Кримінологічна характеристика жіночої злочинності

Загальнокримінальна корислива злочинність проти власності як складова частина загальної злочинності в цілому і жінок зокрема, визначається системою соціально-економічних відносин.

Як відомо, спонукальною силою людської активності є потреби, а неможливість їх легітимного задоволення є одним з основних джерел злочинності /174, С. 67/. Зазначимо, у детермінації загальнокримінальної корисливої злочинності суттєве значення має не тільки рівень задоволення матеріальних потреб, а ступінь різниці у їх задоволенні різними соціальними групами, тобто майнова нерівність.

Підкреслимо, що потреби матеріального порядку формуються в суспільстві під впливом добробуту заможних прошарків населення, а можливість легального їх задоволення визначається межами доходів тієї соціальної групи, до якої індивід належить. Постійне зростання кількості безробітних в останні роки ще більше обмежує можливості задоволення матеріальних потреб значної частини населення правомірним шляхом.

Поряд з майновою нерівністю, яка детермінує загальнокримінальну корисливу злочинність в умовах ринкової економіки, існують і такі явища, як влада грошей, культ наживи, індивідуалізм та агресивність, відстороненість і навіть зневага до людей, які не здатні пристосовуватися до цих відносин. Все це - фундамент злочинності проти власності.

Існує і щільний звязок загальнокримінальної корисливої злочинності жінок з пияцтвом і алкоголізмом, паразитичним способом життя.

Про звязок перелічених вище і інших економічних, соціальних факторів з жіночою злочинністю свідчить співставлення цих явищ. Частково на це зверталась нами увага при аналізі злочинності в Україні за період з 1972 по 1999р. Доцільно ще раз звернутись до цього питання в аспекті співставлення жіночої злочинності у 1995 - 1996рр. та стану економіки в цей час.

Стосовно жіночої злочинності, то як випливає з проведеного аналізу, вона значно зросла у 1995р., а її зниження почало проявлятись у 1997р. Важливо також врахувати основні показники економіки України в період, який передував 1995р.

Найбільш загальна оцінка національної економіки відображається в динаміці та структурі валового продукту держави. Для України з перших років незалежності спостерігався спад валового продукту. Так, у 1991р. ВВП знизився на 8,7%, у 1994р. - на 23%, у 1995р. - на 12,2%. З цих даних випливає, що найбільше падіння ВВП біло у 1994р. /175, С. 8/. Це свідчить про глибоку економічну кризу, яка найбільш гостро проявилася у 1994р.

В цьому ж році проявили себе й інші негативні сторони - збільшення безробіття і, зокрема, серед жінок, розповсюдженість пияцтва, алкоголізму, наркоманії. Вказані та інші фактори і зумовили збільшення злочинності серед жінок у 1995 і 1996рр., про що йшла мова раніше.

Вивчення причин і умов антисуспільних вчинків жінок, на думку М.І.Арсеньєвої і В.А.Серебрякової, має суттєве значення для запобігання як злочинних, так і дозлочинних форм жіночої поведінки, що соціально відхиляється, шляхом більш вірного морального формування особистості, починаючи з неповнолітнього віку, а також оздоровлення їхнього соціального середовища /151, С. 17/.

3.2 Чинники несприятливого морального формування особистості жінок-злочинниць

Коли мова йде про причини конкретних злочинів, то виділяються такі обставини, як морально-психологічні особливості злочинців і конкретна життєва ситуація. Важливе значення має і формування особистості злочинця, тобто тих негативних морально-психологічних якостей, які належать до внутрішніх причин злочинної поведінки. В цьому підрозділі ми зосередимо увагу на розгляді несприятливих моральних умов формування особистості жінок-злочинниць, а після цього розглянемо конкретну життєву ситуацію, враховуючи, що негативні морально-психологічні особливості злочинниць вже розглянуті в попередньому розділі.

Характер і наслідки морального формування особистості відіграють головну роль у генезисі злочинної поведінки. Не біологічні властивості людини, не короткочасний і часом випадковий вплив зовнішньої ситуації, а весь життєвий шлях індивіда в кінцевому підсумку визначає зміст переважної більшості його вчинків /158, С. 22 - 23/.

Соціальні і психологічні якості особистості, її світогляд, політичні, моральні та інші погляди, навички і звички, особливості поведінки і характеру формуються протягом усього життя людини внаслідок його взаємодії з оточуючим середовищем. Саме дефекти морального формування особистості призводять до виникнення і закріплення антисуспільних поглядів, а згодом і до вчинення злочинів.

Етап формування особистості в більшості випадків у часі віддалений від моменту вчинення конкретного злочину, але об'єктивно саме в ньому закладаються елементи кримінологічного механізму /170, С. 143/. Звертаючись до умов негативного формування особистості злочинця, ми розглядаємо індивідуалізований варіант сукупного впливу макро- і мікросередовища на конкретного суб'єкта.

До явищ макросередовища належать особливості економічного розвитку, політичні переконання, які панують або протиборствують як на загальнодержавному рівні, так і стосовно окремих регіонів, соціальних груп. Та ж частина соціального середовища, з якою у індивіда існують прямі і безпосередні контакти, є мікросередовищем.

На особистість впливають і проявляються в кінцевому підсумку в причинах індивідуальної злочинної поведінки чинники соціального середовища як на макро-, так і на мікрорівнях, тим більш, що різниця між мікро- і макросередовищем відносна: те, що для одного індивіда складає коло його постійного і безпосереднього спілкування (мікросередовище), для іншого є макросередовищем /170, С. 143/.

Іноді і макро- і мікросередовище індивіда суттєво змінюються. Причому макросередовище у своїх змінах мало залежить від можливостей і волі суб'єкта. Але зміни мікросередовища залежать і від особистісних умов суб'єкта, і від об'єктивних чинників: очевидно, що протягом життя воно розширюється і звужується.

Мікросередовищу у механізмі формування особистості належить особлива роль, воно опосередковує вплив макросередовища. Формуючий вплив макросередовища як би проходить через фільтр мікросередовища, яке деяким чином переломлює макровплив. Суспільство практично не може прямо і безпосередньо впливати на індивіда, який сприймає його вплив через безпосереднє коло спілкування та індивідуальний досвід /176, С. 13 - 14/.

Можна дійти висновку, що у системі формуючих впливів індивід відчуває їхню сукупну дію. Мікросередовище здатне формувати погляди і оціночні стереотипи, в тому числі аморального і протиправного характеру, орієнтовані на певні соціальні групи.

Відокремимо і розглянемо основні складові мікросередовища, які найактивніше впливають на негативне формування особистості жінок. Слід зазначити, що залежно від віку можуть бути визначені різні етапи негативного формування особистості, а, отже, і різні форми поведінки жінок, тому що йдеться про відхилення у процесі соціалізації особистості. Першим етапом у процесі формування особистості є сім'я. Вплив сім'ї, сімейного виховання не однаковий на різних етапах життя людини; він, як правило, найбільш значущий у дитинстві і в юнацькі роки. Якщо сімейний вплив позитивний, то особистість дитини формується у позитивному плані, але, природно, не завжди, якщо інші впливи не діятимуть сильніше. При негативному впливі і результат частіше за все негативний. Зв'язок недоліків сімейного виховання і протиправної поведінки не тільки неповнолітніх, але і дорослих осіб простежується як у теоретичних дослідженнях, так і у правоохоронній практиці. Так, дослідження молодіжної жіночої злочинності свідчать про те, що майже 85% молодих людей з відхиленнями у поведінці виховувалися у неблагополучних сім'ях /177, С. 24/.

На думку А.Г. Харчева, специфіка сімейного виховання перш за все у тому, що воно за своїм характером більш емоційне, ніж будь-яке інше виховання, тому що “провідником” його є батьківська любов до дітей і відповідні почуття дітей до батьків. Дитина, особливо у ранньому віці, більше піддається впливу сім'ї, ніж будь-якому іншому впливу. Емоційні задатки, які закладаються у сім'ї, значно більшою мірою визначають майбутній психічний склад людини, ніж інтелектуальні задатки - майбутній зміст його інтелекту /178, С. 268, 282 - 283/.

Вплив сім'ї проявляється у двох варіантах: 1) шляхом цілеспрямованого педагогічного виховного впливу, формування у дитини певних моральних принципів і способів поведінки; 2) як стихійний вплив на особистість такого способу життя, який типовий для даної сім'ї /170, С. 144/. Негативно впливають на формування особистості у дитячому та юнацькому віці численні фактори та обставини, які можна умовно поділити на суб'єктивні та об'єктивні. До суб'єктивних обставин належать: 1) негативні, аморальні форми поведінки безпосередньо у сімейному середовищі - алкоголізм, пияцтво, сварки, бійки, деспотизм старших членів сім'ї; 2) наявність у сім'ї антисуспільних поглядів, нравів, звичаїв; 3) відсутність психологічного і емоціонального контакту між батьками і дітьми; 4) безнаглядність дітей, тобто невиконання батьками функцій контролю за поведінкою людей, неуважність до їх інтересів; 5) спотворені уявлення про виховання у дітей “ринкової самостійності, що призводить до формування у підлітків уявлень про всемогутність і абсолютну цінність грошей, некритичність до способів їх одержання.

До об'єктивних обставин можна віднести такі: 1) хвороба батьків; сім'ї, у складі яких є судимі, алкоголіки, наркомани, а також інші обставини, що ускладнюють здійснення ефективного нагляду за дітьми та їх виховання /170, С. 145/; 2) сім'ї, зовні благополучні, але з пануючим у них культом дітей, їх випестуванням, виховання в дітях егоїзму, споживацької психології; 3) сім'ї, які існують у скрутних матеріальних умовах. Відносно останньої обставини слід зазначити, що злочин можуть скоювати як діти, що виросли у сім'ях з невисоким матеріальним рівнем, так і ті, життєвий рівень яких був достатньо високий /179; С. 57/. Причому все більше проявляється негативний вплив на формування особистості так званих благополучних у матеріальному плані сімей; це викликає підвищений інтерес до них кримінологів, тому що багато осіб, що вчинили злочини, - саме з таких благополучних сімей. Очевидно, має значення не тільки рівень доходів сім'ї, але і способи їх одержання, характер їх використання, що в основному залежить від потреб, культури членів сім'ї.

Прийнята у сім'ї система стосунків, типові варіанти поведінки сприймаються дітьми як своєрідний зразок поведінки. Зразки поведінки у сім'ї переносяться у зовнішнє середовище, певною мірою вони реалізуються не тільки у мікросередовищі, а й за його межами. У незвичній для суб'єкта ситуації можлива негативна поведінка, безпосередньо продиктована досвідом сімейного спілкування. Цим нерідка пояснюються зовсім нелогічні, неадекватні реакції на які-небудь ситуації поза сім'єю.

Слід підкреслити, що для жінки роль сім'ї і сімейних стосунків багато в чому є визначальною. Вплив сім'ї у ряді випадків є більш сильним, ніж вплив школи, побутового оточення, трудового колективу. Усі наявні дані кримінологічних досліджень підтверджують, що конфлікти в сім'ї нерідко сприяють виникненню конфліктів з законом /151, С. 18/.

В результаті проведеного нами анкетування 100 засуджених за агресивні некорисливі і загальнокримінальні корисливі злочини жінок ми виявили такі групи негативних чинників, що діяли у сфері сімейного виховання: а) бездоглядність дітей і відсутність контролю за їх поведінкою; б) негативні, аморальні форми поведінки безпосередньо у сімейному середовищі - алкоголізм, пияцтво, сварки, бійки; в) поганий приклад членів сім'ї, вчинення ними злочинів та інших правопорушень; г) відсутність психологічного та емоціонального контакту між батьками і дітьми. Розглянемо більш детально, як розподілилися категорії досліджуваних залежно від цих негативних чинників (Таб. Д.3.1., див. Додаток).

Як видно з таблиці, у 32 % випадків був відсутній контроль за поведінкою жінок, що спонукало їх до проявів ранньої самостійності, незалежності і свавілля; в 37 % випадків мали місце негативні, аморальні форми поведінки батьків. Пияцтво, алкоголізм, сварки і бійки в сім'ї не можуть позитивно впливати на дітей. У таких сім'ях діти часто зазнають жорстокого поводження з боку батьків. Як свідчать дослідження А.Г. Харчева, пияцтво та аморальна поведінка батьків згубно впливає на дітей будь-якої статі, але неоднаковою мірою. На дівчинках цей вплив дається взнаки більше, ніж на хлопчиках /178, С. 277/. В 17 % випадків був відсутній емоціональний і психологічний контакт. Це примушувало молодих дівчат шукати розуміння у побутовому оточенні, яке не завжди було сприятливим; в 14 % випадків - це був безпосередній негативний приклад членів сім'ї. Одним з чинників, що сприяють негативному формуванню особистості жінок, є судимості батьків та інших членів сім'ї. Це не можна розуміти буквально, тому що частка осіб, які притягалися до кримінальної відповідальності, виправилися і не мали стійких антисуспільних поглядів. Але не слід і применшувати криміногенного значення минулих судимостей, особливо, якщо судимими були близькі люди. Чимала частина у минулому судимих осіб, головним чином судимих неодноразово, є носіями стійких негативних поглядів, інтересів, потреб, звичок і нахилів. Як правило, культурний і інтелектуальний рівень таких осіб надзвичайно низький і крім моральної неохайності, грубості, жорстокості і лицемірства вони нічого не можуть дати своїм дітям. Результати дослідження показали, що із загальної кількості засуджених у 13% були батьки, що мали судимість. З них 6% жили у сім'ях, де раніш судимим був батько, 4% - раніше судимим був брат і 3% - в сім'ях, де раніше судимою була мати. Проанкетовані нами жінки зазначили, що установка на злочинну діяльність була сформована у них через сімейні зв'язки.

Значний теоретичний і практичний інтерес викликає залежність поширеності негативних обставин в сім'ях засуджених жінок від характеру вчинених ними злочинів (Таб. Д.3.2., див. Додаток).

Дані, наведені в таблиці, свідчать про те, що такі несприятливі чинники, як алкоголізм, пияцтво, бійки, сварки найбільш поширені у сім'ях осіб, які потім були покарані за насильницькі злочини проти особи. Такі ж чинники, як бездоглядність дітей і відсутність контролю за їх поведінкою, негативний приклад членів сім'ї і відсутність емоціонального і психологічного контакту між батьками і дітьми, поширені у сім'ях осіб, які згодом були засуджені за хуліганство, розкрадання державного та приватного майна, грабіж і розбій.

Викликають інтерес і дані про ставлення засуджених жінок до батьківської сім'ї. На питання, як ви ставитесь до своєї сім'ї, 66 жінок відповіли - вороже, 27 - байдуже і тільки 6 засуджених відповіли, що добре ставляться до сім'ї.

Крім батьківської сім'ї, на жінку впливає і власна сім'я. Сімейно-шлюбні та сімейно-побутові стосунки посідають важливе місце у житті жінки. Сім'я значно впливає на формування особистості жінки, її як позитивної, так і негативної поведінки. У злочинниць чітко простежується зв'язок між сімейним неблагополуччям і антисуспільною поведінкою. Сімейне неблагополуччя - це, насамперед, деформація сімейних зв'язків і відносин, послаблення або руйнування сім'ї, низький культурний, освітній і професійний рівень сім'ї, примітивне коло інтересів, які нерідко домінують і перетворюються в антисуспільні, прояви насильства у сім'ї тощо.

Деформація сімейних стосунків, послаблення або руйнування сім'ї неминуче призводять до того, що жінка припиняє виконувати або виконує неналежним чином свої жіночі ролі, обов'язки. Ті жінки, які перестають відчувати свій зв'язок з сім'єю, вже не орієнтуються на її традиційні цінності і отримують значно більше можливостей діяти, не оглядаючись на неї. При цьому слід зазначити, що психологічна незалежність жінок часто пов'язана з матеріальною, оскільки зараз багато хто з них заробляють більше своїх чоловіків.

Деякі жінки взагалі не вважають сімю цінністю, особливо якщо говорити не тільки про спільне проживання, а й про духовний зв'язок між подружжям. Відсутність такого зв'язку проявляється, наприклад, у занятті заміжніх жінок проституцією. За даними нашого дослідження тільки 11 жінок дорожать своєю сім'єю і сімейними стосунками; 61 - байдуже ставиться до своєї сім'ї; 28 вважають, що взагалі не обов'язково створювати сім'ю, тому що на сьогоднішній день - це зайвий тягар для них.

Стабільність сімейно-побутової сфери є підгрунтям позитивного характеру поведінки жінки. Порушення у цій сфері, сімейний дискомфорт негативно впливають на жінку і призводять до зміни її ролі та її обов'язків у сім'ї. За даними нашого дослідження 38,7% жінок не мають власної сім'ї; розлучені 17% жінок; 4,6% - вдови. Майже половина жінок, що живуть окремо від родичів, - у віці до 30 років, третина одиноких жінок - у віці 31-50 років. Такі порушення демографічної структури складу жінок неминуче відбивається на багатьох інших соціальних явищах, у тому числі і на жіночій злочинності.

Ще однією рисою сімейного неблагополуччя є насильство в сім'ї. Насильницькі дії відносно жінок з боку чоловіків або коханців набувають значних розмірів. Страх перед самотністю, економічна та соціальна незахищеність є причинами того, що сімейне насильство залишається латентним, довгий час безкарним і у підсумку штовхає жінку на відповідні насильницькі вчинки. За даними нашого дослідження з 55 жінок, засуджених за насильницькі злочини, 22 жінки вчинили ці злочини внаслідок тривалих насильницьких дій з боку чоловіків або коханців.

Таким чином, сімейне неблагополуччя як батьківської, так і власної сім'ї жінки має величезний вплив на вибір нею позитивної або антисуспільної форми поведінки.

Фактор впливу сім'ї на індивіда, у тому числі і негативного, проявляється і “від протилежного” /170, С. 146/. Відсутність батьківської або власної сім'ї заповнюється контактами у інших сферах зовнішнього середовища які не завжди є позитивними. Результатом таких контактів можуть бути як формуючий вплив, так і провокуючий на скоєння конкретних злочинів.

Другою складовою мікросередовища є найближче побутове оточення. Це друзі, знайомі, сусіди, компанії, з якими суб'єкт контактує постійно і безпосередньо, у тому числі неформальні малі групи, зокрема побудовані за національним і клановим принципом. Їх вплив у ряді випадків може бути більш сильним, ніж позитивний вплив з боку сім'ї, учбових закладів, трудових колективів і навіть суспільства.

Прагнення до задоволення потреб у спілкуванні, якого дівчатка були позбавлені у сім'ї, нерідко приводить їх до випадкових знайомств. У більшості випадків це особи з негативною соціальною спрямованістю, що втратили значною мірою суспільно корисні зв'язки, соціально не влаштовані, нерідко раніше судимі. Залежно від превалюючих у побутовому оточенні установок, спрямованості, систем цінностей, ставлення до законослухняної поведінки це середовище може бути криміногенним.

За ступенем криміногенності групи, що впливають на учасників і втягують їх у вчинення правопорушень і злочинів, можна поділити на: 1) передзлочинні - групи з відхиленнями у поведінці асоціального характеру, учасники яких скоюють аморальні вчинки; 2) групи з відхиленнями у поведінці антисуспільного характеру, учасники яких вчинюють адміністративні правопорушення; 3) групи змішаного асоціального і антисуспільного характеру, учасники яких вчиняють і аморальні і адміністративно карані дії; 4) злочинні - групи, учасники яких вчиняють злочини /170, С. 147/.

Вплив криміногенних груп особливо помітний відносно неповнолітніх злочинниць. Це можна пояснити тим, що вплив на формування особистості особливо значущий у ранньому віці, а також тим, що ці групи мають особливі психологічні функції: вони є каналами інформації міжособистісних відносин, видом емоціонального контакту і діяльності /180, С. 87 - 88/.

Постійне спілкування людини у криміногенних групах, як правило, призводить до послаблення контролю з боку сім'ї і школи, формування асоціальних та антисуспільних інтересів і потреб, перешкоджає підвищенню освітнього і культурного рівня особистості, ускладнює встановлення нею нових соціально корисних зв'язків /181, С. 61/. Норми і критерії, прийняті у колі неформального спілкування, стають обов'язковими для індивіда, вони для нього настільки суттєві, що він сприймає їх некритично і навіть всупереч власним уявленням, оцінкам, установкам. Тому у злочинах нерідко беруть участь суб'єкти, які б самостійно їх не вчинили /182, С. 60/.

Цілком слушно зауважує К.Є. Ігошев, що відсутність корисних справ, вузькість інтересів, неповага до оточуючих у асоціальних і антисуспільних групах поступово призводять до утворення особливих міжособистісних стосунків, до специфічної групової психології, у якій вікові особливості набувають спотворених форм: підвищена емоційність перетворюється у нестриманість, розгвинченість; прагнення до самоствердження - у брутальність, цинізм; відсутність трудових навичок - у зневагу до результатів праці /183, С. 50/. Звичайним проведенням часу в таких групах є пияцтво, розпуста, постійне вчинення дрібних правопорушень, причому це характерно не тільки для неповнолітніх, але й для осіб старшого віку.

Вивчення зв'язків поза сім'єю свідчить, що багато хто з них підтримували постійні контакти з раніше судимими особами, а також особами, що вчиняють дрібні правопорушення і скоюють аморальні вчинки. У більшості випадків це спілкування у складі більш-менш сталих неформальних угруповань з антисоціальною орієнтацією (Таб. Д.3.3., див. Додаток).

З таблиці видно, що більшість обслідуваних жінок контактували з особами, що вчиняють аморальні дії і адміністративні правопорушення. Чимала їх частина контактувала з особами, що вчиняють злочини, але слід також зазначити, що 32% засуджених жінок підтримували контакти з особами, що вели нормальний спосіб життя.

Значний інтерес становлять дані про зв'язки обслідуваних жінок з найближчим оточенням поза сім'єю залежно від вчинених цими жінками злочинів (Таб. Д.3.4., див Додаток).

Як бачимо з таблиці, значна частина жінок, що мали контакти з особами, які скоїли аморальні вчинки, згодом була засуджена за агресивні некорисливі злочини, і незначна їх частина - за загальнокримінальні корисливі злочини. Жінки, які контактували з особами, що скоїли адміністративні правопорушення, згодом були покарані в рівній мірі як за агресивні некорисливі, так і за загальнокримінальні корисливі злочини, але їх відсоток, як ми бачимо, менший у порівнянні з іншими. Значна частина жінок контактувала з особами, що скоювали як аморальні вчинки, так і адміністративні порушення. Слід зазначити, що жінки, засуджені згодом за агресивні некорисливі злочини, взагалі не підтримувала контактів з раніше судимими особами. Ті ж, хто контактував з ними, згодом були засуджені тільки за загальнокримінальні корисливі злочини - крадіжки, розбій, грабіж. Зрозуміло, значна частина цих злочинів, зокрема грабежів і розбоїв, вчиняється особами молодого віку, для яких типовим є об'єднання в групи. В той же час наведені дані свідчать про те, що особи, які беруть участь у грабежах і розбоях, створюють стійкі злочинні угруповання.

Підсумовуючи слід зазначити, що існують певні залежності між спілкуванням засуджених жінок з особами, що скоюють аморальні вчинки, адміністративні правопорушення, а також злочини, і внутрісімейною атмосферою правопорушниць. Скоріш за все, чим більше несприятлива атмосфера в сім'ї, тим інтенсивніші і триваліші їх зв'язки з негативним середовищем.

Складовою мікросередовища є школа та інші середні учбові заклади, які дають учням необхідні знання. Освіта підіймає особистість на високий інтелектуальний рівень, благотворно впливає на розвиток здібностей, позитивних поглядів та ідеалів, розширює кругозір, урізноманітнює інтереси, наповнює змістом дозвілля. Вона є показником культурного рівня особистості, ступеня її прилучання до тих духовних багатств, якими володіє суспільство.

Недоліки у виховній роботі школи та інших учбових закладів призводять до несприятливих умов формування особистості, підсилення шкідливих впливів, що є у мікросередовищі.

Несприятливі умови морального формування особистості у школі можуть мати як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. До об'єктивних належать ті недоліки, що пов'язані з загальним рівнем шкільної освіти і рівнем підготовки педагогічних кадрів. До цієї пори у державних школах ще не подолано відставання матеріальної бази навчання від поставлених до неї вимог. Серйозною проблемою залишається забезпечення шкіл висококваліфікованими кадрами.

Несприятливі умови суб'єктивного характеру - це недоліки у шкільному вихованні та навчанні, пов'язані з діяльністю педагогічного колективу або конкретного педагога /181, С. 81/.

Недоліки об'єктивного і суб'єктивного характеру тісно взаємопов'язані. Суб'єктивні умови несприятливого морального формування особистості в школі багато в чому породжуються недоліками об'єктивного порядку і є наслідком останніх. Недоліки суб'єктивного характеру, як правило, - місцевого походження і пов'язані з економічними, соціально-демографічними, етнопсихологічними і географічними особливостями даного регіону /181, С. 81/.

До недоліків шкільної виховної роботи належать: 1) недоліки освітньої роботи - неповне охоплення загальною освітою дітей шкільного віку (через завищені офіційні або неофіційні матеріальні вимоги шкіл); недостатня кваліфікація педагогічних кадрів; відсутність індивідуального підходу до учнів; 2) низький рівень виховної роботи - погана її організація, застосування неправильних методів виховання; 3) слабка дисципліна у школі; 4) погана організація дозвілля учнів або її відсутність взагалі; 5) відсутність належного зв'язку педагогів школи з батьками учнів.

Внаслідок недоліків в учбово-виховній роботі учні не одержують необхідного морального загартування, не вміють розібратися в складних життєвих ситуаціях, правильно реагувати на них, а також давати правильну оцінку своїм вчинкам і вчинкам товаришів. Як наслідок, із деяких шкіл нерідко виходять люди, непогано підготовлені у навчальному плані, але у яких немає у повній мірі навичок самодисципліни, самооцінки і соціального “гальмування”.

У процесі морального виховання у школі не завжди враховуються індивідуальні особливості підлітків, а також умови, в яких вони живуть. Через це своєчасно не виявляються антисуспільні погляди, які можуть прищеплюватися у сім'ї, не дається їм відповідна оцінка і не вживаються необхідні заходи протидії. Ще погано налагоджений контакт школи, особливо державної, з сім'єю, і це призводить до того, що, не знаючи реального становища у сім'ї, школа не може дати учню необхідну підтримку і допомогу, якщо в його сім'ї створюється несприятлива обстановка /181, С. 83/.

Слід зауважити, що великої шкоди моральному вихованню завдають випадки проявів несправедливості, несумлінності, грубості, нечесності з боку педагогів, не кажучи вже про випадки прямого вимагання матеріальних цінностей або інших послуг за високі оцінки.

Неабияке значення мають і недоліки правового виховання учнів. Правова свідомість є одним з найважливіших регуляторів поведінки особистості. Дефекти правосвідомості деякі юристи обгрунтовано вважають причинами вчинення злочинів /184/. Але виховання правосвідомості учнів у середніх учбових закладах здійснюється ще недостатньо.

Значні упущення спостерігаються у естетичному і емоціональному розвитку підлітків, адже не можна уявити собі гармонічно розвинуту особистість без розвитку її емоціональної сфери. Від рівня і якості естетичного виховання багато в чому залежать потреби, інтереси і погляди особистості. При відсутності естетичних потреб, їх місце можуть зайняти низькі, примітивні і навіть антисуспільні потреби.

Наступною складовою мікросередовища особистості є громадська і виробнича діяльність. Відомо, що жінки набагато більше працюють у суспільному виробництві і беруть більш активну участь у громадському житті. У суспільному виробництві України працює понад 12 млн. жінок, що становить майже половину усіх працюючих. Із загальної кількості зайнятих у виробництві, 3,3 млн. жінок виконують роботу вручну, близько 410 тис. працюють у багатозмінному режимі. На роботах з шкідливими умовами праці, які дають право на додаткову відпустку і скорочений робочий день, зайнято понад 2,6 млн. жінок /172/. Чимало жінок також обіймають різні керівні посади, займаються підприємництвом і бізнесом. І дезорганізація у цих сферах набагато відчутніша для жінок, ніж для чоловіків.

Але на тлі високої зайнятості у виробництві і за значної переваги спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою жінки обіймають в основному нижчі посади. Питання підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації трудівниць вирішуються недостатньо на усіх рівнях управління.

Разом з тим на жінку негативно впливають і недоліки у самому процесі праці, її характері та змісті. Низький технічний рівень сучасного виробництва, застосування праці жінок на роботах з важкими та шкідливим умовами праці поєднується з масовою зайнятістю жінок некваліфікованою працею. Значна кількість жінок працює в умовах, які не відповідають правилам і нормам охорони праці. У більшості галузей та виробництв відсутні обмеження і заборона для використання праці жінок. Їх праця використовується нарівні з чоловічою, для них встановлено рівну з чоловіками тривалість робочого дня. У той час, як міжнародна практика віддала перевагу скороченому робочому часу трудівниць, в Україні частка жінок, які зайняті неповний робочий день, працюють вдома чи за гнучким графіком роботи, становить лише 0,8% загальної чисельності працюючих у суспільному виробництві трудівниць /172/. В той же час, жінки у набагато більшій мірі, ніж чоловіки, піддаються впливу несприятливих факторів, фізично вони набагато слабші чоловіків.

Некваліфікована праця, де працює значна кількість жінок, не вимагає професійної досконалості, підвищення рівня освіти і культури і, відповідно, обмежує перспективні уявлення суб'єкта про його майбутнє, робить майже нереальними спроби змінити своє соціальне становище. У сучасних умовах кримінологічна значущість цих обставин міститься у тому, що багато хто з жінок не витримують надмірних навантажень, та й сама така праця непрестижна. Долею цих жінок стає безробіття, тому що, природно, такою роботою не дорожать, її можуть легко кинути, а джерелом здобуття засобів до існування стають крадіжки, проституція, спекуляція та інші злочини. Як свідчить наше дослідження, з 236 жінок, які на момент скоєння злочину не працювали і не вчилися, 141 раніше були зайняті на тяжких, малокваліфікованих або непрестижних роботах.

Тяжка, малокваліфікована, брудна робота страшна не тільки тому, що з такою роботою розлучаються без жалю, вона небезпечна тим, що позбавляє жінку притаманних їй рис, таких як жіночість, м'якість, слабкість. Жінка стає грубою, різкою, агресивною, схильною вирішувати конфліктні ситуації, що виникають, за допомогою сили. На наш погляд, це є однією з причин збільшення в наш час частки вчинених жінками злочинів проти особистості, їх агресивності і жорстокості.

Становище жінок у сільській місцевості, де особливо важлива роль ручної праці, ще складніше. У сільському господарстві, особливо в рільництві, овочівництві, садівництві, на тих ділянках, де переважає ручна праця, в основному працюють жінки (90% від загальної кількості працюючих) /172/. В селі набагато гірші, ніж у місті, справи з медичним, торговим, культурно-побутовим обслуговуванням. Багато селищ розташовані далеко від великих культурних і промислових центрів. Тому не викликає подиву, що жінки з села їдуть до міста, поповнюючи ряди бродяг, жебрачок, проституток, злодійок, проявляють агресивність, потрапивши у нове середовище і невдало адаптувавшись у ньому.

Тому у кримінологічних прогнозах про стан і динаміку жіночої злочинності, як і злочинності в цілому, слід враховувати збереження у найближчий час окремих видів некваліфікованої праці, а, отже, і відповідної категорії трудівників. Інакше кажучи, низький ступінь освіти і культури частини населення як кримінологічний чинник буде діяти ще протягом тривалого часу.

Упущення у формуванні професійної орієнтації суб'єкта, недоліки виховання у нього нормального ставлення до праці, що само по собі має негативне значення, можуть бути посилені неблагополуччям у трудовому колективі. Останній не тільки приймає суб'єкта як свого члена, він за сприятливої обстановки дозволяє йому розкритися як особистість, відчути свою соціальну значущість, встановити безліч особистих контактів, знайти нове оточення. Але це трапляється тоді, коли колектив благополучний. Тільки у колективі із сприятливим соціально-психологічним кліматом можливий всебічний фізичний і духовний розвиток особистості, зростання її освітнього і культурного рівня, творчої активності.

До недоліків у самому колективі, що негативно впливають на особистість, слід віднести низькі економічні показники, слабку дисципліну, грубість, пияцтво, прогули та інші правопорушення, кругову поруку, колективні розкрадання. Всі ці чинники тільки негативно впливають на індивіда і, крім того, можуть зумовити його участь у злочинах. /170, С. 148/. Негативний вплив на суб'єкта осіб, які разом з ним працюють, підсилюється, якщо крім спілкування на роботі встановлюються й неформальні зв'язки, наприклад, спільне проведення часу, пов'язане з вживанням спиртних напоїв. І якщо при цьому спостерігається неблагополуччя в сім'ї, то вплив криміногенних контактів значно підсилюється. За нашими даними, із загальної чисельності обслідуваних жінок, тільки 17% оцінили обстановку в колективі за місцем роботи як нормальну і ділову. Решта оцінили робоче середовище негативно: 22% характеризували його як місце, де переважала неповага до чесної праці, 27% - де вчинювалися дрібні правопорушення, прогули, була відсутня взаємоповага між членами колективу; 34% - де вживалися наркотики і спиртні напої.

У моральному формуванні особистості у сфері праці велика роль належить протиріччям між суб'єктивними очікуваннями індивіда і тими можливостями, які має певне підприємство або установа. Так, за нашими даними, мотивами звільнення обслідуваних з роботи були: низькі заробітки - 68%; відсутність перспектив просування по службі - 9%; відсутність можливості поєднувати роботу з навчанням - 4%; погана організація праці - 11%; фізично тяжка і брудна робота - 8%.

Крім того, на особистість і її поведінку впливає і невисока кваліфікація самого робітника. З загальної чисельності обслідуваних жінок, наявність професії і досвіду роботи спостерігається у 28% засуджених. Мали спеціальність, але не працювали за фахом - 16%, не мали спеціальності, але працювали - 42%, мали випадкову роботу - 8%, переходили з одного місця роботи на інше без спеціального навчання і підвищення кваліфікації - 6%. Підвищення виробничої кваліфікації забезпечує інтенсивне зростання специфічних особистісних орієнтацій. Поглиблюючи професійну підготовку, суб'єкт розвиває особисту заінтересованість у певній роботі. Значення професіоналізації для окремого робітника може розглядатися не тільки як освоєння конкретної професії, але й як процес входження людини до певної професіональної групи /187, С. 111/. Професіоналізація сприяє і формуванню суспільно корисних потреб, інтересів, поглядів і прагнень, зміцненню суспільно корисних зв'язків.

Негативно впливають як на самого суб'єкта, так і на колектив в цілому використання лише формальних методів керування, ігнорування існуючих нерегламентованих зв'язків і відносин між людьми. Саме цей бік відносин у колективі не завжди враховується керівниками, які не помічають складного внутрішнього життя підлеглих, не допомагають їм у розв'язанні різних побутових проблем. А іноді вирішення саме цієї проблеми може зупинити жінку і відвернути від скоєння злочину. Негативна психологічна атмосфера у колективі, неувага до потреб і інтересів робітника з боку керівництва, невисокий рівень матеріального і побутового забезпечення багато в чому сприяє формуванню негативного ставлення як до праці, так і до трудового колективу. Так, із загальної чисельності обслідуваних нами жінок, 29% засуджених добре ставляться до колективу за місцем роботи, 19% - негативно і 52% - байдуже.

Слід зауважити, що самі по собі несприятливі умови формування особистості жінок, які існують або можуть існувати на різних етапах цього формування, не зумовлюють прямо і безпосередньо злочинну поведінку. Вони лише сприяють виникненню у поведінці жінок відхилень криміногенного характеру, під впливом яких відбувається деформація особистісних властивостей. І якщо, як зазначають М.І.Арсеньєва і В.А.Серебрякова, злочинність неповнолітніх жіночої статі розвивається переважно на підгрунті сімейного неблагополуччя і вони є як би жертвами несприятливих умов життя у сім'ї, що склалися, то злочинність дорослих жінок зумовлюється більшою мірою особливостями особистості, умовами їх життєдіяльності, набутими шкідливими звичками, конфліктними ситуаціями у сімейно-побутовій сфері /151, С. 21/.

3.3 Роль конкретної життєвої ситуації у вчиненні злочинів жінками

Під конкретною життєвою ситуацією ми розуміємо певний збіг об'єктивних обставин життя людини, які безпосередньо впливають на його поведінку. У кримінологічному смислі - це подія або стан, що викликали рішучість вчинити суспільно небезпечну дію, яка призводить до злочинного результату внаслідок умислу або через необережність /158, С. 38/.

Злочинець, вчиняючи злочин, завжди діє у певній “кримінологічній ситуації”. Але він привносить у неї свої особистісні якості, - результат формуючих впливів іншої ситуації (передкримінальної або конкретної життєвої). Передкримінальна або конкретна життєва ситуація - це сукупність зовнішніх стосовно суб'єкта обставин, що безпосередньо передували злочину і взаємодіяли з особистісними якостями суб'єкта, який вчинив злочин /170, С. 149 - 150/.

Конкретній життєвій ситуації належить важлива роль у генезисі та структурі індивідуальної злочинної поведінки. Вольовий акт вчинити злочин виникає внаслідок взаємодії трьох ліній причинних зв'язків: 1) антисуспільних поглядів, звичок особи; 2) конкретної життєвої ситуації, у якій перебувала особа перед вчиненням злочину; 3) уявлення моделі свого вчинку і усвідомлення його наслідків /158, С. 16 - 17/. Тому без урахування особливостей ситуації у ряді випадків неможливо правильно зрозуміти причини прийняття особою рішення скоїти кримінально караний вчинок.

Кожна життєва ситуація має об'єктивний зміст, який визначається подіями, що дійсно відбулися, та суб'єктивне значення, яке залежить від того, наскільки ця ситуація пов'язана з інтересами, життєвими планами і цілями даної особи /188/.

Виходячи з об'єктивного змісту ситуацій, їх можна поділити на криміногенні, які містять об'єктивні передумови злочину і некриміногенні, нейтральні або навіть такі, що створюють перешкоди вчиненню злочину. Ситуації криміногенного характеру виникають у зв'язку з різними обставинами. Це можуть бути ситуації, які злочинець сам собі створює з метою полегшити вчинення злочину; ситуації, створювані злочинцем, не спеціально для вчинення злочину, але детермінуючі його; ті, що виникли внаслідок негативних вчинків інших осіб; ті, що викликані стихійними явищами.

Конкретна життєва ситуація, маючи об'єктивний зміст, може містити обставини, що реально впливають на особистість. Але ситуація має і суб'єктивне значення, яке залежить виключно від суб'єкта і не обов'язково збігається з її об'єктивним змістом. І в цих оцінках реально проявляється результат формування особистості, чим і пояснюється, що в одній і тій самій ситуації один суб'єкт вчиняє злочин, а інший - ні.

Ситуації можуть не тільки викликати тимчасові зміни у поведінці, а й стимулювати перебудову особистості. До таких ситуації належать емоційно насичені події, що торкаються інтересів або совісті особистості, ситуації громадського вираження гніву, презирства, захоплення; ситуації втрати всіх надій або, навпаки, ті, які породжують віру /189, С. 13 - 14/.

Людина поводить себе по-різному за звичайних обставин і за екстремальних умов. Тому при оцінці дій, які призвели до злочинного результату, слід з'ясувати, чи передбачав злочинець заздалегідь такий збіг обставин, чи він був для нього несподіваний. Це необхідно перш за все для правильного розуміння морального стану особистості, для висвітлення її моральної та емоціональної стійкості. Нерідко обставини ситуації такі, що часу на її обмірковування і аналіз у суб'єкта нема, і він діє спонтанно, неначе автоматично. Суб'єктивно він може усвідомлювати свої дії як випадкові, інстинктивні, але насправді тут працюють особистісні установки, звичні оціночні стереотипи і стереотипи поведінки; таким чином причинні зв'язки між початковим і кінцевим етапами ситуації простежуються з достатньою очевидністю.

Ситуація не у всіх випадках дає суб'єкту варіант рішення. Експерименти показали, що при розв'язанні складної проблеми у нього взагалі не може бути готового варіанта рішення. В таких випадках суб'єкт має його формувати. Цей процес нової стратегії за умов проблемної задачі і становить зміст евристичної діяльності людини /190, С. 48/.

Природно, не кожна ситуація вимагає такого рішення. У більшості випадків рішення приймаються автоматично і перетворюються на звички; свідомий елемент, що асоціюється з ідеєю вибору, зникає. Тільки нова, або та, що рідко виникає ситуація може примусити волю суб'єкта діяти і розглядати можливі варіанти розв'язання цієї життєвої ситуації, вибираючи ті, що є, на його думку найпридатніші.

Таким чином, в одному випадку спонукання особистості до певної поведінки містить у собі свідому оцінку ситуації і вибір на цьому підгрунті варіанта поведінки, в іншому ж випадку спонукання функціонує без попереднього мисленого аналізу наслідків і оцінки поведінки. При цьому як мотив вчинку виступає стереотипна поведінка /191, С. 79/.

Більшість ситуацій у житті людини виникає під впливом різних соціальних факторів. Тому у цілому їх можна розглядати як один з проявів соціального середовища, яке відіграє вирішальну роль у формуванні особистості та її поведінки. Вплив соціального середовища має актуалізований характер, тому що особистість взаємодіє з ним у певний момент, перед скоєнням вчинку /191, С. 80/. Але це середовище впливає на суб'єкта не тільки перед яким-небудь вчинком, воно впливало на нього і в минулому, формуючи його як особистість. Саме в цьому і полягає різниця між конкретною життєвою ситуацією і умовами морального формування особистості.

Слід зазначити, що життєві ситуації можуть створюватися не тільки під впливом соціальних чинників, але й у результаті дії сил природи, а також можуть виникати ситуації, причини яких не залежать ні від особистості і її мікросередовища, ні від більш широких соціальних спільнот.

Взагалі, питання про детермінаційне значення зовнішніх для суб'єкта обставин дуже складне. Відомо, що у кримінології під причинами злочину розуміють явища або процеси, що породжують злочин, а під умовами те, що сприяє реалізації причин. Але такий розподіл умовний, тому ті самі обставини в одному випадку можуть бути причинами, а в інших - умовами, що сприяють вчиненню злочину.

Ситуація може бути причиною конкретного злочину за умови, що вона містить обставини, які штовхають суб'єкта на злочинні дії. Вона впливає на волю, свідомість, почуття і безпосередньо спонукає його до протиправних вчинків. Але це не означає, що зовнішньо виражені обставини можуть виглядати як привід до вчинення злочину, якщо об'єктивні спонукальні мотиви інші.

На відміну від приводу, поштовхом до вчинення злочину можуть бути обставини, що є вихідною кримінологічною складовою механізму злочину /170, С. 151/. Вони дають злочинцю мотив і рішучість вчинити злочин. Це свого роду поштовх, який є елементом об'єктивної ситуації, причому поштовхові елементи можуть бути як негативними, так і позитивними, якщо негативний поштовх частіше за все відіграє роль зовнішнього причинного чинника, то позитивний - компонента ситуації некриміногенного характеру. Ситуація має поштовховий характер незалежно від того, чи реалізувався поштовх у злочині чи ні. Якщо поштовх реалізувався, то він виступає у вигляді приводу до вчинення злочину, тоді як привід може і не містити у своєму підгрунті поштовху. Таким чином, можна сказати, що привід - це суб'єктивне відбиття об'єктивного змісту ситуації, причому обов'язково з негативних позицій, що визначає її “достатність” для вчинення злочину, навіть за відсутності об'єктивно поштовхових моментів /158, С. 39/. Інакше кажучи, ситуація виконує роль приводу до вчинення злочину, хоч об'єктивно вона іноді і не містить ніяких “провокуючих” моментів.

Ситуації, що мають поштовховий характер, як правило, трапляються при вчиненні умисних злочинів. Не може бути поштовхових ситуацій, якщо умови, що передують злочину, створені самим злочинцем.

Характерна риса більшості конкретних життєвих ситуацій, які можна спостерігати по матеріалах слідчої та судової практики, полягає в тому, що вона вимагає від людини визначення лінії своєї поведінки, прийняття рішення. У випадках, що розглядаються, йдеться про прийняття рішення вчинити злочин або не вчинити, тому такі ситуації можуть називатися конфліктними.

Під конфліктною ситуацією розуміють таку, у якій відбувається зіткнення протилежних інтересів, поглядів, бажань, виникають серйозні суперечності сторін, що тягнуть за собою складні форми боротьби /188, С. 12/. Конфліктні ситуації можуть бути двох видів: із суворим суперництвом, коли інтереси учасників діаметрально протилежні і виграш однієї сторони означає програш другої, і несуворим суперництвом, коли схрещуються інтереси не такі діаметрально протилежні один одному /192, С. 187/.

Сторонами у конфліктній ситуації є люди, групи людей, колективи, діяльність яких так чи інакше пов'язана з постановкою і розв'язанням задач, прогнозуванням і прийняттям рішень, а також плануванням цілеспрямованих дій /193, С. 95/. Ті ж самі ситуації, у яких однією з сторін є сили природи, слід віднести, на наш погляд, до проблемних ситуацій, тобто ситуацій, пов'язаних з екстремальними, незвичайними умовами, у межах яких існує перешкода на шляху до поставленої мети.

Конфліктні ситуації, які є проявом боротьби протилежностей, не завжди тягнуть за собою аморальну або протиправну поведінку. Конфлікти розрізняють за характером їх впливу на окремо взяту людину, групу людей. Кожен конфлікт у своєму розвитку проходить декілька стадій: 1) початкова стадія - виникнення протилежних почуттів, інтересів, думок; 2) формування конфліктних відносин; 3) апогей - відкрите зіткнення конфліктуючих сторін; 4) заключна стадія - розв'язання суперечностей, що виникли /194, С. 32/.

Характер розв'язання цих суперечностей у кожному конкретному випадку залежить від спрямованості поглядів і орієнтації особистості. Тому одна людина прагне розв'язати конфлікт законним шляхом, а друга - протиправним.

Поведінка кожної особи, в тому числі і протиправна, є результатом взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів, особистісних властивостей людини, які, у свою чергу, детерміновані минулим впливом соціального середовища. До зовнішніх факторів, що зумовлюють вчинення злочину, належать несприятливі умови морального формування особистості злочинця, а також ті особливості ситуації, які сприяють виникненню злочинного наміру і містять у собі об'єктивні можливості для вчинення злочину. Внутрішні фактори - це соціально негативні погляди, інтереси, відносини, орієнтації.

Як вже зазначалося вище, об'єктивний зміст конкретної життєвої ситуації містить у собі привід до вчинення злочину. Найчастіше у кримінальних справах, що нами розглядалися, як привід слугували вчинки інших осіб, причому самі ці вчинки можуть бути протиправними, правомірними або нейтральними.

Протиправні дії потерпілого та інших осіб можуть полягати у обрaзі, насильстві, погрозах, обмані, підбурюванні, провокації, брутальному поводженні та інших негативних обставинах, що впливають на волю і свідомість особи і викликають у нього рішучість вчинити злочинні дії. Нерідко вбивство, хуліганство, побої, тілесні ушкодження та інші злочини агресивного характеру виникають у таких ситуаціях, де неправомірні дії вчиняються як обвинуваченими, так і потерпілими. Звичайно, приводом до цих злочинів є сварки, конфлікти, які досить часто виникають через пияцтво. Прикладом цього може бути справа К. Він познайомився з Р., яка з легкістю погодилась на спільне з ним проживання. Р. подобалися шумні компанії, він часто не ночував вдома, після чого К. і Р. сварилися. При цьому Р. ображав, принижував К. і неодноразово бив її. Під час однієї з таких сварок, коли Р. бив К., вона, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, схопила кухонний ніж і нанесла Р. два удари, від яких він помер /195/.

Роль ситуації при вчиненні насильницьких злочинів, а також хуліганських вчинків часто полягає у тому, що створюється (звичайно з вини самої злочинниці, але нерідко і з вини потерпілого) напружена, стресова ситуація, що впливає на емоції і почуття жінки, яка вступає у безпосередні психічні контакти з іншими учасниками ситуації. Все це створює “мотивуючу” обстановку, певним чином впливає на поведінку особи, викликаючи неправомірні вчинки. Не випадково значна частина зазначених злочинів вчиняються у побуті і стосовно родичів, рідних.

Кримінологічні дослідження показують, що для виникнення конфліктних та інших ситуацій, які відіграють роль безпосередніх приводів до вчинення злочинів, характерні деякі типові риси. Досить стійким є, наприклад, розподіл місць і часу вчинення злочинів, що відрізняються “ситуаційним” характером, - це особливо агресивні злочини. Багато які з них, особливо умисні вбивства і умисні тяжкі тілесні ушкодження нерідко вчиняються під впливом миттєвих переживань і є прямим наслідком конфліктних ситуацій. За даними нашого дослідження, джерелом більшості насильницьких злочинів проти особистості є конфлікт, що виникає із повсякденних міжособистісних стосунків, що склалися у особистісно-побутовій сфері.

Сучасні кримінологи все частіше використовують таке поняття як “синдром доведеної жінки”, поява якого позначена початком 80-х рр. На їх думку, синдром є головним спонукальним мотивом, який штовхає слабку стать на відчайдушний крок.

Приводом до вчинення злочину можуть бути і правомірні вчинки. Прикладом є така справа. Дві 17-річні подруги А. та Н. обрали для проведення дозвілля під'їзд будинку, де вони жили. Вони палили і розпивали спиртні напої із своїми друзями. Сусідка, що проживала з ними на одному поверсі, неодноразово робила їм зауваження, на які А. та Н. реагували грубо та агресивно. Коли сусідка пообіцяла розповісти батькам А. та Н. про поведінку дівчат, вони ввечері підстерегли її у під'їзді і вбили /196/. В даному випадку ситуація сама по собі не була такою, яка могла спровокувати вчинення злочинну. Тут головною обставиною були негативні риси неповнолітніх злочинниць, які поводили себе протиправно і на цілком правомірне зауваження зреагували вчиненням вбивства. В даному випадку це і була основна причина вчиненого злочину.