Кримінологічна характеристика жіночої злочинності

Зі злочинів проти державної і колективної власності найбільш часто вчиняються жінками розкрадання шляхом привласнення і розтрати або зловживання посадовим становищем, а також шляхом крадіжки і розкрадання у особливо великих розмірах.

В 1970р. відсоток жінок, засуджених за розкрадання шляхом привласнення і розтрати або зловживання посадовим становищем, дорівнював 17,9%, а в 1979р. він знизився до 6,8% (Таб. А.1.7. див. Додаток). В 1987р. частка жінок, засуджених за ці злочини, дещо збільшилася і склала 7%, але вже у 1989р. зменшилась до 2,4% (Таб. А.1.8. див. Додаток). Розкрадання шляхом крадіжки в 1970р. складали 4,1%. В 1979р. частка жінок, засуджених за розкрадання шляхом крадіжки незначно збільшилась - до 4,9%, а в 1987р. досягла піка - 8,0% і у 1989р. цей показник зменшився до 5,7%.

На тлі вищезгаданих трьох груп найбільш типових для жінок злочинних посягань порівняно невелику частку складають такі злочини, як обман покупців і замовників - у загальній злочинності жінок, за даними Ю.М. Антоняна за період 1975 - 1990рр. вона дорівнювала 13 - 14%, спекуляція - 10 - 12%, виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними - майже 3% /1, С. 25/.

Стосовно обману покупців та замовників проведене В.А. Серебряковою та В.Н. Зиряновим /96; С. 23 - 24/ дослідження показало, що найбільшою мірою ці злочини виявляються на підприємствах торгівлі (58,8%), рідше - громадського харчування (35,3%) і зовсім рідко у сфері побутового обслуговування і комунального господарства (5,9%). Цей вид злочинів жінки частіше вчиняли при продажу продовольчих товарів (94%) і значно рідше - промислових (6%). Найбільш поширеними видами обману покупців є обраховування (26%), обважування (16%), розведення рідких продуктів (11%). На думку авторів, ці злочини відрізняються великою суспільною небезпекою, тому що вони багатоепізодні.

Серед жінок, які є посадовими особами, розповсюджено хабарництво. У минулому жінки в основному давали хабарі або були посередниками у хабарництві, а в 70 та 80-і рр. збільшилась частка тих, хто бере хабарі. За даними МВС СРСР за 1989р. жінки, що беруть хабарі, з загальній кількості засуджених за цей злочин, складали 44,1% /109; С. 7/. Найімовірніше, така ситуація пояснюється тим, що зросла соціальна активність жінок.

Самостійне місце у злочинності жінок посідає шахрайство, хоч за кількісними показниками воно не так помітно. Але ці злочини відрізняються складністю своєї фабули, хитромудрістю і вигадливістю, що притаманні злочинцям, серійністю шахрайських діянь, розміром нанесених збитків. Жінки, що вчиняють шахрайські діяння, як правило, є жінками неабиякого розуму і сильної волі, - вони мають талант імпровізації, відмінні фізіономісти і психологи. Усі якості вони використовують виключно з метою наживи шляхом обману і зловживання довірям. Спектр їх кваліфікації досить широкий. Серед них традиційно жіночими вважаються: «міняльниці», «кукольниці», «ворожки», «наречені», торговки фальшивими коштовностями і антикваріатом, «представниці державних установ або громадських організацій».

Ми вже згадували про вчинення жінками деяких видів злочинів у групах, але, на наш погляд, на цьому питанні слід зупинитися більш докладно, тому що групова злочинність жінок існує і тепер, і збитки, що вона наносить, чималі.

За даними дослідження, проведеного В.Н. Зиряновим /88, С. 9/, питома вага жінок, що вчинили злочини у групі - приблизно 17% від загальної їх чисельності. Якщо врахувати, що за даними інших вчених, які вивчали групові злочини загалом (без врахування статі) вони складають 30% /110, С. 93/, то можна дійти висновку, що для жінок групові форми вчинення злочинів менш притаманні, ніж для чоловіків, однак слід мати на увазі, що групові злочини жінок досить поширені і мають свою специфіку.

Як засвідчило дослідження, проведене В.Н. Зиряновим, кожна четверта жінка з притягнутих до кримінальної відповідальності, вчинила злочин у складі групи. Але цей показник не однаковий для різних видів злочинів. Так, за даними дослідження, такі злочини, як розбій, придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, згвалтування жінки вчиняють виключно у складі груп. Практично у складі груп жінки вчиняють грабежі та розбійні напади з метою привласнення індивідуального майна громадян, зловживають владою або посадовим становищем, виготовляють і збувають підроблені документи - 8 - 9 жінок з кожних десяти притягнуто до кримінальної відповідальності за ці злочини. У загальній кількості жінок, притягнутих до кримінальної відповідальності за розкрадання державного і колективного майна, халатність, посадовий підлог, завідомо неправдиве показання питома вага тих, що вчинили ці злочини у групі, складає 40 - 70%. Серед жінок, засуджених за умисні вбивства (ст. 94), незаконне проведення аборту, крадіжки індивідуального майна громадян, викрадення та пошкодження документів, - їх питома вага складала 30 - 40%.

В абсолютній більшості злочинні групи (82%) мали спрямованість на вчинення корисливих та корисно насильницьких злочинів.

Привертають увагу відомості про наявність серед засуджених за злочини жінок хворих на алкоголізм, та осіб, які вчинили злочини у стані алкогольного спяніння. За даними проведеного В.А. Серебряковою дослідження, в 1971р. 26,6% жінок вчинили злочини у нетверезому стані /66, С. 15/. Найбільш характерні злочини для них - вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, хуліганство та інші.

Стосовно жінок, хворих на алкоголізм, то за даними проведеного Т.М. Явчуновською дослідження в 1975р. їх відсоток серед всіх жінок, що вчинили злочини, дорівнював 17,9%, а в 1978р. - 17,3% /85, С. 63/. Слід зазначити, що відсоток жінок, хворих на алкоголізм більший, ніж відсоток хворих чоловіків: в 1975р. частка алкоголіків у групі чоловіків-злочинців складала 10%, а в 1978р. - 7% /85, С. 64/. У США в 1970р. серед загальної кількості жінок, що вчинили злочини, хворі на алкоголізм складали 2,5% /102, С. 51/.

Характеризуючи види злочинної поведінки жінок, хворих на алкоголізм, можна помітити, що агресивна злочинність для них не характерна. Переважаючою формою злочинного проявлення у цієї категорії осіб є діяння, спрямовані на протиправне заволодіння державним і колективним або індивідуальним майном. В групі жінок, хворих на алкоголізм, ці діяння в 1975р. складали 40%, в 1976р. - 75%, в 1977р. - 100% і в 1978р. - 60% /85, С. 65/. До другої значної групи належать хуліганські діяння. Частка хуліганських проявів, що характеризуються за своїм змістом надзвичайним цинізмом, серед жінок, хворих на алкоголізм, складала в 1975р. - 60% і в 1976р. - 25% /85, С. 65/.

Для жіночої злочинності також, як і для чоловічої, залишається характерним той факт, що злочинність у місті більша, ніж у селі. Наприклад, із загальної кількості засуджених за крадіжку індивідуального майна жінок в місті в 4 рази більше, ніж у селі.

Для сільських жінок мало характерні і такі злочини, як бродяжництво, жебрацтво, хуліганство. Але у злочинах, вчинення яких повязане з виконанням посадових обовязків, злочинність жінок у селі, залишаючись меншою, наближається до злочинності у місті.

У злочинах, які повязані з родинно-побутовими стосунками, особливої різниці між міською і сільською злочинністю нема. Так, у злочинах проти особи ми спостерігаємо рівну участь жінок як у місті, так і у селі. При цьому, на думку В.А. Серебрякової /68; С. 35/, прослідковується помітна залежність активності злочинниць від впливу безпосереднього оточення.

На підставі аналізу структури жіночої злочинності за період, що нами розглядається (1960 - 1990рр.), можна дійти деяких висновків. По-перше, жінки вчиняють набагато менше злочинів, ніж чоловіки, проте їх питома вага у загальній злочинності має тенденцію до підвищення. По-друге, усі вчиненні жінками злочини можна розподілити на 2 групи. Першу групу складають переважно корисливі злочини, а другу - насильницькі. По-третє, рівень корисливої злочинності жінок загалом визначається ступенем доступності для них тих чи інших матеріальних благ. І у четвертих, спостерігається підвищення насильницької злочинності жінок, прояв агресивності і жорстокості у їх поведінці, вони частіше почали вчиняти такі злочини, як грабежі і розбійні напади.

При розгляді жіночої злочинності як кримінологічної та суспільної проблеми у різні періоди часу ми вивчили статистичні дані по багатьох країнах, в тому числі і по зарубіжних, і дійшли висновку, що жіночій злочинності притаманні єдині закономірності, які проявляються в усіх країнах, проте в кожній країні - свої особливості їх прояву. Ці особливості в першу чергу повязані зі звичаями і нравами різних країн, з соціальним становищем жінок, з їх зайнятістю у суспільному та політичному житті та з багатьма іншими факторами. Але безперечним залишається факт, що рівень жіночої злочинності в будь-якій країні набагато нижчий, ніж чоловічої.

РОЗДІЛ 2

КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз жіночої злочинності в Україні за даними офіційної статистики

Після 1990р. коло злочинів, вчинених жінками, розширилось. Це пояснюється тим, що в Україні за останні 10 років докорінно змінився суспільний лад, економічне становище, соціальні умови життя, що не могло не вплинути на загальну злочинність, і на жіночу зокрема. Значна роль у несприятливих змінах злочинності належить і тим руйнівним змінам стереотипів способу життя, що склалися. Різко змінилися орієнтири цінностей, але альтернативи їм не знайдено.

Життя жінки з кожним роком стає все більш активним - вона нарівні з чоловіками включається в політичне, економічне, суспільне життя країни, але, слід визнати, що дві основні функції - виробнича та родинно-побутова залишаються за нею, і виконувати їх все складніше. Як би не була емансипована жінка, її становище у суспільстві, відношення до неї практично не зазнало змін. Ті умови, які раніше сприяли злочинності, не тільки збереглися, а ще й загострилися.

В період 1990 - 1998рр. питання про жіночу злочинність розглядаються в роботах Ю.М. Антоняна /111/, Л.А. Мелікішвілі /112/, А.Я. Вілкса /113/, Л.А. Шевченко /114/, Т.А. Шулежко /115/, В.І. Лебеденка /116/, Ю.М. Хотченкова /117/, А.А. Габіані /118/, М.М. Мартиросової /119/, А.Т. Потьомкіної /120/, Е.Ю. Бадальянца /121/, Е.А. Заплатіной /122; 123/ та інших спеціалістів в галузі кримінології. Крім цих робіт, зявилися і науково-публіцистичні роботи з питань жіночої злочинності /124 - 126/. Вони не визначають причини злочинності, не вміщують статистичних відомостей, але розповідають про розвиток і характер жіночої злочинності на конкретних прикладах.

Більшість вищеназваних авторів, що проводили свої дослідження і розробки проблем жіночої злочинності, - це російські вчені, і їх роботи присвячені аналізові злочинності жінок в Росії. Але нашу увагу, в першу чергу, привертають зміни, що відбуваються у жіночій злочинності в Україні.

Детальний статистичний аналіз жіночої злочинності в Україні не проводився. Це пояснюється в першу чергу тим, що цьому питанню не приділялась достатня увага науковцями. Крім того, існуючі форми статистичної звітності окремо не виділяють жіночу злочинність, що не дає можливості визначити структуру цього явища. На цю обставину спеціально звертає увагу дослідниця жіночої злочинності А.Б. Блага /127, С. 88 - 89/. Щоб дослідити структуру жіночої злочинності вона вивчила злочини жінок, які відбувають покарання в жіночих колоніях Харківської та Чернігівської областях. Але ці дані не можуть характеризувати всю жіночу злочинність в Україні.

Для аналізу злочинності жінок в Україні нам вдалося використати статистичні дані про жіночу злочинність, які містяться в статистичному збірнику, підготовленому Державним комітетом статистики України /128/. В ньому, крім загальної кількості жінок, які вчинювали злочини і засуджувались в різні роки по Україні дається і перелік злочинів, які вчиняли жінки за ряд років.

Для аналізу жіночої злочинності нами використані і інші статистичні дані про злочинність жінок в Україні, зокрема дані про судимість жінок, а також дані про населення України, динаміку загальної злочинності і злочинності серед чоловіків.

В основному ми прагнули дослідити жіночу злочинність за роки незалежності України, включаючи також випадки і показники за більш тривалий період. Це дало можливість дослідити закономірності, які властиві злочинності жінок в Україні в сучасний період.

Перш за все слід зупинитись на аналізі обсягу жіночої злочинності в Україні і показати динаміку цього явища. Ці дані ми дослідили за період з 1972 по 2000рр. і показали їх у порівняльному плані із загальною злочинністю і злочинністю чоловіків. Вони викладені в Таблиці Б.2.1. (див. Додаток).

З цієї таблиці випливає, що жіноча злочинність в цілому підпадає під ті ж тенденції, які властиві злочинності в цілому, а також злочинності чоловіків. Але є і певні відмінності.

В збірнику «Преступность в Украине» /2; С. 5 - 7/ О.Г Кулик і В.І Бобир виділяють чотири періоди (з 1972 по 1993р. включно), на протязі яких загальна злочинність мала характерні кількісні закономірності. Ми дослідили ці періоди з точки зору аналізу не злочинності, як це роблять зазначені автори, а в аспекті аналізу кількості осіб, які вчинили злочини.

Перший період (1972 - 1977 рр.) - характеризується відносною стабілізацією злочинності. В основному в цей період спостерігається зниження злочинності, а в окремі роки невелике підвищення. В звязку з цим наведемо такі дані: якщо в 1972р. кількість жінок, що вчинили злочини складала 29370, а жіноча злочинність в структурі загальної злочинності дорівнювала 20,7%, то в наступні роки їх кількість зменшується. В 1973р. спостерігається відємний приріст кількості жінок, які вчинили злочини (-10,4%), вся злочинність показала зниження на 3,8%, злочинність чоловіків відповідно (-2,1%). В 1977р. кількість жінок, що вчинили злочини складала 21587, питома вага жіночої злочинності знизилась до 15,6%, динаміка у порівнянні з 1976р. була відємною і становила (-9,7%). Динаміка всієї злочинності становила (-9,8%), такою ж була і динаміка осіб чоловічої статі, які вчинили злочини. В цей рік динаміка жіночої злочинності майже співпадала з динамікою всіх осіб, які вчинили злочини і з динамікою чоловіків-злочинців. Між тим в окремі роки цього періоду динаміка жіночої злочинності суттєво відрізнялась від динаміки всіх осіб, які вчинили злочини і злочинців чоловічої статі.

Характерними в цьому плані є 1974 і 1975рр. Так в 1974р. динаміка жіночої злочинності у порівнянні з 1973р. знизилася на 21,6%, в той час, як кількість чоловіків-злочинців зросла на 10,4%, а кількість всіх осіб, що вчинили злочини зросла на 4,2%. В 1975р. мало місце загальне підвищення злочинності. При цьому жіноча злочинність зростала значно більшими темпами, ніж загальна кількість злочинців і кількість злочинців чоловічої статі. Так, жіноча злочинність зросла на 13,8%, загальна кількість злочинців на 7,2%, чоловіча - на 6,1%.

Стабілізацію злочинності в період 1972 - 1977рр. фахівці повязують з позитивними наслідками економічних реформ 1960 - 1970рр., що призвели до стабілізації економіки. Як показав аналіз динаміки жіночої злочинності, ці процеси відбивались і на вчиненні злочинів жінками. Думається, що наведені вище відмінності в динаміці жіночої злочинності від всієї злочинності і злочинності чоловіків пояснюються більшою чутливістю жінок до тих процесів, які відбувалися в суспільстві.

Другий період (1978 - 1983 рр.) - характеризується загальним підвищенням злочинності. Зростає в цей період і кількість жінок, що вчинили злочини. Так, в 1978р. жінки, що вчинили злочини складали 20992, їх питома вага - 14,4%, а в 1983р. кількість жінок, що вчинили злочини досягла 33502, питома вага - 16%. Між тим і в цьому періоді при збереженні загальної тенденції зростання злочинності жінок, спостерігаються певні відмінності в динаміці жіночої злочинності і динаміці всіх осіб, що вчинили злочини, а також чоловіків-злочинців. Так, в 1978р. кількість жінок, що вчинили злочини зменшилась на 2,8% (питома вага 14,4%), в той час, як загальна злочинність зросла на 4,9%, а чоловіча - на 6,3%. А в 1979 р. жіноча злочинність зростає більшими темпами, ніж загальна і чоловіча злочинність.

Характерними в цьому плані є 1981 і 1982рр. Так, у 1981р. кількість жінок, які вчинили злочини складала 28532 особи, питома вага - 15,1%, динаміка у порівнянні з 1980р. складала (+10,7%). В цей рік загальна кількість злочинців збільшилась на 8%, а злочинців чоловіків на 7,5%, тобто менш ніж жінок. Відповідно у 1982р. злочинність жінок збільшилась на 13,8%, загальна злочинність - на 3,9%, чоловіча - на 2,1%. Цікаво, що в кінці цього періоду в 1983р. жіноча злочинність вже збільшується меншими темпами, ніж загальна і чоловіча злочинність. Так, в 1983р. жіноча злочинність збільшилась на 3,2%, загальна - на 6,4%, чоловіча - на 7%.

Збільшення злочинності в цей період, в тому числі і жіночої пояснюється згортанням реформ і посиленням командних методів управління.

Третій період (1984 - 1988 рр.) - характеризується відносною стабілізацією злочинності. Це характерно в цілому і для жіночої злочинності. Так, в 1984р. жінки, що вчинили злочини, складали 31163, питома вага - 15,7%, динаміка у порівнянні з 1983р. була відємною і складала (-4,6%). Загальна і чоловіча злочинність знижувалась меншими темпами. Так, загальна кількість осіб, що вчинили злочини, зменшилась в цьому періоді на 2,9%, а відповідно кількість чоловіків - на 2,6%. В середині цього періоду спостерігалось підвищення загальної злочинності, при цьому жіноча злочинність зростала більшими темпами ніж загальна злочинність. Так, в 1986р. була зареєстрована найбільша за всі роки, які досліджувались, кількість жінок, що вчинили злочини - 60462, питома вага - 26,3%. Темп приросту у 1986р. складав (+21,9%). В цей час кількість всіх злочинців збільшилася всього на 1,8%, а кількість чоловіків навіть зменшилася на 3,8%. Таким чином, в цьому році жіноча злочинність показала свою специфіку в динаміці у порівняння з всією злочинністю і злочинністю чоловіків. В кінці ж періоду у 1988р. жіноча злочинність зменшилась і досягла майже такого обсягу, який був у 1984р., тобто стабілізувалася: кількість жінок, що вчинили злочини складала 31953, питома вага була дещо більшою, ніж у 1984р. і складала 18,5%. Темп зниження жіночої злочинності в 1988р. значно перевищував темп зниження загальної кількості злочинців і чоловіків-злочинців. Так, в цей період жіноча злочинність знизилася на 39,8%, кількість всіх злочинців відповідно на 15,5%, чоловіча - на 7%.

Стабілізація злочинності в цей період пояснюється низкою заходів, які були застосовані у 1983р. по зміцненню дисципліни і правопорядку. В наступні роки були розпочаті політичні і економічні реформи, які спочатку позитивно відбилися на злочинності в цілому і злочинності жінок.

Наступний четвертий період за класифікацією О.Г. Кулика і В.І. Бобиря охоплює період з 1989 по 1993р. З нашої точки зору до цього періоду слід віднести також 1994 і 1995рр. Таким чином, в цілому нами буде досліджена жіноча злочинність в період з 1989 по 1995р. включно. При цьому, окремо виділимо період з 1992 по 1995р., оскільки в ці роки Україна стала незалежною державою.

В кримінологічній літературі цей період характеризується обвальним зростанням злочинності. Ця тенденція характерна і для жіночої злочинності. Відмітимо, що на початку періоду у 1989р. жіноча злочинність ще продовжує знижуватися в той час, як загальна кількість злочинців і чоловіків-злочинців підвищується. В цьому році жінки-злочинниці складали 26446, питома вага 15,2%. Зниження кількості жінок, що вчинили злочини складало (-17,2%). Загальна кількість злочинців зросла в цьому році на 0,8%, а кількість чоловіків-злочинців - на 4,8%. В наступні роки, до 1991р. включно, підвищується кількість жінок-злочинниць, але темп їх зростання дещо нижчий у порівнянні із загальною кількістю злочинців і чоловіків-злочинців (1990р.) або суттєво не відрізняється від цих показників (1991р.).

В 1992 та 1993рр. - перших роках незалежності України тенденція підвищення злочинності зберігається. При цьому жіноча злочинність і в ці роки зростає меншими темпами ніж загальна кількість злочинців і чоловіків-злочинців. Значне підвищення жіночої злочинності починається в 1994р. В цьому році зареєстровано 41634 жінки, що вчинили злочини, питома вага 15,5%. Темп приросту жінок-злочинниць складає (+26%). Загальна ж кількість злочинців підвищилась тільки на 11%, а чоловіків - на 8,5%.

В 1995р. кількість жінок-злочинниць зростає ще більшими темпами. Темп приросту цього показника дорівнює (+41,7%). Кількість злочинців жіночої статі складає 59009, питома вага 17,3%. Загальна злочинність в цей рік зросла на 26,5%, а кількість чоловіків-злочинців підвищилась на 23,7%.

Таким чином, перші роки незалежності України не призвели до зниження злочинності. Навпаки, злочинність в ці роки, особливо жіноча, зростає достатньо високими темпами. Це пояснюється цілою низкою обставин, зокрема, кризовим станом економіки, протиріччями в політичній, соціальній, правовій та інших сферах життєдіяльності України.

Пятий період (1996 - 2000 рр.) - характеризується постійним зниженням зареєстрованої злочинності. Ця тенденція відбивається і на кількості осіб, які реєструються, як злочинці. Так, в 1996р. загальна кількість осіб, що вчинили злочини зменшилася у порівнянні з 1995р. на 0,3%, кількість чоловіків - на 0,5%. Між тим жіноча злочинність в цьому році не проявила тенденції до зниження, а продовжувала підвищуватись. Обсяг жінок-злочинниць у 1996р. складав 59287, питома вага 17,5%, темп приросту у порівнянні з 1995р. був 0,5%.

В наступні роки жіноча злочинність знижується: в 1997р. темп зниження жінок-злочинниць був більшим, ніж темп зниження загальної кількості злочинців і чоловіків-злочинців. Відповідно ці показники характеризувались так - (-1,1%), (-0,5%), (-0,4%). Ця тенденція проявилася і в 1999р. ще в більших цифрах: кількість жінок-злочинниць була 52847, питома вага 16,7%. Темп зниження складав (-8,1%), загальна кількість злочинців зменшилася на 4%, а чоловіків-злочинців - на 3,1%. Між тим якщо порівняти темп приросту жінок-злочинниць у 1999р. з 1992р. то виявиться, що їх кількість зросла на 81,4%.

Чітких пояснень зниження загальної злочинності з 1996р. і жіночої злочинності з 1997р. в кримінологічній літературі немає. Практичні працівники намагаються пояснити це становище позитивними змінами, які відбулися в державі, значною активізацією діяльності правоохоронних органів в боротьбі зі злочинністю, внаслідок чого вона знаходиться під контролем.

З нашої точки зору вказане положення не є безспірним. Перш за все злочинність в цілому, як і її окремі види достатньо чутлива до зміни соціальних умов і, зокрема, економічних умов життя суспільства. Між тим, суттєвих, відчутних позитивних змін в економічному житті України в цей період не відбулося. А ті незначні зрушення в економічному і соціальному житті, які спостерігаються в останні роки не могли суттєво вплинути на злочинність в цілому і жіночу зокрема та забезпечити її зниження.

В звязку з цим можна висловити припущення, що активність правоохоронних органів при реєстрації злочинів і злочинців не підвищилась, а знизилась. На це зокрема є посилання і в літературі, де зазначається, що перевірки в ряді органів і підрозділів внутрішніх справ підтверджують, що стан організації роботи по розгляду заяв і повідомлень про злочини не в повному обсязі відповідає вимогам МВС України. В діяльності окремих працівників не викоренені факти приховування злочинів від обліку, фальсифікації матеріалів перевірки, прийняття необґрунтованих рішень про відмову в порушенні кримінальних справ /3, С. 51/. За рахунок цього може зменшуватися зареєстрована частина злочинності і збільшуватися її латентна частина.

Аналіз жіночої злочинності не може бути повним без виведення коефіцієнтів. Проаналізуємо коефіцієнт злочинної активності жінок за допомогою Таблиці Б.2.2. (див. Додаток).

З таблиці випливає, що коефіцієнт злочинної активності жінок з 1990р. почав різко підвищуватись. Особливо високим він був у 1995р., коли Україна відзначала четверту річницю незалежності. Так, у 1979р. коефіцієнт злочинної активності жінок складав 83 жінки-злочинниці на 100000 населення, в 1990р. - 97 злочинниць. В 1995 р. цей показник досяг 214, в 1998р. - 213, в 1999р. - знизився до 198. Це достатньо високий показник, хоч він набагато менший, ніж злочинна активність всього населення і особливо чоловіків.

В практиці аналізу злочинності застосовується прийом порівняння динаміки руху населення і руху злочинності. Нами проведено таке порівняння по відношенню до всього населення і окремо стосовно жінок і чоловіків (Таб. Б.2.3. див. Додаток).

З даних, які містяться в цій таблиці, простежуються цікаві закономірності. Зростання всього населення, а також жінок і чоловіків в окремі роки було значно меншим, ніж зростання кількості злочинців. Ця тенденція проявляється у 1989р., але найбільшого виразу вона набула у 1995р. як в цілому, так і стосовно жінок. Так, якщо у 1989р. все населення у порівнянні з 1979р. зросло на 3,7%, то злочинці - на 13,3%. Жіноче населення зросло на 2,6%, а кількість жінок, що вчинили злочини - на 17,8%; відповідно кількість чоловіків зросла на 4,9%, а кількість чоловіків-злочинців - на 12,4%. В 1990р. ця тенденція теж мала місце, але в менших розмірах. Найбільша різниця зростання населення і злочинців мала місце в 1995р. В цьому році у порівнянні з 1990р. все населення мало відємний приріст, воно зменшилось на 0,3%, а кількість злочинців зросла на 82,4%; відповідно кількість жінок зменшилась на 0,7%, а кількість жінок-злочинниць збільшилась на 117,6%; населення чоловічої статі зросло на 0,2%, а кількість чоловіків-злочинців збільшилась на 76,3%. В 1998 і 1999рр. спостерігається зменшення кількості як всього населення, так жінок і чоловіків. Кількість злочинців теж зменшується, причому дещо у більших розмірах, ніж зменшується населення. Найбільша різниця в показниках у 1999р. проявилася по відношенню до жінок. Так, якщо кількість жінок в Україні в 1999р. у порівнянні з 1998р. зменшилась на 0,9%, то жінок-злочинниць стало менше на 8,1%. Безспірно, цю тенденцію стосовно загальної злочинності і злочинності жінок можна було б оцінити позитивно, аби не ставити під сумнів повноту реєстрації злочинів, про що йшла мова раніше.

При аналізі жіночої злочинності певний інтерес викликає і порівняння кількості жінок, які реєструються органами МВС як злочинниці і кількості засуджених осіб (Таб. Б.2.4. див. Додаток).

Наведені в таблиці дані свідчать про те, що за часів Радянського Союзу у 1990р. лише 36,5% жінок засуджувались порівняно з кількістю всіх зареєстрованих осіб. Ці дані суттєво відрізнялись від співвідношення всіх засуджених і засуджених чоловіків до кількості зареєстрованих злочинців. Так, процентне відношення всіх засуджених до зареєстрованих злочинців складало 55,8%, а засуджених чоловіків - 59%.

У 1995р. значно збільшилась кількість засуджених жінок по відношенню до всіх зареєстрованих жінок-злочинниць: цей показник досяг 51,8%. В наступні роки він збільшувався і в 1999р. становив 61,1%. Між тим слід відмітити, що він і в ці роки є меншим на 10 - 12% від співвідношення всіх засуджених і засуджених чоловіків по відношенню до зареєстрованих злочинців.

Так, в 1999р. 70,5% осіб засуджувалось по відношенню до зареєстрованих злочинців. Засуджені чоловіки в цьому році становили 72,4% від кількості зареєстрованих чоловіків-злочинців.

Думається, що таке становище пояснюється в першу чергу більш гуманним відношенням правоохоронних органів до жінок, що вчинили злочини, тому певна кількість справ стосовно жінок-злочинниць припиняється органами попереднього слідства за нереабілітуючими обставинами з застосуванням заходів адміністративного і громадського впливу. На жаль, ми не маємо в своєму розпорядженні диференційованих даних стосовно жінок і чоловіків по цьому питанню. За статистичними даними у 1997р. в процесі розслідування справ було закрито 11,8% /3, С. 57/.

На підставі даних про засуджених можемо розрахувати індекс судимості жінок в Україні (Таб. Б.2.5. див. Додаток)1¹ У звязку з обмеженістю статистичних даних, індекс судимості ми вивчаємо лише за 3 роки: 1990, 1995, 1998..

Наведені в таблиці статистичні дані в 1990р. індекс судимості жінок в розрахунку на 100000 населення складав 35,7; в 1995р. - 110,9; в 1998р. - 130,6. Він набагато менший, ніж загальний індекс судимості і індекс судимості чоловіків. Для прикладу наведемо відповідні дані за 1998р. Загальний індекс судимості складав в цьому році 462, а індекс судимості чоловіків - 845,9.

Якщо порівняти динаміку коефіцієнта злочинної активності жінок і індекс судимості цієї частини населення, то слід звернути увагу на дві обставини. По-перше, коефіцієнт злочинної активності жінок є значно більшим, ніж індекс судимості. Це пояснюється тим, що з числа зареєстрованих злочинців засуджуються не всі, як ми вже відмічали, - проти певної частини злочинниць справи припиняються органами попереднього слідства і дізнання за нереабілітуючими обставинами, якась частина злочинниць виправдовуються судом тощо.

По-друге, індекс судимості у 1998р. не зменшився, як це має місце стосовно коефіцієнта злочинної активності, а збільшився, що пояснюється збільшенням кількості осіб, які засуджуються у числі всіх жінок-злочинниць, що реєструються.

Вказані закономірності властиві не тільки жінкам-злочинницям, але і чоловікам, і всім злочинцям (Таб. Б.2.6. див. Додаток).

Структура злочинності характеризується значною кількістю показників. Нажаль всі ці показники не виділяються в статистичній звітності. Ми проаналізуємо структуру жіночої злочинності на підставі даних Державного комітету статистики України та статистичної звітності Міністерства юстиції України за формою № 11 «Про склад засуджених, місце і час скоєння злочину» /129/.

Зазначимо, що Держкомстат України не дав повного переліку всіх осіб жіночої статі, які вчинили злочини, по категоріях злочинів. Він містить лише дані про вчинення жінками загальнокримінальних злочинів, які обліковуються по лінії карного розшуку і лише один склад злочину - хабарництво з числа тих злочинів, які обліковуються по лінії БЕЗ і відноситься до економічної злочинності.

Інші економічні злочини спеціально Держкомстатом не виділені. Проаналізуємо ці дані, вони представляють інтерес з точки зору характеристики питомої ваги і динаміки загальнокримінальних злочинів, які вчиняють жінки. Аналіз проведений на підставі статистичних даних, викладений в Таблиці Б.2.7. (див. Додаток).

З даних, наведених в таблиці, простежуються певні закономірності. Питома вага жінок-злочинниць, які зареєстровані за вчинення загальнокримінальних злочинів, на протязі з 1990 по 1998рр. спочатку збільшується, а потім проявляє стійку тенденцію зниження. Так в 1990р. питома вага жінок цієї категорії складала 28,5%, в 1995р. цей показник досяг 55,8%, в 1996р. - 54%, в 1997р. - 50,5%, в 1998р. - 48,8%. Відповідно зменшувалась, а потім збільшувалась в цей період питома вага жінок, що вчинили інші злочини, які Держкомстат окремо не виділив.

На протязі всього періоду, який нами аналізується, найбільшу питому вагу складали крадіжки. В 1990р. в структурі всіх зареєстрованих злочинниць ті, хто вчинив крадіжки, складали 18,5%, у 1995р. їх питома вага збільшилась майже вдвічі і складала 36,9%. З 1996 р. кількість жінок, що вчинили крадіжки зменшується, але продовжує займати по розповсюдженості перше місце.

На другому місці знаходяться злочини, повязані з наркотиками. При цьому питома вага всіх жінок, зареєстрованих за вчинення цих злочинів з року в рік зростає. На відміну від інших злочинів вони продовжують зростати і після 1996р., коли загальна кількість осіб, що вчинили інші злочини, як правило, зменшується, що є безспірно негативною тенденцією в жіночій злочинності. Статистичні дані по цій групі злочинів такі: в 1990р. - 2,3% серед всіх зареєстрованих жінок, що підозрюються у вчиненні злочинів, в 1995р. - 9,7%; в 1996р. - 11,7%; в 1997р. - 12,4%; в 1998р. - 12,6%.

Третє місце по розповсюдженості серед жінок-злочинниць як це не дивно займає хуліганство. Цей показник теж збільшується: в 1990р. питома вага цих злочинів складала 1,8%; в 1995р. - 4,1%, в 1996р. - 4,6%; в 1997р. - 5,15%; в 1998р. - 4,1%. Підкреслимо, що в 1998р. у порівнянні з 1990р. хуліганство збільшилось на 384,8%.

Жінки вчиняють і такі злочини, як грабіж, розбійні напади, шахрайство, згвалтування тощо. Питома вага осіб, які підозрюються у вчиненні цих злочинів невелика і має коливання в основному від 1 до 2%. Лише шахрайство у 1997 і 1998рр. займало більшу питому вагу - відповідно 3,54% і 3,62%.

Жінки вчиняють і такі найнебезпечніші злочини, як умисні вбивства. Їхня питома вага в структурі злочинності порівняно невелика і в різні роки має коливання в межах від 0,9% до 0,98%. Але, як свідчать статистичні дані, кількість осіб, що вчиняють ці злочини зростає, і це складає підвищену небезпеку. В 1998р. у порівнянні з 1990р. темп приросту жінок-вбивць підвищився на 120,6%.

Умисні тілесні ушкодження в різні роки в структурі всіх жінок-злочинниць складали біля 1%.

Оскільки проведений аналіз не дає повної картини жіночої злочинності, проаналізуємо структуру злочинів засуджених жінок на підставі звітності Міністерства юстиції за формою № 11 «Про склад засуджених, місце і час вчинення злочинів» за 1993, 1995, 1998рр. Слід відмітити, що дані про засуджених жінок не співпадають з кількістю осіб, які реєструються як злочинці, на що зверталась увага раніше при аналізі співвідношення цих показників. Між тим, вони є найбільш точними і можуть свідчити про структуру жіночої злочинності. Спочатку проаналізуємо структуру жіночої злочинності на підставі даних про жінок-злочинниць в залежності від поділу злочинів за обєктом злочинного посягання (Таб. Б.2.8. див. Додаток).

Аналіз викладених в таблиці даних свідчить про те, що найбільшу кількість серед всіх засуджених жінок у 1993р. складали ті, хто вчинив господарські злочини - 5712, питома вага - 32,3%. В наступні роки абсолютна кількість засуджених жінок за ці злочини збільшується, але питома вага їх у загальній структурі зменшується за рахунок більш високих темпів зростання засуджених за інші злочини.

На другому місці по розповсюдженості у 1993р. знаходились особи, засуджені за злочини проти приватної власності1¹ В подальшому застосовується термін «приватна власність», відповідно до Закону України «Про власність» від 26.03.91р. // Відомості Верховної Ради України 1991, №20, ст.249. - 4299 осіб, питома вага - 24,1%. Характерним для цієї групи злочинниць є те, що їх кількість стрімко зростала. У 1995р. питома вага цих злочинниць дещо зменшилась і складала 21,6%. В 1998р. особи, засуджені за злочини проти приватної власності складали вже 28,4%. Приріст по відношенню до 1993р. в 1998р. складав 134,7%.

Третє місце по розповсюдженості злочинців у 1993р. займали особи, засуджені за злочини проти державної і колективної власності. В 1993р. їх питома вага становила 17,2%. В 1995р. цей показник збільшився до 25,6%, а у 1998р. зменшився до 14,2%. Між тим загальна кількість жінок, засуджених за ці злочини в 1998р. у порівнянні з 1993р. збільшилась на 63,7%.

На четвертому місці по розповсюдженості знаходяться особи, засуджені за злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоровя. В 1993р. питома вага злочинців цієї категорії складала 13,1%, в 1995р. - 15,2%, в 1998р. - вже 20,6%. Таким чином ця група злочинців стрімко зростала; темп її приросту у 1998р. у порівнянні з 1993р. складав 213,5%.

Слід зазначити, що особи, засуджені за посадові злочини і злочини проти порядку управління в загальній структурі злочинності займають не велику питому вагу від 0,7 - 0,8% (1993р.) до 2,98 - 3,4% (1998р.). Але простежується значне їх зростання. Так, кількість жінок, засуджених за посадові злочини в 1998р. у порівнянні з 1993р. зросла на 691,1%, а за злочини проти порядку управління - на 669,1%. Збільшується і кількість засуджених за вчинення злочинів проти правосуддя.

Негативним показником жіночої злочинності є і досить висока питома вага осіб, засуджених за злочини проти життя, здоровя, волі і гідності особи. В структурі злочинців цей показник в 1993р. складав 10,7%, в 1995р. - 7,4%, в 1998р. - 10,2%. Крім того, кількість злочинців цієї категорії постійно зростає. В 1998р. приріст до 1993р. становив (+90,3%).

Цікава тенденція спостерігається стосовно динаміки жінок, засуджених за злочини проти держави. В 1993р. їх кількість була незначною - всього 32 особи. В 1995р. спостерігається різкий стрибок в бік збільшення їх кількості, яка досягла 1795 осіб, а темп приросту становив (+5509,3%). В 1998р. спостерігається різке зменшення засуджених цієї категорії: абсолютна кількість їх становила в цьому році 346, темп зниження - (-80,2%).

Для більш детального розгляду структури жіночої злочинності зупинимось на аналізі жінок, засуджених за деякі склади злочинів, що мають найбільшу розповсюдженість (Таб. Б.2.9. див. Додаток).

Наведені в таблиці дані свідчать, що серед господарських злочинів, що займали по розповсюдженості перше місце у 1993р., виділяється перш за все обман покупців і замовників. В 1993р. абсолютна кількість жінок, засуджених за цей злочин складала 3149, питома вага 17,8%. В 1995р. абсолютна їх кількість збільшується до 3395, але питома вага зменшується до 11,1% за рахунок більш високих темпів зростання засуджених за інші злочини. І в 1998р. абсолютна кількість і питома вага жінок, засуджених за обман покупців і замовників зменшується і складає 2413 (6,86%). Темп приросту засуджених за цей злочин в 1998р. у порівнянні з 1993р. був відємним - складав (-23,3%).

На другому місці серед господарських злочинів знаходились особи, засуджені за спекуляцію. Їх абсолютна кількість - 495, питома вага - 2,8%. В 1995р. їх абсолютна кількість збільшилась до 807 осіб, а питома вага зменшилась до 2,63%. В 1998р. чисельність засуджених за спекуляцію жінок стрімко зменшилась і дорівнювала 12 осіб, а питома вага - 0,03%. Темп приросту в 1998р. у порівнянні до 1993р. складав (-97,5%).

На третьому місці знаходяться засуджені за виготовлення спиртних напоїв і торгівлю ними - абсолютна кількість жінок в 1993р. складала 376, питома вага 2,12%, в 1995р. - 1187 жінок (3,9%) і в 1998р. - 2212 (6,29%). Темп приросту в 1998р. у порівнянні до 1993р. складав (+488,2%).

Слід відмітити і такий злочин як ухилення від сплати податків, за який в 1993р. не було засуджено жодної жінки, в 1995р. їх абсолютна кількість складала 40 осіб (0,13%), а в 1998р. - збільшилась до 1264 осіб (3,6%). Темп приросту в 1998р. у порівнянні до 1995р. складав (+3060%).

Серед засуджених жінок за злочини проти приватної власності, що займали друге місце по розповсюдженості у 1993р., можна виділити осіб, що вчинили крадіжки - їх абсолютна кількість складала 3492, питома вага до всіх засуджених - 19,74%. В наступні роки їх кількість збільшується і в 1995р. дорівнювала 5796 (18,95%), в 1998р. - 7781 (22,14%). Темп приросту в 1998р. у порівнянні до 1993р. складав (+122,8).

Далі, за кількістю засуджених осіб в 1993р., виділяється грабіж - абсолютна кількість осіб, які вчинили цей злочин дорівнювала 421, питома вага - 2,38%, в 1995р. - 527 осіб(1,72%), в 1998р. - 738 осіб (2,1%).

За розбій в 1993р. було засуджено 116 жінок (0,65%), в 1995р. - 164 (0,53%) і в 1998р. - 233 (0,66%). Слід відмітити і такий злочин як шахрайство, за який в 1993р. було засуджено 156 жінок (0,9%), в 1995 р. - 164 (0,53%) і в 1998 р. - 1019 (2,89%).

Серед засуджених осіб за злочини проти державної і колективної власності, що займали у 1993р. третє по розповсюдженості місце, виділяється, перш за все, розкрадання державного і колективного майна шляхом крадіжки - абсолютна кількість засуджених жінок в цьому році складала 2193, питома вага 12,4%, в 1995р. - збільшилась до 6151 (20,1%), а в 1998р. зменшилась до 2490 (7,08%).

Відмітимо і розкрадання державного і колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем - абсолютна кількість засуджених за цей злочин жінок складала в 1993р. 720 осіб (4,07%), в 1995р. - 755 (2,46%) і в 1998р. збільшилась до 1381 (3,92%).

В групі засуджених жінок за злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоровя найбільшу питому вагу в 1993р. складали ті, хто вчинив злочини, повязані з наркотиками - 9,42%, а їх абсолютна кількість дорівнювала 1667, в 1995р. - їх кількість збільшилась до 3803 (12,43%), а в 1998р. - до 6571 (18,7%).

Серед осіб, що вчинили найтяжчі злочини проти життя, здоровя, волі і гідності особи, виділяються ті, хто вчинив вбивства. В 1993р. їх абсолютна кількість складала 340 осіб (1,92%), в 1995р. - 424 (1,35%) і в 1998р. - збільшилась до 512 (1,45%). Темп приросту в 1998р. у порівнянні до 1993р. складав (+50,6%). Далі можна відмітити тяжкі тілесні ушкодження і тілесні ушкодження середньої тяжкості. Абсолютна кількість засуджених за ці злочини жінок складала в 1993р. відповідно 282 (1,6%) і 252 (1,42%); в 1995р. - 345 (1,12%) і 239 (0,78%) і в 1998р. - 500 (1,42%) і 316 (0,89%).

Щодо особливостей насильницької злочинності жінок, то визначальними показниками залишаються її ситуаційний характер і поширеність у побутовій сфері життєдіяльності. Перехід до ринкових відносин супроводжується наростанням соціальної напруженості, поглибленням невизначеності соціального статусу жінок і громадян взагалі, послабленням традиційних форм соціального контролю. Ці фактори спричиняють збільшення психічних і емоціональних навантажень на людей і кількості стресових ситуацій. Вони нерідко вирішуються у кримінальній формі імпульсивно.

Злочини, повязані з насильством, досить широко розповсюджуються в соціально-нестійкому, маргінальному середовищі. Як відомо, до нього належать декласовані елементи - алкоголіки, наркомани, токсикомани, бродяги, проститутки, сутенери, особи з кримінальним минулим, які не змогли соціально адаптуватися у суспільстві. Зявилися підстави прогнозувати збільшення цього прошарку в Україні і в цілому по СНД за рахунок певної частини безробітних, що призводить до зросту насильницьких злочинів в маргінальному середовищі.

Соціологічні дослідження, обєктом яких були б жінки-вбивці, досить тривалий час не проводилися. Тепер цю проблему вивчають Вілма Ван ден Берг та Сомоне Гоорен, які є представниками психологічного центру Пітера Баана у Голландії /125, С. 125-126/. У цьому центрі протягом чотирьох років проводилось обслідування двадцяти восьми жінок. Результати дослідів зруйнували звичний стереотип жінки-отруювачки, яка далека від насильства з-за її фізичної слабості. Тільки дві жінки віддали перевагу отруті. У січні 1992р., виступаючи у Католічному університеті Неймейгена, Вілма Ван ден Берг пояснювала ці незвичайні висновки тим, що, мабуть, отруювання - це занадто складний спосіб, який не завжди обовязково діє.

Жінки майже ніколи не обирають жертву імпульсивно, що часто зустрічається у чоловіків. Жінки вбивають тих, з ким живуть у тісному сусідстві і, в основному вбивство є їх першим злочином.

З обслідуваних у психологічному центрі Пітера Баана в Голландії 28 жінок, майже половина, звинувачувалась у дітовбивстві, позбавленні життя власних або прийомних дітей /125, С. 130/.

С кожним роком насильницька злочинність жінок стає дедалі непередбаченою. Якщо раніше частина цих злочинів вчинялась на грунті родинно-побутових конфліктів, то зараз помітно зросла кількість насильницьких злочинів, що вчиняють жінки із корисливих мотивів. «Освоюється» жінками і такий злочин, як вбивство «на замовлення». За деякими спостереженнями, в організації вбивств «на замовлення» родичів, як це не дивно, пріоритет належить жінкам /7, С. 43/.

Як ми вже відзначали раніше, особи, засуджені за злочини проти держави, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти правосуддя і порядку управління, посадові злочини займають невелику питому вагу в загальній структурі жіночої злочинності.

На підставі аналізу статистичних даних про жіночу злочинність в Україні нами виявлені властиві їй закономірності, що дало можливість визначити її специфічні риси в сучасній Україні, в тому числі за період незалежності, показати її звязок як підсистеми зі злочинністю та злочинністю чоловіків.

Підсумовуючи результати розгляду жіночої злочинності в Україні зазначимо, що в цілому рівень злочинності жінок істотно підвищився. Злочинність зростала нерівномірно: періоди відносної стабілізації і навіть деякого зниження змінювалися періодами зростання кількості злочинів, вчинених жінками.

Структура жіночої злочинності по основних складах злочинів і по їх групах також зазнала змін. Переважна більшість злочинів, вчинених жінками, - це посягання з корисливих мотивів, перш за все крадіжки приватного майна. Суттєво збільшилася частка тяжких насильницьких злочинів.

Вчинення злочинів в останні роки частіше за все повязано із станом спяніння або вживання злочинницями наркотичних засобів. В останнє пятиріччя слід відзначити виявлення негативної тенденції до різкого зростання чисельності жінок, що притягуються до кримінальної відповідальності за злочини, повязані з обігом наркотиків.

В період, що нами розглядається, спостерігається інтенсивне зростання групової злочинності жінок. В основному, це групи, що вчиняють злочини з корисливих мотивів і злочини корисливо-насильницької спрямованості. Той факт, що жінки вчиняють багато злочинів у складі груп разом з чоловіками, здавна відомий, але останнім часом виникли групи, у складі яких діють тільки жінки.

І останнє, що хотілося б відзначити - це збереження тенденції переважної концентрації злочинів, вчинених жінками, в містах та селищах міського типу. Разом з тим за останні 5 років сталося зближення темпів зростання злочинності жінок у містах та селах, в 1992 - 1993рр. сільська злочинність збільшувалась навіть інтенсивніше.

2.2 Особливості злочинів, що вчинили жінки за матеріалами конкретного соціологічного дослідження

Для дослідження і аналізу комплексу ознак, що відбивають суть жіночої злочинності, нами було вивчено понад 400 кримінальних справ про злочини, вчинені жінками (матеріали обласного, міського та районних судів м. Києва за період з 1996 р. по 1-е півріччя 1998р.), майже 200 щоденників засуджених жінок у ВТК м. Чернігова і проанкетовано 100 жінок-злочинниць, що відбувають покарання у вищезгаданій колонії. Загальний масив вивчених нами осіб жіночої статі, які вчинили злочини, склав 700 злочинниць.

У цьому підрозділі ми розглянемо окремі кількісні і якісні ознаки злочинів, вчинених жінками (структуру, тобто співвідношення їх різних видів, спрямованість злочинів, способи, місце і час їх скоєння).

Розглянемо загальну картину злочинів, які, за даними нашого дослідження, найбільш характерні для жінок (Таб. В.2.10. див. Додаток).

Як бачимо, жіноча злочинність має досить строкатий характер, але відразу можна зазначити деякі злочини, за які засуджено більшу кількість жінок, у порівнянні з іншими категоріями злочинців. Це такі злочини, як обман покупців - 21%; крадіжка приватного майна - 10,1%. Отже серед злочинів, вчинених жінками, домінують злочини з корисливою спрямованістю.

Для детальної характеристики злочинів, вчинених жінками, ми вирішили для початку поділити їх на групи, виходячи з їх кримінально-правових і кримінологічних ознак, а потім більш детально проаналізувати ці групи і їх складові частини. Для цього ми скористувалися класифікацією злочинів, запропонованою О. Литваком /4, С. 29 - 30/ для загальної злочинності. На нашу думку, ця класифікація якнайкраще придатна і для злочинних вчинків жінок. Підставою для такого розподілу злочинів є особливості особистості жінок-злочинниць, мотивів та способів вчинення протиправних вчинків.

Отже, розглядаючи структурні показники сучасної злочинності жінок, можна виділити такі чотири групи:

1) економічна злочинність;

2) загальнокримінальна корислива злочинність;

3) агресивна некорислива злочинність;

4) неагресивна злочинність, що відбиває правовий нігілізм та індивідуально-анархістську спрямованість злочинів, вчинених жінками.

Загальна картина розподілу засуджених жінок за запропонованими нами групами злочинів наведена у діаграмі (Діаграма Ж.2.1. див. Додаток).

У загальній чисельності покараних жінок-злочинниць переважають засуджені за економічні злочини, їх кількість дорівнює 400 жінок, що складає 57,1%; слід зазначити, що їх частка збільшується темпами, що випереджають темпи зростання частки засуджених за загальнокримінальні корисливі злочини - 198 жінок (28,3%). Засуджені ж за агресивні некорисливі злочини складають доволі невелику частку серед загальної чисельності жінок-злочинниць - 84 особи (12%), а до самої незначної групи належать засуджені за неагресивні злочини, що відбивають правовий нігілізм - 18 жінок (2,6%). Перейдемо тепер до більш детального розгляду кожної з названих груп злочинів.

До групи злочинів, вчинених жінками, названої “економічна злочинність”, належать корисливі посягання на майно, що проявляються у розкраданнях майна шляхом привласнення і розтрати, зловживання посадовим становищем, інших корисливих злочинах, вчинених службовцями і підприємцями шляхом зловживання посадовим становищем. До цієї групи також належать господарські злочини, які вчинено без використання посадового становища і без ліцензії, і злочини, пов'язані з обігом і підпільним виготовленням наркотичних засобів, - так звані “злочинні промисли”. У загальній чисельності злочинниць частка жінок, засуджених за економічні злочини складають - 57,1%. Якщо порівняти дані, одержані під час нашого дослідження, і дані МВС України, то ми побачимо, що вони різняться дуже мало і невелику різницю можна пояснити різними масштабами дослідження. За даними МВС України, питома вага жінок, засуджених за злочини у сфері економіки, дорівнювала у 1996р. - 42,6%, а у 1997р. - 43,7% /3, С. 33/.

О. Литвак поділяє економічні злочини, і ми цим скористаємося, в залежності від суб'єктів і способів вчинення, на три підгрупи: 1) розкрадання майна незалежно від форм власності шляхом привласнення і розтрати або зловживання посадовим становищем; 2) корисливі злочини, вчинені з використанням посадового становища без ознак розкрадання; 3) корисливі злочині у сфері торгівлі, послуг, на виробництві і в інших сферах приватного бізнесу без використання посадового становища і без ознак розкрадання. Слід також зазначити, що всі види економічних злочинів тісно пов'язані між собою.

За даними нашого дослідження, до першої підгрупи належать розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем. Частка жінок, засуджених за ці злочини, складає 2,9% від загальної чисельності засуджених жінок. Для порівняння наведемо дані по Україні за 1990-1993рр. У зазначений період частка осіб, які вчинили розкрадання державного чи колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем, складала 11% /2, С. 23/.