Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА

САГАЙДАЧНОГО

Курс лекцій

Частина I

Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Тернопіль 2010

УДК 159.9+159.923.32]:355.1

ББК 74.58

М 66

Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради Львівського інституту Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету „Львівська політехніка”

(протокол № 10 від 30.06. 2008 р.)

Рецензенти:

В.М.Кожевніков, кандидат історичних наук;

С.М Станіславчук, кандидат філософських наук

Відповідальний редактор:

О.В.Бойко, кандидат педагогічних наук, доцент

М 66 Голик М.М., ЛяшенкоВ.М, РоманишинА.М., Романовський Я.Я.

Морально-психологічне забезпечення діяльності військ. Частина I:

Курс лекцій.- Львів: ЛІСВ, 2008. - 356 с.

Курс лекцій підготовлений відповідно до навчальних програм курсантів та студентів військового інституту та призначений для використання у навчальному процесі при вивченні дисциплін: „Військове навчання та виховання”, „Морально-психологічне забезпечення військової діяльності”. У ньому розглядаються сучасні погляди на проблеми морально-психологічного забезпечення, які служать ефективному здійсненню військово-дидактичного та виховного процесів у військових підрозділах Збройних Сил України.

Зміст

Передмова

Тема 1. Концептуальні засади гуманітарного та соціального забезпечення виховної роботи у ЗС України

Тема 2. Планування виховної роботи та заходів соціального та гуманітарного забезпечення в частині

Тема 3. Організація військово-соціальної роботи у Збройних Силах України

Тема 4. Організація та зміст інформаційно-пропагандист-ського забезпечення в ЗС України

Тема 5. Методи проведення занять в системі інфор-маційно-пропагандистського забезпечення

Тема 6. Організація психологічної роботи

Тема 7. Методи психологічного вивчення

Тема 8. Психологічний відбір військовослужбовців

Тема 9. Система морально-психологічного забезпечення адап-тації молодого поповнення до умов військової служби

Тема 10. Система морально-психологічного забезпечення військової дисципліни в частині та підрозділі

Тема 11. Методика індивідуально-виховної роботи в підрозділі

Тема 12. Соціально-психологічна структура військового колективу

Тема 13. Психологія взаємовідносин серед військово-службовців

Тема 14. Сутність та особливості конфліктів у військових колективах

Тема 15. Конструктивне вирішення конфліктів в умовах військової діяльності

Тема 16. Профілактика нестатутних взаємин у військовому колективі

Тема 17. Відхильна поведінка у військовослужбовців

Тема 18. Суїцидальна поведінка військовослужбовців

Тема 19. Профілактика суїцидальної поведінки

Тема 20. Девіантна поведінка на війні

Тема 21. Профілактика відхильної поведінки у військово-службовців

Передмова

Серед факторів, які характеризують могутність армії та флоту, найважливішими і визначними є готовність особового складу надійно захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Головною умовою забезпечення постійної бойової готовності військ є рівень їхньої бойової підготовки та морально-психологічного забезпечення.

Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки висуває нові сучасні вимоги до бойового навчання військ, морально-психологічного забезпечення, професійної підготовки офіцерських кадрів, їх теоретичної і методичної майстерності. Перед офіцерами всіх військових ланок постає проблема: мобілізувати зусилля військовослужбовців всіх категорій на ефективне виконання поставлених завдань.

Морально-психологічне забезпечення -- це один із основних видів всебічного забезпечення життєдіяльності військ. Яке представляє комплекс соціально-політичних, міжнародно-правових, організаційних, військово-соцiальних, гуманiтарно-освiтнiх i соціально-психологiчних заходiв, спрямованих на формування та морально-психологiчну злагодженість підрозділів, бойову кваліфікацію, загальноосвітній та культурний рівень, а також на рівень свідомості та організованості.

Курс лекцій „Морально-психологічне забезпечення діяльності військ” призначений для використання у навчальному процесі при вивченні дисциплін: „Військове навчання та виховання”, „Морально-психологічне забезпечення військової діяльності”. У ньому розглядаються сучасні погляди на проблеми морально-психологічного забезпечення, які служать ефективному та оптимальному здійсненню військово-дидактичного та виховного процесу у військових підрозділах Збройних Сил України.

Отже, морально-психологічне забезпечення військової діяльності - це система заходів, спрямованих на формування і підтримання високого морального духу армії, морально-психологічного стану і дисципліни особового складу, правопорядку, на згуртування військових колективів і протидію інформаційно-психологічному впливу противника.

