Стратегічний аналіз виноробних підприємств: орієнтири та конкурентна позиція

Агресивний стан є типовим для активної та стабільної галузі, в якій підприємство має певні переваги. Критичним є поява нових конкурентів. Позиція дозволяє активно реагувати на зміну ринкового середовища шляхом збільшення части ринку, нарощування конкурентоспроможності продукції, використовуючи два варіанти стану підприємства: фінансово-стійке підприємство з конкурентним продуктом на стабільно зростаючому ринку; фінансово-стійке підприємство, в якому фінансово-економічні переваги відіграють суттєву роль.

Конкурентний стан є типовим для активних, але відносно нестабільних галузей та ринків, на яких продукція підприємства має конкурентну перевагу.

Критичним є фінансовий потенціал підприємства:

- підприємство з конкурентною продукцією на ринку, що зростає;

- підприємство з продукцією, яка поки що немає конкурентів.

Консервативна позиція характерна для стабільної галузі. При відносно значному фінансовому потенціалі конкурентна характеристика продукції критична.

Головна задача - пошук нових ринків, збереження переваг продукції, освоєння нових видів продукції, активізація грошового обігу, зниження непродуктивних витрат: підприємство з конкурентною продукцією на стабільному ринку, підприємство із продукцією, яка тимчасово не має конкурентів.

Оборонна позиція є типова для економічно непривабливих видів діяльності, в яких конкурентні переваги не забезпечують приток гравців на ринок. Дія практично всіх чинників є критичною для підприємств галузі. Виняток - конкурентна позиція продукції.

Підприємство може продовжувати діяльність на ринку в очікуванні покращення ситуації на ньому або переключатися на інший вид діяльності, поступово згортаючи виробництво, пройти реструктуризацію (ресурсну, виробничу, маркетингову, фінансову), обмежити інвестиції: підприємство з низькою конкурентоспроможністю продукції, від'ємним ростом у стабільній галузі; підприємство з середньою фінансовою позицією у нестабільній та неефективній галузі [40].

15. Матриця спрямованої політики (або матриця Shell).

Рис. 1.15 Модель Shell/DPM [39]

Матриця 3х3(directional policy matrix). В основі матриці два показники - перспективи розвитку галузі (привабливий, середній, непривабливий) та рівень конкурентоспроможності підприємства (високий, середній, низький).

Для кожного стану підприємства, який визначається матрицею, мають місце стратегічні рекомендації, що дозволяють гнучко обирати чинники стратегічно значущі для галузі та підприємства і враховувати їх вплив на стратегічний розвиток (рис.1.15).

Перспективи оцінюють за критеріями: темпи росту ринку, якість ринку, ситуації в галузі, чинники бізнес-середовища.

Конкурентний стан підприємства доцільно оцінювати за станом на ринку, можливостями інноваційного розвитку, виробничим потенціалом. Даний метод стратегічного аналізу дозволяє враховувати привабливість ринку галузі в цілому.

Використання цієї моделі стратегічного планування дозволяє планувати розвиток складових вертикально інтегрованих об'єднань та об'єднання в цілому. Хоч матриця Shell/DPM є своєрідним розвитком матриці BCG, вона має відмінності. Ця матриця двохмірна, орієнтовна на аналіз поточної ринкової ситуації в галузі, базується як на кількісних, так якісних оцінках, можна розглядати види бізнесу, що знаходяться на різних стадіях життєвого циклу.

Матриця Shell/DPM використовувалась для класифікації видів бізнесу при вирішенні питань розміщення фінансових, матеріальних і висококваліфікованих трудових ресурсів в межах їх інтеграційного об'єднання.

Проте, подальша робота дозволила зробити висновок щодо доцільності визначення стратегічної орієнтації, яка визначає генерування грошових коштів, що є свідченням можливості використання цього методу аналізу у стратегічному плануванні. За допомогою цієї моделі можна визначити, як краще переорієнтувати грошові потоки із площин, які акумулюють грошову масу, у площини з високим потенціалом віддачі інвестицій у майбутньому. Характеристика кожної позиції дана у табл.1.9.

На думку В.С. Єфремова [39], для характеристики конкурентоздатності підприємства можна використовувати наступні змінні організації та привабливості галузі (табл.10).

Таблиця 1.9 Характеристика позицій в матриці Shell/DPM

Позиція в матриці	Привабливість галузі	Позиція підприємства в галузі	Потенційний ринок	Темпи росту ринку	Норма прибутку	Конкуренти	Можливості інвестування
Стратегія лідер бізнесу	висока	сильна	великий	високі	висока	відсутні	інвестування в бізнес
Стратегія росту	помірна	сильна	великий	помірні	середня	сильні конкуренти відсутні	збереження позиції
Стратегія генератора грошових коштів	низька	сильна	стабільний,	поступово скорочується	низька	сильні конкуренти	незначні інвестиції з метою максимізації прибутку
Стратегія підвищення конкурентних переваг	висока	середня	великий	високі	висока	лідери галузі	інвестування
Продовжувати бізнес з обережністю	помірна	середня	обмежений	низькі	знижується	сильні	незначні інвестиції
Стратегія часткового згортання бізнесу	помірна	середня	обмежений	низькі	низька	сильні	продаж активів
Стратегія подвоїти обсяг виробництва або згорнути бізнес	приваблива	слабка	великий	високі	висока	сильні	значні інвестиції; продаж активів
Стратегія продовжувати бізнес з обережністю або частково згортати виробництво	помірна	слабка	обмежений	помірні	знижується	сильні	незначні інвестиції; поступове згортання бізнесу
Згортання бізнесу	низька	низька	обмежений	поступово скорочується	знижується	сильні	продаж активів

*Узагальнено за [39].

Ця модель є описово-інструктивною, що дає можливість вибору напряму розвитку організації, залежно від можливостей організації щодо адаптації до зовнішніх умов та ресурсних можливостей.

Таблиця 1.10 Деякі аспекти характеристики конкурентоздатності підприємства

Змінні, що характеризують конкурентоздатність організації (вісь X)	Змінні, що,характеризують привабливість галузі (вісь У)
Відносна частка ринку Охоплення дистриб'юторської мережі Ефективність дистриб'юторської мережі Технологічні навички Ширина та глибина товарної лінійки Обладнання та місце розташування Ефективність виробництва Крива досвіду Виробничі запаси Якість продукції Науково-дослідний потенціал Економія на масштабах виробництва Післяпродажне обслуговування	Темпи росту галузі Відносна галузева норма прибутку Ціна покупця Відданість покупця торговій марці Значущість конкурентного упередження Відносна стабільність галузевої норми прибутку Технологічні бар'єри для входу в галузь Значущість договірної дисципліни у галузі Вплив постачальників в галузі Вплив держави в галузі Рівень використання виробничих потужностей Можливість заміни продукту Імідж галузі

16. Матриця І.Ансоффа.

Модель розвитку товар/ринок дозволяє зробити висновки щодо одночасного використання декількох стратегій [9]. Вона заснована на підході, відповідно до якого найбільш придатна стратегія для інтенсивного росту продаж може бути визначена рішенням продавати існуючі або нові товари на існуючому чи новому ринках.

Матриця призначена для визначення можливих стратегій розвитку в умовах ринку, що зростає. Матриця по вісях має види ринку та види товару (рис.1.16).

Рис. 1.16 Матриця І. Ансоффа [9]

При виборі стратегії за матрицею І. Ансоффа, необхідно керуватися наступним:

1. Стратегія проникнення на ринок (удосконалення діяльності) передбачає, що найбільшу значущість мають заходи маркетингу для існуючих товарів на існуючих ринках.

2. Товарна експансія (розвиток продукту). Особлива увага має звертатися на розроблення нових або удосконалення існуючих товарів, з метою нарощування обсягів продаж.

3. Стратегія розвитку ринку спрямована на пошук нового ринкового сегменту для вже існуючих товарів.

4. Стратегія диверсифікації передбачає розроблення нових товарів для нових ринків. При цьому, товари можуть бути як для ринку в цілому, так і для окремої компанії. Переваги цього підходу - простота, недоліки - обмеженість двома характеристиками: продукт-ринок. Матриця побудована на вихідному положенні, що при виборі напрямів росту у підприємства є декілька стратегічних альтернатив: стратегія удосконалення діяльності, товарної експансії, розвитку ринку та диверсифікації.

17. Концепція стратегічного планування Abell.

Спрямована на визначення потенційного обсягу товарного ринку із врахуванням нових тенденцій визначення ринку. Ринок визначається як матеріалізація певної технології для конкретного використання певною групою клієнтів. Таким чином, межі ринку визначаються технологією, товаром, клієнтами і залежать від п'яти чинників впливу бізнес-середовища: технологічні зміни, розвиток товару з орієнтацією на ринок, зміна ціни та обмеженості постачання, соціальних, законодавчих тенденцій та політики уряду, а також конкуренції на зовнішніх ринках [40].

Такий підхід визначає як основну рушійну силу розвитку ринку появу багатофункціональних товарів за рахунок зміни технологічного фактору (розроблення та комерціалізація інновацій), як представлено на рис. 1.17.

Матриця Д.Абеля виправила підхід, запропонований І.Ансоффом. Площина бізнесу в цій моделі визначається трьома вимірами:

- групи покупців, що обслуговуються;

- потреби споживачів;

- технології, що використовуються при розробленні та виробництві продукту.

Рис. 1.17 Поле можливих стратегій Д.Абеля

Головними критеріями оцінки в матриці Абеля є: відповідність галузі, що розглядається, напряму діяльності компанії для використання синергетичного ефекту в технології та маркетингу; привабливість галузі та сила бізнесу (конкурентоздатність). Матриця ж дає можливість логічного структурування та наочного відображення стратегічних проблем підприємства. Д. Абель доповнив матрицю І.Ансоффа третьою складовою - технологією [40]. Це дає можливість більш чітко враховувати можливості підприємства та потреби ринку.

18. Типологія конкурентних стратегій Ф. Котлера.

За допомогою цієї концепції здійснюється класифікація компаній залежно від їх ролі на цільовому ринку: лідер, новенький, наслідувач, нішер. Для збереження позицій на ринку або нарощування частки ринку можна використовувати запропоновані Ф.Котлером для кожної ролі стратегічні альтернативи (табл.1.11).

Таблиця 1.11 Стратегічні альтернативи підприємств залежно від становища на ринку

Стан на ринку	Стратегічні завдання	Можливі стратегічні альтернативи
Лідер	Утримання або нарощування частки ринку	Зростання загального попиту на ринку
		Захист частки ринку
		Збільшення частки на ринку в умовах незмінного обсягу ринку товару
Новенький	Зростання ринкової частки шляхом використання наступальних стратегій	Лобова атака
		Флангова атака
		Оточення
		Стратегія маневрування
		Технологічний стрибок
		Партизанські вилазки
Наслідувач	Утримання власних клієнтів і ринкової частки	Клонування
		Імітація
		Пристосування
Нішер	Лідирування на маленькому ринку або у ринковій ніші	Вузька спеціалізація

*Узагальнено за [65]

19. Концепція життєвого циклу товару.

Класична концепція життєвого циклу товару заснована на природній послідовності етапів життєвого циклу товару (ЖЦТ): народження, зростання, зрілість, падіння. Кожному етапу ЖЦТ відповідає певний рівень прибутковості, обсяги реалізації товару, взаємини із постачальниками та каналами розповсюдження, методами просування товару на ринок, рівень конкуренції тощо.

Врахування етапу ЖЦТ дозволяє визначити стратегію розвитку товару [64].

Характеристика товару з позицій ЖЦТ виходить із наступного: життєвий цикл будь-якого товару обмежений, різні типи товарів мають власну криву ЖЦТ, обсяги продаж визначаються S-подібною кривою до моменту вирівнювання продаж, життя товару можна продовжити за рахунок визначення нових ринків шляхом пропозиції існуючого товару для задоволення потреб нових споживачів або розширення споживання існуючими споживачами.

20. Еволюційна модель життєвого циклу товару.

Відмінною рисою цієї моделі є привнесення у класичну модель поняття біологічної еволюції. За допомогою еволюції описуються наступні поступові безперервні зміни: загальні; викликані силами репродукції, селекції та покою; спрямованості; заплановані. За цією концепцією розвиток товару виступає як функція взаємодії товару та зовнішнього середовища [124]. При цьому, підприємство не виступає пасивним спостерігачем, а активно впливає на процеси адаптації товару до змін зовнішнього середовища.

21. Портфельний аналіз Arthur D. Little.

В основі цієї моделі лежить концепція життєвого циклу галузі або бізнес-одиниці, у відповідності до якої кожна бізнес-одиниця проходить послідовно 4 стадії власного розвитку: народження, розвиток, зрілість, падіння (табл. 1.12).

Іншим параметром в цій моделі виступає конкурентна позиція, яка визначається як провідна (домінуюча), сильна, сприяюча, міцна, слабка, нежиттєздатна (як правило не розглядається в матриці).

Таблиця 1.12 Характеристики стадій життєвого циклу галузі

Чинники	Стадія життєвого циклу
	Народження	Розвиток	Зрілість	Падіння
Темп росту ринку	відсутній	високий	низький	стрімко знижується
Продуктова лінійка	базова	диференційована	оновлена	звужується
Кількість конкурентів	відсутні	значна, зростає	постійні, не зростає	скорочується
Поділ ринку	фрагментарний	фрагментарний, декілька лідерів	концентрований ринок	подальша концентрація
Стабільність долі ринку	змінюється	зміна лідерів	постійні лідери	скорочується
Позитивне ставлення споживачів	відсутнє	формування позитивного сприйняття	наявність певних переваг	переключення на нові товари
Бар'єри входження в галузь	відсутні	низький	високі	високі
Технологія	технологічні інновації	товарні інновації	товарні інновації	застаріла (традиційна)

* Узагальнено [106]

Позиція бізнесу визначається конкурентними характеристиками (табл.1.13). Поєднання стадій життєвого циклу та відповідної конкурентної позиції дає матрицю ADL, яка має розмірність 4х5. Матриця доповнюється наборами стратегічних рішень.

