Кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні

Однак поділяємо думку тих науковців, які зазначають, що у рамках формально-юридичного тлумачення термін «фірмове найменування», що використовується у КК України, не є тотожним із «комерційне найменування» [80, с. 29].

По-друге, нині доволі часто у наукових колах побутує думка про необхідність розробки Кодексу інтелектуальної власності, навколо якої розгорнуто гострі дискусії. Однак, на нашу думку, конструктивнішою є позиція стосовно внесення змін до КК України з метою виокремлення окремого розділу під назвою «Злочини у сфері інтелектуальної власності», про що уже зазначалося у попередніх підрозділах дослідження.

У Рекомендаціях парламентських слухань на тему «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування», схвалених Постановою Верховної Ради України 27 червня 2007 року [101], зазначалося, що в Україні система правової охорони інтелектуальної власності перебуває на стадії завершення формування, у державі створено сучасну законодавчу базу щодо захисту цих прав, яка узгоджується із загальновизначеними на міжнародному рівні підходами до забезпечення такого захисту.

З указаними висновками можна загалом погодитися, зокрема щодо створення відповідної кримінально-правової охорони основних інститутів інтелектуальної власності та її узгодженості з вимогами Угоди TRIPS і Світової організації торгівлі (СОТ) [212]. Попри те, слід наголосити, що норми КК України, які передбачають охорону прав на об'єкти інтелектуальної власності, лише за часів його дії (з 2001 року) змінювалися понад 10 разів. Це засвідчує, що зазначена група злочинів належить до найдинамічніших у системі Особливої частини кримінального права.

Водночас в Україні за період її незалежності провадилась робота щодо удосконалення лише окремих кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за посягання на певні об'єкти права інтелектуальної власності. Жодного разу не здійснювалась їх систематизація у структурі Особливої частини КК України, з огляду на однорідність діянь за тотожним або схожим безпосереднім об'єктом та їх вчинення з однією тією самою формою вини [42, с. 54-55].

Деякі науковці, позицію котрих ми поділяємо, наголошують, що норми Особливої частини КК України мають бути розміщені у кримінальному законі за певною системою та в певній послідовності. В основі цієї системи закладено її розподіл залежно від родових об'єктів злочинів. В окремі розділи об'єднуються норми, що передбачають відповідальність за злочини, які посягають на один і той самий родовий об'єкт. На цей об'єкт здебільшого прямо вказує найменування відповідного розділу Особливої частини КК України.

Інтенсивне вдосконалення норм кримінального законодавства України щодо захисту прав інтелектуальної власності не могло уникнути певної недосконалості закону, зокрема передбачити у ньому того, що повинне бути його необхідним компонентом. Це стосується визначення наукою кримінального права і законодавством України родового (видового, групового) об'єкта злочинів у сфері інтелектуальної власності. Загальноприйнятим є сприйняття питань об'єкта злочину, співвідношення понять «об'єкт кримінально- правової охорони», «об'єкт злочину», «об'єкт злочинного посягання (злочинної дії)» як винятково наукових категорій, предметів наукових суперечок, що не мають практичного застосування і знаходяться у теоретичній площині науки кримінального права.

Безумовно, питання об'єкта злочину були і залишаються одними з найбільш суперечливих, про що детально йшлося у попередньому розділі дослідження. Різноманітність підходів до визначення об'єкта злочину зумовлена насамперед необхідністю його встановлення у рамках традиційних підходів до кримінально-правової характеристики складу конкретного злочину або групи злочинів за їх елементами: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона, суб'єкт. Дискусійний характер цього питання також зумовлений і тією системно- визначальною функцією, що покладена на об'єкт злочину як критерій систематизації Особливої частини закону про кримінальну відповідальність.

Саме тому власну позицію з цього питання має майже кожен учений у галузі кримінального права. Своєю чергою, різноманіття і багатоплановість суспільних відносин, благ, соціальних цінностей, прав, свобод, а також історичних і сучасних концепцій об'єкта злочину в теорії кримінального права дають практично необмежену можливість вибору певної позиції щодо об'єкта того або іншого конкретного злочину або групи злочинів.

Під час досудового розслідування та здійснення правосуддя питанню встановлення об'єкта злочину, за правило, належної уваги не приділяється. Об'єкт сприймається як щось само собою зрозуміле, раз і назавжди дане, що завжди має місце у разі вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом. Саме тому встановленню піддається зазвичай лише предмет злочину (якщо він характеризує конкретний склад). Щодо об'єкта, то, у більшості випадків він самостійно не встановлюється і не досліджується.

Викладене повною мірою стосується злочинів, передбачених ст. 176 «Порушення авторського права і суміжних прав», ст. 177 «Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію», ст. 229 «Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару» КК України. Встановлення факту порушення права інтелектуальної власності щодо конкретного об'єкта, завдання певної матеріальної шкоди, наявність умислу винного і його відповідність ознакам суб'єкта вказаних злочинів розглядаються як необхідна і достатня умова кваліфікації вчиненого за вказаними статтями, а також винесення обвинувального вироку суду.

Відтак судова практика повністю ігнорує питання місця окреслених складів злочинів у системі Особливої частини КК України. За чинним законодавством, вказані статті віднесені до Розділу V «Злочини проти виборчих, трудових і інших особистих прав і свобод людини і громадянина» та Розділу VII «Злочини у сфері господарської діяльності» Особливої частини КК України. Тобто наведені порушення належать або до групи злочинів проти особистих прав та свобод людини і громадянина, або до порушень, що наявні під час здійснення господарської діяльності.

Аналіз чинної системи Особливої частини КК України засвідчує, що відносини у сфері інтелектуальної власності не враховані кримінальним законодавством як самостійний або один зі складових родових (видових) об'єктів злочинів. На відсутність такого єдиного родового об'єкта вказує і сам законодавець. Так, Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності» [73] передбачає відповідні зміни до ст.ст. 176, 177, 229 КК України. Як уже зазначалося, ст.ст. 176, 177 КК містяться у Розділі V Особливої частини, а ст. 229 КК України - у Розділі VII. Тобто безпосередньо законодавець визнає той факт, що у чинному КК України норми щодо охорони об'єктів інтелектуальної власності розпорошені по різних розділах Особливої частини, що є порушенням загальноприйнятого принципу побудови певної системи та певної послідовності.

В юридичній літературі стверджується, що злочини, передбачені ст.ст. 176, 177 КК України, посягають на проголошену Конституцією України охорону права інтелектуальної власності [40, с. 352-353]. Справді, ч. 1 ст. 54 Конституції України засвідчує: «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності». Проте слід акцентувати на тому, що вказана норма передбачена у відповідному розділі щодо прав та свобод безпосередньо людини і громадянина.

Про таке розуміння конституційних прав та свобод свідчить і систематизація об'єктів злочинів, передбачених Розділом V Особливої частини КК України у науці кримінального права України. Практично всі автори визначають родовим об'єктом цієї групи злочинів конституційні права і свободи саме людини і громадянина. Деякі науковці навіть виокремлюють обов'язкову ознаку цих складів злочинів - потерпілого. На їхню думку, наприклад, у разі порушення авторського права і суміжних прав потерпілим може бути тільки фізична особа (автор, виконавець твору, виробники фонограм або відеограм), їх спадкоємці, а також фізичні особи, яким на законних підставах були передані права на ці об'єкти [44, с. 391-392].

Винятком є позиція С. Я. Лихової, яка обґрунтовано робить висновок, що склади злочинів, які посягають на результати інтелектуальної діяльності, знаходяться за межами родових об'єктів злочинів проти виборчих, трудових і інших особистих прав і свобод людини і громадянина (Розділ V Особливої частини КК України) [153, с. 160-162]. М. І. Хавронюк також не вважає вказані склади злочинів посяганнями на особисті права і свободи людини і громадянина [192, с. 180].

Проте, відповідно до судової практики, під час розгляду кримінальних справ щодо порушення авторського права, суміжних, винахідницьких і патентних прав, крім автора твору (фізичної особи, творчою працею якої створений твір), власників суміжних прав (виконавців, виробників фонограм, організацій ефірного і кабельного мовлення) або фізичної особи, творчою працею якої створені винахід, корисна модель, промисловий зразок, потерпілими в кримінальних справах про злочини, передбачені ст.ст. 176, 177 КК, можуть бути інші особи (і фізичні, і юридичні), яким таке право належить на підставі закону, спадщини або за договором, а також працедавець, якому відповідно до закону належить право на отримання патенту на винахід, корисну модель або промисловий зразок, створені працівником (автором) у зв'язку із виконанням ним своїх трудових обов'язків або конкретного завдання працедавця.

