Кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України Львівський державний університет внутрішніх справ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

РОМАНЮК ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ

Спеціальність - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право Галузь знань 081 «Право»

Дисертація

Кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

І.М. Романюк

Науковий керівник Марін Олександр Костянтинович, кандидат юридичних наук, доцент

Львів - 2018



АНОТАЦІЯ

Романюк І. М. Кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» (081 - Право). - Львівський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, Львів, 2018.

Дисертація присвячена кримінально-правовій характеристиці злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. Розкрито стан дослідження кримінально-правової характеристики складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. Відтак констатується, що категорія «кримінально-правова характеристика» є однією з фундаментальних категорій кримінального права. З'ясування змісту цього поняття має важливе значення для повної та об'єктивної характеристики злочину, а також визначення меж і сфери дії кримінального права.

Узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблематики дало змогу виокремити низку теоретичних і практичних проблем щодо з'ясування: ознак та змісту поняття «злочини, що посягають на інтелектуальну власність»; об'єктивних ознак складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема: 1) особливості родового об'єкта складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, а отже, розміщення відповідних кримінально-правових норм у КК України; 2) предмета злочинів у сфері інтелектуальної власності; 3) суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків як ознак об'єктивної сторони злочинів у сфері інтелектуальної власності; суб'єктивних ознак складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема доцільності застосування кримінально- правових заходів щодо юридичних осіб у разі вчинення уповноваженими особами злочинів, що посягають на інтелектуальну власність; встановлення спеціального суб'єкта; вини та її форми, а також мети та мотиву при вчиненні злочинів у сфері інтелектуальної власності; кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність.

Під час розгляду ґенези становлення та розвитку законодавства щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності зазначено, що історичний розвиток законодавства, зокрема кримінального, тенденції його становлення в історичній ретроспективі зумовили сучасне розуміння права інтелектуальної власності та формування кримінального законодавства, що забезпечує його охорону. Встановлено, що виникнення такої охорони на кожному історичному проміжку часу обумовлювалось роллю та об'єктивною цінністю інтелектуальної власності для суспільства. Допоки інтелектуальна власність не стала предметом ринку, посягання на неї були відсутні, а отже, не було й об'єктивної потреби у її кримінально-правовій охороні.

З'ясовано ознаки та зміст поняття злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Вказано, що злочинам, які посягають на інтелектуальну власність, притаманна низка ознак, з-поміж яких: суспільна небезпечність, кримінальна протиправність, винність, наявність майнової шкоди.

Вивчено зарубіжний досвід кримінально-правової охорони інтелектуальної власності. Акцентовано, що у деяких державах кримінальне законодавство, що передбачає відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, виділено не лише в окремій главі кримінального кодексу, а й в окремому правовому акті, що сприяє якнайповнішій охороні вказаних прав. З огляду на це, зроблено висновок про доцільність розгляду питання щодо віднесення усіх норм, які передбачають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, до окремого розділу, що є найбільш прийнятним для України.

Проаналізовано юридичний склад злочинів, що посягають на інтелектуальну власність (об'єкти складів цих злочинів, об'єктивні сторони, суб'єкти складів злочинів та їх суб'єктивні сторони).

Зроблено висновок, що об'єкт складів злочинів, передбачених ст. ст. 176, 177, 229 КК України, містить деякі спільні ознаки:

їх родовим об'єктом є правовідносини, які складаються у процесі реалізації права інтелектуальної власності;

предметом цих злочинів є окремі об'єкти права інтелектуальної власності.

З огляду на це, зауважено, що окрема група злочинів, а саме ті, юридичні склади яких містяться у ст. ст. 176, 177 та 229 КК України, посягають на відносини інтелектуальної власності, і їх родовим об'єктом є правовідносини, змістом яких є право інтелектуальної власності, що дає підстави для висновку про доцільність розміщення їх в окремій главі КК України.

Отже, логічним визначенням поняття об'єктивної сторони складу злочину загалом та тих, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема, яке у повному обсязі відображатиме її реальний зміст, може бути таке: об'єктивна сторона злочину - це система передбачених кримінальним законом зовнішніх ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об'єкти кримінально-правової охорони, а також характеризують зовнішню сторону посягання особи на суспільні відносини та є предметом її суб'єктивної оцінки.

Зазначено, що суб'єктом злочину проти інтелектуальної власності може бути фізична особа, яка досягла певного, встановленого законодавством, мінімального віку. Оскільки у ч. 2 ст. 22 КК України не передбачено, що за злочини проти інтелектуальної власності кримінальна відповідальність настає з чотирнадцятирічного віку, то відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України, за загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

Наголошено, що з-поміж підстав для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру вчинення злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, відсутні. Натомість, як вважає автор, такі злочини доцільно внести до переліку ст. 96-3 КК України.

Аналіз юридичної літератури, судової практики дав змогу зробити висновок, що злочини у сфері інтелектуальної власності не можуть бути вчинені з необережності, а тільки умисно.

