Правове регулювання управлінських та сервісних відносин у сфері використання та охорони земель: проблеми теорії та практики

Інвентаризація - паспортизація розвитку сільських територій може відбуватись у паперовій формі. Проте зважаючи на той факт, що соціальні, економічні та господарські процеси надзвичайно динамічні і паспорт сільської території може готуватись довго і втрачати свою актуальність на момент підготовки, ми вважаємо, що інформація, отримана в результаті проведення моніторингу сільських територій в першу чергу має існувати у електронній формі.

Залежно від мети спостережень та ступеня охоплення сільських територій має провадитись такий моніторинг сільських територій: національний - на всіх сільських територіях у межах території України; регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю географічних, екологічних та економічних умов; локальний - на сільських територіях та в окремих частинах сільських територій.

Серед спостережень за станом розвитку сільських територій залежно від терміну та періодичності їх проведення варто розрізняти базовий, періодичний та оперативний моніторинг сільських територій. Базовий моніторинг передбачатиме збір та аналіз первинної інформації про стан розвитку сільських територій. Кожний наступний збір та аналіз інформації, який буде провадитись через певний проміжок часу можна розглядати в якості періодичного моніторингу сільських територій. Оперативний моніторинг сільських територій може провадитись для визначення поточних змін у стані розвитку сільських територій. Такі зміни можуть виникати у випадку не врожаю, стихійного лиха та в інших випадках.

Стан розвитку сільських територій має оцінюватись шляхом аналізу ряду послідовних спостережень і порівнянь одержаних показників.

Інформація, яка підлягає збору має знаходиться у віданні не лише органів місцевого самоврядування та Мінагрополітики, а й Мінприроди (земля, ліси, вода як природні ресурси), Мінрегіона (планування використання певних територій) тощо. Відтак ведення моніторингу сільських територій має здійснюватись органами місцевого самоврядування, Мінагрополітики за участю Мінприроди, Мінрегіона та інших органів.

Глава присвячена правовому регулюванню проведення моніторингу сільських територій може бути передбачена у проекті Аграрного кодексу України, у розділі присвяченому визначенню правового режиму сільських територій.

Порядок проведення моніторингу сільських територій може бути закріплений у Постанові Кабінету Міністрів України «Про моніторинг сільських територій». У Положенні про моніторинг сільських територій доцільно передбачити: поняття моніторингу сільських територій; об'єкти моніторингу сільських територій; суб'єктів проведення моніторингу сільських територій; порядок проведення моніторингу сільських територій (від локального до загальнодержавного рівня); види спостережень за станом розвитку сільських територій (паспортизація сільських територій, зйомка, обстеження, збір інформації); види моніторингу сільських територій (залежно від мети спостережень та ступеня охоплення сільських територій - національний, регіональний, локальний; залежно від терміну та періодичності їх проведення - базовий, періодичний, оперативний); на підставі чого оцінюється стан розвитку сільських територій; з чого складається інформаційне забезпечення моніторингу сільських територій; за участю яких органів відбувається моніторинг сільських територій; що є основою для технічного забезпечення моніторингу сільських територій; які документи готуються за результатами проведення моніторингу сільських територій.

Інформація отримана в результаті моніторингу сільських територій може підлягати обліку у спеціально створеному для цього кадастрі, - Кадастрі сільських територій. Відтак під Кадастром сільських територій доцільно розуміти єдину геоінформаційну систему відомостей про сільські території, розташовані в межах кордонів України, щодо природного, господарського стану та правового режиму природних та інших ресурсів розташованих у межах відповідних сільських територій.

Кадастр сільських територій має бути призначений для забезпечення органів місцевого самоврядування, органів державної влади, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму природних та інших ресурсів розташованих у межах відповідних сільських територій.

Основними завданнями ведення Кадастру сільських територій має бути: забезпечення повноти відомостей про сільські території, розташовані в межах кордонів України; запровадження єдиної системи кадастрової інформації про сільські території та її достовірності.

Кадастр сільських територій має вестися в першу чергу на місцевому рівні. Дані Кадастру сільських територій мають узагальнюватись на загальнодержавному рівні.

Кадастр сільських територій має вестися на місцевому рівні сільськими радами, - органами місцевого самоврядування, а на загальнодержавному рівні

Міністерством аграрної політики та продовольства України, - головним органом у системі ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави.

Склад відомостей Кадастру сільських територій має відповідати інформації, яку отримують у результаті проведення моніторингу сільських територій.

З метою забезпечення наявності комплексної та повної інформації про об'єкти моніторингу сільських територій Кадастр сільських територій має бути об'єднаний з системою діючих в Україні кадастрів. Ця система має складатись з державного земельного кадастру; державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин; державного лісового кадастру; державного водного кадастру; державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду; державного кадастру природних територій курортів; державного кадастру природних лікувальних ресурсів; державного кадастру тваринного світу; містобудівного кадастру.

Функціонування Кадастру сільських територій може бути передбачено у окремій главі проекту Аграрного кодексу України, у розділі присвяченому визначенню правового режиму сільських територій та закріплено Кабінетом Міністрів України у Положенні про Кадастр сільських територій.

У положенні може бути передбачено: визначення Кадастру сільських територій; призначення та завдання Кадастру сільських територій; суб'єкти ведення Кадастру сільських територій; склад відомостей Кадастру сільських територій; порядок обміну інформацією між Кадастром сільських територій та рештою існуючих кадастрів; перелік актів, які приймаються на підставі відомостей, розташованих у Кадастрі сільських територій.

