Кримінологічна характеристика жіночої злочинності

Заходи профілактики рецидиву містять: а) діяльність слідчих, прокурорів, суддів по виявленню та усуненню причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів жінками; б) правову та моральну підготовку до життя на волі засуджених, що підлягають звільненню; трудове і побутове влаштування жінок, звільнених з місць позбавлення волі або засуджених до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, і контроль за їх поведінкою. Робота проводиться співробітниками Державного департаменту України з питань виконання покарань, місць позбавлення волі, органів внутрішніх справ.

При організації виправного впливу на жінок-злочинниць необхідно повною мірою враховувати як специфіку їх соціальних ролей і функцій, перш за все статус теперішньої або майбутньої матері, так і особливості психології: підвищену тривожність, емоціональну вразливість, наявність у багатьох з них загостреного почуття провини, турбування про своє майбутнє. У роботі з засудженими жінками необхідно більш широко використовувати психолого-педагогічні методи - тестову психодіагностику, психотерапевтичні прийоми і аутогенне тренування, спрямоване самонавіяння (автосугестія) та ін. Особливе значення для подолання рецидиву злочинів має старанно продумана, максимально індивідуалізована система заходів по ресоціалізації засуджених жінок, відновленню втрачених соціальних зв'язків, комплексному вирішенню питань їх трудового, побутового та іншого влаштування після звільнення з місць позбавлення волі.

Дослідження показують, що вчинені злочини впливають на жінку більше, ніж на чоловіка. Вона значно повільніше переборює інерцію злочинної діяльності, для жінки значно складніше і трудніше включитися у процес ресоціалізації /131, С. 683/. Більшість з них не мають куди повертатися, сім'ї розпалися, зв'язки з дітьми порушені, навички роботи загублені. Необхідні спеціальні заходи з їх реабілітації і повернення у життя суспільства. Такі жінки потребують підвищеної уваги, піклування і цілеспрямованої соціальної підтримки. Правоохоронні органи у цілях профілактики повторних злочинів жінок повинні ініціювати відповідні зусилля як державних структур, так і громадських об'єднань, жіночих організацій, церкви, благодійних фондів.

Жінкам, що звільнилися з місць позбавлення волі і не мають житла, слід надати допомогу в трудовому і побутовому влаштуванні. Якщо нема можливості відразу надати житло, бажаючі можуть бути влаштовані на тимчасове проживання у спеціальних закладах, що з цією метою створюються. Ті ж, що не можуть працювати за віком або за станом здоров'я, повинні бути направлені у будинки інвалідів та престарілих. Але за будь-яких умов необхідно повністю виключити відносно усіх цих осіб примушення /1, С. 226/.

Необхідно всіляко сприяти створенню кризових, реабілітаційних центрів, інших спеціалізованих закладів, де соціально неадаптовані жінки, звільнені з виправних закладів, могли б одержати притулок, психотерапевтичну і медичну допомогу, сприяння у працевлаштуванні, лікування від алкоголізму, наркоманії.

Засобами адміністративно-правового втручання, прокурорського нагляду слід забезпечити своєчасне та адекватне реагування на кожний факт порушення трудових, житлових та інших прав жінок.

На закінчення слід підкреслити, що заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного попередження жіночій злочинності тісно переплітаються між собою, взаємодіють і доповнюють один одного. Підбиваючи підсумок, ми можемо визначити такі заходи по запобіганню та відвертанню злочинів, що вчиняють жінки. В першу чергу, це заходи, пов'язані з необхідністю розробки національної програми по покращенню становища жінок, спрямовані на загальне покращення всіх сфер життєдіяльності жінок і удосконалення морального клімату у суспільстві. Цією програмою передбачатимуться заходи економічного, соціального, організаційного, правового характеру. Особливу увагу слід приділити ступеню задоволення потреб жінок різних соціальних прошарків, розробці системи заходів, спрямованих на підвищення законності у суспільстві, системи захисту прав жінок на виробництві і у сім'ї.

З метою профілактики слід враховувати і аналізувати обстановку на виробництві, у сім'ї, побуті для виявлення факторів, що провокують жінок на вчинення злочинів; підсилити соціальний контроль за виконанням жінкою сімейних функцій. При розробці системи виховних заходів слід враховувати спосіб життя жінки, її соціальне становище, особливості формування поведінки, конкретні життєві ситуації.

Профілактичні заходи по запобіганню злочинів, вчиненим жінками, містять і ті, що спрямовані на попередження різних негативних явищ, що призводять до скоєння злочинів, - пияцтва, алкоголізму, наркоманії, проституції тощо. До них також належать і заходи по наданню медичної, психологічної, матеріальної та моральної допомоги жінкам, які ведуть антисуспільний спосіб життя.

Важливе кримінологічне значення належить заходам по наданню допомоги жінкам, які відбувають покарання у ВТК, а також жінкам, які вже відбули строк покарання.

Проте тільки силами правоохоронних органів ці проблеми розв'язати неможливо. Необхідна допомога і інших державних органів, медичних закладів, спеціалістів різної спрямованості. Але й самі жінки не повинні забувати про існуючі проблеми. Починають на іншому грунті і за іншою формою створюватися різні громадські жіночі організації і клуби по усій країні і з різними цілями: професіональні, по роботі серед жінок, дітей, по захисту сімей, по організації дозвілля. На жаль їх ще дуже бракує, багато які з них, зокрема по організації дозвілля, не доступні більшості жінок. Необхідно заохочувати створення таких організацій, розширювати їх і робити більш доступними у матеріальному плані для широкого загалу жінок.

Не зайвою у складі органів внутрішніх справ була б служба по охороні моральності. Як це практикується за рубежем, на яку можна було б покласти обов'язки по боротьбі з проституцією, порнобізнесом тощо. Для повій можливо, варто встановити відповідальність у вигляді своєрідних ЛТП, адже більшість з них хворі на венеричні хвороби /215, С. 90/.

Суттєвий внесок у профілактику антигромадської поведінки жінок здатна внести церква, оскільки через особливості психології жінки дуже чутливі до релігії і релігійних обрядів. На нашу думку, допомога церкви повинна полягати не тільки у матеріальній підтримці конкретним жінкам або у формальній участі у запланованих загальносоціальних або спеціальних профілактичних заходах. Її призначення - у вихованні високої духовності жінок, їх моральному удосконаленні, належного ставлення до найвищих людських цінностей, обов'язків перед сім'єю, дітьми, суспільством. У церкви з її проповіддю ненасильства, любові і взаємодопомоги, скромності і слухняності, з її вмінням умиротворяти людей є всі можливості сприяти зниженню соціальної напруженості в цілому і тривожності жінок зокрема. Релігійні організації також могли б здійснювати і індивідуальну профілактику відносно деяких жінок. Вони б могли допомагати безпритульним жінкам, бродягам і жебрачкам: окремим з них надавати притулок і роботу в монастирях. Багато чого можна очікувати від участі церкви у справі виправлення засуджених жінок у виправно-трудових закладах.

Слід зазначити, що при організації попередження жіночій злочинності, навіть при визначенні конкретних заходів індивідуального запобігання, завжди слід пам'ятати, що тільки комплексне урахування факторів, що визначають особливості способу життя жінок, їх особистісних особливостей, психофізичних властивостей, фізіологічних процесів, дозволить вибрати найефективніші форми запобігання, спрямовані на усунення злочинної орієнтації у поведінці жінок.

Звертаючи увагу на різносторонні заходи по попередженню злочинів серед жінок, ми не можемо обійти мовчанням рекомендації, які почали даватись деякими українськими авторами, явно біологічного характеру. Оскільки злочинність - це соціальне явище, то головний напрямок її попередження - це різносторонні заходи соціального характеру. Медичні заходи стосовно окремих осіб, як тих, хто вчинив злочин, так і тих, хто далекий від злочинної поведінки, можуть застосовуватись медичними установами в рамках закону і на добровільних засадах (якщо інше не передбачено законом) лише з метою лікування хвороб. Тому ніяк не можна погодитись з пропозицією для попередження і подолання протиправної поведінки осіб жіночої статі застосовувати електрошок, психохірургічні операції /213; С. 11/. Ці методи лікування суттєво порушують права людини. Від них відмовилась офіційна психіатрія України. В звязку з цим виникає питання, як же можна їх застосовувати в профілактичних цілях? Думається, що вказані рекомендації є достатньо спірними і тому не можуть застосовуватись для попередження як жіночої злочинності, так і злочинності в цілому.

ВИСНОВКИ

Результати визначеної теми дисертаційного дослідження дають підстави для наступних висновків.

Аналіз жіночої злочинності у кримінологічній літературі дозволив нам дійти висновку, що, по-перше, особливості кримінологічної характеристики жіночої злочинності значною мірою визначаються специфікою способу життя жінок, своєрідністю їх діяльності, соціальних позицій та ролей; по-друге, структура жіночої злочинності не повторює чоловічу, вона специфічна і значною мірою визначається тими видами злочинів, які найбільш притаманні жінкам.

Незважаючи на те, що соціальне становище жінок впродовж десятиліть змінювалося, рівень злочинності жінок залишався нижче рівня злочинності чоловіків. Ця закономірність збереглася і дотепер, хоч кількість жінок в країні перевершує кількість чоловіків. Характеру змін жіночої злочинності властиві певні особливості і він не завжди збігається з характером змін чоловічої злочинності. Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої також іншим співвідношенням корисливих, насильницьких та інших злочинів. Вирізняються злочини, у яких відбивається стереотип поведінки, що склався під впливом конкретного, характерного саме для жінок мікросередовища або ситуації у певний період.

Для вивчення жіночої злочинності проведений її детальний статистичний аналіз, який в Україні ще не проводився. Були використані статистичні дані про злочинність жінок, населення України, про динаміку загальної і чоловічої злочинності з різних статистичних збірників.

У процесі дослідження проаналізовано обсяг і динаміку злочинності жінок за період з 1972 по 2000р. і зроблено висновок, що її підвищення або зниження залежить, у першу чергу, від соціальних умов, зокрема економічних умов життя суспільства. Також розраховано і проаналізовано коефіцієнт злочинної активності жінок у 1990, 1995 і 1998рр. Проведено порівняння динаміки змін кількості населення і злочинності відносно населення в цілому і окремо відносно жінок і чоловіків у період з 1979 по 1999р., внаслідок якого ми дійшли висновку, що зростання загальної кількості населення, а також жінок і чоловіків в окремі роки відбувалося значно меншими темпами, ніж зростання кількості злочинців. У процесі аналізу жіночої злочинності нами порівнювалася кількість жінок, зареєстрованих органами МВС як злочинниці, і кількість засуджених жінок, був розрахований індекс судимості жінок. Також на підставі статистичних даних проаналізована структура жіночої злочинності залежно від розподілу злочинів за об'єктом посягання і деякі найпоширеніші склади злочинів. Це дало можливість визначити специфічні риси жіночої злочинності в сучасній Україні, в тому числі за період її незалежності і показати її звязок як підсистеми зі злочинністю та злочинністю чоловіків. На підставі викладеного зроблено висновок, що жіноча злочинність являє собою окрему підсистему загальної злочинності і повинна спеціально досліджуватись.

Нарівні з вивченням даних офіційної статистики про жіночу злочинність, проведено і власне дослідження як злочинів, так і особистостей жінок, які їх вчинили. При проведеному дослідженні було виявлено, що у структурі злочинності жінок переважають економічні злочини.

Економічна злочинність жінок, як і економічна злочинність чоловіків зазнала серйозних змін у звязку з реформуванням економіки. Створення нових форм власності, функціонування економіки за умов ринкових відносин, інтеграція до світової економіки супроводжуються ускладненням криміногенної обстановки в ній.

Економічна нерівність, безробіття, одержання прибутку будь-якою ціною і у можливо більших розмірах, недобросовісна конкуренція - все це породжує гострі соціальні протиріччя, які детермінують економічну злочинність жінок. Розшарування людей за майновим станом, збільшення кількості людей, які не мають соціального захисту, серед яких багато жінок, тяжке матеріальне становище -це джерело економічних злочинів, вчинених жінками.

Негативна тенденція зростання властива і загальнокримінальним корисливим злочинам. І хоч питома вага цих злочинів не настільки велика у порівнянні з економічними, але при загальній тенденції до зростання злочинності взагалі і жіночої зокрема, вона, можливо, може збільшитися у найближчі роки.

Насильницькі злочини не є характерними для жіночої злочинності і часто вчинюються у родинно-побутовій сфері, але останнім часом можна зазначити прояв негативної тенденції до зростання чисельності жінок, покараних за тяжкі злочини проти життя і здоров'я людини.