Мета, яку переслідують винні при вчиненні злочину, практично за усіма справами - це користь, нажива, а мотиви різні. В одних випадках - це скрутне матеріальне становище, життєві обставини, неможливість знайти іншу роботу, в інших - бажання швидко і без надзусиль заробити значні гроші.

Окреме місце відведено кваліфікованим та особливо кваліфікованим складам злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Зазначено, що кваліфікуючими ознаками злочинів, передбаченими ст.ст. 176, 177, 229 КК України є: вчинення злочину повторно (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177, 229); (вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177 та 229); вчинення злочину, що завдав матеріальної шкоди у великому розмірі (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину, що завдав матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229).

З огляду на наявність ідентичних кваліфікуючих ознак, зроблено висновок про те, що за своєю природою злочини, що посягають на інтелектуальну власність, передбачені ст.ст. 176, 177, 229 КК України є однаковими.

З'ясовано проблеми застосування та напрями вдосконалення кримінально- правових норм, які передбачають відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність. З цією метою виокремлено проблеми кваліфікації злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, та окреслено напрями удосконалення законодавства, що регламентує кримінальну відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність.

Ключові слова: кримінально-правова характеристика; злочин; склад злочину; інтелектуальна власність; злочини, що посягають на інтелектуальну власність; кримінальна відповідальність.

Romanyuk I. M. The criminal characteristic of crimes that encroach on intellectual property in Ukraine. - Qualifying scientific work on the rights of manuscripts.

Dissertation for obtaining a scientific degree of a candidate of legal sciences (Doctor of Philosophy) in speciality 12.00.08 «Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law» (081 - Law). - Lviv State University of Internal Affairs of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Lviv, 2018.

The dissertation is devoted to the criminal description of crimes that encroach on intellectual property in Ukraine. The state of the study of the criminal characterization of the crimes components, that encroach on intellectual property in Ukraine is detected. Simultaneously it is noted, that the category «criminal characteristic» is one of the main categories of criminal law. Clarification of the content of this concept is important for the complete and objective characterization of the crime, as well as the definition of the scope and sphere of criminal law.

It is emphasized that generalization of scientific sources from the studied problem has allowed to allocate a number of theoretical and practical problems connected with elucidation: the features and contents of the concept of «crimes that encroach on intellectual property»; objective features of the crimes components that encroach on intellectual property, in particular: 1) peculiarities of the generic object of crimes components that encroach on intellectual property, and, consequently, the location of the relevant criminal law provisions in the Criminal Code of Ukraine; 2) the subject of crimes in the field of intellectual property; 3) socially dangerous act and socially dangerous consequences as a signs of the objective aspect of crimes in the field of intellectual property; subjective features of the crimes components that encroach on intellectual property, in particular the expediency of applying criminal legal measures to legal entities in the case of committing by their authorized persons of the crimes that encroach on intellectual property; installation of a special subject; guilt and its forms, as well as the purpose and motive of the crime in the field of intellectual property; aggravated and extremely serious crimes components that encroach on intellectual property.

During consideration of the emergence and development of legislation concerning criminal protection of intellectual property, it is noted that the historical development of legislation, in particular criminal, the tendencies of its formation in historical retrospect leads to a modern understanding of the right of intellectual property and the formation of a criminal legislation that ensures its protection. It has been established that the emergence of such protection at each historical interval of time is conditioned by the role and objective value of intellectual property for society. At a time when intellectual property has not yet become the subject of the market, there was no encroachment on it, and therefore there was no objective need for its criminal protection.

The features and contents of the concept of crimes that encroach on intellectual property are found out. It is noted, that the crimes that encroach on intellectual property are inherent in a number of features, among which: social danger, criminal wrongdoing, guiltiness, existence of property damage.

The foreign experience of criminal protection of intellectual property has been studied. It is emphasized that in a number of states criminal legislation, which provides for liability for violation of intellectual property rights, is allocated not only in a separate section of the criminal code, but also in a separate legal act, which promotes the maximum full protection of these rights. Taking into account the above-mentioned, it is concluded that it is expedient to consider the issue of referring all norms, that imply responsibility for violation of intellectual property in a separate section, that is most suitable for Ukraine.

The legal crimes components, that encroach on intellectual property (objects of the crimes components, objective parties, subjects of crimes components and their subjective aspects) are analyzed.

It is concluded that the object of the crimes components, provided in Art. 176, 177, 229 of the Criminal Code of Ukraine, contains some common features:

their generic object is the legal relationship which is formed in the process of realization of the right of intellectual property;

the subject of these crimes are separate objects of intellectual property rights.

Taking into account the above-mentioned, it is noted that a separate group of crimes, namely those whose legal compositions is contained in Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine, encroach on the relations of intellectual property, and their generic object is a legal relationship, the content of which is the right of intellectual property, which gives grounds for concluding that it is expedient to place them in a separate chapter of the Criminal Code of Ukraine.

It is concluded, that the logical definition of the notion of the objective side of the crime as a whole and those that encroach on intellectual property in particular, which fully reflects its real meaning, may be as follows: the objective side of the crime is the system of external attributes provided by the criminal law, which characterize the external manifestation of a socially dangerous act that infringes upon the objects of criminal protection, as well as characterizes the external aspect of the person's encroachment on social relations and is the subject of its subjective assessment.

It is noted, that the subject of a crime against intellectual property may be an individual, who has reached a certain minimum age, established by the legislation . As in Part 2 of Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine is not provided that criminal liability for crimes against intellectual property comes from the age of fourteen, then according to Part 1 of Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine, persons who have reached the age of sixteen before the commission of the crime are subjects of criminal liability, according to general rule.

It is emphasized that there are no grounds for applying to legal entity criminal character measures committing crimes, which encroach on intellectual property. Instead, the author believes, that such crimes should be included in the list of Art. 96-3 of the Criminal Code of Ukraine.

An analysis of legal literature and jurisprudence has allowed to conclude, that crimes in the area of intellectual property can not be committed carelessly, but only intentionally.

The purpose that is pursued by guilty in committing a crime in virtually all cases is a benefit, enrichment, and motives are different. In some cases, this is a difficult financial situation, life circumstances, the inability to find another job, in other cases - it is a desire to quickly and easily earn a lot of money.

A special place is dedicated to aggravated and extremely serious crimes components, that encroach on intellectual property. It is noted that qualifying features of crimes provided in Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine are: committing a crime repeatedly (Part 2 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine); (committing of a crime by a group of persons under the previous agreement (Part 2 of Articles 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime that has caused material damage to a large extent (Part 2 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime by official using the official position (Part 3 of Articles 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing an offense by an organized group (Part 3 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime that has caused material damage in especially large scale (Part 3 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine).

Considering the presence of identical qualifying features, it is concluded that by their nature crimes that encroach on intellectual property are provided for by Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine are the same.

It is revealed the problems of application and directions of perfection of criminal provisions which imply responsibility for crimes which encroach on intellectual property. For this purpose, the problems of qualification of crimes which encroach on intellectual property are identified and the directions of improvement of the legislation which regulates criminal responsibility for offenses that encroach on intellectual property are outlined.

Key words: criminal characteristic; crime; crime composition; intellectual property; offenses that encroach on intellectual property; criminal liability.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Романюк І. М. Правова природа інтелектуальної власності як об'єкта кримінально-правової охорони / І. М. Романюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - Вип. 3. - С. 1-10.

Романюк І. М. Вітчизняне законодавство у сфері кримінально- правового захисту інтелектуальної власності / І. М. Романюк // Митна справа. - 2010. - № 4 (70). - Ч. 2. - С. 73-77.

Романюк І. М. Етапи становлення системи охорони права інтелектуальної власності / І. М. Романюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - Львів: ЛьвДУВС, 2011. - Вип. 2. - С. 213-222.

Романюк І. М. Теоретико-методологічні підходи щодо кримінально- правової характеристики посягань на інтелектуальну власність / І. М. Романюк // Митна справа. - 2013. - Спец. випуск. - С. 235-240.

Романюк И. Н. Криминальная ответственность за нарушения авторских и смежных прав / И. Н. Романюк // Современные проблемы науки и образования. - 2014. - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.science- education.ru/113.

Романюк І. М. Інтелектуальна власність: кримінально-правові аспекти дослідження / І. М. Романюк // Наукові записки Львівського університету бізнесу і права: зб. наук. праць з юридичних наук. - 2016. - Вип. 15. - С. 119-124.

Романюк І. М. Інтелектуальна власність: кримінально-правові аспекти дослідження / І. М. Романюк // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Юридичні науки». - 2017. - № 876. - С. 284-289 (наукометрична база Index Copernicus).

Романюк І. М. Поняття інтелектуальної власності та необхідність її захисту / І. М. Романюк // Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти: тези Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Львів, 15 травня 2008 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - С. 269-271.

Романюк І. М. Становлення та розвиток законодавства України про інтелектуальну власність / І. М. Романюк // Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність): матеріали круглого столу (м. Львів, 22 травня 2009 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 215-218.

Романюк І. М. Інтелектуальна власність як об'єкт кримінально- правової охорони / І. М. Романюк // Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти: тези доповідей учасників круглого столу (м. Львів, 22 травня 2009 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 156-159.

Романюк І. М. Кримінально-правова охорона інтелектуальної власності в Україні / І. М. Романюк // Теоретичні та філософсько-правові аспекти державотворення та правотворення в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 14 травня 2010 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - С. 196-198.

Романюк І. Кримінально-правова охорона об'єктів авторського і суміжних прав / І. Романюк // Адміністративне право і процес: проблеми та перспективи розвитку: зб. тез доповідей Першого науково-практичного круглого столу (м. Львів, 29 лютого 2016 р.). - Львів: ПП «Леся», 2016. - С. 65-68.

LIST OF WORKS PUBLISHED BY THE AUTHOR ON THE TOPIC OF THE DISSERTATION

Romanyuk I. M. Legal nature of intellectual property as an object of criminal law protection // I. M. Romanyuk // Scientific herald of Lviv State University of Internal Affairs. Legal series. Collection of scientific works. - Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 2009. - Vol. 3. - Pp. 1-10 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Domestic legislation in the field of criminal legal protection of intellectual property / I. M. Romanyuk // Customs Affairs. - 2010. - № 4 (70). - Part. 2. - Pp. 73-77 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Stages of formation of the system of protection of intellectual property rights /I. M Romanyuk // Scientific herald of Lviv State University of Internal Affairs. Legal series. Collection of scientific works. - Lviv: LSUFA, 2011. - Vol. 2. - Pp. 213-222 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Theoretical and methodological approaches to the criminal and legal characterization of encroachments on intellectual property / I. M. Romanyuk // Customs Affairs. - 2013. - Special issue. - Pp. 235-240 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Criminal responsibility for violations of copyright and related rights / I. M. Romanyuk // Modern problems of science and education. - 2014. - № 2. URL: http://www.science-education.ru/113 (In Russian).

Romanyuk I. M. Intellectual property: criminal and legal aspects of

research / I. M. Romanyuk // Scientific notes of Lviv University of Business and Law. Collection of scientific works from legal sciences. - 2016. - Vol. 15. - Pp. 119-124 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Intellectual property: criminal and legal aspects of

research / I. M. Romanyuk // Herald of Lviv Polytechnic National University. Series. Legal sciences. - 2017. - № 876. - Pp. 284-289 (science-based base Index Copernicus).

Romanyuk I. M. The concept of intellectual property and the need for its protection / I. M. Romanyuk // Interaction of citizens and law enforcement bodies in the context of the formation of a law-bound state: legal, historical, philosophical and psychological aspects: theses of the All Ukrainian scientific and practical conference (May 15, 2008). - Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 2008. - Pp. 269-271 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Formation and development of Ukrainian legislation on intellectual property / I. M. Romanyuk // Problems of state-building and law-making in Ukraine (in the context of comparative law and the right to privacy): materials of the round table (Lviv, May 22, 2009). Ministry of Internal Affairs of Ukraine; Lviv State University of Internal Affairs. - Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 2009. - Pp. 215-218 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Intellectual property as an object of criminal legal protection / I. M. Romanyuk // Comparative Law: general-purpose and industrial aspects: theses of the round table participants' reports (Lviv, May 22, 2009). Ministry of Internal Affairs of Ukraine; Lviv State University of Internal Affairs. - Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 2009. - Pp. 156-159 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Criminally legal protection of intellectual property in Ukraine / I. M. Romanyuk // Theoretical, philosophical and legal aspects of statebuilding and law-making in Ukraine: materials of the international scientific and practical conference (Lviv, May 14, 2010). Lviv State University of Internal Affairs. - Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 2010. - Pp. 196-198 (In Ukrainian).

Romanyuk I. M. Criminal law protection of objects of copyright and related rights / I. M. Romanyuk // Administrative law and process: problems and prospects of development: collection of thesis of the first scientific and practical round table reports (Lviv, February 29, 2016). - Lviv: private enterprise «Lesya», 2016. - Pp. 65-68 (In Ukrainian).



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

1.1 Стан дослідження питань кримінально-правової характеристики складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні

1.2 Ґенеза становлення та розвитку законодавства щодо кримінально- правової охорони інтелектуальної власності

1.3 Зарубіжний досвід кримінально-правової охорони інтелектуальної власності

РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

2.1 Об'єкти складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність

2.2 Ознаки об'єктивної сторони складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність

2.3 Ознаки суб'єктів складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ, ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

3.1 Проблеми кваліфікації злочинів, що посягають на інтелектуальну власність

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ



ВСТУП

Актуальність теми. Суспільство створює умови для розвитку науки, культури і техніки, а вагомим чинником для реалізації цих умов є правова основа. Так, ст. 54 Конституції України гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Реалізація права інтелектуальної власності та його захист є одним із основних напрямів державної політики України з питань національної безпеки, визначених Законом України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. Окрім цього, в Україні для належного захисту права інтелектуальної власності створено законодавчу базу, низку законів про інтелектуальну, творчу діяльність та інші підзаконні акти. Однак сама система охорони права інтелектуальної власності не позбавлена низки істотних недоліків, суперечливих положень, окремих неузгодженостей та прогалин. Тому одним із фундаментальних способів захисту права інтелектуальної власності є кримінально-правовий. Кримінальна відповідальність за посягання на інтелектуальну власність передбачена у ст.ст. 176, 177, 229 КК України.

Дослідженню процесів становлення кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності та кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, у вітчизняній юридичній науці приділяли увагу такі українські вчені: Г Андрощук, П. Андрушко, П. Берзін, М. Братасюк,

Гулкевич, Н. Гуторова, О. Дудоров, В. Жаров, А. Коваль, С. Лихова, В Мельник, О. Мельник, А. Нерсесян, В. Паламарчук, О. Радутний, О. Святоцький, О. Супрун, О. Тропін, В. Харченко та інші. З-поміж зарубіжних науковців, які досліджують проблеми інтелектуальної власності, можна назвати Л. Бентлі, Т. Волкова, Ю. Громова, В. Дозорцева, М. Коршунова, Б. Шермана та інших.

Методологічну основу дослідження становлять праці і українських, і зарубіжних учених із різних галузей юридичної науки, з-поміж яких:

Алексєєв, В. Грищук, О. Грищук, М. Гуренко-Вайцман, М. Микієвич, М. Кельман, Д. Керімов, М. Козюбра, С. Комаров, А. Коренєв, М. Костицький, В. Кудрявцев, В. Лемак, В. Макарчук, В. Навроцький, В. Нор, В. Ортинський, П. Рабінович, Ю. Римаренко, С. Сливка, О. Скакун, В. Тацій, В. Титов, Р. Халфіна, В. Шакун, І. Шутак та інші.

Попри чималу кількість наукових праць і розробок у сфері охорони прав інтелектуальної власності, теоретичні проблеми їх кримінально-правової характеристики є досі недостатньо вивченими.

Водночас і на практиці виникають труднощі із застосуванням норм, які забезпечують охорону інтелектуальної власності. Це обумовлено їх складною законодавчою конструкцією і наявністю у диспозиціях ст.ст. 176, 177, 229 КК України оцінних ознак та посилань на інші закони і нормативні акти.

Отже, ситуація, яка склалася у законодавстві, науці та правозастосовній практиці, засвідчує необхідність та своєчасність комплексного дослідження проблем кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане на кафедрі кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - здійснити комплексну кримінально-правову характеристику злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, та сформулювати пропозиції, рекомендації щодо вдосконалення кримінально-правового захисту права інтелектуальної власності.

Відповідно до мети окреслено такі задачі дослідження:

з'ясувати стан розробки питань кримінально-правової характеристики посягань на інтелектуальну власність у кримінально-правовій літературі;

проаналізувати становлення та розвиток кримінально-правової охорони інтелектуальної власності;

з'ясувати ознаки та поняття злочинів, що посягають на інтелектуальну власність;

дослідити регламентацію посягань на інтелектуальну власність за кримінальним законодавством зарубіжних держав;

проаналізувати об'єктивні ознаки складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність;

встановити суб'єктивні ознаки складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність;

проаналізувати кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади злочинів, що посягають на інтелектуальну власність.

встановити правила кваліфікації злочинів, що посягають на інтелектуальну власність;

запропонувати напрями удосконалення кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність.

Об'єктом дослідження є правові відносини, що виникають у сфері кримінально-правової охорони інтелектуальної власності в Україні.

Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні.

Методи дослідження застосовано з огляду на мету і задачі дисертаційної роботи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Головним у цій системі постає діалектичний метод, що сприяв розгляду і дослідженню проблеми у рамках її соціального змісту та юридичної форми і здійсненню системного аналізу кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.3). Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дали змогу розглянути питання кримінально-правової охорони інтелектуальної власності України, проаналізувати ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони посягань на інтелектуальну власність (підрозділи 1.5, 2.2, 2.4). Використання соціологічного та статистичного методів сприяло узагальненню юридичної практики, аналізу емпіричної інформації у межах теми дисертації (підрозділи 1.3, 1.5, 2.1, 2.4). Історико-правовий метод застосовувався для вивчення ґенези становлення та розвитку законодавства щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності, узагальнення досвіду захисту права інтелектуальної власності у державах-учасницях Європейського Союзу та інших зарубіжних державах (підрозділи 1.1, 1.2, 1.6). За допомогою формально-юридичного методу досліджено зміст правових норм, які передбачають кримінальну відповідальність за порушення права інтелектуальної власності, сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення (підрозділи 1.4, 1.5, 2.1, 2.3).

Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинне кримінальне і цивільне законодавство України. Науково-теоретичною - наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених із питань кримінального права, логіки, філософії, енциклопедично-довідкова література та законодавство деяких іноземних держав. У роботі проаналізовано постанови Пленуму Верховного Суду України.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність державних органів щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності, узагальнення результатів їх практичної діяльності, довідкові видання, матеріали опитування (75 респондентів - співробітників органів прокуратури та слідчого управління ГУМВС України у Львівській області), а також судова практика та кримінальні провадження за злочинами, що посягають на інтелектуальну власність.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є самостійною завершеною роботою, яка присвячена кримінально-правовій характеристиці злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. У результаті виконаного дослідження сформулювало такі концептуальні положення, що вирізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення: вперше:

- визначено поняття «злочин, що посягає на інтелектуальну власність», під яким запропоновано розуміти суспільно небезпечні, винні та протиправні діяння, що передбачені кримінальним законодавством, вчинені суб'єктами таких злочинних діянь і посягають на майнові та особисті немайнові права на результати інтелектуальної творчої діяльності особи і завдають матеріальної шкоди особі, установі або організації та державі або створюють таку загрозу;

