Інфекційні патологіЇ тварин

8. Лептоспіроз

Хв. Вейля, жовтушність- природно-осередкове захв, що х-ся гарячкою, жовтушністю шкіри і слиз об, гемоглобінурією, некрозом на шкірі і слиз об У свиней масовими абортами і народж маложиттєздатного молодняку. Збудник: лептоспіра з родини Спірохет, є 2 види: Leptospira interogans(патогенні види, що діляться на 224 серотипи), L. biflex( сапрофіти). Спор і капсул не утв. Це дрібні спіралевидні бак із загнутими і дещо потовщ кінцями. Досл у затемненому полі мікроскопа і фарб за Романовським-Гімза і Левадиті(треба живі). У ВРХ, ДРХ, свиней- L. pomona, ieterohaemorrhagiae, tarasovi, bratislava. У собак- L. canis. Сприйнятливі всі сг тв і птиця. Резервуар- дрібні дикі мишевидні. Джерело хвора і перехворіла( виділ із сечею 2 роки, гризуни всю жизнь). Виділ з молоком, сечею, фекаліями, спермою, аботплодом. Зараж алімент, ч-з шкіру і слиз об, внутріутробно. Патогенез: активно розмнож у лімфовузлах, попада у кров русло, заноситься в органи- лептоспіремія і ураж ЦНС. В крові гемоліз еритроцитів. Виходить велика к-ть гемоглобіну, що перетвор на білірубін, що не встигає повністю провестися чрез печінку і потрапл назад у кров, викликаючи пожовтіння сероз, слиз об і тканин. В організмі утв аглютиніни, які викор під час лаб досл РМА. Ін п до 2тижнів. Перебіг гострий, підгострий і хрон. Гарячка, що не зникає після появи жовтушності. Жовтушність, невеликі ділянки некррозів на слиз об ясен, щоках, язиці, вимені, спини, соромітних губах. У вагітних аборти, гемоглобінурія. У коней болючість мязів біля крупа, облисіння, злущ епідермісу і некроз. Пат зміни: жовтушність всіх органів. Печінка сильно збільш, вяла, глинисто-червона. Жовчний міхур переповнений жовчю, в нирках межі між шарами згладжені. Лаб діагноз: надсил 3-5мл крові у перші 1-5діб гарячки, аботплоди, сечу носіїв. Посмертно- трупи, серце, паренхіматозні органи, сеч міхур з сечею. Біопроба на кроленятах. Лікув: полівалентна гіперімунна протилептоспірозна сироватка, антибіотики. Антибіотики, симптоматичне лікув. Проф: суворе дотрим ветсан правил, провед дератизації. При виникненні вводять обмеження(заборона перегрупування, продаж). Хворих ізол і лікують

9. Хв.а Ауєскі. Хв.а Ауєскі

(Morbus Aujeszky) - гостре контагіозне захв.ня всіх видів свійських тв., диких і синантропних м'ясоїдних, хутрових звірів та гризунів, що хар.изується ураженням центральної нервової системи (збудження, судоми, паралічі), нестерпним свербінням та розчухуваннями (за винятком свиней, норок, соболів).

Збудник хв.и - ДНК-вмісний вірус із родини Herpesviridae, Вірус досить стійкий у зовн.ьому середовищі, залишаючись життєздатним у висушеному та замороженому стані впродовж одного року, в ліофілізованому - понад 2 роки, при мінус 40°С - 5 - 10 років. У гної, воді, кормах вірус зберігається взимку до 30 - 46 діб, влітку - 10 - 12 діб, на поверхні землі й трави навесні та влітку - від 12 до 72 год, у сечі влітку - 3 тижні, взимку - 8 - 15 тижнів, у гниючих трупах тв. - 10 - 28 діб, у висохлих трупах гризунів - до 1 року.

Епізоотологія хв.и. У природних умовах до хв.и Ауєскі найс- прийнятливіші свині, собаки, коти, дикі м'ясоїдні, гризуни; рідше хво ріє рогата худоба та хутрові звірі, дуже рідко - коні, осли, мули. Птахи, примати й холоднокровні тв.и до вірусу хв.и Ауєскі не чутливі. Молоді тв.и порівняно з дорослими хворіють тяжче і з більшою летальністю. Джерелом збудника інфекції є хворі тв.и та вірусоносії, які виділяють вірус у зовн.є середовище з носовим слизом, слиною, сечею, кон'юн- ктивальним секретом, виділеннями з піхви, а також зі спермою, калом, молоком.

Патогенез. Відносно шляхів поширення й репродукції вірусу хв.и Ауєскі існують різні погляди. За однією з концепцій, вірус є суворо нейротропним і після проникнення в організм відразу просувається до центральної нервової системи. Репродукується в довгастому мозку, амонових рогах та варолієвому мосту, зумовлює в них запальний процес, який спричинює параліч нервів, тяжкі патологічні зміни в усьому організмі. Згідно з другою концепцією, вірус хв.и Ауєскі є пантропним, зумовлює септицемію, репродукується в крові, паренхіматозних органах, м'язах, шкірі. Вірусемія спричинює пропасницю, судинні порушення. Ч-з 48 год після зараження вірус хв.и Ауєскі по язикоглотковому й трійчастому нервах проникає в центральну нервову систему, репродукується в мозкових клітинах, зумовлюючи картину негнійного менінгоенцефаломієліту.

Клінічні ознаки та перебіг хв.и. Інкубаційний період становить у свиней 5-10 діб, у ВРХ - 6-15 діб, у собак - 2-4 доби. Перебіг хв.и завжди гострий. У свиней клінічна картина хв.и залежить від віку тв.. Найтяжче хворіють 1-10-денні поросята-сисуни, які вже народжуються інфікованими або заражаються ч-з молоко інфікованої свиноматки. У таких поросят хар.них клінічних ознак хв.и немає. Спостерігається лише загальна слабкість, пригнічення, іноді окремі судоми, хиткість ходи. Поросята не ссуть свиноматку, весь час лежать, майже всі гинуть упродовж першої доби. У поросят-сисунів 10-20-денного віку, у поросят, щойно відлучених від свиноматки, а також у 3-4- місячних підсвинків хв.а Ауєскі проходить у класичній септичній формі з ураженням центральної нервової системи. У хворих поросят спочатку спостерігається лихоманка (до 41-42°С), пригнічення, відмова від корму, хиткість ходи. Згодом tа тіла знижується, з'являються ознаки ураження центральної нервової системи: раптові епілептичні напади, конвульсії, судоми окремих груп м'язів, часті жувальні руки, хода по колу, парези кінцівок. Хар.ні слабкість заду, прогинання спини, а в лежачому стані - плавальні рухи передніх і задніх кінцівок. Спостерігаються також салівація, ознаки риніту та кон'юнктивіту. Хв.а триває 2-3 доби, летальність досягає 70-90%. Іноді хв.а Ауєскі у молодих підсвинків проходить в оглумоподібній формі. При цьому хворі поросята стоять, упираючись головою в стінку станка, підлогу або годівницю, проявляють до всього повну байдужість. З ротової порожнини витікає значна к-ть слини, з носа - слиз.а рідина. Спостерігаються втрата голосу, розлад серцевої діяльності, прискорення су й дихання, часте зап.ня та набряк легенів. У поросят віком понад 3 міс і дорослих свиней хв.а Ауєскі проходить доброякісно, переважно з ураженням органів дихання. Інфекція швидко поширюється серед неімунного поголів'я, проявляється лихоманкою, слабкістю, відсутністю апетиту, чханням, кашлем. Ч-з 3-7 діб настає видужання майже всіх свиней. Летальність не перевищує 3-5%.

У ВРХ хар.ною клінічною ознакою хв.и Ауєскі є нестерпне свербіння у ділянці дзеркальця, губ, голови, щік, очей, рідше - шиї, плечей, задніх кінцівок, вимені. Тв.а розчухує і гризе до крові сверблячі ділянки, має зляканий вигляд, дуже збуджена, мичить, хитає головою, рветься з прив'язі, травмується, але ніколи не виявляє агресивності. Напади занепокоєння чергуються з періодами заціпеніння й сонливості, судомами жувальних та шийних м'язів. Спостерігається короткочасне підвищення tи тіла до 40,0-40,9°С, слинотеча, спрага, посилена пітливість, часте сечовиділення. Жуйка, рух рубця й молоковиділення припиняються. Загибель тв.и настає на 2-3 добу, видужування майже ніколи не буває.

У овець і кіз перебіг захв.ня такий самий, як і у ВРХ, але збудження не спостерігається. Тяжко хворіє і завжди гине молодняк.

У коней хв.а Ауєскі спостерігається дуже рідко, виникає внаслідок контакту з хворими свиньми. У разі доброякісного перебігу хв.и відмічаються короткочасна гарячка, в'ялість, пригнічення, відмова від корму, прогинання спини й попереку. Ч-з 2-4 доби тв.а видужує. У разі злоякісного перебігу хв.и спостерігаються симптоми енцефаліту, сильний свербіж, розчухування шкіри в різних ділянках тіла, салівація. Загибель настає наприкінці 1-2-ї доби.

У собак інкубаційний період триває 2-4 доби. Визначається сильне свербіння, занепокоєння, полохливість, жалібний хрипкий гавкіт, інколи збудження, як при сказі, але водобоязкості й агресивності відносно людини не буває. Спостерігаються паралічі глотки, часті жувальні рухи з виділенням з ротової порожнини значної кількості пінистої слини. Tа тіла нормальна. Загибель настає впродовж перших 2 діб. Одужання майже не буває.

У котів свербіння буває рідко. Хворі тв.и дуже збуджені, різко реагують на зовн.і подразнення, жалісно нявчать, з рота витікає слина. Спостерігається параліч глотки, періодичні судомні скорочення м'язів голови та шиї, інколи вражаються легені. Загибель настає впродовж 24-36 год, випадки одужання бувають дуже рідко.

У хутрових звірів хв.а Ауєскі проходить у нервовій або легеневій формі. Спостерігається сильне нерівномірне розширення зіниць, розчухування шкіри майже до крові, а також збудження, манежні рухи, судоми м'язів. При ураженні легень твари ни важко, з хрипом дихають, кашляють, широко розставляють лапи і сильно витягують уперед шию. Загибель настає впродовж 2-3 діб.

Патологоанатомічні зміни. При зовн.ьому огляді трупів тв., крім свиней, норок і соболів, що загинули від хв.и Ауєскі, виявляються розчухування, облисіння, травмування шкіри в ділянці голови або в інших місцях. Патологічні зміни найчастіше спостерігаються в головному мозку: гіперемія обл.ок, крововиливи, розм'якшення мозкової речовини, накопичення серозного випоту в шлуночках. Виявляється набряк легенів, збільшення бронхіальних лімфовузлів. У поросят трапляються крововиливи під капсулою нирок, а також у слиз.ій обл.ці надгортанника. Іноді в печінці виявляються дрібні осередки некрозу. Під час гістологічного досл.ня в головному й спинному мозку визначається картина гострого негнійного менінгоенцефаломієліту. У м'ясоїдних тв. шлунок забитий шерстю, слиз.а обл.ка шлунка геморагічно зап.а.

Діагноз установлюють на підставі хар.них клініко-епізоото- логічних показників, патологоанатомічних даних і результатів лаб.них досл.ь.

Лаб.на діагн.ка. В лаб.ію для досл.ь надсилають свіжий труп тв.и або патологічний матеріал (голову, шматочки головного або довгастого мозку, заглоткові й бронхіальні лімфовузли, шматочки мигдаликів, слиз.і обл.ки носа, легень, печінки, селезінки, нирок) від загиблих або забитих в агональному стані тв. Трупи дрібних тв. відправляють цілими.

Диференціальна діагн.ка. Передбачає необхідність відрізняти хв.у Ауєскі в усіх видів тв. від сказу, а у свиней також від чуми, хв.и Тешена, сальмонельозу, грипу, лістеріозу, пастерельозу, А- і Б-авіт.озів та отруєнь хлоридом натрію. Сказ завжди пов'язаний з укусами, хар.изується великою агресивністю хворих тв. відносно інших тв. і людей. Лікування. На початку захв.ня застосовують специфічний гамма-глобулін. Імунітет. У перехворілих на хв.у Ауєскі тв. формується стійкий імунітет, який триває 1 - 3 роки. Поросята-сисуни набувають від імунних свиноматок колострального імунітету, який, однак, не забезпечує їм захисту від зараження. Для активної імунізації тв. у неблагополучних і загрозливих щодо хв.и Ауєскі господарствах України запропоновано рідку культуральну інактивовану вакцину проти хв.и Ауєскі свиней, овець і хутрових звірів Проф.ка та заходи боротьби. Мають бути спрямовані на охорону благополучних господарств від хв.и Ауєскі, ліквідацію хв.и в неблагополучних пунктах, оздоровлення тв. та викорінювання цієї хв.и.

ветеринарний санітарний експертиза продукт тварина

10. Лістеріоз

Лістеріоз (Listeriosis) - природно-осередкова хв.а різних видів тв. і птахів, що хар.изується септичними явищами, ураженням центральної нервової системи і статевих органів. До лістеріозу сприйнятлива людина. Збудник хв.и - Listeria monocytogenes - поліморфна, грам- позитивна дрібна паличка із заокругленими кінцями, спор і капсул не утворює. Лістерії досить стійкі у зовн.ьому середовищі: Епізоотологія хв.и. У природних умовах до лістеріозу особливо сприйнятливі вівці й ВРХ. Хворіють також свині, кози, коні, буйволи, хутрові звірі, собаки, кролики, свійська птиця та дикі птахи. Особливо чутливі до лістерій вагітні матки, молоді, а також ослаблені неповноцінною годівлею тв.и. Основним резервуаром збудника лістеріозу в природі є мишоподібні гризуни, серед яких ця інфекція нерідко трапляється у вигляді епізоотій, а перехворювання супроводжується тривалим (до 260 діб) лістеріоносійством. Патогенез. З місця первинного проникнення лістерії поширюються по організму нейрогенним, гематогенним або лімфогенним шляхами. При септичній формі хв.и, що частіше зустрічається у молодняку, збудник розмножується в усіх органах і тканинах, утворює екзо- та ендотоксини, спричинює дегенеративні та некротичні зміни в різних паренхіматозних органах, головному й спинному мозку. Нервова форма хв.и зумовлює менінгоенцефаліт, при цьому в головному й спинному мозку виявляються лістерії. У вагітних тв. лістерії спричинюють метрити з наступним зараженням та загибеллю плода. Клінічні ознаки та перебіг хв.и. Інкубаційний період триває 7-30 діб. Перебіг хв.и - гострий, підгострий та хронічний. Розрізняють кілька клінічних форм лістеріозу - нервову, септичну, генітальну, стерту й безсимптомну. У ВРХ перебіг хв.и гострий або підгостр ий, переважає нервова форма. На початку хв.и спостерігаються пригніченість, відмова від корму, припинення жуйки, короткочасне підвищення tи тіла до 41,2°С, виділення з носових отворів значної кількості прозорого в'язкого слизу, а з ротової порожнини - в'язкої слини. Спостерігаються сльозотеча, гіперемія слиз.их обл.ок. На 3-7-му добу з'являються найхар.ніші симптоми хв.и, зумовлені ураженням центральної нервової системи: напади неспокою, некоординовані рухи, парези окремих груп м'язів, однобічний парез язика або вуха, розширення зіниць, ослаблення або повна втрата зору. Тривалість хв.и - від кількох годин до 10 діб. Г енітальна форма хв.и супроводжується абортами на 4-7-му місяці вагітності, народженням мертвих і слабких телят, затримкою посліду, ендометритами, маститами. В останньому випадку лістерії тривалий час виділяються з молоком. Прогноз за цієї форми хв.и - сприятливий. Септична форма лістеріозу трапляється у телят. Відмічаються сильне пригнічення, відмова від корму, діарея. Tа тіла залишається в нормі, інколи підвищується до 41°С. Тривалість хв.и - 1-2 тижні. При ураженні центральної нервової системи з 4-5-ї доби хв.и у телят спостерігається хитка хода, втрата рівноваги, судомні скорочення м'язів, викривлення шиї, оглумоподібний стан. Часом нервові явища минають, теля встає, приймає корм, зовні має здоровий вигляд. Проте ч-з 2-3 доби напади нервових явищ повторюються і тв.а гине.

В овець і кіз спостерігається в'ялість, байдуже відношення до навколишнього середовища, лякливість, відмова від корму, припинення жуйки, слиз.і виділення з носової порожнини, слиз.о-гнійні витікання з очей. Tа тіла підвищується до 40,5-41,0°С, іноді буває в межах норми. Часто відмічається ураження очей - косоокість, витрішкуватість, ослаблення чи втрата зору, кон'юнктивіт. На 2-3-тю добу розвиваються ознаки нервової форми хв.и. З'являються судоми шийних, потиличних, жувальних м'язів, посмикування шкіри. Голова закинута вгору або повернута вбік, шия витягнута вперед і круто загнута догори. Спостерігаються некоординовані рухи, тв.а натикається на сторонні предмети, часто упирається головою в годівницю або стіну. Відмічається загальне ослаблення організму, розвиваються паралічі. Загибель настає на 3-7-му добу. У видужалих тв. часто спостерігаються ускладнення у вигляді стійких парезів або паралічів окремих груп м'язів. У кітних овець і кіз хар.ним симптомом лістеріозу вважають аборти й мастити.

У ягнят хв.а виявляється у 2-15-денному віці. Має септичну форму, без ознак ураження нервової системи. Спостерігається пригніченість, гарячка, відсутність апетиту, слабкість, пронос з домішкою крові. Більшість ягнят гине на 2-3-тю добу хв.и.

У свиней різних вікових груп лістеріоз виявляється неоднаково. У поросят-сисунів та підсвинків хв.а проходить у нервовій формі з різко вираженими симптомами менінгоенцефаліту. У захворілих свиней спостерігаються короткочасне підвищення tи до 40-41°С, збудження, судоми, часті жувальні рухи, м'язове дрижання, порушення координації рухів, парези та паралічі кінцівок. У поросят-сисунів хв.а часто має септичну форму, що супроводжується сильно вираженою загальною слабкістю, по- вною відсутністю апетиту, посинінням шкіри в ділянці черева й вух, кон'юнктивітом, ринітом. При підгострому перебігу у поросят відмічається кашель, виділення з носа, пронос.

У дорослих свиней перебіг хв.и підгострий або хронічний. Спостерігаються схуднення, анемія, кашель, відмова від корму, некоординовані рухи, посмикування м'язів, деяка ригідність передніх кінцівок. Інколи лістеріоз виявляється лише абортами у свиноматок. Тривалість хв.и - 2-3 тижні. У свиней можлива безсимптомна інфекція, що супроводжується тривалим лістеріоносійством. культурами лістерій. Можливе зараження при вживанні в їжу ранніх овочів з ділянок, що оброблялись незнезараженими стічними водами та гноєм. Перебіг лістеріозу у людей - надгострий, гострий, підгострий і хронічний. Встановлено лістеріоносій- ство. Прогноз хв.и в разі раннього лікування - сприятливий. Патологоанатомічні зміни. Залежать від клінічного прояву хв.и. При нервовій формі виявляються ін'єкція судин та набряк головного мозку, крововиливи в мозковій тканині, деяких внут.іх органах. У свиней інколи спостерігаються гострокатаральні процеси в травному каналі. При септичній формі у молодняку відмічаються гіперемія та набряк легень, застійні явища й крововиливи на серозних і слиз.их обл.ках; дистрофічні процеси та некротичні осередки в печінці, нирках, селезінці, міокарді; гіперемія селезінки та лімфовузлів. Для генітальної форми лістеріозу хар.ні ендометрити і метрити. У печінці, селезінці, головному мозку абортованих плодів виявляються типові для лістеріозу некротичні вузлики. Під час гістологічного досл.ня патологічного матеріалу встановлюється мікрофокусний енцефаліт, набряк та дегенерація нейронів, нейрофагія, проліферативні процеси в головному й спинному мозку. Іноді виявляється зерниста дистрофія клітин печінки та нирок, дрібноосередкова бронхопневмонія. У різних паренхіматозних органах спостерігаються гранульоми з клітин лімфоїдно-гістіоцитарного типу. Діагноз на лістеріоз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хв.и, патологоанатомічних і гістологічних змін, а також результатів лаб.них досл.ь. Лаб.на діагн.ка. Включає мікроскопічні, бактеріологічні, серологічні та біологічні досл.ня. У лаб.ію надсилають свіжі трупи дрібних тв. або голову (головний мозок), уражені ділянки легенів, паренхіматозні органи (частину печінки, селезінку, нирки) великих тв., у разі абортів - плід і його обл.ки, виділення зі статевих органів. Від хворих тв. на початку хв.и направляють кров, від перехворілих - сироватку крові. При маститах для досл.ня відбирають молоко з уражених часток вимені. Патологічний матеріал надсилають свіжим або консервованим у 30%-му розчині гліцерину.

У коней лістеріоз має спорадичний прояв. Відмічається рефлекторна збудливість, порушення координації рухів, кон'юнктивіт, жов- тяничність склери, субгарячкова tа, парези кінцівок.

У собак спостерігаються явища енцефаліту, ослаблення зору.

У кролів відмічається септична, дуже рідко - нервова форма хв.и. У вагітних самок бувають аборти, гангренозний метрит, загибель хворих маток і муміфікація плодів.

У норок - аборти, патологічні пологи, народження мертвих цуценят і загибель самок.

При лістеріозі птиці частіше захворює молодняк з явищами гострого або хронічного сепсису та домінуючими ознаками кахексії. Лістеріоз може ускладнювати перебіг інших захв.ь вірусної й паразитарної етіології. Диференціальна діагн.ка. При встановленні діагнозу лістеріоз потрібно відрізняти від сказу, хв.и Ауєскі, злоякісної катаральної гарячки, бруцельозу, кампілобактеріозу, трихомонозу, ценурозу (овець), кормових отруєнь. Лікування. Хворих тв. з ознаками ураження центральної нервової системи доцільно направляти для забою. Решту хворих і підозрюваних щодо захв.ня на лістеріоз тв. ізолюють і лікують в/мим введенням антибіотиків тетрациклінового ряду. Імунітет. Вивчений недостатньо. Припускають, що основна роль у захисті організму від лістеріозної інфекції належить клітинному імунітету, який забезпечує підвищення метаболічної та фагоцитарної активності макрофагів і завершення фагоцитозу. Для активної імунізації запропоновано суху живу вакцину з авірулентного штаму лістерій АУФ, яку застосовують для проф.чної імунізації овець, ВРХ, свиней і кролів лише у неблагополуч- них щодо лістеріозу господарствах при спалаху захв.ня, або в господарствах, де захв.ня реєструвалося раніше. Проф.ка та заходи боротьби. Щоб запобігти виникненню лістеріозу, слід систематично знищувати гризунів, як основний резервуар лістерій у природі. Комплектування стада (отари) потрібно проводити тільки тв.ами з благополучних господарств. У період 30-денного карантину здійснюють клінічний огляд завезених тв., а у разі підозри відносно прихованого лістеріоносійства проводять бактеріологічні та серологічні досл.ня. Організовують систематичну боротьбу з гризунами, вживають заходів щодо захисту від них кормосховищ. Комбікорми та м'ясо-кісткове борошно піддають обов'язковому бактеріологічному досл.ню.

11. Міксоматоз кролів

Гостропротікаюче захв, що х-ся гнійним конюнктивітом і ринітом, утв пухлинних вузликів на шкірі, набряків п.ш клітковини в ділянці голови, стат органів, ануса й хребта.

Збудник: ДНК вірус з родини Поксвірусів, віріони кирпичеподібні, розмнож в цитоплазмі клітин, розмір 230 на 290. Культив у перещеплюваних клітинах ембріонів, чутливий до ефіру, лугів, формальдегіду, борної к-ти.

Епізоот: хв усі кролі. Джерело хворий кріль, що виділ з витоками з носа і очей. Резервуар дикі кролі і зайці. Мех переносники комарі і членистоногі. Зараж контактно, ч-з зараж корм, клітки, трансмісивно.

Клін оз: ін п до 3 діб. Є гострий і хрон п (латентний), рідкр блискавичний. Форми: Класична (набрякова)- набряки і поява малих вузл біля голови, стат органів, ануса. В області очей, ануса, вух сильне припухання, шкіра збир в складки і утв валикоподібні шкірні складочки (голова лева). Сероз-гнійний риніт і конюнктивіт. Очна щілина поступово закрив і тв втрачає зір. З носа гнійний ексудат, який засихає, закриваючи нос.отвори. Поступово пухлини злив, поцентру некроз. Кріль худне, задишка, хрипи, ціаноз слиз об. Смерть на 5-7 добу. Вузликова- папули біля голови, на лапах, спині, що перетвор у вузл і обмеж пухлини від просяного зерня до голубиного яйця. На місці пухлиин некроз. Триває до місяця,тв худне і гине Безсимптомна.

Диф діагноз: інф фіброматоз (п.ш пухлини, що з часом самі зникають), стафілококом (під шкірою абсцеси)

Лікув: не розроблене, з проф метою вводять “Трансвет”

Проф: щеплення у віці 28-30 діб. У разі появи карантин, що знім ч-з 15 діб. Гній, трупи, інвентар спалюють. Підозрюваних у зараж забив, внутр органи знищ, а мясо провар. Викор вакцини: атенуйована з гомогенного штаму міксоми на 9-12 міс, жива культуральна вакцина з штаму В-82. Щеплюють по 1мл в стегно. Імунітет на 9 добу і трив 9 міс

12. Сказ

гостра вірусна хв.а всіх теплокровних тв. хар.изується ураженням ц н с. поширення поширений всюди збудник рнк вірус нейтронний вірус. епізоотологія теплокровні умовно поділяють на 4 групи дуже висока лисиці щурі пацюки вовки шакали койоти висока ховрахи скунси єноти коти миші мангусти кролі кажани врх середня абаки вівці кози коні примати опосуми птахи. Молоді тв.и сприйнятливі менше. Основним зараженям інфекції для людей є бродячі з диких лисиці вовки. Умовно сказ поділяють міський, лісний. Патогенез потрапив в організм переміщується в цнс внаслідок репродукції вірусу в клітинах головного мозку виникають запальні регенераційні процеси. Клін озн інкуб період кілька днів місяців форми сказу буйна змінюється поведінка стає неспокійною гризе неїстівні придмети безпричинно гавкає агресивна параліч нижньої щелепи судоми тв.а виснажена шерсть скуйовджена хода хитка.. типова депресія параліч слинотеча утруднення підчас ковтання. Атипова виснаженя атрофія мязів гастроентерит паралічі. У котів буйна форма врх тиха форма вівці агресивність коней буйна тиха форма. Диких тв. агресивність.. пат зміни при сказі нехар.ні на шкірі можна виявити укуси а при розтині крововиливи гіперимію слиз.их обл.ок набояк язика обл.ка мозку набрякла гіперемійована. Діагн.ка комплексно лаб.на діагн.ка свіжі трупи досл.ня головного мозку з метою виявлення тілець Бабеша-Негрі. диференціюють правець ауєска чума свиней отруєння атропіном. Лікування не проводиться хворих негайно знищують. Прогноз несприятливий. Імунітет суха антирабічна фенол вакцина. Рідка адювантнодепонована. Жива культуральна антирабічна зі штаму Внукова-32, вакцина ЕRA SAD B-19. пофілактика запобігання епізоотія сказу міського типу полягає в обовязковій реестрації собак і котів. Проф.чний імунітет імунізація тв. санітарно ветеринарній пропаганді. При укусі людей зразу потрібно обробити рану промити з милом припикти розчином йоду.

13. Лейкоз ВРХ

Хронічна інф.а хв.а ссавців і птахів що хар.из. Порешення процессу дозрівання та диференціювання кровотворних клітин з наступним злоякісними розростанням лейкозної тканини і утворення пухлин у різних органах. Поширення в багатьох країнах світу. збудник онкогенний рнк вірус. Епізоотологія врх коні свині вівці кролі усі види птиці джерело збудника є виділення віруса з молоком та іншими сектетами заражається порантерально ентерально.. можливе передавання ч-з молозива новонароджених. Також передавання ч-з шприци голки так далі. Патогенез вивчено недостатньо зараження відбувається розвитком прихованої інфекції. Відомо що відбувається порушення процесу дозрівання та диференціювання кровотворних клітин надмірне розмноження мало диференційованих елементів крові не лише у кровотворних а й за іншими межами. Клін озн За хар.ом перебігу розрізняють гостру, підгостру і хронічну форми лейкозу. Гостра форма здебільшого виникає в молодняку 1,5-3- місячного віку. Загибель тв. може наставати ч-з декілька годин або тижнів з моменту інфікування, хар.ні ознаки хв.и можуть не проявлятися клінічно. Підгостра форма переважно проявляється у тв. віком від 8 до 24-х міс. Клінічні ознаки більш виражені і хворі, як правило, гинуть. Необхідно відмітити, що гострий і підгострий перебіг реєструються досить рідко. При хронічній та повільній формах перебігу лейкозу хв.а триває роками. У розвитку лейкозу виділяють також передлейкозну, початкову, розгорнуту і термінальну стадії хв.и. З розвитком патологічного процесу вказані стадії змінюють одна одну у певній послідовності. У передлейкозній та початковій стадіях розвитку хв.и, клінічні ознаки, як правило, відсутні, зберігається продуктивність і відтворювальна функція тв.и. Перші клінічні ознаки з'являються в розгорнутій стадії лейкозу і прогресують у процесі його розвитку Перехід гематологічної (субклінічної) стадії в клінічну часто відбувається після розтелення, при інтоксикації організму, секундарною інфекцією тощо. Клінічні ознаки при лейкозі поділяють на специфічні (хар.ні для лейкозу) і неспецифічні (відображають функціональне порушення тієї або іншої системи органів внаслідок їх пухлинних уражень). Неспецифічні ознаки являють собою розлади загального хар.у, які можуть спостерігатися при багатьох хв.ах. Здебільшого вони проявляються погіршенням загального стану тв.и, поганим засвоєнням кормів, відсутністю апетиту, зниженням надою, швидкою втомою, слабкістю і прогресуючим схудненням. При ураженні травного каналу спостерігають розлади травлення, ослаблення серцевої діяльності, ціаноз і жовтяничність слиз.их обл.ок, порушення дихання, набряки в ділянці підгруддя, черева, вимені і підщелепного простору. При здавлюванні нервових стовбурів кінцівок пухлинними розростаннями тканин або проростання лейкозної пухлини у спинномозковий канал спостерігається кульгавість на одну або обидві задні кінцівки і слабкість, тв.а тяжко піднімається, іноді взагалі не може цього зробити. Ураження сечового міхура або переддвір'я піхви супроводжується ускладненим виділенням сечі, а ураження матки - абортом та неплідністю. Пухлини в статевих органах часто перешкоджають розвитку плода або нормальному розтеленню. Специфічні ознаки виражаються збільшенням поверхневих (передлопаткових, підщелепних, білявушних, надвим'яних, надколінних тощо) і доступних ректальному досл.ню внут.іх лімфатичних вузлів, селезінки і печінки, появою пухлинних розростань у різних частинах тіла, органах та орбітах очей. Останні часто зумовлюють екзофтальмію (вирячковість) з гнійним зап.ням очного яблука. Досить часто спостерігають послідовне враження лімфатичних вузлів, тому розміри їх коливаються від грецького горіха до голови дитини. При лейкозі часто виявляють лімфовузли, які за нормальних умов (у здорових тв.) не можна пропальпувати. У ділянці голодної ямки, на грудях, підгрудді, ребрах, лопатці виявляють дрібні, розміром з голубине яйце, п/ші лімфовузли. Збільшені лімфатичні вузли не гарячі, не болючі, рухомі, еластичної або щільної консистенції, що залежить від хар.у і стадії патологічного процесу в них. При різкому збільшенні, внаслідок розтягування капсули, вони стають болючими. При ураженні декількох, поряд розташованих, лімфовузлів може відбуватися їхнє зрощування між собою, або з оточуючими тканинами з утворенням конгломерату. При цьому втрачається їх рухомість і поверхня стає нерівною. Хар. і ступінь ураження лімфовузлів бувають різними і залежать від форми прояву хв.и. Розрізняють три форми пухлинного ураження тв.: системне (генералізоване) ураження лімфатичних вузлів, переважне ураження внут.іх органів і ураження шкіри та п/ших лімфовузлів. Пат зміни видимих пат змін немає. При термінальній стадії проявляються- збільшення лімфатичних вузлів в органах черевної тазової порожнини зберігаються пухлини селезінка буро або малиново-червоного кольору збільшена у розмірі. Також зміни серці печінці нирки сичу зі яєчниках матці Діагноз комплексно лаб.на діагн.ка полягає гематологічні цитологічні гістологічні серологічне досл.ня за життя серологічна реакція імунодифузної РІД. Диференціюють актиномікоз туберкульоз паратуберкульоз бруцельоз. Лікування невивчено. Імунітет невивчено. Проф.ка комплексні ветеринарно сан правила організаційно господарські. Тв. які поступили в господарство перевіряють на лейкоз бугаїв плідників дос ч-з кожні 6 міс. у разі виявлення хв.и все поголів'я відправляють назат зарозчику або на забій. Господарство вважають оздоровленим після вивезення всіх сер опозитивних тв..

14. Емфізематозний карбункул

Гостра не контагіозна хв.а врх дрх хар.изується пропасницею та розвитком крепітувальнихзапальних набраків в окремих мязах. Поширення усюди. Збудник clostridium chauvoei епізоотологія хворіють врх буйволи рідше вівці кози лосі олені з лаб.них морські свинки. Джерело збудника хворі тв.и зараження аліментарно найчастіше при випасанні на сухому травлстої чи колючій стерні коли травмуються слиз обл.ки. Патогенез з місця проникнення з течією розноситься по організму й осідаю в м'язових тканинах де швидко розмножується виділяються токсини апресини та гіалуронідазу й спричиняє запальні процеси переродження і некроз м'язової тканини та разрощення глікогену з утворення кислоти й газу що формуються значні крепітувальні набряки у міжмязовій тканині. Клін озн. Інкубаційний період 1 5 діб врх завжди гострий tа тіла підвищена втрата апетиту значне пригнічення прискорення пульсу диання кульгавість волочіння кінцівок лімфовузли збільшені шкіра набуває темно-бурого чорного забарвлення вівці над гострий напруженість ходи кульгавість. Пат зміни значне здуття витікання пінистої кров'янистої рідини з природніх отворів шкіра брудно - сірого кольору іноді некротично у мязах виявляють значні неправильної форми набряки з драглистим кров'янистим ексудатом. Діагноз комплексно результати лаб.ного досл.ня диференціальна сибірка злоякісний набряк. Лікування сироватка проти емфізематозного карбункулу у поєднані з антибіотиками і товщу запального набряку вводять 3-5% карбонової кислоти лізолу. Імунітет після щеплення ч-з 14 діб зберігається 6 міс. проф.ка щороку навесні не пізніше 2-4 тижні до вигону здійснюють клінічний огляд хворих ізолюють лікують забій категорично забороняється туші спалюють разом з шкурою корм підстилку спалюють дезінфікують 5% хлорним вапном обстеження знімають ч-з 14 діб.

15. Сальмонельоз телят

Sallmonellosis - інф.а хв.а молодняку у різних видів тв., що хар.изується септицемією, токсемією, ураж травного каналу та органів дихання, а у кобид і овець - абортами. На сальмонельоз хворіє і людина. Збудник. Сальмонели, поділяються на 20 родів і 2200 сероваріантів. При цьому одні сероваріанти сальмонел спричинюють захв.ня у різних видів, інші трапляються переважно в одного виду тв.. Добре забарвлюються усіма аніліновими фарбами. Спор і капсул не утворюють. Ростуть на звичайних живильних середовищах в аеробних і анаеробних умовах. Інактивуються при 70-75* ч-з 15-30 хв, при кип'ятінні миттєво. Руйнуються під дією дезінфектантів. Епізоотологія. на сальмонельоз захворює молодняк різних видів тв.. У дорослих тв. перебіг інфекції безсимптомний, за винятком кобил і овець, які часто абортують. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі на сальмонельоз тв.и, що виділяють збудник з фекаліями, сечею, слиною, витіканням із носа. Факторами передавання збудника можуть стати контаміновані сальмонелами корми, вода, підстилка, предмети догляду, пасовища, загони, одяг та взуття обслуговуючого персоналу. Механічними переносниками можуть бути люди, коти, собаки, миші, щурі, членистоногі, птахи. Спонтанне зараження молодняку відбувається аліментарно, рідко аерогенно, у лошат внут.ьоутробно. У овець сальмонельоз трапляється рідко. Уражуються кітні вівцематки, у яких спостерігаються одноразові аборти і народження мертвих ягнят. У ягнят перебіг хв.и тяжкий, з дуже високою летальністю. Сальмонельоз лошат обмежується спорадичними випадками, оскільки зараження відбувається в основному внутріншньоутробно. У телят захв.ня може сягати 100%, летальність 20-80%, у поросят - відповідно 20 і 50%, у ягнят 40 і 60%. Патогенез. Після проникнення в травний канал аліментарним шляхом сальмонели швидко розмножуються, спричинюючи розвиток специфічного для цього захв.ня гостро-катарального, а згодом крупозно-дифтеричного зап.ня кінцевого відрізка клубової кишки та товстого відділу кишок. Аерогенне зараження у телят зумовлює катаральну бронхопневмонію. За септичної форми бактерії з кишок проникають у кров, спричинюють бактеріємію, а згодом гостру септицемію з гіперплазією лімфовузлів та селезінки, гострим катаральним зап.ням слиз.ої обл.ки кишок, набряком легень, ураженням ССС, токсикодистрофічними процесами в паренхіматозних органах. Клін ознаки. Інкубаційний період у молодняку триває від кількох годин до 5-8 діб. У телят, поросят, ягнят перебіг хв.и гострий, іноді підгострий або хронічний. У лошат - гострий та підгострий. У телят і ягнят раннього віку за гострого перебігу відмічають різке підвищення tи тіла до 41,5-42*С, слабкість, пригнічення, прискорення пульсу і дихання, відмова від молозива. Наприкінці 2 дня з'являється профузний пронос. Виділення мають сірувато-жовтий колір, містять значну к-ть слизу у вигляді сіруватих тяжів, бульбашки газу, пізніше з'являються прожилки крові. Телята гинуть упродовж 4-7 діб. У деяких телят сальмонельоз набуває форми сепсису й закінчується смертю без розвитку ентериту. В цих випадках можуть спостерігатися гострий артрит, кульгання. У разі виникнення сальмонельозу серед телят 1-3 міс віку, хв.а має хронічний перебіг, з розвитком бронхопневмонії. У хворих телят тривалий час зберігається підвищена tа тіла, спостерігається кашель, особливо вранці, під час підйому, та слизисто-гнійні виділення з носової порожнини. Аускультацією виявляють бронхіальне дихання та вологі хрипи. Тривалість хв.и 1,5-2 міс. У тільних корів можливі аборти. У поросят-сисунів, а також у поросят відлученого віку на початку ензоотії перебіг сальмонельозу гострий. Спостерігається гарячка, пригніченість, відсутність апетиту, напади блювання та пронос. На 2-4 добу захв.ня шкіри в ділянці підгруддя, черева й вух набуває синьо-червоного забарвлення, загальний стан хворих поросят значно погіршується. Наприкінці хв.и tа тіла спадає нижче норми, поросята гинуть упродовж 50 діб з ознаками сильної слабкості. У поросят відлученого віку перебіг сальмонельозу хронічний, іноді підгострий. За підгострого перебігу гарячка стає переміжною, пронос чергується із запором, апетит мінливий, спостерігається спрага, швидке схуднення, задишка, кашель. Тривалість хв.и 3-5 тиж. За хронічного, найбільш хар.ного перебігу сальмонельозу, відмічається дворічні ентерити і пневмонію. Шкіра хворих поросят бліда, набуває сіруватого кольору, волосся втрачає блиск, грубішає, з часом розвивається струпоподібна екзема. Спостерігається рецидивний пронос з гнильним запахом, випорожнення мають жовто-сірий колір, часто містять домішки фібрину або згустки крові. У багатьох випадках хв.а ускладнюється пневмонією, з'являється кашель, виділення з носа, пригнічення, прискорення дихання черевного типу, іноді судоми, потовщення суглобів, кульгавість. Хворі поросята відстають у рості, погано відгодовуються, більшість із них гине або їх вибраковують. У інфікованих свиноматок можливі аборти. У лошат перебіг сальмонельозу гострий, хар.изується пропасницею, відсутністю апетиту, проносом, іноді глобінурією. Захворілі лошата нерідко гинуть упродовж 1-3 діб життя. Пат зміни. У телят і поросят за гострого перебігу сальмонельозу на розтині виявляють набряки, катаральне зап.ня слиз.ої обл.ки тонкого відділу кишок та шлунка, крововиливи у 12-палій кишці, шлунку, на епікарді, брижі, гіперплазію мезентеріальний лімфовузлів та селезінки, значне збільшення, соковитість пейєрових бляшок і солітарних фолікулів. У телят за хронічного перебігу сальмонельозу значні ураження легень, серозно-катаральне або крупозна пневмонія, осередки некрозу а також плеври, перикардити, артрити переважно колінногой скакального суглобів. Середостінні та бронхіальні лімфовузли збільшені в об'ємі, іноді в них виявляють сирнисті некротичні осередки жовтого кольору. Селезінка значно збільшена, печінка набрякла, в'яла з осередками некрозу. У поросят за хронічного перебігу хв.и у товстому відділі кишок - дефтеритичні та виразково-некротичні процеси, в сліпій, ободовій, частково клубовій кишках, ураження пейєрових бляшок і солітарних фолікулів які різко збільшені в об'ємі, просочені фібринозним ексудатом, у вигляді струпів, виступають на поверхні висівкоподібного напластування. У тонкому відділі кишок гостре катаральне зап.ня, у лімфатичних вузлах та паренхіматозних органах некротичні осередки. Іноді спостерігають катаральне або катарально-гнійну бронхопневмонію. У ягнят при розтині виявляють геморагічне зап.ня слиз.ої обл.ки сичуга і тонких кишок, гіперплазію лімфатичних вузлів та збільшення селезінки. Діагноз. установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічної картини хв.и, даних розтину трупів загиблих чи забитих тв. та результатів лаб.них досл.ь. Мікроскопічне досл.ня мазків з патологічного матеріалу та виділених культур. У лаб.ію для зажиттєвої діагн.ки направляють пробу фекалій з прямої кишки за наявності у них крові, плівок слизу та гною. Для посмертної діагн.ки направляють свіжі трупи дрібних тв. і птиці; від трупів великих тв. надсилають паренхіматозні органи, мезентеріальні лімфатичні вузли, трубчасту кістку. В разі підозри щодо хронічної форми сальмонельозу від свиней надсилають також сліпу кишку з її вмістом, від телят - змінені ділянки легень; при абортах - свіжий плід з плодовими обл.ками та навколоплідну рідину. Лікування. Вакцинують вагітних самок концентрованою формолгалуновою вакциною проти сальмонельозу. Для пасивної імунізації застосовують полівалентну антитоксичну сироватку проти сальмонельозу телят, ягнят, поросят, овець і птиці та полівалентну антитоксичну сироватку проти сальмонельозу і колібактеріозу телят, ягнят, овець і птиці. Для активної імунізації молодняку запропоновано низку живих та інактивованих вакцин. Проф.ка. Сальмонельозу в благополучному господарстві мають спрямовуватись на комплектування стада тв.ами лише з благополучного щодо цього захв.ня господарства. В період карантину необхідно обов'язково досліджувати сироватки крові придбаних тв. за допомогою РА, а фекалії - бактеріологічним методом для своєчасного виявлення приховано інфікованих тв.. Особливу увагу слід приділяти суворому дотриманню зооветеринарних і технологічних норм утримання тв. та виконанню планових проф.чних заходів вакцинацій, дезінфекцій, дератизацій та дезінсекцій.

16. Гострі респіраторні захв.ня: вірусна діарея, інф.ий ринотрахеїт, парагрип-3 (проф.ка, лікування, заходи боротьби)

Парагрип-3. Лікування. Проводять якомога раніше, відразу після появи перших ознак хв.и. Застосовують гіперімунну сироватку і сироватки реконвалесцентів, які розпилюють за допомогою аерозольного препарату впродовж 5-7 діб підряд у герметично закритому приміщенні. Сироватки можна вик.овувати й п/шо в дозі 2 мл на 1 кг маси тіла тв.и. Особливо ефективні антибіотики тетрациклінового ряду пролонгованої дії, які застосовують упродовж 3-6 діб. Проводять симптоматичну та загально зміцнювальну терапію. Імунітет. Перехворілі на парагрип-3 телята набувають несприйнятливості до повторного зараження впродовж 3 місяців. Проф.ка. Охорона господарства від занесення збудника інфекції, проведення комплексних заходів, чітке дотримання ветеринарно-санітарних правил вирощування молодняку врх, своєчасна діагн.ка захв.ня та знищення вірусу в зовн.ьому середовищі. Проводити пасивну та активну імунізацію всього завезеного поголів'я. хворих і підозрюваних щодо захв.ня тв. негайно ізолюють і лікують. Здорових тв. вакцинують, у приміщеннях проводять дезінфекцію.

Вірусна діарея. Лікування. Засобів специфічної терапії не запропоновано. Для проф.ки ускладнень секундарною інфекцією застосовують антибіотики широкого спектра дії, а також сульфаніламідні препарати. Імунітет вивчено недостатньо. Несприйнятливість перехворілих тв. до повторного зараження триває від 2 - 5 міс до одного року. Для специфічної проф.ки запропоновано живі та інактиво- вані вакцини. Живі вакцини вик.овують для щеплень молодняку та корів до покриття бугаєм з метою проф.ки внутріш- ньоутробного зараження плода. Інактивованими вакцинами щеплюють корів у другій половині тільності. Вакцини проти вірусної діареї часто застосовують в асоціації з препаратами проти інф.ого ринотрахеїту, парагрипу-3 та рео-аденовірусної інфекції, хламідіозів. Проф.ка та заходи боротьби. Ґрунтуються на запобіганні занесенню збудника хв.и до тв.ницького господарства. Комплектувати стадо потрібно молодняком лише з благополучних ферм, а тв., які надходять для комплектування стада, треба витримувати на карантині впродовж 30 діб. У репродуктивних господарствах забезпечують повноцінну годівлю і своєчасний запуск корів, а також випоювання молозива новонародженим телятам не пізніше ніж ч-з 1-2 год після народження. У разі гострого спалаху вірусної діареї в раніше благополучних господарствах хворих тв. негайно забивають, приміщення, місця утримання тв., знаряддя догляду за ними ретельно дезінфікують. Здорових тв. утримують ізольовано під постійним ветеринарним наглядом, щеплюють інактивованими вакцинами. У господарстві запроваджують жорсткі обмежувальні заходи, забороняють ввезення в господарство (на ферму) та вивезення з нього тв. в інші господарства, перегрупування тв., а також відвідування неблагопо- лучних приміщень сторонніми особами. Дозволяється вивозити на спеціально обладнаному транспорті тв. лише для забою на м'ясокомбінат. У разі виникнення хв.и в стаціонарно неблагополучному господарстві хворих тв. ізолюють і лікують. Решту умовно здорових тв. щеплюють живими вакцинами. Трупи тв. піддають утилізації. Проводять повний комплекс ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання поширенню збудника хв.и, в тому числі дезінфекцію приміщень, прилеглої території, станків, предметів догляду, обладнання і транспортних засобів.

Інф.ий ринотрахеїт. Лікування. Проводять гіперімунною сироваткою або сироваткою реконвалесцентів, які застосовують аерозольно з розрахунку 10 мл/м³ приміщення разом з 10%-м розчином стерильного гліцерину за допомогою апарата САГ-1 чи САГ-2. При генітальній формі вик.овують антибіотики широкого спектра дії. У тв.ницьких приміщеннях поліпшують мікроклімат, хворим тв.ам забезпечують повноцінні раціони. Нині для проф.ки та лікування ІРТ у телят рекомендується ветазоль, хвойна хлорофільно-каротинова паста Імунітет. Після перехворювання тв.и набувають напруженого імунітету не менш ніж на 6 міс. Для активної проф.ки застосовують суху вірусвакцину проти інф.ого ринотрахеїту та суху культуральну асоційовану вакцину проти інф.ого ринотрахеїту і парагрипу-3, а на племінних підприємствах - інактиво- вану вакцину проти інф.ого ринотрахеїту. Суху вірусвакцину проти інф.ого ринотрахеїту застосовують для проф.чної та вимушеної вакцинації ВРХ в неблагополучних господарствах. Щеплюють тільки клінічно здорових тв., не дозволяється застосування вакцини слабким тв.ам і тільним коровам. ає ч-з 5 - 7 діб після щеплення і триває не менш як один рік. Суху культуральну асоційовану вакцину проти парагрипу-3 та інф.ого ринотрахеїту ВРХ застосовують у господарствах, неблагополучних щодо інф.ого ринотрахеїту і парагрипу-3.

17. Коліінфекція новонароджених телят

Colibacteriosis - гостре захв.ня телят, поросят, ягнят, курчат і молодняку хутрових звірів, що виробляється профузним проносом, забрудненням організму, ознаками тяжкої інтоксикації, іноді - септицемії. Збудник. Ентерогенна кишкова паличка Escherichia coli, вона є доситьтовстою, короткою грамнегативною паличкою, окремі штами якої мають джгутики, що забезпечуть її рухливість. Спор і капсул не утворює. Добре культивуються на звичайних живильних середовищах. Ентеропатогенні штами кишкової палички утворюють екзотоксин, який має нейротропні і некротизуючі властивості. Кишкова паличка досить стійка у зовн.ьому середовищі. При нагріванні до 60С гине ч-з 15 хв, до 75С ч-з 30 с, до 100С миттєво. Епізоотологія. уражує новонароджений молодняк усіх типів тв. телят віком 2-7 днів, ягнят - з перших днів життя до 2-3 тиж віку, поросят - з перших днів життя до 20деного віку, лошат - з перших днів життя, курчат - від 1 до 30 денного віку, а також у період яйцевідкладання, хутрових звірів - у віці 1,5 денного віку.факроти передачі: неповноцінна годівля та неправильна утримання вагітних самок, порушення санітарних вимог під час родів, затримка при випоюванні молозива і його якість відхилення від нормативних параметрів вирощування новонароджених тв., невиконання ветеринарно-санітарних заходів обслуговуючим персоналом. Джерелом інфекції є хворі та перехворілі тв.и, а також матері - носії патогенних серотипів кишкової палички, які з фекаліями, іноді з сечею виділяються у навколишнє середовище значну к-ть збудника хв.и. Факторами передаваннями збудника можуть бути пердмети догляду, посуд, повітря, одяг та взуття, обслуговуючого персоналу, контамінованими віділеннями хворих тв., а також мухи, воші, миші, щури, коти, різні види птахів. Основний шлях зараження - аліментарний, під час випоювання забрудненого кишковими паличками молозива, води, ссання забрудненого вим'я, облизування контамінованих ешерихіями предметів, особливо до першого ссання чи випоювання молозива. Можливе внут.ьоутробне зараження та народження інфікованих тв.. У разі інфіковування черз травний канал розвивається ентерит на форма хв.и, при зародженні ч-з слиз.і обл.ки носа, лімфо глоткове кільце, пуповину - септична форма. Патогенез. Після проникнення в організм аліментарним шляхом ешерихії, що мають адгезивний піл-антиген, прилипають до епітеліальних клітин ворсинок слиз.ої обл.ки тонкого відділу кишок, розмножується в його переднього відділу та сичузі, спричинюють гостре зап.ня, що призводить до проносу та зневоднення організму. В цьому випадку збудник хв.и локалізується лише в травному каналі регіональних лімфовузлах зумовлюючи ентеритну форму колібактеріозі. У разі ентерального зараження висуковірулентнийми ешерихіями збудник із травного каналу проникає в лімфатичну й кровоносну системи, де розмножується і спричинює септицемію і токсемію, що зумовлює розвиток ентеротоксемічної форми колібактеріозу і загибель тв.и. У випадках парентерального зараження вірулентної ешерихії проникають у кров'яне русло ч-з мигдалики чи пуповину швидко розмножується, спричинюючи септицемію, токсикоз, що зумовлює розвиток септичної форми колібактеріозу і дуже швидку загибель тв.и. Клін ознаки. Інкубаційний період триває кілька годин. У телят при виникненні захв.ня в перші дні після народження спостерігаються надгострий перебіг хв.и. У хворих тв. відмічають слабкість, коматозний стан та швидкий розвиток септичних явищ - підвищення tи до 41,5-42С, прискорення пульсу й дихання, гіперемію та крововиливи на слиз.их обл.ках ротової й носової порожнин, іноді пронос. Телята гинуть у коматозному стані впродовж 1-2 діб. Гострий перебіг хв.и спостерігається у телят 3-7 денного віку. Хар.изується профузним проносом, значним зневодненням організму, парезами, судомами. Хв.а закінчується загибеллю телят упродовж 3-4 діб. Підгострий перебіг колібактеріозу реєструється у телят 6-10 денного віку. Хв.а супроводжується профузним проносом, зневодненням, сильним виснаженням. Загибель багатьох телят настає на 7-10-ту добу хв.и. Підгострий переіг захв.ня іноді ускладнюється ураженням суглобів і легень. У телят колібактеріоз може виявлятися у 3 формах - ентерит ній, септичній та ентеротоксемічній. При ентеритній формі спостерігається пригнічення, зниження апетиту, прогресуючий пронос. Фекалії рідкі, білуватого молока та пухирці газу. Tа тіла не підвищена. Внаслідок частих мимовільних деферкаційнастає сильне зневоднення організму, хворі тв.и худнуть і гинуть на 2-3 добу хв.и. При септичній формі на передній план виступають септичні явища - висока tа тіла, сильне пригнічення, млявість, прискорення пульсу й дихання, сухість носового дзеркальця. Хворі тв.и більше лежать, відмовляються від корму, іноді спостерігається ураження ЦНС. Геморагічні набряки, колі нефрит та діарея відсутність. загибель настає впродовж12-24 години від початку хв.и. Для ентеротоксемічної форми хар.ні ураження травного каналу і токсикоз. У хворих відмічають сильне пригнічення, блювання, відмову від корму, профузний пронос очі западають, тв.и впадають у коматозний стан і наприкінці 2-3-ї доби гинуть. У ПОРОСЯТ і ЯГНЯТ при колібактеріозі розрізняють 2 форми хв.и - септичну і ентеритну, які мають такий самий клінічний прояв, як і у телят. Поросята гинуть (до 60%) упродовж 1-2 діб на фоні зневоднення та виснаження організму від профузного проносу. При септичній формі спостерігаються бактеріємією, пронос буває не завжди, дуже висока (до 90%) летальність. У поросят віком понад 2 міс. хв.а має ентеритну форму або фому коліентеротоксемії (набрякової хв.и). У ЛОШАТ до неведенх вище форм хв.и приєднується ще й ураження суглобів. У цуценят відмічають млявість ЦНС - збудження, судоми, параліч, парези. Можлива пневмонія чи набряк легень. Пат зміни. При ЕНТЕРитній формі колібактеріозу при розтині виявляють виснаження, ознаки гострого катарального або катарально-геморагічного ентериту, іноді й коліту, гостре серозне зап.ня мезентеральних лімфовузлів. За під гострого перебігу хв.и знаходять осередкову пневмонію, запальні явища у печінці та нирках. При септичній формі спостерігаються явища георагічного діатезу з крововиливами на серозних обл.ках та в різних органах, гіперемія і набряк легень, головного мозку та його обл.ок. При ентеротоксемічній формі хв.и виявляють набряки в різних органах і тканинах, у ділянці повік та кон'юктиви, серозний набряк брижі між кільцями ободової кишки, який може охоплювати підсерозний, а іноді навіть і м'язовий шар кишки, значні драглисті інфільтрати п/шої клітковини біля основи вушних раковин, навколо очей, у ділянці носа, лоба, трахеї, паху, суглобів. Діагноз. установлюють на підставі епізоототичних даних, клінічні ознаки хв.и, пат зміни та результатів лаб досл.ь: сироваток крові. У лаб.ію відправляють трубчасту кістку, селезінку, частину печінки з жовчним міхуром, брижові лімфовузли. Надсилають також частину уражених тонких кишок з їх вмістом. Для серологічних досл.ь направляють парні сироватки крові з інтервалом 14-21 доба. Диф діагноз. анаеробної дизентерії, трансмісивного гастроентериту, ентеровірусного гастроентериту і сальмонельоз, у телят - від диплококової і рота вірусної та корона вірусної інфекції. Лікування. Моно валентну сироваку або антитоксичну сироватку проти колібактеріозу і сальмонельозу с/г твариин. Бактеріофаг проти сальмонельозу й колібактеріозу телят і поросят. імуноглобуліни, антибіотики. Сульфаніламіди, нітрофаранові, сольові розчини. Імунітет. Колісулін, вакцина асоційована інактивована проти колібактеріозу, сальмонельозу, формолвакцина полівалентна гідроксид-алюмінієва проти колібактеріозу (ешерихіозу) телят і ягнят; вакцина полівалентна гідроксид - алюмінієва формол-тіомерсалова проти колібактеріозу телят і ягнят. Проф.ка. Фомування життєздатного приплоду в період його внут.ьоутробного розвитку. Підтримання високого рівня гігієни родів вик.ання змінних родильних відділень, які систематично очищають і санують. Обов'язкове випоювання молозива відразу після народження. Застосовування пробіотиків, які заселяють травний канал корисною мікрофлорою, що підвищує резистентність організму, індукуючи ентерофагів та індивідуальних будиночків будиночків для телят на відкритому повітрі з принципом, вільне зайнято. Суворе дотримання технологічних схем утримання вагітних самок та новонародженого молодняку.