Конституційні засади забезпечення права на житло в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

18

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДИСЕРТАЦІЯ

КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВA НА ЖИТЛО В УКРАЇНІ

12.00.02 - конституційне право; муніципальне право

081 - Право

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії)

Конституційні засади забезпечення права на житло в Україні

К С. Борисова

Науковий керівник: Антонов Володимир Олександрович

кандидат філософських наук, доцент

Київ - 2018

АНОТАЦІЯ

Борисова К.С. Конституційні засади забезпечення права на житло в Україні. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» (081 - Право). - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2018.

Дисертація присвячена комплексному аналізу конституційних засад забезпечення права на житло в Україні, з'ясуванню особливостей правової природи конституційного права на житло, законодавчого закріплення права на житло на національному та міжнародному рівні в Україні та в інших іноземних державах, дослідженню законодавчих гарантії забезпечення конституційного права на житло в Україні. На цій основі вироблено ряд наукових положень, висновків, пропозицій і рекомендацій правового забезпечення прав людини і громадянина в аспекті права на житло з позиції конституційного права.

У роботі досліджено юридичну природу права на житло, норми міжнародного та національного законодавства та встановлено, що конституційне право на житло є суб'єктивним правом. Зазначене твердження підтверджується тим, що в ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що норми Основного Закону є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Конституційне право на житло належить кожному від народження і є невідчужуваним. Реалізація цього права потребує створення відповідних умов (гарантій та захисту) з боку держави, що обумовлено соціально-економічними, політичними та іншими чинниками.

Автор пропонує розуміти під поняттям «конституційне право на житло» суб'єктивне право людини і громадянина, яке, з одного боку, надає громадянам право мати гідне, безпечне, вільне від вторгнення житло, з іншого - зобов'язує державу вживати всіх належних заходів спрямованих на перешкоджання бездомності та заборони примусового виселення, сприяти усім учасникам процесу щодо будівництва, отримання та благоустрою житла, а також, в передбачених законом випадках, надавати житло безоплатно або за доступну ціну для осіб, які потребують соціально захисту.

Запропоновано внесення наступних змін до Конституції України: частину 2 ст. 47 викласти в такій редакції ? «Держава створює умови, за яких кожна людина матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду»; та частину 3 ст. 47 у такій ? «Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону, якщо інше не передбачено міжнародно-правовими договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України».

Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення поняття «особи, що потребують соціального захисту» та їх співвідношення з поняттям осіб, які перебувають на квартирному обліку житла з житлового фонду соціального та/або загального призначення, черговість яких визначена Житловим кодексом УРСР та поняттям осіб, яким надається житло позачергово, незалежно від постановки на облік. Також потребує визначення перелік осіб, які потребують соціального захисту та його закріплення в законодавстві України, наприклад, у новому Житловому Кодексі або спеціальному законі. До зазначеного переліку повинні бути включені: 1) ветерани війни; 2) інваліди праці, а також інваліди з дитинства; 3) сім'ї загиблих при виконанні державних обов'язків; 4) сім'ї з доходами нижче офіційно встановленого прожиткового мінімуму; 5) особи, які потребують поліпшення житлових умов; 6) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 7) особи, які мають заслуги перед державою; 8) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; 9) одинокі матері та батьки, які мають більше трьох дітей; 10) інші особи, зазначені в правових актах.

Проаналізувавши правовий досвід закріплення норми щодо права на житло в конституціях таких країн, як Казахстан, Молдова, Португалія, Іспанія, Греція, Білорусь, Туркменістан, Індія, Японія, Канада та інших, зазначено, що існує необхідність деталізації обов'язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому вважаємо за доцільне, використовуючи досвід зарубіжних країн, особливо приклад Португалії, внести зміни до Конституції України або включити наступну норму до нового Житлового кодексу України, де розкрити зміст обов'язків держави у забезпеченні конституційного права на житло та викласти її наступним чином: «Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування розробляють програми і стратегії здійснення житлової політики відповідно до планів урбанізації та загального влаштування території, які повинні забезпечувати існування відповідної транспортної мережі та соціальної інфраструктури; здійснюють контроль придатності та доступності житла; стимулюють будівництво економного та соціального житла; стимулюють приватне будівництво, яке підпорядковане загальним інтересам, і забезпечують доступ до придбання власного житла та оренди житла; стимулюють і підтримують ініціативи місцевих громад та населення, які спрямовані на вирішення відповідних житлових проблем, заохочують створення житлових кооперативів та індивідуальне житлове будівництво; встановлення орендної плати, відповідно до сімейного доходу, і створення умов для отримання власного житла тощо».

Встановлено, що відповідно до міжнародних актів, право на житло є похідним від права на достатній життєвий рівень, що включає, в тому числі, і право на достатнє житло. Запропоновано визначити наступні складові достатнього житла: 1) законодавче закріплення права на житло та його гарантій: право на його забезпечення, недоторканність, неможливість протиправного позбавлення житла, вільний вибір місця проживання, реалізацію та захист; 2) наявність житлово-комунальних послуг, таких як електроенергія, водопостачання, опалення, каналізація тощо, наявність розвиненої транспортної системи, закладів освіти та медицини; 3) доступна вартість житла та житлово-комунальних послуг; 4) відповідність житла санітарно-гігієнічним та екологічним вимогам; 5) надання державної допомоги особам, які потребують соціального захисту.

Досліджено систему конституційно-правових гарантій, та визначено, що її складають нормативно-правові та організаційно-правові гарантії. Запропоновано доповнити класифікацію нормативно-правових гарантій за рівнем їх поширеності на: загальні і спеціальні. Першу групу становлять загальні гарантії конституційного ладу, які включають в собі закріплені в Конституції України та інших правових актах України норми, що визначають державні та соціальні інститути, тобто забезпечуються нормами розділу 1 Конституції України. Другу групу становлять спеціальні гарантії, які передбачені другим розділом Конституції України та визначають обсяг, зміст, засади реалізації прав людини і громадянина.

До нормативно-правових гарантій конституційного права на житло має бути включена нормативно визначена вартість за проживання у тимчасовому соціальному житлі, що здійснює свою діяльність на платній основі. Оскільки соціальний готель є засобом захисту осіб від безпритульності, важливо встановити вартість проживання на законодавчому рівні, яка буде відповідати сумі не більше 25% від мінімального прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Ці зміни мають бути відображені у новому Житловому кодексі України або Типовому положенні про соціальний готель.

Автором доповнено та уточнено визначення організаційно-правових гарантій конституційного права на житло та запропоновано їх визначати як встановлену законодавством діяльність органів та посадових осіб публічної влади, підприємств, установ, організацій різних форм власності, діяльність яких спрямована на забезпечення права на житло людини і громадянина шляхом здійснення покладених на них функцій.

Обґрунтована необхідність прийняття Закону України «Про основні засади державної житлової політики», в якому мають бути визначені наступні гарантії конституційного права на житло: а) гарантія сталого розвитку; б) гарантії забезпечення житлом тих громадян, які не підпадають під категорію осіб, які мають право на отримання житла, проте не мають фінансових можливостей вирішити проблему за власний рахунок.

Автором запропоновано визначення поняття державної житлової політики як системи нормативно-встановлених та організаційно-забезпечених дій держави, спрямованих на забезпечення права на достатнє житло та запобігання бездомності з метою її поступової ліквідації.

Наголошено на необхідності законодавчого тлумачення терміну «невисока вартість» та визначення його у відсотковому відношенні відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для забезпечення нормативної гарантії, що міститься у ст. 1 Житлового кодексу УРСР та встановлює, що «право на житло забезпечується також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги».

Також доведено необхідність прийняття Закону України «Про забезпечення доступним житлом в Україні», в якому врегулювати поняття доступного житла, засади забезпечення права на доступне житло, поняття державної допомоги та її види, перелік осіб, які потребують соціального захисту та мають право на державну допомогу у забезпеченні доступним житлом, заходи з реалізації програм доступного житла в Україні, відповідальність забудовників, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб за дії чи бездіяльність, пов'язані із забезпеченням громадян доступним житлом.

Запропоновано визначення поняття доступного житла як достатнього житла невисокої вартості, що будується за участі держави. Встановлено, що забезпечення права на доступне житло здійснюється на наступних принципах його реалізації: закріплення та дотримання державою конституційних прав і свобод людини і громадянина, їх рівність перед законом; розробка та впровадження програм державної житлової політики; визначення забудовника (замовника) такого житла виключно на конкурсній основі; безоплатного надання в користування забудовнику (замовнику), який здійснює будівництво доступного житла, земельних ділянок, дозвільних документів та погоджень для такого будівництва; будівництво забудовником (замовником) житла, що матиме невисоку вартість; своєчасного підведення магістральних та інших інженерних мереж до межі земельної ділянки, на якій споруджується доступне житло, власниками цих мереж.

Наголошено на необхідності впровадження більш дієвих механізмів забезпечення права на житло в Україні шляхом внесення зміни до ст. 4 Закону України «Про державно-приватне партнерство» та включити до сфер застосування державно-приватного партнерства будівництво доступного житла в Україні.

Ключові слова: житло, право на житло, конституційне право на житло, право громадян на житло, доступне житло, гарантії забезпечення конституційного права на житло, державна житлова політика.

Список публікацій здобувача за темою дисертації, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

Статті у наукових фахових виданнях України:

1. Борисова К.С. Деякі проблемні аспекти конституційного права на житло за законодавством України. Науковий вісник Міжнародного Гуманітарного Університету: збірник наукових праць. Серія: «Юриспруденція». 2015. Т.1. Вип. 14. С. 46?50.

