Співучасть у злочині за кримінальним правом України

Неоднозначне розуміння суті тієї чи іншої форми співучасті і як наслідок неправильне їх визначення, на нашу думку, призводить до спотворення статистичних даних про злочинні формування. Ці обставини не дають можливості об'єктивно оцінювати число організованих діючих груп, їх вплив на оперативну обстановку в країні та приймати адекватні рішення, спрямовані на боротьбу з цими групами.

Теоретичне визначення тієї чи іншої форми співучасті впливає і на законотворчий процес. Встановивши форму співучасті, законодавець визначає її місце в кримінальному законі як кваліфікуючу ознаку, чи конституційну ознаку, чи як обставину, яка обтяжує покарання. Більш суспільно небезпечні форми співучасті зумовлюють і суворіші санкції статей Особливої частини КК України.

Спроби класифікувати випадки вчинення злочинів у співучасті на форми і види робилися в науковій літературі неодноразово [180, 23, 52, 76, 84, 213] [180, 23, 52, 76, 84, 213] Пионтковский А.А.Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., Госюриздат, 1961. - С. 464.; Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. - К., Вища шк., 1986. - С.124; Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по сов. уголов. праву. - М., Госюриздат, 1959. - С.69; Иванов Н.Г. Понятия и формы в сов. уголов. праве. - Саратов, СЮИ, 1991; Ковалев М.И. Соучастие в преступлении: В 2 ч./ Свердловск: СЮИ, 1962. - Ч 2.Виды соучастников и формы соучастия в преступной деятельности. - С.200; Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М., Юрид. лит., 1978. - С.41-51.. Але основним недоліком більшості публікацій, що стосуються проблем співучасті є те, що мало уваги приділялося поясненню понять “форма”, “вид” співучасті, а головне - критеріям класифікації співучасті на форми, види. Досить часто класифікація проводилась ізольовано, без врахування тісного зв'язку між поняттями “форма” і “вид”, а критерії такого поділу бралися дві підстави: об'єктивний і суб'єктивний критерії. В як об'єктивний критерій класифікації визнавався ступінь стійкості, зорганізованості учасників, а суб'єктивний - ступінь узгодженості дій співучасників залежно від наявності попередньої змови. Саме різні критерії класифікації зумовили відсутність чіткого поняття “форма” і “вид” співучасті.

КК України уточнив багато аспектів проблеми співучасті, ввів нові норми, що дають змогу по-новому висвітлювати питання співучасті. Проте спірними залишаються питання поділу співучасті чи то на форми, чи на види, а також питання критеріїв такого розмежування.

Зміст, форма, вид - філософські категорії. Форма - це зовнішнє вираження чого-небудь, якогось явища, що утворює зміст цієї форми. Форма і зміст завжди існують в єдності, вони нерозривні по своїй суті. Форма - це спосіб існування змісту [156] [172] Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. - М., 1998. - С.855.. Зміст співучасті становить сукупність умисних спільних дій двох чи більше осіб при вчиненні умисного злочину. Формою співучасті в такому контексті буде вияв в об'єктивній дійсності цієї спільної діяльності. Форма співучасті - це зовнішнє вираження спільних зусиль декількох осіб у досягненні злочинної мети. Критерієм класифікації співучасті на форми є спосіб взаємодії співучасників. Дана точка зору ще в 1978 році була висловлена професором П.Ф.Тельновим, але, на жаль, не отримала подальшого розвитку в науці кримінального права [197] [213] Тельнов П.Ф.Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид. лит., 1978. - С.38.. Способи взаємодії можуть бути різними і виявляються вони в різних формах. Залежно від того, яким способом об'єднуються зусилля співучасників і утворюють єдину злочинну подію, можна говорити про характер і ступінь суспільної небезпеки співучасті.

Відповідно до об'єктивного критерію (за способом взаємодії між співучасниками) розрізняють чотири форми співучасті:

1) група осіб;

2) група осіб за попередньою змовою;

3) організована група;

4) злочинна організація.

Саме про чотири способи взаємодії між співучасниками і ідеться в ст.28 КК України, хоча термін “ форма співучасті “ і не вживається.

Вид - як філософська категорія означає структурну одиницю форми певного явища. Різноманітні випадки спільного вчинення злочинів можуть виражатися не тільки в різних формах, а й розрізнятися за видами. Критерієм такого розмежування є суб'єктивна ознака - ступінь узгодженості дій між співучасниками.

Як уже було вказано вище, форма будь-якого явища повинна розглядатись в єдності з його змістом. Змістом співучасті є не тільки спільність дій співучасників, а й умисний характер їх поведінки, спрямована на вчинення умисного злочину. Відповідно вид співучасті дає змогу виділити додаткові характеристики форми.

Отже, форма і вид співучасті - взаємозв'язані категорії, вони характеризують співучасть у цілому, виокремлюючи її окремі сторони. Форма співучасті характеризує об'єктивну сторону злочину, його зовнішній прояв; вид співучасті - суб'єктивну сторону злочину, властивість конкретної форми, яка не тільки дає змогу виділити різновид однієї і тієї ж форми, а й впливає на ступінь зорганізованості співучасників.

У теорії кримінального права існують різні погляди на класифікацію форм співучасті.

Так, А.Н.Трайнін критерієм поділу співучасті на форми бере ступінь узгодженості дій співучасників, чи або ступінь їх суб'єктивного зв'язку, і пропонує наступну класифікацію:

1) проста співучасть;

2) співучасть за попередньою домовленістю співучасників;

3) співучасть особливого роду, тобто співучасть у формі участі у злочинному об'єднанні [215] [215] Трайнин А.Н. Учение о соучастии. - М.: Юриздат, 1941. - С.79..

Така класифікація була підтримана А.А.Піонтковським, Г.А.Крігером, П.І.Грішаєвим [52] [52] Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1959. - С.56-63. . При цьому Г.А.Крігер вважає, що “організована група (шайка) являє собою специфічну форму співучасті, і повинна зайняти самостійне місце в системі форм співучасті між співучастю з попередньою домовленістю і співучастю особливого роду”.

До числа авторів, які в основу класифікації форм співучасті кладуть об'єктивний критерій, належить і Л.Д. Гаухман. Він вважає, що співучасть диференціюється на форми за об'єктивним критерієм - характером об'єктивного зв'язку між співучасниками, тобто по характеру об'єднання і способом взаємодії між ними, виділяючи при цьому три форми співучасті:

1) проста співучасть (співвиконавство, співвинність);

2) складна співучасть;

3) злочинне угруповання.

Л.Д.Гаухман вважає, що злочинна група по суті, перекривається або співвиконавством, або співучастю з виконанням різних ролей [44] [44] Гаухман Л.Д. Соучастие в преступлении по советскому законодательству (опыт сравнительного правоведения): Лекция. - М.: Академия МВД СССР, 1990. - С.16-17..

Я.І.Алієв за основу класифікації форм співучасті бере суб'єктивний критерій - характер внутрішнього зв'язку між співучасниками. Його класифікація є наступною:

1) співучасть без попередньої домовленості;

2) співучасть з попередньою домовленістю, різновидами якої є:

а) проста співучасть з попередньою домовленістю;

б) організована група;

в) злочинне угрупування [4] [4] Алиев Я.И. Формы соучастия и их отражение в действующем законодательстве: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12.00.08 / СПб у-т. - СПб, 1996. - С.11..

Якщо брати за основу суб'єктивний критерій, то не знайдуть свого відображення зовнішні особливості співучасті, які мають суттєве значення для кваліфікації злочинів.

А.А.Герцензон і М.Д.Шаргородський як критерій класифікації пропонують ознаку, що характеризує особливості вчиненого співучасниками діяння, тобто об'єктивний критерій і на її основі вивели таку класифікацію:

1) співвиновництво;

2) співучасть у вузькому розумінні слова, тобто співучасть з розподілом ролей;

3) злочинна організація чи угруповання.

Названих авторів об'єднує спільний підхід лише до даної проблеми, в решті питаннь їх точки зору відмінні [48, 249] [48, 249] Герцензон А.А. Уголовное право. Часть общая: Учеб. пособ. - М., ВЮА, 1948. - С.362.; Шаргородский М.Д. Некоторые вопросы учения о соучастии // Правоведение. - 1960. - № 1. - С.36..

Р.Р.Галіакбаров виділяє три форми співучасті:

1) складна (у вузькому розумінні цього слова);

2) групова (співвиконавство, співвиновництво)

3) особливого роду - необхідна співучасть, передбачена Особливою частиною КК [38] [38] Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. - М.: Юрид. лит., 1980. - С.187-188..

Беручи до уваги той факт, що класифікація - це розподіл одних і тих же явищ по групах залежно від певних обставин, що дають змогу об'єднати ці явища в класи виходячи із загальних ознак і однорідних зв'язків, то маємо визнати що, запропонована класифікація Р.Р.Галіакбарова стає не зовсім вірною, оскільки взяті за основу класифікації підстави не розбивають ці явища по групах, а об'єднують їх. Будь-яка співучасть особливого роду є груповою. Співучасть у формі співвиконавства, чи співучасть за попередньою змовою, і є співучасть особливого роду, передбачена Особливою чистиною КК.

Більш розширеною є класифікація форм співучасті П.С.Матишевського і С.Я.Лихової. На їхню думку умисна спільна злочинна діяльність двох чи більше осіб може дістати вияв у формі простої чи складної співучасті.

І. Проста форма передбачає:

1) співвиконавство без попереднього порозуміння;

2) співвиконавство з попереднім порозумінням.

ІІ. Складна форма співучасті:

1) співучасть у вузькому розумінні цього слова (кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину);

2) злочинне угруповання (банда, організована група, незаконне воєнізоване угруповання чи група) [110] [110] Кримінальне право України / За ред. П.С.Матишевського., П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. - К.: Юрінком інтер, 1997. - С.263-265..

Класифікація даних авторів базується на об'єктивних критеріях співучасті.

У законі немає критеріїв, які б дали змогу чітко відмежувати організовану групу від інших групових різновидів. Такі критерії в загальних рисах були викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застусування судами законодавства про відповідальність за злочини проти власності” від 25.04.95 р. [185] [185] Постанова Верховного Суду України “Про деякі питання застусування судами законодавства про відповідальність за злочини проти власності” від 25.04.95 // Бюлетень Верховного Суду України. - 1995. - № 4. - С.22..

Проаналізувавши різні точки зору, ми вважаємо, що найбільш правильною є позиція тих авторів, котрі визначають як підстави виділення та розмежування співучасті на форми соціально-психологічний критерій - спосіб взаємодії співучасників та ступінь узгодженості й організованості їх дій. Форма співучасті являє собою зовнішню сторону вчинення злочину, яка відображає ступінь узгодженості й організованість дій співучасників як при підготовці, так і при вчиненні конкретного злочину. Чим вищий ступінь узгодженості дій співучасників, тим небезпечніша дана спільна злочинна діяльність. Саме узгодженість і організованість визначає в кінцевому рахунку ефективність об'єднання зусиль. Ступінь узгодженості й організованості залежить від змови і її змісту. Відтак, ми пропонуємо наступну класифікацію:

1. Співучасть у формі групи, видами якої є:

а) група осіб;

б) група осіб за попередньою змовою.

2. Співучасть у формі злочинної організації.

Співучасть у формі злочинної групи в теорії кримінального права виділяється рядом вчених [213, 22] [213, 22] Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид. лит., 1978. - С.117; Бурчак Ф.Г. Соучастие в преступлении (социальные, кримино-логи-че-ские и правовые проблемы): Дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08. - К., 1986. - С.115.. Прихильники існування такої самостійної форми співучасті вважають її більш суспільно небезпечною порівняно із співвиконавством. Дана позиція відображена в працях П.Ф.Тельнов, який не лише стверджував наявність такої форми, а й поділяв її на три різновиди: співвиконавство чи співучасть без розподілу ролей, група осіб за попередньою змовою і організовану групу. Слід відзначити, що цей автор та інші прихильники виділення як самостійної форми співучасті злочинної групи, не наводять доказів для обґрунтування цього, більшу увагу приділяючи різновидам групи. Як відомо, будь-яка співучасть є вчинення злочину групою осіб, які об'єднані спільністю дій і умислу.

Для визначення питання, чи є злочинна група самостійною формою співучасті, доцільно звернутися до характеристики її видів.

Першим різновидом злочинної групи, як уже відзначалось, прихильники даної позиції називають групу осіб без попередньої змови. Про такий вид співучасті ідеться в ч.1 ст.28 КК України. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо в ньому брали участь декілька (два і більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Група осіб - це найменш суспільно небезпечний вид співучасті, за якого у вчиненні злочину беруть участь два чи більше виконавців, що діють без попередньої змови. Отже, характерною ознакою даного виду співучасті є відсутність попередньої змови, що є свідченням або повної відсутності у співучасників погодженості про злочин, що має вчинятись, або має настільки невизначений і незначний характер, що можна говорити лише про мінімальний суб'єктивний зв'язок співучасників. Даний зв'язок повинен бути встановлений або в момент початку вчинення злочину, або в процесі вчинення об'єктивної сторони складу злочину, але обов'язково до його закінчення. Тобто виконавці злочину до моменту його вчинення не узгоджували місце, час його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл функцій. Для групи осіб характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед вчиненням злочину або в процесі його вчинення. Погодженість у діях співучасників у таких випадках мінімальна, що передбачає усвідомлення одного виконавця, що він діє не один, а спільно з іншою особою, разом досягають і бажають настання єдиного злочинного результату.

Мінімальний суб'єктивний зв'язок, який і утворює вину при такому виді співучасті, не може бути виражений формулою ”заздалегідь домовилися”. Зв'язок - це фактично знання, усвідомлення того, що до особи, яка вчиняє злочинне діяння, приєднується й інша особа, тобто вона вчиняє злочинні дії не одна, а разом з іншою особою (особами). Такий зв'язок між співучасниками не є тривалим і не має стійкого характеру. Спільність умислу досягається під час вчинення злочину, тому узгодженість дій між співучасниками незначна, остільки злочинці заздалегідь не домовилися ні про місце, ні про час, ні про способи взаємодопомоги і тощо. Вступаючи в спілкування підчас вчинення злочинних дій, особи сприймають один одного як співтоваришів по вчиненню злочину. Тому група осіб без попередньої змови може складатися тільки із співвиконавців, об'єднаних єдиним умислом, місцем і часом вчинення злочинів. Саме ця обставина і є передумовою визнання таких злочинних діянь співучастю, адже наявні як об'єктивні так і суб'єктивні ознаки співучасті.

Отже, це дає підстави зробити висновок про наявність суб'єктивного зв'язку між співучасниками злочину вчиненого групою осіб без попередньої змови. Даний зв'язок повинен бути встановлений або в момент початку вчинення злочину, або в процесі виконання об'єктивної сторони складу злочину, але обов'язково до його закінчення. Дії осіб мають бути погоджені щодо об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. Відсутність погодженості в діях суб'єктів взагалі, хоча б у процесі вчинення злочину, означає відсутність основної ознаки співучасті - спільності, а звідси і відсутність співучасті.

Наявність групи осіб можлива при вчиненні будь яких умисних злочинів. Проте на практиці злочини, вчинені групою осіб, найчастіше зустрічаються як злочини юрби. Юрба - це тимчасове скупчення людей, яких зібрав в одному місці спільний інтерес. У юрби немає групової структури у вигляді системи статусів і ролей, немає єдиних норм і звичок поведінки, немає попереднього досвіду взаємодії [124] [124] Курганов С.И., Кравченко А.И. Социология для юристов: Учеб. пособ. для вузов. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1999. - С.171.. Група людей, що зібралися в одному місці, в якої панує піднесений настрій, готова йти за будь-яким лідером, особливо якщо він експресивний і володіє ораторськими здібностями. Хід думок в юрбі визначається зальним настроєм, налаштовуванням, а поведінка скоріше є інстинктивною. Виходячи із загальної характеристики юрби, можна зробити висновок: якщо загальний настрій юрби налаштований на вчинення протиправних дій, кожний вчиняє злочинне діяння знаючи й усвідомлюючи, що в ньому беруть участь і інші особи.

Діяльність осіб у складі групи без попередньої змови характерна для вчинення злочинів, передбачених ст.293, 294, 296, 402 та ін. КК України. Група осіб може виступати як кваліфікуюча ознака окремих складів злочинів (ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ч.2 ст.296, ч.2 ст.402, ч.2 ст.404, ч.3 ст.405 та ін.). Якщо до особи, яка вчиняє хуліганство, приєднуються інші особи і разом з нею продовжують хуліганські дії, то має місце дана форма співучасті і винні несуть відповідальність за ч.2 ст.296 КК України.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. №4 “Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини” (зі змінами внесеними постановою від 04.06.1993 р. №3) також не говориться про те чи потрібна попередня змова, а підкреслюється лише узгоджений характер дій насильників [247] [247] Цвіліховський Л. Деякі питання про застосування законодавства про відповідальність за вчинення статевих злочинів // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1996. - № 6. - С.47-49.. Практика ж послідовно і обґрунтовано дотримується лінії, згідно з якою, для визнання зґвалтування груповим потрібно, щоб між співучасниками була до початку насильницького статевого акту, тобто до початку виконання об'єктивної сторони злочину, змова чи погодженість між учасниками.

Співучасть без попередньої змови на практиці зустрічається досить рідко, головним чином у формі співвиконавства, тобто приєднання однієї особи до злочинної діяльності, яку вже розпочато іншими особами.

Наступним видом злочинної групи є група осіб за попередньою змовою. Група осіб за попередньою змовою законодавчо закріплена в ч.2 ст.28 КК України, а також законодавець використовує такий вид співучасті як кваліфікуючі ознаки в ряді статей Особливої частини КК України (ст.115, 127, 144, 146, 149, 157, 169, 171, 185, 258, 306, 309 та ін.). Слід зазначити, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо воно прямо не передбачено в статті Особливої частини КК України, вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п.2 ст.67 КК України), що є свідченням більш високого ступеня суспільної небезпеки порівнянно з таким видом співучасті, як група осіб.

Група осіб за попередньою змовою характеризується такими ознаками:

1) участь у ній двох і більше осіб;

2) попередня, тобто до початку виконання об'єктивної сторони злочину, змова на його вчинення.

Ці ознаки досить вірно в цілому обґрунтовують наявність групи осіб за попередньою змовою як різновиду злочинної групи.

Складним і таким, що неоднозначно вирішується як у теорії так, і в судовій практиці, є наступне питання - чи можлива співучасть групи осіб за попередньою змовою як у співвиконавстві, так і з розподілом ролей? Ряд авторів вважають, що повинно бути тільки співвиконавство [33] [33] Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность. - М.: Юрид. лит., 1986. - С.174-175. , а в іншому випадку повинно бути посилання на ч.2 ст.28, у той час як ряд інших авторів вважають, що в даній формі можливий розподіл ролей [76] [76] Иванов Н.Г. Понятия и формы соучастия в советском уголовном праве. - Саратов,СЮИ, 1991. - С.119..

На нашу думку, злочинна група, що діє за попередньою змовою, може мати місце як у співвиконавстві, так і у формі співучасті з розподілом ролей. Тому, саму по собі таку групу не можна порівнювати за ступенем небезпеки ні з одним із видів чи форм співучасті.

Ми вважаємо, що вирішення даного питання залежить від законодавчої регламентації даного різновиду співучасті в КК України. У тих випадках, коли група осіб за попередньою змовою передбачена в Особливій частині КК України як кваліфікуюча ознака злочину, вона може складатися тільки із співвиконавців. Суспільна небезпека такого різновиду спільного вчинення злочину збільшується до рівня, закріпленого законодавцем у вигляді кваліфікуючої обставини, саме завдяки єдності місця і часу дій співучасників. По-перше, в таких випадках можливе вчинення таких злочинів, які не під силу одній особі. По-друге, протидія або повне знешкодження заходів щодо захисту об'єкта від злочинного посягання мають реальний об'єднаний характер і. як наслідок знижують ступінь його захищеності. По-третє, значно полегшується вчинення злочину, досягається максимальний ефект, швидше настає злочинний результат.

Саме тому специфічними ознаками такої групи є:

а) прийняття кожним співучасником обов'язків виконання частини узгоджених дій єдиного злочину;

б) психологічний характер групи: свідомістю учасника охоплюється його входження в злочинну групу і участь в досягненні спільних задумів [213] [213] Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид. лит., 1978. - С.120..

За даного різновиду групи співучасникам стає відомий не тільки загальний характер задуманого злочину, а й цілий ряд інших обставин, що характеризують майбутній злочин. Проте ступінь узгодженості, що є результатом домовленості, залишається досить низьким, а саме відсутність конкретизації деталей злочину, планування злочину здійснюється в найпростішій формі, самий простий або повністю відсутній розподіл ролей і тощо. Законодавець характеризує даний вид, вказуючи на такий суттєвий момент, як “попередня змова” (ч.2 ст.28 КК України). Відтак від простої групи осіб даний вид відрізняється домовленістю і часом досягнення такої домовленості - заздалегідь. До змісту попередньої змови входить погодженість, по-перше, про спільність, тобто про функції у запланованому злочині, по-друге, про саме вчинення злочину. Така погодженість може досягатися словами, жестами, умовними знаками, а іноді навіть поглядами.

Змова на спільне вчинення злочину обов'язково повинна бути попередньою. В теорії і в судовій практиці утвердилася правильна думка, що попередня змова повинна відбутися до початку вчинення злочину. В кримінальному праві початком вчинення злочину прийнято вважати початок виконання об'єктивної сторони злочину. Всі домовленості, які досягаються до початку замаху, є попередніми, ті, які погоджуються в процесі чи після замаху, не можуть розглядатись як попередні. При цьому слід відзначити, що проміжок часу між змовою і реальним початком вчинення злочину може бути різний і вирішальної ролі не відіграє.

Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 вересня 1981 р. засудила ряд посадових осіб Міністерства промислового будівництва, а також колгоспів Менського району Чернігівської області за розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах при будівництві доріг. П.А., М.А., М.В., і П.В. за попередньою змовою групою осіб при пособництві О., шляхом складення за відомо фіктивного договору, викрали велику суму колгоспних грошей. Голови колгоспів Г., К., Ц., усвідомлюючи, що дії М.А., П.А., М.В. протиправні, погодилися на будівництво доріг із щебеню та дьогтю за умови, що колгоспи виплатять їм гроші як за будівництво доріг з асфальтобетонним покриттям. Два випадки розкрадання в 1979 р., 1980 р. були при пособництві П.А., який склав фіктивні документи. Між учасниками групи існували старі дружні відносини. Їх злочинна діяльність була перервана співробітниками правоохоронних органів [191] [207] Судебные приговоры. Практика Верховного Суда Украины. - К.: Юринком, 1995. - С.37-57..

Наведений приклад свідчить про попередню змову між співучасниками. В прикладі, в учасників групи спочатку не було ідеї вчинення конкретного злочину. Тільки після розмови з головами колгоспів Г., К., Ц., про можливість вирішення питання саме таким чином, П.А., М.А., М.В., П.В. розробили план заходів щодо вчинення злочину. В даному випадку наявні всі характерні ознаки групи осіб за попередньою змовою: а) кількісна - 2 і більше; б) змова - до початку вчинення злочинних дій, тобто попередня.

Ці ознаки в цілому досить повно обґрунтовують наявність групи осіб за попередньою змовою, як виду самостійної форми співучасті - злочинної групи. Важливим питанням при характеристиці співучасті є проблема, як кваліфікувати дії учасників групи за попередньою змовою. По даному питанні немає єдності ні в теорії кримінального права, ні на практиці. Кваліфікація залежить від того, кого вважати учасниками злочину, вчиненого за попередньою змовою: всіх осіб, що діють за попередньою змовою не залежно від виконуваних ними функцій, чи тільки співвиконавців.

