Кримінологічна характеристика жіночої злочинності

Другу підгрупу складають корисливі злочини, що їх вчиняють з використанням посадового становища без ознак розкрадання. У цьому випадку, як зазначає О. Литвак /4, С. 88/, йдеться про зловживання посадових осіб, які безпосередньо не пов'язані з незаконним заволодінням майном, але при цьому є джерелом злочинного збагачення за чужий рахунок.

До цієї підгрупи належать також такі злочини, як ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами, зловживання владою або посадовим становищем, одержання хабара, посадовий підлог тощо.

За нашими даними, за ухилення від сплати податків покарано 13 жінок, що складає 1,8% від загальної чисельності засуджених жінок. Причому більш ніж половина злочинниць - 7 жінок - вчинили цей злочин у складі групи. За шахрайство з фінансовими ресурсами засуджено 6 жінок (0,9%), за зловживання владою або посадовим становищем - 6 (0,9%), за одержання хабара - 13 (1,8%), причому 10 з них покарані за одержання хабара в особливо великих розмірах і 3 були посадовими особами, що займали відповідальне становище у банківських організаціях і санітарно-епідеміологічних станціях. За посадовий підлог були засуджені 10 жінок (1,4%) - у чотирьох випадках цей злочин викликав тяжкі наслідки - і за підробку документів, штампів, печаток було засуджено 11 жінок (1,6%).

Третя підгрупа - це корисливі злочини у сфері торгівлі, послуг, на виробництві і в інших сферах приватного бізнесу без використання посадового становища і без ознак розкрадання. До цієї підгрупи належать такі злочини як заняття забороненими видами підприємницької діяльності, порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю, обман покупців, незаконна торгівля, а також так звані «злочинні промисли»: спекуляція, контрабанда і злочини, пов'язані з незаконним виробництвом і обігом наркотиків. Звичайно, незаконне виробництво і розповсюдження наркотиків заподіюють шкоду суспільним інтересам, насамперед людському здоров'ю. В кримінологічному плані це один із злочинних промислів, що дає надприбутки, які становлять фінансову базу «тіньової» економіки /4, С.80/. Тому, на наш погляд, наркобізнес слід розглядати як складову частину економічної злочинності.

За даними нашого дослідження, перше місце за чисельністю засуджених жінок в цій підгрупі посідає обман покупців - 157 (22,4%), що перевищує половину загальної чисельності в цій підгрупі. Це, як бачимо, дуже поширений вид злочину, хоч в Україні в 1990-1993рр. чисельність жінок, засуджених за цей злочин, складала 14% /2, С. 23/.

Проведене дослідження показало, що загалом цей злочин розповсюджений на підприємствах торгівлі - з 157 жінок засуджених за обман покупців, 90 вчинили його саме там, 55 засуджених вчинили його на підприємствах громадського харчування, причому 37 з них вчинили цей злочин у приватних кафе, ресторанах, їдальнях, та 18 - у державних. І, нарешті 12 жінок вчинили обман покупців у сфері побутового і комунального господарства. Обман покупців жінки частіше вчиняли при продажу продовольчих товарів (94,8%) і значно рідше - промислових (5,2%).

За заняття забороненими видами підприємницької діяльності, а також за порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю засуджено 13 жінок (1,8%).

За такий злочин, як незаконна торгівля, засуджено 13 жінок (1,8%); з них 8 злочинниць вчинили цей злочин у складі групи.

За спекуляцію було засуджено 11 жінок (1,6%); 10 вчинили злочин у складі групи. За даними А.Г. Кулика і В.І. Бобиря, за 1990-1993рр. Чисельність засуджених за цей злочин жінок досягла 7% /2, С. 23/. Незначне місце, у порівнянні з іншими злочинами посідає контрабанда - за цей злочин засуджено 9 жінок (1,3%) від загальної чисельності засуджених жінок у цій підгрупі. Предметом цього злочину у більшості випадків ставали гроші і коштовності.

Особливе місце в цій підгрупі належить таким злочинам, як незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення і збут наркотичних засобів, а також інші злочини, пов'язані з виробництвом, обігом і немедичним вживанням наркотиків і речовин, що їх використовують для виготовлення наркотиків.

Тривалий час незаконні операції з наркотиками були переважно “чоловічими” злочинами, але все більша кількість жінок покарана за ці протиправні вчинки. За нашими даними, за злочини, пов'язані з виробництвом, обігом і немедичним вживанням наркотиків, було засуджено 63 жінки, що складає 9% від загальної чисельності засуджених жінок. З них 50 жінок, що складає 7,1% засуджені за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту, 7 жінок (1%) - за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів чи психотропних речовин, 6 жінок (0,9%) - за схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин. Більше половини жінок - 34 особи вчинили ці злочини у складі груп.

Як бачимо, економічна злочинність жінок, як і економічна злочинність взагалі, зазнала значних змін у зв'язку з реформуванням економіки. Створення нових форм власності, функціонування економіки в умовах ринкових відносин, інтеграція у світову економіку супроводжуються ускладненням кримінальної обстановки в ній. Сьогодні економічна злочинність і пов'язана з нею загальна криміналізація економічних відносин в Україні перетворилася на явище, що є однією з основних загроз національній безпеці. Це пов'язано перш за все з його масштабами: сукупні матеріальні збитки від вчинених як жінками, так і чоловіками економічних злочинів набагато перевищують втрати внаслідок інших видів корисливих злочинів.

Розглянемо другу групу злочинів, вчинених жінками - так звану загальнокримінальну корисливу злочинність. Це сукупність загальнокримінальних корисливих злочинів, які полягають у прямому незаконному заволодінні чужим майном і, на думку А.А. Растєгаєва, вчиняються за корисливими мотивами і з метою збагачення за рахунок цього майна, причому без використання суб'єктами свого посадового становища, не пов'язані з порушенням господарських зв'язків і відносин у сфері економіки /134, С. 59/.

До групи загальнокримінальної корисливої злочинності належать крадіжки, шахрайство, грабежі, розбої та інші способи заволодіння чужим майном без використання посадового становища. Кількість осіб, засуджених за злочини цієї групи, складає 198 осіб, що складає 28,3% від загальної чисельності засуджених жінок.

За відомою звітністю МВС України, ця група розглядається відповідно діючому кримінальному законодавству як злочини проти державної і колективної власності і, окремо, злочини проти приватного майна громадян. На думку О. Литвака, не слід давати окрему кримінологічну характеристику окремим формам злочинної корисливої поведінки у залежності від власника майна. Нам близька така позиція, тому ми усі злочини цієї групи розподілили на три підгрупи: крадіжки; шахрайство; корисливі злочини насильницького характеру.

До першої - найбільшої - підгрупи належать крадіжки. Крадіжки завжди були найбільш поширеними злочинами серед жінок, особливо крадіжки приватного майна громадян. За цей злочин покарано 76 жінок (10,8% від усіх засуджених жінок), а за розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки засуджено 37 жінок (5,3%).

Серед осіб, які вчинили крадіжки приватного майна громадян, 56,3% скоїли їх у квартирах і власних будинках, 29,2% - у готелях, гуртожитках, будинках відпочинку, санаторіях і 14,5% жінок вчинили крадіжки у потягах. Як показало наше дослідження, більше половини жінок - понад 70% - вчинили квартирні крадіжки у ранкові і денні години, коли більшість населення відсутня вдома.

Приблизно 70% жінок вчинили крадіжки чужого майна у містах і селищах міського типу.

У складі групи вчинили крадіжки приватного майна 15 осіб і крадіжки державного і колективного майна - 11 осіб.

Досить часто крадіжки вчиняють особи у стані алкогольного сп'яніння або хворі на хронічний алкоголізм1¹ Досліджуючи проблему впливу пияцтва на жіночу злочинність, ми розподілили жінок-злочинниць, пов'язаних тою чи іншою мірою з алкоголем, на групи, залежно від форми зловживання алкоголем. Ми зупинились на 3 формах і відповідно одержали 3 групи жінок-злочинниць, які зловживають алкоголем: 1) просте алкогольне сп'яніння - до цієї групи належать особи, що вживають алкоголь випадково або помірковано і які вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння; 2) звичайне або систематичне пияцтво - до цієї групи належать жінки, що систематично вживають алкоголь і вчиняють злочин як у стані алкогольного сп'яніння, так і у тверезому стані; 3) хронічний алкоголізм - цю групу представлено особами, які за висновками медиків є хворими на хронічний алкоголізм і які скоїли злочин як у стані алкогольного сп'яніння, так і у тверезому стані.. Так, із загальної кількості засуджених за крадіжки приватного майна громадян жінок 10 (13,1%) скоїли злочин у стані алкогольного сп'яніння, до того вони належали до осіб, що систематично вживають алкоголь; 8 злочинів (10,5%) - особи, які страждають на хронічний алкоголізм, причому 5 з них вчинили злочин у тверезому стані і тільки 3 - у стані алкогольного сп'яніння. А із загальної кількості жінок, засуджених за розкрадання державного і колективного майна шляхом крадіжки, 4 (10,8%) вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння (були систематичними п'яницями); 3 (8,1%) - хворі на алкоголізм, але злочин вчинили у тверезому стані.

Значна частка жінок - 38,5% вчинили крадіжки приватного майна у стані алкогольного сп'яніння у тих, з ким разом пили алкогольні напої. Потерпілими, нарівні з чоловіками, стають і жінки. Випадкові знайомства, надмірна довірливість, запрошення незнайомих осіб до себе додому і розпивання спиртних напоїв є обставинами, що сприяють вчиненню крадіжок. Умисел на скоєння злочину у жінок, як правило, виникає раптово.

При дослідженні вчинених жінками крадіжок не зареєстровано жодного випадку злому замків, пролому стін та інших подібних дій. Це переважно “чоловічі” способи, а жінки, як правило, крадуть те, що “погано лежить”. Як приклад, наведемо випадок: К., 25 років познайомилася з Р. у компанії і продовжила знайомство у нього вдома, де вони це “відсвяткували”. Р. сказав, що збирається купувати машину. Після того, як Р. заснув, К. почала шукати гроші. Вранці у квартирі Р. не було ані К. ані грошей на машину - 5 тис. доларів /133/.

Друга підгрупа злочинів - шахрайство. Кількість засуджених за ці злочини дорівнює 27 жінок, що складає 3,8% від загальної чисельності засуджених жінок. Необхідно враховувати високу латентність цих злочинів: потерпілі не завжди усвідомлюють протиправний характер вчинків злочинця або усвідомивши це, не звертаються до правоохоронних органів, щоб не скомпрометувати себе.

За О. Литваком, шахрайство умовно поділяється на 3 види: побутове, професіональне і фінансове /4, С. 44/. Побутове шахрайство, як правило, вчинюється однією особою епізодично, нерідко серед знайомих і має досить примітивний характер. Наприклад, особа систематично бере у багатьох людей в борг гроші, але не має наміру їх повернути. За нашими даними, за так зване побутове шахрайство засуджено 8 жінок. З них 5 злочинниць “продавали” приватизовані квартири відразу декільком людям, дві давали посередницькі послуги з продажу знов-таки квартир і після укладання договору зникали з грошима і одна “систематично брала гроші у борг”.

Професійне шахрайство майже завжди здійснюється групою злочинців. Професіонали шахрайства у іграх, як правило, чоловіки. Але багато шахрайських груп, де приймають участь жінки: вони продають підроблені речі, міняють справжні гроші на “кукли” або на фальшиві гроші, а також практикують лікарське шарлатанство тощо. За даними нашого дослідження, 19 злочинниць були професіоналами і діяли у складі групи шахраїв.

За даними О. Литвака, в 1996р. в Україні жінки, що вчинили шахрайство, складали 40% /4, С. 46/. Але слід врахувати, що у цю кількість зараховані засуджені жінки, які займались як побутовим, так і професіональним і фінансовим шахрайством. Більш ніж половина усіх злочинниць, які скоїли шахрайські вчинки, завдали потерпілим значних матеріальних збитків.

Третя підгрупа - це корисливі злочини насильницького характеру. Як вже зазначалось вище, злочини цієї підгрупи поєднують корисливі мотиви з насильницькими способами їх задоволення. Це грабежі, розбійні напади. З них за грабежі було засуджено 29 жінок (4,1%), за розбій 12 (1,7%) і за розбій з метою розкрадання державного або колективного майна 6 (0,9%). Для порівняння наведемо загальні дані по Україні за 1996 р.: серед засуджених осіб обох статей за ці злочини жінки складали 9%; усі вони скоїли злочини у складі групи /4, С. 49 - 50/.

Усі розбійні напади і грабежі були вчинені або пізно ввечері, або вночі. З усіх жінок, які вчинили корисливі злочини насильницького характеру, 18 жінок скоїли їх на вулиці. Слід підкреслити немотивовану жорстокість злочинців до жертви, навіть коли вона не чинить опору. Вуличні грабежі та розбійні напади часто вчиняються спонтанно у маргінальному середовищі. Потерпілими, таким чином, стають їх же знайомі. За нашими даними, із загальної чисельності жінок, засуджених за ці злочини, 7 злочинниць перебували у стані алкогольного сп'яніння (вони належали до осіб, що вживають алкоголь систематично). З усіх жінок, засуджених за корисливі злочини насильницького характеру, 13 жінок вчинили їх шляхом проникнення у жилі приміщення і 16 жінок - на транспорті. Всі ці злочини були скоєні жінками у складі групи з чоловіками, причому злочинниці або виконували роль навідниці, або спостерігали, щоб при вчиненні злочину не з'явилися сторонні. Взагалі, з усіх жінок, покараних за грабежі і розбійні напади, 41 вчинила їх у складі групи. Чисельність групи не перевищувала 5 осіб.

Розглянемо третю групу - агресивну некорисливу злочинність жінок. Кількість осіб, засуджених за злочини, що належать до цієї групи, дорівнює 84 жінки, що складає 12% від загальної кількості засуджених жінок. До цієї групи також належать усі види агресивної поведінки, що підлягають кримінальному покаранню, окрім тих, що мають корисливий мотив. Як зазначає О. Литвак, розділення усіх злочинів на корисливі і насильницькі, яке є в усіх підручниках з кримінології, не зовсім логічне, бо ґрунтується водночас на двох критеріях - мотив (користь) і спосіб (насильство), а вони нерідко збігаються. Тому до першої групи агресивної злочинності ми відносимо тільки некорисливі посягання.

До групи агресивних некорисливих злочинів належать не тільки насильницькі злочини. Агресія - поняття набагато ширше, ніж насильство. На думку О. Литвака, агресивна поведінка можлива і без фізичного або психічного насильства. Такими вважають хуліганство і вандалізм - знищення і пошкодження матеріальних і культурних цінностей, а також деякі посягання насильницького характеру на честь, гідність і права людини.

Говорячи про насильницьку злочинність, ми маємо на увазі сукупність таких злочинів, при вчиненні яких насильство є елементом мотивації, а не тільки засобом досягнення мети. За нашими даними, із 84 засуджених жінок за агресивні некорисливі злочини 55 злочинниць було покарано за насильницькі злочини, що складає 7,9% від загальної кількості засуджених жінок. З них 23 (3,3%) були засуджені за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, 10 (1,4%) - за умисне вбивство, 16 (2,3%) - за умисне тяжке тілесне ушкодження і 6 (0,9%) - за умисні легкі тілесні ушкодження.

З 23-х, засуджених за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, жінок 2 (8,7% від загальної чисельності жінок, покараних за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах) вчинили злочин з метою приховування іншого злочину; 3 (13%) вчинили умисне вбивство, поєднане із згвалтуванням, дії 2 злочинниць (8,7%) кваліфікувались як вчинення злочину особливо небезпечною рецидивісткою; дії 3 (13%) засуджених жінок кваліфікувались як вбивство двох і більше осіб; 5 (21,7%) злочинниць вчинили умисне вбивство з особливою жорстокістю; 8 (34,8%) скоїли цей злочин у складі групи.

Слід зазначити, що завжди простежується щільний зв'язок між динамікою насильницьких злочинів проти життя і здоров'я людини з пияцтвом. За нашими даними, з усіх 23 жінок, засуджених за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, 2 були хронічні хворі на алкоголізм, але при цьому вчинили злочин у тверезому стані і 4 вживали алкоголь випадково або помірковано, але вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Стосовно умисних вбивств (ст. 94), то з 10 засуджених за цей злочин жінок 5, що вживали алкоголь випадково або помірковано, вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння; 3 були хворі на хронічний алкоголізм. А за даними Л. Шевченко, серед жінок що вчинили умисні вбивства, 61% були у стані алкогольного сп'яніння /114, С. 13/.

Така ж ситуація і відносно умисних тілесних ушкоджень - більше половини з них вчиняються або у стані алкогольного сп'яніння, або особами, які систематично вживають алкоголь, або особами, хворими на хронічний алкоголізм. З 16 жінок, засуджених за умисне тяжке тілесне ушкодження 5 вчинили його, вживаючи алкоголь систематично; 3 - у стані алкогольного сп'яніння; 1 вчинила злочин у тверезому стані, але була хвора на хронічний алкоголізм. А з 6 жінок, засуджених за умисне легке тілесне ушкодження, 1 (16,7%) вчинила цей злочин у стані алкогольного сп'яніння і 1 (16,7%) також скоїла його у стані алкогольного сп'яніння, але при цьому була систематичною п'яницею.

Таким чином, більше половини “жіночих” насильницьких злочинів вчиняються ними під впливом алкоголю: або жінки скоюють ці злочини у стані “простого алкогольного спяніння”, або вони є особами, які вживають алкоголь систематично, або є хворими на хронічний алкоголізм. Джерелом більшості насильницьких злочинів є конфлікт, що виникає на грунті повсякденних міжособистісних стосунків, які склалися у особистісно-побутовій сфері. Конфліктні стосунки через негативні особистісні якості злочинця або потерпілого можуть зумовити виникнення криміногенної ситуації, яка визначається у літературі як зовнішня причина злочину /135, С. 217/. Таким чином, злочини, що розглядаються, мають яскраво визначений ситуаційний характер.

Ситуаційна ознака вказує на те, що умисел виникає раптово. Згідно з даними нашого дослідження, тільки 2 (0,3%) жінки, які вчинили вбивство, заздалегідь готувалися до цього злочину. Між тим ситуаційність насильницьких злочинів не вказує на їх випадковість, скоріше, як зазначає В.Н.Крупка, йдеться про їх закономірність, що нерідко виявляється у довгій передісторії морально-психологічного розкладу особистості злочинця (потерпілого) і загострення міжособистісних суперечностей /136, С. 15/.

Як показало дослідження, жертвами злочинниць частіше за все стають їх чоловіки, коханці, близькі родичі, сусіди або знайомі.

Більшість насильницьких злочинів жінки вчиняють за місцем сумісного проживання з потерпілим. За даними нашого дослідження, з 55 засуджених жінок за насильницькі злочини у окремих ізольованих квартирах їх вчинили 45,4% жінок, у комунальних - 12,7%, у гуртожитках - 5,5%, у сусідніх будинках - 18,2%, на вулиці і в інших громадських місцях - 18,2%.

До групи злочинів так званої агресивної некорисливої злочинності належить і хуліганство. За нашими даними, з усіх покараних жінок 16 (2,3% від загальної чисельності засуджених жінок) скоїли хуліганські вчинки. Усі хуліганські прояви зареєстровані у жінок у нетверезому стані. Причому 10 із засуджених жінок пили помірковано і скоїли злочин у стані алкогольного сп'яніння, а 6 - припустилися хуліганських вчинків також у стані алкогольного сп'яніння, але алкоголь вони вживали систематично. Із загальної кількості хуліганських вчинків 8 жінок скоїли їх на вулиці, 5 - у ресторанах і кафе, 3 - у магазинах. Слід підкреслити, що хуліганство майже завжди має ситуаційний характер і досить часто імпульсивну мотивацію.

Іншими видами злочинів, що належать до групи, яка нами розглядається, є вчинки під загальною назвою “вандалізм”. Вандалізм - це протиправне знищення або пошкодження матеріальних і культурних цінностей. В останні роки це явище набуває значного поширення. Пошкодження транспортних засобів, трубопроводів та інших технічних систем при вчинених великих за розміром крадіжок призводить до дуже тяжких наслідків. На думку О. Литвака, є всі підстави визначити вандалізм як особливе кримінологічне явище, своєрідний прояв агресії. За даними проведеного нами дослідження, за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів було засуджено 6 жінок (0,9% від загальної кількості засуджених жінок), а за знищення або пошкодження індивідуального майна громадян було покарано 7 жінок (1%).

Агресивні і особливо насильницькі злочини є найбільш тяжкими і суспільно-небезпечними злочинами. За даними нашого дослідження, у загальній злочинності жінок частка насильницьких злочинів незначна - усього 7,9%, але треба мати на увазі, що ця цифра не може відбити усю повноту картини насильницької злочинності жінок через обмеженість території дослідження і його невеликого масштабу. Необхідно також враховувати, що умисні вбивства і інші злочини проти життя і здоров'я людини мають чималу латентну частину.

У насильницькій, як і в агресивній злочинності в цілому можна спостерігати негативні зміни і в емоційно-мотиваційній підставі їх вчинення. Традиційними мотивами скоєння хуліганських вчинків, умисних вбивств, заподіяння тілесних ушкоджень залишаються хуліганські мотиви, помста, ревнощі. Разом з тим особливо небезпечним симптомом є поширення мотиву злочинної поведінки у вигляді прагнення задовольнити потреби у агресивному насильстві. Найважливішим елементом значної кількості насильницьких злочинів, вчинених жінками, стає особлива, не зумовлена обстановкою їх скоєння жорстокість, садизм, глумління над особистістю жертв. Жінки у цьому плані інколи перевершують чоловіків. Нещодавно у газеті “Криминал обозрение” було опубліковано статтю, присвячену жорстоким вбивствам, які вчиняли дівчата-підлітки. Наведемо декілька прикладів: 16-річна О. з Донецька вдвох з одноліткою по-звірячому вбили мати трьох дітей. Злочинниці вломилися у квартиру, вигнали дітей за двері, а жінку довго били ножами: один зламався, взяли інший. Поряд з вмираючою жінкою подруги залишили записку: “Я жадаю смерті усім своїм ворогам. Ненависть”. Причина цього злочину - жінка занадто часто робила дівчатам зауваження і скаржилася батькам, що їх дочки палять у під'їзді. Інший приклад: К. з Донецька вбила незнайому однолітку тільки тому, що, як їй здалось, жертва була краще одягнена. К. та її друзів це настільки “образило”, що жертву роздягли догола, задушили її власними панчохами і кинули обличчям у замет. Потім спокійно розійшлися по домівках /137, С. 1/.

І, нарешті, розглянемо четверту групу злочинів, яка має назву “неагресивна злочинність”, що є наслідком правового нігілізму та індивідуально-анархістської спрямованості злочинниць.

Ця група злочинів не містить корисливих і насильницьких мотивів, а виявляється у невиконанні особою законних вимог влади і складає найбільш малий відсоток за чисельністю засуджених за них жінок - 2,6%.

До групи вищевказаних злочинів належать такі, як ухилення від сплати аліментів на утримання дітей - за нашими даними за цей злочин засуджені 2 жінки (0,3% від загальної чисельності засуджених жінок); завідомо неправдиві показання - 2 (0,3%); недонесення про злочин - 4 (0,6%); приховування злочинів - 3 (0,4%); порушення правил адміністративного нагляду - 7 (1%) та ін.

Такі злочини, як порушення правил адміністративного нагляду і ухилення від сплати аліментів на утримування дітей у всіх випадках були вчинені жінками, хворими на хронічний алкоголізм.

У обслідуваному масиві злочинниць абсолютна більшість - 621 особа - скоїли один злочин і лише незначна їх частина вчинили за сукупністю два, три і більше різних злочинів, що склало відповідно 64 злочинниці (9,1%) і 15 злочинниць (2,2%). Характерно, що у таких злочинниць злочини, як правило, взаємопов'язані і являють собою послідовний ланцюжок. За нашими даними, із 64 жінок, які вчинили за сукупністю два злочини, 8 (12,5%) покарані за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах і розбій; 4 (6,2%) - за розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах і підробку документів, штампів, печаток, збут їх і використання підроблених документів; 4 (6,2%) - за розкрадання державного або колективного майна у особливо великих розмірах і посадовий підлог; 5 (7,8%) - за розкрадання державного або колективного майна у особливо великих розмірах і пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів; 4 (6,2%) - за посадовий підлог і контрабанду; 4 (6,2%) - за посадовий підлог і розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем; 3 (4,7%) - за посадовий підлог і порушення правил про валютні операції; 3 (4,7%) - за шахрайство і порушення правил про валютні операції; 5 (7,8%) - за незаконну торгівлю і порушення правил про валютні операції; 6 (9,5%) - за крадіжку приватного майна громадян і умисне знищення або пошкодження приватного майна громадян; 4 (6,2%) - за приховування злочину і завідомо неправдивий донос; 10 (15,8%) - за незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту і розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин; 4 (6,2%) - за недонесення про злочин і придбання або збут майна, здобутого завідомо злочинним шляхом.

Із 15 жінок, які вчинили за сукупністю три і більше злочини, 5 (33,3%) були покарані за порушення правил про валютні операції, ухилення від сплати податків і шахрайство з фінансовими ресурсами; 4 (26,7%) - за незаконне виробництво, придбання, зберігання перевезення, пересилання або збут наркотичних засобів або психотропних речовин, схилення до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин та незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту; 3 (20%) - за крадіжку, розбій та вбивство при обтяжуючих обставинах; 3 (20%) - за порушення правил про валютні операції, за зловживання владою або посадовим становищем і посадовий підлог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що у період, що аналізується, основне місце посідають економічні злочини. Більше половини усіх злочинниць 400 жінок, що складає 57,1% вчинили саме ці злочини. Друге місце за чисельністю засуджених жінок належить групі загальнокримінальних корисливих злочинів - 198 жінок (28,3%), третє - групі агресивних некорисливих злочинів -84 жінки (12%). Найбільш незначну групу складають неагресивні злочини, які зумовлені правовим нігілізмом та індивідуально-анархістською спрямованістю /4, С. 29 - 30/ злочинниць -18 жінок (2,6%).

2.3 Кримінологічна характеристика особистості жінок, які вчинили злочини

Кримінологічна характеристика жіночої злочинності передбачає, як вже зазначалось, вивчення особистості тих, хто вчинив злочини. Це має важливе значення для пізнання причинно-наслідкових зв'язків, а також для здійснення профілактичних заходів.

Кримінологічна характеристика особистості злочинця є системою рис, які характеризують особу, що скоїла злочин, прояви його суспільного існування і життєвої позиції, що зумовлює або полегшує вчинення злочину /138, С. 31 - 32/. З огляду на це будувались різні схеми кримінологічної структури особистості злочинця і виділялися різні групи ознак. Найбільш поширеними у кримінології є шість груп ознак: 1) соціально-демографічні; 2) кримінально-правові; 3) соціальні прояви у різних сферах життєдіяльності; 4) морально-психологічні властивості; 5) психологічні властивості; 6) фізичні (біологічні) характеристики. Ці ознаки в різних сполученнях зустрічаються у різних авторів: Ю.М. Антоняна, П.С. Дагеля, А.Б. Сахарова, Б.С. Волкова та ін. Деякі автори, наприклад автори “Курса советской криминологии”, не виділяють соціально-демографічні ознаки при характеристиці особистості злочинця; на їх думку такі ознаки значущі не самі по собі, а лише у зв'язку з тим соціальним навантаженням, що їм притаманне /139/.

На наш погляд, доцільно враховувати в кримінологічній характеристиці особистості злочинця, у даному випадку особистості жінок-злочинниць, соціально-демографічні ознаки. Самі по собі ці властивості особистості не криміногенні. В цій групі ознак не простежуються причини злочинів, але чітко видні статистичні зв'язки особистості злочинця зі статтю, віком, освітою, соціальним станом, тощо, що має значення для профілактики злочинів.

Як вже зазначалось, нами було вивчено 700 жінок, які вчинили злочини. При проведенні дослідження використовувався системно-структурний метод вивчення особистості злочинця /140; 141; 142/. Застосування цього методу дозволяє розглядати особистість злочинця як єдність криміногенно значущих ознак і властивостей, серед яких виділяють соціально-демографічні (вік, освіта, соціальне становище) і кримінально-правові (наявність судимості та адміністративного стягнення) ознаки, морально-психологічні властивості тощо.

У цьому підрозділі на підставі проведеного нами дослідження особистості жінок-злочинниць розглянемо ознаки, що характеризують особистість жінок-злочинниць, зокрема: 1) соціально-демографічні; 2) кримінально-правові 3) морально-психологічні; 4) психофізичні. А також простежимо взаємозв'язки і взаємозалежності особистісних характеристик жінок-злочинниць і вчинених ними злочинів.

Однією з найбільш важливих соціально-демографічних ознак, що характеризують особистість злочинця, є вік. Вікові особливості людини суттєво впливають на формування його особистості. Вік значною мірою визначає фізичний стан індивіда, його поведінку, інтереси, впливає на можливість одержання освіти, спеціальності, створення сім'ї, визначає життєві потреби. Без урахування цих особливостей неможливо оцінити вчинки людини. Н.Н. Кондрашков зазначає, що вікові особливості повинні цікавити кримінологію перш за все як результат соціальних змін особистості /143, С. 160/.

Вік впливає на весь комплекс питань кримінально-правового характеру. Зокрема він є підставою для визнання особи здатною нести кримінальну відповідальність за вчинені нею злочини; відомості про віковий склад злочинниць необхідні для прогнозування змін у динаміці і структурі злочинності і, що дуже важливо, - для організації робіт з профілактики злочинності.

За віковою ознакою у досліджуваному масиві злочинниці були розподілені на такі групи: 18-20 років; 21-30 років; 31-40 років; 41-50 років; 51-60 років; старші 60 років. В додатку наведено діаграму розподілення вивченого нами контингенту осіб залежно від цих вікових груп (Діаграма Ж.2.2., див. Додаток).

Діаграма показує, що найбільш активно протиправна поведінка проявляється у жінок віком 21-30 років (32%) - це свідчить, що омолодження злочинців, що відбулось в цілому за останні роки, не змогло не відбитися і на жіночій злочинності. Далі йдуть вікові групи 31-40 років (28%) і 41-50 років (23%). Великий відсоток жінок, які вчинили злочини у віці понад 30 років, обумовлений специфікою їх злочинної діяльності, тому що частіше за все вона пов'язана або з виконанням професійних обов'язків, або з сімейним неблагополуччям. Ю.В.Солопанов і В.Е.Квашис зазначають, що великий відсоток засуджених жінок старших за віком пов'язаний з деякими їх психологічними особливостями. Жінки більш зрілого віку тяжче сприймають і переносять невлаштованість особистого життя, розпад або відсутність сім'ї та інших соціально корисних зв'язків. Нерідко, зустрівшись з певними життєвими труднощами і не знайшовши необхідної підтримки, вони вчиняють злочини /144, С. 7 - 8/. Невеликий відсоток жінок-злочинниць припадає на вікові групи 18-20 років (9%) і 51-60 років (7%), а найменший - на групу старше 60 років (1%). Для порівняння наведемо дані інших дослідників. Наприклад, В. Голіна зазначає, що основну масу злочинниць складають жінки віком 20-40 років (понад 70%) /132, С, 138 /. Ці дані не розходяться з нашими: з діаграми 1 видно, що тільки за нашими даними злочинниці цієї вікової категорії складають 60%. Розглянемо тепер, як розподілялися жінки різного віку залежно від вчинених ними злочинів (Таб. В.2.11., див. Додаток).

Для жінок вікової групи 18-20 років найбільш поширеними є загальнокримінальні корисливі злочини. Так, у цій групі за кількістю засуджених жінок переважають крадіжки приватного майна громадян (29,5%) і грабежі (24,6%). За цим ідуть такі злочини, як розбій (4,9%); шахрайство (3,3%); розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (3,3%) і розбій з метою розкрадання державного або колективного майна (1,6%).

Другу, значно меншу за чисельністю засуджених жінок групу складають агресивні некорисливі злочини. Серед них переважають умисні убивства при обтяжуючих обставинах (8,2%), умисне знищення чи пошкодження приватного майна громадян (8,2%), умисні легкі тілесні ушкодження (3,3%), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (3,3%).

Найбільш незначну групу злочинів за чисельністю засуджених жінок у цій віковій категорії складають економічні злочини - обман покупців (4,9%); незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту (1,6%).

Із збільшенням віку коло злочинних інтересів осіб, схильних до протиправної діяльності, значно розширюється. У другій віковій групі 21-30 років найпоширенішими виявилися економічні злочини. Серед них за чисельністю засуджених жінок переважають такі, як обман покупців (28,9%), незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту (11,8%); незаконна торгівля (2,7%). Менш поширені - ухилення від сплати податків (1,4%), спекуляція (0,9%), порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю (0,4%). Значна частка у цій віковій групі за чисельністю засуджених жінок припадає на загальнокримінальні корисливі злочини. Серед них переважають крадіжки приватного майна громадян (12,7%), шахрайство (7,7%), розкрадання державного і колективного майна шляхом крадіжки. Далі ідуть грабіж (3,6%), розбій (3,2%) та розбій з метою розкрадання державного або колективного майна (0,9%).

Наступну групу злочинів, характерних для даної вікової групи складають агресивні некорисливі злочини. Серед них перше місце за чисельністю засуджених за них жінок посідають умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (5%); умисне тяжке тілесне ушкодження (2,7%); хуліганство (2,3%); умисне вбивство (0,9%); умисне знищення і пошкодження приватного майна громадян (0,9%) і умисні легкі тілесні ушкодження (0,4%).

Найменшу частку злочинів у цій віковій групі за чисельністю засуджених жінок складають неагресивні злочини, що проявляються у невиконанні особою законних вимог влади. Серед таких - недонесення про злочин (1,4%) та завідомо неправдиві показання (0,9%).

У третій віковій групі (31-40 років), як і у другій, найбільш поширені економічні злочини. Серед них за чисельністю засуджених жінок переважають - обман покупців (19,1%), незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту (10,0%), підробка документів, штампів, печаток, збут їх і використання підроблених документів (4,0%), контрабанда (3,6%), розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем (3,0%); порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю (2,5%).

Другу групу складають загальнокримінальні корисливі злочини. Серед них виділяються - крадіжка приватного майна громадян (6,0%); розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (5,5%); розкрадання державного або колективного майна у особливо великих розмірах (2,5%); грабіж (2,5%) та шахрайство (2,0%).

Меншою за чисельністю засуджених жінок є група агресивних некорисливих злочинів, таких як умисне тяжке тілесне ушкодження (5,1%); хуліганство (3,0%); умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (2,0%).

Неагресивні злочини, як у віковій категорії 21-30 років, так і у категорії, що розглядається, складають незначну групу за чисельністю засуджених за них жінок. Серед них - приховування злочину (1,5%); ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (0,5%) і недонесення про злочин (0,5%).

Розглянемо наступну вікову групу - 41-50 років. Як і у попередніх двох групах, у ній переважають економічні злочини. Серед них можна виділити обман покупців (19,5%), розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем (6,2%), одержання хабара (6,2%), ухилення від сплати податків (4,9%), посадовий підлог (3,7%).

Загальнокримінальні корисливі злочини посідають друге місце у цій віковій групі. Серед них за чисельністю засуджених жінок переважають такі, як крадіжка приватного майна громадян (8,5%), розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (4,3%), розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах (3,7%).

На третьому місці - агресивні некорисливі злочини, де переважають умисне вбивство (3,7%), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (1,8%) та хуліганство (1,2%).

Як і у двох попередніх групах, у віковій групі 41-50 років некорисливі злочини посідають незначну частку за чисельністю засуджених за них жінок: можна відокремити тільки такий злочин, як порушення правил адміністративного нагляду (3,0),- найбільш поширений у цій категорії злочинів.

Стосовно жінок віком 51-60 років, то, як вже зазначалось раніше, серед покараних злочинниць їх відсоток незначний. Як і у попередніх трьох вікових групах, у цій групі найпоширенішими злочинами є економічні: обман покупців (39,3%), розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем (7,8%) і спекуляція (7,8%).

Незначну частку у цій віковій групі за чисельністю засуджених жінок складають загальнокримінальні корисливі та агресивні некорисливі злочини. Серед них можна виділити крадіжку приватного майна громадян (7,8%) і хуліганство (5,9%).

Щонайменший відсоток (1%) серед усіх жінок-злочинниць складають особи старші 60 років (з них 0,5% - незаконна торгівля, 0,25% - умисне вбивство при обтяжуючих обставинах і 0,25% - розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки.

Істотною соціальною характеристикою особистості та її поведінки є освіта, яка певним чином впливає на формування її життєвих установок та інтересів. Певна річ, прямої залежності між рівнем освіти і формою поведінки людини (антисуспільної в тому числі) нема, тим не менш рівень освіти впливає і на правосвідомість і на здатність вибору того чи іншого варіанта поведінки. За рівнем освіти особи, які нами вивчалися, розподілилися таким чином (Діаграма Ж.2.3., див. Додаток).

Звертає на себе увагу той факт, що ці категорії злочинниць характеризуються відносно високим рівнем освіти: середню освіту мали 34,4%, середню спеціальну - 28,4%, вищу - 17,6%, неповну середню - 13,4%; незначна частина жінок мали середню технічну освіту - 3,7% і неповну вищу - 2,5%. На підтвердження цього наведемо дані В.Голіни, який також зазначає, що для жінок-злочинниць характерна середня та середня спеціальна освіта (понад 80%) /132, С. 140/.

Під час дослідження нами вивчалося питання про можливість взаємозв'язку між рівнем освіти і злочинною поведінкою жінок. Шляхом аналізу цей зв'язок було виявлено, тим не менш, слід зазначити, що він не є прямолінійний, а опосередкований через похідні від освіти ознаки. Так, з набуттям освіти підвищується кваліфікація особи, з'являється можливість зайняття більш високої посади. Через це для окремих нестійких осіб відкривається можливість використання свого посадового становища у особистих корисливих цілях.

Розглянемо, яким же чином розподілялися злочинниці різного рівня освіти залежно від видів вчинених ними злочинів (Таб. В.2.12., див. Додаток).

Як бачимо з таблиці, для жінок-злочинниць, що здобули неповну середню освіту, найбільш характерні загальнокримінальні корисливі та агресивні некорисливі злочини. Серед перших за чисельністю засуджених жінок переважають крадіжка приватного майна громадян (25,5%), грабіж (20,2%), шахрайство (8,5%), розкрадання державного та колективного майна шляхом крадіжки (8,5%), а серед агресивних - умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (12,85) та умисне знищення або пошкодження приватного майна громадян (5,3%). Економічні та неагресивні злочини складають незначну частку у групі злочинниць, що здобули неповну середню освіту.

Стосовно злочинниць з середньою освітою спостерігається дещо інша картина. Так, у цій групі за кількістю засуджених жінок переважають економічні злочини, а серед них - незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту (11,2%), обман покупців (7,6%), спекуляція (4,2%).

Далі за чисельністю засуджених жінок ідуть загальнокримінальні корисливі злочини, а саме - крадіжка приватного майна громадян (16,1%), розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (11,2%).

Агресивні некорисливі злочини складають незначну частку у групі жінок, які здобули середню освіту. Серед них можна відзначити такі, як умисні тяжкі тілесні ушкодження (4,2%), хуліганство (4,2%), умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (3,7%).

У групі жінок із середньою-спеціальною освітою за чисельністю засуджених жінок переважають економічні та загальнокримінальні корисливі злочини: обман покупців (61,8%), розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем (5%), крадіжка приватного майна громадян (5%), шахрайство (2,5%), грабіж (2%). Агресивним та неагресивним злочинам належить незначна частина у цій групі жінок.

Ми не будемо зупинятися на злочинницях, що здобули середньо-технічну те неповну вищу освіту, тому що їх чисельність занадто мала у порівнянні з іншими. Розглянемо групу злочинниць з вищою освітою, у якій переважають економічні злочини. Серед них переважають за чисельністю засуджених жінок ухилення від сплати податків (8,1%), одержання хабара (8,1%), обман покупців (6,5%), розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем (5,6%), шахрайство з фінансовими ресурсами (4,9%), посадовий підлог (4,9%).

Другу, не таку значну групу, складають агресивні некорисливі злочини. Серед них можна виділити умисне тяжке тілесне ушкодження (4,9%), умисне вбивство (3,3%), хуліганство (3,3%).

На загальнокримінальні корисливі та неагресивні злочини припадає незначна частина у групі жінок злочинниць, що здобули вищу освіту.

Як підтверджує практика, високий рівень освіти не є бар'єром, що розділяє злочинців і законослухняних громадян і гарантує соціально схвальну поведінку. Яким би великим не було значення рівня знань, його не варто переоцінювати - важливою є світоглядна та моральна спрямованість особи.

У світлі викладеного стає зрозумілим, чому люди з відносно високим рівнем освіти вчиняють злочини. Очевидно для вирішення цієї проблеми необхідно забезпечити моральну спрямованість освіти, як єдність знань, моралі, інтересів і поведінки особи.

Суттєве значення для характеристики особи мають відомості про рід занять і її соціальне становище. Стосовно контингенту злочинниць, що досліджується, ці дані дозволяють визначити, у яких групах, зайнятих або не зайнятих у трудовій або учбовій діяльності і у яких соціальних прошарках найбільш поширені злочини. Спочатку розглянемо зайнятість злочинниць у трудовій або учбовій діяльності (Діаграма Ж.2.4., див. Додаток).

Як видно з діаграми, більша частина злочинниць в момент скоєння злочину працювали (55%). Частка злочинниць, що не працювали, - 33,7%, що не працювали тимчасово, - 2,9% і тих, хто на момент вчинення злочину вчилися, - 8,4%. За даними В.Голіни, більша частина жінок-злочинниць - працювали (понад 40%), але й значна їх частина - не працювала і ніде не навчалася /132, С. 141/.

Розглянемо тепер, як розподілилися злочинниці за родом занять залежно від вчинених ними злочинів (Таб. В.2.13., див. Додаток).

Усіх працюючих жінок-злочинниць ми розділили ще на дві групи: ті, хто працює у державних структурах (50,1%) і тих, хто працює у комерційних структурах (49,9%). Як бачимо, частки цих двох груп майже рівні, але все ж таки злочинниць, які працюють у державній сфері більше, ніж тих, які працюють у комерційних структурах. На наш погляд, цю невеличку різницю можна пояснити тільки тим, що матеріальне становище, (а це одна з причин злочинів), жінок, які працюють у комерційній сфері, краще, ніж жінок, які працюють у державних структурах.

Отже, у групі працюючих жінок-злочинниць найбільшу частину за чисельністю засуджених жінок складають економічні злочини. Серед них переважають обман покупців (39,5%), причому 31,1% - це особи, працюючі на державних об'єктах, і 48% - на комерційних; розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем (5,2%), з них відповідно 7,8% і 2,6%; незаконна торгівля (3,4%), з них відповідно 0,5% і 6,2%; одержання хабара (3,4%), з них 6,7% - особи, що працюють тільки у державній сфері.

Друге місце по кількості засуджених жінок посідають загальнокримінальні корисливі злочини. Серед них особливе місце за чисельністю засуджених жінок належить крадіжкам приватного майна громадян (5,2%), з них 7,2% - особи, що працюють у державних структурах і 3,1% - у комерційних; розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (4,1%), з них відповідно - 7,8% і 0,5%.

Агресивні некорисливі злочини складають незначну частку у групі працюючих злочинниць. Серед них можна виділити лише хуліганство (2,4%) та умисне тяжке тілесне ушкодження (1,6%).

Стосовно жінок-злочинниць, які не працюють і не вчаться, спостерігається дещо інша картина. Найбільшу частку за чисельністю засуджених жінок складають загальнокримінальні корисливі злочини, серед яких переважають крадіжка приватного майна громадян (16,5%), розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (8,9%), розбій (4,3%) та шахрайство (4,3%).

Значну частку за чисельністю засуджених жінок складають також і економічні злочини, а серед них такі, як незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту (13,6%).

Менш значну частку складають агресивні некорисливі злочини. Можна виділити умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (5,5%), умисне вбивство (4,3%), умисне тяжке тілесне ушкодження (4,3%) та хуліганство (2,9%).

Найменша група за чисельністю засуджених жінок - це неагресивні злочини: порушення правил адміністративного нагляду (2,9%) і ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (0,8%).

У групі злочинниць, які вчаться, переважають загальнокримінальні корисливі злочини. Серед них грабіж (30,5%), крадіжки (22,0%), шахрайство (16,9%). Агресивні та економічні злочини рівною мірою складають незначні частки. Серед перших домінують умисне знищення або пошкодження індивідуального майна громадян (8,5%) та умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (6,8%), а серед других - незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин (10,2%).

І, нарешті, в останній групі - тимчасово непрацюючих жінок-злочинниць - переважають загальнокримінальні корисливі злочини, а саме: крадіжка приватного майна (20%), розбій з метою розкрадання державного або колективного майна. На агресивні некорисливі, економічні і неагресивні злочини припадають незначні частки у цій групі.

Розглянемо тепер, як розподілилися жінки-злочинниці за соціальним становищем (Діаграма Ж.2.5., див. Додаток). Природно, що робітники, службовці, колгоспники належать до групи жінок, які працюють, учні, студенти до групи тих, які вчаться, пенсіонери і особи без певних занять - до групи непрацюючих жінок.

Як бачимо з діаграми, найбільшу частку серед жінок-злочинниць складають робітники - 39%; службовці складають 16,8%, учні - 5,7%, студенти - 3%; найменші частки у пенсіонерів і колгоспників, особи без певних занять складають 33,4%. За даними В. Голіни, серед жінок-злочинниць робітники і сільськогосподарські робітники складають 40%; незначними є частки службовців і тих, які учаться /132, С. 141/.

Розглянемо розподілення жінок-злочинниць за соціальним становищем залежно від вчинених ними злочинів (Таб. В.2.14., див. Додаток).

У групі робітників, як видно з таблиці, домінують економічні злочини, а саме: обман покупців (55,8%).

Друге місце за чисельністю засуджених жінок посідають загальнокримінальні корисливі злочини. Серед них переважають крадіжка приватного майна громадян (7,4%), розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (5,9%), шахрайство (2,6%) і розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах (1,8%).

Агресивні некорисливі злочини складають не таку значну частку у порівнянні з попередніми. Серед них можна зазначити лише умисне тяжке тілесне ушкодження (2,2%), хуліганство (2,2%) та умисне легке тілесне ушкодження (1,5%).

У групі службовців найбільшу частку за чисельністю засуджених жінок складають економічні злочини. Серед них переважають незаконна торгова діяльність (11,0%), одержання хабара (11,0%), ухилення від сплати податків (9,4%), посадовий підлог (8,5%). Агресивні некорисливі і загальнокримінальні корисливі злочини складають у групі службовців незначні частки.

У групі студентів переважають загальнокримінальні корисливі злочини: шахрайство (33,3%), грабіж (14,3%); економічні та агресивні некорисливі злочини рівною мірою складають не такі значні частки.

У групі учнів також переважають загальнокримінальні корисливі злочини, а саме грабіж (37,5%), крадіжка приватного майна (30,0%).

Стосовно пенсіонерів, майже рівною мірою можна виділити і економічні: спекуляція (16,7%); і агресивні: умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (16,7%), умисне вбивство (16,7%); і загальнокримінальні корисливі злочини: крадіжка приватного майна громадян (16,7%), розбій (8,2%).

Найбільш строкату картину спостерігаємо у групі осіб без певних занять. Серед вивченого контингенту осіб вони вирізняються підвищеною криміногенною активністю і вчиняють найбільш тяжкі злочини. Велику частку за чисельністю засуджених жінок складають злочини загальнокримінального корисливого характеру, а саме: крадіжка приватного майна громадян (17,6%), розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки (9,0%), розбій (4,3%), шахрайство (4,3%).