За умов соціально-економічної кризи, яка значною мірою впливає на соціально-економічний стан родинно-побутових стосунків і родинне неблагополуччя, зростає кількість насильницьких злочинів у сім'ї. Джерелом більшості насильницьких злочинів є конфлікт, що виникає з повсякденних міжособистісних відношень, які складаються у особистісно-побутовій сфері. Таким чином, злочини, що розглядаються, мають яскраво виражений ситуаційний характер. Ситуаційна ознака свідчить, що в переважної більшості насильницьких злочинів, вчинених жінками, намір виникає раптово.

Як свідчить дослідження, жертвами злочинниць частіше за все є чоловіки, коханці, близькі родичі, сусіди або знайомі. Все більший відсоток насильницьких злочинів вчиняють жінки у складі групи.

В насильницькій, як і в агресивній злочинності в цілому, можна спостерігати негативні зміни і в емоціонально-мотиваційній основі вчинення злочинів. Традиційними мотивами скоєння хуліганських вчинків, вчинення умисних убивств і нанесення тілесних ушкоджень залишаються хуліганські мотиви, помста, ревнощі. Разом з тим особливо небезпечним симптомом стає поширення мотиву злочинної поведінки у вигляді прагнення до задоволення потягу до агресивного насильства. Найважливішим елементом значної кількості насильницьких злочинів, вчинених жінками, стає особлива, не викликана обстановкою їх вчинення жорстокість, садизм, знущання над жертвою. Жінки у цьому плані набагато перевершують чоловіків.

В останні роки встановилася тенденція зростання кількості злочинів, вчинених жінками у стані алкогольного сп'яніння, що є одним з важливих чинників, що впливають на стан жіночої злочинності в Україні. Характеризуючи вплив алкогольної залежності на види і форми злочинної поведінки, слід зазначити, що агресивні злочини не характерні для жінок, хворих на хронічний алкоголізм. Типовими видами злочинів є злочини з корисливою спрямованістю, проти суспільної безпеки, громадського порядку.

Таким чином, виявлена у процесі дослідження злочинів, вчинених жінками, специфіка їх кримінологічних параметрів, дозволяє розглядати їх як самостійну групу злочинів, що посідають суттєве місце у загальній злочинності і, як наслідок, стають самостійним об'єктом кримінологічного вивчення. У зв'язку з цим вважаємо за необхідне у підручниках з кримінології приділяти більше уваги злочинам, вчиненим жінками. При визначенні характеристики окремих видів злочинності: насильницької, економічної, корисливої, організованої тощо, на наш погляд, необхідно відокремити злочини тієї чи іншої спрямованості, вчинені жінками. У профілактичному аспекті актуальною є задача розробки заходів запобігання, які відповідали б особливостям кримінологічних ознак злочинів, що розглядаються.

Кримінологічна характеристика жіночої злочинності нарівні з вивченням злочинів передбачає і вивчення особистості правопорушників, що скоюють ці злочини. Воно має важливе значення для пізнання причинно-слідчих зв'язків, що покладені в основу злочинів, які розглядаються, а також забезпечує застосування адекватних профілактичних заходів.

З використанням методики вивчення особистості злочинця автором піддані аналізу соціально-демографічні, кримінально-правові, психологічні, моральні, фізичні (біологічні) ознаки, а також інші властивості; при цьому враховувалися особливості і соціально-правовий статус жінки. Теоретичне осмислення властивостей, що досліджуються, виявлення певних закономірностей, у цілях подальшої профілактики має велике значення.

Вікова характеристика дозволяє визначити кримінальну активність і особливості антигромадської поведінки жінок різних за віком. Досліджуючи віковий склад засуджених, автор зробив висновок, що середній вік жінок, які вчинили злочини, складає 30 років. Також проаналізовані взаємозалежності між віковими групами і злочинами, вчиненими жінками, що належать до певної вікової групи, завдяки чому автор дійшов висновку, що для кожної вікової категорії характерне своє коло злочинів.

Освіта є одним з критеріїв становлення особистості, впливає вона як на правосвідомість, так і на спроможність вибору того чи іншого варіанта поведінки. Звертає на себе увагу той факт, що вивчені нами злочинниці характеризуються відносно високим рівнем освіти. Під час дослідження ми вивчали питання можливого взаємозв'язку рівня освіти і злочинної поведінки жінок. Завдяки аналізу цей зв'язок було виявлено, проте слід зазначити, що він не є прямим, а має опосередкований характер через інші, похідні від освіти, ознаки. З набуттям освіти підвищується кваліфікація тієї чи іншої особи, з'являється можливість обійняти більш високу посаду. Завдяки цьому окремі нестійкі особи одержують можливість використання свого службового становища у власних корисливих цілях.

Суттєве значення для характеристики особистості мають відомості про рід занять і її соціальний стан. Стосовно досліджуваного контингенту злочинниць, ці дані дозволили визначити, у яких групах, зайнятих чи не зайнятих трудовою або учбовою діяльністю, і у яких соціальних верствах найбільш поширені злочини. У структурі жіночої злочинності переважають економічні злочини, тому, природно, слід зазначити, що серед злочинниць більшу частину складають особи, які на момент вчинення злочинів займалися трудовою діяльністю.

Умови життя, особистісні особливості заміжніх і тих, що не перебувають у шлюбі, жінок накладають певний відбиток на спрямованість їх злочинних дій. Несприятливі родинні стосунки, низький матеріальний достаток несуть у собі криміногенне навантаження і за умови збігу обставин полегшують вчинення злочинів.

В процесі аналізу кримінально-правових ознак, зокрема даних про минулі судимості злочинниць, які дозволяють визначити ступінь стійкості антисуспільної поведінки жінок, автором встановлено, що для контингенту осіб, що вивчається, наявність судимості не характерна.

До кримінально-правових ознак особистості жінок-злочинниць, на нашу думку, належать і мотиви злочинів, які не завжди мають значення для суб'єктивної сторони злочину і не завжди впливають на його кваліфікацію; у багатьох випадках вони перебувають за межами складу злочину. Проте у кримінологічному аспекті важливо встановлювати мотиви злочинів, оскільки таким чином розкриваються внутрішні причини злочинної поведінки. Під час вивчення кримінальних справ, щоденників і бесід з жінками-злочинницями виявлені такі мотиви агресивних злочинів: корисливість - 70,4%; особиста неприязнь - 15,6%; ревнощі - 3,3%; помста - 5,7%; хуліганські мотиви - 5%. Головним мотивом загальнокримінальних корисливих і економічних злочинів є, звичайно, корисливість, проте під корисливим мотивом частіш за все приховується потреба жінки поліпшити своє матеріальне становище і своєї родини.

