Планування роботи з персоналом

Основні форми і методи комплектування штату. Адаптація персоналу в організації, його розміщення та використання. Атестація як метод оцінки штату. Характеристика процесу планування та розвитку кар’єри. Аналіз управління процесом звільнення працівників.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид курс лекций
Язык украинский
Дата добавления 14.10.2017
Размер файла 376,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Різноманіття суб'єктів і специфіка участі в процесі оцінки персоналу кожного з них обумовлюють необхідність їхньої класифікації, оскільки в залежності від приналежності суб'єкта до тієї чи іншої групи, розрізняється специфіка їхньої участі і роль в оцінці персоналу, достовірність одержаних оцінок, ступінь включеності в організацію і проведення оцінки. Усі суб'єкти можна згрупувати по декількох ознаках:

- по ієрархічній підпорядкованості (керівники, підлеглі, колеги,);

- по кількості учасників (колективні й індивідуальні); - стосовно організації (суб'єкти, що працюють в організації і зовнішніх суб'єктах);

- за ступенем спеціалізації в процесі оцінки (спеціалізовані суб'єкти і неспеціалізовані, в обов'язку яких не входять безпосередньо функції оцінки персоналу);

- за ступенем формальної організованості (організаційно оформлені і неформальні).

Розглянемо деякі суб'єкти з виділеної класифікації докладніше.

Керівники різного рівня традиційно і у теорії, і в практиці управління персоналом розглядаються як ключові суб'єкти оцінки. Це витікає з того, що в число їхніх функцій входить організація діяльності підрозділів і/чи організації в цілому. Закордонні дослідження показують, що близько 80% робочого часу менеджера присвячено питанням управління персоналом, у тому числі і його оцінці.

Варто зазначити, що чим вищим є рівень керівника в управлінській ієрархії, тим більш узагальнену він може дати оцінку. Наприклад, лінійний керівник може дати докладну оцінку результативності і трудової поведінки співробітника в повсякденній трудовій діяльності, охарактеризувати його відношення до праці і трудовий потенціал, оскільки практично постійно контактує зі співробітником. Керівник більш високого рангу не має настільки докладної інформації, тому може давати лише вторинну оцінку, використовуючи первинні дані, отримані іншими суб'єктами. Але участь вищих керівників в оцінці може бути незамінною на етапі узагальнення результатів, порівняння оцінок співробітників різних підрозділів, оскільки вони, володіючи більш широкою інформацією про стратегію і тактику розвитку підприємства, можуть визначити акценти в оцінці професійно важливих якостей співробітників, виділити ключові цінності організації. Однак практика показує, що при доборі кандидатів для роботи в конкретний структурний підрозділ участь безпосереднього керівника не тільки бажана, але й обов'язково, оскільки саме він знає ті нюанси повсякденної роботи, що важко (або неекономно) уловити за допомогою методик. Питання тут криється в більшій мірі в тому, яка ступінь участі і його роль у цьому процесі та ухваленні остаточного рішення.

Залучення керівників як суб'єктів вимагає забезпечення процесу оцінки відповідними методиками й інструментами, що забезпечить порівнянність оцінок і знизить їхню суб'єктивність. У вітчизняній практиці це особливо актуально, оскільки кваліфікованих менеджерів, що добре розуміються в питаннях управління персоналом, у силу ряду причин дуже мало, вони в більшій мірі бачать свою роль як професіонали, а не керівники.

Колеги по роботі також можуть виступати як суб'єкти оцінки. Їхнє залучення до цього процесу поряд з іншими дозволяє врахувати більш широкий спектр думок про оцінюваного співробітника, оцінити ті якості, які важко або неможливо оцінити за допомогою інших суб'єктів, підвищити рівень демократизму і взаємовідповідальності і взаємоконтролю в колективі. Крім того, колеги володіють, мабуть, найбільш повною і різнобічною інформацією про оцінюваного співробітника, оскільки знаходяться й у формальних і в неформальних відносинах з ним. Особливо наочно це виявляється при оцінці соціально-психологічних якостей, в управлінні процесом зміцнення трудового колективу, при оцінці адаптації співробітників, при розподілі функцій і ін. Але варто зазначити, що залучення колег співробітника до оцінки його професійних і особистісних якостей у ряді випадків може привести до деяких негативних наслідків - це може викликати порушення соціально-психологічного клімату, конфлікти, деяку соціальну напруженість. Тому попередньо варто проводити велику роз'яснювальну і методичну підготовку. Залучення колег до процесу оцінки усе більше одержує поширення в організаціях з демократичною філософією управління персоналом, зокрема, у методиках, що базуються на так званій "оцінці 360 градусів", де оцінюваний об'єкт розглядається з різних позицій.

Підлеглі виступають суб'єктами оцінки керівника. Їхнє залучення до процесу оцінки дозволяє врахувати ті якості керівника, що виявляються в повсякденній його діяльності, і неможливо оцінити іншими методами - стиль керівництва, уміння організувати роботу підрозділу, відносини з підлеглими й ін. Поряд з іншими, оцінки підлеглих можуть бути суттєво значимими при атестації керівника, при призначенні на більш високу посаду, при оцінці потенціалу керівника і т.ін. Крім того, залучення підлеглих до оцінки керівника підвищує рівень об'єктивності, стимулює застосування сучасних демократичних методів управління персоналом у підрозділах.

До індивідуальних суб'єктів оцінки слід відносити людей, що висловлюють у розглянутому процесі свої індивідуальні думки про ступінь розвитку тих чи інших професійно важливих якостей оцінюваного об'єкта. Їхня роль полягає в тому, що вони виступають своєрідними експертами - носіями необхідної інформації. Як правило, для одержання глибокої оцінки залучаються кілька індивідуальних суб'єктів для того, щоб знизити рівень суб'єктивізму за допомогою зіставлення оцінок.

Колективні суб'єкти являють собою деякі спеціально створювані органи чи організації, що виробляють колективну думку про об'єкт оцінки. До них можна віднести Комітети з заробітної плати, Комісії з добору персоналу, Атестаційні комісії, служби управління персоналом, робочі групи, вищі керівні органи (Правління, ради), рекрутингові фірми й ін. Відмінна риса цих суб'єктів полягає в тому, що вони покликані давати комплексні оцінки, мають право розробляти, проводити, координувати і коригувати процес оцінки. Останнім часом значення таких суб'єктів зростає, на ряді передових підприємств створюються спеціальні Робочі групи і Комісії, рішення яких мають формалізований характер і оформлюються документально. Однак варто мати на увазі, що колективні органи роблять, як правило, оцінку персоналу вузькоцільового характеру (для розподілу фондів преміювання, добору, підготовки і проведення атестації й ін.) і вимагають значних ресурсів часу і засобів. Ефективність роботи колективних суб'єктів оцінки залежить багато в чому від ретельного підбора складу учасників і якості регламентуючих їхню роботу документів. У першому випадку зважується питання про якість оцінки, а в другому - питання запобігання конфліктів у процесі оцінки персоналу.

Більшість з розглянутих вище суб'єктів належить до числа внутріорганізаційних. Їхня роль полягає в тому, щоб при вірному підборі суб'єктів, вони були досить добре інформовані про якості оцінюваного об'єкта. Крім того, легше організувати і контролювати їхню участь у процесі оцінки. Однак часто ці переваги можуть перерости в недоліки - існує деяка залежність від об'єкта, може взяти верх суб'єктивізм і упередженість у відношенні до об'єкта, корпоративність.

На жаль, сучасні методики часто не в змозі запобігти цих наслідків. Тому досить розповсюдженим є залучення сторонніх щодо організації суб'єктів оцінки. Для проведення незалежної оцінки персоналу організації запрошують експертів (психологів, соціологів, економістів), співпрацюють з рекрутинговими фірмами, консалтинговими організаціями, спеціальними Центрами по оцінці персоналу. Роль рекрутингових фірм обмежена розробкою і здійсненням оцінки якостей працівників на етапі пошуку кандидатів, їхнього добору і частково в період адаптації. Далі їхні функції в процесі оцінки припиняються. Однак у вітчизняній практиці лише окремі рекрутингові фірми повною мірою виконують ці функції. У більшості з них здійснюється примітивна поверхнева оцінка, причинами чого є їхня слабка методична оснащеність і неготовність підприємств повною мірою співпрацювати з ними. Тим часом таке співробітництво може бути дуже ефективним.

Центри оцінки персоналу, широко розповсюджені в закордонній практиці, беруть участь у процесі оцінки персоналу, як правило, на замовлення організацій найчастіше при прийомі (доборі), призначенні кандидатів на найбільш важливі для організації посади, а також в оцінці персоналу, зарахованого у різного виду резерви. Це пов'язано з тим, що оцінка персоналу в спеціалізованих центрах глибока, орієнтована на вивчення особистісних характеристик, на вироблення навичок роботи в процесі тренінгів, і, отже, дуже витратна для замовників.

Консалтингові організації пропонують свої послуги організаціям або цілеспрямовано з проблем управління персоналом, або в межах послуг по більш широкому комплексу проблем. Проводячи кадровий аудит, вони найчастіше проводять узагальнену, не детальну оцінку персоналу організації, розглядаючи персонал як умову і передумову для реалізації стратегічних цілей. Оцінка здійснюється за критерієм відповідності персоналу (у цілому або по ключових підрозділах) задачам, що стоять перед ним. У результаті можуть бути вироблені основи політики організації щодо персоналу, запропоновані заходи і технології управління персоналом.

Таким чином, загальним для сторонніх суб'єктів оцінки персоналу є висока якість наданих послуг, неупередженість оцінки, її комплексний характер. Але їхній розвиток у нашій країні не одержав належного розвитку не тільки тому, що це виявляється "занадто дорогим задоволенням", але і тому, що вітчизняні організації ще не належною мірою усвідомили необхідність якісного удосконалення роботи з персоналом.

Особливими сторонніми суб'єктами оцінки є клієнти, що обслуговуються організацією. Якість їхнього обслуговування для ряду організацій є кінцевим результатом, що свідчить про ступінь реалізації здібностей персоналу в процесі роботи. Тому не випадково останнім часом з'являється усе більше методик, у яких передбачається оцінка професійних і особистісних якостей співробітників клієнтами. Це вимагає значної підготовчої роботи, гарного методичного забезпечення, але, як показують результати, одержані оцінки є точними, ємними, досить достовірними.

Частина з уже розглянутих нами суб'єктів не є спеціалізованими, тобто вони за своїм призначенням не організовувалися для оцінки персоналу (клієнти, колеги, деякі з експертів і ін.). Але є і такі суб'єкти, у безпосередні функції яких входить оцінка персоналу. Серед них варто виділити особливо керівників (при розвитку менеджменту частка цих функцій буде постійно зростати) і служби управління персоналом. Їхня відмінна риса від інших суб'єктів полягає в тому, що вони організаційно оформлені, а оцінка персоналу є їх основною професійною задачею або входить у їхнє число. Місце цих суб'єктів у системі оцінки полягає в тому, що вони покликані проектувати, організовувати, здійснювати і контролювати процес оцінки, підключаючи в міру необхідності інших суб'єктів оцінки. Так, служби управління персоналом організації покликані виконувати весь цей комплекс робіт і по всіх елементах системи управління персоналом (оцінка при доборі, у період адаптації, у рамках стимулювання праці, при переміщеннях, у випадку вивільнення й ін.), тобто вони відповідальні за оцінку і як функцію управління, і як процес, і як результат. Причиною того, що в сучасних умовах служби управління персоналом не повною мірою вирішують задачі оцінки персоналу полягають у тім, що вони не оснащені сучасними методиками, персонал цих служб не в змозі їх розробити самостійно, а рівень розробки теорії питання не відповідає сучасним вимогам.

Таким чином, розглянута нами класифікація показує, що в оцінці персоналу можуть і повинні брати участь різні суб'єкти. Кожен з них має свої переваги і недоліки. Вибір суб'єкта повинний виходити з того, наскільки він компетентний, інформований і економічний для проведення оцінки, наскільки його особливості відповідають стану і розвитку оцінюваного об'єкта.

ЛЕКЦІЯ 6. АТЕСТАЦІЯ ЯК МЕТОД ОЦІНКИ ПЕРСОНАЛУ

6.1 Атестація персоналу - види та функції

Атестація персоналу -- кадрові заходи, покликані оцінити відповідність рівня праці, якостей і потенціалу особистості вимогам діяльності яку вони виконують. Головне призначення атестації -- не контроль виконання (хоча це теж дуже важливо), а виявлення резервів підвищення рівня віддачі працівника.

Функції по проведенню атестації, у сучасних організаціях, розподіляються між лінійними керівниками (менеджерами) і менеджерами по персоналу або кадровими службами (Таблиця 19).

Таблиця 19. Розподіл функцій по проведенню атестації у сучасних організаціях

Лінійні керівники

Кадрові служби

Консультують щодо вибору суттєвих параметрів оцінки

Беруть участь в атестаційних процедурах як експерти, готують індивідуальні оціночні матеріали (анкети, характеристики, рекомендації) для тих, хто буде атестуватись

Беруть участь у роботі атестаційних комісій

Ґрунтуючись па корпоративній політиці розробляють загальні принципи оцінки персоналу. Розробляють нормативні і методичні матеріали, організують атестаційні процедури.

Навчають лінійних менеджерів ефективній роботі в рамках атестаційних процедур і співбесід. Контролюють реалізацію атестаційних процедур.

Обробляють і аналізують дані. Здійснюють збереження і використання кадрової інформації (зокрема, для формування резерву і планування кар'єри)

Ефективному збору інформації, особливо по оцінці праці, може сприяти залучення як експертів усіх працівників підрозділу, у якому проходить атестація, і працівників, які безпосередньо взаємодіють з даним підрозділом. З урахуванням мети атестації можна говорити про дві її складові частини: оцінка праці й оцінка персоналу.

Оцінка праці спрямована на співставлення змісту, якості й обсягу фактичної праці з запланованим результатом праці, що представлений у технологічних картах, планах і програмах роботи підприємства. Оцінка праці дає можливість оцінити кількість, якість і інтенсивність праці.

При проведенні атестації керівників має сенс давати оцінку праці не тільки кожного з них, але й організовувати особливі процедури оцінки праці керованого ними підрозділу (доцільно залучати і використовувати інформацію від суміжних підрозділів організації, а також зовнішніх партнерів і клієнтів, з якими цей підрозділ взаємодіє).

Оцінка персоналу дозволяє вивчити ступінь підготовленості працівника до виконання саме того виду діяльності, яким він займається, а також виявити рівень його потенційних можливостей для оцінки перспектив росту.

Аналіз практики управління показує, що підприємства і організації використовують у більшості випадків одночасно обидва види оцінки діяльності працівників, тобто оцінку праці й оцінку якостей, що впливають на досягнення результатів. Оціночна форма включає два відповідних розділи, у кожнім з який від керівника поряд з бальною оцінкою звичайно вимагаються розгорнуті обґрунтування. Атестаційні процедури передбачають індивідуальне обговорення підсумків оцінки з підлеглим, що засвідчується підписом, а також фіксацію незгоду з висновками начальника й особливі обставини, що вплинули на результати праці.

Атестація повинна проводитися планомірно. За принципом проведення розрізняють такі види атестації: регулярна основна, розгорнута ( один раз в 3-5 років); регулярна проміжна, спрощена, зорієнтована на оцінку результатів поточної роботи (для керівників та спеціалістів один раз в рік, а для деяких категорій 2 рази на рік чи частіше); нерегулярна, яка пов'язана з виникненням надзвичайними обставинами (неочікувана вакансія, незапланована можливість піти на навчання), при введенні нових умов оплати праці. Наприклад, при введенні єдиної тарифної сітки по рішенню уряду через атестацію пройшли всі працівники держбюджетних організацій та установ.

Атестація може мати явні та латентні функції. Явними є встановлення факту відповідності тієї чи іншої людини певній соціальної ролі - інженера, керівника, тощо. Причому воно повинно носити офіційний характер і бути зафіксованим в документі, який адресований більш широкому колу осіб. Тому кінцевою метою атестації є рішення, яке змінює або зберігає соціальне положення особи, що атестується, у відповідності з її підготовленістю до виконання даної соціальної ролі. Явними також є стимулювання , покращення підбору та розстановки кадрів.

Функція стимулювання націлена на збільшення зацікавленості працівника в постійному розвитку своїх ділових та особистих якостей, покращення результатів праці як умови успішного проходження атестації.

Латентних функцій може бути досить багато. Найбільш розповсюджені наступні: надання більшої ваги прийнятим раніше кадровим рішенням, поглиблення знайомства з підлеглими, їх можливостями та здібностями, розвалення кругової поруки та взаємної невимогливості підлеглих, основу для того, щоб примусити конкретного працівника залишити фірму, перекладання відповідальності за розстановку кадрів на атестаційну комісію, мотивація та стимулювання праці, планування кар'єри співробітників, тощо.

6.2 Процес атестації

Організаційне проведення атестації оформлюється відповідним наказом на підприємстві, що надає їй офіційний статус і дає право на використання результатів для прийняття організаційних рішень по відношенню до конкретного працівника. Таким чином, атестацію можна розглядати як деякий незавершений, оформлений документально результат оцінки працівника.

Атестація є широко розповсюдженою формою роботы з кадрами, яка активно застосовується підприємствами, організаціями та установами. Об'єктом атестації є працівники певних категорій, що знаходяться в трудових відносинах з даним підприємством. Її проведення регламентується рядом спеціальних документів та відповідним методичним забезпеченням.

Разом з тим, підприємства можуть самі розробляти власні положення по проведенню атестації, виходячи із поставлених цілей. Однак, слід мати на увазі, що є формальні вимоги до проведення процедури атестації, причому виконанню цих правил надається особливе значення, так як їх порушення може послужити основою для працівника, який незадоволений прийнятим щодо нього рішенням, оскаржувати це рішення.

Атестація проводиться в декілька етапів: підготовка, сама атестація і підведення підсумків атестації, аналіз результатів атестації, підведення узагальнюючих підсумків атестації, проведення співбесід за результатами атестації, організація збереження даних атестації.

Підготовка, яка здійснюється кадровою службою, включає:

1. Розробку принципів і методики проведення атестації;

2. Видання нормативних документів по підготовці і проведенню атестації (наказ, список атестаційної комісії; методика проведення атестації, план проведення атестації, програма підготовки керівників, інструкція зі збереження персональної інформації);

3. Підготовку спеціальної програми по підготовці до проведення атестаційних заходів (при проведенні атестації в перший раз за новою методикою);

4. Підготовку матеріалів атестації (бланки, форми і т.ін.).

Проведення атестації:

1. Ті хто атестується і керівники, самостійно (по розробленій кадровою службою структурі) готують звіти;

2. Ті хто атестується і не тільки керівники, але і співробітники і колеги заповнюють оціночні форми;

3. Аналізуються результати;

4. Проводяться засідання атестаційної комісії.

Підведення підсумків атестації:

1. Аналіз кадрової інформації, ведення й організація використання персональної інформації;

2. Підготовка рекомендацій з роботи з персоналом;

3. Затвердження результатів атестації.

Аналіз результатів атестації включає:

1. Оцінка праці:

виявлення працівників, що не задовольняють стандартам праці;

виявлення працівників, що задовольняють стандартам праці;

виявлення працівників, які істотно перевищують стандарти праці.

2. Оцінка персоналу:

діагностика рівня розвитку професійно важливих якостей;

порівняння індивідуальних результатів зі стандартними вимогами роботи (за рівнями і специфікою посад);

виявлення співробітників з якостями, що відхиляються від стандартів;

оцінка перспектив ефективної діяльності;

оцінка росту;

ротації.

Зведення й обробка даних, як правило, проводиться по закінченні атестації.

Для підведення узагальнюючих підсумків:

складаються порівняльні таблиці ефективності працівників;

виділяються групи ризику (неефективно працюючих чи працівників із неоптимальним рівнем розвитку професійно важливих якостей);

виділяються групи росту (працівників, орієнтованих і здатних до розвитку і професійного росту);

готуються рекомендації з використання даних атестації.

Проведення співбесід за результатами атестації.

Крім зворотного зв'язку з тим хто атестується, у ході бесіди проводяться уточнення даних і збір додаткової кадрової інформації. Потім нові й уточнені дані вводяться в узагальнені форми й аналізуються.

Організація збереження даних.

Щоб кадровою інформацією можна було скористатися при прийнятті кадрових і інших рішень, необхідно вірно організувати збереження інформації з результатів атестації. Варто розробити особливу форму введення і збереження інформації (по персоналіям, відділам, рівням ієрархії, напрямкам діяльності підрозділів). Необхідно також мати можливість пошуку інформації і по цих параметрах, і по параметрах якості і кількості праці.

6.3 Атестаційна співбесіда

В центрі атестаційного процесу знаходиться атестаційна співбесіда - зустріч керівника з особою, яку атестують, в ході якої здійснюється обговорення результатів роботи за минулий період, видається оцінка цієї роботи як керівником, так і цим співробітником, затверджується план роботи працівника на майбутній рік та на перспективу.

Атестаційна співбесіда відіграє дуже важливу роль в атестаційному процесі, тому воно потребує ретельної підготовки як від працівника, так і від керівника. Багато компаній спеціально навчають своїх робітників тому, як проводити атестаційну співбесіду.

Керівник повинен передчасно визначити дату проведення співбесіди та сповістити її працівнику, надавши йому можливість ретельно підготуватися до атестації. Також важливо виділити достатній для проведення співбесіди час ( не менш, ніж година ), вибрати належне приміщення, яке б виключало присутність третіх осіб, телефонні дзвінки, шум та інші відволікаючі фактори. Практика показує, що необхідно уникати переносу дати атестації, оскільки це негативно впливає на стан працівника, змушує його нервуватися , заважає концентрації на оцінці власної роботи.

З самого початку співбесіди керівник повинен встановити контакт зі співробітником, який би забезпечував атмосферу доброзичливого діалогу. Це можна досягти за рахунок тону привітання, питань на нейтральну тему, демонстрації уваги до відповідей працівника, посмішки, тощо. Керівник повинен пояснити, що метою співбесіди є покращення результатів його роботи , а не покарання за його помилки. Доброзичливий тон слід зберігати протягом всієї співбесіди, постійно демонструючи працівнику зацікавленість в його розвитку, готовність допомогти.

Власне, атестацію рекомендується почати з обговорення досягнень співробітника, зосередитись на позитивних результатах. При обговоренні недоліків керівник повинен бути дуже конкретним, використовувати реальні факти, уникати характеристики особистих якостей співробітника, сконцентруватися на посадових зобов'язань. Дуже важливо уникати критики заради критики та визначати конкретні дії з покращення роботи особи, що атестується. Виносячи загальну оцінку, керівник повинен ретельно обґрунтувати її, надати співробітникові можливість висловити власну думку, однак не припустити перетворення атестації на сварку або не аргументовану образу. Закінчити атестацію слід на позитивній ноті, ще раз підкресливши, свою повагу до працівника та щиру зацікавленість в його розвитку.

Протягом всієї співбесіди керівник має уважно слідкувати за станом працівника, якого атестують та при необхідності вносити корективи у власні дії. Особливу увагу слід звернути на атестацію молодих працівників, тому що негативний досвід першої атестаційної співбесіди залишається в пам'яті на багато років.

Дотримуючись перерахованих вище правил, керівник зможе перетворити співбесіду в позитивний, орієнтований на самовдосконалення діалог із співробітником. Підкреслюючи позитивні моменти в роботі підлеглого і обговорюючи перспективи його розвитку, керівник мотивує співробітника на більш продуктивну працю. Пропонуючи допомогу та розробляючи разом із співробітником план дій, керівник надає в його розпорядження засоби, необхідні для самовдосконалення. Приводячи конкретні приклади як досягнень, так і втрат підлеглого, керівник демонструє свою участь в розвитку співробітника та постійну увагу до того, чим той займається.

Для того, щоб з успіхом провести атестаційну співбесіду, керівник повинен ретельно підготуватися до неї. Головними елементами підготовки є: проведення врівноваженої основаної на факторах оцінки роботи співробітника з урахуванням посадової інструкції та індивідуального плану на минулий період; осмислення плану розвитку співробітника на майбутній період; продумування детального плану проведення співбесіди.

Природно, що підготуватися до співбесіди за короткий термін не можливо, для цього потрібна увага керівника до роботи своїх співробітників протягом всього атестаційного періоду.

6.4 Нетрадиційні методи проведення атестації

Незадоволеність багатьох організацій традиційними методами атестації спонукала їх почати активний пошук нових підходів до оцінки персоналу, в більшому ступені відповідних реаліям сьогодення.

Можна виділити декілька направлень в розвитку нетрадиційних методів. По-перше, нові методи атестації розглядають робочу групу в якості основної одиниці організації, роблять акцент на оцінку працівника його колегами та здатність працювати в групі.

Так, наприклад, деякі компанії. Які широко використовують метод проектних тимчасових колективів, проводять атестацію його членів по завершенні проекту, а не регулярно, через певний період часу.

По-друге, оцінка окремого співробітника та робочої групи здійснюється з урахуванням результатів всієї організації. По-третє, до уваги приймається не стільки успішне виконання сьогоднішніх функцій, скільки здатність до професійного розвитку та освоєння нових професій та навиків.

Американська аерокосмічна компанія атестує своїх працівників (та підвищує зарплату) на основі оцінки ступеню оволодіння новими спеціальними методами роботи.

Нетрадиційні методи почали розповсюджуватися досить недавно (10 - 15 років тому). Тому їх до сих пір часто називають експериментальними. Тим більше, деякі з них вже знайшли широке застосування та міцно затвердились в якості “ стандартних” методів багатьох компаній.

До числа таких методів відноситься 3600 атестація. При ній співпрацівник оцінюється своїм керівником, своїми колегами та підлеглими. Конкретні механізми атестації можуть бути різними ( всі заповнюють одну й ту ж саму форму оцінки, кожна категорія заповнює особливу форму, атестація колегами та підлеглими проводиться на комп'ютері, тощо).

Нетрадиційні методи атестації дозволяють подолати притаманні традиційній системі недоліки, однак їх використання також може створювати певні проблеми для організації. Насамперед розширення складу працівників, що оцінюють, може стати причиною цілого ряду конфліктів між ним та його підлеглими або колегами, пов'язані із об'єктивністю оцінки та сприйманням цієї оцінки як об'єктивної самим тим, кого атестують. Зміщення акценту в бік потенціалу, який достатньо важко оцінити і, найголовніше пояснити тому, кого оцінюють, також може стати джерелом образ та конфліктів. Тому нові методи атестації повинні бути ретельно продуманими спеціалістами та добре зрозумілими усіма працівниками організаціями.

Також, одним з нетрадиційних для нашої країни методом оцінки персоналу є проведення атестації в фірмах, які займаються кадровим консалтінгом.

На Заході попит на послуги “Personnel assessment” (оцінка персоналу) існує вже досить давно, внаслідок чого там створилася ціла індустрія подібних послуг. У нас же цей ринок пустий. Алгоритм дії цієї методики виглядає наступним чином. Фірма, яка використовує подібну методику, як правило, має достатній досвід роботи, солідний список клієнтів та власну навчально-тренувальну базу. Тобто у потенційних замовників цієї організації є можливість на декілька днів “помістити” своїх підлеглих в навчально-тренувальний комплекс і на виході отримати, в залежності від замовлення, найрізноманітніший набір даних: від оцінки власних характеристик спеціаліста ( різного ступеню повноти та достовірності) до кваліфікаційного висновку про професійну відповідність, природність та перспектив профрозвитку.

Оскільки на українському ринку подібна послуга тільки починає просуватися, то ті декілька центрів, які вже існують, можуть запропонувати лише психологічну оцінку персоналу, психологічну та професійну атестацію персоналу.

Психологічна атестація персоналу передбачає наявність критеріїв оцінки, за якими буде перевірятися відповідність людини своєму робочому місцю. Критеріями оцінки в даному випадку є особливості особистості людини, особливості її мотивації, тощо. Для цього необхідне проведення процедури професіографування (опис професії). На виході від цієї процедури отримується професіограмма та психограма - опис власних рис, якостей, здібностей, необхідного ступеню їх вираженості для того, щоб людина могла досягти успіху в даній професійній діяльності. Потім створюється особливий набір діагностичних методик, застосовується до людини, оцінка якої необхідна замовнику, і окрім загального психологічного опису особистості, він отримує ще порівняльні психологічну характеристику співробітника за критеріями, важливими для його роботи. В підсумок, отриманий за результатами атестації, окрім психологічного портрету входить ще думка експерта про професійну відповідність даної людини. При чому за бажанням замовника для кожної людини можуть бути рекомендовані варіанти покращення його діяльності, можливості найефективнішого навчання та керування. Побічним корисним ефектом є те, що у замовника залишається список психологічних критеріїв, що зазвичай використовується внутрішніми консультантами замовника при ротації кадрів або при прийомі претендентів на роботу.

Професійна атестація персоналу полягає в описі відповідності спеціаліста деяким професійним критеріям. В цьому випадку критеріями оцінки є певні професійні навички та вміння. Основна складність тут полягає в тому, що в різних фірмах навіть схожі види робіт передбачають перед собою виконання спеціалістами різних функцій. Зазвичай робота зовнішніх консультантів полягає у виявлення системи критеріїв оцінки для кожного робочого місця, організації правильної та коректної процедури атестації персоналу. на виході замовник отримує готову систему професійної атестації своїх спеціалістів ( набір критеріїв для кожної посади), яку він може використовувати і в майбутньому. Якщо для проведення атестації залучались спеціалісти замовника, то результатом співробітництва зовнішніх консультантів та внутрішніх структур організації можуть стати навички по оцінці персоналу, отримані в результаті взаємодії, які будуть з успіхом використовуватися в майбутньому для самостійної атестації.

Переваги використання спеціалізованих служб в атестації:

- незалежність ні від кого всередині компанії замовника дозволяє зовнішньому консультанту отримувати більш достовірну інформацію та давати більш повні та об'єктивніші підсумки у порівнянні із зовнішнім консультантом;

- наявність широкого та різноманітного досвіду, накопиченого зовнішнім консультантом в результаті довгої роботи по виконанню схожих замовлень;

- маленька завантаженість зовнішнього консультанта поточними справами, тому що він виконує зараз тільки це замовлення, а всередині консультант завантажений ще й великою кількістю справ, які не мають відношення до оцінки персоналу.

Великий плюс подібних послуг полягає ще в тому, що процедури психологічного тестування дають, окрім запланованих результатів, величезну кількість іншої корисної інформації.

Результати подібних досліджень використовуються замовником, як правило, при переміщенні співробітників по посадовій драбині , при прийнятті рішень під час структурних реорганізацій, вирішуванні питань посадової відповідності, при пошуку можливостей найефективніших шляхів управління та взаємодії із спеціалістами.

6.5 Юридичні аспекти атестації

Атестація співробітників з метою з'ясування рівня їх кваліфікації і відповідності посаді або виконуваній роботі створює юридично значимі наслідки для працівників та працедавців Тому при розробці та проведенні процедури атестації дуже важливо дотримуватися усіх правових основ як обов'язкової атестації співробітників так і внутріорганізаційної атестації.

Згідно з трудовим законодавством, періодичній обов'язковій атестації підлягають не тільки працівники державних підприємств, але і керівники та спеціалісти підприємств транспорту всіх організаційно-правових форм, чия діяльність пов'язана з безпекою руху.

На практиці більша частина менеджерів по персоналу намагається дотримуватися юридичних процедур супроводу атестації. Проте, існує ряд юридичних тонкощів, які не завжди враховують при проведенні внутріорганізаційної атестації. Так, наприклад, практично у всіх випадках при проведенні атестації інформацію про терміни та графіки проведення атестації персоналу повідомляють мінімум за місяць. А про те, що існують певні категорії співробітників, які не підпорядковуються атестації знають не всі фахівці по управлінню персоналом. До таких категорій належать: особи які пропрацювали на посаді менше ніж рік, вагітні жінки, а також жінки які мають дітей до трьох років.

Існує певний порядок проведення атестації, основні моменти якого також визначені законодавством.

Так, на кожного працівника, його безпосередній керівник подає відгук, в якому міститься оцінка його професійної діяльності, кваліфікації і т.ін. Такий відгук повинен бути поданий в атестаційну комісію не пізніше, ніж за 2 тижні до початку атестації.

Крім того, до цього моменту співробітник повинен бути ознайомлений з відгуком про себе.

Безпосередньо в момент атестації при рівності голосів співробітник визнається як той, що відповідає займаній посаді.

ТЕМА 5. РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ

ЛЕКЦІЯ 7. РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЇ ЧЕРЕЗ ВСЕБІЧНИЙ РОЗВИТОК ЇЇ ПЕРСОНАЛУ

7.1 Розвиток персоналу як обов'язкова умова успішного функціонування сучасної організації

Непоодинокими є випадки в практиці діяльності сучасних організацій, коли вони мають збитки через відсутність достатньої компетентності працівників. Невідповідність кваліфікації персоналу організації її потребам негативно позначується на результатах її діяльності. Розвиток персоналу є найважливіщою умовою успішного функціонування будь-якої організації. Особливо це актуально в сучасних умовах осподарювання, коли прискорення науково-технічного прогресу в значній мірі прискорює процес старіння професійних знань і навичок.

Конкретними причинами, що призвели до розуміння особливої, вирішальної ролі людського чинника, можна вважати зростання технічної озброєності працівників, спеціалізацію і кооперацію праці, реальне усуспільнення виробництва і приватизацію держвласності, ринкову структуризацію.

Розглянемо більш детально ці фактори.

1. Науково-технічна озброєність працівників, що досить швидко прискорюється, пускає в хід все більшу і більшу масу дорогих засобів виробництва. Вартість засобів виробництва переноситься на продукт, що створюється. Ціна відповідальної поведінки працівника, що залежить від рівня його кваліфікації й інтелекту, емоційної зрілості і психічного стану, зростає при цьому в багато разів.

2. Суспільство потрапляє в зростаючу залежність від особистих якостей підприємців, менеджерів і інженерно-технічних працівників, від їхньої чесності, порядності, відданості суспільним інтересам.

3. Реальне усуспільнення, приватизація і спеціалізація виробництва збільшують кількість системно-економічних зв'язків. Усі ці зв'язки автоматизувати і оптимізувати, навіть із застосуванням швидкодіючих ЕОМ, неможливо. Тому якість роботи, почуття відповідальності, ініціативний характер діяльності, стан ринку і ринкових структур створюють надзвичайно важливий вплив на ефективність економіки.

Є й друга сторона цього питання, яка до останнього часу в нашому суспільстві враховувалася цілком недостатньо і яка стосується безпосередньо об'єкту управління - працюючої людини, виконавця. Соціально розвинена людина має великий трудовий потенціал, ніж людина пасивна, але в той же час він є більш складним об'єктом управління. Інтереси працівників багатосторонні, і тому управління людським фактором, його активізація повинні відрізнятися різноманітністю методів, гнучкістю, цілеспрямуванням. Авторитарна адміністративно-бюрократична система управління цього робити не вміла. Вона руйнувала людський чинник тим, що використовувала для здійснення своїх цілей примушення і репресивні методи, які не відповідали соціальній ситуації, призводили до неефективного використання соціальних ресурсів і їхнього трудового потенціалу.

Колись робота з кадрами полягала винятково в заходах щодо набору і відбору робочої сили. Ідея полягала в тому, що якщо вам вдалося знайти потрібних людей, то вони зможуть виконати потрібну роботу. Сучасні організації, у яких добре поставлена справа управління, вважають, що набір потрібних людей є лише початком. У той час коли більша частина ресурсів організації представлена матеріальними об'єктами, вартість яких згодом знижується за допомогою амортизації, цінність людських ресурсів із роками може і повинна зростати. Таким чином, як для блага самої організації, так і для особистого блага всього персоналу керівництво організації повинно постійно працювати над підвищенням його потенціалу.

Розвиток персоналу (РП) - комплекс дій, що включає в себе особистісний, соціальний та професійний розвиток людей, які працюють в організації за рахунок їх навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації, а також планування та управління кар'єрою персоналу організації. Тобто це процес підготовки співробітника до виконання нових виробничих функцій, заняття нових посад, вирішення нових завдань.

Мета розвитку персоналу - забезпечення організації добре підготовленими працівниками відповідно до її цілей і стратегії розвитку.

Об'єктивні потреби інноваційного розвитку призвели до виникнення нової концепції розвитку персоналу організації. У її основі - становлення і розвиток творчої особистості. Витрати на підготовку кадрів розглядаються не як витрати на робочу силу, а як довгострокові інвестиції, необхідні для процвітання компанії. Навчальний процес не обмежується передачею учням необхідної суми знань і навичок по визначеній професії, а спрямовується на розвиток у них здатності і бажання, освоювати нові галузі знань, опановувати нові професії. Іншими словами, у процесі навчання значно посилюється творчий елемент і особа що навчається виступає не як пасивний об'єкт одержання інформації, а як активний суб'єкт розвитку своїх здібностей.

Важливою складовою нової концепції є завдання щодо самореалізації особистості.

Можна виділити три основні аспекти розвитку персоналу сучасної організації:

1) управлінський або професійний (фаховий) - придбання працівниками знань і навичок, необхідних для успішного функціонування виробництва і процвітання організації;

2) особистісний - самоствердження і самореалізація працівників у результаті кар'єрного просування;

3) соціальний - соціалізація особистості і розширення її внеску в розвиток організації і суспільства.

Тому загальна систем розвитку персоналу в організації може бути представлена на рисунку 14.

Рис.14. Складові елементи розвитку персоналу організації

Подібна система дозволяє реалізувати принцип безупинного розвитку персоналу організації, зобов'язує керівників усіх підрозділів нести особисту відповідальність за навчання і кар'єру його підлеглих.

7.2 Всебічний розвиток особистості людини як необхідна умова соціального розвитку персоналу організації

Результати колективної праці, психологічний клімат, задоволеність працівників працею виступають на перше місце в сукупності чинників, що визначають якість трудового життя У цьому зв'язку особливе значення одержує проблема всебічного розвитку особистості людини як найважливіша складова частина глобальної життєвої цілі гуманного суспільства.

Людина є об'єктом вивчення багатьох наук (філософії, соціології, психології, медицини, педагогіки, управління, історії і др), що розглядають її зі своєї точки зору. У теорії управління персоналом людина також є об'єктом дослідження як найважливіше ядро динамічної соціальної групи, з одного боку, і рушійна сила управлінського процесу, з іншого. При повсякденній простоті поняття людини існує ціла сукупність виробничих понять, де людина є стрижневим терміном Системний аналіз цих понять, що характеризують людину з погляду предметів різних наук, дозволив розробити схему класифікації понять людини стосовно до управління персоналом.

При цьому людина розглядається як вищий щабель живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.

Розглянемо більш детально класифікаційні ознаки понять, що характеризують людину.

1. Групи людської спільноти - суспільно-історичні стійкі групи людей, у яких відбувається відтворення і розвиток людства. До них належать суспільство, нація, рід і сім'я

2. Етапи становлення людини (ідентифікація, індивідуалізація і персоналізація) відображують процес перетворення людини як біологічної істоти в персональну людину відмінну від інших (народження, молодість, зрілість і старіння)

3. Рівні розвитку людини характеризують чотири найважливіші щаблі її соціального розвитку, починаючи з народження організму, що несе генетичний код людства, перетворення її в індивід, що відрізняється від тваринного світу, формування індивідуальності, відрізняє її від інших індивідів, і, нарешті, перетворення в неповторну особистість.

4. Родові якості людини відображують специфічні особливості, властиві в повній сукупності тільки людині : свідомість, мова спілкування, праця, досвід і потреби. Зрозуміло, при цьому існує повноцінна біологічна природа людини як носія родових якостей.

5. Відмінні компоненти особистості характеризують найбільш яскраві властивості людини, по яких можна судити про рівень розвитки й індивідуальності особистості. Це насамперед особисті якості (ділові і моральні), психологія особистості (темперамент, тип мотивації), знання й уміння (життєві і фахові), інтелектуальні здібності і культурний рівень (високий, середній, низький).

6. Сфери людської діяльності по матеріальному виробництву (економіка, екологія, наука і мистецтво) і обслуговуванню людей (медицина, фізкультура, педагогіка, управління) найважливіша галузь, у якій відбувається відтворення матеріальних благ і власне людини

7. Соціальні підсистеми людини створюють специфічний світ, у якому відбувається становлення і розвиток особистості людини. До них ми відносимо соціальні здібності, потреби, мотивацію, діяльність, відношення й інститути, це те соціальне середовище, що є невід'ємною частиною будь-якого цивілізованого суспільства.

8. Соціальна типологія особистостей базується на класифікації рівня потреб, мотивації, знань і умінь, властива різним категоріям людей. Передбачено вісім типів особистостей від ідеального позитивного - "хочу, знаю, умію" до негативного антиподу - "не хочу, не знаю, не вмію"

Наведена специфікація понять дає системний погляд на людину в динаміці її розвитки і перетворення з індивіду в особистість, визначає соціальні сфери і підсистеми людини, що дуже важливо в управлінні соціальним розвитком, дає конкретний інструментарій менеджерам у типології особистостей і методи впливу на різноманітні типи людей

Процес становлення людини з погляду соціальної філософії передбачає три основних етапи - ідентифікація, індивідуалізація і персоналізація

Ідентифікація - це перетворення людини - біологічної істоти в реальну людину, що опанувала загальні людськими якості: уміннями ходити, говорити, їсти, читати, писати, спілкуватися в групі.

Індивідуалізація - це процес перетворення людини в індивідуальність, індивідуума, відмінного від інших, яка володіє соціально неповторними рисами: знаннями, уміннями, навичками, психологією поведінки.

Персоналізація - це перетворення індивідуальності в особистість - суб'єкт громадського життя, у соціально функціонуючу людину.

Всебічний розвиток особистості припускає визначення галузей діяльності, у яких відбувається розвиток особистості.

Виробництво речей історично здійснюється в двох формах:

- натуральна - спрямована на матеріальну форму (житло, меблі, транспорт, одяг, продукти харчування й ін.);

- знакова - спрямована на інформаційну форму (моделі, графіки, креслення, картини, книги, програми й ін.).

Виробництво людей пов'язано з процесом відтворення людини як біологічної субстанції і соціальної істоти і може бути розглянуто в двох формах:

- біологічна - як процес зачаття, народження, охорони здоров'я і старіння людини;

- соціальна - як процес виховання і перетворення біологічної істоти у власне людину і управління соціальними групами в суспільстві.

Розвиваючи даний підхід до всебічного розвитку особистості, проф. Л. А. Зєлєнєв розробив концепцію восьми сфер людської діяльності і теорію людинознавства, покликану вивчати ці сфери. Коротко охарактеризуємо зміст кожної сфери діяльності.

Економічна діяльність - це діяльність по виробництву, розподілу, обміну і споживанню матеріальних благ. Вона відбувається насамперед як перетворення речовини природи і базується на трудовій природі людини. Зрозуміло, економічна діяльність може зберігати свою сталість тільки за умови видозміни, модифікації в різні історичні епохи. Економічною діяльністю в нашому суспільстві зайняті насамперед безпосередні виробники матеріальних благ (робітники і селяни), а також представники конструкторсько-технологічної інтелігенції, оскільки вони створюють технічні і технологічні системи матеріального виробництва. Сюди ж варто віднести усіх, хто здійснює безпосереднє обслуговування процесу матеріального відтворення: транспортне, сировинне, енергетичне, ремонтне і т.п. До економічної діяльності ми відносимо також різноманітні форми позапрофесійної економічної, господарсько-побутової діяльності громадін: участь у будівельних і сільськогосподарських роботах, ведення домашнього господарства.

Екологічна діяльність - це діяльність по регулюванню відношень людини з природою, природним навколишнім середовищем. Вона здійснюється в чотирьох функціях: зберігання природи, поновлення природних ресурсів і захист людини від пагубного впливу природи ( землетруси, суховії, радіація й т. ін.

Наукова діяльність - це діяльність по пізнанню законів і властивостей реального світу, по генерації знання будь-якого виду і рівня: теоретичного й емпіричного, академічного і повсякденного. Пізнавальна активність людини базується на її мисленні, абстрактний рівень якого формує сферу науки. Будь-яка сфера діяльності потребує забезпечення її знанням, а виходить, і будь-який суб'єкт логічно рухається до наукового осмислення своєї сфери. Один із прогнозів підтверджує, що в 2030 р. при теперішніх темпах розвитки науки все доросле населення планети повинно буде зайнятися науковою діяльністю. І це відбудеться не за рахунок оголення всіх інших сфер, не за рахунок переходу людей із сфер економіки, педагогіки, медицини, керування і т. д. у сферу науки, а за рахунок того, що кожна людина буде одночасно займатися і науковою діяльністю. Така грань усебічного розвитку особистості настільки ж природна і закономірна, як і інші А це припускає оволодіння науковою культурою кожним членом товариства.

Художня діяльність (мистецтво) - це діяльність по образному моделюванню реального світу, по створенню, розподілу, обміну, споживанню творів мистецтва. Вона базується на образному мисленні людини. Мистецтво є універсальною соціальною пам'яттю людства, компенсатором недостатку індивідуального досвіду людини, універсальною мовою спілкування людей. До цієї діяльності підключаються і її багаті прикладні форми - художньо-утилітарні види діяльності: художнє конструювання, архітектура, прикладне мистецтво, художні промисли, художні види спорту, декоративна хірургія і т.п. Отже, перед кожною людиною відчиняються широкі перспективи вмикання в образне моделювання або в образне перетворення предметного світу.

Таким чином, економічна, екологічна, наукова і художня діяльність - спрямовані на виробництво речей у натуральній або знаковій формі. Перераховані нижче ще 4 сфери діяльності в якості головного об'єкта спрямовані на виробництво людей.

Медична діяльність - це діяльність по зберіганню і відновленню життєздатності людини і людського роду. Основний її об'єкт - людський рід, і вона вирішує дві задачі зберігання (профілактика) і відновлення (лікування) людей. Вона орієнтована на біологічну сутність людини (анатомічні, фізіологічні і психічні підсистеми людини). Здійснюється медична діяльність: профілактика, терапія, хірургія, психотерапія, фізіотерапія, лікувальна фізкультура і т.д. Крім фахової медицини розвивається і народна медицина, медична самодіяльність.

Фізкультурна діяльність - це діяльність по розвитку фізичних можливостей людини, по досягненню його фізичної досконалості.

Фізкультура - це масова форма фізичного розвитку населення Її характерними рисами є масовість, комплексність, універсальність, безперервність, потреба в мінімальних матеріально-технічних засобах.

Педагогічна діяльність - це діяльність по передачі й освоєнню соціального досвіду людства Вона здійснюється в різноманітних формах навчання, навчання і виховання і відповідно самоосвіти, самонавчання і самовиховання. Навчання розділяється по рівнях навчання початкове, загальне середнє, середнє спеціальне, вище і післявузовське навчання.

Управлінська діяльність - це діяльність по управлінню відношеннями людей у суспільстві, по мобілізації готовності людей до діяльності. Управління - це процес організації і координації людей у процесі виробництва, обміну, розподіли і споживання матеріальних благ.

...

Подобные документы

  • Зміст, завдання та принципи кадрового планування, методи визначення потреб персоналу. Форми та методи комплектування організації персоналом, професійний розвиток і навчання, підвищення кваліфікації кадрів. Поняття, види та етапи адаптації персоналу.

    контрольная работа [124,4 K], добавлен 19.10.2010

  • Предмет процесу планування персоналу. Стадії процесу кадрового планування. Визначення майбутніх потреб. Методи прогнозування кадрових потреб. Розробка конкретних планів. Основні види кадрового планування. Планування використання кадрів.

    курсовая работа [22,4 K], добавлен 12.04.2007

  • Визначення оцінки людських ресурсів, її основні цілі, функції та сфери діяльності. Психологічний компонент та порядок проведення оцінювання кадрів. Система управління персоналом і характеристика її підсистем. Методи планування потреб працівників.

    контрольная работа [50,8 K], добавлен 03.08.2010

  • Система управління персоналом - чинник підвищення конкурентоспроможності підприємства; аналіз, планування, підбір, атестація кадрів. Організація трудових відносин на підприємстві, мотивація персоналу. Стратегічне планування, пріоритети кадрової політики.

    реферат [26,9 K], добавлен 30.11.2010

  • Сутність управлінської діяльності. Методологічні основи управління персоналом. Система управління кадрами. Кадрова політика і планування. Управління персоналом на різних стадіях розвитку організації. Методи підвищення продуктивності персоналу.

    дипломная работа [110,6 K], добавлен 07.11.2006

  • Зміст, завдання та принципи кадрового планування, методи визначення потреб у персоналі. Оперативний план роботи з персоналом. Забезпечення високого рівня кваліфікації працівників, їх активної участі в управлінні організацією; етапи кадрового планування.

    реферат [478,8 K], добавлен 15.02.2010

  • Принципи, методи та цілі планування в організації. Фактори, що впливають на результативність процесу визначення цілей. Планування та оцінка ефективності діяльності працівників державних установ, моделювання і оперативне календарне планування ресурсів.

    дипломная работа [301,9 K], добавлен 16.06.2011

  • Значення планування діяльності підприємства, яке притаманне усім сферам суспільства. Методологічний підхід до управління. Планування як підготовка рішень, циклічність процесу. Структура планових органів - основна частина процесу управління підприємством.

    контрольная работа [41,5 K], добавлен 10.12.2010

  • Характеристика виробничих приміщень підприємств ресторанного господарства. Методи та форми обслуговування, що використовуються на підприємстві. основні функції та методи управління рестораном. Аналіз і планування показників плану з оплати праці.

    отчет по практике [27,3 K], добавлен 31.10.2012

  • Формування кадрової політики організації. Організація роботи з персоналом. Набір, випробування та відбір персоналу. Кадрове планування потреби у персоналі. Оцінювання персоналу та результатів його трудової діяльності. Управління рухом персоналу.

    курсовая работа [74,9 K], добавлен 26.12.2013

  • Методи, зміст та зарубіжний досвід управління персоналом організації. Основи адаптації працівників на робочому місці. Особливості мотивації та стимулювання праці, оцінка персоналу. Підготовка, професійне навчання та підвищення кваліфікації кадрів.

    курсовая работа [818,7 K], добавлен 20.07.2011

  • Значення, цілі та завдання кадрового планування на підприємстві. Принципи, методи та етапи кадрового планування на підприємстві. Стратегічні напрями розвитку системи кадрового планування на ТОВ "Фарм-Холдинг". Характеристика системи управління персоналом.

    курсовая работа [59,4 K], добавлен 12.05.2014

  • Середовище і стратегії виробничого планування. Керування трудовими ресурсами. Комплектування штату організації. Методи дослідження ринку збуту. Інструменти політики ціни й умов. Методика визначення та оптимізації цінової та кадрової політики підприємства.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 09.03.2013

  • Сутність та об’єкт інноваційної діяльності підприємств. Види планування та особливості їх застосування до цієї сфери. Визначення методів управління інноваційним процесом на підприємстві. Розробка проекту розвитку підприємства. Аналіз його ефективності.

    курсовая работа [174,9 K], добавлен 06.06.2016

  • Роль і місце управління в діяльності сучасного підприємства, характеристика об'єктів і предметів планування. Структура планових органів та основні принципи організації процесу планування на підприємстві. Сутність прогнозування, різновиди прогнозів.

    контрольная работа [43,0 K], добавлен 25.02.2010

  • Сутність процесу планування роботи, необхідність здійснення розрахунків і прогнозування обстановки. Правильна організація, види та складові планування, практичне значення планування особистої роботи менеджера для раціонального використання робочого часу.

    реферат [15,4 K], добавлен 03.02.2010

  • Формалізована характеристика трудової діяльності зайнятих, ефективності роботи персоналу. Повний аналіз працівників для формування кадрового резерву, планування кар’єри, професійно-кваліфікаційного просування. Сутність управління людськими ресурсами.

    курсовая работа [639,6 K], добавлен 25.03.2015

  • Планування своєчасних рішень та розвитку стратегічного управління. Етапи розвитку управлінських систем. Процедура довгострокового планування на підприємстві. Оцінка та діагностика мезосередовища підприємства. Методологія аналізу ризику, його фактори.

    контрольная работа [1,3 M], добавлен 17.05.2009

  • Зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу організації. Послідовність етапів та методи процесу набору персоналу, застосування лізингу персоналу. Завдання та організація профорієнтаційної роботи. Оцінка ефективності управління персоналом.

    курсовая работа [50,9 K], добавлен 05.12.2010

  • Сутність, види і характеристика адаптації персоналу організації. Особливості управління процесом адаптації молодих співробітників. Аналіз фінансово-господарської діяльності КС "Флагман". Економічна ефективність впровадження проекту адаптаційних заходів.

    дипломная работа [125,8 K], добавлен 16.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.