Правове регулювання господарської діяльності малих та середніх підприємств

Не менш важливим для підтримки МСП є інфраструктурна допомога, а саме: 1) інформаційне і консультаційне обслуговування; 2) сприяння збуту сільськогосподарської продукції; 3) вдосконалення транспортної та іншої інфраструктури (будівельних шляхів, електромереж). Сільське господарство як одна із сфер економіки зі значною кількістю малих і середніх підприємств найбільш чутливо реагує на відсутність належної реалізації цих напрямів.

Як уже наголошувалося, сільське господарство виступає базовою складовою аграрного сектору України, а належне функціонування цивілізованого аграрного ринку не можливе без створення відповідної інфраструктури, яка забезпечувала б вільний рух агропромислової продукції, сільськогосподарської сировини і засобів виробництва від виробника до споживача. На думку О. В. Алейнікової, існуюча нині інфраструктура ще не є досконалою, оскільки більшість її елементів знаходиться лише на початковому етапі розвитку і не виконує своїх функцій у повному обсязі¹. Проте найгостріша проблема - це відсутність системної взаємодії основних складових інфраструктури аграрного ринку, яка включає значну кількість підприємств і установ, що виконують обслуговуючі функції, до яких належать елементи торговельно-збутової, транспортної системи, систем сертифікації та стандартизації. Формування дієвої інфраструктури аграрного ринку і забезпечення розширеного доступу виробників до організованих каналів збуту сільськогосподарської продукції передбачено Стратегією розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням КМУ від 17 жовтня 2013 р. № 806Алейнікова О. В. Механізми формування інфраструктури аграрного ринку України. Інвестиції: практика та досвід. 2010. № 24. С. 144-148. С. 145. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року: затв. розпорядженням КМУ від 17.10.2013 р. № 806. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/806-2013-%D1%80#Text..

Однак перераховані в зазначеній Стратегії елементи інфраструктури є недостатніми для забезпечення ефективного функціонування інфраструктури аграрного ринку, оскільки працюють більш задля досягнення власної мети - одержання прибутку, а не системної підтримки МСП як основної цілі. Незважаючи на наявність нормативно-правового забезпечення розвитку інфраструктури аграрного ринку в Україні, відсутність чіткого правового забезпечення підтримки виробників у схемі реалізації «виробник - оптова торгівля - роздрібна торгівля - споживач» не дає виробнику можливості отримати достатній дохід із вирощеної продукції.

На нашу думку, для стимулювання господарської діяльності МСП на аграрному ринку господарсько-правове регулювання і, насамперед, законодавче забезпечення має бути скероване на такі основні напрями й засоби.

1. Сприяння розвитку транспарентності (прозорості) і доступності для МСП складської інфраструктури агропродовольчих ринків. Цей напрямок може реалізуватися шляхом вирішення органами місцевого самоврядування наступних завдань:

а)залучення інвестицій у потужності для зберігання і обробки зерна й обслуговуючу інфраструктуру, спрощення дозвільної процедури і процедури землевідведення для інвесторів, організація започаткування суб'єктів господарювання в цих сферах та їх функціонування як МСП;

б)досягнення органами державної влади та місцевого самоврядування в межах своїх компетенцій покращення регуляторного середовища, стимулювання податкової та амортизаційної політики, що стосується функціонування зерносховищ, модернізація вже існуючих і будівництво нових потужностей зберігання.

Виконання цих завдань на законодавчому рівні, на жаль, не урегульовано належним чином. Так, у Законі України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004 р. N° 1877 UA. ZAKON. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1877. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1877-15. взагалі нічого не сказано про таку підтримку з боку держави, хоча це дуже важливо для МСП, які практично не мають можливості забезпечити належний на всіх етапах сівозмін, у тому числі післяврожайну обробку, зберігання своєї продукції та безперешкодну реалізацію (експорт). Тому зберігання й перероблення сільськогосподарської продукції є важливим елементом підтримки МСП в агропромисловій галузі. Необхідно цілком погодитися з тим, що від ступеня їх розвитку, технічного оснащення, досконалості економічних зв'язків із сільськогосподарським виробництвом значною мірою залежить раціональне використання продукції¹.

2. Сприяння розвитку транспортної інфраструктури агропродовольчих ринків.

Першочерговим у цьому напрямі є забезпечення сільських районів належними автодорогами й доступом до залізничних перевізників із метою одержання належних транспортних послуг.

МСП, які є виробниками сільськогосподарської продукції, зацікавлені у зменшенні транспортних витрат на перевезення відповідної продукції й в забезпеченні в цілому належного рівня стану транспортної галузі. Розвиток транспортної інфраструктури, представленої залізничним, дорожнім, автомобільним і водним видами транспорту, значно підвищує ефективність діяльності таких підприємств. Проте на даний час існують певні проблеми у цій сфері, які потребують негайного вирішення, у тому числі і на законодавчому рівні. По-перше, застарілий рухомий склад залізниць, незадовільний стан магістральних доріг і шляхів, дефіцит сучасних транспортних засобів, відсутність під'їзних шляхів безпосередньо до господарств та інше. По-друге, тариф за користування такими транспортними засобами для сільськогосподарських МСП повинен бути значно зменшеним, що, у свою чергу, вплине на розвиток МСП у сфері сільського господарства і виведе його на високоприбутковий рівень.

3. Сприяння розвитку виробничої та переробної інфраструктури агропродовольчих ринків. Ільчук М. М. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: навч. посібник. Київ: Вища освіта, 2002. 398 с. С. 312.

Так, на думку Л. Молдован, однією з невирішених проблем для малоземельних господарств є неможливість і невигідність індивідуального придбання технічних засобів для обробки земельної ділянки й догляду за сільськогосподарськими культурами. Як наслідок, вони змушені звертатися до підприємців - власників техніки, для яких надання механізованих технологічних послуг виступає видом бізнесової діяльності¹, що, на наше переконання, обтяжливо для МСП- початківців у сільському господарстві, а отже, не може йтися ні про будь-яку підтримку МСП.

Вирішенням такої проблеми може стати введення компенсаційних механізмів для підприємств, які здійснюють технічне обслуговування сільськогосподарських підприємств.

Фактично, перелічені проблеми були частково й епізодично вирішені в України. Наприклад, Закон України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. N° 1801Молдаван Л. Конкурентний розвиток малого і середнього підприємництва у сільському господарстві: проблеми і шляхи вирішення. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2013. № 148. С. 8-11. С. 10 UA. ZAKON. Про державний бюджет України на 2017 рік: Закон України від 21.12.2016 р. № 1801. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1801-19. містить показники для короткострокової аграрної політики держави, а також деякі аспекти здійснення підтримки розвитку малих і середніх сільськогосподарських підприємств. Так, особливостями аграрного бюджету у 2017 році є те, що опосередковане фінансування заходів підтримки малого й середнього підприємства стало окремим напрямом. У Законі закріплена нова програма 2801580 «Фінансова підтримка сільгоспвиробників», кошти якої передбачені на підтримку невеликих фермерських господарств, щоб вони могли виробляти більше продукції, здійснювати її переробку, освоювати нові технології, на суму 1473000,0 гривень, у 2018 згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік»UA. ZAKON. Про державний бюджет України на 2018 рік: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2246-19#n2. ця сума склала 695000,0 гривень, у 2019 році відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік»UA. ZAKON. Про державний бюджет України на 2019 рік: Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2629-19#n2.ця сума склала 681790,0 гривень.

3. Реконструкція, відновлення й розбудова систем зрошення і забезпечення ефективного використання зрошуваних та осушуваних земель.

4. Створення інформаційної інфраструктури агропродовольчих ринків, напрямами розвитку якої необхідно вважати наступні:

а)забезпечення відкритого й прозорого доступу до виробничих показників і результатів діяльності (наприклад, через створення аналогу інструменту «Farm accountancy data network» в ЄС), що сприятиме кращій поінформованості ринку щодо очікувань, прогнозів і трендів;

б)забезпечення поширення інформації про використання інтенсивних технологій виробництва, перехід на спеціалізовані підходи ведення бізнесу, розвиток спеціалізованих ІТ-рішень.

Що стосується інформаційного забезпечення діяльності, то МСП - виробники сільськогосподарської продукції у зв'язку з їх матеріально-фінансовою обмеженістю не отримують достовірних і своєчасних відомостей про кон'юнктуру ринку, нові виробничі технології, канали збуту продукції, тому цей недолік повинен бути усунений шляхом створення певної інформаційної інфраструктури.

5. Створення національної збутової інфраструктури агропродовольчого ринку з урахуванням необхідної підтримки й особливостей МСП і орієнтуванням як на виробника, так і на споживача, у тому числі спрощений та фінансово не обтяжливий доступ МСП до оптових ринків, аграрних бірж.

Слід відмітити, що питання оптових ринків урегульовано Законом України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» від 25 червня 2009 р. № 1561 UA. ZAKON. Про оптові ринки сільськогосподарської продукції: Закон України від 25.06.2009 р. № 1561. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1561-17.. Згідно з абз. 3 ст. 1 Закону інфраструктура оптового ринку сільськогосподарської продукції - це система обслуговуючих елементів, які включають певні споруди, служби, складські приміщення та інші елементи, що включені до проєкту організації діяльності юридичної особи у статусі оптового ринку сільськогосподарської продукції. Норми цього Закону визначають загальні засади організації діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні, регулюють відносини в цій сфері і спрямовані на захист прав і законних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють оптовий продаж сільськогосподарської продукції власного виробництва, не акцентуючи уваги на МСП, які потребують більшої підтримки. І це є значним недоліком Закону, тобто фактично не стимулює започаткування МСП та їх діяльність.

6. Стратегічним для аграрної сфери засобом підтримки МСП є політико-програмна підтримка сільського виробника, яка, на наш погляд, включає: 1) підтримку забезпечення беззбиткової діяльності сільгоспвиробників; 2) програми регіонального розвитку (наприклад, виплати за регіональними програмами допомоги в депресивних регіонах); 3) компенсацію на транспортування сільськогосподарської продукції; 4) пільгове кредитування, списання і пролонгацію боргів. Прикладом програмної підтримки сільгосптоваровиробників є такі: «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» за напрямом «Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва», «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» та інші. І лише в окремих з них розглядаються питання підтримки МСП.

Зупинимося на фактичній підтримці окремих суб'єктів малих і середніх підприємств за рахунок фінансових інструментів як державних організацій, так і органів місцевого самоврядування. І найбільш істотним у цьому є встановлення певних доступних форм фінансових інструментів.

Передусім вкажемо, що державну підтримку розвитку малого й середнього бізнесу в аграрному секторі безпосередньо здійснюють Український державний фонд підтримки фермерського господарства і ПАТ «Аграрний фонд». Так, Український державний фонд підтримки фермерського господарства є державною бюджетною установою та виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств. Варто додати, що фінансова підтримка через Український державний фонд підтримки фермерського господарства надається виключно фермерським господарствам. Усіма іншими видами державної підтримки можуть скористатися будь-які сільськогосподарські товаровиробники, незалежно від їх організаційно-правових форм, у тому числі й фермерські господарства¹. Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973 кошти надаються новоствореним фермерським господарствам і фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність і розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі й на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні фермерських господарств банками. Така фінансова підтримка надається для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва й переробки сільськогосподарської продукції, зрошення й меліорації земель. Проте знову ж таки законодавець при фіксації згаданих норми не ставив за мету підтримку саме МСП.

У 2004 р. після прийняття Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»Гафурова О. В. Державна підтримка фермерських господарств в Україні та Європейському Союзі: правові аспекти: монографія. Київ: Компринт, 2017. 335 с. С. 68. UA. ZAKON. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1877. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1877-15. запроваджено цінове регулювання ринку найважливіших видів сільськогосподарської продукції через уведення мінімальних закупівельних цін (зернові, насіння соняшнику, тваринницька продукція). У 2005 р. для проведення цінової політики створено Аграрний фонд, який намагався проводити регулювання шляхом державних інтервенцій на ринках сільськогосподарської продукції. Проте для ефективної підтримки цін на ринку Аграрному фонду постійно бракує фінансових ресурсів, прозорості в діяльності й ефективного використання виділених коштів. Крім того, у Фонду також відсутня спрямованість на підтримку МСП.

Додатковим до перелічених засобів фінансового забезпечення діяльності МСП може бути страхування в сільськогосподарському виробництві. Однак, і про це вже йшлося, і виробництво сільськогосподарської продукції, і будь-яка діяльність у сільськогосподарському секторі в цілому вважаються одним із найбільш ризикових видів підприємницької діяльності, оскільки їхній розвиток залежить не тільки від фінансово-економічної ситуації та відповідної законодавчої бази, а й від погодно-кліматичних умов. З урахуванням того, що на цьому етапі розвитку людство ще не навчилося впливати на несприятливі погодні умови, найбільш ефективним механізмом часткового нівелювання їх наслідків є використання механізму аграрного страхування. Із метою полегшення доступу сільськогосподарських товаровиробників до страхування сільськогосподарської продукції, передусім середніх і малих, ще в 2012 р. було ухвалено Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 09.02.2012 р. № 4391, який мав захистити майнові інтереси сільськогосподарських товаровиробників і стабілізувати їх доходи, недоліком якого, в черговий раз, стала відсутність спрямування на підтримку МСП.

Таким чином, аналіз законів у сфері регулювання сільськогосподарської діяльності підтвердив, що в механізмі підтримки сільгоспвиробників відсутня підтримка МСП.

Крім галузевого стимулювання й підтримки діяльності МСП, істотне значення має застосування певних правових механізмів взаємодії МСП і державних органів (органів місцевого самоврядування), які можна охарактеризувати як інструменти правового забезпечення міжгалузевого характеру.

У сучасних умовах фактично господарська діяльність МСП переважно існує окремо від господарської діяльності великих підприємств. У той же час однією з форм їх взаємодії є партнерські відносини, при яких держава в особі центральних органів і територіальних громад буде зобов'язана встановлювати господарсько-виробничі відносини з МСП.

Основними правовими формами взаємодії бізнесу і держави, які сьогодні розвинуті, є:

- державно-приватне партнерство;

- співпраця при створенні й функціонуванні кластерів і техно- парків;

- партнерство на місцевому рівні з громадами щодо підтримки ініціатив МСП у розбудові соціальної інфраструктури міста;

- сприяння участі МСП в публічних закупівлях.

Зупинимося на формах, які обов'язково передбачають використання бюджетних коштів, але в сучасному правовому регулюванні не гарантують рівного доступу до надання послуг за бюджетні кошти або їх використання МСП здійснюється на одному рівні з великими підприємствами.

На наш погляд, засоби, які можуть застосовувати розпорядники бюджету й які сприяють господарській діяльності МСП, повинні мати певні спільні риси. Такими можуть бути:

- обов'язкова частка бюджетів усіх рівнів повинна розподілятися за участю МСП;

- обов'язковою умовою для органів центрального державного управління є залучення до державно-приватного партнерства МСП. Критерієм виступатиме реалізація пріоритетних напрямів загальнодержавного й галузевого рівнів, а для органів місцевого самоврядування - реалізація середньострокових пріоритетних напрямів регіонального рівня при виконанні регіональних, місцевих інноваційних програм і проєктів (ст. 6 Закону «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»), пріоритетів за Законом «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»;

- проєкти із залучення МСП не повинні перевищувати певної доступної для фінансового обігу за участю МСП розрахункової одиниці, за яку можна взяти еквівалент середньої суми закупівель серед МСП, наприклад, за попередній рік.

Підтвердженням реальності використання такої правової форми МСП є ст. 20 Бюджетного кодексу України, яка передбачає деякі напрями взаємодії з малими й середніми підприємствами, а саме: у природоохоронній сфері, у сфері будівництва у селі, у фермерському господарстві та щодо реалізації програм і заходів із соціального захисту осіб з інвалідністю. При цьому МСП можуть розглядатися як виконавці названих програм і напрямів або виконавці робіт, до яких звертаються виконавці бюджету, або спеціально створюватися для реалізації таких програм.

Важливо при цьому пам'ятати, що МСП мають певні переваги перед великими підприємствами, насамперед, при врахуванні інтересів громад, оскільки у МСП більший зв'язок з інтересами громад, ніж у великих підприємствах, національних об'єднань або ТНК.

Однією з реальних і цілком перспективних правових форм співробітництва між органами місцевого самоврядування (або державної влади) і приватним сектором при проведенні господарської діяльності у сферах, визначених ст. 4 Закону України «Про державно-приватне партнерство», є договори державно-приватного партнерства. Як зазначають науковці, державно-приватне партнерство доречно розглядати як публічно-приватне партнерство, так як однією із сторін такого правочину можуть бути як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, що представляють разом публічний інтерес (територіальної громади) і є публічною владою, але не державною. Проте у ст. 1 Закону України «Про державно-приватне партнерство» поняття «державно-приватне партнерство» трактується як співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України «Про управління об'єктами державної власності» здійснюють управління об'єктами державної власності, органами місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук (державними партнерами) і юридичними особами, крім державних і комунальних підприємств, установ, організацій (приватними партнерами).

Основні засади співпраці між органами державної влади, місцевого самоврядування і приватним сектором визначаються й регулюються в наш час низкою базових законодавчих і нормативно-правових актів, серед яких, зокрема, ГК України, ПК України, Закон України «Про державно-приватне партнерство», Концепція розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 рр., схвалена розпорядженням КМУ від 14 серпня 2013 р. № 739-р. (яка втратила чинність за перебігом часу). Якщо проаналізувати норми Закону України «Про державно-приватне партнерство», то можна побачити, що він має прогалини, а саме відсутність: 1) преференції для МСП при участі у державно-приватному партнерстві, що, на нашу думку, недоречно; 2) розмежування МСП і великих підприємств при здійсненні державно-приватного партнерства, що також є неприпустимим, бо МСП взагалі не в змозі конкурувати за право участі в проєктах, які пропонуються державою, із великими підприємствами через недостатність власного капіталу, тому для МСП повинні бути створені спрощені умови такої співучасті на відміну від великих підприємств; 3) врахування тісних зв'язків МСП із громадами.

Наведене підтверджує, що сучасне регулювання державно-приватного партнерства не спрямоване на стимулювання участі МСП у цих відносинах. Якщо розглядати механізм інвестиційного державно-приватного партнерства, то можна побачити що держава є саме замовником послуг, бо визначає умови такої співпраці, забезпечує певні можливості для прийняття управлінських рішень щодо приватного сектору, де об'єкт інвестування перебуває у державній власності. Правильно відмічено, що у межах державно-приватного партнерства приватні партнери мають можливість знизити витрати щодо експлуатації, утриманням обладнання шляхом економії на масштабах виробництва, впровадження інновацій, за допомогою більш гнучкої системи постачання, через скорочення накладних витрат. Тобто за допомогою державно-приватного партнерства переважно надаються послуги з ефективністю витрат у порівнянні з традиційними підходами¹, тим більш із залученням мобільних і здатних до швидкого перепрофілювання МСП.

Якщо розглядати світову практику класифікації моделей державно-приватного партнерства, то можна визначити наступні їх форми:

- договори між приватним партнером і органом місцевого самоврядування на проведення суспільно необхідних видів діяльності;

- оренда, яка може передбачити викуп муніципального чи державного майна;

- концесія, тобто наділення приватного партнера повноваженнями для забезпечення ефективного функціонування об'єкта концесії та Брайловський І. А. Державно-приватне партнерство: методологія, теорія, механізми розвитку: дис. ... докт. екон. наук. Донецьк. 2014. 462 с. С. 183. повернення останнього державному партнеру за договором, а право власності на вироблену продукцію залишається за приватним партнером¹ .

Основними напрямами реалізації ДПП, які пропонуються науковцями і які, на наш погляд, доступні МСП, є проєкти у сфері:

- інфраструктури (об'єктів нерухомості, будівництво комунальної інфраструктури, комунальних споруд);

- послуг (освіта і робочі місця, підтримка малозабезпечених груп населення, імідж території)Шарингер Л. Новая модель инвестиционного партнерства государства и частного сектора. Российский экономический журнал. 2004. № 9/10. С. 13. Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. 2011. № 4 (16). С. 44..

У цих пріоритетних напрямках у будь-який спосіб можуть бути започатковані як інвестиційні, так і інноваційні проєкти, у тому числі за участі МСП. У більшості основних сфер державно-приватного партнерства відповідно до ст. 4 Закону України «Про державно-приватне партнерство» обов'язкову участь МСП, на наш погляд, необхідно розглядати опосередковано, через «генеральних» приватних партнерів - великі підприємства.

Разом із тим, на наше переконання, основними причинами, що перешкоджають розвитку МСП, є помилкова державна політика виключення МСП з основних суб'єктів економіки, зарегульованість законодавства щодо контролю МСП, недосконалість і взагалі повна відсутність механізму партнерства між державою й малими підприємствами. Як відмічалося в нечинній Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 рр., деякими з основних причин зниження розвитку ДПП були, а на нашу думку, і залишилися:

- низький рівень інституційної спроможності органів приватного сектору і державної влади до впровадження ДПП;

- неналежний інвестиційний клімат і складні умови під час реалізації проектів ДПП;

- проблеми, які виникають між органами державної влади і приватним сектором під час проведення погоджувальних процедур, захисту прав власності інвесторів, вирішення господарських спорів;

- як відмічають деякі вчені, протистояння інтересів сторін ДПП, бо вони пере-слідують різну мету, вирішують свої конкретні завдання, мають різні мотивації¹.

Саме ці підстави є суттєвими перепонами для участі МСП як економічно нерівноцінного партнера в механізмі ДПП.

У зв'язку з цим питання ДПП стало одним із основних пріоритетів урядових стратегічних програм розвитку розвинених країн, показником успішної взаємодії бізнесу й державної влади, не є винятком і Україна. Більшість країн світу давно оцінили переваги механізму державно-приватного партнерства як інструмента економічного розвитку держави, які створюють юридичні й економічні умови для вигідного співробітництва.

Деякі органи місцевої влади в Україні, як приклад, уже почали такий процес державно-приватного партнерства. Так, Ужгородська міська рада приймала Програму підтримки та партнерства між Ужгородською міською радою та суб'єктами малого і середнього бізнесу на 2017-2018 роки (рішення Ужгородської міської ради, м. Ужгород). Позитивним прикладом також може бути рішення Київської міської ради «Про затвердження Комплексної київської міської цільової програми сприяння розвитку підприємництва, промисловості та споживчого ринку на 2015-2018 роки» від 16 квітня 2015 року № 409/1274, в якій передбачено надання підтримки для заснування й забезпечення об'єктів інноваційної інфраструктури на засадах ДПП і створення умов для комерціалізації інновацій (бізнес-інкубаторів, коворкінг- центрів, програм підтримки стартапів): надання в оренду вільних приміщень комунальної власності міста на конкурентних засадах, про- моушн соціально важливих проєктів, у тому числі шляхом розміщення зовнішньої реклами й реклами на транспорті, впровадження освітніх програм «Успішний стартап. Будуємо новий бізнес». Однак, на наш погляд, в останньому випадку при застосуванні договору оренди в державно-приватному партнерстві з МСП втрачається зміст державноприватного партнерства й гальмується його розвиток, оскільки органи Брайловський І. А. Державно-приватне партнерство: методологія, теорія, механізми розвитку: дис. ... докт. екон. наук. Донецьк. 2014. 462 с. С. 177. влади зацікавлені тільки в орендній платі без досягнення спільними зусиллями вигідного для обох сторін результату.