У процесі дослідження морально-психологічних властивостей особистості жінок-злочинниць було визначено, що багатьом з них притаманні спотворені потреби - вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів і психотропних речовин. Вивчення ціннісних орієнтацій жінок-злочинниць показало, що найбільш значущим для більшості з них є прагнення показового матеріального благополуччя, бажання виглядати краще, ніж є насправді.

Ступінь усвідомлення жінками, засудженими за вчинення злочинів, своєї провини також слугує показником їх морально-психологічної характеристики, стійкості антисуспільної спрямованості особистості. Як свідчить дослідження, на стадії судового розгляду 58% жінок визнали себе винними повністю, 26% - частково і 16% - заперечували свою провину.

Аналіз психофізичної характеристики жінок-злочинниць показав, що переважна їх більшість є практично здоровими людьми. Різного роду психічні аномалії, які не виключають осудності, були виявлені лише у осіб, які вчинили найтяжчі насильницькі злочини. В процесі дослідження ми дійшли висновку про необхідність поширення практики призначення судово-психіатричної і судово-психологічної експертиз, а також направлення на них не тільки осіб з наявними ознаками нервово-психічного розладу, але й осіб, яким властиві психопатоподібні або акцентуйовані риси особистості, що сприяло б підвищенню ефективності індивідуально-профілактичної роботи.

Досліджуючи різноманітність причин жіночої злочинності, зроблено висновок про те, що їх слід шукати у взаємодії соціального середовища і особистості, а, отже, у тих протиріччях, які відбуваються як у соціальному середовищі, тобто соціальних протиріччях, так і тих, що відбуваються в особистості, тобто особистісних. Саме вплив на ці протиріччя та їх зміни, по можливості їх усунення або згладжування, найважливіший для зниження рівня злочинності жінок.

Розглядаючи причини та умови жіночої злочинності, слід зазначити, що вони, як і причини та умови злочинності в цілому, мають соціальний характер, пов'язані з конкретно-історичними умовами життя суспільства, змістом та спрямованістю його провідних інститутів, суттю і способами розв'язання його основних протиріч, місцем жінки у системі суспільних відносин, її ролями і функціями. На сьогоднішній день жінки мають нерівні права з чоловіками, є менш захищеною частиною населення і тому більше потерпають від існуючих у суспільстві протиріч.

У процесі аналізу причин та умов конкретного злочину на перший план висуваються властивості і стани конкретної особистості у взаємодіях із середовищем проживання, обставинами життєдіяльності і виховання, ситуаціями, у яких бере участь особистість. Іншими словами, у поняття детермінант конкретного злочину додаються особливості формування особистості, її соціального і психологічного статусу, діяльності і комплексу об'єктивно існуючих зовнішніх обставин, за яких вона функціонує.

При виявленні причин і умов злочину нам треба аналізувати 1) як макро-, так і мікросередовище, що формує дисгармонію або деформацію потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій конкретної особистості, які стають підставою криміногенної мотивації, інакше кажучи, ми аналізуємо чинники несприятливого морального формування особистості; 2) саму криміногенну мотивацію; 3) ситуації, у яких перебуває особистість у процесі формування, життєдіяльності і безпосередньо у процесі вчинення злочину і які сприяють виникненню і реалізації криміногенної мотивації у поведінці (умови, що сприяють конкретному злочину); 4) психофізичні та психологічні особливості, що підсилюють її чутливість до криміногенних впливів ззовні і стимулюють перетворення їх у внутрішню позицію. Мається на увазі взаємодія психічних процесів і станів особистостей з зовнішнім середовищем, яка детермінує вибір і реалізацію злочинного варіанта поведінки з декількох можливих. При цьому необхідно враховувати і позицію особистості, особливості її потреб, інтересів, хоч процес формування цієї позиції є більш раннім етапом у механізмі злочинної поведінки.

Характер і наслідки морального формування особистості виконують головну роль у генезисі злочинної поведінки. Саме дефекти морального формування особистості призводять до появи і закріплення антисуспільних поглядів, а потім і до вчинення злочинів.

Звертаючись до умов негативного формування особистості злочинця, дисертант розглядає індивідуалізований варіант сукупного впливу макро- і мікросередовища на конкретного суб'єкта. До явищ макросередовища належать особливості економічного розвитку, політичні погляди, які панують або протиборствують як на загальнодержавному рівні, так і стосовно окремих регіонів, соціальних груп. Та ж частина широкого соціального середовища, з якою індивід підтримує прямі та безпосередні контакти, є мікросередовищем (сім'я, найближче оточення, школа).

Слід зазначити, що самі по собі несприятливі умови формування особистості жінок, які існують або можуть існувати на різних етапах цього формування, не викликають прямо або безпосередньо злочинну поведінку. Вони лише сприяють виникненню у поведінці жінок відхилень криміногенного характеру, під впливом яких відбувається деформація особистісних властивостей. І та роль, яку вони відіграють у подальшій злочинній поведінці жінки, виявляється у зв'язку і стосовно конкретної життєвої ситуації і заради розв'язання цієї ситуації.

Конкретна життєва ситуація має важливе значення для генезису і структури індивідуальної злочинної поведінки. Маючи об'єктивний зміст, вона може містити обставини, які реально впливають на особистість. Проте ситуація має і суб'єктивне значення, яке залежить виключно від суб'єкта і не обов'язково збігається з її об'єктивним змістом. І в цих оцінках реально виявляється результат формування особистості, чим і пояснюється, чому в одній і тій самій ситуації один суб'єкт вчиняє злочин, а інший - ні.

Конкретна життєва ситуація викликає той чи інший вчинок, переломлюючись через психіку людини, взаємодіючи з її особистісними якостями - такими, як прагнення, орієнтації, породжуючи нові потреби, мотиви і інтереси. Поведінка кожної особи, у тому числі і протиправна, є наслідком взаємодії зовнішніх факторів і внутрішніх особистісних якостей і властивостей людини, які у свою чергу детерміновані минулим впливом соціального середовища. До зовнішніх факторів, що зумовлюють вчинення злочину, належать несприятливі умови морального формування особистості злочинця, а також ті особливості ситуації, які сприяють виникненню злочинного наміру і мають об'єктивні можливості для вчинення злочину. Внутрішні фактори - це соціально від'ємні погляди, інтереси, відносини, орієнтації.