Щодо масштабів і потреб, морально-психологічне забезпечення являє собою комплекс взаємопов'язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва, органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня морально-психологічного стану особового складу Збройних Сил та всього населення України для забезпечення обороноздатності держави в мирний і воєнний час, максимальне зниження психологічних втрат у військах та досягнення й утримання морально-психологічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових та інших завдань.

Тема 1. Концептуальні засади гуманітарного та соціального забезпечення виховної роботи у ЗС України

План

1.1. Динаміка розвитку системи виховної роботи, соціальної і гуманітарної політики у Збройних Силах України.

1.2. Зміст та основні напрямки соціальної і гуманітарної політики, виховної роботи на сучасному етапі розвитку ЗС України.

Актуальність вивчення даної теми полягає в тому, що знання командиром (начальником) концептуальних засад гуманітарного та соціального забезпечення виховної роботи в ЗС України та змісту і основних напрямків соціальної і гуманітарної політики на сучасному етапі розвитку ЗС України виступає важливою передумовою ефективного виховання особового складу.

1.1 Динаміка розвитку системи виховної роботи, соціальної і гуманітарної політики у Збройних Силах України

Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки охоплює всі напрямки їх життєдіяльності. Згідно з нею головним завданням Збройних Сил України є їх постійна готовність відбити можливу агресію, звідки б вона не виходила, захистити незалежність, територіальну цілісність і недоторкан-ність кордонів України. Для цього вони мають знаходитись у постійній бойовій готовності та мати відповідний бойовий потенціал. Основою цього потенціалу є матеріальний й духовний аспекти. Про роль духовного фактора у життєдіяльності військ досить влучно підкреслював Н.Коупленд: “...моральний стан - це питання життя і смерті. Ним не можна нехтувати. Кожна добре організована армія зацікавлена у високому рівні бойової підготовки своїх військ і, коли це можливо, у забезпеченні їх кращою зброєю, щоб створити матеріальну перевагу над противником. Однак матеріальна перевага не так важлива, як моральна. Для армії більш небезпечним є низький моральний стан військ, ніж нестача боєприпасів”. Історія війн і воєнних конфліктів знає немало прикладів, коли перемога здобувалася не перевагою над противником у живій силі та бойовій техніці, а високим морально-психологічним станом особового складу.

Морально-психологічний стан (МПС) - це “...якісна визначеність особистості, колективу, яка характеризує направленість і динаміку психологічних процесів, міжособистісних відносин у колективі; виступає конкретною формою прояву та реалізації потенціалу духовного і морального духу армії, важливою характеристикою військ.”

Важливою складовою бойової готовності та боєздатності військ (сил) є високий моральний дух особового складу Збройних Сил України.

Моральний дух - це духовна готовність і здатність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогами.

Морально-психологічний потенціал - це сукупність духовних можливостей особового складу, його свідомості, професійної підготовленості, які можуть стати фактором перемоги під час бою.

З метою підвищення рівня виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, визначення напрямів і засад її перебудови відповідно до сучасних вимог Президент України затвердив Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, яка зміцнення морально-психологічних підвалин життєдіяльності Збройних Сил України визначає як пріоритетну державну справу й підкреслює необхідність цілеспрямованої системної організації в них МПЗ.

Ця Концепція визначила принципи, основні напрями та завдання виховної роботи на етапі реформування ЗС України.

Передумовами опрацювання Концепції були наявність серйозних недоліків та упущень у виховній роботі з військовослужбовцями Збройних Сил та інших військових формувань України, низька її ефективність. Про це свідчили факти порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями і порушень військової дисципліни серед військовослужбовців. Водночас мали місце падіння престижу військової служби в українському суспільстві, зниження мотивації військово-професійної діяльності серед військовослужбовців.

Це певною мірою було пов'язано з наявністю низки невирішених проблем, які стосуються всієї системи виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. До них передусім належали:

- відсутність єдиної системи поглядів на завдання, напрями та порядок управління психологічними процесами;

- недосконалість нормативно-правової бази військово-гуманітарної діяльності;

- нагальна потреба розвитку кадрового, інтелектуального, технічного, науково-аналітичного потенціалу органів виховної роботи, підвищення їх престижу, авторитету і статусу.

У зв'язку з цим виникла необхідність концептуального визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно-політичної, демографічної ситуації, становища молоді в суспільстві, формування нового світогляду, морально-етичних, національно-історичних основ поведінки.

Концепція змалювала шляхи та засоби перебудови виховної роботи у військових формуваннях та приведення її у відповідність із вимогами забезпечення оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Метою Концепції було:

- забезпечення єдності навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців;

- координація зусиль та опрацювання поглядів на проблему виховання військовослужбовців, визначення ролі органів виховної роботи, що створюються при управліннях військових формувань;

- створення та вдосконалення психолого-педагогічних засобів, форм і методів виховання військовослужбовців, узгодження дій державних і військових органів управління щодо цілеспрямованої підготовки молоді до військової служби.

Головною метою виховної роботи у ЗС України як пріоритетної частини діяльності органів військового управління є проведення у військах (силах) державної політики, формування і розвиток у військовослужбовців професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Система виховної роботи у військових формуваннях включає:

- суб'єкти виховного процесу (вихователів);

- цілі і завдання роботи;

- планування напрямків роботи;

- хто, з ким і за якими напрямками проводить роботу;

- навчання практиці попереджувальної роботи;

- вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;

- організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити підлеглих;

- аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корекцію відповідної роботи;

- об'єкти виховної роботи (вихованців).

Основними складовими виховної роботи є:

- МПЗ бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;

- МПЗ військової дисципліни та профілактика правопорушень;

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- культурно-виховна і просвітницька робота;

- військово-соціальна робота.

МПЗ бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань включає комплекс організаційних, виховних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об'єднань, з'єднань, частин і підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного та професійного потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.

МПЗ військової дисципліни та профілактика правопорушень - це система організаційних, соціально-правових і виховних заходів щодо формування й розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов'язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня МПС особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне та якісне вирішення поставлених завдань.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні державними органами, військовим управлінням, командувачами, командирами (начальниками), штабами, органами виховної роботи, ЗМІ заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави у Збройних Силах України через систему інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності.

Гуманітарна підготовка є одним із основних предметів навчання військовослужбовців. Це - важлива форма виховання і формування в особового складу високих моральних якостей, глибокого розуміння свого військового обов'язку, вивчення історії України і військових традицій збройного захисту держави. Вона організовується і проводиться згідно з типовими тематичними планами.

Культурно-виховна і просвітницька робота забезпечує формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу й задоволення їх естетичних і культурних потреб шляхом проведення культурно-просвітницьких заходів та організації дозвілля особового складу. Вона сприяє залученню воїнів до культурних і духовних цінностей, самодіяльній художній творчості, формуванню у них високих моральних якостей, позитивно впливає на МПС особового складу, на стан військової дисципліни, бойової готовності військових підрозділів і частин. Культурно-виховна та просвітницька робота виконує інформаційно-просвітницьку, культурно-творчу й дозвільну функції.

Військово-соціальна робота передбачає здійснення соціально-правових, інформаційних і організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України, членам їх сімей у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг, одержанні ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій, створенні у військових і трудових колективах соціальних умов і гарантій, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання функціональних обов'язків.

Отже, процес створення, а в подальшому реформування ЗС України постійно сприяє динамічному розвитку системи виховної роботи та морально-психологічного забезпечення як важливих компонентів діяльності військ.

1.2 Зміст та основні напрямки соціальної і гуманітарної політики на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України

Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) у ЗС України - це один із найважливіших видів забезпечення їх життєдіяльності, яке як науковий термін з'явилося в оперативних і планових документах у 1995 році.

Морально-психологічне забезпечення діяльності військ - це система заходів, спрямованих на формування і підтримання високого морального духу армії, МПС і дисципліни особового складу, військового правопорядку, на згуртування військових колективів і протидію інформаційно-психологічному впливу противника.

Щодо масштабів і потреб, МПЗ являє собою комплекс взаємопов'язаних і узгоджених заходів державного і військового керівництва, органів військового управління з метою досягнення достатнього рівня морально-психологічного стану особового складу Збройних Сил та всього населення України для забезпечення обороноздатності держави в мирний і воєнний час, максимальне зниження психічних втрат у військах та досягнення й утримання морально-психологічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових та інших завдань.

Ці різноманітні заходи мають бути узгоджені за цілями, послідовностями, силами, методами та засобами в різних структурах військового і цивільного управління. МПЗ охоплює духовну і психологічну сфери підготовки населення України та її Збройних Сил.

