Отримані протягом тестування результати показують, що рівень знань дорослих про моральні цінності підвищився. Хоча більша частина вчителів (80 осіб / 93,0 %) і батьків (61 особа / 82,4 %) розуміє і може пояснити сутність поняття “моральні цінності”, є дорослі, які потрапляють до другої групи, коли людина розуміє, що таке “моральні цінності”, але не може цього пояснити. Респондентів, які не знають і не можуть розтлумачити, що таке “моральні цінності”, анкетуванням не виявлено.

Ґрунтуючись на аналізі результатів опитування батьків і вчителів, доходимо висновку про ефективність проведеної нами роз'яснювальної роботи з проблеми формування моральних цінностей. Частка опитуваних, які знайомі з поняттям “моральні цінності” і можуть пояснити його, змінилася з 59,5 % (44 особи) до 82,4 % (61 особа) батьків і з 72,1 % (62 особи) до 93,0 % (80 осіб) учителів.

Для наочності зображення загальних результатів дослідження серед батьків і вчителів, спрямованого на виявлення їх розуміння моральних цінностей, ми використали кругову діаграму (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Розуміння батьками (а) і вчителями школи (б) поняття “моральні цінності” (за даними експерименту):

1. Респонденти, які знають, але не можуть пояснити сутність поняття “моральні цінності”.

2. Респонденти які знають і можуть пояснити сутність поняття “моральні цінності”.

Анкетування встановило ступінь розуміння респондентами поняття “моральні цінності” і сприяло виявленню зворотно-пропорційної залежності між сферами життєдіяльності респондента і наявністю в ній загальнолюдських, родинних і особистих моральних цінностей (рис. 2.2). Наведений графік розкриває рівень розуміння сутності поняття “моральні цінності” вчителями, демонструє їх більшу освіченість у цьому питанні. Останнє можна пояснити спеціалізованим напрямом підготовки вчителів, але цей рівень не є достатнім. Графік результатів опитування батьків свідчить, що частина їх недостатньо обізнана в сутності поняття “моральні цінності”, а деякі й зовсім його не розуміють. Дані ж анкетування підлітків говорять про недостатню виховну роботу батьків і вчителів.

Рис. 2.2 Відображення залежності сфер життєдіяльності респондентів від їх наявності в повсякденній дійсності (за даними анкетування).

Результати нашого експерименту показують, що проведена робота з батьками і вчителями з формування моральних цінностей є ефективною, а її вирішення безпосередньо залежить від спільного виховного впливу з боку сім'ї і школи на особистість підлітка. С. Рубінштейн свого часу наголошував на мотивах, що стимулюють людину до певної поведінки, і зазначав: “…існує така інтерпретація поведінки, аналогічна інтерпретації мови, оскільки відбувається розшифровка сенсу і значення поведінки” [200, с. 362]. На його думку, аналіз поведінки людини передбачає розкриття сенсу і значення явища, що, у свою чергу, є стимулом людини до дії, базованої на сукупності її зовнішніх і внутрішніх умов [200].

А. Петровський підкреслював залежність морального формування особистості від її внутрішнього сприйняття суспільних відносин, яке відбиває її особисте ставлення до навколишнього; він писав: “Активність особистості має виявлятися в характерних для неї мотивах поведінки, настановах і способах дії, в різнобічній діяльності, спрямованій на перетворення навколишньої дійсності. Активність особистості знаходить вираження в її життєвій позиції. Одні і ті самі життєві обставини можуть породжувати різну життєву позицію, виявляючи різні форми активності особистості” [178, с. 115].

Дослідження формування моральних цінностей підлітків у взаємодії сім'ї і школи переконує у важливості не тільки індивідуального підходу у вихованні, але й педагогічного впливу на дитину з боку колективу, що привертає нашу увагу до спадщини А. Макаренка. Педагогічні колективи шкіл і досі користуються його ідеями, що допомагають об'єднувати дітей у колектив на базі класу, школи, гуртка. Ураховуючи зазначене, Л. Новикова справедливо вказує, що колективна діяльність дітей (утворення різних яскравих і захоплюючих свят, спільна праця) є одним із важливих допоміжних факторів у процесі формування в них моральних цінностей [171].

Важливо, що в науковців і педагогів-практиків - В. Аверина [3], О. Асмолова [22], І. Бекешкіної [24], М. Боришевського [48], М. Вейта [53], В. Давидова [80], О. Духновича [86] й інших - немає єдиної точки зору на виховний вплив колективу на формування моральних цінностей підлітка. Скажімо, за В. Давидовим, “упровадження цілісної й єдиної системи суспільного виховання від ясельної групи до останнього класу школи підриває соціальне коріння педагогічних теорій, що спираються на стихійний розвиток дитини, оскільки суспільне виховання поступово набуває необхідної цілісності щодо всіх періодів життя дитини. У цих соціальних умовах не можна будувати виховання, виходячи з наявності у дитини здібностей, які виникають незалежно від виховних дій; усе в ньому тепер виступає як результат попередніх стадій цілеспрямованого виховання” [80, с. 50].

Важливість морального виховання в житті людини відзначає Д. Ніколенко. На його думку, керівництво є важливим елементом у формуванні всебічно гармонійно розвиненої особистості з урахуванням її вікових та індивідуальних особливостей; процес розвитку зумовлює загальні зміни особистості, але вони не повинні бути закономірними: “З дозріванням організму дитини кількісно і якісно ускладнюється її вища нервова діяльність, розвиваються пізнавальні та емоційно-вольові процеси, інтереси і здібності, формується характер. В онтогенезі відбувається становлення людини як особистості, свідомої суспільної істоти. Природжені анатомо-фізіологічні особливості дитини несуть в собі можливості розвитку людських фізичних і психічних властивостей. Але вони не визначають наперед весь хід становлення особистості” [169, с. 15].

Акцентуючи важливість впливу виховання на підлітків у формуванні їх моральних цінностей, ми враховували можливості сумісної взаємодії в цьому процесі загальноосвітніх шкіл і сім'ї. Недаремно Б. Ананьєв указував, що “виховання є перш за все суспільне керівництво індивідуальним розвитком дитини… держава має в своєму розпорядженні потужний спеціальний (педагогічний) апарат для цих цілей, а сім'я в більшості випадків не може забезпечити педагогічно обґрунтовану роботу з дітьми” [9, с. 83]. Вчений наголошував на важливості формування в особистості певних якостей: “…виховання дитини, особливо виховання її волі, характеру, принципово не може бути розв'язаним без прямого і безпосереднього керівництва з боку суспільства і держави” [9, с. 83].

Досліджуючи питання формування моральних цінностей підлітків як важливий виховний фактор поведінки дорослих оточення дитини, С. Рубінштейн відзначав, що, “відповідаючи на питання, як виховувати, ми говоримо про те, що поведінка людей сама будується в тій чи іншій мірі як виховання, не як менторство, здобуття або виставляння себе зразком для інших людей, а в тому, що всі вчинки людини виступають як реальна зміна умов життя інших людей. Такі насправді всі вчинки, оскільки всі вони здійснюються людьми, які перебувають у взаємних відносинах одна з одною. Звідси - відповідальність людини за всіх інших і за свої вчинки стосовно них” [200, с. 368].

У процесі розвитку підліток набуває особистий життєвий досвід щодо моральних уявлень, цінностей, норм у суспільстві, що його оточує. Його соціальна адаптація неможлива без порушень загальноприйнятих моральних правил і норм у зв'язку з недостатнім знанням або нерозумінням їх. У підлітковий період дитина не вповні розуміє важливість моральних норм і цінностей для особистого життя, а в подальшому розвитку починає свідомо використовувати ці набуті моральні правила, норми і цінності. За Л. Артемовою, “…в міру активного усвідомлення правил смислове запам'ятання витісняє елементи механічного, і діти не порушують правил… Цьому також сприяють зміни, які відбуваються у ставленні дітей до правил. У міру розуміння дітьми значення правил вони починають рахуватись з поставленими вимогами, посилатись на них. Тут уже виникає потреба добре знати правила. І діти не тільки не забувають їх, а, навпаки, самі намагаються дізнатись у дорослих, як можна діяти в новій, ще не знайомій ситуації” [19, с. 31].

Результати дослідження доводять, що одним із важливих елементів процесу формування моральних цінностей підлітків є виконання ними моральних норм і правил суспільства, що сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості. Стосовно необхідності наявності в суспільстві моральних норм і цінностей С. Анісимов зауважував: “Моральна необхідність є специфічним вираженням певної соціальної потреби - потреби у збереженні і прогресивному розвитку суспільного організму, яка виявляється в різних конкретних історично обґрунтованих формах. Разом з нею змінюється і моральна необхідність, виступаючи в безлічі моральних вимог, що співіснують і ускладнюють одна одну. Але в усіх випадках потреба соціального цілого (суспільства, класу) визначає набір тих обов'язкових або допустимих форм поведінки, який обмежує свободу індивідів або конкретних колективів. Таким чином, моральна необхідність у формі тієї чи іншої системи вимог до поведінки, опосередковано, через цю систему виражає соціальну необхідність. У кожній конкретній ситуації людина має набір можливих варіантів, способів дії, які вона сприймає як щось дане, як об'єктивну необхідність, свободу, що обмежує її, але людина вільна вибирати з цього набору спосіб дії за своїм бажанням” [15, с. 120].

На нашу думку, наслідком багатьох суспільних протиріч у сучасному українському суспільстві є суттєві зміни моральних критеріїв (моральні знання, ціннісні орієнтації, моральна поведінка). У результаті постійних соціальних трансформацій протягом тривалого часу здійснюється моральне самовиховання особистості, у координуванні і прискорюванні якого педагогіці належить суттєва роль. Координований виховний вплив сприяє ефективному формуванню моральних цінностей особистості, які складатимуть основу її моральних норм і принципів. Саме прогресу надавав особливого значення Б. Бім-Бад, вважаючи, що людство повинно постійно вдосконалюватись для прямування до свого щасливого майбутнього: “…у міру поступового поліпшення виховання, кожне нове покоління робитиме крок уперед по дорозі до досконалості людства, тому що виховання містить велику таємницю вдосконалення людської природи. Свідомість того, що завдяки вихованню людська природа прогресуватиме і їй можна буде надати таку форму, яка відповідала б її ідеалу, надихає і відкриває перед нами перспективу щасливішого майбутнього людства” [34, с. 102].

Л. Нікольська і Н. Пирогов відзначали, що “моральне формування особистості не можна вважати завершеним, якщо в людини не виробилося свідоме прагнення до самовдосконалення, бажання шляхом напруженої внутрішньої роботи виробити в себе тверді моральні переконання, знайти свій моральний ідеал, розвинути у себе волю і характер, необхідні для боротьби за свої переконання. Морально сформована людина має тверду світоглядну позицію і діє відповідно до неї. Це вимагає невпинної роботи над собою, вміння вдивлятися у свій внутрішній світ, чесно визнавати свої помилки і недоліки, долати в собі незмінні егоїстичні прагнення” [168, с. 89].

Досвід роботи фіксує, що в процесі спілкування підлітки набувають моральний досвід, який допомагає ефективному формуванню їх моральних цінностей. Спілкуючись із навколишніми, підліток має змогу співвідносити себе (особисті погляди на життя, захоплення, уявлення тощо) з ними, що допомагає йому адаптуватися в соціумі і приймати загальні моральні норми і правила. У процесі формування моральних цінностей Б. Вульфов надавав особливе значення спілкуванню людей: “Спілкування - це реалізоване ставлення. Ставлення до людей, оскільки кожен може вибрати для комунікації тих, до кого відповідним чином ставиться; їх ставлення до нього, оскільки вони хочуть із ним спілкуватися; ставлення до самого себе як показник власних потреб, смаків, емпатій, як один зі своєрідних індексів задоволеності собою, життєвої комфортності. … Щоб з'явилося ставлення до людей, необхідна вибірковість, на підставі якої визначаються ті, з ким хочеться бути поруч, ділитися новинами, обмінюватися інформацією. Як правило, з одними - родинною, з іншими - шкільною, з третіми - інтимною, а з кимось - найрізноманітнішою… Якщо таких немає, то відсутність спілкування перетворює, навіть наймовчазніших, у гордих і незалежних дітей, у проблему, яку важко вирішити” [60, с. 36].

Е. Штиммер і С. Рижикова теж відзначали, що “необхідною умовою формування моральної сфери дитини стає організація спільної діяльності дітей, яка допомагає розвиткові спілкування і взаємин дітей між собою, у процесі яких дитина засвоює соціально-історичний досвід, отримує уявлення про іншу людину і про себе, про свої можливості і здібності” [273, с. 17].

У контексті проблеми формування моральних цінностей підлітків важлива наявність самої моралі, яка допомагає регулювати взаємини в суспільстві. Так, за Л. Божович і Т. Конниковою, “…певні стосунки між людьми, моральні норми реалізуються в будь-якій діяльності, яка вимагає спілкування - виробничій, науковій, художній тощо. Інакше кажучи, будь-яка діяльність людини має моральний бік, причому сутність її складають гуманістичні стосунки однієї людини з іншою. У суспільних вимогах, у словесно формульованих нормах і правилах ця сутність інколи виступає дуже виразно, як безпосередньо сприймані конкретні стосунки між людьми” [42, с. 81].

Розвиваючи думку в означеному напрямі, О. Богданова і В. Петрова висвітлюють умови формування моральних цінностей особистості і підкреслюють важливість у цьому навчання як елемента, що сприяє накопиченню морального досвіду індивіда: “…навчання будується таким чином, що розвиває у школярів пізнавальні здібності; виробляє навички активного опанування матеріалу, веде до поєднання отримуваних знань у цілісну систему, спрямовану на усвідомлення навколишнього світу. Розвиток мислення, оволодіння різними способами роботи з навчальним матеріалом прямо впливають на засвоєння дітьми моральних знань; організація навчального процесу і його методи сприяють накопиченню морального досвіду” [39, с. 37].

Серед факторів впливу на формування моральних цінностей підлітка є мистецтво, про що Д. Писарев зауважував: “Міру морального розвитку людини можна досить безпомилково визначати по тих предметах, які їй подобаються, по тому, в чому вона знаходить собі задоволення або насолоду. Чим грубіша і неосвіченіша людина, чим нижче природа в моральному відношенні, тим більш матеріальні її насолоди, тим менше вони пройняті думкою, тим ближче вони до чисто тваринних потягів. Такі насолоди, звичайно, не можуть мати освітнього впливу: замість того, щоб ушляхетнювати людину, вони утримують її в стані морального приниження” [179, с. 23].

У процесі формувального етапу дослідження нами було звернено увагу на залежність ефективності формування моральних цінностей підлітків від їх самосвідомості; це підтверджувало думку В. Созонова: “…коли вчинки збігаються зі зразком, ми відчуваємо насолоду, радість. Розбіжність викликає гострі і болісні хвилювання, тому що змінюється наша думка про себе. … Самосвідомість - це ядро особистості, регулятор, який на уявних вагах підтримує рівновагу, погоджує два “я”, а звідси - рівновага між людиною і середовищем, індивідом і суспільством. Дорога до дитини лежить через її самосвідомість. Головні джерела формування настанов починаються з особистого життєвого досвіду індивіда; з оцінок і стосунків його оточення, батьків, у зіставленні. Не можна підміняти виховання навчанням моральної поведінки. Предметом педагогічної турботи має бути не лише свідомість, але, головне, самосвідомість” [220, с. 28].

Очевидним у процесі роботи стає те, що формування моральних цінностей дітей середнього шкільного віку залежить від багатьох умов, які здійснюють виховний вплив на дитину не однаково й одночасно, а з часом. Так, має рацію І. Бех, пишучи: “Процес формування людської моральності суперечливий: він не може здійснюватися лише в рамках соціально значущих нормативів. Конкретно моральна дія завжди детермінується єдністю зовнішніх і внутрішніх умов, які здатні радикально змінити первинне спонукання об'єкта. У результаті він спроможний на моральний вчинок, що суперечить його власним моральним принципам. У такій ситуації в людини виникає відчуття вини, яке зв'язане передусім із засудженням свого вчинку не залежно від того, як до нього поставилися або можуть поставитися оточуючі” [31, с. 46].

Підтримуємо й думку А. Висоцької про важливість формування в підлітка позитивного ставлення до всього навколишнього (людей, природи) як невід'ємної умови складання системи його моральних цінностей: “Формування в дітей стійких позитивних звичок у різних сферах діяльності сприяє утворенню позитивних рис характеру, що, в свою чергу, зумовлює відповідальний спосіб поведінки. Виробляючи позитивні звички поведінки, сприяючи виникненню нових мотивів виконання певної дії або вчинку, коли сам процес виконання його стає потребою, ми таким чином впливаємо на всі підструктури особистості, забезпечуємо її розвиток” [55, с. 14].

Результати нашого експериментально-формувального етапу дослідження підтвердили, що впродовж шкільного життя відбувається зміна і перебудова власної внутрішньої позиції підлітка. У зв'язку з цим у нього виникає протиріччя між традиційними моральними нормами і зростанням нових потреб і цінностей, між усвідомленням цих потреб та обмеженістю засобів їх задоволення. У дитини цього віку головним критерієм оцінки людини стають її морально-психологічні особливості. Отже, спілкування зі значимими для підлітка людьми впливає на становлення суб'єктивної позиції і формування його моральних цінностей [27].

Одним із важливих елементів у процесі формування моральних цінностей дитини середнього шкільного віку вважаємо характер спілкування учнів між собою і з учителем. Вплив педагога ефективно коректує розвиток молодої особистості, допомагає їй адаптуватись у шкільному колективі, що складається з членів різного віку. Підліток відчуває природну необхідність у спілкуванні з оточенням, особливо з однолітками. Відсутність у дитини можливості спілкуватися з іншими людьми призводить її до втрати багатьох соціальних якостей, що коментує В. Бєлоусова: “Потреба в спілкуванні виникає в кожної людини, особливо в молодої; і це закономірно. Без задоволення цієї найважливішої потреби людина втрачає багато соціальних якостей. Спілкування сучасної людини відрізняється надзвичайно широким діапазоном. Протягом одного дня кожен вступає у сотні контактів і стосунків зі знайомими і незнайомими людьми. Грубість, різкість, неуважне ставлення ранять людину, викликають роздратування, негативно позначаються на її настрої. І навпаки, доброзичливість, увага і привітність викликають позитивні емоції, вселяють бадьорість, піднімають настрій” [27, с. 16].

Проведене нами дослідження підтверджує, що в процесі виховання особистості підлітка і формування в нього моральних цінностей важливим стимулом є схвалення його дій, прагнень, захоплень. Доброзичливе ставлення до дитини здатне впливати на її моральне становлення, формуючи в неї особисті уявлення про моральні стосунки, норми, цінності в суспільстві. На думку Ю. Гапона, ефективність зовнішнього виховного впливу, спрямованого на моральне становлення особистості, яка зростає, та формування в неї моральних цінностей, залежить від багатьох причин: “Особистість сьогодні все більше стає суб'єктом, і все більше вона потребує співробітників, суб'єктів. Вона має їх завдяки демократизації та лібералізації суспільства. Стає дедалі очевиднішим, що виховати особистість, не формуючи цілеспрямовано всі компоненти її соціальної мікросистеми, неможливо. Ґрунтом, на якому виростає особистість, реальним базисом її виховання є не тільки навчання. Не менше значення мають предметне виробництво і всі суспільні процеси, в яких створюються необхідні людині моральні і духовні блага. Вказані тенденції загострюють соціальні питання в педагогіці, ведуть до того, що зростають вимоги до педагогічної теорії і практики, виховання підростаючого покоління” [67, с. 12].

Моральний розвиток особистості, як свідчать наукові праці багатьох дослідників [31; 27; 67; 108; 179; 220; 273; 275], розпочинається з її народження і продовжується протягом усього життя, але переважно відбувається в дошкільному і шкільному періодах, коли вона починає відчувати необхідність дотримуватися цілісної системи моральних норм і вимог поведінки в суспільстві (вдома, у школі, поза школою, у стосунках з однолітками, старшими, учителями).

Для наочного презентування загальних результатів проведеного дослідження серед батьків і вчителів, покликаного виявити їх розуміння моральних цінностей, наводимо наступну діаграму (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Розуміння батьками (а) і вчителями школи (б) поняття “моральні цінності” (за даними анкетування).

3. Респонденти, які розуміють, але не можуть пояснити поняття “моральні цінності”.

4. Респонденти, які розуміють і можуть пояснити поняття “моральні цінності”.

Указане анкетування виявило ступінь розуміння респондентами поняття “моральні цінності”, сприяло визначенню зворотно-пропорційної залежності між сферами життєдіяльності підлітків і наявністю в них загальнолюдських, родинних та особистих моральних цінностей (рис. 2.5).

Пропонований графік відбиває рівень розуміння поняття “моральні цінності” вчителями, демонструє, що вони мають більше знань із цього питання через спеціальну підготовку; водночас частина респондентів, 7,3 % (6 осіб), розуміють, але не можуть пояснити поняття “моральні цінності”. Графік результатів опитування батьків свідчить, що більша частина їх - 88,5 % (85 осіб) - добре розуміє поняття “моральні цінності”, а невелика група, 11,5 % (11 осіб), - недостатньо. Дані опитування підлітків говорять про недостатню роз'яснювальну і виховну роботу з боку батьків і вчителів.

Рис. 2.5. Відображення залежності сфер життєдіяльності респондентів від їх наявності в повсякденній дійсності (за даними анкетування).

- графік учнів; - графік батьків; - графік учителів.

Проведений нами експеримент доводить, що компонування в ході формувального процесу різноманітних методів (переконання, роз'яснення, розповіді, бесіди, схвалення, довіри, зауваження та ін.) позитивного впливу на дитину веде до очікуваного результату, але вирішуватись це питання має за допомогою взаємодії сім'ї і школи.

Упродовж дослідження використовувався ряд методів (спостереження, експеримент і под.), які дозволили вивчити різні аспекти вільного часу підлітків (структуру і використання), щоб отримати відповідні висновки та оцінки. Проведена робота дала змогу схарактеризувати проблему формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи об'єктивніше, цілісно.

Анкетування виявило, що більша частина підлітків вільний від навчання у школі час витрачає переважно на спорт, ігри на свіжому повітрі (76 осіб / 21,2 %) і спілкування з товаришами на вулиці (98 осіб / 27,3 %); менша група опитаних (43 особи / 12,0 %) цікавиться читанням, музикою, кіно, театром і телепередачами. Останні з залучених до анкетування захоплені іншими видами діяльності: участю в художній самодіяльності (27 осіб / 7,6 %), технічною творчістю, іншими видами любительських занять (18 осіб / 5,1 %), відвідуваннями вечорів відпочинку, дискотек (15 осіб / 4,2 %), спілкуванням із товаришами у квартирі (будинку) (23 особи / 6,4 %), із членами сім'ї (17 осіб / 4,8 %), пасивним відпочинком (15 осіб / 4,2 %), іншими видами діяльності (26 осіб / 7,2 %).

Для більш ретельного аналізу вільного часу підлітків ми використали результати ще одного проведеного нами опитування “Розподіл часу підлітка” (Додаток Ж), яке містило вісім позицій:

1. Підготовка домашніх завдань.

2. Дорога до школи і додому.

3. Гігієна, самообслуговування, їжа.

4. Хатні справи.

5. Суспільно корисна праця.

6. Заняття в спецшколах, студіях та ін.

7. Виконання суспільних доручень.

8. Вільний час.

Таблиця 2.4 Використання вільного часу підлітками

Аналіз результатів анкетування з розподілу часу підлітка засвідчив, що в дітей цього віку вільний час різної тривалості. Одні (49 осіб / 26,7 %), крім навчання в загальноосвітніх школах, відвідують музичні, спортивні школи, секції тощо. Інші (78 осіб / 42,3 %) більше уваги приділяють підготовці домашнього завдання. Деякі підлітки (19 осіб / 10,2 %) витрачають багато часу на підготовку до уроків через свою неорганізованість, пропуски занять. Результати анкетування свідчать, що суспільно корисній (9 осіб / 5 %) і домашній (15 осіб / 8 %) праці підлітки присвячують небагато часу. Отримані результати дозволяють ефективно координувати виховний вплив на підлітків у процесі формування їх моральних цінностей.

Спираючись на дані анкетування, робимо висновок, що формуванню моральних цінностей підлітків надається недостатньо уваги, а також має місце слабка взаємодія сім'ї і школи у виховально-формувальному впливі на особистість. Ураховуючи, що ефективність формування моральних цінностей підлітків залежить від багатьох факторів, серед яких батьківсько-дитячі взаємини, нами було передбачено підвищення педагогічної культури батьків, виховання і піднесення морального рівня підлітків; ми з'ясовували, які з цих заходів найбільш ефективні і дієві.

Наведені нижче показники відіграють важливу роль у визначенні ефективного впливу на процес морального формування підлітків шляхом взаємодії сім'ї і школи. Реалізація названих заходів дозволила збільшити ефективність формування моральних цінностей дітей середнього шкільного віку. Відповідні матеріали містить таблиця (2.5).

У такий спосіб, дані таблиці 2.15 (“Проведення батьківських зборів із теми “Моральні цінності сім'ї” - 81,3 % відгуків, “Проведення класних годин із теми “Моральні взаємини в сім'ї” - 78,1 % відгуків, “Акції “Щаслива родина”, “Допомога ветеранам та інвалідам” - 73,1 % відгуків, “Організація походів вихідного дня в музеї, театри, тощо” - 68,4 % відгуків, “Читання творів про моральні взаємини членів сім'ї, людей у суспільстві - 62,6 % відгуків, „Проведення бесід із теми “Моральні цінності людини” - 59,2 % відгуків, “Залучення батьків до проведення занять, вечорів, ярмарок, конференцій, клубів вихідного дня” - 51,2 % відгуків) свідчать, що пріоритет мали форми і методи, які допомагали ефективному формуванню моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи, з урахуванням особистісного розвитку учня і вікових особливостей батьків.

Таблиця 2.5 Організаційні форми і методи дієвого впливу школи і сім'ї на виховання культури взаємин батьків і дітей середнього шкільного віку