Таким чином, розглядаючи структуру причинного механізму конкретних злочинів, вчинених жінками, автор дійшов висновку, що основним її елементом є соціально-психологічні властивості особистості, взаємодія яких з об'єктивними факторами криміногенної ситуації і породжує злочин.

Складний характер злочинної поведінки визначає необхідність застосування такої ж складної системи заходів профілактики злочинів, вчинених жінками, - як загальносоціальних заходів, так і спеціально-кримінологічних.

Заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання жіночій злочинності тісно переплетені між собою, взаємодіють і доповнюють один одного. Позитивні результати у профілактиці злочинності жінок можливі лише за умови одночасного взаємопов'язаного застосування заходів загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру. Автором пропонуються до використання певні заходи по запобіганню та недопущенню злочинів, які скоюють жінки. У першу чергу, це заходи, пов'язані з необхідністю розробки національної програми з питання становища жінок і спрямовані на загальне поліпшення усіх сфер життєдіяльності жінок і покращення морального клімату у суспільстві. У цій програмі повинні бути передбачені заходи економічного, соціального, ідеологічного, організаційного, правового характеру. Особливу увагу слід приділити ступеню задоволення потреб жінок різних соціальних верств, розробці системи заходів, спрямованих на підвищення законності у суспільстві, системи захисту прав жінок на виробництві та в сім'ї.

Профілактичні заходи по запобіганню злочинам, що вчиняють жінки, містять і ті, які спрямовані на недопущення різних антисуспільних, негативних явищ, що призводять до скоєння злочинів, - пияцтво, алкоголізм, наркотики, проституція тощо. Сюди ж можуть бути віднесені також заходи по наданню потрібної медичної, психологічної, матеріальної, моральної допомоги жінкам, що ведуть антисуспільний спосіб життя.

Не менш важливим у кримінологічному значенні є заходи по наданню допомоги жінкам, що відбувають покарання у ВТК, а також жінкам, що відбули строк позбавлення волі.

У процесі розробки системи виховних заходів слід враховувати спосіб життя жінок, їх соціальний стан, особливості формування поведінки, конкретні життєві ситуації. Вирішальна роль особистісного фактора у механізмі злочинної поведінки жінок вимагає переважаючого розвитку заходів індивідуального профілактичного впливу. Між тим, індивідуальна профілактика є у наш час найслабшою ланкою у системі запобігання злочинам. Для удосконалення індивідуальної профілактики необхідно використати потенціал суб'єктів профілактики, зокрема дільничних, слідчих, працівників служби сім'ї і окремих обєднань громадян.

Слід зазначити, що при організації запобігання жіночій злочинності, навіть при визначенні конкретних заходів індивідуального попередження, завжди необхідно враховувати, що тільки комплексне врахування факторів, що визначають особливості способу життя жінок, їхніх особистісних властивостей, психофізичних і фізіологічних процесів, дозволить вибрати найбільш ефективні форми запобігання злочинної орієнтації у поведінці жінок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. - М.: Росс. право, 1992. - 256 с.

Преступность в Украине // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. - К., 1994. - №2. - 192 с.

Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми. - К.: МВС України, 1998. - 97с.

Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. - К.: Україна, 1997. - 167 с.

Матвійчук В.В. Попередження умисних вбивств апаратами карного розшуку: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. - К., 1998. - 17 с.

Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих учбових закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман / За ред. І.М. Даньшина. - Харків: Право, 1999. - 232 с.

Стуканов Р. Убийство по найму: только факты // Законность. - 1997. - №5. - С. 43.

Вицин С.Е. Системный подход и преступность: Учеб. пособие. - М.: Акад. МВД СССР, 1980. - 140 с.

Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство; Женщина преступница и проститутка; Любовь у помешанных. - Сборник: Пер. с ит. - Мн.: ООО «Попурри», 1998. - 576 с.

Ферри Э. Уголовная социология. - М., 1908. - 586с.

Ферри Э. Преступные типы в искусстве и литературе. - СПб., 1908. - 125с.

Тард Сравнительная преступность. - М.: Изд-во Т-ва И.Д. Сытина, 1907. - 267с.

Дюркгейм Э. О разделении общественного труда (этюд об организации высших обществ). - Одесса, 1900. - 102 с.

Дюркгейм Э. Метод социологии. - Киев-Харьков, 1899. - 77с.

Дюркгейм Э. Самоубийство (социологический этюд): Пер. с фр. - СПб.: Союз, 1998. - 496 с.

Дюркгейм Э. Социология и теория познания // Новые идеи в социологии. - СПб. - 1914. - №2. - 89 с.

Фойницкий И. Женщина-преступница // Северный вестник. - СПб., 1893. - № 2-3.

Ратов М. Женщина перед судом присяжных. - М., 1899. - 194 с.

Эллис Г. Преступник. - Киев-Харьков: Южно - Русское книгоиздательство Ф. А. Иогансона, 1898. - 179 с.

Добрынин Н.Д. О влиянии юного возраста на преступную деятельность. По данным русской уголовной статистики // Журнал Министерства юстиции. - 1898. - № 3. - С. 113-152.

Тарновский Е.Н. Статистические данные о преступности в Италии // Журнал министерства юстиции. - 1900. - №4. - С. 55 - 64.

Гернет М.Н. Преступность за границей и в СССР. - М.: Советское законодательство, 1931. - 187 с.

Яковлев А.Г. Пьянство и преступность в Швеции // Журнал министерства юстиции. - 1899. - №6. - С. 109 - 132.

Aschaffenburg S. Das Verbrechen und seine Bekampfung, 1903. - 127 p.

Мокринский С.М. Наказание, его цели и предположения. - М., 1902. - 1902. - часть 1. - 157 с.

Гернет М.Н. Детоубийство. - М., 1911. - 205 с.

Остроумов С. С. Преступность и ее причины в дореволюционной России. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. - 338 с.

Тарновская П.Н. Женщины убийцы. - СПб., 1902. - 134 с.

