Українська мова професійного спрямування

Найпоширенішим способом творення термінів є суфікси, префікси та префіксоїди -ння, -ість, -ит, -изм(-ізм, -їзм), суб-, інтер-, полі-, псевдо-, анти-, супер-: варіантність, гастрит, архаїзм, псевдонародність, інтеркосмос, антисанітарний, поліфункціональний.

Більшість термінів - іменники (акциз, майно, суверенітет), є терміни-прикметники (що переважно перейшли в іменники): колоскові, парнокопитні, земноводні, безхребетні. Рідше у цій функції виступають інші частини мови пристрасно (фортисимо) - прислівник, вивітрюватися - дієслово. Виділяються однослівні (аванс, патент, капітал) та терміни-словосполучення (банківський білет, разове доручення, валовий продукт).

До термінів у офіційно-діловому мовленні ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі, наприклад: діловодство (а не діловедення, справоведення, ділопроізводство), порядок денний (а не черга денна); рахунка (документ), рахунку (дія); акта (документа) - акту (дії).

2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням. Неоднозначний термін вважається невдалим, його намагаються замінити чи дають додаткові пояснення. Тобто економічні терміни повинні вживатися у тому значенні, у якому їх застосовують економісти, юридичні терміни - як використовують юристи. Серед термінів, уживаних у діловодстві, зустрічаються і такі, які мають кілька значень, наприклад: Справа. 1.Сукупність документів. 2.Один документ. Стагнація. 1. Застій у виробництві, торгівлі тощо. 2. Застій крові у венах.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм. Необхідно користуватися тими формами, які подаються у словнику, чи довіднику (це актуально для дієприкметників): доповідна записка, а не доповідальна записка; споживчі товари, а не споживацькі товари; спонсор - спонсорський, а не спонсорний; акт - актувати, а не активувати.

4. При укладанні документа службова особа повинна звірятись за словником, якщо певний термін (його значення) викликає у неї сумніви.

5. Терміни не можуть мати емоційного забарвлення і майже не мають синонімів.

6. Вживаючи термін, який має кілька значень, або який використовується у різних галузях науки (аналіз, синтез, проблема, машина, право), потрібно уточнювати його значення супровідними словами.

7. Оскільки на сьогодні в термінології багатьох галузей науки з'явилося багато термінів-дублетів, термінів-неологізмів і т.д., тому використовувати у діловому мовленні потрібно такі слова, які вже кодифіковані, закріплені у словнику.

Наявність спеціальної термінології у професійному мовленні - необхідна умова при складанні ділових документів. Проте, широко використовувати спеціальні, вузькогалузеві терміни не рекомендується, якщо документ призначений для загального користування. Терміни у цьому випадку створюють певні труднощі у спілкуванні, ускладнюють розуміння тексту. Якщо терміни не перейшли в загальномовний фонд, ще не зрозумілі широкому колу читачів, то використовувати їх можна лише в галузевій документації.

2.5 Професійна лексика (професіоналізми) в документах

Більшість слів сучасної української мови є загальновживаними. Ними користуються в усіх сферах життя і діяльності. Значно менше слів вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях господарства, науки, культури тощо.

Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професійними. Наприклад: економіка, фінансування, документ, банк тощо. До складу професійної лексики, крім термінів, входять і деякі абсолютні синоніми до слів загальновживаної літературної мови, тобто слова професійного жаргону (професіоналізми). За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.

Професіоналізми (від лат. заняття, фах) - це розмовні, неофіційні замінники наявних у певній галузі термінів (переважно складних або багатозначних). Але, на відміну від термінів, вони можуть мати експресивне забарвлення; не фіксуються у словниках, і не мають сталого правопису. Вони, як правило, загальнозрозумілі й часто загальновживані, проте, не завжди належать до літературної мови. Адже одне і те ж слово у різних професіях може позначати різні поняття, наприклад: вишка - висока вузька дерев'яна або металева споруда на стовпах, призначена для спостережень, стрибків у воду і т. ін. або для укріплення чи розміщення чого-небудь (радіо і телевізійних приймально-передавальних апаратів і т. ін.) на певній висоті над землею; вишка - вища математика і найвища міра покарання.

Професіоналізми можуть утворюватися такими способами:

1. Переважна більшість професіоналізмів - це слова загальнонародної мови, які вжиті у переносному значенні, наприклад: вікно у мовленні вчителів та викладачів - незаповнений між уроками час; хвіст - заборгованість; шапка - загальний заголовок;шпори - шпаргалка; пара - двійка, заняття у ВНЗ. У писемному діловому мовленні ці слова використовувати недоречно.

2. Шляхом усічення основ слів: кібер (кібернетика), термояд (термоядерна реакція), опер (оперуповноважений).

3. Шляхом скорочення слів та словосполучень: мовник (викладач мови), юрфак (юридичний факультет), мехмат (механіко-математичний факультет), кардан (карданний пристрій).

4. Шляхом перенесення наголосу у словах: рампорт замість рапомрт, коммпас - компамс, амтомний - атоммний, алкогомль - амлкоголь, Мумрманськ - Мурмамнськ, медикамемнт - медикаммент, металумргія - металургімя.

5. Шляхом метафоризації: зняти касу, заморозити рахунки, липовий баланс.

6. Шляхом зміни граматичних категорій: масла, олії, жири, лаки. Такі іменники (речовинні) мають, здебільшого, лише форму однини.

Нові професіоналізми можуть утворюватись за рахунок префіксів та суфіксів. Серед найпоширеніших префіксів є: до- (дообстежити, доукомплектувати, дозакріпити, дообладнати); недо- (недополив, недопромисел, недовнесок, недоперевиконано); за- (задебетувати, заорганізувати, запроцентувати); над-, серед- (надбудова, середвідомчий, надзверхплановий).

