Дискреційні повноваження органів виконавчої влади України та їх реалізація

Ефективним засобом контролю за діяльністю органів публічної адміністрації у зарубіжних країнах та захисту від їх незаконних дій (свавілля) у ході реалізації дискреційних повноважень виступає інститут омбудсмена. Кращі традиції різних країн є прикладом для застосування його переваг в Україні та подальшого удосконалення законодавства шляхом створення єдиного законодавчого акту, який би вичерпно деталізував конституційно-правовий статус інституту Уповноваженого з урахуванням національних традицій.

Позитивний зарубіжний досвід підтверджує необхідність здійснення подальшої роботи щодо перегляду адміністративно-процедурного законодавства України та потребує прийняття Закону України «Про адміністративну процедуру», у якому б були також відображені питання правового регулювання реалізації дискреційних повноважень органів публічної адміністрації.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні правової природи дискреційних повноважень органів виконавчої влади України (їх посадових осіб) та їх реалізації у правотворчій та правозастосовній сферах діяльності. Відповідно до завдань дослідження, сформульовано низку важливих висновків, зокрема:

1. Реалізація передбачених Конституцією України та законами України владних повноважень органами виконавчої влади (їх посадовими особами) неможлива без застосування розсуду або дискреції (сутність якого виражена через категорії «свобода» і «вибір»), що обумовлені об'єктивними і суб'єктивними причинами, існують поряд з принципом законності, виступають самостійним і важливим елементом державного управління (регулювання).

Розсуд має місце, коли приписи правових норм не встановлюють конкретного варіанту дій, але наділяють орган виконавчої влади певним ступенем свободи (можливістю) при здійсненні виконавчо-розпорядчої (управлінської) діяльності обирати найбільш ефективне, доцільне рішення чи вчиняти відповідні дії.

Розсуд, як певний процес і результат вибору органом виконавчої влади варіанту поведінки (рішення, дії чи бездіяльності), має суб'єктивний, інтелектуально-логіко-вольовий характер. У широкому розумінні він містить різні характеристики, які випливають із свободи волі суб'єкта, що його застосовує, тому може бути абсолютним і обмеженим, позитивним чи негативним.

Розсуд органів виконавчої влади (їх посадових осіб) - це адміністративний розсуд, який випливає з норм права прямо або опосередковано та надає їм можливість, оцінюючи фактичні обставини, здійснювати у межах компетенції (повноважень) мотивований правомірний вибір законних альтернатив, встановлених правовими нормами. Він виражається у прийнятті правових актів управління, вчиненні інших юридично значущих дій, оцінці фактичних обставин, визначенні прав і обов'язків, обсягу і характеру заходів, що встановлюються тощо, і обумовлений суб'єктивними якостями особи (правосвідомість, моральність, психологічні риси, досвід, рівень і якість знань, мотивація, ціннісна орієнтація, емоційний й інтелектуальний потенціал та інше), що має одиничний, конкретний, суб'єктивний, довільний, непередбачуваний, стихійний, невизначений і нестійкий характер.

2. Поняття «дискреційні повноваження» і «адміністративний розсуд» взаємопов'язані та є нерозривним об'єктивно-суб'єктивним опосередкуванням одного явища - дискреції, притаманного органам виконавчої влади та їх посадовим особам. Дискреційні повноваження є складовою частиною повноважень та обов'язковим структурним елементом компетенції органу виконавчої влади (посадової особи) щодо застосування адміністративного розсуду.

Запропоновано авторське визначення поняття дискреційні повноваження як сукупність прав і обов'язків, закріплених адміністративним законодавством, для реалізації покладених на орган виконавчої влади чи його посадову особу функцій, що надають йому певний ступінь свободи розсуду оцінювати ситуації, здійснювати правомірний вибір між законними альтернативами та не передбачають обов'язків узгоджувати свої рішення (дії) з будь-яким іншим суб'єктом.

Зміст дискреційних повноважень становлять дискреційні права і обов'язки. Право органу виконавчої влади (посадової особи) є дискреційним, коли передбачає певну ступінь свободи діяти за власним розсудом, обмеженим рамками адміністративно-правових норм, вихід за які є порушенням правових приписів. Це можливість самостійно, активно, ініціативно, творчо реалізовувати владні повноваження в адміністративних правовідносинах шляхом застосування адміністративного розсуду на основі і у межах встановлених, санкціонованих та ратифікованих державою норм. Дискреційний обов'язок органу виконавчої влади (посадової особи) - об'єктивно необхідна поведінка здійснити правомірний вибір між законними альтернативами без узгодження своїх рішень (дій) з будь-яким іншим суб'єктом.

Ознаками дискреційних повноважень органів виконавчої влади (їх посадових осіб) є наступні: це сукупність прав і обов'язків на здійснення правомірного вибору варіанту поведінки, де кожна альтернатива є законною; застосовуються лише у випадках, передбачених законом, і в межах закону; правомірний вибір варіанту поведінки здійснюється шляхом застосування адміністративного розсуду; не передбачають обов'язку узгоджувати свої рішення (дії) з будь-яким іншим суб'єктом.

3. У процесі практичної реалізації дискреційні повноваження перебувають під регулюючим впливом норм права, персоніфікуються у вигляді визначених нормами дискреційних прав і обов'язків органів виконавчої влади (їх посадових осіб) щодо застосування адміністративного розсуду при прийнятті юридично обов'язкових нормативних й індивідуальних правових актів, або при здійсненні конкретних дій і заходів.

При всій очевидній необхідності й важливості правового регулювання адміністративних правовідносин, здійснення дискреційних повноважень переважною мірою пов'язане з елементами творчості, що має як раціональний, так і емоційний характер (інтуїція, ризик та інші), який не може загалом піддаватися правовому регулюванню. У зв'язку з цим, акцентується увага на необхідності офіційного визначення поняття «дискреційні повноваження» та законодавчого встановлення меж таких повноважень (компетенція органу чи посадової особи, ціль закону, баланс публічних та приватних інтересів), за рамки яких не може виходити правовий акт , що ним видається, чи дія, що ним вчиняється.

4. У практичній реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади (їх посадових осіб) найважливіша роль належить системі принципів їх застосування. Запропоновано принципи застосування дискреційних повноважень поділяти на фундаментальні, загальні та спеціальні.

Визначальне значення для інституту дискреційних повноважень мають фундаментальні принципи верховенства права і законності, що закріплені в Конституції України та конкретизуються і розвиваються у інших нормативно-правових актах, виступають головними стандартами у правотворчій та правозастосовній діяльності органів виконавчої влади (їх посадових осіб). Загальними є принципи, зазначені у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятій Комітетом Міністрів 11 березня 1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, а саме: основні принципи, що регулюють здійснення дискреційних повноважень; принципи процедури, які застосовуються до здійснення дискреційних повноважень; принципи щодо контролю за виконанням дискреційних повноважень. До спеціальних принципів реалізації дискреційних повноважень пропонується вважати принцип розсудливості.

Доведено необхідність внесення змін до Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеві державні адміністрації», «Про державну службу» (ст. 2), які не містять легального визначення поняття «дискреційні повноваження», принципів та гарантій правомірності їх застосування.

5. Суб'єктами реалізації дискреційних повноважень в контексті обраного предмету дослідження виступають органи виконавчої влади України вищого, центрального та місцевого рівнів; їх посадові особи, у тому числі керівники (керівний склад), що представляють єдиноначальні органи виконавчої влади; структурні підрозділи органів виконавчої влади, які здійснюють владні управлінські функції.

Функціонально-структурний механізм системи органів виконавчої влади (їх посадових осіб), зміст їх правосуб'єктності у зв'язку з реалізацією організаційно-розпорядчих функцій із застосуванням адміністративного розсуду визначає і обсяг їх дискреційних повноважень. Компетенція та адміністративно-правовий статус в системі органів виконавчої влади обмежує певний ступінь самостійності цих суб'єктів в організаційному та функціональному відношеннях. Обсяг і зміст дискреційних прав та обов'язків характеризують правове становище органу виконавчої влади (посадової особи).

Доведено необхідність оптимізації правового статусу, компетенції, повноважень органів виконавчої влади на вищому, центральному і місцевому рівнях шляхом як формування, так і вдосконалення відповідного нормативного підґрунтя їх діяльності. При цьому, надані їм дискреційні повноваження не повинні визначатися підзаконними актами.

6. Формою реалізації дискреційних повноважень є зовнішньо виражена діяльність органу виконавчої влади (посадової особи), що здійснена в рамках його компетенції. Реалізація дискреційних повноважень органів виконавчої влади (посадових осіб) обумовлена правовим характером їх застосування, тобто здійснюється за наявності належних підстав та відповідних процедур, що призводить до конкретних правових наслідків. Основними ознаками правових форм є: юридична фіксація, правовий зміст, правові наслідки, процедурний характер забезпечення. Форми реалізації дискреційних повноважень визначають межі застосування органами виконавчої влади адміністративного розсуду.

До основних правових форм реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади (їх посадових осіб) відноситься прийняття нормативних та індивідуальних правових актів, вчинення інших юридично значущих дій (конклюдентні акти-дії, бездіяльність), укладання адміністративних договорів.

Зміст нормативно-правових, індивідуальних, конклюдентних актів (акти-дії), адміністративних договорів визначає форми реалізації дискреційних повноважень, а вони, в свою чергу, впливають на зміст. Таким чином, форми містять умови не тільки для розвитку змісту, вони також можуть стримувати його розвиток, тобто, визначати його межі.

Форма реалізації дискреційних повноважень наповнена допустимим та найбільш доцільним і оптимальним варіантом рішення (дії), забезпечує якісне виконання завдань органу виконавчої влади з найменшою витратою сил, засобів і часу для здійснення покладених на них функцій.

7. Гарантіями правомірності реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади (їх посадових осіб) є правові явища, спрямовані на забезпечення законності діяльності у правотворчій та правозастосовній сферах, захищаючи фізичних та юридичних осіб від дискреційної влади.

Запропоновано поділ гарантій правомірності реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади (їх посадових осіб) на загальні і спеціальні. Загальні гарантії - політичні, економічні, ідеологічні передумови, правова культура і повага до права та інші - виступають важливими умовами реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади (їх посадових осіб) у правовій державі.

Систему спеціальних гарантій становлять специфічні організаційно-правові засоби та прийоми, а також юридичні інститути, дія яких безпосередньо спрямована на досягнення законності реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади. Нормативне закріплення компетенції органів виконавчої влади та їх посадових осіб, принципи застосування дискреційних повноважень, наявність чіткої, законодавчо визначеної процедури підготовки нормативних та індивідуальних актів, що враховують застосування адміністративного розсуду, контроль за реалізацією дискреційних повноважень - виступають необхідними засобами правового обмеження певного ступеню свободи розсуду органів виконавчої влади (їх посадових осіб). Їх сенс полягає не тільки у створенні юридико-технічних, матеріально-правових та процедурно-правових меж реалізації дискреційних повноважень, а також у найсуворішому, неухильному втіленні в життя правових норм, начал гуманістичного права - передусім, основних невід'ємних прав людини, а також пов'язаних із ними інших інститутів, що має забезпечувати неприпустимість правового свавілля у правотворчій та правозастосовній діяльності у ході застосування адміністративного розсуду органами виконавчої влади (посадовими особами).

8. Стандарти правового регулювання дискреційних повноважень у країнах ЄС містяться у актах міжнародного, регіонального, національного рівнів, які містять єдине їх розуміння через призму забезпечення дотримання прав людини.

Важливу контрольну функцію виконує Європейський суд з прав людини, який у своїх прецедентних рішеннях встановлює найважливіші критерії сучасного розуміння та використання принципу верховенства права, що пов'язані з неприпустимістю перевищення адміністративними органами меж дискреційних повноважень.

На національному рівні країн Європейського Союзу правове регулювання дискреційних повноважень їх адміністративних органів здійснюється правовими нормами, що містяться у національних законодавчих актах (закони, кодифіковані нормативно-правові акти).

Вагомий вплив на реалізацію дискреційних повноважень адміністративних органів правових держав має інститут омбудсмена, спрямований на забезпечення своєчасності, доступності та ефективності оскарження адміністративних актів.

Розв'язання проблеми дискреційних повноважень органів виконавчої влади (їх посадових осіб) є важливим для України. Тому проведення адміністративної реформи з урахуванням позитивного досвіду правових держав вимагає комплексного підходу до встановлення правового підґрунтя інституту дискреційних повноважень, насамперед, основних їх засад, принципів здійснення, гарантій правомірності, в яких мають знайти своє відображення сучасні європейські демократичні цінності.

9. Запропоновано доповнити Закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеві державні адміністрації» відповідними статтями «Визначення термінів», в яких, поряд з іншим, надати визначення поняття «дискреційні повноваження», принципів їх застосування, гарантій правомірності, а також доповнити означеними пропозиціями ст. 2 Закону України « Про державну службу». Частину першу статті 2 проекту Закону України «Про адміністративну процедуру» пропонується доповнити новим підпунктом та викласти її у такій редакції: «8) дискреційні повноваження - це сукупність прав і обов'язків, закріплених адміністративним законодавством, для виконання покладених на адміністративний орган чи його посадову особу функцій, що надають йому певний ступінь свободи розсуду оцінювати ситуації, здійснювати правомірний вибір між законними альтернативами та не передбачають обов'язків узгоджувати свої рішення (дії) з будь-яким іншим суб'єктом». Частину 3 статті 6 цього проекту пропонується викласти у такій редакції: «Здійснення дискреційних повноважень адміністративним органом вважається законним при дотриманні наступних умов: 1) дискреційні повноваження передбачені законом і здійснюються в межах закону; 2) правомірний вибір був здійснений адміністративним органом задля досягнення мети, для якої надаються дискреційні повноваження, і відповідає загальним принципам цього Закону; 3) правомірний вибір адміністративного органу не становить собою необґрунтований обхід попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом у однакових чи подібних справах».



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер'янов В. Б. Дискреційна влада. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. Т. 2: Д-Й. 1999. С. 195

2. Авер'янов В. Б. Компетенція. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2001. Т. 3: К-М. С. 196.

3. Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. Київ: Ін Юре, 1997. 48 с.

4. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. Київ: Наук. думка, 1979. 150 с.

5. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / автор-упоряд. В. П. Тимошук. Київ: Факт, 2003. 496 с.

6. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2 т. / редкол.: В. Б. Авер'янов (голова) та ін. Київ: Юрид. думка, 2004. Т. 1: Загальна частина. 584 с.

7. Адміністративне право України: підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 544 с.

8. Администрация. Большой толковый словарь русского языка / сост. и гл. ред. С. А. Кузнецов. Санкт-Петербург: Изд-во «Норинт», 2000. 1536 с.

9. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2 т. Москва: Юрид. лит., 1981. Т. 2. 354 с.

10. Алексеев С. С. Право и перестройка. Вопросы, раздумья, прогнозы. Москва: Юрид. лит., 1987. 174 с.

11. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: учебник. М.: ИКД «Зерцало-М», 2003. 608 с.

12. Аллахвердова Л. В. Обмеження дискреційних повноважень як вимога верховенства права. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Серія: «Юридичні науки». 2015. Т. 168. С. 34-36.

13. Алфьоров С. М., Ващенко С. В., Долгополова М. М. Купін А. П. Адміністративне право. Загальна частина: навч. посібник. Київ: Центр учбової літ., 2011. 216 с.

14. Антропов В. Г. Правоприменительное усмотрение: Понятие и формирование: Логико-семантический аспект: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Волгоград, 1995. 20 с. URL: http://law.edu.ru/book/ book.asp?bookID=1174892 (дата звернення: 05.09.2016).

15. Армаш Н. О. Державні політичні діячі: становлення та перспективи їх адміністративно-правового статусу. Запоріжжя: КПУ, 2012. 401 с.

16. Армаш Н. О. Компроміс інтересів при публічному адмініструванні в сфері економіки та підприємництва. Безпека людини в умовах глобалізації: сучасні правові парадигми: матеріали VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 лют. 2017 р.) / Національний авіаційний університет. Тернопіль: Вектор, 2017. Т. ІІ. С. 230-231.

17. Армаш Н. О. Принципи реалізації дискреційних повноважень державними політичними діячами. Держава та регіони. Серія: «Право». 2014. № 4 (46). С. 19-25.

18. Афанасьєв К. К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико-правовий аспект): дис. … канд. юрид. наук. Луганськ, 2002. 191 с.

19. Бабун Р. Общее учение о праве и государстве. Киев: Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1925, 190 с.

20. Барабаш Ю. Г. Дискреційні повноваження вищих органів влади: правова природа та умови ефективного застосування. Університетські наукові записки. 2007. № 4 (24). С. 49-54.

21. Барак Аарон. Судейское усмотрение / пер. с англ. Москва: Изд-во «НОРМА», 1999. 376 с.

22. Бахрах Д. Н. Вопросы законности в государственном управлении. Правоведение. 1992. № 3. С. 3-12.

23. Бахрах Д. Н., Российский Б. В., Старилов Ю. Н. Административное право: учебник для вузов. 2-е изд., измен. и допол. Москва: Норма, 2005. 346 с.

24. Безуглов А. А. Теоретические проблемы правового статуса советского депутата: автореф. дис. … д-ра юрид. наук. Москва, 1971. 39 с.

25. Бєлкін Л. М. Дискреційні повноваження органів влади як чинник корупції. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2011. - Вип. 24. С. 91-100.

26. Березин А. А. Пределы правоприменительного усмотрения: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Нижний Новгород, 2007. 26 с.

27. Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / за ред. С. Я. Єрмоленко. Харків: Фоліо, 2006. 623 с.

28. Бойко Д. В. Законность и усмотрение в правоприменительной деятельности: вопросы теории, автореф. дис. … канд. юрид. наук. Волгоград, 2011. 36 с.

29. Бойчук М. І. Дискреційні повноваження органів внутрішніх справ: правова природа та умови ефективного застосування. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2010. № 1. С. 100-106.

30. Бойчук М. І. Класифікація дискреційних повноважень в діяльності органів внутрішніх справ. Вісник Львівського університету. Серія: «Юридична». 2011. Вип. 53. С. 3-11.

31. Бойчук М. І. Сутність меж і обмежень дискреційних повноважень органів внутрішніх справ в контексті принципу верховенства права. Форум права. 2012. № 1. С. 112-121.

32. Бойчук М. Принципи здійснення контролю дискреційних повноважень у діяльності органів внутрішніх справ. Підприємництво, господарство і право. 2013. № 7. С. 31-36.

33. Брэбан Г. Французское административное право / пер. с фр.; под ред. и со вступ. ст. С. В. Боботова. Москва: Прогресс, 1988. 488 с.

34. Бурячок А. А. Адміністративний. Словник української мови: в 11 т. / ред. кол.: І. К. Білодід (голова) та ін. Київ: Наук. думка, 1970. Т. 1: А-В / ред. П. Й. Горецький, А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, Н. І. Швидка. 799 с.

35. Валентина Ніканорівна Великода проти України: Європейський суд з прав людини, ухвала від 03.04.2014 р., заява № 43331/12. URL: old.minjust.gov.ua/file/41511.docx (дата звернення: 17.02.2017).

36. Ведель Ж. Административное право Франции / пер. Л. М. Энтин. Москва: Прогресс, 1972. 512 с.

37. Венгер В. М. Обмеження дискреційних повноважень як принцип верховенства права. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Серія: «Юридичні науки». 2013. Т. 144-145. С. 49-54.

38. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. Київ: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. 668 с.

39. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России: учеб. пособие. Москва: Изд-во МГУ, Издательская группа ИНФРА М-НОРМА, 1997. 304 с.

40. Волохи проти України: Європейський суд з прав людини, рішення від 02.11.2006 р., заява № 23543/02. Офіційний вісник України. 2007. № 23. Ст. 958. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/974_138 (дата звернення: 17.01.2017).

41. Волошин Ю. О. Принцип. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2003. Т. 5: П-С. С. 110-111.

42. Гасан і Чауш проти Болгарії: Європейський суд з прав людини; Рішення, Комюніке від 26.10.2000. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 2000. №4. 2000. База даних: Ліга-Закон. Законодавство України. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ SO2374.html (дата звернення: 08.02.2017).

43. Голосніченко Д. І. Повноваження та компетенція: спільні риси і відмінності. Правове регулювання суспільних відносин у сфері культури. Сучасний стан та перспективи розвитку: статті і тези Всеукр. наук. конф. (м. Київ, 15 трав. 2007 р.). Київ: КНУКІМ, 2007. С. 26-27.

44. Голосніченко І. П., Голосніченко Д. І. Теорія повноважень, їх легітимність та врахування потреб і інтересів при встановленні на законодавчому рівні. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Серія: «Політологія. Соціологія. Право»: зб. наукових праць. 2011. № 1 (9). С. 147-155. URL: http://afgp.kpi.ua/sites/default/files/ 11%20-%201_9_%20-%2025.pdf (дата звернення: 25.07.2017).

45. Градовский А. Д. Начала русского государственного права: в 3 т. Санкт-Петербург: Типография М. Стасюлевича, 1875. Т. І: О государственном устройстве. 436 с. URL: http://mexalib.com/view/37231 (дата звернення: 02.04.2017).

46. Грачева Ю. В. Судейское усмотрение в реализации уголовно-правовых норм: проблемы законотворчества, теории и практики: автореф. дис. … д-ра юрид. наук. Москва, 2011. 38 с.

47. Гринь А. К вопросу о гарантиях правомерности реализации дискреционных полномочий органов исполнительной власти Украины. Legea ?i via?a. 2017. № 2. С. 47-50.

48. Грінь А. А. Дискреційні повноваження органів виконавчої влади як правовий засіб адміністративно-правового регулювання відносин з громадянами. Адміністративно-правове забезпечення прав людини органами публічної адміністрації в Україні: зб. наук. праць / за заг. ред. О. Ф. Андрійко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. С. 159-165.

49. Грінь А. А. Дискреція як особливий елемент повноважень органів виконавчої влади. Часопис Київського університету права. 2014. № 3. С. 97-100.

50. Грінь А. А. До питання наднаціонального регулювання реалізації дискреційних повноважень органів публічної адміністрації. Актуальні питання реформування правової системи: зб. матеріалів ХIV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 16-17 черв. 2017 р.) / редкол.: І. Я. Коцан та ін.; уклад. Л. М. Джурак; Східноєвропейський нац. ун-т ім. Лесі Українки, Юрид. ф-т. Луцьк: Вежа-Друк, 2017. С. 107-109.

51. Грінь А. А. До питання про зміст дискреційних повноважень органів виконавчої влади. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Вип. 4. С. 102-106. URL: http://www.nvppp.in.ua/vip/2016/4/ vip4_2016.pdf (дата звернення: 26.03.2017).

52. Грінь А. А. До питання про поняття «дискреційні повноваження органів виконавчої влади». Держава і право. Серія: «Юридичні і політичні науки»: зб. наук. праць. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2014. Вип. 65. С. 101-107.

53. Грінь А. А. До питання форм реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади. Тенденції та пріоритети реформування законодавства України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: у 2 ч. (м. Херсон, 12-13 груд. 2014 р.). Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2014. Ч. ІІ. С. 14-17.

54. Грінь А. А. Методи реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади. Сучасні тенденції в юридичній науці України та зарубіжних країн: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 23-24 верес. 2016 р.). Запоріжжя: Запорізька міська організація «Істина», 2016. С. 81-84.

55. Грінь А. А. Принцип пропорційності в реалізації дискреційних повноважень органами виконавчої влади. Часопис Київського університету права. 2015. № 3. С. 138-141.

56. Грінь А. А. Становлення дискреційних повноважень органів виконавчої влади України. Сучасні проблеми правової системи України: зб. матеріалів VI Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 27 лист. 2014 р.) / редкол.: Ю. С. Шемшученко, Ю. Л. Бошицький, О. В. Чернецька, М. О. Дей, С. І. Бевз. Київ: Вид-во «Ліра-К», 2014. С. 89-91.

57. Грінь А. А. Становлення інституту дискреційних повноважень органів виконавчої влади як індикатор розвитку правової системи. Альманах права. Право і прогрес: складові забезпечення в сучасних умовах. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2016. Вип. 7. С. 283-285.

58. Грінь А. А. Ціннісні засади здійснення дискреційних повноважень органами виконавчої влади». Альманах права. Ціннісно-правові засади сучасних інтеграційних процесів в Україні. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. Вип. 6. С. 420-424.

59. Грінь А. А. Щодо поняття керівника органу виконавчої влади як суб'єкта реалізації дискреційних повноважень. Розвиток адміністративного законодавства в умовах реформаційних процесів в Україні: матеріали Всеукр. круглого столу (м. Київ, 27 жовт. 2017 р.) / за заг. ред. О. Ф. Андрійко. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2017. С. 155-160.

60. Грінь А. А. Щодо правотворчої форми реалізації дискреційних повноважень органів виконавчої влади (тези наук. доповіді). Актуальні питання реформування правової системи: зб. матеріалів XIII Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 24-25 черв. 2016 р.) / редкол.: І. Я. Коцан та ін.; уклад. Л. М. Джурак; Східноєвропейський нац. ун-т ім. Лесі Українки, Юрид. ф-т. Луцьк: Вежа-Друк, 2016. С. 92-95.

61. Демин А. В. Дискреция в налоговом праве. Вестник Пермского университета. Серия: «Юридические науки». 2017. Вып. 35. C. 42-55.

62. Демчик Г. Н. Свавілля. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін.; Ін-т мовознавства АН УРСР. Київ: Наук. думка, 1978. Т. 9. 917 с.

63. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. Київ: Факт, 2003. 384 с.

64. Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ: Кабінет Міністрів України; Постанова від 22.09.2016 р. № 662 (у редакції від 02.02.2018 p.). Офіційний вісник України. 2016. № 79. Ст. 2636. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/662-2016-п (дата звернення: 05.05.2018).

65. Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди: Кабінет Міністрів України; Постанова від 27.01.2010 р. № 77. Урядовий кур'єр. 2010. № 22.

66. Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам: Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок від 08.06.2016 р. № 365. Офіційний вісник України. 2016. № 47. Ст. 1702. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/365-2016-п/ed20170916 (дата звернення: 15.06.2018).

67. Деякі питання проведення антикорупційної експертизи: Міністерство юстиції України; Наказ, Порядок, Висновок, Форма типового документа від 18.03.2015 р. № 383/5. Офіційний вісник України. 2015. № 24. Ст. 715. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0303-15 (дата звернення: 10.12.2017).

68. Деякі питання реалізації Закону України «Про державну службу»: Кабінет Міністрів України; Постанова від 05.04.2017 р. № 243. Офіційний вісник України. 2017. № 33. Ст. 1030. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/243-2017-п (дата звернення: 03.02.2018).

69. Доценко П. П. Власний. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін. Київ: Наук. думка, 1970. Т. 1: А-В / ред. П. Й. Горецький, А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, Н. І. Швидка. 799 с.

70. Дубовицкий В. Н. Законность и усмотрение в советском государственном управлении: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Москва,1981. 24 с.

71. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства. Москва: Типография т-ва И. Д. Сытина. 1908. 957 с.

72. Елистратов А. И. Административное право: лекции. Москва: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911. 235 c. URL: https://www.twirpx.com/file/109212/ (дата звернення: 29.07.2017).

73. Євтошук Ю. О. Принцип пропорційності як необхідна складова верховенства права: дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2015. 214 с.

74. Забєліна В. П. Роздум. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін.; Ін-т мовознавства АН УРСР. Київ: Наук. думка, 1977. Т. 8: При-Р / ред. В. О. Винник, В. В. Жайворонок, Л. О. Родніна, Т. К. Черторизька. 929 с.

75. Завальна Ж. В. Адміністративний договір: теоретичні засади та застосування: автореф. дис. … д-ра юрид. наук. Харків, 2010. 29 с.

76. Загальна декларація прав людини: Організація Об'єднаних Націй; Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 р. Офіційний вісник України. 2008. № 93, Ст. 310. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015 (дата звернення: 03.07.2017).

77. Загальна теорія держави і права: підручник для студ. юрид. вищ. навч. закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. Харків: Право, 2011. 584 с.

78. Загальна теорія права: підручник / За заг. ред. М. І. Козюбри. Київ: Ваіте, 2015. 392 с.

79. Загальне адміністративне право: підручник / І. С. Гриценко, Р. С. Мельник, А. А. Пухтецька та ін.; за заг. ред. I. С. Гриценка. Київ: Юрінком Iнтер, 2017. 568 с.

80. Задорожній О. В. Депутатська недоторканість: cучасна парламентська та судова практика: порівняльний аналіз: Монографія / О. В. Задорожній, М. М. Добкін, В. О. Селіванов, М.В. Харитончук. Київ: Логос. 2004. 288 с.

81. Задорожня Г. Дискреційні повноваження глави держави. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: «Юридичні науки». 2013. № 95 С. 77-80.

82. Закон про адміністративну процедуру ФРН: [текст станом на 05 травня 2004 року]. Адміністративні процедури і адміністративне судочинство в Німеччині: зб. матеріалів. К.: Німецький фонд міжнародного правового співробітництва. 2006. 180 с.

83. Защита права собственности и права на справедливое правосудие: практическое руководство для украинского юриста по применению Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод 1950 г. / под общ. ред. Ю. В. Щекина. Харков: МП «Крок», 2008. 106 с.

84. Иеринг Р. Борьба за право. Москва: Типография Грачева И. Я. у Пречистенских вор., Д. Шиловой, 1874. 78 с.

85. Капицын В. М. Государственная дискреция как проблема конституционного права. Конституционное и муниципальное право: журнал изд-ва «Юрист». Москва, 2006. № 3. С. 50-67. URL: http://istina.msu.ru/media/publications/articles/c13/f04/2061338/Kapitsyin_V.M._Gosudarstvennaya_diskretsiya_kak_problema_konstitutsionnogo_prava.pdf (дата звернення: 16.10.2015).

86. Кисіль Л. Є. Керівник. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2001. Т. 3: К-М. С. 82.

87. Класс та інші проти Німеччини: Рада Європи, Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Справа, Рішення від 06.09.1978. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 2002. № 4. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_093 (дата звернення: 03.01.2017).

88. Кобильнік Д. А. Деякі міркування стосовно дискреційних повноважень органів, що здійснюють фінансову діяльність в Україні. Теорія і практика правознавства. 2015. Вип. 2 (8). С. 1-10.

89. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Офіційний вісник України. 2005. № 32. Ст. 1918. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 (дата звернення: 05.07.2017).

90. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції Закону України № 2147-VІІ від 03.10.2017 р.). Харків: Право, 2017. 248 с.

91. Кодекс законів про працю України: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки; Кодекс України, Закон, Кодекс від 10.12.1971 р. № 322-VIII (у редакції від 25.07.2018 р.). Відомості Верховної Ради УРСР. 1971. Додаток до № 50. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (дата звернення: 09.08.2018).

92. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки; Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.1984 р. № 8073-X (у редакції від 28.08.2018 р.). Відомості Верховної Ради УРСР. 1984, № 51. Ст. 1122. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (дата звернення: 10.09.2018).

93. Козюбра М. І. Верховенство права i Україна. Право України. 2012. № 1-2. С. 30-63.

94. Колесник Г. М. Довільний. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін.]; Ін-т мовознавства АН УРСР. Київ: Наук. думка, 1971. Т. 2: Г-Ж / ред. П. П. Доценко, Л. А. Юрчук. 550 с.

95. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: підручник. Київ Юрінком Інтер, 2003. 544 с.

96. Конвенція Міжнародної організації № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі: Міжнародна організація праці; Конвенція, Міжнародний документ від 11.07.1947 №81. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 24 (Конвенцію ратифіковано Законом № 1985-IV від 08.09.2004). URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_036 (дата звернення: 30.05.2018).

97. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 04.11.1950 р. Офіційний вісник України. 1998. № 13/№32 2006. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 10.05.2015).

98. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу. Офіційний вісник Європейського Союзу. 2010. URL: old.minjust.gov.ua/file/23491.docx (дата звернення: 01.03.2017).

99. Константий О. В. Захист суб'єктивних прав, свобод і законних інтересів у публічно-правовій сфері адміністративними судами: до питання меж та способів. Адміністративне право і процес. 2015. № 4 (176). С. 35-40.

100. Конституція України: Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (у редакції від 30.09.2016 р.). Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254к/96-вр (дата звернення: 11.12.2016).

101. Коренєв А. П. Нормы административного права и их применение. Москва: Изд-во «Юридическая литература», 1978. 144 с.

102. Корецький та інші проти України: Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа від 03.04.2008 р. (заява № 40269/02). Офіційний вісник України. 2009, № 69. Ст. 2411. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 974_446 (дата звернення: 13.05.2016).

103. Коркунов Н. М. Лекціи по общей теоріи права. Изданіе восьмое. Санкт-Петербургъ: Изданіе Юридическаго Книжнаго Магазина Н. М. Мартынова, Коммисіонера Государственной Типографіи. 1908. 364 с. URL: https://commons.wikimedia.org/.../File:Коркунов_Н._М._-_Лекции_по_ общей_теории (дата звернення: 25.04.2015).

104. Костенко О. М. Соціальний натуралізм як методологічний принцип філософії права. Проблеми філософії права. 2006-2007. Т. IV-V. С. 98-106.

105. Кравченко В. В. Конституційне право України: навч. посібник. 4-те вид., виправ. та допов. Київ: Атіка, 2006. 568 с.

106. Крупчан О. Д. Органи виконавчої влади: питання компетенції: монографія. Київ: КНЕУ, 2012. 255 c.

107. Кучерявенко М. П. Особливості розсуду в податково-правовому регулюванні. ScienceRise: Juridical Science. 2017. № 1 (1). С. 37-41.

108. Лагода О. Адміністративний розсуд та межі його застосування. Право України: респ. юрид. журнал. 2006. № 12. С. 109-113.

109. Лагода О. С. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування: дис. … канд. юрид. наук. Ірпінь, 2007. 187 с.

110. Лагутіна А. В. Вільний. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін. Київ: Наук. думка, 1970. Т. 1: А-В / ред. П. Й. Горецький, А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, Н. І. Швидка. 799 с.

111. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления. Москва: Юрид. лит., 1972. 280 с.

112. Лазарев В. В. Применение советского права. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972. 200 c.

113. Лоюк І. А. Особливості реалізації дискреційних повноважень Національним банком України при створенні банків. Часопис Київського університету права. 2016. № 2. С. 115-120.

114. Малахівська С. А. Розсуд. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін.; Ін-т мовознавства АН УРСР. Київ: Наук. думка, 1977. Т. 8: При-Р / ред. В. О. Винник, В. В. Жайворонок, Л. О. Родніна, Т. К. Черторизька. 929 с.

115. Малиновський В. Я. Державне управління: навч. посібник. 2-ге вид., допов та перероб. Київ: Атіка, 2003. 576 с.

116. Маркова О. О. Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ в договірних відносинах: дис. … канд.. юрид. наук. Львів, 2012. 191 с.

117. Мартьянова Т. С. Розсуд суб'єктів правозастосовної діяльності: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Львів, 2013. 21 c.

118. Мартьянова Т. С. Розсуд суб'єктів правозастосовної діяльності: дис. … канд. юрид. наук. Львів, 2013. 217 с.

119. Мартьянова Т. С. Чинники і межі розсуду суб'єктів правозастосовної діяльності. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2012. № 3. С. 44-55.

120. Мельник Р. С., Бевзенко В. М. Загальне адміністративне право: навч. посібник / за заг. ред. Р. С. Мельника. Київ: Ваіте, 2014. 376 с.

121. Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів: Міністерство юстиції України; Рекомендації від 21.11.2000 р. № 41. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/va041323-00 (дата звернення: 03.02.2017).

122. Миронюк Р. В. Акти-дії органів адміністративно-деліктної юрисдикції як вид правозастосовних актів публічної адміністрації. Адміністративне право і процес. 2013. № 2 (4). С. 38-44.

123. Мирошник О. А. О некоторых аспектах конституционно-правового понятия дискреции. Правовая политика и правовая жизнь. Москва; Саратов: Саратовский филиал ИГИП РАН, 2012. № 4. С. 30-33.

124. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Організація Об'єднаних Націй; Пакт, Міжнародний документ від 16.12.1966 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043 (дата звернення: 09.09.2016).

125. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Організація Об'єднаних Націй; Пакт, Міжнародний документ від 16.12.1966 р. (ратифікований 19.10.1973 р.). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_042 (дата звернення: 09.09.2016)

126. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / О. М. Пасенюк (кер. авт. кол.), О. Н. Панченко, В. Б. Авер'янов та ін.; за заг. ред. О. М. Пасенюка. Київ: Юрінком Інтер, 2009.704 с.

127. Нікольська О. В. Розсуд при застосуванні норм Конституції України. Вісник Донецького національного університету. Серія: «Економіка і право». 2009. Вип. 2. С. 361-365.

128. Нуутінен проти Фінляндії: Європейський суд з прав людини; рішення від 27.07.2000 р. (скарга № 32842/96). Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 2000 (8). № 4. URL: http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=310 (дата звернення: 12.03.2017).

129. Об административной процедуре: Закон, Эстонская Республика (сводная редакция от 01.02.2012г.). WIPO Lex. № EE140 URL: http://www.wipo.int/wipolex/ru/ details.jsp?id=14602 (дата звернення: 13.02.2017).

130. Об административной процедуре: Закон, Эстонская Республика (RT I 2001, 58, 354) (неофициальный перевод). URL: http://zakon24.ee/zakon-ob-administrativnom-proizvodstve/ (дата звернення: 27.06.2015).

131. Об основах административной деятельности и административных процедурах: Министерство юстиции Кыргызской Республики; Закон от 31.07.2015 г. № 210. Эркин-Тоо: газета. 2015. № 78 (2549). URL: http://cbd.minjust.gov.kg/act/view/ru-ru/111254?cl=ru-ru (дата звернення: 27.06.2017).

132. Об основах администрирования и административном производстве: Закон Республики Армения от 16.03.2004 г. № ЗР-41. Официальные ведомости Республики Армения. 2004. № 18 (317). Ст. 413. URL: http://base.spinform.ru/ show_doc.fwx?rgn=29382 (дата звернення: 27.06.2015).

133. Общий административный кодекс Грузии от 25.06.1999 г. № 2181-ІІс. Законодательный Вестник Грузии-ЗВГ. 1999. № 32 (39). URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/download/ 16270/21/ru/pdf (дата звернення: 27.06.2015).

134. Окрема думка від 05.07.2016 р. № 815/6672/15: Бойко А. В, суддя Одеського апеляційного адміністративного суду; Справа № 815/6672/15. Єдиний державний реєстр судових рішень. № 58896965. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58896965 (дата звернення: 04.04.2017).

135. Ольховська С. М. Адміністративний договір в діяльності органів внутрішніх справ України: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2010. 17 с.

136. Олссон проти Швеції: Європейський суд з прав людини; рішення від 25.03.1988 р., скарга № 10465/83. URL: https://precedent.in.ua/2016/04/09/olsson-protyv-shvetsyy/ (дата звернення: 13.04.2018).

137. Омелян В. Класифікація адміністративного розсуду та його види в діяльності органів публічної адміністрації. Юридичний вісник. 2017. № 1. С. 209-214.

138. Оніщенко Н. Принцип законності: природа та сутніс.ь в умовах демократичних змін. Віче. 2012. № 12. С. 2-4.

139. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права. навч. посібник / за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. К.: Старий світ, 2006. 576 с.

140. Основи публічного адміністрування: посібник для підготовки до іспиту / Ю. П. Битяк, Н. П. Матюхіна, М. С. Ковтун та ін.; за заг. ред. Н. П. Матюхіної. Харків: Право, 2016. 128 с.

141. Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини: Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок, Форма типового документа, Акт, Висновок, Опис, Положення від 24.09.2008 № 866 (у редакції від 01.06.2012 р.). Офіційний вісник України. 2008. № 76. Ст. 2561. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п/ed20120601 (дата звернення: 21.06.2018).

142. Погребняк С. П. Основоположні принципи права: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Харків, 2009. 36 с.

143. Податковий кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції від 01.01.2017 p.). Офіційний вісник України. 2010. № 92. Ст. 3248. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 31.05.2017).

144. Постанова: Верховний Суд України; Справа від 04.04.2018 № 743/236/17 (№ К/9901/45499/18). Єдиний державний реєстр судових рішень. № 73194777 URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73194777 (дата звернення: 30.05.2018).

145. Постанова: Верховний Суд України; Справа від 13.02.2018 № 415/4313/1 (№ К/9901/3741/17). Єдиний державний реєстр судових рішень. № 72287956. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72287956 (дата звернення: 30.05.2018).

146. Постанова: Верховний Суд України; Справа від 16.09.2015 № 826/4418/14. Єдиний державний реєстр судових рішень. № 52934283. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52934283 (дата звернення: 13.03.2018).

147. Постанова: Верховний Суд України; Справа від 27.02.2018 № 816/591/15-а (№ К/9901/4844/18). Єдиний державний реєстр судових рішень. № 72449250. URL: http://sud-ua.dev.c8data.com/showdoc.php? hid=dFRqUzc2UXBIT3V4cEpNNkRSRWh3Zz09 (дата звернення: 29.03.2018).

148. Постанова: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд; Справа від 20.03.2018 № 804/7502/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. № 72934236 URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 72934236 (дата звернення: 15.05.2018).

149. Постанова: Київський окружний адміністративний суд; Справа від 27.11.2017 № 810/3214/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. № 70996268. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70996268 (дата звернення: 01.12.2017).

150. Постанова: Львівський апеляційний адміністративний суд; Справа від 22.03.2018 № 876/803/18. Єдиний державний реєстр судових рішень. № 72963569. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72963569 (дата звернення: 25.05.2018).

151. Постанова: Львівський окружний адміністративний суд; Справа від 19.07.2017 № 813/3963/16. Єдиний державний реєстр судових рішень. № 67826839. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67826839 (дата звернення: 25.05.2018).

152. Постанова: Окружний адміністративний суд м. Києва; Справа від 11.01.2017 № 826/16693/16. Єдиний державний реєстр судових рішень. № 64005615. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64005615 (дата звернення: 13.03.2018).

153. Постанова: Окружний адміністративний суд міста Києва; Справа від 13.04.2012 № 2а-2111/12/2670. Єдиний державний реєстр судових рішень. № 23926999. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23926999 (дата звернення: 13.03.2018).

154. Правова система України в епоху глобалізаційного поступу: монографія / О. Є. Гіда, О. М. Костенко, О. А. Радзівілл та ін.; за заг. ред. В. К. Матвійчука. Київ: ВНЗ «Національна академія управління», 2014. 492 с.

155. Пригожий С. П. Інтелект. Словник української мови: в 11 т. / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін. Київ: Наук. думка, 1970 - 1980. Т. 4: І-М /[ред. А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, П. П. Доценко]. К.: Наукова думка, 1973. 840 с.

156. Про адміністративні послуги: Верховна Рада України; Закон від 06.09.2012 № 5203-VI (у редакції від 05.01.2017). Офіційний вісник України. 2012. № 76. Ст. 3067. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17 (дата звернення: 25.05.2017).

157. Про адміністративну процедуру: Міністерство юстиції України; Проект Закону. URL: old.minjust.gov.ua/file/42462.docx (дата звернення: 10.09.2016).

158. Про Антимонопольний комітет України: Верховна Рада України; Закон від 26.11.1993 № 3659-XII (у редакції від 02.08.2017 р.). Відомості Верховної Ради України. 1993. № 50. Ст. 472. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 3659-12 (дата звернення: 05.12.2017).

159. Про виконавче провадження: Верховна Рада України; Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції від 07.03.2018). Офіційний вісник України. 2016. № 53. Ст. 1852. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 (дата звернення: 11.04.2018).

160. Про відмову у встановленні строку дії пріоритетів: Київська міська державна адміністрація; Наказ від 14.02.2017 № 93. URL: http://kmr.gov.ua/uk/public-info/14.02.2017 (дата звернення: 12.06.2017).

161. Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників: Кабінет Міністрів України; Постанова від 29.04.2015 № 237 (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів № 204 від 23.03.2016). Офіційний вісник України. 2015. № 36. Ст. 1075. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/237-2015-п (дата звернення: 17.03 2018).

162. Про державну службу: Верховна Рада України; Закон від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакції від 05.01.2017). Офіційний вісник України. 2016. № 3. Ст. 149. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 (дата звернення: 05.09.2017).

163. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Верховна Рада України; Закон України від 06.09.2005 № 2806-IV (у редакції від 01.01.2017). Офіційний вісник України. 2005. № 39. Ст. 2429. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2806-15/ed20170101 (дата звернення: 17.03 2018).

164. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Верховна Рада України; Закон від 20.10.2014 № 1706-VII (у редакції від 20.04.2017). Офіційний вісник України. 2014. № 94. Ст. 2709. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1706-18 (дата звернення: 07.04.2018).

165. Про запобігання корупції: Верховна Рада України; Закон від 14.10.2014 № 1700-VII (у редакції від 30.03.2017). Офіційний вісник України. 2014. № 87. Ст. 2474. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 (дата звернення: 02.02.2018).

166. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Верховна Рада України; Закон від 11.09.2003 № 1160-IV (у редакції від 61.11.2016). Офіційний вісник України. 2003. № 41. Ст. 2157. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1160-15 (дата звернення: 03.03.2018).

167. Про затвердження Положення про Головне управління ДФС у м. Києві: Державна фіскальна служба України; Наказ, Положення від 09.08.2017 № 529. URL: http://kyiv.sfs.gov.ua/data/files/211710.pdf (дата звернення: 08.04.2018).

168. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Кабінет Міністрів України; Постанова, Положення від 02.07.2014 № 228 (у редакції від 09.09.2017). Офіційний вісник України. 2014. № 54. Ст. 1455. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-п (дата звернення: 17.04.2018).

169. Про затвердження Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України: Кабінет Міністрів України; Постанова, Положення, Перелік від 12.08.2009 № 850 (у редакції від 03.10.2015). Офіційний вісник України. 2009. № 61. Ст. 2164. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/850-2009-п (дата звернення: 21.06.2018).

...