Формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім’ї і школи

У процесі нашого дослідження був утворений батьківський актив, що сприяв ефективному формуванню моральних цінностей школярів, а саме: вів контроль дотримання режиму школяра, успішності учнів, пропусків занять і запізнень, в окремих випадках надавалася допомога неуспішним учням, класному керівнику - у з'ясуванні причин неуспішності, відвідувалися сім'ї учнів.

Залучаючи актив батьків, ми давали завдання його членам відвідати сім'ї підлітків, де не можуть налагодити взаємини з дітьми. Активісти розмовляли з батьками й учнями, розповідали про шляхи відновлення належних відносин і довіри в сім'ї. Очевидно, що продуктивність роботи батьківського активу залежить від індивідуальних здібностей членів активу: самостійне проведення бесіди з дітьми на різні теми, робота з батьками учнів, допомога слабкому учню, організаційне сприяння з проведення заходів тощо.

Для підвищення ефективності нашої роботи приблизно раз на місяць організовувалися класні батьківські збори з обговоренням визначених попередньо виховних питань (підбиралися й аналізувалися факти з життя класу, використовувані в бесіді, готувалися план бесіди і, залежно від нього, поради батькам). Уміло проведені збори дають батькам прозоре уявлення того, що і як потрібно зробити для допомоги школі в її навчальній і виховній роботі з учнями.

Нами було виявлено, що численні батьки „слабких” учнів не люблять відвідувати батьківські збори і слухати результати успішності своїх дітей. Тому педагогічні бесіди або ґрунтувалися на досягненнях в успішності і в поведінці учнів, або батьки таких підлітків скликалися окремо.

Позитивний результат батьківських зборів полягає в тому, що дозволяє батькам на конкретних прикладах з'ясувати вимоги вчителів до виконання класних і домашніх робіт, критерії й норми оцінки, виявити слабкі і сильні сторони знань дітей. Наша робота свідчить, що в батьків підвищується інтерес до класних батьківських зборів, вони з увагою й інтересом переглядають роботи не лише своїх дітей, а й інших учнів. Проводилися батьківські збори спільно з учнями і ґрунтувалися, головним чином, на виступах самих учнів, які розповідали батькам про свої досягнення, що значно підвищувало ефективність виховної дії.

Одним із важливих чинників впливу на моральне виховання підлітка і формування його цінностей є відвідини його сім'ї (незалежно від результатів успішності). Такі заходи дали нам можливість дізнатися, як підліток виконує домашні завдання (помічаючи позитивне і негативне в його самостійній роботі), як спілкується з батьками, і дати вказівки йому і педагогічну пораду його батькам, яка сприятиме поліпшенню виховної дії на дитину.

Відвідини дозволяють отримати інформацію про склад сім'ї, її матеріально-побутові умови, про створену для занять обстановку, інтереси учня, про те, як він виконує домашні доручення, як ставиться до старших, яку літературу читає вдома, як організовані його відпочинок і дозвілля, тощо. Бесіда з батьками ґрунтується на позитивних моментах у навчанні і поведінці учня, але наголошуються і його недоліки для збудження в батьків прагнення і готовності разом зі школою їх виправити. Під час таких бесід батьки запрошувалися нами на окремі уроки, класні учнівські збори, позакласні заходи; це дозволило їм краще пізнати свою дитину, спостерігаючи за її шкільною діяльністю, поведінкою під час уроків, а також у позакласних заходах.

Наше дослідження підтверджує, що в процесі підвищення рівня морального виховання й ефективності формування моральних цінностей підлітків провідну роль відіграє сім'я, сприяючи їх усебічному розвитку і підготовці до суспільної праці. Ефект родинного виховання залежить від умов і засобів (матеріальні і побутові умови, склад сім'ї; моральний та емоційний рівень; характер стосунків між її членами; життєвий досвід і культурно-освітній рівень дорослих членів сім'ї; наявність вільного часу й характер організації родинного дозвілля; рівень педагогічної культури дорослих членів сім'ї; родинні традиції тощо), які в сукупності й складають педагогічний потенціал сім'ї.

Спираючись на отримані під час дослідження результати, вважаємо, що в процесі підготовки батьків із питання виховання дітей не можна обмежуватися певним мінімумом теоретичних педагогічних знань, необхідні й практичні навички (участь батьків у справах і заняттях, пов'язаних із вихованням дітей). Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від їх педагогічної підготовленості (певна сума психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань і набуті протягом життя навички з виховання дітей), індивідуальних особливостей, професійних рис, життєвого досвіду тощо [58; 62; 68; 74; 80].

Нами виявлено, що педагогічна діяльність батьків поділяється на конструктивну (мета виховання, вибір його форм і методів), організаторську (організація праці підлітків, їх навчальної діяльності, режиму тощо) і комунікативну (встановлення оптимальних взаємин у сім'ї між родичами та з іншими людьми). Взаємодія названих видів діяльності уможливлює ефективний вплив батьків на формування моральних цінностей підлітків. Високий рівень педагогічної діяльності батьків досягається за допомогою самоосвіти: шляхом регулярного читання відповідної психолого-педагогічної літератури (розвідки І. Беха [30], С. Бородавки [49], В. Гаврилова [63], О. Духновича [86], М. Клеє [103] й ін., педагогічні журнали - “Сім'я і школа”, “Рідна школа” тощо).

У педагогічній освіті батьків важлива роль народної педагогіки, а саме: запозичення педагогічного досвіду в старших поколінь. Зрозуміти загальні закономірності народної педагогіки й осмислити численні життєві педагогічні ситуації батькам допоможуть наукові знання, отримані з бесід із класним керівником і рекомендованої ним педагогічної літератури [86; 87].

Укладання моральних цінностей особистості розпочинається з дитинства і триває протягом усього життя. Ігри і навчання допомагають засвоювати дитині моральні й естетичні норми та педагогічні істини, але найбільш активне формування дітей відбувається в спадкоємності досвіду поколінь. У бесідах із батьками про виховання ми звертали увагу на їх педагогічну освіту і самоосвіту.

Пропоноване дослідження підтверджує необхідність педагогічної самоосвіти батьків, ефективність якої залежить від тісної взаємодії з класним керівником. У роботі з батьками нами враховувалися вікові й індивідуальні особливості їх дітей, основні умови їх родинного життя і рівень виховання в сім'ї, а також освітньо-виховні програми школи.

Щоб визначити і схарактеризувати особливості формування моральних цінностей дітей підліткового віку, як база для нашого експерименту були використані середні загальноосвітні школи м. Миколаєва (№ 11 і 15), Миколаївської (с. Баловного, Калинівки, Мішково-Погорілового), Тернопільської (с. Конюхи Козівського району) та Херсонської (с. Борозенське Велико-Олександрівського району) областей, у яких проводилась експериментальна робота з аналізу педагогічної діяльності вчителів середніх класів, класних керівників і батьків підлітків. Досліджувалися взаємини батьків і дітей у сім'ї, сімейні традиції, культура, педагогічний рівень батьків, стосунки батьків між собою, їх зацікавленість життям своєї дитини, її захопленнями, взаємодія батьків і школи в її вихованні, шкільні форми і методи виховання дитини (Додатки З, К, Л).

Думається, процес формування моральних цінностей підлітків - один із головних елементів виховання молодої особистості, у якому комплексно використовується історичний, культурний, етнографічний досвід українського народу. Робота з формування моральних цінностей підлітків передбачає використання нами сучасної теорії і методики виховання та врахування сучасного педагогічного досвіду організації і проведення такої діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах.

Провідними в процесі формування моральних цінностей молодої особистості є дидактичний напрям (передбачає самостійне оволодіння підлітками знаннями в цій сфері) і виховний (сприяє розвитку здатності в особистості самостійно мислити в будь-яких життєвих ситуаціях та ухвалювати відповідні до них рішення). Діяльність із формування моральних цінностей учнів середнього шкільного віку, що проводилася нами на базі вищезазначених загальноосвітніх навчальних закладів, відбувалася з урахуванням індивідуальних рис підлітків та рівня і глибини наукових знань і професійних якостей учителів. Тому в досліджені значна увага приділена роз'яснювальній роботі з останніми. Доцільність такого підходу нами підтверджено в подальшому під час визначення рівня сформованості моральних цінностей, умінь і навичок використання моральних знань у повсякденному житті.

Доводимо, що на рівні сформованісті моральних цінностей підлітків позитивно позначається ефективне використання вчителями виховного матеріалу й організованої взаємодії сім'ї і школи, педагогічних умов та вдосконалених форм і методів організації такої роботи. Важливим елементом формування моральних цінностей підлітків, як свідчать результати нашої розвідки, є ефективна взаємодія вчителів із батьками підлітка. Тому перед педагогами і батьками, які брали участь в експерименті, ставилося завдання: системно і погоджено здійснювати виховний вплив на підлітків, що дозволило б ефективно розвивати морально-етичну сферу дитини з урахуванням її індивідуально-вікових особливостей і життєвого досвіду, формувати цілісну систему загальних моральних знань, стимулювати пізнавальний інтерес до культурно-історичного життя Батьківщини тощо.

У такий спосіб, виховна робота з підлітками загальноосвітньої школи розглядається нами не тільки як навчально-пізнавальна, дослідницька діяльність у найближчому довкіллі, що сприяє ефективному формуванню в них моральних цінностей, але і як одна з важливих умов духовного розвитку сучасної особистості, яка зростає.

Наступним кроком у виведенні методики формування моральних цінностей підлітків у процесі нашого дослідження було обов'язкове дотримання вказаних вище форм і методів цієї роботи. Черговим важливим призначенням процесу формування моральних цінностей підлітків виступало те, що учні загальноосвітньої школи засвоювали основні знання про морально-етичні норми суспільства і могли сформувати особисті вміння і навички їх практичного застосування, що сприяло зростанню їх загального морального розвитку.

Саме такий підхід був одним із провідних під час організації виховної роботи з учнями середнього шкільного віку загальноосвітньої школи в межах пропонованого експерименту. Крім цього, важливим компонентом розробленої нами методики була побудова змісту виховної роботи на основі процесу формування моральних цінностей підлітків, творчого підходу до усвідомлення і засвоєння наукових знань про основи моралі і культури стосунків у суспільстві.

Підсумовуючи, скажемо, що застосування спеціалізованого психолого-педагогічного матеріалу під час формування моральних цінностей підлітків, за нашим припущенням, значно полегшує засвоєння ними основних понять моралі, конкретних і системних знань про рідну культуру, історію і націю, що в результаті сприяє творчому розвитку особистості й забезпечує формування її духовного світогляду.

Наступною складовою укладеної нами під час дослідницької роботи методики формування моральних цінностей підлітків було використання обґрунтованих вище теоретико-прикладних засад і підходів у конструюванні формувально-виховного змісту виховної діяльності. Результати дослідження засвідчили ефективність взаємодії сім'ї і школи у процесі формування моральних цінностей підлітків. Саме протягом дослідження було виявлено позитивні зміни в поведінці підлітків: використання здобутих ними знань про моральні норми і цінності в повсякденному житті.

Отже, застосування взаємодії сім'ї і школи в розробленій нами методиці сприяло ефективному впливу на формування моральних цінностей учнів середнього шкільного віку загальноосвітніх шкіл, на базі яких проводилось наше дослідження.

Актуальною складовою оригінальної методики формування моральних цінностей, знань, умінь і навичок учнів є вміння користуватися ними у повсякденному житті, є власне впровадження системної взаємодії батьків і вчителів у формувально-виховний процес. Названа методика формування моральних цінностей у взаємодії сім'ї і школи розглядається як життєва необхідність на сучасному етапі розвитку суспільства, яке вимагає від молодої особистості відповідних знань, умінь і практичних навичок.

У свою чергу, індивідуальний підхід до підлітків у виховній діяльності також сприяє ефективності конкретної формувальної дії на кожного з них (між педагогами, молодшими і старшими учнями, їх батьками, однолітками).

На основі дослідження виявляємо необхідні педагогічні умови морального виховання підлітків (структурування виховного матеріалу за змістовими лініями й активізацію пізнавальної діяльності підлітків; розроблення і запровадження змістового й організаційного забезпечення процесу формування моральних цінностей підлітків з метою набуття ними вмінь соціальної взаємодії, конструктивного діалогу; дотримання загальноприйнятих моральних норм; залучення підлітків до різноманітної соціальної діяльності), що підвищує цінність результатів формувальної частини експерименту. Під час його тривання доведено необхідність комплексного підходу (спільні, скоординовані дії сім'ї і школи) у формуванні моральних цінностей підлітків, що дає молодій особистості не тільки можливість практичного застосування отриманих знань, але й цілісність погляду на світ.

Як видно, формування моральних цінностей підлітків у спільній і скоординованій взаємодії сім'ї і школи та їх впливі на молоду особистість - найважливіша складова розробленої нами методики. Також вагомим складником останньої є індивідуалізація процесу формування моральних цінностей підлітків, практичне використання отриманих ними знань у повсякденному житті. Індивідуалізація формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи як важлива форма виховної діяльності молодої особистості ґрунтована на інших методико-теоретичних і психолого-педагогічних засадах. Такими засадами є особистісні інтереси дітей і їх батьків, які залежно від різних причин постійно змінюються.

Наступним теоретичним положенням, упровадженим у практику під час виведення нами методики формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи, є практичний підхід, який забезпечує можливості реалізації підлітками в повсякденному житті здобутих знань, сформованих умінь і навичок. Суттєвою складовою цих процесів є здатність підлітків самостійно приймати рішення в життєвих ситуаціях, що є одним із важливих показників сформованості моральних цінностей особистості.

Зазначене вище свідчить, що провідною метою розробленої нами методики є створення педагогічних умов для ефективного формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи, оволодіння ними глибокими знаннями про моральні норми і цінності суспільства, застосування в житті отриманих знань та їх самостійного поповнення.

У нашій розвідці методика організації і здійснення формування моральних цінностей підлітків базувались на застосуванні теоретичних (аналіз філософської, історико-педагогічної, психолого-педагогічної літератури), емпіричних (вивчення й узагальнення педагогічного досвіду з нашої проблеми), експериментальних (педагогічний експеримент) і статистичних (кількісний та якісний аналіз отриманих результатів) методів.

Ураховуючи варіативність сучасних програм і методичних рекомендацій із виховання дітей, у процесі дослідження використовуємо різні методичні прийоми для підвищення ефективності формування моральних цінностей підлітків. Таким чином, наш формувально-виховний вплив на дітей підліткового віку в межах дослідження здійснювався за допомогою бесід, семінарів, екскурсій, на особистому прикладі тощо.

У дисертації було виокремлено, у межах методики формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи, форми, що забезпечують ефективність виховного процесу: читацька конференція, тематичний вечір, групові форми виховної роботи, політична інформація, година класного керівника, гурток, стіннівка, похід, екскурсія, індивідуальні форми виховної роботи тощо. Дослідження довело, що певні форми (групові форми виховної роботи, політична інформація, гурток, похід, екскурсія, індивідуальні форми виховної роботи і под.) можна проводити як у класі, так і за його межами.

Протягом роботи враховувалося, що вказані вище форми мають багато схожих і відмінних рис, але їх комплексне використання у виховному процесі підвищує рівень сформованості моральних цінностей підлітків. Окрім того, було передбачено самостійну роботу підлітків над питанням формування моральних цінностей, що тісно пов'язане з навчально-виховними програмами загальноосвітнього навчального закладу. У межах розробленої методики (Додатки А, Б, В, Д, Е, Ж, З) ми визначили специфіку виховного процесу, важливою особливістю якого є те, що з урахуванням вікових можливостей підлітків до них висуваються відповідні вимоги. Отже, здійснена нами робота передбачала обрання теми, складання плану роботи, вибір її форм і методів, використання психолого-педагогічних джерел та зібраного й опрацьованого дослідницького матеріалу в виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.

Як видно зі сказаного, факт опанування підлітками основи системних знань та уявлень про моральні цінності, вміння користуватися ними в повсякденному житті підтверджує ефективність розвитку духовно-морального світу особистості, яка зростає. Саме набуття знань про моральні норми, цінності й особливості моральної поведінки та їх практичне використання в житті сприяє моральному формуванню підлітків.

Важливим елементом сімейного виховання є особиста поведінка батьків та їх учинки, запам'ятовувані дітьми як наочний приклад життєвої поведінки. Стосовно залежності якості виховання дитини від поведінки батьків і внутрішньосімейних взаємин І. Петрів зазначає: “Незгода в родині, неморальне подружнє життя, п'янство, наговір та осуджування ближніх, егоїзм, брак милосердя та співчуття до ближніх, нестійкість у національних, суспільних та релігійних почуваннях відчужує рідну дитину від батьків. Дитина бачить у своєму майбутньому оточенні кращих людей. Вона прилягає цілим серцем до “дому”, який є для неї святинею, національною твердинею, гордістю і... авторитетом” [177, с. 151].

У розвідках, пов'язаних із ціннісним орієнтуванням сімейного виховання, Т. Алексеєнко доводить, що духовність посідає не дуже високе місце серед інших сімейних цінностей, наслідком чого є нестабільність внутрішніх сімейних взаємин, відсутність бажання в батьків брати реальну участь у вихованні своїх дітей [7, с. 72]. М. Боришевський у розгляді питання сімейного виховання виділяє передусім два чинники - любов і соціальний обов'язок, - що безпосередньо стосуються формування ставлення батьків до своїх дітей. Дослідник підкреслює, що зміцнення в дитини позитивних якостей і підвищення її моральної свідомості за допомогою сімейних взаємин можливе тільки у випадку гармонійного поєднання любові і відповідальності за дітей. Занадто великий прояв любові до дитини або побудова внутрішніх сімейних відносин із дитиною виключно на емоціях формує в неї егоїстичність і духовну черствість. Як наслідок сліпої батьківської любові, часто спостерігається байдужість і безсердечність дитини у ставленні до інших членів родини. Надто суворе ж ставлення батьків призводить до бунтарства дитини, формує в неї лицемірство, обман, замкненість і ненависть до батьків [47].

У процесі роботи переконуємося, що засвоєння дитиною суспільно вироблених норм і законів, здатність володіти собою і контролювати власну поведінку соціумом сприймається переважно як її моральний розвиток. За допомогою народних казок, розповідей діти розвивають у собі здібність оцінювати вчинки і моральні якості персонажів цих творів, формуючи тим самим власні моральні якості і цінності. Загальноприйняті закони і правила поведінки в нашому суспільстві не можуть бути гарантією якісного морального виховання дитини. Підтвердженням зазначеного є негативні вчинки, інколи здійснювані дітьми із страху перед покаранням, тимчасом як порушення дитиною встановлених норм, навпаки, додає їй сміливості й підвищує внутрішні сили.

У контексті розмови варто звернутись до формульованих С. Бородавкою порад, здатних допомогти батькам підвищити ефективність формування моральних норм, цінностей, поведінки своїх дітей:

Будьте витримані і спокійні в родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування.

Надавайте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час, цікавтесь усіма їхніми справами, співпереживайте разом з ними, створюйте атмосферу абсолютної єдності інтересів у сім'ї.

З підкресленою повагою ставтесь до дружини (чоловіка), постійно підносячи культ жінки-матері (батька - голови сім'ї) в очах своїх дітей. Уникайте суперечок, конфліктів, скандалів у присутності дітей.

Святкуйте разом сімейні свята й урочистості, що є психологічним обґрунтуванням сім'ї як джерела радості.

Знаходьте час читати самі і залучайте до світу книжкової мудрості дітей.

Прищеплюйте дітям любов до мистецтва, духовної культури. Це виховує в характері стійку потребу у красі, творчості, естетиці, гарний смак.

У жодному разі не дозволяйте собі займатися плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, учителів Вашої дитини.

Якщо Ви хочете, щоб ваша дитина зросла доброю, уважною, милосердною, готовою підтримати Вас у старості, приділяйте максимум уваги і поваги до власних батьків, особливо в період їх хвороб і слабкості, якомога частіше прикрашайте їх самотність своєю присутністю, ласкою. Виховані на прикладі постійної турботи про старість, Ваші діти обов'язково будуть милосердні і до Вас у складні для Вас часи [49, с. 65].

Під час нашого формувального етапу дослідження ці поради було покладено в основу експериментальної роботи, що дозволило вповні виявити закономірності морального виховання в межах сім'ї. Зокрема, підкреслимо тут важливу роль матері: вона як носій духовності і моральності, початкових життєвих знань і життєвого досвіду для своєї дитини, джерело мудрості і добра, найближча і перша людина, до якої дитина звертається зі своїми проблемами, страхами, переживаннями, бажанням знайти підтримку і пораду. Не випадково значимість матері в житті дитини підкреслювалася К. Ушинським, який зазначав, що мати виховує не тільки своїх дітей, але й впливає на виховання всього суспільства. На його думку, рівень моральної атмосфери сім'ї залежить від вихованості і моральності жінки, оскільки вплив матері на дітей значно більший за вплив батька [247].

Розглядаючи питання виховання молоді В. Сухомлинський, підкреслював: “Я твердо переконаний, що мати - із своїм багатим духовним світом, своєю вихованістю, своїми широкими громадськими інтересами, своїм почуттям власної гідності і водночас великою вимогливістю... із своєю строгістю й несхитністю, своєю непримиренністю й нетерпимістю до зла... повинна бути духовним володарем і повелителем у сім'ї...” [231, с. 218]. Він суголосний з К. Ушинським у тому, що материнська духовність, моральність, мудрість є основою моральних взаємин у сім'ї.

“Сім'ї належить вирішальне значення у формуванні морально-духовних основ особистості, емоційного світу дитини, громадянської свідомості і самосвідомості, вихованні поваги до батьків, родини, старших, близьких людей, суспільства”, - відзначає, в свою чергу, Л. Повалій [182, с. 270].

Результати обговорюваного етапу дослідження свідчать про необхідність урахування й постійного аналізу багатьох умов, що впливають на процес формування моральних цінностей підлітка. На думку Т. Кравченко, “середовище зумовлює необхідність постійного аналізу, оцінювання сукупності стійких, заснованих на звичках якостей, що характеризують ставлення дитини до самої себе, інших людей, діяльності, спілкування, до матеріальних і духовних цінностей” [123, с. 260]. О. Кузнецова ж, спираючись на педагогічну спадщину В. Сухомлинського, доводить, що показник сформованості моральних цінностей дитини, здатної до саморегуляції, залежить від інтегрального критерію морального становлення особистості, іншими словами, - від її моральної вихованості [131].

В означеному контексті вартими уваги уявляються роздуми В. Блюмкіна: формування моральних цінностей він визначає як зв'язок „практика - знання - оцінка - норма - практика”, підкреслюючи важливість, ефективність і реальність впливу сімейних традицій на виховання дитини і кваліфікуючи цей вплив як такий, що формує морально-етичний досвід молодої особистості, ґрунтований на внутрішніх моральних взаєминах родини [див.: 54].

Виявляємо поетапний характер формування моральних цінностей підлітків, на що вказує і В. Демиденко. У його працях ідеться, що спочатку підліток ознайомлюється з моральними цінностями, потім триває формування його особистісної системи моральних цінностей, набуття здібностей використовувати отриманий моральний досвід у повсякденному житті [180].

Т. Вечерок у своїй праці схиляється до думки, що “сформованість моральних цінностей - це загальна спрямованість та стійка готовність моральної свідомості до суб'єктивного прийняття або заперечення тих чи інших цінностей. Вона конкретизується в таких поняттях, як моральна вихованість, міра моральної зрілості, і характеризується критеріями моральної вихованості особистості” [54, с. 60]. Свідоме ставлення до загальних морально-етичних норм та використання їх у своєму житті можна прийняти за критерій моральної поведінки людини та її вихованості [54].

Справедливе зауваження І. Беха: “Критерії повинні відображати сукупність істотних характеристик; забезпечувати багатомірний аналіз; давати можливість оцінювання...” [32, с. 126]. В. Кравець же і В. Семиченко підкреслюють важливу роль учителя (його професійного рівня, особистих якостей і здібностей, прагнення вдосконалювати особисті і професійні риси) у процесі виховання дитини і формування в неї моральних цінностей [122; 210]. Думку цих науковців поділяє Н. Ничкало, наголошуючи, що вчитель повинен формувати в себе необхідні якості організатора, вміння адаптуватися в різних ситуаціях, мотиваційність, комунікативність, конструктивність [235]. У схожих міркуваннях І. Зязюна і В. Оржеховської, зокрема, увагу звернено на підвищення гуманітарної культури вчителя, що, в свою чергу, допомагатиме формуванню його моральних і педагогічних якостей, а в майбутньому - їх ефективному використанню в його професійній діяльності [176; 235].

З огляду на сказане І. Бех, В. Кан-Калик і І. Колеснікова схиляються до індивідуально-особистісного підходу як до оптимального під час оволодіння людиною професії вчителя, який складається із

а) задоволення потреби особистості в позитивному ставленні до неї інших людей, самоповазі, у прагненні до самоактуалізації;

б) формування ціннісного ставлення до себе, інших, до людства;

в) створення сприятливого середовища для самовиховання і саморозвитку особистості [див.: 214].

Проведене нами дослідження свідчить про важливу роль учителя в процесі виховання, адже ця людина не тільки навчає і виховує дітей у школі, а й передає свій соціально-педагогічний досвід іншим поколінням; учитель разом з батьками бере участь у гармонійному вихованні дитини, формуванні її духовно-моральних якостей, цінностей, поведінки, світогляду. Процес виховання особистості поєднує в собі взаємодію між учителями і дітьми, учителями і батьками, батьками і дітьми, а, за А. Мудриком, є такою структурою взаємодій:

а) суб'єкти взаємодії;

б) взаємний зв'язок;

в) взаємовплив суб'єктів взаємодії;

г) взаємні зміни суб'єктів спілкування [162].

Упродовж експериментального дослідження нами враховувалось, що професія вчителя вимагає від нього сформованості ряду особистих якостей (комунікативності, здатності контролювати свій психічний стан, співчувати іншій людині, впливати на співрозмовника) та їх постійного поліпшення й розвитку. Вивчаючи проблеми взаємодії педагогів із батьками учнів, В. Кан-Калик відзначав, що в основі структури такої взаємодії лежать чотири етапи комунікацій [95]. Отже, ефективність формувального етапу нашої наукової роботи залежить не тільки від знань, умінь і досвіду батьків підлітка, але й від здібностей його вчителя. У процесі дослідження використовуємо чотири виявлені В. Кан-Каликом етапи комунікацій структури педагогічної взаємодії.

Перший етап цієї взаємодії містить контури, зміст, структуру, засоби майбутньої взаємодії, необхідність визначення мети, аналізу ситуації й самого співрозмовника.

Наступний етап спілкування початковий, або “комунікативна атака”. На цьому етапі вчителі, які брали участь у нашому експерименті, мали виявити ініціативу в спілкуванні, щоб потім на наступному етапі передати її співрозмовнику.

Далі вчитель (коригуючи і дотримуючись у спілкуванні поставленої мети) завдяки цілеспрямованому спілкуванню обмінюється думками та оцінками з батьками.

На останньому етапі педагог аналізує результати спілкування, зіставляючи мету, засоби, модель майбутнього спілкування зі співрозмовником [95].

У своїх працях В. Кан-Калик стверджував, що педагог повинен

а) оперативно і правильно орієнтуватися в постійно змінюваних умовах спілкування;

б) грамотно планувати і здійснювати систему комунікативності;

в) швидко й точно обирати адекватні комунікативні засоби, відповідні до ситуації спілкування;

г) постійно підтримувати зворотний зв'язок у спілкуванні [95].

Результати студіювання засвідчили, що педагогічне спілкування вчителя з батьками учнів допомогає формуванню в них педагогічних навичок, а це сприяє початку ефективної взаємодії між ними і підлітками у процесі формування моральних основ і цінностей у молодої особистості. Відтак, результативність педагогічного спілкування залежить від індивідуальних особливостей учителя, його вміння керувати соціальними і психологічними процесами та наявності достатньо високого рівня культури педагогічного спілкування з людьми [140].

Досліджуючи формування моральних цінностей особистості підлітка у процесі взаємодії сім'ї і школи, робимо висновок, що переважно виховна дія на нього відбувається не лише з боку членів сім'ї або шкільних учителів, але також учнями, які оточують дитину в школі. Стихійно утворені групи на основі певних інтересів мають значний вплив на формування духовного світу школяра. У підлітковому віці дитині важлива думка членів таких груп, їх ставлення до неї, їх думки, життєві пріоритети й ідеали [127].

Залежно від рівня сформованості морального досвіду підлітка однаковий виховний вплив на нього дає різні результати. Моральний розвиток підлітка переважно залежить від власного досвіду його життя (його діяльності, характеру взаємин з людьми різного віку, взаєморозуміння і взаємоповаги в сім'ї, ставлення до нього в шкільному колективі, висновків зі спостережень за вчинками оточення), а якість отриманих подібних знань сприяє його подальшому моральному вдосконаленню [120].

У процесі дослідження з підлітками проводилися бесіди, спрямовані на формування в них моральних цінностей. Спостереження В. Крутецького свідчать, що для поліпшення ефективності морального становлення молодої особистості необхідно вести з нею бесіди, побудовані на основі таких принципів:

1. Моральні бесіди за змістом мають бути доступні відповідному віку. Неприпустиме перевантаження абстрактними поняттями, складними міркуваннями.

2. Необхідно, як правило, добре знати колектив, у якому проводиться бесіда, його спрямованість, взаємини його членів, ставлення до навчання, вчителів тощо.

3. Не слід організовувати такі бесіди дуже часто. Добре, якщо вони проводяться з конкретних приводів, пов'язаних із певними подіями в житті країни чи колективу. Наприклад, до виходу в світ нової книги або кінофільму, певного позитивного або негативного факту в житті школи і т. ін.

4. Розпочинати бесіду рекомендується з аналізу яскравих, добре дібраних конкретних прикладів, життєвих або літературних фактів і спостережень і від них переходити до узагальнень і висновків.

5. Необхідна розумна опора на емоційно піднесений, яскравий і вражаючий образ (використання творів живопису, літератури, колективні відвідини, колективне пригадування кінофільмів або театральних вистав тощо).

6. Особливе значення має достатня аргументованість положень, що доводяться до свідомості школярів.

7. Необхідно пробуджувати в учнів максимальну активність і викликати жвавий обмін думками, формувати їх точку зору, змушувати замислюватися над питаннями моралі.

8. Треба прагнути викликати у школярів глибокі і дієві емоції, можливі лише в тому випадку, якщо вчитель проводить бесіду не байдуже і безпристрасно, а емоційно і живо [127, с. 210-212].

Переконуємося в існуванні численних різних норм взаємин учнів між собою і дорослими. У процесі цих взаємин відбувається співвіднесення власних дій і норм кожного учня з тими, що вже існують у колективі або в суспільстві, в якому він перебуває. Якщо такі динамічні і багатоманітні стосунки ґрунтуються на етиці, це сприяє різнобічному розвитку особистості підлітка. Починаючи різні стосунки з оточенням, підліток автоматично виробляє своє особисте ставлення до всього. Кожна дитина середнього шкільного віку має своє особистісне ставлення до інших людей, яке змінює протягом життя під впливом само- і перевиховання. Цілеспрямований виховний вплив на підлітка, на тлі зовнішньої виховної дії, може бути різним: тривалим, короткочасним, передбаченим, непередбаченим тощо, прискорює набуття дитиною необхідної моделі моральної поведінки [156].

Висвітлюючи проблеми морального розвитку особистості учня, І. Мар'єнко всі джерела впливу на вихованця поділяє на три групи:

а) природні, або біологічні;

б) соціальні;

в) педагогічні [156, с. 69].

На його думку, дитина здатна відображати явища зовнішнього світу, переробляти це віддзеркалення і виражати його. Спираючись на таке твердження, переконуємося в суттєвості виховного впливу, що викликає активне ставлення учня до засвоєння соціального досвіду своїх пращурів [154].

Формування моральних цінностей особистості підлітка безпосередньо залежить від зовнішнього впливу на нього різних груп. Відповідно до цього у виховному процесі батькам і вчителям необхідно здійснювати вплив на дитину середнього шкільного віку в межах її психічних можливостей. Керований педагогічний вплив на підлітка дає змогу суттєвої зміни його світогляду і сприяє ефективному формуванню в нього моральних цінностей згідно з метою й завданнями суспільства. Використання вчителями і батьками у виховному процесі різних впливів дозволяє викликати в учнів позитивне ставлення до моральних цінностей. Виховання не просто дія вихователя на своїх вихованців, а вплив на їх свідомість, відчуття, волю й організацію їх життя і діяльності [156].

Здійснена нами дослідницька робота засвідчує необхідність урахування окремих проявів поведінки підлітка у вихованні. Спираючись у виховному процесі на кращі позитивні риси і якості дитини, ми відповідно сприяли ефективному формуванню її моральних цінностей. Виховний процес вимагав від батьків і вчителів також певного рівня комплексних педагогічних, психологічних і філософських знань, які допомагали їм у формуванні моральних цінностей, норм і поведінки підлітка. За таких умов під час педагогічного спілкування з підлітком виявляється його самостійність, прагнення до різних видів діяльності, приймаються чи не приймаються ним моральні погляди і норми суспільства.

У спілкуванні з оточенням підліток намагається знайти і відстояти свою індивідуальну позицію, одночасно з її пошуком відбувається зміна або коректування його моральних ідеалів. Така розвивально-виховна особливість спілкування сприяє активному мисленню дитини середнього шкільного віку і збільшує кількість понять в її особистому словнику, що суттєво допомагає у формуванні моральності молодої особистості.

Як свідчать результати нашого дослідження, узагальнені моральні норми, прийняті суспільством, не охоплюють усі можливі випадки життя, але дотримання цих норм виявляє психологічну здатність особистості до самостійного морального вибору. Адже це можливо лише у випадку моральної сформованості особистості, тому що здійснений нею вчинок є усвідомленим.

А. Ковальов справедливо зауважує, що “властивості особистості, які детерміновані соціальними умовами життя, відповідають їх основним вимогам. Суспільні вимоги до особистості історичного характеру, та мають вигляд законів і правил, що регулюють поведінку і діяльність індивіда, життя людини в суспільстві” [105, с. 36].

Позитивні зміни в мисленні підлітка, що виникають у наслідку спрямованого виховного впливу, вважаємо однією з важливих умов формування моральних цінностей молодої особистості. У дитини підліткового віку постійно розширюється коло спілкування, що сприяє вдосконаленню її розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) і позитивно впливає на формування моральних цінностей.

Студіюючи формування гуманних відносин у колективі учнів загальноосвітньої школи, М. Вейт зазначав, що відсутність вправ в етичних діях, недостатній досвід моральних переживань, спонук призводить людину до формального засвоєння положень моралі; останні будуть основою відчуттів особистості, якщо відповідним чином організувати її життя і навчання в колективі [53, с. 49].

Виходячи з отриманих у нашій роботі висновків, стверджуємо, що формування моральних цінностей дітей середнього шкільного віку залежить від правильного сприйняття повсякденних моральних ситуацій (оцінки моральних вчинків оточення, розуміння їх мотивів). Але самого розуміння життєвих моральних ситуацій підлітком недостатньо, потрібно, щоб воно поєднувалося з особистісним ставленням молодої особистості до цих ситуацій, що, у свою чергу, складатиме одну з важливих умов морального становлення даної особистості. Обмеженість особистого життєвого досвіду підлітка вимагає від батьків або вчителя роз'яснення дитині загальноприйнятих моральних норм і правил суспільства. Знання підлітком моральних норм, які виконують роль своєрідного еталону, дає йому змогу оцінювати моральні вчинки людей.

Очевидно, що різні родини мають різні системи взаємин, отже, у них можуть існувати й різні моральні цінності, норми і правила поведінки. Під відповідним впливом своєї родини відбувається особистісне моральне формування дитини, її вибір моральних цінностей і норм.

Упродовж дослідження ми спостерігали за різними формами поведінки підлітків у колективі однолітків, які відбивали розмаїття їх мислення. Невтомне бажання дитини до пізнання всього нового вимагало від батьків і вчителів певного психолого-педагогічного рівня знань.

Свого часу Г. Гегель писав: “Розмаїття знань уходить в освіту тому, що саме завдяки цьому розмаїттю знань людина піднімається від партикулярного знання незначних речей свого оточення до загального знання, завдяки якому вона досягає більшої спільності знань з іншими людьми, опановує предмети загального інтересу. Виходячи за межі того, що вона знає і випробовує безпосередньо, людина розуміє, що існують також інші, і притому кращі, засоби поводитися і діяти і що її засоби не є єдино необхідними. Цим вона віддаляє себе від себе самої і приходить до розрізнення суттєвого і несуттєвого” [71, с. 62].

На думку Ш. Амонашвілі, дитина - цілісна особистість, і необхідно, щоб “процес навчання захоплював її повністю, з усіма її життєвими прагненнями і потребами. Дитину у процесі навчання не повинно залишати відчуття поступового, постійного збагачення всього її життя, задоволення її збільшуваних потреб та інтересів, що стають усе розгалуженішими” [8, с. 377]. У свою чергу, Г. Бреслав звертав увагу на важливу роль учителя у виховному процесі, яка зумовлює його винятковий авторитет і вплив на діяльність учнів. Він відзначав, що вчитель не може бути ні добрим, ні злим, ні поганим, ні гарним, але може оцінювати дії учня, є носієм моральних цінностей і знань суспільства [28].

Результати проведеної нами роботи (бесід, консультацій, роз'яснень тощо) показали, що кількість підлітків, які розуміють, що таке моральні цінності, і можуть пояснити це поняття, збільшилася. Відбулися позитивні зміни в їх поведінці (доброта, щедрість, чесність і под.), а також ставленні до навколишніх (пошана, стриманість, взаємодопомога тощо).

Протягом експерименту нами спостерігався виховний і формувальний вплив батьків і вчителів на особистість підлітка, але відбувався він не організовано і не систематично. Запропоноване експериментальне дослідження підтвердило необхідність використання взаємодії сім'ї і школи у процесі формування моральних цінностей підлітка.

2.2 Зміст, форми, методи та педагогічні умови формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи

Серед змісту (загальнолюдські і національні моральні цінності), форм (масові, групові, індивідуальні форми виховної роботи), методів (бесіди з підлітками щодо формування моральних цінностей, роз'яснення, розповіді, проведення позакласних заходів, групової роботи, дискусій тощо, а також бесід і роз'яснень із проблеми формування моральних цінностей підлітків серед батьків і вчителів) та педагогічних умов (структурування виховного матеріалу за змістовими лініями та активізація пізнавальної діяльності підлітків; розроблення і запровадження змістового й організаційного забезпечення процесу формування моральних цінностей підлітків з метою надбання ними вмінь соціальної взаємодії, конструктивного діалогу) формування моральних цінностей підлітків провідну роль у процесі морального виховання відіграють взаємини дитини з оточенням та особистісний підхід до вихованця з боку вчителів, і, як наслідок позитивного впливу, в дитини з'являться відповідні дії і вчинки. Діяльність дитини визначає спосіб її існування в суспільстві, реакцію на зовнішній вплив, здатність до особистих духовно-моральних змін і впливу на оточення. Зміни в поведінці дитини відбивають її життєві потреби, мету і засоби їх реалізації з кінцевим результатом діяльності.

Вивчаючи моральні цінності підлітків та особливості їх формування, ми переконалися в необхідності й важливості цього процесу. Формування моральних цінностей дитини є комплексом різноманітних дій учителів, спрямованих на виховання молодого покоління. Поняття моральних цінностей широке і вбирає в себе як загальнолюдські, так і особисті моральні цінності людини: любов до Батьківщини, батьків, природи, повагу до інших людей, доброту, справедливість, працелюбність тощо. Виховання в дитини таких якостей допомагає формувати її світогляд, поведінку, ставлення до світу навколишніх.

У підлітковому віці важливу роль у вихованні моральності має свідомо здійснювана дітьми доброчинна діяльність, спрямована на їх і суспільну користь. В. Караковський [98], Г. Сорока [223] і К.Чорна [265], наприклад, такою вважають позакласну діяльність підлітків. Зростаючи, останні розуміють, що їх поведінка має вплив на навколишні події, а якщо вона позитивна, то може принести особисту користь або користь іншим.

Наше дослідження тривало переважно в школах південного регіону України (загальноосвітніх школах № 11 і 15 м. Миколаєва, Баловненській загальноосвітній школі Новоодеського району, Калинівській загальноосвітній школі Жовтневого району, Мішково-Погорілівській загальноосвітній школі Жовтневого району Миколаївської області і Борозенській загальноосвітній школі Велико-Олександрівського району Херсонської області), і ми мали враховувати те, що в цьому регіоні мешкають численні представники різних національностей. З урахуванням цього виховання дітей у даному регіоні матиме свої особливості, а провідна виховна роль належатиме сім'ї і школі. Водночас, якщо раніше спирались на багатство української культури, створюваної багатьма попередніми поколіннями, то в цей час засвоюються цінності й інших культур [88].

Так, М. Стельмахович у питанні формування моральності людини підкреслював необхідність національного виховання і схилявся до думки, що основою цього виховання є етнічна педагогіка: “Наукою і багатовіковою практикою переконливо доведено, що українська школа справді національна тоді, коли ґрунтується на українській етнопедагогіці, українській національній системі впливу на формування особистості й за орієнтаційний еталон має народні чесноти, норми християнської моралі, гармонію родинно-громадсько-шкільного виховання” [226, с. 10].

Виховання як складний процес Я. Журецький умовно поділяв на суспільне і сімейне [88]. До першого він відносив виховання навчання і виховання людини в державних установах, до другого - педагогічний вплив батьків, взаємини з оточенням у повсякденному побуті. А. Макаренко в своїх працях указував на різні ступені відносин у сім'ях, відмінний педагогічний і культурний рівень батьків і відзначав необхідність організації сімейного виховання, де провідну роль повинна мати школа [88].

Необхідність допомоги батькам у виховному процесі з боку загальноосвітньої школи зумовлена складним віковим етапом у житті їх дитини. У підлітковому віці дитина зазнає різноманітних впливів: фізіології організму, стосунків підлітків з дорослими й однолітками, рівня розвитку пізнавальних процесів, інтелекту і здібностей. Підліток починає більше цікавитися зовнішнім світом, ніж своєю сім'єю та взаєминами її членів; більше вникає у стосунки своїх однолітків, які вбирають у себе знання і навички спільних видів діяльності та спілкування на різні теми [167].

Дорослішаючи і переходячи у старші класи, підліток змінює взаємини з людьми, його більше цікавлять серйозні справи і менше - розваги. Стосунки дитини з оточенням наштовхують її на міркування, допомагають розвивати логіку, розум і формувати особистість. У цьому віці дитина прагне осягнути все невідоме, а, задовольняючи спрагу пізнання, інакше кажучи, розвиваючись, вона змінює власне сприйняття, увагу й уяву. Не усвідомлюючи власних змін, діти середнього шкільного віку вже досить вільно міркують на етичні і політичні теми і набувають здібності оперувати гіпотезами [167].

У підлітковому віці відбувається активний розвиток свідомості і самосвідомості, набуття знань про себе і навколишній світ. Зазначені зміни суттєво впливають на навчання, працю і спілкування дитини. Зростаючи й переосмислюючи власні цілі і завдання, підліток звикає до нових мотивів діяльності; на черговому етапі психічного розвитку відбуваються істотні духовно-моральні зміни в його свідомості. У своїх працях Р. Немов актуалізує увагу на тому, що в дітей такого віку відсутні здібності до планування діяльності і немає достатнього контролю над своєю поведінкою, звідси виникає необхідність своєчасної виховної дії з боку батьків і вчителів [167]. моральний цінність педагогічний школа

Підлітки значно більше часу проводять на вулиці з друзями або дорослими, в них більше свободи дій, ніж у молодших школярів, це підвищує їх упевненість у собі і стимулює до дорослішання. Підліток, який починає проводити багато часу за межами сім'ї, вимагає більшої виховної участі від батьків і школи. За межами сім'ї дитина отримує значний обсяг різної інформації, що призводить її до зміни внутрішньої позиції, моральних і духовних основ [167].

У формуванні в підлітків моралі і моральних цінностей не останню роль відіграє їх спілкування з навколишніми людьми; діти контактують один з одним і дорослими, в них з'являються спільні справи, засвоюються основи моралі, норми і форми поведінки. Спілкування підлітків із дорослими в різних справах і ситуаціях сприяє їх духовно-моральному вдосконаленню і готує до дорослого життя. Ураховуючи широкий спектр спілкування дітей і їх прагнення в підлітковому віці збиратися в групи, Р. Немов рекомендує дорослим спостерігати за такими групами, щоб мати можливість своєчасного виховного впливу на дітей [167].

Підлітки вразливі і прагнуть швидше пізнати все, що їх оточує. Розвиваючись і пізнаючи нове, дитина дивиться телебачення, слухає радіо, користується Інтернетом, але через невеликий власний життєвий досвід не завжди робить правильні висновки з отриманої інформації. Вплив на підлітка засобів масової інформації відповідним чином формує в нього образи поведінки, сприйняття культури, життєві цінності тощо. Засоби масової інформації мають певні можливості в питанні регулювання виховної дії на дітей. Відомий дитячий інтерес до преси і телебачення, але, враховуючи його епізодичність і нерегулярність, виховна дія з боку таких джерел стає непередбачуваною. Відсутність у дитини вибірковості і здатності орієнтуватися в процесі набуття інформації з різних джерел здатне спричинити у вихованні негативний результат [167].

Зі сказаного вище випливає необхідність формування в дітей певного смаку, їх власної соціальної позиції у сприйнятті культури, естетики тощо. Значну допомогу дитині в цьому питанні здатні надати батьки, родичі й інші люди її оточення, враховуючи різноманітність їх життєвих інтересів та обсяг регулярно отримуваної ними інформації [167].

Будь-які дії людини спрямовані на реалізацію її мети і потреб, упродовж чого вона долає різні труднощі. Моральне виховання людини і формування в неї моральних цінностей сприяють розвитку особистісних моральних якостей та усвідомленню протиріччя між власними морально-вольовими якостями і бажаннями. Актуальність такого протиріччя акцентована в роботах Л. Рувинського і має незаперечне значення у виховному процесі; на думку дослідника, це істотно допомагає розвитку вихованця, але вимоги до нього повинні випереджати його моральний розвиток, переростаючи у вимоги людини до себе самої. За Л. Рувинським, вихована людина приймає моральні норми і принципи як свої власні, виконуючи їх за внутрішнім переконанням. У результаті такого процесу вихованець зазнає не лише зовнішньої виховної дії, але і самовиховання [201].

У процесі виховання особистості самовихованню відводиться одна з важливих ролей, воно вважається новим явищем взаємодії людини з навколишнім світом. На думку І. Павлова, люди, змінюючи свої якості, звички, бажання або запити, здатні впливати на характер своїх стосунків з навколишнім світом. У такий спосіб, активне засвоєння індивідом моралі здійснюється за допомогою його самого і він відіграє головну роль у процесі власного формування моральних цінностей, норм і принципів. Коли в людини з'являється здатність усвідомлювати свої якості, у неї виникає й протиріччя між бажанням зберегти в собі уявну коштовну якість і прагненням зовнішньою виховною дією її викоренити. Причиною цього є слабкий вплив виховної дії, в результаті чого виникає конфлікт мети зовнішнього виховання і самовиховання, що може призвести до різкої зміни поведінки вихованця (подібні явища описують В. Крутецький, Н. Левітов) [див.: 201].