Механізм цивільно-правового регулювання сервітутних відносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В. М. КОРЕЦЬКОГО

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Мазур Віталій Вікторович

УДК 347.26

ДИСЕРТАЦІЯ

МЕХАНІЗМ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЕРВІТУТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право»

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії)

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

_________________В.В. Мазур

Науковий керівник

Клименко Оксана Михайлівна,

доктор юридичних наук, професор

Київ - 2019

АНОТАЦІЯ

Мазур В.В. Механізм цивільно-правового регулювання сервітутних відносин в Україні. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право». - Інститут законодавства Верховної Ради України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2019.

Дисертація є самостійною завершеною науковою працею та фактично являє собою перше комплексне дослідження в доктрині цивільного права України проблематики механізму цивільно-правового регулювання власне сервітутних відносин. У ній розглянуто питання щодо становлення та розвитку вчення про механізм цивільно-правового регулювання, його становища на сучасному етапі наукових пошуків у правовій матерії, основних положень, на яких ґрунтується відповідне вчення та які зумовлюють стратегію дослідження механізмів цивільно-правового регулювання будь-яких видів цивільних відносин, включаючи й сервітутні. Охарактеризовано загальногалузеву цивілістичну конструкцію механізму цивільно-правового регулювання без прив'язки до конкретного виду цивільних відносин, що створило змогу у подальшому вивести ключові особливості механізму цивільно-правого регулювання сервітутних відносин, зумовлені переважно специфікою зазначених відносин. З урахуванням того, що механізм цивільно-правового регулювання сервітутних відносин не є монолітним правовим явищем та відповідно має свою власну внутрішню будову, адже постає як система цивільно-правових засобів, окрему увагу приділено дослідженню його складових елементів. Зокрема, проаналізовано питання їх сутності, місця та значення у межах механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, пов'язаних з ними проблем як теоретичного, так і практичного характеру. Обраний напрямок дослідження дав можливість цілісно та узагальнено підійти до опанування проблем правового регулювання в окремій досить специфічній сфері цивільних відносин - сфері сервітутного користування, встановити причини їх появи на основі взаємозв'язків та взаємозалежностей між різними складовими елементами механізму цивільно-правового регулювання і в кінцевому підсумку виробити можливі шляхи їх усунення.

Метою даного дисертаційного дослідження є всебічний, комплексний цивілістичний аналіз та узагальнення положень доктрини цивільного права і чинного цивільного законодавства, присвячених питанням механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, з урахуванням їх особливостей і вироблення на цій основі рекомендацій щодо підвищення ефективності їх правового регулювання.

Об'єктом дослідження є сервітутні правовідносини у цивільному праві України та теоретико-практичні проблеми їх правового регулювання з точки зору доктрини цивільного права, чинного цивільного законодавства та практики його застосування.

Предметом дослідження є механізм цивільно-правового регулювання сервітутних відносин в Україні.

У першому розділі досліджено питання співвідношення понять «правове регулювання цивільних відносин» та «механізм цивільно-правового регулювання», «правового впливу» та «правового регулювання», а відтак і «механізму правового впливу» та «механізму правового регулювання», що мають ключове значення для розуміння проблематики механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин. Проаналізовано існуючі в правовій доктрині в цілому та у доктрині цивільного права зокрема теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності механізму цивільно-правового регулювання та конкретні результати їх застосування у цивілістиці. Розглянуто наявні в юридичній літературі критичні зауваження щодо доцільності застосування категорії «механізм цивільно-правового регулювання» у правовій науці та зроблено висновок про їх передчасний характер. Надано загальну характеристику механізму цивільно-правового регулювання як загально-цивілістичної правової конструкції, що поширюється на всі суспільні відносини, які складають предмет цивільного права. Розкрито ознаки механізму цивільно-правового регулювання власне сервітутних відносин. Окрему увагу приділено питанню визначення переліку складових елементів механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, що зумовило необхідність аналізу стадій процесу цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, як критерію виділення вищезгаданих складових елементів. Ґрунтуючись на принципах інструментального теоретико-методологічного підходу та на основі теоретичного узагальнення поглядів на механізм цивільно-правового регулювання, вироблено точку зору на розуміння сутності механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин.

Другий розділ дисертації присвячений характеристиці складових елементів механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, що носять безпосередньо регулятивний характер і, як наслідок, названі «регулятивними інструментами», а саме: принципам (засадам) правового регулювання сервітутних відносин, цивільно-правовим нормам і формам їх вираження (нормативно-правовим інструментам) та договору про встановлення сервітуту в його значенні як окремого правового регулятора.

У третьому розділі дисертації продовжується дослідження питання структури механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, але основна увага зосереджується на аналізі тих його складових елементів, які за своїм функціональним призначенням спрямовуються на забезпечення конкретизації цивільно-правового регулювання та процесу реалізації прав та обов'язків учасників сервітутних правовідносин. Зокрема, досліджено особливості юридичних фактів у сфері сервітутного користування, питання сутнісної неоднорідності сервітутних правовідносин, охарактеризовано структуру сервітутних правовідносин - суб'єкти, об'єкт, зміст, з'ясовано специфіку реалізації суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, що складають зміст сервітутних правовідносин.

За результатами проведеного наукового дослідження обґрунтовано визначення поняття механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин як системи взаємопов'язаних та взаємодіючих у певній послідовності цивільно-правових засобів, за допомогою якої забезпечується регулятивний вплив норм цивільного права на сервітутні відносини шляхом трансформації приписів цивільно-правової норми та/або похідних від неї регуляторів у реальну поведінку учасників сервітутних правовідносин за схемою «загальне-конкретне» для забезпечення відповідного рівня упорядкованості даних відносин, а відтак і сприяння їх розвиткові та правовій охороні. Крім того, важливе теоретичне значення для осмислення сутності механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин отримало виділення автором дисертації притаманних йому ключових особливостей. Відштовхуючись від необхідності врахування наявності залежностей між родо-видовими правовими конструкціями механізму правового регулювання, механізму цивільно-правового регулювання та відповідно механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, зроблено висновок про доцільність характеристики властивостей останнього у системному вигляді, шляхом класифікації всіх ознак механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин на дві основні групи: 1) загальні ознаки; 2) спеціальні ознаки.

Обґрунтовано, що у сфері сервітутного користування виникає комплекс правовідносин, правова природа яких не є однорідною, адже наявна при сервітуті сукупність прав та обов'язків не може бути однозначно кваліфікована як така, що має виключно речову (абсолютну) сутність. З приводу та навколо сервітуту можуть складатися також й права та обов'язки зобов'язального (відносного) характеру. Водночас, сам сервітут як суб'єктивне цивільне право завжди має речову правову природу. Як наслідок, автором дисертації обґрунтовано, що сервітутні правовідносини - це узагальнена назва всіх видів правовідносин, що виникають у сфері сервітутного користування, а саме: 1) речових сервітутних правовідносин; 2) зобов'язальних сервітутних правовідносини. Подальша їх характеристика у зіставленні з механізмом виникнення сервітуту як суб'єктивного речового права на чуже нерухоме майно, закладеному в чинному законодавстві України, дала можливість автору даної дисертаційної роботи стверджувати про наявність у групи зобов'язальних сервітутних правовідносин різної функціональної направленості та, як наслідок, здійснити їх поділ на дві самостійні підгрупи.

Крім того, у ході дослідження сформульовано також і ряд інших висновків, пропозицій та рекомендацій теоретико-практичного характеру. Зокрема, проведено класифікацію принципів (засад) правового регулювання сервітутних відносин на загальні та спеціальні з їх одночасною характеристикою. Проаналізовано правову природу договору про встановлення сервітуту, його значення та місце у механізмі цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, питання його змісту, форми та порядку укладення. Висловлено аргументи недоцільності кваліфікації договору про встановлення сервітуту в Україні в якості речового договору. Доведено, що правило, за яким види і зміст речових прав визначаються виключно законом потребує свого переосмислення з огляду на розуміння договору як правового регулятора.

На основі дослідження положень чинного законодавства України, законодавства зарубіжних країн, зіставлення їх між собою, досягнень вітчизняної та зарубіжної цивілістичної доктрини, результатів судової практики України у сфері встановлення та реалізації сервітуту визначено перспективи подальших наукових пошуків у зазначеному напрямку.

Окремо заслуговують на увагу висловлені автором даної дисертаційної роботи пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у частині правового регулювання сервітутних відносин, а саме: викласти в новій редакції абз. 2 ч. 2 ст. 402 та ч. 6 ст. 406 ЦК України, вдосконалити зміст ст. 405 ЦК України тощо.

Ключові слова: механізм правового регулювання, механізм цивільно-правового регулювання, механізм цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, правове регулювання, цивільно-правове регулювання, сервітут, сервітутні правовідносини, принципи правового регулювання, договір про встановлення сервітуту, реалізація прав та обов'язків, акти реалізації прав та обов'язків, здійснення сервітуту.

SUMMARY

Mazur V. V. Mechanism of civil regulation of easement relations in Ukraine. - Qualifying scientific work on the manuscript rights.

Thesis is for the degree of Candidate of Juridical Sciences (Doctor of Philosophy), according to specialty 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure, Family Law, International Private Law. - Legislation Institute of The Verkhovna Rada of Ukraine; Institute of state and law of V.M. Koretsky National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2019.

The thesis is an independent completed research paper and in fact it provides the first comprehensive study in civil law doctrine of Ukraine concerning the issues of the mechanism of civil regulation of easement relations specifically. It addresses the issue of formation and development of the theory of the mechanism of civil regulation, its position at the present stage of scientific research in legal matter, the main provisions which are the basis for the corresponding theory and which determine the strategy for the research of the mechanisms of civil regulation of any type of civil relations, including easement relations. The industry-wide civil structure of the mechanism of civil regulation was described without reference to a specific type of civil relations, creating the opportunity to further deduce the key features of the mechanism of civil regulation of easement relations, conditioned mainly by the specifics of these relations. Taking into account the fact that the mechanism of civil regulation of easement relations is not a monolithic legal phenomenon and accordingly it has its own internal structure, since it appears as a system of civil -legal remedies, special attention is paid to the study of its constituent elements. In particular, the issues of their essence, place and significance within the mechanism of civil regulation of easement relations, related problems of both theoretical and practical nature were analyzed. The chosen line of research allowed for approaching the problems of legal regulation in a certain rather specific area of civil relations, i.e. the sphere of servitude use, in a holistic and general manner, made it possible to determine the reasons for their appearance on the basis of interconnections and interdependencies between the various components of the mechanism of civil regulation and at the last to develop the possible ways of their elimination.

The purpose of this thesis research is comprehensive, integrated civil analysis and generalization of the provisions of the theory of civil law and current civil legislation, devoted to the issues of the mechanism of civil regulation of easement relations with consideration for their characteristics and, in light of this, the development of recommendations on improving the effectiveness of their legal regulation.

The object of the study is easement legal relations in civil law of Ukraine and the theoretical and practical problems of their legal regulation from the point of view of the doctrine of civil law, current civil legislation and its practical application.

The subject of the study is the mechanism of civil regulation of easement relations in Ukraine.

The first section deals with the issue of the correlation between the concepts of «legal regulation of civil relations» and «the mechanism of civil regulation», «legal impact» and «legal regulation», and therefore the «mechanism of legal impact» and «mechanism of legal regulation», which are of key importance to understanding the problems of the mechanism of civil regulation of easement relations. The theoretical and methodological approaches to understanding the essence of the mechanism of civil regulation existing in legal doctrine in general and civil law doctrine in particular and the actual results of their application in civil law were analyzed. The criticisms available in the legal literature concerning the appropriateness of using the category of «mechanism of civil regulation» in legal science have been considered; and it has been concluded that they were premature. The general description of the mechanism of civil regulation as a general civil legal structure, that extends to all social relations, which constitute the subject of civil law, was given. The characteristic features of the mechanism of civil regulation of easement relations were revealed. Special attention is paid to the issue of determining the list of constituent elements of the mechanism of civil regulation of easement relations, which necessitated an analysis of the stages of the civil regulation of easement relations as a criterion for the defining of the above-mentioned constituent elements. Based on the principles of the instrumental theoretical and methodological approach and on the basis of the theoretical generalization of views on the mechanism of civil regulation, the point of view on understanding the essence of the mechanism of civil regulation of easement relations was drawn.

The second section of the thesis is devoted to the description of the constituent elements of the mechanism of civil regulation of easement relations, which are directly regulatory in nature and, as a consequence, are called "regulatory instruments", namely: principles (fundamentals) of legal regulation of easement relations, civil regulations and forms of their expression (legal instruments) and easement agreement in the sense of a separate legal regulator.

The third section of the thesis continues to study the structure of the mechanism of civil regulation of easement relations, but focuses on the analysis of its constituent elements which according to their functional purpose are aimed at ensuring the specification of civil regulation and the implementation of the rights and obligations of participants of easement legal relationships. In particular, the peculiarities of legal facts in the field of easement use, the issue of essential non-uniformity of easement legal relationships were investigated, the structure of easement legal relationships - subjects, object, content - was described, and the specifics of the realization of subjective civil rights and obligations that constitute the content of easement legal relationships was elucidated.

Based on the scientific research findings, the credence was given to the definition of the concept of the mechanism of civil regulation of easement relations as a system of civil means interconnected and interacting in a certain sequence with the help of which the regulative impact of civil law regulations on easement relations is provided by means of transformation of precepts of civil law regulation and / or regulators derived from that regulation into the real behavior of participants of easement legal relationships according to the "general-specific" scheme to ensure an appropriate level of ordering of these relationships, and therefore the promotion of their development and legal protection. In addition, defining of the inherent key features by the author of the thesis received the important theoretical value for understanding the essence of the mechanism of civil regulation of easement relations. Proceeding from the necessity to take into account the existence of dependencies between generic legal constructions of the mechanism of legal regulation, the mechanism of civil regulation and, accordingly, the mechanism of civil regulation of easement relations, it was concluded that it is advisable to characterize the properties of the latter in the form of a system, by dividing all features of the mechanism of civil regulation of easement relations in two main groups: 1) general features; 2) special features.

It was substantiated that in the field of easement use the complex of legal relations arises, the legal nature of which is not homogeneous, since the set of rights and obligations available in the easement cannot be expressly qualified as having exclusively material (absolute) essence. The rights and obligations of a binding (relative) nature may also be created in respect of and around the easement. At the same time, the easement itself as a subjective civil right always has a real legal nature. As a result, the author of the thesis substantiates that easement legal relationships is a generic name for all types of legal relationships that arise in the field of easement use, namely: 1) real easement legal relationships; 2) binding easement legal relationships. Their further characterization in comparison with the mechanism of creation of easement as a subjective real right to someone else's real estate enshrined in the current legislation of Ukraine, enabled the author of this thesis to assert that the group of binding easement relations has various functional orientations and, as a consequence, to divide them into two separate subgroups.

In addition, a number of other conclusions, suggestions and recommendations of theoretical and practical nature were formulated during the research. In particular, the principles (fundamentals) of legal regulation of easement relations have been classified into general and special ones with their simultaneous description. The legal nature of easement agreement, its significance and place in the mechanism of civil legal regulation of easement relations, the issue of its content, form and procedure of conclusion were analyzed. The arguments for the inexpediency of qualification of the easement agreement in Ukraine as a real contract were made. It has been proved that the rule, according to which the types and content of real rights are determined exclusively by law, requires its rethinking in view of the understanding of the contract as a legal regulator.

Based on the study of the provisions of the current legislation of Ukraine, the legislation of foreign countries, their comparison, the achievements of domestic and foreign civil doctrine, the results of the judicial practice of Ukraine in the field of the creation and implementation of easement, the prospects for further scientific research in this direction have been determined.

Particular attention should be given to the suggestions and recommendations made by the author of this thesis on the improvement of the current civil law of Ukraine regarding legal regulation of servitude relations, namely: to state in a new version the article 402 part 2 para. 2 and article 406 part 6 of the Civil Code of Ukraine, to improve the content of article 405 of the Civil Code of Ukraine.

Key words: mechanism of legal regulation, mechanism of civil regulation, mechanism of civil regulation of easement relations, legal regulation, civil regulation, easement, easement legal relations, principles of legal regulation, easement agreement, realization of rights and responsibilities, acts of the realization of rights and responsibilities, easement implementation.

Список публікацій здобувача за темою дисертації:

в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

1. Мазур В. В., Клименко О. М. Перспективне планування законотворчої діяльності як передумова забезпечення ефективності правового регулювання цивільних відносин (на прикладі сервітутних відносин). Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2015. № 3. С. 20-25.

2. Мазур В. В. Механізм цивільно-правового регулювання як правова категорія. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2015. № 6. С. 51-57.

3. Мазур В. В. Механізм цивільно-правового регулювання: теоретико-методологічний аспект. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. 2016. Вип. 36: Т. 1. С. 108-113.

4. Мазур В. Понятие и признаки механизма гражданско-правового регулирования сервитутных отношений в Украине. Legea si Viata. 2016. № 2/2 (290). С. 94-98.

5. Мазур В. В. Проблема визначення структури механізму цивільно-правового регулювання. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2016. № 2. С. 75-80.

6. Мазур В. В. Принципи правового регулювання сервітутних відносин у структурі механізму цивільно-правового регулювання. Право і суспільство. 2017. № 3: Ч. 2. С. 56-61.

7. Мазур В. Договір у механізмі цивільно-правового регулювання сервітутних відносин. Jurnalul juridic naюional: teorie єi practicг. 2017. № 3 (25). С. 70-75.

8. Мазур В. В. Система сервітутних правовідносин. Право і суспільство. 2018. № 1: Ч. 2. С. 62-68.

9. Мазур В. В. Особливості реалізації прав та обов'язків у сфері сервітутного користування. Приватне та публічне право. 2018. № 2. С. 48-53.

які засвідчують апробацію матеріалів дисертації:

10. Мазур В. В. Перспективне планування законотворчої діяльності як передумова забезпечення ефективності правового регулювання сервітутних відносин. Законодавча діяльність Верховної Ради України : стратегія планування в умовах європейської інтеграції : матеріали круглого столу (м. Київ, 28 січня 2015 р.). Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2015. С. 203-206.

11. Мазур В. В. Стадії процесу цивільно-правового регулювання як критерій визначення структури його механізму. Efektivnн nбstroje modernнch vмd - 2016 : materiбly XII Mezinбrodni vмdecko-praktickб konference (Praha, 22-30 kvмtna 2016 roku). Dнl 6. Prбvnн vмdy. Praha : Publishing House «Education and Science» s.r.o. stran. 12-18.

12. Мазур В. В. Конституційні гарантії реалізації речових прав на чуже майно. 20-річчя Конституції України: національна традиція та європейські стандарти конституціоналізму : матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 22 червня 2016 р.). Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2016. С. 172-177.

13. Мазур В. В. Справедливість, добросовісність та розумність як принципи цивільно-правового регулювання сервітутних відносин. Conceptul de dezvoltare a statului de drept оn Moldova єi Ucraina оn contextul proceselor de eurointegrare : conferin?a interna?ionalг ?tiin?ifico-practicг. (Chi?inгu, Republica Moldova, 4-5 noiembrie 2016) / com. org. : V. Bujor (pre?.) [et al.]. Chi?inгu : Iulian, 2016 (Tipogr. «Cetatea de Sus»). P. 149-152.

14. Мазур В. В. Принцип неприпустимості позбавлення права власності у регулюванні сервітутних відносин. Інтеграція юридичної науки і практики як основа сталого розвитку вітчизняного законодавства : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 25-26 листопада 2016 р.). Дніпро : Дніпропетровський гуманітарний університет, 2016. С. 76-79.

15. Мазур В. В. Щодо окремих юридичних фактів у системі підстав припинення сервітутних правовідносин. Тенденції та пріоритети реформування законодавства України : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (м. Херсон, 8-9 грудня 2017 р.). Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2017. С. 35-39.

16. Мазур В. В. Окремі проблемні аспекти правового регулювання встановлення та реалізації сервітуту в Україні. International Scientific Conference «Modern Jurisprudence of the European Union : the interaction of law, rulemaking and practice» : conference proceedings (Lublin, Republic of Poland, April 17, 2018). Lublin : Fundacja Instytut Spraw Administracji Publicznej, 2018. P. 156-159.

17. Мазур В. В. Щодо істотних умов договору про встановлення сервітуту. Юридична наука в ХХІ столітті : перспективні та пріоритетні напрями досліджень : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 11-12 травня 2018 р.). Запоріжжя, 2018. С. 28-32.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

сервітутні відносини нормативний правовий

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МЕХАНІЗМУ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЕРВІТУТНИХ ВІДНОСИН

1.1 Генеза вчення про механізм цивільно-правового регулювання

1.2 Загальна характеристика механізму цивільно-правового регулювання

1.3 Особливості механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин

Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. РЕГУЛЯТИВНІ ІНСТРУМЕНТИ В СТРУКТУРІ МЕХАНІЗМУ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЕРВІТУТНИХ ВІДНОСИН

2.1 Основні засади (принципи) правового регулювання сервітутних відносин

2.2 Нормативно-правові інструменти цивільно-правового регулювання сервітутних відносин

2.3 Договір в механізмі цивільно-правового регулювання сервітутних відносин

Висновки до Розділу 2

РОЗДІЛ 3. СЕРВІТУТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ У МЕХАНІЗМІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЕРВІТУТНИХ ВІДНОСИН

3.1 Юридичні факти як підстави виникнення та припинення сервітутних правовідносин

3.2 Структурні особливості сервітутних правовідносин

3.3 Реалізація змісту сервітутних правовідносин та досягнення мети цивільно-правового регулювання сервітутних відносин

Висновки до Розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВГСУ - Вищий господарський суд України;

ВССУ - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

ЖК УРСР - Житловий кодекс Української РСР;

ЗК України - Земельний кодекс України;

ЛК України - Лісовий кодекс України;

ЦК України - Цивільний кодекс України;

ЦК - Цивільний кодекс.

ВСТУП

Обґрунтованість теми дослідження. Право як соціальний феномен покликане за допомогою всіх своїх властивостей та засобів забезпечувати відповідний рівень організованості та впорядкованості життя суспільства. Таке призначення права відображає основну сутність та цінність його як інструменту регулятивного впливу на відносини, що виникають у суспільстві. Відомо, що однією з функцій права є регулятивна функція. Регулятивний вплив права на суспільні відносини перебуває в динамічному стані, змінюючись під впливом тих потреб, які постають перед суспільством на кожному етапі його розвитку. Відтак важливим є дослідження питань, пов'язаних з тим правовим інструментарієм, за допомогою якого право реалізує свою регулятивну функцію.

Правове регулювання будь-яких цивільних відносин, зокрема сервітутних, реалізується за допомогою певних правових засобів. Система таких правових засобів, інструментів у доктрині права в цілому, та в цивілістичній доктрині зокрема, прийнято називати «механізмом цивільно-правового регулювання». Останній фактично виконує обслуговуючу роль по відношенню до самого процесу цивільно-правового регулювання, приводить його у «рух». Відтак, конструкція механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин має важливе теоретичне та практичне значення для забезпечення ефективності процесу їх цивільно-правового регулювання. Водночас, окремі цивільні суспільні відносини мають притаманні суто їм властивості, які вирізняють їх з-поміж інших, а тому й механізми їх цивільно-правового регулювання характеризуються своєю специфікою.

На сьогоднішній день у нашій державі інститут сервітутного права фактично знаходиться у стадії свого становлення та розвитку, що значною мірою зумовлено його тривалим невикористанням в силу невизнання права приватної власності та виключну роль державної власності за радянських часів. Внаслідок цього правове регулювання сервітутних відносин в Україні характеризується фрагментарністю та непослідовністю, що, в свою чергу, викликає різноманітні складнощі на практиці. Така ситуація не є прийнятною, оскільки сервітутні відносини характеризуються наявністю певної колізії інтересів між власником нерухомого майна, щодо якого існує об'єктивна потреба у встановленні сервітуту, та власне особою, на користь якої встановлюється сервітут. Тому лише за умови досконалого цивільного законодавства можна забезпечити ефективність цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, що, в свою чергу, сприятиме збалансованості інтересів їх учасників.

Проблематика механізму цивільно-правового регулювання, а також питання сервітутних відносин, не є новими в правовій доктрині в цілому та в доктрині цивільного права зокрема. Дослідженням зазначених проблем та окремих їх аспектів займалися наступні вітчизняні та зарубіжні вчені-правники: А. О. Абрамова, Ч. Н. Азімов, С. С. Алексєєв, А. Г. Ананьєв, І. А. Безклубий, І. Е. Берестова, О. В. Білоцький, О. О. Бірюков, В. М. Горшеньов, О. В. Дзера, С. Я. Зінченко, О. С. Іоффе, О. Я. Кархут, Т. О, Коваленко, В. М. Коссак, А. В. Коструба, О. О. Красавчиков, Ю. В. Кривицький, Н. С. Кузнєцова, П. Ф. Кулинич, Р. А. Майданик, О. В. Малько, В. М. Мартин, Р. І. Марусенко, О. М. Михайленко, О. О. Михайленко, Є. О. Мічурін, Д. А. Монахов, В. І. Нагнибіда, А. Г. Остапенко, О. О. Отраднова, Н. М. Пархоменко, О. А. Підопригора, С. О. Погрібний, Ж. Я. Резнік, Д. І. Рогов, О. М. Родіонова, Т. І. Тарахонич, Г. П. Тимченко, Є. О. Харитонов, В. В. Цюра, М. Є. Черкас, В. Н. Шабалін, Р. Б. Шишка, Л. С. Явич, В. Л. Яроцький та інші.

Однак, ряд питань досі залишаються невирішеними та дискусійними, зокрема: щодо розуміння самої сутності механізму цивільно-правового регулювання, його елементів, доцільності використання вченими-правниками та цивілістами даної категорії тощо. В частині сервітутних відносин деякими вченими досліджувалися лише окремі аспекти їх правового регулювання, але системного комплексного уявлення про механізм цивільно-правового регулювання саме сервітутних відносин та його особливостей представлено не було. Постійна динаміка цивільних відносин, зокрема сервітутних, потребує вирішення деяких питань під новим кутом зору, з урахуванням сучасних умов розвитку цивільного обороту. Все вищесказане лише підкреслює актуальність даної проблематики та необхідність проведення відповідних наукових досліджень у зазначеному напрямку.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є розроблення концепції механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, з урахуванням їх особливостей і вироблення на цій основі рекомендацій щодо підвищення ефективності їх правового регулювання в Україні.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання наукового дослідження:

- охарактеризувати існуючі теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності механізму правового регулювання як фундаментальної категорії для права в цілому та цивільного права зокрема;

- дати загальну характеристику механізму цивільно-правового регулювання;

- визначити поняття та з'ясувати особливості механізму цивільно-правового регулювання саме сервітутних відносин;

- виявити специфіку нормативно-правового регулювання відносин щодо реалізації сервітутних прав (сервітутних відносин);

- визначити зміст та значення загальних засад (принципів) у структурі механізму цивільно-правового регулювання стосовно сервітутних відносин;

- з'ясувати значення та особливості договору як регулятивного інструменту в структурі механізму цивільно-правого регулювання сервітутних відносин;

- дати характеристику інших елементів механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, зокрема, юридичних фактів, сервітутних правовідносин та актів реалізації суб'єктивних цивільних прав та юридичних обов'язків, визначити їх значення та особливості в структурі механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин.

Об'єктом дослідження є цивільні правовідносини у сфері обмеженого користування чужою нерухомою річчю (сервітутні правовідносини) у цивільному праві України та теоретико-практичні проблеми їх правового регулювання з точки зору доктрини цивільного права, чинного цивільного законодавства та практики його застосування.

Предметом дослідження є механізм цивільно-правового регулювання сервітутних відносин в Україні.

Методи дослідження. З урахуванням мети та завдання, а також об'єкта і предмета даної дисертаційної роботи були використані наступні філософські, загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження: діалектичний та історичний методи - для аналізу поступального розвитку вчення про механізм цивільно-правового регулювання, поглядів на сутність норм та принципів права, юридичних фактів у сфері сервітутного користування тощо; формально-юридичний метод - для аналізу норм чинного законодавства з метою з'ясування їх дійсної суті та змісту, у тому числі для встановлення характеру цивільно-правових норм, присвячених регулюванню сервітутних відносин в Україні, виявлення різноманітних техніко-юридичних дефектів; методи індукції та дедукції - для визначення характерних особливостей механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, переліку його ознак; метод аналізу та синтезу - для дослідження механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин як цілісного правового явища та особливостей окремих складових його внутрішньої будови; порівняльно-правовий метод - для порівняльного аналізу вітчизняних доктринальних положень та приписів законодавства у сфері забезпечення регулювання сервітутних відносин із доктринами та законодавством інших країн, у тому числі для з'ясування дійсного значення поняття «речовий договір»; формально-логічний та системно-структурний метод - для формулювання понять «механізм цивільно-правового регулювання сервітутних відносин», «сервітут» та ін., класифікації принципів цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, визначення та характеристики складових елементів механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин тощо; структурно-функціональний метод - для визначення місця та значення окремих структурних елементів механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин на основі з'ясування їх зв'язків між собою; метод правового моделювання та прогнозування - для формування пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері регулювання сервітутних відносин, можливих шляхів подальшого розвитку вчення про механізм цивільно-правового регулювання та сервітут як речове право.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота являє собою перше комплексне дослідження в доктрині цивільного права України проблематики механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин. Крім того, у ході дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій теоретико-практичного характеру, що мають ознаки наукової новизни та виносяться на захист, серед них зокрема такі:

вперше

1) сформульовано визначення поняття механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин як системи взаємопов'язаних та взаємодіючих у певній послідовності цивільно-правових засобів, за допомогою якої забезпечується регулятивний вплив норм цивільного права на сервітутні відносини шляхом трансформації приписів цивільно-правової норми та/або похідних від неї регуляторів у реальну поведінку учасників сервітутних правовідносин за схемою «загальне-конкретне» для забезпечення відповідного рівня упорядкованості даних відносин, а відтак і сприяння їх розвиткові та правовій охороні;

2) розкрито та систематизовано ознаки механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин за двома основними групами - загальні та спеціальні. Загальні ознаки охоплюють собою комплекс властивостей, які: а) притаманні родовому поняттю «механізм правового регулювання» як загальнотеоретичній правовій конструкції; б) притаманні видовому поняттю «механізм цивільно-правового регулювання» чи «механізм правового регулювання цивільних відносин» як загальногалузевому цивільно-правовому явищу. Приналежність даних ознак механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин обумовлена його похідним характером від загальних понять «механізм правового регулювання» та відповідно «механізм цивільно-правового регулювання». Група спеціальних ознак притаманна виключно механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин та обумовлена його спрямованістю на забезпечення цивільно-правового регулювання в особливій сфері цивільних відносин - сфері сервітутного користування;

3) обґрунтовано доцільність вдосконалення положень глави 32 ЦК України у бік приведення їх змістовно до системного вигляду, за наступною схемою викладу нормативного матеріалу: поняття сервітуту, суб'єкт-об'єктний склад сервітутних правовідносин, підстави та юридично значимі умови їх виникнення, права та обов'язки суб'єктів сервітутних правовідносин, окремі особливості земельних та особистих сервітутів, підстави припинення сервітуту як суб'єктивного цивільного права, особливості захисту сервітуту;

4) обґрунтовано правову позицію, що договір про встановлення сервітуту безпосередньо не породжує, а лише опосередковує виникнення сервітуту як суб'єктивного цивільного права. Речовий ефект у вигляді виникнення сервітуту за чинним вітчизняним законодавством пов'язується не з фактом укладення договору, а з фактом державної реєстрації сервітуту як речового права на нерухоме майно. Договір про встановлення сервітуту містить розроблену та узгоджену його сторонами модель майбутнього сервітуту як суб'єктивного речового права та виступає юридично значимою підставою для проведення державної реєстрації сервітуту;

5) доведено, що сервітутні правовідносини неоднорідні за своїм складом і охоплюють відносно відокремлені групи правовідносин, які тісно пов'язані, але не змішуються між собою, а саме: речові сервітутні правовідносини та зобов'язальні сервітутні правовідносини. Останні, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи: а) зобов'язальні сервітутні правовідносини з приводу встановлення сервітуту (або зобов'язальні сервітутні правовідносини організаційного характеру); б) зобов'язальні сервітутні правовідносини, пов'язані з реалізацією сервітуту;

6) аргументовано висновок, що здійснення сервітуту як суб'єктивного речового права відбувається переважно за допомогою фактичних дій. Способи обмеженого користування при сервітуті є одночасно фактичними способами здійснення сервітуту. Фактичні способи здійснення сервітуту за критерієм передбачення їх чинним законодавством можна класифікувати на: 1) поіменовані; 2) непоіменовані;

удосконалено:

7) характеристику принципів правового регулювання сервітутних відносин шляхом класифікації їх за критерієм ступеня зв'язку зі сферою сервітутних відносин на дві основні групи:

а) загальні принципи - діють на всіх стадіях процесу цивільно-правового регулювання сервітутних відносин та поширюються на всі цивільні відносини, включаючи й сервітутні, як їх окремий різновид. До них віднесено загальні засади цивільного законодавства, відображені на рівні ст. 3 ЦК України;

б) спеціальні принципи - діють лише на окремих стадіях цивільно-правового регулювання сервітутних відносин, обумовлені виключно особливостями цих відносин, та як наслідок поза ними їх застосування неможливе. До них доцільно відносити: 1) принцип об'єктивної обумовленості сервітуту; 2) принцип найменшої обтяжливості сервітуту; 3) принцип невідчужуваності сервітуту;

8) науковий підхід щодо співвідношення ЦК України та ЗК України у сфері сервітутного користування, зокрема: 1) ЗК України не є актом цивільного законодавства, але в частині регулювання сервітутних відносин може бути визнаний цивільним законом, тобто законом, що містить цивільно-правові норми; 2) нині норми ЗК України у частині регулювання сервітутних відносин не можуть бути визнані спеціальними по відношенню до норм ЦК України, адже детальний аналіз норм глави 16 ЗК України засвідчив, що незважаючи на відмінність у текстуальному оформленні, переважна більшість її положень змістовно дублює норми глави 32 ЦК України. Останнє ж не відповідає дійсній сутності спеціальних норм; 3) запропоновано два можливі шляхи розв'язання проблеми співвідношення ЦК України та ЗК України, у частині регулювання сервітутних відносин, які за характером передбачених ними законодавчих змін охарактеризовано як радикальний (виключення глави 16 із ЗК України та забезпечення детального регулювання сервітутних відносин на рівні ЦК України, з включенням до останнього відсильної норми до ЗК України у частині обов'язковості дотримання принципів земельного законодавства при встановлення та реалізації земельного сервітуту) та поміркований (зміна концепції глави 16 ЗК України у бік вироблення дійсно специфічних правил правового регулювання, обумовлених виключно природою земельного сервітуту);

9) положення, за яким види і зміст речових прав визначаються виключно законом, по відношенню до сфери сервітутного користування, шляхом констатації неможливості його поширення на способи обмеженого користування при сервітуті, масштаб дії останнього та інші обмежувальні чинники, що можуть і повинні обумовлюватися сторонами в договорі, без зміни, закладеної чинним цивільним законодавством, концепції сервітуту;

10) визначення сервітуту, як встановленого в порядку передбаченому законом та такого, що виникає з моменту державної реєстрації, речового права обмеженого певним способом, у певному просторовому масштабі та за іншими критеріями, визначеними договором, заповітом або рішенням суду та законом, користування чужою нерухомою річчю для задоволення певних потреб його носія, які не можуть бути задоволені інакше, ніж способом сервітутного користування;

11) підходи до розуміння переліку істотних умов договору про встановлення сервітуту та моменту його укладення, виходячи з положень чинного цивільного законодавства. Істотними умовами вказаного договору визнано предмет договору та розмір плати за встановлення сервітуту та/або користування чужим нерухомим майном на підставі сервітуту, у випадку оплатного характеру договору. Моментом укладення договору про встановлення сервітуту слід вважати момент одержання особою, яка направила оферту, відповіді про прийняття оферти (акцепту);

набули подальшого розвитку:

12) положення щодо можливості дослідження механізму цивільно-правового регулювання сервітутних відносин з точки зору різних за своїм змістом теоретико-методологічних підходів: інструментального, діяльнісного, системного та комплексного;

13) теоретичні положення щодо статусу ЦК України у системі цивільного законодавства як основного акту шляхом визнання того, що в розділі І «Основні положення» ЦК України знайшла відображення загальногалузева модель механізму цивільно-правового регулювання, що вимагає відповідності останній будь-якого акта цивільного законодавства;

14) положення щодо місця договору про встановлення сервітуту як окремого правового регулятора в механізмі цивільно-правового регулювання сервітутних відносин шляхом визнання цього договору засобом правового саморегулювання як окремого виду індивідуально-правового регулювання та піднормативного характеру договірних правил поведінки, вироблених сторонами договору;

...