Водночас незаперечним є те, що злочини, передбачені ст.ст. 176, 177 КК України, будуть як такі тільки у разі порушення права на результати інтелектуальної діяльності фізичної особи. Попри те, згідно зі статистикою, із 271 злочину, пов'язаного з порушенням авторського права і суміжних прав, які були виявлені в Україні лише протягом 2006 р., більшість (понад 80%) були здійснені щодо правовласників - юридичних осіб (корпорацій, що розробляють програмне забезпечення, організацій звукозапису, організацій мовлення тощо) [1]. Тільки 2006 р. ринок «піратського» програмного забезпечення у країнах з економікою, що розвивається, склав 18 млрд. доларів США. За рівнем «піратства» програмного забезпечення останніми роками Україна посідає четверте місце в Європі (майже 85%) [3]. Ці показники загалом залишилися майже незмінними і сьогодні.

Аналіз іншої групи злочинів у сфері інтелектуальної власності, які віднесені до Розділу VII «Злочини у сфері господарської діяльності» Особливої частини КК України також свідчить, що суб'єктами права інтелектуальної власності на окремі об'єкти можуть бути будь-які особи (і фізичні, і юридичні) і не обов'язково у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Відтак віднесення злочину до вказаного розділу є, безумовно, помилковим.

Необхідно теж зазначити, що і господарська діяльність неприбуткових організацій є допоміжною до їх основної діяльності, але вони також можуть мати майнові права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації для свого визначення, визначення своїх послуг та меж географічного місця їхнього походження або надання. Крім того, органи державної влади не є суб'єктами господарювання, але є учасниками цивільних відносин і наділені господарською компетенцією (ст. 2, ст. 8 ГК України [176]), а практика засвідчує, що вони також можуть мати майнові права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації.

Отже, як слушно зазначає О. А. Рассомахіна [194, с. 219], об'єкти права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації можуть і не бути пов'язані зі здійсненням господарської діяльності. У такому разі, посягання на зазначені об'єкти, за наявності інших ознак, не утворюють складу діяння, передбаченого ст. 229 КК України, через відсутність об'єкта злочину.

Наведене дає змогу стверджувати, що склади злочинів, які посягають на результати інтелектуальної діяльності правовласників - юридичних осіб (ст.ст. 176, 177 КК України), як і склади злочинів, що посягають на засоби індивідуалізації, які не пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, нині застосовуються за аналогією, а саме за ознакою схожості суспільно небезпечних діянь за родовим (видовим) об'єктом.

У сучасному кримінальному праві України діє принцип nullum crimen sine lege (немає злочину без вказівки на нього в законі). Визначаючи основоположний принцип (тобто такий, що зумовлює побудову всієї галузі права, окремих її інститутів, правотворчу і правозастосовну діяльність) кримінального законодавства - принцип законності, ч. 4 ст. 3 КК України вказує на те, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Крім того, об'єкт злочину є обов'язковою, загальною, основною, необхідною ознакою будь-якого складу злочину. Його відсутність у будь-якому випадку виключає наявність у діях особи складу злочину і, як наслідок, - відсутність підстави кримінальної відповідальності.

Законодавство України стосовно охорони прав інтелектуальної власності загалом відповідає критеріям, що висуваються в усьому світі до охорони об'єктів інтелектуальної власності. Проте в Україні надвідчутним є брак достатнього обсягу практичних напрацювань, прокурорсько-слідчої та судової практики у сфері захисту прав інтелектуальної власності, що також засвідчують результати опитування практичних працівників правоохоронних органів (Додаток Е).

Отже, можемо констатувати, що вдосконалення кримінально-правової охорони права інтелектуальної власності повинно розвиватись у таких напрямах:

виділення злочинів у сфері інтелектуальної власності в окремий розділ «Злочини у сфері інтелектуальної власності» у Кримінальному кодексі України, що дасть змогу здійснювати кримінологічну характеристику цих злочинів і, відповідно, створити ефективну систему заходів щодо протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності та їх запобігання. Це набуває особливої актуальності і тому, що існування зазначеної самостійної групи злочинів вже пройшло випробування в законодавстві багатьох європейських країн;

розгляд питання щодо посилення кримінальної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, а також передбачення з-поміж підстав для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого зі злочинів, передбачених ст.ст. 176, 177, 229 КК України;

забезпечення з боку національного законодавства відповідного захисту права на результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації, який би узгоджувався і зі загальновизнаними на міжнародному рівні підходами та принципами, і з внутрішнім законодавством України, що надзвичайно актуалізується в контексті Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

усунення існуючої термінологічної неузгодженості в законодавстві, що регламентує суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності.

У рамках окреслених напрямів, на нашу думку, доцільно внести такі зміни та доповнення до чинного кримінального законодавства України:

Увести Розділ VI-А «Злочини у сфері інтелектуальної власності», до якого включити ст.ст. 198-1, 198-2, 198-3, виклавши їх у такій редакції:

Стаття 198-1. Порушення авторського права і суміжних прав.

Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або групою осіб за попередньою змовою, або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров'я автора або його близьких, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або організованою групою або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я автора або його близьких, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 198-2. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.

Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров'я автора або його близьких, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я автора або його близьких, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 198-3. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.

Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або без такого.

Примітка. «У статтях 198-1, 198-2, 198-3 цього кодексу повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 176, 177 та 229 цього кодексу.

У статтях 198-1, 198-2, 198-3 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Доповнити частину 1 статті 963 КК України підпунктом:

вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 198-1, 198-2, 198-3 цього Кодексу.

Висновки до третього розділу

Аналіз проблем застосування та напрямів удосконалення кримінально- правових норм, які передбачають відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність, дав змогу зробити певні висновки.

Кваліфікація злочинів, передбачених ст.ст. 176, 177, 229 КК України має здійснюватися з дотриманням таких принципів, як законність, офіційність, об'єктивність, точність, індивідуальність, повнота, вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються, недопустимість подвійного інкримінування, стабільність.

Удосконалення кримінально-правової охорони права інтелектуальної власності повинно розвиватись за такими напрямами:

виділення злочинів у сфері інтелектуальної власності в окремий розділ «Злочини у сфері інтелектуальної власності» у Кримінальному кодексі України, що дасть змогу здійснювати кримінологічну характеристику цих злочинів і, відповідно, створити ефективну систему заходів щодо протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності та запобігання ім. Це набуває особливої актуальності і тому, що існування зазначеної самостійної групи злочинів вже пройшло випробування в законодавстві багатьох європейських держав;

передбачення з-поміж підстав для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст.ст. 176, 177, 229 КК України;

забезпечення з боку національного законодавства відповідного захисту права на результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації, який би узгоджувався і зі загальновизнаними на міжнародному рівні підходами та принципами, і з внутрішнім законодавством України, що надзвичайно актуалізується у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

усунення існуючої термінологічної неузгодженості у законодавстві, що регламентує суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності.



ВИСНОВКИ

Дисертація виконана у рамках сучасної постановки окресленої проблеми, виявлення і дослідження нових ідей та тенденцій розвитку відносин у сфері кримінально-правової охорони права інтелектуальної власності в Україні. Це сприяло обґрунтуванню та вирішенню низки питань, які мають наукове і прикладне значення. Відтак, сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, що полягають у такому:

У науці кримінального права доволі всебічно і ґрунтовно досліджено поняття інтелектуальної власності та її кримінально-правову характеристику. Водночас, попри пильну увагу до цієї проблеми, процес формування вчення про інтелектуальну власність у кримінально-правовій доктрині досі є складним і суперечливим. Науковці не дійшли згоди і щодо низки питань кримінально- правової характеристики злочинних порушень прав власності та прав інтелектуальної власності, і щодо напрямів удосконалення кримінального законодавства у цій частині, шляхів його узгодження з положеннями регулятивного законодавства. Відтак дисертація є комплексним дослідженням проблем кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність України.

Аналіз ґенези становлення та розвитку законодавства щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності засвідчив, що виникнення такої охорони на кожному історичному етапі обумовлювалось роллю та об'єктивною цінністю інтелектуальної власності для суспільства. Водночас, допоки інтелектуальна власність не стала предметом ринку, посягання на неї були відсутні, а отже, відпадала й об'єктивна потреба у її кримінально-правовій охороні. Натомість виникнення на території України законодавства про кримінальну відповідальність за вказані порушення тісно пов'язано з її перебуванням у складі Російської імперії.

З'ясування поняття злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, та їх ознак дав змогу констатувати, що під злочином, який посягає на інтелектуальну власність, слід розуміти суспільно небезпечні, винні та протиправні діяння, що передбачені кримінальним законодавством, вчинені суб'єктами таких злочинних діянь і посягають на майнові та особисті немайнові права на результати інтелектуальної творчої діяльності особи, що мають комерційну спрямованість і завдають матеріальної шкоди особі, установі або організації та державі.

Аналіз зарубіжного досвіду кримінально-правової охорони інтелектуальної власності дав змогу зробити такі узагальнення:

у деяких державах кримінальне законодавство, що передбачає відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, виділено не лише в окремій главі кримінального кодексу (Естонія), айв окремому правовому акті (Кодекс інтелектуальної власності Франції);

у законодавстві деяких держав (наприклад, ст. 198 КК Португалії) до порушення немайнових прав віднесені посягання на моральні права авторів і артистів-виконавців, а також порушення інших суміжних прав.

Юридичний аналіз складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, засвідчив, що об'єктом злочину загалом є суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які перебувають під охороною кримінального закону. Окрема група злочинів, а саме ті, юридичні склади яких містяться у ст.ст. 176, 177, 229 КК України, посягають на відносини, родовим об'єктом яких є право інтелектуальної власності.

Предмет цих злочинів становлять результати інтелектуальної творчості людини - об'єкти інтелектуальної власності (наприклад, результати літературно-мистецької діяльності, науково-технічної творчості тощо).

Потерпілими від цього виду злочинів є суб'єкти права інтелектуальної власності (творці об'єктів інтелектуальної власності, а також інші особи, яким належать матеріальні права на ці результати). Тобто поняття потерпілого від злочину слід встановлювати на основі їх характеристики щодо різних об'єктів інтелектуальної власності.

Досліджено, що з об'єктивної сторони злочини, що посягають на інтелектуальну власність, передбачають суспільно небезпечні дії, їх наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди у значному розмірі та причинний зв'язок між відповідними діями та їх наслідками.

Ознака «значний розмір» встановлюється залежно від того, чи була злочином завдана шкода у двадцять і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Очевидно, таку ознаку доцільно віднести до оціночної категорії, оскільки об'єкти інтелектуальної власності беруть активну участь у цивільно-правовому обігу, де матеріальна шкода полягає в упущеній вигоді - неодержаних доходах. Саме тому, встановлюючи розмір завданої шкоди при порушенні прав на інтелектуальну власність, суд повинен враховувати матеріальні збитки, до яких належить упущена вигода (її розмір), та моральну шкоду, завдану діями винного потерпілому.

Суб'єкт злочину, передбаченого ст.ст. 176, 177, 229 КК України, - загальний, тобто фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Досліджено, що до юридичної особи можна застосовувати заходи кримінально-правового характеру за вчинення злочинів, що посягають на інтелектуальну власність.

Аналіз судової практики засвідчив, що за суб'єктивними ознаками злочини, передбачені ст.ст. 176, 177, 229 КК України, вчиняються з умисною формою вини. Окрім того, у всіх злочинах, що посягають на інтелектуальну власність, чітко простежується комерційна спрямованість.

Окреслений аналіз дає змогу стверджувати, що для злочинів, передбачених ст.ст. 176, 177, 229 КК України, законодавець застосовує ідентичні кваліфікуючі ознаки, що наводить на думку про однакову природу вказаних злочинів.

Встановлено, що примушування до співавторства передбачає порушення права на свободу інтелектуальної, творчої діяльності шляхом здійснення фізичного чи психічного насильства на творця. Відтак, примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров'я автора або його близьких, а також, що становить небезпеку для життя і здоров'я автора або його близьких, слід передбачити як кваліфікуючу та особливо кваліфікуючу ознаку відповідних складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність.

Досліджено, що кваліфікація злочину буде правильною та науково обґрунтованою тоді, коли дотримано відповідні принципи, тобто кваліфікація злочинів ґрунтується на певних принципах і може бути здійснена лише на підставах і в порядку, передбачених законом.

На основі кримінально-правової характеристики злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні, запропоновано внести такі зміни та доповнення до чинного КК України:

Ввести Розділ VI-А «Злочини у сфері інтелектуальної власності», до якого включити ст.ст. 198-1, 198-2, 198-3, виклавши їх у такій редакції:

Стаття 198-1. Порушення авторського права і суміжних прав

Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або групою осіб за попередньою змовою, або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров 'я автора або його близьких, завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або організованою групою або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я автора або його близьких, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 198-2. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію

Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у формі примушування до співавторства із застосуванням насильства, що не становить небезпеки для життя і здоров'я автора або його близьких, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 198-3. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару

Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальну шкоду у великому розмірі, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або без такого.

Примітка. «У статтях 198-1, 198-2, 198-3 цього кодексу повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 176, 177 та 229 цього кодексу.

У статтях 198-1, 198-2, 198-3 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».

Доповнити частину 1 статті 963 КК України підпунктом:

5) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 198-1, 198-2, 198-3 цього Кодексу.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.

2. Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів / за заг. ред. В. В. Дубічинського. - Х. : ВД «Школа», 2009. - 1008 с.

3. Березовський А. А. Кримінально-правовий вплив: проблеми визначення / А. А. Березовський // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - 2012. - № 4. - С. 143-147.

4. Музика А. А. Категорія «Кваліфікація злочину» та інші, суміжні категорії, в аспекті формулювання тем дисертаційних досліджень /

5. А. А. Музика // Проблеми юридичної кваліфікації (теорія і практика) : тези міжнародної наукової конференції // Вісник Академії адвокатури України. - 2010. - № 1 (17). - С. 161-163.

6. Дорохіна Ю. А. Розвиток поняття об'єктивної сторони складу злочину та його теоретичні основи / Ю. А. Дорохіна

7. Про правонаступництво України : Закон України від 09.09.1991 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.

8. Дроб'язко В. Національні та міжнародні стандарти охорони авторського права і суміжних прав / В. Дроб'язко // Інтелектуальна власність. - 2002. - № 5. - С. 14-20.

9. Борисов В. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів / В. Борисов, О. Пащенко // Вісник Академії правових наук України. - Х. : Право, 2005. - № 3 (42). - С. 180-190.

10. Волков Г. И. Имущественные преступления: комментарии и сравнительный текст Уголовных кодексов УССР и РСФСР / Г. И. Волков. - X. : Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1928. - 212 с.

11. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика : монографія / О. О. Дудоров. - К. : Юридична практика, 2003. - 924 с.

12. Белова О. І. Кримінально-правова характеристика системи злочинів проти сім'ї та неповнолітніх : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ольга Іванівна Белова. - Х., 2006. - 184 с.

13. Зражевський О. В. Кримінально-правова характеристика порушення законодавства про захист рослин : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Олег Валентинович Зражевський. - К., 2010. - 232 с.

14. Марко С. І. Кримінально-правова характеристика виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Сергій Іванович Марко. - Львів, 2009. - 220 с.

15. Акімов М. О. Кримінально-правова характеристика захоплення заручників за законодавством України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Михайло Олександрович Акімов. - К., 2009. - 209 с.

16. Топчій В. В. Кримінально-правова характеристика невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Василь Васильович Топчій. - К., 2009. - 271 с.

17. Москаль Д. П. Кримінально-правова характеристика зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Даниіл Петрович Москаль. - К., 2009. - 292 с.

18. Бандурка І. О. Кримінально-правова характеристика злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків : дис. ... канд. юрид. наук : 08 / Ірина Олександрівна Бандурка. - Х., 2010. - 206 с.

19. Остапенко Л. А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Людмила Анатоліївна Остапенко. - К., 2003. - 214 с.

20. Політова А. С. Кримінально-правова характеристика злочинів проти свободи особи за законодавством України : дис. ... канд. юрид. наук : 08 / Анна Сергіївна Політова. - Донецьк, 2007. - 241 с.

21. Скворцова О. В. Кримінально-правова характеристика незаконної порубки лісу за кримінальним законодавством України (на підставі матеріалів практики Автономної Республіки Крим) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ольга Володимирівна Скворцова. - Сімферополь, 2007. - 218 с.

22. Панькевич В. М. Кримінально-правова характеристика порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Василь Миколайович Панькевич. - К., 2010. - 275 с.

23. Медіна Л. П. Кримінально-правова характеристика злочинів проти виборчих прав громадян України (ст. 157, 158, 159 КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лариса Павлівна Медіна. - К., 2004. - 226 с.

24. Горішній О. О. Кримінально-правова характеристика розбою : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Олег Олександрович Горішній. - Х., 2010. - 207 с.

25. Кашкаров О. О. Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Олексій Олександрович Кашкаров. - Х., 2006. - 219 с.

26. Мельник Р. І. Кримінально-правова характеристика завідомо незаконних затримання, приводу, арешту та тримання під вартою (ст. 371 КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Руслан Іванович Мельник. - Луганськ, 2008. - 222 с.

27. Розенфельд Н. А. Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Наталія Андріївна Розенфельд. - К., 2003. - 222 с.

28. Бахуринська О. О. Кримінально-правова характеристика порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Олена Олександрівна Бахуринська. - К., 2007. - 234 с.

29. Сийплокі М. В. Кримінально-правова характеристика притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Микола Васильович Сийплокі. - К., 2009. - 279 с.

30. Клейменова С. М. Авторські правовідносини як форма реалізації правомочностей суб'єктів авторського права : дис. ... канд. юрид. наук : 03 / С. М. Клейменова ; НАН України ; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2004. - 20 с.

31. Павленко Т. В. Економічний механізм управління інтелектуальною власністю на підприємствах радіоелектронної промисловості : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 08.00.04 / Т. В. Павленко ; Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т». - К., 2009. - 20 с.

32. Єременко А. В. Інтелектуальна власність в глобальній торговій системі : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.05.01 / А. В. Єременко ; Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. - К., 2006. - 19 с.

33. Литвин О. М. Інтелектуальна власність та її інституціоналізація у трансформаційній економіці : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 08.00.01 / О. М. Литвин ; Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. - К., 2007. - 17 с.

34. Манжура О. В. Інтелектуальна власність як чинник формування економіки знань : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 01 / О. В. Манжура ; Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». - К., 2009. - 20 с.

35. Гусаковська Т. О. Управління інтелектуальною власністю підприємства : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 04 / Т. О. Гусаковська ; Нац. техн. ун-т «Харк. політехн. ін-т». - Х., 2009. - 20 с.

36. Потоцький М. Ю. Правове регулювання інтелектуальної власності в Україні: загальнотеоретичне дослідження : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / М. Ю. Потоцький ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2009. - 20 с.

37. Довгань Г. В. Становлення та розвиток законодавства України про інтелектуальну власність (історико-правовий аспект) : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 / Г. В. Довгань ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів, 2009. - 16 с.

38. Нерсесян А. С. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 08 / А. С. Нерсесян ; НАН України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2008. - 19 с.

39. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України : монографія / П. С. Берзін. - К., 2005. - 316 с.

40. Харченко В. Б. Кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації в Україні : монографія / В. Б. Харченко. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. - 480 с.

41. Гулкевич В. Д. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Володимир Дмитрович Гулкевич ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів, 2008. - 218 с.

42. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності : навч. посібник / П. М. Цибульов. - К. : «Інст. інтел. власності і права», 2005. - 112 с.

43. Конвенция учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности, подписанная в Стокгольме 14.07.1967 и измененная 02.10.1979

44. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів : Паризький Акт від 24.07.1971, змінений 02.10.1979

45. Юридична енциклопедія : в 6 т. / ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К. : Укр. енцик., 1998-1999. - Т 2. : Д-Й. - 744 с.

46. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / пер. тексту о. І. Хоменко ; опрац. перекладу біблійна комісія ЧСВВ Й. Мартинець, А. Великий, Т Олійник, І. Патрило, С. Фединяк, Р. Головацький, М. і В. Ваврик, О. Купранець ; мовна ред. І. Костецький, В. Барка, М. Орест-Зеров. - Львів : Вид-во Отців Василіян «Місіонер», 2007.

47. Руська Правда : тексти на основі 7 списків та 5 редакцій / склав та підготував до друку проф. С. Юшков. - К. : вид-во Української Академії Наук, 1935.

48. Судебник великого князя Казимира Ягайловича : монографія. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - 112 с.

49. Статути Великого князівства Литовського : у 3 т. / за ред. С. Ківалова. - Одеса : Юридична література, 2002-2004. - Т. 1. - 560 с. ; Т. 2. - 672 с. ; Т. 3. - 568 с.

50. Терлюк І. Я. Огляд історії кримінального права України : навчальний посібник / Іван Ярославович Терлюк. - Львів : Ліга-Прес, 2007. - 92 с.

51. Терлюк І. Я. Вітчизняне кримінальне право - основні етапи і напрямки розвитку від середньовіччя до нового часу / І. Я. Терлюк // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. - Львів, 2004. - № 2 (2). - Додаток 2.

52. Андриевский И. Е. Полицейское право. - 2-е изд. испр. и доп. / И. Е. Андриевский. - СПб., 1874. - Ч. 1 : Полиция безопасности. - XVII, 648 с.

53. Ключевский В. О. Курс русской истории: полное издание в одном томе / Василий Осипович Ключевский. - М. : Издательство АЛЬФА-КНИГА, 2009. - 1197 с. : ил. - (Полное издание в одном томе).

54. Уголовный кодекс Российской Социалистической Федеративной Советской Республики от 26.05.1922

55. Уголовный кодекс Украинской Социалистической Советской Республики от 23.08.1922

56. Уголовный кодекс Украинской Социалистической Советской Республики от 08.06.1927

57. Уголовный кодекс УССР в редакции 1927 года : текст с постатейными разъяснениями из циркуляров и постановлений Наркомюста и Верховного Суда УССР и определений УКК Верховного Суда УССС (по 1 июля 1927 г.) с сопоставительной таблицей статей УК старой и новой редакции и алфавитно-предметным указателем / сост. И. И. Курицкий и др. - Х. : Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1927. - 322 с.

58. Кримінальний кодекс УРСР від 28.12.1960 (введений в дію з 01.04.1961)

59. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення: вчинено в Римі 26.10.1961

60. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29.10.1971

61. Мамиофа И. Азбука интеллектуальней собственности / И. Мамиофа // Изобретатель и рационализатор. - 1992. - №2 3. - С. 17.

62. Про власність: Закон України від 07.12.1991 // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 20. - Ст. 250 (втратив чинність на підставі Закону від 27.04.2007 № 997-V)

63. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года : Закон. - изд. 13-е, переем, и доп. / изд. Н. С. Таганцев. - СПб. : Гос. тип., 1908. - 958 с.

64. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 234 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 21. - Ст. 920

65. Минков А. М. Международная охрана интеллектуальной собственности / А. М. Минков. - СПб. : Питер, 2001. - С. 123-124.

66. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Беньківський та ін. ; за ред. П. С. Матишевського та ін. - К. : Юрінком-Інтер, 1997.

67. Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав : постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5

68. Лавровська І. Б. Матеріальна шкода та упущена вигода в судовій практиці про злочини у сфері інтелектуальної власності / І. Б. Лавровська

69. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.1993 № 3792-XII // Офіційний вісник України. - 1994. - № 13. - Ст. 64.

70. Про охорону прав на промислові зразки : Закон України від 15.12.1993 № 3688-XII // Офіційний вісник України. - 1994. - № 7. - Ст. 34.

71. Крижний О. М. Фірмове найменування як предмет злочину / О. М. Крижний // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2009. - № 1. - С. 28-32.

72. Коряковцев В. В. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / В. В. Коряковцев, К. В. Питулько. - СПб. : Питер, 2004. - 816 с. - (Серия «Закон и комментарии»).

73. Юридична енциклопедія : в 6 т. / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (від. ред.) та ін. - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т.1 : А-Г. - 672 с.

74. Тимчасове положення про правовий захист об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій, затверджене Указом Президента України 22.06.1994 // Збірник указів Президента. - 1992. - № 3.

75. Шаргородский М. Новый Уголовный кодекс УССР / М. Шаргородский, Л. Козак ; под ред. C. A. Пригова. - X. : Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1927. - 128 с.

76. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

77. Комерційні найменування: основні правові аспекти : наук.-практ. вид. / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К. : TOB «Видавництво «Юридична думка», 2006. - 216 с.

78. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України від 15.12.1993 № 3689-XII // Офіційний вісник України. - 1994. - № 7. - Ст. 36.

79. Харченко В. Б. Ще раз до проблеми систематизації кримінально- правової охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності / В. Б. Харченко // Вісник Запорізького національного університету. - 2009. - № 2. - С. 129-130.

80. Кушніренко О. Г. Права і свободи людини і громадянина : навч. посіб. / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слінько. - Х. : Факт, 2001.

81. Узагальнення застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності (статті 51-2, 164-9 КпАП), підготовлене суддею Верховного Суду України М. А. Колесником, старшим консультантом управління узагальнення судової практики І. Б. Лавровською та головним консультантом управління А. І. Смолкіною від 01.01.2006

82. Терентьев В. И. Ответственность специального субъекта по уголовному праву Украины : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. И. Терентьев. - Одесса, 2003.

83. Охман О. В. Характеристика суб'єкта злочину за кримінальним законодавством України / О. В. Охман

84. Давиденко М. Л. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері інтелектуальної власності / М. Л. Давиденко, Л. В. Новикова // Форум права. - 2009. - № 1. - С. 123-129

85. Шульга А. В. Охрана имущества и имущественных прав в системах норм о преступлениях против собственности и интеллектуальной собственности : монография / А. В. Шульга. - М. : Юрлитинформ, 2012.

86. Сиденко В. Охрана интеллектуальной собственности в Украине: проблемы и решения

87. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - Х. : Право, 1997.

...