Метою МПЗ життєдіяльності військ має бути забезпечення досягнення їх перемоги у воєнний час, досягнення і підтримка морально-психологічної переваги на противником в умовах загрози суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності, ефективності бойової та гуманітарної підготовки, формування гармонійної духовної культури й свідомості військової дисципліни особового складу військових підрозділів і частин у мирний час шляхом формування високого морально-психологічного стану, бойових і морально-психологічних якостей.

Результатом МПЗ є високий моральний дух чи високий МПС населення і військовослужбовців як складова бойового потенціалу держави та її Збройних Сил.

Мета, конкретні завдання і принципи ПМЗ уточнюються залежно від виду збройних сил, роду військ, особливостей конкретного підрозділу й особливостей наявної військово-політичної обстановки та визначають конкретний зміст МПЗ, який має бути спрямованим на створення сприятливих морально-психологічних умов ефективного вирішення збройними силами завдань, що стоять перед ними. Але для цього слід чітко уявляти об'єкт МПЗ і предмет морально-психологічного впливу.

Стосовно Збройних Сил України основними об'єктами МПЗ є особистість військовослужбовця, його духовний світ, психічні та психофізіологічні якості, а також військовий колектив, його соціально-психологічні властивості та якості. Отже, психіка військовослужбовця, морально-психологічний стан воїна та різноманітні характеристики психології військового колективу є конкретним предметом морально-психологічного впливу. Зміст МПЗ у Збройних Силах України є також різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військово-службовця і військового колективу, організації та проведення бойових і навчально-бойових завдань.

З метою визначення основного змісту та принципів морально-психологічного забезпечення ведення бойових дій наказом Міністра оборони України від 5.05.99 року № 142 була затверджена “Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України”.

Морально-психологічне забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) - це один із основних видів всебічного забезпечення військ (сил), метою якого є формування та підтримка морально-психологічного стану особового складу, бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань.

Основним змістом морально-психологічного забезпечення є:

- мобілізація військовослужбовців на виконання конкретних бойових завдань, формування свідомого ставлення до них, прогнозування динаміки морально-психологічного стану військ (сил), збереження його стійкості та керованості;

- досягнення високої бойової активності особового складу військ (сил), його спроможності витримувати нервово-психологічні навантаження і зберігати боєздатність в умовах дії психотравмуючих факторів сучасного бою;

- зрив психологічних операцій противника, прогнозування та профілактика негативного інформаційно-психологічного впливу;

- організація комплексного захисту психологічних (психофізіологічних) властивостей військовослужбовців, реабілітації психотравмованих.

Основними складовими морально-психологічного забезпечення є:

- інформаційно-пропагандистське забезпечення;

- психологічне забезпечення;

- воєнно-соціальна робота;

- культурно - виховна робота;

- інформаційно-психологічна протидія.

Інформаційно - пропагандистське забезпечення - це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.

Психологічне забезпечення - це комплекс заходів щодо формування, підтримання ти відновлення в особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

Воєнно-соціальна робота - це діяльність щодо створення та забезпечення необхідних соціальних та правових умов для виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань.

Культурно-виховна робота - це діяльність, яка спрямована на відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу, його мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

Інформаційно-психологічна протидія - це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.

Керівництво морально-психологічним забезпеченням здійснюють командири та начальники усіх рівнів відповідно до покладених на них завдань. Командувачі, командири (начальники) несуть відповідальність за формування та підтримку необхідних морально-психологічних і бойових якостей особового складу.

Отже, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових і навчально-бойових завдань шляхом створення високого МПС власних військ і морально-психічного приголомшення військ противника.

За період існування органи з гуманітарних питань Збройних Сил України як безпосередні організатори морально-психологічного забезпечення доказали свою спроможність виконувати завдання за призначенням, позитивно впливати на стан військової дисципліни, забезпечувати керованість морально-психологічними процесами у ЗС України. Вони максимально інтегровані в загальнодержавну систему гуманітарного і соціального забезпечення, що дає змогу з достатньою ефективністю організувати взаємодію з відповідними гуманітарними структурами органів виконавчої влади та громадськими організаціями в центрі та на місцях.

Разом з тим на сучасному етапі становлення Збройних Сил виникла життєва необхідність реорганізації виховної роботи. Такі напрями, як інформаційно-пропагандистське забезпечення, культурно-виховна і просвітницька робота, правове виховання, гуманітарна підготовка, виховна профілактика правопорушень, потребували не лише уточнення та оновлення, але і системної перебудови, виходячи з досвіду збройних сил Північноатлантичного альянсу. Виникла негайна потреба в організації належного соціально-психологічного супроводу життєдіяльності особового складу військ (сил), його повноцінної морально-психологічної підготовки, військово-соціальної роботи. Потребувала подальшого вдосконалення система морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України. Організація виховної роботи в ЗС України спиралась на застаріли педагогічні, психологічні, інформаційні та соціальні технології, морально та фізично виснажену матеріальну базу, залишковий принцип фінансування.

Метою системних змін в організації виховної роботи мало стати формування та підтримка належного морально-психологічного стану особового складу, наповнення життєдіяльності військових колективів морально-етичними, правовими нормами поведінки.

З метою подальшого вдосконалення системи виховної роботи у Збройних Силах України на сучасному етапі їх розвитку, її адаптації до умов професійної армії, досягнення стандартів Північноатлантичного альянсу в гуманітарній та соціальній сферах життєдіяльності військ (сил) було необхідно:

- забезпечити системність в організації виховного процесу, привабливість та впливовість заходів, що проводяться, їх узгодженість з типовим місяцем, типовим тижнем, розкладом занять;

- спрямувати основні зусилля на безумовне виконання завдань у гуманітарній та соціальній сферах, зокрема щодо: забезпечення неухильного дотримання правових, економічних та організаційних засад і гарантій для самореалізації особистості; впровадження державницької за духом і змістом ідеології у Збройних Силах України; всебічного розвитку культури і духовності, функціонування української мови; активного пропагування історико-культурної спадщини; налагодження конструктивного співробітництва військ (сил) і релігійних організацій за умов дотримання принципу відокремлення держави від церкви; розвитку фізичної культури і спорту, пропагування здорового способу життя; зміцнення законності та правопорядку; системного здійснення роботи стосовно максимального забезпечення гарантій захисту законних прав та інтересів особового складу Збройних Сил України та членів їх сімей;

- визначити пріоритетні завдання щодо недопущення загострення соціальної напруги в гарнізонах, військові частини яких підлягають повному скороченню під час реформування Збройних Сил України, де залишаються сім'ї колишніх військовослужбовців, а також соціальна інфраструктура, яка була на балансі Збройних Сил України;

- організовувати професійний та психологічний відбір військовослужбовців для комплектування миротворчих контингентів, всебічне вивчення їх морально-ділових якостей; здійснювати моніторинг реалізації соціальних гарантій військовослужбовців миротворчих контингентів, сімей загиблих та поранених миротворців.

Одночасно нові завдання, які поставив Президент України перед ЗС України, потребували суттєвого удосконалення системи діяльності щодо впровадження у ЗС України державної ідеології, гуманітарної та соціальної політики, військово-патріотичного виховання.

Тобто потреба переходу до нової системи організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення не є даниною моді чи будь-яким суб'єктивним чинникам, а обумовлена поступовим переходом Збройних Сил України на нові принципи їх функціонування.

Відповідно до цього, Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004 була затверджена “Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України”. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у ЗС України є науково обґрунтованою системою поглядів на поширення і закріплення гуманістичних та соціальних цінностей у цьому збройному формуванні, гуманізацію всіх сфер військової діяльності, задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників і містить положення про основні принципи, завдання органів військового управління щодо впровадження гуманітарної і соціальної політики держави, механізмів їх реалізації.

Гуманітарна політика у Збройних Силах - це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод.

Соціальна політика у Збройних Силах - це діяльність органів військового управління щодо розвитку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку. Діяльність органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи національних цінностей, які вони захищають, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

Така діяльність здійснюється відповідно до вимог Конституції України, законів України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", статутів Збройних Сил України, інших законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Основними принципами гуманітарного і соціального

розвитку є:

- верховенство права, законність і гуманність, повага до людини, її конституційних прав і свобод;

- забезпечення соціального і правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах, а також членів їхніх сімей;

- гласність, відкритість демократичного цивільного контролю;

- виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, орієнтація на ідеали демократії і гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;

- заборона створення і діяльності у Збройних Силах політичних організаційних структур і партій;

- наукові підходи до планування, здійснення та оцінки результатів діяльності органів військового управління щодо гуманітарного і соціального розвитку;

- взаємодія органів військового управління на основі чіткого розмежування повноважень, відповідальності у питаннях реалізації гуманітарної і соціальної політики держави у Збройних Силах.

Метою гуманітарного і соціального розвитку є:

- утвердження особистості військовослужбовця, працівника Збройних Сил як найвищої соціальної цінності, забезпечення його прав і свобод, духовного і фізичного здоров'я, впровадження у військових та трудових колективах взаємовідносин, що базуються на військових статутах, законах, інших нормативно-правових актах, формування світогляду, громадянської позиції військовослужбовців та працівників, найповніше розкриття їх здібностей в інтересах гармонійного розвитку громадян-патріотів, високопрофесійних військових спеціалістів, свідомих захисників Батьківщини;

- задоволення соціально-економічних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил, а також соціальна і професійна адаптація військовослужбовців та осіб, звільнених із Збройних Сил у запас або у відставку;

- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної і бойової підготовки, виконання завдань із підтримки миру поза межами України, іншої визначеної законодавством діяльності військових формувань;

- створення і вдосконалення засобів, форм і методів гуманітарної роботи серед військовослужбовців.

Основними завданнями гуманітарного і соціального розвитку є:

- реалізація конституційних прав і свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України;

- підвищення престижу військової служби в суспільстві;

- поглиблення процесу гармонізації службових відносин у військах (силах) як одного з чинників поліпшення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби;

- забезпечення повноцінного функціонування державної мови в усіх сферах діяльності Збройних Сил;

- сприяння підвищенню освітнього рівня військовослужбовців та членів їхніх сімей, реалізації права на працю та відпочинок;

- розвиток у Збройних Силах культури і духовності, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів; їхніх сімей, розвитку творчих здібностей і талантів;

- забезпечення гідного рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил;

- створення належних житлово-побутових умов, сприяння здобуттю дітьми військовослужбовців освіти та обраної професії у військових та інших навчальних закладах;

- забезпечення надійності системи охорони здоров'я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей;

- захист прав військовослужбовців, працівників Збройних Сил та осіб, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням;

- приведення рівня пенсійного забезпечення військово-службовців, звільнених у запас або у відставку в різні роки, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців у відповідність із змінами у грошовому забезпеченні військовослужбовців, що перебувають на службі у Збройних Силах;

- розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах та військових частинах.

Керівництво та контроль за діяльністю органів військового управління щодо реалізації гуманітарної і соціальної політики держави у Збройних Силах здійснює Міністерство оборони України.

Органом Генерального штабу Збройних Сил України, що здійснює планування, організацію та контроль за діяльністю військового командування з питань гуманітарного і соціального розвитку, є Соціально-психологічне управління Головного управління по роботі з особовим складом Генерального штабу ЗС України.

У військах (силах) загальне керівництво гуманітарним і соціальним розвитком здійснюють командири (начальники).

Виховна робота у Збройних Силах проводиться відповідно до розділу 3 Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, затвердженої Указом Президента України від 4 вересня 1998 року № 981.

Права, обов'язки і порядок діяльності органів з гуманітарних питань визначаються Положенням про органи з гуманітарних питань.

Положення про органи з гуманітарних питань у Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України від 05.07.2005р. № 377. В ньому визначені призначення, головні завдання, порядок діяльності, права і обов'язки органів з гуманітарних питань у Збройних Силах України.

Вони організовують гуманітарне і соціальне забезпечення діяльності Збройних Сил України і відповідають за планування та організацію гуманітарної підготовки, виховної роботи, соціально-психологічного супроводу військової служби, морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України, морально-психологічної підготовки військово-службовців; моніторингу морально-психологічного стану особового складу військ (сил); стану військової дисципліни, профілактики правопорушень; інформаційно-пропагандистського забезпечення; культурно-виховної та просвітницької роботи; проведення військово-соціальної роботи у військах (силах) у межах своїх повноважень.

Органи з гуманітарних питань свою діяльність здійснюють відповідно до вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України, інших законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів і директив Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України та цього Положення.

Органи з гуманітарних питань усіх рівнів здійснюють постійну взаємодію з іншими органами військового управління, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, релігійними організаціями, засобами масової інформації, відповідними органами інших військових формувань держави.

Основні напрями діяльності органів з гуманітарних питань:

- морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, застосування Збройних Сил України;

- морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та виховна профілактика правопорушень, правове виховання, моніторинг морально-психологічного стану особового складу військ (сил);

- психологічна робота у військах (силах);

- гуманітарна підготовка та інформаційно-пропагандистське забезпечення військ (сил);

- культурно-виховна і просвітницька робота, духовне виховання особового складу;

- військово-соціальна робота у військах (силах);

- забезпечення військ (сил) технічними засобами пропаганди відповідно до штатно-табельної потреби, кіно-, відео- та радіообслуговування особового складу;

- підготовка спеціалістів гуманітарного профілю та аналіз їх професійної діяльності;

- визначення потреби асигнувань на утримання об'єктів гуманітарної сфери та розподіл затверджених Міністром оборони України коштів.

Впровадження системи гуманітарного та соціального забезпечення відбувається у складних соціально-економічних умовах розвитку Збройних Сил України, поступового переходу на контрактний принцип комплектування, підвищення вікових показників прийому на військову службу за контрактом.

Головні зусилля, як підкреслив Міністр оборони, необхідно зосереджувати на подальшому вдосконаленні виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ, формуванні високої свідомості військовослужбовців, зміцненні військової дисципліни та правопорядку у військах.

Основні завдання виховної роботи на сучасному етапі:

1. Формування в офіцерів патріотичних світоглядних позицій, навчання їх сучасних технологій управління військовими колективами, індивідуально-виховної роботи з підлеглими.

2. Оздоровлення морально-психологічного клімату у військових колективах, зміцнення дисципліни і правопорядку. Головне в реалізації цього напрямку - збереження життя і здоров'я особового складу, безпека військової служби. Необхідно підняти рівень організації виховної профілактичної роботи, особисту відповідальність офіцерів за виконання службових обов'язків, вивчати і знати молодь.

3. Підвищення рівня інформаційно-пропагандистського забезпечення повсякденної життєдіяльності військ (сил), яке має нести випереджально-наступальний характер. Мета інформаційно-пропагандистського забезпечення військ - це підвищення рівня обізнаності особового складу з питань державотворення, зовнішньої та внутрішньої політики, розв'язання проблем військового будівництва.

4. Реалізація державних програм соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей. Тому органам з гуманітарних питань необхідно забезпечити нормальну морально-психологічну атмосферу у військових колективах, поліпшити стан соціальної роботи серед військовослужбовців та членів їх сімей.

5. Підвищення ефективності соціально-психологічної роботи у військах.

6. Забезпечення високого організаційного змістовно-методичного рівня та ефективності культурно-виховної і просвітницької роботи. Необхідно привести її зміст, систему, стиль, форми і методи у відповідність до державної політики в галузі оборони і військового будівництва, потреб реформування і розвитку Збройних Сил.

7. Налагодження системи зв'язків органів військового управління з державними установами та громадськими організаціями з питань соціального і правового захисту допризовної молоді, військовослужбовців та військових пенсіонерів, встановлення обміну інформацією з відповідними установами щодо перепідготовки і працевлаштування військовослужбовців, які плануються до звільнення в запас, їх соціальної адаптації є одним із важливих завдань виховної роботи.

Висновки

Отже, реалізація Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки потребує активізації досліджень практично всіх складових та напрямків виховання військовослужбовців у зв'язку з новими умовами трансформації ЗС України, зокрема, наприклад, публікацій із проблем військово-патріотичного, морального, екологічного, фізичного, сімейного виховання, що обумовлено не тільки відсутністю розробки цих проблем у нашій військовій науці, але й зростанням їх ролі в сучасному українському суспільстві і Збройних Силах, загостренням потреб практики у військах.

Від виховання окремих якостей - до формування цільної особистості військової людини і від досліджень процесів виховання - до виховних систем частин і з'єднань, в яких проходять ці процеси; від виховних заходів - до системи діяльності гуманітарних структур та органів по роботі з особовим складом у подальшому - такі напрямки розвитку теорії і методики виховної роботи з військовослужбовцями.

Це допомагатиме також формуванню принципів виховання військовослужбовців різних категорій, обґрунтуванню засобів, методів і форм, методичних систем виховання, подоланню виникаючих протиріч, труднощів; удосконаленню контролю, оцінки та виміру рівнів вихованості й ефективності виховного процесу; оптимізації індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями підрозділів і частин; актуалізації самовиховання і самовдосконалення; становленню військових колективів і соціального військового середовища у Збройних Силах України.

Контрольні питання

1. Зміст Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України.

2. Основні напрями діяльності органів з гуманітарних питань.

3. Завдання гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України.

4. Основні складові виховної роботи.

5. Які складові морально-психологічного забезпечення ?

6. Що таке морально-психологічне забезпечення ?

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Затверджена Указом Президента України від 4 вересня 1998 року № 981/98.

3. Наказ Міністра оборони України №142 від 5.05.1999 року «Про затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України».

4. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Указ Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004

5. «Положення про органи з гуманітарних питань у Збройних Силах України». Затверджене Наказом Міністра оборони України від 05.07.2005р. № 377.

Тема 2. Планування виховної роботи та заходів соціального та гуманітарного забезпечення в частині

План

2.1. Організація і порядок планування виховної роботи в частині (підрозділі).

2.2. Методика планування й організації виконання запланованих заходів.

2.3. Особливості планування МПЗ навчально-бойових завдань.

Планування заходів соціального та гуманітарного забезпечення - це визначення напрямів, шляхів, змісту, засобів, методів і форм щодо реалізації цілей виховної роботи, прийняття конкретних, адресних, обґрунтованих рішень, що стосуються реалізації заходів виховної роботи, їх термінів і виконавців.

2.1 Організація і порядок планування виховної роботи в частині (підрозділі)

Планування виховної роботи у військовій частині (підрозділі) здійснюється з метою координації зусиль усіх посадових осіб у виховній роботі з особовим складом, максимального використання виховного потенціалу заходів, що проводяться в інтересах формування та підтримання високого МПС особового складу, необхідного для виконання поставлених перед військовими частинами та підрозділами завдань.

План виховної роботи - це комплекс заходів, які здійснюються посадовими особами й громадськістю частин та підрозділів щодо формування та підтримання в особового складу високого МПС, необхідного для успішного виконання навчально-бойових завдань.

Для ефективної організації виховної роботи та забезпечення її оптимальності слід дотримуватися таких принципів планування:

Науковість. Планування виховної роботи повинно спиратися на наукові теорії в організації управління соціально-психологічними процесами у військових колективах, знання в області військової соціології, педагогіки та психології.

Особистісна спрямованість виховних заходів. Основні виховні заходи мають бути спрямовані на особистість вихованця, викликати у нього позитивні почуття, формувати і підтримувати мотивацію до постійного самовдосконалення у військово-професійній діяльності.

Конкретність і цілеспрямованість заходів, які плануються. План повинен оптимально прогнозувати розвиток соціально-психологічних процесів у підрозділі, військовій частині та моделювати виховні заходи, спрямовані на зміцнення МПС в особового складу та успішне вирішення завдань військової частини, підрозділу. Під час планування виховної роботи не слід зловживати масовими заходами. Для забезпечення їх конкретності й особистісної спрямованості слід передбачати обов'язково заходи індивідуально-виховної роботи.

Комплексний підхід до планування. Заходи плану виховної роботи мають бути збалансовані із заходами бойової підготовки, завданнями підрозділу (військової частини), їх повсякденною життєдіяльністю та органічно їх доповнювати.

Реалістичність. Планувати тільки ті заходи, які реально виконати за існуючих умов обстановки.

Особиста відповідальність виконавців. Для реалізації запланованих виховних заходів і забезпечення їх ефективності необхідно відповідальне ставлення виконавців до їх проведення, проявлення ними творчого ставлення у процесі їх організації та проведення.

У практиці виховної роботи склалися наступні види планування.

Перспективне, яке складається на основі вимог керівних документів та визначає заходи на тривалий період (період навчання, навчальний рік) із найбільш важливих виховних проблем.

При цьому основні зусилля у виховній роботі зосереджуються на:

державній і патріотичній спрямованості виховного процесу, забезпеченні морально-психологічної єдності та готовності особового складу Збройних Сил до захисту України за бойовим призначенням;

формуванні у всіх категорій особового складу свідомого та відповідального ставлення до виконання завдань Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України;

удосконаленні системи роботи щодо зміцнення МПС в особового складу, військової дисципліни та профілактики правопорушень.

При перспективному плануванні слід враховувати:

вимоги законів України, нормативних актів Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, Кабінету Міністрів, наказів Міністра оборони, організаційні вказівки Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ з проблем організації виховної роботи та МПЗ виконання покладених на війська (сили) завдань;

...