Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

КОРОЛЕНКО ВІКТОР ЛЕОНТІЙОВИЧ

УДК 37.034

ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ

У ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ СІМ'Ї І ШКОЛИ

13.00.07 - теорія і методика виховання

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Миколаїв - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Теоретичні основи дослідження

1.2 Формування моральних цінностей підлітків в історико-педагогічній ретроспективі

1.3 Сучасний стан проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ СІМ'Ї І ШКОЛИ

2.1 Методика експерименту

2.2 Зміст, форми, методи та педагогічні умови формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи

2.3 Результати експериментальної роботи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах соціально-політичних та економічних перетворень відбувається оновлення соціальних відносин в українському суспільстві, переосмислення світоглядних понять, моральних принципів життя, здійснюється пошук нових смислових орієнтирів, які становитимуть у майбутньому основу життєдіяльності суспільства, держави, її громадян.

З-поміж стратегічних напрямів модернізації національної системи освіти, окреслених у Законі України “Про освіту”, Концепції національного виховання, Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні та Національній доктрині розвитку освіти, одним з актуальних є завдання формування моральних цінностей підлітків. Важлива роль у розв'язанні цього завдання належить ефективній взаємодії сім'ї і школи, саме ці інституції закладають фундамент, на якому формується громадянин демократичної країни.

Проблема формування моральних цінностей особистості завжди була однією з актуальних, а в сучасних умовах набула особливого значення. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що цьому питанню було надано значної уваги в дослідженнях Б. Ананьєва, І. Беха, Б. Бім-Бада, М. Болдирєва, Л. Виготського, О. Киричука, Т. Кравченко, Б. Кобзаря, Р. Немова, Н. Стаднік, В. Сухомлинського та ін. Однак означена проблема залишається актуальною і сьогодні.

Психолого-педагогічні проблеми морального виховання в сім'ї і родині досліджували Т. Алексеєнко, Л. Бойко, М. Боришевський, Н. Камінська, С. Карпенчук, В. Кравець, В. Кузь, Н. Купин, Н. Лисенко, П. Мельничук, Г. Наумчук, Л. Синютка, М. Стельмахович та ін. Формування моральних цінностей дітей та молоді є предметом наукового пошуку С. Болтівця, М. Боришевського, О. Бреусенко-Кузнецова, С. Бубнова, Н. Гуслякова, Є. Єгорова, І. Зязюна, О. Ігнатович, Н. Кузнецова, Н. Литвинова, А. Ліхтарникова, І. Манохи, Н. Ничкало, Н. Побірченко, Ф. Райс, В. Рибалка, В. Собкіна, Н. Фельдман та ін.

Психолого-педагогічну складову проблеми формування моральних цінностей зростаючої особистості досліджували Б. Ананьєв, Г. Балл, Л. Божович, Б. Кобзар, М. Красовицький, С. Карпенчук, А. Леонтьєв та ін.

Однак форми, методи й засоби виховання, охарактеризовані у працях цих науковців, мають суттєві обмеження, насамперед в тому, що питання формування моральних цінностей підлітка розглядається в них відокремлено в умовах школи і сім'ї, а сукупність впливу цих інститутів на розвиток учнів середніх класів загальноосвітніх шкіл у єдності їх виховних впливів достеменно ще не вивчено.

За результатами аналізу педагогічної практики з розв'язання проблем формування моральних цінностей підлітків нами визначено такі суперечності:

- між потребами суспільства у вихованні особистості з розвиненими моральними цінностями і браком достатньої уваги у навчально-виховному процесі середніх загальноосвітніх навчальних закладів до цього напряму виховної роботи;

- між виховним впливом на підлітка з боку учителів і батьків і відсутністю чітко визначеного змісту, форм і методів роботи, що призводить до фрагментації моральних цінностей підлітків;

- між відсутністю єдності у членів сім'ї щодо досягнення виховної мети і ситуативним залученням підлітків до соціально схвалюваної діяльності, що ускладнює оволодіння ними вміннями конструктивної соціальної взаємодії.

Отже, актуальність проблеми формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи в практиці навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу та її недостатня розробленість у педагогічній теорії визначили вибір теми нашого дослідження - “Формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського в межах теми “Формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи” (наказ МОН України № 686 від 22.07.2009 р., постанова Президії НАПН України № 1-7/14-393 від 16 грудня 2010 р.). Тему дослідження затверджено вченою радою університету (протокол № 8 від 12.02.2008 р.), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 5 від 27.05.2008 р.).

Мета дослідження - обґрунтувати та експериментально перевірити зміст, форми, методи і педагогічні умови як складові методики формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи.

Гіпотеза дослідження. Підвищення ефективності процесу формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи полягає в активній співпраці батьків і вчителів завдяки реалізації таких педагогічних умов: структурування виховного матеріалу за змістовими лініями та активізація пізнавальної діяльності підлітків; розроблення і запровадження змістового та організаційно-методичного забезпечення процесу формування моральних цінностей підлітків з метою набуття ними усвідомлених знань, умінь і навичок соціальної взаємодії, побудови конструктивного діалогу й дотримання загальноприйнятих моральних норм суспільства; залучення підлітків до різноманітної соціальної діяльності, що в сукупності є складовими методики формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи.

Відповідно до мети і гіпотези було визначено такі задачі дослідження:

1. З'ясувати стан проблеми в педагогічній теорії і виховній практиці та актуалізувати поняттєво-категоріальний апарат дослідження.

2. Визначити критерії та схарактеризувати рівні сформованості моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи.

3. Удосконалити навчально-виховний зміст, форми, методи й педагогічні умови як складові методики формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи.

4. Розробити навчально-методичний супровід процесу формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи.

Об'єкт дослідження - процес педагогічної взаємодії сім'ї і школи.

Предмет дослідження - зміст, форми, методи і педагогічні умови як складові методики формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи.

Для досягнення поставленої мети та розв'язання задач було використано такі методи дослідження:

- теоретичні - аналіз філософської, історико-педагогічної, психолого-педагогічної літератури для виявлення особливостей формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи;

- емпіричні - вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, спостереження за процесом формування моральних цінностей у дітей середнього шкільного віку (анкетування, тестування, бесіди, опитування, педагогічний експеримент) для з'ясування стану формування моральних цінностей підлітків загальноосвітньої школи у практиці виховання;

- експериментальні - педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний), що дав змогу дослідити стан сформованості моральних цінностей підлітків загальноосвітньої школи і підтвердити ефективність обґрунтованих педагогічних умов;

- статистичні - кількісний та якісний аналіз досягнутих результатів експерименту.

Експериментальна база дослідження. У констатувальному й формувальному експериментах були задіяні загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 11, № 15 м. Миколаєва, загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів Миколаївської області: с. Мішково-Погорілово Жовтневого району, с. Баловного Новоодеського району, с. Калинівки Жовтневого району, с. Конюхи Козівського району Тернопільської області, с. Борозенського Велико-Олександрівського району Херсонської області. Всього до експерименту було залучено 879 дітей середнього шкільного віку, 152 вчителя.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що: на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних філософських, гуманітарних, культурологічних і психолого-педагогічних теорій та концепцій вперше здійснено в історико-педагогічній ретроспективі виокремлення й характеристику нового підходу до вирішення актуальної проблеми з теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки методики формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи;

уточнено змістові характеристики понятійно-термінологічного апарату дослідження, базові поняття якого “моральні цінності” і “взаємодія сім'ї і школи” визначені й охарактеризовані у межах двох взаємопов'язаних між собою напрямів їх розкриття - за психолого-педагогічним напрямом визначення й обґрунтування сутнісних характеристик процесу формування моральних цінностей підлітків і за напрямом організації і здійснення процесу взаємодії сім'ї і школи; теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність методики формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи, сутність якої полягає у: конструюванні навчально-виховного змісту, застосуванні удосконалених форм, методів і педагогічних умов ефективної взаємодії цих двох інститутів у формуванні моральних цінностей підлітків та визначено й охарактеризовано критерії: (моральні знання, ціннісні орієнтації, моральна поведінка) та рівні (низький, середній, високий) сформованості досліджуваного феномену;

подальшого розвитку набули теоретико-прикладні положення формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи, важливими складовими, яких є: розширення й усвідомлення підлітком моральних уявлень, впорядкована система морально-ціннісних орієнтацій, норм, ідеалів, формування морального досвіду через самопізнання, самовдосконалення та становлення моральної самооцінки і самоконтролю.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці і впровадженні у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл навчальних програм факультативних курсів “Основи формування моральних цінностей підлітків” і “Взаємодія сім'ї і школи у виховному процесі”, мета яких - формування моральних цінностей підлітків, шляхом застосування ефективних форм та методів у взаємодії сім'ї і школи як у навчальній, так і в позакласній виховній роботі загальноосвітньої школи. Розроблений науково-методичний супровід формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії школи і сім'ї дав змогу внести науково-обґрунтовані корективи в навчальні плани і програми виховної роботи загальноосвітніх шкіл, що брали участь в експериментальній роботі, завдяки чому значно було підвищено ефективність навчально-виховної роботи та налагоджено ефективну взаємодію з батьками з питань формування моральних цінностей, а також визначення їхніх життєвих орієнтирів.

Одержані результати можуть бути використані для написання узагальнюючих праць психолого-педагогічного спрямування, у лекційних курсах з педагогіки, соціальної педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладах; у процесі розробки спецкурсів і спецсемінарів з педагогіки в системі післядипломної педагогічної освіти, що в сукупності сприятиме підвищенню професійного рівня вчителів загальноосвітніх шкіл, результативності педагогічної діяльності.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів № 11 (акт про впровадження № 46 від 19.01.2010 р.), № 15 (акт про впровадження № 32 від 09.02.2010 р.) м. Миколаєва, загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів Миколаївської області: с. Мішково-Погорілово Жовтневого району (акт про впровадження № 17 від 23.02.2010 р.), с. Баловного Новоодеського району (акт про впровадження № 12 від 18.01.2010 р.), с. Калинівки Жовтневого району (акт про впровадження № 8 від 18.01.2010 р.), с. Конюхи Козівського району Тернопільської області (акт про впровадження № 1 від 12.01.2011 р.), с. Борозенського Велико-Олександрівського району Херсонської області (акт про впровадження № 113 від 10.12.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня: міжнародних - “Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених” (Черкаси, 2011), “Актуальні питання теорії та практики психолого-педагогічної підготовки фахівців за соціономічним профілем” (Хмельницький, 2011); всеукраїнських - “Формування і розвиток духовної особистості в умовах університетської освіти” (Миколаїв, 2010), “Підготовка вчителя в Європі в умовах інтеграційних процесів” (Миколаїв, 2011). Матеріали дослідження обговорювались на звітних науково-практичних конференціях кафедри теорії та практики інноваційних педагогічних систем Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (2008-2013).

Публікації. Основні положення дослідження відображені в 11 одноосібних наукових публікаціях, з яких 8 відображають основні наукові результати дисертації, 3 - апробаційного характеру.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (281 найменування, з них 7 іноземною мовою), 19 додатків на 41 сторінці. Робота містить 22 таблиці і 13 рисунків. Загальний обсяг дисертації - 240 сторінки, з них 171 сторінок основний текст.

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Теоретичні основи дослідження

На сучасному етапі розвитку українського суспільства виникла необхідність змін у сімейному і моральному вихованні учнівської молоді, що детермінує необхідність здійснення пошуку нових напрямів підвищення ефективності впливу сім'ї і школи на формування моральних цінностей підлітків.

В українському педагогічному словнику сутність поняття мораль (лат. moralis - „моральний”, від mores - „звичаї”) розглянуто як одну з форм суспільної свідомості; систему поглядів і уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей [75]. О. Дробницький дає визначення моралі як специфічного явища суспільної культури людства, генезис якого визначається проблемами соціального життя і необхідністю нормативного регулювання міжособистісних взаємодій у різних умовах їх життєіснування [85]. У психологічному словнику В. Войтка мораль - це особлива форма людської життєдіяльності, яка забезпечує регуляцію поведінки згідно з прийнятою у суспільстві ієрархізованою системою цінностей [57]. У тому ж джерелі знаходимо тлумачення цінності як поняття, що фіксує позитивне або негативне значення будь-якого об'єкта чи явища [57].

Уявлення про мораль розпочинає формування в стародавні часи і триває досі. Скажімо, А. Гусейнов розуміє „мораль” як “панування розуму над афектами, як прагнення до вищого блага; як добру волю і безкорисливість мотивів; як здатність жити в людському суспільстві; як людяність і суспільну форму відносин між людьми” [79, с. 26].

Питання моральних цінностей вивчаються багатьма суспільствознавчими науками протягом тривалого часу, втім, як свідчать результати нашого дослідження, висвітлення кожною наукою окремих аспектів моральних цінностей має філософські підстави, що впливають на розуміння природи моральних проблем: “процес тлумачення сутності моралі залежить від того, як представлена її природа” [52, с. 190].

З метою з'ясування витоків сучасного стану формування моральних цінностей підлітків нами проаналізовано наукові праці А. Ребера, що містять наступне визначення моралі: це “така якість дії, завдяки якій ця дія, відповідно до конкретного морального кодексу, вважається правильною і відповідною або ні. Мораль, оскільки вона черпає свої коріння із соціальної кодифікації правильного і неправильного, може розглядатись або як внутрішня частина особистого кодексу індивіда, або як зовнішня, що нав'язується суспільством” [45, с. 461]. Іншими словами, ефективність формування моральних цінностей особистості залежить від осмислення досвіду життєвих ситуацій.

У свою чергу, К. Ушинський зазначав: „тільки особистість може впливати на розвиток і визначення іншої особистості, тільки характером можна формувати характер… Причини такого морального магнетизму приховані глибоко в людській природі” [245, с. 123]. На думку вченого, основними аспектами і напрямами морального виховання повноцінної особистості є:

- виховання в дітях правильного погляду на людину та її призначення у світі;

- виховання серйозного, ділового ставлення, перш за все, до навчання, його мети і завдання;

- відповідність усієї виховної роботи віковим особливостям вихованців;

- систематичне й безпосереднє керівництво вчителя процесом виховання;

- почуття відповідальності школи не лише за прищеплення дітям знань, але, перш за все, за їх високу моральність;

- організація колективу учнів відповідно до вимог педагогіки, оскільки на моральність і переконання молодої людини ніщо не має такого впливу, як коло друзів, у якому вона перебуває;

- єдність у підході до учнів з боку школи, сім'ї і громадськості [143, с. 151-153].

К. Ушинський вважав, що формування моральних цінностей людини невід'ємно входить до єдиного процесу її виховання, звертав увагу на взаємодію сім'ї і школи у вихованні особистості, важливість використання в цьому процесі корисного впливу літератури, культури, природи тощо [246]. Вважаємо, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства особливої значущості набуває положення науковця про те, що виховання дитини має відбуватися за допомогою корисної праці: “Виховання повинне невсипуще турбуватись, щоб, з одного боку, дати вихованцю можливість знайти собі корисну працю в світі, а, з другого, - прищепити йому невтомну жагу до праці” [246, с. 101].

Розвиваючи ідеї К. Ушинського, І. Ільїн [93], В. Кушнірюк [135], Т. Чмут [265] та інші вчені підкреслюють, що важливу роль у формуванні моральних цінностей особистості відіграє її спілкування у школі, сім'ї, на вулиці. Спілкування розкриває не лише рівень розвитку моральних якостей людини, також у процесі обміну загальною інформацією здійснюється взаємний обмін моральними цінностями. Спілкування вимагає здатності людини розпізнати індивідуальні особливості співрозмовника, його психологію, поведінку і знайти відповідні загальноприйняті способи взаємодії [46; 134]. Отже, можна стверджувати, що спілкування сприяє формуванню сфери цінностей особистості і стимулює її моральний досвід.

Має рацію Т. Дем'янюк, говорячи, що “формування... особистості вимагає наповнити всі ланки навчально-виховного процесу змістом, який би відображав історію, мистецтво, культуру рідного краю, багатонаціональної суверенної України” [81, с. 7].

Актуальним у контексті нашого дослідження є досвід із формування моральних цінностей і морального виховання А. Макаренка, який стверджував необхідність морального виховання людини [147], і, на думку якого, одними з головних моральних цінностей особистості повинні бути дисциплінованість, любов до батьківщини, почуття обов'язку і честі, загартованість, ввічливість, бадьорість, суворість, доброта, наполегливість, володіння собою, вплив на інших, веселий настрій, любов до життя [145; 147].

Вважаємо, що окреслені педагогом моральні цінності охоплюють усі сфери життєдіяльності особистості, тому їх системне формування сприяє її всебічному розвитку. Останнє дає змогу зробити висновок, що головними шляхами до становлення моральних цінностей людини є такі:

- загальна сума правильних уявлень, правильних знань;

- педагогічне піклування про людину;

- спеціальна виховна дисципліна [146, с. 48].

Водночас, розуміючи важливість виховання в особистості теоретичних основ моральності, моральних цінностей і принципів, А. Макаренко визначав: “У нашій школі немає теорії моралі, немає такого предмета, немає такої особи, яка б цю теорію моралі викладала...” [147, с. 27]. Очевидно, що розроблення теоретичних засад різних аспектів морального виховання підвищує якість позитивного впливу загальноосвітньої школи на формування моральних цінностей підлітків на сучасному етапі.

На думку В. Калашника, школа - це навчальний заклад, який здійснює загальну освіту і виховання молодого покоління [240], тимчасом як “робота з колективом батьків надає значні можливості для формування моральних цінностей підлітків завдяки застосуванню широкого педагогічного впливу, обміну соціальним досвідом, створенню в необхідних випадках громадської думки, залученню батьків до участі в житті класу”, - підкреслює О. Урбанська. Дослідниця вважає, що „робота повинна проводитись у двох напрямах: підвищення також педагогічної культури батьків і досконаліше у зв'язку з цим виконання ними обов'язків вихователів своїх дітей, об'єднання батьків у згуртований колектив, діяльність якого спрямована на підвищення рівня навчально-виховної роботи з усіма учнями класу” [244, с. 112].

Фундаментальну роботу в напрямі морального виховання, формування моральних цінностей і принципів людини здійснив В. Сухомлинський. Закладаючи фундамент моральності, формуючи моральні цінності, якості і принципи у своїх вихованців, він наполягав на необхідності виховання особистості з урахуванням її природних якостей [102; 233]. На його думку, з якою погоджуються Л. Коваль, І. Звєрєва і С. Хлєбік [106], формування ідейної серцевини або моральних цінностей особистості є основою морального виховання. Саме тому В. Сухомлинський був переконаний, що, наслідуючи моральні цінності, які набувались нашими пращурами протягом багатьох поколінь, моральні стосунки майбутнього нашого суспільства повинні формуватися з урахуванням моральних цінностей кожної особистості [106; 233].

З огляду на демократизацію й гуманізацію українського суспільства особливо актуальними вважаємо твердження В. Сухомлинського про важливість морального самовиховання особистості: “Якби людину виховував тільки хтось, а сама себе вона не виховувала, то вона не стала б найвищою цінністю серед усіх інших цінностей світу, не піднялася б на той щабель морального розвитку, з якого їй видно не тільки інших людей, а й саму себе. Вихованою можна назвати в повному розумінні тільки ту людину, яка вміє виховувати себе” [230, с. 412].

Незважаючи на суспільні зміни, що відбулися з часів, коли працював В. Сухомлинський, особливе значення для формування моральних цінностей школярів, їх самовиховання має розроблена ним система правил самовиховання:

Будь духовно сильним, витривалим, непохитним, мужнім; непримиренним і нетерпимим до ниття і зневіри, розслабленості і безнадійності.

Роби так, як повинно бути, не для годиться, а за велінням власної совісті. Будь гранично чесним наодинці з собою.

Умій відчувати поряд з собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ - радість, горе, біду, нещастя. Не завдавай своєю поведінкою болю, кривди, тяжких переживань іншим людям. Умій підтримати, допомогти, підбадьорити інших.

Умій бути духовно сильним і мужнім у ставленні до самого себе. Пробуджуй у собі докори сумління, розвивай чутливість своєї совісті.

Умій повелівати своїми діями, вчинками, поведінкою, намірами. Моральною особою ти станеш тоді, коли в твоїй душі назавжди оселяться совість, сором'язливість, відповідальність і обов'язок.

Будь самостійною, незалежною, творчою особистістю, але пам'ятай про потреби інших людей і орієнтуйся на них у своїй особистій діяльності.

Будь щирим і безкорисливим. Скупість збіднює людину, перетворює її в егоїста і набувача.

Будь скромним; пам'ятай про гідність людей.

Бережи й щади вразливість людини. Не завдавай своїми вчинками образи, болю, клопоту.

Умій наказувати собі, володіти собою.

Будь терпимий до окремих людських слабостей і непримиренний до зла.

Умій з гідністю жити, працювати, користуватись матеріальними і духовними благами, з гідністю переживати радість і горе.

Поважай і виконуй закони своєї держави. Умій поважати норми людських відносин, які склались протягом багатьох віків [234, с. 249-323].

Аналіз розробленої В. Сухомлинським системи правил самовиховання вказує на важливість формування моральних цінностей особистості в процесі її морального розвитку.

Зважаючи на специфіку предмета й об'єкта нашого дослідження - „формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи”, - для формування моральних цінностей підлітків найбільш важливими вважаємо такі положення: “роби так, як повинно бути, не для годиться, а за велінням власної совісті. Будь гранично чесним наодинці з собою”; “будь щирим і безкорисливим”; “умій з гідністю жити, працювати, користуватись матеріальними і духовними благами, з гідністю переживати радість і горе”; “поважай і виконуй закони своєї держави. Умій поважати норми людських відносин, які склались протягом багатьох віків”. Водночас застосовуваний В. Сухомлинським системний підхід забезпечує свідоме ставлення учнів до самовиховання, його високу результативність. Спираючись на свій багатий досвід роботи в напрямі морального виховання, вчений виділяв найбільш ефективні методи морального виховання: переконання, практичне привчання, дисциплінування, повагу і вимогу, довіру і наказ, працю як творчу діяльність, спонукання до активного виявлення думки й почуття [234]. Таким чином, формування особистості становить багатоетапний процес особистісних змін, що враховано нами під час дослідження.

Зазначимо, що запропонована В. Сухомлинським система морального виховання набула подальшого розвитку в працях вітчизняних учених. Зокрема, М. Фіцула вважає що, „моральне виховання - це виховна діяльність школи і сім'ї, що має метою формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок людської поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності” [252, с. 53]. У свою чергу, С. Карпенчук стверджувала, що „моральне виховання учнів - це виховання теоретичних основ моралі, формування в них моральних уявлень і понять, організація досвіду їхньої моральної поведінки і діяльності, які відповідають вимогам моралі нашого суспільства” [101, с. 72].

Отже, враховуючи зазначене вище, можемо зробити висновок, що основою моральної сфери людини є її моральні цінності, сформовані нею у процесі життя під впливом різних психологічних факторів, які визначають особливості і рівень морального розвитку особистості. Розвиток моральної свідомості особистості відбувається завдяки сприйняттю й усвідомленню змісту впливів, що надходять від педагогів та оточення і пов'язуються з моральним досвідом індивіда, його поглядами й ціннісними орієнтирами. У свідомості людини зовнішній вплив має індивідуальне значення і в такий спосіб утворює суб'єктивне ставлення до нього. У зв'язку з цим формуються мотиви поведінки, прийняття рішень і моральний вибір особистістю власних вчинків.

Так, Е. Шацький трактував моральні цінності людини як „виділені людьми в конфліктних ситуаціях, із дотриманням ієрархії цінностей, культурні явища сучасності або планованого майбутнього, відносно яких виникає соціально значиме припущення, що походить зі спадщини минулого” [268, с. 282] За цих умов особливого значення в навчально-виховному процесі набуває свідоме використання “спадщини минулого”.

У процесі нашого дослідження актуалізовано думку І. Канта про те, що суспільні відносини регулюються завдяки моралі, сформованої на підставі моральних цінностей, а сама мораль не належить до вроджених прагнень [97].

Первинним чинником, що формує моральний світ людини і систему її моральних цінностей, Л. Фейєрбах уважав родинне виховання, наголошуючи, що формування моральних знань людиною і засвоювання їх має відбуватися протягом власного життя: “…існування егоїстичної людини пов'язане з існуванням інших людей, хоч би її батьків, її братів і сестер, її сім'ї, отже, аж ніяк не залежне від своєї доброї волі” [249, с. 150].

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що єдиного визначення категорії “сім'я” не існує. Так, В. Волович, М. Горлач, В. Кремень підкреслюють, що “сім'я - об'єднання на шлюбі або кровній спорідненості людей, пов'язаних спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю за виховання дітей, піклуванням про рідних і взаємодопомогою” [223, с. 780]. На думку В. Калашника, сім'я - це група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом [240]. У свою чергу, Т. Кузьменко теж відзначає, що “сім'я - об'єднання на шлюбі або кровному спорідненні, усиновленні людей, що пов'язане спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю за виховання дітей, піклуванням про рідних та взаємодопомогою. Водночас, це особлива форма взаємодії, мала контактна група людей” [132 с. 164]. У цьому контексті М. Лукашевич і М. Туленков додають, що “сім'я являє собою об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, що ґрунтується на шлюбі та кровній спорідненості” [144, с. 188].

Продуктивним уявляється положення В. Воловича, М. Горлача і В. Кременя про класифікацію сім'ї як такої: називається “сім'я робітника, працівника сільськогосподарського виробництва (фермера, кооператора, орендатора), представника інтелектуальної праці та ін.; міська, сільська (за типом поселення); однонаціональна, міжнаціональна (за національною ознакою); за тривалістю, віком (сім'я молодіжна, молодого подружжя, сім'я, яка чекає дитину, сім'я середнього подружнього віку, літні подружні сім'ї та ін.); за кількістю членів сім'ї (бездітні сім'ї, малодітні сім'ї, багатодітні сім'ї та ін.)” [223, с. 787]. Важливо при цьому, що у вітчизняній практиці розрізняють одні типи сім'ї - студентська, сім'я неповнолітніх, робітника, сільська сім'я, - а в зарубіжній - інші її різновиди: „...двокар'єрна (чоловік і дружина -- професіонали); сім'я середнього класу; „чорні” родини (у США); міжнаціональні; сім'я безробітного; сім'я юриста; гомосексуальна сім'я й т. д.” [132, с. 169].

Спираючись на думку американського соціолога Дж. Голдторпа, М. Лукашевич зауважує, що “сім'я пройшла три основних етапи історичного розвитку: сім'я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю самотніх людей); сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо); сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промислової революції наприкінці ХVIII ст. відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, значне поширення жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і т. ін.)” [144, с. 197].

В. Кузнецов визначив особливе значення оптимального впливу колективу на окрему особистість, завдяки чому кожна дитина займає в колективі адекватне своїм можливостям місце, стаючи незамінною. Це сприяє розвитку почуття власної гідності, змушуючи дитину без зовнішнього спонукання діяти відповідно до встановлених норм і принципів. Виховання в колективі призводить до необхідності елементарного самовиховання і самоосвіти, без яких розвиток неможливий узагалі [130]. На думку дослідника, колективна діяльність “…розширює основу для взаємодії і співпраці людей... впливає на ті стосунки, які складаються між учасниками діяльності, підвищує виховні можливості того чи іншого виду діяльності” [130, с. 22].

Актуалізує увагу на важливості особистісного підходу в процесі колективного виховання дитини А. Мудрик, наголошуючи, що такий підхід передбачає наявність у вчителів мети розвивати систему стосунків індивіда з навколишніми: “особистісний підхід у колективному вихованні є реальним у тому випадку, коли вчителі цілеспрямовано організовують взаємодію учнів у сферах пізнання” [161, с. 23].

У зазначеному контексті актуальними є праці О. Лазурського, який указував на міжособистісні відносини, що мають індивідуально визначати особливості кожної людини в процесі морального виховання [136]. У свою чергу, В. М'ясищев підкреслював залежність взаємодії не тільки від відносин, а й від обставин, за яких люди вступають у взаємодію [165]. Значну увагу дослідник приділяв, зокрема, взаємовпливу людей у процесі спілкування і зазначав: “Зв'язок віддзеркалення людьми одне одного у спілкуванні з їх взаєминами очевидний” [166 с. 28]. Він стверджував, що у спілкуванні виражаються стосунки людини з їх різною активністю, вибірковістю, позитивним або негативним характером.

Підсумовуючи огляд концепцій виховання І. Беха [32], І. Ільїна [93], І. Канта [97], В. Кушнірюка [135], О. Лазурського [136], В. М'ясищева [165], К. Ушинського [245], Т. Чмут [265] та ін., робимо висновок, що виховання є базовим процесом у формуванні людиною необхідних знань, понять, навичок, головними з яких є уявлення про цінності і вади, що є основою свідомості людини. Шляхом виховання здійснюється формування менталітету особистості, її світогляду, способу думок, норм і правил поведінки в побуті, суспільстві, з яких і складається стиль її життя. Саме під час виховання, що в кожного розпочинається з моменту появи на світ, відбувається становлення внутрішнього і зовнішнього світів завдяки сформованим уявленням про відповідні поняття й істини, які людина набуває від батьків, у школі, в книжках тощо.

На нашу думку, одним із головних завдань сім'ї і школи з формування моральних цінностей підлітка є введення його у світ моральних стосунків, розкриття краси і культурного сенсу моральних цінностей, орієнтація на гуманні, добрі, чесні, справедливі стосунки і вчинки, зразки належної, розумної, шляхетної поведінки, стимулювання внутрішньої роботи над своїми діями і вчинками, допомога у правильному моральному виборі. Увагу вчителів мають привертати всі моральні аспекти особистості: етична свідомість, оцінки, відчуття, стосунки, звички, вчинки, поведінка, життєві орієнтації, етичні якості, моральні здібності.

Як свідчать результати нашого дослідження, моральне виховання передбачає важливість збереження моральної цілісності особистості, заснованої на єдності етичної свідомості і поведінки (дій, вчинків, думок, оцінок). Лише цілісна особистість стає досить автономною, незалежною від зовнішніх дій, здатною до моральної саморегуляції і впливу на середовище: “…індивід перебуває в постійній взаємодії з тим, що його оточує, перш за все, соціальним світом” [17, с. 6].

Так, Б. Бім-Бад вважав, що вихователь спроможний досягти успіху, якщо, “…спираючись на найвищі “шляхетні” відчуття вихованців, дбайливо ставлячись до етичного чуття їх, водночас учить їх поважати непохитність законів світу. Розумове й етичне виховання зіллються тоді воєдино і стануть вмістом безперервного (до кінця життя) самовиховання, самовдосконалення особи” [35, с. 123].

Отже, можна стверджувати, що саме родинне виховання є першим етапом процесу, який інформаційно супроводжує людину протягом її майбутнього життя. Саме змалку закладаються основи її свідомості, а пам'ять сповнюється практичними знаннями-навичками. Саме тому родинне виховання вважається найбільш важливим етапом особистості, що визначає її подальше ставлення до самовдосконалення. Тобто виховання триває в людини стільки, скільки в ній існує інтерес до життя, бажання стати краще. Воно має ґрунтуватися на перейнятті кращих манер, досвіду і знань у попередніх поколінь, на регулярному поповненні своєї пам'яті новим, шляхом самовиховання.

У процесі самовиховання особистості важлива єдність сім'ї і школи, їх допомога вихованцеві знаходити найбільш гідні думки, поняття, знання для осмислення і запам'ятовування, найбільш варті образи для наслідування, сприймання і засвоєння, забезпечуючи таким чином його саморозвиток.

Надаючи особливого значення впливу іншої людини на самовиховання особистості, налагодженню взаємодії між людьми з метою їх взаєморозуміння, М. Бахтін пише: “У людини немає внутрішньої суверенної території, вона завжди на межі: вдивляючись у себе, вона дивиться в очі іншої людини або бачить її своїми очима” [23, с. 312]. Певну суголосність цьому положенню вбачаємо в словах С. Рубінштейна, який також наголошує суттєвість ролі у вихованні особистості характеру стосунків між людьми: “Моє ставлення до іншої людини повинне знеможливити її погані наміри, деморалізувати їх, ставити її в такі моральні умови, за яких втрачає підставу, мотив її негативне ставлення” [199, с. 150].

Характеризуючи якісні прояви особистості, В. М'ясищев зазначав: “Особливості особистості є продуктом її взаємовідносин з людьми” [165, с. 84]. У свою чергу, Б. Ананьєв підкреслював безпосередній зв'язок між взаємовідносинами особистості з іншими людьми і процесом формування її характеру: “Перетворення взаємин у риси характеру - одна з основних закономірностей характеротворення” [13, с. 102].

Протягом тривалого часу питання, пов'язані з мораллю і моральними цінностями особистості, були предметом наукового пошуку представників різних галузей, що підтверджується багатьма дослідженнями, спрямованими на розуміння розвитку моральної сфери людини [5; 11; 30; 33; 41; 46; 62; 77; 100; 138; 149; 160; 187; 203; 204]. При цьому проблема формування моральних цінностей залишилась не вповні дослідженою, окремі її аспекти потребують більш детального вивчення. У період кардинальних змін нинішнього суспільства виникла необхідність пошуку нових методів розвитку моральності завдяки об'єднанню зусиль сім'ї і школи з метою виховання повноцінної особистості.

На сучасному етапі розвитку людства проблема виховання набуває загальнопланетарного значення, оскільки, як справедливо зауважує Є. Кукушкина, “незалежно від розмаїття поглядів учених і моделей глобальної культури, що ними створюються, всі вони поділяють ту точку зору, що доля земної цивілізації буде визначена системою цінностей, на яку має орієнтуватися людство” [133, с. 52].

Виховання, за Л. Бекіровою, спроможне забезпечити не лише існування особистості, мова йде про: “соціальний інститут, що здатний забезпечити стійку поведінку індивіда, соціальної групи або національного співтовариства у межах певних природно-біологічних і соціально-історичних умов, сприяти виживанню і збереженню себе в плині часу” [25, с. 3]. Отже, якісне виховання є формою самозбереження як окремої людини, так і людства.

У процесі дослідження розглядаємо, зокрема, питання ролі моральних знань у формуванні моральних цінностей особистості. У цьому контексті І. Мар'єнко висловлює думку, що фундаментом моральних цінностей є моральні знання, а також “відомості про моральні вимоги, оцінки, ідеали та про наслідки порушень норм моралі” [156, с. 68]. Засвоюючи моральні знання, людина набуває здатність орієнтуватися в моральних цінностях, формуючи особистісну лінію поведінки.

“...Вірогідність досягнення мети в значній мірі, частіше за все у вирішальній мірі, залежить від дій самого суб'єкта, його попередньої інформованості, від того, якою мірою він озброєний відповідними знаннями і навичками”, - додає П. Симонов [213, с. 16-17]. Як видно, проаналізовані вище ідеї досить важливі в накопиченні знань людиною для формування її моральних цінностей.

На думку А. Здравомислова, важливий вплив на моральність людини мають її потреби: “потреби становлять суттєву ланку в системі діючого суб'єкта, це конкретна потреба суб'єкта в сукупності зовнішніх умов його буття, прихильність до зовнішніх обставин, що є його природними якостями” [90, с. 12]. В. М'ясищев, у свою чергу, відзначає, що система психологічних відносин людини “…є наслідком усієї історії розвитку особистості, вона виражає її особистий досвід і внутрішньо визначає її дії, її переживання” [165, с. 111]. Науковець переконаний, що для ефективності процесу формування моральних цінностей підлітка необхідно надати йому можливість реалізувати засвоєні принципи моралі, що сприятиме не тільки розумінню моралі і моральних стосунків у суспільстві, але і формуванню його вчинків і дій. Відповідно позитивний вплив на виховання особистості має носити системний характер.

Результати нашого дослідження свідчать, що підліток шляхом аналізу і синтезу спілкування з навколишніми, насамперед, із членами своєї сім'ї, збагачує особистий моральний досвід. Так, у питанні формування моральних цінностей В. Білоусова надає перевагу спілкуванню, що в атмосфері взаємної поваги утворює одну зі складових основи морального розвитку людини: “Моральна цінність спілкування полягає в тому, що воно є безпосереднім джерелом осягнення добра” [37, с. 33]. Тобто спілкування підлітка з оточенням прискорює процес його морального розвитку, і це є реакцією на зовнішній вплив.

На думку Ю. Сидоренка, “моральні почуття виступають як психічні реакції і стани, в яких людина переживає свою залежність від суспільства, від інших людей, своє ставлення до своїх і чужих вчинків залежно від ступеня їх моральної цінності” [212, с. 50].

Характеризуючи моральне становлення особистості, А. Гармаєв відзначає початок морального розвитку з дитинства, відносячи до цього періоду внутрішні оцінки людини, переваги і зовнішню поведінку навколишніх людей [69]. Дитина підліткового віку несвідомо і безпомилково сприймає особливості життя оточуючих, їх стосунки між собою, ставлення до праці, смисли дорослого життя [68].

На нашу думку, важливою особливістю формування моральних цінностей підлітків є те, що юна особистість набуває разом із загальними знаннями про моральні норми здатність оперувати ними. Відповідно “моральний розвиток особистості характеризується не тільки і стільки обсягом знань про норми поведінки, умінням правильно оцінити той чи інший вчинок (хоча це також дуже важливо), а й моральною діяльністю. По-справжньому гуманна особистість не та, яка лише висловлює співчуття, а та, яка, співчуваючи, обов'язково діє”, - наголошує Б. Кобзар [104, с. 29].

При цьому очевидно, що спілкування підлітка з оточенням може мати, крім позитивного результату, і негативний. Негативний розвиток особистості, за К. Шнайдером, матиме безпосередній зв'язок із наявністю дефектів моральної сфери людини [271]. У цьому контексті перекручування мотивів може служити шляхом до дисгармонії особистості [194]. Уникнення цих небажаних моментів має підвищити ефективність виховного впливу на особистість.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє говорити, що відповідно до народних традицій існують непідвладні вольовій саморегуляції афективні мотиви, що гальмують моральний розвиток особистості [181] і руйнують здатність індивіда будувати моральні стосунки з іншими людьми. Так, Е. Попов уважає можливим перебування людей у трьох станах: “одні цілком служать їм і не думаючи позбавлятися їх; інші борються з пристрастями, але захоплюються ними; треті викорінили або викорінюють у собі пристрасті, переборюючи їх” [183, с. 142]. Результати цього спостереження нами враховано в подальшому створенні власної виховної системи.

Як зазначав С. Франк, людина нескінченно протистоїть особистісній моральній недосконалості, підвищуючи свій моральний розвиток: “жодна жива людина не володіє тим суворим, чистим і безпомилковим вищим розумом, який повинен ставити над нами непорушний моральний закон” [255, с. 147]. Аналізуючи сучасні суспільні деформації, М. Гальченко пише, що “у ХХ столітті стало очевидно, що людина - не гармонійна й добра істота, як думали гуманісти, а глибоко суперечлива й хвора”, вказує на необхідність роботи, пов'язаної з формуванням моральних цінностей особистості [65, с. 127]. На початку ХХІ століття ці тенденції посилюються. Суголосні тут і роздуми В. Малахова: “Якщо людина не протистоїть своїм нижчим схильностям, то вона або фізично чи психічно не здатна їм протистояти, або вона свідомо чи несвідомо потурає своїм слабкостям, самостверджується в них” [153, с. 98].

Аналізуючи філософські, психологічні і педагогічні праці з формування моральних цінностей особистості, робимо висновок про відсутність чіткого визначення поняття цих цінностей. Уведений І. Кантом у філософію термін „цінності”, отже, потребує комплексного поглибленого дослідження. Розглядаючи у протистоянні сфери моральності і необхідності, І. Кант пов'язував цінність із вольовими особливостями людини, що впливають на її моральний вибір [96].

Найбільш важливим, на думку В. Дильтея і Е. Шпрангера, є розуміння співвіднесення внутрішнього ціннісного уявлення людини з зовнішніми цінностями суспільства. Е. Шпрангер уважав, що цінності й орієнтації цінностей характеризують особистість і завдяки їм людина пізнає світ [263; 272]. Пізнавальна функція орієнтації на цінності людини, отже, стає вагомим чинником виховного впливу на особистість.

Оригінальні в означеному ракурсі думки В. Штерна, який звертав увагу на цінності, що сприяють саморозвитку людини і протистоять ідеалам у культурі суспільства; завдяки такій системі цілей людина набуває сенс життєвої активності [262]. Ураховуючи зазначене, можна говорити, що людину захоплює діяльність, якою вона зацікавлена, і в випадку виникнення внутрішнього ціннісного конфлікту людина перетворює чужі цілі у власні.

У такому контексті З. Фройд указував на протилежність моральних норм, цінностей, ідеалів суспільства і статевого потягу [256; 257; 258]. Подібне сприйняття дійсності людиною підкреслює недостатність сформованості її моральної сфери і свідчить про важливість формування моральних цінностей особистості.

Надбання моральних цінностей особистістю, яка зростає, є початком формування її поглядів на суспільство, його взаємини, ідеали, здатності до взаємодії з іншими людьми. Інтеракція індивіда з навколишніми спонукає розвиток його особистісного ставлення до моралі. Відповідно, як зазначав А. Петровський, “у процесі відображення об'єктивного світу активно діюча особистість є як ціле, в якому пізнання об'єктивного здійснюється в поєднанні з її переживанням” [189, с. 64]. Емоційне підґрунтя і пізнавальні процеси формують особистісне ставлення людини до навколишнього світу.

Схожу думку висловлював Л. Виготський, вважаючи, що переживання формує особистість: “…ставлення дитини до оточення й оточення до дитини подається через переживання… Це зобов'язує до глибокого внутрішнього аналізу переживань дитини, тобто до вивчення оточення, яке переноситься значною мірою всередину самої дитини, а не зводиться до вивчення зовнішніх обставин її життя” [61, с. 383].

Останнє твердження актуалізує в контексті теми пропонованої дисертації тезу, що утворення життєвих ситуацій здатне розвинути і стабілізувати уявлення моральних цінностей. Скажімо, А. Спиркин зазначав, що “справжній сенс виховання полягає у створенні таких життєвих ситуацій, залучення вихованців до такої системи взаємин, у яких виявляються найкращі якості особистості” [224, с. 79]. Спрямованість виховного процесу на виявлення найкращих якостей особистості має підтримуватися системно, з урахуванням індивідуальних досягнень кожної особистості.

Одним із головних чинників у формуванні моральних цінностей підлітка є гуманні взаємини, що мають складатися з поваги, чесності, чуйності, великодушності тощо. Подібні відносини І. Бужина визначала як “сукупність залежностей і зв'язків, що виникають у людей під час їхньої спільної діяльності” [див.: 42, с. 53]. Актуалізуємо увагу на необхідності постійної спільної діяльності сім'ї і школи як основи виховного процесу.

У суспільстві на тлі однієї моралі існує велика кількість її етичних різновидів, способів людської поведінки, ґрунтованих на особистісній уяві і розумінні моралі, світогляду людини, її розвитку, взаємовідношень з навколишніми і т. ін. [276; 277; 278; 279; 280; 281].

На думку І. Беха, “…кожне суспільство має свої моральні норми, які повинні засвоїти його члени” [33 с. 11]. Отже, зробимо висновок, що між окремими властивостями особистості, що можуть бути більш чи менш узагальненими, мають скластися певні зв'язки. Як правило, людина погоджує їх за ступенем важливості для себе, за послідовністю їх вияву в поведінці і діяльності тощо. Одні моральні цінності стають своєрідними центрами її внутрішнього світу, навколо яких у певному порядку розміщуються інші. Наявність чіткої системи моральних властивостей безпосередньо позначається на життєдіяльності особистості. У неї виникає менше внутрішніх суперечностей, конфліктів, вагань; вона впевнено крокує до поставленої мети, легше долає перешкоди, успішніше здійснює саморегуляцію власної поведінки і діяльності [33].

У сучасних загальноосвітніх школах, як ми могли переконатися протягом дослідження, учнів ознайомлюють із національною історією, особливостями народного побуту і трудової діяльності, а також передають знання про родовід, національний спосіб життя і виховання, і, як результат, формують моральні цінності і принципи особистості. Простір моральних відносин охоплює сфери внутрішнього світу особистості та області її зовнішніх соціальних відносин. Особистість завжди повинна прагнути діяти в межах моральності, але вона не завжди впевнена в позитивності особистого морального вчинку. Крім цього, людина переважно змушена здійснювати вибір між різними етичними цінностями, ставлячи одні над іншими. Отже, констатуємо, що моральні цінності формуються на підставі особистісної оцінки людиною реальності і вчинків. Підставою до морального вчинку є природні моральні відчуття особи, що своїм корінням сягають світу спілкування вищих тварин, а також позитивні якості людини, надбання норм і принципів моральної поведінки особистості [36; 52; 54; 55; 56].

Як свідчать результати нашого аналізу, загальною категорією, яка позначає моральні цінності, є категорія добра, що охоплює значну сукупність дій, принципів і норм моральної поведінки особистості в соціумі. Крім важливої моральної цінності доброти, є низка інших категорій: чесність, правдивість, обов'язковість, щирість, вірність, відданість, совість, честь, гідність, надійність, доброзичливість, добродійність, сумлінність, порядність, подяка, гуманізм, милосердя, відповідальність, терпимість, співпраця, справедливість, працелюбність тощо. Відтак, добро - оцінювальна, полярна морально-етична категорія, що відображає уявлення людей (індивідів, соціальних груп, суспільних класів) про морально ціннісне, бажане в природі й суспільній дійсності [75]. Найважливіша для людини категорія добра, проявляючись у принципах, правилах і нормах, містить у собі ряд понять: чуйність, доброзичливість, співпереживання, тактовність, щирість, повагу, люб'язність, справедливість, відвертість, ввічливість тощо [82; 193; 198].

...