Серед суфіксів найбільш продуктивні -ість, -ат, -ація, -аж: пливучість, маршрутизація, типаж, стрибучість, листаж, бюлетенити.

Наведені професіоналізми наявні у повсякденному мовленні працівників багатьох підприємств, відомств, установ. У писемній формі вони вживаються у виданнях, призначених для фахівців окремих галузей науки та виробництва (журналах, буклетах, інструкціях). Найбільше інформації професіоналізми несуть тоді, коли ними користуються фахівці. Але у практиці професійного спілкування треба бути обережними щодо їх вживання у службових паперах. Документ може перетворитись з офіційного у напівофіційний (або неофіційний), набувати рис приватної записки, а не документа. Він може викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.

Значна частина професіоналізмів з часом стає термінами, однак деякі не набувають загального поширення і літературного нормування.

Отже, професіоналізми деталізують мовний словник, розширюють його там, де є на це потреба. Але зловживати такою лексикою не можна, оскільки вона потребує додаткових пояснень. Вживати професіоналізми у міжвідомчій документації небажано, а в окремих випадках і просто неприпустимо. Для української мови багато професіоналізмів є росіянізмами (русизмами), тому їх не варто вводити у текст з нормативних міркувань (планьорка).



2.6 Застарілі слова в документах

Застаріла лексика неоднорідна за своїм складом, що пояснюється різними причинами виходу тих чи інших слів з активного лексичного запасу. Застарілі слова поділяються на дві групи: історизми й архаїзми. Архаїзми - це застарілі слова, вирази та граматичні форми, що вийшли з ужитку і мають у мові сучасні відповідники: вікторія - перемога, уста - губи, ректи - говорити. Історизми - це слова, які позначають поняття, явища, предмети, що вийшли або виходять з активного вжитку через те, що зникають поняття, які вони позначають: меч, гаківниця, самопал, боярин, бондар, кирея.

За метою вживання застарілі слова неоднорідні. Історизми переважно стилістично нейтральні (меч, жупан, сагайдак), архаїзми ж майже завжди стилістичного забарвлені.

Історизми використовуються переважно в науковому стилі (праці з історії, словники), в офіційно-діловому - для означення конкретних предметів.

Застарілі слова належать до пасивної лексики. У діловому стилі архаїзми вживаються дуже рідко. Вийшли з ужитку архаїчні форми займенників: сей, оний, при сьому, вище означений; канцеляризми типу вищепойменований, при сьому додано, на предмет, при цьому представляємо, вище означений. Проте, у певних типах ділових паперів деякі архаїзми збереглись. Так, у мові законодавчого характеру можна зустріти слова, які в загальнонародній мові вважаються застарілими, але в ділових документах цього типу мають чітко визначений юридичний зміст. Їх використовують не для того, щоб надати текстові більшої виразності, урочистості, а на позначення конкретних понять. Наприклад: екзекуція - у загальнонародній мові застаріле слово на позначення тілесного покарання (вживається лише іронічно, жартівливо); у міжнародному праві - застосування каральних заходів однією країною проти іншої; добровільне чи примусове виконання рішень судових і адміністративних органів.

Зі сталим значенням і чіткими межами вживаються у ділових паперах і деякі (застарілі або рідковживані у загальнонародній мові) словосполучення: дійти згоди, покладати відповідальність.

Зрідка застарілі слова використовуються в офіційних документах з стилістичною настановою, надаючи особливо важливим серед них відтінку монументальності, високої урочистості. Це слова типу священний, грядущий, Вітчизна, благотворний, воістину, воєдино, прах, глава уряду.

При перекладі текстів з української мови на російську і навпаки, слід пам'ятати, що процес перетворення слів у застарілі проходить своєрідно у кожній мові. Так, у російській мові архаїзмами є слова чути, полон, які замінені словами слышать, плен, в українській мові ці слова сприймаються як елементи активної лексики. І навпаки, для сучасної української мови застарілими є слова враг, злато, влага, а в сучасній російській мові вони вільно вживаються.

2.7 Неологізми у професійному мовленні

Неологізми (від грецького - neos - новий, logos - слово) - нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з'являються у мові. Виникнення неологізмів зумовлене потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям. Особливо активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи: сайт, сервер, офшорний, дилер, менеджер, дизайнер, брокер, ді-джей, піар, євроремонт, бейсер (стрибки з парашутом із статичних об'єктів), спідмінтон (вид спорту), мерчендайзер. До неологізмів належать також слова, утворені від лексем, які існували в мові раніше: комп'ютер - комп'ютеризація, комп'ютерник; ракета - ракетник, ракетодром, ракетоносій.

Крім того, що неологізми називають нові поняття, вони ще з'являються через те, що інколи виникає потреба замінити вже існуючу назву точнішою, зрозумілішою. В українській мові існує лексема цукор, але ще недавно існували терміни, утворені від розмовного сахар: сахароза, сахарат, сахаризація. Ці терміни були замінені на: цукрат, цукроза, цукрування, цукровий діабет.

Неологізми умовно можна поділити на три групи: неологізми, які стали термінами, неологізми-професіоналізми та індивідуальні неологізми (вжиті у творах одного письменника). Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення у мові.

Неологізми першої групи доцільно використовувати у документах. Це слова типу телефакс, брокер, біржа, ваучер тощо.

Неологізми другої групи не варто вживати в документах, якщо в українській мові є їхні прямі відповідники, наприклад: меседж - повідомлення, рингтон - мелодія. Хоча тут треба зважати і на призначення документа: якщо це міжнародний документ, то вживання таких слів може бути вмотивованим.

