Главная Коллекция "Revolution" Медицина Гігієнічне обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлової зони Українського Придунав’я

Гігієнічне обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлової зони Українського Придунав’я

Обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлових зон морського узбережжя шляхом гігієнічної оцінки, прогнозування та профілактики несприятливого впливу чинників антропогенного забруднення поверхневих джерел господарсько-питного водопостачання.

Рубрика	Медицина
Вид	диссертация
Язык	украинский
Дата добавления	26.06.2018
Размер файла	4,2 M

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Вченими зроблено висновок про те, що оцінка ризику відіграє особливу роль в оптимізації відбору пріоритетних факторів для моніторингу, визначенні джерел забруднення навколишнього середовища, виборі точок і засобів для контролю експозицій, обґрунтуванні вибору індикаторних показників для середовищ, які впливають, і популяцій, які експонуються. При цьому визначені основні поняття, загальний опис методології оцінки ризику, ідентифікація шкідливого фактора (факторів), оцінка експозицій, оцінка залежностей «доза-відповідь», характеристика ризику, зв'язок між оцінкою ризику і управління ним.

Роботою [174] почата серія публікацій про проблему використання в Україні методології оцінки ризику здоров'ю населення від несприятливих шкідливих факторів. Автори вважають, що на практиці найбільш прийнятні для використання чотири види ризиків: відносний, атрибутивний, атрибутивнопопуляційний і популяційна фракція атрибутивного ризику. Наведено аналіз недоліків при використанні математичних моделей для кількісної оцінки ризику: їх вибір впливає на розрахункову дозу, яка відповідає певному рівню ризику; дані про залежності реакції від дози можуть однаково відповідати будь-якій моделі, не даючи статистичної основи для прогнозування реакції при низьких дозах; моделі не враховують впливи декількох хімічних сполук; моделі припускають розрахунки ризику тільки для різних груп населення, а не для окремих осіб.

Автори вважають, що в основі стратегії управління екологічною безпекою України повинна лежати концепція ненульового ризику, що визнає факт неможливості досягнення абсолютної безпеки. Існуюча ж концепція нульового ризику завдала значної шкоди народному господарству, навколишньому середовищу і здоров'ю населення України. Індивідуальне сприйняття ризику здоров'ю тісно пов'язане із соціальним статусом і культурними традиціями. Принциповим моментом у теорії ризиків є поняття і кількісна оцінка фонових рівнів. Схема управління ризиком повинна включати етапи визначення проблеми, формулювання завдання, аналіз структури ризику, виділення і оцінку альтернативних контрзаходів, реалізацію заходів.

У роботі [175] відзначається, що в Україні недостатня увага приділяється проблемі оцінки різних факторів ризику здоров'ю, оскільки знання і можливості по ліквідації факторів небезпеки для здоров'я використовуються далеко не повністю. Автор вважає, що організаційними заходами щодо управління факторами ризику здоров'ю повинні бути: кількісне визначення окремих факторів; аналіз ефективності витрат; сприйняття ризиків, передача інформації; керування ризиком; політика в галузі охорони здоров'я населення. У роботі відзначається, що успішна ліквідація небезпеки для здоров'я припускає участь багатьох представників суспільства, єднання наукового і соціального прогресу, відкрите спілкування і діалог, оскільки аналіз ризиків це захід не тільки науковий, але й політичний.

Докладний огляд літератури по проблемі методології оцінки ризиків наведено в [176]. Автори з позицій провідних спеціалістів України в галузі гігієни та екології дають оцінку методології ризиків і рекомендації з її впровадження.

Запропоновані методичні підходи [177] для ідентифікації факторів ризику навколишнього середовища здоров'ю населення, які можуть бути рекомендовані для практичного використання: визнання ймовірності, що фактор ризику виникає при виявленні односпрямованої кореляції між наявністю (або ростом) ознаки і наявністю (або ростом) явища, яке вивчається; цей зв'язок повинен бути послідовним в часі, а для його виявлення необхідне проведення перспективних досліджень; повинна бути повторюваність виявленого зв'язку, а якщо ні, то треба шукати інші закономірності; ознака вважається фактором ризику доти, поки його зв'язок із захворюваністю є самостійним і незалежним; ознака вважається фактором ризику в тих випадках, коли його зв'язок із захворюваністю залишається до кінця нерозпізнаним і оцінюється як імовірність.

Запропоновано [178] виділяти чотири основні напрямки в оцінці ризику: інженерний (для розрахунків імовірних аварій); модельний (складання математичних моделей процесів, які приводять до небажаних наслідків для людини і навколишнього середовища при використанні шкідливих хімічних сполук); експертний (для імовірнісної оцінки тих або інших явищ, пов'язаних з ризиком); соціальний (розуміння населенням і окремими групами того або іншого ризику).

Слід зазначити, що в Україні тільки формується база нормативних гігієнічних документів по оцінці ризику здоров'ю населення. На сьогодні МОЗ України затверджені методичні рекомендації з оцінки ризику здоров'ю населення у зв'язку із забрудненням атмосферного повітря. В екологів ця методологія використовується значно більш успішно. Так, наприклад, за допомогою методів математичного моделювання [179] дана оцінка ризику впливу хімічних сполук на здоров'я населення у зв'язку із проблемою використання пестицидів в Україні.

За допомогою системного аналізу і моделювання в системі «пестициди - навколишнє середовище - здоров'я населення» автор [179] узагальнив дані та інформацію, отриману великою кількістю наукових і практичних установ у єдину математичну модель.

Вивчена частота захворюваності населення різними нозологічними групами і формами за допомогою математичних моделей.

Встановлено, що серед розглянутих хвороб найбільший сумарний ризик мають такі нозологічні форми як хронічні хвороби мигдалин і аденоїдів (97.44), гострі інфекції верхніх дихальних шляхів, грип (396.19), а найбільш високий ступінь впливу на захворюваність населення мають хлорорганічні пестициди, найбільш низьку - гербіциди.

Певний професійний інтерес для розв'язання проблеми впровадження в практику методології оцінки ризиків для здоров'я в Україні представляє інформація про форми впровадження цієї методології в Росії. Оцінка ризику для здоров'я людини - це кількісна і/або якісна характеристика шкідливих ефектів, здатних розвитися в результаті впливу факторів середовища проживання людину на конкретну групу людей при специфічних умовах експозиції.

Аналіз нормативних документів РФ по проблемі оцінки ризику здоров'ю свідчить, що вони регламентують наступні розділи досліджень.

Перший етап - «Ідентифікація небезпеки» включає:

а)збір і оцінку даних з метою визначення джерел забруднення й установлення найбільш повного переліку шкідливих факторів;

б)характеристику токсичності шкідливих факторів (кількісна і якісна інформація, припустимі рівні), а також встановлення характеру ефектів їх шкідливої дії.

Другий етап - «Оцінка експозиції» - включає одержання інформації про реальні дозові навантаження тих або інших груп населення.

Третій етап - «Оцінка залежності доза-ефект» - включає кількісну характеристику токсикологічної інформації і встановлення зв'язку між дозою, що впливає, забруднюючих речовини та випадками шкідливих ефектів у популяції, яка експонується.

Методологія оцінки ризику припускає два загальні постулати:

· для канцерогенних речовин передбачається, що їх шкідливі ефекти можуть виникати при будь-якій дозі, що викликає ініціювання ушкоджень генетичного матеріалу;

· для неканцерогенних речовин передбачається існування граничних рівнів, нижче яких шкідливі ефекти не виникають.

Четвертий етап - «Характеристика ризику» - включає інтеграцію даних про небезпеку аналізованих хімічних речовин, величини експозиції, параметри залежності «доза-ефект» тощо, отриманих на всіх попередніх етапах досліджень, з метою кількісної і якісної оцінки ризику, виявлення та оцінки порівняльної значимості існуючих проблем для здоров'я населення. Характеристика ризику є сполучним ланцюгом між власне оцінкою ризику для здоров'я і управлінням ризиком.

Сьогодні в Україні ведуться дослідження із проблеми перегляду величин гігієнічних нормативів - гранично допустимих концентрацій (ГДК) з позицій ризику і оцінки безпеки для здоров'я людини і факторів навколишнього середовища [195]. Автори стверджують, що критерієм шкідливості при встановленні цих нормативів найчастіше служили грубі показники, а ранні порушення стану організму без виражених органічних змін майже ігнорувалися. На думку авторів, ці підходи необхідно об'єднати і, залишивши ГДК як нормативну величину для контролю за станом навколишнього середовища, доповнити її еквівалентними показниками ризику для оцінки і прогнозу стану здоров'я людини залежно від рівня забруднення. У даній роботі обґрунтована методологія можливості використання показників ризику при обґрунтуванні ҐДК.

Автор [196] висловлює думку провідних гігієністів та екологів України щодо раціональності і необхідності впровадження в природоохоронну практику методології оцінки ризику здоров'ю населення у зв'язку із впливом факторів навколишнього середовища, і в першу чергу, хімічних факторів.

Для впровадження в Україні методології оцінки ризику здоров'ю населення необхідне прийняття відповідного Закону, а також Постанов Кабінету Міністрів і Головного державного санітарного лікаря України.

На основі законодавчої бази необхідний розвиток подальших досліджень із проблем оцінки молекулярно-генетичними методами індивідуальної чутливості людину до дії різних шкідливих факторів.

Особливу увагу слід приділити розвитку досліджень, спрямованих на вдосконалювання методів прогнозу, виміру і оцінки рівнів експозицій факторів навколишнього середовища на різні групи населення. Цими напрямками дослідження із проблем розробки методів оцінки ризиків здоров'ю населення від впливу різних фізичних факторів навколишнього середовища, удосконалення методологічної бази еколого-гігієнічного нормування і визначення пріоритетних показників якості середовища проживання людини, розробка принципів і методів встановлення регіональних рівнів мінімального або цільового ризику та відповідних їм концентрацій хімічних речовин у різних середовищах, які доцільно використовувати для встановлення регіональних гігієнічних нормативів вмісту хімічних речовин у різних об'єктах навколишнього середовища.

Важливими напрямками наукових досліджень в Україні для успішного впровадження в практику методології оцінки ризику здоров'ю є оцінка агрегованих і кумулятивних ризиків, обумовлених багатосередовищними і мікросередовищними впливами хімічних сполук, розробка регіональних параметрів експозиції для різних вікових груп (часу перебування в різних середовищах, добовій активності, показники споживання питної води, продуктів тощо), удосконалювання методик і вимог до збору, узагальненню і аналізу інформації про якість навколишнього середовища, впровадження комп'ютерних програм по аспектах моделювання процесів, обліку і контролю еколого-гігієнічної ситуації, розробка уніфікованих методик оцінки ефективності впровадження методології оцінки ризиків здоров'ю тощо.

Існуючі сьогодні методи розрахунків відносного ризику для здоров'я населення тією чи іншою мірою засновані на оцінці співвідношення між «дозою» забруднювача або діючого фактора і виникаючим у результаті «ефектом», який може проявлятися як виникненням швидких реакцій у вигляді інфекційних захворювань або гострих отруєнь (якщо дози впливу великі), так і відтерміновано, наприклад, ростом захворюваності певною нозологією, але через якийсь час - часовий лаг. Часовий лаг -- розрив у часі між двома або декількома подіями, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку, наприклад, між дією фактора і виникненням захворювання. Облік цього тимчасового лага і визначення його тривалості може бути окремим, досить складним, завданням. Це обумовлено різним часом розвитку відповідної реакції організму на певний вплив (наприклад, короткий інкубаційний період розвитку інфекційного захворювання або тривалий процес формування каменів у нирках при вживанні води певного хімічного складу).

У сучасній літературі поняття "небезпека" і "ризик" при вивченні впливу факторів навколишнього середовища на стан здоров'я населення зводяться, в основному, до розробки інтегрованих критеріїв якості навколишнього середовища. Причому під умовною небезпекою, як правило, розуміють ступінь зростання ймовірності (ризику) розвитку несприятливих ефектів і їх виразності (тобто медико-біологічної і соціальної значимості) у випадку певного перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) протягом заданого проміжку часу. Умовною ця небезпека названа тому, що її оцінка обмежена наявними насьогодні даними про шкідливі ефекти, викликані дослідженими концентраціями хімічних речовин. На відміну від показників потенційної небезпеки, розглянуте поняття відбиває прогнозований ризик і вагу впливу концентрацій, у певне число раз перевищуючих ГДК. Тому під терміном "умовний ризик" розуміється якась функція, що інтегрально відбиває ймовірність і вагу можливих біологічних відповідей на вплив забруднювача. У розрахунки за такою методикою вводяться значення, як фактичної концентрації забруднювача, так і величина перевищення ГДК. Вхідними даними для таких розрахунків служать значення концентрації забруднювачів і ГДК.

Відомі моделі оцінки ризику здоров'ю населення від хімічних сполук у питній воді наступні.

Для токсикантів (не канцерогенів) стандартна формула розрахунків «прийнятного щоденного введення» («acceptable daily intake» ADI) виглядає в такий спосіб:

ADI = NOAEL або LOAEL/UF,

де NOAEL = рівень відсутності спостережуваного негативного впливу;

LOAEL = рівень найнижчого спостережуваного негативного впливу;

UF = фактор непевності.

Директивний рівень (guideline value GV) обчислюють по формулі:

GV = ADI*BW*P/C

BW = вага тіла (60 кг для дорослих, 10 кг для дітей, 5 кг для немовлят);

P = фракція ADI у питній воді;

C = щоденне споживання питної води (2 л для дорослих, 1 л для дітей, 0,75 л для немовлят) [197].

За методикою ЕРА [198] канцерогенний ризик при вмісті хлороформу у питній воді на рівні 1 мг/л розраховується за умови щоденного споживання даної води протягом усього життя людини. На цей же строк визначений і норматив для розрахунків ризику. Середня кількість щодня споживаної усередину води приймається як 3 л, середня вага людини - 70 кг. Таким чином, щодня в цих умовах людина споживає з питною водою хлороформ у дозі (Lifetime daily average dose - ADD):

ADD = 3л х 1мг/л / 70кг= 0,043 мг/кг Величина ризику становить, при використанні лінійної моделі:

Risk = 0,031 x 0,043 = 0,00133

При використанні експонентної моделі значення аналогічне:

Risk = 1 - exp(- 0,031 x 0,043) = 0,00133

Це рівноцінно 1330 додатковим випадкам захворювань раком на мільйон людей, що постійно споживають таку воду. Найпоширеніша модель розрахунків рівнів мікробного ризику викладена в останньому виданні Керівництва ВООЗ щодо якості питної води [16], в основі якої перебуває якість необробленої води (CR) (мікроорганізмів на літр) за пріоритетними контамінантами - збудниками водно-обумовлених інфекцій: бактеріальним (Campylobacter), вірусним (Rotavirus) і паразитарним (Cryptosporidium). Розрахунки ризику діарейної інфекції в рік за наявності забруднення води на рівні 100; 10; 10 мікроорганізмів/літр відповідно показали наступне: Campylobacter - 2,5 Ч 10^-4; Cryptosporidium - 6,4 Ч 10^-4; Rotavirus - 1,6 Ч 10^-3.

На підставі даної моделі розраховані рівні мікробного ризику ряду патогенів, що передаються водою, які за даними різних авторів [22] представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Рівні мікробного ризику деяких патогенів, що передаються водою

Найменування	Рівень ризику
Aeromonas hydrophila	7,3 x 10^-9
Pseudomonas aeruginosa	9 x 10^-2(для осіб, що одержують антибіотикотерапію)
Campylobacter	2,5 Ч 10^-4
Nontuberculous mycobacteria	1,8 x 10^-5
Adenovirus	8,3 x 10^-5 - 8,3 x 10^-3
Coxsackie B virus	3,91 10^-3 - 7,4 10^-3
Rotavirus	5Ч10^-1- 2,45Ч10^-3
Cryptosporidium parvum	1Ч10^-6
Giardia intestinalis	4,8 x 10^-3 (для систем, що використовують забруднені поверхневі води); 1,3 x 10^-4 ( для підземних вод)
Naegleria fowleri	8,5 Ч 10^-8 (при плаванні або водних процедурах)

На думку автора [10] методики оцінки ризику потребують подальшого розвитку. Будь-яке обчислення ризику в значній мірі залежить від можливої оцінки шляхів зараження питної води, інфекційної дози і сприйнятливості населення. Хоча спроби оцінки ризиків від патогенів питної води в деяких випадках моделюють і дійсно приблизно прогнозують сферу дії хвороби [199], невизначеність занадто велика. Необхідні вдосконалені методики оцінки ризику, які б брали до уваги нерівномірний розподіл патогенів у питній воді [200], включали б кращі оцінки інфекційної дози і могли б більш точно передбачити інфекційність мікроорганізму в природних умовах [201, 202].

Крім того, для точних оцінок необхідне включення в моделі визначення ризику зараження взаємодій серед мікробів і між мікробами і хімічними речовинам, як це зараз робиться для окремих хімічних сполук [203].

З точки зору авторів аналітичного огляду [204], методологія оцінки ризику мікробної контамінації води повинна включати п'ять компонентів, які зручніше розглядати як етапи: 1) всебічна оцінка бази даних по проблемі, включаючи ідентифікацію методів і моделей дослідження ризику; 2) використання двох моделей для подальшої оцінки: статичної (конкретний індивідуум) і динамічної (популяція); 3) диференціація двох моделей залежно від умов, при яких моделі прогнозують подібні або суттєво різні оцінки ризику: для ідентифікації інфекційного агента досить використовувати менш складну статичну модель, тоді як соціологічні і епідеміологічні дослідження з врахуванням якості води припускають застосування другої моделі; 4) аналіз отриманих даних для розробки нових або корекції існуючих праворегулюючих документів; 5) комп'ютерна ідентифікація критеріїв з розробкою прогнозної оцінки для регулюючих і/або муніципальних органів у кожному конкретному випадку.

1.5 Аналіз та систематизація даних про санітарний стан водних об'єктів Українського Придунав'я

Субрегіон Українського Придунав'я знаходиться на Південно-західній частині Одеської області, яка розташована у Дунайсько-Дністровському межиріччі Придунав'я; включає 5 адміністративних районів - Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Ренійський а також місто обласного підпорядкування Ізмаїл. Іноді до цього субрегіону відносять ще Татарбунарський район. Загальна площа регіону становить 6,6 тис. км². Єврорегіон «Нижній Дунай» включає Одеську область (Україна), повіт Кагул (Молдова) та повіти Бреїла, Галац і Тульча (Румунія) [205].

Придунайські території, що ввійшли до єврорегіону, мають певний набір загальних проблем:

недостатній, а за окремими показниками - низький рівень соціально-економічного розвитку Придунайських регіонів у масштабі України, Молдови і Румунії;

значна строкатість та мозаїчність етнічного складу населення прикордонних територій, високі частки національних меншин з ознаками етносоціальної напруги;

низький рівень зайнятості населення, високий рівень безробіття (часто в прихованій формі);

політична та соціально-економічна напруга;

недосконала структура господарства прикордонних регіонів. Низький рівень розвитку сфери послуг і соціальної сфери в цілому. Недостатній рівень розвитку промисловості. Слабка інфраструктурно-комунікаційна облаштованість території. Низько-технологічний і незбалансований (за умовами зберігання та переробки сільськогосподарської продукції) агропромисловий сектор економіки, який є для цих районів провідним;

значна, особливо для Молдови та України, транспортна ізольованість придунайських регіонів від головних центрів і районів. Слабко розвинена транспортна та комунікаційна інфраструктура;

низький рівень міжнародного та міжрегіонального співробітництва регіонів Нижнього Дунаю. Запізніле і вкрай недостатнє входження країн - учасниць проекту в європейські та світові ринки;

напружена соціально-екологічна ситуація, зумовлена низькою якістю питної води та відсутністю регіональної активної та скоординованої на міжнародному і міжрегіональному рівнях природоохоронної та соціально-екологічної політики. Високий рівень захворювання населення, замори риби в придунайських озерах і водосховищах, загрозлива епідеміологічна ситуація [125].

Складна екологічна ситуація є однією із основних проблем, що стримують економічний розвиток Українського Придунав'я [206]

У Плані дій Європейської стратегії розвитку Дунайського регіону [207], який передбачає, у тому числі виконання Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2011-2015 рр. (Постанова КМУ від 1 грудня 2010 р. за № 1088) ідентифікована найбільш нагальна потреба нестачі чистої питної води, що спричиняє проблеми зі здоров'ям, промислове, сільськогосподарське та побутове забруднення навколишнього середовища, які згубно впливають на транскордонні водотоки.

Серед рекомендацій в Національній Стратегії щодо імплементації Стратегії ЄС стосовно Дунайського регіону значиться наступне: «З метою поліпшення якісного централізованого водопостачання і водовідведення в Українському Придунав'ї розглянути можливість використання нових джерел водопостачання (підруслових вод Дунаю), що вимагає окремого розділу в Програмі комплексного розвитку Українського Придунав'я» [208].

У Стратегічному плані підвищення конкурентоспроможності та економічного розвитку Придунайського економічного субрегіону на 2012-2022 [209] передбачено розробку проектів забезпечення якісною питною водою.

На думку авторів роботи [210], актуальною проблемою соціально-економічного розвитку регіону, яка пронизує всі види господарської діяльності населення і багато в чому визначає соціальну життєдіяльність, є водне господарство. З одного боку, УП має величезні запаси дорогоцінної для степового краю прісної води, з другого -- якість води незадовільна і невпинно погіршується. В багатьох селах Болградського та Кілійського районів гостро відчувається дефіцит води. Якість води в Дунаї, під впливом бруду переважно з інших країн Європи, потребує відповідної регламентації, моніторингу та контролю на рівні міжнародного співробітництва. За цією причини якість води зазнає суттєвого зниження, що негативно впливає на водокористування в Українському Придунав'ї, на існування цінної флори і фауни в Дунайському біосферному заповіднику. Але ніякої компенсації за ушкодження Україна не отримує.

Головним напрямком подолання всіх проблем, пов'язаних з використанням водних ресурсів регіону, повинен стати інтегрований водний менеджмент, який введений у країнах ЄС відомою Директивою (1994 р.). Йдеться про комплексне і міжвідомче (а краще -- надвідомче) регулювання водних ресурсів на засадах їх постійного і цілісного моніторингу та кадастрової оцінки, з урахуванням також "еффекту наприкінці труби".

Особливий інтерес представляють придунайські озера -- Кагул, Кугурлуй, Ялпуг, Катлабуг, Китай, які є затопленими річковими долинами -- лиманами, і містять значні запаси прісної води та біоресурсів. Починаючи з 1950-х років, гідрологічний зв'язок озер-лиманів з Дунаєм був порушений внаслідок будівництва дамб, що захищають населення від паводкових повеней. На поточний час заповнення озер водою та її скиди здійснюються за допомогою системи шлюзів і каналів, а озера практично стали водосховищами. Озера та інші водні об'єкти регіону не мають захисних водоохоронних смуг і потерпають від зростаючого антропогенно-техногенного тиску.

Останніми спостереженнями (проект ТАСІS, 2001-2002 рр.) встановлено помітне зменшення обсягів озерної води (оз. Кугурлуй -- близько 40 %) та підвищений вміст солей в озерах, що робить непридатними їх води і для пиття, і для ірігації. Відтак, необхідно радикально міняти режими водообміну озер з Дунаєм, щоби призупинити подальше погіршення якості озерних вод та сприяти екологічному оздоровленню навколишнього середовища.

Ренійський та Ізмаїльський райони Одеської області користуються переважно підземним водопостачанням, а Кілійський і Болградський використовують поверхневі води та колодязі. Найгостріша ситуація з водопостачанням склалася у Кілії та Вилковому, які користуються виключно дунайською водою, а також у Болграді, що живиться водою з оз. Ялпуг. Якість питної води у зазначених містах не відповідає санітарним нормам.

Протягом 1990-х років спостерігалося значне (більше, аніж чотирикратне) скорочення водоспоживання в регіоні, яке пов'язане із кризовим станом зрошуваного землеробства та всього господарства в цілому. Найбільші обсяги промислових і побутових стоків дають Ізмаїл, Вилкове, Рені, більшу (понад 90 %) частину яких скидають неочищеними.

Дунайське узмор'я - один із самих забруднених районів акваторії Чорного моря. Зі стоком Дунаю привноситься 83 млн. тонн суспензії, збагаченої шкідливими інгредієнтами. У зоні геохімічного бар'єру осаджуються важкі метали, мікроелементи і полютанти. Відзначається значна лужність вод Дунаю, дефіцит кисню і утворення зон гіпоксії, значне перевищення вмісту фосфатів, особливо в осадах на 2 порядку, нітратів до - 20 раз, нафтопродуктів у кілька раз (крім зимового періоду), органо-мінеральних і інших забруднень, що може привести до деградації екосистем [211].

Дисертація [212] присвячена оцінці ролі стоку р. Дунай в евтрофуванні північно-західної частини Чорного моря. На основі багаторічних даних (1948-2000 рр.) досліджень в гірловій області Дунаю встановлені етапи евтрофування вод Дунаю. Показано, що на сучасному етапі в стоці біогенних речовин Дунаю співвідношення головних біогенних елементів - азоту та фосфору, встановлені для збалансованих водних екосистем, дуже порушені зростанням органічних сполук азоту антропогенного походження.

У роботі [213] надано оцінку значущості деяких факторів в формуванні екологічних умов в пригирлових зонах північно-західної частини Чорного моря. Виконана порівняльна оцінка ступеню антропогенного забруднення морського середовища районів, що розглядаються. У роботі розглянуті екологічні особливості гирлових дільниць рік та прилеглих територій пригирлового узмор'я.

Для стоку Дунаю є характерним інтенсивне фекальне забруднення. Це підтверджують результати досліджень мікробіологічного (фекального - Escherichia coli та Enterococcus spp.) забруднення Дунаю у 31 точці відбору (22 точки безпосередньо на Дунаї, 9 - у притоках) у Німеччині, Австрії, Угорщині, Сербії, Румунії. Стан забруднення класифіковано як критичний, сильно або надмірно забруднений. Найбільш високі рівні забруднення знайдені у Дунаї між Будапештом і Белградом [214].

Розподіл чисельності сапрофітних і кишкових бактерій у водній товщі і донних відкладаннях придунайського узмор'я відрізняється широкою просторовою варіабельністю, обумовленою динамічністю природних і антропогенних факторів. В усі періоди спостережень на узмор'ї в гирлі Швидке виділялися локальні ділянки з високим рівнем органічного і бактеріального забруднення водної товщі і донних відкладань. Підвищений вміст сапрофітних і кишкових бактерій найбільш часто фіксувався в безпосередній близькості від устя гирла, що визначається впливом річкового стоку [215].

Одним із типових прикладів напруженого еколого-гігієнічного стану водойм цього регіону є проблеми лиману Сасик, який іноді теж відносять до Придунайських озер. У роботі [216] констатується шкода лікувальним грязям Сасика за рахунок внесення значної кількості небезпечних речовин та сполук з водами каналу Дунай-Сасик; погіршення рекреаційно-оздоровчого потенціалу регіону, забруднення водного середовища тощо.

Найбільш гострою серед демографічних проблем у районі Сасика є проблема дитячої смертності, у тому числі дітей у віці до 1 року, як вважають окремі дослідники, і це є предметом подальших досліджень. Якщо в 1990 коефіцієнт дитячої смертності становив 16 дітей на 1000 народжених, то в 2005 він досяг показника 26 осіб. В 2007 році він становив 25 осіб на 1000 народжених, в 2008 -- 22,5 особи, що на сьогоднішній день перевищує даний показник по Одеській області в цілому більш ніж удвічі [217].

Масове розмноження синьо-зелених водоростей створило безпрецедентно небезпечну санітарно-епідеміологічну ситуацію, що обумовлено продукуванням небезпечних токсинів (ціанотоксинів) та створенням оптимальних умови для розвитку бактеріофлори [218].

При великій кількості фітопланктону на ділянках, де концентруються нагонні маси синьо-зелених водоростей, слід очікувати максимального розвитку бактерій, у тому числі і бактерій групи кишкової палички. У такому випадку цілком імовірна поява в скупченнях синьо-зелених водоростей патогенних бактерій і, насамперед, легіонелл. Ці патогенні мікроорганізми активно розмножуються в такому середовищі. Не виключене і формування стійкого вогнища холери. Для цього є всі позитивні передумови виникнення, прояву і укорінення, оскільки майже щорічно в Румунії з Дунаю виділяють збудників холери або реєструються локальні спалахи цього захворювання. У Кілійськой зоні відпочинку, у прибережній зоні курорту “Приморське”, що межує із озером Сасик, позначається несприятливий вплив відпрацьованих іригаційних вод зрошувальних систем і, насамперед, вод, що скидаються з озера Сасик у море через Катранку-Джаншейскі озера. Зона прибережної морської рекреації тут характеризується підвищеними рівнями органічного і бактеріального забруднення, періодично в морській воді виявляються умовно-патогенні мікроорганізми і НАГ- вібріони 1 гр. Хейберга.

За даними санепідемстанції Татарбунарського району вода водоймища не відповідає нормативним вимогам за показниками загальної мінералізації (в 1,5-4,5 рази вище норми), вмісту хлоридів (в 1,5- 2,0 рази), колі-індексу (в 230 - 2400 рази); відрізняється високою токсичністю внаслідок масового розмноження синьо-зелених водоростей і накопичення важких металів: свинцю -- до 6,2 мкг/л, алюмінію -- до 44,7 мкг/л, кадмію -- до 6,6 мкг/л, нікелю -- до 11,0 мкг/л, цинку -- до 34,8 мкг/л. Накопичення важких металів у донних відкладаннях досягає по марганцю до 1400 мг/кг, свинцю - до 130 мг/кг, титану -- до 2000 мг/кг, нікелю -- до 210 мг/кг, міді -- до 150 мг/кг, цинку -- до 260 мг/кг. Найбільший вміст важких металів виявлено в місці входу каналу Дунай-Сасик у водоймище, що свідчить про високе забруднення дунайської води.

Проведений відділом моніторингу осередкованих екосистем Одеської протичумної станції МОЗ України ретроспективний аналіз (за сорокалітній період) звітних матеріалів медичних і ветеринарних установ, розташованих у зоні будівництва 2-й черги ДДЗС, дозволив встановити, що з ареалу природно- осередкованих зоонозних інфекцій найбільш важливе епідеміологічне значення мали два особливо небезпечні захворювання -- туляремія і лептоспіроз [218].

Надзвичайно важливим компонентом водокористування придунайського регіону виступає подача води на загальне використання. При оцінці ефективності реалізації «Комплексної програми розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь на період до 2020 року» встановлено, що подача води у маловодні регіони складає 20 % від потреб.

Основні загрози екологічній безпеці регіону пов'язані з незадовільним екологічним станом басейнів Дунаю і малих річок, які є основними джерелами водопостачання; низькою забезпеченістю населення сільських районів якісною питною водою; скидами забруднюючих речовин в транскордонні водотоки з території Республіки Молдова, Румунії; незадовільним станом каналізаційних очисних споруд; деградацією приморських рекреаційних зон, прогресуючим підтопленням територій, забрудненням гідросфери скидами стічних вод промислових підприємств і комунально-побутовими стічними водами [219].

За даними [220], значною мірою саме екологічні проблеми є чинником демографічної кризи в регіоні Українського Придунав'я. Смертність місцевого населення перевищила народжуваність у 2 рази, а природна втрата населення становить 8 % у середньому. Смертність дітей до 1 року була в 3,5 рази вище, ніж у середньому по всій Україні за останні роки.

Показник смертності дітей у віці до 1 року в Придунав'ї, крім Кілійського району та м. Ізмаїл, перевищує середньообласний рівень. Серед причин смертності дітей до 1 року на третьому місці - паразитарні хвороби, які обумовлені незадовільним станом питної води.

Аналіз стану скидання забруднених вод у об'єкти Нижньодунайського регіону свідчить про найбільшу кількість відповідних скидів на території Кілійського району, яка складає 30% від загального обсягу по Одеській області.

Низька якість питної води, відсутність очисних споруд у більшості населених пунктів регіону, а також низький рівень санітарної культури населення ведуть до підвищення захворюваності холерою і іншими гострими інфекційними шлунково-кишковими захворюваннями, а також вірусним гепатитом (вище, ніж в середньому по Одеській області) [220].

Основними цілями керування природокористуванням в Нижньодунайскому регіоні України є запобігання його деградації шляхом зниження антропогенного навантаження та розвиток сприятливих, з екологічних позицій, видів господарської діяльності [221].

Надзвичайно актуальним питанням для Українського Придунав'я є водопостачання та водовідведення. Це комплекс проблем екологічного, соціального, епідеміологічного та економічного характеру. Даний регіон знаходиться в зоні підвищеного санітарного та екологічного ризиків. В Придунав'ї регулярно виникають осередки інфекційних захворювань, тому що більшість з них розповсюджуються водним шляхом, а відсутність якісних водоочисних споруд може призвести до масових захворювань не тільки на території регіону, а й за його межами.

На даний час джерела водопостачання у Нижньому Дунаї знаходяться в незадовільному стані, та за цілою низкою показників мікробіологічного, біогенного, хімічного забруднення, а також за рівнем мінералізації перевищують нормативні вимоги, що робить їх непридатними (без глибокого очищення) для водопостачання практично всім групам водокористувачів: питного водопостачання, зрошування, рибного господарства, рекреації. Мешканці більшості населених пунктів у Татарбунарському та Кілійському районах споживають привізну воду [222].

Забезпеченість свіжою водою не відповідає нормам. Використання свіжої води в 2013 р. суттєво скоротилося у порівнянні із 1995 р. Найбільшим дане скорочення має місце в Болградському районі - 74,3 %. Ситуація зі скиданням забруднених зворотних вод в Придунав'ї є відносно задовільною, проте в Кілійському районі даний показник є найнесприятливішим - 24,8 млн. мі, що складає третину усього обсягу скидання забруднених вод в Одеській області і забезпечує Кілійському району друге місце (після м. Одеси) в області за даним показником.

Згідно з еколого-санітарною класифікацією поверхневих вод, акваторію Придунайського субрегіону в листопаді 2012 р. можна оцінити як чисту (9,5 %), задовільно чисту (57 %), забруднену (24 %) та дуже забруднену (9,5 % досліджених станцій). В пригирлових ділянках кількість бактерій на порядок вища в порівнянні з відкритою акваторією, особливо в зоні гирла Бистрого. Бактеріальне забруднення водної товщі узмор'я Дунаю все ще залишається актуальною проблемою, безпосередньо пов'язаною з впливом річкового стоку та антропогенним навантаженням [223].

Значною мірою саме екологічні проблеми стали чинником демографічної кризи в регіоні. Так, у всіх районах Українського Придунав'я смертність перевищує народжуваність, окрім Ізмаїльського району. Високим є показник природного скорочення населення в Кілійському районі - (-2,5) на 1000 наявного населення. Показники смертності в Придунайському регіоні є гіршими, ніж в цілому по Одеській області.

Серед причин смертності в Українському Придунав'ї найпоширенішими є хвороби системи кровообігу, новоутворення, хвороби органів травлення. Отже, несприятлива ситуація в Українському Придунав'ї в сфері водозабезпечення та водовідведення обумовила негативні тенденції соціально-демографічного становища. В субрегіоні високий ступінь захворюваності та смертності від екозалежних хвороб, зокрема новоутворень. Дане становище є загрозливим і без прийняття відповідних заходів призведе до ще більшого природного скорочення населення.

Крім того, Українське Придунав'я знаходиться в зоні ризику транскордонного забруднення водних артерій. Тому, підвищену увагу необхідно приділити виконанню Протоколу Євросоюзу по транскордонному переносу водно-обумовлених інфекцій [224].

Дослідження Українського Придунав'я показало, що характерною його ознакою є природне скорочення чисельності населення, яке спостерігалося майже в усіх районах. У 2012 році у всіх районах придунайського регіону окрім Ізмаїльського смертність перевищувала народжуваність. Серед головних причин смертності населення провідні місця займають хвороби системи кровообігу - 63,9% та злоякісні новоутворення - 13,2%. Показник смертності дітей у віці до 1 року у Придунав'ї, крім Кілійського району та м. Ізмаїл, перевищує аналогічні показники в цілому по Україні та Одеський області. Та найбільш вразливі показники спостерігалися у 1995 та 2000 рр. у Ізмаїльському та Ренійському районах у 2005 р.

Коефіцієнти смертності населення (на 100 тис. наявного населення) від новоутворень в Придунайському регіоні у 2012 році декілька вищий, ніж по Одеській області (198,4) та Україні в цілому (203,7), у Болградському районі (219,9) та значно вищий у Татарбунарському регіоні (224,9). У м. Ізмаїл цей коефіцієнт перевищує аналогічний у м. Одеса. Коефіцієнт смертності населення від новоутворень у м. Ізмаїл найвищий серед міст області і постійно перевищував аналогічні показники у м. Одеса з 2005 по 2013 рр. у 1,5 рази з найбільшими значеннями у 2011 р. Суттєво зменшився цій показник у Кілійському районі - з 229,1 у 2005 році до 80,5 у 2012 році [225].

Висновки до розділу 1

1. Глобальний характер забруднення води різного виду користування (питної, рекреаційної, поверхневих водойм, стічної) біологічними та хімічними контамінантами свідчить про гостру необхідність відповідних досліджень в Україні, зокрема у депресивних регіонах які найбільше потерпають від еколого-гігієнічних проблем.

2. Біологічна контамінація води є пріоритетним фактором ризику для здоров'я населення потребує комплексного дослідження рівнів забруднення води небезпечною мікробіотою, у тому числі умовно-патогенними та патогенними бактеріями, кишковими вірусами, патогенними найпростішими, ціанобактеріями. Слід зазначити обмеженість досліджень ціанобактерій в Україні, що стосується як їх поширеності в поверхневих водоймах, так і впливу цих продуцентів ціанотоксинів на стан теплокровних.

3. Слід визнати значимість ППД і СОЗ як значимих хімічних забруднювачів води, що потребує визначення їх вмісту після обробки хлором та діоксидом хлору води поверхневих водойм (ППД) та вихідній воді (СОЗ).

4. Водно-обумовлена захворюваність з кожним роком стає все більш актуальною проблемою, що обумовлено зростаючою резистентністю мікроорганізмів до дезинфектантів (хлору) та невизначеністю води як фактору ризику для здоров'я населення в Україні у контексті інфекційних та неінфекційних захворювань. Це стосується зокрема регіону Українського Придунав'я, оскільки у фрагментарних роботах відсутні динаміка захворюваності за роками та її зв'язок із водним фактором. Тому проведення таких аналітичних досліджень слід визнати вкрай необхідним.

5. В вітчизняній літературі відсутні дослідження впливу ціанобактерій на організм теплокровних, що потребує проведення відповідних експериментів щодо структурно-функціональних змін в організмі здорових лабораторних тварин, які вживали в якості питної воду, інтенсивно забруднену ціанобактеріями. Отримані результати доцільно інтерпретувати з точки зору додаткових даних щодо генотоксичності та мутагенної активності на бактеріальній тест-системі, а також біотестування на гостру та хронічну токсичність на коротко-циклічних гідробіонтах.

6. Незважаючи на постійне загострення проблеми якості води, в Україні концепцією ризику в оцінці впливу факторів довкілля в цілому, і води, зокрема, практично не користуються. Тому постає закономірна задача розробки інтегрального алгоритму і моделі впливу біологічної та хімічної контамінації води поверхневих водойм на здоров'я населення, які слід розглядати як теоретичне підгрунтя для рекомендованої системи заходів щодо мінімізації небезпечного впливу води на людину.

7. Українське Придунав'я, як складова Єврорегіону «Нижній Дунай», є одним із найбільш депресивних регіонів України та водночас, чи не найменш дослідженим, у тому числі стосовно стану поверхневих водойм, як проблеми, та її гігієнічних та медико-екологічних аспектів.

Аналіз даних літератури висвітлено у наступних роботах:

1. Ковальчук Л.Й. Стратегія і тактика санітарно-гігієнічних та медико-екологічних досліджень Українського Придунав'я / Л.Й. Ковальчук, М.М. Надворний // Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров'я; патологія. - 2013. - № 4 (34). - С. 32-36.

2. Ковальчук Л.Й. Сучасний еколого-гігієнічний стан водних об'єктів Українського Придунав'я / Л.Й. Ковальчук, А.В. Мокієнко // Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров'я; патологія. - 2014. - № 3 (37). - С. 171-183.

3. Мокієнко А.В. Обгрунтування досліджень впливу водного фактора на здоров'я населення (Огляд літератури) / Л.Й. Ковальчук, А.В. Мокієнко // Гігієна населених місць. - 2014. - № 64. - С. 67-76.

4. Ковальчук Л.И. Гигиеническая оценка водных объектов Украинского Придунавья / Л.И. Ковальчук, А.В. Мокиенко // 21 век: фундаментальная наука и технологии: 4-я междунар. науч.-практ. конф., 16-17 июня 2014 г. North Charleston, USA: матер. - North Charleston, 2014. - Т. 2. - С. 52-54.

5. Ковальчук Л.Й. Еколого-гігієнічні проблеми гирлової зони Українського Придунав'я / Л.Й. Ковальчук, М.М. Надворний // Вісник морської медицини. - 2013. - № 3 (60). - С. 9-12.

6. Ковальчук Л.И., Мокиенко А.В. К вопросу о необходимости гигиенического и медико-экологического мониторинга водных объектов Украинского Придунавья // Зб. тез. доп. наук.-практ. конф. «Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України», десяті Марзєєвські читання. - 10 жовтня 2014 р. м. Київ. - С. 37 - 39.

7. Мокієнко А.В., Ковальчук Л.Й. Аналіз ризиків впливу води на здоров'я населення // Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування. Матеріали Першого науково-практичного семінару (10-14 листопада 2014 р., м. Трускавець). Державна комісія України по запасах корисних копалин (ДКЗ). - К.: ДКЗ, 2014. - С. 310 - 317.

8. Ковальчук Л.Й., Мокієнко А. В Гігієнічне та медико-екологічне обгрунтування впливу води, як фактора ризику, на здоров'я населення (на прикладі Українського Придунав'я) // Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування. Матеріали Першого науково-практичного семінару (10-14 листопада 2014 р., м. Трускавець). Державна комісія України по запасах корисних копалин (ДКЗ). - К.: ДКЗ, 2014. - С. 324 - 326.

9. Ковальчук Л.И. Международная кооперация в обеспечении экологической безопасности водопользования в бассейне реки Дунай / Л. И. Ковальчук, В. А. Коробчанский // Вестник ЮКГФА. - 2015. - № 4 (73). - С. 169-173.

Розділ 2. Об'єкти, об'єм та методи дослідження

2.1 Робоча гіпотеза та програма дослідження

Система поверхневих джерел господарсько-питного водопостачання Придунав'я є типовою гирловою зоною морського узбережжя України, що на підставі визначення характеру та розповсюдженості чинників екологічного, епідеміологічного, токсикологічного, мутагенного, тератогенного та генетичного ризику дозволяє встановити загальні закономірності та певні місцеві особливості антропогенного забруднення води хімічними та біологічними контамінаціями, розробити модель оцінки, прогнозування та мінімізації несприятливого впливу чинників ризику на здоров'я населення.

Основні методи досліджень представлені на рис. 2.1

Рис. 2.1 Основні методи досліджень

2.1.1 Аналітичні дослідження з оцінки якості води водойм господарсько-питного водопостачання

В якості матеріалів використана звітна документація Одеської державної санітарно-епідеміологічної служби за 2009-2013 рр. та результати досліджень якості води поверхневих водойм, які проведені у санітарно-хімічних та санітарно-мікробіологічних лабораторіях районих санітарно-епідеміологічних станцій м. Ізмаїл, Ізмаїльського, Кілійського, Ренійського, Болградського та Татарбунарського районів Одеської області впродовж 2009-2013 рр.

Якість води поверхневих водойм оцінювали за наступними показниками: фізико-хімічними - кольоровість, каламутність, прозорість, запах, рН, лужність, загальна твердість, кальцій, магній, натрій і калій, бікарбонати, сульфати, хлориди, сухий залишок, перманганатна окисність (ПО); санітарно-хімічними - аміак, нітрити, нітрати, залізо, фториди, мідь, цинк, марганець, хром, свинець, нікель, кадмій, нафтопродукти; санітарно-мікробіологічними - загальне мікробне число (ЗМЧ), індекс бактерій групи кишкових паличок (БГКП).

Паралельно аналізували результати оцінки якості води поверхневих водойм за звітами (2012-2014 рр.) лабораторії Дунайського басейнового управління водних ресурсів (ЛДБУВР), яка здійснює моніторинг стану поверхневих вод.

Джерелом аналітичних досліджень також служили матеріали санітарно-вірусологічного моніторингу водних об'єктів Українського Придунав'я, який виконувався Центральною імуно-вірусологічною лабораторією ДУ «Одеський обласний лабораторний центр держсанепідслужми України» впродовж 1996-2003 рр. Об'єм досліджень за ці роки дещо вирізнявся: у 1996-1999 рр. визначали АВ, РВ, ВГА, ЕВ; із 2000 по 2003 рр. додатково РеВ. Загалом за 1996-2003 рр. проаналізовано результати досліджень водопровідної води (409 проб) на АВ, РВ, ВГА, ЕВ; 85 на РеВ; води поверхневих водойм - 365 та 58 відповідно, стічної води - 84 та 10 відповідно. У кожному випадку розраховували %% ПЛР-позитивності у загальному числі проб за досліджений період. Слід зазначити досить високий відсоток числа невизначень (15-30 % проб) за окремими вірусами у зв'язку із відсутністю відповідних тест-систем.

2.1.2 Методи дослідження якості води поверхневих водойм

Зразки води поверхневих водойм Українського Придунав'я відбирали 23, 24 липня 2014 р.

Місця відбору зразків води показані на карті (рис. 2.2) та табл. 2.1.

Рис. 2.2 Місця відбору зразків води поверхневих водойм Українського Придунав'я

Таблиця 2.1 Місця відбору зразків води поверхневих водойм Українського Придунав'я

№ тв	Найменування водного об'єкта	Найменування та місце розташування пунктів спостережень (створів)
1	р. Дунай	163 км від гирла ріки, м. Рені, кордон з Румунією
2	р. Дунай	94 км від гирла, м. Ізмаїл, питний водозабір
3	р. Дунай	48 км від гирла, м. Кілія, питний водозабір
4	р. Дунай	20 км від гирла, м. Вилкове, питний водозабір
5	оз. Кагул	ГНС Нагірне; відстань від с. Нагірне Ренійського району - 3 км
6	оз. Ялпуг	Болградський питний водозабір, с. Оксамитне Болградського району
7	оз. Ялпуг	с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району
8	оз. Катлабух	НС-2 Суворовської ЗС, Ізмаїльський район
9	оз. Катлабух	ГНС Кірова
10	оз. Китай	Червоноярська ГНС; відстань від с. Червоний Яр Кілійського району - 3 км
11	оз. Китай	Василівська ГНС
12	р. Ялпуг	впадає в оз. Ялпуг-Кугурлуй; 5,4 км від гирла; с. Табаки Болградського району, кордон з Молдовою
13	р. Карасулак	впадає в оз. Ялпуг-Кугурлуй; 3,3 км від гирла по руслу ріки; с. Криничне Болградського району
14	р. Єніка	впадає в оз. Катлабух; 0,1 км від гирла по руслу ріки, с. Першотравневе Ізмаїльського району
15	Зрошувальний канал р. Дунай- оз. Сасик	1,2 км від ріки по руслу каналу, а/д міст

Фізико-хімічні та санітарно-хімічні методи дослідження води

Комплекс досліджень води включав фізико-хімічні дослідження основного макроскладу (гідрокарбонат, карбонат-іони, хлориди, сульфати, кальцій, магній, натрій + калій), санітарно-хімічних показників (нітрат-, нітрит-іони, іони амонію, феноли, хлорорганічні пестициди, нафтопродукти), вмісту загального органічного вуглецю, важких металів (Cd, Pb, Mn, Cr, Zn, Cu, V).

Визначення фізико-хімічних та санітарно-хімічних показників виконували у відповідності із затвердженими методиками [226].

Титруванням визначали концентрацію іонів кальцію, магнію (комплексонометричне титрування), хлорид-іонів (осаджувальне титрування), гідрокарбонатних і карбонатних іонів. Водневий показник (рН) визначали за допомогою лабораторного рН-метру -- мілівольтметру рН-121. Вміст сульфат-іонів визначали гравіметричним методом. Колориметричні методи застосовувались при аналізі води щодо вмісту в ній нітрат-іонів і нітрит-іонів, іонів амонію [227, 228]. Важкі метали (Cd, Pb, Mn, Cr, Zn, Cu, V) визначали на атомно-абсорбційному спектрофотометрі «Сатурн 4 ЭАВ». Флуориметричний метод використовували при аналізі води щодо вмісту в ній фенолів, нафтопродуктів на аналізаторі рідини „Флюорат-02-2М” [229, 230].Вміст валового (загального) органічного вуглецю (С_вал.)визначали на аналізаторі загального органічного вуглецю ТОС-V CSN [231]. Пестициди - методом газової хроматографії після екстрагування (рідина-рідина) на хроматографі «Кристал-2000» з електроно-захватним детектором (ЕЗД) [226].

Дослідження виконували у трьох повторах.

Статистичну обробку проводили шляхом розрахунку співвідношення мінімального, максимального та середнього значення фізико-хімічних та санітарно-хімічних показників.

Методи дослідження вмісту стійких органічних забруднювачів у воді поверхневих водойм

Аналіз проб води на вміст стійких органічних забруднювачів (СОЗ), а саме ХОП (хлорорганічних пестицидів) (б-ГХЦГ, ГХБ, Я-ГХЦГ, г-ГХЦГ (ліндан), гептахлор, алдрин, ДДТ та його метаболіти), поліхлорованих біфенілів (ПХБ) та поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ) виконано згідно методик Українського наукового центру екології моря (м. Одеса) на основі міжнародних стандартів [232, 233]. Методика полягала у наступному. Пробу води об'ємом 1 дм³ екстрагували методом твердофазної екстракції на мембранних дисках ENVI-C18. Цільові сполуки елюювали сумішшю розчинників (гексан, дихлорметан). Елюат очищали і фракціонували метод колоночної хроматографії на колонці із флоризилом, для елюювання цільових фракцій використовували суміші розчинників (гексан, дихлорметан). Упарені на роторному випарникові фракції аналізували методами газової хромато-мас-спектрометрії і газової хроматографії з мікро-електронно-захватним детектором. Застосовували розчинники (гексан, дихлорметан, метанол, етилацетат, ізооктан) виробництва фірми Merck (кваліфікація “for residue analysis”).

Для градуювання приладу на вміст СОЗ ( 9 ХОП, 16 конгінерів ПХБ, 16 пріоритетних ПАВ) використовували стандартну суміш виробництва фірми Supelco з концентрацією кожного компонента 10 - 2000 мкг/см³. У випадку визначення ПАВ в якості внутрішнього стандарту використовували дейтерований пірен (pyrene-d10) виробництва Cambridge Isotope Laboratories (Andover, MA, USA).

...

Страница:

диссертация "Гігієнічне обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлової зони Українського Придунав’я" скачать

Подобные документы

Наукове обґрунтування оптимізації системи профілактики інвалідизуючих захворювань у військовослужбовців служби безпеки України
Вивчення структури первинної інвалідності ВС СБУ та визначення факторів, що впливають на її формування, оцінка видів і ступеня обмеження життєдіяльності. Наукове обґрунтування оптимізації системи профілактики інвалідності і ВС СБУ, її ефективність.

автореферат [29,1 K], добавлен 04.04.2009
Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
Особливості та закономірності формування стану здоров’я жінок під впливом екзо- та ендогенних чинників ризику виникнення патологічних станів і хвороб, що супроводжують різні періоди менопаузи. Системи управління здоров’ям жінок у пери- та постменопаузі.

автореферат [90,7 K], добавлен 24.03.2009
Обґрунтування та розробка системи організації профілактичної діяльності закладів загальної практики сімейної медицини
Профілактична медицина як напрямок збереження та зміцнення здоров’я населення. Впровадження первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини. Аналіз наукової інформації різних країн з питань медичної профілактики.

автореферат [94,0 K], добавлен 04.04.2009
Первинна медико-санітарна допомога
Законодавство України про охорону здоров`я в частині організації та надання первинної медико-санітарної допомоги. Структура системи охорони здоров`я – види медико-санітарної допомоги. Проект впровадження удосконалення ПМСД в Онуфріївському районі.

дипломная работа [981,4 K], добавлен 11.06.2012
Порушення обміну оксиду азоту при вазотоксичній дії свинцю та пошук нових засобів біологічної профілактики інтоксикаційПорушення обміну оксиду азоту при вазотоксичній дії свинцю та пошук нових засобів біологічної профілактики інтоксикацій
Вміст свинцю в крові, аорті, печінці, серці та нирках щурів після введення ацетату свинцю. Зміни показників обміну оксиду азоту в організмі дослідних тварин. Вплив свинцю на скоротливу функцію судинної стінки на препаратах ізольованого сегменту аорти.

автореферат [49,0 K], добавлен 10.04.2009
Гігієничне обґрунтування хімічної безпеки харчування населення в умовах індустріального регіону
Погіршення здоров’я населення. Забруднення продовольчої сировини та харчових продуктів індустріального і аграрного регіонів токсичними елементами. Заходи, які дозволять зменшити ризик потрапляння ксенобіотиків з продуктами харчування до організму.

автореферат [58,4 K], добавлен 09.03.2009
Методи візуалізації в медицині. Ендоскопія
Огляд біологічної складової біотехнічної системи. Види медичної ендоскопії - оглядова, біопсійна і операційна. Опис кабінету ендоскопії. Опис ендоскопу та обробка біозображень. Принцип побудови оптичної, спостерігаючої та освітлювальної системи ендоскопа.

курсовая работа [788,8 K], добавлен 09.01.2017
Багатофакторна система реабілітації, прогнозування інвалідності і комплексної профілактики інфаркту міокарду
Медико-соціальні фактори ризику гострого інфаркту міокарда. Ефективність чинних технологій медичної допомоги в післяінфарктному періоді і змін психофізіологічного статусу хворого у залежності від тяжкості перебігу захворювання, прогнозування інвалідності.

автореферат [279,5 K], добавлен 07.03.2009
Науково-методичне обґрунтування організації медико-соціального забезпечення ліквідації великомасштабної радіаційної аварії (на прикладі чорнобильської катастрофи)
Радіобіологічний наслідок щодо потерпілих від аварії на ЧАЕС. Індукований патоморфоз захворювань, його клініко-морфологічні відповідності стосовно найпоширеніших недуг. Медико-соціальні заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

автореферат [72,0 K], добавлен 04.04.2009
СНІД як медико-соціальна проблема
Історичні відомості та теорії походження СНІДу. Роль імунної системи для здоров'я людини, поняття вірусу імунодефіциту, нові його варіанти. Етіологія та патогенез СНІДу. Характеристика шляхів зараження, профілактики зараження та підтримки ВІЛ–інфікованих.

курсовая работа [56,9 K], добавлен 18.12.2010
Медико-генетическое консультирование беременных
Показания для направления семьи в медико-генетическую консультацию. Дородовая диагностика наследственных заболеваний. Изучение этапов составления медико-генетического прогноза. Оценка тяжести медицинских и социальных последствий предполагаемой аномалии.

презентация [6,5 M], добавлен 03.03.2014
Клініко-морфологічна характеристика серцево-судинної системи та медико-соціальна реабілітація хворих на цукровий діабет 2 типу
Медико-соціальне значення, традиційні принципи терапії цукрового діабету, рання діагностика, первинна та вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень. Комплексна оцінка клініко-біохімічних та інструментальних методів досліджень хворих на діабет.

автореферат [65,6 K], добавлен 05.02.2009
Оптимізація умов праці диспетчерів залізничного транспорту на основі гігієнічної оцінки за новою технологією управління процесом перевезень
Вплив змін у умовах виробничого середовища та трудового процесу на захворюваність диспетчерів ЄЦК і на станційних дільницях при порівняльному аналізі. Засоби організації медико–профілактичного забезпечення оптимізації виробничої діяльності диспетчерів.

автореферат [41,1 K], добавлен 02.04.2009
Медико-генетическое консультирование беременных
Задачи медико-генетического консультирования. Составление генетического прогноза. Расчеты генетического риска. Оценка тяжести медицинских и социальных последствий предполагаемой аномалии. Показания для направления семьи в медико-генетическую консультацию.

презентация [6,6 M], добавлен 13.11.2014
Принятие решения при проведении медико-социальной экспертизы
Федеральные государственные учреждения медико-социальной экспертизы, их права и обязанности, сфера полномочий. Направление на медико-социальную экспертизу, порядок ее проведения и принятие решения. Признание гражданина инвалидом, переосвидетельствование.

курсовая работа [42,9 K], добавлен 18.11.2013
Медико-социальная экспертиза и реабилитация лиц с заболеваниями зрения
Анализ сущности медико-социальной экспертизы и реабилитации лиц с патологией органа зрения, которая базируется на отечественной концепции инвалидности и общих позициях медико-социальной экспертизы. Правила проведения и перечень обязательных обследований.

контрольная работа [132,9 K], добавлен 15.09.2010
Современные достижения и тенденции развития приборов и аппаратов для научной и практической дисциплины
Система методов медико-биологических исследований. Электрофизиологические, фотометрические методы. Основные группы медицинских электронных приборов и аппаратов. Структурная схема съема, передачи и регистрации медико-биологической информации.

реферат [26,3 K], добавлен 11.12.2008
Медико-социальная экспертиза степени утраты трудоспособности
Установление инвалидности и определение ее степени как государственная услуга оказываемая учреждениями Медико-социальной экспертизы (МСЭ). Полномочия и функции МСЭ. Нормативная база проведения медико-социальной экспертизы утраты работоспособности.

контрольная работа [24,0 K], добавлен 19.01.2014
Наукове обґрунтування медикаментозного забезпечення військовослужбовців на основі концепції логістичного управління
Аналіз застосування методів логістики в організації забезпечення військовослужбовців в Україні, обґрунтування методичних підходів. Розробка медичних підходів до проектування розподільної підсистеми системи медикаментозного забезпечення військових.

автореферат [34,1 K], добавлен 04.04.2009
Медико–социальная помощь лицам перенесшим инфаркт миокарда
Проблемы лиц, перенесших инфаркт миокарда. Мероприятия медико-социальной реабилитации, адаптации, психологической разгрузки и защиты. Особенности медико-социальной помощи лицам, перенесшим инфаркт миокарда.

курсовая работа [35,6 K], добавлен 11.08.2007

Другие документы, подобные "Гігієнічне обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлової зони Українського Придунав’я"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.