Формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім’ї і школи

Вивчення системи формування моральних цінностей, на думку Л. Анциферової [17], М. Бахтіна [23], І. Беха [30], В. Сухомлинського [231] та ін., полягає у стимулюванні морального розвитку особистості і виявленні закономірності цього впливу. Відсутність правильних ціннісних орієнтирів, відхилення розвитку особистості від ціннісних і моральних норм призводять до її духовної дисгармонії [174].

Очевидно, що ефективність морального виховання підлітків залежить від виховання в сім'ї і педагогічних технологій, застосовуваних учителями в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, завданням якої (як і інших освітніх структур, дитячих громадських організацій) є створення ефективних умов для адекватного самовизначення особистості у виборі життєвих пріоритетів. Відповідно виникає необхідність такої психолого-педагогічної атмосфери в загальноосвітній школі, системи соціальних стосунків, у яких зростає особистість, здатна не тільки оцінити і зрозуміти напрям розвитку країни, але й засвідчити свою перспективу участі в цьому процесі шляхом продуктивної і соціально значущої діяльності.

Зокрема, сім'я належить до основних інститутів, що мають значний вплив на процеси морального виховання дитини. Інститут сім'ї створює чи не найважливіші умови для духовного формування дитини, від яких залежить характер, моральність, моральні принципи і норми, соціальна поведінка, розуміння і засвоєння моральних цінностей майбутньої сформованої особистості. Т. Алексєєнко [185], І. Бех [29; 30; 32], Л. Божович [41], В. Кравець [122], В. Крутецький [127; 128], А. Леонтьєв [140], А. Макаренко [145; 146], Л. Повалій [182], В. Постовий [185], Л. Сапожникова [206], В. Сухомлинський [232; 233], К. Ушинський [247; 248] та інші вчені актуалізували увагу на важливості сімейного виховання дитини у процесі її загального виховання. У свій час К. Ушинський відзначив: “Ми сміливо висловлюємо переконання, що моральний вплив становить головне завдання виховання, значно важливіше, ніж розвиток розуму взагалі” [247, с. 17]. На його думку, суттєвим недоліком сімейного виховання є недостатня ознайомленість багатьох батьків із педагогічним мінімумом, необхідним для якісного виховного процесу [247].

Саме тому на тлі економічної й моральної нестабільності маємо схожу ситуацію і сьогодні, коли в батьків не вистачає часу на виховання дітей і немає бажання підвищувати свій педагогічний рівень. А. Макаренко підкреслював, що важливою рисою виховання дитини в сім'ї є безпосередній спосіб життя її батьків, їх поведінка, ставлення до праці, одне до одного, до навколишніх. Учений відзначав загальну важливість сім'ї і відповідальність її перед суспільством за виховання своїх дітей і, зокрема, стверджував, що в сім'ях, де батьки чесно виконують батьківські обов'язки і цілком усвідомлюють свої дії та вчинки, вони мають батьківський авторитет [145].

У працях про виховання дітей у сім'ї В. Сухомлинський також відзначав залежність якості вихованого процесу від внутрішніх сімейних відносин: “Виховуючи дітей, дбайте, шановні батьку й мати, щоб у вашій сім'ї яскраво горіло вогнище культури, освіти, знань, щоб материнська й батьківська мудрість освітлювалася мудрістю, нагромадженою десятками поколінь і втіленою в книгах, у науці. Разом зі школою добивайтесь того, щоб у освіченості, культурі діти ваші вбачали моральну гідність, а неуцтво щоб осуджувалось як приниження честі й гідності людської” [231, с. 169]. Педагог справедливо підкреслював, що виховний вплив сім'ї на особистість дитини залежить безпосередньо від самих батьків, їх активної позиції в суспільстві, їх моральних якостей і достоїнств, взаємин і ставлення до дитини. На його думку, головна мета сімейного виховання - формування в дітей високої моральності, духовного багатства і відповідальності [232].

Отже, можемо зробити висновок, що завдяки внутрішнім сімейнім стосункам дитини з батьками в неї починають формуватися моральні принципи і норми життя, виникає уявлення про навколишній світ і стосунки між людьми. Широкий діапазон родинних можливостей і засобів виховання та розвитку дитини сприяє формуванню її характеру й особистісних культурно-моральних цінностей. Від духовної творчості батьків та їх педагогічних здібностей залежить виховання і розвиток дитини: вона знайомиться з різними людьми, що їх може сприймати як приклад для наслідування, але вплив батьківського виховання для неї матиме місце впродовж всього життя. Дитина, уважно стежачи за поведінкою батьків, їх ставленням до праці, відносинами з іншими, способом життя в сім'ї, аналізує поведінку батька і матері. Вона помічає поважне ставлення навколишніх до своїх батьків і теж прагне заслужити повагу людей. Моральні цінності батьків стають першими моральними цінностями і їх дитини як наслідок її споглядання й усвідомлення вчинків батьків. Звідси стає очевидна важливість і відповідальність ролі батьків у моральному вихованні особистості [6].

З утворенням незалежної Української держави все більше уваги в педагогічній науці звертається на сімейне виховання, перевірені століттями моральні, культурні, національні традиції, що передаються в сім'ї дітям від батьків. Цей безцінний національний досвід формуватиме в дитини повагу і любов до Батьківщини, своєї родини, народу, до рідної мови, історії, культури [185].

Водночас слід зазначити, що в організмі підлітка відбуваються активні фізичні, фізіологічні, психічні і психологічні зміни, що яскраво проявляються в його поведінці. У своєму фізичному становленні підліток наближається до фізичного розвитку дорослої людини, отже, вимагає і ставлення до себе як до дорослого, але через відсутність належного соціального і духовно-морального розвитку в нього виникають конфлікти у взаєминах з навколишніми. На тлі особистих розчарувань і нервозності підліток намагається показати свою дорослість, копіюючи погані звички дорослих (уживання алкоголю, паління) [6]. На жаль, значна частина дорослих не сприймає серйозно намагання підлітка бути самостійним, його бажання відчувати до себе довіру з боку дорослих. Прагнення батьків убезпечувати своїх дітей від труднощів, які колись зазнали самі, не завжди сприймається дитиною позитивно, звідси й виникають її спроби показати свою “дорослість”. Зайва всебічна опіка дитини з боку батьків робить її неготовою до гармонійного співіснування з іншими людьми, гальмує розвиток духовно-морального становлення особистості, змінюючи її сприйняття моральних норм, принципів, цінностей [6].

Так, М. Боришевський вважав, що “ставлення батьків до дітей визначається, як правило, двома основними факторами - любов'ю і соціальним обов'язком. Лише за розумного поєднання любові і соціально-моральної відповідальності за виховання своїх дітей можливе успішне формування в сім'ї повноцінної в моральному відношенні особистості” [48].

Відповідно Т. Воликова стверджує, що виховання - двобічний процес, у якому дійовими особами є вихователь і вихованець. Наприклад, до методу переконання дослідниця відносить розповідь, бесіду, роз'яснення, приклад дорослих, читання художніх творів, вплив засобів масової інформації, музики, відвідування театральних постановок тощо [58].

Звертаємо увагу на ефективність комплексного використання методів виховання, а саме: роз'яснення, розповіді і бесіди. На нашу думку, ці методи сприяють активному формуванню моральних цінностей, поведінки, світогляду підлітка, який отримує корисну для себе інформацію в готовому вигляді, користуючись результатами життєвого досвіду батьків і вчителів. Роз'яснення дітям норм загальної поведінки, взаємин з людьми, обов'язків і т. ін. є доступним методом виховання, що допомагає моральному формуванню дитини. Батьківська розповідь, як і роз'яснення, і бесіда, сприяє накопиченню в дітей переживань, понять про морально-етичні норми поведінки, прийнятої в суспільстві. У свою чергу, бесіда з дитиною на морально-етичну тему активізує формування в неї моральності через її особистий життєвий досвід. Під час бесіди батьки нагадують дитині про книжки, які вони читали (читання - важливий засіб розумового, етичного й естетичного розвитку дитини), або про життєві випадки в їх житті, допомагаючи за цих умов дитині проаналізувати свою поведінку і зробити висновки.

Менш активна, але також суттєва роль у моральному вихованні дитини відводиться переконанню прикладом. Важливість його в тому, що дитина прагне стати дорослою людиною, не маючи власного життєвого досвіду, звідси й виникає її бажання до наслідування поведінки дорослих, яких вона шанує.

Значний вплив на розвиток і формування дитини також мають засоби масової інформації. Діти фіксують і наслідують поведінку телегероїв або запам'ятовують інформацію, набуту з газет чи радіо. Тому, переконані ми, батькам і вчителям загальноосвітніх шкіл необхідно постійно й уважно стежити за тим, що дивиться, слухає або читає дитина. Крім того, важливу роль у вихованні дитини має мистецтво музики, живопису. Прищеплювання дітям любові до народної та класичної музики, спільне відвідування музичних театрів, музеїв піднімає їх на високий рівень культури [6; 43; 47].

Наше дослідження виявляє, що у процесі виховання дитини в сім'ї більшість батьків використовує методи вправи, щоб діти набули звички моральної поведінки не тільки в присутності батьків, але і в інших випадках. Стимулювання - це посилення чинників і засобів дії на дитину з боку вихователя. Поширеними видами стимулювання є заохочення і покарання. Деякі анкетовані (149 осіб / 68,3 %) вважають, що треба тільки заохочувати дітей, не залучаючи покарання, інші (69 осіб / 31,7 %) схиляються до того, що покарання в вихованні теж необхідне. Погляди на ці методи, як бачимо, різні, але використання названих методів залежить від уміння батьків їх застосовувати. У свою чергу, схвалення і похвала - близькі поняття; використовуючи їх, дорослий коректує поведінку дитини, показуючи їй, що вона робить правильно і що слід продовжувати так робити, а що - ні. Тим самим використання цих методів посилює прагнення дитини до гарних дій і підвищує моральну поведінку, дає дитині можливість відчути задоволення батьків її певними діями і вчинками.

Як зазначав А. Макаренко, ефективність довіри до дитини з боку дорослих (а він убачав важливу роль цього засобу заохочення) характеризується, насамперед, психологічним станом дитини, коли вона прагне бути гідною цієї довіри. Також він звертав увагу на покарання, що допомагає дитині пережити відповідальність за її недобрі вчинки перед оточенням, усвідомити ці дії, попередити погані вчинки та зміцнити волю дитини, не принизивши її. До методів впливу на дитину А. Макаренко відносив зауваження, розглядаючи його як більш категоричну форму засудження, ніж докір [58, с. 49-59].

Неслухняній дитині батьки можуть заборонити певні розваги і пояснити причину цієї заборони. Т. Воликова називає це методом позбавлення задоволення і розваг. Ще одним дієвим методом є позбавлення довіри. Наведені методи вимагають від батьків твердості і послідовності у вимогах до дітей. Покарання дитини повинне супроводжуватись роз'ясненням її вчинку, який заслуговує на засудження [58, с. 49-59].

Актуалізувавши вище тезу про необхідність виховання дитини, відзначимо, що саме від його якості залежить ефективність формування моральності молодої особистості. Відтак, виховання дитини складається з багатьох складових, серед яких моральне виховання займає провідну роль. Значну увагу моральному вихованню надає М. Фіцула, поділяючи його на окремі розділи:

Формування національної самосвідомості.

Екологічне виховання.

Виховання непримиренного ставлення до алкоголю, нікотину, наркотиків.

Статеве виховання.

Виховання свідомої дисципліни, обов'язку і відповідальності.

Правове виховання учнів.

Крім цього, вчений указує, що завданням морального виховання є

а) формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань;

б) виховання моральних почуттів;

в) вироблення навичок і звичок моральної поведінки [252, с. 24].

С. Карпенчук, у свою чергу, вважає, що моральність виконує в суспільстві регулятивну роль, а “під нормами моральності слід розуміти вимоги суспільства до поведінки людей у певних ситуаціях, що часто повторюються. Дотримання їх необхідне для підтримання людського співжиття, соціальної взаємодії людей, узгодження суспільних і особистих інтересів” [101, с. 70].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Сучасні методи виховання дитини (за М. Фіцулою) [253].

М. Фіцула вказує на існування загальних і часткових методів виховання [253, с. 70]:

Під час експериментального дослідження ми спиралися на показники, від яких, на думку М. Фіцули [253, с. 308], залежить вибір методів виховання: вікових особливостей школярів, рівня розвитку дитячого колективу, індивідуальних особливостей школярів, поєднання методів формування свідомості та поведінки, ефективності методів виховання.

Ураховуючи аналіз зазначених вище зразків моралі і практики виховання в сучасній сім'ї і школі, визначаємо, що загальна кількість сімей, які виховують дітей, є педагогічно неспроможними; це сім'ї, де батьки здійснюють виховний вплив, але за недостатністю педагогічних знань роблять це невміло.

Наступною є педагогічно пасивна група сімей: батьки, які не активні у вихованні дітей, не можуть знайти часу для їх виховання з об'єктивних причин (тривала відсутність, хвороба, зайнятість тощо) або суб'єктивних (напруженість взаємин батьків, конфлікти та ін.).

До антипедагогічної групи сімей нами віднесено такі сім'ї, де поведінка батьків (пияцтво, злодійство, розпуста тощо) сприяє створенню аморальної й антипедагогічної ситуації, внаслідок чого відбувається відхилення дитячої поведінки від культурно-моральних норм суспільства [253].

Після проголошення незалежності України в суспільстві виникла ще одна група сімей, у яких виховання дітей триває за допомогою гувернерів. У цьому випадку батьки значну частину часу витрачають на заняття бізнесом, забезпечують свою дитину всіма матеріальними благами, контролюють її стосунки з іншими дітьми (підбирають друзів відповідно до особистих уявлень), возять на машинах до школи, наймають гувернерів для виховання. У багатьох таких сім'ях дитині дозволено вести себе поза межами суспільних норм [253, с. 369-370].

У такий спосіб, переконуємося, що на загальноосвітню школу, як і на сім'ю, покладена важлива виховна роль молодого покоління, формування в нього моральних цінностей, принципів, моральної поведінки і здатності гармонійно існувати в суспільстві. Взаємозв'язок різного типу впливів та умов життя підлітка позначається на його вихованні, відтак, ефективність виховного впливу залежить від уявлень підлітка про власне майбутнє, рівня морального розвитку й умов, створених школою і сім'єю, які допомагають протидії аморальної поведінки.

Розглядаючи чинники морального становлення особистості учня середнього шкільного віку, І. Мар'єнко поділяє їх на три групи: природні, соціальні і педагогічні [155]. Найбільш керовані серед цих чинників - педагогічні. Цілеспрямоване педагогічне виховання, що взаємодіє з середовищем, здійснює необхідний вплив на підлітка в процесі набуття ним досвіду моральної поведінки. Тому в педагогічному керованому вихованні батьки або вчитель повинні враховувати природні і соціальні чинники, різні фізичні і психічні стани підлітка. Але вирішальну роль у вихованні мають педагогічні чинники, здатні цілеспрямовано впливати на формування моральних стосунків. Суттєву допомогу у формуванні таких стосунків надають особисті приклади поведінки дорослих, конкретно-практичні ситуації повсякденного життя [155].

У цьому контексті доречно згадати роботи А. Мудрика, який відзначав важливу роль у виховному процесі спілкування, виділяючи його нормативну, пізнавальну, емоційну й актуалізаторську виховні функції [161].

У процесі роботи враховуємо особливості виховання особистості за її участі в життєдіяльності учнівсько-педагогічного колективу і суспільства в цілому. Стосовно особливостей виховання особистості А. Мудрик справедливо стверджує, що виховання диференціюється на родинне, релігійне і соціальне, поширюється від елітарних шарів суспільства до нижчих, охоплюючи різні вікові групи; складовими соціального виховання є навчання й освіта; з'являється коректувальне виховання; складається дисоціальне виховання, здійснюване в кримінальних і тоталітарних, політичних і квазірелігійних співтовариствах; змінюються завдання, зміст, стиль, форми і засоби виховання; виховання стає особливою функцією суспільства і держави, перетворюється на соціальний інститут [161].

Слід актуалізувати увагу на відмінності характеру домінантного зв'язку суб'єктів родинного, релігійного, соціального, коректувального і дисоціального виховання. Взаємозв'язок у родинному вихованні між подружжям, дітьми, батьками й іншими близькими людьми має кровноспоріднений характер. У релігійному вихованні конфесійно-громадський характер взаємозв'язку священнослужителів із віруючими і віруючих між собою. Соціальне і коректувальне виховання відбуваються в організаціях і мають інституційно-рольовий характер.

У загальноосвітніх школах, що брали участь у нашому експерименті, ми спостерігали за підлітковими взаєминами, різними за змістом, інтенсивністю і характером. Важливе зауваження стосовно шкільного життя дитини належить Н. Волковій: “Школа - це життєвий простір дитини; тут вона не просто готується до життя, а живе”. На думку дослідниці, результативна виховна робота вибудовується на принципах гармонізації й гуманізації взаємин учнів і педагогів, що має в основі демократичні стосунки [59].

У середньому шкільному віці, у зв'язку з формуванням моральності дитини, має місце значне розширення її етичних уявлень і відчуттів, що з часом заглиблюються і збагачуються. Підлітковий вік є перехідним на шляху до наступного етапу психічного розвитку, який готує дитину до самостійного життя. Підліток відрізняється від молодших і старших школярів поведінкою й уявленням про навколишній світ; його моральна поведінка значною мірою залежить від особистісних етичних відчуттів і сформованості критеріїв моралі (моральні знання, ціннісні орієнтації), але він ще не має достатньо розвинутої стійкої моральної свідомості, тому може легко змінюватись під впливом оточення. Л. Божович відзначає появу в підлітковому середовищі стійких моральних поглядів, виниклих унаслідок особистісного досвіду, що не завжди співпадають з вимогами дорослих [41].



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4. Загальні форми організації виховання дітей [253, с.335-341].

Про важливість співробітництва школи і сім'ї, яке є основою ефективного виховання особистості, говорить, зокрема, Н. Волкова [59]. Через соціально-політичні й культурні зміни в Україні виникає необхідність удосконалення педагогічних знань батьків шляхом застосування інноваційних форм й методів роботи вчителів загальноосвітніх шкіл із батьками учнів, а саме:

- педагогічного лекторію;

- позакласного педагогічного всеобучу;

- університету педагогічних знань;

- підсумкової річної науково-практичної конференції батьків із проблем виховання;

- дня „відкритих дверей”;

- класних батьківських зборів;

- відвідування батьків удома;

- листування;

- консультацій батьків;

- запрошення батьків до школи;

- тематичних вечорів запитань і відповідей;

- ознайомлення батьків із психолого-педагогічною літературою [59].

Як бачимо, у процесі взаємодії вчителя з батьками необхідно запрошувати батьків до співпраці і визнавати її важливість, дотримуватися при цьому позиції рівноправності, ураховувати любов і захопленість батьків дитиною, а також пошук нових форм співробітництва.

Так, Л. Бекешкіна підкреслює ключову роль у формуванні в дитини моральних цінностей сімейних традицій (у широкому розумінні), їх виховного впливу на особистість, яка зростає, надання певного психологічного настрою і перетворення її внутрішнього світу [24].

У свою чергу, В. Крутецький, досліджуючи психолого-педагогічні проблеми виховання школярів різного віку, акцентує увагу індивідуальному підході в процесі формування особистості дитини, пише про важливу виховну роль учителів і класних керівників. На його думку, ефективній виховній дії на школярів сприяє метод спостереження, який складається з принципових положень:

· Для підвищення ефективності виховного впливу на підлітків учителі загальноосвітніх шкіл повинні спостерігати і вивчати їх у природних умовах їх навчання і виховання.

· Під час спостереження за учнями слід ураховувати положення про цілісність людської особистості.

· Усебічне пізнання людини можливе тільки на об'єктивному матеріалі.

· Щоб зрозуміти особливості особистості учня, слід розглядати її в тісному зв'язку з умовами формування.

· Необхідно розглядати риси й особливості особистості учнів у розвитку, динаміці, вивчаючи учня протягом більш-менш тривалого часу.

· Людина живе не ізольовано, а серед людей, є частиною колективу, і колектив незмінно накладає певний відбиток на своїх членів.

· Щоб спостереження дало повноцінні результати, необхідно брати до уваги різноманіття проявів особистості, вивчати ці прояви в різних умовах.

· Досліджуючи зовнішні прояви особистості дітей, необхідно правильно визначати мотиви (спонукальні причини) дій і вчинків учнів.

· Значення для пізнання особи має і спостереження за мовою учнів [128, с. 13-17].

Батьки бажають своїм дітям ліпшого життя, чому й прагнуть розвивати в них одночасно духовний світ і фізичні можливості, але за недостатністю педагогічних знань роблять помилки, що можуть призвести до небажаних результатів у вихованні. У загальноосвітніх школах, де здійснювалося наше дослідження, серед батьків учнів середніх класів для виявлення рівня ефективності батьківського виховного впливу на дітей було проведене тестування за матеріалами Н. Химича “Чи гарні Ви батьки?” за наступними питаннями:

Чи стежите Ви за статтями в журналах, програмами по радіо і телебаченню на теми виховання? Чи читаєте Ви час від часу книжки відповідної тематики?

Чи вважаєте Ви провину Вашої дитини результатом упущення Вами якихось моментів у вихованні?

Чи однодумні Ви з чоловіком (дружиною) у вихованні власних дітей?

Чи приймаєте Ви допомогу Вашої дитини в будь-якій справі, навіть якщо справа від цього не виграє?

Чи забороняєте і караєте Ви дитину тільки тоді, коли це цілком виправдано і необхідно?

Чи вважаєте Ви послідовність одним з основних педагогічних принципів?

Чи вважаєте Ви, що середовище і оточення - один із факторів, який суттєво впливає на виховання дитини?

Чи вважаєте Ви спорт і фізкультуру факторами гармонійного розвитку дитини?

Чи вважаєте Ви, що краще попросити про щось свою дитину, ніж наказати те зробити?

Якщо Вам доводиться сказати дитині “У мене немає вільного часу” або “Зачекай, доки я закінчу роботу”, чи стає Вам від цього неприємно?

Позитивна відповідь - 2 бали;

Іноді - 1 бал;

Негативна відповідь - 0 балів [260, с. 19].

Таблиця 1.1

“Чи гарні Ви батьки?” (за результатами анкетування)

Бали	Результати тестування	Батьки
		Ранг	Осіб	у %
6 і менше	Справи Ваші кепські, спробуйте негайно розпочати вивчення азів батьківської педагогіки.	3	60	28,0
7-14	Поняття про батьківські обов'язки у Вас є, але треба більше уваги і часу приділяти дітям, спілкуватися з ними.	2	114	53,0
Більш ніж 15	Ви справляєтесь зі своїми обов'язками батьків, але не задовольняйте себе тим, що робите все можливе - в такому випадку немає меж.	1	41	19,0

За результатами тесту було одержано такі дані: 28,0 % опитаних батьків (60 осіб) набрали менш від 6 балів; 53,0 % (114 осіб) набрали від 7 до 14 балів і 19,0 % (41 осіб) - більш ніж 15 балів. Отриману з тесту інформацію презентовано в наведеній таблиці [260] (табл. 1.1).

Наступне анкетування батьків учнів виявило, в якій послідовності розміщені життєві цінності, що формуються в дитини на основі сучасного сімейного виховання [124]. Результати опитування, відбиті в таблиці 1.2, свідчать, що в багатьох сім'ях пріоритетним уважають здобуття гарної освіти й забезпечення матеріального становища, а на останніх за важливістю місцях розміщуються виховання і формування в дитини духовних і моральних якостей.

Таблиця 1.2 Ієрархія цінностей у вихованні дітей

Варіант відповіді	Батьки
	Ранг	Осіб	у %
Допомогти здобути гарну освіту.	1	176	75,2
Забезпечити матеріальне становище.	2	138	58,9
Навчити пристосовуватись до складних життєвих умов.	3	129	55,1
Допомогти здобути гарну професію.	4	106	45,2
Навчити жити в мирі і злагоді з іншими.	5	98	41,9
Прищепити працелюбність, потребу безкорисливої допомоги.	6	89	38,0
Виховати добрими, чесними, милосердними.	7	83	35,5
Навчити духовне ставити вище за матеріальне.	8	37	15,8

Виховання дітей передбачає певне обмеження їх свободи дій або вчинків, оскільки повна свобода дитини може призвести її до негативних дій, згодом здатних значно нашкодити дитині. Відмовившись від виховання дитини, сучасне суспільство дозволяє її виховувати вулиці і засобам масової інформації, тому однією з головних умов гармонійного духовно-морального розвитку дитини є взаєморозуміння і взаємоповага членів сім'ї. Для виявлення сутності стосунків у сім'ях підлітків, залучених до нашого експерименту, було використано анкету з наступними запитаннями:

Стиль взаємин між батьками (авторитарний, демократичний, конфліктний).

Ставлення батьків до дітей (теплота-вимогливість, теплота-дозвіл, холодність-дозвіл, холодність-вимогливість).

Ставлення дітей до батьків (повага, любов, піклування, грубість, егоїзм).

Відносини між дітьми в сім'ї (дружні, доброзичливі, ворожі, конфліктні).

Загальна сімейна атмосфера (сімейна рада, спільні сімейні справи, участь дитини в хатніх справах) [173, с. 109].

У процесі формувального експерименту за допомогою анкетування ми виявили стиль взаємин у сім'ях анкетованих (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 Стиль взаємин у сім'ї

Стиль взаємин	Батьки
	осіб	у %
Демократичний	130	54,9
Конфліктний	55	22,8
Авторитарний	34	14,1
Демократичний + конфліктний	22	9,2

За результатами анкетування (таблиця 1.3) 241 сім'ї учнів середніх класів шкіл м. Миколаєва і Миколаївської області, 54,9 % опитаних батьків (130 осіб) - прихильники демократичного стилю взаємин, 22,8 % (55 осіб) - конфліктного, для 14,1 % батьків (34 осіб) характерний авторитарний стиль взаємин, а 9,2 % сімей (22 осіб) застосовують у внутрішньосімейних стосунках змішаний демократично-конфліктний стиль.

Протягом експерименту нами здійснено анкетування на тему “Ставлення батьків до дітей”, результати якого подано в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 Ставлення батьків до дітей

Характер відносин	Батьки
	осіб	%
Теплота-вимогливість	132	54,8
Теплота-дозвіл	91	37,8
Холодність-вимогливість	11	4,6
Холодність-дозвіл	7	2,8

Дані анкетування свідчать (таблиця 1.4), що значна кількість опитаних батьків (132 осіб / 54,8 %) у стосунках із дітьми поєднують теплоту-вимогливість, дещо вужча група батьків (91 особа / 37,8 %), які вдаються до відносин із дітьми типу „теплота-дозвіл”, ще менше прихильників стосунків „холодність-вимогливість” (11 осіб / 4,6 %) і найменша кількість батьків (7 осіб / 2,8 %) надає перевагу взаєминам, в яких присутні холодність-дозвіл.

Проведений аналіз психолого-педагогічних джерел із проблеми формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи [6; 41; 59; 128; 155; 161; 185; 253] засвідчив, що вона розкрита не повністю і вимагає детальнішого дослідження. З метою визначення якості і глибини психолого-педагогічної підготовленості вчителів і батьків нами здійснювалося спостереження на класних годинах, бесідах, батьківських зборах, заходах із подальшим опитуванням. В анкетуванні на базі загальноосвітніх шкіл № 11 і 15 міста Миколаєва, Баловненської ЗОШ
І-ІІІ ст. Новоодеського району, Калинівської ЗОШ І-ІІІ ст. Жовтневого району, Мішково-Погорілівської ЗОШ І-ІІ ст. Жовтневого району Миколаївської області, Конюхівської ЗОШ І-ІІІ ст. Козівського району Тернопільської і Борозенської ЗОШ І-ІІІ ст. Велико-Олександрівського району Херсонської областей взяли участь 152 вчителі і класні керівники і 155 батьків.

До анкети входили такі питання:

1. Які моральні цінності Ви знаєте?

2. Які цінності Ви вважаєте родинними цінностями?

3. Які цінності Ви вважаєте загальнолюдськими?

4. Чи відчуваєте Ви докори сумління після здійснення аморального вчинку?

5. Яке значення в житті людини мають моральні цінності?

6. Чи обов'язково в житті дотримуватись моральних цінностей?

7. Що, на Вашу думку, означає бути патріотом Батьківщини?

8. Які форми і методи в процесі формування моральних цінностей підлітків Вами використовуються?

9. Що, на Вашу думку, не гідне в поведінці підлітків?

10. Які труднощі Ви можете назвати в процесі формування моральних цінностей підлітків?

Аналіз результатів цього анкетування засвідчив наступне. Відповіді на перше питання вказують на недостатнє уявлення про моральні цінності в 2,9 % учителів і 7,7 % батьків, водночас 20,1 % учителів і 19,3 % батьків глибоко обізнані з даного питання, в останніх 77,0 % учителів і 73,0 % батьків уявлення про моральні цінності достатнє. Аналіз відповідей на друге питання говорить, що, на думку 74,1 % учителів і 81,2 % батьків, формування моральних цінностей особистості не є на сьогодні важливим, як, наприклад, прагнення до досягнення матеріальних цінностей або кар'єрного зростання; 23,9 % учителів і 14,6 % батьків переконані, що моральні цінності створюють моральну основу людини та її індивідуальність, а 2,0 % учителів і 4,2 % батьків - що моральні цінності не мають у житті людини особливого значення. На третє запитання 41,0 % учителів і 81,0 % батьків відповіли, що не використовують чітку методику в процесі формування моральних цінностей підлітків; 56,7 % учителів і 10,1 % батьків застосовують певні виховні форми і методи, а 2,3 % учителів і 8,9 % батьків не вдаються до жодних. За результатами відповідей на четверте запитання, для 34,1 % учителів і 20,3 % батьків матеріальні труднощі - одні з основних у процесі формуванні моральних цінностей підлітка, для 12,4 % учителів і 21,0 % батьків основною проблемою є відсутність вільного часу, а 54,0 % учителів і 59,2 % батьків мають труднощі у взаєморозумінні з підлітками.

Вивчаючи проблему формування моральних цінностей підлітків у взаємодії сім'ї і школи у 2008-2012 рр., ми відвідували класні години, бесіди, батьківські збори тощо і в результаті спостережень виявили три рівні проведення вказаних позакласних виховних занять:

1. Низький рівень. Характеризується частковим застосуванням виховного впливу на підлітків. Неповне використання часу, виділеного на проведення виховного заходу. Поверхневий виклад основного матеріалу.

2. Середній рівень. Ширший виклад основного матеріалу. Ефективне використання виділеного часу на захід. Достатній психолого-педагогічний рівень учителя, який проводить виховний захід.

3. Високий рівень. Широкий і доступний виклад основного матеріалу з використанням наочних посібників. Застосування прийомів активізації пізнавальної діяльності підлітків (стимулювання захоплення, уваги, активності в дискусії).

У розподілі на рівні ми керувалися такими критеріями: уміння вчителя виявити особисті якості учнів (підтримка бесіди, аналіз поведінки, досягнення встановленої мети заняття тощо); встановити мету і завдання педагогічної діяльності (визначає мету відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів і под.); мотивувати навчальну й виховну діяльність учнів (викликає інтерес до теми заняття, відзначає успіхи учнів та активізує їх творчі можливості тощо); забезпечити діяльність інформаційною основою (корективи в методах викладання згідно з метою і завданнями теми заняття, використання додаткового матеріалу та ін.); прийняти педагогічне рішення (робоча програма складена згідно з державними нормативними документами, обґрунтовано вибрано методичну і дидактичну літературу тощо); організувати навчальну діяльність (створити робочу атмосферу на занятті, вирішувати конфлікти тощо).

Наведена нижче таблиця відображає кількісні показники рівнів якості проведення 152 відвіданих нами позакласних виховних занять.

Таблиця 1.5. Рівні якості проведення позакласних виховних занять

№	Рівні	Кількість занять	%
1.	Низький	75	49,3
2.	Середній	68	44,7
3.	Високий	9	6,0

Як свідчать отримані нами результати, більшість позакласних виховних занять учителями проведено на низькому рівні організації виховних заходів із формування моральних цінностей: високий рівень спостерігався лише під час 6,0 % занять.

Аналіз теорії і практики (Додатки Р, Р. 1, Р. 2, Р. 3, Р. 4, Р. 5, Р. 6) формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи дав змогу визначити і схарактеризувати сутність основних протиріч у розв'язанні цієї проблеми, а саме: між традиційними національними і сучасними моральними цінностями (зниження потенціалу виховання в сім'ї, знецінення духовних цінностей, культурні зіткнення і протиріччя в суспільстві тощо).

Викладене вище дозволяє стверджувати, що позакласній виховній роботі з підлітками в сучасних школах надається недостатньо уваги. Як свідчать результати нашого дослідження, проблема формування моральних цінностей підлітків вимагає систематичного, цілеспрямованого і професійного підходу до її розв'язання.

Основними компонентами нашого дослідження є загальна мета виховного впливу (аналіз основних соціально-культурних компонентів навчально-виховного процесу формування моральних цінностей підлітків); ефективність педагогічних умов формування моральних цінностей підлітків; зміст виховної роботи з підлітками, форми і методи; критерії і рівні сформованості моральних цінностей підлітків; очікуваний результат.

Одним із важливих завдань констатувального етапу дослідження було визначити рівень сформованості моральних цінностей підлітків (Додаток Р. 3). Опитуваним були задані два питання:

1. Чи знаєте Ви, що таке „моральні цінності”? Підкресліть „ТАК” або „НІ”.

2. Дайте визначення поняття “моральні цінності”.

Результати письмового опитування й аналізу відповідей на запитання анкети допомогли нам виділити серед учасників анкетування три групи. До першої групи ми віднесли підлітків, які не знають і не можуть пояснити, що таке „моральні цінності”; до другої - тих, які розуміють цю категорію, але не можуть її пояснити; третю групу складають діти, які розуміють поняття „моральні цінності” і можуть його пояснити.

Підлітків, віднесених до першої групи (низький рівень, 35 осіб / 8,9 %), небагато, приналежність до цієї групи свідчить про їх недостатню інформованість. Крім того, на показники впливають особливі умови життя, або специфічне оточення.

Значна кількість осіб другої групи (середній рівень, 155 осіб / 39,5 %) засвідчує складність виховання підлітків і, в свою чергу, зумовлює підвищення уваги до виховання цієї категорії дітей.

За результатами анкетування до третьої групи ввійшли 51,6 % (високий рівень, 202 особи) анкетованих, що вказує на ефективну виховну роботу, яка проводиться у школах на заняттях і поза ними, батьками і близьким оточенням дитини (Додатки А, Е, З, Л)

Аналіз отриманих нами результатів (Додаток Р. 3) засвідчив, що кількість респондентів, віднесених до першої і другої груп, достатньо висока (48,4 %), це виявляє недостатньо ефективну роботу вчителів і вказує на необхідність подальшої дослідницької діяльності в напрямку підвищення ефективності формування моральних цінностей підлітків.

Проведений теоретичний аналіз традицій сімейного виховання, форм і методів виховання в загальноосвітній школі та їх взаємодії у формуванні моральних цінностей підлітків свідчить, що до сьогодні немає єдиного підходу як у теорії, так і в практиці розгляду досліджуваної нами проблеми, що дає змогу зробити такі висновки:

1. Аналіз теоретичних засад проблеми формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи переконує, що створення моральних цінностей бере початок у далекому минулому і тісно переплітається з культурою і побутом народу. Сучасні сімейні традиції мають відлуння минулого і століттями трансформувалися під впливом історичних подій.

Нами досліджено проблему формування моральних цінностей підлітків та обґрунтовано важливу роль національної культури в цьому контексті. Культурний вплив на особистість здійснюється протягом усього життя, починаючи з дитинства в оточенні сім'ї, у загальноосвітній школі, поза школою, на шляху вже дорослої людини, котра засвоює культуру народу, в якому живе і частиною якого стає.

Доведено суттєве значення впливу історико-педагогічних цінностей (любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу, поваги до людей, піклування про молодших і старших, шанобливе ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, історії народу тощо) нашого народу на ефективне формування моральних цінностей підлітків

Аналіз сучасних тенденцій дозволяє схарактеризувати проблему формування моральних цінностей підлітків з актуальних концептуальних позицій. У процесі дослідження приділено увагу виховному потенціалу сімейних традицій нашого суспільства. Практичне використання цього напрямку виховання в дисертації доводить, що він дає змогу підвищити ефективність формування моральних цінностей підлітків, оскільки саме традиції є основою формування моральних цінностей покоління, яке зростає.

2. Виокремлено необхідність використання у процесі морального виховання підлітків у взаємодії сім'ї і школи особистісно-орієнтованого підходу, тобто сукупності соціальних взаємин учителя й учня з урахуванням особливостей підлітка. Такий підхід сприяв би зміцненню в останнього позитивних якостей, культивуванню здатності ухвалювати особистісне осмислене рішення в життєвих ситуаціях. Ефективне формування моральних цінностей підлітків вимагає врахування особистісних особливостей їх та їх життєвих умов.

Нами доведено, що у формуванні морально-етичних якостей громадянина невід'ємну і фундаментальну роль відіграють моральні цінності, що несуть у собі культуру, досвід, мудрість народу.

3. Для детальнішого аналізу моральних цінностей підлітків виокремлено елементи (взаємини батьків і дітей у сім'ї, сімейні традиції, культура, педагогічний рівень батьків, взаємини батьків між собою, їх зацікавленість життєдіяльністю своєї дитини, її захопленнями, взаємодія батьків і школи у процесі виховання та ін.) і джерела (члени сім'ї, школа, література, гуртки і под.), які відіграють важливу роль у їх формуванні (воля, почуття, розум, емоції тощо). Дослідження виявило, що у процесі взаємодії цих компонентів особистість надає пріоритет певним моральним цінностям, ставить їх над іншими, вважаючи більш важливими в своєму житті.

Обґрунтовано, що моральні цінності підлітків складаються з моральних знань, які можуть бути різної повноти, глибини і рівня та підтверджуються моральними вчинками. Своєю різнорідністю почуття підлітка здатні спонукати його до різних дій, але тільки особистість, яка в змозі оволодіти особистісними емоційними переживаннями, володіє важливою духовною якістю - волею.

Встановлено, що взаємодія сім'ї й загальноосвітньої школи дає широкі можливості щодо формування моральних цінностей підлітків. У процесі роботи обґрунтовано зміст (загальнолюдські моральні цінності і національні моральні цінності), наявні форми (читацька конференція, тематичний вечір, групові форми виховної роботи, політична інформація, година класного керівника, гурток, стінна газета, похід, екскурсія, індивідуальні форми виховної роботи тощо) і методи (переконання, особистий приклад, змагання, заохочення, покарання, самопізнання і т. ін.) організації формування моральних цінностей підлітків.

Виявлено, що батьки і вчителі не завжди використовують можливості для формування моральних цінностей підлітків, їх виховна діяльність нерідко однобічна, що знижує ефективність педагогічного впливу на процес формування моральних цінностей молодої особистості.

Результати роботи засвідчують необхідність посилення уваги до проблеми формування моральних цінностей підлітків у процесі взаємодії сім'ї і школи, визначення умов, що сприяють підвищенню ефективності цього процесу.

Матеріали розділу відображено в окремих публікаціях автора [116; 118; 119].

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ СІМ'Ї І ШКОЛИ

2.1 Методика експерименту

У підлітковий період в організмі дитини відбуваються значні фізичні і фізіологічні зміни, що істотно впливають на її духовно-моральне формування, змінюючи її поведінку (взаємини з батьками, однолітками, вчителями й іншими людьми, які контактують із дитиною). Підліток середнього шкільного віку вразливий, не впевнений у собі, прагне самостверджуватись і бути центром уваги навколишніх незалежно від їх віку і соціального статусу. Водночас підліток не має достатнього морального досвіду і знань про те, як необхідно поводитися в різних життєвих ситуаціях.

Моральне виховання підлітків і формування в них моральних цінностей є важливою і складною проблемою, якість результатів якої залежить від гармонійної взаємодії сім'ї і школи, оточення дитини, сприятливості умов, у яких вона перебуває. Педагоги і психологи розглядають методи і форми виховного впливу на дітей різного віку та способи підвищення їх духовно-морального рівня [29; 43; 46; 113; 139; 207; 208], але питання формування моральних цінностей підлітків недостатньо розроблене і потребує більшої уваги.

Наше дослідження теоретичних основ і практики виховної роботи, здійснюваної в загальноосвітніх закладах України І-ІІІ ступеня, дозволяє вдосконалити виховний процес формування моральних цінностей підлітків під час взаємодії сім'ї і школи, визначити програму дослідно-експериментальної роботи завдяки різним методам виховної діяльності, організації і проведення різних форм контролю та за результатами дослідницької роботи з виявлення особливостей морального розвитку підлітків середнього шкільного віку.

Результати нашої роботи свідчать, що підвищення ефективності виховного впливу, спрямованого на підлітка, потребує визначення й обґрунтування сутності ряду педагогічних умов, що сприятимуть ефективності цього процесу, а саме: достатньої підготовки вчителя, роботи вчителя з батьками (підвищення рівня педагогічних знань батьків), виховної роботи з дітьми (класні години, лекції, бесіди, поради тощо).

У Концепції сімейного виховання, зокрема, підкреслено важливість родинного виховання, насамперед, сімейного. З родинного виховання розпочинається і національне виховання дитини, що своїм корінням сягає стародавніх часів нашого народу, звідки й бере початок висока моральність, любов до батьків, своєї родини, до праці, формування особистого світогляду [185]. У Концепції також наведені певні умови, за допомогою яких значно зростає рівень впливу сімейного виховання на моральне вдосконалення дитини:

- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини, її самореалізації;

- засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабших і людей похилого віку;

- забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, прилучення дітей до народних традицій, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості [185].

До цього часу в педагогів і психологів відсутній єдиний погляд на хронологію підліткового віку. Наприклад, Г. Абрамова переконана, що підлітковий вік - від 13 до 17 років [2]. На думку І. Шаповаленко [267] і М. Гамезо [66], до цієї вікової категорії слід віднести дітей віком від 10 до 15 років. За А. Бєлкиним, указаний термін триває від 11 до 15 років [26], за В. Мухиною ж, - від 11 до 16 [163]. Попри те, що у працях зазначених авторів немає єдиної думки стосовно підліткового віку дитини, всі вони кваліфікують його як час активного (розумового і фізичного) розвитку дитини. Ми визначаємо підлітковий вік від 12 до 16 років як вік учнів
6-10 класів і вважаємо, що дитина в цей період набуває особистісного розвитку через спілкування з навколишнім в усіх формах суспільної діяльності (навчальній, художній, спортивній, трудовій тощо). Спілкування підлітка з дорослими дає йому можливість ознайомитися з різноманіттям людської діяльності і сприяє розвитку здатності орієнтуватись у складних стосунках між людьми.

А. Бєлкин пише, що підліток переживає період розвитку, де мають місце

- домінантна роль сім'ї в задоволенні матеріальних, емоційно-комфортних потреб;

- вирішальна роль загальноосвітньої школи в задоволенні пізнавальних, соціально-психологічних потреб;

- посилення здатності протистояти негативним впливам середовища, поєднуваної зі схильністю до підпорядкування йому за несприятливих умов. Виникає юридична відповідальність за правопорушення;

- збереження високої залежності від впливу дорослих (учителів, батьків) у розвитку самопізнання, особистого самовизначення [26, с. 34].

Дослідник звертає увагу на важливість спілкування в підлітковому віці (особливо підлітків між собою), яке поширюється за межі навчання. Спілкування дітей підліткового віку спрямоване на особистісне ствердження і пошук гідного місця в колективі. Якщо в процесі виховання батьками або педагогами не враховуються ці особливості, то в дитини формуються стійкі відхилення в моральному розвитку і поведінці, відбувається зміна загальноприйнятих моральних цінностей та ідеалів [26].

Г. Абрамова, у свою чергу, наголошує, що дитина-підліток потенційно здатна до засвоєння моралі і втілення ідей кращої організації життя, у цей період вона розпочинає визначати своє місце в суспільстві, з яким намагається спілкуватися як доросла людина [2].

Наше дослідження свідчить про необхідність взаємодії школи і сім'ї у вирішенні проблеми формування моральних цінностей підлітків, що сприяє їх усебічному розвитку й дозволяє передати молодому поколінню набуті знання і досвід. Важлива роль у цьому процесі школи, яка дає знання і формує на їх основі світогляд підлітка, його любов до праці й суспільної діяльності.

Взаємодія школи і сім'ї ґрунтується на взаємній довірі і взаємодопомозі (знайомство класних керівників із батьками школярів, допомога їм педагогічними знаннями і под.), що сприяє ефективності формування моральних цінностей підлітків. Досвід нашої роботи переконує в необхідності взаємодії класного керівника з батьками і передбачає

· допомогу педагогічними знаннями батькам у формуванні моральних цінностей підлітків;

· залучення батьків до надання допомоги школі;

· виявлення позитивного досвіду родинного виховання в окремих сім'ях і сприяння його використанню серед інших батьків.

Для досягнення позитивних результатів у моральному вихованні підлітків нами проводилися класні батьківські збори, робота з активом батьків, індивідуальна робота з батьками, відвідини сімей учнів, батьки запрошувалися в школу тощо. Розроблений нами науково-методичний супровід формування моральних цінностей підлітків (навчально-виховні програми “Основи формування моральних цінностей підлітків”, і “Взаємодія сім'ї і школи у виховному процесі”) у процесі взаємодії загальноосвітньої школи і сім'ї дав змогу внести науково-обґрунтовані корективи в навчальні плани і програми виховної роботи ЗНЗ, що брали участь в експерименті, і, як результат, значно підвищити ефективність навчально-виховної роботи вчителів загальноосвітньої школи в налагодженні взаємодії з батьками з формування досліджуваного феномену.

Під час експерименту нами проводилася роз'яснювальна робота серед батьків, рекомендувалася педагогічна література (праці Ш. Амонашвілі [8], І. Беха [29], Л. Божович [42], Н. Болдирева [44], М. Гамезо [66], А. Гармаєва [68], І. Канта [97], С. Карпенчука [101], Б. Кобзаря [104], А. Леонтьєва [140], А. Макаренка [145], А. Мудрика [161], М. Стельмаховича [227], В. Сухомлинского [231], К. Ушинського [245; 246; 247; 248] та ін.), присвячена питанням виховання, окремі статті в журналах і газетах (“Сім'я і школа”, “Рідна школа”, “Початкова школа” “Учительська газета”). Роботу з педагогічною літературою здійснював класний керівник як колективно (з усіма батьками), так і з окремими батьками під час індивідуальних бесід.

Класні керівники реалізовували роз'яснювальну роботу серед батьків згідно з матеріалами вказаних нами джерел, роблячи огляд журнальних статей і рекомендуючи батькам прочитати окремі з них. Зміст найбільш цікавих для батьків публікацій обговорювався нами і класним керівником на батьківських зборах та доповнювався фактами з життя класу, де навчалися їх діти. Робота вчителя з батьками (вивчення педагогічної літератури, вирішення виховних питань, обговорення проблем взаємин у класі тощо) викликала в них активну участь. На батьківських зборах, що нами проводилися, обговорювалися численні виховні питання (“Як виховати дружбу дітей у сім'ї?”, “Як повернути довіру сина або дочки?”, “Як привчити дітей до хатніх справ?” тощо); на ініційованих нами під час таких заходів дискусіях про виховання дітей у сім'ї було неодноразово підтверджено нашу думку, що формування моральних цінностей і поведінки дитини слід розпочинати ще до вступу її до школи. Обмін думками на батьківських зборах і наведені батьками особисті приклади вказують на необхідність прикладу дорослих для виховання навичок і звичок моральної поведінки майбутньої особистості.

Для ефективності формування моральних цінностей підлітків класні керівники знайомили їх батьків зі змістом художньої літератури, рекомендованої навчальною програмою. Короткі оглядові бесіди шкільного бібліотекаря або класного керівника про дитячі книжки, здійснювані під час нашого експерименту з батьками, дозволяли використати художню літературу в родинному вихованні (тісніше встановити духовне спілкування з дітьми, відповісти на їх питання, зрозуміти їх ідеали і мрії).

Упродовж дослідження нами було реалізовано педагогічні бесіди з батьками, що забезпечували послідовне зростання їх педагогічної освіченості. Плануючи такі бесіди (“Спільна робота школи і сім'ї”, “Моральне виховання учнів у сім'ї”, “Трудове виховання в сім'ї” тощо.), ми враховували загальношкільні лекції й конференції з питань виховання і навчання. У бесідах з учнями нами використовувалася тематика відповідно до конкретного класу (“Вимоги школи і сім'ї у вихованні дітей”, “Домашнє робоче місце школяра”, “Режим дня школяра”, “Виховання чесності і правдивості підлітків” та ін.) з урахуванням вікових особливостей підлітків та їх культурного рівня тощо.

Відповідно до плану загальношкільних лекцій і доповідей на навчальний рік нами було продумано цикл педагогічних бесід із батьками досліджуваних класів: “Увага батьків до навчання своїх дітей”, “Створити вдома необхідні умови для нормальної і спокійної роботи учня над домашнім завданням”, “Встановлення в сім'ї режиму дня учня”, “Привчання підлітка до порядку в роботі”, “Регулярна перевірка виконання домашніх завдань”. Окрім колективних педагогічних бесід, із батьками проводилися індивідуальні і групові бесіди, а також загальна робота (група батьків із дітьми). Упродовж бесід ми враховували культурний рівень батьків та їх педагогічну освіченість. Батькам, які мають основні знання з педагогіки, рекомендувалася вказана вище спеціальна література з питань виховання і навчання, з іншими тривали роз'яснювальні бесіди.

...