Статті у наукових фахових виданнях України, включених до міжнародних наукометричних баз даних:

2. Борисова К.С. Право на житло в системі конституційних прав людини і громадянина. Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2014. Вип. 63. С.81?85.

3. Антонов В.О., Борисова К.С. Конституційне право на житло учасників бойових дій як елемент правового статусу людини і громадянина. Юридичний науковий електронний журнал. 2015. №2. С.27?30. URL: http://lsej.org.ua/2_2015/8.pdf (дата звернення: 28.04.2018).

4. Борисова К.С. Деякі питання недержавних установ як організаційно-правових гарантій забезпечення конституційного права на житло. Науковий вісник Херсонського Державного Університету. Серія: «Юридичні науки». 2015. Т.1. Вип. 5. С. 59?62.

5. Борисова К.С. Порівняльно-правовий аналіз конституційного права на житло: досвід зарубіжних країн. Право і суспільство. 2015. Ч.2. №5. С. 3?8.

6. Борисова К.С. Актуальні питання гармонізації міжнародних стандартів права на житло в Україні. Право і суспільство. 2015. Ч.3. №6. С.58?63.

Стаття у науковому періодичному виданні іншої держави:

7. Екатерина Борисова. Гарантии конституционных прав и свобод человека и гражданина в условиях построения социального государства. Закон и Жизнь: Междунар. науч.-практ. правовой журнал «Legea єi viaюa»). 2015. № 2/3 (278). С. 3-6.

Тези наукових доповідей:

8.Борисова К. С. Правові стандарти житлових умов моряків. Міжнародно-правові проблеми сучасного торговельного мореплавства: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 12 грудня 2013 р.). м. Київ: Видавництво Ліра-К, 2014. Вип. 2. С. 177?184.

9.Борисова К.С. Актуальні проблеми категорії «бездомних осіб» як наслідок порушеного права на житло (за національним та міжнародним законодавством). Людина і закон: публічно-правовий вимір: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 2?3 жовтня 2015 р.). Дніпропетровськ: ГО «Правовий світ», 2015. С. 17-21.

10.Борисова К.С. Система заходів запобігання бездомності як гарантія забезпечення конституційного права на житло в Україні. «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів»: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 9?10 жовтня 2015р.). Київ: Центр правових наукових досліджень, 2015. С. 14?17.

SUMMARY

Borysova K.S. - Constitutional principles of ensuring the right to housing in Ukraine. On the right of the manuscript.

Dissertation for obtaining a scientific degree of Candidate of Sciences (Doctor of Philosophy), specialization 12.00.02 - constitutional law; municipal law (081 - Law). - V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2018.

This research is focused on the complex analysis of the constitutional principles of ensuring the right to housing in Ukraine, clarifying the distinctions of legal nature of constitutional right to housing, legislative consolidation of the right to housing on the domestic and international laws in Ukraine and in other foreign states, exploring legislative guarantees of ensuring the constitutional right to housing in Ukraine, studying of legislative guarantees of ensuring the constitutional right to housing in Ukraine. Thereupon, a number of scientific provisions, conclusions, proposals and recommendations for the legal protection of human rights and citizens in the aspect of the right to housing have been developed from the position of constitutional law.

The thesis examines the legal nature of the right to housing, norms of international and national legislation, and establishes that the constitutional right to housing is a subjective right. The above statement is confirmed by the fact that in Part 2 of Art. 19 of the Constitution of Ukraine stipulates that the norms of the Basic Law are rules of direct action. Appeal to the court to protect the constitutional rights and freedoms of a person and a citizen is guaranteed directly on the basis of the Constitution of Ukraine. The constitutional right to housing belongs to everyone from birth and is inalienable. The realization of this right requires the creation of appropriate conditions (guarantees and protection) from the state, which is due to socio-economic, political and other factors.

The author suggests understanding the concept of "constitutional right to housing" as subjective right of a person and a citizen, which, on the one hand, gives citizens the right to have a decent, safe, free from invasion of housing, on the other - obliges the state to take all appropriate measures to prevent homelessness and to prohibit forced eviction, to encourage all participants in the process of construction, reception and improvement of housing, as well as, in cases provided by law, to provide housing free of charge or at an affordable price for people in need of social services about protection

The following amendments to the Constitution of Ukraine are proposed: Part 2 of Art. 47 to be worded as follows: "The state creates conditions under which each person will have the opportunity to build housing, purchase it or lease it"; and part 3 of Art. 47 in such - "Citizens in need of social protection, housing is provided by the state and local governments free of charge or for a fee afforded to them in accordance with the law, unless otherwise provided by international legal agreements, the consent to be bound by which is provided by the Verkhovna Rada of Ukraine" .

The necessity of legislative consolidation of the notion of "persons in need of social protection" and their correlation with the concept of persons who are on the housing account of a dwelling from a housing stock of social and / or general purpose, the order of which is determined by the Housing Code of the USSR and the notion of persons who receive housing extraordinary, regardless of registration. It also requires the definition of a list of people in need of social protection and its consolidation in the legislation of Ukraine, for example, in the new Housing Code or a special law. The following list should be included: 1) veterans of war; 2) invalids of work, as well as invalids from childhood; 3) the families of those killed in the performance of public duties; 4) families with incomes below the officially established living wage; 5) persons who need improvement of living conditions; 6) persons who suffered as a result of the Chornobyl catastrophe; 7) persons who have merits before the state; 8) orphans and children deprived of parental care; 9) single mothers and parents with more than three children; 10) other persons specified in legal acts.

After analyzing the legal experience of securing the right to housing in the constitutions of such countries as Kazakhstan, Moldova, Portugal, Spain, Greece, Belarus, Turkmenistan, India, Japan, Canada and others, it is noted that there is a need to detail the responsibilities of public authorities and bodies of local self-government. In accordance with Part 2 of Art. 19 of the Constitution, bodies of state power and bodies of local self-government, their officials are obliged to act only on the basis, within the limits of authority and in the manner envisaged by the Constitution and laws of Ukraine. Therefore, we consider it expedient, using the experience of foreign countries, especially Portugal's example, to amend the Constitution of Ukraine or to include the following norm in the new Housing Code of Ukraine, where to disclose the content of the state's responsibilities in ensuring the constitutional right to housing and to put it as follows: "The state creates conditions under which each citizen will be able to build housing, buy it or rent it. Government agencies and local governments develop programs and strategies for implementing housing policies in accordance with the plans for urbanization and the general arrangement of territories, which must ensure the existence of the transport network and social infrastructure; monitor the suitability and availability of housing; stimulate the construction of economical and social housing; stimulate private housing, which is in the general interest, and provide access to the acquisition of their own housing and rental housing; stimulate and support initiatives of local communities and the population aimed at solving relevant housing problems, encourage the creation of housing cooperatives and individual housing construction; installment of rent, according to family income, and creation of conditions for own housing, etc. "

It has been established that according to international acts, the right to housing is a derivative of the right to an adequate standard of living, including, including the right to adequate housing. It is proposed to identify the following components of adequate housing: 1) Legislative consolidation of the right to housing and its guarantees: the right to provide it, the inviolability, the impossibility of unlawful deprivation of housing, free choice of place of residence, realization and protection; 2) the availability of housing and communal services, such as electricity, water, heating, sewage, etc., the presence of a developed transport system, educational institutions and medicine; 3) the affordable cost of housing and housing and communal services; 4) the conformity of housing with sanitary and hygienic and environmental requirements; 5) provision of state assistance to persons in need of social protection.

The system of constitutional and legal guarantees is investigated, and it is determined that it is made up of normative and legal and organizational-legal guarantees. It is proposed to supplement the classification of normative legal guarantees by the level of their prevalence: general and special. The first group consists of general guarantees of the constitutional order, which include the norms defining the state and social institutions enshrined in the Constitution of Ukraine and other legal acts of Ukraine, that is, provided by the provisions of Section 1 of the Constitution of Ukraine. The second group is the special guarantees provided by the second section of the Constitution of Ukraine and determine the scope, content, principles of the implementation of human rights and citizen.

The normative-legal guarantees of the constitutional right to housing must include normatively determined cost for living in temporary social housing, which carries out its activity on a paid basis. Since a social hotel is a means of protecting people from homelessness, it is important to set the cost of living at the legislative level, which will correspond to an amount not exceeding 25% of the minimum subsistence minimum and minimum wage. These changes should be reflected in the new Housing Code of Ukraine or the Standard Provision on a Social Hotel.

The author has supplemented and clarified the definition of organizational and legal guarantees of the constitutional right to housing and proposed to define them as statutory activities of bodies and officials of public authorities, enterprises, institutions, organizations of various forms of ownership, whose activities are aimed at ensuring the right to housing rights and citizens through the implementation the functions assigned to them.

The necessity of adopting the Law of Ukraine "On the Basic Principles of State Housing Policy", in which the following guarantees of the constitutional right to housing should be defined: a) a guarantee of sustainable development; b) guarantees of the provision of housing for those citizens who do not fall under the category of persons entitled to housing but have no financial capacity to solve the problem at their own expense.

The author proposes the definition of the concept of state housing policy as a system of normatively-established and organizational-secured state actions aimed at ensuring the right to adequate housing and the prevention of homelessness with a view to its gradual elimination.

The necessity of the legislative interpretation of the term "low cost" and its definition in percentage terms in accordance with the Law of Ukraine "On the subsistence minimum" is emphasized to provide the normative guarantee contained in Art. 1 of the Housing Code of the Ukrainian SSR and states that "the right to housing is also ensured by a low payment for an apartment and utilities".

It also proved the necessity to adopt the Law of Ukraine "On providing affordable housing in Ukraine", which regulates the concept of affordable housing, the principles of ensuring the right to affordable housing, the concept of state aid and its types, the list of persons who need social protection and have the right to state assistance in provision of affordable housing, measures for the implementation of affordable housing programs in Ukraine, the responsibility of developers, public authorities and local self-government bodies, their officials for actions or omissions, are obliged to provide citizens with affordable housing.

The definition of affordable housing as an adequate housing of low value, which is being constructed with the participation of the state, is proposed. It was established that the provision of the right to affordable housing is carried out on the following principles of its implementation: the consolidation and observance by the state of the constitutional rights and freedoms of man and citizen, their equality before the law; development and implementation of state housing policy programs; definition of the developer (customer) of such housing exclusively on a competitive basis; free provision to the developer (customer), which provides affordable housing, land plots, permits and approvals for such construction; construction by a developer (customer) of housing, which will have low cost; the timely delivery of trunk and other engineering networks to the boundary of the land plot where affordable housing is being constructed, by the owners of these networks.

The necessity of introduction of more effective mechanisms of ensuring the right to housing in Ukraine by means of amending the Art. 4 of the Law of Ukraine "On Public-Private Partnership" and to include the construction of affordable housing in Ukraine in the areas of public-private partnership.

Keywords: housing, right to housing, constitutional rights to housing, human and citizen right to housing, affordable housing, guarantees of constitutional right to housing, state housing policy.

Список публікацій здобувача за темою дисертації, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації: Статті у наукових фахових виданнях України:

1. Борисова К.С. Деякі проблемні аспекти конституційного права на житло за законодавством України. Науковий вісник Міжнародного Гуманітарного Університету: збірник наукових праць. Серія: «Юриспруденція». 2015. Т.1. Вип. 14. С. 46?50.

Статті у наукових фахових виданнях України, включених до міжнародних наукометричних баз даних:

2. Борисова К.С. Право на житло в системі конституційних прав людини і громадянина. Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2014. Вип. 63. С.81?85.

3. Антонов В.О., Борисова К.С. Конституційне право на житло учасників бойових дій як елемент правового статусу людини і громадянина. Юридичний науковий електронний журнал. 2015. №2. С.27?30. URL: http://lsej.org.ua/2_2015/8.pdf (дата звернення: 28.04.2018).

4. Борисова К.С. Деякі питання недержавних установ як організаційно-правових гарантій забезпечення конституційного права на житло. Науковий вісник Херсонського Державного Університету. Серія: «Юридичні науки». 2015. Т.1. Вип. 5. С. 59?62.

5. Борисова К.С. Порівняльно-правовий аналіз конституційного права на житло: досвід зарубіжних країн. Право і суспільство. 2015. Ч.2. №5. С. 3?8.

6. Борисова К.С. Актуальні питання гармонізації міжнародних стандартів права на житло в Україні. Право і суспільство. 2015. Ч.3. №6. С.58?63.

Стаття у науковому періодичному виданні іншої держави:

7. Екатерина Борисова. Гарантии конституционных прав и свобод человека и гражданина в условиях построения социального государства. Закон и Жизнь: Междунар. науч.-практ. правовой журнал «Legea єi viaюa»). 2015. № 2/3 (278). С. 3-6.

Тези наукових доповідей:

8.Борисова К. С. Правові стандарти житлових умов моряків. Міжнародно-правові проблеми сучасного торговельного мореплавства: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 12 грудня 2013 р.). м. Київ: Видавництво Ліра-К, 2014. Вип. 2. С. 177?184.

9.Борисова К.С. Актуальні проблеми категорії «бездомних осіб» як наслідок порушеного права на житло (за національним та міжнародним законодавством). Людина і закон: публічно-правовий вимір: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 2?3 жовтня 2015 р.). Дніпропетровськ: ГО «Правовий світ», 2015. С. 17-21.

10.Борисова К.С. Система заходів запобігання бездомності як гарантія забезпечення конституційного права на житло в Україні. «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів»: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 9?10 жовтня 2015р.). Київ: Центр правових наукових досліджень, 2015. С. 14?17.ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні засади конституційного права на житло в Україні

1.1 Поняття та юридична природа конституційного права на житло людини і громадянина

1.2 Законодавчі засади конституційного права на житло в Україні

1.3 Міжнародно-правові стандарти забезпечення права на житло людини і громадянина

1.4 Порівняльно-правові аспекти конституційного права на житло в зарубіжних країнах

Висновки до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. Гарантії забезпечення прав на житло в Україні

2.1 Нормативно-правові гарантії забезпечення конституційного права на житло в Україні

2.2 Організаційно-правові гарантії забезпечення конституційного права на житло в Україні

2.3 Проблеми і перспективи вдосконалення конституційно-правового забезпечення права на житло в Україні

Висновки до Розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

конституційне право громадянин житло

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Право на житло - є однією з первинних потреб людини, яка виникає з моменту її народження і зберігається протягом усього життя. Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, а держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Інститут соціально-економічних досліджень відносить необхідність внесення змін до житлової політики в один із основних державницьких пріоритетів України.

Сьогодні житло виконує функції місця відпочинку, ведення домашнього побуту, навчання, трудової діяльності, спілкування, споживання матеріальних і духовних благ, забезпечення комфортних умов для здорового існування та захисту від холоду, спеки, інших умов тощо.

Загальна декларації прав людини та Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, які ратифіковані Україною, встановлюють, що держава визнає право кожного на гідний життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг та житло і на неухильне поліпшення умов життя.

Україна також гарантує право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, виділяючи при цьому право кожного на житло в окрему статтю. Така позиція законодавця відповідає міжнародним стандартам, дотримуватись яких Україна зобов'язана як соціальна держава, вищою цінністю якої є людина, а Європейська соціальна хартія, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V від 14 вересня 2006 року є одним з основоположних міжнародних документів, що закріплюють механізм захисту соціальних прав людини. Так, у ст. 31 визначено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на житло держава зобов'язується вживати заходів, спрямованих на сприяння доступу до житла належного рівня; запобігання бездомності та її скорочення з метою її поступової ліквідації; встановлення на житло цін, доступних для малозабезпечених осіб.

Хоча, ратифіковані тільки ті положення Хартії, де сторони ставлять за мету своєї політики створення умов, що забезпечують ефективне здійснення права кожної людини на житло. На жаль, Україна не прийняла на себе зобов'язання пункту 3 ст. 31 частини ІІ Хартії щодо встановлення на житло цін, доступних для малозабезпечених осіб, що відображає недостатній рівень соціального розвитку України і вказує на проблеми, які належить вирішити в майбутньому.

Право на житло людини і громадянина є комплексною та багатоаспектною проблемою, яка досліджується з позиції різних галузей права, таких як цивільне, адміністративне, житлове тощо. Проте, комплексний аналіз цього поняття з позиції саме конституційного права за часів незалежної України був проведений вперше.

Право громадян на житло у галузі конституційного права досліджується у зв'язку з послідовним його закріпленням, починаючи з 1977 року, в Конституціях СРСР, УРСР та дотепер, в Конституції України.

Порівняно з радянським періодом роль держави в реалізації громадянами конституційного права на житло помітно трансформувалася, і воно вже перестає зводитися, переважно, до безоплатного отримання особою житла у державному житловому фонді. На сьогодні житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату лише громадянам, які потребують соціального захисту відповідно до закону.

Забезпечити доступність житла, розвиток поселень і територій виключно на засадах комплексного планування та управління за участю громадськості є одними із стратегічних завдань України, яке визначене відповідно до адаптованих Цілей Сталого Розвитку до 2030 року ООН.

Конституційне право на житло людини є суб'єктивним правом, тобто реальною можливістю індивіда. Проте проголошення цього права є лише першим кроком. Для того, щоб воно було забезпечене кожному, необхідно, щоб існували гарантії його забезпечення в реальному житті. Разом з цим гарантованість прав і свобод в цілому, а також гарантованість права людини і громадянина на житло є однією із глобальних проблем сучасності.

Теоретичною основою для проведення дослідження послужили роботи відомих українських вчених у галузі конституційного, муніципального права а також теорії держави і права, а саме: Л.К. Байрачної, Ю.Г. Барабаша, Ю.М. Бисаги, Ю.Ю. Бисаги, Д.М. Бєлова, В.Ф. Годованця, Ю.В. Данилюка, І.І. Дахової, О.В. Зайчука, В.В. Копєйчикова, А.Ю. Олійника, Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко, В.Ф. Погорілка, Х.В. Приходько, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюка, О.В. Совгирі, Т.І. Тарахонич, В.Я. Тація, Ю.М. Тодики, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицького, М.В. Цвіка, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка, П.П. Шляхтуна та ін.

Окремі аспекти зазначеної проблеми висвітлювали такі вчені, як Ю.І. Зіоменко, С.М. Корнєєв, Й.Б. Марткович, К.І. Манаєв, Т.І. Погодіна, Н.М. Рябцовська, П.І. Сєдугін, М.Н. Сібілєв та ін.

У сучасних умовах питання конституційного права громадян на житло досліджували у свої працях такі зарубіжні вчені, як К.В. Бадулін, Є.В. Богданов, Т.П. Водкіна, М.О. Долгошеєв, Л.В. Малюкова, М.Ю. Матінська, Л.М. Пчелінцева, П.В. Саприкін, В.Р. Скрипко, Б.Є. Стрельцин, І.А. Фаршатов та ін.

Українськими вченими право на житло розглядалося з точки зору цивільного права Є.О. Мічуріним «Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло» (2000 р.) [204], Т.Р. Федосеєвою «Право громадян на житло у фонді соціального призначення» (2003 р.) [372], Л.Г. Лічман «Судовий захист прав і інтересів членів сім'ї власника жилого приміщення» (2005 р.) [181], М.К. Галянтич «Приватноправові засади реалізації житлових прав громадян в Україні» (2008 р.) [44] , О.Є. Аврамовою «Позбавлнення суб'єктивного права на житло» (2008 р.) [1] , Н.О. Горобець «Право на недоторканість житла: цивільно-правовий аспект» (2010 р.) [51] , Ю.С. Лепех «Адміністративно-правовий захист права на житло в Україні» (2014 р.) [173], Ю.О. Балюк «Житло як об'єкт права спільної власності фізичних осіб» (2015 р.) [11], Є.О. Конюхова «Договір соціального найму (оренди) житла за законодавством України» (2016 р.) [164], М.В. Бернацький «Житло як об'єкт права власності» (2016 р.) [15] та іншими.

Право на житло, з позиції конституційного права, розглядалось вченими О.В. Козир «Конституційне право особи на недоторканність житла» (2011р.) [99] та А.Ю. Бідняжевською «Конституційне право на недоторканність житла людини і громадянина та його забезпечення правоохоронними органами в Україні» (2012 р.) [17]. З точки зору адміністративного і фінансового права питання права на житло розглядалось у роботах С.П. Пасіки «Адміністративно-правовое регулювання соціального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» (2011 р.) [219], Л.О. Мойсей «Адміністративно-правові аспекти реалізації конституційного права військовослужбовців на житло (2016 р.) [205]. Значний вплив на дисертаційне дослідження виявили праці українських вчених Т.М. Заворотченко, О.А. Михайлюка, Е.Є. Решушевського, які розглядали питання гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлено тим, що по-перше, українськими вченими право на житло досліджувалось лише з позицій цивільного, адміністративного, кримінального права, права соціального забезпечення; по-друге, питання, що розглядались в цих роботах, висвітлювали лише окремі складові права на житло, такі як право на недоторканність житла, на вільний вибір місця проживання, право володіння, користування та розпорядження житлом відповідно до цивільних договорів тощо; по-третє, викладені в працях висновки щодо права на житло потребують переосмислення через призму сучасних умов. Враховуючи вищесказане, вважаємо за доцільне проведення комплексного дослідження права на житло з позиції конституційного права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводиться як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема, теми «Держава і громадянське суспільство: конституційно-правові засади взаємодії» (номер державної реєстрації 0114U003871).

Мета і завдання. Метою дисертаційного дослідження є визначення змісту та юридичної природи конституційного права людини і громадянина на житло, аналіз конституційних гарантій його забезпечення, розробка основних напрямів вдосконалення правового регламентування цього права.

Мета дослідження зумовлена виокремленням та розв'язанням таких основних завдань:

? узагальнити підходи до визначення поняття конституційного права на житло та його юридичної природи;

? розкрити зміст нормативно-правових актів, які регламентують забезпечення конституційного права на житло в України;

? здійснити порівняльно-правовий моніторинг міжнародних стандартів забезпечення конституційного права на житло;

? визначити особливості конституційного права на житло в конституціях зарубіжних країн та сформувати пропозиції щодо внесення змін до Конституції України та інших нормативно-правових актів;

? охарактеризувати систему гарантій забезпечення конституційного права на житло в Україні та здійснити аналіз нормативно-правових гарантій забезпечення конституційного права на житло в Україні;

? здійснити аналіз організаційно-правових гарантій забезпечення конституційного права на житло в Україні;

? сформулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства відносно правового забезпечення конституційного права на житло в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі забезпечення права на житло в Україні.

Предмет дослідження є конституційні засади забезпечення права на житло людини і громадянина в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу досліджень складає система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечують об'єктивний аналіз досліджуваного предмету.

З урахуванням мети і завдань теми дослідження автор застосовує діалектичний метод для дослідження правової природи конституційного права на житло людини і громадянина, його місця в системі конституційних прав і свобод людини в Україні, гарантії забезпечення конституційного права на житло в сучасній Україні та їх взаємозв'язок з відповідними обов'язками держави (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2).

Історичний метод використано для з'ясування процесу становлення конституційного права на житло в національній правовій системі та на міжнародно-правовому рівні (підрозділ 1.1, 1.2, 1.3).

Формально-юридичний метод використано під час дослідження тексту Конституції та законодавства України, інших держав, міжнародних актів, пов'язаних із забезпеченням конституційного права на житло (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3).

Аналіз спільних та відмінних положень права на житло в конституціях зарубіжних країн, а також в міжнародних актах з прав людини здійснювався за допомогою порівняльно-правового методу (підрозділи 1.3, 1.4).

Метод прогнозування надав можливість сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регулює питання забезпечення конституційного права на житло в Україні (підрозділ 2.3).

Лінгвістичний метод використано при з'ясуванні змісту низки термінів, зокрема, таких як «конституційне право на житло», «організаційно-правові гарантії», «державна житлова політика», «доступне житло» тощо (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 2.3).

За допомогою методу системного аналізу було з'ясовано місце конституційного права у системі прав людини і громадянина, а також систему гарантій його забезпечення (підрозділи 1.1, 2.1).

Статистичний метод надав можливість проаналізувати офіційні звіти щодо рівня життя, виконання програм будівництва та забезпечення житлом в Україні та світі тощо (підрозділ 2.2).

Основні висновки, положення та результати наукового дослідження ґрунтуються на аналізі засад чинної Конституції України, конституцій деяких країн світу, чинного законодавства України та зарубіжних держав, міжнародних правових актів, рішень Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, адміністративних судів України, юридичної наукової літератури, аналітичних та статистичних матеріалів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є одним з перших комплексних досліджень у вітчизняній науці конституційного права, в якому здійснено аналіз теоретичних та практичних проблем конституційно-правового забезпечення права людини і громадянина на житло та його гарантій в Україні.

У роботі сформована низка нових теоретичних положень, висновків та науково-практичних рекомендацій, зокрема:

вперше:

? обґрунтовано визначення поняття «державної житлової політики» як системи впорядкованих та узгоджених між собою дій держави, спрямованих на забезпечення права на достатнє житло та запобігання бездомності з метою її поступової ліквідації;

? визначено перелік «осіб, що потребують соціального захисту» та запропоновано закріпити його в новому Житловому Кодексі або спеціальному законі;

? доведена доцільність законодавчого визначення доступного житла, як достатнього житла невисокої вартості, що будується за участі держави, та визначено засади забезпечення права на доступне житло;

удосконалено:

? визначення поняття «конституційне право на житло» як суб'єктивного права людини і громадянина, яке, з одного боку, надає громадянам можливість мати гідне, достатнє, безпечне, вільне від вторгнення житло, з іншого - зобов'язує державу вживати всіх належних заходів щодо запобігання бездомності, забороні примусового виселення, сприяти усім учасникам процесу щодо будівництва, отримання та благоустрою житла, а також у передбачених законом випадках надавати житло безоплатно або за доступну ціну для осіб, які потребують соціально захисту;

? критерії класифікації нормативно-правових гарантій за рівнем їх поширеності на: загальні (гарантії конституційного ладу) і спеціальні (передбачені другим розділом Конституції України, які визначають обсяг, зміст, засади реалізації прав людини і громадянина);

? запропоновано внести зміни до Конституції України в частині 2 ст. 47 та уточнити обов'язок держави в особі державних органів та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення конституційного права на житло на основі аналізу конституцій таких країн, як Казахстан, Молдова, Португалія, Іспанія, Греція, Білорусь, Туркменістан, Індія, Японія, Канада та інших;

? визначення поняття організаційно-правових гарантій забезпечення конституційного права на житло та наукові підходи щодо їх класифікації;

дістало подальшого розвитку:

? аксіологічна концепція конституційного права на житло, в основі якої покладено розуміння житла як фундаментальної цінності, що детермінує рівень та якість життя людини;

? положення про особливості складових достатнього житла, до яких віднесено: 1) законодавче закріплення права на житло та його гарантій: право на його недоторканність, неможливість протиправного позбавлення житла, вільний вибір місця проживання, реалізацію та захист; 2) наявність житлово-комунальних послуг, таких як електроенергія, водопостачання, опалення, каналізація тощо, наявність розвиненої транспортної системи, закладів освіти та медицини; 3) доступна вартість житла та житлово-комунальних послуг; 3) відповідність житла санітарно-гігієнічним та екологічним вимогам; 4) надання державної допомоги особам, які потребують соціального захисту;

? телеологічна концепція державної житлової політики, в основі якої покладена трансформація її сутності, змісту та функціональної спрямованості в сучасних умовах;

? пропозиції щодо нормативного врегулювання положень доступного житла в Україні шляхом прийняття Закону України «Про забезпечення доступним житлом в Україні», в якому визначені поняття доступного житла, засади забезпечення права на доступне житло, поняття державної допомоги та її види, перелік осіб, які потребують соціального захисту та мають право на державну допомогу у забезпеченні доступним житлом, заходи з реалізації програм доступного житла в Україні, відповідальність забудовників, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб за дії чи бездіяльність, пов'язані із забезпечення громадян доступним житлом.

...