Українська мова професійного спрямування

Для підкреслення поваги, ввічливості в усному й писемному професійному мовленні вживається займенник Ви (у заявах, запрошеннях, офіційних листах, приватних листах, адресованих старшій за віком особі): Прошу Вашого дозволу на поїздку, Одержав Вашого листа. При займеннику Ви дієслово-присудок вживається у множині: Ви сказали, Ви повідомили.

Займенник Ви (Вам) (наприклад: Надсилаємо Вам для ознайомлення) теж можна уникати, що створить загальне враження строгої об'єктивності викладу, типової для ділового стилю: Надсилаємо для ознайомлення .

Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенників Ви, Вас, Вам, Вами змінює спрямування й тональність висловлювання. Так, звороти типу пропоную з'явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовими займенниками Вам, Вас, Вами. Наприклад: Пропоную Вам з'явитись; Прошу Вас уточнити. Введення у текст особового займенника пом'якшує категоричність вимоги.

Якщо більшість документів оформляється офіційно від третьої особи і не містить займенника, то в особових документах чи при адресуванні певній особі вживається особовий займенник я (в автобіографіях, дорученнях, розписках).

Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному (крім тих випадків, коли є відтінок автобіографічності) стилях замінюється авторським ми з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, а також, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого ( у процесі дослідження ми дійшли таких висновків).

Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено - я запровадив, нами запропоновано - ми запропонували, ними переказано - вони переказали, вами доведено - ви довели.

Не рекомендується використовувати у документах вказівний займенник це при переліку. Наприклад, у такому контексті: Доповідачі говорили і про недоліки, і про досягнення. Це слід врахувати в подальшій роботі (з протоколу). Незрозуміло, що слід врахувати: позитивне, чи негативне? Директор звільнив Петренка з займаної посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Яке ж рішення не схвалюють у колективі, про призначення Остапенка чи про звільнення Петренка?

Присвійний займенник свій не вживається у діловому документі, оскільки він, як правило, дублює вже наявне у тексті слово. Наприклад: Петренко В.П. не справився зі своїми обов'язками диспетчера.

Вживання присвійного займенника свій може, деколи, спричинити двозначність у тексті, наприклад: Представник митниці наказав депутатові віддати свій паспорт. У даному реченні займенник свій може стосуватися як іменника представник, так і іменника депутат. Тому, щоб внести ясність, речення слід змінити: Представник митниці наказав, щоб депутат віддав свій паспорт.

Займенники усякий (всякий), будь-який, кожний є близькими (синонімічними), але не тотожними за значенням. Займенник усякий вживається з відтінком узагальнення (У нашому класі є всякі учні); будь-який має значення такого, якому не віддається перевага у виборі, який завгодно на вибір (Мене влаштує будь-який квиток). Кожний (кожен) - означає виділення будь-якого предмета з кола однорідних. Наприклад: Кожний документ в кінці року здається в архів.

У деяких випадках займенники усякий (всякий), кожний, будь-який можуть заміняти один одного без будь-яких смислових змін, наприклад: Кожна (або всяка) людина прагне бути щасливою; Президент зможе відповісти на будь-яке (всяке) запитання (заміна можлива).

Паралельні форми означального займенника кожний і кожен використовуються в усіх стилях мови, але в офіційно-діловому мовленні надається перевага формі кожний.

Займенник усякий (всякий) вживається переважно у розмовному мовленні, та художньому стилі. Наприклад: У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко).

Займенник будь-який вживається у публіцистичному і науковому стилях. Наприклад: Сучасний Київ можна порівняти з будь-якою європейською столицею.

Займенник будь-який дуже часто під впливом російської мови замінюється прикметником любий. Наприклад: Завтра ми надамо вам любу (треба будь-яку) інформацію з питань, що належать до нашої компетенції.

Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні перевагу слід надавати займеннику їхній, а не їх (від - вони): їх обладнання - їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції - надійшли їхні пропозиції, реалізовано їх продукцію - реалізовано їхню продукцію.

На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ - що: студент, який навчається; юрист, який захищає; контракт, що був підписаний

Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі студенти). Не можна забувати, що основне значення слова окремий - це "незалежний". Наприклад: Не виконали план окремі підприємства міста. Як зрозуміти цю фразу: деякі, певні чи самостійні, незалежні?

Російським прислівникам по-моему, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на: На нашу думку, на Ваш розсуд, як на мене.

Неозначені займенники, зокрема ті, у яких є частки аби-, казна-, хтозна: абихто, казна-хто, хтозна-що, абиякий вживається у розмовному мовленні. Займенники будь-хто, будь-який, будь-що зустрічаються у художньому і публіцистичному стилях.

Не вживаються у документах і архаїчні форми вказівних займенників: тая, тую, тії, цяя, ції, теє, такая, такеє, отакий та інші, що надають мові експресивного забарвлення: І там степи, і тут степи, та тут не такії (Т.Шевченко).

У документах вживаються тільки нормативні форми займенників: у чиїм - у чийому, мойого - мого, твойого - твого, сі - ці, цеї - цієї, сей - цей та ін. Перші приклади є розмовними, діалектними.

3.18 Числівник як частина мови

Числівник (имя числительное) - це повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи порядок предметів при лічбі і відповідають на питання скільки? котрий? котра? котре?

За значенням, структурно-граматичними властивостями та характером вживання числівники поділяються на кількісні й порядкові (перший, двадцять другий). Кількісні числівники, в свою чергу, поділяються на чотири групи: власне кількісні (два, двадцять, п'ятдесят); неозначено-кількісні (багато, кілька, кільканадцять); збірні (троє, обидва, десятеро); дробові (п'ять шостих, нуль цілих і сім десятих).

За будовою і особливостями творення числівники поділяються на три групи: прості, складні, складені.

Простими називаються однослівні числівники з непохідною основою, яка дорівнює кореню: сорок, сто, чотири, трильйон.

Складними називаються числівники, що утворилися з коренів двох числівників, об'єднаних в одне слово: одинадцять, двісті, дев'ятсот, півтора, півтораста.

Складеними називаються ті, що складаються з двох і більше простих або складних числівників: двадцять п'ять, сорок шість, сімсот сімдесят вісім, одна друга, три сьомих.

Числівники слід відрізняти від кількісних іменників: один - одиниця; два - двійка, пара; п'ять - п'ятірка; одна третя - третина; одна десята - десятина; сто - сотня.

Числівники, як правило, не змінюються за родами та числами. Родові ознаки мають тільки числівники нуль, один (ч. р.), одна (ж. р.), одне, одно (с. р.), мільйон, трильйон (ч .р.), тисяча (ж. р.).

За числами числівники також не змінюються, крім числівника один (одні - множина).

Відмінювання числівників

За нормами української літературної мови відмінюються всі розряди числівників. Поширеними помилками є вживання ненормативних форм числівників, а також часткове відмінювання складних і складених форм. Власне кількісні, дробові числівники та деякі неозначено-кількісні числівники виступають у формах шести відмінків. Виділяються такі типи відмінювання:

1. Числівник один, одна, одно (одне). У непрямих відмінках їхні закінчення збігаються з закінченнями прикметників твердої групи (крім Р. та О. відмінків жіночого роду):

Н.	один, одно (одне)	одна	одні
Р.	одного	однієї (одної)	одних
Д.	одному	одній	одним
З.	Н. або Р.	Н. або Р	Н. або Р.
О.	одним	однією (одною)	одними
М.	на одному (однім)	на одній	на одних

2. Числівники два, три, чотири у непрямих відмінках мають однакові закінчення (крім З. й О.): три, трьох, трьом, три, трьома, на трьох.

3. Числівники від п'яти до двадцяти, тридцять, а також від п'ятдесяти до вісімдесяти та кільканадцять, стонадцять, кількадесят становлять один тип відмінювання. У складних числівниках змінюється друга частина:

Н.	п'ять	одинадцять
Р.	п'яти , п'ятьох	одинадцяти, одинадцятьох
Д.	п'яти, п'ятьом	одинадцяти, одинадцятьом
З.	Н. або Р.	одинадцять, одинадцятьох
О.	п'ятьма, п'ятьома	одинадцятьма, одинадцятьома
М.	(на) п'яти, п'ятьох	(на) одинадцяти, одинадцятьох

У числівниках від п'ятдесяти до вісімдесяти, на відміну від російської мови, змінюються лише друга частина:

Н. сімдесят Р. сімдесяти, сімдесятьох Д. сімдесяти, сімдесятьом З. Н. або Р. О. сімдесятьма, сімдесятьома М. (на) сімдесяти, сімдесятьох

4. Числівники сорок, дев'яносто, сто у непрямих відмінках мають закінчення -а: сорок, сорока, сорока, сорок, сорока, сорока.

5. Складні назви сотень від двісті до дев'ятсот змінюються в обох частинах за таким зразком:

Н.	двісті	чотириста	шістсот
Р.	двохсот	чотирьохсот	шестисот
Д.	двомстам	чотирьомстам	шестистам
З.	двісті	чотириста	шістсот
О.	двомастами	чотирмастами	шістьмастами (шістьомастами)
М.	на двохстах	чотирьохстах	шестистах



У кінці першого компонента числівників п'ятсот - дев'ятсот м'який знак не ставиться.

6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники в однині: тисяча - за системою відмінювання іменників першої відміни мішаної групи; мільйон, мільярд - як іменники другої відміни твердої групи; нуль - як іменники другої відміни м'якої групи.

7. Дробові числівники відмінюються в обох частинах: чисельник змінюється як кількісний числівник, а знаменник - як порядковий (одна друга, одної (однієї) другої, одній другій, одну другу, одною (однією) другою, на одній другій). Керований іменник при цьому не змінюється: дві третіх гектара, двох третіх гектара, двом третім гектара.

8. Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.

9. З усіх збірних числівників повну систему відмінкових форм має слово обоє (обидва, обидві), що змінюється, як числівник два (обоє, обох, обом, обох і обоє, обома, на обох).

10. За цим же типом відмінюються неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, багато, небагато.

11. При відмінюванні всі збірні числівники мають форми відповідних кількісних числівників: четверо, чотирьох, чотирьом, шестеро, шістьох, шістьом і т. д.

12. У складених кількісних числівниках відмінюється кожне слово: сто п'ятдесят вісім, ста п'ятдесяти (п'ятдесятьох) восьми (вісьмох), ста п'ятдесяти (п'ятдесятьом) восьми (вісьмом)

13. У складених порядкових числівниках відмінюється остання частина: сто п'ятдесят восьмий, сто п'ятдесят восьмого, сто п'ятдесят восьмому

14. Числівник третій відмінюється як прикметник м'якої групи, усі інші порядкові числівники відмінюються, як прикметники твердої групи.

Зв'язок числівників з іменниками

У ділових паперах числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються.

1. Числівник один (одна, одне, одні) узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку, наприклад: одна проблема - однієї проблеми (Р. в.), одне запитання, один примірник.

2. Числівник два має дві форми роду: два протоколи (чол. р.), дві пропозиції (ж. р.).

3. Після числівників два, три, чотири, обидва (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини, наприклад: чотири путівки, два президенти, три студенти, тридцять чотири документи, два вікна.

При сполученні цих числівників з іменниками із суфіксом -ин, який зникає у формах множини, а також коли іменники в однині та множині мають різні основи (дівчина - дівчата, друг - друзі), останні набувають форми родового відмінка однини, наприклад: два громадянина, три селянина, чотири киянина, чотири друга.

У непрямих відмінках числівники два, три, чотири, обидва узгоджуються з іменником, наприклад: двох підручників, трьом хлопцям, чотирьох студентів.

Забезпечуючи граматичну правильність кількісно-іменникових словосполучень, варто одночасно подбати про їх смислову точність. Наприклад, вислів Зустрілися два Президенти можна зрозуміти по-різному: два Президенти однієї країни чи Президенти двох різних країн. Тому краще було б сказати: Зустрілися Президенти двох країн.

4. Після числівника п'ять і наступних іменники вживаються у формі родового відмінка множини, наприклад: сім заяв, шістнадцять комп'ютерів, п'ять книжок, шістсот сторінок. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменниками: у п'яти зошитах, двадцятьом юристам.

5. При числівниках тисяча, мільйон, мільярд, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини у всіх формах, наприклад: мільйон карбованців, тисяча гривень, нуль відсотків (але нуль звука), тисяча кілометрів - тисячі кілометрів.

6. З неозначено-кількісними та збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини, наприклад: декілька років, багато студентів, шестеро позивачів, троє людей.

7. Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини (якщо виміру підлягає один предмет або якась сукупність, неподільна єдність), наприклад: одна ціла і шість десятих гектара (а не гектарів), одна друга площі (Р. в.) - однієї другої площі (Р. в.), десять сотих землі (Р. в.) - десяти сотих землі (Р. в.). Іменник може вживатись у множині, якщо позначає вимір кількох однорідних предметів, а також коли числівник керує іменником множинної форми, наприклад: дві п'ятих Землі (планета) і земель (посівних площ), одна п'ята Філіппін. Іменник при цьому не відмінюється: дві третіх Карпат, двом третім Карпат

У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, третиною характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину, наприклад: один з половиною день, два з половиною метри, три з половиною літри; але п'ять з половиною років, шість з чвертю метрів.

У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: два і одна третя літра, двадцять і п'ять десятих процента.

8. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини, а числівник півтораста - у родовому відмінку множини, наприклад: півтора року, півтори доби, півтораста центнерів, півтораста кілометрів. Числівник півтора вимагає іменників чоловічого та середнього роду, а півтори - жіночого: півтора дня, півтори хвилини.

9. У сполученнях, що позначають дати (Восьме березня, Перше вересня), відмінюється тільки числівник: з Восьмим березня; до Восьмого березня. При поєднанні чисел зі словами дата, свято, день числівник і назва місяця вживаються у родовому відмінку: поздоровити зі святом Восьмого березня, підготувати до дня Першого вересня. Конструкції поздоровити зі святом Восьме березня, привітати зі святом Перше вересня належать до сфери розмовної мови.

10. Порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі, відмінку: п'ятий документ - п'ятого документа, сьомий автомобіль - сьомого автомобіля.

Точно визначений час виражається сполученням з прийменником о: о десятій годині; об: об одинадцятій годині. Неточно визначений час виражається сполученням з прийменником на: на шосту годину.

Запитуючи про час, слід уживати вислови: Котра година? О котрій годині? (а не: Яка година? Скільки годин?). Правильними відповідями є такі: За десять друга. Десять хвилин до другої. П'ять по третій. Четверта нуль п'ять. Восьма година тридцять хвилин. Пів на шосту. Чверть на третю. За чверть сьома. Половина шостої. Вислови без десяти сьома, без чверті шоста є скалькованими з російської мови.

Правила запису цифрової інформації у документах

У ділових паперах доводиться мати справу зі значною кількістю числових назв. Існують певні правила їх оформлення.

1. Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиницю виміру), записується словами, а не цифрами: комісія у складі трьох осіб; студентів повинно бути не більше чотирьох.

Так само записуються однозначні числівники, якими позначаються часові межі: випробування будуть тривати два - три місяці; за два місяці до закінчення терміну дії контракту.

Якщо однозначне число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами: продано 20 центнерів цукру; 40 гектарів землі.

Дата записується такими способами, наприклад: З 12 вересня 2005 року або з 12.09.2005, або все словами. Навчальні й фінансові роки мають такий зразок запису: у 2005/06 навчальному році.

2. Складні й складені числівники записуються цифрами, крім тих випадків, коли ними починаються речення: Було заплановано 12 виступів; Дванадцять виступів було заплановано на завтра.

3. Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи їх на класи за допомогою пропусків, наприклад: 8 789 563. У числах, що позначають номери (марки машин, механізмів), цифри на класи не розбивають, наприклад: р/р № 1234567859.

4. Порядковий числівник, що передається арабськими цифрами, вводиться в текст з відмінковими закінченнями (вироби 1-го сорту; радіоприймач 2-го класу). Якщо кілька (більше двох) порядкових числівників стоять поруч, відмінкове закінчення вживається лише один раз (курсанти 1, 2, 3-го курсів). Числівники не мають відмінкових закінчень, якщо вони стоять після іменників (малюнок 2, у кресленні 4, на с. 43), а також у датах (24 серпня 1991р.).

5. Деякі порядкові числівники для розрізнення позначаються в документах за допомогою римських цифр. Після римських цифр відмінкове закінчення не вводиться (назви місяців, кварталів). Наприклад: По середніх школах пройшов набір учнів до Х - XІІ класів; У ІІІ кварталі недовиконання становить 25 процентів.

6. Складні слова, де перша частина позначається цифрою, записується в документації комбіновано: 40-процентний, 12-томний, 70-річний. Другу частину таких назв дозволяється скорочувати, якщо це одиниця виміру: 60 км, 500 м. Одиниці виміру при числівниках, що позначають межу чогось, пишуться тільки раз: 20 - 30 шт., або від 20 до 30 км.

Якщо у тексті документа наводиться ряд числових значень величини, вираженої однією і тією ж одиницею виміру, то ця одиниця виміру вказується тільки після останньої цифри: 20; 40; 50 кг або 203040 см або 8.0, 8.5, 12.5 мм.

7. Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, що складається з цифр і слів (можна 473 000, а можна 473 тис.; можна 1 000 000, 1 млн. чи 10 у 5 степені). Словесно-цифровий запис не лише дає можливість скорочувати написання великих і малих чисел, а й значно полегшує їх сприймання.

8. У діловому стилі приблизна кількість відтворюється дуже обмеженим числом зворотів: понад, до, зверх, більше (більш), менше (менш): до вересня 2005 року.

9. Широко вживані в офіційно-діловому стилі дробові числівники, які у розмовному мовленні мають таку відтворюваність:

а) якщо ціла величина або чисельник позначається числами два, три, чотири, то ціла величина і знаменник матимуть закінчення -і: 2 3/7 - дві цілі три сьомі; 4 2/5 - чотири цілі дві п'яті, 3 4/9 - три цілі чотири дев'яті;

б) якщо ціла величина або чисельник позначаються іншими числами, то ціла величина і знаменник матимуть закінчення -их: 15 6/7 - п'ятнадцять цілих шість сьомих, 98 7/9 - дев'яносто вісім цілих сім дев'ятих.

10. Збірні числівники поєднуються:

а) з іменниками чоловічого роду: четверо студентів, п'ятеро громадян;

б) з особовими займенниками ми, ви, вони: їх було восьмеро, нас було двоє.

в) з множинними іменниками: двоє дверей, троє окулярів.

Не сполучаються зі збірними числівниками іменники на позначення високих та офіційних посад: сполучення на зразок п'ятеро президентів, троє міністрів, двоє маршалів вважаються усно-розмовними.

Цифровий запис дає можливість скорочувати словесну інформацію і є цілком нормативним там, де не вимагається особливої точності чи певної урочистості.

11. Словесний запис цифрової інформації зберігається у дипломатичному різновиді офіційно-ділового стилю, а також подекуди в інших різновидах там, де вимагається дотримання особливої точності. Наприклад: Конвенція укладена в Гаазі вісімнадцятого жовтня тисяча дев'ятсот сьомого року, в одному примірнику.

12. Грошові суми пишуться так: спочатку сума вказується цифрами, а в дужках - словами, наприклад: у розмірі 25 600 (двадцять п'ять тисяч шістсот) грн.; 578 (п'ятсот сімдесят вісім) грн.

Числівники як компоненти складних слів

Числівник один у складних словах має форму одно: одноліток, однокласник, одноколірний.

У двох формах виступають (у складних іменниках і прикметниках) числівники два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири-, виступають у словах, другий компонент яких починається на приголосний: двопроцентний, двотижневик, трисерійний, тритомник, чотирикімнатний, двогодинний, чотиримісячний.

Форми двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з основами, що починаються на голосний: двохактний, двохатомний, трьохелементний, трьохелектродний, чотирьохетапний, чотирьохактний.

Коли другою частиною складного слова є порядковий числівник, то числівник вживається у формі двох-, трьох-, чотирьох- (двохсотий, чотирьохтисячний, трьохмільйонний), а також у словах, компонентом яких є складний числівник: тридцятичотирьохповерховий, двадцятидвохрічний.

Числівники п'ять-десять, числівники на -дцять, -десять у складі прикметників і іменників мають форму родового відмінка із закінченням -и: п'ятигодинний, шестиденка, десятилітровий, дев'ятнадцятиденний, п'ятдесятиметровий.

Числівники дев'яносто, сто в складних словах зберігають форму називного відмінка: стоквартирний, дев'яностопроцентний.

Числівники сорок, двісті - дев'ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокаденний, двохсотлітній, п'ятисотрічний, сорокап'ятирічний.

Числівник тисяча входить до складу іменників і прикметників у формі тисячо-: тисячократний, тисячотонний, тисячокілометровий, тисячоватний.

Правопис складних числівників та займенників

1. Разом пишуться:

а) Складні кількісні числівники: дванадцять, п'ятдесят, триста.

б) Складні порядкові числівники: багатотисячний, кількамільйонний, п'ятисотий.

2. Складені кількісні та порядкові числівники пишуться окремо: триста сорок вісім, тисяча сорок восьмий.

3. Через дефіс пишуться:

а) Порядкові числівники, написані цифрами й літерами: 5-й, 12-го, 25-тисячний.

б) Складні займенники з компонентами будь-, небудь-, казна-, хтозна- й под.: будь-хто, будь-чий, хто-будь, чий-небудь, казна-що, хтозна-який. Але: будь у кого, казна з ким, будь на чому (бо в середині таких слів з'являється прийменник).

3.19 Дієслово як частина мови

Дієслово (рос. глагол) - самостійна частина мови, що означає дію, стан істоти чи предмета як процес і виражає це значення за допомогою граматичних категорій виду, стану, способу, часу й особи, а також в окремих формах - роду й числа. Відповідає на питання що робити? що зробити?

У систему дієслова входять такі форми:

а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, написати, затвердити, виконати;

б) форми в дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, прочитав, підписав би, прочитав би, підпиши, прочитай;

в) дієприкметник: правлячий, прогнозуючий, працюючий, мобілізуючий, створений;

г) дієприслівник: читаючи, прочитавши, виробляючи, відпочиваючи;

д) безособові форми на -но -то: прочитано, підписано, виконано, відкрито, збито, перекрито.

Усі дієслівні форми мають доконаний (писати, друкувати, складати) або недоконаний вид (написати, надрукувати, скласти), є перехідними (побудувати завод, написати лист) чи неперехідними (ходити, дякувати).

Основна синтаксична функція дієслова - присудок.

Особливості використання форм дієслова у документах

Використовуючи в документах дієслова, слід враховувати такі особливості:

У документах використовуються тільки книжні дієслова та їх форми: домінувати, активізувати, регламентувати, пропонувати.

Для ділових паперів характерне використання нейтральної форми інфінітива на -ти (виступати, вимагати, погоджувати, складати). Варіанти форми інфінітива на -ть (писать, виступать, забезпечувать) вживаються лише в усному мовленні та художній літературі. Для ділових паперів вона не прийнятна.

Неозначена форма дієслова в адміністративному й законодавчому різновидах найчастіше виступає на означення неминучості, обов'язковості дії: Обов'язок кожного громадянина України - поважати національну гідність інших громадян, зміцнювати дружбу націй у нашій багатонаціональній державі.

Найбільш поширеною дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслова теперішнього часу зі значенням позачасовості, які вживаються у першій або третій особі: ми вимагаємо, дирекція звертається, фірма пропонує, приймальна комісія працює.

Дієслова теперішнього часу вживаються на позначення майбутнього, коли підкреслюється обов'язковість виконання дії: Нарада розпочинається о 10 годині; Конференція завершує роботу завтра.

Помилковим є вживання форм давноминулого часу: проект узгодили були - проект узгодили.

Дієслова недоконаного виду у ділових паперах, як правило, позначаються складеними (аналітичними) формами: буде розпочинатися (замість розпочинатиметься), будемо перераховувати (замість перераховуватимемо), буде забезпечуватись (замість забезпечуватиметься). Проста (синтетична) форма недоконаного виду переважає у всіх стилях окрім офіційно-ділового та наукового.

Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: виконаємо, сплатимо, профінансуємо. Доконаний вид у ділових паперах твориться за рахунок префіксації: завідувати, запроектувати.

Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовленні. У писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Інфінітив, вживаний у наказах та розпорядженнях, надає висловлюванню категоричного характеру (доручити, звільнити, призначити). Менш категоричними є безособові форми на -но, -то. Вони констатують факт і застосовуються в різних інструкціях, статутах та ін. (заборонено, прийнято, недопустимо).

Для офіційно-ділового стилю характерні переважно прості форми першої особи множини наказового способу: проголосуймо, виконаймо, напишімо (складена: давайте проголосуємо, давайте виконаємо). У російській мові форми першої особи множини наказового способу можуть бути простими і складеними: бежим, встанем, летим. Складена утворюється за допомогою частки давайте: давайте смотреть, давайте писать, давайте прочитаем. Українській мові подібні форми невластиві.

Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є. Іноді, під впливом російської мови, замість форми є у ролі зв'язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися вживається зі значенням "з'являтися, примарюватися, снитися".

Стилістично розрізняються форми із суфіксами -ува (-юва) і -а (-я): витискувати і витискати, витягувати і витягати, доповнювати і доповняти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Перші варіанти використовуються в офіційно-діловому та науковому стилях, другі - частіше використовуються у розмовному і художньому стилях.

Помилковим є вживання слова пробачитися у першій особі. Не слід говорити пробачаюсь. Краще вжити дієслово у другій особі: пробачте, прошу пробачення, вибачте, прошу вибачення.

Порушенням норми є неправильне вживання особових закінчень: боряться (замість борються), сміяться (замість сміються), біжуть (замість біжать).

Чергування постфіксів -ся, -сь у дієсловах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності. Перед наступним приголосним слід уживати форми на -ся: ознайомлюся з документацією. Перед голосним слід уживати форми на -сь: двері відчинились одразу.

Неприпустимим є використання у ділових документах короткої форми дієслова 3-ї особи однини: знає - зна, буває - бува, питає - пита, співає - співа, виглядає - вигляда. Перші варіанти є стилістично нейтральними, другі належать до розмовних форм, що вживаються у розмовному мовленні та художніх текстах. В усіх інших стилях вживається лише повна форма: повідомляє, доручає, зазначає, вимагає тощо.

Творення і вживання дієприкметників.

Особливості перекладу з російської на українську мову

Дієприкметник (рос. причастие) - дієслівна форма, що називає ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета (активні дієприкметники) або ознаку, зумовлену дією іншого предмета (пасивні дієприкметники). Дієприкметник відповідає на питання який? яка? яке?

В українській мові дієприкметники поділяються на активні і пасивні.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються (від незначної кількості дієслів) за допомогою суфіксів -учий (-ючий), -ачий (-ячий): виконуючий, мобілізуючий, працюючий, правлячий, зростаючий, прогнозуючий, організуючий. В офіційно-діловому стилі такі форми обмежені у вжитку порівняно з російською мовою. Зокрема, зовсім перестали вживатися активні дієприкметники теперішнього часу на вираження ознаки людини за дією. Замість них використовуються описові звороти: перевиконуючий план робітник - робітник, який перевиконує план, поважаюча себе людина - людина, яка себе поважає, витікаючі висновки - висновки, що з цього випливають.

У сучасній українській мові намітилася тенденція до уникнення дієприкметникових форм на -учий (-ючий). Ці форми пропонують вживати з суфіксом -увальн(ий), -ювальн(ий): коригуючий - коригувальний, копіюючий - копіювальний, інтегруючий - інтегрувальний.

При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються підрядними означальними реченнями; дієприкметники, що перейшли у прикметники та іменники, замінюються відповідними частинами мови, наприклад: вступающий - який (що) вступає, вступник; движущийся - який (що) рухається, рухомий; заведующий - який (що) завідує, завідувач; соответствующий - який (що) відповідає, дійсний; ведущий специалист - провідний спеціаліст.

При перекладі термінологічних зворотів із дієприкметниковим компонентом у діловому мовленні перевага надається українським зворотам дієприкметникового типу над розгорнутими синтаксичними конструкціями та калькованими формами, наприклад: выдерживаемый процесс - витримуваний процес (замість процес, що (який) витримується), а іноді їхнім іменниковим замінником: окружающая среда - довкілля (замість оточуюче середовище).

Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса -л-: посивілий, застарілий, пожовклий, почорнілий, дозрілий, загорілий, осілий.

Російські активні дієприкметники минулого часу з суфіксами -ш-(-вш-) в українській мові не вживаються. Вони передаються переважно описовими конструкціями, наприклад: перервавший - який (що) перервав; приблизивший - який (що) наблизив; прикладавший - який (що) прикладав; усиливший - який (що) підсилив тощо.

Сфера використання активних дієприкметників - термінологічна лексика: тонізуючі речовини, працюючий двигун, лімітуючий режим, ріжучий диск, діючий вулкан.

Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, що утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -ан-, -т-: записаний, завершений, написаний, відкритий, крадений, підрахований, зігрітий.

Дієслова з основами на -н-(-ну) і -о- можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: колоти - колотий і колений; повернути - повернутий і повернений; стиснути - стиснутий і стиснений; кинути - кинутий і кинений; усунути - усунутий і усунений. При додаванні суфікса -ен- в корені можливі чергування приголосних: відобразити - відображений (з-ж), зберегти - збережений (г-ж), позбавити - позбавлений (в-вл).

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі українською мовою замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: записываемый - записуваний; освещаемый - освітлюваний; применяемый - застосовуваний; желаемый - бажаний; употребляемый - вживаний, який вживається.

4. Отже, при потребі перекладу російських дієприкметників українською мовою можемо використати:

а) іменники або описові звороти: исполняющий обязанности - виконавець обов'язків, заведующий - завідувач, движущийся - який (що) рухається, поступающий - вступник;

б) прикметники: вышестоящий орган - вищий орган, текущий счет - поточний рахунок, необозримый - неозорий;

в) пасивні дієприкметники: нижеподписавшийся - той, хто нижче підписався; нижчепідписаний; догрузившийся - довантажений; выполняющийся - виконуваний;

г) дієприкметники з іншими суфіксами: поседевший - посивілий, выполняемый - виконуваний, вытягивающий - витягувальний.

Детальніше про особливості перекладу дієприкметників дивись у книзі Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової та технічної мови. - К., 1997. - С.3-13.

3.20 Творення і вживання дієприслівників

Дієприслівник (рос. деепричастие) - це незмінювана дієслівна форма, що, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово (присудок). Дієприслівник відповідає на питання коли? чому? за якої умови? з якою метою?

Дієприслівники в діловому стилі вживаються дещо рідше, ніж дієприкметники. Це пояснюється перевагою іменного мовлення над дієслівним. Однак у діловому тексті вони зустрічаються досить-таки часто. Як правило, вони вживаються на початку речення і у складі дієприслівникового звороту формулюють причини, що викликали прийняття того чи іншого управлінського рішення. З цією метою найчастіше використовуються дієприслівникові звороти типу: зважаючи, беручи до уваги, враховуючи, керуючись та ін. Проте не рекомендується розпочинати кожне речення з дієприслівникового звороту, бо це дещо "засушує" виклад. Їх можна замінити підрядними реченнями. Наприклад: Зважаючи на викладене вище; Як вказувалося (говорилося) вище, треба Дієприслівники з пояснювальними словами називаються дієприслівниковим зворотом і на письмі виділяються комами.

Дієприслівники утворюються від дієслівних форм.

1. Дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -учи (-ючи) і -ачи (-ячи): читаючи, пишучи, кажучи, виконуючи, сидячи, даючи. Форми із суфіксом -а (-я) (лежа, сидя, стоя) для сучасної української мови ненормативні. До складу дієприслівників недоконаного виду може входити частка -сь (-ся): сміючись, змагаючись, сподіваючись.

2. Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -ши (-вши): перевіривши, виконавши, започаткувавши, показавши, приготувавши, перемігши.

Дієприслівники доконаного виду також вживаються із часткою -сь (-ся): розписавшись, спустившись, задумавшись, начитавшись.

3. У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо у складі присудка є інфінітив: Надавши першу допомогу потерпілому, необхідно терміново викликати машину швидкої допомоги.

В інших випадках уживання дієприслівника в безособовому реченні не відповідає нормі.

Деякі дієприслівникові звороти, на зразок: судячи з цього, чесно кажучи, поклавши руку на серце та ін., перетворилися на застиглі вислови, втратили ознаки звороту, не підлягають вимогам, які ставляться до дієприслівникових зворотів, і тому можуть уживатися в безособових реченнях: Правду кажучи, попередня угода не бралася до уваги.

4. Синтаксичні помилки трапляються тоді, коли в реченні наявні дві дієслівні форми, яким дієприслівниковий зворот може синтаксично підпорядковуватись: І в наші дні віруси ховають у собі загрозу, яку не завжди можна передбачити, викликаючи десятки інфекційних захворювань. У наведеному реченні є два присудки (ховають, можна передбачити), які створюють двозначність вислову.

Автор тексту мав на увазі зв'язок дієприслівникового звороту з присудком головного речення: віруси ховають у собі загрозу, викликаючи десятки захворювань. У результаті виходить, що захворювання викликають не віруси, а вчені-вірусологи.

Основна синтаксична функція дієприслівника - обставина.

3.21 Прислівник як частина мови

Прислівник (рос. наречие) - невідмінювана частина мови, що передає ознаку дії чи стану, ступінь чи міру вияву іншої ознаки: добре працює, по-весняному тепло, летять угору. За значенням прислівники поділяються на два розряди: означальні та обставинні. Обставинні - прислівники, що означають часові та просторові обставини дії, їх причину та мету: поїхав учора, дзвенить угорі, прийшов додому. Означальні - прислівники, що виражають якісні ознаки дії або стану, означають кількісний вияв, ступінь чи міру вияву ознаки: спокійно відпочивати, швидко працював, міцно спить, утричі більша вага, занадто повільно говорить. Означальні прислівники утворюють ступені порівняння. Вищий і найвищий ступені означальних прислівників творяться так само, як і ступені порівняння якісних прикметників. Вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів -ше- або -іше- (довго - довше, тепло - тепліше), а також суплетивно (гарно - краще, погано - гірше) або аналітичним способом (вдало - менш вдало, ясно - більш ясно). Найвищий ступінь твориться за допомогою частки най, що додається до форми вищого ступеня (весело - веселіше, найвеселіше; дорого - дорожче, найдорожче) або аналітичним способом (вдало - найменш вдало).

У реченні прислівники виступають у ролі різних обставин.

Правопис прислівників

Прислівники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.

Разом пишуться:

- утворені від іменника, прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: внічию, вгору, змолоду, втроє, спершу, поодинці, вдома, назавжди, віднині, занадто, якнайкраще, назавжди, забагато (порівняй: за багато років і забагато гуляєш);

- утворені з кількох основ: насамперед, повсякчас, вдосвіта, завбільшки, навперейми, спідлоба, позавчора, впродовж;

- утворені сполученням часток аби, ані, де, чи, що, як із будь-якою частиною мови: деколи, чимало, щодня, щодоби, абикуди, аніскільки, якнайбільше (але поки що, хіба що, дарма що).

Окремо пишуться:

- прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і іменником можливе означення до цього іменника: в нагороду, по змозі, до побачення, без сліду, на диво, на щастя, як слід.

- якщо однакові основи розділені прийменником: раз у раз, день у день, сам на сам;

- утворені поєднанням іменника (займенника) у називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець кінцем, чин чином, одним одна, сама самотою;

- прислівники утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

Через дефіс пишуться:

- в яких повторюються основи (синонімічні та антонімічні прислівники) або вони утворені з двох прислівників: ледве-ледве, зроду-звіку, пліч-о-пліч, вряди-годи, сяк-так, як-не-як, всього-на-всього;

- утворенні від прикметників і займенників за допомогою префікса по- і суфіксів -и-, -ому-: по-нашому, по-київськи, по-українськи; також по-латині, на-гора;

- утворені від часток будь-, небудь-, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, коли-небудь, хтозна-як, казна-коли;

- утворені з префікса по- і порядкового числівника на -е: по-перше, по-четверте.

3.22 Прийменник як частина мови

Прийменник (рос. предлог) - це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами у реченні.

Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прийменниково-відмінкову конструкцію: у залежності від, у відповідності до, занепокоєні з приводу дій.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношень:

просторових - в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, край, біля, поза, крізь, навпроти, побіля: при фірмі, на заводі, зі станції, через місто, навпроти підсудного;

часових - як, в міру того як, як тільки, протягом, через, об, о, під час, після, над: після перебудови, о восьмій годині, через день, під час перевірки, у зазначений термін;

причинових - бо, через те що, тому що, від, через, з, за, у зв'язку з, з нагоди, завдяки, всупереч, внаслідок: внаслідок пожежі, через хворобу, всупереч наказу, за умови, у зв'язку з відпусткою;

мети - для, з метою, про, заради, щодо, задля, щоб, для того щоб, з тим щоб: задля успіху, заради спільної мети, для звіту, для збуту, щодо покращання, на випадок;

допустові - хоч, хай, нехай, при, всупереч, незважаючи на, відповідно до: всупереч правилам, незважаючи на попередження, відповідно до вимог, при нагоді.

За походженням розрізняють: первинні або прості (без, в, при, з, по, із, через) та вторинні або похідні прийменники (навколо, позаду, серед, понад, близько), що зберігають зв'язок з повнозначними словами. За морфологічною будовою виділяють: прості (від, за, на, про), складні (з-за, з-над, з-поміж, поміж, заради) та складені прийменники (у галузі, за допомогою, незважаючи на, у зв'язку з, з метою, під час, відповідно до).

Більшість прийменників уживається з певним відмінком. Так, український прийменник на виступає лише при знахідному і місцевому відмінках (на стіл, на столі), прийменник до - тільки з родовим відмінком (до моря, до тебе); форма орудного відмінка може виступати з прийменниками над, під, понад, попід, за, з і не поєднується з прийменниками в, від, без, при та ін.

Прийменник у професійному мовленні

Грамотність речень документа значною мірою залежить від правильно вибраного прийменника, який пов'язує слова у словосполучення. Виділяють такі особливості функціонування прийменника у офіційно-діловому мовленні:

1. У більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією, наприклад: їхати у Крим - їхати на Кавказ; відпочивати у санаторії - відпочивати на туристичній базі.

Прийменник завдяки вживається з давальним відмінком: завдяки ректору, завдяки зусиллям колективу (у значенні дякуючи). Коли йдеться про причини, вживається прийменник через: через хворобу, через різні обставини, через неврожай.

Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком: всупереч розпорядженню, всупереч вимогам, всупереч прогнозам, всупереч старанням. Вживання з родовим відмінком - ненормативне.

Прийменник проти у діловому мовленні вживається зі значенням "порівнюючи з чимось": Збільшити обсяг виробництва у два рази проти 1996 року. Якщо ж у реченні один з порівнюваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді прийменник проти не вживається: Ярових посіяно на 20 га більше проти (треба ніж, чим) озимих. Кількість населення м. Запоріжжя зросла в два рази проти 1930 року.

Прийменники з, до, після вживаються з родовим відмінком: з ініціативи, підготуватися до іспиту, прагнути до покращення результатів, після проведення.

Прийменники згідно з, за вимагають орудного відмінка: працювати за сумісництвом, виконувати за розпорядженням, згідно з законом.

Досить часто у мовленні трапляються неправильні прийменникові конструкції, як-от: вітер п'ять метрів на (треба за) секунду, враження про (треба від вистави) виставу, застерігати про (треба від небезпеки) небезпеку.

2. Вживаючи прийменники, важливо вказувати їх стилістичну характеристику. Так, прийменники внаслідок, у зв'язку з, згідно з, відповідно до, у справі, у питанні, по лінії, властиві діловому мовленню. Прийменники проміж, побіч, насупроти, попри функціонують у розмовному мовленні.

3. Поширеною помилкою є вживання прийменникових конструкцій замість безприйменникових і навпаки: оплатити за проїзд (замість оплатити проїзд), не поступатися за красою (замість не поступатися красою), зрікатися від ідеалів (замість зрікатися ідеалів), відступатися ідеалів (замість відступатися від ідеалів), приурочувати відкриттю (замість приурочувати до відкриття) тощо.

4. Іноді в прийменникових конструкціях іменник ставиться у неправильному відмінку. Найчастіше порушується характер керування при прийменниках, що вимагають давального відмінка: всупереч проблем (замість всупереч проблемам), завдяки опитування (замість завдяки опитуванню), всупереч рішень (замість всупереч рішенням), згідно плану (замість згідно з планом), відповідно з інструкцією (замість відповідно до інструкції). Треба пам'ятати, що місцевий відмінок ніколи не вживається без прийменника: стоїть при дорозі, піднімається по драбині, встає о шостій годині.

5. Недоліком є нагромадження у вузькому контексті однакових прийменників, як-от: На наступному тижні на честь свята на сценах театрів, на відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться найрізноманітніші заходи, на які ми запрошуємо киян і гостей столиці.

6. Пропуск прийменника може спричинити двозначність тексту: лист організації - від організації, чи до організації?

7. В усному діловому мовленні є тенденція скорочувати деякі прийменникові словосполучення: замість на засіданні бюро, на зборах правління та ін. замінюються на бюро, на правлінні. Використання останніх у мові документів небажане і недоречне.

8. У діловому стилі української мови є ряд словосполучень дієслівного типу, де заміна прийменників неможлива: витрати на, відрахування на, винагорода за, покладатися на, у відповідності з, відповідно до, у зв'язку з, згідно з, на додаток до, залежно від, виходячи з, у відповідь на, винагорода за.

9. Недоліком є неправильне використання форм похідних прийменників: на протязі (замість протягом), не дивлячись (замість незважаючи ).

...