Неологізми третьої групи у документах не використовуються.

Поява нового слова спочатку, як правило, викликає деякий опір суспільства: воно не одразу й не кожне з нових слів бере собі на озброєння, адже поява нового слова - це насамперед відхилення від узвичаєних норм слововживання, до якого потрібно певний час звикати.

Поступово загальномовні неологізми втрачають свою новизну і входять до активного вжитку, а потім в деяких випадках потрапляють і в розряд застарілих слів.

Наприклад, багато з таких слів так і не стали загальновживаними через те, що зникли поняття, які вони позначали (промкартка, продподаток), або тому, що слово побудовано невдало (перепромисел, дичезаготовка, головодень, гружчик - вантажник, грузовик - вантажівка).

Особливо швидко приживаються і втрачають новизну ті неологізми, які вживаються в побуті, у діловому спілкуванні, у пресі і т.д. Адже, порівняно недавно з'явилися такі слова як електорат, мобільний телефон, сайт, а проте їх ніхто неологізмами не вважає.

Швидше приживається неологізм, який утворився з двох чи кількох загальновідомих, загальновживаних слів: мирне співіснування, служба побуту, залізна завіса, холодна війна, культурні контакти, комп'ютерний вірус.

Слова, які активно увійшли до лексичного складу швидко втрачають новизну. Ми їх починаємо сприймати не як неологізми, не за ступенем новизни, а за місцем їх вживання. Неологізми міцно увійшли в мову ділової документації. Такі слова пов'язані з суспільно-політичною та економічною сферою життя. Це - назви установ (Національний банк України); нових органів управління (ПФЛ - професіональна футбольна ліга); нових професій (менеджер, дилер, дизайнер, брокер, маклер, мерчендайзер); нових виробничих дій та станів (євроремонт).

У ділових паперах вживаються всі різновиди неологізмів, особливо - абревіатури: ПБ - патентне бюро, ОЦ - обчислювальний центр, ПДВ - податок на додану вартість. Але абревіатурами не слід зловживати. Треба дотримуватися норм, які впорядковують використання складноскорочених слів у різних стилях мовлення.

Прагнення до оригінальності призводить, у багатьох випадках, до невиправданого створення неологізмів, що не відповідають природі української мови.

Ці слова стають зайвими, невиразними дублетами загальновживаних слів. Такі неологізми ускладнюють розуміння тексту, відволікають увагу читача на "відгадування" значення новотворів.

Якщо в науковій, офіційно-діловій літературі неологізми, увійшовши до загального вжитку, виконують, в основному, номінативну функцію, то у творах художньої літератури використання неологізмів пов'язане з явно вираженим стилістичним завданням.

Використання таких неологізмів є досить небезпечним для наукового й офіційно-ділового стилю, оскільки тут не допускаються вживання експресивної лексики, наприклад: безхлібно (П.Тичина), канцелярствувати (В.Маяковський), розпетльовувати (О.Вишня).

2.8 Синоніми у професійному мовленні

Синоніми (від грец. - однойменність) - слова, тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням. Наприклад: сміливий - хоробрий, відважний, безстрашний, героїчний; квиток - білет; положення - становище, стан; суспільний - громадський тощо.

Виділяють такі види синонімів: семантичні (ідеографічні), стилістичні, абсолютні.

Семантичні (ідеографічні) - виступають як засіб уточнення, виділення, деталізації будь-якої ознаки поняття, наприклад, необґрунтований, невмотивований, безґрунтовний (який не має підстав для певних тверджень), неслушний (який позбавлений достатньої кількості даних), довільний, голослівний (який бездоказовий), неправомірний, не аргументований, недоказовий (який не має законних підстав) об'єднуються за загальним значенням безпідставний, але кожне з них має певний смисловий відтінок.

Стилістичні синоніми розрізняються за сферою вживання, емоційним забарвленням, образністю тощо. Наприклад, гепати - емоційно забарвлений синонім до слів стукати, бити; говорити - ректи, балакати.

Абсолютні - слова-синоніми, які мають однакове значення і вживаються як цілком тотожні: алфавіт - абетка - азбука, буква - літера, процент - відсоток, індустрія - промисловість, голкіпер - воротар.

Заміна термінологічних словосполучень однослівними термінами є також причиною утворення синонімів-дублетів (абсолютних синонімів): втратити свідомість - знепритомніти; нерухоме майно - нерухомість; листок непрацездатності - лікарняний; заробітна плата - зарплата; вихід з громадянства - експатріація; злочинна дія - злочин.

Абсолютні синоніми виникають внаслідок використання повних форм вираження юридичних понять і їх абревіатурних варіантів: ВВСУ - Вісник Верховного Суду України; КЗпП - Кодекс законів про працю; ПДВ - податок на додану вартість; МВС - Міністерство внутрішніх справ; КПК - Кримінально-процесуальний кодекс тощо. Така синонімія пояснюється прагненням до стислості терміна. Вони мають тотожне значення і цілком взаємозамінні. У ділових документах можна використовувати обидві ці форми, але спочатку варто використати повну назву, а в подальшому замінити її абревіатурою.

Більшість з абсолютних синонімів виникають внаслідок існування питомого та іншомовного терміна, двох запозичених термінів або двох українських термінів: уважно - пильно, справочинство - діловодство, адвокат - захисник, варта - сторожа - караул, відчай - розпач, процент - відсоток, наклепник - обмовник, засновник - фундатор, репарація - контрибуція, катування - тортури, юрист - правник, арешт - затримання, форпост - аванпост, юридичний - правовий, фактор - чинник, інвестор - вкладник, дефект - недолік, вада тощо. Зважаючи на це, потрібно користуватися правилами, які регулюють вживання слів іншомовного походження.

Наведені приклади є зразками лексичних синонімів. Але коли йдеться про синоніміку в широкому розумінні, треба розглянути й інші типи синонімів, крім лексичних.

Морфологічні синоніми - це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: співає - співа, літає - літа, питає - пита, лунає - луна, синьому - синім, великому - великім. Перші компоненти цих синонімічних пар нейтральні з погляду літературної нормативності, другі теж літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (поезія, розмовна мова).

Синтаксичні синоніми - різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї ж думки: для створення (нейтральний варіант з відтінком книжності), щоб створити (нейтральний варіант), з метою створення (книжно-офіційний варіант).

Словотвірна синонімія - наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико-стилістичними відтінками: темніти - темнішати; завірення - завірювання; засвідчення - засвідчування; доповнення - доповнювання; насильний - насильницький; розшук - розшукання - розшукування; шантажник - шантажист. Ці пари показують різницю в характеристиці позначуваного ними поняття (у даному випадку процесу) щодо тривалості. Очевидно, перевагу слід надавати лише одному варіанту, адже в термінології не завжди існує необхідність наголошувати на тривалості процесу.

Фразеологічні синоніми - варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття. Наприклад: "бути байдужим до чогось" - тримати нейтралітет, моя хата скраю, про мене - хай вовк траву їсть; "марно витрачати гроші, заробіток тощо" - кидати гроші на вітер, смітити грішми, тринькати гроші. Тільки перший варіант може використовуватись у офіційно-діловому стилі.

Фонетичні синоніми - різні форми того самого слова: імення - ймення, іти - йти, учитель - вчитель, уже - вже, узяти - взяти.

Точність і виразність змісту документа часто залежить від того, наскільки правильно і доречно підібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути двозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон. Незнання синонімічних можливостей мови є причиною появи багатьох помилок. Наприклад, у діловому стилі досить часто вживаються синоніми: робітник (людина, що працює на промисловому підприємстві); працівник - ширше поняття, ніж робітник (газетний працівник, науковий працівник, соціальний працівник, торговельний працівник); співробітник - компонент назви посади (старший науковий співробітник). Слово праця вживається вужче, ніж слово робота; наприклад: наша праця є дуже важкою - краще наша робота є; праці вчених знаходяться у бібліотеці. Усі три слова позначають працюючу людину, але за кожним з них закріплена певна сфера вживання.

Досить часто при перекладі з російської мови слід пам'ятати, що до одного слова в російській мові, в українській мові - існує цілий синонімічний ряд (два і більше відповідники). Порівняємо: рос. заместитель - укр. заступник і замісник. Заступник - це офіційна назва постійної особи; замісник - це людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки; рос. билет - укр. білет, квиток. Квиток - вживається у словосполученнях: театральний квиток, студентський квиток тощо. Білет - кредитний, банківський, екзаменаційний.

Російському слову "положение" в українській відповідає три слова: положення, становище, стан. Положення - це зведення правил, законів, наукове твердження та спосіб розміщення тіла в просторі (горизонтальне положення, основні положення математики, положення про дострокові вибори). Становище - це обстановка, ситуація, обставини життя людини і суспільства (міжнародне становище, знайти вихід із певного становища, офіційне становище). Стан - це слово, що означає суму якостей чогось на певний момент (стан економіки, фінансів, справ, хворого). Скоро - коли йдеться про час, швидко - на позначення інтенсивності руху.

При складанні документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів-термінів.

Зважаючи на нейтральність лексики офіційно-ділового та наукового стилів не допускається вживання стилістичних синонімів, які мають емоційне забарвлення: солдат (нейтр.) - воїн, батьківщина (нейтр.) - вітчизна, кашляти (нейтр.) - кахикати (розмовн.).

Не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, а друге власне українським (контракт - угода, договір; дефект - недолік, вада). Навіть якщо синоніми є дублетами (тобто абсолютно тотожними), варто використовувати у документах тільки одну форму, що полегшує розуміння тексту (крім абревіатур): іспит - екзамен, процент - відсоток.

Синоніми потрібно використовувати з точним урахуванням відтінків значень, особливо, коли перекладаємо текст з російської мови на українську і навпаки. Наприклад: відносини (виробничі, дипломатичні, ринкові); стосунки (дружні стосунки, родинні стосунки). У російській мові є один відповідник до цих слів - отношения.

У текстах ділового стилю уникають емоційно забарвлених висловів, натомість вживають описові звороти нейтрального характеру. Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз) - описових зворотів, за допомогою яких явище, предмет, особа називається не прямо, а описово, через характерні їх риси. Наприклад: чорне золото, замість кам'яне вугілля; легені планети - ліс; невидима смерть - радіація; біле золото - бавовна, артерії планети - ріки.

Досить активно у діловому мовленні вживаються евфемізми - описові вислови, які пом'якшено передають те чи інше слово, висловлювання, які вважають неприємними, нетактовними, грубими або непристойними. У тексті вони виступають у функції контекстуальних синонімів. Так, наприклад, в офіційно-діловому документі, зокрема некролозі, не вживається слово помер. Його заміняють: заснув навіки, пішов від нас, наша наука втратила, пішов з життя тощо.

Якщо слово має занадто емоційний характер, то воно заміняється нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиячити добирають описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння. Замість брехати вживаються евфемізми помилятися, говорити неправду, відходити від істини та ін.

Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити заборонено!), їх можна пом'якшити такими висловлюваннями: Просимо не палити. У нас не курять. Евфемістичними у професійному мовленні є такі вислови: припуститися протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем, припустився фінансових надуживань. Однак вживання таких евфемізмів не завжди є доцільним, оскільки вони можуть дати неправильне тлумачення змісту документу. Тому використовувати такі слова слід обмежено.

2.9 Пароніми у професійному мовленні

Пароніми - слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: нагода -пригода, адрес - адреса, дільниця - ділянка. Пароніми мають, переважно, однаковий корінь, а відрізняються суфіксом, префіксом, кількома літерами в закінченні, наявністю чи відсутністю частки -ся (-сь).

Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше - три або більше (дипломат - дипломант - дипломник). За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп:

1. Синонімічні (важкий - тяжкий, привабливий - принадливий).

2. Антонімічні (прогрес - регрес, адресат - адресант).

3. Що мають семантичну близькість (витратити - затратити, вирізнятися - відрізнятися).

4. Тематичні пароніми (абонент - абонемент, пам'ятка - пам'ятник).

У паронімах головне - їх смислове розрізнення. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі в їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Щоб таких помилок не траплялося, слід уточнювати значення слова, звертаючись до словників: оснований - той, що базується на чомусь, заснований - створений, розпочатий; дипломант - переможець конкурсу, дипломник - автор дипломної роботи; додержувати - виконувати щось точно, забезпечувати наявність чогось (додержувати слова, порядку), додержуватися - бути прихильником якихось думок, певних поглядів, переконань; покажчик - напис, стрілка, довідник, показник - наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: предметний покажчик, економічний показник; економічний - 1) який стосується сукупності суспільно-виробничих відносин, господарського життя тощо: економічна криза, економічний журнал; 2) вигідний у господарському відношенні: економічна техніка; економний - той, що ощадливо витрачає щось, сприяє економії: бути економним, економна людина.

Помилки щодо вживання паронімів особливо небезпечні у діловому мовленні, оскільки вони можуть спотворити зміст усього документа: макроклімат - клімат великих просторів землі; мікроклімат - клімат невеликих просторів, обумовлений особливостями місцевості - ліс, болото і т.д.; парламентер - особа, що направляється однією воюючою стороною до іншої; парламентар - член парламенту.

2.10 Омоніми та багатозначні слова у професійному мовленні

Омоніми - це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням або написанням. Використання омонімів становить неабияку трудність у практиці слововживання, оскільки точність їх застосування залежить від знання мовцем лексичного складу мови і від того, наскільки цим знанням відповідають знання особи, яка користується документом.

Омоніми використовуються у діловому та науковому стилях без будь-яких стилістичних функцій (на відміну від публіцистичного, розмовного та художнього). Кожне слово в омонімічній парі - самостійна лексична одиниця, функціонування якої визначається потребами змісту фрази.

Існують різні шляхи виникнення омонімів:

1. У процесі словотворення: заговорити (почати процес мовлення), заговорити (стомити когось розмовою); злити (від дієслова лити), злити (від іменника злість).

2. Внаслідок історичних змін у фонетичній системі мови: три (числівник) і три (дієслово наказового способу)

3. Внаслідок запозичення з інших мов. Щоб уникнути неточності (а часом і ляпсусу), необхідно підготувати слухача до сприйняття цього слова, або сформулювати речення так, щоб було зрозуміло, що саме значить це слово. Наприклад: лава - "вид меблів", лава - "ряд, шеренга людей", лава - "великий забій у шахті", лава (італ.) - "природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщини у земній корі або з кратерів вулканів"; мул - "відкладення на дні водоймища", мул (лат.) - "домашня тварина"; клуб - "летюча маса диму, пари", клуб - "частина тіла людини або тварини", клуб (англ.) - "культурно-освітня організація"; бар (грец.) - "одиниця тиску", бар (фр.) - "берегова, вузька витягнута вздовж берега наносна смуга суходолу, здебільшого піщана", бар (англ.) - "невеликий ресторан, закусочна"; метр (грец.) - "одиниця довжини, віршовий розмір", метр (фр.) - "вчитель, вихователь, шаноблива назва людини"; морг (фр.) - "спеціально обладнане приміщення для зберігання трупів людей", морг (польс.) - "одиниця земельної площі в Польщі, Литві, становить близько 0,6 га."; кома (грец.) - "стан непритомності з порушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функцій - кровообігу, дихання", кома - "синтаксичний знак", кома - "газова туманність оболонки ядра комети, що разом з ним утворює голову комети".

Використовуючи в документах таку групу омонімів як омографи (слова різні за значенням, однакові за написанням, але відмінні за вимовою), варто проставляти над ними знак наголосу, для розрізнення значення цих слів, наприклад: колос (рослини) - колос (мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса, або переносно - предмет, створіння надзвичайно великого розміру); атлас (гр. - систематизований збірник географічних чи історичних карт, зображень рослин, тварин, малюнків, таблиць тощо), атлас (араб. - шовкова або напівшовкова тканина з блискучою лицьовою поверхнею).

Для слов'янських мов характерне явище міжмовної омонімії. Так, в українській і російській мовах є чимало слів, близьких або тотожних за звуковим складом, але нічого спільного за значенням вони не мають. Такі слова, як рос. пыльный (у значенні пил, покритий пилом) і укр. пильний (у значенні уважний); рос. пытать (у значенні катувати, мучити) і укр. питати (у значенні запитувати); рос. кроватка (у значенні ліжко) і укр. краватка (у значенні галстук). Такі слова створюють певні труднощі при перекладі з іншої мови.

