Правове регулювання господарської діяльності малих та середніх підприємств

У випадку продажу результатів досліджень або ліцензування, комерціалізація може здійснюватися через центри трансферу технологій, що діють як загальні університетські підрозділи, фонди або суб'єкти господарського права.

6. Закон «Про принципи фінансування науки» (USTAWA o zasadach finansowania nauki)¹ від 30 квітня 2010 р. Цей Закон безпосередньо не стосується управління й функціонування СБС, пов'язаних із науковими установами, але може бути важливим для клієнтів цих СБС. Закон передбачає кошти на фінансування діяльності з поширення результатів науково-технічної діяльності та включає, серед іншого, заохочення інноваційних проектів з використанням результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, підготовку експертних висновків, висновків і наукових оцінок.

7. Закон «Про певні форми підтримки інноваційної діяльності» (Ustawa o niektorych formach wspierania dzialalnosci innowacyjnej)Ustawa o zasadach finansowania nauki від 30.04.2010 р. URL: http://prawo. sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20100960615/U/D20100615Lj.pdf. Ustawa o niektorych formach wspierania dzialalnosci innowacyjnej. URL: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20081160730. від 30 травня 2008 р., який визначає принципи підтримки інноваційної діяльності шляхом: надання технологічного кредиту від «Bank of Gosodarstwa Krajowego»; надання підприємцеві статусу науково-дослідного центру. Це не стосується безпосередньо СБС, хоча їх клієнти можуть бути предметом цього правового акта. Тільки в партнерській діяльності внутрішні положення центрів досліджень і розвитку можуть мати непрямий вплив на функціонування IOB.

8. Закон «Про свободу економічної діяльності» (Ustawa z dnia lipca 2004 r. o swobodzie dzialalnosci gospodarczej)Ustawa z dnia 2 lipca 2004 r. o swobodzie dzialalnosci gospodarczej від 02.07.2004 р. URL: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20041731807. від 2 липня 2004 р. регулює початок, виконання та припинення господарської діяльності на території Республіки Польща і завдання влади в цьому напрямі, встановлює, що слід розглядати як господарську діяльність, фіксує умови визначення суб'єктів господарювання мікро-, малим й середнім підприємствам, закріплює принципи ведення господарської діяльності, але це не є перешкодою для роботи СБС.

Наведений приклад інфраструктурної підтримки МСП та окремих елементів Національної інноваційної системи Польщі свідчить про необхідність комплексного інституційно-функціонального запозичення її структури і забезпечення вільного, прозорого доступу МСП до засобів регулювання їх діяльності.

Додатково необхідно зупинитися на прикладі інфраструктурної та фінансовій підтримки МСП в інших економічних системах держав ЄС, зокрема, Латвії. На сьогодні Рига є найактивнішим регіоном розвитку Латвії, що підтверджується останніми даними дослідження Lursoft¹. Зокрема, у цій країні існує розвинена система заходів фінансової підтримки малого й середнього підприємництва. Більшість із них реалізується в рамках взаємодії державної фінансової установи ALTUM, яка надає державну підтримку певним цільовим групам, у тому числі малим і середнім підприємствам, стартапамEU. Pl. URL: Lursoft http://www.investeriga.lv/atsperiens. ALTUM. URL: https://www.altum.lv/ru/ob-altum/kto-my/., Ризької міської ради та Міністерства благоустрою Латвії.

Серед найбільш успішних програм підтримки МСП у Ризі можна виокремити такі, як:

1) Грантова програма «Atsperiens» - надання грантів на просування бізнесу і спрямування своїх послуг або продуктів на ринок. Ризька міська рада зробила внесок до грантового фонду у розмірі 7 тис. євро. Грантова програма «Atsperiens» реалізується_Департаментом міського розвитку Ризької міської ради у співпраці з Altum;

2) Програма грантів «Kick Off», яка реалізується Ризькою міською радою з 2009 року з метою сприяння розвитку малих і середніх підприємств у Ризі. Надана допомога дозволяє підприємцеві створювати інфраструктуру для успішного започаткування бізнесу. У цілому програмою «Kick Off» надано підтримку 153 бізнес-ідеям і загальне співфінансування на суму більш ніж 1,262,000 євроEU. LEX. Офіційний сайті Латвійського агентства з інвестицій та розвитку (LIAA). URL: http://www.liaa.gov.lv/lv/fondi/2014-2020/biznesa-inkubatori.;

3) надання стартового займу від 2 000 до 150 000 EUR строком до 8 років з фіксованою річною ставкою 3-6 % + ціна ресурсів Державної каси. Як забезпечення використовується майно підприємства.

Послуга надається як підтримка de minimis відповідно до Регламенту Комісії (ЄС) № 1407/2013 від 18.12.2013., а також Програми Кабінету Міністрів Латвії № 328 від 31.05.2016 «Правила про мікропозики і стартові позики»;

4) Програма мікрокредитування для підприємств з кількістю працівників до 10 осіб. Максимальний розмір кредиту - до 14 300 EUR для фінансування інвестицій і до 7200 EUR для фінансування оборотних коштів. Кредит має фіксовану процентну ставку від 5 % до 8 % річних. Строк погашення кредиту - до 5 років. Для забезпечення кредиту необхідна фінансова співучасть підприємця в розмірі 10 % в проєктах, загальна сума яких перевищує 7200 EUR. Мета мікро- кредиту - початок або розвиток малого бізнесу для мікропідприємств нових підприємств. Допомога надається як підтримка de minimis згідно з Регламентами Комісії (ЄС) № 1407/2013 і № 1408/2013 від 18 грудня 2013 року;

5) кредити для реалізації нових і перспективних проєктів, що фінансуються «бізнес-ангелами». Зокрема, спільний пілотний проєкт ALTUM й організації «Латвійська мережа бізнес-ангелів» (LATBAN) проводитиметься з метою забезпечення підтримки під- приємцям-початківцям та підприємствам з потенціалом зростання, через сприяння залученню приватних інвесторів для реалізації перспективних проєктів. Пілотний проєкт здійснюватиметься до 1 квітня 2018 року, а фінансування становить 3 млн EUR. Кредит ALTUM видається, тільки якщо інвестиції в проєкт здійснює бізнес-ангел або приватний інвестор. Максимальна сума кредиту ALTUM для одного проекту - до 250 000 EUR для проєктів у галузі обробки, якщо інвестиції в проєкт здійснюють більше одного бізнес-ангела;