Таблиця 1.13 Конкурентні характеристики позицій бізнесу

Позиція бізнесу	Характеристика
Домінуюча	Встановлення галузевого стандарту, контроль поведінки конкурентів, захищене технологічне лідерство
Сильна	Відсутня абсолютна конкурентна перевага, обрання стратегії незалежно від реакції конкурентів
Сприяюча	Один із лідерів в галузі із слабкою концентрацією, відносно безпечний бізнес, є своя ринкова ніша
Міцна	Спеціалізація в узькій або відносно захищеній ринковій ніші, збереження такого стану може бути тривалим
Слабка	Розвинуті слабкі сторони (розмір, відсутність ресурсів у достатньому обсязі, помилки в управлінні), які не дозволяють генерувати прибуток
Нежиттєздатна	Немає сильних якостей, не з'являться у майбутньому.

Джерело: [40]

22. Діловий комплексний аналіз (PIMS - Profit Impact of Market Strategy)

Цей підхід побудовано на встановленні кількісних закономірностей впливу факторів виробництва та ринку на довгострокову рентабельність та прибутковість підприємств [173, 176].

Проект ПІМС реалізується Інститутом стратегічного планування Масачусетса і побудований на базі функціонування 300 фірм Північної Америки та Європи за 100 стратегічними чинниками. Для оброблення статистичних даних використовуються багатофакторні регресивні моделі.

Такий підхід дозволяє оцінити важливість фактору, що аналізується, виокремити найбільш значущі фактори, які впливають на прибуток.

Було зроблено висновок, що ефективність будь-якої організації, незалежно від її галузевої приналежності, розміру, специфіки продукції, що випускається, географічного стану, визначається загальними для всіх підприємств чинниками, найбільш суттєвими з яких є: капіталомісткість, відносна якість продукції, продуктивність, конкурентна позиція бізнесу, низькі витрати на одиницю продукції, вертикальна інтеграція, інновації.

На основі критичного аналізу попередніх досліджень, були зроблені певні висновки. Стратегічний аналіз необхідно розглядати як інструмент обґрунтування стратегії, оскільки він лежить в основі розроблення як загальноорганізаційної стратегії, так і функціональних стратегій підприємства і дозволяє з'ясувати конкурентну позицію підприємства, перспективи його розвитку тощо.

Стратегічний аналіз є невід'ємною частиною стратегічного планування, яка забезпечує постановку проблеми стратегічного планування, визначає напрямок управлінських дій при коригуванні під час реалізації стратегії, забезпечує адаптацію організаційних змін до умов зовнішнього середовища підприємства.

Оскільки, стратегічне планування може викликати конфлікт між існуючим станом підприємства на ринку та необхідним напрямом розвитку, між існуючими поглядами керівництва та необхідністю організаційних змін, планування стратегії підсилюється аргументацією, яку надає стратегічний аналіз.

При здійсненні стратегічного планування основними напрямами аналізу є: аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища; аналіз конкуренції; аналіз ключових факторів успіху; аналіз специфічних показників стратегічного планування (цілі, стратегії, потенціали, фактори успіху, сильні та слабкі сторони діяльності, шанси та ризики, межа та наслідки); аналіз ланцюга цінностей; аналіз стратегічного позиціонування; аналіз витратоутворюючих факторів; аналіз стратегічних альтернатив та ін.

Основою для здійснення стратегічного аналізу є одержання достовірної інформації, за допомогою якої оцінюються потенційні можливості підприємства з позицій розвитку товару та ринку, поведінки найближчих конкурентів, набуття конкурентних переваг тощо. Коло питань, які визначаються при формуванні стратегії розвитку, задає параметри здійснення стратегічного аналізу, а якість його проведення забезпечує якість стратегічного планування на підприємствах. Відсутність стратегічного підходу в управлінні діяльністю підприємства можна розглядати як концентрацію підприємства на внутрішніх ресурсах та можливостях, що, в свою чергу, стає причиною простої екстраполяції сьогоднішньої ринкової ситуації підприємства на майбутній період, що жодним чином не відповідає змісту та сутності стратегічного управління.

Головною відмінною рисою стратегічного управління має стати перетворення будь-яких змін внутрішнього та зовнішнього середовища на позитивні можливості підприємства, тобто на набуття ним конкурентних переваг, адекватних змінам, що відбуваються у оточенні підприємства.

В результаті здійснення порівняльної характеристики методів стратегічного аналізу, за допомогою яких здійснюється аналіз зовнішнього середовища і визначається можливий напрям його діяльності, залежно від одержаних результатів та які дозволяють визначити найбільш вагомі складові потенціалу розвитку підприємства, тобто методи портфельного аналізу, встановлено, що оптимально підібраний асортиментний портфель здійснює прямий вплив на обсяги реалізації продукції та прибутковість підприємства. Незбалансована структура асортиментного портфелю зменшує дохідність підприємства і може стати причиною не лише втрати конкурентоспроможності, але й причиною банкрутства, адже відбувається поступова втрата ринкових позицій на перспективних для підприємства ринкових сегментах.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ ВИРОБНИЦТВА ВИНА

2.1 Характеристика ринку виноробства в Україні

Стратегічний аналіз має бути спрямований як на зовнішнє, так і на внутрішнє середовище підприємства. Серед чинників зовнішнього середовища, які найбільшою мірою впливають на діяльність підприємств виноробної промисловості, необхідно зазначити стан сировинної бази, державне регулювання та стан конкурентного оточення.

Характеризуючи стан виноградарства, необхідно зазначити, що загальні обсяги виробництва винограду в Україні у 2010 р. скали майже 408 тисяч тонн. Одним із найбільш вдалих років для виноградарства за останній період був 2009 р., коли було зібрано 468,7 тисяч тонн, хоч цей показник складає лише 56,1% рівня 1990 р. (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Динаміка обсягів виробництва та урожайності винограду

Урожайність винограду у 2009р. була найвищою за період, що досліджувався, - 66,0 центнерів з 1 га. За цей період найнижчою урожайність була у 1995 р. - 33,2 ц з 1 га та у 2006 р. - 39,7 ц з 1 га, що нижче показника 2009 р. на 50,0% та 39,9% відповідно.

Якість готової продукції та можливі обсяги виробництва у виноробній промисловості визначає стан сировини та можливості забезпечення підприємств галузі виноградом. Вартість сировини лежить в основі політики ціноутворення виноробних підприємств і певною мірою визначає їх конкурентну позицію.

