем. Частотними є також лексеми терміносфери “Біологія”: мімікрія, екологія, фемінізація та ін.

Наступним ступенем розвитку семантичної структури СТ - третім (ІІІ) - є утворення від основного значення одного або кількох похідних, що функціонують в мові не в переносному значенні, а в прямому.

У досліджуваний період поповнюють загальновживану лексику термінологічні одиниці зі сфери філософських знань (плюралізм, раціоналістичний), науки (спонтанний, номінація), політики (суверенітет). Об'єднує ці лексеми те, що позначають вони не реальні предмети чи явища дійсності, а абстрактні поняття або ознаки, що сприяє їх частому використанню у незвичних контекстах та, відповідно, порівняно швидкій стилістичній транспозиції.

Розглянемо окремі напрями розвитку семантичної структури слова. В сучасній мові активно функціонують лексичні одиниці із найпростішим “набором” значень, а саме - з двома. Йдеться про ускладнення однозначної семантичної структури транспозита прямим ЛСВ. Це слова, що перейшли до загальновживаного фонду з різних термінологічних систем. Наприклад, плюралізм у РУСі-48 має позначку філос., а на сучасному етапі функціонує із такими значеннями: “1. Філософська концепція, відповідно до якої дійсність складається з багатьох самостійних сутностей, що не утворюють абсолютної єдності. 2. Множина рівноправно конкуруючих течій, сил у політиці, ідеології, релігії та інш.” [ВТС-2004, 800]. Наприклад, плюралізм політичних позицій.

ІІІ тип ускладнення семантики репрезентують СТ із військової сфери - ранжир, раціон. Зокрема, слово ранжир у РУСі-48 та РУСі-68 зафіксоване із позначкою військ., заст., а в СУМі має такі немарковані значення: “1. Шикування людей за зростом в одну шеренгу: а) за зростом; б) за чином, старшинством, ступенем значимості (шикуватись за ранжиром). 2. Певний порядок у чомусь (вносити до списку під один ранжир)” [СУМ, VII, 449].

До ІІІ типу потрапляють СТ, які прямим ЛСВ розширюють таку семантичну структуру, що складається із транспонованого основного значення та похідного МК. Наприклад, терміноодиниця із галузі “Математика” радіус (РУС-48*) зазнає стилістичної транспозиції ЛСВ та МК на етапі РУС-48 / СУМ: “Відрізок прямої, що сполучає будь-яку точку кола або сфери з центром; // Віддаль від певної точки кола або сфери до центра” [СУМ, VIIІ, 436]. Новий прямий ЛСВ цього слова внесений у реєстри сучасного ВТС-2004: “2. Величина охоплення, сфера дії, поширення чого-небудь стосовно якогось центру” [ВТС-2004, 1013].

До ІІІ типу також належать стилістично переорієнтовані терміни, двозначна семантична структура яких поповнюється прямим ЛСВ. Зокрема, термінологічна одиниця магнетизм “1. Властивість магніту, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла...; 2. Учення про магнітні явища та магнітні властивості тіл” [СУМ, ІV, 591] зазнає стилістичної транспозиції на межі РУС-48 / СУМ, а похідний ЛСВ виокремлюється у діапазоні СУМ / ВТС-2004: “3. Вміння впливати на людську психіку, пригнічуючи або збуджуючи її” [ВТС-2004, 503].

ІІІ тип представляють СТ, які ускладнюють семантику прямим ЛСВ після транспозиції одразу трьох термінологічних ЛСВ. Наприклад, лінгвістичний термін інтонація (РУС-48*) на межі РУС-48 / СУМ переходить до загального вжитку із трьома значеннями: “1. Ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відображає інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення. 2. Тон, манера або відтінок вимови, що виражають яке-небудь почуття мовця, його ставлення до об'єкта мовлення. 3. Втілення художнього образу в музичних звуках” [СУМ, ІV, 40]. У ВТСі-2004 вміщено похідний прямий ЛСВ: “4. Точність, рівність звучання кожного тону музичного інструмента або звуку пісні щодо висоти, тембру та сили” [ВТС-2004, 402].

Виокремлюють похідний прямий ЛСВ СТ, що переходять до загальновживаного лексичного фонду із чотирма значеннями. Так, термін еліта у РУСі-48 був маркований позначкою с.-х., СУМ регламентує наявність таких транспонованих ЛСВ: “1. Найкращі екземпляри яких-небудь рослин, що їх відбирають для виведення нових сортів...; 2. Гарантоване щодо чистосортності, найдоброякісніше сортове насіння, вирощуване селекційно-дослідними установами...; 3. Найкращі тварини певної породи, які відзначаються міцністю будови тіла, найвищою продуктивністю і добрим здоров'ям” [СУМ, ІІ, 474]. Внаслідок переосмислення спільної для всіх трьох значень семи “найкраща ознака” виникає похідний прямий ЛСВ: “4. Про людей, що вирізняються з-поміж інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями і т. ін.” [ВТС-2004, 262].

Якщо семантика СТ розширюється новими термінологічними ЛСВ (одним або кількома), виділяємо четвертий (IV) тип ускладнення семантичної структури. Так, музичний термін вокальний (РУС-48*) на етапі РУС-48 / СУМ зазнає стилістичної транспозиції та розширює семантику похідним термінологічним ЛСВ: “1. Стос. до співу, призначений для співу; співочий. 2. лінг. Стос. до вокалізму” [СУМ, І, 726]. Окремі слова розширюють термінологічним ЛСВ семантичну структуру, що складалась раніше із транспонованих основного значення та одного або кількох МК. Наприклад, медичний термін стаціонар (РУС-48*) транспонується до загального вжитку та виокремлює похідне термінозначення на етапі РУС-48 / СУМ: “1. Заклад постійного типу (на відміну від пересувного чи тимчасового)…; // Лікувальний заклад з постійними ліжками для хворих; // Форма очного навчання у вищому навчальному закладі, технікумі. 2. спец. Нерухома основа, фундамент якої-небудь машини, споруди і т. ін.” [СУМ, ІХ, 672].

Семантика стилістично переорієнтованих термінів може ускладнюватися кількома термінологічними ЛСВ. Наприклад, слово диспетчер марковане у РУСі-48 з.-д., тех. СУМ констатує змінені стилістичні параметри лексеми: “Той, хто регулює рух транспорту або хід роботи на підприємстві з одного центрального пункту” [СУМ, ІІ, 286]. ВТС-2004 подає два термінологічні ЛСВ: “2. спец. Програма управління розподілом ресурсів. 3. спорт. Гравець, який організує дії своєї команди, веде гру” [ВТС-2004, 234]. Первинною для цих двох значень є сема “регулює” першого ЛСВ. Вона трансформується у сему “управління” другого значення та сему “який організує” третього похідного ЛСВ.

П'ятий (V) тип ускладнення семантики СТ є своєрідним поєднанням усіх попередніх типів. До нього належать слова, семантична структура яких ускладнюється комплексом ЛСВ та МК. Результати спостереження дозволяють констатувати, що поєднуються у такі комплекси МК (прямі чи переносні), переносні ЛСВ, а також прямі та термінологічні ЛСВ.

Наприклад, лексема симфонія зафіксована у РУСі-48 із позначкою муз., а СУМ маніфестує трансформовані стилістичні параметри та ускладнення семантики СТ похідними переносними МК та ЛСВ: “1. Великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняється одна від одної характером музики й темпом...; // перен. Сукупність яких-небудь звуків; // ірон. Безладний шум, грюкіт і т. ін. 2. перен. Гармонійне сполучення різноманітних звуків, кольорів, тонів тощо” [СУМ, ІХ, 178].

V тип ілюструють транспозити, що ускладнюють семантику похідним переносним МК, а також переносними та прямими ЛСВ. Так, музичний термін квартет (РУС-48*) переходить до загального вжитку у діапазоні РУС-48 / СУМ із двома ЛСВ. На цьому ж етапі слово поповнює семантичну структуру похідним переносним МК: “// перен., жарт. Про четверо людей” [СУМ, ІV, 130]. ВТС-2004 представляє наявність у семантиці слова квартет ще двох переносних та одного прямого ЛСВ: “3. перен. Про групу, що складається з чотирьох спортсменів, котрі беруть участь в якій-небудь грі, змаганні. 4. перен., жарт. Про чотирьох людей або тварин, що об'єднуються за яким-небудь принципом” [ВТС-2004, 423].

До складу семантичного комплексу V типу іноді входять термінологічні МК та прямі ЛСВ. Це явище можемо розглянути на прикладі лексеми ракурс, змінений стилістичний статус якої репрезентує РУС-68. У СУМі зафіксоване утворення термінологічного МК: “1. Перспективне зменшення різних частин віддалених предметів, фігур, архітектурних елементів і т. ін., що призводить до зміни їх звичних обрисів...; // фот., кін. Незвична для ока перспектива зображення предмета, що спричинена непаралельністю площини світлочутливого шару фотоматеріалу до площини, в якій розташований предмет” [СУМ, VIII, 445]. ВТС-2004 констатує появу похідного значення: “кут зору” [ВТС-2004, 1015].

Сукупність транспонованих термінологічних одиниць із двома і більше похідними немаркованими та переносними значеннями теж ілюструють V тип розгалуження семантики. Наприклад, слова еклектика, патологія та ін. мають по два немарковані та один переносний ЛСВ.

В сучасній українській мові функціонують лексеми із досить розгалуженою семантичною структурою, а саме - слова з трьома немаркованими та одним або двома переносними ЛСВ (генератор, плацдарм), трьома (субстанція, партер) чи чотирма (субстрат) похідними немаркованими ЛСВ та переносними МК. За нашими спостереженнями, найбільше розгалуження семантики притаманне лексичним одиницям, які раніше мали маркування філос., наук., книжн. Мабуть, це можна пояснити тим, що терміни на позначення певних абстрактних понять, явищ більшою мірою здатні метафорично переосмислюватись, абстрагуватись. Так, лексема субстанція кодифікована у всіх вибраних для дослідження словниках до СУМу як термін зі сфери філософських знань, а ВТС-2004 репрезентує уже чотири ЛСВ слова. Перший ЛСВ - “1. У філософії - єдина основа всього сущого, основа буття” [ВТС-2004, 1212]. На базі цього значення шляхом перенесення семи “основний” виокремлюється похідний немаркований ЛСВ: “2. Основний складовий елемент” [ВТС-2004, 1212], який, в свою чергу, утворює переносний ЛСВ - “3. перен. Суть чого-небудь” [ВТС-2004, 1212]. Третій немаркований ЛСВ з'являється після стилістичної транспозиції терміна із галузі біології, а четвертий “4. Взагалі будь-яка речовина” [ВТС-2004, 1212] виникає внаслідок переосмислення колишнього біологічного терміна.

V тип зміни значення репрезентують СТ, що поповнюють семантику не лише переносними чи прямими ЛСВ, але й термінологічними. Зокрема, семантична структура маркованого у РУСі-48 позначками військ., політ. слова блокада у ході стилістичної транспозиції основного значення розширюється комплексом, який складається із переносного і термінологічного ЛСВ: “1. Оточення, облога міста, країни, армії ворожими військами з метою паралізувати їхню діяльність. 2. перен. Система заходів, спрямованих на політичну або економічну ізоляцію країни з метою здійснення політичного або економічного тиску на неї. 3. мед. Припинення, виключення функцій однієї з систем організму або якогось його органа” [СУМ, I, 220].

Окрім встановлених п'яти типів ускладнення семантичної структури транспозитів, дослідження зміни стилістичного статусу термінологічних одиниць дозволяє констатувати різні види їх семантичної структури. Такі види визначаємо на основі аналізу одного словника тлумачного типу. Якщо типи ускладнення семантичної структури розглядали у діахронному ракурсі, то види семантичної структури будемо аналізувати з погляду синхронії.

У результаті спостереження виокремлюємо чотири види семантичної структури стилістично переорієнтованих термінів: елементарну, просту, складну і надскладну.

Елементарна семантична структура визначається за наявністю лише одного нетермінологічного ЛСВ. Цей вид властивий транспозитам з різних терміносистем, як-от: “Фізика” (калорія, об'єктив), “Хімія” (протеїн, ментол, кофеїн, глюкоза, гемоглобін, гель, вуглевод, барвник), “Музика” (капельмейстер, ноктюрн, попурі), “Етнологія” (шаман) тощо.

Наступний вид - проста семантична структура СТ - характеризується наявністю, крім основного ЛСВ, одного або кількох МК. У коло спостереження потрапляють транспозити із одним ЛСВ та переносним МК (цейтнот, дифузний, рулада, кордебалет). Для прикладу розглянемо СТ із терміносфери “Етнологія” табу (РУС-48*): “У первісних та відсталих племен і народів релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за забобонними уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання...; // перен.

Простий вид також репрезентують лексеми, семантична структура яких містить ЛСВ та пряме МК (одне або кілька). Наприклад, транспозит із терміносистеми “Філософія” абсолют (РУС-48*): “1. В ідеалістичній філософії - вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії - Бог...; //

Аналогічний вид семантичної структури представляє колишній математичний СТ прогресія (РУС-48*): “У математиці - ряд чисел, які збільшуються або зменшуються так, що різниця або відношення між кожними двома сусідніми числами зберігає сталу величину…; //

Складна семантична структура СТ є сукупністю прямих та переносних ЛСВ.

Розглянемо значеннєве наповнення транспозита із терміносистеми “Географія” пік (РУС-48*): “1. Гостроверха гірська вершина. 2. перен. Найвища точка в розвитку, у виявленні чого-небудь, в якійсь діяльності, найбільший обсяг роботи підприємства, завантаженість транспорту і т. ін.” [СУМ, VI, 531-532]

Аналогічну структуру має СТ ієрогліф (у РУСі-48* філологічний термін): “1. Фігурний знак у системі ідеографічного письма, що позначає поняття, склад або звук мови. 2. перев. мн., перен. Про незрозумілий, нерозбірливий почерк” [СУМ, ІV, 13].

Загалом з-поміж слів зі складною семантичною структурою модель “прямий ЛСВ + переносний ЛСВ” найбільш частотна. Лексеми зі складною семантичною структурою можуть містити два прямі ЛСВ. Це ілюструє переорієнтований біологічний термін екологія (РУС-48*): “1. Взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем. 2. Розділ біології, що займається вивченням взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем” [СУМ, ІI, 458].

Досить поширеною є модель складної семантичної структури, яка репрезентує три ЛСВ, серед яких - два прямих та один переносний. Прикладом такої моделі слугує семантична будова військового терміна диверсія (РУС-48*): “1. Акт зруйнування або пошкодження об'єктів військового, державного значення агентами ворожих країн або народними месниками у тилу окупантів. 2. Військова операція, здійснювана для відвернення уваги противника від місця, де готується головний удар. 3. перен. Підривна робота в галузі ідеології”.

Аналогічний вид семантичної структури має музичний СТ прелюдія (РУС-48*): “1. Вступ до музичного твору. 2. Невеликий самостійний музичний твір. 3. перен. Те, що говориться або здійснюється як вступ до головного”.

Рідше трапляється модель складної семантичної структури, яка містить три прямих ЛСВ, як-от: прагматизм - слово із терміносистеми “Філософія” (РУС-48*) - “1. Суб'єктивно-ідеалістичний напрям філософії, за яким практична цінність знань означає їхню істинність. 2. Напрям в історії, який обмежується викладом подій в їхніх зовнішніх зв'язках і послідовності, не розкриваючи об'єктивних законів історичного розвитку. 3. Поведінка, діяльність, спосіб мислення, що відображають практичні, утилітарні інтереси; практицизм” [ВТС-2004, 918].