6) Програма початкового ризикового (венчурного) капіталу. Інвестиції початкового капіталу можуть слугувати вкладенням у власний капітал підприємства у вигляді квазікапіталу або кредиту. Початковий капітал дає можливість розвиватися новим і інноваційним підприємствам на ранній стадії з високим потенціалом зростання, інвестувати в які традиційні спонсори відмовляються через високий ризик. Інвестиція може бути використана для фінансування як основних, так і оборотних коштів. Обсяг інвестицій у стартапи - від 50 000 до 200 000 EUR з можливістю залучення додаткових інвестицій в майбутньому. Термін вкладення - від 4 до 5 років. Інвестор стає бізнес-партнером підприємства, який ділиться з підприємством своїм досвідом і знаннями, допомагає спільними зусиллями досягти поставлених цілей, тим самим сприяючи підвищенню потенціалу комерціалізації і зростанню підприємства. Інвестиції здійснюються з метою комерціалізації технологій проєкту, щоб сприяти зростанню бізнесу міжнародного масштабу. Фінансування венчурного капіталу і початкового капіталу надається як підтримка de minimis згідно з Регламентом Комісії (ЄС) № 1407/2013 від 18 грудня 2013 року;

7) Програма акселерації. Дана програма в розмірі 15 млн EUR призначена для реалізації інноваційних бізнес-ідей стартап-підприємств, для створення і розвитку підприємств і продуктів із метою сприяння зростанню й підвищенню конкурентоспроможності, а також для реалізації технологічних і виробничих проєктів. Фінансування надають три фонди акселерації, які обираються шляхом відкритої закупівлі. Надання підтримки підприємствам проводиться в два етапи:

- фінансування в розмірі до 50 000 EUR призначене для створення підприємства, отримання консультацій, розробки продукту, проведення досліджень, оцінки і затвердження;

- фінансування в розмірі до 250 000 EUR призначене для підприємств, що пройшли перший етап і успішно освоїли попередні інвестиції, для їх подальшого зростання, розвитку продукції та моделі господарської діяльності.

Підтримка надається відповідно до підпунктів «а» і «c» пункту 3 статті 22 Регламенту (ЄС) 651/2014, статті 21 Регламенту (ЄС) 651/2014 та Правилам КМ № 226 від 12.04.2016 р. «Правила про фонди акселерації для сприяння створенню, розвитку та конкурентоспроможності осіб, які ведуть господарську діяльність»;

8) Програма підтримки соціального підприємництва у формі надання грантів, яуу реалізує Міністерство благоустрою із залученням ALTUM як партнера зі співробітництва для адміністрування схеми грантів. Строк реалізації програми: 2017-2022 рр. Цільовими групами підтримки є підприємства, установи й організації, які вже є соціальними підприємствами, а також фізичні особи, які планують почати соціальне підприємництво. Планується, що в цілому в рамках програми підтримка буде надана 200 соціальним підприємствам і початківцям соціального підприємництва. Фінансування програми буде надаватися як підтримка de minimis згідно з Регламентом Комісії (ЄС) № 1407/2013 від 18 грудня 2013 року, Регламентом Комісії № 717/2014 від 27 червня 2014 року і Регламентом Комісії № 1408/2013 (ЄС) від 18 грудня 2013 року;

9) проведення інформаційної кампанії «Підтримка підприємців», що являє собою платформу, яка об'єднує національні регулюючі органи, використовує кошти Європейського Союзу й громадської підтримки для консультування підприємців. Організація включає в себе Міністерство економічного розвитку у співпраці з фінансовими інститутами: Altum, Латвійським агентством інвестицій і розвитку та іншими установами. Організовуються конференції, семінари й обмін досвідом з актуальних тем. Метою кампанії є інформування підприємців про актуальні питання бізнесу і залучення до співфінансування, мотивація бізнесу в Латвії, поліпшення комунікації між підприємцями й державними органами тощо.

Крім того, істотну підтримку створенню й розвитку МСП у Латвії надає власна система бізнес-інкубаторів . Так, за даними, викладеними на офіційному сайті Латвійського агентства з інвестицій та розвитку (LIAA)¹, з 2016 року на території держави функціонують 16 бізнес- інкубаторів. У м. Рига знаходиться Radoso industriju inkubators, однак інформація про послуги, що ним надаються та результати його діяльності, на сайті відсутня.

Особливу увагу привертає функціонування «платформ технологічних стартапів». Деякі з них також розташовані у м. Рига. Серед них TechHUB Riga - одне з найбільших технологічних об'єднань Латвії, яке є найстарішим коворкінгом столиці. Іншим коворкінгом є The Mil, створений для обговорення проєктів у галузі програмування й дизайну. Розвиненою є програма Commerrcial Reactor, що провадить діяльність за принципом акселератора і має за мету допомогти власникам бізнесу знайти відповідні технології, а розробникам - комер- EU. LEX. Офіційний сайті Латвійського агентства з інвестицій та розвитку (LIAA). URL: http://www.liaa.gov.lv/lv/fondi/2014-2020/biznesa-inkubatori. ціалізувати свої проєкти. Дана програма реалізує проєкти не тільки на території Латвії, а й у країнах СНД і Канаді.

Таким чином, можна зробити висновок, що у Латвії створена розвинута система підтримки МСП за допомогою фінансових й інформаційно-комунікативних інструментів, яка використовує переваги наднаціонального регулювання в ЄС механізму підтримки діяльності МСП. Такий механізм, завдяки розмірам економіки й території Латвії, може використовуватися на регіональному рівні в Україні.

3.3 Проблеми підтримки МСП щодо науково-технічної діяльності в Україні

У сучасних умовах гостро постає питання академічного господарювання, яке більш за все формується як МСП, але обліковується частіше як інноваційні підприємства.

За даними досліджень частка інноваційних підприємств в Україні дуже низька. Інноваціями займається лише 21 % загальної кількості підприємств (станом на 2008 рік), тоді як МСП із власними інноваціями займають 18,4 % (у період 2004-2008 років)¹.

У цей же період, для порівняння, в ЄС МСП із власними інноваціями займають 31,7 %, а в Польщі - 16,3 %. Проте це свідчить більше про застосування різних показників, оскільки в Україні, як правило, МСП не займаються науково-технічною діяльністю, а більше освоюють інноваційні продукти й продукцію.

Разом із тим у наступних періодах на прикладі Польщі та ЄС видно, що станом на 2012 р. середні показники інноваційних МСП складають 52 %, а в Польщі 28 %Мрихіна О. Б. Перспективи стартап-компаній у контексті конкурентоспроможного розвитку українського ринку високих технологій. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 215-225. Council Regulation (EC) No 1257/1999 of 17 May 1999 on support for rural development from the European Agricultural Guidance and Guarantee Fund and amending and repealing certain Regulations. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/ ALL/?uri=CELEX%3A31999R1257..

Аналіз чинного законодавства й правового регулювання інноваційної сфери та підтримки МСП у сфері академічного господарювання насамперед пов'язаний із визначенням інфраструктури, яка підтримує інноваційну діяльність МСП і реалізацію їх стартап-проєктів або як діяльність стартап-компаній.

Для подальшого формування сприятливого середовища в цій галузі необхідно забезпечити системну підтримку діяльності МСП на всіх владних рівнях. Це стосується сфери сприяння доступності до ринків ресурсів, першочергово, фінансових, покращення інфра- структурного забезпечення, організаційно-методичної підтримки, підготовки підприємницьких кадрів тощо. У цьому випадку, передусім, виникають питання щодо реалізації в цій сфері наукових ідей через стартапи. Однак у науковому вжитку цей термін з'явився порівняно недавно й має такі тлумачення: 1) нова компанія в початковий період свого розвитку, яка створюється для реалізації перспективної ідеї з метою отримання високого прибутку¹; 2) процес виходу на ринок новоствореного підприємства з інноваційним проєктом, зазвичай, у короткотривалий термін і з мінімальними капіталовкладеннямиКвасніцька О. О. Правове регулювання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Донецьк. 2006. 19 с. С. 3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. 2006. Т. 1. URL: http://mego.info/%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0% D0%BB/%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE-%D0% BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0 %B9-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80- %D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0% B3%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83-%D1 %83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D1%82%D0% BE%D0%BC-1-%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BD% D0%BE%D0%B2-2011%D1%80. С. 215-225.; 3) новостворені компанії, які знаходиться на стадії розвитку й будують свій бізнес на основі нових інноваційних ідей, або на основі технологій, які нещодавно з'явилисяПоліщук Г. О. Державна підтримка розвитку малого підприємництва: вітчизняний та зарубіжний досвід. Актуальні проблеми державного управління. 2017. № 1 (51). С. 146-154.; 4) компанія з короткою історією операційної діяльностіЯмкова І. М. Адміністративно-правове забезпечення діяльності фізичних осіб- підприємців в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ. 2013. 20 с.; 5) тимчасова структура, яка займається пошуками масштабної, відтворювальної та рентабельної бізнес-моделі¹; 6) новостворена організація, яка займається розробкою нових товарів або послуг в умовах надзвичайної невизначеностіБрайловський І. А. Державно-приватне партнерство: методологія, теорія, механізми розвитку: дис. ... докт. екон. наук. Донецьк. 2014. 462 с. Ромусік Я. В. Забезпечення стійкості малого та середнього бізнесу України в умовах економічної стагнації. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 11. С. 36-40. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipd_2016_11_10.; 7) компанія, щойно утворена, володіє дослідними зразками, намагається організувати виробництво й вихід продукції на ринокУстименко В., Нестеров Г. Партнерство влади і бізнесу в контексті активізації підприємницької діяльності внутрішньо переміщених осіб: повноваження органів місцевого самоврядування. Вісник Національної академії правових наук України. N° 4 (83). 2015. С. 40-53.; 8) нова компанія (проєкт), що має обмежений набір матеріальних, але значний потенціал інтелектуальних ресурсів, яка будує бізнес на основі інноваційної ідеї або інноваційних технологій і перебуває у фазі виходу на ринокСтатистичний збірник «Діяльність суб'єктів великого, середнього, малого та мікропідприємництва». 2016. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/09/ Arch_dmp_bl.htm.. Загалом, погоджуючись із вищезапропонованими визначеннями, слід відзначити, що стартап є «об'єктом», а не «процесом»Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. 2006. Т. 1. URL: http://mego.info/%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0% D0%BB/%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE-%D0% BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0 %B9-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80- %D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0% B3%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83-%D1 %83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D1%82%D0% BE%D0%BC-1-%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BD% D0%BE%D0%B2-2011%D1%80., а перелік випадків визнання стартапів при групуванні можна поділити на юридичні особи й структури, які не є юридичними особами, але мають інноваційний проєкт. Спираючись на наведене, стартапи можна класифікувати за ознаками, до яких відносені критерії, що відповідають певним умовам їх функціонування, оскільки важливими є наявність у них проєкту, інновацій, інноваційного процесу, ризиковість та інші. Виокремлюють такі ознаки стартапу: 1) інноваційність; 2) обмеженість початкових інвестицій; 3)швидкий розвиток; 4) низькі шанси на успіх¹; 5) курс на новий продукт; 6) основою стартапу є цікава бізнес-ідея; 7) засновники стартапу - молоді особи; 8) стартапери ставлять на карту все; 9) ініціативна група працює за ідею, а не заради прибутку; 10) проблеми з фінансуванняStartup-house. Этапы развития стартапов. URL: http://startup-house.ru/stati-pro- startapy/link/etapy-razvitiya-startapov. Шарингер Л. Новая модель инвестиционного партнерства государства и частного сектора. Российский экономический журнал. 2004. № 9/10. С. 41-52.; 10) «висока швидкість розвитку проєкту й максимально ефективне просування компанії на ринку; 11) мінімальні витрати ресурсів з боку авторів стартапу; 12) коротка історія операційно діяльності; 13) здатність до адаптації; впевненість у проєкті та його гнучкість з урахуванням потреб ринку; 14) наявність здатності бізнес-моделі стати масштабованою, бути повтореною і розширеною; новина й унікальність ідеї; 15) нове підприємство (проєкт) може бути незареєстрованим у відповідних органах влади»Коцовська Р. Р. Фінансова підтримка кредитними спілками малого бізнесу: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01. Тернопіль. 2004. 27 с.; 16) «наявність новаторської ідеї в основі стартапу; 17) обмеженість матеріальних ресурсів для розвитку, потреба в сторонніх інвестиціях; 18) короткостроковий період запуску проекту; 19) успішність компанії (проекту) значною мірою залежить від зусиль засновників та їх інтелекту»Терешко Ю. В. Особливості розвитку інтернет-стартапів в Україні: реалії і перспективи. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 12. С. 435-443. С. 437.. Фактично з перелічених ознак більше половини є визначальними для класифікації стартапів як МСП. Варто погодитися, що «стартап починається з ідеї продукту, який лежить в основі бізнесу». Проте для успіху цього замало, також необхідні ресурси, маркетинг інновацій та команда інноваторів»Коцовська Р. Р. Фінансова підтримка кредитними спілками малого бізнесу: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01. Тернопіль. 2004. 20 с.. При цьому виокремлюють такі етапи розвитку стартапу: ідея - виділення етапів реалізації проекту - підготовка технічного завдання - реалізація ядра стартапу - розвиток - модернізаціяТарелін А. А., Овчарова Г. Б. Щодо підготовки нової генерації спеціалістів з трансферу і комерціалізації технологій. Досвід проектних студій з оцінки інноваційних розробок. Проблеми та перспективи розвитку наукових парків України: матеріали наук.-практ. круглого столу. Київ. 2017. С. 91-94.; ідея - інкубатор - акселератор - вихід на ринок¹; зародження - становлення - ранній розвиток - розширення - зрілістьЗаревчацька Т. В. Державне регулювання забезпечення інноваційної активності малого підприємництва в Україні: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.03. Харків. 2012. 19 с. Ямкова І. М. Адміністративно-правове забезпечення діяльності фізичних осіб- підприємців в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ. 2013. 20 с.; посів - запуск - зростання - розширення - вихідШарингер Л. Новая модель инвестиционного партнерства государства и частного сектора. Российский экономический журнал. 2004. № 9/10. С.41-52.; ідея - команда - ринок - концепція - технічне завдання - прототип - тестування - альфа-версія - закрита бета-версія - публічна бета-вер- сія - запуск - пошук інвесторівОфіційний сайт НУФ. URL: http://guf.gov.ua/programs/priority-2017..

Наведені ознаки й етапи функціонування стартапів здебільшого не мають характеру сутнісних елементів для характеристики стартапів як юридичного явища. Проте в певних випадках можуть враховуватися залежно від спеціальних програм фінансування або грантів. Тому для правової характеристики стартапу, переваг старта- пів-юридичних осіб необхідно обґрунтовувати свої позиції на основі загальновживаних правових ознак юридичної особи, підприємства, його діяльності тощо.

Щодо законодавчого визначення, то в сучасному законодавстві відсутні не лише інструменти державної підтримки стартапів, а й визначення правового статусу поняття «стартап». Перші згадки про даний суб'єкт інноваційної діяльності з'явилися у проєкті Закону України «Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності»Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності (архів НДІ ПЗІР): проєкт Закону України. URL: http://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2015/12/proekt_ZU_ Pro.pdf.. Зокрема, законопроєкт розглядає даний інноваційний суб'єкт як «стар- тап-компанію», а саме суб'єкта інноваційної діяльності, що провадить інноваційну діяльність протягом двох календарних років із моменту його державної реєстрації як суб'єкта господарювання у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підтримки стартапів», стартап визначається як проєкт, що виконується суб'єктом малого чи середнього підприємництва впродовж двох років із моменту державної реєстрації суб'єкта, або фізичною особою (групою фізичних осіб), та передбачає розробку, виробництво і реалізацію інноваційної продукції (послуг). Вважаємо, що другий варіант більш чіткий за ознаками і доцільний для наукоємних підприємств.

Перевагами стартап компаній, а тим більше тих, що засновані при закладах вищої освіти та наукових установах, є їх динамічна й наукова складові, що забезпечує оперативну трансформацію наукових результатів в інноваційну продукцію, для практичного використання цього поняття необхідне його законодавче закріплення.

З урахуванням викладеного можна відмітити, що проблемою правової класифікації стартапів є потреба використання несформованих як правові норми економічних критеріїв, які відповідають переважно певним етапам інноваційного процесу.

Проаналізуємо ознаки стартап-підприємств, які можуть бути малими й середніми підприємствами.

Основними правовими ознаками стартап-підприємств є:

1) при створені стартапу та у його подальшій діяльності у більшості випадків як засновники беруть участь молоді науковці, зокрема, студенти/аспіранти (генератори стартапів), а в «академічному» товаристві з обмеженою відповідальністю - державні наукові установи і заклади вищої освіти;

2) стартап-підприємство (компанія) засновує свою діяльність у більшості випадків на інноваціях. Проте даний інноваційний суб'єкт або проєкт не заборонено створювати у всіх сферах економічної діяльності);

3) засновники стартап-підприємств в Україні, як правило, не мають необхідного власного початкового капіталу. Статутний капітал формується переважно інвесторами у вигляді їх вкладень (інвестицій), якщо проєкт є привабливий. Проте при заснуванні «академічних» товариств з обмеженою відповідальністю згідно зі ст. 60 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» ці товариства можуть функціонувати як стартап-підприємства з вкладами у вигляді майнових прав інтелектуальної власності;

4) система управління стартапом може мінятися з причини зміни засновників, учасників проєкту, що призводить до зміни органів управління цього підприємства й інноваційного проєкту, а це несе ризики для існування стартап-підприємства;

5) використання інновації, яка визначає стартап-компанію, несе певні ризики залежно від досконалості проєкту та його правового оформлення;

6) перераховані показники як інноваційних, так і інвестиційних стартап-підприємств необхідні для визначення ступеня підтримки стартапів і відображення цього в законодавстві.

Якщо розглядати проблему класифікації фізичних осіб-підпри- ємців, то стартапами можуть визнаватися певні проєкти. При цьому впливає на сам характер стартапу ступінь майнового обособлення від ФОП, ведення обліку його діяльності, відокремлення майна й наявність майнового комплексу, що дозволяє зробити висновок про недоцільність функціонування таких проєктів ФОП.

Крім того, у стартап-компанії можуть бути інноваційні проєкти з різним ступенем готовності технологічного стану, готовності до комерціалізації, що пояснює вимоги стосовно законодавчого виокремлення цих етапів у діяльності стартапів.

Крім відмічених рис стартап-проектів та стартап-підприємств, їх існування може бути ефективним тільки при наявності інфраструктури їх підтримки й розвитку. Придстави для такого висновку знаходимо і в нормах Закону України «Про інноваційну діяльність», відповідно до якого категорія «інноваційний продукт» може бути обов'язковим показником стартапу-проєкту, а наявність інноваційної продукції буде ознакою стартап-компанії.

В якості наступного кроку розглянемо питання розмежування МСП та стартапів у розумінні правової системи ЄС.

У законодавстві ЄС ці терміні не є тотожними. Так, у Рекомендаціях Ради ЄС від 14 травня 2008 року про широкі керівні принципи економічної політики для держав-членів та Співтовариства (20082010) (2008/390/ЄС) зазначено про необхідність зменшити адміністративне навантаження на підприємства, особливо на МСП та стартапи.

В аспекті зазначеного питання, необхідно звернути увагу на Startup Monitor 2019/2020, підготовленого за ініціативною Європейської комісії. Відповідно до цього моніторингу виділено наступні ознаки стартапу:

1) «вік» стартапу не може перевищувати 10 років з дня створення;

2) він повинен мати інноваційний продукт та/або послугу та/або бізнес -модель;

3) повинен мати намір розширення (намір збільшити кількість працівників та/або товарообіг та/або ринки, на яких вони працюють).

Отже, можна зробити висновок, що ключовою ознакою, за якою стартапи відрізняються від МСП є інноваційність та строк, який сплив з дня державної реєстрації стартапу.

Вказане підтверджується і позицією, висловленою С. Бланком - основоположником розуміння стартапу, який визначає стартап як бізнес, який нещодавно виник, швидко зростає та має за мету вийти на ринок шляхом розробки бізнес-моделі навколо інноваційної ідеї.

Разом з тим, не всі держави ЄС визнають інноваційнійсть як обов'язкову та невід'ємну ознаку стартапу, яка є визначальним фактором, що відрізняє його від новоствореного малого або середнього підприємства.

Так, наприклад, в правовій системі Італії наявний термін «інноваційний стартап» , що з точки зору теорії права є тавтологією. У Польщі взагалі немає нормативно закріпленого визначення стартапу.

У Латвії діє Закон «Про підтримку стартапів», який, з урахуванням останніх змін у національному законодавстві, встановлює інноваційну ознаку як альтернативу здійсненню фінансування за рахунок залучення венчурного інвестування.

Натомість литовське законодавчо закріплене визначення стартапу у значно більшому ступені відповідає загальновизнаним ознакам стартапу: «новостворене мале або середнє підприємство з інноваційною складовою».

Таким чином, можна зробити висновок про відсутність серед держав-членів ЄС єдиного підходу до правового закріплення сутності стартапу та врегулювання його діяльності.

Вказана обставини дозволяє умово поділити правове зрозуміння стартапів в законодавстві ЄС та держав-членів на два основні види:

1) стартап як новостворене мале або середнє підприємство;

2) стартап як новостворений суб'єкт господарювання, основною діяльністю якого є певна інноваційна галузь (галузі) економіки.

Крім того, окрім загальний ознак стартапу, які характеризують його як суб'єкт правовідносин, на підстави комплексного аналізу Startup Monitor 2019/2020, можливо визначити характерні риси, які визначають більшість сучасних стартапів ЄС:

1) зазвичай мають більше одного засновника;

2) здебільшого засновниками є чоловіки;

3) більшість стартапів ЄС залучають для свого розвитку іноземний капітал.

Щодо джерел фінансування стартапу, необхідно зазначити, що вони різняться в залежності від стадії розвитку стартапу. Так, на Seed- стадії, коли відбувається доопрацювання інноваційного проекту, пошук партнерів та інвесторів, фінансування здебільшого здійснюється за рахунок власних капіталовкладень засновників. На стадії Startup, коли відбувається процес виведення першої продукції на ринок, роль такого виду фінансування поступово зменшується, хоч і не втрачає своєї важливості. Разом з тим, починають збільшувати своє значення такі види фінансування як внутрішня підтримка за рахунок руху грошових коштів. На стадіях раннього розвитку та стадії зростання починає збільшуватися обсяг залучення державної допомоги (у формі грантів, субсидій тощо) та банківських кредитів. В цьому аспекті необхідно зазначити, що останніх двох стадіях залучаються майже всі засоби фінансування у такому порядку поширеності (за спаданням):

1) особисте капіталовкладення засновників;

2) внутрішня підтримка за рахунок руху коштів;

3) державна підтримка;

4) інвестування бізнес-ангелів;

5) залучення венчурного капіталу;

6) банківське кредитування;

7) підтримка родини та друзів;

8) фінансування через інкубатори та акселератори;

9) краудфандинг.

Таким чином, можна зробити висновок, що не дивлячись на те, що провідну роль у фінансуванні діяльності стартапів є власні капіталовкладення його засновників, фактично наступним видом фінансування виступає саме державна підтримка. Разом з тим, такий її вплив здебільшого починає здійснюватися лише на етапі перших років діяльності стартапу на ринку.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що наразі в Європейському Союзі здійснюється нормотворча діяльність, метою якої є посилення державної підтримки стартапів та їх засновників на національному й міжнародному рівнях. Така підтримка спрямована як на створення низки пільг (зокрема, податкових та кредитних) для вже зареєстрованих та активних стартапів-суб'єктів господарювання, так і для засновників стартапів, інноваційна ідея яких знаходися лише на етапі розробки. В аспекті останнього названого напряму підтримки важлива роль належить заходам, спрямованим на сприяння «поверненню» засновників стартапів на територію ЄС та мінімізацію еміграції потенційних засновників стартапів. Як було проілюстровано на підставі аналізу Startup Monitor 2019/2020 стартапи є реципієнтами різних форм фінансової підтримки, актуальність та ефективність реалізації яких змінюється в залежності від конкретної стадії розвитку стартапу.

Разом з тим, необхідно зауважити, що станом на сьогодні в ЄС відсутній єдиний акт, який би встановлював правову сутність та ознаки стартапів. Така правова невизначеність викликає ситуацію дуалізму у законодавствах окремих держав членів ЄС, коли стартап розуміється або як звичайне новостворене МСП, або як суб'єкт господарювання, що здійснює інноваційну діяльність.

Крім того, на нашу думку, проблемним залишається питання правового визначення юридичного факту, з настанням якого певний суб'єкт набуває статусу стартапу та має право претендувати на одержання різних форм підтримки. Так, у деяких державах така підтримка надається виключно зареєстрованих суб'єктам господарювання, а в інших - авторам інноваційної ідеї, що знаходиться на етапі формування, доопрацювання або тестування.

У зв'язку з вищевикладеним, вважаємо за потрібне висловити позицію, про необхідність прийняття на рівні ЄС єдиного нормативного акту, яким би було встановлено правову сутність та ознаки стартапів, а також їх співвідношення (розмежовування) з МСП. Прийняття такого акту сприятиме формуванню цілісної узгодженої політики держав- членів ЄС, спрямованої на підтримку стартапів.

Наступним кроком, з урахуванням вищенаведених наукових теорій та правозастосовної практики ЄС, розглянемо окремі приклади регулювання і створення інфраструктури підтримки стартап-проектів і стартап-компаній в Україні та Харкові.

Одним із прикладів значних досягнень у розвитку інноваційної інфраструктури України є створення на базі НТУУ «КПІ» Інноваційної екосистеми Sicorsky Challenge, яка підтримується НТУУ «КПІ» і Науковим парком «Київська політехніка». Мета - розвиток інноваційної діяльності в Україні, залучення вітчизняної молоді, студентів, аспірантів, наукової та бізнес-спільноти до участі у технологічному трансфері, стимулювання співпраці науковців, бізнесу і влади задля інноваційного розвитку економіки і суспільства України.

Фактично на цьому прикладі видно, що основними елементи виступають початкова обмежена інфраструктура, яка в більшості повторює інфраструктуру для МСП, але частково доповнюється спеціалізованими учасниками, пов'язаними з науково-технічною діяльністю й ризиковим фінансуванням. Структурно екосистема складається з наступних проектів:

- стартап Школа Sikorsky Challenge, завданням якої є набуття теоретичних знань і практичних навичок у сфері створення інноваційних технологічних стартапів;

- фестиваль інноваційних проєктів «Sikorsky Challenge», спрямований на успішну їх презентацію інвесторам. На фестивалі розробники проєктів представляють свої інноваційні проєкти перед венчурними й інвестиційними фондами. Випускники Стартап Школи мають більше шансів на залучення у свої проєкти інвестицій, оскільки вони були підготовлені до співбесід з інвесторами;

- бізнес-інкубатор «Sikorsky Challenge», завданням якого є створення підприємств. Бізнес-інкубатор створений з метою заохочення і впливу на розвиток інноваційної діяльності й підприємницької активності в університеті НТУУ «КПІ», а також для залучення інвестицій для реалізації стартап-проєктів і запуску успішних стартап- підприємств;

- інноваційне технологічне середовище «Sikorsky Lab»;

- центр інтелектуальної власності;

- венчурний фонд Sikorsky Challenge та інші фонди.

Таким чином, в Інноваційній екосистемі Sikorsky Challenge, як правило, стартап-проєкти існують у вигляді інвестиційних проєктів, які не обов'язково належать юридичним особам, оскільки з'являються саме на початковій стадії: ідеї, зародження посіву, які розвиваються залученою до науково-технічної діяльності молоддю (студентами, аспірантами) без утворення на цій стадії юридичної особи та без підтвердженої в законодавчому порядку інвестиційної складової.

Розглянемо регіональний приклад. У листопаді 2017 року в м. Харків K. Fund започаткована школа малого й середнього підприємництва - проєкт фонду Василя Хмельницького K. Fund, націлений на сприяння розвитку підприємництва в містах України через надання якісних своєчасних знань й ефективних практичних навичок підприємцям із різним рівнем досвіду. Сьогодні кількість випускників цієї школи становить майже 200 осіб. Програма навчання в Школі МСП передбачає інтенсивний курс із основних аспектів організації бізнесу й підприємницької діяльності. Після цього впродовж трьох тижнів слухачі працюють над бізнес-планами, отримуючи консультативну підтримку викладачів Школи. У листопаді 2017 р. перша група слухачів закінчила навчання в Школі малого й середнього підприємництва в Харкові. Майже 30 підприємців міста пройшли інтенсивний курс інтерактивного навчання й отримали консультативну підтримку від досвідчених викладачів цієї Школи.

Таким чином, одним із ефективних факторів стимулювання створення стартапів і розвитку МСП у регіонах при відсутності інфра- структурних інституцій є створення Стартап Школи (на прикладі Sikorsky challenge (м. Київ)), подальше стимулювання розвитку вже існуючих у сфері підприємництва, інформаційно-консультативних господарських організацій.

Наведені приклади свідчать про відсутність системи інфраструк- турних суб'єктів, які забезпечують безперервність підтримки діяльності МСП як стартап-компаній або МСП, що реалізують відповідні проєкти. Винятком є екосистема «Sikorsky Challenge», що підтверджує мінімально необхідний перелік елементів регіональної, місцевої або галузево-професійної інфраструктури. Наведені приклади дають змогу розглянути можливе нормативне правове регулювання формування регіональних інфраструктур, підтримки МСП й інноваційної діяльності.

Відповідне нормативно-правове регулювання повноважень місцевих органів виконавчої влади щодо підтримки й розвитку інноваційної діяльності пропонувалося в п. 1 ст. 11 проєкту Закону України «Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності» 2017 року: місцеві органи виконавчої влади подають пропозиції програм із підтримки й розвитку інноваційної діяльності, виконують регіональні цільові програми розвитку інноваційної діяльності, залучають підприємств до створення ними стартап і спін-оф компаній, погоджують із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування й реалізує державну політику у сфері науково-технологічної та інноваційної діяльності, центральним органам виконавчої влади, що забезпечує формування і провадить державну політику у сфері економічного розвитку, регіональні пріоритетні напрями інноваційної діяльності та інше.

Проте перелічені складові компетенції місцевих органів без механізму нормативно-правового забезпечення діяльності суб'єктів відповідного впливу, які одночасно є суб'єктами національної інноваційної системи на регіональному рівні та її підсистем - інфраструктури, не зможуть належним чином впливати на прибутковість цих суб'єктів. Крім того, суміжна інфраструктура, що підтримує МСП і тісно пов'язана з інноваційною інфраструктурою, також потребує формування.

У зв'язку з вищевикладеним варто відмітити, що в сучасних умовах інноваційного розвитку України значну роль відіграє стимулювання розвитку малих підприємств саме на місцевому рівні. Для досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку органам місцевої влади необхідно вирішити нагальні питання, насамперед, організувати потужні центри, які можуть стимулювати розвиток інноваційних МСП. На наш погляд, саме на місцевому рівні ефективно може бути реалізовано об'єднання бізнесу та науки. Так, правильно відмічено В. Устименком та Г. Нестеровим, що для стимулювання інноваційної діяльності необхідна кластеризація, створення спільних суб'єктів господарювання з участю науково-дослідних установ, наявність пільг для інноваційних підприємств. Такими стимулами для розвитку інноваційних МСП можуть бути наукові, технологічні парки або інші наукові установи, діяльність яких врегульована в законодавстві України й які мають досвід роботи зі стартап-підприємствами в інноваційній діяльності¹.

Певні моделі підтримки МСП, у тому числі інноваційних підприємств, за допомогою наукових і науково-технологічних парків існують і в європейській практиці. Основні результати взаємодії МСП із науково-парковими утвореннями можливо поділити на дві групи. По-перше, МСП одержують загальні переваги в своїй господарській діяльності, до яких необхідно віднести такі: 1) можливість покращити якість продукції та послуг; 2) розвиток компанії; 3) зниження витрат; 4) протидія конкуренції; 5) утримання на ринку; 6) доступ до інформації про стан ринку; 7) юридичні послугиУстименко В., Нестеров Г. Партнерство влади і бізнесу в контексті активізації підприємницької діяльності внутрішньо переміщених осіб: повноваження органів місцевого самоврядування. Вісник Національної академії правових наук України. N° 4 (83). 2015. С. 45. Aleksander Surdej, Krzysztof Wach. Rola parkцw naukowo-technologicznych w rozwoju malych i srednich przedsi^biorstw. Przedsiqbiorczosc -Edukacja. 2008. Vol. 4. P. 77. .

Фактично такі результати впливу компенсують економічно «слабкі» риси МСП і піднімають їх на конкурентний рівень у господарській діяльності. Так, згідно з моделлю наукових парків, запропонованих Я. М. Гадзало, М. В. Роїк та С. А. ВолодінимГадзало Я. М., Роїк М. В., Володін С. А. Науковий парк «Біоекономіка» - шлях інноваційно-інвестиційного розвитку НААН на ринкових засадах. Проблеми та перспективи розвитку наукових парків України: матеріали наук.-практ. круглого столу.Київ. 2017. С. 12-17., до структури наукового парку входять бізнес-інкубатори й інноваційні трансферні центри. Також вказується, що у механізмі комерціалізації розробок присутній інноваційно-інвестиційний бізнес-інкубатор, що включає стартапи наукоємного бізнесу. Одночасно висловлюються думки, ідеї про виключно наукові функції паркових структур. Наприклад, Ю. О. Гернего¹ передбачає відособлену, дослідницьку й агломеративну концепцію підходів до наукових парків, більшість науковців відмічає синергетичну роль парків.

Так, Ю. М. КлименкоГернего О. Ю. Роль наукових парків у становленні інноваційної економіки в Україні. Проблеми та перспективи розвитку наукових парків України: матеріали наук.-практ. круглого столу. Київ. 2017. С. 18-23. Клименко Ю. М. Інтеграція дослідників як базова функція наукових парків. Проблеми та перспективи розвитку наукових парків України: зб. наук.-практ. круглого столу. Київ. 2017. С. 36-40. розглядає інші три моделі наукових парків: концептуальну модель, бізнес-модель і модель комунікацій, приділяючи увагу стартаповій діяльності через формування середовища, фінансове забезпечення, створення активів і власне комерціалізацію. Проте існує й недолік - не передбачається взаємодія з МСП і не приділяється уваги підтримці МСП.

У наукових парках кластерного типу про діяльність стартапів й підтримку МСП Ю. М. Мацевитий, А. А. Тарелін також не згадуютьМацевитий Ю. М., Тарелін А. А. Шляхи інтенсифікації взаємодії науки з виробничою сферою. Проблеми та перспективи розвитку наукових парків України: матеріали наук.-практ. круглого столу. Київ. 2017. С. 41.. Водночас, Ю. О. Сенюк вказує, що у просторовій структурі територій випереджального розвитку (ТВР) одне з центральних місць займає саме бізнес-інкубатор у взаємодії з науковими й індустріальними технопарками. Головною ж функцією бізнес-інкубації є створення та реалізація стартап-проєктів, які, у свою чергу, виступають формою підтримки МСП. Так, науковий парк «Інноваційно-інвестиційний кластер Тернопілля» до своїх функцій, серед іншого, включає реалізацію власних інновацій, трансфер технологій, результатів досліджень, патентів, створення нових робочих місцьХимич Г. Наукові парки - шлях до нових технологій та інновацій. Проблеми та перспективи розвитку наукових парків України: матеріали наук.-практ. круглого столу. Київ. 2017. С. 95-101..

У своєму досліджені наукових парків Н. П. Мешко, К. М. Гудим¹ розкрили організаційну структуру процесу трансферу інноваційного продукту, в якому, зокрема, є дослідницький центр (бізнес-інкубатор), що формує SPIN-OFF компанії, а це свідчить про сприяння розвитку та підтримці МСП.

На думку В. П. ПрохороваМешко Н. П., Гудим К. М. Наукові парки як сфера розвитку інноваційного середовища університетів України. Проблеми та перспективи розвитку наукових парків України: матеріали наук.-практ. круглого столу. Київ. 2017. С. 47-49. Прохоров В. П. Про роль наукового парку «Радіоелектроніка та інформатика», науковий парк може включати таку наукову структуру, як інноваційний бізнес-інкубатор. Однак при цьому діяльність такого бізнес-інкубатору концентрується навколо питань програмного забезпечення, функціонування аналітичних систем переважно самого університету, його студентів і викладачів. До того ж у схемі взаємодії НП РЕІ передбачається зв'язок цього наукового парку й науково-виробничих малих і середніх інноваційних компаній як стартапів, фонду розвитку бізнесу наукового парку й Центру науково-технічної творчості молоді. Таким чином, організація господарських зв'язків наукового парку передбачає підтримку малих і середніх підприємств.

Розвинутою є система підтримки МСП і в науковому парку КНУ ім. Шевченка. Про це, серед іншого, свідчить успішне функціонування стартапів «Buki» та «VR-Net», які вийшли на світовий рівень комерціалізації науково-технічних розробок ХНУРЕ. Проблеми та перспективи розвитку наукових парків України: матеріали наук.-практ. круглого столу. Київ. 2017. С. 72-76.

³ Что такое стартап. URL:http://www.temabiz.com/terminy/chto-takoe-startap.html.. Структура цього парку характеризується тим, що бізнес-інкубатор має двосторонню взаємодію з національними й закордонними компаніями, технопарком і університетомПараска С. Г., Любчик В. Р. Концепція створення наукового парку «Інноваційний розвиток поділля». Вісник Хмельницького національного університету. 2012. № 4. С. 245-249..

Практика активної й широкої взаємодії бізнес-інкубаторів наукового парку з іншими суб'єктами також має місце в діяльності Наукового парку «Ужгородського національного університету», де бізнес-інкубатор, з одного боку, виступаючи як відносно автономний суб'єкт правовідносин, співпрацює з національними й закордонними компаніями, а з другого - піддається двосторонньому впливу цього Наукового парку, а також односторонньому впливу у вигляді різноманітної підтримки з боку наукових і навчальних підрозділів.

Крім того, більш суттєвим, хоча й відтермінованим, є результат розвитку інновацій при взаємодії паркових утворень і МСП, що проявляється в наступних перевагах: 1) підтримка створення й розвитку підприємств, які відповідають певним параметрам; 2) залучення капіталу ззовні; 3) підтримка саме регіональних МСП, тобто адресно; 4) сприяння передачі технологій від науково-дослідних установ до компаній та організацій, що забезпечує їх конкурентоздатність; 5) забезпечення інфраструктурних умов для співробітництва; 6) використання технологічного потенціалу наукових паркових утворень¹.

Таким чином, слід погодитися, що до системи інфраструктури інноваційної системи в Україні входять, як найбільш ефективні елементи, наукові й технологічні парки, центри трансферу й комерціалізації технологій, бізнес-інкубатори (більшість яких афілійована при університетах і науково-дослідних інститутах)Aleksander Surdej, Krzysztof Wach. Rola parkцw naukowo-technologicznych w rozwoju malych i srednich przedsi^biorstw. Przedsiqbiorczosc -Edukacja. 2008. Vol. 4. P. 77-78. Терешко Ю. В. Особливості розвитку інтернет-стартапів в Україні: реалії і перспективи. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 12. С. 435-443., які одночасно виконують функції елементів інфраструктури для МСП.

Більш того, бізнес інкубатори, їх наявність або відсутність, специфіка їх функціонування безпосередньо впливає на класифікацію наукових парків. Так, залежно від форми науково-паркових структур наукові парки класифікуються на наукові, технологічні й дослідницькі парки, центри трансферу технологій, інкубатори бізнесу й інкубатори технологій, віртуальні інкубатори та ін. Однак найпоширенішою є класифікація НП, що включає власне наукові парки, дослідницькі парки, а також інкубатори й інноваційні центриМитник А. К. Класифікація наукових парків як суб'єктів правовідносин інтелектуальної власності. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія право. 2016. Т. 2. № 37. С. 25-28., при цьому інноваційні відносини або відносини щодо об'єктів права інтелектуальної власності, як правило, не мають впливу законодавства щодо державного регулювання інноваційних проєктів. За відсутності такого нішу фактично займає приватна підтримка стартап-проектів або стартап-підприємств.

Виходячи з вищевикладено, можна зробити висновок, що для підтримки малих і середніх підприємств, які провадять інноваційну діяльність, найбільш функціонально пристосованими є наукові парки. Проте при цьому форми такої підтримки різноманітні і залежать від матеріальної, ресурсної та іншої забезпеченості даного суб'єкта, а також специфіки наукової галузі.

Іншим варіантом підтримки МСП є реалізація окремої функції в науково-дослідницьких установах України - створення окремої юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність» державні наукові установи (крім державних наукових установ оборонно-промислового комплексу), державні університети, академії, інститути мають право бути засновниками і співзасновниками господарських товариств і беруть участь у формуванні статутного капіталу такого господарського товариства виключно шляхом внесення до нього майнових прав інтелектуальної власності, виключні майнові права на які зберігаються за державною науковою установою або державним університетом, академією, інститутом. Однак негативним моментом при організації господарської діяльності через ТОВ є неможливість передання до статутного капіталу ТОВ майна учасниками - державними науковими установами і необхідність отримання окремої ліцензії на відповідні послуги в тих сферах, які передбачають ліцензування господарської діяльності.