Виробництво винограду здійснюється сільсько-господарськими підприємствами та господарствами населення. Динаміку виробництва представлено табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Виробництво винограду в Україні за категоріями господарств

Виробництво винограду	2008	2009	2010
	тис. тонн	питома вага,%	тис. тонн	питома вага,%	тис. тонн	питома вага,%
Всього	415,3	100,0	468,7	100	407,9	100
у %% до попереднього року	115,5		112,9		87
сільськогосподарськими підприємствами	281,9	67,9	310,1	66,2	259,8	63,7
у %% до попереднього року	120,3		110,0		83,8
у т.ч. фермерськими господарствами	6,8	1,6	9,0	1,9	6,7	1,6
у %% до попереднього року	123,6		132,4		74,4
господарствами населення	133,4	32,1	158,6	33,8	148,1	36,3
у %% до попереднього року	106,5		118,9		93,4

Джерело: розраховано за даними [125, 126]

У 2010р. знизилася питома вага виробленого винограду сільськогосподарськими підприємствами до 63,7%, проти 67,9% у 2008 р. Це стало причиною падіння обсягів виробництва, порівняно з попереднім роком, на 13%. Фермерські господарства зібрали лише 1,6% загального обсягу винограду 2010 р. Частка господарств населення у вирощуванні і зборі винограду постійно зростає - за три роки на 4,2 %.

Слід зазначити, що в господарствах населення урожайність винограду в 1,9 разів вища, ніж в цілому по всіх господарствах, та в 2,4 рази вище, ніж у сільськогосподарських підприємствах. Найнижча урожайність у фермерських господарствах - 23,8 ц з 1 га площі, з якої зібрано врожай (рис. 2.2).

Рис.2.2 Урожайність винограду, ц з 1 га площі, з якої зібрано врожай

Вирощуванням винограду займаються спеціалізовані сільськогосподарські підприємства. Часто вони тісно інтегровані з заводами первинного виноробства, оскільки, як свідчить практика, переробляти виноград має сенс тільки в зоні його вирощування.

Економічні розрахунки свідчать, що лише за урожайності більше 48 ц/га досягається окупність виноградників. В Європі збирають урожаї понад 100 ц/га, а потенціал деяких виноградників сягає 350 - 400 ц/га.

У 1985 р. на території України під виноградниками було зайнято 208,7 тис. га. У 1991 р. наша країна успадкувала від колишнього СРСР лише 171 тис. га виноградних насаджень, що на 37,7 тис. га менше. Проте, це становило до 2% площ світових і 3% - європейських виноградників [93,94].

У 90-х роках значно скоротилася площа насаджень винограду у плодоносному віці. Якщо у 1990 р. загальна площа виноградників була 143,3 тисяч гектарів, то до 2000 р. вона скоротилася до 99,4 тисяч гектарів і надалі продовжує скорочуватися, але, в останні три роки, більш повільними темпами (рис.2.3). Так, якщо за 10 років (1990-2000 рр.) площа під виноградниками скоротилася на 30,6%, то за період з 2000р. до 2010 р. скорочення відбулося на 32,0%. Але, площі, зайняті під виноградники в Україні в три рази перевищують площі виноградників Росії.

Рис. 2.3 Динаміка площі насаджень під вирощування винограду*

Не дивлячись на те, що під виноградниками знаходяться 87,0 тис. га, площі, з яких зібрано урожай (виноградники у плодоносному віці) складали у 2010 р. 67,6 тис. га, або 77%. При цьому, у сільськогосподарських підприємствах площі, з яких зібрано урожай, складали 74,5%, у господарствах населення - 95,5%, у фермерських господарствах - 60,9%.

Площі, з яких зібрано урожай між виробниками винограду розподілені таким чином, що на сільськогосподарські підприємства у 2010 р. припадало 54,8 тис. га, або 81,1% загальних площ, з яких зібрано виноград, у тому числі, частка фермерських господарств складала 4,1%.

Площа господарств населення, з якої збирали виноград, протягом трьох років, не змінюється, але, в наслідок того, що загальні площі під виноградом скорочуються, питома вага господарств населення збільшилася на 0,8% і складає 12,8 тис. га. Найбільш високими темпами зростають площі фермерських господарств - на 47,4% за три роки, з 1,9 тис. га до 2,8 тис. га (табл.2.2), хоча питома вага цих площ у загальній структурі залишається низькою.

Таблиця 2.2 Розподіл площ, з яких зібрано виноград різними категоріями господарств

Площі, з яких зібрано виноград	2008	2009	2010
	тис.га	питома вага,%	тис.га	питома вага,%	тис.га	питома вага,%
Всього	70,9	100,0	71,0	100,0	67,6	100,0
сільськогосподарських підприємств	58,1	81,9	58,2	82,0	54,8	81,1
у т.ч. фермерських господарств	1,9	2,7	2,2	3,1	2,8	4,1
господарств населення	12,8	18,1	12,8	18,0	12,8	18,9

Джерело: Розраховано за даними [116, 117]

Виробництво винограду є найбільш ефективним видом діяльності сільськогосподарських підприємств України. Так, за показником рентабельності виробництва основних видів продукції, він займає 1 місце - 92,1%. Динаміка показника рентабельності виробництва винограду наведена на рис. 2.4.

Рис. 2.4 Динаміка рівня рентабельності виробництва винограду

Джерело: [116, 117]

Таким чином, проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що виробництво винограду для сільськогосподарських підприємств є економічно доцільним видом діяльності, але, попри це, у 2009 р. було реалізовано 68,9% виробленого винограду, а у 2010 р. - 64,5%.

Реалізація винограду у 2010 р. мала наступну структуру розподілу:

- переробка на вино - 16,7%;

- витрати на корм - 1,6%;

- фонд споживання - 67,3%;

- втрати - 3,6%;

- експорт - 10,8% [116].

Слід зазначити, що рівень рентабельності виробництва винограду сільськогосподарськими підприємствами має ярко виражену схильність до суттєвих коливань, що свідчить про значну залежність виробництва цієї продукції від зовнішніх чинників: ринкової кон'юнктури, природно кліматичних умов тощо.

Вирощуванням винограду в Україні займаються державні та недержавні підприємства, у тому числі недержавні підприємства різних організаційно-правових форм, а саме: господарські товариства, приватні підприємства, виробничі кооперативи та інші. Рівень рентабельності виробництва винограду в них суттєво відрізняється.

Рис.2.5 Рентабельність рослинництва та виробництва винограду в сільсько-господарських підприємствах різних організаційно-правових форм у 2008 р.

Так, найвища ефективність виробництва мала місце у 2008 р. - 91,4% рентабельність була у господарських товариствах і - 35,1% - рівень збитковості у виробничих кооперативах, як представлено на рис. 2. 5.

В цілому, сільськогосподарськими підприємствами у 2010 р. було реалізовано 145,9 тис. тонн винограду на суму 265051,8 тис. грн. Це стало можливим при повній собівартості 1 ц винограду - 198,25 грн. та середній ціні реалізації - 379,9 грн. Зростання ціни, порівняно з 2009 р., склало 38,5%, при тому, що собівартість збільшувалася приблизно такими ж темпами - на 38,8% (табл.2.3).

Таблиця 2.3 фінансові результати сільськогосподарських підприємств при виробництві винограду

Показники	2009 р.	2010 р.
Кількість реалізованої продукції, тис. тонн	175,5	145,9
Повна собівартість, тис. грн.	250694,4	289278,8
Чистий дохід, тис. грн.	481495,5	554330,5
Прибуток, тис. грн.	265051,8	230801,1
У розрахунку на 1 ц
Повна собівартість, грн.	142,8	198,3
Середня ціна, грн.	274,3	379,9
Рентабельність продукції, %	92,1	91,6
Реалізовано виробленої продукції, %	64,5	68,9

Джерело: складено за [116, 117]

Не дивлячись на привабливість виробництва винограду для недержавних підприємств і, в першу чергу, господарських товариств, виробництво винограду на одну особу залишається низьким. Так, у 2008 р. вироблено винограду на одну особу на рівні 9 кг, у 2009 р. - 10 кг, що складає 62,5% рівня 1990 р. (16 кг).

Плоди, ягоди та виноград є одним із видів сільськогосподарської продукції, за яким в Україні не досягнуто рівня само забезпеченості. Рівень самозабезпеченості становить 72,2%, про що свідчить наведений нижче баланс (табл. 2.4). Так, якщо у 1990 р. 33,6% ягід, плодів та винограду було спрямовано на виробництво вина, то у 2008 р. - 24,2% фонду споживання, у 2009 р. - 25,6%, у 2010 р. - 24,9%.

Виноматеріали здебільшого виробляються з таких сортів винограду, як Ркацителі, Аліготе, Совіньйон зелений, Каберне-Совіньйон, Фетяска біла, Рислінг рейнський, Сухолиманський білий, Бастардо магарачський, Мерло, Кокур білий, Одеський чорний, Трамінер рожевий, Сапераві, Шардоне, сортів груп Ізабелла, Мускат, Піно. Одні з них застосовують для виробництва столових виноматеріалів, інші - десертних, треті - шампанських і четверті -коньячних. Відповідно, з різних видів виноматеріалів роблять вина різних товарних груп. З іншого боку, з того самого сорту може бути вироблена як ординарна (“Ркацителі”, “Аліготе”, “Совіньйон зелений”), так і сортова чи марочна (мускати, сорти групи “Піно”, “Шардоне”, “Рислінг рейнський”) продукція [67].

Таблиця 2.4 Баланс ягід, плодів та винограду, тисяч тонн

Показник	1995	2000	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Виробництво	2355	1966	2009	2133	1415	1829	1919	2087	2154
Зміна запасів на кінець року	120	201	-10	297	123	52	245	131	10
Імпорт	309	179	330	860	144	1254	1235	1139	1130
Усього ресурсів	2544	1944	2349	2696	2436	3031	2909	3095	3274
Експорт	31	88	208	305	290	370	252	284	353
Витрачено на корм	71	47	45	63	41	55	48	50	54
Втрати	143	34	70	128	65	111	113	123	116
Переробка на вино	578	336	149	450	410	537	486	537	548
Фонд споживання	1721	1439	1607	1750	1630	1958	2010	2101	2203
Фонд споживання у розрахунку на 1 ос., кг		29,3		37,1	34,8	42,1	43,5	45,6	48,0

Джерело: складено за даними [116, 117]

Значний імпорт по ягодах, плодах та винограду, який у 4,9% у 2008 р. перевищував експорт і складав 61,4% фонду споживання, дозволяє сформувати досить високий рівень споживання плодів, ягід та винограду (без переробки на вино) на одну особу за рік - 43,5 кг, хоч він значно нижчий показника, визначеного раціональними нормами споживання, та рівня споживання у економічно розвинутих країнах світу.

Виробництво винограду зосереджено переважно у сільськогосподарських підприємствах. Так, за статистичними даними, лише 0,1% сільськогосподарських угідь у сільських домогосподарствах займають виноградники. За розрахунками Держкомстату України, на 10 домогосподарств припадало у 2008 р. 49 кущів винограду, проти 70 кущів у 2006 р. та 63 - у 2004 р. Таким чином, скорочення кількості кущів винограду на 10 домогосподарств склало 30% проти показника 2006 р. та 22,3% проти показника 2004 р.

Найбільша кількість винограду усіма категоріями господарств у 2008 р. вироблена в Одеській області - 154,2 тисяч тонн (37,1%) та в Автономній Республіці Крим - 116,9 тисяч тонн (28,1%). У Миколаївський, Херсонській та Закарпатській областях виробництво винограду склало відповідно 48,7; 41,7 та 21,4 тисяч тонн, що у загальному обсязі виробництва забезпечило 11,7%; 10,0% та 5,2%, відповідно. Це свідчить про високий рівень концентрації виробництва винограду в цих областях.

На Одещині три чверті усіх виноградників відведено під технічні сорти, столові займають близько 20%. Виноградарством в області займаються 280 підприємств різних форм власності, серед них - 50 спеціалізованих фермерських господарств. Виноградні насадження мають також понад 240 тисяч особистих підсобних господарств.

Слабким місцем виноградарства області є зрідженість старих виноградників, недотримання наукових рекомендацій при насадженні нових.

Лише у 2007 р. через порушення вимог технології загинуло 35% насаджень. Попри це, за дев'ять останніх років, на Одещині вдалося розширити площі виноградників на 16 тисяч гектарів.

Істотною проблемою вітчизняного виноградарства є те, що воно ведеться в зоні ризикованого землеробства. Кожен 4-й гектар насаджень знаходиться в морозонебезпечних зонах, і їх необхідно укривати на зиму. Проте, так звана “укривна” культура при виробництві винограду, не вважається раціональною ніде у світі. Немає рації одержувати максимум 50 ц/га винограду там, де можна одержати 60 ц/га пшениці з меншими витратами праці та енергії.

З іншого ж боку, потрібно збільшити площі виноградників у неукривній зоні, за рахунок інших сільськогосподарських культур. У зонах, особливо сприятливих для оброблення винограду, він має займати до 95% посівних площ [ 42 ]. Урожайність винограду (в центнерах з 1 гектару площі насаджень у плодоносному віці в зазначених областях має наступний вигляд (табл. 2.5).

У 2008р. найвища урожайність серед областей, що досліджуються, була у Миколаївській - 97,3% та Херсонській областях, що вище рівня, який визначений в середньому по Україні, на 66% - по Миколаївський області та на 40,4% - по Херсонській. Це найвищі показники за весь період, що досліджується.

У АР Крим урожайність винограду нижча за показники урожайності в середньому по Україні протягом всього періоду, що досліджується.