У теорії кримінального права існує дві позиції. Згідно з однією із них дії всіх учасників групи незалежно від виконуваної ролі слід вважати співвиконавцями. Друга позиція виходить із різної кваліфікації дій учасників групи: виконавці, пособники, підбурювачі. На думку її прихильників, виконавцями слід вважати лише тих, хто безпосередньо вчиняє злочин, тобто повністю чи частково виконує його об'єктивну сторону. Звідси і різна кваліфікація дій, що залежить від виконуваної співучасником функцій.

Прихильники першої позиції заперечують ототожнення групи з співвиконавством, але в неконкретній формі. Виступаючи проти ототожнення групи з співвиконавством, і водночас, обґрунтовуючи однакову кваліфікацію дій учасників групи, прихильники даної позиції посилаються на те, що неможливо вважати учасниками групи тільки співвиконавців, оскільки закон (ст.27 КК України) не передбачає підвищення відповідальності співучасників залежно від їх ролі. Крім того, при такому тлумаченні, дії організатора групи, який безпосередньо не виконує об'єктивної сторони злочину, кваліфікувалися б так, як дії пособника чи підмовника, що було б неправильно [128] [128] Курс советского уголовного права: В ІV т. - М., 1970. - Т.IV. - С.349-350..

На нашу думку, ці аргументи не можуть бути переконливі, оскільки закон вказує на необхідність врахування ролі учасників при призначенні покарання (ст.27 КК України). По-друге, дії організатора (принаймі, якщо йдеться про групу за попередньою змовою) за всієї небезпеки не можуть перейти у виконання злочину.

Отже, прихильники даної позиції, роблять висновок: дії всіх учасників групи за попередньою змовою, незалежно від конкретно виконуваної злочинної ролі слід розглядати як дії виконавців.

На практиці це означало б, що дії всіх учасників групи, як виконавців без урахування їх конкретної ролі, будуть кваліфікуватися за статтею Особливої частини КК без посилання на ст.27 КК України.

Три особи домовились про вчинення квартирної крадіжки, відповідно розділивши обов'язки: один проникає в квартиру і вчиняє крадіжку, другий знаходиться на сходах і дивиться за тим, щоб ненароком не повернулися господарі, третій чекає в автомобілі на розі будинку для того, щоб відвезти співучасників з краденими речами. Згідно з розглядуваною позицією всі троє співучасників, діючи за попередньою змовою, повинні відповідати перед судом як виконавці крадіжки.

У наведеному прикладі, де співучасником не виконується хоча б частина об'єктивної сторони конкретного злочину, на нашу думку, в ранг виконавців безпідставно ставляться особи, що не є такими. Кваліфікація дій повинна визначатися за конкретно виконаною учасником групи роллю. В наведеному прикладі ні той, хто виконував функцію “сторожа” на сходах, ні той, хто чекав інших співучасників у автомобілі, не виконували хоча б частини об'єктивної сторони крадіжки - вони є пособниками злочину. Відповідно вони ніяк не можуть розглядатися як співвиконавці. Звідси і кваліфікація їх дій, на наш погляд, однозначна: виконавець один, а інших співучасників двоє. Відповідно, і дії того хто проник в квартиру і безпосередньо здійснив крадіжку, слід кваліфікувати за ст.185 КК України, дії ж двох інших співучасників - за ч.5 ст.27 і ст.185 КК України. Той факт, що тут явно виражена злочинна група за попередньою змовою, повинен знайти відображення в кваліфікації дій всіх трьох учасників за ч.2 ст.185 КК України (за відсутності інших кваліфікуючих ознак).

Друга позиція, яка, на нашу думку, є обґрунтованою, ставить питання про необхідність різної кваліфікації дій учасників групи. Вона визначається роллю співучасника - учасника групи за попередньою змовою. Дану позицію розділяють декілька авторів [182, 39] [182, 39] И.Г.Погребняк Квалификация хищений, совершенных по предварительному сговору, группой лиц. - М., 1971. - С.91; Галиакбаров Р.Р. Квалификация многосубъективных преступлений без признаков соучастия. - Хабаровск, 1987. - С.26-29..

Підводячи підсумок сказаному, слід констатувати, що виділення в окремий різновид співучасті групи осіб за попередньою змовою, достатньо обґрунтовано. Щодо кваліфікації дій учасників такої групи, то слід зазначити, що у всіх тих випадках, коли закон виділяє таку групу як кваліфікуючу ознаку (п.12 ч.2. ст.115, ч.2 ст.127, ч.2. ст.146, ч.2. ст.149, ч.2 ст.157, ч.2 ст.160, ч.2 ст.185-190 і т.д. КК України), застосовується відповідна частина статті Особливої частини, що відображає підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину в співучасті. Водночас вид співучасті (співвиконавство чи співучасть з розподілом ролей) позначиться на кваліфікації дій учасників групи залежно від виконуваної злочинної функції шляхом застосування чи незастосування ст.27 КК України.

Наступним видом злочинної групи є організована група, яка законодавчо визначена в ч.3 ст.28 КК України. Злочин визнається вчинений організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

У теорії кримінального права розкрито ряд ознак організованої групи. Заслуговує уваги в зв'язку з питанням, що розглядається, одне із визначень організованої групи, яке пропонувалось В.В. Алексєєвим. Автор вважає, що група визначається організованою, якщо два чи більше її учасників об'єдналися для спільного неодноразового вчинення злочину [2] [2] Алексеев В.В. Понятие организованной группы // Соц. законность. - 1989. - №11. - С.25-26..

В.Биков у ряді праць дає детальне обґрунтування ознак організованої злочинної групи. Він пропонує наступні ознаки:

стійкість - це стабільність, постійність складу групи;

постійне скоєння злочинів - мета об'єднання групи;

формування психологічної структури групи, висунення лідера;

розподіл ролей при вчиненні злочину;

підготовка до скоєння злочину;

використання складних способів здійснення злочину;

сувора дисципліна - підкорення лідеру;

розподіл злочинних доходів;

створення спеціального злочинного грошового фонду [27] [27] Быков В. Признаки организованной преступной группы // Законность. - 1998. - № 9. - С.5-8..

І. Іванов вказує, що для організованої групи характерні більш стійкі зв'язки, ніж для групи осіб за попередньою змовою. До її складу можуть входити як співвиконавці, так і інші види співучасників - виконавець, організатор, пособник, підмовник [74] [74] Иванов И. Уголовная ответственность за вымогательство // Сов. юстиция. - 1989. - № 10. - С.28..

У самій назві даної форми співучасті „організована група” прихована одна з основних ознак - організованість. Розкриваючи зміст даної ознаки В.В.Осин та В.І.Константинов відзначали, що вона включає в себе розробку плану злочинної діяльності, підготовку засобів і знарядь для майбутніх злочинів, розробку методів їх проведення і приховування, розподіл ролей між учасниками злочинної групи, моральну і матеріальну підтримку членів злочинної групи чи їх родичів на випадок притягнення кого-небудь “із своїх” до кримінальної відповідальності [176] [176] Осин В.В., Константинов В.И. Организованная преступность и правовые взаимоотношения борьбы с ней / Проблемы борьбы с организованной преступностью. - М., 1990. - С.72..

У наведеному визначенні більша увага приділяється плануванню вчинення злочину і розподілу ролей між співучасниками. На ці обставини вказує і Л.К.Малахов: “Злочин, вчинений організованою групою - як правило, планується заздалегідь, з чітким розподілом ролей між співучасниками” [142] [142] Малахов Л.К. Ответственность за вымогательство по российскому и зарубежному праву. - Н.Новгород, 1995. - С.60..

Поняття організованої групи розкривається і в постановах Пленуму Верховного Суду України. Зокрема, в постанові “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” від 25 грудня 1992 р. №12 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 04.06.93 р., №3 від 13.01.95 р., №12 від 03.12.97 р.) вказується, що “під організованою групою… слід розуміти об'єднання двох і більше осіб, які спеціально зорганізувались для спільної злочинної діяльності. На наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть, зокрема, вказувати: розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (в тому числі і підкупом посадових осіб шляхом дачі хабарів), вербування нових членів, наявність загальних правил поведінки тощо” [191] [191] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.04. 95 р. № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності”: Зб. Постанов Пленуму ВСУ (1963-1997). - Сімферополь: Таврія, 1998. - С.601-602..

Законодавець, визначаючи організовану групу, вказує на таку ознаку, як стійкість. Що є змістом ознаки стійкості організованої групи?

А.І.Гуров ознаку “стійкість” включає до складу загальних ознак організованості. З одного боку, вона сприяє розшаруванню середовища, а з іншого - веде до корпоративності цілого ряду сформованих категорій злочинців [54] [54] Гуров Ф.И. Организованная преступность и меры борьбы с ней. - М., 1989. - С.93., що, на нашу думку, не є правильним. Ми не можемо погодитися з думкою деяких авторів у тому, що такі ознаки, як “стійкість” і “згуртованість” є синонімами поняття “організованість” [92] [92] Колодкин П.М. К вопросу о понятии “организованная преступность”// Актуальные проблемы теории и практики борьбы с организованной преступностью в России// Материалы науч.-практ. конф. (17-18 мая 1994). - М., 1994. - Вып. 4. - С..

Нині деякі автори вважають, що стійкість характеризують: а) високий рівень організації (чітка і жорстока дисципліна, узгодженість дій всіх співучасників групи, бездоганне підкорення всіх членів групи її лідеру); б) стабільність (незмінюваний протягом тривалого часу її функціонування склад учасників, спільність поглядів життєві цінності, наявність єдиної соціальної орієнтації членів групи; не тільки багаторазове вчинення злочинів, а й вчинення одного злочину) [21] [21] Бражник Ф., Толкаченко А. Бандитизм и его отграничения от смежных составов // Уголовное право. - 2000. - № 2. - С.10..

А.В.Шеслер дещо по-іншому тлумачить стійкість: “1) довготривалий у часі чи інтенсивний за короткий проміжок часу період злочинної діяльності групи, що складається із великої кількості злочинів, вчинених учасниками групи; 2) зорганізованість учасників групи (структурна визначеність групи, наявність в ній керівництва, системи зв'язків і управління; 3) відносно стабільний склад учасників групи; 4) постійність форм і методів злочинної діяльності)” [251] [251] Шеслер А.В. Уголовно-правовые средства борьбы с групповой преступностью. - Красноярск, 1999. - С.33. .

Б.В.Здравомислов, вказуючи на таку ознаку, як стійкість, пов'язує її з часовою ознакою - тривалістю такого об'єднання в часі [221] [221] Уголовное право России. Общая часть: Учебник / Отв. ред. Б.В.Здравомыслов. - М.: Юристь, 1996. - С.269..

Усудовій практиці в якості показників стійкості виділяються:

а) стабільний кістяк групи і її організованої структури, що дає змогу співучасникам розраховувати на взаємну допомогу і підтримку один одного при вчиненні злочинів, полегшує взаємовідносини між членами при визначенні методів спільної злочинної діяльності;

б) наявність своєрідних, індивідуальних за характером форм і методів діяльності, що знаходять своє відображення в особливій методиці визначення об'єктів, способів ведення розвідки, специфіці способів вчинення злочинів і поведінки членів групи;

в) постійність форм і методів злочинної діяльності, які нерідко є гарантом надійності успішного вчинення злочину, оскільки зводять до мінімуму вірогідність помилок співучасників на випадок непередбачених ситуацій [129] [129] Курс уголовного права. Общая часть / Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Тяжковой М.И. - М.: «Зерцало», 1999. - Т.1: Учение о преступлении. - С.420..

Проаналізувавши точки зору, прихильників різних теорій, ми діййшли висновку, що кожен автор вкладає свій зміст і суть у поняття стійкості. Нині вже очевидно, що більшість із вказаних ознак стійкості не пройшли перевірки часом, майже всі вони тією чи іншою мірою характеризують співучасть у цілому і не виокремлюють стійкість. Ми вважаємо, що при характеристиці як злочинної групи, так і злочинної організації слід виключити з її структури ознаку стійкості, оскільки вона є оціночною категорією і не може виступати як диференційована ознака як співучасті взагалі, так і злочинної групи зокрема.

Мета об'єднання в організовану групу - це вчинення злочинів. Проте не виключена можливість створення організованої групи для вчинення одного злочину, який потребує достатньо серйозної і детальної підготовки (захоплення заручників, напад на банк і тощо). А це, в свою чергу, потребує відносно тривалого періоду часу, що і приводить організовану групу до розширення як географії вчинення злочинів, так і їх кількості та інтенсивності. Спостерігається перехід до вчинення дедалі більш тяжких і суспільно небезпечних злочинів, які приносять групі дедалі більші матеріальні прибутки. Злочинна група створюється з метою вчинення злочинів для отримання матеріальної вигоди, але така діяльність не є суспільно корисною, а навпаки - суспільно небезпечною, заподіює відповідну шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом. Ця наступна ознака організованої групи вказана в кримінальному законі.

В юридичній літературі висловлюються різні думки з приводу ознак, що дають змогу розмежувати організовану групу і групу осіб за попереднью змовою. Так, І.Гальперін вважає, що в основу виділення такої ознаки, як вчинення діяння злочинною групою, повинні бути: стійкість, згуртованість, неодноразовість вчинення злочину - два чи більше разів [42] [42] Гальперин И. Организованная преступность, коррупция и уголовный закон // Соц. законность. - 1989. - № 4. - С.36..

Ю.Ляпунов розглядає організовану групу як особливий різновид співучасті у формі злочинного угруповання чи злочинної організації, називаючи такі ознаки: стійкість, відносна довготривалість і міцність злочинних зв'язків між її членами, наявність організатора, чіткий розподіл ролей між членами групи [140] [134] Ляпунов Ю. Ответственность за вымогательство // Соц. законность. - 1989. - № 6. - С.38-39..

Проте, організованій групі як і групі осіб за попередньою змовою є ряд спільних ознак, що притаманні обом видам злочинної групи. Обом видам характерна кількісна ознака, обидві відзначаються певним ступенем організованості.

Хоча, по-перше, для організованої групи потрібна участь трьох осіб, у той час як для групи, що діє за попередньою змовою, достатньо двох учасників, на нашу думку, не є специфічною ознакою, так як два чи три суб'єкти співучасті - це лише той мінімум, який встановлює законодавець. На практиці кількість співучасників злочинної групи співвідносна із тяжкістю вчинюваного злочину чи з об'єктом посягання. По-друге, в групі з попередньою змовою є ознака попередньої змови, в той час як в організованій групі діяльність по підготовці до вчинення злочину теж пов'язана із попередньою змовою як необхідного якісного елементу обґрунтованої підготовки до вчинення злочину. Коли підготовка і організація злочину виступає на перший план, він більш детальний, переплітається з організаційними заходами, і передбачає високий ступінь узгодженості, то це є свідченням згуртованості злочинної групи. У випадку, коли згуртованій злочинній групі притаманна ознака ієрархічності, слід визнавати таке об'єднання не групою, а злочинною організацією.

Отже, ми дійшли висновку, що ознаки організованої групи перекликаються як з ознаками групи осіб за попередньою змовою, так із ознаками злочинної організації. Оскільки злочинна організована група - це соціальний організм, який або деградує, або стабільно розвивається за притаманними йм законами. Такий розвиток іде від злочинних груп простих - груп осіб, груп осіб з попередньою змовою - до більш складних - до злочинної організації.

У своєму розвитку деякі злочинні групи залишаються на проміжному перехідному етапі. В них можна визначити ознаки як, груп осіб за попередньою змовою, так і ознаки злочинної організації. По конкретних кримінальних справах можуть бути встановлені злочинні групи, в яких наявні лише деякі ознаки організованої групи.

За радянських часів, до вступу в силу чинного КК України, коли законодавчо не були визначені ні форми, ні види співучасті в цілому, ні злочинна організація зокрема, визнання організованої групи було виправдано. Сьогодні організована група - це штучно утворений інститут, який служить проявом пасивних методів боротьби із злочинністю, та проявом сваволі в руках Феміди. Невизначеність, подібність та розпливчастість ознак організованої групи уможливлює, з боку правоохоронних органів, органів дізнання слідства та в кінцевому рахунку - суду, пристосовувати вчинені діяння до різних форм співучасті, залежно від того, чи слід посилити, чи згладити вчинене. Таким чином, сваволя обертає законодавство собі на службу.

Ми вважаємо, що для підвищення дієвості та конструктивності кримінального законодавства недоцільно визнавати організовану групу різновидом співучасті. Співучасть існує у формі злочинної групи, а у випадку наявності ознак структурованості (ієрархічності) об'єднання та спеціальної мети - заняття злочинною діяльністю - слід визнавати співучасть у формі злочинної організації.

У теорії кримінального права загальновизнаним є те, що організована група може складатися із співвиконавців, які приймають безпосередню участь у вчиненні злочину. Але членами групи можуть бути також учасники у вузькому розумінні: організатор, підбурювач, пособник. Дане положення безпосередньо стосується як і групи осіб за попередньою змовою, так і злочинної групи в цілому. І це зрозуміло і виправдано, аджесаме злочинній групі притаманна така ознака як розподіл функцій при вчиненні злочину. Питання полягає в тому, чи визнаються всі учасники такої групи співвиконавцями злочину, чи залишаються співучасниками у вузькому розумінні?

Відтак залишається неврегульованим одне важливе питання: яка ж кваліфікація дій співучасників злочинної групи? Інакше кажучи, чи потрібно застосовувати поряд із статтею Особливої частини і ст.27 КК України.

При розгляді питання про підстави і межі кримінальної відповідальності при співучасті особливе значення мають деякі фундаментальні положення, безпосередньо пов'язані з кваліфікацією: 1) загальні принципи відповідальності співучасників; 2) специфіка дій співучасників залежно від форм (видів) співучасті та їх власної ролі у вчиненому; 3) про особливості кваліфікації дій співучасників при ексцесі виконавця, добровільній відмові від вчинення злочину, невдалій співучасті; 4) вплив на кваліфікацію дій учасників особи виконавця злочину, а саме: спеціального суб'єкту.

Аналіз юридичної літератури свідчить, що саме цьому питанню приділено досить мало уваги. Навіть у працях П.Ф.Тельнова, та М.Й.Коржанського, які досить детально досліджували проблеми кваліфікації дій співучасників, немає чіткої відповіді на питання, як слід кваліфікувати дії учасників злочинної групи. Більше того, при самому уважному дослідженні інституту співучасті важко встановити різницю в рекомендаціях про кваліфікацію дій осіб, що входять до групи осіб за попередньою змовою та до організованої групи [213, 102] [213, 102] Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид. лит., 1978. - С.121-122.; Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С.92-105..

З цього питання в теорії кримінального права існує ряд полярних точок зору. Так, в окремих випадках організована група фактично ототожнюється із групою осіб за попереднім змовою. Згідно з даною точкою зору наявність організованої групи робить осіб, що входять до даної групи, не співвиконавцями, а лише учасниками такої групи, в рамках якої вчиняється даний злочин [241] [241] Ушаков А.В. Ответственность за групповое преступление (общие вопросы): Учеб. пособ. - Калинин: Калининский ун-т, 1975. - С.51..

Згідно з іншою точкою зору всі учасники (члени) організованої групи повинні нести відповідальність як співвиконавці злочину. Їх дії кваліфікуються по статті Особливої частини КК, що передбачає вчинення конкретного злочину без посилання на статтю 27 КК України і відповідну її частину [213, 38] [213, 38] Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид. лит., 1974. - С.144-145.; Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. - М.: Юрит. лит., 1980. - С.31-32..

На думку І.Ребене, це є питання кримінального права [197] [197] Ребене И. Советское уголовное право. Часть Общая: Учение о преступлении. - Тарту, 1983. - Часть ІІІ. -Вып.ІІ: Соучастие в преступлении и прикосновенность к преступлению. - С.32.. Саме з цих причин організована група досить тісно переплітається із такими кваліфікуючими ознаками ряду складів злочинів, як група осіб, що вчиняє злочин за попередньою змовою. Сама по собі організація організованої групи в більшості випадків, як і створення групи осіб, не є закінченим складом злочину, як і входження в неї, приналежність до неї без вчинення конкретного злочину. Вказані дії можуть свідчити про готування до одного чи декількох конкретних злочинів.

Проте в одному випадку, передбаченому ст. 392 КК України (дії, що дезорганізують роботу виправних установ), створення організованої групи (і активна участь у такій групі), утвореної з метою тероризування засуджених або нападу на адміністрацію, вважається вже закінченим злочином. Рядові учасники - члени організованої групи можуть і не знати про окремі злочини, вчинені іншими її учасниками - членами. В таких випадках вони несуть відповідальність за участь в організованій групі й за особисто вчинене ними виконання плану її злочинної діяльності по відповідній статті Особливої частини (ст.392).

При вчиненні злочинів групою осіб за попередньою змовою і організованою групою дії кожного з учасників розцінюються як виконавські. Наприклад, при відмежуванні вимагання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, від вимагання, вчиненого організованою групою, Пленум Верховного Суду України рекомендує виходити із ступеня зорганізованості винних.

Отже, із вище сказаного випливає висновок, що кожний, хто вступив в організовану групу, є не просто її учасником, а її членом не залежно від місця і виконуваної ролі, відведеної йому при виконанні плану злочинної діяльності. Діяння вчинені членами організованої групи не є співвиконавськими у власному розумінні цього слова. Згідно з чинним законодавством, якщо при вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб співвиконавцями, тобто особами, дії яких кваліфікуються тільки по статті Особливої частини КК України, визнаються лише особи, які безпосередньо брали участь в процесі вчинення злочину, його об'єктивної сторони, то при вчиненні злочину організованою групою чи злочинною організацією такими вважаються всі члени організованої групи чи злочинної організації незалежно від того, яка була роль кожного із них при вчиненні злочину - виконавця (співвиконавця), організатора, підбурювача чи пособника. Це випливає із змісту ч.2 ст.30 КК України “інші співучасники організованої групи чи злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці чи вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них”. Організатор чи керівник групи підлягає кримінальній відповідальності за їх організацію чи керівництво ними у випадках, передбачених відповідними статтями Особливої частини КК України, а також за всі вчинені організованою групою злочини, якщо вони охоплювались його умислом. Інші учасники організованої групи несуть кримінальну відповідальність за злочини, в яких вони брали безпосередню участь, у випадках, передбачених статтями Особливої частини Кримінального кодексу, а також за злочини, в підготовці яких вони брали участь.

На нашу думку, для забезпечення принципу індивідуальної відповідальності співучасників та повної і об'єктивної кваліфікації дій співучасників, що діють у складі злочинної групи, вважаємо, що діяння кожного співучасника даної форми співучасті слід кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини з обов'язковим посиланням на ст.27 Загальної частини КК України. Тільки за цієї умови буде дана об'єктивна оцінка діянь, вчинених кожним із учасників злочинної групи. Якщо вчинений злочинною групою злочин кваліфікується по статті Особливої частини КК України, де вона не передбачена як основна чи кваліфікуюча ознака, то в таких випадках, сам факт його вчинення такою групою є підставою для посилання на ст.28 Загальної частини і розцінюється як обтяжуюча обставина при призначенні покарання (п.2 ч.1 ст.67). Злочин, вчинений злочинною групою, що підпадає під статтю (частину, пункт статті) Особливої частини КК України, де таке діяння виступає основною чи кваліфікуючою ознакою, тягне максимально суворе покарання в межах даної статті й додаткової кваліфікації за ст.28. не потребує.