Давыдов Н.В. Женщина перед уголовным судом. - М., 1906. - 206с.

Родин Д. Статистика преступности во время и после Европейской войны в разных странах // Проблемы преступности. - 1926. - Вып.1. - С. 173 - 191.

Халфин В. Истребление плода (аборт) в Москве и Московской губернии // Проблемы преступности. - 1927. - Вып.2. - С. 190 - 211.

Тарновский Е. Конокрадство в настоящее время и в довоенную эпоху // Проблемы преступности. - 1927. - Вып.2. - С. 100 - 110.

Exner F. Krieg u Kriminalitat in Osterreich. - Wien, 1927. - 148 p.

Гернет М.Н. Новейшие данные о преступности в Германии, Англии и ее колониях // Проблемы преступности. - 1927. - Вып.2. - С. 250 -272.

Гернет М.Н. Моральная статистика. - М., 1992. -75 с.

Свод статистических сведений об осужденных за 1912. - Петроград: Сенатская тип., 1915. - 135 с.

Finkelnburg Е. Die Bestraften in Deutschland. Nebst einem Kriminalstatistischen Atlas. - Berlin, 1912. - 250 р.

New Zealand official year-book. - New Zealand, 1926. - 246 p.

Panagiote Jokas. L'influence de la guerre europeenne sur la criminalite. - Paris, 1926. - 121 p.

Фейнберг Ц.М. Из международной криминологической жизни // Преступник и преступность. - 1927. - Сборник 2. - С. 339-340.

Шаргородский М. Преступность в Европе и в СССР в 1926 году // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1930. - Вып.3. - С. 58 - 77.

Шестакова А. Преступления против личности в деревне // Проблемы преступности. - 1926. - Вып. 1. - С. 215 - 222.

Шестакова А. Убийство матерью новорожденного ребенка // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 3. - С. 154 - 162.

Гедеонов Н. Содержатели притонов разврата // Проблемы преступности. - 1926. - Вып. 1. - С. 141 - 149.

Укше С. Женщины - корыстные убийцы // Проблемы преступности. - 1926. - Вып. 1. - С. 150 - 172.

Терентьева А.Н. Два случая женщин - растратчиц // Преступник и преступность. - 1927. - Сборник 2. - С. 290 - 299.

Краснушкин Е.К., Холзакова Н.Г. Два случая женщин убийц-гомосексуалисток // Преступник и преступность. - 1926. - Сборник 1. - С. 105 -120.

Маннс Г. Деревенские убийства и убийцы // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 25 - 40.

Власов В. Хулиганство в городе и в деревне // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 51 - 75.

Внуков В.А. Женщины - убийцы // Убийства и убийцы. - М.: Мосздравотд. - 1928. - С. 45 - 52.

Кремлева Т. Воры и воровки больших магазинов // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 24 - 38.

Змиев Б. Преступность в Татреспублике // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 39 - 57.

Бердичевский Я.С. Преступления против жизни новорожденного // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1930. - Вып. 3. - С. 163 - 180.

Люблинский П.И. Молодые рецидивистки // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1930. - Вып. 3 - С. 14 - 33.

Гернет М.Н. Статистика городской и сельской преступности // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 15 - 24.

Статистика осужденных в СССР в 1923 - 1924 году. - М.: Изд-во ЦСУ СССР, 1927. - 85 с.

Утевский Б. За рубежом // Проблемы преступности. -1928. - Вып. 3. - С. 278 - 290.

Official Dear Book of the Union of South Africa, 1910 - 1924. - Pretoria, 1925. - 210 p.

Ширвиндт Е. Хроника // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 292 - 298.

Френкель Е.П. Убийца из экономических мотивов // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1928. - Вып. 2. - С. 29-46.

Халфин В. Жилищный вопрос и имущественная преступность в городах РСФСР // Проблемы преступности. - 1929. - Вып. 4. - С. 19 - 25.

Френкель Е.П. Этническое понятие вора // Изучение преступности и пенитенциарная практика. - 1927. - Вып. 1. - С. 12 - 25.

Учеватов А. Тайное винокурение в городе и деревне // Проблемы преступности. - 1927. - Вып. 2. - С. 110 - 129.

Утевский Б. Рецидив и профессиональная преступность // Проблемы преступности. - 1928. - Вып. 3. - С. 91 - 109.

Gordon M. Penal discipline. - London, 1922. - 124 р.

Серебрякова В.А. Криминологическая характеристика женщин - преступниц (по материалам изучения лиц, содержащихся в ИТК) // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. - 1971. - Вып. 14. - С. 3 - 16.

Серебрякова В.А. Преступления, совершаемые женщинами. - М.: Юрид. лит., 1973. - 108 с.

Серебрякова В.А. Преступность среди женщин, как объект криминологического исследования // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. - 1975. - Вып. 22. - С. 22-37.

Серебрякова В.А. Социальные вопросы преступности женщин // Вопросы советской криминологии. - М. - 1975. - часть 1. - С. 142 - 149.

Серебрякова В.А. Социологические аспекты изучения женской преступности // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. - 1979. - Вып. 30. - С. 17 - 26.

Серебрякова В.А. Некоторые особенности изучения личности женщин-преступниц // Теоретические проблемы учения о личности преступника. - М. - 1979. - С. 106 - 112.

Серебрякова В.А. Особенности женской преступности и ее предупреждение. - М., 1984. - 106 с.

Кириллова И.А. Женщины, отбывающие наказание в исправительно-трудовых колониях // Характеристика осужденных к лишению свободы. - М.: ВНИИ МВД СССР. - 1973. - Вып. 3. - 47 с.

Вельева Л.Б. Классификация и социально-правовая характеристика женщин, осужденных к лишению свободы // Научные труды Свердловского юридического института. - Свердловск. - 1976. - Вып. 49. - С. 135 - 145.

Горяинов К.К. Борьба с антиобщественным поведением женщин, ведущих аморальный образ жизни. - М.: Юрид. лит., 1976. - 40 с.

Берекашвили Л.Ш., Кириллова И.А. Криминологическая характеристика женщин, совершивших преступления // Криминологическая характеристика лиц, совершивших преступления. - М.: ВНИИ МВД СССР. - 1976. - Вып 2. - 43 с.

Голоднюк М.Н. Некоторые вопросы женской преступности // Вестник Московского университета. - 1978. - №1. - С. 23 - 31.

Голоднюк М.Н. Проблемы социального и биологического в женской преступности // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. - 1982. - Вып. 37. - С. 20 - 26.

Голоднюк М.Н. Криминологическая характеристика женщин, отбывающих наказание в ИТК // Вестник Московского университета. - 1983. - №5. - С. 18 - 23.

Голоднюк М.Н., Явчуновская Т.М. Криминологическая характеристика бродяжничества женщин // Совершенствование профилактики преступлений органами внутренних дел. - М.: ВНИИ МВД СССР. - 1986. - С. 141 - 150.

Голоднюк М.Н., Явчуновская Т.М. Некоторые криминологические аспекты женской преступности, связанной с паразитизмом // Актуальные проблемы исправительно-трудового права (теория и практика). - Рязань: РВШ МВД СССР. - 1989. - С. 125 - 132.

Богданова Л.Ф. Криминологическая характеристика личности несовершеннолетних женского пола, совершивших преступления // Правоведение. - 1979. - №6. - С. 69 - 72.

Бобренева Т.М. Исправление и перевоспитание женщин, условно освобожденных из мест лишения свободы с обязательным привлечением к труду: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Томский гос. ун-т им. Куйбышева. - Томск, 1980. - 20с.

Бобренева Т.М. Характеристика поведения женщин условно освобожденных из мест лишения свободы с обязательным привлечением к труду в период обязательных работ // Новая Конституция СССР и проблемы правоведения. - Томск. - 1980. - С. 148 - 150.

Явчуновская Т.М. Влияние алкоголизма как вида психической аномалии на преступность среди женщин // Личность преступника и уголовная ответственность (правовые и криминологические проблемы). - Саратов: Изд-во Саратов. ун-та. - 1981. - С. 63 - 70.

Шмаева Т.А. Организационные и правовые вопросы предупреждения правонарушений осужденных женщин в ИТК: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / ВНИИ МВД России. - М., 1982. - 24 с.

Шмаева Т.А. Некоторые особенности мотивации преступного поведения женщин, осужденных по статьям 209, 144, 89 УК РСФСР // Актуальные проблемы исправительно-трудового права (теория и практика). Рязань: РВШ МВД СССР. - 1989. - С. 122 - 124.

Зырянов В.Н. Групповая преступность женщин и ее предупреждение органами внутренних дел: Учебное пособие. - Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1988. - 96 с.

Черненко Т.Г. К вопросу о преступности женщин // Актуальные вопросы правоведения в период совершенствования социалистического общества. - Томск: Томский гос. ун-т. - 1989. - С. 173 - 174.

Заплатина Е.А. Особенности личности женщины - рецидивистки // Актуальные вопросы борьбы с преступностью. - Томск: Томский гос. ун-т. - 1990. С. 73 - 81.

Заплатина Е.А. Особенности нравственно-психологической характеристики женщин-рецидивисток // Актуальные вопросы государства и права на современном этапе. - Томск: Томский гос. ун-т. - 1983. - С. 257 - 260.

Середа Е.В. Исследование женской преступности в отечественной криминологии // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных. - М.: ВНИИ МВД России. - 1990. - С. 52 - 59.

Середа Е.В. Личность женщин, виновных в кражах личного имущества граждан и воспитательное воздействие на них // Личность преступника: методы изучения и проблемы воздействия. - М.: ВНИИ МВД СССР. - 1988. - С. 95 - 99.

Звирбуль В.К., Шупилов В.П. О некоторых тенденциях в развитии криминологии. (По материалам VI Международного криминологического конгресса). - М.: Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1973. - 65 с.

Кириллова И.А., Лысягин О.Б. Характеристика женщин, отбывающих наказание в ИТК. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. - 61 с.

Серебрякова В.А., Зырянов В.Н. Корыстные преступления, совершаемые женщинами: Методическое пособие. - М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1990. - 80 с.

Преступность в капиталистическом мире после второй мировой войны. - М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. - 127 с.

Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. Мировой криминологический анализ. - М.: Норма, 1997. - 525 с.

Явчуновская Т.М. Криминологическая характеристика женской преступности, связанной с паразитизмом: Учебное пособие. - Иваново: Ивановский гос. ун-т, 1990. - 90 с.

Михлин А.С. Общая характеристика осужденных. Специальная перепись 1989 года. - М.: Юрид. лит., 1991. - 152 с.

Середа Е.В. Личность женщин, впервые осужденных за тяжкие насильственные преступления, и их исправление и перевоспитание: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / ВНИИ МВД СССР. - М., 1983. - 20 с.

Рзаев А.К. Проблемы преступности в капиталистическом мире. - Баку: О-во Знание АзССР, 1974. - 59 с.

Предупреждение семейно-бытовых правонарушений / Под ред. Ф. А. Лопушанского. - М.: Наука, 1989. - 240 с.

Ведомости Верховного Совета СССР. - 1955. - №22. - ст.425.

Криминологические исследования в мире. - М.: Манускрипт, 1995. - 195 с.

Джекебаев У.С. О социально-психологических аспектах преступного поведения (на материалах криминологического изучения хищений социалистического имущества). - Алма-Ата: Наука, 1971. - 150 с.

Миненок М.Г. Личность расхитителя: криминологическая характеристика и типология. - Калининград: МВССО РСФСР, Калининград. ГУ, 1980. - 89 с.

Даньшин И.Н., Голина В.В., Зелинский А.Ф. Предупреждение хищений государственного и общественного имущества. - Харьков: Выща школа, 1988. - 179 с.

Статистический отчет о состоянии преступности на территории СССР. - М.: МВД СССР, 1989. - 16 с.

Блувштейн Ю.Д. Криминологическая характеристика и профилактика отдельных видов преступности: Учебное пособие. - Минск: МВД СССР, 1980. - 108с.

Антонян Ю.М. Преступность женщин // Социалистическая законность. - 1991. - №7. - С. 18 - 21.

Меликишвили Л.А. Личность осужденных женщин и воспитательная работа с ними в ИТК: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / ВНИИ МВД СССР. - М., 1991. - 21 с.

Вилкс А.Я. Проституция и преступность // Мифы и реальность. - М.: Искусство, 1991. - С. 55 - 70.

Шевченко Л.О. Дослідження особистісних особливостей жінок-злочинниць // Автореф. дис... канд. психолог. наук: 19.00.01 / Університет внутр. справ МВС України. - Харків, 1996. - 23 с.

Шулежко Т.А. Особливості карально-виховного впливу на неодноразово судимих до позбавлення волі жінок, які відбувають покарання у виправно-трудових установах: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Українська академія внутрішніх справ. - К., 1996. - 24 с.

Лебеденко В.І. Проституція: поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження: Навчальний посібник. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. - 32 с.

Хотченков Ю.М. Проституция и преступность. - М.: Юрид. лит., 1991. - 304с.

Габиани А.А., Меликишвили Л.А. Социальное лицо женщин преступниц и проституток. - Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1993. - 210 с.

Мартиросова М.М. Личность несовершеннолетних преступников женского пола и социальные условия формирования их общественного поведения // Правовые и криминологические проблемы борьбы с преступностью. - М.: ВНИИ МВД России. - 1992. - Вып. 3. - С. 74 - 79.

Потемкина А.Т. Характеристика осужденных женщин, отбывающих наказание в ИТК. ( По материалам специальной переписи осужденных 1989). - М.: ВНИИ МВД России, 1993. - 76 с.

Бадальянц Э.Ю. Криминологические и правовые проблемы социальной реабилитации осужденных женщин, признанных хроническими алкоголиками: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / РВШ МВД России. - Рязань, 1993. - 26 с.

Заплатина Е.А. Предупреждение рецидивной преступности женщин, освобожденных из мест лишения свободы // Проблемы борьбы с рецидивной преступностью. - Томск: Изд-во Томск. ун-та. - 1992. - С. 88 - 99.

Заплатина Е.А. Социально-биологические и психологические предпосылки совершения женщинами рецидивных преступлений // Проблемы борьбы с рецидивной преступностью. - Томск: Изд. Томск. ун-та. - 1992. - С. 72 - 80.

Гитин В.Г. Эта покорная тварь - женщина. - Харьков: Торсинг, 1997. - 544 с.

Кучинский А.В., Корец М.А. Преступники и преступления. Законы преступного мира. Женщины убийцы, воровки, налетчицы. - Донецк: Сталкер, 1998. - 416с.

Тарабрин А. Женщины и преступность. - М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1998. - 464 с.

Блага А.Б. Про жіночу злочинність // Право України. - 1999. - №9. - С. 88 - 89.

Жінки і чоловіки в Україні: Статистичний збірник. - К.: Державний комітет статистики України, 1999. - 75 с.

Статистична звітність Міністерстві юстиції за формою № 11 «Про склад засуджених, місце і час вчинення злочинів» за 1993, 1995, 1998 роки.

Експрес - інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1999 року. - К.: МВС України.

Криминология. Учебник для юридических вузов / Под ред. А. И. Долговой. - М.: Изд. группа ИНФРА*М - НОРМА, 1997. - 784с.

Голіна В.В. Жіноча злочинність в Україні: характеристика і попередження. Проблеми законності. - Харків. - 1998. - Вип. 33. - С. 138 - 145.

Архів Шевченківського районного суду // Справа № 1-107/98.

Растегаев А.А. Анализ общеуголовной корыстной преступности // Методика анализа преступности. - М.: ВНИИ МВД СССР. - 1986. - 198 с.

Старков О.В. О причинах бытовых преступлений // Конкретные криминологические исследования в условиях крупного промышленного центра. - Омск. - 1974. - С. 215 - 225.

Крупка В.Н. Криминологическая характеристика насильственных преступлений, возникающих в сфере личностно-бытовых отношений: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - К., 1985. - 209 с.

Криминал обозрение. - 1999. - №5 (61). - с. 1.

Личность преступника / Кудрявцев В.Н., Кондрашков Н.Н., Лейкина Н.С. / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1975. - 270 с.

Курс советской криминологии: Предмет. Методология. Преступность и ее причины. Преступник. - М.: Юрид. лит., 1985. - 416 с.

Платонов К.К. О системе психологии. - М.: Мысль, 1972. - 216 с.

Антонян Ю.М. Системный подход к изучению личности преступника // Советское государство и право. - 1974. - №4. - С. 88 - 93.

Антонян Ю.М., Блувштейн Ю.Д. Методы моделирования в изучении личности преступника и преступного поведения: Учебное пособие. - М.: Юрид. лит., 1974. - 54 с.

Кондрашков Н.Н. Количественные методы в криминологии. - М.: Юрид. лит., 1971. - 210 с.

Солопанов Ю.В., Квашис В.Е. Рецидив и рецидивисты. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1971. - 56с.

Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. - М.: Просвещение, 1969. - 317 с.

Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. - Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1974. - 168 с.

Лунеев В.В. Системный подход к изучению мотивации преступного поведения // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. - 1980. - Вып. 39. - С. 3 - 12.

Петелин Б.Я. Мотивация преступного поведения // Механизм преступного поведения. - М.: Наука. - 1981. - С. 91-102.

Петелин Б.Я. Психология правонарушения. - М.: Наука, 1974. - 248 с.

Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. М.: Наука, 1982. - 287 с.

Арсеньева М.И., Серебрякова В.А. Особенности формирования противоправного поведения женщин и некоторые аспекты его предупреждения // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. - 1982. - Вып. 36. - С. 15 - 36.

Шляпочников А.С. Значение категории интереса в криминологии // Советское государство и право. - 1972. - №10 - С. 7 - 12.

Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность. - М.: Политиздат, 1989. - 351 с.

Трофимов С.В. Криминологическая характеристика лиц, совершивших преступления против личности на почве семейно-бытовых отношений // Проблемы изучения личности правонарушителя. - М.: ВНИИ МВД СССР. - 1984. - С. 79 - 88.

Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудравцева, проф.В.Е. Эминова. - М.: Юристъ, 1997. - 512 с.

Иванов В.Г. Причинность и детерминизм. - Л.: Наука, 1974. - 144 с.

Курс марксистской философии. - М.: Наука, 1966. - 243 с.

Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии (о структуре индивидуального преступного поведения ). - М.: Юрид. лит., 1968. - 174 с.

Вопросы изучения преступности и борьбы с нею: Сборник материалов ІІІ Всесоюзн. научн. семинара по проблеме криминологии. - М.: Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1975. - 227 с.

Долгова А.И. Взаимодействие и причинность в системе научно-детерминестического подхода к изучению преступности // Вопросы борьбы с преступностью. - М.: Юрид. лит. - 1981. - Вып. 35. - С. 8 - 17.

...