запропоновано у ст. 176 КК України встановити як кваліфікуючу ознаку - примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров'я автора або його близьких родичів, а також особливо кваліфікуючу ознаку - примушування до співавторства із застосуванням насильства, що становить небезпеку для життя і здоров'я автора або його близьких родичів;

обґрунтовано доцільність застосування засобів кримінально-правового характеру до юридичних осіб у зв'язку із вчиненням уповноваженими особами від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого зі злочинів, передбачених ст.ст. 176, 177, 229 КК України;

удосконалено:

питання щодо формулювання спільної примітки до ст.ст. 176, 177, 229 КК України, з огляду на однакову природу вказаних злочинів;

підходи щодо віднесення злочину у сфері інтелектуальної власності до злочинів із простою формою вини, тобто такою, коли ставлення до діяння і наслідків характеризується однією формою вини;

дістали подальший розвиток:

положення про необхідність внесення змін до кримінального кодексу України шляхом створення розділу VI-А «Злочини у сфері інтелектуальної власності», до складу якого запропоновано включити ст.ст. 176, 177, 229;

аналіз історичного досвіду регулювання відповідальності за злочини, що посягають на інтелектуальну власність;

науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у сфері кримінально-правової охорони інтелектуальної власності, зокрема внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані за результатами дисертаційної роботи положення можуть бути використані у:

науково-практичній діяльності - у рамках правових досліджень;

правотворчості - для вдосконалення системи кримінально-правової охорони інтелектуальної власності;

правозастосовній діяльності - під час кримінально-правової кваліфікації відповідних посягань.

навчальному процесі - під час викладання навчальної дисципліни «Кримінальне право України. Особлива частина» (Довідка НУ «Львівська політехніка» від 14.12.2017 № 67-10/753).

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи оприлюднено на таких науково-практичних заходах: Всеукраїнській науково-практичній

конференції «Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти» (м. Львів, 15 травня 2008 р.); круглому столі «Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність)» (м. Львів, 22 травня 2009 р.); круглому столі «Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 22 травня 2009 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини і громадянина в умовах формування правової держави» (м. Львів, 21 травня 2014 р.); науково-практичному круглому столі «Адміністративне право і процес: проблеми та перспективи розвитку» (м. Львів, 29 лютого 2016 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 12 публікаціях, із них шість - наукові статті у фахових виданнях, із яких одна внесена до наукометричної бази даних «Index Copernicus», одна - у зарубіжному виданні, а також п'ять - тези виступів на науково-практичних заходах.

Структура дисертації. Дисертація складається з анотацій українською й англійською мовами, вступу, трьох розділів, що охоплюють одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок, із них основного тексту - 185 сторінок, 27 сторінок - список використаних джерел (287 найменувань), 6 додатків розміщено на 10 сторінках.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

1.1 Стан дослідження питань кримінально-правової характеристики складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні

Сьогодення та світова практика переконливо доводять, що інтелектуальна власність є найціннішим капіталом держави, адже перетворення інтелектуальних досягнень у конкурентноздатну продукцію сприяло створенню інноваційних моделей економік багатьох економічно розвинених країн. За постійного динамічного розвитку науки та техніки, що відбувається в сучасному світі, інтелектуальна діяльність людини набуває надзвичайно вагомого значення, адже усі досягнення у сфері суспільного виробництва є нічим іншим як результатами творчої діяльності, що в сукупності становлять інтелектуальну власність.

Зі здобуттям незалежності наша держава значно більше уваги стала приділяти розвитку сфери інтелектуальної власності, а також регулюванню відносин, що виникають з цього приводу. Це зумовлено насамперед тим, що інтелектуальна діяльність людини є важливою і для духовного розвитку людства, і для економічного розвитку держави. Вагомим чинником у цьому аспекті є також формування глобального інформаційного простору, підґрунтя якого - комп'ютерна інформація та інформаційні технології.

Можемо констатувати, що попри низку недоліків, вітчизняна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні загалом функціонує на задовільному рівні і формально відповідає основним міжнародним вимогам і стандартам. Зокрема, статистичні дані Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України свідчать про постійне зростання кількості виданих охоронних документів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, інші об'єкти права інтелектуальної власності [1].

Водночас з огляду на комплекс проблем, що нині існують і потребують термінового вирішення, не можна стверджувати, що ефективність системи охорони інтелектуальної власності є достатньою. А це, своєю чергою, перешкоджає розвитку інноваційної діяльності, утворенню в Україні цивілізованого ринку інтелектуальної власності.

Попри активну роботу правоохоронних органів зі захисту прав інтелектуальної власності, загальний рівень злочинності у цій сфері досі є високим, що дає підстави для низької оцінки якості охорони інтелектуальної власності в Україні. Особливо це стосується аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення тощо. Так, наприклад, за даними Міжнародної федерації виробників фонограм, Україна лідирує в Європі за рівнем піратства з показником близько 95% від загального обсягу ринку [2]. Ще одна міжнародна організація - Асоціація виробників програмного забезпечення - у своєму «Звіті про піратство» віднесла Україну до десятки країн-піратів програмного забезпечення, де вона, із показником піратства 89%, поділяє з Індонезією третє- четверте місця після В'єтнаму і Китаю, випереджаючи Російську Федерацію [3].

Нині в Україні для належної охорони інтелектуальної власності створено певну законодавчу базу, низку законів про інтелектуальну, творчу діяльність та інші підзаконні акти. Ці законодавчі засади загалом спроможні забезпечити охорону інтелектуальної власності на належному рівні, хоча власне система охорони інтелектуальної власності не позбавлена низки істотних недоліків, суперечливих положень, окремих неузгодженостей та прогалин. Саме тому одним із фундаментальних способів охорони інтелектуальної власності є кримінально-правовий.

Порушення прав інтелектуальної власності шляхом вчинення злочинів, що посягають на її об'єкти, безумовно, зачіпає не лише особу, якій належить право інтелектуальної власності, а й суспільство та державу загалом, що актуалізує питання кримінально-правової охорони інтелектуальної власності в Україні, а також кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність.

Визначаючись із критеріями кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, найперше необхідно зазначити, що категорія «кримінально-правова характеристика» є однією з фундаментальних категорій кримінального права. Вона розглядається у тісному зв'язку з криміналістичною, кримінологічною, кримінально-виконавчою та оперативно-розшуковою характеристиками. З'ясування змісту цього поняття має важливе значення для повної й об'єктивної характеристики злочину, а також визначення меж і сфери дії кримінального права. Слід зауважити, що поняття кримінально-правової характеристики розглядається у багатьох наукових працях, однак в теорії кримінального права однозначне доктринальне розуміння цього терміна ще не вироблене.

Якщо з'ясовувати значення цього терміна шляхом встановлення семантичного значення кожного зі слів, що його утворюють, то згідно з енциклопедичними словниками, слово «кримінальна» означає така, що характеризує карні злочини та їх розслідування [4, с. 587]. Натомість «правовий» (або «юридичний») - це такий, що стосується права [4, с. 1001], пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням; з вивченням і науковою розробкою правознавства, юриспруденції [4, с. 1015]. Із цих визначень можна зробити висновок, що «кримінально-правова» - це така, що пов'язана із законом про кримінальну відповідальність, практикою правозастосування, відповідною теорією.

Водночас ще один термін, який потребує з'ясування, - це «характеристика». У тлумачному словнику знаходимо таке пояснення: характеристика - це опис, визначення істотних, характерних особливостей, ознак кого-, чого-небудь [5, с. 956].

Кримінально-правова характеристика злочину - це опис, визначення істотних, характерних його особливостей та ознак; система відомостей про істотні, характерні особливості й ознаки злочину.

У науковій літературі акцентується на тому, що в контексті кримінально- правової характеристики можна розглядати і злочин, і будь-яку іншу категорію кримінального права. Наприклад, кримінально-правову характеристику суб'єкта злочину, осудності, вини, повторності, сукупності, рецидиву, обставин, що виключають злочинність діяння, покарання тощо [6, с. 56].

З огляду на це, науковці виокремлюють кримінально-правову характеристику злочину та кримінально-правову характеристику інших категорій кримінального права [7, с. 123; 8, с. 78; 9, с. 117]. Водночас кримінально-правова характеристика, як і інші правові характеристики, котрими послуговуються у науках кримінально-правового циклу, має власну структуру (внутрішню будову, що складається з певних елементів) [10, с. 56]. Так, зокрема, вчені В. Борисов та О. Пащенко до елементів кримінально- правової характеристики віднесли такі:

соціальну зумовленість установлення та збереження кримінальної відповідальності за певний вид злочинів;

суспільну небезпечність певного виду злочинів як їх матеріальний субстрат;

протиправність діяння та її місце в системі нормативного визначення заборони відповідного виду суспільно небезпечної поведінки;

склад певного виду злочинів;

суспільно небезпечні наслідки та інші обставини вчинення злочинів, що перебувають за межами складу певного виду злочинів, але притаманні їх учиненню;

особу злочинця [11, с. 181-182].

Аналіз деяких наукових робіт, присвячених кримінально-правовій характеристиці злочинів, засвідчує, що до змісту кримінально-правової характеристики злочину автори цих досліджень відносять різні елементи. Зазвичай це ознаки складу злочину; кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки; відмежування від суміжних злочинів правопорушень та дисциплінарних проступків; історію виникнення, становлення та розвитку кримінальної відповідальності за злочин; зарубіжний та міжнародний досвід кримінальної відповідальності за злочин; сукупність злочинів [12; 13, с. 30].

Натомість в окремих випадках до кримінально-правової характеристики злочину відносять також соціальну зумовленість кримінальної відповідальності (кримінально-правової заборони, кримінально-правового захисту [14; 15; 16]; звільнення від кримінальної відповідальності [17; 18]; поняття злочину [19; 20; 21; 22; 23]; ознаки злочину [23]; систему злочинів [14; 19]; суспільну небезпечність злочину [22; 24]; місце злочину в Особливій частині КК України, основний зміст об'єкта кримінально-правової охорони, механізм посягання та основні кримінально-правові форми охорони прав [25]; підстави та принципи криміналізації [20; 26; 27; 28]; окремі питання караності [18]; законодавство, що регламентує відповідальність [29]; обставини, що виключають злочинність діяння [23]; співвідношення з іншими злочинами [30]; запобігання злочинним порушенням [31] тощо).

Водночас, на нашу думку, майже всі ознаки злочину, за винятком суспільної небезпеки, конкретизовані в юридичній конструкції - склад злочину, який утворюють чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Усі ці елементи мають обов'язкові та факультативні ознаки - суспільні відносини, предмет злочину, потерпілий від злочину, діяння, наслідок, причинно-наслідковий зв'язок, місце, час, спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину, ознаки загального та спеціального суб'єкта, вина, мотив, мета та емоційний стан. З огляду на це, склад злочину є однією з основних складових його кримінально-правової характеристики.

Однак слід наголосити, що кримінально-правова характеристика будь- якого злочину має охоплювати елементи, необхідні для правильної кваліфікації цього злочину. Водночас необхідно пам'ятати, що кожний злочин - індивідуальний, а тому набір елементів та ознак кримінально-правової характеристики у кожному випадку має специфічний характер і їх вибір зумовлений, передусім, принципом доцільності.

З огляду на викладене, вважаємо, що для повного та всебічного наукового вивчення злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, окрім елементів складу злочину, доцільно розглянути історію виникнення, становлення та розвитку кримінальної відповідальності за злочини проти інтелектуальної власності і законодавства щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності, а також зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за вказані злочини, що сприятиме вирішенню певних проблем у контексті застосування кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність в Україні.

Питанню удосконалення кримінально-правової охорони інтелектуальної власності можуть сприяти і теоретичні наукові розробки вчених інших галузей юридичної науки, зокрема цивільного права, які слугуватимуть підґрунтям для розробки нормативно-правових актів.

Так, С. М. Клейменова досліджувала авторські правовідносини як форму реалізації правомочностей суб'єктів авторського права. Дослідниця визначила суть авторського права в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. Виявила причини неможливості застосування правової категорії «інтелектуальна власність» до авторських прав і обґрунтувала доцільність використання категорії «виключні права». Запропонувала змінити структуру положень нового Цивільного кодексу з питань установлення системи належних авторам особистих немайнових і майнових прав, проаналізувала поняття авторських правовідносин абсолютних і відносних. У роботі С. М. Клейменової досліджено проблеми понять об'єкта та суб'єкта авторських правовідносин; визначено ознаки, структурні елементи твору як об'єкта авторських правовідносин, а також правовий статус суб'єктів авторського права, яких запропоновано розглядати як первісних (автору чи співавторів твору) та похідних (спадкоємців й інших правоволодільців); розглянуто особливості основ виникнення абсолютних і відносних авторських правовідносин; висвітлено найбільш поширені способи здійснення авторських прав, зокрема авторські договори [32].

Різноманітні аспекти інтелектуальної власності Т. В. Павленко розглядав з позиції економіки. Зокрема, у його дослідженні визначено зміст поняття «економічний механізм управління інтелектуальною власністю підприємства» й уточнено визначення категорії «інтелектуальна власність» як системи економіко-правових відносин власності щодо результатів творчої діяльності працівників. Розроблено та впроваджено концепцію управління інтелектуальною власністю промислового підприємства на основі моделі проблемно- діагностичного моніторингу пріоритетних напрямів досліджень, що підвищить раціоналізацію економічної поведінки підприємства за умов обмеженості ресурсів за рахунок спрямування активності творчих працівників у найбільш перспективні напрями розвитку науки та техніки. Удосконалено теоретичні положення щодо економічної природи та змісту структурних елементів системи управління інтелектуальною власністю промислового підприємства. Удосконалено процедуру оцінювання ефективності реалізації економічного механізму управління інтелектуальною власністю промислового підприємства, а саме виокремлено перелік показників стратегічного й оперативного управління інтелектуальною власністю. Визначено вплив об'єктів права інтелектуальної власності на підвищення конкурентоспроможності підприємства, що сприятиме підвищенню усвідомлення ролі інтелектуальної власності як стратегічного активу, який є основою набуття сталих конкурентних переваг підприємства. Наведено методичні рекомендації щодо удосконалення економічного механізму управління інтелектуальною власністю промислового підприємства, які ґрунтуються на проблемно-діагностичному моніторингу пріоритетних напрямів досліджень, що дасть змогу підвищити раціоналізацію економічної поведінки підприємства за умов обмеженості ресурсів за рахунок спрямування активності творчих працівників у найбільш перспективні напрями розвитку науки та техніки [33].

...