Таблиця 2.5 Урожайність винограду в окремих областях України, ц з 1 га

Регіони	1990	1995	2000	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Україна	58,3	33,2	51,7	45,2	54,9	39,7	50,5	58,6	66,0	60,3
АР Крим	58,8	23,3	44,8	27,6	39,7	20,7	45,3	47,8	51,7	47,0
Закарпатська обл.	51,5	25,4	86,1	73,8	66,8	61,6	50,8	52,1	45,7	51,7
Миколаївська обл.	59,2	53,3	44,8	43,7	70,5	41,9	57,3	97,3	84,7	73,2
Одеська обл.	61,2	36,3	50,0	50,9	56,4	52,4	46,5	51,1	68,0	62,5
Херсонська обл.	43,8	25,4	49,2	54,0	65,4	18,4	58,4	82,3	83,0	65,3

Як виняток, показник 1990 р., коли показник урожайності винограду АР Крим перевищував аналогічний показник по Україні на 0,5 центнера з 1 га або на 0,9%.

Значний валовий збір винограду в АР Крим та Одеській області забезпечується завдячуючи тому, що площі виноградних насаджень у плодоносному віці там займають у АР Крим - 34,6% загального обсягу площ виноградників в Україні (24,5 тисяч гектарів), а площі під виноградники в Одеській області - 30,2 тисяч гектарів (42,6%). Натомість, площі виноградних насаджень Закарпатської області займають 5,8%, Миколаївської - 7,0%, а Херсонської - 7,2% (додаток А).

Слід зазначити, що зміна площі насаджень у плодоносному віці демонструє тенденцію до скорочення в усіх, без винятку, представлених областях, але, найбільші зміни відбулися по площі виноградних насаджень у Херсонській області - скорочення з 1990 р. більше, ніж у три рази, а найменшими темпами скорочується площа виноградників у Закарпатській області - 25% за цей же період.

Середній вік вітчизняних виноградників, на сьогодні, становить близько 15 років. Щороку оновляються насадження не більше як на 1 тис. га, тоді як до 1990 р. цей показник становив 16-18 тис.га. Кількість старих кущів, що викорчовуються, на порядок вища, ніж кількість висаджених. Із переробних підприємств відновленням виноградників можуть займатися тільки потужні підприємства.

Для відновлення виноградників потрібні інвестиції, але в Україні вони сьогодні відсутні. Основними причинами низьких обсягів інвестування у виноградарство є:

- перенасичення світового ринку виноматеріалом (пропозиція на цьому ринку перевищує попит);

- дешевий імпорт виноматеріалів зарубіжного виробництва за низькою ціною низької якості, переважно з Молдови та Грузії;

- терміни повернення інвестицій вищі, ніж у більшості напрямів рослинництва, і складають від 3 до 5 років;

- більш ефективним видом діяльності зі швидким обігом інвестованих коштів виступає створення підприємств, які здійснюють розлив вина.

Ще однією суттєвою проблемою, яка пов'язана з браком коштів, є те, що через неузгодженість і невпорядкованість законодавства України в нашій країні можна висадити несертифіковані саджанці. Це викликано тим, що такий посадковий матеріал має нижчу ціну і може безконтрольно завозитися на територію України. В результаті, навіть ті кошти, які витрачені на придбання посадкового матеріалу не окуповуються, оскільки результатом стає низька урожайність та якість, яка не відповідає вимогам до винограду, який можна використовувати для виробництва виноматеріалів.

Вступ України до СОТ, на думку А. Білоуса, значно погіршив можливості ефективного виноградарства для виноробної галузі. Він зазначав, що навіть низькі ціни на виноград не завжди допомагали збільшенню обсягів продаж. Це стало причиною того, що в окремих господарствах навіть не приступали до збирання винограду. На його думку, «причина одна - після зниження імпортних мит, як того вимагають умови членства у СОТ, в Україну буквально хлинув потік дешевого виноградного соку і виноматеріалів із Молдови, Грузії, Туреччини, Азербайджану та інших країн. Наприклад, молдавська і грузинська винна сировина продається в Україні по 2 гривні за літр. Зрозуміло, в цій ситуації українському винзаводу вигідніше купити імпортні виноматеріали, ніж платити ті ж 2 гривні за кілограм українського винограду.

Адже необхідно враховувати, що при переробці кожен кілограм винограду дає у середньому 0,65 кг соку. Тобто, літр первинного виноматеріалу обходиться вітчизняному заводу в 3-4 гривні. От і вийшло, що нинішнього року продукція українських виноградарів одразу виявилася неконкурентоспроможною» [105].

Цю ж позицію підтверджує і інший директор сільськогосподарського підприємства. Він говорить: «У нашому господарстві собівартість кілограма винограду сьогодні становить 2 гривні. Але, якщо колись червоні сорти продавалися по 2 грн. 60 коп., то врожай 2008 р. ми були змушені збувати по 1 грн. 60 коп. Цього року підприємство виробило 3618 тонн винограду - майже на тисячу тонн більше, ніж минулого року. … хоча і з фінансовими втратами, вся продукція реалізувалася. Та й то, лише завдяки налагодженим зв'язкам із партнерами. "Витягли" нас лише столові сорти винограду, які були затребувані - за них пропонували від 3 до 6 гривень за кілограм [103 ].

На нашу думку, однією з нагальних проблем, яку необхідно вирішувати, є якість виноматеріалів.

Це питання повинна перебрати на себе держава. Так, якщо у 90-их роках 20 століття контролю виноматеріалів приділялася достатня увага, то вступивши до СОТ, Україна скасувала той пункт у Законі "Про виноград і виноградне вино", який передбачав державний контроль за якістю вин та виноматеріалів, що ввозяться до країни. Тобто, за умовами СОТ органи українського Держстандарту тепер не мають права перевіряти якість вин, які постачаються на наш внутрішній ринок [127 ], що не може не сказатися на якості імпортного вина та виноматеріалів.

Гострою проблемою залишаються великі обсяги імпорту вина та виноматеріалів. Наприклад, якщо собівартість українського винограду в 2008 р. склала 2 гривні за 1 кг, то в Молдові цей показник не перевищує 1,1 гривні за 1 кг. ЄС же, намагаючись позбутися від надлишків виноматеріалів, субсидує експорт, що дозволяє українським виробникам вина отримати доступ до дешевої сировини.

Згідно з офіційними даними, переробкою винограду, випуском вина, шампанських вин і коньяку займаються малі, середні та великі підприємства України. Їх можна класифікувати на дві групи: традиційні підприємства, що мають власні виноградники, і компанії нової хвилі, які займаються виключно розливом вина. На думку експертів, головною умовою успішного функціонування підприємств, які займаються розливом вина, є правильне позиціонування товару на ринку, налагоджена система дистрибуції та просування товару на ринку, у тому числі і створення ефективного бренду.

Проте, більшість експертів схиляються до думки, що майбутнє виноробства за власною сировинною базою. Саме вона дає гарантію стабільної якості вина. Проте, з іншого боку, навіть корифеї виноробства не завжди прагнуть забезпечувати себе виноградом на 100%. Більшість виробників вважають оптимальним співвідношенням своєї і покупної сировини - 70:30 [67].

