Організація охорони праці та безпеки життєдіяльності в сфері туризму

Наукова робота здійснюється у формі наукових досліджень у наступних видах:

1) участь у студентському науковому гуртку інституту (семінар, круглий стіл);

2) виконання студентом наукової статті, наукового реферату або роботи (обсягом не менше 20 стор.);

3) участь у студентській науковій конференції інституту;

4) участь у студентській науковій конференції на міжвузівському рівні.

Форма контролю - перевірка змістовної якості та вміння публічно захищати власні дослідницькі результати через опитування, оцінювання здійснюють також із врахуванням наукових відзнак. Результати наукової роботи можуть бути представлені у формі наукової статті, реферату, грамоти.

7.2 Методичні рекомендації до написання реферату

Реферат є творчою самостійною роботою студентів за запропонованою темою, що поглиблює теоретичні знання, отримані під час аудиторних занять. Під час виконання індивідуальних завдань студент придбаває навички роботи з навчальною, науковою і довідковою літературою, а також вчиться оформляти текстові документи.

Реферат - це письмовий виклад наукової проблеми, результатів наукових досліджень по певній темі на основі огляду літератури і інших джерел. Реферат слід складати з 4 основних частин: вступу, основної частини, висновків і списку літератури. Вибрана тема повинна містити певну проблему і бути адекватною за рівнем, обсягом і мірою науковості.

Процес підготовки реферату має містити в собі наступні етапи:

1. Вибір теми.

2. Вивчення спеціальної літератури за темою реферату.

3. Складання плану.

4. Добір і вивчення додаткових джерел та інформації з обраної теми.

5. Добір практичного та статистичного матеріалу.

6. Опрацювання зібраного матеріалу.

7. Безпосереднє написання тексту реферату.

8. Формулювання висновків.

9. Оформлення реферату і списку джерел інформації.

10. Самокритична оцінка змісту і виправлення помилок.

11. Підготовка тез або доповіді до захисту реферату.

12. Захист реферату (під час семінарського заняття, на студентській конференції та ін.).

Тему реферату студент вибирає на початку семестру у відповідності до рекомендацій викладача або ж самостійно, відповідно власного рівня підготовленості та здібностей, а також маючи на увазі перспективу подальшого використання реферату для написання курсових та підсумкових кваліфікаційних робіт. Вибір теми реферату студент повинен узгоджувати з викладачем. Перелік рекомендованих тем для виконання індивідуально-дослідної роботи студентів наведено у пункті 6.2.

7.2.1. Виклад реферату. Реферат повинен містити наступні складові:

· вступ (актуальність теми, мета, завдання);

· основна частина (текст, таблиці, схеми, малюнки);.

· висновок (висновки);

· література (в алфавітному порядку);

· додатки (при потребі));

· чистий аркуш (для рецензії).

Вступ та висновки мають бути осмисленням основної частини реферату.

7.2.2. Основні вимоги до вступу. Вступ повинен містити коротке обґрунтування актуальності теми реферату, яка може розглядатися у зв'язку з нез'ясованим питанням у науці, з його об'єктивною складністю для вивчення, а також у зв'язку з численними теоріями і суперечностями, які навколо нього виникають. У цій частині необхідно також показати, чому це питання може мати науковий інтерес і яке може мати практичне значення. Таким чином, тема реферату має бути актуальна або з наукової точки зору, або з практичних міркувань.

Вступ також повинен містити короткий огляд вивченої літератури, в якому зазначається взятий з того або іншого джерела матеріал, аналізуються його сильні і слабкі сторони. Об'єм вступу зазвичай складає дві-три сторінки.

7.2.3. Вимоги до основної частини реферату. Основна частина реферату містить матеріал, який відібраний студентом для розгляду проблеми. У цій частині подаються таблиці, рисунки, фотографії, вона може складатись із розділів, підрозділів, пунктів, відповідно до обсягу матеріалу. Середній об'єм основної частини реферату 10-12 сторінок. Основна частина, окрім змісту, вибраного з різних літературних джерел із зазначенням посилань на них, також повинна включати власну думку студента і сформульовані самостійні висновки, що спираються на наведені факти.

7.2.4. Вимоги до висновків. Висновки - частина реферату, в якій формулюються узагальнення, звертається увага на виконання поставлених у вступі завдань і мети дослідження. Висновки мають бути чітким, короткими пунктами, що відтворюють узагальнення із розділів основної частини. Об'єм висновків 2-3 сторінки.

7.2.5. Основні вимоги до списку вивченої літератури, оформлення додатків. Джерела мають бути перераховані в алфавітній послідовності (за першими літерами прізвищ авторів або за назвами збірок). Необхідно вказати місце видання, назву видавництва, рік видання. До списку використаних джерел включають публікації, звертаючи особливу увагу на публікації останніх 5-10 років, інтернет-ресурси і роботи останнього року. Позитивним слід вважати звернення студента до публікацій науковців вищого навчального закладу і провідної кафедри.

У додатках за необхідності наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

7.2.6. Основні вимоги до оформлення реферату. Реферат має бути оформлений наступним чином:

· повинна дотримуватися певна форма (титульний аркуш, лист змісту тощо), на титульному аркуші зазначається назва інституту, кафедри, тема, ПІБ і група студента, ПІБ викладача, рік написання (див. зразок);

· обсяг роботи - 10-15 сторінок листків формату А-4;

· інтервал - 1,5 міжрядкових;

· шрифт - Times New Roman висотою 14 мм;

· поля: ліве - 20 мм; праве - 15 мм; верхнє і нижнє - по 20 мм;

· на першій сторінці подається зміст роботи, в який входить вступ, назви заголовків, висновки та список використаних джерел;

· нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знаку № у верхньому правому куті;

· відстань між заголовком і текстом - 2 інтервали. Заголовки друкуються жирним шрифтом. Крапка в кінці заголовка не ставиться;

· літературні джерела слід вказувати в алфавітному порядку і оформляти згідно вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібіліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”.

7.2.7. Оцінювання реферату. Оцінюють реферат, спираючись на такі критерії:

1. Відповідність темі змісту реферату.

2. Глибина і повнота розкриття теми.

3. Логіка викладення матеріалу.

4. Термінологічна чіткість.

5. Рівень навичок самостійної роботи з науковою літературою та вміння її критично аналізувати.

6. Власне бачення проблеми автором, самостійний, творчий характер роботи.

7. Правильне оформлення реферату і списку використаних джерел.

8. Якщо реферат є основою усного повідомлення, то слід урахувати уміння автора відібрати найсуттєвіший матеріал для короткого виступу.

9. Якість презентації результатів реферативного дослідження.

10. Робота з "ключовими" словами.

Робота зараховується за відповідного виконання і успішного захисту та оцінюється у 10 балів.

7.3 Перелік рекомендованих індивідуальних науково-дослідних завдань (ІНДЗ)

1. Стратегічний розвиток України у світлі завдань забезпечення сталого розвитку людства.

2. Системи забезпечення безпеки життєдіяльності у звичайних умовах середовища існування та в надзвичайних ситуаціях у готельно-ресторанній сфері діяльності.

3. Діяльність ООН - основа міжнародної безпеки і безпеки особи.

4. Міжнародні організації та їх діяльність у сфері безпеки життєдіяльності. Міжнародне співробітництво України з питань безпеки життєдіяльності.

2. Негативні чинники, визначення їхнього рівня та методика прогнозування можливості виникнення негативних чинників в індивідуальній діяльності готельно-ресторанного бізнесу.

3. Екстремальні ситуації багатофакторних небезпек в діяльності готельно-ресторанного бізнесу.

4. Людина - відкрита біоенергетична та духовно-інформаційна система.

5. Можливі порушення діяльності організму та хвороби, що викликаються умовами життя і діяльності людини в сфері діяльності готельно-ресторанного бізнесу.

6. Нервові процеси та їх динаміка. Вплив психічного стану на функціонування організму людини.

7. Здоров'я родини. Фактори ризику в сім'ї.

8. Профілактика фізіологічних та психоневрологічних порушень. Оздоровчі традиційні та нетрадиційні методи оздоровлення.

9. Екстремальні умови виробничого середовища готельно-ресторанної сфери діяльності.

10. Проектування та організація праці у готельно-ресторанній сфері діяльності.

11. Методи та технічні засоби визначення і оцінки рівня негативних факторів середовища в сфері діяльності готельно-ресторанного бізнесу.

12. Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів. Основні шляхи запобігання забруднення харчових продуктів.

13. Психологія спілкування в конфліктних ситуаціях кримінального характеру.

14. Корпоративна безпека. Інтелектуальна власність та її захист в сфері діяльності готельно-ресторанного бізнесу.

15. Комерційна таємниця. Система забезпечення корпоративної безпеки в сфері діяльності готельно-ресторанного комплексу.

16. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій. Прийоми та способи проведення рятувальних робіт.

17. Використання захисних споруд, засобів індивідуального захисту, медичних та підручних засобів у надзвичайних ситуаціях.

18. Якісні та кількісні параметри природного середовища, які визначають умови життєдіяльності людини.

19. Роль міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем безпеки. Можливі шляхи підвищення глобальної безпеки.

20. Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини. Основні шляхи запобігання забруднення харчових продуктів.

21. Цивільний захист України - основа безпеки у надзвичайних ситуаціях.

22. Надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків.

23. Вимоги інструкцій щодо введення встановлених видів документації з радіаційного та хімічного контролю.

24. Основні заходи і засоби захисту населення і територій у випадку надзвичайних ситуацій.

25. Стійкість роботи об'єкта торгівельного підприємництва в надзвичайних ситуаціях.

26. Основи охорони праці. Проектування та організація праці. Охорона праці в туристичній галузі.

27. Планування та фінансування заходів щодо забезпечення законодавства з охорони праці.

28. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на об'єктах торгівельного підприємництва.

29. Законодавство в галузі гігієни праці.

30. Виробничий травматизм і заходи його попередження.

31. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів при експлуатації туристичних комплексів.

32. Основні методи і засоби захисту від ураження електричним струмом.

33. Організація протипожежного захисту на об'єктах торгівельного підприємництва та туристичної галузі.

34. Система стандартів безпеки праці в туристичній галузі.

35. Безпека туризму та страхування.



8. Методичні рекомендації до виконання контрольної роботи для студентів заочної форми навчання

8.1 Загальні положення

Контрольна робота виконується у встановлений навчальним графіком термін в окремому зошиті.

При підготовці до написання контрольної роботи студент перш за все повинен ретельно ознайомитись з програмою курсу та вивчити відповідні розділи навчальних підручників, посібників, періодичних видань.

Варіанти контрольних робіт складаються з чотирьох питань, які охоплюють різні теми предмету. Питання контрольної роботи необхідно переписати в зошит і дати на них відповіді. В зошиті обов'язково повинні бути поля, а в кінці роботи - місце для рецензії викладача.

Відповіді повинні бути вичерпними, мати елементи аналізу, супроводжуватися конкретними прикладами і повністю охоплювати весь програмний матеріал.

Обсяг контрольної роботи повинен складати 18-20 сторінок. У кінці роботи зазначають перелік використаної літератури, ставлять дату виконання роботи і підпис.

Виконана контрольна робота здається на рецензування у встановлений планом-графіком термін. Студенти, які отримати контрольну роботу після перевірки, ознайомлюються з рецензією викладача і доопрацьовують роботу у відповідності із зауваженнями та рекомендаціями. Незарахована контрольна робота виконується студентом повторно і здається разом з первісним варіантом.



8.2 Порядок вибору варіанту контрольної роботи

Вибір варіанту проводиться за допомогою таблиці 8.1 згідно порядкового номеру студента в журналі.

Таблиця 8.1

Вибір варіантів контрольної роботи

А \ Б	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
0	10	9	8	7	6	5	4	3	2	1
	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
	21	22	23	24	25	26	27	28	29	30
	40	39	38	37	36	35	34	33	32	31
	50	49	48	47	46	45	44	43	42	41
1	1	3	5	7	9	10	8	6	4	2
	11	12	13	15	14	16	17	18	19	20
	25	24	21	22	23	30	29	26	28	27
	40	39	38	37	36	35	34	33	32	31
	49	50	41	42	43	44	45	46	47	48
2	5	4	3	2	1	6	7	8	9	10
	20	18	16	14	12	11	13	15	17	19
	29	27	25	23	21	22	24	26	28	30
	31	32	33	34	35	36	37	38	39	40
	44	48	50	43	45	47	49	41	42	46

В таблиці по горизонталі Б розташовані цифри від 0 до 9, а по вертикалі А - 0, 1, 2 тощо. Перетин горизонтальної А і вертикальної Б ліній визначає клітинку з номерами питань контрольної роботи. Наприклад, перетин горизонтальної А лінії 0 з вертикальною Б лінією 1 відповідає варіанту № 1.



8.3 Критерії оцінювання контрольної роботи

1. Оцінка виконання контрольної роботи проводиться за бальною системою.

2. Максимальна кількість балів за виконання контрольної роботи - 20, кожне питання виконаного варіанту оцінюється у 5 балів.

3. Максимальна кількість балів за відповіді на теоретичні питання - 10 згідно шкали оцінки, наведеної в п. 7.3.

4. Сумарна кількість балів за контрольну роботу - 30 балів.

8.4 Шкала оцінки відповідей на завдання контрольної роботи

І завдання	max 2,5 бали
ІІ завдання	max 2,5 бали
ІІІ завдання	max 2,5 бали
IV завдання	max 2,5 бали
Разом	max 10 балів

Бали за відповідь на теоретичні питання (max 2,5 бали) виставляються за наступними критеріями:

"2,5 бали" - відповідь правильна, обґрунтована і повна;

"2 бали" - відповідь правильна, обґрунтована, але недостатньо повна, допущені незначні помилки у формулюванні понять та визначень;

"1,5 бали" - правильна відповідь на не менш ніж на половину запитання;

"1 бал" - правильна відповідь на менш ніж на половину запитання;

"0 балів" - неправильна відповідь на запитання, допущені у відповіді грубі помилки.

Робота рахується зарахованою, якщо студент набирає 5 балів за відповіді на теоретичні питання, тобто 50 % від загальної кількості.

Якість контрольної роботи оцінюється, перш за все, по тому, наскільки студент самостійно правильно і глибоко розглянув та всебічно висвітлив основні питання завдань.

8.5 Варіанти контрольної роботи

ВАРІАНТ 1

1. Безпека життєдіяльності як область знань.

2. Визначте небезпечну дію йонізуючого випромінювання.

3. Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

4. Державні галузеві та міжгалузеві нормативні акти про охорону праці. Види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці.

ВАРІАНТ 2

1. Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, принципи та об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища.

2. Законодавчі акти охорони праці. Основні положення законодавства про охорону праці.

3. Мета створення та завдання Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

4. Організація першої долікарняної допомоги на підприємствах, в установах та організаціях, в.т. ч. у підприємництві.

ВАРІАНТ 3

1. Забезпечення безпеки об'єкта торгівельного підприємництва.

2. Визначте небезпечну дію електричного струму на організм людини, умови, що визначають можливі враження електричним струмом.

3. Охарактеризуйте основні завдання екологічного законодавства.

4. Поточні документи, що стосуються цивільної оборони: укази Президента України, Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України тощо. Контроль за дотриманням законодавства з питань цивільної оборони.

ВАРІАНТ 4

1. Особливості управління торгівельним комплексом в екстремальних ситуаціях.

2. Територіальні формування, формування загального призначення та служб і забезпечення, авіаційна структура цивільної оборони об'єкта торгівельного підприємництва.

3.Основні завдання управління охороною праці, обов'язки роботодавця, організація служби охорони праці на об'єктах торгівельного підприємництва.

4.Фактори, які становлять загрозу для генофонду української нації.

ВАРІАНТ 5

1. Визначити поняття небезпека, номенклатуру та таксономію небезпек, можливих при роботі торгівельного комплексу.

2. Профілактика травматизму та професійної захворюваності на об'єктах туристичного господарства. Методологія інструктажів з охорони праці.

3. Джерела ядерної небезпеки. Осередок ядерного ураження. Вплив вражаючих факторів на людей і навколишнє середовище.

4. Психіка і безпека життєдіяльності людини.

ВАРІАНТ 6

1. Визначте можливі наслідки дії на життєдіяльність людини небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів.

2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

3. Сильнодіючі речовини. Хімічна зброя. Характеристика осередку хімічного ураження.

4. Роль ергономіки на об'єктах торгівельного підприємництва.

ВАРІАНТ 7

1. Визначте ризик як оцінку небезпек. Концепція прийнятного ризику.

2. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

3. Біологічні ураження людей, тварин, продуктів і води. Осередок біологічного ураження. Методи захисту.

4. Законодавство України про охорону земельних ресурсів.

ВАРІАНТ 8

1. Концепція допустимого ризику в роботі торгівельного підприємництва.

2. Ідентифікація надзвичайних ситуацій та можливих джерел їх виникнення. Принципи прийняття адекватних рішень в небезпечних ситуаціях.

3. Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності. Розумова і фізична діяльність. Працездатність, втома, продуктивність праці.

4. Аварії та катастрофи - причини виникнення та наслідки.

ВАРІАНТ 9

1. Система «Людина - життєве середовище» та її компоненти.

2. Причини виникнення, загальна характеристика та класифікація надзвичайних ситуацій.

3. Мікроклімат робочої зони, нормування та контроль параметрів мікроклімату.

4. Організаційна структура управління безпекою життєдіяльності на об'єктах торгівельного підприємництва.

ВАРІАНТ 10

1. Санітарно-гігієнічне нормування забруднення виробничого повітряного середовища, гранично-допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

2. Будова, призначення, підготовка до роботи та застосування приладів радіаційної розвідки і дозиметричного контролю.

3. Надання першої допомоги при зупинці дихання.

4. Техносфера як одна з умов життєдіяльності людини.

ВАРІАНТ 11

1. Визначте поняття соціально-політичне середовище та його роль в безпеці життєдіяльності людини.

2. Прилади хімічної розвідки і контролю зараження. Будова, призначення, підготовка до застосування для визначення наявності небезпечних хімічних речовин.

3. Надання першої допомоги при зупинці серцевої діяльності.

4. Вентиляція, кондиціювання, системи опалення на об'єктах торгівельного підприємництва.

ВАРІАНТ 12

1. Виробниче освітлення. Основні поняття та гігієнічні вимоги до виробничого освітлення. Нормування природного освітлення.

2. Використання приладів, інструкцій для встановлення виду і ступеню забруднення радіоактивними речовинами (РР), зараження отруйними речовинами (ОР) і сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

3. Надання першої допомоги при вивихах, розтягуваннях і розривах зв'язок.

4. Врахування біоритмів в управлінні життєдіяльністю людини.

ВАРІАНТ 13

1. Основні вимоги безпеки до конструкції технологічного обладнання, організації робочих місць, систем управління, захисних і сигнальних пристроїв.

2. Охарактеризуйте комбіновані небезпеки та їх роль у безпеці життєдіяльності людини.

3. Методика оцінки радіаційної обстановки. Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС та інших радіаційно-небезпечних об'єктах.

4. Біологічні фактори небезпек та методи захисту.

ВАРІАНТ 14

1. Стандартизація та сертифікація технологічного обладнання торгівельних об'єктів.

2. Визначте умови впливу техногенних небезпек на природне середовище та на системи життєдіяльності людини.

3. Надання першої допомоги при переломах кісток тазу.

4. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.

ВАРІАНТ 15

1. Методика оцінки хімічної обстановки при зараженні отруйними та сильнодіючими отруйними речовинами.

2. Охарактеризуйте техногенні небезпеки та їх вплив на навколишнє середовище.

3. Надання першої допомоги при переломах хребта.

4. Правові та нормативні положення про охорону праці.

ВАРІАНТ 16

1. Оцінка пожежної обстановки об'єкта торгівельного підприємництва.

2. Правила безпечної експлуатації електроустановок. Технічні заходи, що створюють безпечні умови виконання робіт.

3. Визначте підручні засоби надання долікарняної допомоги при кровотечах.

4. Правила поведінки людей при землетрусах та повенях.

ВАРІАНТ 17

1. Психіка людини і безпека життєдіяльності.

2. Основні причини пожеж. Види горіння і способи його припинення. Способи і засоби гасіння пожежі. Вогнегасні речовини. Первинні засоби гасіння пожеж.

3. Надання першої допомоги при ударі легенів.

4. Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру та реагування на них.

ВАРІАНТ 18

1. Системи попередження пожеж та пожежного захисту в готельно-ресторанних комплексах. Організаційні та технічні протипожежні заходи.

2. Засоби та заходи, спрямовані на запобігання негативної дії гідросферних стихійних лих на людину та системи її життєдіяльності.

3. Надання першої допомоги при ударі живота.

4. Оцінка інженерної обстановки об'єкта торгівельного підприємництва.

ВАРІАНТ 19

1. Державний пожежний нагляд та його функції.

2. Постійно діючі комісії з питань техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) та надзвичайних ситуацій. Бази створення комісій, їх склад. Завдання комісії у звичайних умовах і при надзвичайних ситуаціях.

3. Долікарняна допомога враженому електричним струмом та блискавкою.

4. Відчуття, характеристика відчуттів. Закон Вебера-Фехнера.

ВАРІАНТ 20

1. Основні завдання управління охороною праці, обов'язки роботодавця, організація служби охорони праці на об'єктах туристичного господарства.

2. Оцінка стійкості об'єкта до вражаючих факторів стихійних лих, виробничих аварійпожежі застосування зброї. Визначення стійкості об'єкта торгівельного підприємництва.

3. Долікарська допомога при переохолодженні та відмороженнях.

4. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.



9. Перелік тестових завдань, що виносяться на підсумковий поточний та модульний контроль

Змістовий модуль 1. Основи безпеки життєдіяльності. Небезпечні фактори навколишнього середовища. Глобальна безпека.

Тема 1. Наукові основи безпеки життєдіяльності. Концепція ризику. Визначення рівня ризику у сфері торгівельного підприємництва та туризму.

І. Безпека життєдіяльності - це:

1) наука, яка забезпечує єдиний загальний підхід до розробки і реалізації відповідних засобів щодо створення безпечних умов життя і діяльності людини;

2) створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

3) зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

4) створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

ІІ. Метою концепції ООН є:

1) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

2) зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

3) створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

4) створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

ІІІ. Першорядним завданням для України є:

1) створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

2) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

3) створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності;

4) зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

ІV. Корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності є:

1) гуманітарні, природничі, інженерні науки про людину та суспільство;

2) охорона праці, промислова екологія, пожежна безпека, цивільна оборона та ін.;

3) екологічна культура, соціальна екологія, соціальна та комунальна гігієна та ін.;

4) природничі науки, промислова екологія, цивільна оборона, охорона праці та ін.

V. Кроною генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності є:

1) екологічна культура, соціальна екологія, соціальна та комунальна гігієна та ін.

2) гуманітарні, природничі, інженерні науки про людину та суспільство;

3) охорона праці, промислова екологія, пожежна безпека, цивільна оборона та ін.;

4) гуманітарні науки, соціальна екологія, пожежна безпека, екологічна культура та ін.

VI. Життя - це:

1) одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, пристосування до середовища, наявність обміну речовин і реакції на подразнення;

2) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

3) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища;

4) створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь.

VII. Діяльність - це:

1) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

2) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

3) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

4) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи.

VIIІ. Життєдіяльність - це:

1) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

2) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

3) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

4) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо.

ІХ. Основні проблеми безпеки життєдіяльності людини - це:

1) захист, раціональне використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

2) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

3) функціонування захисних систем у звичайних умовах і в умовах виникнення різних небезпек;

4) зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Х. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності - це:

1) оптимальне обмеження параметрів споживання ресурсів, забезпечення і поповнення їх;

2) раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами;

3) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

4) створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

XІ. До природних джерел небезпеки відносяться:

1) землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

2) небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

3) смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, озонові діри і т.д.

4) химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші.

XІІ. Техногенні джерела небезпеки - це:

1) професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю;

2) небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

3) смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

4) масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

XІІІ. Природно-соціальні небезпеки - це:

1) химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД і т.д;

2) бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, злочинність, тощо;

3) смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

4) землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

XІV. До природно-техногенних небезпек відносяться:

1) смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

2) землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

3) небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

4) конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

XV. Ризик - це:

1) кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

2) відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

3) якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження.

XVI. Категорії серйозності небезпеки встановлюють:

1) відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

2) якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

3) кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

4) мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

XVII. Рівні ймовірності небезпек відображають:

1) відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

2) кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

3) якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4) мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

XVIIІ. В основі управління ризиком лежить:

1) заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

2) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

3) кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

4) розробка та використання спеціальних засобів захисту.

XIX. Шляхи управління ризиком передбачають:

1) повну або часткову відмову від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

2) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

3) встановлення мінімуму при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

4) аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю.

XХ. Попередній аналіз небезпек - це:

1) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

2) заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

3) аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю;

4) встановлення якісного та кількісного значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.

XХІ. Прийнятним вважається:

1) такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

2) максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат;

3) настільки малий рівень, який перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня;

4) такий рівень ризику, який має мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

XХІІ. Гранично допустимий ризик - це:

1) настільки малий рівень, який перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня;

2) такий рівень ризику, який має мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери;

3) такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

4) максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Тема 2. Фізіологічні та психологічні критерії безпеки людини.

I. Організм людини - це:

1) сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму;

2) сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем;

3) сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем;

4) система, що зв'язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле.

IІ. Нервова система -:

1) бере участь у прийманні, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовищ;

2) це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем;

3) це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму;

4) це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем.

IІІ. Центральна нервова система -:

1) керує діяльністю внутрішніх органів;

2) бере участь у прийманні, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовищ;

3) це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем;

4) це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

IV. Вегетативна нервова система -:

1) це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем;

2) бере участь у прийманні, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовищ;

3) керує діяльністю внутрішніх органів;

4) це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

V. Аналізатори - це:

1) сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму;

2) сприймаючі утвори, в яких відбувається перетворення енергії подразника в процес збудження;

3) сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем;

4) сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем.

VI. Рецептори - це:

1) сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем;

2) сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем;

3) сприймаючі утвори, в яких відбувається перетворення енергії подразника в процес збудження;

4) сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

VII. Механорецептори - це рецептори, до яких належать:

1) рецептори слухової, вестибулярної, рухової, частково вісцеральної чутливості;

2) рецептори нюхової, смакової чутливості;

3) рецептори тактильної чутливості;

4) рецептори зорової чутливості.

VIII. Хеморецептори - це рецептори, до яких належать:

1) рецептори тактильної чутливості;

2) рецептори слухової, вестибулярної, рухової, частково вісцеральної чутливості;

3) рецептори зорової чутливості;

4) рецептори нюхової, смакової чутливості.

IX. Термоцептори - це рецептори, до яких належать:

1) рецептори зорового чутливості;

2) рецептори нюхової, смакової чутливості;

3) рецептори тактильної чутливості;

4) рецептори слухової, вестибулярної, рухової, частково вісцеральної чутливості.

X. Екстрацептивні відчуття - це відчуття, які:

1) відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища;

2) відображають стан внутрішніх органів;

3) дають інформацію про рух і положення нашого тіла;

4) температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення.

XI. Інтрацептивні відчуття - це відчуття, які:

1) дають інформацію про рух і положення нашого тіла;

2) відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища;

3) температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення;

4) відображають стан внутрішніх органів.

XII. Проміжні й самостійні відчуття - це відчуття, які:

1) відображають стан внутрішніх органів;

2) температурні, вібраційні, рівноваги, прискорення;

3) дають інформацію про рух і положення нашого тіла;

4) відображають властивості предметів і явиш зовнішнього середовища.

ХIII. Абсолютним порогом чутливості називається:

1) мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття;

2) максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття;

3) рівень абсолютної чутливості даного аналізатора;

4) мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття.

ХIV. Нижній поріг відчуттів визначає:

1) максимальну силу подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття;

2) рівень абсолютної чутливості даного аналізатора;

3) мінімальну сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття;

4) мінімальну різницю між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття.

XV. Верхнім абсолютним порогом чутливості називається:

1) рівень абсолютної чутливості даного аналізатора;

2) мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття.

3) максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття;

4) мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття.

XVI. Поріг відмінності - це:

1) максимальна сила подразника, за якої ще виникає адекватне діючому подразникові відчуття;

2) мінімальна різниця між двома подразниками, яка викликає ледь помітну різницю відчуття;

3) мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття;

4) рівень абсолютної чутливості даного аналізатора.

XVII. Адаптація - це:

1) зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

2) зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття;

3) підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

4) виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.

XVIII. Взаємодія відчуттів - це:

1) підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

2) виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора;

3) зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

4) зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

ХIX. Сенсибілізація - це:

1) зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

2) зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття;

3) підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

4) виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.

XХ. Синестезія - це:

1) виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора;

2) підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

3) зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

4) зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

XХI. Психіка - це:

1) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

2) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

3) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

4) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями.

XХII. Психічні стани - це:

1) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

2) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

3) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

4) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини.

XХIII. Психічні властивості - це:

1) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

2) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

3) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

4) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

XХIV. Психічні процеси - це:

1) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

2) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

3) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

4) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею.

XХV. Безумовні рефлекси - це:

1) стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

2) поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються;

3) дії, вчинки, які успадковуються видом "Ноmо sаріеns";

4) дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань.

ХXVI. Умовні рефлекси - це:

1) поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються;

2) дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань;

3) стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

4) дії, вчинки, які успадковуються видом "Ноmо sаріеns".

...