На базі інформації, розміщеної у Кадастрі сільських територій можуть складатись звіти, прийматися прогнози, програми та плани розвитку сільських територій.

Прогнозування дозволяє зробити науково обґрунтовані передбачення можливих змін у якісному та кількісному стані розвитку сільських територій, визначити проблеми, які виникають у зв'язку з наявним станом розвитку сільських територій та бажаний стан розвитку сільських територій. Програмування дозволяє визначити які проблеми є на шляху досягнення бажаного результату у стані розвитку сільських територій та запропонувати спеціальні заходи у формі комплексних програм з вирішення актуальних проблем розвитку сільських територій. Планування дозволяє визначити заходи для досягнення бажаного стану розвитку сільських територій. Варто відзначити, що прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій є взаємопов'язаними діями з управління у аграрній сфері. При цьому діяльність щодо прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій належним чином не здійснюється і має декларативний характер. Комплексне правове регулювання цих видів діяльності також відсутнє.

З метою прогнозування, програмування та планування сільську територію доцільно розглядати у двох значеннях. У першому випадку це території, які можна виокремити за адміністративно-територіальною (території адміністративно-територіальних одиниць) та територіально-функціональною (розташовані суб'єкти, зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції, розташовані землі сільськогосподарського призначення) ознакою [546]. У другому випадку під сільськими територіями варто розуміти території зайняті землями сільськогосподарського призначення.

Приймаючи до уваги запропонований підхід до розуміння сільських територій та наявні нормативно-правові акти, ми вважаємо за доцільно розрізняти прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій у широкому та у вузькому розумінні. У широкому розумінні прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій стосується багатьох об'єктів: територій сільських рад; сільських населених пунктів; територій, на яких розташовані суб'єкти, зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції; земель сільськогосподарського призначення тощо. У вузькому розумінні прогнозування, програмування та планування стосується лише земель сільськогосподарського призначення.

До випадків прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій у широкому розумінні можна віднести: прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України; планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях.

До випадків прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій у вузькому розумінні можна віднести: розроблення загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель; здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель.

Прогнози, програми та плани розвитку сільських територій можуть прийматись на національному (на рівні всієї країни), регіональному (на рівні області або району) та місцевому рівнях (на рівні сільської ради). Розробка таких прогнозів, програм та планів має відбуватись з низу до гори. Якщо прогнози, програми та плани на національному рівні можуть передбачити загальну стратегію розвитку сільських територій в межах всієї країни, то прогнози, програми та плани на регіональному та місцевому рівні мають передбачити розвиток сільських територій виходячи з економічних, соціальних та інших умов, притаманних певним територіям.

Метою прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій є: збільшення кількості господарств зайнятих у сільському господарстві; збільшення їх дохідності; збільшення кількості виробленої та переробленої сільськогосподарської продукції; збільшення чисельності населення зайнятого у сільському господарстві; зменшення кількості безробітних на селі; збільшення чисельності сільського населення та його доходів; покращення соціальних умов проживання на селі.

Правове регулювання прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій має знайти своє закріплення в Аграрному кодексі України. У проекті доцільно закріпити не лише широке та вузьке розуміння прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій, а й різні підходи до визначення поняття сільських територій.

У розділі присвяченому визначенню правового режиму сільських територій має бути глава присвячена прогнозуванню, програмуванню та плануванню розвитку сільських територій. Враховуючи взаємозалежність та взаємообумовленість прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій, ми вважаємо за доцільне передбачити у Аграрному кодексі України комплексне правове регулювання прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій. У зв'язку з цим у ньому варто закріпити Главу «Прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій», а також передбачити загальні та спеціальні статті, присвячені прогнозуванню, програмуванню та плануванню розвитку сільських територій.

Щодо прогнозування, то у Аграрному кодексі України варто передбачити такі види прогнозів використання сільських територій: прогнози використання сільських територій в межах всієї України; прогнози використання сільських територій окремими галузями економіки; прогнози використання сільських територій в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць (АРК, областей, районів, міст тощо), а також визначити особливості кожного виду прогнозів використання земель.

Прогнози використання сільських територій в межах всієї України мають розроблятися на підставі прогнозів використання сільських територій окремими галузями економіки та прогнозів використання сільських територій в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць (АРК, областей, районів, міст тощо).

Щодо програмування, то у Аграрному кодексі України варто передбачити такі види програм економічного і соціального розвитку сільських територій: державні цільові програми економічного, соціального розвитку; програми економічного, соціального розвитку АРК, областей, районів, міст. Програми мають розроблятись на основі прогнозів.

З метою комплексного правового регулювання планування розвитку сільських територій вважаємо за доцільне передбачити у Аграрному кодексі України планування розвитку сільських територій на державному, регіональному та місцевому рівнях та деталізували ці види планування. Варто передбачити, що планування розвитку сільських територій на державному рівні здійснюється шляхом розроблення відповідно до закону Генеральної схеми планування території України, схем планування окремих частин території України, а також внесення змін до них. Планування розвитку сільських територій на регіональному рівні здійснюється шляхом розроблення схем планування території АРК, областей та районів. Планування розвитку сільських територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Щодо програмування та планування розвитку сільських територій у вузькому значенні, то оскільки правовому регулюванню підлягають земельні відносини, то у Аграрному кодексі України мають бути закріплені відсилочні приписи до норм ЗК України, які присвячені правовому регулюванню програмування та планування використання та охорони земель. Щодо програмування використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, то у ЗК України воно передбачено такими видами програм використання та охорони земель, - загальнодержавними програмами використання та охорони земель, регіональними програмами використання та охорони земель. Щодо планування використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, то воно має бути представлено в ЗК України природно-сільськогосподарським, еколого-економічним, протиерозійним та іншими видами районування (зонування) земель.

До останнього часу управління у сфері аграрних відносин було централізованим і відбувалось зверху до низу - с початку на загальнодержавному рівні, а потім на локальному (місцевому) рівні. З метою врахування індивідуальних особливостей сільських територій, потенціалу у розвитку певних територій ми вважаємо, що має відбутися децентралізація управління у сфері аграрних відносин. У цьому випадку управління у сфері аграрних відносин має відбуватись з низу доверху - с початку на локальному (місцевому), а вже потім на загальнодержавному рівні.

Вчені обґрунтовують положення відповідно до якого реформування соціальної сфери, переведення її на нові методичні засади функціонування потребують заміни колишньої командно-адміністративної системи управління на самоврядно-пріоритетну, а в подальшому, із зміцненням місцевих бюджетів, на якісно нову самоврядно-самодостатню модель розвитку. Провідна роль у цьому процесі має належати самоврядним структурам усіх рівнів і передусім місцевому самоврядуванню. Саме вони повинні координувати діяльність господарюючих суб'єктів з точки зору їх участі у формуванні місцевих бюджетів і розбудови на підвідомчих територіях соціально-просторового середовища. Такий підхід підтверджує досвід країн Європи, зокрема, Німеччини, Польщі, Угорщини, в яких на всіх адміністративно-територіальних рівнях управління крім місцевих владних структур достатньо ефективно уже функціонує місцеве самоврядування. Це дає їм змогу максимально спрямовувати свої повноваження на оптимальне задоволення соціальних інтересів кожного громадянина територіальних громад. Наприклад, повноваження місцевого самоврядування Німеччини підпорядковані виконанню таких функцій: підвищенню життєвого рівня населення, підтримці його в межах федерації на стабільному рівні та постійній активізації самоврядування. Першоосновою самоврядування в цій країні виступає община (громада).

Для виконання законодавчо визначених функцій тут створені громадські союзи з певними повноваженнями і виділенням під їх виконання коштів. Тобто, общини та їх союзи самостійно виконують усі завдання, що стосуються поліпшення умов праці та життя на місцевому рівні. З цією метою держава гарантує їм конституційне право і забезпечує коштами вирішення всіх проблем на місцевому рівні та додатковими коштами під делеговані центром повноваження [543, с. 11].

1. Визначити сільські території, ресурси цих територій та способи їх розвитку можна лише після збору необхідної інформації щодо наявних ресурсів та визначення потенційних можливостей територій сільських рад. Досягнути цього можна за допомогою проведення моніторингу сільських територій.

2. Під моніторингом сільських територій варто розуміти систему спостережень за станом розвитку сільських територій з метою виявлення наявних ресурсів, їх оцінки та визначення на підставі отриманих даних прогнозів, програм та планів розвитку сільських територій.

3. Інформація отримана в результаті моніторингу сільських територій може підлягати обліку у спеціально створеному для цього кадастрі, - Кадастрі сільських територій. Відтак під Кадастром сільських територій доцільно розуміти єдину геоінформаційну систему відомостей про сільські території, розташовані в межах кордонів України, щодо природного, господарського стану та правового режиму природних та інших ресурсів розташованих у межах відповідних сільських територій.

4. На базі інформації, розміщеної у Кадастрі сільських територій можуть складатись звіти, прийматися прогнози, програми та плани розвитку сільських територій.

5. Правове регулювання прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій має знайти своє закріплення в Аграрному кодексі України. У проекті доцільно закріпити не лише широке та вузьке розуміння прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій, а й різні підходи до визначення поняття сільських територій.

6. До останнього часу управління у сфері аграрних відносин було централізованим і відбувалось зверху до низу - с початку на загальнодержавному рівні, а потім на локальному (місцевому) рівні. З метою врахування індивідуальних особливостей сільських територій, потенціалу у розвитку певних територій ми вважаємо, що має відбутися децентралізація управління у сфері аграрних відносин. У цьому випадку управління у сфері аграрних відносин має відбуватись з низу доверху - с початку на локальному (місцевому), а вже потім на загальнодержавному рівні.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає в розробленні цілісної теоретико-прикладної концепції правового регулювання управлінських та сервісних відносин у сфері використання й охорони земель, в основу якої покладене поєднання управлінських та сервісних функцій органів виконавчої влади у сфері використання й охорони земель. Висновки та пропозиції, сформульовані в роботі, мають основоположне значення для подальших наукових розробок, сприятимуть вдосконаленню законодавства, підвищенню ефективності правозастосування.

1. Запропоновано широке та вузьке розуміння правовідносин щодо державного управління у сфері використання й охорони земель. Правовідносини державного управління у сфері використання й охорони земель в широкому розумінні пропонується розглядати як сукупність усіх видів правовідносин, які виникають при здійсненні органами законодавчої, судової та виконавчої влади своїх повноважень у сфері використання й охорони земель. Під правовідносинами щодо державного управління у сфері використання й охорони земель у вузькому розумінні доцільно розуміти правовідносини, що виникають у результаті нормотворчої та розпорядчої діяльності органів виконавчої влади з метою владно-організуючого впливу на суб'єктів земельних відносин щодо прогнозування, програмування та планування у сфері використання й охорони земель, їх моніторингу, ведення державного земельного кадастру, стандартизації та нормування, а також контролю за використанням і охороною земель.

2. Визначено поняття управлінських правовідносин у сфері використання й охорони земель як врегульованих нормами земельного права суспільних відносин, які забезпечують реалізацію публічних інтересів, однією з обов'язкових сторін яких є наділені владними повноваженнями органи виконавчої влади з приводу здійснення ними прогнозування, програмування та планування; моніторингу земель; ведення державного земельного кадастру; стандартизації та нормування; контролю.

3. Сформульоване поняття сервісних правовідносин у сфері використання й охорони земель як врегульованих нормами земельного права суспільних відносин, які забезпечують реалізацію приватно-публічних інтересів, однією з обов'язкових сторін яких є наділені публічними повноваженнями органи виконавчої влади або суб'єкти, які діють від імені держави з приводу надання зацікавленим суб'єктам таких земельних адміністративних послуг: проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі прав на землю та їх обтяжень; проведення державної експертизи землевпорядної документації; проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; проведення видачі кваліфікаційних свідоцтв; надання сільськогосподарських дорадчих послуг; проведення видачі дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок.

4. Сформульоване поняття земельних адміністративних (публічних) послуг, як земельних послуг, що надаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування й іншими уповноваженими суб'єктами під відповідальність публічної влади, платно або безоплатно, надання яких пов'язане з реалізацією публічних повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та із забезпеченням умов для реалізації суб'єктивних прав на землю фізичних та юридичних осіб.

5. Доведено формування в земельному праві України правового інституту земельних послуг як системи відносно відокремлених від інших та пов'язаних між собою правових норм, які регулюють групу (вид) суспільних відносин щодо надання земельних послуг. До складу цього правового інституту входять правові норми щодо надання земельних приватних і земельних адміністративних (публічних) послуг. За суб'єктами надання земельні адміністративні (публічні) послуги поділяються на муніципальні та державні земельні послуги. З метою подальшого вдосконалення загальних та спеціальних положень здійснення правового регулювання сервісних відносин доведена доцільність закріплення норм цього правового інституту у Розділі VII «Управління в галузі використання й охорони земель» ЗК України.

6. Запропоновано виділити такі етапи становлення та розвитку законодавчого забезпечення управлінських відносин у сфері використання й охорони земель в Україні наприкінці ХХ - початку ХХІ ст.: перший етап (1970 - 1990), пов'язаний із дією ЗК УРСР від 8 липня 1970 року; другий етап (1990 - 1992), пов'язаний із прийняттям ЗК УРСР від 18 грудня 1990 року; третій етап (1992 - 2001), пов'язаний із дією ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року; четвертий етап (2001 - по теперішній час), пов'язаний із дією ЗК України від 25 жовтня 2001 року.

7. Визначено, що під процедурною нормою земельного права потрібно розуміти формально-обов'язкове правило поведінки, яке встановлюється державою з метою регулювання процедурних земельних відносин щодо здійснення органами виконавчої влади управлінської та сервісної діяльності у сфері використання й охорони земель.

8. Запропонована концепція земельно-правової процедури, згідно з якою вона являє собою встановлений у законодавстві порядок, який складається з послідовних дій і спрямований на забезпечення здійснення органами виконавчої влади управлінської та сервісної діяльності у сфері використання й охорони земель.

9. Сформульована пропозиція щодо віднесення до підстав виникнення публічно-приватного партнерства в земельній сфері таких договорів як: договір про моніторинг земель, договір щодо стандартизації та нормування в галузі охорони земель, договір про виробничий контроль.

10. Визначені напрями розширення сфери правового забезпечення децентралізації земельних повноважень органів виконавчої влади, до числа яких пропонується віднести моніторинг сільських територій, кадастр сільських територій, а також прогнозування, програмування та планування розвитку сільських територій.

11. Обґрунтовано, що управління у сфері використання й охорони земель як підгалузь земельного права є сукупністю правових інститутів щодо прогнозування, програмування та планування у сфері використання й охорони земель; моніторингу земель; державного земельного кадастру; стандартизації та нормування у сфері використання й охорони земель; контролю у сфері використання й охорони земель, норми яких забезпечують спеціалізоване, диференційоване й інтегроване регулювання управлінських відносин у сфері використання й охорони земель.

12. Встановлено, що залежно від підстав та змісту функцій органів виконавчої влади щодо землі потрібно розрізняти два самостійних види функцій: 1) функції, які органи виконавчої влади у сфері використання й охорони земель здійснюють як носії влади на певній території; 2) функції органів виконавчої влади із реалізації від імені держави права власності на землю. Функції, які органи виконавчої влади у сфері використання й охорони земель здійснюють як носії влади на певній території, не є однорідними. Залежно від методу правового регулювання земельних відносин слід розрізняти управлінські та сервісні функції органів виконавчої влади у сфері використання й охорони земель.

13. Визначено, що доцільно передбачити комплексне правове регулювання відносин щодо прогнозування, програмування та планування використання й охорони земель у ЗК України. У зв'язку з цим обґрунтована доцільність вдосконалення назви Глави 30 ЗК України: замість «Планування використання земель» її доцільно назвати «Прогнозування, програмування та планування використання й охорони земель», а також передбачити загальні та спеціальні статті, присвячені прогнозуванню, програмуванню та плануванню використання й охорони земель.

14. Встановлено, що доцільно запровадити замість відомчого надвідомчий моніторинг навколишнього природного середовища. Останній має охоплювати всі елементи навколишнього природного середовища, зокрема і землю. Суб'єктом реалізації цього виду моніторингу має стати надвідомча служба з моніторингу навколишнього природного середовища у складі Мінприроди.

15. Визначено, що наявна сукупність кадастрів має бути перетворена у взаємозалежну систему кадастрів шляхом їх об'єднання. Під час включення / виключення тих чи інших даних до / з відповідного кадастру відбуватимуться автоматичні зміни наявної інформації у всій системі кадастрів. Включення або виключення тих чи інших даних не призводитиме лише до їх звичайного нагромадження в межах одного кадастру. Існуванню такої системи сприятиме автоматизація ведення наявних кадастрів, яка базуватиметься на використанні ГІС - технологій.

16. Запропоновано, що постійне надання дорадчих послуг виробникам сільськогосподарської продукції у всіх областях та районах на безоплатній основі має забезпечувати Мінагрополітики.

17. Обґрунтована доцільність скорочення кількості органів, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель, та покладення повноважень щодо виконання цих функції на органи виконавчої влади екологічного спрямування - Держекоінспекцію та Мінприроди.

18. Аргументовано, що положення про моніторинг земель мають знайти своє закріплення у Законі України «Про моніторинг земель», який пропонується прийняти. Цей Закон має складатись з таких елементів: 1) загальні положення про моніторинг земель; 2) положення щодо проведення моніторингу окремих категорій земель; 3) міжнародне співробітництво.

19. Визначено, що з метою належного забезпечення зацікавлених осіб інформацією щодо стандартів та нормативів варто запровадити існування інформаційного фонду стандартів та нормативів, єдиної інформаційної системи щодо технічного регулювання, а також опублікування текстів стандартів та нормативів у друкованих виданнях та в мережі Інтернет на офіційному сайті національного органу стандартизації. Бази стандартів та нормативів повинні підтримуватись в актуальному стані. Доступ до таких баз та текстів стандартів та нормативів має бути постійним та відбуватись на безоплатні основі у тих випадках, коли вони є обов'язковими для виконання.

20. Визначені положення щодо удосконалення правого регулювання контролю у сфері використання й охорони земель в частині активного розвитку самоврядного, громадського контролю та самоконтролю. Запропоновано такі види контролю як державний контроль за використанням та охороною земель, у тому числі відомчий контроль, самоврядний контроль, громадський контроль та самоконтроль, а також заходи здійснення цих видів контролю та взаємодії між суб'єктами здійснення цих видів контролю передбачити в Законі України «Про контроль за використанням та охороною земель», який пропонується прийняти.

21. Запропоновані положення щодо об'єднання бази даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Аргументовано, що ведення Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має здійснюватися працівниками окремих спеціалізованих підприємств, установ та організацій. Працівники цих підприємств, установ та організацій повинні мати доступ до обох баз даних в онлайн режимі. Одночасно з проведенням державної реєстрації земельної ділянки, інформація про зареєстровані земельні ділянки має з'являтися у базі даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Одночасно з проведенням реєстрації прав, інформація про зареєстровані права має з'являтися у базі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

22. Визначено, що з метою існування прозорого земельного ринку, гарантування прав власників та користувачів земельних ділянок доцільно запровадити ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній формі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдраимов Б.Ж. Проблемы совершенствования процесуальных форм реализации норм земельного права: автореф. дис. …д-ра юрид. наук. Алматы, 2001. 58 с.

2. Авер'янов В.Б. Значення адміністративних процедур у реформуванні адміністративного права. Часопис Київського університету права. 2009. № 3. С.8 - 14.

3. Авер?янов В.Б. Поняття державного управління у широкому і вузькому розумінні. Адміністративне право України. Академічний курс. Загальна частина: підручник: у 2 т. / за. ред. В.Б.Авер'янова. Київ: Юридична думка, 2004. Т.1. Розділ II. Глава 3. §3. С.56 - 61.

4. Авер?янов В.Б. Співвідношення державного управління і виконавчої влади. Адміністративне право України. Академічний курс. Загальна частина: підручник: у 2 т. / за. ред. В.Б.Авер'янова. Київ: Юридична думка, 2004. Т.1. Розділ II. Глава 3. §4. С.61 - 64.

5. Адміністративна реформа для людини: науково - практичний нарис / І.Б.Коліушко та ін.; Київ: Факт, 2001. 72 с.

6. Адміністративне право України. Академічний курс. Загальна частина: підручник: у 2 т. / за. ред. В.Б.Авер'янова. Київ: Юридична думка, 2004. Т.1. 584 с.

7. Адміністративне право України. Академічний курс: Особлива частина: підручник. у 2 т. / за. ред. В.Б.Авер'янова. Київ: Юридична думка, 2005. Т.2. 624 с.

8. Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади: монографія / А.О.Чемерис та ін.; за заг. ред. А.О.Чемериса. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. 152 с.

9. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР. Москва: Юридическая литература, 1958. 424 с.

10. Аксененок Г.А. Право государственной собственности на землю в СССР. Москва: Государственное издательство юридической литературы, 1950. 307 с.

11. Аксененок Г.А. Правовое обеспечение комплексного и наиболее эффективного использования природных богатств и их охрана. XXII съезд КПСС и проблемы колхозного и земельного права: статьи / за ред. М.И.Козыря. Москва: Юридическая литература, 1962. С.240 - 271.

12. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. Москва: Юрид. лит, 1982. Т. 2. 360 с.

13. Алексеев С.С. Структура советского права. Москва: Юрид. лит., 1975. 264 с.

14. Андреева О.А. О правовом регулировании экологического аудита в Республике Беларусь. Правовое обеспечение инновационного развития экономики Республики Беларусь: материалы Международной научно - практической конференции (Минск, 21 - 22 октября 2010 г.). Минск: Позитив - центр, 2010. С. 460 - 462.

15. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов. Київ: Будивэльнык, 1990. 168 с.

16. Андрейцев В.І. Екологічне право: навч. посібник для юрид. фак. вузів. Київ: Вентурі, 1996. 208 с.

17. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: навчальний та науково-практичний посібник. Київ: Знання-Прес, 2002. 332 с.

18. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: навчально - практичний посібник. Київ: Істина, 1999. 320 с.

19. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади. Київ: Наукова думка, 2004. 302 с.

20. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность / В.Ф. Сиренко и др. Киев: Наукова думка, 1993. 165 с.

21. Аракин В.Д., Выгодская З.С., Ильина Н.Н. Англо-русский словарь. Москва: Рус. яз., 1991. 608 с.

22. Бабенко В.І., Руденко М.В. Прокурор у галузі охорони довкілля: сутність, повноваження, організація: навчальний посібник. Київ: Ін Юре, 2005. 408 с.

23. Бакай О.О. Правове забезпечення екологічного прогнозування: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2002. 19 с.

24. Балашенко С.А. Государственное управление в области охраны окружающей среды. Минск: БГУ, 2000. 341 с.

25. Балезин В.П. Правовой режим земель городской застройки. Москва: Юридическая литература, 1963. 195 с.

26. Балезин В.П. Правовой режим земель населённых пунктов. Москва: Юридическая литература, 1980. 95 с.

27. Балезин В.П. Правовой режим земель сельских населенных пунктов. Москва: Издательство Московского университета, 1972. 118 с.

28. Банчук О.А. Проблеми теорії та практики інспекційної діяльності публічної адміністрації в Україні. Київ: Конус-Ю, 2009. 272 с.

29. Батанов О.В. Територіальна громада - основа місцевого самоврядування в Україні: монографія. Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. 260 с.

30. Башмаков Г.С. Теоретическая конференция по правовым проблемам науки управления. Советское государство и право. 1966. № 6. С. 47 - 52.

31. Боголюбов С.А., Кичигин Н.В., Сиваков Д.О. Экологическое право: конспект лекций. Москва: Проспект, 2010. 224 с.

32. Боднар Т.В. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань. Цивільне право України: підручник: у 2 к. / за ред.: О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. Київ: Юрінком Інтер, 2004. К.1. Глава 34. §1. С.669 - 678.

33. Брославский Л.И., Халап И.А. Технический прогресс, стандарт, право. Советское государство и право. 1971. № 1. С. 70 - 73.

34. Булыгин С.Ю., Неаринг М.А. Формирование экологически сбалансированных ландшафтов: проблемы эрозии. Харків: Эней ЛТД, 1999. 271 с.

35. Бусуёк Д.В. К вопросу о видах природных и других кадастров. Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку: матеріали міжнародної науково - практичної конференції (Київ, 23 - 24 вересня 2010 р.). Київ: ТОВ «Видавництво географічної літератури «Обрії», 2010. С. 204 - 210.

36. Бусуёк Д.В. К вопросу о классификации земельных административных услуг. Правовое обеспечение единой государственной экологической политики Российской Федерации: материалы круглого стола (Москва, 11 апреля 2011 г.). Москва: Юстицинформ, 2011. С. 202 - 205.

37. Бусуёк Д.В. К вопросу о концепции реформирования правовой регламентации осуществления органами исполнительной власти и местного самоуправления функций по|с| обеспечению рационального использования|употребления| и охраны|охранения| земель. Правовое регулирование проведения землеустройства: материалы международной научно-практической конференции, посвященной 100-летию закона «О землеустройстве» (Москва, 25 октября 2011 г.). Москва: ГУЗ, 2011. С. 41 - 43.

38. Бусуёк Д.В. К вопросу о методологических основах осуществления правового регулирования управленческой и сервисной деятельности органов исполнительной власти в сфере использования и охраны земель в Украине. Современные тенденции правового регулирования экологических отношений: материалы международной научно-практической конференции (Минск, 26 - 27 апреля 2013 г.). Минск: БГУ, 2013. С. 94 - 97.

39. Бусуёк Д.В. К вопросу о принципах построения системы органов государственного управления землей. Актуальные проблемы правового регулирования аграрных, земельных отношений, природопользования и охраны окружающей среды в сельском хозяйстве: материалы международной научно - практической конференции (Москва, 31 марта 2010 г.). Москва: РУДН, 2010. С. 416 - 421.

40. Бусуёк Д.В. Методологические подходы к исследованию и усовершенствованию правового регулирования управленческой и сервисной деятельности органов исполнительной власти в сфере использования и охраны земель в Украине. Право.by.2013. № 1 (21) 2013. С. 119 - 123.

41. Бусуёк Д.В. О видах правовых норм, регулирующих государственное управление в сфере рационального использования и охраны земель на примере Украины. Концептуальные основы развития национальных правовых систем в контексте процессов глобализации и региональной интеграции: постсоветский опыт и перспективы устойчивого развития: материалы международной научно-практической конференции (Минск, 7-8 октября 2011 г.). Минск: БГУ, 2011. С. 403 - 404.

42. Бусуёк Д.В. Общие и специальные нормативно-правовые акты по вопросам стандартизации и нормирования в области охраны земель. Аграрное и земельное право. 2014. № 1. С. 80 - 84.

43. Бусуёк Д.В. Понятие государственного контроля в сфере обеспечения рационального использования и охраны земель. Аграрное и земельное право. 2012. № 7. С. 90 - 93.

44. Бусуёк Д.В. Понятие государственного контроля в сфере обеспечения рационального использования и охраны земель. Современные приоритеты в развитии аграрного, земельного и экологического права: материалы международной научно-практической конференции, посвящённой памяти доктора юридических наук, профессора М.И.Козыря (Москва, 2 марта 2012 г.). Москва: ИГиП РАН, 2012. С. 253 - 259.

45. Бусуёк Д.В. Понятие государственного управления земельным фондом в правоведение Украины. Аграрное и земельное право. 2011. № 12. С. 30 - 33.

46. Бусуек Д.В. Правовое регулирование прогнозирования, программирования и планирования использования земель в Украине. Аграрное и земельное право.2014. № 5. С. 33 - 39.

47. Бусуёк Д.В. Специальные органы государственного контроля в сфере использования и охраны земель по законодательству Украины. Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. 2012. № 5(36). С. 123 - 128.

48. Бусуек Д.В. Субъекты стандартизации и нормирования в сфере охраны земель по законодательству Украины. Аграрное и земельное право. 2013. № 12. С. 81 - 88.

49. Бусуйок Д. Види моніторингу земель. Підприємництво, господарство і право. 2012. № 9. С. 59 - 62.

50. Бусуйок Д. Види органів державного управління земельним фондом. Підприємництво, господарство і право. 2009. № 5. С.92 - 95.

51. Бусуйок Д. Види природних та інших кадастрів. Держава і право. Юридичні і політичні науки. Київ, 2010. Вип. 50. С.473 - 480.

52. Бусуйок Д. Вплив земельної реформи на розвиток державного управління в галузі використання й охорони земель України наприкінці XX - початку XXI ст. Підприємництво, господарство і право. 2011. № 5. С.69 - 72.

53. Бусуйок Д. Державне управління у сфері раціонального використання й охорони земель: межі регулювання земельного та адміністративного права. Підприємництво, господарство і право. 2011. № 6. С.95 - 97.

54. Бусуйок Д. До питання про поняття державного управління земельним фондом в юридичній літературі радянської доби. Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: збірник статей учасників Міжнародної науково - практичної конференції, присвяченої пам'яті професора П.О.Недбайла (Львів, 28 - 29 березня 2008 р.). Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. С.167 - 168.

55. Бусуйок Д. Законодавче та правове регулювання моніторингу земель в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2012. № 8. С. 56 - 59.

56. Бусуйок Д. Окремі питання правового забезпечення організації підготовки експертів з оцінки земельних ділянок. Часопис Київського університету права. 2009. № 2. С.210 - 214.

57. Бусуйок Д. Поняття державного земельного кадастру. Підприємництво, господарство і право. 2010. № 11. С.78 - 80.

58. Бусуйок Д. Поняття державного управління земельним фондом в Україні. Право України. 2008. № 10. С.120 - 125.

59. Бусуйок Д. Поняття, зміст та види земельних адміністративних послуг. Часопис Київського університету права. 2009. № 3. С. 188 - 194.

60. Бусуйок Д. Правові аспекти державної реєстрації прав на землю та їх обтяжень. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія «Право». Київ, 2010. № 156. С.126 - 137.

61. Бусуйок Д. Принципи побудови системи органів державного управління землею. Правова держава. Київ, 2010. Вип. 21. С. 398 - 405.

62. Бусуйок Д. Система органів державного контролю у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель. Право України. 2012. № 7. С. 63 - 71.

63. Бусуйок Д. Управлінські та сервісні правовідносини в земельному праві України: монографія. Київ: Ніка-Центр, 2017. 352 с.

64. Бусуйок Д.В. Види стандартів та нормативів у галузі охорони земель. Часопис Київського університету права. 2014. № 1. С. 256 - 260.

65. Бусуйок Д.В. Відносини державного управління у сфері використання та охорони земель як предмет правого регулювання. Сучасні інститути держави та права: актуальні питання теорії та практики: монографія / за ред. Ю.Л.Бошицького. Львів: СПОЛКОМ, 2015. Підрозділ 2.2. С.76 - 83.

66. Бусуйок Д.В. До питання про види планування використання земель. Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 9 квітня 2010 р.). Ч.2. Київ: Академії муніципального управління, 2010. С.80 - 82.

67. Бусуйок Д.В. До питання про вплив земельної реформи на розвиток державного управління в галузі використання і охорони земель. Аграрне право як галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна: матеріали всеукраїнського круглого столу (Київ, 25 травня 2012 р.). Київ: Видавничий центр НУБІП України, 2012. С.64 - 68.

68. Бусуйок Д.В. До питання про земельно - процесуальні норми, які опосередковують здійснення державного управління у сфері використання і охорони земельного фонду. Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: збірник тез наукових доповідей VI міжнародної науково - практичної конференції молодих учених (Луцьк, 19 - 20 березня 2010 р.). Луцьк: Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2010. С. 494 - 496.

69. Бусуйок Д.В. До питання про класифікацію органів державного управління земельним фондом. Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів: матеріали міжнародної науково - практичної конференції (Харків, 9 - 10 жовтня 2009 р.). Харків: Національна юридична академія України ім.Ярослава Мудрого, 2009. С.56 - 58.

70. Бусуйок Д.В. До питання про ознаки публічних, приватних та публічно-приватних земельних правовідносин. Державне управління та місцеве самоврядування: тези XII міжнародного наукового конгресу (Харків, 29 березня 2012 р.). Харків: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2012. С. 60 - 62.

71. Бусуйок Д.В. До питання про перелік документів, що засвідчують присвоєння експерту кваліфікації з оцінки земель. Правова політика Української держави: матеріали міжнародної науково - практичної конференції, присвяченої 70 - річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Том.1. (Івано - Франківськ, 19 - 20 лютого 2010 р.). Івано - Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2010. С.206 - 209.

72. Бусуйок Д.В. До питання про підстави для здійснення управління земельним фондом в Україні. Економіко - правове регулювання земельних відносин: світовий досвід та перспективи України; Сучасні тенденції та перспективи розвитку науки у XXI столітті; Інноваційна діяльність у галузях природокористування: збірник тез за матеріалами круглих столів (Ірпінь, 21 березня 2007 р.). Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2007. С. 13 - 14.

73. Бусуйок Д.В. До питання про поняття державного земельного кадастру. Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування: матеріали науково - практичної конференції за міжнародною участю (Київ, 8 квітня 2011 р.). Ч.1. Київ: Академія муніципального управління, 2011. С. 187 - 188.

74. Бусуйок Д.В. До питання про поняття державного управління земельним фондом України. Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва: матеріали Міжнародної науково - практичної конференції, присвяченої 5 - річчю заснування юридичного факультету Білоцерківського національного аграрного університету (Біла Церква, 17 - 18 квітня 2008 р.). Біла Церква: БНАУ, 2008. С.25 - 26.

75. Бусуйок Д.В. До питання про поняття та ознаки земельних адміністративних послуг. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія «Право». Київ, 2011. № 157. С. 120 - 131.

76. Бусуйок Д.В. До питання про поняття управлінських та сервісних правовідносин у сфері використання та охорони земель. Еволюція правового регулювання аграрних, земельних та екологічних відносин: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 90-річчю професора Н.І. Титової (Львів, 18 листопада 2016 р.). Львів: Львівський національний університет імені І.Франка, Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України, Український центр соціально-правових досліджень, 2016. С. 80 - 82.

77. Бусуйок Д.В. До питання про поняття, зміст та види земельних адміністративних послуг. Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: матеріали міжнародної науково - практичної конференції (Київ, 30 - 31 жовтня 2009 р.). Київ: ІРІДІУМ, 2009. С. 137 - 139.

78. Бусуйок Д.В. До питання про правове регулювання кадастру сільських територій. Правове забезпечення економічного розвитку та екологічної безпеки суспільства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 50-ій річниці створення Донецького національного університету та 30-ій річниці створення кафедри господарського права Донецького національного університету (Вінниця, 14 - 15 травня 2015 р.). Вінниця: Донецький національний університет, 2015. С. 267 - 268.

79. Бусуйок Д.В. До питання про правове регулювання моніторингу сільських територій. Сучасні тенденції та перспективи розвитку аграрного, земельного і екологічного права: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 90 - річчю від народження д.ю.н., професора, академіка АПрН України В.З.Янчука (Київ, 22 - 23 травня 2015 р.). Київ: НУБіП України, 2015. С. 98 - 101.

80. Бусуйок Д.В. До питання про правове регулювання процедури здійснення державного управління у сфері використання і охорони земель. Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД: збірник наукових праць міжнародної науково - практичної конференції (Луцьк, 10 - 11 вересня 2010 р.). Луцьк: Редакційно - видавничий відділ Луцького національного технічного університету, 2010. С. 179 - 182.

81. Бусуйок Д.В. До питання про правове регулювання процедурних відносин за участю органів виконавчої влади у сфері використання і охорони земельного фонду. Теоретичні та практичні аспекти реалізації екологічного, земельного, аграрного права в умовах сталого розвитку України: матеріали «круглого столу» (Харків, 2 грудня 2016 року). Харків: Право, 2016. С.77 - 79.

82. Бусуйок Д.В. До питання про правове регулювання публічно-приватного партнерства при здійсненні органами виконавчої влади управлінської та сервісної діяльності у сфері використання та охорони земель. Актуальні правові проблеми публічно - приватного партнерства у сфері аграрних, земельних, екологічних та космічних відносин: матеріали міжнародної науково - практичної конференції (Київ, 22 листопада 2013 р.). Київ: Видавництво «Прінт Сервіс», 2013. С. 60 - 62.

83. Бусуйок Д.В. До питання про правові заходи забезпечення цілісності проведення оцінки земельної ділянки з розташованими на ній об'єктами нерухомого майна. Державне управління та місцеве самоврядування: тези X міжнародного наукового конгресу (Харків, 26 березня 2010 р.). Харків: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. С. 204 - 205.

84. Бусуйок Д.В. До питання про принципи правового регулювання здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Сучасні екологічні проблеми та методики викладання еколого - правових дисциплін: матеріали республіканської науково - практичної конференції (Харків, 25 - 26 листопада 2010 р.). Харків: Національна юридична академія України ім.Ярослава Мудрого, 2010. С.122 - 123.

...