Особливості розвитку гібридного політичного режиму в умовах демократизації
Дослідження гібридних політичних режимів. Демократизація як передумова становлення гібридних політичних режимів. Функціонування гібридних політичних систем в умовах третьої хвилі. Політичний режим в Україні у контексті трансформації посткомунізму.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | диссертация |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.04.2019 |
| Размер файла | 3,5 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Висновки до розділу 4.
Отже, розглянуто особливості вітчизняної гібридної політичної системи у контексті як переходів посткомуністичного регіону, так і ґенези політичного режиму в Україні. Показано різноманітність транзитних процесів у країнах колишнього соцтабору. Дисертантом досліджено траєкторії 29 посткомуністичних країн протягом чверті століття. Обґрунтована доцільність застосування тривимірного поділу режимів у аналізі політичних трансформацій. Визначені недоліки класичної парадигми транзитології, оскільки не виявлено жодного випадку прямого переходу від демократії до авторитаризму та від авторитаризму до демократії. Натомість із встановлених міжтипних трансформацій політичних режимів у більшості посткомуністичних країн домінує перехід від гібридного режиму до демократії, потім від гібридного режиму до авторитаризму (до цього типу переходу належить авторитаризація Росії), далі від авторитаризму до гібридного режиму і, нарешті, від демократії до гібридного режиму (найменш чисельний). Автор доводить, що трансформація посткомунізму до кінця 2015 р. відбувалася в межах чотирьох напрямів: демократизація гібридного режиму, гібридизація демократичного режиму, гібридизація авторитарного режиму й авторитаризація гібридного режиму. Відтак гібридизація політичних режимів є провідним (двовекторним) трендом посткомунізму. Трансформаційна динаміка політичного режиму в Україні характеризувалася як демократизаційними, так і гібридизаційними ознаками.
Виокремленні ознаки кожного періоду розвитку вітчизняної політичної системи, що корелюється з періодами президентства. Автор доводить, що саме з початку 1990-х років утверджуються клієнтелізм, нехтування верховенством права, кумівство, всеосяжна корупція, які визначають політичне життя в Україні дотепер. Проте політичний режим цього періоду характеризувався відносною повагою громадянських прав і свобод, плюралізацією та лібералізацією політичних «арен суперництва». В період президентства Л. Кучми та В. Януковича політичний режим в Україні можна віднести до гібридного підтипу конкурентного авторитаризму. Ознаками політичного життя в періоди 1994 - 2004 і 2010 - початку 2014 р. були: тиск на ЗМІ, численні виборчі махінації та шахрайство, обмеження політичного плюралізму, перешкоди для опозиційної діяльності, контроль судів з боку виконавчої влади та вибірковість правосуддя, політичні арешти тощо. Реакцією на таку політичну атмосферу були Помаранчева революція та Революція Гідності, зокрема різка активізація громадянського суспільства. Якщо про наслідки другої ще говорити зарано, то в цілому результатом «кольорової революції» була демократизація гібридного режиму в Україні за більшістю показників, про що свідчать всі рейтинги. Проте політичний режим в Україні періоду незалежності загалом характеризується домінуванням неформальної політичної інституціоналізації, що звужує зміст демократичних політичних інститутів.
ВИСНОВКИ
Дисертація є системним дослідженням феномена гібридного політичного режиму. Проаналізовано основні періоди формування методологічних принципів вивчення цього типу політичного режиму. Наукові підходи до тлумачення сутності гібридного політичного режиму інтегровані в цілісну методологію, що дало змогу концептуалізувати дане поняття. Розкрито зміст, чинники виникнення й особливості функціонування, підтипи гібридного політичного режиму в умовах «третьої хвилі» демократизації.
Гібридний політичний режим - складний і суперечливий за своєю сутністю та формами прояву суспільно-історичний феномен. Він став об'єктом дослідження політологів лише два десятиліття тому й ще не дістав системного теоретико-методологічного осмислення. Дослідження гібридних режимів за ступенем і характером наукової розробленості перебуває на етапі фрагментарних розвідок. Дисертаційна робота є спробою теоретико-методологічного обґрунтування гібридного режиму як самостійного типу політичного режиму.
Систематизація теоретичних підходів до визначення гібридних режимів дає змогу виокремити низку ідентифікаційних характеристик щодо сутності й особливостей цих форм політичних режимів: 1) гібридний режим - це перехідний стан / стадія на шляху до демократії; 2) гібридний режим ототожнюється з «демократією з прикметниками»; 3) гібридний режим ідентифікується як «авторитаризм із прикметниками»; 4) гібридний режим - це новітній різновид авторитаризму; 5) гібридний режим є субтипом авторитаризму; 6) гібридний режим представлений в якості третього, проміжного типу політичного режиму. Автор робить спробу синтезувати евристично плідні підходи та використовує аргументи представників майже всіх теоретичних напрямів.
Комплексна методологія вивчення гібридного режиму будується на основі поєднання системного, структурно-функціонального й неоінституційного підходів. Найбільш евристично плідним у розкритті змісту даного феномена є виокремлення синтезу демократичних інститутів і недемократичного способу інституціоналізації компонентів політичної системи. Розробляючи авторське визначення поняття гібридного політичного режиму, дисертант пропонує його інтерпретацію згідно з неоінституційним підходом. У рамках неоінституціоналізму стає можливим розкрити найважливіші аспекти сутності феномена гібридного політичного режиму. Автор тлумачить гібридний режим як систему формально-демократичних інститутів із неформальним способом їх політичної інституціоналізації та функціонування. При цьому гібридні режими відрізняються від ліберальних демократій домінуванням у політичній системі неформальних практик і правил поведінки політичних акторів. Провідна відмінність гібридного режиму від консолідованого авторитаризму полягає у тому, що правлячі групи в гібридних системах якщо і застосовують репресивні методи політичного управління, то лише низької інтенсивності, періодично та вибірково проти опонентів режиму.
Конституювання гібридних режимів наприкінці ХХ століття - закономірний процес становлення сучасних політичних режимів у цілому. Роль рушійної сили цього процесу відіграє демократизація суспільств. Демократизація представлена в роботі як тенденція розвитку політичного процесу, під впливом якого відбувається поширення демократичних режимів і їх консолідація. Аналіз хвиль демократизації свідчить про дедалі зростаючий потенціал поширення демократичних режимів, що особливо яскраво проявилося на зламі 1980 -1990-х років. Саме в цей період відбувся «прорив демократії» - кількість демократичних режимів уперше за всю історію перевищила число недемократичних. Глобальний характер «третьої хвилі» демократизації створив сприятливі умови для поширення демократичних цінностей та інститутів у світових масштабах. Третя хвиля мала наслідком не лише безпрецедентне поширення демократії у світі, а й становлення відносно нового історичного феномена - гібридного політичного режиму. Це відбувалося насамперед у результаті відносної демократизації авторитарних режимів: більшість із них перетворювалися не на демократії, а потрапляли до «сірої зони» політичних режимів, що не можна однозначно типологізувати.
Інституціоналізація гібридних режимів у багатьох країнах світу має перспективи як у теоретичній, так і практичній площині. Навіть при багатозначності тлумачення емпіричних даних, за умов недостатньої концептуалізації типів політичного режиму, історичним фактом залишається те, що демократизація внаслідок гібридизації авторитарних систем має більше шансів просунутись уперед. Теоретично, завдяки з'ясуванню спільних рис у способі інституціоналізації формальних і неформальних практик гібридних режимів, уможливлюється виокремлення типу функціонування інститутів у даних політичних системах. На основі цього вирішується концептуальна проблема типологічної ідентифікації гібридного політичного режиму, а також розрізняються спектри всередині самої гібридної системи на демократичні й авторитарні субтипи. Ключовою відмінністю всіх гібридів є спосіб «вростання» неформальних правил у систему формальних інститутів.
У гібридних політичних режимах демократичної спрямованості неформальні правила не доповнюють порядок функціонування формальних інституцій, як це відбувається в ліберально-конституційних, правових демократіях, а обмежують демократично легітимовані практики. Вони порушують функціональні коди формальних інститутів, спотворюють або витісняють їх як значущі процедури і практики прийняття політичних рішень. Неформальні інститути чисто зовнішньо уподібнюються формальним інституціям і витісняють їх відповідно до своєї функціональної логіки. На рівні прийняття рішень політичний режим у такому випадку функціонує згідно з нелегітимованими неформальними інститутами і правилами, які суперечать принципам правової держави.
В авторитарно орієнтованих гібридних системах, які масово почали з'являтися в 1990-х роках, найбільш ефективним інструментом управління авторитарними елітами є використання ними політичних партій у боротьбі за владу в формально демократичних гібридних режимах. По-перше, партія схиляє до співпраці всередині елітних кіл для того, щоб згуртуватися та працювати задля досягнення спільної мети - утримання політичної й економічної влади. По-друге, це створює видимість поділу державної влади та розподілу корпоративних вигод, що випливають з активної підтримки уряду. По-третє, партійне згуртування значно знижує загрози виходу з коаліції окремих членів, пропонуючи механізм кар'єрного росту та через контроль над ними. Для досягнення недемократичних цілей свої переваги має використання авторитарними елітами й інших демократичних інститутів, зокрема виборів і парламентів.
Гібридний політичний режим розглядається крізь призму трансформаційної динаміки і стабільності його функціонування. Емпірично виведені траєкторії розвитку основних типів політичного режиму і проаналізовані можливості окремих країн перебувати в гібридному стані протягом десятків років, що свідчить про схильність гібридних режимів до стабілізації своїх політичних систем. Проведено цілісний компаративний аналіз політичних режимів посткомуністичних країн, прослідковуючи динаміку розвитку кожної з них. Обґрунтовано доцільність використання трискладової типології політичних режимів. Автор доводить, що трансформація посткомунізму відбувалася в межах чотирьох напрямів: демократизація гібридного режиму, гібридизація демократичного режиму, гібридизація авторитарного режиму й авторитаризація гібридного режиму. Гібридизація політичних режимів є провідним двовекторним трендом посткомунізму. Трансформаційна динаміка політичного режиму в Україні у цьому контексті характеризувалася як демократизаційними, так і гібридизаційними ознаками.
Аналіз особливостей українського політичного режиму й етапів його еволюції свідчить про нестабільний характер його функціонування. За типологічними характеристиками він відповідає гібридному типу режиму. При цьому форми вітчизняного політичного режиму належали як до його демократичного, так і авторитарного спектрам. У періоди президентства Л. Кравчука і В. Ющенка в Україні функціонувала дефектна демократія. Політичний режим України при Л. Кучмі та за президентства В. Януковича відповідав характеристикам конкурентного авторитаризму. Протягом десятиліть в Україні відбувалося «вкорінення» неформальних, найчастіше клієнтелістських структур елітних груп у формальні інститути виконавчої, законодавчої та судової влади. Це призвело до поширення корупції у державному апараті, що справляє структурний вплив на функціонування політичної системи. Обґрунтовано, що характерними рисами гібридного режиму в Україні є корупція, кумівство і клієнтелістські зв'язки, на яких багато в чому і ґрунтується неформальна інституціоналізація суспільно-політичних відносин. Корупція, клієнтелізм, кумівство, а також патерналізм, відповідний тип політичної культури населення та посттоталітарна спадщина радянської доби продовжують і надалі створювати в незалежній Україні «інституційну пастку». Це означає, зокрема, що спроби владного й адміністративного реформування та вдосконалення політичного системи наштовхуються на опір внутрішніх сил, які цю систему формують, і зовнішніх акторів, зацікавлених у перебуванні української політичної системи саме в такому стані. В окремі періоди незалежності проблема «пастки гібридності» ускладнювалася відверто авторитарними проявами монополізації влади правлячою групою та неприхованою боротьбою з політичною опозицією.
Прикладне значення диференціації демократичного й авторитарного спектрів усередині гібриду полягає у виокремленні політико-управлінських стратегій розвитку та вдосконаленні відповідних субтипів гібридної політичної системи. В демократичних гібридах зусилля щодо поліпшення якості демократичо-інституціональної підсистеми повинні бути спрямовані на подолання функціональних дефектів. У стратегії демократизації авторитарних гібридів наголошується на зусиллях щодо зміцнення демократичної опозиції, правовій оптимізації каналів доступу до «арен суперництва», а також на отриманні надійних гарантій вільної конкуренції за політичну владу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамов А. В. Политический институт и политическая институционализация // Власть. 2010. № 5. С. 53-55.
2. Авксентьєва Т. Г. Політико-інституціональні трансформації в Україні: полівекторність, невизначеність, нестабільність // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна "Питання політології". Харків, 2010. № 885. С. 77-83.
3. Алентьева Т. В. Роль джексоновской модели демократии в становлении американских политических традиций // Biсник КНУ ім. Тараса Шевченка. Історія. 2013. №1 (114). С. 5-11.
4. Алентьева Т. В. Технологии "пиара" в джексоновскую эпоху в США / // Вестник ЧелГУ. Филология. Искусствоведение. 2015. № 5 (360). Вып. 94. С. 47-52.
5. Асемоглу Д., Робинсон Д. А. Экономические истоки диктатуры и демократии / пер. с англ. С. В. Моисеева. Москва: Изд. дом Высшей школы экономики, 2015. 511 с.
6. Береза В. Демократизація суспільних відносин як головна умова функціонування політичної освіти і просвітництва // Вісник Інституту розвитку дитини. Сер.: Філософія, педагогіка, психологія. 2015. Вип. 37. С. 10-17.
7. Бойко В. Що таке кучмізм? Частина шоста. URL: http://www.obozrevatel.com/news/2005/67888.htm.
8. Брузис М. Немецкие эксперты назвали украинскую демократию "дефективной" // Deutsche Welle. URL: http://www.dw-world.de/.
9. Видрін Д. Епоха Президента Кучми (і трішки згодом) / // Дзеркало тижня. 2003. № 37. 27 вересня. С. 4.
10. Вільямсон О. Е. Економічні інституції капіталізму. Київ: Вид-во "АртЕк", 2001. 472 с.
11. Гельман В. Я. От "бесформенного плюрализма" - к "доминирующей власти"? // Общественные науки и современность. 2006. № 1. С. 46-58.
12. Гельман В. "Подрывные" институты и неформальное управление в современной России // Полития. 2010. № 2 (57). С. 6-24.
13. Гельман В. Я. Постсоветские политические трансформации: наброски к теории // Полис. 2001. № 1. С. 5-29.
14. Гельман В. Я. Уроки украинского // Полис. 2005. № 1. С. 36-49.
15. Гражданское и политическое в российских общественных практиках / Под ред. С. В. Патрушева. Москва: РОССПЭН, 2013. 525 с.
16. Гриценко В. В. Сутність і категоріальна відмінність понять "інститут" та "інституція" // Вісник ДонНУЕТ. Сер.: Економічні науки. 2009. № 4 (44). С. 37-49.
17. Даймонд Л. Прошла ли третья волна демократизации? // Полис. 1999. № 1. С. 10-26.
18. Даль Р. Демократия и ее критики / пер. с англ., под ред. М. В. Ильина. Москва: РОССПЭН, 2003. 576 с.
19. Демократизация: учебное пособие / под ред. К. В. Харпфера, П. Бернхагена, Р. Ф. Инглхарта, К. Вельцель; пер. с англ. под науч. ред. М. Миронюка. Москва: ИДВШЭ, 2015. 708 с.
20. Дем'яненко Б. Генезис інституту президенства в Україні // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. 2010. Вип. 20. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/26663/03-Demyanenko.pdf?sequence=1.
21. Дзюбенко Ю. М. Феномен гібридних режимів в сучасному політичному просторі: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.026. Одеса, 2016. 210 с.
22. Дюверже М. Политические партии / пер. с фр. Л. А. Зимина. Москва: Академический Проект, 2002. 558 с.
23. Жарраф М. Модернізація політичної системи Марокко: напрямки, етапи та перспективи: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2004. 20 c.
24. Железняк А. Ограничение демократических прав и свобод человека: необходимость и пределы // Право в современном мире. 2013. С. 15-17.
25. Зайцев А. В. Теоретико-методологические основания институционализации диалога и государства и гражданского общества // Научные ведомости БелГУ. 2012, №1 (120), Выпуск 21, Серия "История. Политология. Экономика. Информатика". С. 231-236.
26. Закария Ф. Будущее свободы: нелиберальная демократия в США и за их пределами / пер. с англ. В. Л. Иноземцева. Москва: Ладомир, 2004. 383 с.
27. Зинн Г. Народная история США: с 1492 года до наших дней / Пер. Г. П. Бляблин, М. В. Васянин. Москва: Весь Мир, 2006. 878 с.
28. Институциональная политология / под ред. С. В. Патрушева. Москва: ИСП РАН, 2006. 590 с.
29. Іншаков О. В., Фролов Д.П. Інституція - ключ до розуміння економічних інститутів // Економічний теорія. Науковий журнал. 2011. № 1. С. 52-62.
30. Каневский И. А. Анализ политико-правовых проблем управляемой демократии // Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Вип. 145. Сер.: Політологія. 2014. С. 86-90.
31. Кармазіна М. Президентство: український варіант. Київ: ІПЕНД ім. І. Ф. Кураса, НАН України, 2007. 365 с.
32. Клюкина Е. А. Понятие политического режима и критерии классификации // Современное право. 2012. № 11. С. 15-21.
33. Котляр И. И. Права человека: учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений. Минск: Тесей, 2002. 256 с.
34. Кравчук Л. М. Маємо те, що маємо: Спогади і роздуми. Київ: Століття, 2002. 392 с.
35. Кремнёв Е. В. Политическая система и политический режим в КНР на современном этапе: подходы к определению // Науч.-педагогический журнал Восточной Сибири "Magister Dixit". 2014. № 1 (13). С. 6-11.
36. Кудрявцев Ю. А. Политические режимы: критерии классификации // Правоведение. 2002. № 1 (240). С. 195-206.
37. Кушнер Н. В. Динамика избирательного права в американском обществе XIX в.: гендерный аспект. URL: http://www.hist.bsu.by/konference/kushner.htm.
38. Латинская Америка: испытания демократии. Вопросы политической модернизации / под общ. ред. М. Л. Чумаковой. В 2 ч. Ч. 1. Москва: ИЛА РАН, 2009. 264 с.
39. Лебедев В. С. Политизация религии в современном мире // Политэкс. 2015. Т. 11. № 3. С. 192-198.
40. Либман А. М. Институциональная конкуренция и постсоветская трансформация (Влияние неформальных институтов) // Общественные науки и современность. 2006. № 6. С. 53-64.
41. Линц Х. Дж. Достоинства парламентаризма // Пределы власти. 1994. № 2-3. С. 41-51.
42. Мацієвський Ю. В. У пастці гібридності: зиґзаґи трансформацій політичного режиму в Україні (1991-2014): монографія. Чернівці: Книги-XXI, 2016. 552 c.
43. Мельвиль А. Ю. Демократические транзиты: теоретико-методологические и прикладные аспекты. Москва: Моск. обществ. науч. фонд, 1999. 108 с.: табл. (Научные доклады, №78).
44. Меркель В., Круассан А. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях (I) // Полис. 2002. № 1. C. 6-17.
45. Меркель В., Круассан А. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях (II) // Полис. 2002. № 2. C. 20-31.
46. Нейсбит Д. Мегатренды / Пер. с англ. М. Б. Левина. Москва: ООО "Издательство ACT": ЗАО НПП "Ермак", 2003. 380 с.
47. Новейший политологический словарь / авт.-сост. Д. Е. Погорелый, В. Ю. Фесенко, К. В. Филиппов. Ростов на Дону: Феникс, 2010. 318 с. (Словари).
48. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Пер. с англ. А. Н. Нестеренко; Предисл. и науч. ред. Б. З. Мильнера. Москва: ФЭК "Начала", 1997. 180 с.
49. Олійник М. Кучма і "кучмізм" як явище // Експерти "Дня" про політичне десятиліття (1994-2004) // День. 2005. 6 травня. С. 6
50. Пантин В. И., Лапкин В. В. Философия исторического прогнозирования: ритмы истории и перспективы мирового развития в первой половине XXI века. Дубна: Феникс+, 2006. 448 с.
51. Патнэм Р. Чтобы демократия сработала: гражданские традиции в современной Италии / пер. с англ. А. Захаров. Москва: Ad Marginem, 1996. 287 с.
52. Политолог: России не выгоден "мягкий авторитаризм" Януковича. URL: http://www.regnum.ru/.
53. Процюк І. В. Формування концепції поділу державної влади // Актуальні проблеми держави і права. 2015. Вип. 75. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2015_75_4
54. Романюк О. Моделі посткомуністичних трансформацій // Політичний менеджмент. 2006. № 3. С. 35-50.
55. Ротстайн Б. Политические институты: общие проблемы // Политическая наука: новые направления / под ред. Р. Гудина, Х.-Д. Клингеманна. Москва: Вече, 1999. С. 149-180.
56. Силби Дж. Контуры политической системы США, 1799-1991 // Новый взгляд на историю США: Американский ежегодник, 1992. Москва: Наука, 1993. С. 85-106.
57. Современные избирательные системы. Вып. 11: Нидерланды, Никарагуа, Сингапур / И. А. Ракитская, А. Г. Орлов, Л. М. Ефимова; науч. ред. В. И. Лафитский, В. И. Лысенко. Москва: РЦОИТ, 2016. 400 с.
58. Согрин В. В. Исторический опыт США: монография; Рос. акад. наук, Ин-т всеобщ. истории. Москва: Наука, 2010. 581 с.
59. Согрин В. В. Политическая история США. XVII-XX вв. Москва: Весь мир, 2001. 400 с.
60. Ставлення громадян України до актуальних проблем внутрішньої і зовнішньої політики держави: Результати соціологічного дослідження Центру Разумкова. Київ, 2014. URL: http://www.uceps.org/upload/1404225088_file.pdf.
61. Тирских М. Г. Трансформация политических режимов: государственно-правовые аспекты: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Челябинск, 2005. 26 с.
62. Философия: Энциклопедический словарь / Под ред. А. А. Ивина. Москва: Гардарики, 2004. 1072 с.
63. Фуруботн Э. Г., Рихтер Р. Институты и экономическая теория: Достижения новой институциональной экономической теории. Санкт-Петербург: Издат. дом Санкт-Петерб. гос. ун-та, 2005. 702 с.
64. Хабермас Ю. Проблема легитимации позднего капитализма / Пер. с нем. Л. В. Воропай. Москва: Праксис, 2010. 264 с.
65. Хантингтон С. Третья волна : Демократизация в конце ХХ века / Пер. с англ. Л. Ю. Пантиной. Москва: РОССПЭН, 2003. 365 с.
66. Харитонова О. Г. Недемократические политические режимы // Политическая наука. Москва, 2012. № 3. С. 9-30.
67. Хейвуд Э. Политология: учеб. для студентов вузов / Пер. с англ. под ред. Г. Г. Водолазова. 2-е изд. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. 544 с.
68. Хелд Д. Модели демократии / Пер. с англ. М. Рудакова. 3-е изд. Москва: Издат. дом Дело, 2014. 539 с.
69. Хелмке Г., Левитски С. Неформальные институты и сравнительная политика : основные направления исследований // Прогнозис. 2007. № 2. С. 188-211.
70. Чиркин В. Е. Государствоведение: учебник. Москва: Юристъ, 1999. 398 с.
71. Шипунов Г. Теоретичне підґрунтя використання поняття "гібридний політичний режим" в контексті аналізу перехідних процесів (транзиту політичних режимів) на пострадянському просторі // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер.: Політологія, Соціологія, Філософія. 2007. Вип. 5-6. С. 90-95.
72. Шитова Е. Н. "Демократии с прилагательными" в политологическом дискурсе // Изв. Сарат. ун-та. Нов. сер., Сер. Социология. Политология. 2014. Т. 14. Вып. 3. С. 98-103.
73. Шмиттер Ф. Размышления о гражданском обществе и консолидации демократии // Полис. 1996. №5. С. 16-27.
74. Adcock R., Collier D. Measurement Validity: A Shared Standard for Qualitative and Quantitative Research // American Political Science Review. 2001. Vol. 95. № 3. P. 529-545.
75. Aghion Ph., Alesina A. Endogenous Political Institutions // Quarterly Journal of Economics. 2004. Vol. 119. № 2. P. 565-613.
76. Alesina A., Devleeschauer A., Easterly W. Fractionalization // Journal of Economic Growth. 2003. Vol. 8. № 2. P. 155-194.
77. Although Kazakhstan election preparations efficiently administered, choice for voters was limited, say ODIHR observers // OSCE. URL: http://www.osce.org/odihr/elections/kazakhstan/153521.
78. Anderson J. Religion, Politics and International Relations. The Catholic Contribution to Democratization's "Third Wave" // Cambridge Review of International Affairs. 2007. Vol. 20. № 3. P. 383-399.
79. Authority Trends, 1946-2013: Russia (and the Soviet Union) // Polity IV Individual Country Regime Trends, 1946-2013. URL: http://www.systemicpeace.org/polity/rus2.htm.
80. Battison R. The "Democratic Recession" has Turned into a Modern Zeitgeist of Democratic Reform // Open Democracy. 21 December 2011. URL: https://www.opendemocracy.net/robert-battison/democratic-recession-has-turned-into-modern-zeitgeist-of-democratic-reform.
81. Bindi F. The Foreign Policy of the European Union: Assessing Europe's Role in the World. Washington, DC, 2010. 366 p.
82. Bogaards M. How to Classify Hybrid Regimes? Defective Democracy and Electoral Authoritarianism // Democratization. 2009. Vol. 16. № 2. P. 399-423.
83. Boix C., Svolik M. The Foundations of Limited Authoritarian Government: Institutions, Commitment, and Power-sharing in Dictatorships // Journal of Politics. 2013. Vol. 75. № 2. P. 300-316.
84. Bowman K., Lehoucq F., Mahoney J. Measuring Political Democracy: Case Expertise, Data Adequacy, and Central America // Comparative Political Studies. 2005. Vol. 38. № 8. P. 939-970.
85. Brie M. Patterns of Social Order in Transitional Societies. The Russian Case // Formal Institutions and Informal Arrangements in Transformation Societies, Potsdam: University of Potsdam. 1998. P. 27-28.
86. Brief History of Parliament - from Autonomy to EU Finland // Eduskunta Riksdagen. URL: https://www.eduskunta.fi/EN/tietoaeduskunnasta/historia/Pages/default.aspx.
87. Brooker P. Non-Democratic Regimes: Theory, Government and Politics. 2-nd ed. Basingstoke: Palgrave Macmillan, 2009. 320 p.
88. Brownlee J. Authoritarianism in an Age of Democratization. New York: Cambridge University Press, 2007. 264 p.
89. Brumberg D. The Trap of Liberalized Autocracy // Journal of Democracy. 2002. Vol. 13. № 4. P. 56-68.
90. Bueno de Mesquita B., Morrow J., Siverson R. The Logic of Political Survival. Cambridge, MA: The MIT Press, 2003. 536 p.
91. Bunce V., Wolchik S. Mixed Regimes in Postcommunist Eurasia: Tipping Democratic and Tipping Authoritarian // SSDD Working Paper Series (WP 1/2008). URL: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0ahUKEwift7KMt-zSAhVjYJoKHSVZDb0QFggYMAA&url=http%3A%2F%2Fvjbunce.weebly.com%2Fuploads%2F3%2F2%2F9%2F3%2F3293465%2Fflorence_08_fin_for_book2.doc&usg=AFQjCNHJQDLy1xz7C0hXpWGabH-_2K2BJw&sig2=8ljI6x47wg25qYf-XtuuEw&bvm=bv.150475504,d.bGs&cad=rja.
92. Carmentera J., Daniereb A., Takahashic L. Social Capital and Trust in South-east Asian Cities // Journal of Economic Behavior and Organization. 2004. №. 55. P. 533-551.
93. Carothers T. The End of the Transition Paradigm // Journal of Democracy. 2002. Vol. 13. № 1. P. 5-21.
94. Cassani A. Hybrid what? The Contemporary Debate on Hybrid Regimes and the Identity Question // XXVI Conference of the Societа Italiana di Scienza Politica (SISP), Italia, 13-15 Settembre 2012. Roma: Department of Social and Political Studies. 2012. P. 1-30.
95. Cassani A., Daniereb A, Takahashic L. The Other Way Around: Investigating the "Reverse Wave of De-democratization" // Annual Conference of the Italian Political Science Association. 2015. URL: http://www.sisp.it/docs/convegno2015/21_sisp2015_democrazia-e-democratizzazioni.pdf.
96. Cockburn P. Erdogan is Using This Failed Coup to Get Rid of the Last Vestiges of Secular // The Independent. 17 July 2016. URL: http://www.independent.co.uk/voices/turkey-coup-erdogan-purge-military-judges-criminals-getting-rid-of-secular-a7141556.html.
97. Collier D., Mahon J. Jr. Conceptual "Stretching" Revisited: Adapting Categories in Comparative Analysis // The American Political Science Review. 1993. Vol. 87. № 4. P. 845-855.
98. Collier D., Levitsky S. Democracy with Adjectives: Conceptual Innovation in Comparative Research // World Politics. 1997. Vol. 49. № 3. P. 430-451.
99. Country Ratings and Status, 1973-2016 / Freedom in the World Comparative and Historical Data // Freedom House. URL: https://freedomhouse.org/report-types/freedom-world.
100. D'Anieri P. Electoral Tactics and Autocratization // Comparative Democratization. 2013. Vol. 11. № 2. P. 1-6.
101. Democracy Index 2015: Democracy in an Age of Anxiety. A Report from the Economist Intelligence Unit // Economist Intelligence Unit. URL: https://www.yabiladi.com/img/content/EIU-Democracy-Index-2015.pdf
102. Diamond L. Introduction: Politics, Society, and Democracy in Latin America // Democracy in Developing Countries. Vol. 3: Latin America / edited by L. Diamond, J. Linz, S. Lipset, 1988-1989: 3 vols. Boulder, Colorado: Lynne Rienner Publishers, 1989. P. 1-42.
103. Diamond L. The Democratic Rollback. The Resurgence of the Predatory State // Foreign Affairs. 2008. Vol. 87, № 2. P. 36-48.
104. Diamond L. Thinking About Hybrid Regimes // Journal of Democracy. 2002. Vol. 13. № 2. Р. 21-35.
105. Doorenspleet R. Reassessing the Three Waves of Democratization // World Politics. 2000. Vol. 52. P. 384-406.
106. Downing B. The Military Revolution and Political Change: Origins of Democracy and. Autocracy in Early Modern Europe. Princeton, N.J: Princeton University Press, 1992. 308 p.
107. Ekman J. Political Participation and Regime Stability: A Framework for Analyzing Hybrid Regimes // International Political Science Review, 2009. Vol. 30. № 1. P. 7-31.
108. Epstein D., Bates R., Goldstone J. Democratic Transitions // American Journal of Political Science. 2006. Vol. 50. № 3. P. 551-569.
109. Ezrow N., Frantz E. Dictators and Dictatorships : Understanding Authoritarian Regimes and Their. New York: The Continuum International Publishing Group, 2011. xviii + 336 p.
110. Felsberger S. Can Democracy Theory Explain the Emergence of the Egyptian Democratic Movement? Wien: University of Vienna, 2012. 121 р.
111. Foweraker J., Landman T. Citizenship Rights and Social Movements: A Comparative and Statistical Analysis. Oxford: Oxford University Press, 2000. 328 p.
112. Freedom in the World 2016 - Anxious Dictators, Wavering Democracies: Global Freedom Under Pressure // Freedom House. URL: https://freedomhouse.org/sites/default/files/FH_FITW_Report_2016.pdf.
113. Friedrich C. J., Brzezinski Z. K. Totalitarian Dictatorship and Autocracy. 2d ed., rev. by Carl J. Friedrich. Cambridge (Mass), 1965. 439 p.
114. Gandhi J. Dictatorial Institutions and Their Impact on Economic Growth / // European Journal of Sociology. 2008. Vol. 49. № 1. P. 3-30.
115. Geddes B. Why Parties and Elections in Authoritarian Regimes? Wanington: D.C., 2005. P. 456-471.
116. Global Trends in Governance, 1800-2015 // The Polity Project: Center for Systemic Peace. URL: http://www.systemicpeace.org/polityproject.html.
117. Goehler G. Constitution and Use of Power // Power in Contemporary Politics: Theories, Practices, Globalizations / H. Goverde, P. G. Cerny and H. Lentner, eds. London: Sage, 2000. P. 41-58.
118. Greene K. The Political Economy of Authoritarian Single-Party Dominance // Comparative Political Studies. 2010. Vol. 43. № 7. P. 807-834.
119. Haber S. Authoritarian Government // The Oxford Handbook of Political Economy / B. Weingast, D. Wittman (eds.). New York: Oxford University Press, 2006. P. 693-707.
120. Habermas J. Legitimation Problems in the Modern State // Communication and the evolution of society [trans. T. McCarthy]. Boston Mass.: Beacon Books, 1979. 239 p.
121. Hadenius A., Teorell J. Authoritarian Regimes: Stability, Change and Pathways to Democracy, 1972-2003. Notre Dame: University of Notre Dame, Kellogg Institute, 2006. 331 p.
122. Hadenius A., Teorell J. Pathways from Authoritarianism // Journal of Democracy. 2007. Vol. 21. № 1. P. 152-156.
123. Hassner P. Russia's Transition to Autocracy // Journal of Democracy. 2008. Vol. 19. № 2. P. 5-15.
124. Howard M., Roessler P. Liberalizing Electoral Outcomes in Competitive Authoritarian Regimes // American Journal of Political Science. 2006. Vol. 50. № 2. P. 365-381.
125. Karl T. L. The Hybrid Regimes of Central America // Journal of Democracy. 1995. Vol. 6. № 3. P. 72-87.
126. Katz R. Democracy and Elections. Oxford, New York: Oxford University Press, 1997. 344 p.
127. Kaufman R. Approaches to Study of State Reform in Latin American and Post-socialist Countries // Comparative Politics. 1999. Vol. 31. № 3. Р. 357-375.
128. Klinghoffer A., Elkis L. The "Petticoat Electors": Women's Suffrage in New Jersey, 1776-1807 // Journal of the Early Republic. 1992. Vol. 12. № 2. 159-193.
129. Kramer M. Collapse of the Soviet Union (Part 2) // Journal of Cold War Studies. 2003. Vol. 5. № 4. P. 3-42
130. Kurlantzick J. The Great Democracy Meltdown // New Republic. 9 June 2011. Vol. 242. № 8. P. 12-15.
131. Lauth H.-J. The Matrix of Democracy. A Three-Dimensional Approach to Measuring the Quality of Democracy and Regime Transformations // Wьrzburger Arbeitspapiere zur Politikwissenschaft und Sozialforschung (WAPS). 2015. № 6. P. 1-30.
132. Levitsky S., Way L. Competitive Authoritarianism: Hybrid Regimes After the Cold War (Problems of international politics). Cambridge: Cambridge University Press, 2010. 536 p.
133. Levitsky S., Way L. The Myth of Democratic Recession // Journal of Democracy. 2015. Vol. 26. № 1. P. 45-58.
134. Levitsky S., Way L. The Rise of Competitive Authoritarianism // Journal of Democracy. 2002. Vol. 13. № 2. P. 51-65.
135. Linde J., Ekman J. Patterns of Stability and Performance in Post-Communist Hybrid Regimes // 20 Years Since the Fall of the Berlin Wall / by E. Bakke, I. Peters (eds.). Berliner Wissenschafts-Verlag GmbH, 2011. P. 97-120.
136. Linebarger C. Foreign Aid and Democracy: A Quantitative Analysis of the Determinants of Development Assistance M.A. Reno: University of Nevada, 2008. 88 p.
137. Linz J. J. An Authoritarian Regime: the Case of Spain // Cleavages, Ideologies and Party Systems eds. / E. Allardt, Y. Littunen (Eds.). Helsinki: Westermarck Society, 1964. P. 291-341.
138. Linz J. J. Totalitarian and Authoritarian Regimes. Boulder, Colorado: Lynne Rienner Publishers, 2000. 343 p.
139. Linz J. J., Stepan A. Toward Consolidated Democracies // Journal of Democracy. 1996. Vol. 7. № 2. P. 14-33.
140. Lipset M. The Social Requisites of Democracy Revisited // American Sociological Review. 1994. Vol. 59. № 1. P. 1-22.
141. Magaloni B. Voting for Autocracy: Hegemonic Party Survival and Its Demise in Mexico. Cambridge: Cambridge University Press, 2006. 296 p.
142. Magen A., Morlino L. International Actors, Democratization and the Rule of Law. NY: Routledge/UACES, 2009. 285 p.
143. Mainwaring S., Brinks D., Perez-Linan A. Classifying Political Regimes in Latin America, 1945-1999 // Studies in Comparative International Development. 2001. Vol. 36. № 1. Р. 37-65.
144. Marody M. Religion: For or Against Democracy // Polish Sociological Review. 1997. № 120. P. 305-311.
145. Marshall M., Jaggers K. Political Regime Characteristics and Transitions, 1800-2015: Dataset Users' Manual // Center for Systemic Peace. URL: http://www.systemicpeace.org/inscr/ p4manualv2015.pdf
146. McDonough P. Power and Ideology in Brazil. Princeton: Princeton University Press, 2014. 362 p.
147. McFaul M. The Fourth Wave of Democracy and Dictatorship: Noncooperative Transition in the Postcommunist World // World Politics. 2002. Vol. 54. P. 212-244.
148. Merkel W., Croissant A. Consolidated or Defective Democracy? Problems of Regime Change // Democratization: Special Issue. 2004. Vol. 11. № 5. 246 p.
149. Merkel W. Embedded and Defective Democracies // Democratization. 2004. Vol. 11. № 5. Р. 33-58.
150. Methodology: Freedom in the World 2016 // Freedom House. URL: https://freedomhouse.org/report/freedom-world-2016/methodology.
151. Morlino L. Are There Hybrid Regimes? Or are They Just an Optical Illusion? // European Political Science Review. 2009. Vol. 1. № 2. P. 273-296.
152. Morlino L., Carli L. How to Assess a Democracy. What Alternatives? // Rep. at XV Apr. Intern. Acad. Conf. on Economic and Social Development, 1-4 April 2014. Moscow: Higher School of Economics Publ. House, 2014. 29 p.
153. Nations in Transit 2016: Europe and Eurasia Brace for Impact // Freedom House. URL: https://freedomhouse.org/sites/default/files/FH_NIT2016_Final_FWeb.pdf.
154. Nohlen D., Grotz F., Hartmann C. Elections in Asia and the Pacific: Vol. II: South East Asia, East Asia, and the South Pacific. Oxford: Oxford University Press, 2001. 876 p.
155. O'Donnell G. Horizontal Accountability in New Democracies // Journal of Democracy. 1998. Vol. 9. № 3. Р. 112-126.
156. O'Donnell G. Modernization and Bureaucratic-Authoritarianism. Berkeley: University of California Press, 1973. 219 p.
157. O'Donnell G., Schmitter P. Transitions from Authoritarian Rule: Tentative Conclusions about Uncertain Democracies. Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press, 1986. 96 p.
158. Offe C. Designing Institutions for East European Transitions // Institutional Design Conference. Cambridge: Cambridge University Press, 1995. 226 p.
159. Ottaway M. Democracy Challenged: The Rise of Semi-Authoritarianism. Washington, D.C.: Carnegie Endowment for International Peace, 2003. ix +286 p.
160. Pape M. Hopes and Impediments for a Democratic Transition in Africa: The Case of "Francophone West-Africa". Tallahassee, Florida: Florida State University, 2006. 159 p.
161. Pejovich S. The Effects of the Interaction of Formal and Informal Institutions on Social Stability and Economic Development // Journal of Markets & Morality. 1999. Vol. 2. № 2. P. 164-181.
162. Philpott D. The Catholic Wave // Journal of Democracy. 2004. Vol. 15. № 2. Р. 32-46.
163. Policy Network: Empirical Evidence and Theoretical Considerations / M. Bernd, R. Mayntz (eds.). Frankfurt aM: Campus Verlag, 1991. 176 р.
164. Polity Project // Center for Systemic Peace. URL: http://www.systemicpeace.org/polityproject.html
165. Puddington A. A Return to the Iron Fist: The Freedom House Survey for 2014 // Journal of Democracy. 2015. Vol. 26. № 2. P. 122-138.
166. Puddington A. A Third Year of Decline: The 2008 Freedom House Survey // Journal of Democracy. 2009. Vol. 20. № 2. P. 93-107.
167. Puddington A., Roylance T. Anxious Dictators, Wavering Democrats: The Freedom House Survey for 2016 // Journal of Democracy. 2016. Vol. 27. № 2. P. 86-100.
168. Puddington A. Breakthroughs in the Balance: The Freedom House Survey for 2012 // Journal of Democracy. 2013. Vol. 24. № 2. P. 46-61.
169. Puddington A. Democracy Under Duress: The Freedom House Survey for 2010 // Journal of Democracy. 2011. Vol. 22. № 2. P. 17-31.
170. Puddington A. The Democratic Leadership Gap: The Freedom House Survey for 2013 // Journal of Democracy. 2014. Vol. 25. № 2. P. 77-92.
171. Puddington A. The Erosion Accelerates: The Freedom House Survey for 2009 // Journal of Democracy. 2010. Vol. 21. № 2. P. 136-150.
172. Puddington A. The Pushback Against Democracy: The 2006 Freedom House Survey // Journal of Democracy. 2007. Vol. 18. № 4. P. 125-37.
173. Reich G. Categorizing Political Regimes: New Data for Old Problems // Democratization. 2002. Vol. 9. №. 4. P. 1-24.
174. Reuter O., Gandhi J. Economic Performance and Elite Defection from Hegemonic Parties // British Journal of Political Science. 2011. Vol. 41. № 1. P. 83-110.
175. Ricci D. The Tragedy of Political Science: Politics, Scholarship, and Democracy. New Haven: Yale University Press, 1984. хіі + 340 р.
176. Riedel C. The Long Search for Democratic Stability in El Salvador : Implications for United States Policy. Monterey, California: Naval Postgraduate School, 1997. 104 p.
177. Riker W. Implications from the Disequilibrium of Majority Rule for the Study of Institutions // American Political Science Review. 1980. Vol. 74. № 2. P. 432-446.
178. Roessler Ph., Howard M. Post-Cold War Political Regimes: When do Elections Matter? // Democratization by Election: a New Mode of Transition / edited by S. I. Lindberg. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2009. P. 101-127.
179. Roth G. Personal Rulership, Patrimonialism, and Empire Building in the New States // World Politics. 1968. Vol. 34. № 2. P. 194-206.
180. Sartori G. Parties and Party Systems: A Framework of Analysis. Cambridge: Cambridge University Press, 1976. 370 p.
181. Schaar J. H. Legitimacy in the Modern State. New Jersey, New Brunswick: Transaction Publishers, 1989. viii, 359 p.
182. Schedler A. The Logic of Electoral Authoritarianism // Authoritarianism: The Dynamics of Unfree Competition / еd. by A. Schedler. Boulder and London: Lynne Rienner Publishers, 2006. P. 3-17.
183. Schedler А. The Menu of Manipulation // Journal of Democracy. 2002. Vol. 13. № 2. P. 36-50.
184. Schedler A., Diamond L., Plattner M. The Self-Restraining State: Power and Accountability in New Democracies. Boulder, London: Lynne Rienner Publishers, 1999. 395 p.
185. Shevtsova L. What's the Matter with Russia? // Journal of Democracy. 2010. Vol. 18. № 1. P. 152-159.
186. Spain Transformed: The Franco Dictatorship, 1959-1975 / ed. by N. Townson. Basingstoke: Palgrave Macmillan, 2007. 264 p.
187. Strand H., Hegre H. Democratic Waves? Global Patterns of Democratization, 1816-2008 // 3rd International Conference on Democracy as Idea and Practice. Oslo: PRIO, Center for the Study of Civil War, 2012. P. 1816-2008.
188. Strayer R. Decolonization, Democratization and Communist Reform: The Soviet Collapse in Comparative Perspective // Journal of World History. 2001. Vol. 12. № 2. P. 375-406.
189. Tarrow S. Power in Movement: Social Movements and Contentious Politics. 2nd ed. Cambridge: Cambridge University Press, 1998. 271 p.
190. The 2009 Global Corruption Barometer Report / Transparency International. Berlin: Transparency International, 2009. 40 p.
191. The Bill of Rights // Introduction & History of the Bill of Rights. University of MissouriKansas City Law School. URL: http://law2.umkc.edu/faculty/projects/Ftrials/conlaw/billofrightsintro.html.
192. The Changing Constitution / ed. by J. Jowell, D. Oliver. 3rd ed. Oxford: Clarendon Press, 1994. 470 p.
193. The Encyclopedia of the United States in the Nineteenth Century: in 3 Vols. / editor in chief by P. Finkelman. Vol. III. New York: Charles Scribner's Sons, 2001. 566 p.
194. The Reich Constitution of August 11th 1919 (Weimar Constitution) with Modifications // PSM-SURVEY. URL: http://www.zum.de/psm/weimar/weimar_vve.php.
195. Transformation Index BTI // Bertelsmann Stiftung, Manual for Country Assessments. URL: http://www.bti-project.org/en/index/status-index/.
196. Troy J. "Catholic Waves" of Democratization? : Roman Catholicism and its Potential for Democratization // Democratization. 2009. Vol. 16. №. 6. P. 1093-1114.
197. Ulfelder J. The Democratic Recession that "Still" isn't // Democratization. 23 January 2014. URL: https://dartthrowingchimp.wordpress.com/2014/01/23/the-democratic-recession-that-still-isnt./
198. Vanhanen T. Democratization: A Comparative Analysis of 170 Countries. London: Routledge, 2003. 320 p.
199. Varol O. The Turkish "Model" of Civil-Military Relations // International Journal of Constitutional Law. 2013. Vol. 11. № 3. P. 727-750.
200. Volpi F. Pseudo-Democracy in the Muslim World // Third World Quarterly. 2004. Vol. 25. № 6. P. 1061-1078.
201. Weir S., Beetham D. Political Power and Democratic Control in Britain. Routledge, 2002. 518 р. URL: http://books.google.ru/The+political+system+in+Britain,M1.
202. Whitehead L. The International Dimensions of Democratization: Europe and the Americas. Oxford: Oxford University Press, 2001. 490 p.
203. Wigell M. Mapping "Hybrid Regimes": Regime Types and Concepts in Comparative Politics // Democratization. 2008. Vol. 15. № 2. P. 230-250.
204. Williamson O. The New Institutional Economics: Taking Stock, Looking Ahead // Journal of Economic Literature. 2000. Vol. 38. № 1. P. 595-613.
205. Wolin S. Politics and Vision: Continuity and Innovation in Western Political Thought. Princeton: Princeton University Press, 2004. 761 р.
206. Wright J. Do Authoritarian Institutions Constrain? How Legislatures Affect Economic Growth and Investment // American Journal of Political Science. 2008. Vol. 52. № 2. P. 322-343.
207. Zinecker H. Regime-Hybridity in Developing Countries: Achievements and Limitations of New Research on Transitions // International Studies Review. 2009. Vol. 11. № 2. P. 302-331.
ДОДАТКИ
Додаток А
Таблиця А
Рейтинг країн за демократичністю електорального процесу та плюралізму (складено на основі [101])
|
Норвегія |
10,00 |
|
|
Ісландія |
10.00 |
|
|
Нова Зеландія |
10,00 |
|
|
Фінляндія |
10.00 |
|
|
Люксембург |
10.00 |
|
|
Уругвай |
10.00 |
|
|
Швеція |
9,58 |
|
|
Швейцарія |
9,58 |
|
|
Канада |
9,58 |
|
|
Австралія |
9,58 |
|
|
Нідерланди |
9,58 |
|
|
Ірландія |
9,58 |
|
|
Німеччина |
9,58 |
|
|
Австрія |
9,58 |
|
|
Велика Британія |
9,58 |
|
|
Іспанія |
9,58 |
|
|
Італія |
9,58 |
|
|
Коста-Ріка |
9.58 |
|
|
Чехія |
9,58 |
|
|
Бельгія |
9,58 |
|
|
Франція |
9,58 |
|
|
Естонія |
9,58 |
|
|
Чилі |
9,58 |
|
|
Тайвань |
9,58 |
|
|
Португалія |
9,58 |
|
|
Індія |
9,58 |
|
|
Словенія |
9,58 |
|
|
Литва |
9,58 |
|
|
Латвія |
9,58 |
|
|
Словаччина |
9,58 |
|
|
Греція |
9,58 |
|
|
Тринідад і Тобаго |
9,58 |
|
|
Панама |
9,58 |
|
|
Польща |
9,58 |
|
|
Бразилія |
9,58 |
|
|
Данія |
9,17 |
|
|
Мальта |
9,17 |
|
|
Маврикій |
9,17 |
|
|
США |
9,17 |
|
|
Японія |
9.17 |
|
|
Ботсвана |
9,17 |
|
|
Кабо-Верде |
9,17 |
|
|
Ізраїль |
9,17 |
|
|
Кіпр |
9,17 |
|
|
Ямайка |
9,17 |
|
|
Болгарія |
9,17 |
|
|
Аргентина |
9,17 |
|
|
Хорватія |
9,17 |
|
|
Угорщина |
9,17 |
|
|
Сурінам |
9,17 |
|
|
Сербія |
9,17 |
|
|
Румунія |
9,17 |
|
|
Сальвадор |
9,17 |
|
|
Монголія |
9,17 |
|
|
Колумбія |
9,17 |
|
|
Перу |
9,17 |
|
|
Південна Корея |
8,75 |
|
|
Домініканська Республіка |
8,75 |
|
|
Гондурас |
8,75 |
|
|
Грузія |
8,67 |
|
|
Східний Тімор |
8,67 |
|
|
ПАР |
8,33 |
|
|
Гана |
8,33 |
|
|
Філіппіни |
8,33 |
|
|
Мексика |
8,33 |
|
|
Парагвай |
8,33 |
|
|
Бутан |
8,33 |
|
|
Лесото |
8,25 |
|
|
Еквадор |
8,25 |
|
|
Молдова |
7,92 |
|
|
Сенегал |
7,92 |
|
|
Гайана |
7,92 |
|
|
Замбія |
7,92 |
|
|
Чорногорія |
7,92 |
|
|
Гватемала |
7,92 |
|
|
Шрі-Ланка |
7,83 |
|
|
Киргизія |
7,83 |
|
|
Ліберія |
7,83 |
|
|
Індонезія |
7,75 |
|
|
Бангладеш |
7,42 |
|
|
Малі |
7,42 |
|
|
Македонія |
7,33 |
|
|
Туніс |
7,00 |
|
|
Болівія |
7,00 |
|
|
Танзанія |
7,00 |
|
|
Малайзія |
6,92 |
Таблиця А (продовження)
Рейтинг країн за демократичністю електорального процесу та плюралізму (складено на основі [101])
|
Папуа-Нова Гвінея |
6,92 |
|
|
Бенін |
6,92 |
|
|
Туреччина |
6,67 |
|
|
Малаві |
6,58 |
|
|
Сьєрра-Леоне |
6,58 |
|
|
Боснія і Герцеговина |
6,50 |
|
|
Нігер |
6,25 |
|
|
Нікарагуа |
6,17 |
|
|
Венесуела |
6,08 |
|
|
Нігерія |
6,08 |
|
|
Пакистан |
6.00 |
|
|
Албанія |
5.91 |
|
|
Україна |
5,83 |
|
|
Намібія |
5,67 |
|
|
Уганда |
5,67 |
|
|
Мадагаскар |
5,50 |
|
|
Марокко |
4,75 |
|
|
Палестина |
4,75 |
|
|
Гаїті |
4,75 |
|
|
Фіджі |
4,58 |
|
|
Таїланд |
4,50 |
|
|
Ліван |
4,42 |
|
|
Буркіна-Фасо |
4,42 |
|
|
Мозамбік |
4,42 |
|
|
Гонконг |
4,33 |
|
|
Сінгапур |
4,33 |
|
|
Кенія |
4,33 |
|
|
Ірак |
4,33 |
|
|
Вірменія |
4.33 |
|
|
Коморські о-ви |
4,33 |
|
|
Того |
4,00 |
|
|
Непал |
3,92 |
|
|
Йорданія |
3,58 |
|
|
Гвінея |
3,50 |
|
|
Камбоджа |
3,17 |
|
|
М'янма |
3,17 |
|
|
Кувейт |
3,17 |
|
|
Мавританія |
3,00 |
|
|
Алжир |
3,00 |
|
|
Габон |
3,00 |
|
|
Єгипет |
3,00 |
|
|
Афганістан |
2,50 |
|
|
Росія |
2,67 |
|
|
Камерун |
2,00 |
|
|
Білорусь |
1,75 |
|
|
Куба |
1,75 |
|
