Главная Коллекция "Revolution" Медицина Гігієнічне обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлової зони Українського Придунав’я

Гігієнічне обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлової зони Українського Придунав’я

Обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлових зон морського узбережжя шляхом гігієнічної оцінки, прогнозування та профілактики несприятливого впливу чинників антропогенного забруднення поверхневих джерел господарсько-питного водопостачання.

Рубрика	Медицина
Вид	диссертация
Язык	украинский
Дата добавления	26.06.2018
Размер файла	4,2 M

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

5.3.4 Захворюваність органів дихання дітей 1-го року життя

Захворюваність дуже висока як в області, так і в районах, при цьому область від районів статистично не відрізняється; відмінність є тільки у 2013 р., коли по області захворюваність була статистично вірогідно вища. Прослідковується тенденція до достовірного зниження захворюваності після 2005 р., потім захворюваність тримається практично на одному рівні до 2011 р., відмінність статистично не достовірна. У 2012-2013 р. відбувається знову достовірний підйом захворюваності до рівня 2004-2005 рр.

Слід зазначити, що на протязі усього періоду спостережень весь Придунайський регіон (м. Ізмаїл і 5 районів) характеризується захворюваністю, яка статистично вірогідно перевищує сумарну захворюваність по всіх районах і по області в цілому (табл. 20 Додатку Б). У той же час, у м. Одесі захворюваність була вірогідно нижчою, чим у районах і в області. Те, що райони Придунавья обумовлюють вірогідний ріст захворюваності, дозволяє обґрунтовано припустити: в інших районах області захворюваність була значно нижчою і підйом ІП по області до рівня районого, навіть незважаючи на низьку захворюваність в м. Одесі, обумовлений високою захворюваністю в Придунайському регіоні.

5.3.5 Захворюваність органів травлення дітей 1-го року

Як по області, так і по районах чітко виражена однакова тенденція достовірного зниження захворюваності від 2004 до 2007 р., потім на протязі 2007-2011 рр. захворюваність зберігається практично на одному рівні. В 2012-2013 рр. захворюваність знову вірогідно зростає до рівня 2006 р.

У роки спаду і підйому захворюваність по районах статистично вірогідно перевищує захворюваність по області в цілому. У роки низького рівня ця відмінність статистично не достовірна, однак загальна тенденція чітко прослідковується.

Більш низький рівень захворюваності в області у порівнянні із сумарною захворюваністю по всіх районах можна пояснити тим, що в м. Одесі, де чисельність населення становить більше третини від населення області, ІП у середньому в 1,8 рази нижчий, чим в районах.

Незважаючи на те, що захворюваність сумарно по всіх районах нижча, чим по області, в 3-х районах Придунав'я (Болградському, Ренійському і Татарбунарському) захворюваність вірогідно (у 1,3, 1,9 і 1,3 рази відповідно) вища, чим у всіх районах. Однак, у м. Ізмаїлі, Ізмаїльському і Кілійському районах захворюваність статистично вірогідно нижча, чим по всіх районах області.

5.3.6 Захворюваність підлітків у віці 15-17 років

Загальна захворюваність підлітків по всіх районах і по області в цілому свідчить про виражену тенденцію до монотонного зростання захворюваності підлітків за весь період в 1,8 рази по районах і в 1,5 рази по області. При цьому захворюваність по області в середньому у 1,1 рази перевищує захворюваність по районах і це перевищення має тенденцію до зменшення від 2004 до 2013 р. від 1,31 до 1,06 раза.

З даних, представлених у табл. 22 Додатку Б видно, що в мм. Одеса, Ізмаїл та Татарбунарському районі захворюваність значно перевищує захворюваність по всіх районах і навіть захворюваність по області в цілому. В Ізмаїльському, Болградському і Кілійському районах захворюваність у більшості випадків перевищує захворюваність по всіх районах, але в середньому дещо нижча, чим захворюваність у цілому по області. Тільки в Ренійському районі захворюваність нижча, чим по всіх районах. Отже, можна припустити, що регіон Придунав'я і м. Одеса суттєво впливають на формування захворюваності підлітків по області в цілому. Це припущення можна довести, проаналізувавши захворюваність по різним нозоформам.

5.3.7 Захворюваність на хвороби крові та кровотворних органів підлітків.

До 2006 р. захворюваність по районах статистично не відрізняється від захворюваності по області в цілому. Починаючи з 2007 р. захворюваність по районах статистично вірогідно перевищує захворюваність по області. Загальна тенденція в захворюваності по районах та області однакова і виражається в монотонному достовірному рості від 2004 до 2013 р. в 1,7 і 1,4 рази відповідно.

Перевищення захворюваності по районах перед захворюваністью по області можна пояснити тим, що в містах області захворюваність нижча, чим у районах. Як видно із табл. 23 Додатку Б, захворюваність у м. Одесі за 2007- 2013 рр. статистично вірогідно (в 1,4-2,0 рази) нижча захворюваності по районах. Певний внесок у зниження захворюваності по області у порівнянню з районами вносять і інші міста області. Якщо порахувати кількість захворілих у середньому на одне місто, крім мм. Одеса та Ізмаїл, одержимо 6-10 захворілих, що відповідає середньому ІП 10, що в рази менше, чим захворюваність по районах.

Слід зазначити, що із усього Придунайського регіону тільки у м.Ізмаїл і Ренійському районі середня захворюваність за весь період перевищила захворюваність по районах, при цьому тільки в окремі роки. Тобто, регіон Придунав'я суттєво не впливає на захворюваність підлітків хворобами крові і кровотворних органів у порівнянні з іншими районами.

5.3.8 Захворюваність на новоутворення підлітків

Динаміка захворюваності характеризується плавним статистично достовірним ростом від 2004 до 2013 р. При цьому до 2006 р. захворюваність по області вірогідно вища, чим по районах. В 2007-2008 рр. захворюваність по області і по районах майже однакова, відмінність не достовірна. Однак, у 2009-2013 рр. захворюваність по районах статистично вірогідно переважає захворюваність по області.

У Придунав'ї (крім Ренійського району) і м. Одесі захворюваність вірогідно переважала над захворюваністю по всіх районах (таблиця 24 Додатку Б). А в Татарбунарському і Кілійському районах захворюваність продовжувала залишатися вірогідно вищою, чим у районах і області до кінця періоду спостережень.

Якщо порахувати кількість захворілих по інших містах, крім Одеси і Ізмаїлу, то захворюваність у них у середньому на одне місто виявиться меншою, чим у районах з найнижчою захворюваністю.

Отже, можна вірогідно сттверджувати, що найбільшою захворюваністю новоутвореннями серед підлітків характеризується регіон Придунав'я, за винятком Ренійського району і, меншою мірою, м. Одеса.

5.3.9 Захворюваність системи кровообігу підлітків

Захворюваність має чітко виражену достовірну тенденцію до лінійного росту від 2004 до 2013 р. При цьому не можна вірогідно стверджувати, що захворюваність по всіх районах відрізняється від захворюваності в цілому по області. В 2004-2005 рр. захворюваність по області була вірогідно нижчою, але на фоні найнижчого рівня захворюваності. У наступні роки відмінність статистично не достовірна.

По даних, наведених у табл. 25 Додатку Б, можна простежити, що в мм. Одесі та Ізмаїлі, а також в Ізмаїльському районі захворюваність статистично вища, чим захворюваність по всім районам і по області. Захворюваність по інших містах області була на рівні значно нижчому зазначених міст і перебувала на рівні нижчою районів і області. Більш того в ній не прослідковується тенденції до росту від 2004 до 2013 р., як це характерно для районів і області. Більше того, у цих містах прослідковується тенденція до зниження захворюваності до кінця періоду спостережень, у той час, як по Одесі та Ізмаїлу картина захворюваності відповідає такій для районів і області.

5.3.10 Захворюваність підлітків на хвороби ендокринної системи

Захворюваність по області статистично високо вірогідно в 1,5-1,8 рази перевищує захворюваність по районах. Як по області, так і по районах захворюваність має тенденцію до достовірного росту від 2004 до 2013 р.

Проаналізувавши захворюваність по районах Придунав'я і мм. Одесі та Ізмаїлі (табл. 26 Додатку Б) можна бачити, що на протязі усього періоду тільки мм. Одеса і Ізмаїл статистично вірогідно перевищували захворюваність по всіх районах, а Одеса та у більшості років Ізмаїл вірогідно перевищували захворюваність і по області. Отже, саме ці міста, а не райони Придунав'я впливають на величину ІП по області. Інші міста області істотного впливу не виявляють, тому що на них доводиться в середньому на 1 місто від 40 до 100 захворювань, що приблизно на рівні захворюваності в районах Придунав'я.

5.3.11 Захворюваність підлітків хворобами органів дихання

Захворюваність по регіонах і по області дуже висока і статистично вірогідно лінійно росте від 2004 до 2013 р., збільшившись за цей період відповідно в 1,5 і 1,4 рази. При цьому захворюваність по області статистично вірогідно в 1,05-1,23 рази вища, чим по районах.

З наведених у табл. 27 Додатку Б даних видно, що мм. Одеса та Ізмаїл, а також Болградський і Ізмаїльський райони, а в більшості випадків і Кілійський район обумовлюють захворюваність статистично вірогідно вищу, чим загальна захворюваність по всіх районах. Якщо порахувати кількість захворілих по інших містах області, то стане очевидним, що в середньому на одне місто, крім Одеси та Ізмаїлу, доводиться в рік від 800 до 1200 захворювань, що в перерахуванні на ІП дасть величину значно нижчу, чим по всіх районах. Отже, можна із упевненістю говорити, що перевищення ІП по області над ІП по всіх районах визначається в основному мм. Одеса та Ізмаїл, а також 3 з 5 районів Придунав'я.

5.3.12 Захворюваність підлітків хворобами органів травлення

Захворюваність органів травлення у підлітків по районах і області характеризується лінійним достовірним ростом від 2004 до 2013 р. в 1,7 і 1,3 раза відповідно. При цьому захворюваність по області росте повільніше, чим по районах. В 2004 р. захворюваність в області високо вірогідно перевищувала захворюваність у районах в 1,3 рази. Потім ця відмінність скорочувалася і в 2013 р. становила 1,002, тобто вони практично зрівнялися.

З розглянутих населених пунктів захворюваність органів травлення у підлітків вірогідно вища, чим сумарно по всіх районах у мм. Одеса та Ізмаїл, Ізмаїльському, Болградському і Татарбунарському районах, при цьому найбільш висока захворюваність реєструвалася в Ізмаїльському районі і м. Ізмаїлі, де у 2009 р. вона вірогідно переважала над захворюваністю у всіх інших населених пунктах. У Ренійському і Кілійському районах захворюваність впродовж усього періоду була вірогідно нижча, чим сумарно по всіх районах, а тим більше по області.

Аналіз кількості захворілих в інших містах Одеської області, без Одеси та Ізмаїла, показує відсутність тенденції до лінійного росту захворюваності, а кількість захворілих від максимуму у середині періоду спостережень потім знижувалась. Отже, на відміну від сумарної захворюваності по районах, захворюваність по області в цілому визначається м. Одесою і регіоном Придунав'я.

5.3.13 Неінфекційна захворюваність дорослого населення

Показники захворюваність дорослого населення (загальної та по основним групам захворювань) представлені у табл. 29-36 Додатку Б.

Як по області, так і по всіх районах загальна захворюваність характеризувалася однаковим ростом до 2009 р., потім відзначається невеликий спад і з 2011 р. підйом захворюваності до рівня 2008-2009 р. і далі вона тримається на одному рівні до 2013 р. Хоча, розрахувати довірчі інтервали не можна, враховуючи великі обсяги вибірок і величину ІП, можна із упевненістю говорити про високу вірогідність результатів. По всіх роках спостерігається перевищення захворюваності по області над захворюваністю по районах в 1,2 рази.

Як видно з даних табл. 29 Додатку Б, захворюваність у мм. Одесі та Ізмаїлу, а також у Татарбунарському, Кілійському і Ізмаїльському районах перевищує захворюваність по районах, а в мм. Одесі та Ізмаїлу - навіть і по області. Тільки 2 райони Придунав'я характеризуються захворюваністю нижчою, чим сумарно по всіх районах, або на її рівні.

Інфекційна та паразитарна захворюваність (табл. 30 Додатку Б) дорослого населення у всіх районах і по області в цілому має однакову тенденцію до достовірного зниження від 2004 до 2008-2009 рр. з наступним достовірним і практично симетричним зростанням до 2012-2013 рр. Захворюваність по області перевищує захворюваність по районах в 1,4-1,7 рази протягом усього періоду спостережень.

Захворюваність у мм. Одесі та Ізмаїлі, а також у Татарбунарському районі вища, чим у цілому по області, а в Кілійському районі вища, чим по всіх районах. В 3 з 5 Придунайських районів (Ізмаїльському, Болградському і Ренійському) захворюваність перебуває на рівні загальної для всіх районів, а в ряді випадків і нижча. При цьому звертає на себе увагу, що м. Ізмаїл характеризується захворюваністю вірогідно в 1,8 рази більш високої, чим Ізмаїльський район.

Захворюваність новотвореннями (табл. 31 Додатку Б), перебуваючи на рівні в 40 раз нижчому загальної захворюваності населення, має майже ту ж тенденцію, тобто швидкий достовірний ріст від 2004 до 2009 р., потім спад у 2010 р. і знову достовірний ріст до 2013 р. Перевищення захворюваності по області над усіма районами високо вірогідне у 1,2 рази.

У мм. Одесі та Ізмаїлі, а також у Татарбунарському, Кілійському і Ізмаїльському районах захворюваність перевищує захворюваність по районах, а в мм. Одесі та Ізмаїлі - навіть і по області. Тільки 2 райони Придунав'я (Болградський і Ренійський), характеризуються захворюваністю нижчою за сумарну по всіх районах.

Захворюваність крові і кровотворних органів (табл. 32 Додатку Б) по всіх районах характеризується невеликим, але постійним ростом протягом перших 4-х років, потім різким падінням в 1,4 рази у 2008 р. з наступним різким ростом в 1,6 рази до 2010 р., далі захворюваність практично не змінювалася. Аналогічна картина спостерігається по області в цілому. Однак, спад захворюваності у 2008 р. менш виражений, усього в 1,1 рази, хоча також статистично достовірний. Загальна тенденція до росту захворюваності дорослого населення всіх районів і області в цілому однакова і виражається у достовірному рості з 2004 по 2013 р. При цьому захворюваність по області в 1,2-1,5 рази перевищує захворюваність по всіх районах.

Захворюваність у м. Одесі в 1,2-1,4 рази вірогідно вища, чим захворюваність по області, а тим більше по районах. У м. Ізмаїлі і Ренійському районі захворюваність дещо, але не суттєво вища, чим по районах, але не досягає захворюваності по області. В інших районах Придунавєя захворюваність ще нижче. Отже на формування ІП захворюваності крові і кровотворних органів у дорослих по області суттєво впливає захворюваність у м. Одесі, а захворюваність у Придунав'ї істотного впливу не виявляє. Хоча слід зазначити, що у м. Ізмаїл на відміну від районів і області, а також усіх Придунайських районів, в 2008 р. спостерігався підйом, а не зниження захворюваності.

Захворюваність дорослих хворобами ендокринної системи (табл. 33 Додатку Б) по районах з 2004 по 2007 р. повільно, але вірогідно росте. Потім в 2008-2009 рр. відбувається стрибок захворюваності майже в 1,3 рази. В 2010 р. відбувається достовірний спад, а потім знову ріст по 2013 р. Аналогічна картина спостерігається по області в цілому, але при цьому захворюваність по області в 1,3-1,5 рази вище, чим по районах.

Із усіх розглянутих населених пунктів тільки в Одесі захворюваність протягом усього періоду вірогідно перевищує захворюваність по області, причому в стільки ж раз, що область перевищує райони - в 1,3-1,5 рази.

У м. Ізмаїлі, Болградському і Ренійському районах захворюваність дещо вища, чим у всіх районах, але суттєво нижча, чим по області. В інших Придунайських районах захворюваність ендокринної системи у дорослих нижча, чим сумарна по районах. Таким чином, можна із упевненістю говорити, що на формування ІП по області істотний вплив виявляє тільки захворюваність у м. Одесі.

Захворюваність системи кровообігу (табл. 34 Додатку Б) у дорослих як по області, так і по районах плавно і вірогідно росте з 2004 по 2007 р. Потім в 2008-2009 рр. реєструється різкий підйом захворюваності в 1,3 рази. У 2010 р. захворюваність падає в 1,2 рази і надалі незначно коливається аж до 2013 р. При цьому захворюваність по області незначно, хоча й вірогідно в 1,1 рази і менше перевищує захворюваність по всіх районах, а в 2009 р. ці два показники взагалі зрівнялися. Це невелике перевищення захворюваності в області обумовлено підвищеною у порівнянні з районами захворюваністю в мм. Одесі, Ізмаїлі і в 3 з 5 районів Придунав'я: Кілійському, Татарбунарськом і Ізмаїльському.

Захворюваність органів дихання (табл. 35 Додатку Б) дорослих як по районах, так і по області характеризується наступною тенденцією. Дуже повільний ріст захворюваності з 2004 по 2007 р. Потім різкий спад захворюваності в 1,5 рази по області та в 1,7 рази по районах. Потім різкий підйом до рівнів, які дещо перевищують захворюваність 2007 р. і далі збереження на цьому рівні. При цьому захворюваність по області протягом усього періоду в 1,2-1,4 рази вірогідно перевищує захворюваність по всіх районах.

Тільки в м. Одесі захворюваність вірогідно перевищила захворюваність по області, а тим більше по районах. У м. Ізмаїлі і Татарбунарському районі захворюваність була вищою, чим у всіх районах, але нижчою, чим в області в цілому. В інших 4 районах Придунавья захворюваність була навіть нижче, чим по всіх районах.

Таким чином, можна вірогідно затверджувати, що на захворюваність по області в цілому вплив виявляє тільки м. Одеса, а придунайський регіон практично не відрізняється по захворюваності від інших районів.

Захворюваність органів травлення (табл. 36 Додатку Б) дорослого населення по області і районах має загальну тенденцію. До 2007 р. захворюваність дуже повільно зростає. Потім у 2008-2009 рр. відбувається різкий стрибок захворюваності. У 2010 р. захворюваність падає до рівня, що трохи перевищує рівень 2007 р., і зберігається на цьому рівні до 2013 р. При цьому протягом усього періоду захворюваність по області вірогідно перевищує захворюваність по районах в 1,4-1,5 рази.

У мм. Одесі та Ізмаїлі захворюваність вірогідно перевищує захворюваність по області, а тим більше по районах. В 4 Придунайських районах захворюваність перевищила захворюваність по районах, хоча й була трохи нижчою, чим по області. Тільки в Ренійському районі захворюваність органів травлення дорослих була вірогідно нижча, чим загальна по всіх районах.

5.4 Показники смертності населення

Коефіцієнти смертності дітей у віці до року представлено у табл. 37 Додатку Б. Як видно із представлених даних, смертність дітей у віці до 1 року по області має загальну тенденцію до зниження протягом усього періоду з 1990 по 2013 р. з невеликим підйомом у 2006-2007 рр. Аналогічна тенденція в мм. Одеса, Ізмаїл, Ізмаїльському і Кілійському районах, де смертність суттєво не відрізняється від смертності по області. Дещо інша картина спостерігається у Болградському, Ренійському і Татарбунарському районах (рис. 5.1). У Болградському і Ренійському районах зниження смертності до 2008 р. більш виражене. Далі смертність росте швидше, чим у цілому по області: перевищення у 2011 р. досягає 1,6 і 1,9 рази відповідно. Однак, статистично це не підтверджується, що можна пояснити невеликою чисельністю і незначним коефіцієнтом смертності, через що довірчі інтервали перетинаються. Але на рис. 5 видно чітку тенденцію такого процесу. У Ренійському районі у 2011 р. ч²=29,632, що вказує на високу вірогідність перевищення смертності в цьому районі над областю.

У Татарбунарськом районі смертність вірогідно перевищувала цей показник по області у 2006-2008 рр., а наприкінці періоду спостереження вона практично зрівнялася зі смертністю по області. У табл. 38 Додатку Б представлені дані про загальну смертність населення в регіоні. Як видне із представлених даних, м. Одеса характеризується протягом усього періоду вірогідно більш низькою смертністю дорослого населення, чим область у цілому в середньому в 1,2 рази. У той же час у всьому Придунайському регіоні, включаючи м. Ізмаїл, смертність в 1,03-1,2 рази вища, чим в області. При цьому відзначається тенденція до невеликого, але достовірному зниженню смертності протягом усього періоду спостережень.

У табл. 39 Додатку Б представлені дані про смертність населення від інфекційних і паразитарних хвороб у регіоні. Встановлено, що м. Одеса характеризується протягом усього періоду вірогідно більш високої в 1,3 рази смертністю у порівнянні з областю. У той же час, усі Придунайські райони, включаючи м. Ізмаїл, визначають цю смертність в 1,1 - 2,5 рази нижче, чим область. При цьому чітко прослідковується тенденція поступового зниження смертності від 2005 до 2013 р. Смертність населення від новоутворень представлено у табл. 40. Показано, що мм. Одеса, Ізмаїл, а також Болградський і Ренійський райони характеризуються смертністю в 1,02 (Ренійський район) до 1,4 (м. Ізмаїл) раза вірогідно вищою, чим у цілому по області.

Рис. 5.1 Коефіцієнти смертності дітей у віці до 1 року по Одеській області, м. Одеса, Болградському, Ренійському та Татарбунарському районам

У Татарбунарському, Ізмаїльському і Кілійському районах смертність від новотворень у середньому нижча, чим по області, але в окремі роки,

особливо на початку періоду спостережень, вона перевищувала смертність по області, а потім знизилася швидше, чим в області. У цілому по всьому регіону відзначається тенденція до невеликого зниження смертності протягом 2005-2013 рр., хоча в окремі роки по різних населених пунктах реєструвалися невеликі підйоми смертності.

У табл. 41 Додатку Б представлені дані про смертність населення від захворювань системи кровообігу. Більш низькою смертністью, чим по області, характеризуються м. Одеса (1,25 рази) і м. Ізмаїл (в 1,03 рази) у середньому за весь період. У всіх 5 районах Придунав'я смертність вірогідно вища в середньому від 1,06 у Болградському районі до 1,32 рази у Кілійському районі. По 4 районах Придунав'я, крім Кілійського, прослідковується невелика тенденція до зниження смертності. По мм. Одесі та Ізмаїлу такої тенденції простежити не вдається.

Дані про смертність населення від захворювань органів дихання представлені у табл. 42. У мм. Одесі та Ізмаїлі, а також у Кілійському районі смертність вірогідно нижча, чим по області, хоча в м. Ізмаїлу у 2005-2007 рр. вона була вищою, але потім різко знизилася. У середньому за весь період смертність у мм. Ізмаїлі, Одесі і Кілійському районі нижча, чим по області відповідно в 1,28, 1,78 і 2,35 рази. У Ренійському районі зниження смертності до рівня нижчого по області відбулося тільки з 2010 р. У Болградському, Ізмаїльському і Татарбунарському районах смертність у середньому відповідно в 1,25, 1,29 і 1,65 рази нижча, чим по області. При цьому по всьому регіону чітко прослідковується тенденція зниження смертності від 2005 до 2013 р.

У табл. 43 Додатку Б представлені дані про смертність населення від захворювань органів травлення. Смертність у мм. Ізмаїлі та Одесі відповідно в 1,05 і 1,1 рази в середньому нижча, чим по області. При цьому відмінність між областю та Ізмаїлом статистично не доведена, однак, той факт, що ця відмінність прослідковується протягом усіх 9 років спостережень дозволяє зробити висновок про його вірогідність. В інших 5 районах Придунавья смертність від захворювань органів травлення вища, чим в області від 1,11 рази у Татарбунарському до 1,46 рази в Ренійському районі. У цілому прослідковується тенденція до зниження смертності протягом періоду спостережень, хоча в окремі роки були невеликі підйоми.

Висновки до розділу 5.

1. Математичний аналіз взаємозв'язку захворюваності населення гастроентероколітами встановленої етіології (ГВЕ), гастроентероколітами невстановленої етіології (ГНЕ) і вірусним гепатитом А (ВГА) в мм. Ізмаїл, Болград, Кілія, Рені із виділенням кишкових вірусів (ВГА, РВ, АВ, ЕВ, РеВ) з водопровідної води показав конгрегаційний (статистично достовірний за роками) характер розподілу. Це є непрямим свідченням впливу вірусів на захворюваність кишковими інфекціями в цьому регіоні, що тим більш ймовірно у зв'язку з низькою ефективністю очищення поверхневих та стічних вод (розділи 3, 4).

2. Визначення груп біоценозу вірусів у питній воді зазначених міст показало, що АВ є домінантною, РеВ і РВ - субдомінантною, ВГА і ЕВ - мінорною компонентою біценозу. Домінантність АВ підтверджується даними літератури і свідчить про необхідність типування цих вірусів у воді, веріфікації цих збудників у хворих і епідеміологічної оцінки такого взаємозв'язку.

3. Найбільше різноманіття біоценозу вірусів у питній воді в мм. Болград (1,6994) і Кілія (2,0635), як ознака можливої зміни домінування вірусів у ценозах, може пояснюватися тим, що ці населені пункти водопостачаються із поверхневих водозаборів (оз. Ялпуг і р. Дунай відповідно), які більшою мірою, ніж підземні (мм. Ізмаїл, Рені), потерпають від забруднення неочищеними або недостатньо очищеними стічно-фекальними водами.

4. Аналіз захворюваності дітей і дорослих інфекційними та неінфекційними хворобами у мм. Одеса, Ізмаїл, районах Придунав'я у порівнянні з даними по районам та в цілому по Одеській області за вивчений період (2004-2013 рр.) показав наступне. Захворюванність у Придунайському регіоні (особливо в м. Ізмаїл та окремих районах, які варіюються в залежності від груп хвороб) вірогідно вища (²? 3,841) по всім групам інфекційних захворювань (за винятком ВГА): сумі гострих кишкових захворювань (ГКЗ); ентеритам, викликаним іншими встановленими збудниками (дітей віком 0 -14 років); гастроентероколітам дорослих; інфекційним та паразитарнам хворобам дорослих, підлітків та дітей 1-го року життя; кишковим інфекціям дітей 1-го року, гострим кишковим інфекціям не встановленим дітей віком 0 -14 років. Для неінфекційної захворюваністю характерне стистично достовірне перевищення для захворюваності дітей 1-го року життя (вроджені аномалії, хвороби крові та кровотворних органів, нервової системи та органів чуття, органів дихання, органів травлення); підлітків (загальна, новоутворення, хвороби ендокринної системи, органів дихання, органів травлення); дорослого населення (новотворення, хвороби системи кровообігу, органів травлення). Встановлено тенденцію до зниження смертності дітей у віці до року та дорослих (загальна, від інфекційних і паразитарних хвороб, новоутворень, захворювань системи кровообігу, органів дихання, органів травлення).

5. Зважаючи на низьку якість води всіх видів користування (питна, поверхневих джерел, стічна), можна з певною долею вірогідності стверджувати про вагому роль води як фактору ризику у виявленій захворюваності, рівень і характер якої вимагають спеціального вивчення із залученням сучасних методів молекулярно-епідеміологічних досліджень, що передбачає також порівняння з аналогічною захворюваністю в цьому регіоні в Румунії і Молдові.

Отримані результати висвітлені у наступних роботах:

1. Характеристика заболеваемости кишечными инфекциями населения Украинского Придунавья: к анализу вклада водного фактора / Л.И. Ковальчук, А.В. Мокиенко, А.Б. Садкова [и др.] // Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров'я; патологія. - 2015. - № 1. - С. 36-45..

2. Ковальчук Л.Й. Порівняльна характеристика захворюваності дизентерією і сальмонельозами дитячого та дорослого населення Українського Придунав'я / Л.Й. Ковальчук, А.В. Мокієнко, В.М. Закусило // Вісник морської медицини. - 2015. - № 3. - С. 86-91.

3. Ковальчук Л.Й. Характеристика захворюваності деякими кишковими інфекціями населення Українського Придунав'я / Л.Й. Ковальчук, А. В. Мокієнко, В. М. Закусило // Проблеми військової охорони здоров'я: зб. наук. праць Української військово-медичної академії. - К., 2015. - Вип. 44, т. 2. - С. 167-174.

Розділ 6. Патофізіологічна характеристика структурно-функціональних змін організму щурів в умовах споживання води з джерел гирлової зони

6.1 Дослідження структурно-функціональних змін в організмі здорових щурів, які споживали воду оз. Кагул

6.1.1 Дослідження стану функціональної активності ЦНС

Оцінка стану функціональної активності ЦНС і ВНС за допомогою методу «відкритого поля» виявила зміни основних показників цієї активності. У табл. 6.1 надано виявлені зрушення.

Таблиця 6.1 Вплив води оз. Кагул на функціональний стан ЦНС та ВНС

Показники	Контрольна група	Дослідна група	р
	(M₁± m₁)	(M₂ ± m₂)
Рухова активність, n	2,33 ± 0,41	3,45 ± 0,03	< 0,05
Орієнтувально-дослідницька поведінка, n	34,53 ± 2,51	59,19 ± 0,43	< 0,001
Зміщена активність, n	4,93 ± 0,83	5,71 ± 0,09	> 0,2
Емоційна активність, n	8,47 ± 1,13	7,82 ± 0,13	> 0,5

Примітка тут і далі: (М₁ ± m₁)та (M₂± m₂) -- середні арифметичні з похибками показників; n-- кількість рухів тварин у приладі «відкрите поле»; р -- вірогідність

Як свідчать дані табл. 6.1, тварини, що вживали воду оз. Кагул, характеризувалися підвищенням рухової активності. При цьому збільшувалося не тільки кількість пересічених квадратів, але й число вертикальних стійок і заглядання в норки, тобто мало місце посилення орієнтовно-дослідницької активності. Зміна цих двох інтегративних показників свідчить про зростання функціональної активності ЦНС піддослідних тварин. У той же час, число завмирань, фіксоване у піддослідних тварин, а також тривалість кожного завмирання залишаються на рівні контролю. Те ж можна сказати про кількість і тривалість грумінгів, а також про кількість болюсів, що залишаються тваринами за час проведення проби «відкрите поле». Збереження інтегративних показників (зміщеної та емоційної активності) на рівні норми свідчить про відсутність впливу води оз. Кагул на активність ВНС.

Ще однієї пробою, яку використовували для оцінки функціональної активності ЦНС, була тіопенталова проба. Результати її проведення надано у табл. 6.2.

Таблиця 6.2 Зміни показників тіопенталової проби

Показники	Контроль (M₁±m₁)	Дослід (M₂ ± m₂)	р
Час засинання, хв.	2,33 ± 0,11	2,75 ± 0,01	< 0,05
Тривалість медикаментозного сну, хв	116,51 ± 0,26	80,35 ± 0,80	< 0,001

Як свідчать дані табл. 6.2, у піддослідних тварин зростає час засинання і скорочується тривалість медикаментозного сну. Ці зміни свідчать про активацію діяльності ЦНС, що відповідає даним проби «відкрите поле». Слід також зазначити, що подовження часу засинання і скорочення медикаментозного сну свідчить про підвищену активність детоксикаційної функції печінки, яка здійснює метаболізм тіопенталу. Це, в умовах дії ксенобіотиків, свідчить про посилення захисту організму, але тривала активізація цих механізмів створює можливість їх виснаження.

6.1.2 Дослідження імунітету та периферичної крові

Вживання здоровими щурами води оз. Кагул супроводжувалося змінами показників червоної і білої крові, а також певними зрушеннями стану імунітету (табл. 6.3).

Дані табл. 6.3 показують, що споживання щурами води оз. Кагул практично не впливає на показники червоної крові, за винятком деякого підвищення кількості гемоглобіну.

Таблиця 6.3 Стан показників імунітету, білої і червоної крові

Показник (тут і далі одиниці вимірювання)	Контроль	Дослід	р
Еритроцити, 10¹²/дм³	3,91 ± 0,09	4,04 ± 0,09	> 0,5
Гемоглобін, г/дм³	135,78 ± 2,60	143,11 ± 2,37	> 0,5
Кольоровий показник, ум. од.	1,05 ± 0,03	1,06 ± 0,12	> 0,5
ШОЕ, мм/год	1,30 ± 0,11	1,30 ± 0,15	> 0,5
Лейкоцити, 10⁹/дм³	6,50 ± 0,56	9,63 ± 0,39	< 0,001
Лімфоцити, %	77,7 ± 1,11	81,0 ± 1,15	> 0,5
Нейтрофіли, %	15,7 ± 0,92	11,30 ± 1,14	> 0,5
Ацидофіли, %	3,30 ± 0,35	3,80 ± 0,35	> 0,5
Моноцити, %	3,30 ± 0,20	3,90 ± 0,12	> 0,5
ЦІК, г/дм³	4,95 ± 0,14	4,30 ± 0,12	< 0,005
ГА, ум. од.	5,40 ± 0,90	5,40 ± 0,73	> 0,5
Антитіла печінки, ум. од.	0	4,0 ± 2,21	> 0,5
Антитіла мозку, ум. од.	0	0	-

Можна вважати, що під впливом ксенобіотиків води відбувається активація синтезу гемоглобіну і, можливо, прискорюється зміна еритроцитів. З боку білої крові відзначається деяке збільшення вмісту лімфоцитів, ацидофілів і моноцитів. Це свідчить про підвищення можливостей розвитку сенсибілізації організму щурів та специфічного фагоцитозу, а зниження числа нейтрофілів говорить про ослаблення клітинного імунітету у піддослідних тварин. У той же час відзначається тенденція до деякого зменшення вмісту ЦІК в плазмі крові, що на тлі збереження рівня ГА можна розглядати як прояви дисбалансу та розладу гуморальної складової імунної відповіді. Результатом такого дисбалансу може бути посилення спонтанних запальних процесів в різних органах та тканинах щурів. Поява антитіл до печінки свідчить про розгортання аутоімуних процесів в організмі піддослідних щурів. Базою для розгортання цих процесів може бути функціональне перевантаження детоксикаційної функції печінки, пов'язана із цим альтерація гепатоцитів і схильність до сенсибілізації лімфоїдного пулу білої крові.

6.1.3 Дослідження біохімічних процесів

Поряд з вищевикладеними змінами функціональної активності ЦНС і порушеннями стану системи крові і імунної відповіді мали місце перебудови в обмінних процесах (табл. 6.4).

Таблиця 6.4 Зміна показників стану обміну речовин в печінці

Показник	Контроль	Дослід	р
АлТ, од/дм³	33,60 ± 2,90	39,26 ± 3,44	> 0,5
АсТ, од/дм³	62,94 ± 4,85	63,38 ± 5,36	> 0,5
Тимолова проба, ум. од.	1,48 ± 0,14	2,32 ± 0,21	< 0,05
МДА, мкМ/дм³	6,51 ± 0,22	6,90 ± 0,35	> 0,5
Каталаза, %	62,22 ± 2,17	51,24 ± 1,55	< 0,01

Дані табл. 6.4 свідчать, що тривале вживання щурами води оз. Кагул практично не впливає на активність ферментів трансамінування в тканині печінки. Оскільки активність цих ферментів у плазмі крові пов'язують зі схоронністю клітин печінки, можна вважати, що вода оз. Кагул, незважаючи на свою ксенобіотичну (токсичну) складову, не викликає значного безпосереднього ушкодження тканини печінки. Вочевидь, відсутність значних змін елементів печінки безпосередньо не змінює її детоксикаційну функцію. За непрямими ознаками (вміст МДА) можна вважати, що значних змін енергозабезпечення печінкових клітин не відбувається і надлишку супероксид-іонів - продуктів активації ПОЛ (резервного шляху енергозабезпечення) не виникає. Однак, має місце достовірне зниження активності системи антиоксидантного захисту, у цьому випадку негативний вплив супероксид - іонів повинен підсилюватися і при тривалому існуванні даного феномена можна чекати погіршення структурно-функціональної організації печінки.

Проведені біохімічні дослідження також виявили достовірне підвищення показника тимолової проби, що свідчить про певне пригнічення білоксинтезуючої функції печінки, зокрема про зменшення продукції альбумінів, в- і г-глобулінів, пов'язаних з ними ліпопротеїдів. Такі зміни тимолової проби створюють умови для інактивації гуморальної складової імунної відповіді.

6.1.4 Дослідження функціонального стану нирок

Споживання щурами води оз. Кагул впливало на іонообмінні функції нирок і практично не міняло їх видільну і сечоутворюючу функції. Результати відповідних досліджень представлено у табл. 6.5.

Згідно з цими даними, тривале споживання води оз. Кагул не впливає на обсяг добового діурезу піддослідних тварин. Такий стан речей пов'язано зі збереженням у незмінному стані і швидкості клубочкової фільтрації, і відсотку канальцевої реабсорбції. Не виявляє дана вода впливу і на екскреторну функцію нирок - вміст сечовини і креатиніну в сечі близький до контролю. Зміни стосуються, як згадано вище, іонорегулюючої функції нирок, що проявляється посиленням екскреції калію і хлорид-іонів. Посиленне виведення калію може пояснювати підвищення функціональної активності ЦНС, тому що калій сприяє підтримці активності гальмівних процесів.

Таблиця 6.5 Вплив води оз. Кагул у режимі вільного доступу на функціональний стан нирок здорових щурів

Показники	Контрольна група (М₁± m₁)	Дослідна група (M₂± m₂)	р
Добовий діурез, мл/дм² поверхні тіла	1,13 ± 0,19	1,46 ± 0,01	> 0,2
Швидкість клубочкової фільтрації, мл/(дм²• хв)	0,11 ± 0,01	0,011 ± 0,001	--
Канальцева реабсорбція, відсоток до фільтрації, %	99,23 ± 0,07	99,14 ± 0,002	> 0,5
Виведення креатиніну, ммоль	0,011±0,001	0,0012±0,00001	> 0,5
Виведення сечовини, ммоль	0,65 ± 0,09	0,75 ± 0,009	> 0,5
рН добової сечі, од. рН	6,90 ± 0,03	6,84 ± 0,02	> 0,5
Концентрація іонів калію в добовій сечі, ммоль/л	70,00 ±0,37	196,57± 1,02	> 0,05
Добова екскреція іонів калію, ммоль	0,08 ± 0,01	0,16 ± 0,002	< 0,01
Концентрація іонів натрію в добовій сечі, ммоль/л	135,23 ±18,01	98,73 ± 0,38	> 0,05
Добова екскреція іонів натрію, ммоль	0,15 ± 0,03	0,15 ± 0,002	--
Концентрація хлорид-іонів в добовій сечі, ммоль/л	231,27±17,46	234,93 ± 1,91	> 0,5
Добова екскреція хлорид-іонів, ммоль	0,22 ± 0,02	0,32 ± 0,004	< 0,001

6.1.5 Структурно-функціональні зміни у внутрішніх органах

При макроскопічному дослідженні внутрішніх органів піддослідних щурів істотних відмінностей від інтактних тварин не виявлено. Звертає увагу лише багряно-коричневе забарвлення печінки.

При мікроскопічному дослідженні шлунку відмінностей від контролю не виявлено. Підслизова пластина шлунку представлена щільно впакованими фіброзними волокнами, довжина їх візуально достатня. Вміст фібробластів невеликий, ядра їх витягнуті, щільні, добре забарвлені. Слизова оболонка звичайного виду, товщина її однакова на значному протязі. Зверху її прикриває цілісний шар слизу однієї товщини на всьому протязі. Інтерстиціальні прошарки між залозами тонкі, сформовані з ніжних фіброзних волокон з одиничними фібробластами. Судини слизової і підслизової пластини помірного кровонаповнення, тонкостінні залози слизової звичайної трубчастої форми, епітелій вистилає їх повністю. Цитоплазма епителіоцитів слабо-базофільного забарвлення, гомогенна. Ядра епітеліоцитів середні, помірної щільності.

При дослідженні печінки встановлено, що її часточкова структурно-функціональна організація збережена. Центральна вена і судини тріад застійно-повнокровні, ендотеліоцити набряклі. Навколо центральної вени та у найближчій частині часточки визначаються невеликі, гомогенні еозинофільні білкові включення. Гепатоцити зібрані в балки, але балкова структура чітко прослідковується тільки ближче центральної вени, далі балкова структура змазана. Ядра гепатоцитів великі, помірно забарвлені, із брильчато- волокнистою структурою. Навколо ядра цитоплазма обводнена, бліда. Брилки цитоплазматичного вмісту відтиснуті до периферії клітини. У частині гепатоцитів в цитоплазмі мають місце вакуолі (рис. 6.1).

У цілому можна говорити про прояви дистрофії в тканині печінки.

Рис. 6.1 Печінка щура, що отримував воду оз. Кагул. Порушення балочної організації часточки. Гепатоцити з освітленою (порожньою) центральною частиною клітини.

Фарб.: гематоксилін - еозин. Збільш.: х100

При мікроскопічному дослідженні нирок порушень у структурно-функціональній організації нефрона не визначено. Відзначається набрякання цитоплазми ендотеліоцитів і її мутнуватість (рис. 6.2). Боуменовий простір щілиноподібний, зовнішня мембрана ниркових тілець потовщена. Звивчасті канальці характеризувалися різким набряканням і мутнуватістю цитоплазми епітеліоцитів. Набрякання настільки значне, що в деяких канальцях просвіт закритий. Інтерстиціальні прошарки тонкі, однак у деяких з них визначаються соковиті ядра лімфоїдних елементів. У цілому можна говорити про затримку води в нирці, пов'язану із білковою дистрофією, та подразнення лімфоїдних елементів сполукової тканини.

У селезінці при мікроскопічному дослідженні визначається збереження сегментарної організації її тканини. Міжсегментарні прошарки містять крім фіброцитів значну кількість соковитих ядер лімфоїдних елементів (подразнення цих елементів). У сегментах частина фолікул звичайної структури, герменативный центр із щільно впакованих клітинних елементів.

Рис. 6.2 Нирка щура, що отримував воду оз. Кагул. Набряк, помутніння, вакуолі ендотеліоцитів ниркових тілець.

Фарб.: гематоксилін - еозин. Збільш.: х400

У центрі визначаються чисельні лакуни різних розмірів, частина з яких запустілі. У тканині між фолікулами також багато лакун різних розмірів. Периферична зона цих фолікул середньої величини, з досить розрідженим розподілом лімфоїдних елементів. Частина фолікул, вочевидь, діляться, оскільки периферичні зони з'єднуються балками з лімфоцитів: герменативні центри невеликі, щільні, округлі (рис. 6.3).

Рис. 6.3 Селезінка щура, що отримував воду оз. Кагул. Поділ фолікул. З'єднання балками герменативних центрів.

Фарб.: гематоксилін - еозин. Збільш.: х300

Частина фолікул маленькі, центри їх деформовані, периферичні зони вузькі, з досить щільним розподілом лімфоїдних елементів. Особливістю селезінки піддослідних щурів є невелика кількість еритроцитів у міжфолікулярній тканині і велике число сидерофагів у цій тканині.

Морфологічну оцінку змін мозку у піддослідних щурів здійснювали за результатами досліджень препаратів кори головного мозку. У даній групі щурів при гістологічному дослідженні встановлено, що в 1/3 випадків ламінарність кори збережена. Судини кори і білої речовини дещо звиті, ендотелій набряклий, періваскулярні простори розширені. Має місце явище сателітозу (рис. 6.4).

Рис. 6.4 Головний мозок щура, що отримував воду оз. Кагул. Явище сателітозу у нейронів з гомогенною цитоплазмою.

Фарб.: толуїдиновий синій. Збільш.: х300

Серед нейронів клітинної популяції кори переважна більшість звичайного виду, орієнтація їх стосовно поверхні мозку не порушена. Ще в 1/3 випадків на тлі збереженої ламінарності визначаються групи клітин збільшених розмірів з нечіткими межами тіла і ядра, однорідною світлою цитоплазмою. Ще в 1/3 випадків має місце змазаність ламінарності, на цьому тлі спостерігаються нейрони з порушенням орієнтації. Крім того, частина нейронів з нечіткою межею, світлою цитоплазмою. Частина нейронів звичайних розмірів з мілкобрильчатою хроматофільною речовиною і зменшеним темним ядром (пікноз ядер). В корі головного мозку мають місце вогнища гангліозноклітинних розряджень.

Таким чином, у щурів, що одержували воду оз. Кагул, мають місце ознаки дистрофічних змін печінки, легкі дистрофічні зміни в мозку. У селезінці відзначаються виражені перебудови компенсаторного характеру на дію активності, що виснажує. З боку ЦНС спостерігається підвищення активності, що може бути пов'язано з посиленим виведенням калію і хлорид-іонів з організму. Метаболічні зміни в печінці свідчать про ослаблення антиоксидантного захисту і інактивацію білоксинтезуючої функції. Можна вважати, що, як наслідок таких змін, пов'язаних з дією води, створюються умови (порушення регуляції, зниження захисту від супероксид-іонів, зміни іонообміну) для розвитку дистрофічних процесів в організмі щурів.

6.2 Дослідження структурно-функціональних змін в організмі здорових щурів, які споживали воду оз. Ялпуг

6.2.1 Дослідження стану функціональної активності ЦНС

Оцінка функціональної активності ЦНС і ВНС щурів методикою «відкритого поля» визначила низку змін цієї активності. Результати досліджень представлено в табл. 6.6.

Як свідчать дані табл. 6.6, щури відрізнялися від інтактних, підвищеною руховою активністю, збільшенням кількості перетнутих квадратів у піддослідних щурів мало характер стійкої тенденції. Статистично достовірним було збільшення кількості вертикальних стійок і заглядань у нірки. Це дозволяє вважати, що дослідно-орієнтовна активність у цих тварин посилюється під впливом води, яку вони вживали. В цілому можна говорити про підвищення функціональної активності ЦНС у щурів, що одержували воду оз. Ялпуг. Що стосується зміщеної активності, то тривалість і кількість завмирань у піддослідних тварин не змінювалися по відношенню до інтактних. Аналогічно зберігалися на рівні контролю кількість і тривалість грумінгів і кількість болюсів у піддослідних щурів. Це дозволяє стверджувати, що емоційної напруги і, відповідно, активації ВНС не відбувалося.

Таблиця 6.6 Вплив води оз. Ялпуг на функціональний стан ЦНС та ВНС

Показники	Контрольна група (M₁±m₁)	Дослідна група (M₂±m₂)	р
Рухова активність, n	2,33 ± 0,41	2,49 ± 0,05	> 0,5
Орієнтувально-дослідницька поведінка, n	34,53 ± 2,51	51,55 ± 0,73	< 0,001
Зміщена активність, n	4,93 ± 0,83	4,93 ± 0,06	--
Емоційна активність, n	8,47 ± 1,13	7,82 ± 0,13	> 0,2

Результати тіопенталової проби, яка відображає співвідношення процесів збудження - гальмування в ЦНС, надано в табл. 6.7.

Таблиця 6.7 Зміни показників тіопенталової проби

Показники	Контроль (M₁± m₁)	Дослід (M₂ ± m₂)	р
Час засинання, хв.	2,17 ± 0,11	2,56 ± 0,01	< 0,05
Тривалість медикаментозного сну, хв	90,17 ± 0,26	79,30 ± 0,18	< 0,001

Згідно з даними табл. 6.7 у піддослідних щурів вірогідно збільшувався час засинання і скорочувався час медикаментозного сну. Це підтверджує дані щодо підвищення функціональної активності ЦНС. Крім того, оскільки дія тіопенталу корелює зі швидкістю його біотрансформації в печінці, яка у свою чергу визначається станом її детоксикаційних процесів, можна стверджувати, що під впливом води оз. Ялпуг відбувається тривала стійка активація цих механізмів.

6.2.2 Дослідження імунітету та периферичної крові

Вживання здоровими щурами води оз. Ялпуг викликало зміни показників стану периферичної крові і імунної відповіді (табл. 6.8).

Перш ніж описувати зміни показників периферичної крові слід зазначити монотонність оцінюваних показників у піддослідних щурів. Таке положення зустрічається при зовнішніх (токсичних) впливах достатньої сили.

З боку червоної крові особливих змін не визначено. Деяке збільшення кількості гемоглобіну практично не впливає на кольоровий показник, а в цілому можна вважати, що транспортна функція крові при вживанні води оз. Ялпуг не порушується. Має місце збільшення вмісту лейкоцитів, яке відбувається за рахунок збільшення кількості нейтрофілів. Це свідчить про посилення фагоцитарної функції імунної системи, мабуть, за рахунок більш вираженої ксенобіотичності води оз. Ялпуг. У той же час, кількість ацидофілів залишається на рівні, близькому до контролю, а моноцитів знижуються. Можна вважати, що має місце ослаблення специфічного фагоцитозу (знищення клітин) і досить висока схильність до сенсибілізації.

Таблиця 6.8 Стан периферичної крові та імунної відповіді

Показник	Контроль	Дослід	р
Еритроцити, 10¹²/дм³	3,91 ± 0,09	4,03 ± 0,07	> 0,5
Гемоглобін, г/дм³	135,78 ± 2,60	142,22 ± 1,39	> 0,5
Кольоровий показник, ум. од.	1,05 ± 0,03	1,06 ± 0,02	> 0,5
ШОЕ, мм/год	1,30 ± 0,11	1,30 ± 0,13	> 0,5
Лейкоцити, 10⁹/дм³	6,50 ± 0,56	7,28 ± 0,36	> 0,5
Лімфоцити, %	77,7 ± 1,11	75,18 ± 1,76	> 0,5
Нейтрофіли, %	15,7 ± 0,92	19,09 ± 1,60	> 0,5
Ацидофіли, %	3,30 ± 0,35	2,91 ± 0,59	> 0,5
Моноцити, %	3,30 ± 0,20	2,87 ± 0,26	> 0,5
ЦІК, г/дм³	4,95 ± 0,14	5,83 ± 0,24	< 0,005
ГА, ум. од.	5,40 ± 0,90	14,40 ± 2,54	< 0,001
Антитіла печінки, ум. од.	0	8,0 ± 2,49	< 0,001
Антитіла мозку, ум. од.	0	4,0 ± 2,67	< 0,001

Що стосується гуморальної складової імунітету, то має місце збільшення кількості гетерогенних антитіл та кількості ЦІК, що звичайно характерно для вираженої інтоксикації речовинами органічної природи та схильності організму до запальних реакцій. Крім того, з'являються антитіла до речовини печінки і головного мозку, що свідчить про наявність аутоімуних реакцій, а це може бути основою для дистрофічних і деструктивних процесів у печінці і мозку.

6.2.3 Дослідження біохімічних процесів

Результати досліджень метаболізму печінкової тканини представлено в табл. 6.9.

Таблиця 6.9 Стан метаболічних процесів у печінці

Показник	Контроль	Дослід	р
АлТ, од/дм³	33,60 ± 2,90	39,19 ± 2,00	> 0,5
АсТ, од/дм³	62,94 ± 4,85	83,03 ± 5,26	< 0,5
Тимолова проба, ум. од.	1,48 ± 0,14	1,62 ± 0,19	> 0,5
МДА, мкМ/дм³	6,51 ± 0,22	10,08 ± 0,78	< 0,05
Каталаза, %	62,22 ± 2,17	41,68 ± 4,17	< 0,05

Як видно із даних табл. 6.9, в результаті вживання води оз. Ялпуг у печінці відбуваються певні зміни метаболізму. Насамперед, звертає увагу деяке збільшення активності Алт і активності Аст. Це дозволяє вважати, що до складу води оз. Ялпуг входять сполуки, що впливають на певні реакції трансамінування. Показники тимолової проби практично не змінюються в піддослідних щурів відносно контролю. Очевидно, що до складу води оз. Ялпуг, не входять сполуки, що впливають на інтенсивність білоксинтезуючої функції печінки щурів. На відміну від попередніх даних (оз. Кагул), у даній групі відзначається достовірне зниження активності каталази за умови достовірного зростання вмісту МДА, тобто можна говорити про інтенсифікацію перикисного окиснення ліпідів (ПОЛ) за умови пригнічення антиоксидантного захисту (АОЗ). Інакше кажучи, існують передумови для пошкодження мембран клітин, а отже для розвитку дистрофічних процесів в органах і тканинах.

6.2.4 Дослідження функціонального стану нирок

Оцінка сечоутворюючої функції нирок надана в табл. 6.10. За цими даними функція нирок у піддослідних тварин практично не мінялася.

Деяке (недостовірне) збільшення добового діурезу пов'язано, швидше за все, з коливаннями інтенсивності канальцевої реабсорбції.

Таблиця 6.10 Вплив води оз. Ялпуг у режимі вільного доступу на функціональний стан нирок здорових щурів

Показники	Контрольна група (М₁± m₁)	Дослідна група (M₂±m₂)	р
Добовий діурез, мл/ дм² поверхні тіла	1,13 ± 0,19	1,46 ± 0,01	> 0,2
Швидкість клубочкової фільтрації, мл/(дм²• хв)	0,11 ± 0,01	0,011 ± 0,001	--
Канальцева реабсорбція, відсоток до фільтрації, %	99,23 ± 0,07	99,19 ± 0,004	> 0,5
Виведення креатиніну, ммоль	0,011±0,001	0,0011±0,0001	--
Виведення сечовини, ммоль	0,65 ± 0,09	0,68 ± 0,004	> 0,5
рН добової сечі, од. рН	6,90 ± 0,03	6,69 ± 0,02	> 0,5
Концентрація іонів калію в добовій сечі, ммоль/л	70,00 ± 0,37	56,37± 0,41	< 0,001
Добова екскреція калію натрію, ммоль	0,08 ± 0,01	0,06 ± 0,0001	> 0,1
Концентрація іонів натрію в добовій сечі, ммоль/л	135,23± 18,01	76,91 ± 0,69	< 0,02
Добова екскреція іонів натрію, ммоль	0,15 ± 0,03	0,09 ± 0,0001	> 0,1
Концентрація хлорид-іонів в добовій сечі, ммоль/л	231,27±17,46	230,81 ± ...

Страница:

диссертация "Гігієнічне обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлової зони Українського Придунав’я" скачать

Подобные документы

Наукове обґрунтування оптимізації системи профілактики інвалідизуючих захворювань у військовослужбовців служби безпеки України
Вивчення структури первинної інвалідності ВС СБУ та визначення факторів, що впливають на її формування, оцінка видів і ступеня обмеження життєдіяльності. Наукове обґрунтування оптимізації системи профілактики інвалідності і ВС СБУ, її ефективність.

автореферат [29,1 K], добавлен 04.04.2009
Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
Особливості та закономірності формування стану здоров’я жінок під впливом екзо- та ендогенних чинників ризику виникнення патологічних станів і хвороб, що супроводжують різні періоди менопаузи. Системи управління здоров’ям жінок у пери- та постменопаузі.

автореферат [90,7 K], добавлен 24.03.2009
Обґрунтування та розробка системи організації профілактичної діяльності закладів загальної практики сімейної медицини
Профілактична медицина як напрямок збереження та зміцнення здоров’я населення. Впровадження первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини. Аналіз наукової інформації різних країн з питань медичної профілактики.

автореферат [94,0 K], добавлен 04.04.2009
Первинна медико-санітарна допомога
Законодавство України про охорону здоров`я в частині організації та надання первинної медико-санітарної допомоги. Структура системи охорони здоров`я – види медико-санітарної допомоги. Проект впровадження удосконалення ПМСД в Онуфріївському районі.

дипломная работа [981,4 K], добавлен 11.06.2012
Порушення обміну оксиду азоту при вазотоксичній дії свинцю та пошук нових засобів біологічної профілактики інтоксикаційПорушення обміну оксиду азоту при вазотоксичній дії свинцю та пошук нових засобів біологічної профілактики інтоксикацій
Вміст свинцю в крові, аорті, печінці, серці та нирках щурів після введення ацетату свинцю. Зміни показників обміну оксиду азоту в організмі дослідних тварин. Вплив свинцю на скоротливу функцію судинної стінки на препаратах ізольованого сегменту аорти.

автореферат [49,0 K], добавлен 10.04.2009
Гігієничне обґрунтування хімічної безпеки харчування населення в умовах індустріального регіону
Погіршення здоров’я населення. Забруднення продовольчої сировини та харчових продуктів індустріального і аграрного регіонів токсичними елементами. Заходи, які дозволять зменшити ризик потрапляння ксенобіотиків з продуктами харчування до організму.

автореферат [58,4 K], добавлен 09.03.2009
Методи візуалізації в медицині. Ендоскопія
Огляд біологічної складової біотехнічної системи. Види медичної ендоскопії - оглядова, біопсійна і операційна. Опис кабінету ендоскопії. Опис ендоскопу та обробка біозображень. Принцип побудови оптичної, спостерігаючої та освітлювальної системи ендоскопа.

курсовая работа [788,8 K], добавлен 09.01.2017
Багатофакторна система реабілітації, прогнозування інвалідності і комплексної профілактики інфаркту міокарду
Медико-соціальні фактори ризику гострого інфаркту міокарда. Ефективність чинних технологій медичної допомоги в післяінфарктному періоді і змін психофізіологічного статусу хворого у залежності від тяжкості перебігу захворювання, прогнозування інвалідності.

автореферат [279,5 K], добавлен 07.03.2009
Науково-методичне обґрунтування організації медико-соціального забезпечення ліквідації великомасштабної радіаційної аварії (на прикладі чорнобильської катастрофи)
Радіобіологічний наслідок щодо потерпілих від аварії на ЧАЕС. Індукований патоморфоз захворювань, його клініко-морфологічні відповідності стосовно найпоширеніших недуг. Медико-соціальні заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

автореферат [72,0 K], добавлен 04.04.2009
СНІД як медико-соціальна проблема
Історичні відомості та теорії походження СНІДу. Роль імунної системи для здоров'я людини, поняття вірусу імунодефіциту, нові його варіанти. Етіологія та патогенез СНІДу. Характеристика шляхів зараження, профілактики зараження та підтримки ВІЛ–інфікованих.

курсовая работа [56,9 K], добавлен 18.12.2010
Медико-генетическое консультирование беременных
Показания для направления семьи в медико-генетическую консультацию. Дородовая диагностика наследственных заболеваний. Изучение этапов составления медико-генетического прогноза. Оценка тяжести медицинских и социальных последствий предполагаемой аномалии.

презентация [6,5 M], добавлен 03.03.2014
Клініко-морфологічна характеристика серцево-судинної системи та медико-соціальна реабілітація хворих на цукровий діабет 2 типу
Медико-соціальне значення, традиційні принципи терапії цукрового діабету, рання діагностика, первинна та вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень. Комплексна оцінка клініко-біохімічних та інструментальних методів досліджень хворих на діабет.

автореферат [65,6 K], добавлен 05.02.2009
Оптимізація умов праці диспетчерів залізничного транспорту на основі гігієнічної оцінки за новою технологією управління процесом перевезень
Вплив змін у умовах виробничого середовища та трудового процесу на захворюваність диспетчерів ЄЦК і на станційних дільницях при порівняльному аналізі. Засоби організації медико–профілактичного забезпечення оптимізації виробничої діяльності диспетчерів.

автореферат [41,1 K], добавлен 02.04.2009
Медико-генетическое консультирование беременных
Задачи медико-генетического консультирования. Составление генетического прогноза. Расчеты генетического риска. Оценка тяжести медицинских и социальных последствий предполагаемой аномалии. Показания для направления семьи в медико-генетическую консультацию.

презентация [6,6 M], добавлен 13.11.2014
Принятие решения при проведении медико-социальной экспертизы
Федеральные государственные учреждения медико-социальной экспертизы, их права и обязанности, сфера полномочий. Направление на медико-социальную экспертизу, порядок ее проведения и принятие решения. Признание гражданина инвалидом, переосвидетельствование.

курсовая работа [42,9 K], добавлен 18.11.2013
Медико-социальная экспертиза и реабилитация лиц с заболеваниями зрения
Анализ сущности медико-социальной экспертизы и реабилитации лиц с патологией органа зрения, которая базируется на отечественной концепции инвалидности и общих позициях медико-социальной экспертизы. Правила проведения и перечень обязательных обследований.

контрольная работа [132,9 K], добавлен 15.09.2010
Современные достижения и тенденции развития приборов и аппаратов для научной и практической дисциплины
Система методов медико-биологических исследований. Электрофизиологические, фотометрические методы. Основные группы медицинских электронных приборов и аппаратов. Структурная схема съема, передачи и регистрации медико-биологической информации.

реферат [26,3 K], добавлен 11.12.2008
Медико-социальная экспертиза степени утраты трудоспособности
Установление инвалидности и определение ее степени как государственная услуга оказываемая учреждениями Медико-социальной экспертизы (МСЭ). Полномочия и функции МСЭ. Нормативная база проведения медико-социальной экспертизы утраты работоспособности.

контрольная работа [24,0 K], добавлен 19.01.2014
Наукове обґрунтування медикаментозного забезпечення військовослужбовців на основі концепції логістичного управління
Аналіз застосування методів логістики в організації забезпечення військовослужбовців в Україні, обґрунтування методичних підходів. Розробка медичних підходів до проектування розподільної підсистеми системи медикаментозного забезпечення військових.

автореферат [34,1 K], добавлен 04.04.2009
Медико–социальная помощь лицам перенесшим инфаркт миокарда
Проблемы лиц, перенесших инфаркт миокарда. Мероприятия медико-социальной реабилитации, адаптации, психологической разгрузки и защиты. Особенности медико-социальной помощи лицам, перенесшим инфаркт миокарда.

курсовая работа [35,6 K], добавлен 11.08.2007

Другие документы, подобные "Гігієнічне обґрунтування системи медико-біологічної безпеки гирлової зони Українського Придунав’я"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.