У сучасних умовах для стимулювання розвитку МСП та стартапів органам місцевої влади також доцільно використовувати форму ДПП, визначаючи у якості приватного партнера перспективні МСП і тим самим підштовхувати їх для розширення своєї діяльності. Тим більше, що ДПП основується на принципах довгострокового співробітництва (від 5 до 50 років), що може надати сталий розвиток відповідного напрямку, сфери, сегменту ринку в окремих містах.

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що для того, щоб підвищити ефективність державно-приватного партнерства і спонукати МСП до державно-приватного співробітництва, необхідно усунути фактори, що перешкоджають цьому впливу. На нашу думку, доцільно частину проєктів із державно-приватного партнерства здійснювати виключно серед МСП. У разі укладення договорів за проєктами ДПП, пов'язаних з орендою муніципального або державного майна, перевага повинна надаватися пріоритетним для регіону напрямах діяльності, пов'язаним із вирішенням соціальних проблем, із залученням МСП. У цьому випадку орендна плата повинна бути знижена.

Ще однією актуальною формою сприяння МСП можна визнати створення доступних умов МСП для участі в публічних закупівлях.

Як приклад можна навести США. Уряд США є найбільшим у світі споживачем товарів і послуг. Річна сума державних контрактів сягає 200 млрд дол. Цікаво, що відповідно до законодавства 23 % таких угод мають реалізовуватися малими підприємствами. Дотримання цього положення контролюється спеціально створеним відділом SBA (Small Business Administration) за державними контрактами (реально малий бізнес отримує близько 20 % держзамовлення). Кожне міністерство фіксує за малими підприємствами певну частку держзамовлення, і ніхто інший не може отримати її. Крім того, усі держзакупівлі на суму до 100 тис. дол. здійснюються тільки через них.

У ЄС державні закупівлі більш доступні для МСП. На даний час МСП виграють 45 % державних контрактів. Заходи сприяння МСП у державно-приватному партнерстві передбачені Директивою 2014/24/

ЄС Європейського Парламенту і Ради ЄС від 26 лютого 2014 р. про державні закупівлі й скасування Директиви 2004/18/ЄС¹. Органи ЄС допомагають МСП у забезпеченні прозорості процесів і покращення стратегічних закупівель. Директива 2014/24 прийнята для полегшення участі МСП у державних закупівлях і передбачає наступні засоби зі сприяння МСП:

1) пропорційні критерії фінансової спроможності. Надмірні вимоги до економічного й фінансового потенціалу часто являють собою необґрунтовані перешкоди для участі МСП у державних закупівлях. Будь-які такі вимоги повинні бути пов'язані і пропорційні предмету контракту;

2) зменшення кількості обов'язкових документів, оскільки нині необхідно отримати значну кількість сертифікатів або інших документів, пов'язаних із критеріями виключення і відбору;

3) забезпечення поділу контрактів на вартісні сегменти (лоти), доступніші для МСП. Державні закупівлі повинні бути адаптовані до потреб МСП.;

4) розширення можливостей МСП брати участь у великомасштабній динамічній системі закупівель;

5) обмеження строків участі в процедурах закупівель, при цьому не створюючи надмірних бар'єрів.

Разом з тим, у своєму дослідженні В. К. Малолітнєва надала власну пропозицію щодо доступу малих та середніх суб'єктів господарювання до закупівель шляхом закріплення їх прав на подання колективної пропозиціїПро державні закупівлі та скасування Директиви 2004/18/ЄС: Директива 2014/24/ЄС Європейського Парламенту і ради ЄС від 26.02.2014 р. URL: https:// aeaep.com.ua/dy-rekty-va-2014-24-eu-yevropejs-kogo-parlamentu-i-rady-yes-pro- derzhavni-zakupivli-ta-skasuvannya-dy-rekty-vy-2004-18-ec/. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України. за заг. ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. 3-тє вид,. переробл. і допов. Київ. 2012. 776 с. С. 4..

Що стосується можливості встановлення вартісного бар'єру (мінімального) для участі МСП в публічних закупівлях, то такий критерій може бути визначений і для стимулювання участі МСП у державно-приватному партнерстві, оскільки характер цих груп правовідносин має певну спільну ознаку - участь або витрати коштів державного, місцевого бюджетів, витрати у вигляді майна (що належить державі або місцевим органам).

Виходячи з викладеного, необхідно запроваджувати механізм спрощення і сприяння участі МСП у публічних закупівлях в Україні. Проблема залучення МСП до публічних закупівель може бути вирішена, як варіант, у такі способи: 1) шляхом спрощення торгів і стандартизації тендерних документів; 2) шляхом створення певних центрів, які будуть займатися підготовкою документів МСП для їх участі в конкурсах, організованих державою і органами місцевого самоврядування; 3) відмова від використання відносин оренди в державно-приватному партнерстві й орендної плати для МСП; 4) передбачення як умови торгів обов'язкової участі МСП; 5) введення мінімальної суми закупівель; 6) введення мінімальної суми для участі в державно-приватному партнерстві.

2.2 Правове забезпечення фінансової підтримки діяльності МСП

Джерела формування майна суб'єктів господарювання перераховані в ГК Україні, серед них важливу роль відіграють власне і кредитне забезпечення діяльності суб'єктів господарювання. Щодо МСП, так науковцями встановлено, що в 1998-2002 роках серед джерел майна МСП питома вага власних фінансових ресурсів складала в середньому 35-40 %, при цьому спеціальні фонди й цільове фінансування - 27-30 %, нерозподілений відсоток - 4-6 %, амортизаційні відрахування - 0,2-0,3 %¹.

Як існуючі недоліки матеріально-фінансового забезпечення діяльності й підтримки МСП в Україні, на які також звертають увагу науковціБедринець М. Д. Фінансове забезпечення діяльності малих підприємницьких структур: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01. Ірпінь. 2004. 19 с. С. 4. Бедринець М. Д. Фінансове забезпечення діяльності малих підприємницьких структур: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01. Ірпінь. 2004. 19 с. С. 4., можна вказати такі:

- проблеми кредитування, пов'язані з низькою платоспроможністю МСП;

- відсутність кваліфікованих співробітників МСП для програмного фінансування;

- низькі експортні можливості МСП;

- створення МСП без статутного капіталу або з мінімальним статутним капіталом;

- значне зношення основних фондів МСП.

Слід погодитися, що наведені недоліки у сукупності породжують нестабільність галузевої, регіональної структури економіки, занепад територій, зменшення надходжень до місцевих бюджетів, масове закриття МСП у періоди глобальних фінансових криз і при неврівноваженій податковій політиці, що призводить до збільшення безробіття¹. Тому залишається єдиний поширений напрям для фінансування МСП - забезпечення їх фінансової підтримки. На думку М. Г. Пивоварова, у системі державної підтримки найважливішим, найвпливовішим і найбажанішим для суб'єктів підприємницької діяльності елементом є фінансово-кредитна підтримкаВолошин В. І. Проблеми та пріоритети зміцнення фінансової безпеки малого й середнього підприємництва в Україні. Фінанси України. 2011. № 11. С. 76-82. С. 77. Пивоваров М. Г. Формування та розвиток малих підприємств як основи підприємництва: монографія. Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2010. 415 с. С. 307..

Проблеми з фінансування розвитку МСП виникають не тільки в Україні. Навіть в ЄС, де існує значна кількість видів джерел фінансування, не всі МСП мають до них відповідний доступ. Проте дослідження показало, що в ЄС при відсутності доступу до традиційних джерел кредитування є можливість альтернативного фінансування, як правило, нових МСП, зокрема: випуск акцій, облігацій, фінансування через бізнес-ангелів, фонди венчурного капіталу, програми державної підтримки, у тому числі початкове фінансуванняAlternative Financing of SMEs in the Baltic States: Myth or Reality? Procedia - Social and Behavioral Sciences. 2014. Vol. 156. P. 513-517. С. 514..

Підсумовуючи, вкажемо, що проблеми, з якими стикаються ново- створені МСП в ЄС при одержанні альтернативного фінансування, полягають в наступному:

1) доступ до фінансування є проблемою для значної кількості підприємств, зокрема, у Греції для 61 %, Іспанії та Італії - 50 %, Португалії - 40 %, тоді як у Німеччині й Бельгії - по 30 %, а у Фінляндії - 24 %, Латвії та Литві - по 25 %. У той час не бачать проблеми у фінансуванні у Фінляндії 55 %, у Бельгії 43 %, а у Німеччині й Австрії взагалі не розглядають як проблему доступ до фінансування;

2) гранти як альтернатива фінансуванню доступні за певними критеріями й вважаються занадто бюрократичними для МСП у зв'язку із значною підготовкою;

3) надання коштів залежить від рівня компанії, і для новоствореної компанії альтернативні ресурси більш доступні, ніж кредитування;

4) програми гарантій кредитів, експортних гарантій, мікрокредитування як обмежені окремі види фінансування з альтернативних джерел застосовуються для МСП;

5) перевага надається залученню інституційних інвесторів із розподілом ризиків¹.

Як один із варіантів підтримки МСП розглядається синдиковане кредитування МСП, за якого здійснюється акумулювання ресурсів декількох банків для фінансування ризикової діяльності МСП через певні програми підтримки під особисті гарантіїAlternative Financing of SMEs in the Baltic States: Myth or Reality? Procedia - Social and Behavioral Sciences. 2014. Vol. 156. P. 513-517. P. 514, 515. Tobing R. D. Concept of syndicated loan agreement based on economic democracy for micro, small and medium enterprises (MSMES) in Indonesia. US-CHINA LAW REVIEW. 2014. P. 716-732. P. 716..

Доречно відмічається, що державна фінансова підтримка малого й середнього підприємництва в Україні за своїми видами, засобами подібна до розвинутих країн, але через відсутність належного механізму її застосування реалізується не повною міроюБедринець М. Д. Фінансове забезпечення діяльності малих підприємницьких структур: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01. Ірпінь. 2004. 19 с. С. 12..

Як підтвердження недостатності можливих джерел фінансування, О. І. Куцик відмічає, що недоліками системи фінансового забезпечення малого підприємництва в Україні є: обмеженість бюджетних ресурсів; нестабільність державної політики із стимулювання альтернативних форм фінансування; відсутність дієвих механізмів фінансово-кредитного забезпечення; особливість МСП щодо кількісних і якісних параметрів розвитку¹.

На думку М. Г. Пивоварова, з погляду практичних результатів є певні недоліки планування державної підтримки МСП, оскільки більшість намірів так і залишається деклараціями, у тому числі щодо ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів МСП. Причинами виступають надання переваги адміністративним інструментам регулювання, а не ринковим, а саме останні дали б стабільний довгостроковий ефект для економікиКуцик О. І. Система фінансового забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.08. Київ. 2013. 20 с. С. 1. Пивоваров М. Г. Формування та розвиток малих підприємств як основи підприємництва: монографія. Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2010. 415 с. С. 308-309. і, на нашу думку, вони обмежені.

Підтвердженням є те, що вже на початку 2000-х заходи підтримки МСП в Україні співпадали з програми в ЄС. Так, Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, затверджена Законом «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» від 21.12.2000 р. № 2157--111Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні: Закон України від 21.12.2000 р. N° 2157-Ш. Офіційний вісник України. 2001. № 4. С. 1., передбачає напрями активізації фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва, як-от:

- формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва і кредитно-гарантійних установ;

- розробка і впровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб'єктів МСП;

- створення і підтримка фінансових інститутів, які працюють на розвиток МСП.

Одним із варіантів вирішення проблем, зазначених вище, і питань забезпечення матеріально-фінансовими ресурсами Я. В. Ромусік вважає такий: створення інвестиційного фонду, фонду кредитних гарантій, венчурного фонду для МСП; поширення лізингу, інших форм інвестування; створення державно-приватних фондів зростання для малого бізнесу на прикладі інвестиційних компаній малого підприємництва США (Small Business Investment Companies - SBIC)¹ .

Із нашого погляду, вирішити поставлене завдання можна завдяки: розширенню видів засобів підтримки МСП, усуненню формалізації їх використання шляхом збільшення кількості обсягів підтримки в межах держави і відсутності відповідності фактичного охоплення заявленими засобами обсягам фінансування МСП, збільшенню обсягів відповідних інструментів.

Щоб остаточно визначитися із тим, чи ефективні певні інструменти, розглянемо питання фінансово-кредитного забезпечення на підставі поділу відповідних напрямів (програм) залежно від резидентства кредиторів і країни походження коштів, які використовуються для фінансування МСП. Підтримка, яка здійснюється за рахунок іноземних організацій ЄС або окремих держав, а також за рахунок державного бюджету України й загальнодержавних українських організацій, буде розглянута окремо від підтримки діяльності МСП за рахунок коштів місцевих бюджетів і регіональних організацій.

Однією з програм мікрокредитування, так би мовити, широкого застосування, в якій МСП може отримати фінансову підтримку, є програма мікрокредитування Європейського банку реконструкції та розвитку, в якій, серед інших ключових цілей ЄБРР, вказане сприяння розвитку мікро-, малих і середніх підприємств. У зв'язку з цим ЄБРР пропонує МСП в усіх країнах їх операції через різних фінансових посередників доступ до фінансових коштів у вигляді:

1) інвестиції в акції; 2) надання кредитів через посередників - банки з участю в їх капіталі ЄБРР або на підставі угоди про кредитування, інвестиційні чи венчурні фонди з інвестиціями ЄБРР; 3) пряме фінансування МСП.

Проте умови допуску до фінансування ЄБРР фактично розраховані тільки на прибуткові МСП, оскільки останні повинні відповідати таким ознакам:

- здійснюватися в одній з країн діяльності ЄБРР; Ромусік Я. В. Забезпечення стійкості малого та середнього бізнесу України в умовах економічної стагнації. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 11. С. 36-40. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipd_2016_11_10. с. 37-38.

- мати потенційну прибутковість;

- передбачати внесення ЄБРР значного внеску в акціонерний капітал у грошовій або натуральній формі й одержання контролю;

- враховувати інтереси вітчизняної економіки;

- брати до уваги екологічні вимоги ЄБРР і приймаючої країни.

Як результат, ЄБРР покриває до 35 % сукупних витрат у новому

будівництві або 35 % в разі довгострокової капіталізації вже існуючої компанії¹. Щоправда, такі умови фактично не дають широкого доступу МСП до фінансування ЄБРР.

Інше джерело - допомога з боку Німецько-Українського фонду (далі - НУФ), метою діяльності якого є забезпечення конкурентоспроможності мікро-, малих і середніх підприємств в Україні (ММСП) шляхом надання кредитів для фінансування обігових коштів та інвестицій. НУФ надає фінансові кредити за власні кошти відповідним банкам-партнерам для подальшого кредитування суб'єктів мікро-, малого й середнього підприємництва. Основний інструмент діяльності НУФ - кредитні програми. Він впроваджує такі програми через окремі банки-партнери, які відповідають встановленим вимогам. Головним напрямком розвитку НУФ на сьогодення вважається удосконалення умов кредитних продуктів для ММСП (включаючи обмеження максимальної процентної ставки за кредитами ММСП) та збільшення обсягів кредитних операцій НУФ у гривні, що покликані підвищити привабливість і доступність кредитних ресурсів НУФ для ММСП. Серед інших умов програми мікрокредитування НУФ слід назвати:

1) програмне фінансування за суб'єктами і призначенням: фінансування виробництва, сфери послуг, сільського господарства, торгівлі (тільки для ФОП і мікропідприємств);

2) кошти НУФ надаються через банки-партнери;

3) наближення умов кредитування до вимог ММСП;

4) власне групування категорій позичальників: фізичні особи- підприємці (ФОП), мікропідприємства (не більше 20 постійних працівників), малі підприємства (не більш 250 постійних працівників), середні підприємства (не більш 500 постійних працівників); Офіційний сайт ЄБРР. URL: http://www.ebrd.com.

5) розмір кредиту відповідає виду ММСП: € 25 000 для ФОП і мікропідприємств, € 100 000 для малих підприємств, € 250 000 для середніх підприємств; інші умови - ринкові¹.

Наступний напрям фінансування НУФ використовується залежно від пріоритетів економіки України, які можуть не співпадати зі світовими. Програма НУФ через ЄБРР із рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості розрахована на розширення кредитування ММСП у населених пунктах сільської місцевості, чисельність населення яких не перевищує 100 тис. мешканців. Серед особливих умов, у тому числі фінансування сільського господарства; позичальники: ФОП та приватні МСП з кількістю не більше 250 постійних працівників і обсяг валового доходу не більше ніж 5 млн євро (критерії відповідають критеріям МСП у законодавстві ЄС та України), інші умови - ринковіОфіційний сайт Українського фонду підтримки підприємництва. URL: http://ufpp.gov.ua/. Офіційний сайт НУФ. URL: http://guf.gov.ua/programs/priority-2017..

Програма НУФ з кредитування ММСП за пріоритетними галузевими напрямами також має спеціалізацію. За умовами програми позичальниками є ФОП і МСП, з чисельністю не більше 250 працівників і обсягом валового доходу не більше 5 млн євро (знову відмінні від законодавства України норми). Інші умови - ринковіТам само..

Викладене свідчить про відхилення критеріїв за цією програмою від ознак МСП за законодавством ЄС й України і власне бачення пріоритетних галузей в Україні без розвитку високотехнологічних галузей та без підтримки великих підприємств.

Окремий приклад - програма з підтримки фінансування інвестиційних проєктів малих і середніх підприємств (МСП) за пріоритетними напрямами (Програма з підтримки інвестицій МСП). Ця Програма розроблена в межах проєкту «Підтримка малих та середніх підприємств», який реалізується в рамках Договору про надання позички і гранту, підписаного 29.12.2012 р. між КМУ, Німецько-кредитною установою (далі - KfW) і НУФ для відбудови. Фінансування надаватиметься за рахунок компенсації валютного ризику НУФ за кошти Європейської Комісії по проєкту «Фінансування МСП у рамках Східного партнерства - Етап ІІ», що надаються KfW. Позичальниками є ФОП, мікропідприємства (не більше 20 постійних працівників), малі підприємства (не більше 250 постійних працівників), середні підприємства (не більш ніж 500 постійних працівників). Призначення кредиту є фінансування виробництва, сільського господарства, сфери послуг, інші умови - ринкові¹. І знову ж таки особливістю програми з підтримки інвестицій МСП є невідповідність критеріїв класифікації МСП встановленим у законодавстві ЄС та України.

Виходячи з вищевикладеного, необхідно зазначити: 1) фактично в програмах НУФ KfW на свій розсуд встановили критерії визначення мікро-, малих і середніх підприємств, які відрізняються від критеріїв МСП у законодавстві ЄС й України; 2) МСП досить гостро відчувають труднощі з доступом до кредитних ресурсів, оскільки банки, враховуючи ризикованість і специфіку галузі, висувають до них завищені вимоги, незалежно від джерел коштів, які не в змозі виконати більшість підприємств, що обмежує їх фінансові можливості й не стимулює до ведення підприємницької діяльності; 3) питання щодо кредитування МСП потребує подальшого розвитку й актуалізації з боку держави, оскільки кредитування - це один із більш доступних засобів стимулювання розвитку і залучення інвестицій у МСП.

Крім того, як негативний можливо зарахувати результат, за якого види фінансових інструментів підтримки МСП не містяться в законодавстві України. Це призводить до довільного трактування умов надання цих фінансових інструментів і прогалин у захисті інтересів МСП. Тому необхідно передбачити механізм застосування певних фінансових інструментів з обов'язковим зменшенням засобів адміністративного й індикативного регулювання фінансових установ, які надають для МСП послуги з використанням цих інструментів.

Варто відмітити й позитивні риси фінансування НУФ та KfW. Так, на думку М. Г. Пивоварова, мікрокредитування має свої характеристики, а саме: кредитування підприємств, які планують розширитися, малі підприємства, можливість групових гарантій, видача кредитів Офіційний сайт НУФ. URL: http://guf.gov.ua/programs/priority-2017. траншами, кредитування при відсутності історії господарської діяльності та застави¹.

Як позитивний підсумок, встановлення переліку можливих фінансових інструментів (видів засобів) за рахунок коштів нерезидентів та (або) за рахунок резидентів (але кошти яких мають іноземне походження) сприятиме створенню певного сталого сегмента ринку фінансових послуг.

На наш погляд, перелік фінансових інструментів, який підтверджено практикою надання фінансових послуг, має бути наступним:

1) мікрокредити для МСП на цілі розвитку їх господарської діяльності;

2) кредити для інвестування в основні засоби;

3) кредити на поповнення обігових коштів.

Такий перелік необхідно закріпити в документах НБУ і передбачити зменшені вимоги до резервування по активних операціях для фінансових установ.

Крім того, такі фінансові інструменти можна застосовувати за рахунок коштів як державного, так і місцевого бюджетів.

Ще одним джерелом фінансування МСП є кредитування й надання інших послуг резидентами України. В Україні також існують фінансово-кредитні установи, які позиціонують себе як потенційно доступні джерела одержання фінансових ресурсів для малого підприємництва: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, Державний фонд регіонального розвитку, Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Згадані установи мають характер загальнодержавних, однак разом із ними необхідно розглядати і послуги регіональних фінансових установ і засоби підтримки на регіональному рівні.

Зупинимося на послугах загальнодержавних фінансових установ України для МСП. Так, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі - ДІФКУ) відповідно до свого Статуту, затвердженого Пивоваров М. Г. Формування та розвиток малих підприємств як основи підприємництва: монографія. Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2010. 415 с. С. 309-310.

в новій редакції Постановою КМУ від 25.11.2020 р. № 1157Про внесення змін до Статуту Державної інноваційної фінансово-кредитної установи: Постанова КМУ від 05. 07.2019 р. № 587 https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/587-2019-H#n8., забезпечує підтримку у вигляді фінансування інноваційної діяльності будь- яких суб'єктів такої діяльності, що свідчить про завдання установи - підтримка науково-технічної діяльності суб'єктів господарювання. Серед вказаних у статуті головних завдань і повноважень ДІФКУ є такі, що можна віднести до опосередкованої підтримки, а саме: