Правове регулювання господарської діяльності малих та середніх підприємств

Спираючись на викладене, зауважимо, що для формування належної системи засобів підтримки діяльності малих і середніх підприємств у частині становлення відповідної інфраструктури необхідно:

1) визначити суб'єктів й об'єкти інфраструктури підтримки малих і середніх підприємств;

2) окреслити (поетапно) спочатку понятійну компетенцію суб'єктів інфраструктури, а потім у відповідних нормативно-правових актах порядок реалізації ними спеціальної компетенції;

3) пріоритетним напрямом на середньостроковий період планування розвитку економіки з метою забезпечення доступності певних форм взаємодії з МСП у відповідних стратегіях і нормативно-правових актах передбачити проведення на регіональному рівні діяльності суб'єктів інфраструктури в освітній, інформаційно-консультаційній сферах, забезпечення фінансової підтримки МСП.

Наведений огляд Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 р. № 4618-VI та проєкту № 1256 свідчить про прагнення його розробників в одному нормативно-правовому акті (проєкті) передбачити всі форми й засоби, які повинні встановлюватися різними документами згідно з компетенціями державних виконавчих органів влади. Це шкодить викладенню нормативно-правових актів, обмежує пряму дію і потребує постійних змін. Доцільніше в окремих законах закріпити узагальнюючі складові напрямів державної підтримки, із затвердженням на п'ять або десять років, а також перспективні види підтримки. На користь цього говорить той факт, що в законодавстві України такий механізм присутній та застосовується при визначенні підтримки інноваційних організацій. Наприклад, пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні закріплені у статтях 4, 5 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» № 3715-VI від 08.09.2011 р. Так, згадані норми містять стратегічні й середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності, затверджені Постановою КМУ № 1056 від 28 грудня 2016 р. «Деякі питання визначення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня на 2017-2021 роки». Крім того, при опрацюванні регіональних програм розвитку й підтримки МСП бажано враховувати програми розвитку держави відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», схваленої Указом Президента України № 5/2015 від 12.04.2015 р., і цілі державної регіональної політики до 2020 року, які містяться в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої Постановою КМУ № 385 від 06.09.2014 р.

Спираючись на сказане, вважаємо, що необхідно прийняти Стратегію розвитку підприємництва в Україні, яка за змістом і строком дії, в тому числі на чергові періоди, має узгоджуватися зі Стратегією розвитку МСП в Україні на період до 2020 року, затвердженою розпорядженням КМУ від 24.05. 2017 р. № 504, і Стратегією розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 р., затвердженою розпорядженням КМУ від 10.07.2019 р. № 526, які, як видно, суперечать за строком дії одна одній. У цих Стратегіях і планах їх реалізації повинні бути узгоджені один з одним усі заходи, у тому числі прийняття нормативно-правових актів. Тим більше, практика планування державної політики в цій сфері підтверджується розробленням таких спільних документів (які мають концептуальний характер), як, наприклад, рекомендації парламентських слухань на тему: «Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого і середнього бізнесу»¹. Подальші періоди дії відповідних стратегій мають відповідати строкам UA/DOCUMENTS. Рекомендації парламентських слухань на тему: «Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого і середнього бізнесу», схвалені Постановою Верховної Ради України від 13.04.2016 року № 1090-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 22. Ст. 454. дії Державної стратегії регіонального розвитку й регіональних стратегій розвитку та планам їх реалізації.

Примітно, що й у наукових дослідженнях також акцентується на окремих особливостях певних напрямів, які на різних етапах розвитку права й законодавства були актуальними, або на підставах застосування засобів регулювання. Так, І. В. Труш під державною підтримкою малого підприємництва розуміє напрями діяльності органів державної влади, які спрямовані на покращення умов реалізації прав людини на здійснення підприємницької діяльності, що гарантовані чинним законодавством, а також створення правових, політичних, соціальних, інформаційних, економічних та інших умов для її існування й розвитку¹. У свою чергу, Д. В. Лічак трактує непряму державну підтримку як сукупність економічних, організаційних і правових механізмів, завдяки яким суб'єктам господарювання надається державою через ринкову структуру необхідне сприяння правового, фінансового, організаційного, інформаційного й матеріально-технічного характеру, що виключає безпосередню передачу коштів та існує у формі створення стимулюючих умов для розвитку і підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання відповідно до національної економічної політики. Крім того, Д. В. Лічак описала систему засобів непрямої державної підтримки з виокремленням наступних її груп: засоби організаційно-правової підтримки, фінансово-господарські засоби, інфраструктурні засоби, засоби активізації використання ресурсів держави, засоби зовнішньоекономічної підтримки, інформаційно- консультативні засобиТруш І. В. Господарсько-правове забезпечення державної підтримки малого підприємництва в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04. Донецьк. 2005. 19 с. С. 6. Лічак Д. В. Господарсько-правове забезпечення непрямої державної підтримки суб'єктів господарювання: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Одеса. 2011. 21 с. С. 34..

До того ж І. В. Труш напрями правового, економічного, управлінського характеру розглядає в одній площині. На наше переконання, автор навів форми й напрями державної підтримки МСП, які більше відповідають видам політики. Як відмічає сам науковець, це не означає, що перераховані головні напрями діяльності повинні мати лише одну з наведених форм, тому що їх реалізаційний зміст часто має змішаний відтінок усіх форм одночасно¹.

Аналогічно, але з орієнтиром на соціально-визначену політику, її засоби щодо регулювання розвитку малого та середнього підприємництва перелічує Я. Петруненко, який комплексно поєднав як засоби господарсько-правового регулювання, так і політичні інструменти та правові механізмиТруш І. В. Основні форми державної підтримки малого підприємництва. Право України. 1999. № 5. С. 42-43. Петруненко Я. Поняття державної підтримки суб'єктів господарювання як засобу забезпечення ефективного використання бюджетних коштів. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 6. С. 110-115..

Натомість А. М. Грищук, перелічуючи поширені напрями підтримки МСП, конкретизує деякі й пропонує додатково такий, як «сприяння розвитку інноваційного підприємництва», при цьому поділяючи його на додаткові заходи підтримки інноваційного розвитку МСП, більшість яких має фінансово-кредитний змістГрищук А. М. Пріоритети змін в системі розвитку малого та середнього підприємництва в Україні. Проблеми і перспективи розвитку підприємництва. 2016. № 4 (1). С. 13-25. С. 23.. На переконання І. Вериженко, саме пріоритетні напрямки мають значення при систематизації розповсюджених інструментів державної підтримки залежно від специфічних проблем фінансування МСП, а отже можна визначити їх класифікацію за чотирма напрямами: 1) підтримка продаж, оборотного капіталу і грошових потоків; 2) удосконалення ліквідності МСП, враховуючи доступ до банківських кредитів; 3) підтримка інвестиційної конкурентоспроможності на мікрорівні; 4) формування і розвиток інвестиційного потенціалу для зростання попитуВериженко І. Механізм державної підтримки малого та середнього підприємництва в умовах світової фінансової кризи: французькі уроки для України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2011. № 124/125. С. 68-70. С. 69..

Таким чином, науковці звертають увагу на більш комплексне відображення структурних елементів у механізмі правового регулювання МСП, ніж це присутнє в законодавстві, що ускладнює правозастосу- вання у зв'язку з відсутністю норм прямої дії. Крім того, не розкриваються ознаки поняття «державна підтримка МСП», що впливає на правовий інструментарій відповідного законодавства.

Щоб відповісти на питання про відокремлення поняття «державна підтримка» від інших засобів господарсько-правового регулювання, на наш погляд, необхідно враховувати відмічені ознаки цього інституту: спрямування на розвиток тих напрямів економічного розвитку, які необхідні державі і суспільству, та оптимальне поєднання приватно-правового та публічно-правового регулювання по відношенню до правовідносин з участю суб'єктів господарювання, як відмітив Г. Л. Знаменський¹.

У такому разі, державна підтримка буде спрямована на досягнення загальних публічно-правових інтересів, а не окремих, як відмічається Г. Л. Знаменським, суб'єктам, галузям, регіонамЗнаменський Г. Л. Місце господарського права у стратегії забезпечення інноваційної діяльності в Україні. Право та інноваційне суспільство. № 2 (11). 2018. С. 15-22. С. 19, 20. Там само. С. 20..

У контексті сказаного додамо, що виходячи з найбільш близьких за змістом правових інструментів, до державної підтримки відповідно до ст. 12 ГК України можна віднести надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій, а згідно зі ст. 16 - дотації та інші засоби на підтримку певної діяльності й діяльності певного суб'єкта, компенсації або доплати сільськогосподарським виробникам за реалізовану продукцію державі. Тим самим підкреслюється характер додаткового фінансування діяльності суб'єкта господарювання, що, з одного боку, стимулює діяльність МСП, з другого - порушує принципи конкуренції і створює переваги для МСП, але це необхідно розглядати як компенсацію стану МСП як економічно нерівної сторони у господарських відносинах.

Підсумовуючи, зауважимо, що виходячи з викладених поглядів науковців, стає очевидною потреба в проведенні додаткового аналізу засобів державної підтримки, їх класифікації й формуванні на цій підставі узагальнюючих напрямків нормативно-правового регулювання державної політики у сфері підтримки МСП. У контексті сказаного наведемо думку А. В. Комірного, який у своєму дослідженні виокремлює наступні негативні моменти становлення малого підприємництва в Україні і які, як ми вважаємо, також гальмують процес інвестування в МСП. До них відносяться: неефективна взаємодія малого підприємництва із середнім і великим бізнесом; «життєвий цикл» суб'єктів малого підприємництва та їх «ротація»; функціонування малого підприємництва у межах недостатньо розвиненої інфраструктури й забезпечення його діяльності, вплив специфічних соціальних умов комерційної діяльності в Україні¹. Звісно, щоб полегшити діяльність МСП, держава розробила і використовує спеціальний механізм державної допомоги суб'єктам господарювання. До речі, Т В. Некрасова виокремлює три групи допомоги в Україні, беручи за основу рівень надання, а саме: загальнодержавний, регіональний і галузевийКомірний А. В. Державне регулювання розвитку малого підприємництва в ринкових умовах: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. Київ, 2010. 20 с. С. 8-9. Некрасова Т. В. Надання державної допомоги суб'єктам господарювання: сучасний стан і перспективи правового регулювання: монографія. Донецьк: НОУЛІДЖ, 2010. 216 с. С. 30..

Так, видами державної підтримки у сфері регулювання діяльності МСП (як уже наголошувалося) є:

- фінансова;

- інформаційна;

- консультаційна;

- підтримка МСП у сфері інновацій, науки й промислового виробництва;

- підтримка суб'єктів МСП, що провадять експортну діяльність;

- підготовка людського капіталу для МСП;

- інфраструктурна.

Зауважимо, що перераховані види державної підтримки повинні знайти відображення в законах і розкриватися змістовно через перелік засобів, які можуть застосовуватися до МСП безпосередньо або через уповноважені організації. У той же час варто пам'ятати, що застосування державної підтримки може мати негативний результат. В обґрунтування наведеного вкажемо, що це зумовлено передусім відсутністю єдиної централізованої підтримки розвитку підприємництва та МСП.

Крім загальнодержавної підтримки, у сучасних умовах значну роль відіграє стимулювання розвитку і підтримки МСП на регіональному рівні, засоби якого також формуються для вирішення таких проблем, що гальмують розвиток МСП, як-от: 1) недостатньо коштів для фінансування регіональних проблем підтримки і розвитку МСП; 2) неналежний контроль за використанням коштів для МСП, в результаті чого частина його ресурсів витрачається за нецільовим призначенням; 3) неврегульований механізм кредитування МСП і висока вартість кредитних ресурсів.

На думку В. І. Варцаби та Г. М. Кампо, на регіональному рівні підтримка розвитку малого підприємництва здійснюється через реалізацію регіональних і місцевих програм, головним завданням яких у сфері фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки є об'єднання фінансових можливостей всіх джерел підтримки малого підприємництва в регіоні і створення механізмів ефективного цільового використання виділених фінансових ресурсів¹. Проте, на наш погляд, обмеження кола уповноважених органів, організацій і засобів підтримки тільки регіональним рівнем перешкоджає участі МСП у регіональних програмах розвитку, які фінансуються за рахунок не тільки державного бюджету, а й інвестицій за іншими централізованими програмами.

Із наведеного стає зрозумілим, що окремі питання державної підтримки МСП стосуються організації діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Невипадково в Законі України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» у статтях 9, 10, 11, 14, 16, 17, 18 згадуються повноваження органів місцевого самоврядування у сфері розвитку малого й середнього підприємництва щодо програмно-цільових заходів, хоча вони носять переважно декларативний характер. Варцаба В. І. Проблеми фінансового забезпечення розвитку малого бізнесу. Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Економіка. 2014. Вип. 3 (44). С. 122-125. С. 122.

Виходячи з приписів Закону, можна запропонувати такий перелік напрямів діяльності органів місцевого самоврядування:

1) визначення пріоритетів і видів державної підтримки суб'єктів малого й середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів;

2) участь у розробленні регіональних і місцевих програм розвитку МСП, їх затвердження й забезпечення виконання;

3) стимулювання формування механізму інфраструктурної підтримки МСП;

4) сприяння діяльності громадських організацій;

5) утворення консультативних та інших дорадчих або допоміжних органів;

6) започаткування й надання державної підтримки за рахунок місцевих бюджетів, а також за рахунок фондів підтримки підприємництва;

7) інформаційна підтримка МСП через веб-сайти органів місцевого самоврядування.

Як видно, цей Закон не наводить усіх потрібних напрямів і механізмів належної реалізації поставлених цілей. Тому одним із варіантів вирішення цих проблем може бути закріплення чітких компетенції органів місцевого самоврядування у відповідних законодавчих актах. Такий висновок підтверджується й положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування¹, прийнятої ЄС 1985 року і ратифікованої Україною 1997 рокуЄвропейська хартія місцевого самоврядування. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/994_036. Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування: Закон України від 15.07.1997 р. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 38. Ст. 249., а саме статтями 3-4, де зазначається що органи місцевого самоврядування в межах закону: здійснюють регулювання й управління суттєвим відсотком публічних справ, під свою відповідальність, в інтересах місцевого населення (ст. 3); мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їх компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Крім того, публічні повноваження, як правило, здійснюються переважно тими органами публічної влади, які мають найтісніший контакт із громадянином; повноваження органів місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними (ст. 4).

З приводу визначення компетенції органів господарського управління необхідно відмітити, що ця категорія не нова та має сталий зміст у господарському праві.

Так, В. А. Устименко та А. А. Афоничкин відмітили, що названою компетенцією є сукупність закріплених законодавством прав та обов'язків органів господарського управління, їх посадових осіб, яка надає правомочності приймати обов'язкові рішення, організовувати та контролювати їх виконання з наступним застосуванням санкцій¹.

Слід зауважити, що при визначенні компетенції місцевих органів влади постає питання щодо планування розвитку підприємництва й МСП на відповідних територіях додатково до планування й фінансування на державному рівні. При цьому закладається певна суперечність між стратегічними документами і планами щодо їх реалізації.

Так, відповідно до законів України «Про стимулювання розвитку регіонів» та «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»Устименко В. А., Афоничкин А. А. Отношения в сфере управления хозяйственной деятельностью. Економіка та право. 2008. № 3. С. 111-115. С. 112. UA. ZAKON. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України: Закон України. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1602-14. здійснюється складання прогнозів економічного й соціального розвитку України на середньостроковий (5 років) і короткостроковий (1 рік) період, показники яких враховуються в бюджетному плануванні, а програми економічного й соціального розвитку областей розробляються на короткостроковий період. Разом із тим у цих документах прямо не передбачаються вимоги щодо розвитку підприємництва й підприємницького середовища. Щоправда, у державних і регіональних стратегіях розвитку України, планах їх реалізації певною мірою відображаються завдання із розвитку підприємництва, але в законах, якими регулюється їх складання, акценти на розвиток підприємництва, а тим більш малого й середнього бізнесу, не ставляться. Ситуація змінюється в бік підприємництва тільки в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року¹, в якій до завдань щодо підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів було віднесено деякі, які за суттю близькі до тих, виконання яких сприяє розвитку підприємництва: створення інноваційної інфраструктури, формування інвестиційного клімату, спрощення адміністративних процедур для підприємців, розвиток конкурентного середовища на товарних ринках, надання державної фінансової підтримки суб'єктам малого підприємництва, освітня діяльність з питань підприємництва та інше.

Справедливості ради вкажемо, що в проєкті Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року передбачене чітке положення щодо сприяння розвитку підприємництва, підтримки інтернаціоналізації бізнесу в секторі МСП, а також зафіксовано, що основним драйвером економіки є розвиток підприємництва як рушійної сили інновацій. При цьому максимальні засоби і форми підтримки встановлені для розвитку малого й середнього підприємництва, його ресурсного, інформаційного й кадрового забезпечення.

Фінальним елементом у системі державного планування й розвитку підприємництва в державі й в регіонах є визначення органів, уповноважених вирішувати поставлені завдання. Проте з цим також існують проблеми, оскільки державні стратегії і плани їх реалізації належать переважно до сфери Міністерства розвитку громад та територій України, тоді як розвиток підприємництва віднесено до функцій Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а стратегічне планування, реалізація регіональних стратегій та планів, в яких присутні завдання для розвитку МСП - до компетенції Міністерства розвитку громад та територій України. А якщо торкнутися інноваційної діяльності, то сферу регулювання поділяють Міністерство освіти та науки України і Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Крім того, наведена система не узгоджується взагалі із приписами Закону «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Укра- UA/DOCUMENTS. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року: затв. Постановою КМУ від 06.08.2014 р. № 385. їні». Таким чином, наявне протиріччя (яке не може бути виправне без зміни відповідних законів), оскільки регулювання однієї групи відносин підприємництва МСП здійснюється трьома міністерствами: Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерство освіти та науки України, у той же час закріплені в Законі «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України»¹ положення унеможливлюють здійснення регулювання однієї сфери - підприємництва трьома центральними органами.

Наведений приклад ще раз підкреслює недосконалість змістовного регулювання організаційно-господарських та адмінстративно-господарських відносин з участю органів державної влади та місцевого самоврядування. З огляду на те, що В. А. Устименко відмітив як особливість організаційно-господарських відносин в наявності відносин власності до суб'єкта господарюванняUA. ZAKON. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України: Закон України. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/1602-14. Устименко В. А., Афоничкин А. А. Отношения в сфере управления хозяйственной деятельностью. Економіка та право. 2008. № 3. С. 111-115. С. 112.. Необхідно, на наш погляд, розуміти і причини прогалин при законодавчому регулюванні державної підтримки на будь-якому рівні, оскільки для держави є «неприродним» підтримувати приватні юридичні особи.

Фактично, вищезгадані положення, які стосуються розвитку підприємства, у тому числі МСП, завдяки зусиллям органів місцевого самоврядування, передбачені в таких нормативно-правових актах, як Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про місцеві державні адміністрації», Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», Положення «Про Державну регуляторну службу України», і локальних актах органів місцевого самоврядування, а саме Положенні про Управління інноваційного розвитку та іміджевих проектів Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради (затвердженому рішенням 17 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.12.2017 р. N° 856/17) і Положенні про Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради. Крім того, усе, що безпосередньо стосується МСП, передбачається в п. 25 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зафіксовано, що саме до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань щодо утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди. У п. 8 ст. 27 цього Закону зазначається, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад включено повноваження щодо розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах й організаціях. Стаття 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачає, що місцева державна адміністрація забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, надає допомогу підприємцям. Натомість у Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» взагалі відсутні норми, які регулюють питання підтримки МСП. Також у локальних нормативних актах, а саме в Положенні про Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради, вказано, що до функцій Департаменту віднесено: аналіз і визначення пріоритетних напрямків підтримки й розвитку підприємництва у місті; сприяння створенню недержавних структур із підтримки малого підприємництва; підготовка пропозицій з удосконалення системи інформаційно-правового обслуговування малого бізнесу.

Таким чином, незважаючи на наукові дослідження, декларування в програмних документах, окреслення напрямів розвитку МСП, зміст нормативно-правових актів залишається недосконалими з точки зору підтримки МСП на регіональному рівні. Навіть при наявності наказу Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 18.09.2012 р. № 44 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо формування і реалізації регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва», в якому детально розписано структуру й зміст регіональних і місцевих програм, ця підтримка в Типовому положенні про регіональну раду підприємців в АРК, області, м. Києві та Севастополі та прийнятих Положеннях про регіональну раду підприємців, наприклад, у Харківській області, фактично не знайшла відображення. До наведеного також необхідно додати, що останній узагальнений звіт про стан виконання регіональних і місцевих програм розвитку малого й середнього підприємництва в Україні був зроблений у 2013 році.

Щоправда, існують й гарні приклади ефективного планування підтримки й перспектив розвитку МСП, зокрема, Стратегія розвитку Черкаської області на період до 2020 року. Примітно, що на обласному рівні розроблено такі два документи, як Стратегія розвитку регіону і Стратегія розвитку МСП, які є взаємодоповнюючими. Одним з основних напрямів Стратегії розвитку даної області вказано покращення бізнес-середовища цього регіону, а створення дієвих умов взаємодії влади й бізнесу дозволить формувати регіональну політику з урахуванням інтересів бізнесу, а також залучати його до спільної реалізації певних проєктів. Зауважимо, що в цьому випадку, на нашу думку, доцільно було б орієнтуватися на напрям зі Стратегії МСП 2020 - створення сприятливого середовища для розвитку малого й середнього підприємництва. У контексті сказаного варто згадати й те, що окремі, хоча й недостатні, заходи проводяться на регіональному рівні в Україні за кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), тобто вони можуть вважатися загальнодержавними заходами. Так, відповідно до Постанови Правління Фонду № 140 від 21.07.2017 р. підприємницьку діяльність організували 3,8 тис. осіб, які отримали одноразову виплату по безробіттю й проходили профнавчання на курсах цільового призначення з метою засвоєння знань, необхідних для започаткування власної справи. Загальні видатки на допомогу по безробіттю, у тому числі одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяльності, склали 6 542 685, 4 тис. гривень (98,2 % затверджених обсягів)¹. Про затвердження звітів про результати діяльності Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2016 рік та про виконання бюджету Фонду на 2016 рік: Постанова Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України від 21.07.2017р. № 140. URL: http://www.dcz.gov.ua/file/link/431631/file/%D0%BF%D0%BE%D1%81 %D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20140.pdf;jsessionid=D4 EC3B88F0780206D0511B951DEF0294.

Другим напрямом Стратегії розвитку Черкаської області є розвиток підприємницької культури. Паралельно зі створенням сприятливого регуляторного клімату, важливою складовою розвитку підприємництва вважається формування і довіри до МСП у громаді, й позитивного іміджу підприємництва, а це серед іншого вимагає самоорганізації підприємців і дотримання ними принципів соціальної відповідальності бізнесу.

Третій напрям визначає створення належної інфраструктури підтримки МСП. Відповідно до Стратегії розвитку Черкаської області недоліками цього напрямку є: а) нерівномірне розміщення на території області об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва; б) недостатня кількість бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, лізингових центрів тощо в регіоні. Так, на думку 60 % підприємців необхідним є «створення єдиного інформаційного ресурсу, за допомогою якого можна дізнатися про умови й правила ведення бізнесу, зміни законодавства»; в) відсутність ефективно діючого Регіонального центру розвитку підприємництва.

Четвертий напрям - полегшення доступу МСП до фінансових ресурсів. Задля підтримки підприємництва на рівні області і громад будуть створені дієві механізми мобілізації фінансових ресурсів, при цьому акцентуватиметься на розбудові відповідних фондів, що будуть надавати фінансову підтримку шляхом компенсації відсотків за кредитами.

Наступним, п'ятим, напрямом Стратегії розвитку Черкаської області вказано підвищення конкурентоспроможності МСП. Конкурентоспроможність вітчизняної продукції, у тому числі МСП, може досягатися шляхом інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, подолання технічних бар'єрів у торгівлі між нашою країною й ЄС, зміцнення позицій на світовому ринку завдяки визнанню системи технічного регулювання на європейському й міжнародному рівні. Вкажемо, що перелічені завдання можуть бути вирішені, спираючись на положення Стратегії МСП 2020.

Шостий напрям - сприяння виходу на нові ринки. Зрушення в цьому можливі лише за умов узгодженого використання засобів Стратегії розвитку Черкаської області і Стратегії МСП 2020.

Фактично, плани, відображені в Стратегії Черкаської області, підтверджують наявність недоліків господарсько-правового регулювання на рівні формування державної політики й законодавства. З огляду на це видаються справедливими зауваження науковців, які наголошують на необхідності структурування програм органів місцевої влади з питань взаємодії з підприємцями, окреслення фактичних напрямів, засобів і форм підтримки, таких як удосконалення регулювання підприємницької діяльності, фінансово-кредитна й інвестиційна підтримка, ресурсне й інформаційне забезпечення, формування інфраструктури підтримки підприємництва, реалізація проектів, бізнес-планів, інвестиційних пропозицій¹. На наш погляд, існуюче правове регулювання дозволяє сформувати програму як належний документ з усіма структурними вимогами, але дані щодо реалізації (моніторингу) проєктів органів місцевого самоврядування для оцінки ефективності таких форм наразі відсутні.

Підсумовуючи, вкажемо, що за результатами проведеного аналізу виявлено, що на розвиток малого підприємництва в Україні негативно впливають такі проблеми, як: 1) несистемне регулювання на загальнодержавному й регіональному рівнях діяльності МСП; 2) відсутність серед пріоритетів розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності напряму підтримки МСП як рушійної сили економічного розвитку; 3) відсутність інфраструктури й рівномірності доступу до неї по регіонах; 4) відсутність серед напрямів економічної політики держави орієнтирів на розвиток і підтримку МСП; 5) обмеженість і застарілість засобів і методів фінансово-матеріальної підтримки розвитку МСП. Останній недолік частково можна визнати найбільш впливовим, але недосконалим засобом: адміністративні перешкоди у діяльності МСП, недосконалість й обтяжливість системи оподаткування, неврегульованість питань кредитування і фінансування, неналежна фінансова допомога з боку держави, недостатній розвиток інфраструктури підтримки підприємництва. Баймуратов М. О. Місцеве самоврядування та його роль в становленні малого та середнього підприємництва: монографія. Суми: Університетська книга, 2011. 210 с. С. 153-156.

Відсутність комплексності й системності в регулюванні розвитку і діяльності МСП законами, нормативно-правовими актами усіх органів державної влади й місцевого самоврядування призводить до протиріч, нечіткості при визначенні компетенцій і відповідальності окремих органів за неналежне управління тими сферами економічних і правових відносин, учасниками яких є МСП. Ці проблеми потребують подальшого дослідження задля пошуку і віднайдення шляхів їх вирішення у господарському законодавстві. Прикладом цьому може бути європейська практика прийняття програм розвитку МСП.

Дієвим критерієм, який застосовується в європейській політиці при оцінці ефективності засобів або інструментів національної політики стосовно МСП, слід визнати визначення шляхів усунення перешкод для їх реалізації. Можна виокремити основні категорії інструментів політики ЄС, що використовуються задля розвитку МСП та інновацій, й інструменти, які дозволяють застосовувати названі засоби політики¹: створення і розвиток бізнесу; підтримка науково-дослідних проєктів; розвиток технологічних або нетехнологічних, логістичних та інших інновацій; поширення й доступ до інформаційно-комунікаційних технологій; створення інфраструктури і пов'язаних послуг; розширений доступ до фінансування; створення інноваційних компаній та інших інноваційних посередників; інтернаціоналізація й прозорість підтримки на міжнародному рівні; поширення, трансфер знань і передачі технологій; підтримка удосконалення потенціалу, розвиток навичок і можливостей МСП; створення мережі й кластеризації серед підприємств і формування платформ співпраці; стимулювання впровадження екологічно чистих продуктів, процесів і технологій на підприємствах. Саме такі засоби політики необхідно закріплювати як засоби господарсько-правового регулювання діяльності МСП.

Крім відміченого, у законотворчій діяльності в Україні обов'язково необхідно враховувати європейський матеріально-фінансовий механізм щодо МСП у вигляді інструментів, які використовуються для Support to SMEs - Increasing Research and Innovation in SMEs and SME Development: European Commission. Ex post evaluation of Cohesion Policy programmes 2007-2013, focusing on the European Regional Development Fund (ERDF) and the Cohesion Fund (CF). Final Report Work Package 2. 2016. 118 p. P. 29-30. реалізації політики стосовно підтримки МСП за способом і змістом впровадження: грант, інформаційна компанія, заходи, семінари, оплат- на фінансова підтримка, консалтинг, консультації, технічна допомога, акціонерний капітал, надання інфраструктури, комбінація вищена- ведених складових¹. Хоча ці інструменти як приклад перераховані несистемно, вони фактично є засобами державної політики у сфері господарювання і повинні чітко бути закріплені в законі з метою забезпечення можливості їх бюджетного фінансування.

У такому разі дійсно повинні бути цільовими бенефіціарами: індивідуальні МСП, індивідуальні МСП у конкретному секторі, індивідуальні підприємства, індивідуальні підприємства певного сектору, групи МСП, групи МСП у конкретному секторі, групи підприємств, групи підприємств у конкретному секторі, МСП у партнерстві з університетами/науково-дослідними установами, МСП у конкретному секторі у партнерстві з університетами/науково-дослідними установами, МСП у партнерстві з великими підприємствами, МСП у конкретному секторі у партнерстві з великими підприємствами, єдині універсальні підприємці, окремі підприємці, що належать до певних груп (молоді, жінки тощо)Support to SMEs - Increasing Research and Innovation in SMEs and SME Development: European Commission. Ex post evaluation of Cohesion Policy programmes 2007-2013, focusing on the European Regional Development Fund (ERDF) and the Cohesion Fund (CF). Final Report Work Package 2. 2016. 118 p. Там само, 29-30..

Перелік отримувачів державної підтримки за участю МСП має бути чітко визначений у нормативно-правових актах програмного характеру, які приймаються на виконання певних законів України. Це дозволить забезпечити однакове застосування положень законів України з урахуванням інтересів громад та законного використання бюджетних коштів.

Окремої уваги потребує питання стосовно обов'язковості чи ні формування інноваційного посередництва. Фактично воно тісно пов'язано з формуванням інфраструктури підтримки МСП. Проте суть проблеми полягає у створенні не тільки певних посередників, які мають індивідуальні цілі, не гармонізовані з економічною політикою держави, а й таких інституцій інноваційного посередництва, цілі яких співпадають або є цілями нижчого рівня щодо економічної політики держави. І цьому є теоретична й практична основа ЄС.

Інституціями посередництва в ЄС вважаються: непредставницькі суб'єкти, муніципалітети, інші місцеві державні органи або асоціації місцевих органів державної влади, організації підтримки бізнесу, торгово-промислові палати, університети або дослідницькі центри, фінансові установи/менеджери фондів, кластерні менеджери або інкубатори/технопарки, комбінація вищенаведених суб'єктів. Метою таких суб'єктів є зміни у виробництві малих і середніх підприємств: створення робочих місць, збільшення основного капіталу, гарантування робочих місць, підвищення рівня R&D та інновацій, покращення якості роботи, збільшення IKT, покращення людського капіталу, підвищення підприємницької діяльність, підвищення управлінської/ організаційної спроможності¹.

Наведений перелік суб'єктів системних відносин за участю МСП може бути дієвим при наявності, принаймні визначенні, управлінської компетенції державних органів і органів місцевого самоврядування та їх обов'язків підтримувати МСП, а також закріпленні у законах повного переліку інституцій підтримки МСП та їх господарсько-правової компетенції в цій сфері.

Іншим міжнародним регіональним прикладом виконання актуальних завдань і визначення інструментів щодо підтримки МСП в іноземному праві є регіональна політика з боку АСЕАН. Так, в об'єднанні АСЕАН прийнято стратегічний план дій з розвитку МСП 2016-2025, який містить такі основні положення:

1) стимулювання продуктивності, технологій та інновацій забезпечуються шляхом вчинення наступних дій: розробка більш чіткого розуміння відповідних заходів щодо підвищення продуктивності стимулювання капіталовкладень; покращення навичок управління виробництвом; покращення промислових зв'язків між МСП і між Support to SMEs - Increasing Research and Innovation in SMEs and SME Development: European Commission. Ex post evaluation of Cohesion Policy programmes 2007-2013, focusing on the European Regional Development Fund (ERDF) and the Cohesion Fund (CF). Final Report Work Package 2. 2016. 118 p. МСП і великими підприємствами, включаючи МНК (далі - мультинаціональні корпорації); просування технології і створення потенціалу із сприяння кластеризації та інновацій; розширення інформації про підтримку інновацій; покращення співпраці бізнес-Academia;

2) розширення доступу до фінансів забезпечується шляхом: зміцнення експортного фінансування об'єктів; сприяння фінансової інтеграції з метою розширення доступу до традиційних й альтернативних фінансувань;

3) покращення доступу до кон'юнктури й інтернаціоналізації забезпечується шляхом: збільшення інформації на регіональному й державному рівнях щодо доступу до ринків; стимулювання партнерства з МНК/великими підприємствами задля розширення можливості доступу на ринки; розширення використання електронної комерції; прийняття міжнародних стандартів якості для полегшення доступу на ринки; створення механізмів для надання допомоги в збільшенні експорту;

4) удосконалення політики й нормативно-правового середовища такими засобами, як: зміцнення механізму координації між державними органами, відповідальними за ММСП (мікро-, малі, середні підприємства); розробка стратегій для узгодження національних стратегій розвитку ММСП із регіональними стратегіями; заохочування участі ММСП у розробці політики; спрощення одержання дозволів, реєстрації для започаткування бізнесу;

5) сприяння розвитку підприємництва й людського капіталу складається з: сприяння підприємницькій освіті; покращення управління та/або технічних навичок жінок і молоді, що входять до складу робочої сили; створення платформи для заохочення і сприяння участі жінок у ММСП.

З огляду на це можна сформулювати наступні актуальні завдання (різного виду інструментів) державної політики у сфері ефективної підтримки МСП на регіональному рівні, які будуть взаємопов'язаними із загальнодержавними завданнями і програмними документами:

1) напрями підтримки діяльності МСП: (а) віднайдення правового й фінансового механізмів забезпечення формування інноваційної державної та регіональної інфраструктури; (б) визначення механізму розвитку МСП у сільській місцевості; 2) засоби матеріально-фінансової підтримки діяльності МСП: (а) розроблення правового механізму застосування максимальної кількості фінансових інструментів для підтримки МСП за рахунок як державного, так і місцевих бюджетів, часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими МСП для реалізації інвестиційних проектів;

б)запровадження механізмів використання інститутів державно-приватного партнерства у сфері підтримки МСП на регіональному рівні;

в)стимулювання закріплення в законодавстві механізму проведення публічних закупівель, які передбачають закупівлі товарів і надання послуг від МСП за кошти державних і місцевих бюджетів, а також участь МСП у виконанні регіональних замовлень; 3) засоби інформаційно-консультаційної підтримки діяльності МСП: а) забезпечення формування інформаційно-консультаційної мережі для підтримки діяльності МСП¹.

За результатами аналізу малих та середніх підприємств як форм господарювання необхідно зробити наступні висновки:

1. Значні відмінності в обсягах реалізованої продукції, кількості підприємств і найманих працівників підтверджують важливе місце юридичних осіб, які функціонують як малі й середні підприємства, потребує саме акценту на їх підтримці й правовому забезпеченні їх діяльності серед суб'єктів господарської діяльності. Розглядати ФОП та інших юридичних осіб як рівних при отриманні підтримки і, відповідно, висувати в рамках державної політики до всіх них однакові вимоги недоцільно. Незважаючи на слабкі місця, малі й середні підприємства вирішують низку виняткових і характерних лише їм завдань, а саме: по-перше, забезпечення зайнятості населення; по-друге, стабілізація ринку; по-третє, формування регулярного й одного з основних джерел доходів бюджету.

2. Необхідно закріпити на законодавчому рівні, що формами державної політики у сфері регулювання діяльності МСП є підтримка: Коритін Д. С. Питання визначення господарсько-правових засобів сприяння розвиткуі підтримки МСП в Україні. Науковий вісник публічного та приватного права. 2017. Вип. 5. С.138-142. С. 142.

- фінансова;

- інформаційна;

- консультаційна;

- МСП у сфері інновацій, науки та промислового виробництва;

- суб'єктів МСП, що провадять експортну діяльність;

- інфраструктурна;

- підготовка людського капіталу для МСП.

Перераховані форми державної політики повинні відображатися в законах, їх застосування має передбачатися підзаконними нормативно-правовими актами й розкриватися змістовно через перелік засобів, які можуть застосовуватися до МСП безпосередньо або через уповноважені організації.

3. Для формування належної інституційно-функціональної, інф- раструктурної системи підтримки діяльності малих і середніх підприємств необхідно:

1. чітко вказати суб'єктів й об'єкти інфраструктури підтримки малих і середніх підприємств;

2. окреслити законодавчо систему й компетенцію суб'єктів інфраструктури і порядок реалізації спеціальної компетенції суб'єктами інфраструктури, компетенцію відповідних органів державної влади й місцевого самоврядування, які відповідальні за підтримку діяльності МСП;

3. визначити в державних і регіональних стратегіях і нормативно-правових актах як пріоритетний напрям на середньостроковий період планування розвитку економіки забезпечення доступності певних форм взаємодії з МСП і проведення на регіональному рівні діяльності суб'єктів інфраструктури в освітньому, інформаційно- консультаційному напрямах, надання фінансової підтримки МСП і підтримки діяльності МСП.

4. Підтримка на регіональному рівні є найбільш наближеною до потреб і вимог МСП. Виходячи з цього завданнями державної політики у сфері ефективної підтримки МСП на регіональному рівні, які будуть взаємопов'язаними й узгодженими із загальнодержавними завданнями й програмними документами, слід визнати: 1) у напрямі підтримки діяльності МСП: (а) забезпечення правового й фінансового механізмів забезпечення формування інноваційної державної та регіональної інфраструктури; (б) визначення механізму розвитку МСП у сільській місцевості; 2) щодо обрання засобів матеріально-фінансової підтримки діяльності МСП: (а) розроблення правового механізму застосування максимальної кількості фінансових інструментів для підтримки МСП за рахунок як державного, так і місцевих бюджетів, часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими МСП для реалізації інвестиційних проектів; б) запровадження механізмів використання інститутів державно-приватного партнерства у сфері підтримки МСП на регіональному рівні; (в) стимулювання проведення публічних закупівель, які передбачають закупівлі товарів і надання послуг МСП за кошти державних і місцевих бюджетів, а також участь МСП у виконанні регіональних замовлень, закріпивши це в законодавстві; 3) щодо обрання засобів інформаційно-консультаційної підтримки діяльності МСП - забезпечення формування інформаційно-консультаційної мережі для підтримки діяльності МСП.

2. Реалізація окремих господарсько-правових засобів забезпечення діяльності МСП

2.1 Окремі господарсько-правові засоби сприяння розвитку й підтримки діяльності МСП

Передусім варто вказати, що державна підтримка з метою належного нормативного регулювання доктринально поділяється залежно від засобів підтримки, які відповідають засобам господарського-пра- вового регулювання.

Вивченням окремих проблем розвитку й підтримки малих і середніх підприємств з боку держави займалися І. О. Вериженко, С. Г. Дри- га, Д. В. Задихайло, А. В. Комірний, Д. В. Лічак, Н. М. Левченко, В. М. Пашков, М. Г. Пивоваров, Г. І. Скорик, Г. І. Тревого, І. В. Труш та інші. Проте існуюча наукова, концептуальна систематизація засобів підтримки й розвитку МСП за певними напрямами викликає сумніви стосовно її повноти і досконалості, а отже, необхідно провести ґрунтовне дослідження змісту підтримки й найбільш актуальних напрямів регулювання діяльності МСП. Крім того, в умовах наявної фінансової кризи особливої актуальності набуває питання активізації виконання регулюючої функції держави і встановлення відповідальності за вирішення проблем розвитку вітчизняного малого й середнього підприємства уповноваженими органами держави, роль яких полягає у створенні сприятливих умов для належного функціонування МСП. Важливими у цьому аспекті є забезпечення якості, формування системи державного регулювання й інституційно-інфраструктурного оточення МСП.

Разом із тим у науці засоби підтримки можуть мати іншу термінологічну назву.

Так, В. Полюхович поділяє засоби державного регулювання на ті, які мають адміністративно-правовий характер і передбачають наявність управлінської складової при їх застосуванні, та ті, яким притаманний економіко-правовий характер і базуються на встановленні державою певних меж поведінки суб'єкта господарювання при збереженні автономності, свободи при виборі алгоритму дій. Так, до засобів адміністративно-правового характеру автор відносить державне замовлення, ліцензування, стандартизацію, квотування, застосування нормативів і лімітів, а до економіко-правового характеру - регулювання цін, податкові та інші пільги, а також дотації, компенсації, цільові інновації та субсидії¹.

Визначені у ст. 12 ГК України основні засоби в чинному Законі «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» трансформуються в напрями, цільові орієнтири формування системи підтримки й розвитку малого підприємства, слідуючи яким треба виходити з необхідності поєднання інтересів як держави, так і суб'єктів малого й середнього підприємства, враховуючи при цьому стан економіки. У сучасних умовах, як уже йшлося, завдання регулювання й підтримки МСП полягає у стимулюванні розвитку підприємства переважно з боку держави відповідно до встановлених публічних цілей і принципів здійснення підтримки. Разом із тим не відноситься до об'єктів прямої державної підтримки МСП створення сприятливого підприємницького клімату й належного ставлення до таких суб'єктів. Згаданий Закон у ст. 14, ч. 1 ст. 15 передбачає декілька напрямів державної підтримки МСП, які ми вважаємо формами державної політики у сфері регулювання діяльності МСП.

Таке групування напрямів державної підтримки за видами підтверджує, що вони в достатньому обсязі встановлювалися ще в 2012 році. В умовах сьогодення, при зміні соціальних і політичних орієнтирів, приділяється увага ефективному розвитку малого підприємництва і забезпеченню зайнятості населення, залученню його до підприємництваПолюхович. В. Зміст і класифікація методів, засобів і форм державного регулювання фондового ринку України. Підприємництво, господарство і право. 2011. № 6. С.64-67 С. 65, 66., що має сприяти економічному зростанню України. Тож, відповідні напрями потребують подальшого удосконалення, що, звісно, іноді має різне обґрунтування.

Так, прикладом державно-політичного підходу до групування напрямів підтримки МСП є Рекомендації парламентських слухань на тему «Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого та середнього бізнесу», схвалені Постановою ВРУ N° 1090 від 13 квітня 2016 року, згідно з якими засоби стимулювання діяльності МСП за пріоритетними напрямами групуються наступним чином:

- у сфері регуляторної політики ;

- у сфері податкової політики;

- у сфері кредитної політики;

- у сфері експортної політики;

- у сфері освітньої політики.

В уже згадуваному проєкті Закону № 1256 у ст. 5 перелік напрямів державної політики у сфері розвитку МСП був розширений до 12, які переважно повторювали напрями, передбачені в Законі № 4618, але розширювали його за рахунок додавання таких: