Вступ до літературознавства

Seated in a row close to one another were three ladies - Aunts Ann, Hester (the two Forsyte maids), and Juley (short for Julia), who not in first youth had so far forgotten herself as to marry Septimus Small, a man of poor constitution. She had survived him for many years. With her elder and younger sister she lived now in the house of Timothy, her sixth and youngest brother, on the Bays water Road. Each of these ladies held fans in their hands, and each with some touch of colour, some emphatic feather or brooch, testified to the solemnity of the opportunity.

In the centre of the room, under the chandelier, as became a host, stood the head of the family, old Jolyon himself. Eighty years of age, with his fine, white hair, his dome-like forehead, his little, dark grey eyes, and an immense white moustache, which drooped and spread below the level of his strong jaw, he had a patriarchal look, and in spite of lean cheeks and hollows at his temples, seemed master of perennial youth. He held himself extremely upright, and his shrewd, steady eyes had lost none of their clear shining. Thus he gave an impression of superiority to the doubts and dislikes of smaller men. Having had his own way for innumerable years, he had earned a prescriptive right to it. It would never have occurred to old Jolyon that it was necessary7 to wear a look of doubt or of defiance.

Between him and the four other brothers who were present, James, Swithin, Nicholas, and Roger, there was much difference, much similarity. In turn, each of these four brothers was very different from the other, yet they, too, were alike.

Through the varying features and expression of those five faces could be marked a certain steadfastness of chin, underlying surface distinctions, marking a racial stamp, too prehistoric to trace, too remote and permanent to discuss - the very hallmark and guarantee of the family fortunes.

Among the younger generation, in the tall, bull-like George, in pallid strenuous Archibald, in young Nicholas with his sweet and tentative obstinacy, in the grave and foppishly determined Eustace, there was this same stamp - less meaningful perhaps, but unmistakable - a sign of something ineradicable in the family soul. At one time or another during the afternoon, all these faces, so dissimilar and so alike, had worn an expression of distrust, the object of which was undoubtedly the man whose acquaintance they were thus assembled to make. Philip Bosinney was known to be a young man without fortune, but Forsyte girls had become engaged to such before, and had actually married them. It was not altogether for this reason, therefore, that the minds of the Forsytes misgave them. They could not have explained the origin of a misgiving obscured by the mist of family gossip. A story was undoubtedly told that he had paid his duty call to Aunts Ann, Juley, and Hester, in a soft grey hat - a soft grey hat, not even a new one - a dusty thing with a shapeless crown. "So, extraordinary, my dear - so odd," Aunt Hester, passing through the little, dark hall (she was rather shortsighted), had tried to 'shoo' it off a chair, taking it for a strange, disreputable cat - Tommy had such disgraceful friends! She was disturbed when it did not move.

Like an artist for ever seeking to discover the significant trifle which embodies the whole character of a scene, or place, or person, so those unconscious artists - the Forsytes had fastened by intuition on this hat; it was their significant trifle, the detail in which was embedded the meaning of the whole matter; for each had asked himself: "Come, now, should I have paid that visit in that hat?" and each had answered "No!" and some, with more imagination than others, had added: "It would never have come into my head!"

George, on hearing the story, grinned. The hat had obviously been worn as a practical joke! He himself was a connoisseur of such. "Very haughty!" he said, "the wild Buccaneer."

And this mot, the 'Buccaneer,' was bandied from mouth to mouth, till it became the favourite mode of alluding to Bosinney. <…>

27. Прочитайте уривок з роману Т. Гарді «Тесс з роду Д`Ербервіллів». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:

1. Дайте жанрове визначення роману. До якого жанрового різновиду роману належить твір Т. Гарді?

2. Яке значення в наведеному уривку має пейзаж? Доведіть, що пейзажні деталі є засобом психологізму.

3. Знайдіть портретні деталі. Визначте тип портрету та його функції.

4. Які просторові образи є символічними? Розкрийте їх значення.

5. Визначте своєрідність авторського стилю.

Thomas Hardy

Tess of D'Urbervilles

<…> The city of Wintoncester, that fine old city, aforetime capital of Wessex, lay amidst its convex and concave downlands in all the brightness and warmth of a July morning. The gabled brick, tile, and freestone houses had almost dried off for the season their integument of lichen, the streams in the meadows were low, and in the sloping High Street, from the West Gateway to the mediaeval cross, and from the mediaeval cross to the bridge, that leisurely dusting and sweeping was in progress which usually ushers in an old-fashioned market-day.

From the western gate aforesaid the highway, as every Wintoncestrian knows, ascends a long and regular incline of the exact length of a measured mile, leaving the houses gradually behind. Up this road from the precincts of the city two persons were walking rapidly, as if unconscious of the trying ascent - unconscious through preoccupation and not through buoyancy. They had emerged upon this road through a narrow barred wicket in a high wall a little lower down. They seemed anxious to get out of the sight of the houses and of their kind, and this road appeared to offer the quickest means of doing so. Though they were young they walked with bowed heads, which gait of grief the sun's rays smiled on pitilessly.

One of the pair was Angel Clare, the other a tall budding creature - half girl, half woman - a spiritualized image of Tess. slighter than she, but with the same beautiful eyes - Clare's sister-in-law, 'Liza-Lu. Their pale faces seemed to have shrunk to half their natural size. They moved on hand in hand, and never spoke a word, the drooping of their heads being that of Giotto's "Two Apostles".

When they had nearly reached the top of the great West Hill the clocks in the town struck eight. Each gave a start at the notes, and, walking onward yet a few steps, they reached the first milestone, standing whitely on the green margin of the grass, and backed by the down, which here was open to the road. They entered upon the turf, and, impelled by a force that seemed to overrule their will, suddenly stood still, turned, and waited in paralyzed suspense beside the stone.

The prospect from this summit was almost unlimited. In the valley beneath lay the city they had just left, its more prominent buildings showing as in an isometric drawing - among them the broad cathedral tower, with its Norman windows and immense length of aisle and nave, the spires of St Thomas's, the pinnacled tower of the College, and, more to the right, the tower and gables of the ancient hospice, where to this day the pilgrim may receive his dole of bread and ale. Behind the city swept the rotund upland of St Catherine's Hill; further off, landscape beyond landscape, till the horizon was lost in the radiance of the sun hanging above it.

Against these far stretches of country rose, in front of the other city edifices, a large red-brick building, with level gray roofs, and rows of short barred windows bespeaking captivity, the whole contrasting greatly by its formalism with the quaint irregularities of the Gothic erections. It was somewhat disguised from the road in passing it by yews and evergreen oaks, but it was visible enough up here. The wicket from which the pair had lately emerged was in the wall of this structure. From the middle of the building an ugly flal-topped octagonal tower ascended against the east horizon, and viewed from this spot, on its shady side and against the light, it seemed the one blot on the city's beauty. Yet it was with this blot, and not with the beauty, that the two gazers were concerned.

Upon the cornice of the tower a tall staff was fixed. Their eyes were riveted on it. A few minutes after the hour had struck something moved slowly up the staff, and extended itself upon the breeze. It was a black flag.

"Justice" was done, and the President of the Immortals, in Aeschylean phrase, had ended his sport with Tess. And the d'Urberville knights and dames slept on in their tombs unknowing. The two speechless gazers bent themselves down to the earth, as if in prayer, and remained thus a long time, absolutely motionless: the flag continued to wave silently. As soon as they had strength they arose, joined hands again, and went on. <…>

28. Прочитайте уривок з трагедії В. Шекспіра «Гамлет». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:

1. Дайте визначення трагедії. Вкажіть її жанрові ознаки.

2. Яким зазвичай є конфлікт трагедії? Ознаки якого типу конфлікту наявні у даному уривку трагедії Шекспіра?

3. Якими засобами розкриваються характери персонажів в трагедії? Ознаки яких форм психологізму присутні в наведеному уривку?

4. Як в монолозі Гамлета знаходить відображення його світогляд?

5. Як розкриваються характери Марцела та Гораціо?

6. Які актуальні соціально-історичні та філософські проблеми часу знаходять відображення в монологах персонажів?

7. Наскільки індивідуалізованою є мова персонажів? Вкажіть засоби індивідуалізації.

8. Яке значення мають ремарки? Чи можна вважати їх характеро- та сюжетотворчими?

ACT 1

SCENE 4

The platform.

Enter Hamlet, Horatio, and Marcellus.

Hamlet

The air bites shrewdly; it is very cold.

Horatio

It is a nipping and an eager air.

Hamlet

What hour now?

Horatio

I think it lacks of twelve.

Marcellus

No, it is struck.

Horatio

Indeed? I heard it not; it then draws near the season Wherein the spirit held his wont to walk.

A flourish of trumpets, and ordnance shot off, within.

What does this mean, my lord?

Hamlet

The king doth wake tonight and takes his rouse,

Keeps wassail, and the swaggering up-spring reels;

And as he drains his draughts of Rhenish down,

The kettle-drum and trumpet thus bray out

The triumph of his pledge.

Horatio

Is it a custom?

Hamlet

Ay, many, is't;

But to my mind, though I am native here

And to the manner born, it is a custom

More honoured in the breach than the observance.

This heavy-headed revel east and west

Makes us traduced and tax'd of other nations;

They clepe us drunkards, and with swinish phrase

Soil our addition; and indeed it takes

From our achievements, though performed at height,

The pith and marrow of our attribute.

So, oft it chances in particular men,

That for some vicious mole of nature in them,

As, in their birth, -- wherein they are not guilty,

Since nature cannot choose his origin, --

By the o'ergrowth of some complexion,

Oft breaking down the pales and forts of reason,

Or by some habit that too much o'er-leavens

The form of plausive manners; that these men, --

Carrying, I say, the stamp of one defect,

Being nature's livery, or fortune's star, --

Their virtues else -- be they as pure as grace,

As infinite as man may undergo --

Shall in the general censure take corruption

From that particular fault; the dram of evil

Doth all the noble substance of a doubt

To his own scandal.

Enter Ghost.

Horatio Look, my lord, it comes!

Hamlet

Angels and ministers of grace defend us! --

Be thou a spirit of health or goblin damn'd,

Bring with thee airs from heaven or blasts from hell

Be thy intents wicked or charitable,

Thou comest in such a questionable shape

That I will speak to thee; I'll call thee Hamlet,

King, father; royal Dane, O, answer me!

Let me not burst in ignorance; but tell

Why thy canoniz'd bones, hearsed in death,

Have burst their cerements; why the sepulchre,

Wherein we saw thee quietly inurn'd,

Hath oped his ponderous and marble jaws,

To cast thee up again. What may this mean,

That thou, dead corse, again, in complete steel,

Revisits thus the glimpses of the moon,

Making night hideous; and we fools of nature

So horridly to shake our disposition

With thoughts beyond the reaches of our souls?

Say, why is this? Wherefore? What should we do?

Ghost beckons Hamlet.

Horatio

It beckons you to go away with it,

As if it some impartment did desire

To you alone.

Marcellus

Look, with what courteous action

It waves you to a more removed ground;

But do not go with it.

Horatio

No, by no means.

Hamlet

It will not speak; then I will follow it.

Horatio

Do not, my lord.

Hamlet

Why, what should be the fear?

I do not set my life at a pin's fee;

And for my soul, what can it do to that,

Being a thing immortal as itself?

It waves me forth again; I'll follow it.

Horatio

What if it tempt you toward the flood, my lord,

Or to the dreadful summit of the cliff

That beetles o'er his base into the sea,

And there assume some other horrible form,

Which might deprive your sovereignty of reason

And draw you into madness? think of it;

The very place puts toys of desperation,

Without more motive, into every brain

That looks so many fathoms to the sea

And hears it roar beneath.

Hamlet

It waves me still. --

Go on; I'll follow thee.

Marcellus

You shall not go, my lord.

Hamlet

Hold off your hands!

Horatio

Be ruled; you shall not go.

Hamlet

My fate cries out,

And makes each petty artery in this body

As hardy as the Nemean lion's nerve.

Ghost beckons.

Still am I call'd? -- Unhand me, gentlemen;

(Breaking from them.)

By heaven, I'll make a ghost of him that lets me;

I say, away! -- Go on; I'll follow thee.

Exeunt Ghost and Hamlet.

Horatio

He waxes desperate with imagination.

Marcellus

Let's follow; 'tis not fit thus to obey him.

Horatio

Have after. -- To what issue will this come?

Marcellus

Something is rotten in the state of Denmark.

Horatio

Heaven will direct it.

Marcellus

Nay, let's follow him.

Exeunt.

29. Прочитайте уривок з роману Дж. Остен «Почуття і чутливість». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:

1. Дайте жанрове визначення роману. Вкажіть особливості оповіді в романі.

2. За допомогою яких засобів письменниця відтворює атмосферу родини Дешвудів?

3. Як змальовуються портрети Еліонор, Маріани, місіс Дешвуд, Віллобі? Наведіть портретні деталі, що відбивають авторське ставлення до героїв. Знайдіть приклади іронії.

4. Як особливості поведінки персонажів розкривають їхні характери? Проаналізуйте окремі репліки.

5. Як в наведеному уривку розкривається світогляд та ціннісні пріоритети сестер Дешвуд? Доведіть, що сестри мають протилежні погляди на життя.

6. Яке значення мають авторські коментарі? Вкажіть форми авторської присутності.

7. Визначте особливості стилю Дж. Остен.

Jane Austen

Sense and sensibility

<…> Marianne's preserver, as Margaret, with more elegance than precision, stiled Willoughby, called at the cottage early the next morning to make his personal inquiries. He was received by Mrs. Dashwood with more than politeness - with a kindness which Sir John's account of him and her own gratitude prompted; and everything that passed during the visit tended to assure him of the sense, elegance, mutual affection, and domestic comfort of the family to whon accident had now introduced him. Of their personal charms he had not required a second interview to be convinced.

Miss Dashwood had a delicate complexion, regular features, and a remarkably pretty figure. Marianne was still handsomer. Her form, though not so correct as her sister's, in having the advantage of height, was more striking; and her face was so lovely, that when, in the common cant of praise, she was called a beautiful girl, truth was less violently outraged than usually happens. Her skik was very brown, but, from its transparency, her complexion was uncommonly brilliant; her features were all good; her smile was sweet and attractive; and in her eyes, which were very dark, there was a life, a spirit, an eagerness, which could hardly be seen without delight. From Willoughby their expression was at first held back, by the embarrassment which the remembrance of his assistance created. But when this passed away, when her spirits became collected - when she saw that to the perfect good-breeding of the gentleman, he united frankness and vivacity, and, above all when she heard him declare that of music and dancing he was passionately fond, she gave him such a look of approbation as secured the largest share of his discourse to herself for the rest of his stay.

It was only necessary to mention any favourite amusement to engage her to talk. She could not be silent when such points were introduced, and she had neither shyness nor reserve in their discussion. They speedily discovered that their enjoyment of dancing and music was mutual, and that it arose from a general conformity of judgment in all that related to either. Encouraged by this to a further examination of his opinions, she proceeded to question him on the subject of books; her favourite authors were brought forward and dwelt upon with so rapturous a delight, that any young man of five-and-twenty must have been insensible indeed, not to become an immediate convert to the excellence of such works, however disregarded before. Their taste was strikingly alike. The same books, the same passages were idolized by each - or, if any difference appeared, any objection arose, it lasted no longer than till the force of her arguments and the brightness of her eyes could be displayed. He acquiesced in all her decisions, caught all her enthusiasm, and long before his visit concluded, they conversed with the famiUarity of a long-established acquaintance.

'Well, Marianne,' said Elinor, as soon as he had left them, 'for one morning I think you have done pretty well. You have already ascertained Mr. Willoughby's opinion in almost every matter of importance. You know what he thinks of Cowper and Scott; you are certain of his estimating their beauties as he ought, and you have received every assurance of his admiring Pope no more than is proper. But how is your acquaintance to be long supported, under such extraordinary dispatch of every subject for discourse! You will soon have exhausted each favourite topic. Another meeting will suffice to explain his sentiments on picturesque beauty and second marriages, and then you can have nothing further to ask----`

'Elinor cried Marianne, 'is this fair? is this just? are my ideas so scanty? But I see what you mean. I have been too much at my ease, too happy, too frank. I have erred against every common-place notion of decorum! I have been open and sincere where I ought to have been reserved, spiritless, dull, and deceitful. Had I talked only of the weather and the roads, and had I spoken only once in ten minutes this reproach would have been spared`.

`My love,` said her mother, `you must not be offended with Elinor - she was only in jest. I should scold her myself, if she were capable of wishing to check the delight of your conversation with our new friend.` Marianne was softened in a moment.

Willoughby, on his side, gave every proof of his pleasure in their acquaintance which an evident wish of improving it could offer. He came to them every day. To inquire after Marianne was at first his excuse; but the encouragement of his reception, to which every day gave greater kindness, made such an excuse unnecessary before it had ceased to be possible by Marianne's perfect recovery. She was confined for some days to the house: but never had any confinement been Jess irksome. Willoughby was a young man of good abilities, quick imagination, lively spirits, and open, affectionate manners. He was exactly formed to engage Marianne's heart; for, with all this, he joined not only a captivating person, but a natural ardour of mind, which was now roused and increased by the example of her own, and which recommended him to her affection beyond everything else.

His society became gradually her most exquisite enjoyment. They read, they talked, they sang together; his musical talents were considerable; and he read with all the sensibility and spirit which Edward had unfortunately wanted. <…>

30. Прочитайте уривок з роману Е. Бронте «Грозовий перевал». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:

1. Дайте визначення роману. Вкажіть жанрові особливості, що відрізняють роман від інших прозових жанрів.

2. Вкажіть функції розповідача в художньому творі. Чим розповідач як суб`єкт оповіді відрізняється від автора та оповідача?

3. Як в даному уривку моделюється простір дії та загальна атмосфера роману?

4. Яким у свідомості розповідача постає головний герой Хіткліф? Проаналізуйте монолог Хіткліфа та його поведінку.

5. Визначте ознаки романтичної естетики у цьому фрагменті.

Emily Brontё

Wuthering Heights

<…> I obeyed, so far as to quit the chamber; when, ignorant where he narrow lobbies led, I stood still, and was witness, involun-arily, to a piece of superstition on the part of my landlord, which relied, oddly, his apparent sense. He got on to the bed, and trenched open the lattice, bursting, as he pulled at it, into an uncontrollable passion of tears. Come in I come in! " he sobbed. " Cathy, do come. Oh, do - once morel Oh! my heart's darling 1 hear me this time, Catherine, at last I " The spectre showed a spectre's ordinary caprice: it gave no sign of being; but the snow and wind whirled wildly through, even reaching my station, and blowing out the light.

There was such an anguish in the gush of grief that accompanied this raving, that my compassion made me overlook its folly, and I drew off, half angry to have listened at all, and vexed at having related my ridiculous nightmare, since it produced that agony ; though why, was beyond my comprehension. I descended cautiously to the lower regions, and landed in the back-kitchen, where a gleam of fire, raked compactly together, enabled me to rekindle my cancjle. Nothing was stirring except a brindled, grey cat, which crept from the ashes, and saluted me with a querulous mew.

Two benches, shaped in sections of a circle, nearly enclosed the hearth; on one of these I stretched myself, and Grimalkin mounted the other. We were both of us nodding, ere any one invaded our retreat, and then it was Joseph, shuffling down a wooden ladder that vanished in the roof through a trap: the ascent to his garret, I suppose. He cast a sinister look at the little flame which I had enticed to play between the ribs, swept the cat from its elevation, and bestowing himself in the vacancy, commenced the operation of stuffing a three-inch pipe with tobacco. My presence in his sanctum was evidently esteemed a piece of impudence too shameful for remark: he silently applied the tube to his lips, folded his arms, and puffed away. I let him enjoy the luxury unannoyed; and after sucking out the last wreath, and heaving a profound sigh, he got up, and departed as solemnly as he came. <…>

31. Прочитайте уривок з роману Е. Бронте «Незнайомка з Вайлдфел-Холу». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:

1. Дайте визначення роману. Вкажіть жанрові особливості, що відрізняють роман від інших прозових жанрів.

2. Визначте особливості оповіді від першої особи в художньому творі. Як присутність розповідача визначає читацьке сприйняття?

3. Визначте типи портретних описів, наведених у даному уривку. Доведіть, що портрет є засобом психологізму.

4. Зверніть увагу на велику кількість порівнянь в портретних описах Елізи, Мері та преподобного Мілуорда. Визначте їх функції.

5. Визначте ставлення розповідача до героїв.

6. Яким чином опис зовнішності героїв поєднується з їх морально-психологічною характеристикою?

Anne Brontё

The Tenant of Wildfell Hall

Now, Halford, before I close this letter, I'll tell you who Eliza Millward was; she was the vicar's younger daughter, and a very engaging little creature, for whom I felt no small degree of partiality; and she knew it, though I had never come to any direct explanation, and had no definite intention of so doing, for my mother, who maintained there was no one good enough for me within twenty miles round, could not bear the thoughts of my marrying that insignificant little thing, who, in addition to her numerous other disqualifications, had not twenty pounds to call her own. Eliza's figure was at once slight and plump, her face small, and nearly as round as my sister's - complexion something similar to hers, but more delicate and less decidedly blooming - nose, retrousse - features, generally irregular - and, altogether, she was rather charming than pretty. But her eyes - I must not forget those remarkable features, for therein her chief attraction lay - in outward aspect at least; they were long and narrow in shape, the irids black, or very dark brown, the expression various, and ever changing, but always either preternaturally - I had almost said diabolically - wicked, or irresistibly bewitching - often both. Her voice was gentle and childish, her tread light and soft as that of a cat; but her manners more frequently resembled those of a pretty playful kitten, that is now pert and roguish, now timid and demure, according to its own sweet will.

Her sister, Mary, was several years older, several inches taller, and of a larger, coarser build - a plain, quiet, sensible girl, who had patiently nursed their mother through her last long, tedious illness, and been the housekeeper, and family drudge, from thence to the present time. She was trusted and valued by her father, loved and courted by all dogs, cats, children, and poor people, and slighted and neglected by everybody else.

The Reverend Michael Millward, himself, was a tall, ponderous, elderly gentleman, who placed a shovel-hat above his large, square, niassive-featured face, carried a stout walking-stick in his hand, and encased his still powerful limbs in knee-breeches and gaiters - or black silk stockings on state occasions. He was a man of fixed principles, strong prejudices, and regular habits, intolerant of dissent in any shape, acting under a firm conviction that his opinions were always right, and whoever differed from them must be either most deplorably ignorant, or wilfully blind.

32. Прочитайте уривок з роману Дж. Фаулза «Вежа з чорного дерева». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:

1. Дайте визначення психологічного роману. Наведіть його жанрові ознаки.

2. Як у даному фрагменті відтворюється сприйняття героєм дійсності? Зверніть увагу на просторові та часові деталі. Яким чином вводиться мотив втраченого минулого?

3. Як авторські коментарі сприяють розкриттю переживань героїв?

4. Зверніть увагу на деталі зовнішньої поведінки персонажів (міміка, жести, мова).

5. Яким є смислове психологічне навантаження речей (багаж, нове пальто)?

6. Визначте своєрідність «прихованого» психологізму Дж. Фаулза.

John Fowles

The ebony tower

<…> He got to Orly to find the flight was delayed for half an hour. There was fog at Heathrow. David hated airports at the best of times, the impersonality, herding, sense of'anonymous passage: the insecurity. He stood by the window of the visitors' lounge, staring out into the flat distances. Dusk. Coet was in another universe; one and an eternal day's drive away. He tried to imagine what they were doing. Diana laying the table, Anne having her French lesson. The silence, the forest, the old man's voice. Macmillan barking. He suffered the most intense pang of the most terrible of all human deprivations; which is not of possession, but of knowledge. What she said; what she felt; what she thought. It pierced deeper than all questionings about art, or his art; his personal destiny. For a few terrible moments he saw himself, and all mankind, quite clear. Something in him, a last hope of redemption, of free will, burnt every boat; turned; ran for salvation. But the boats proof to all flame, the ultimate old masters, kept the tall shadow of him where he was; static and onward, returning home, a young Englishman staring at a distant row of frozen runway lights. The flight arrival was announced and he went down to where he could watch for Beth. He had brought her holiday luggage in the car, and she came out with the first passengers. A wave. He raised his hand: a new coat, surprise for him, a little flounce and jiggle to show it off. Gay Paree. Free woman. Look, no children.

She comes with the relentless face of the present tense; with a dry delight, small miracle that he is actually here. He composes his face into an equal certainty. She stops a few feet short of him. "Hi."

She bites her lips.

"I thought for one ghastly moment." She pauses.

"You were my husband." Rehearsed. He smiles. He kisses her mouth.

They walk away together, talking about their children.

He has a sense of retarded waking, as if in a postoper-ational state of consciousness some hours returned but not till now fully credited; a numbed sense of something beginning to slip inexorably away. A shadow of a face, hair streaked with gold, a closing door. I wanted you to. One knows one dreamed, yet cannot remember. The drowning cry, jackbooted day.

She says, "And you, darling?"

He surrenders to what is left: to abstraction.

"I survived."

33. Прочитайте уривок з роману Е. Хемінгуея «Фієста». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:

1. Визначте жанрові ознаки роману.

2. Яке значення має опис ландшафту на початку наведеного уривку?

3. Зверніть увагу на перший короткий діалог між персонажами. Про що свідчать їхні репліки?

4. Знайдіть деталі портретних описів та зовнішньої поведінки персонажів. Яке враження вони створюють?

5. Чому, на вашу думку, авторські описи в даному фрагменті мінімізовані?

6. Як ви розумієте «прихований психологізм» Е. Хемінгуея?

7. Визначте своєрідність авторського стилю.

Ernest Hemingway

The Sun Also Rises

<…> The bus climbed steadily up the road. The country was barren and rocks stuck up through the clay. There was no grass beside the road. Looking back we could see the country spread out below. Far back the fields were squares of green and brown on the hillsides. Making the horizon were the brown mountains. They were strangely shaped. As we climbed higher the horizon kept changing. As the bus ground slowly up the road we could see other mountains coming up in. the south. Then the road came over the crest, flattened out, and went into a forest. It was a forest of cork oaks, and the sun came through the trees in patches, and there were cattle grazing back in the trees. We went through the forest and the road came out and turned along a rise of land, and out ahead of us was a rolling green plain, with dark mountains beyond it. These were not like the brown, heat-baked mountains we had left behind. These were wooded and there were clouds coming down from them. The green plain stretched off. It was cut by fences and the white of the road showed through the trunks of a double line of trees that crossed the plain toward the north. As we came to the edge of the rise we saw the red roofs and white houses of Burguete ahead strung out on the plain, and away off on the shoulder of the first dark mountain was the grey metalsheathed roof of the monastery of Roncevalles.

'There's Roncevaux,' I said.

'Where?'

'Way off there where the mountains start`

'It's cold up here` Bill said.

'It's high` I said. 'It must be twelve hundred metres`

'It's awful cold` Bill said.

The bus levelled down on to the straight line of road that ran to Burguete. We passed a crossroads and crossed a bridge over a stream. The houses of Burguete were along both sides of the road. There were no side-streets. We passed the church and the school-yard, and the bus stopped. We got down and the driver handed down our bags and the rod-case. A carabineer in his cocked hat and yellow leather cross-straps came in.

'What's in there?' he pointed to the rod-case.

I opened it and showed him. He asked to see our fishing permits and I got them out. He looked at the date and then waved us, on.

'Is that all right?' I asked.

'Yes. Of coufse.'

We went up the street, past the whitewashed stone houses, families sitting in their doorways watching us, to the inn.

The fat woman who ran the inn came but from the kitchen and shook hands with us. She took off her spectacles, wiped them, and put them on again. It was cold in the inn and the wind was starting to blow outside. The woman sent a girl upstairs with us to show the room. There were two beds, a washstand, a clothes-chest, and a big, framed steel-engraving of Nuestra Senora de Roncevalles. The wind was blowing against the shutters. The room was on the north side of the inn. We washed, put on sweaters, and came downstairs into the dining-room. It had a stone floor, low ceiling, and was oak-panelled. The shutters were all up and it was so cold you could see your breath. <…>

34. Прочитайте уривок з роману Г. Мелвілла «Мобі Дік, або Білий Кит». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:

1. Дайте визначення роману. Вкажіть жанрові особливості, що відрізняють роман від інших прозових жанрів.

2. Визначте особливості оповіді від першої особи. Як присутність розповідача визначає читацьке сприйняття?

3. Як формується читацьке уявлення про розповідача в даному уривку?

4. Як встановлюється часова дистанція між часом оповіді та часом розповіді?

5. Яке значення має образ режисера-долі?

6. Визначте епітети та порівняння, використані розповідачем. Якими є функції цих художніх засобів?

7. Вкажіть ознаки романтичної естетики?

Herman Melville

Moby Dick or, The Whale

<…> Though I cannot tell why it was exactly that those stage managers, the Fates, put me down for this shabby part of a whaling voyage, when others were set down for magnificent parts in high tragedies, and short and easy parts in genteel comedies, and jolly parts in farces - though I cannot tell why this was exactly; yet, now that I recall all the circumstances, I think I can see a little into the springs and motives which being cunningly presented to me under various disguises, induced me to set about performing the part I did, besides cajoling me into the delusion that it was a choice resulting from my own unbiased freewill and discriminating judgment.

Chief among these motives was the overwhelming idea of the great whale himself. Such a portentous and mysterious monster roused all my curiosity. Then the wild and distant seas where he rolled his island bulk; the undeliverable, nameless perils of the whale; these, with all the attending marvels of a thousand Patagonian sights and sounds, helped to sway me to my wish. With other men, perhaps, such things would not have been inducements; but as for me, I am tormented with an everlasting itch for things remote. I love to sail forbidden seas, and land on barbarous coasts. Not ignoring what is good, I am quick to perceive a horror, and could still be social with it - would they let me - since it is but well to be on friendly terms with all the inmates of the place one lodges in.

By reason of these things, then, the whaling voyage was welcome; the great flood-gates of the wonder-world swung open, and in the wild conceits that swayed me to my purpose, two and two there floated into my inmost soul, endless processions of the whale, and, mid most of them all, one grand hooded phantom, like a snow hill in the air. <…>

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Комедія - жанр:

а) ліричний;

б) драматичний;

в) епічний.

2.Трагедія:

а) рід;

б) жанр;

в) троп.

3. Роман - жанр:

а) ліричний;

б) драматичний;

в) епічний.

4.Теорію походження літературних родів висунув:

а) Веселовський;

б) Бєлінський;

в) Гете.

5.Оповідач може бути присутнім в:

а) епічних творах;

б) ліричних творах;

в) драматичних творах.

6.Поняття хронотопу ввів:

а) Веселовський;

б) Барт;

в) Бахтін.

7.Психологізм - це:

а) метод художнього аналізу;

б) зображення внутрішнього світу персонажа;

в) літературознавча школа.

8.Експозиція:

а) іде перед зав'язкою;

б) іде після кульмінації;

в) іде перед розв'язкою.

9. Поема - жанр:

а) ліричний;

б) драматичний;

в) ліро-епічний.

10. Балада - жанр:

а) ліричний;

б) драматичний;

в) ліро-епічний.

11.В основі байки:

а) метонімія;

б) алегорія;

в) гротеск.

12. Тема:

а) питання, яке поставлене у творі;

б) предмет зображення;

в) думка автора, яку він висловив у творі.

13. Ідея:

а) питання, яке поставлене у творі;

б) предмет зображення;

в) думка автора, яку він висловив у творі

14.Антитеза:

а) протиставлення;

б) зміна порядку слів у реченні;

в) елемент сюжету.

15.Гіпербола:

а) протиставлення;

б) художнє перебільшення;

в) образне порівняння.

16.Епітет:

а) протиставлення;

б) перебільшення;

в) образне порівняння.

17.Сонет:

а) строфічна форма;

б) жанр лірики;

в) жанр епосу.

18. Кенінг:

а) антитеза;

б) перифраз;

в) літота.

19. „Черстве серце” - це:

а)епітет;

б) метафора;

в) метонімія.

20.”Блідий, як смерть” - це:

а)порівняння;

б) епітет;

в) метафора.

21. „Дерева у зимовому сріблі” - це:

а) метафора;

б) метонімія;

в) оксюморон.

22. „Місто спить” - це:

а) метафора;

б) метонімія;

в) гіпербола.

23. „Золота людина” - це:

а) оксюморон;

б) епітет;

в) порівняння.

24. „Сонце сміялось” - це:

а) метафора;

б) метонімія;

в) епітет.

25. „Бивні скель” - це:

а) метонімія;

б) метафора;

в) гіпербола.

26. „Гребні хвиль” - це:

а) метонімія;

б) метафора;

в) гіпербола.

27. „Гарна, як троянда” - це:

а) порівняння;

б) епітет;

в) метафора.

28. „На поріг не пущу” - це:

а)метонімія;

б) метафора;

в) оксюморон.

29. „Золоті проміні” - це:

а) метафора;

б) порівняння;

в) епітет.

30. „З'їсти дві тарілки” - це:

а) метафора;

б) гіпербола;

в) метонімія.

31. Романтизм як літературний напрям розвивається:

а) у ХХ ст.;

б) у І п. ХІХ ст.;

в) у ІІ п. ХІХ ст.

32. Сентименталізм як літературний напрям розвивається:

а) у І п. ХХ ст.;

б) у ІІ п. ХVІІІ ст.;

в) у ХVІ ст.

33. Критичний реалізм як літературний напрям виникає у:

а) у ХХ ст.;

б) у І п. ХІХ ст.;

в) у ІІ п. ХІХ ст.

34. „Похмурий гротеск” у літературу вводять:

а) сентименталісти;

б) романтики;

в) модерністи.

35. Дж. Байрон, П. Б. Шеллі, Е.Т.А. Гофман, В. Гюго - це представники:

а) класицизму;

б) модернізму;

в) романтизму.

36. Правило» трьох єдностей” притаманно:

а) класицизму;

б) модернізму;

в) романтизму.

37. Новела з італ. перекладається як:

а) жарт;

б) новина;

в) вигадка.

38. Фейлетон з франц. перекладається як

а) оповідь;

б) аркуш;

в) журнал.

39. Памфлет з грецької перекладається як:

а) „все палю”;

б) „все бачу”;

в) „все розриваю”.

40. Ліричні відступи наявні:

а) у байці;

б) у поемі;

в) у баладі.

41. Жанр драми виникає:

а) за часів античності;

б) у ХХ ст.;

в) у ХVІІІ ст.

42. Жанр комедії виникає:

а) за часів античності;

б) у ХХ ст.;

в) у ХVІІІ ст.

43. Жанр роману-епопеї виникає:

а) у літературі античності;

б) у літературі ІІ п. ХІХ ст.;

в) у літературі ХVІІІ ст.

44. Іронія з грец. перекладається як:

а) жарт;

б) переспів;

в) удавання.

45. Сарказм з грец. перекладається як:

а) рву м'ясо;

б) б'ю звіра;

в) їм м'ясо.

46. Пародія з грец. перекладається як:

а) пісня навиворіт;

б) пісня про богів;

в) пісня героя.

47. І. Тен - це представник:

а) порівняльно-історичної літературознавчої школи;

б) культурно-історичної літературознавчої школи;

в) міфологічної літературознавчої школи.

48. Т. Бенфей - це представник:

а) порівняльно-історичної літературознавчої школи;

б) культурно-історичної літературознавчої школи;

в) міфологічної літературознавчої школи.

49. Станси:

а) жанр;

б) строфічна форма;

в) форма комічного.

50. Літературознавство як наука виникає:

а) в епоху античності;

б) у І п. ХІХ ст.;

в) у ХХ ст.

51. Пафос з грец. перекладається як:

а) удавання;

б) пристрасть;

в) кохання.

52. Епос - об'єктивний, лірика - суб'єктивна, драма - синтез об'єктивного та суб'єктивного - це визначення:

а) Арістотеля;

б) Дідро;

в) Гегеля.

53. Особливо гострий конфлікт притаманний:

а) епосу;

б) ліриці;

в) драмі.

54. Як найпростішу оповідну одиницю мотив визначив:

а) Гегель;

б) Веселовський;

в) Бахтін.

55.Повторюваний мотив звуть:

а) постійним мотивом;

б) лейтмотивом;

в) постмотивом.

56.Архітектоніка - це:

а) зовнішня організація тексту;

б) внутрішня організація тексту;

в) композиція сюжету.

57. Кульмінація йде у сюжеті:

а) перед зав'язкою;

б) після епілогу;

в) перед розв'язкою.

58. Хронотоп - це:

а) художній тип;

б) єдність художнього часу та простору;

в) елемент сюжету.

59. Архаїзми - це:

а) назви існуючих і у сучасному світі явищ, предметів, які застаріли;

б) назви, які означають предмети та явища, які залишилися в минулому;

в) назви найсучасніших явищ та предметів.

60. Історизми - це:

а) назви існуючих і у сучасному світі явищ, предметів, які застаріли;

б) назви, які означають предмети та явища, які залишилися в минулому;

в) назви найсучасніших явищ та предметів.

61. Тропи - це слова та словосполучення , які:

а) вживаються у прямому значенні;

б) вживаються у переносному значені;

в) не вживаються у прозаїчних творах.

62. „Трагедія” перекладається як:

а) „цапина пісня”;

б) „лебедина пісня”;

в) „сумна пісня”.

63. Алегорія - це:

а) трансформація;

б) інакомовлення;

в) символізація.

64. Оксюморон - це:

а) поєднання слів із протилежним змістом;

б) протиставлення слів із протилежним змістом;

в) відсутність означального слова.

65. Жанр роману виникає:

а) за часів античності;

б) у ХІХ ст.;

в) у ХХ ст.

66. Ода - жанр:

а) епічний;

б) ліричний;

в) драматичний.

67. Складовою ритму є:

а) стопа;

б) такт;

в) вірш.

68 Ямб - це стопа:

а) з наголосом на першому складі;

б) з наголосом на останньому складі;

в) з наголосом на третьому складі.

69. Хорей - це стопа:

а) з наголосом на першому складі;

б) з наголосом на останньому складі;

в) з наголосом на третьому складі.

70. Дактиль - стопа:

а) з наголосом на першому складі;

б) з наголосом на останньому складі;

в) з наголосом на третьому складі.

71. Рондо складається з:

а) 12 рядків;

б) 3 рядків;

в) 16 рядків.

72. Сонет складеться з:

а) 14 рядків;

б) 3 рядків;

в) 16 рядків.

73. Архетип - це:

а) новообраз;

б) першообраз;

в) індивідуально-авторський образ.

74. Алюзія - це:

а) відсилка до іншого тексту;

б) натяк на інший текст;

в) комічне наслідування певного твору.

75. Дискурс - це:

а) питання, поставлене у творі;

б) сукупність поглядів на певну проблему;

в) суперечки серед літературознавців.

76. Рецепція - це:

а) сприйняття твору;

б) літературний напрям;

в) тип жіночого характеру у літературі.

77. Фігури - це сфера:

а) лексики;

б) фонетики;

в) синтаксису.

78. Епітафія - це:

а) хорова пісня;

б) віршований надпис на могилі;

в) віршований надпис на зброї.

79. Мадригал - це:

а) віршований комплемент;

б) сатира на соціальні недоліки;

в) віршований каламбур.

80. Поемі притаманні:

а) сатиричне спрямування та віршована форма;

б) сюжетність та ліричні відступи;

в) сюжетність та віршована форма.

81. Стиль з грец. перекладається як:

а) квітка;

б) надпис на могилі;

в) паличка для письма.

82. Ода:

а) висміює недоліки суспільства;

б) оспівує видатних особистостей та подвиги;

в) оплакує загибель героїв.

83. За думкою М. Бахтіна проблематика у художніх творах з'являється, з появою:

а) байки;

б) роману;

в) новели.

84. Лицарський, просвітницький, психологічний, детективний - це:

а) памфлет;

б) напрями розвитку літератури;

в) роман.

85. Романтизм - це:

а) літературний напрям;

б) літературна течія;

в) літературна школа.

86. Ренесансний, просвітницький, критичний, міфологічний - це:

а) сентименталізм;

б) реалізм;

в) класицизм.

87. Індивідуалізований портрет, що відображає внутрішній світ персонажа, з'являється у:

а) кінці VІІІ - п. ХІХ ст.;

б) кінці ХІХ - п. ХХ ст.;

в) початку ХХ ст.

88. Пейзаж, який відображає внутрішній світ персонажа, з'являється у:

а) кінці VІІІ - п. ХІХ ст.;

б) кінці ХІХ - п. ХХ ст.;

в) початку ХХ ст.

89. Каламбур - це:

а) „весела гра”;

б) „смішна гра”;

в) „гра словами”.

90. Нелогічний вислів, який викликає сміх - це:

а) каламбур;

б) алогізм;

в) карикатура.

91. Специфічними рисами притчі є:

а) алегоризм, дидактизм;

б) сюжетність, віршована форма;

в) пародійність.

92. Метою гімну є:

а) уславлення;

б) осміяння;

в) вираження індивідуально-авторських емоцій.

93. Діалог - це:

а) розмова двох персонажів;

б) розмова багатьох персонажів;

в) оповідь одного персонажа.

94. Термін „гротеск” виник у добу:

а) Середньовіччя;

б) Відродження;

в) Романтизму.

95. Засновником історичної поетики є:

а) О. Веселовський;

б) М. Бахтін;

в) Е. Ленг.

96. Літота - це троп, який є протилежністю:

а) гіперболи;

б) метафори;

в) метонімії.

97. Вірш-комплімент зветься:

а) епітафія;

б) мадригал;

в) ода.

98. Нарис - це жанр:

а) епічний;

б) драматичний;

в) ліричний.

99. Заміна назви явища його розгорнутим описом зветься:

а) перифраз;

б) переспів;

в) переказ.

100. Поема з грец. перекладається як:

а) співаю;

б) творю;

в) малюю.

РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА ВИДАМИ РОБОТИ ТА ФОРМАМИ КОНТРОЛЮ

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу: програма дисципліни складається з двох змістовних модулів, передбачає не лише аудиторне опрацювання матеріалу, але й самостійну та індивідуальну роботу студентів. З метою контролю ступеня засвоєння матеріалу курсу, пропонується виконання тестових, практичних, перекладних завдань, проведення індивідуального та фронтального усного опитування, написання термінологічних диктантів, укладання індивідуальних літературознавчих словників. Підсумковий контроль засвоєння змістовних модулів здійснюється у письмовій формі після їх завершення. Оцінка успішності з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середнє арифметичне засвоєння відповідного матеріалу та має визначення за системою ECTS та традиційною шкалою, прийнятою в Україні.

№	Вид навчальної діяльності	Кількість балів
1	Опрацювання теоретичного матеріалу до семінарського заняття (відповідно плану)	„3” - 1 бал „4” - 3 бали „5” - 4 6али (1 бал додається за присутність)
2	Підсумкова контрольна робота (після завершення кожного модуля)	Максимум - 12 балів
3	Опанування практичними навичками (самостійне виконання практичних завдань до кожної теми)	Від 1 до 5 балів в залежності від ступеня складності завдання
4	Укладання індивідуального словника літературознавчих термінів	Максимум - 8 балів
5	Написання термінологічного диктанту	Максимум - 4 бали (вірне визначення 1 терміну - 1 бал)
6	Виконання індивідуального завдання	Максимум - 20 балів
7	Самостійне виконання завдання підвищеної складності	Максимум - 13 балів
8	Підсумковий семестровий контроль (іспит)	Максимум - 20 балів

Мінімальний прохідний бал для допуску до складення іспиту - 50 балів.

Порядок перерахунку рейтингових показників нормованої 100-бальної університетської шкали оцінювання в традиційну 4-бальну шкалу та європейську шкалу ЕСТS.

Інтервальна шкала оцінок встановлює взаємозв'язки між рейтинговими показниками і шкалами оцінок.

За шкалою ЕСТS	За шкалою университету	За національною шкалою
		Екзамен	Залік
A	90 - 100 (відмінно)	5 (відмінно)	Зараховано
B	80 - 89 (дуже добре)	4 (добре)
C	70 - 79 (добре)
D	65 - 69 (задовільно)	3 (задовільно)
E	60 - 64 (достатньо)
FX	35 - 59 (незадовільно - з можливістю повторного складання)	2 (незадовільно)	Не зараховано
F	1 - 34 (незадовільно - з обов'язковим повторним курсом)

Бібліографічний опис (використана та рекомендована література)

1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. - Львів: Літопис, 1996. - 633 с.

2. Аристотель. Об искусстве поэзии. - М.: Художественная литература, 1957. - 183 с.

3. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. - М.: Художественная литература, 1990. - 543 с.

4. Белинский В. Г. Разделение поэзии на роды и виды // Собр. соч. в 3 т. - Т.2. - М.: Художественная литература, 1998. - С. 5-67.

5. Борев Ю. Естетика. Теория литературы. Энциклопедический словарь терминов. - М.: Астрель - АСТ, 2003. - 576 с.

6. Буало Н. Поэтическое искусство // Введение в литературоведение. Хрестоматия / Под. ред. П.Николаева. - М.: Высшая школа, 1998. - С. 395-398.

7. Введение в литературоведение / Под ред. Г. Поспелова. - М.: Высшая школа, 1983. - 327 с.

8. Введение в литературоведение: Учебник / Под ред. Л.М. Крупчанова. - М.: „Оникс”, 2005. - 416 с.

9. Волков И.Ф. Теория литературы: Учебное пособие для студентов и преподавателей. - М.: Просвещение, Владос 1995. - 256 с.

10. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. - К.: Либідь, 2001. - 487с.

11. Гуляев Н.А. Теория литературы: Учебное пособие для филологических специальностей ун-тов и пед. институтов. - М.: Высш. шк., 1977. - 278 с.

12. Жирмунский В. Теория стиха. - Л.: Советский писатель, 1975. - 664 с.

13. Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв. / Под ред. Г. Косикова. - М.: МГУ, 1987. - 510 с.

14. Іванишин В., Іванишин П. Пізнання літературного твору. Методичний посібник для студентів і вчителів. - Дрогобич: Відродження, 2003. - 80 с.

15. Каллер Дж. Теория литератури. Краткое введение. - М.: Астрель, 2006. - 159 с.

16. Краткая литературная энциклопедия: В 8 т., 9 кн. / Гл. ред. А.А. Сурков. - М.: Сов. энцикл., 1962 - 1978.

17. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / За ред. А. Волкова, О. Бойченка та ін. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - 636 с.

18. Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. А. Николюкина. - М.: НПК „Интелвак”, 2001. - 1274 с.

19. Лотман Ю. Анализ поэтического текста. - Л.: Просвещение, 1972. - 271 с.

20. Милюгина Е. Г. Основы литературоведения. WEB - учебник для студентов педагогических факультетов университетов. - Тверь, 2001 // www. region. tver. ru.

21. Моклиця М. Основи літературознавства. - Тернопіль: Підручники та посібники, 2000. - 191 с.

22. Наливайко Д. Теорія літератури та компаративістики. - К.: Видавничий дім „К-Могилянська академія”. 2006. - 347 с.

23. Пронин В.А. Теория литературных жанров. - М.: Логос, 2003. - 229 с.

24. Пропп В. Проблемы комизма и смеха // www.rvb.ru

...