Із зовнішнього погляду близьким явищем до омонімії є полісемія (багатозначність). Але своїм змістом явище омонімії суттєво відрізняється від багатозначності. Кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково так чи інакше пов'язане з його первинним значенням, бо розвивається воно внаслідок певної подібності визначуваних понять. Наприклад, в юриспруденції існує кілька значень терміну автономія - політична автономія, культурно-національна автономія, адміністративна автономія - всі ці значення також не виходять за межі одного слова, бо є лише відгалуженням від його первинного значення (форма самоврядування).

Ті слова, що перебувають в омонімічних відношеннях, семантичної спільності не мають, наприклад, дієта (грец.) - спеціально розроблений режим харчування здорової і хворої людини; дієта (лат.) - утримання, що його одержують депутати парламентів деяких капіталістичних країн.

Таким чином, багатозначність - це тотожність слова при наявності в нього двох або більше виразно відмінних значень, а омонімія - це зовнішній збіг за звуковою оболонкою двох або більше різних слів.

Отже, здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією. Слово, первісно однозначне, поступово може набувати нових значень. Наприклад, скарбниця - 1) Урядова установа, яка відає державними коштами; 2) Місце, приміщення, де зберігають скарби; 3) Місце зосередження яких-небудь природних цінностей; 4) Сукупність культурних та духовних цінностей.

Багатозначні слова вимагають точного контексту, який не допускав би двозначного чи спотвореного сприйняття змісту, наприклад: двірник - працівник, двірник - пристрій для витирання скла в автомобілі. Причиною непорозумінь став двірник. Хто саме? Людина чи пристрій?

Зважаючи на те, що науковий та офіційно-діловий стилі вимагають максимально точного позначення поняття, у наукових працях та офіційних документах переважають однозначні слова, а багатозначні вживаються лише у прямому, що забезпечує правильне сприйняття тексту.

Конфронтація - 1) юрид. Очна ставка із свідками протилежної сторони; 2) Перен. - становище, коли якісь особи або держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою.

Фундаментальний - 1) Міцний, великий; 2) Основний, головний; 3) Перен. - обґрунтований, солідний, позитивний.

Фундамент - 1) Основа будинку, машини тощо; 2) Перен. - основа, підпора, підвалина.

Фракція - 1) Організована група членів політичної партії; 2) Угрупування всередині політичної партії, яке виступає з власною платформою, відмінною від основної лінії партії; 3) хім. Частина суміші рідин, що відокремлюється дробовою (фракційною) перегонкою.

Значення багатозначного слова може розкриватись у словосполученні, в якому друге слово є іменником або прикметником, наприклад: муніципальна поліція - таємна поліція.

Необхідно пам'ятати, що першим правилом вибору слова у будь-якій сфері спілкування є чітке знання мовцями його значення. При вживанні слова у неправильному значенні або контексті зміст висловлювання стає перекрученим, незрозумілим, отже, спілкування може втратити свою ефективність: Слідчий проглянув помилки у протоколі (незрозуміло, ознайомився слідчий з помилками, що допущені у протоколі, чи він пропустив помилки, не помітив їх при перевірці).

Отже, у мові, і, зокрема, у офіційно-діловому стилі зустрічається багатозначні слова та омоніми. Уникання такої лексики неможливе, тому, використовуючи її, треба уточнювати зміст слова, проставляти наголос.

Використання канцеляризмів у професійному мовленні

В офіційно-діловому стилі дуже поширені канцеляризми - слова, словосполучення, граматичні форми і конструкції, властиві, переважно, офіційно-діловому стилю. У документах вони забезпечують "казенний" характер, позбавляють документ емоційності, надають безособового характеру, наприклад: доводжу до вашого відома (замість повідомляю), необхідно вжити термінових заходів (замість треба), такий стан речей є неприпустимим (замість це неприпустимо), в результаті ретельного розслідування (замість розслідуючи), мали місце (замість було).

Для канцелярського стилю характерним є віддієслівні іменники з суфіксами -ення, -ання: засвідчення, використання, забезпечення, закріплення.

Дуже часто віддієслівні іменники вживаються у сполученні з відіменними прийменниками у справі, у відношенні, в плані, в силу, за рахунок, згідно з, в результаті, з метою, по лінії. Наприклад: Цей закон відіграє велику роль у справі зміцнення зв'язків між обласними центрами; З метою забезпечення шкіл навчальними посібниками створено фонд "Випускник".

Зловживання канцеляризмами та іншими словесними штампами призводить до багатослів'я. Намагаючись надати висловлюванню велику значимість, дуже часто простим думкам надають складну словесну форму, в результаті чого зміст речення втрачає свою чіткість, зрозумілість.

Канцеляризми властиві для офіційно-ділового стилю, однак у інших стилях вони тягнуть за собою появу такого небажаного явища, як мовні штампи, "слова-паразити", тавтологія, плеоназм і т.п.

Штампи у слововживанні

Наша мова надзвичайно багата засобами вираження. Однак не слід забувати і того, що в ній є дуже багато слів і зворотів, які втратили від частого вживання свою свіжість, яскравість, роблять нашу мову бідною, сухою. Такі слова і вирази прийнято називати мовними штампами. Отже, мовні штампи - це вислови, які механічно відтворюються і в результаті багаторазового повторення втратили свою образність і стилістичну виразність (боротьба по винищенню, експеримент по застосуванню).

Найбільш часто штампи зустрічаються у мові тих, хто за родом своєї діяльності повинен постійно користуватись монологічною мовою (кореспонденти, лектори, вчителі тощо). Головною причиною породження штампів є відсутність в авторській мові тих засобів, які допомогли б швидко, зручно й економно висловити думку. Тому й спостерігається нанизування кількох абстрактних слів, розташованих поряд: питання підвищення; забезпечення виконання; здійснення завдання; виконання зобов'язання. У таких випадках найкраще один із іменників (перший) замінити інфінітивом: забезпечити виконання; виконати зобов'язання. Слово питання слід уникати, зважаючи на широкий діапазон його значення (предмет думки, завдання, навіть проблема). Не рекомендується користуватись цим словом, розмірковуючи про прості, буденні речі, наприклад, питання придбання комп'ютерів розглядатиметься пізніше; питання про озеленення міста не розглядалося. Іноді в основу таких словосполучень вводяться слова робота, боротьба, експеримент, дослідження та ін., за якими йде не властивий загальнонародній мові прийменник по. Повторюючись у багатьох словосполученнях, він також штампує мову: робота по впровадженню, боротьба по винищенню, експеримент по застосуванню, дослідження по ліквідації, які треба змінювати словосполукою з прийменником з або зовсім змінювати (впроваджувати, винищувати, експеримент із застосуванням, дослідження з ліквідації).

Одні й ті самі слова-означення, що додаються часто до іменників у мовних кліше, також бувають штампами: мати велике значення, відігравати важливу роль, приділяти значну увагу, склалися певні стосунки, викликають значний інтерес, у даний час та ін. Особливо невиразні означення певний і даний, які потрібно замінювати конкретними прикметниками та займенниками - невеликий, незначний, цей.

Штампами вважаються й словосполучення, які часто повторюються і не несуть ніякої інформації, наприклад: треба сказати; слід зазначити; потрібно відзначити.

2.11 Мовні кліше у документах

Стислість, точність і уніфікованість документів забезпечується широким використанням мовних кліше. Кліше - стандартні мовні одиниці, яким властивий постійний склад компонентів, закріпленість за певними ситуаціями, що спричинено позамовними чинниками, або формою, жанром спілкування: встановити контроль; визвольний рух; взяти участь; патріотичне виховання; посилення боротьби із зловживаннями; ринкова економіка; організована злочинність; у зв'язку з; закон прийнято в першому читанні; з метою перевірки.

Поява кліше пов'язана з частотністю й повторюваністю ситуації. Якщо в інших функціональних стилях кліше є, як правило, стилістичним недоліком, помилкою, то в офіційно-діловому стилі сприймається як звичайний, обов'язковий компонент. Наявність стандартних висловів полегшує, скорочує процес укладання текстів.

Вирізняють такі види кліше:

- прості, що складаються із двох слів: мати на увазі; екстремальна ситуація; плинність кадрів; оголосити подяку; вжити заходів; накласти стягнення;

- ускладнені, що мають більше двох слів: брати участь у заходах; входити в коло інтересів; вжити суворих заходів; накласти дисциплінарне стягнення;

- складні, що практично мають у своїй структурі два простих кліше, які поєднані в один блок: відділ боротьби з незаконним обігом наркотиків; контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Часто в діловому спілкуванні спостерігаються неточності у вживанні кліше. Помилками, зокрема, можна вважати використання таких структур (як правило, за іншомовними моделями): більша половина (треба більша частина), переважна більшість (треба більшість), зняти з займаної посади (треба зняти з посади), прейскурант цін (треба прейскурант) і т.д.

2.12 Тавтологія. Плеоназм. Зайві слова

Тавтологія (грец. те саме слово) - поєднання однокореневих слів для посилення експресивних відтінків позначуваних ними понять. У багатьох випадках тавтологія свідчить про бідність словникового запасу того, хто говорить і пише. Тавтологія як спеціальний прийом створює певну надлишковість, або збагачує вислів додатковими відтінками - і змістовими, і експресивними, наприклад: Знання іноземних мов бібліотекарями безумовно позначається на якості роботи при обробці книг і роботі з каталогами.

Помилки такого типу можна легко виправити: одне з повторюваних слів замінюється синонімом або зовсім викидається з тексту (якості роботи з книгами та каталогами). Однак тавтологія не завжди вважається негативним явищем у мові. Тавтологічні сполуки - характерна риса народнопоетичних творів: з діда-прадіда, з давніх-давен, тьма-тьмуща, рано-пораненьку.

Однак у науковому, публіцистичному, офіційно-діловому стилях тавтологія - це мовленнєва помилка. Наприклад, поширені в цих стилях вислови типу за свідченням свідків (бажано за свідченням очевидців), зобразити образ злочинця (намалювати, відтворити образ злочинця), зробити роботу (виконати роботу), прорахунки враховано (недоліки враховано).

Про явище тавтології треба пам'ятати при перекладі з російської мови на українську і навпаки: відсутні в оригіналі однакові або однокореневі слова можуть з'явитись при перекладі. Наприклад: Российское правительство получило официальное письмо от соседнего государства. При дослівному перекладі українською, речення буде містити тавтологію: Російський уряд одержав офіційного листа від сусідньої держави. Речення "Він висловився дотепно, вживши фразеологічний вираз" у російському перекладі також може звучати невдало: Он выразился остроумно, употребив фразеологическое выражение. Щоб уникнути небажаної тавтології, слід підібрати синоніми до одного зі слів тавтологічної пари: выразился - высказался, выражение - оборот, сочетание і тому подібне. В інших випадках потрібно змінювати структуру речення: Російському урядові було надіслано офіційного листа від сусідньої держави.

Не кожне повторення спільнокореневих слів може вважатися мовною помилкою. Існує багато словосполучень, у яких тавтологія неминуча, наприклад: словник іншомовних слів, чорні чорнила, загадати загадку, розмовна мова, зупинитися на зупинці, закрити кришкою.

З тавтологією дуже тісно пов'язане й інше мовне явище, що називається плеоназмом. Воно полягає в тому, що у тексті опиняються поряд однозначні слова і вирази. Так, дуже часто до іменника додають прикметник-уточнення, який за змістом майже співпадає з іменником, а тому є непотрібним, зайвим, наприклад: переважна більшість (слово більшість уже включає поняття переваги), пам'ятний сувенір (сувенір і є "подарунок на пам'ять"), вільна вакансія (вакансія - вільна, незаймана посада), сміливий ризик (ризик завжди пов'язаний зі сміливістю), адреса проживання (адреса - місце, де людина проживає).

Іноді плеоназм виникає в результаті поєднання українського слова з іншомовним, наприклад: прейскурант цін (Preis з німецької "ціна"); промислова індустрія (промисловість й індустрія - синоніми); старий ветеран (лат. veteranus - "старий, досвідчений, переносно - той, хто довго працював на якійсь ниві діяльності); окремі епізодичні явища (грец. епізодичний - окремий, випадковий); перспектива на майбутнє (франц. перспектива - види, плани на майбутнє); своя автобіографія (в слові автобіографія вже включено поняття "своя"). Деякі плеонастичні словосполучення закріпилися у мові і не вважаються сьогодні порушенням лексичних норм. Це такі вирази, як: експонат виставки (лат. ехроnо - виставляю напоказ), монументальний пам'ятник (лат. monumentum - знак пам'яті), реальна дійсність (лат. realism - дійсний), букіністична книга (фр. bouquin - стара книга).

До плеоназмів належить також невмотивоване поєднання у вузькому контексті синонімів, які дублюють значення один одного: схвалити рішення одностайно і однодушно, виявляти до когось неповагу і непошану тощо.

Негативно впливає на мову перевантаження речень зайвими словами. Наприклад: У травні місяці було не виплачено заробітну плату (слово місяць є зайвим); О двадцять другій годині вечора відбудеться концерт (слово вечір - зайве).

Дуже багато зайвих слів зустрічається у діловому листуванні: Власноручний підпис громадянина (підпис громадянина); На сьогоднішні день конструкторське бюро розробляє (конструкторське бюро розробляє); Додатки до тексту (додаток 1); Вважаємо за можливе просити (просимо); Поспішаємо повідомити (повідомляємо); Надсилаємо на підпис і затвердження (надсилаємо на розгляд).

Зайвими бувають слова даний, певний, так би мовити, взагалі, тобто. Багато з них належать до числа вставних слів, однак, втрачаючи модальність, вони перетворюються на слова-паразити.



3. Морфологічні засоби професійного мовлення

3.1 Іменник як частина мови

Іменник (имя существительное) - це частина мови, що називає предмети, істоти, явища природи, узагальнені ознаки або дії і відповідає на питання хто? що? Наприклад: парта, біолог, дощ, читання. Іменники мають граматичні категорії роду (чоловічого, жіночого, середнього), числа (однина, множина), відмінка. Змінювані іменники поділяються на чотири відміни. До першої відміни належать іменники чоловічого, жіночого роду на -а, -я (Марія, фірма); до другої - чоловічого роду з нульовим закінченням (бюджет), закінченням -о (Дніпро), середнього роду із закінченням -о, -е, -я (знання, поле, місто); до третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати (швидкість, радість); до четвертої відміни належать іменники середнього роду, що мають закінчення -а, -я і при відмінюванні приймають суфікси -ат, -ят, -ен (ім'я - імені, дівча - дівчати, ягня - ягняти). Іменники першої та другої відміни поділяються на три групи - тверду (степ, студент), м'яку (зоря, день), мішану (межа, площа).

В українській мові є іменники, які не належать до жодної з названих відмін: 1) загальні і власні назви іншомовного походження на -а: бра, Нікарагуа; на - о: трюмо, Токіо; на -у (ю): рагу, Баку; на -е (є): фойє, Данте; на -і (ї): леді, Кутаїсі, Луї; 2) іншомовні загальні назви осіб жіночої статі та імена і прізвища з кінцевим приголосним: міс, місіс, мадам, Жаклін; 3) іншомовні імена і прізвища з кінцевими наголошеними голосними -о, -а, -я: Золя, Ніколя, Дюма; 4) російські прізвища на -их, -ово: Черних, Сірих, Острово; 5) українські жіночі прізвища на - о і приголосні: Галина Грищенко, Надія Вихованець; 6) буквені та комбіновані абревіатури: СБУ, ФІФА, міськвно.

Іменники за значенням поділяються на конкретні (університет), абстрактні (навчання); власні (Київ), загальні (місто); істоти (людина), неістоти (документ); збірні (студентство) та одиничні іменники (зернина - зерно); речовинні іменники (сіль).

Іменник може виконувати синтаксичну роль підмета, означення, іменної частини складеного присудка, обставини, додатка.

3.2 Категорія роду іменників у сучасній українській мові

Всі іменники у формі однини (і відмінювані, і невідмінювані) мають категорію роду: Київ - чол. р., Одеса - ж. р., Запоріжжя - сер. р., пенальті - сер. р., По (ріка) - ж. р.

Родові значення в українській мові виражаються морфологічними, словотвірними, синтаксичними та лексичними (семантичними) засобами.

До морфологічних засобів належить система закінчень. Кожний рід має свою типову систему закінчень: чоловічий - -о, -а, -у, -о, -ом, -і (Дніпро); жіночий - -а, -и, -і, -у, -ою, -і (вода); середній - е, -я, -ю, -е, -ем, -і (поле).

...