Правове регулювання господарської діяльності малих та середніх підприємств

Статтею 66 Закону України «Про вищу освіту» серед напрямів інтеграції наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності закладів вищої освіти і наукових установ національних галузевих академій наук передбачена участь у створенні науково-навчальних, науково-дослідних об'єднань, інноваційних структур та інших організаційних форм кооперації.

У той же час на підставі статті 67 Закону України «Про вищу освіту» до повноважень Міністерства освіти і науки України належать: погодження рішення про утворення науково-навчальних і науково-дослідних об'єднань, що провадять наукову, науково-технічну й інноваційну діяльність спільно з науковими установами й організаціями, національними галузевими академіями, науковими і науково-технологічними парками, бізнес-інкубаторами, мистецькими творчими майстернями тощо.

Окреслення функцій таких структурних елементів показує обґрунтованість виокремлення як напряму формування взаємодії наукових і господарських структур, що, на жаль, остаточно не врегульовано при детальному розгляді компетенції цих суб'єктів.

Таким чином, і Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і Закон України «Про вищу освіту» передбачають можливість утворення господарських товариств та інших інноваційних підприємств, але не вирішують на достатньому рівні питання комерціалізації результатів науково-технічної діяльності.

Найдоцільнішою формою організації таких інноваційних підприємств є форма малого й середнього підприємства, а найбільш пристосованою функціонально й врегульованою в праві для підтримки малих і середніх підприємств вважається така інноваційна структура, як науковий парк.

Спираючись на вищевикладене, необхідно, на нашу думку, створити регіональні мережі установ трансферу технологій шляхом об'єднання в регіональну мережу інноваційних суб'єктів (суб'єкти інфраструктури): наукові, технологічні парки, підрозділи закладів вищої освіти, наукових установ, інші інноваційні структури.

Враховуючі вище проаналізовані питання формування засад підтримки господарського та інноваційного розвитку МСП в Україні варто визначити наступне:

1. Одночасна дія фінансових інструментів ЄС, законодавчої політики щодо діяльності МСП в ЄС, врахування інтересів і можливостей МСП при побудові конкурентної політики є основою для системного впливу органів підтримки на наднаціональну політику розвитку МСП в Європі. Узгодження таких фундаментальних принципів і напрямів у політиці ЄС щодо діяльності МСП із національним правовим регулюванням держав ЄС щодо МСП й віднайдення єдиних інструментів щодо МСП, які не розпорошують надбання політики ЄС та держав ЄС, дозволяє досягти синергетичного ефекту в регулюванні діяльності МСП.

2. Ключові елементи господарсько-правового механізму регулювання МСП, за допомогою яких реалізується відповідна наднаціональна політика в ЕС, мають відповідне суб'єктивно-інституційне регулювання, окреме функціональне значення й ефективний результат. Державна політика щодо системної підтримки підприємництва й МСП може суттєво відрізнятися в різних країнах і залежати від економічного рівня розвитку, наявності ресурсної бази, у тому числі людського капіталу, доступу до фінансування, площі країни й кількості населення.

3. Основними положеннями, на яких ґрунтується господарсько-правова політика ЄС щодо суб'єктів малого підприємництва, є такі¹:

заходи у структурно-галузевій політиці передбачають створення сприятливого бізнес-середовища, сприяння розвитку підприємництва шляхом запровадження плану дій для ЄС, підтримки підприємницької освіти й залучення громадян ЄС до підприємництва;

- рішення у зовнішньоекономічній політиці органів ЄС спрямовані на покращення доступу до нових ринків й інтернаціоналізацію діяльності МСП, підвищення конкурентоспроможності МСП;

- інвестиційна політика передбачає спрощення доступу до фінансування, надання фінансової підтримки для підприємців-початківців, доступ до проектів і фінансування ЄС, які не сприймаються порушенням конкретної політики з боку МСП;

- антимонопольно-конкурентна політика провадиться шляхом компенсаційної підтримки конкурентоздатності й інноваційного розвитку МСП, фактично завдяки чому економіко-правове становище МСП піднімається до рівня інших суб'єктів господарювання в ЄС; Коритін Д. С. Деякі питання формування політики ЄС щодо малих та середніх підприємств. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. № 6. С. 31-35. С. 35.

- в рамках інституційної політики у сфері підприємництва й підтримки МСП в ЄС здійснюється стимулювання зайнятості населення в МСП, що забезпечує зростання економік держав ЄС.

4. Орієнтуючи господарсько-правове регулювання підтримки МСП на законодавство ЄС у відповідному питанні, необхідно відмітити, що єдиною можливою структурою на регіональному рівні, на яку може бути покладено функції з підтримки МСП, може бути Агенція регіонального розвитку. Проте неврегульованість повноважень Агенції в нормативно-правових актах України і відсутність у місцевих органах влади інтересу й прямої вказівки щодо покладення функцій підтримки МСП на Агенцію може призвести до конфлікту компетенцій та порушень бюджетного законодавства в діяльності агенцій регіонального розвитку. Разом із тим відсутність єдиного державного регулювання компетенції таких установ і врегулювання її виключно на регіональному рівні створить небезпеку існування неузгодженої практики надання різних послуг агенціями у певних регіонах держави. На сьогоднішній момент потребує негайного вирішення питання деталізації компетенції та повноважень агенцій регіонального розвитку єдиним Законом України з метою забезпечення ефективного функціонування таких установ.

5. Основними правовими ознаками стартап-підприємств як інноваційного суб'єкта є:

а)новостворене підприємство, учасниками якого є науковці, наукові установи, заклади вищої освіти із вкладами у вигляді прав інтелектуальної власності або інновацій;

б)додатковий капітал залучається від третіх осіб, які заінтересовані в діяльності стартап-підприємств;

в)стартап-проєкт може скласти частину діяльності стартап- підприємства, яке буде реалізовувати стартап-проєкти і одночасно займатися іншими видами діяльності;

г)система управління стартапом може мінятися з причини зміни засновників, учасників проекту, що призводить до зміни органів управління цього підприємства та інноваційного проекту, а це несе ризики для існування стартапу;

д)інновація, яка визначає стартап-компанію, несе певні ризики залежно від досконалості проекту та його правового оформлення.

Перераховані показники необхідні для визначення ступеня підтримки стартапів і відображення цього в законодавстві.

Для підтримки малих і середніх підприємств, які провадять інноваційну діяльність, найбільш функціонально пристосованими за сучасного стану законодавчого регулювання є мережа наукових парків. Проте при цьому форми такої підтримки різноманітні і залежать від матеріальної, ресурсної та іншої забезпеченості даного суб'єкта, а також специфіки наукової галузі.

Висновки

Основні теоретичні та практичні результати наукового дослідження дають змогу сформулювати певні висновки та пропозиції.

1. МСП - правова категорія, що передбачена законодавством, обирається власником/засновником певної організаційно-правової форми юридичної особи на підставі таких виключних критеріїв як визначена кількість осіб та річний дохід з метою врегулювання спрощених відносин між юридичною особою та державою, обмеження впливу держави на суб'єкти господарювання в окремих організаційно-правових відносинах.

2. Форма малих і середніх підприємств не може бути застосована для організації діяльності державних підприємств і підприємств, заснованих на комунальній власності, оскільки вона не відповідає ознакам державних підприємств, а саме: 1) звільнення казенних підприємств від податків, тоді як у Податковому кодексі України для МСП не передбачено несплату податку на прибуток; 2) утворення державних підприємств здійснюється для задоволення суспільних і державних потреб, а МСП - зазвичай для приватних інтересів. Оскільки бенефіціарний власник - держава в особі уповноваженого органу, так би мовити, «сам собі» може знизити податок при застосуванні форми малого й середнього підприємства; 3) цілі функціонування державних підприємств відповідають соціально-економічній політиці держави й компетенції державного підприємства, тоді як цілі функціонування МСП мають риси загальної правоздатності, іноді можуть відповідати опосередковано соціальним інтересам.

3. Ознаками МСП є:

1) забезпечення спрощеного ведення господарської діяльності при виконанні зобов'язань щодо звітності МСП;

2) можливість використовувати критерії малих і середніх підприємств суб'єктами господарювання будь-якої організаційно-правової формі;

3) наявність адміністративної структури малих і середніх підприємств як підприємства відповідно до Господарського кодексу України, що дозволяє встановити майнову основу господарювання МСП, на підставі цього визначити організаційно-правову форму МСП, яка відрізняється своєю структурою за кожним видом;

4) незначні показники за кількістю працюючих й обсягом обігу товарів; обмеженість серед працівників малих і середніх підприємств необхідних кваліфікаційних кадрів для належного забезпечення господарської діяльності;

5) серед всіх засобів підтримки первинне місце займає бюджетна підтримка малих і середніх підприємств шляхом надання коштів із відповідних бюджетів;

6) існуюче регулювання внутрішньогосподарських відносини, які реалізуються в малих і середніх підприємствах, дозволяє оптимізувати систему цих відносин і систему органів управління за рахунок самостійного вибору спрощеної моделі організації управління;

7) форма малих і середніх підприємств є універсальною формою діяльності суб'єктів господарювання, яка найбільше відповідає узгодженню приватних інтересів засновників підприємств і публічних інтересів держави, яка реалізує економічну політику в інтересах населення України.

4. Системність законодавчого регулювання підтримки МСП в ЄС передбачає реалізацію усього комплексу необхідних для розвитку МСП дій в напрямах фінансової, інформаційної, консультативної політик, підтримки розвитку науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи в МСП, підготовки кадрів й розвитку інфраструктури.

5. Організація правового регулювання підприємницької діяльності для суб'єктів господарювання у формі малих і середніх підприємств або фізичних осіб-підприємців свідчить про економічні й правові переваги підприємств у порівнянні з фізичними особами-підпри- ємцями. У сучасних умовах малі й середні підприємства підтверджують відносну стабільність кількості з тенденцією до зростання, тоді як кількість фізичних осіб-підприємців коливається залежно від фінансової політики, фінансових криз тощо. Також обсяги продукції підприємств постійно зростають у порівнянні з фізичними особами- підприємцями, як і переважає зростання у підприємств у порівнянні з фізичними особами-підприємцями кількості найманих працівників. Дослідження дозволяє відмітити, що 1) при значній кількості фізичних осіб - суб'єктів малого й мікропідприємництва їх роль зводиться виключно до забезпечення ними робочими місцями надлишків робочої сили (тобто тієї частки працездатного населення, яка не затребувана суб'єктами - юридичними особами); 2) значні відмінності за обсягами реалізованої продукції, за кількістю підприємств та найманих працівників підтверджують важливість юридичних осіб, які функціонують як малі й середні підприємства, а акцент має бути зроблено на їх підтримці й правовому забезпеченні їх діяльності; 3) розглядати ФОП та інших юридичних осіб у формі малих і середніх підприємств як рівних і, відповідно, висувати в рамках державної політики до всіх них однакові вимоги недоцільно.

6. Для встановлення чіткого співвідношення термінів «напрями» і «форми державної підтримки (види підтримки)» необхідно формувати напрями, які за своїм наповненням тотожні певним видам економічної діяльності. Тому, на наш погляд, такими напрямами повинні вважатися:

- забезпечення фінансово-кредитної підтримки, спрощення податково-облікової політики щодо малих і середніх підприємств і сприяння їх діяльності;

- створення умов для спрощеного доступу малих і середніх підприємств до виконання державних програм соціально-економічного розвитку, до участі у державно-приватному партнерстві, надання послуг за бюджетні кошти всіх рівнів;

- сприяння інституційно-функціональному розвитку інфраструктури підтримки МСП, у тому числі агенцій регіонального розвитку, підтримці експортної діяльності; децентралізація владних повноважень, максимальне делегування повноважень із видачі документів дозвільного характеру, ліцензій і перенесення надання інших адміністративних послуг із центрального рівня на місцевий;

- удосконалення законодавства щодо скорочення і зменшення кількості обов'язкових адміністративних вимог для МСП, спрощення процедур припинення їх діяльності, введення можливості повторно реєструватися та займатися підприємницькою діяльністю після визнання банкрутом (спрощення припинення підприємницької діяльності, до яких необхідно відносити і надання консультативної підтримки в цій сфері, у тому числі реалізацію спрощеної процедури банкрутства, надання «другого шансу»);

- здійснення моніторингу прийнятих нормативно-правових актів щодо підтримки МСП;

- формування людського капіталу у МСП, належна підготовка й перепідготовка, підвищення кваліфікації;

- заохочення МСП до інноваційної діяльності, проведення дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, до участі в трансфері знань і технологій.

Ці напрями повинні реалізовуватися у певних формах державної підтримки, які включають сукупність господарсько-правових засобів, інструментів, що є схожими за своїм характером надання або сферою застосування чи видом діяльності, а саме: фінансова; інформаційна; консультаційна підтримка; підтримка у сфері інновацій, науки і промислового виробництва; підтримка суб'єктів МСП, що проводять експортну діяльність; підтримка у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення класифікації управлінських кадрів і кадрів ведення бізнесу; інфраструктурна підтримка. Відповідні форми можуть реалізовуватися за допомогою засобів, інструментів, які застосовуються на різних рівнях (державному, місцевому та регіональному) системи державних органів і органів місцевого самоврядування при наданні державної допомоги.

У сучасних умовах розвитку економіки й законодавства України необхідно законодавчо закріпити наступний мінімальний перелік фінансових інструментів, який підтверджено практикою надання фінансових послуг і який обов'язково повинен реалізуватися на державному й усіх регіональних рівнях:

а)мікрокредити для МСП на цілі розвитку їх господарської діяльності;

б)кредити для інвестування в основні засоби;

в)кредити на поповнення обігових коштів.

Відповідний перелік необхідно закріпити в документах НБУ й передбачити зменшені вимоги до резервування по активних операціях для фінансових установ.

Треба закріпити в законодавстві наступний перелік нефінансових інструментів, які застосовуються місцевими органами влади підтримки МСП за напрямами, передбаченими стратегіями територіальних громад:

а)придбання сільськогосподарської техніки, інших основних засобів комунальними підприємствами в лізинг для ведення діяльності за стратегічними напрямами;

б)започаткування державно-приватного партнерства за стратегічними напрямами й фінансування частини територіальною громадою.

7. Для формування належної інституційно-функціональної, інф- раструктурної системи підтримки діяльності малих і середніх підприємств необхідно:

1) визначити суб'єктів та об'єкти інфраструктури підтримки малих і середніх підприємств;

2) окреслити законодавчо систему й компетенцію суб'єктів інфраструктури, порядок реалізації спеціальної компетенції суб'єктів інфраструктури й компетенцію відповідних органів державної влади й місцевого самоврядування, які відповідальні за підтримку діяльності МСП;

3) визначити в державних і регіональних стратегіях і нормативно-правових актах як пріоритетний напрямок на середньостроковий період планування розвитку економіки забезпечення доступності певних форм взаємодії з МСП, як-от: реалізація на регіональному рівні діяльності суб'єктів інфраструктури в освітньому, інформаційно-консультаційному напрямках, забезпечення фінансової підтримки МСП і підтримка діяльності МСП.

8. До компетенції органів місцевої влади слід віднести й передбачити в законодавстві обов'язкове формування регіональної інфраструктурної підтримки МСП та її елементів наступним чином:

1) створити регіональні мережі установ трансферу технологій шляхом об'єднання в регіональну мережу інноваційних суб'єктів (суб'єктів інфраструктури): наукові, технологічні парки, підрозділи закладів вищої освіти, наукових установ, інші інноваційні структури;

2) створити офіси підтримки інноваційного підприємництва й МСП із метою доступу до фондів ЄС, європейських програм, форм державної й регіональної підтримки МСП;

3) створити веб-сайт офісу підтримки інноваційного підприємництва й МСП. Такий інформресурс повинен виконувати консультативні функції, бути доступним, представницьким, інформативним й задовольняти сучасні вимоги підприємців;

4) створити громадські ради з проблем організації інноваційного розвитку при міському голові;

5) як фінансові інструменти застосувати безповоротну фінансову допомогу МСП, грантову допомогу (безповоротна фінансова допомога) за рахунок бюджетів міст та іноземної фінансової підтримки;

6) залучити органи місцевої влади до процесу підготовки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, напрямів наукового розвитку науки і техніки, прогнозування й розроблення програм економічного й соціального розвитку з обов'язковим відображенням відповідних витрат у місцевих бюджетах.

9. Треба прийняти Закон України «Про порядок організації іноземної підтримки підприємців, у тому числі МСП й інноваційного підприємництва», де передбачити фінансування регіональних пріоритетних напрямків діяльності МСП та інших суб'єктів господарювання.

10. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» необхідно передбачити:

- обов'язкове надання МСП на підставі відповідних регіональних програм по окремих пріоритетних напрямах економіки й господарської діяльності безповоротної фінансової державної допомоги як певного програмного фінансування;

- необхідність на регіональному рівні передбачити застосування всіх видів фінансової державної допомоги МСП і сучасних фінансових інструментів ЄС за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності.

11. Проблемою правової класифікації стартапів є необхідність використання несформованих як правові норми економічних критеріїв, які відповідають певним етапам інноваційного процесу.

Основними правовими ознаками стартап-підприємств є:

- при створенні інноваційного стартапу та у його подальшій діяльності у більшості випадків беруть участь молоді науковці, зокрема, студенти/аспіранти (генератори стартапів), а в «академічному» товаристві з обмеженою відповідальністю - державні наукові установи й заклади вищої освіти.

- стартап-підприємство засновує свою діяльність в більшості випадках на інноваціях. Даний інноваційний суб'єкт не заборонено створювати у всіх сферах економічної діяльності);

- засновники стартап-підприємств в Україні, як правило, не мають власного початкового капіталу, останній формується переважно інвесторами у вигляді вкладень у даний проєкт (інвестицій). Проте при заснуванні академічних товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до ст. 60 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» ці товариства можуть функціонувати як стартапи з вкладами у вигляді майнових прав інтелектуальної власності.

- система управління стартапом міняється з причини зміни засновників, учасників проєкту, що призводить до зміни органів управління цього підприємства й інноваційного проєкту, що несе ризики для існування стартапу;

- інновація, яка визначає стартап-підприємство, несе певні ризики залежно від досконалості проєкту та його правового оформлення;

- перераховані показники необхідні для визначення ступеня підтримки інноваційних стартапів і відображення цього в законодавстві.

12. Завданнями державної господарсько-правової політики є внесення змін до законодавства МСП щодо зменшення фінансового й операційного навантаження на новостворені малі й середні підприємства:

1) створення умов стартової підтримки МСП (на розрахунковий період формування цілісного комплексу МСП та його господарсько-виробничих зв'язків) за рахунок податкових канікул;

2) створення системи оподаткування, за якої МСП було б не вигідно здійснювати мінімізацію податків й ухилятися від їх сплати, що призведе і до зменшення витрат на адміністрування податків із боку держави.

3) зменшення рівня податкового навантаження має компенсаційний характер, оскільки обмеженість професійності й кількості працівників МСП не дозволяє отримувати надприбутки.

Размещено на Allbest.ru