Для підвищення конкурентоздатності галузі дуже важливо об'єднати в один технологічний цикл вирощування, переробку й зберігання винограду та його реалізацію. Найбільшого розповсюдження набули дві форми інтегрованих структур у виноробстві. Перша - коли кінцевий продукт виробляється в одному підприємстві. Це гарантує виготовлення унікальних вин, але вимагає великих витрат на транспортування при реалізації готової продукції. Друга форма - коли виноград і виноматеріал виробляються на підприємствах первинного виноробства в областях вирощування винограду, а кінцевий продукт у великих промислових центрах - в Артемівську, Харкові, Києві та ін. [67].

На рівень конкурентоспроможності вина та виноматеріалів значною мірою впливає державне регулювання. Для виноробства в Україні не створюються умови, які мотивували б виробників до нарощування обсягів виробництва та легалізації ринку вина. В Україні склалася унікальна для світу ситуація, коли вино оподатковується двічі. Податок стягується з виноматеріалів та готової продукції, крім того, якщо йдеться про виробництво вина із використанням спирту, то додатково стягується податок зі спирту. Останні зміни в акцизному законодавстві призвели до зміни структури виробництва вина і примусили виноробів переорієнтуватися на виробництво сухих вин, відмовившись від кріплених, хоча візитною карткою України завжди були останні.

2.2 Сегментація ринку виноробства в Україні

Виробництво алкогольних напоїв в Україні є однією із основних бюджетоформуючих галузей харчової промисловості. Саме ця галузь найбільшою мірою відчуває на собі вплив державного регулювання і саме для цієї галузі характерні протиріччя маркетингової політики підприємств та демаркетингових дій з боку держави. Дії держави повинні бути зосереджені, з одного боку, на обмежені попиту на алкогольні напої, з іншого боку реалізація алкогольних напоїв забезпечує стабільні надходження до бюджету країни і державне регулювання спрямовується, з огляду на це, на боротьбу з тіньовим ринком, випуск якісної продукції і зростання надходжень до бюджету від діяльності підприємств, які виробляють алкогольні напої.

Характеризуючи стан ринку алкогольних напоїв, слід зазначити, що останнім часом спостерігається тенденція скорочення пропозиції, що зумовлено дією декількох чинників. Формування ціни на алкогольні напої відбувається під впливом державного регулювання, яке проявляється у встановленні мінімальних роздрібних цін та визначенні ставки акцизів, покупної спроможності населення та конкурентної боротьби на ринку алкогольних напоїв [1,2,3,4]. Дія цих чинників має різний напрям впливу на обсяги пропозиції та попиту на ринку алкогольних напоїв.

Заходи державного регулювання останнім часом спрямовані на підвищення ставки акцизів та зростання мінімальної роздрібної ціни [1, 2, 3, 4], що в умовах економічної кризи і зниження рівня покупної спроможності населення не могло не призвести до скорочення попиту на легальну алкогольну продукцію та її пропозицію.

Законом України від 25 грудня 2008 р. за № 797-ІУ «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», з 01.07.2009 р. ставка акцизного збору на коньяк зросла з 10 грн. за 1 літр 100-% спирту до 14 грн., або на 40% [3].

Відповідно до норм антикризового Закону № 4265 «Про внесення змін у окремі закони України з питань акцизного збору» [2], прийнятого ВР України 31.03.2009 р., ставка акцизного збору на лікеро-горілчані вироби була підвищена з 21,5 грн. до 34 грн. за 1 літр 100% спирту. Відповідно з цим же законом, ставка акцизного збору на шампанське з 1 липня 2009 р. зросла з 1,6 грн. до 2,5 грн. за 1 літр.

Це дозволило у 2009 р. одержати в бюджет надходжень від акцизу на 67,8% більше, ніж у 2008 р., але зміна законодавчого поля діяльності підприємств, які випускають алкогольну продукцію, спровокувала підвищення ціни на неї.

Підвищення ціни у сукупності зі зменшенням покупної спроможності населення, спровокованого кризою, викликало скорочення попиту на алкогольну продукцію у 2009 р. Продемонстрували збільшення обсягів виробництва лише виробники виноградних вин - на 6,5% та вермутів - на 58,7%. Такі зміни характеризують переорієнтацію населення на придбання більш дешевої алкогольної продукції. При цьому більшим попитом користувалися кріплені вина (вина із підвищеними вмістом спирту).

Розуміючи те, що підвищення ставки акцизів призведе до скорочення попиту на продукцію, виробники алкогольної продукції напередодні підвищення цін намагалися відправити у торгову мережу більшу кількість продукції зі старими акцизними марками, тому поквартальна динаміка виробництва алкогольних напоїв мала тенденцію до суттєвого зростання у 2 кварталі, порівняно з показниками 2008 р., з наступним зменшенням обсягів виробництва (табл. 2.6). Темпи приросту обсягів виробництва алкогольної продукції у 2 кварталі 2009 р. склали 29,3%.

Таблиця 2.6 Динаміка виробництва алкогольних напоїв у 2009 р., у %%

Алкогольна продукція	Темпи приросту обсягів виробництва алкогольних напоїв у 2009 р. до відповідного періоду 2008 р.
	I квартал 2009р. /до I кварталу 2008р.	II квартал 2009р. /до II кварталу 2008р.	III квартал 2009р. /до III кварталу 2008р.	IV квартал 2009р. /до IV кварталу 2008р.	2009 р. /до 2008р. разом
Горілка та ЛГВ	-15,4	34,6	-45,8	-9,4	-9,2
Виноградні вина	-7,9	17,9	1,6	16,6	6,5
Шампанське	-18,1	15,7	-10,6	8,0	-1,1
Коньяк	-29,3	-0,9	-34,5	-19,8	-21,0
Плодово-ягідні вина, пикети	-1,6	70,4	-83,0	-51,1	-29,2
Вермути	9,7	41,9	41,7	150,2	58,7
Разом алкогольні напої (без САН та пива)	-13,6	29,3	-33,1<...

Подобные документы

• Підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПП "Урсуленко"

  Основи визначення конкурентоспроможності підприємств України в умовах ринку. Характеристика галузі і перспективи її розвитку. Аналіз факторів конкурентоспроможності підприємства. Управлінське дослідження фірми "Оса". Служба маркетингу на фірмі.
  
  дипломная работа [765,3 K], добавлен 27.08.2008
  

• Розробка маркетингової стратегії розвитку підприємств цукрової галузі

  Аналіз ринкових умов функціонування підприємств цукрової галузі. Розробка маркетингової стратегії для основної та побічної продукції підприємства. Засоби реалізації стратегії захисту позицій шляхом концентрації уваги на підтриманні конкурентних переваг.
  
  статья [86,9 K], добавлен 13.11.2017
  

• Паблік рілейшнз у системі маркетингових комунікацій

  Історія розвитку, суть, функції, області застосування паблік рілейшнз, її місце у системі ділових комунікацій. Відносини ПР із засобами масової інформації: друкарська продукція, кіно- і фотозасоби, усна мова, реклама. Підготовка и проведення ПР-кампанії.
  
  курсовая работа [49,9 K], добавлен 19.12.2011
  

• Маркетингове дослідження кондитерського ринку України

  Аналіз галузі і конкурентного середовища: основні економічні характеристики, перспективи і її загальна привабливість, кон’юнктура ринку та оцінка конкурентів. Формування функцій менеджменту на підприємстві та напрямки їх практичного використання.
  
  курсовая работа [33,6 K], добавлен 11.11.2013
  

• Стратегія розвитку компанії MSG

  Місце стратегічного маркетингу в структурі керування фірмою MSG. Характеристика об’єкта дослідження. Аналіз внутрішнього середовища. Проблеми і можливі напрямки розвитку фірми. Розробка маркетингової стратегії та базової конкурентної позиції фірми.
  
  курсовая работа [3,2 M], добавлен 24.01.2008
  

• Конкурентна стратегія МНК "Deere & Company"

  Аналіз конкурентної ситуації в міжнародній галузі машинобудування. Прогнозування кон’юнктури галузі. Аналіз міжнародної конкурентоспроможності компанії "Deere & Company". SWOT-аналіз та прогнозування конкурентної стратегії досліджуваної компанії.
  
  курсовая работа [3,2 M], добавлен 04.06.2011
  

• Реклама як видання

  Місце реклами у системі маркетингових комунікацій. Критерії класифікації реклами, основні терміни та визначення. Етапи розробки носіїв поліграфічної реклами. Місце видавничих технологій в розробці реклами. Роль реклами в процесі збуту товарів та послуг.
  
  реферат [29,3 K], добавлен 24.11.2010
  

• Інновації у сфері роздрібної торгівлі за кордоном

  Впровадження інновацій в діяльність торговельних підприємств. Розуміння стратегічних орієнтирів соціально–економічного розвитку України. Забезпечення покупців максимально можливим обсягом інформації про товари. Створення нових інформаційних технологій.
  
  реферат [252,0 K], добавлен 30.10.2014
  

• Стратегічний аналіз ТОВ "Стан"

  Організаційно-економічний аналіз діяльності ТОВ "Стан". Отримання прибутку шляхом виробництва і реалізації якісної сільськогосподарської продукції як основна місія організації. Склад і структура товарної продукції. Розробка стратегії на підставі аналізу.
  
  реферат [53,2 K], добавлен 04.05.2014
  

• Аналіз міжнародної конкурентоспроможності кольорової металургії України на основі ромбу детермінантів національних переваг М. Портера

  Загальна характеристика галузі кольорової металургії. Динаміка експорту та імпорту основних продуктів галузі за країнами свiту. Аналіз показників конкурентоспроможності галузі кольорової металургії України на основі ромбу детермінантних переваг Портера.
  
  курсовая работа [69,5 K], добавлен 25.06.2015
  

• Організація маркетингових досліджень на підприємстві ПСП "Вікторія"

  Сутність та зміст, еволюція маркетингових досліджень, основні етапи та напрямки їх проведення, вимоги до процедур. Організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз його маркетингової діяльності та розробка заходів щодо вдосконалення.
  
  курсовая работа [292,5 K], добавлен 01.03.2014
  

• Напрямки вдосконалення управління збутовою діяльністю підприємств України

  Управління збутовою діяльністю підприємств в сучасних умовах господарювання. Дослідження ринку мінеральних вод України, тенденції його розвитку. Аналіз стану збутової діяльності заводу мінеральних вод, оцінка ефективності системи просування продукції.
  
  курсовая работа [412,7 K], добавлен 08.07.2014
  

• Визначення шляхів удосконалення зовнішньої торгівлі України

  Поняття, форми та методи здійснення зовнішньої торгівлі, визначення та оцінка її впливу на результати економічного розвитку країни. Методи регулювання зовнішньої торгівлі, аналіз її сучасного стану в Україні. Оцінка зовнішньоекономічної безпеки країни.
  
  курсовая работа [605,0 K], добавлен 19.04.2011
  

• Стратегічний аналіз та визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємства ВАТ Інтерпайп НМТЗ

  Загальні відомості про підприємство ВАТ Інтерпайп НМТЗ. Дослідження ринку трубної продукції України. Кількість випущеного товару прямими конкурентами підприємства. Вивчення його внутрішнього середовища та PEST-аналіз. Розробка концепції нової продукції.
  
  контрольная работа [307,7 K], добавлен 14.05.2011
  

• Промисловий маркетинг

  Стратегічний маркетинг на ринку засобів виробництва. Цілі, функції і засоби розповсюдження реклами на промисловому ринку. Збут засобів виробництва та задоволення потреби в них. Аналіз міжрегіональних зв’язків. Потоки товарів між областями країни.
  
  курсовая работа [2,7 M], добавлен 05.12.2010
  

• Маркетингова політика комунікацій

  Сутність маркетингової політики комунікацій. Основні елементи комплексу маркетингових комунікацій, алгоритм його планування і характеристика його основних етапів. Основні знаряддя комунікацій: звертання і поширення інформації. Суть реклами і пропаганди.
  
  реферат [94,7 K], добавлен 03.08.2009
  

• Діяльність ТОВ "Олімп" в галузі зовнішньоекономічних торгово-посередницьких операцій

  Основні організаційні характеристики ТОВ "Олімп". Організація та операції зовнішньоекономічної діяльності. Економічна діагностика діяльності підприємства. Маркетинговий аналіз стратегічного простору розвитку фірми в сегменті послуг "Дизайн інтер'єру".
  
  отчет по практике [4,3 M], добавлен 10.07.2010
  

• Аналіз товарної політики ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"

  Оцінка маркетингових досліджень вимог споживачів до фармацевтичної продукції. Аналіз стану фармацевтичного ринку України і позиції на ньому компанії "Здоров'я". Рекомендації щодо поліпшення сервісної стратегії і розвитку товарного асортименту компанії.
  
  дипломная работа [316,9 K], добавлен 05.05.2011
  

• Стратегія розвитку підприємства на ринку феросплавів

  Теоретична проблема формування маркетингової стратегії розвитку підприємств. Встановлення обсягу виробництва продукції на основі обсягу поставок. Перспективи розвитку феросплавного комплексу України. Адаптація існуючих товарів до нових ринків збуту.
  
  реферат [144,7 K], добавлен 31.08.2010
  

• Товарознавча характеристика виноградних вин України

  Дослідження ринку виноградних вин України, напрямки та тенденції його розвитку, оцінка подальших перспектив. Класифікація і формування асортименту продукції, що вивчається, технологія її виробництва. Методи визначення фальсифікації та ідентифікації вин.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 29.01.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам