Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Часто під час проведення загальних зборів військовослужбовців і занять з гуманітарної підготовки виникає ситуація, коли офіцер-керівник намагається вийти на діалог з аудиторією, але замість того, щоб почути від особового складу відвертість і зацікавленість, він зустрічає лише мовчанку присутніх. Це часто виникає тому, що офіцер не обізнаний щодо умов виникненн діалогу. А вони такі:

Ш Необхідні хоча б деякі загальні для керівника й особового складу знання, на яких у подальшому будується розуміння.

Ш Навряд чи можна уявити виникнення потреби у спілкуванні двох суб'єктів, які мають "абсолютно ідентичні знання". Іншими словами, для виникнення діалогу необхідний вихідний, хоча б невеличкий, "розрив" у знаннях.

Ш Третя умова діалогу -- чисто психологічна. При наявності двох перших умов необхідна ще й потреба у спілкуванні. Така потреба може виникнути у проблемній ситуації, тобто в ситуації, в якій знання, що мають слухачі, є недостатніми. Присутність у цій обстановці людини (мається на увазі офіцер-керівник), здатної стати джерелом недостатньої інформації, робить можливим виникнення діалогу.

Ш В умовах армійського середовища є ще одна умова виникнення діалогу -- це відсутність службово-посадової заборони на вступ до розмови; тобто залякування, зарозумілість, підкреслення дистанції роблять комунікацію безплідною.

Тепер про переконливість виступу. Аргументуючи будь-яке положення свого виступу, ви маєте комплексно вжити три види доказів. Для привернення уваги аудиторії під час виступу можна використовувати такі прийоми:

§ несподіваність - використовуйте у промові несподівану і невідому слухачам інформацію, а також парадоксальні випадки із повсякденного життя;

§ «провокація» -- на короткий час викличте в особового складу реакцію непогодження із викладеною інформацією і використовуйте цей період для підготовки слухачів до конструктивних висновків;

§ прогнозування - грунтуючись на реальних фактах, робіть прогнози очікуваних подій, щоб підкреслити необхідні цілісні орієнтації, визначаючи інтереси і побажання підлеглих;

§ співставлення всіх "за" і "проти" -- ознайомте особовий склад з усіма аргументами «за» і «проти» будь-яких думок або положень. Після співставлення всіх аргументів знайдіть правильне вирішення проблеми;

§ апеляція до авторитету - для підтвердження правильності власних думок посилайтесь на авторитет науки, а також на авторитет «досвіду» (служби і життя) присутніх;

§ застосування висловлювань, які носять особистісний характер, використовуючи при цьому висловлення типу: «Я був свідком...», «Знаходячись якось...» і тому подібне;

§ персоніфікація -- офіцер розкриває проблему через життя і поведінку людей, яких прямо чи побічно стосується викладене;

§ співучасть - прийом співучасті полягає в тому, що виступаючий робить слухачів немовби учасниками тих подій, про які йде мова. У цьому випадку офіцер-керівник може використовувати також вирази: «Уявіть, що ви знаходитесь...» чи «Уявіть, що ви стали командиром полку...» і тому подібне;

§ драматизація -- наочно і захоплено, свідомо драматизуючи, відтворюйте збентежуючу тему події, щоб слухачі змогли ототожнювати себе із життєвою ситуацією і розуміти її значущість;

§ пряме включення -- відмовтесь від розтягнутого вступу, якщо присутні знайомі із даною темою. Говоріть без недомовок, починаючи з найголовнішого. Це дасть змогу вам сконцентрувати увагу аудиторії і дозволить виграти час для викладення проблем;

§ гумор - не робіть "сухою" свою промову. Наводьте смішні, парадоксальні приклади, у своїй промові використовуйте жарти, різні кумедні історії з життя знайомих вам людей. Дайте слухачам можливість подумати і відпочити;

§ експресивність і гострота -- вибирайте такі формулювання і цитати, які значно відрізняються від звичайного стилю (несподівані, стилістично незвичайні, що запам'ятовуються).

Крім перерахованих прийомів, для надання виступу дохідливості і переконливості використовуйте питання до аудиторії, повтори, узагальнення, перерахування, повернення до викладеного, доповнення і тощо.

Уміння враховувати у своїй військовій діяльності психологічні особливості сучасних військовослужбовців, вести з ними розмову зрозуміло і переконливо допоможе військовому керівникові завоювати авторитет серед підлеглих і добитися чіткості виконання навчально-бойових завдань, які стоять перед підрозділом.

5.2 Активні форми навчання під час занять із гуманітарної підготовки

Використання активних форм навчання в ході занять із гуманітарної підготовки суттєво підвищує її ефективність. Вони дозволяють продуктивніше засвоїти зміст теми, роблять заняття цікавими, жвавими, пробуджує і формує самостійність мислення у слухачів. Впровадження активних форм навчання є вимогою сьогодення.

Приклади загальновідомі, коли заняття проводиться у формі гри: обов'язкова умова - знання соціально-психологічних особливостей аудиторії.

Складові елементи гри:

а) підготовка проблемної ситуації, де закладене протиріччя (обов'язково), котре необхідно вирішити учасникам гри; розподіл ролей;

б) хід гри: доведення проблемної ситуації (усно або роздруковано, показ відеозапису, розіграш ситуації за допомогою військовослужбовців).

Доведення умов, правил гри, інструктування учасників гри, розміщення в аудиторії згідно з ролями. Основні діючі особи гри:

- аналітик - керівник гри;

- група експертів (бажано фахівець або група підготовлених військовослужбовців);

- генератори ідей - учасники гри (бажано розділити на 2-3 команди - створити дух змагання).

1. "СУПЕРЕЧКА РЯДІВ"

Для того, щоб організувати таке навчальне заняття, як суперечка рядів, необхідно поділити групу слухачів на три частини - на три ряди (2 крайніх та середній). У середньому ряді доцільно залишити непарну кількість людей (бажано більше, ніж 3). Вони будуть "суддями". У крайніх двох рядах кількість слухачів повинна бути приблизно однаковою. Однаковими (з точки зору керівника) повинні бути інтелектуальні можливості крайніх рядів. У середній ряд доцільно на роль "суддів" призначити думаючих та аналізуючих слухачів, котрі мало виступають на простих семінарах або коли заняття проводяться методом розповідь - бесіда.

У кожному крайньому ряді призначається доповідач на 5 хвилин. Обов'язковою умовою є те, що теми доповідей за змістом повинні бути протилежними (одна заперечує іншу). Всім іншим слухачам для постійної роботи задається тема в цілому.

Ігрове занятгя починається з того, що керівник доводить правила проведення гри. Завдання кожного з крайніх рядів - доказати "суддям", що погляди, які викладає доповідач, більш правильні, ніж погляди протилежного ряду. Вони повинні всіма силами, винахідливо підтримувати своїх доповідачів (лідерів) та знаходити "контраргументи" проти супротивної сторони. "Судді" повинні, вислухавши думки кожного ряду, розібратися та визначити: чия аргументація заслуговує більшої довіри. Все обговорення має бути спрямоване на "суддів". Вони можуть переривати виступаючих, закликати їх до порядку, якщо занадто шумно.

Керівник заняття - "спостерігач" та "коментатор" - втручається тільки тоді, коли відчуває, що хтось із виступаючих не може чітко висловити свої думки.

2. Викладач проти слухачів

Спеціального домашнього завдання перед проведенням цього заняття не треба. Під час такої гри у слухачів немає усвідомлення ігрової ситуації. Більше того, слухачі впевнені, що вони переконають викладача у правильності своїх поглядів, знайдуть вирішальні аргументи.

Суть заняття в тому, що слухачі прагнуть знайти правильне формулювання суспільно-політичного принципу чи закономірності, а викладач (керівник гуманітарної підготовки) проти кожного формулювання виставляє контраргументи. Перед початком керівник проводить "категорійну розминку". Тобто задає питання слухачам з тих питань та наукових категорій, котрими доведеться оперувати під час заняття ("держава", "нація", "суверенітет", інше). В той момент, коли аудиторія вже "дозріває" для пошуку правильного формулювання викладач (керівник) у некоректній з точки зору педагогіки або логіки формі задає "провокаційне" запитання, яке спростовує правильність того чи іншого поняття, що доказують слухачі. Роль керівника - заперечувати, не зупиняючись перед некоректністю (при тому завчасно він повинен заготовити арсенал прикладів, що заперечують правильність того чи іншого твердження слухачів).

3.Слухачі проти керівника

Керівник розпочинає заняття з того, що пропонує кожному ряду (2 або 3) сформулювати декілька запитань, які їх цікавлять за темою, а потім протягом заняття відповідає на них (не більше двох запитань від ряду).

Кожен ряд колективно формулює запитання (дається по 10-15 хв.). Потім представники рядів записують запитання на дошці, поділеній на стільки частин, скільки рядів (команд). Тут вже присутній елемент змагання - кожна команда старається краще задати та сформулювати питання.

Найбільш важливе для керівника - настрій для проведення заняття. Адже найменша помилка, яку помітять слухачі, повністю стирає ефект такого заняття.

4. Ігрова контрольна

Заняття проходить у вигляді стислого, стрімкого опитування. Відповіді повинні бути короткі. Опитуються всі слухачі (бажано по декілька разів). На початку заняття керівник нагадує, що наприкінці заняття буде п'ятихвилинна контрольна, котра складатиметься з 5 запитань слухачів на увагу. Адже такі ж запитання, як при опитуванні, будуть і під час контрольної.

Коли до кінця залишається 10-15 хвилин, керівник пропонує всім взяти аркуш паперу і формулює запитання (5), дає по одній хвилині на відповідь. Можна дозволити користуватись конспектами, літературою. За одну хвилину ніяке списування не допоможе.

Кульмінаційний момент гри - підбиття підсумків. Після закінчення контрольної викладач оголошує, що зараз він назве правильну відповідь на всі 5 запитань. Ті, у кого відповіді за змістом співпадуть, ставлять собі "+", у кого ні - "-". Суперечливі моменти тут же обговорюються. Викладач (керівник) пропонує, щоб кожен назвав кількість балів (плюсів), і записує у свій зошит, але ці бали не впливатимуть на оцінку. Завдання такої контрольної інше - кожен, хто її написав, називаючи в голос свою оцінку, декларує всім решта про рівень своїх знань.

Використання навчальних відеофільмів є одним із шляхів підвищення дієвості занять із гуманітарної підготовки. Ця форма суттєво допоможе керівнику у вирішенні навчальних і виховних завдань. Разом із тим демонстрація потребує додаткових знань, умінь та досвіду.

У залежності від часу і порядку демонстрації, місця і ролі керівника групи в організації заняття можливо виділити два основних методи використання відеофільмів: послідовний та паралельний.

Послідовний метод. Відеофільм демонструється повністю, без перерв, від початку і до кінця, з наступним поясненнями і обговоренням з групою матеріалу, який переглядався. При послідовному методі доцільна побудова заняття в 2 етапи.

Перший етап (дві години). Перша година - перегляд фільму. Порядок роботи включає:

§ вступне слово керівника заняття (5-10 хв.), в якому роз'яснюється актуальність і важливість теми, порядок її вивчення; формуються навчальні цілі заняття, звертається увага на ті блоки і фрагменти фільму, зміст яких необхідно засвоїти особливо глибоко; створюються у військовослужбовців емоційний настрій на сприйняття фільма, зацікавлене відношення до нього;

§ демонстрація фільму (30 - 40 хв.). Під час демонстрації керівник заняття слідкує за аудиторією, виявляючи за реакцією групи найбільш цікаві для неї епізоди, відмічаючі додаткові питання для подальшого розгорнутого обговорення. При необхідності за ходом фільму він домагається активізації уваги слухачів на тому чи іншому відеофрагменті короткими коментарями або постановочними питаннями.

Після закінчення демонстрації керівник групи з'ясовує відношення аудиторії до переглянутого фільму, її оцінки, уточнює, які епізоди вплинули на слухачів найбільше (не заглиблюючись, проте, в їх переказ та аналіз), які питання із змісту відеоматеріалу виникли під час перегляду. На деякі з них, які потребують простої та однозначної відповіді, керівник групи може відповісти відразу. Питання, які зачіпають глибинні проблеми або які носять суперечливий характер, з методичної точки зору, буде вірним повернути до самих слухачів, залишив їх для обговорення на наступному занятті в якості дискусіонних або перетворивши на індивідуальне завдання одному з учених.

Друга година - самостійна робота групи. Групі видають підручники, іншу воєнно-історичну і художню літературу та організується самостійне відпрацювання слухачами поставлених питань. У зв'язку з показаним відеоматеріалом керівник групи визначає 2-3 слухачам індивідуальні завдання, в якості яких можуть бути:

· пошук у навчальній літературі, інших джерелах матеріалів, присвячених біографії одного із героїв фільму, що залишив слід в історії, і підготовка про це короткого повідомлення;

· підбір та організація на наступному занятті виставки альбомів та книг із фотографіями і малюнками військової форми, відзнак видів (родів) військ, нагород за військові заслуги, а також відомості про їх історію, імена воїнів, які нагороджені вищими відзнаками солдатської звитяги з коротким описом їх подвигів;

· пошук або виготовлення власними силами навчальних карт (схем), які відповідають змісту фільму, з позначенням часу та місця важливих битв, напрямів ударів протиборчих сторін, співвідношення сил і тощо, а також портретів (репродукцій) героїв і полководців;

· підбірка висловлювань історичних особистостей про події та людей епохи що вивчається, яскравих спогадів учасників та очевидців минулих війн, повчальних фрагментів літописів, історичних хронік і т.п.

Керівник заняття слідкує за роботою всієї групи і надає необхідну методичну допомогу, підбиває підсумки заняття і дає вказівки за темою переглянутого навчального фільму і матеріалу, відпрацьованого слухачами в конспектах.

Другий етап (1-2 години) - бесіда з використанням відеофільму.

Заняття проводиться у формі бесіди за матеріалом, який вивчався самостійно по підручнику і переглянутому фільму. У вступному слові керівник нагадує слухачам про тему і навчальні цілі заняття, основні джерела, з якими воїни ознайомились у процесі вивчення (підручник, відеофільм, художня література та інше).

Початок бесіди доцільно побудувати у формі 10-15-хвилинної дискусії. В якості постановочного питання можна обрати одне з питань, яке задали слухачі після перегляду фільму, або питання керівника, яке дозволяє охопити всю тему цілком або проникнути в її задум. Наприклад, оцінити співвідношення у фільмі фактів історії і художнього вимислу, виявити центральний епізод фільму, який висвітлює головну ідею, та обгрунтувати свою думку з цього приводу. Кількість запитань, які виносяться на обговорення, підбирається з таким розрахунком, щоб у відведений для заняття час їх можливо було розглянути без поспіху, дати можливість виступити всім бажаючим, підбити підсумки.

Для того, щоб зацікавити людей, викликати в них бажання відкрито висловити та відстоювати свою думку, в якості опонента, "який має особливу точку зору з питання, що розглядається", за пропозицією керівника може виступити його помічник або заздалегідь підготовлений слухач.

Під час обговорення навчальних питань для більш глибокого засвоєння матеріалу окремі фрагменти відеофільму можна демонструвати двічі: перед постановкою запитання до аудиторії (форма, яка використовується в телевікторині ''ЩО? ДЕ? КОЛИ?") і після всіх відповідей слухачів для з'ясування істини і підведення підсумків обговорення.

Для активізації слухачів керівник групи може застосувати методичний прийом "перемикання уваги". Таким "перемикачем" під час заняття може бути вікторина з основних дат, імен, цифр і фактів навчальної теми. При цьому тривалість одного відеофрагмента, який використовується для конкретизації питання або ілюстрації вірної відповіді, не повинна перевищувати 45-60 секунд, а загальний час вікторини - 10-12 хвилин. Виходячи із цього, керівник визначає кількість питань вікторини і час для відповідей слухачів. Для більш широкого охоплення та залучення слухачів до участі в занятті керівник групи може організувати роботу з навчальними схемами, проведення 5-7-хвилинної письмової летючки із запитаннями щодо змісту переглянутого фільму і різними варіантами відповідей, тільки один із яких - вірний тощо.

Не можна забувати про слухачів, які не беруть участь в обговоренні, їх поступово необхідно залучати до розмови, звертаючись із запитаннями: "А що найбільше вам запам'яталось у відеофільмі?", "Який епізод вразив вас найбільше?", "Що і де ви прочитали про це, коли готувались до заняття?" і т.п.

Заняття закінчується підбиттям підсумків та виставленням оцінок. У заключному слові керівник групи робить акцент на позиціях, за якими напрацьована єдина точка зору, висловлює свою думку з тих проблем, при обговоренні яких взаєморозуміння не було досягнуто.

Паралельний метод. Відеофільм демонструється не весь повністю, а змістовими фрагментами під час перегляду навчальних питань, теми. У зв'язку з цим можливі два підходи до використання відеофільму:

Ш в якості ілюстрації;

Ш в якості постановки проблеми.

В якості ілюстрації фільм демонструється періодично для підтвердження положень, які розглядались під час розповіді. При необхідності можуть використовуватися відеофрагменти із декількох фільмів. Кількість фрагментів не повинна бути великою, але достатньою для розкриття питань теми. Протягом одного навчального часу припустима демонстрація 1-2 фрагментів по 3-5 хвилин кожний. Під час 2-годинного заняття доцільно використати не більше 4-5 показів по 5-7 хвилин.

Використання відеофільму в якості постановки проблеми припускає попередній вступ, де формується проблема з подальшим показом відповідного сюжету (фрагмента) фільму. Після чого керівник заняття організує обговорення проблеми.

Роль "зав'язки" колективного обговорення може виконувати заздалегідь підготоване одним із слухачів повідомлення. Після цього роботу слід побудувати так, щоб більшість слухачів взяли участь в обговоренні. Керівник повинен надати можливість висловитися всім бажаючим.

Найскладніший і важливий етап у процесі колективного обговорення - узагальнення думок, висловлених слухачами. Тут не може бути готових методичних рецептів. Головну роль у цьому випадку буде відігравати авторитет керівника, його знання, аргументи, особиста впевненість.

Слід підкреслити, що паралельний метод застосовується за умовою, якщо керівник групи має добру теоретичну і методичну базу, рівень підготовки слухачів досить високий і технічні можливості дозволяють використовувати якісний фрагментарний матеріал.

Висновки

Таким чином, метод виступає як упорядкований спосіб діяльності з досягнення навчально-виховних завдань. При цьому методи проведення занять у системі інформаційно-пропаган-дистського забезпечення (це - різноманітні дії військового педагога, які допомагають об'єктам навчання засвоїти пропонуємий матеріал, сприяють активізації навчального процесу) і учіння (засвоєння знань, формування навичок і умінь об'єктами навчання) тісно пов'язані між собою і знаходяться в активній взаємодії. Отже, поняття „метод органічно включає в себе:

1. Навчальну роботу керівника (викладання).

2. Навчально-пізнавальну діяльність об'єктів навчання (учіння).

3. Специфіку їх роботи щодо досягнення цілей інформаційно-пропагандиського забезпечення.

Науковий термін „метод навчання означає спосіб спільної діяльності суб'єктів і об'єктів навчання, що спрямована на оволодіння знаннями, навичками та уміннями, різнобічний розвиток розумових і фізичних здібностей військовослужбовців, формування у них якостей, необхідних для виконання службових обов'язків.

Контрольні питання та завдання

1. Основні методи проведення занять у системі гуманітарної підготовки.

2. Фактори підвищення уваги аудиторії.

3. Сутність активних методів викладення матеріалу під час занять з гуманітарної підготовки.

4. Які складові елементи гри ви знаєте?

5. Наведіть приклади активних методів викладання матеріалу.

Список використаної літератури

1. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Затверджена Указом Президента України від 12 січня 2004 року, № 28/2004 // Народна армія. - 2004. - 4 лютого.

2. Концепція національного виховання // Рідна школа, 1995. - №6. - С.18-25.

3. Основы педагогического мастерства / Под ред.. И.А. Зязюна - М., 1989. - 302 с.

4. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учеб. пособие / С.А.Смирнов, И.Б.Котова, Е.Н.Шиянов и др. / Под ред. С.А.Смирнова. - М.: Изд. центр “Академия”, 1998. - 512 с.

5. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения. - М.: Ин-т ПО М-ва образования России, 1995. - 208 с.

6. Військове виховання: історія, теорія та методика: Навч. посібник / За ред. В.В. Ягупова. - К.: Graphic&Design, 2002. - 560 с.

7. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. - К.: Радянська шк., 1983.

8. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Методическое пособие. - М.: Высшая школа, 1991.

9. Выбор методов обучения в средней школе / Под ред. Ю.К.Бабанского. - М.: Педагогика, 1981.

10. Пидласый И.П. Педагогика Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: ВЛАДОС, 1999.

11. Смолкин А.И. Методы активного обучения: Научно-методическое пособие. - М.: Высшая школа, 1991.

12. Харламов И.Ф. Педагогика. - М.: Высшая школа, 1990.

13. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. - М.: Педагогика, 1979.

Тема 6. Організація психологічної роботи

План

Структура психологічної роботи й основні принципи її організації проведення.

Організація і зміст психологічної роботи у військовій частині.

Сучасний стан військової діяльності висуває високі вимоги до психологічних якостей військовослужбовців. Безумовно, всі види забезпечення у Збройних Силах спрямовані на ефективне і безпечне виконання навчально-бойових завдань, але саме комплекс психологічних заходів і засобів найбільш суттєво сприяє підвищенню резервних можливостей психіки людини і забезпеченню оптимальної працездатності військових спеціалістів.

Із впровадженням Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, а також Концепції морально-психологічного забезпечення операцій (бойових дій) важливого значення набуває психологічне забезпечення як складова МПЗ. Під психологічним забезпеченням розуміється комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення в особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

Психологічна робота виступає як система узгоджених, цілеспрямованих заходів в інтересах життєдіяльності військ (сил) щодо підтримання психологічної стійкості особового складу і збереження психічного здоров'я військовослужбовців, членів їх сімей, цивільного персоналу. Вона є складовою морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил).

Таким чином, сьогодні назріла нагальна проблема усвідомлення основних понять і змісту психологічної роботи у військах (силах), розуміння яких дозволить чітко уявити обов'язки фахівців - психологів у Збройних Силах України.

Планування заходів соціального та гуманітарного забезпечення - це визначення напрямів, шляхів, змісту, засобів, методів і форм щодо реалізації цілей виховної роботи, прийняття конкретних, адресних, обґрунтованих рішень, що стосуються реалізації заходів виховної роботи, їх термінів і виконавців.

6.1 Структура психологічної роботи й основні принципи її організації та проведення

Психологічна робота - це діяльність, що проводиться в мирний і воєнний час командирами, офіцерами виховних структур, психологами і структурами (підрозділами), які спеціально створюють. Вона спрямована на вивчення, формування і розвиток у військовослужбовців психологічних якостей, підтримку психологічних станів, необхідних для успішного ведення бойових дій, виконання службових і навчально-бойових завдань, а також на збереження їх психічного здоров'я.

Науково-теоретичною основою організації і проведення психологічної роботи в умовах Збройних Сил є військова психологія, що узагальнює і конкретизує зміст інших галузей психології стосовно умов військової діяльності.

У структурному відношенні психологічна робота як система об'єднує в своєму складі такі елементи, як цілі і завдання, суб'єкти, об'єкти, методи і засоби психологічної роботи.

Загальна спрямованість і завдання й психологічної роботи визначаються необхідністю всебічного забезпечення бойової готовності Збройних Сил, а також характером конкретних проблем, що здійснюють негативний психологічний вплив на бойові можливості особового складу, його психічне самопочуття і ефективність військової діяльності. Вкажемо основні психологічні проблеми, на вирішення яких спрямована психологічна робота.

1. Особистісні проблеми -- це проблеми, що погіршують особистісний розвиток військовослужбовців, їх етичне і психічне здоров'я, самопочуття і потенційні бойові можливості. У структурно-психологічному плані дані проблеми можна розділити на наступні групи:

мотиваційні проблеми -- відсутність відповідних сучасним завданням силових структур -- спонукачів до зразкового виконання обов'язків по службі, прагнення до військово-професійного вдосконалення;

професійно-кваліфікаційні -- непридатність або непідготовленість певної частини військовослужбовців до виконання функціональних обов'язків;

функціонально-психологічні -- негативні психофізіологічні стани військовослужбовців, що виникають безпосередньо в процесі діяльності.

Прояв особистісних проблем знаходить свій вираз у труднощах соціально-психологічної адаптації військовослужбовця до умов військової служби, у формі конфліктів з оточуючими, різних формах відхильної поведінки, а в змістовному відношенні всі негативні моменти переживаються військово-службовцями як відчуття тривоги, розгубленості, безвиході тощо.

2. Колективно-групові проблеми -- проблеми, що погіршують морально-психологічний клімат військового колективу. До їх числа відносяться різні види порушень і деформацій внутрішньоколективних зв'язків (моральних, ділових, особистих), розпад позитивних цінностей колективу, роз'єднаність військово-службовців, що виражається в побутових конфліктах, різні форми психологічної несумісності, існування мікрогруп, що характеризуються негативним стійким прагненням до вибору помилкових, асоціальних і антиармійських цілей і орієнтирів.

3. Діяльнісні проблеми - проблеми, властиві службовій і навчально-бойовій діяльності військовослужбовців через невідповідність психологічних якостей воїнів об'єктивним вимогам військової служби і військової спеціальності. Дані проблеми виявляються в зниженні ефективності діяльності, помилках і аваріях, порушеннях і злочинах при виконанні службових і навчально-бойових завдань.

Виходячи із існування перерахованих проблем і необхідності їх першочергового вирішення, зміст психологічної роботи зводиться до двох основних напрямів:

1) вдосконалення психологічних умов, що впливають на психіку військовослужбовців;

2) формування і розвиток індивідуальних і групових психічних утворень, що є найважливішим чинником підвищення ефективності функціонування людини в різних видах військової діяльності.

Особливістю психологічної роботи в умовах військової системи є врахування того факту, що функціонування людини зрештою розглядається як діяльність, що спрямована на виконання бойового завдання. Інтереси самої людини тут часто не співпадають, а іноді і суперечать цілям і характеру здійснюваної діяльності. Тому на відміну від умов роботи цивільних психологів, в умовах армії і флоту психологічна робота повинна бути орієнтована і на інтереси діяльності, і на інтереси людини.

У межах виділених напрямів основними завданнями психологічної роботи є:

вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців, соціально-психологічних процесів і явищ у військових колективах і прогнозування їх розвитку;

психологічна експертиза професійної придатності військовослужбовців і молодого поповнення з метою їх раціонального розміщення за військовими спеціальностями і посадами;

психологічне забезпечення необхідного рівня бойової і мобілізаційної готовності, виконання бойових і навчально-бойових завдань, бойового чергування (бойової служби), вартової і внутрішньої служб;

психологічний аналіз процесу бойової підготовки, навчально-виховного процесу, вироблення пропозицій і здійснення заходів щодо підвищення їх ефективності;

психологічна профілактика девіантної поведінки військовослужбовців, сприяння формуванню здорового морально-психологічного клімату у військових колективах;

надання психологічної допомоги військовослужбовцям, членам їх сімей і цивільному персоналу, підвищення психологічної компетентності військових керівників і військовослужбовців;

протидія негативній інформаційно-психологічній дії на військовослужбовців.

До об'єктів психологічної роботи належать:

офіцери, прапорщики;

сержанти, солдати, курсанти, військовослужбовці військової служби за контрактом і призовники;

цивільний персонал ЗС України;

кандидати на військову службу з числа громадян;

сім'ї і близькі родичі військовослужбовців;

групи і військові колективи.

Методи психологічної роботи є сукупністю процедур, прийомів і способів виявлення, опису, прогнозування динаміки психологічних характеристик військовослужбовців і видів військової діяльності, а також психологічно обгрунтованої дії на них із метою оптимізації початкового (виявленого) стану. Вони діляться на спеціалізовані і загальні.

Засоби психологічної роботи включають сучасні апаратні засоби, устаткування, діагностичні і корегувально-розвиваючі методики, відповідний їм стимулюючий матеріал і інструментарій, схеми і наочну допомогу, наукову, навчальну і навчально-методичну літературу, тренажери, приміщення, споруди, навчальне озброєння і техніку, засоби імітації зовнішніх ознак бою:

Ш для вимірювання і оцінки психологічних характеристик військовослужбовців і цивільного персоналу ЗС України;

Ш для формування і розвитку у військовослужбовців психологічних якостей і станів, що визначають їх професійну ефективність;

Ш для зняття психічної напруженості, підтримки і відновлення психічного здоров'я;

Ш для психологічної освіти;

Ш для інформаційно-психологічної протидії.

Основною умовою ефективності психологічної роботи є початкові базові настанови -- принципи, система яких включає досить широкий набір вимог до її організації і проведення.

Стисло зупинимося на змісті основних принципів психологічної роботи.

Принцип професійної компетентності, правової й етичної правомочності орієнтує всіх посадовців психологічної роботи на чітке уявлення й облік можливостей психології як науки і форми практичної діяльності, на постійне підвищення власного рівня психолого-педагогічної компетентності. Здійснення спеціальних заходів психологічної дії припускає наявність у осіб, що здійснюють дану дію, спеціальної психологічної освіти і досвіду діяльності.

Принцип комплексного підходу і професійної кооперації припускає необхідність координації зусиль різних посадовців. Це обумовлено тим, що ефективне функціонування психіки військовослужбовців і військових колективів значною мірою залежить від цілого комплексу умов матеріально-технічного, організаційного, побутового, медичного характеру. Їх реалізація може бути забезпечена лише спільними зусиллями командирів і фахівців різних сфер. Окрім цього, завдання, що вирішуються організацією і проведенням психологічної роботи, повинні забезпечуватися єдністю застосування всіх її методів і форм.

Принцип діяльнісного підходу орієнтує на врахування ролі військової діяльності, в рамках якої виникають багато психологічних явищ, обумовлених нею. При цьому слід враховувати, що вплив чинників військової діяльності на психіку військовослужбовців може бути як позитивним, таким, що розвиває, так і негативним (останнім веде до виникнення різного роду психологічних утруднень і проблем). Завдання психологічної роботи визначаються і вирішуються в контексті загальних завдань військової діяльності та обумовлені у зв'язку з цим необхідністю формування і розвитку психічних якостей у суб'єктів даної діяльності, що визначають можливість її ефективного виконання.

4. Принцип суб'єктно-орієнтованої взаємодії враховує наявність активного початку, потенційних можливостей психологічного впливу на товаришів по службі і самого себе (в цілях саморозвитку, професійного вдосконалення, самовиховання) у кожного суб'єкта військової діяльності.

5. Принцип своєчасності і постійності означає, що психологічна робота повинна проводитися на всіх етапах соціалізації військовослужбовця в умовах військової системи -- від призову або поступлення на військову службу до звільнення. З урахуванням конкретного етапу соціалізації, аспекту життєдіяльності військовослужбовця застосовуються відповідні методи і форми психологічної роботи.

6. Принцип матеріально-технічної забезпеченості психологічної роботи полягає в необхідності комплектування відповідною апаратурою, тренажерами, виробничими площами і матеріально-технічними засобами реалізації процесів отримання психологічної інформації, її математично-статистичної обробки психологічної підготовки, організації індивідуальної і групової психокорегувальної, розвиваючої і консультаційної роботи з військовослужбовцями.

Цілеспрямованість та ефективність психологічної роботи багато в чому обумовлена централізованим і системним керівництвом даним видом діяльності. Керівництво психологічною роботою припускає:

розробку нормативно-правової бази психологічної роботи;

визначення структури, штатної чисельності й обов'язків посадовців психологічної роботи;

з'ясування і визначення цілей психологічної роботи, здійснення її планування;

постановку завдань, організацію взаємодії суб'єктів психологічної роботи, здійснення контролю та оцінки їх діяльності;

підбір, навчання, розстановку кадрів;

всебічне науково-методичне, матеріально-технічне, фінансове забезпечення діяльності суб'єктів і спеціалізованих підрозділів психологічної роботи.

Загальне організаційно-методичне керівництво психологічною роботою у Збройних Силах здійснює Соціально-психологічне управління Головного управління особового складу ГШ ЗС України. В його обов'язки входять планування, організація, узагальнення досвіду і результатів психологічної роботи у військах, організація науково-методичного забезпечення, участь у підготовці, перепідготовці і розстановці кадрів психологів. Цей орган здійснює взаємодію з питань психологічної роботи з військовими і цивільними навчальними і науково-дослідними установами (центрами), виробляє пропозиції щодо розвитку матеріально-технічної бази психологічної роботи, готує для органів військового управління пропозиції і рекомендації щодо підтримки здорового і керованого морально-психологічного стану особового складу військ (сил), зміцнення військової дисципліни.

Нормативними документами, що складають правову основу психологічної роботи, є:

законодавство України;

укази і розпорядження Президента України;

ухвали і розпорядження Уряду України;

накази і директиви Міністра оборони України;

директиви начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України;

директиви і організаційно-методичні вказівки Соціально-психологічного управління Головного управління особового складу ГШ ЗС України й інші нормативні документи.

У них викладені загальні вимоги до організації і проведення заходів із психологічної роботи, визначені обов'язки і права її суб'єктів, викладені основні завдання і зміст науково-методичного, матеріально-технічного, фінансового забезпечення і підготовки кадрів із психологічної роботи.

Науково-методичне забезпечення психологічної роботи організовується і здійснюється відповідно до наказів і директив Міністра оборони, органів виховної роботи.

6.2 Організація і зміст психологічної роботи у військовій частині

Психологічна робота у військових частинах і підрозділах виступає, перш за все, як система регулювання процесів особливого типу -- психологічних і соціально-психологічних.

Основним змістом психологічної роботи є психологічне вивчення і психологічне управління об'єктом.

Як об'єкт психологічної роботи виступають військово-службовці і цивільний персонал військової частини, члени їх сімей, а також основні види військової діяльності.

Залежно від об'єкта виділяються наступні організаційні рівні психологічної роботи у військовій частині:

рівень окремого військовослужбовця;

рівень військового колективу (підрозділу);

рівень військової частини.

Психологічне вивчення об'єкта припускає наукове дослідження, опис, пояснення і прогнозування психологічних процесів, явищ і станів окремих військовослужбовців і військових колективів на основі достовірної інформації, отриманої за допомогою надійних методів. Результатом цієї діяльності є психологічний діагноз, що припускає опис актуального і перспективного станів об'єкта вивчення, а також пропоновані заходи керівного впливу.

Психологічне управління об'єктом має на меті оптимізувати наявні умови життєдіяльності військовослужбовців із урахуванням її психологічних аспектів, на основі впровадження практичних рекомендацій і надання безпосередньої допомоги керівникам, військовим колективам, окремим військовослужбовцям, членам їх сімей і цивільному персоналу. Слід зазначити, що психологічне управління може бути прямим, що включає спеціальні психологічні методи впливу на особу, колектив, і непрямим, яке здійснюється спільними зусиллями всіх суб'єктів психологічної роботи через зміну умов життєдіяльності, підбір військовослужбовців, зміну технології і режиму діяльності.

Реалізація конкретних завдань, що відносяться до даних напрямів, здійснюється суб'єктами психологічної роботи. У військовій частині до них відноситься досить широке коло органів керівництва, що тою чи іншою мірою здійснюють психологічний вплив на військовослужбовців. Такими, зокрема, є командири, штаби, органи з гуманітарних питань, медична служба, військовослужбовці, військові колективи, громадські організації. Від узгодженості їх дій багато в чому залежить ефективність психологічної роботи в цілому.

Стисло охарактеризуємо основні функції деяких із вказаних категорій.

1. Командири всіх рівнів відповідають за організацію і керівництво психологічною роботою у ввірених підрозділах і частинах. Здійснюючи комплексний, системний підхід до вирішення різних проблем, вони ставлять завдання підлеглим посадовцям щодо організації і проведення психологічної роботи, підтриманні здорового і керованого морально-психологічного стану особового складу, об'єднання військових колективів, зміцнення військової дисципліни і правопорядку, самі безпосередньо беруть участь у реалізації основних заходів, контролюють якість їх виконання.

Командири (військові керівники) зобов'язані:

систематично підвищувати особистий рівень психолого-педагогічних знань, вимагати цього від підлеглих;

всебічно вивчати особовий склад шляхом особистого спілкування з ним, знати ділові і морально-психологічні якості підлеглих, повсякденно займатися їх вихованням;

формувати і підтримувати у підлеглих високий морально-психологічний стан, моральну і психологічну готовність до захисту Вітчизни, а також якості, необхідні для виконання військового обов'язку;

при організації бойового навчання добиватися від підлеглих посадовців використання розроблених форм і методів психологічної підготовки;

піклуватися про об'єднання військових колективів, удосконалювати культуру міжнаціонального спілкування військовослужбовців;

проявляти чуйність та уважність до підлеглих, не допускати у взаєминах нетактовності і грубості, поєднувати високу вимогливість і принциповість із повагою їх особистої гідності;

у роботі з кадрами спиратися на результати професійного психологічного відбору військовослужбовців, враховувати психолого-педагогічні знання, професійні навики й уміння, здібності і досвід підлеглих посадовців при кадрових переміщеннях;

зберігати конфіденційність отриманої психологічної інформації;

вживати заходів щодо збереження і зміцнення психічного і фізичного здоров'я військовослужбовців, направляти військово-службовців з відхиленнями у психічному розвитку на психіатричний огляд, а при необхідності, за висновком лікаря-психіатра, і на лікування;

керувати діяльністю психолога, систематично заслуховувати його про стан психологічної роботи, проблеми у проведенні її заходів, і вживати заходів щодо їх своєчасного рішення;

здійснювати контроль за дієвістю заходів із психологічної роботи;

вживати своєчасних заходи для всебічного забезпечення психологічної роботи (кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного, фінансового).

Штаби, спільно з органами з гуманітарних питань, забезпечують єдність планування, узгодженість проведення заходів із психологічної роботи і взаємодію відповідальних виконавців. На основі аналізу морально-психологічного стану особового складу вносять пропозиції щодо його зміцнення і беруть участь в їх реалізації.

Органи з гуманітарних питань несуть відповідальність за планування, методичне забезпечення, організацію, безпосереднє проведення і дієвість заходів із психологічної роботи з військовослужбовцями, членами їх сімей і цивільним персоналом.

Медична служба у взаємодії з психологами, командирами і посадовцями органів із гуманітарних питань здійснює заходи щодо психогігієни і психопрофілактики з метою створення оптимальних умов для збереження психічного і фізичного здоров'я військовослужбовців, попередження психічних розладів і раннього виявлення військовослужбовців з нервово-психічною нестійкістю і психічними захворюваннями.

Володіючи необхідним рівнем професійної кваліфікації, офіцер-психолог у частині несе персональну відповідальність за зміст і наукове забезпечення заходів із психологічної роботи, а також за обгрунтованість і якість застосування методів і процедур психологічного вивчення і управління, достовірність психологічних висновків і рекомендацій. У його обов'язки входить здійснення заходів, що припускають застосування спеціальних психологічних процедур і методів, а також надання методичної допомоги іншим посадовцям.

Окрім цього, у військовій частині на нештатній основі функціонує центр (пункт) психологічної допомоги і реабілітації, який підпорядкований заступнику командира полку з гуманітарних питань. Він об'єднує у своєму складі психолога частини і офіцерів, що мають високий рівень психолого-педагогічної компетентності, а також психологічний актив із числа сержантів і рядового складу (бажано з психологічною, медичною або педагогічною освітою).

Початковим, направляючим елементом технологічного циклу психологічної роботи у військовій частині є визначення її цілей і завдань, тобто формулювання кінцевого висновку, результату, до досягнення якого прагнуть суб'єкти психологічної роботи. Мету спрямовує діяльність, примушує у процесі роботи порівнювати отримані результати з поставленими завданнями і вносити необхідні корективи.

Визначення мети залежить від багатьох чинників: від професійної компетентності та узгодженості дій посадовців із психологічної роботи, її матеріально-технічного забезпечення, специфіки завдань, що стоять перед особовим складом підрозділів, початкового рівня психологічної готовності і стійкості військовослужбовців, відповідності їх психологічних якостей вимогам військової діяльності і професії тощо.

Цілі і завдання психологічної роботи можуть бути: кінцевими і проміжними; найближчими і перспективними; короткостроковими і довгостроковими; тимчасовими і постійними; приватними і загальними та ін. Вони визначаються на різний період: на навчальний рік; на період навчання; на час виконання певного навчального або службового завдання (стрільба, пуски ракет, водіння бойових машин, парашутні стрибки, навчання, польоти, морські походи, прийом молодого поповнення та ін.).

Цілі і завдання психологічної роботи формулюються стосовно різних категорій військовослужбовців.

Важливо визначати цілі і завдання так, щоб вони були реально досяжними, враховували результати психологічної роботи попереднього етапу.

Невід'ємною складовою технології психологічної роботи є планування. Конкретне, цілеспрямоване планування дозволяє визначити головні напрями в роботі, забезпечити послідовність і спадкоємність дій усіх суб'єктів і посадовців із психологічної роботи.

Планування психологічної роботи здійснюється на основі вказівок і розпоряджень командира військової частини, вищих органів виховної роботи, виходячи з конкретної обстановки. Заходи із психологічної роботи розробляються психологом і є складовою частиною (розділом) загального плану виховної роботи (морально-психологічного забезпечення). План підписується заступником командира полку (бригади) з гуманітарних питань і затверджується командиром військової частини.

У планах обов'язково повинні визначатися цілі і завдання психологічної роботи, порядок їх реалізації посадовцями, основні заходи із психологічної роботи і відповідальні за них, а також терміни і відмітка про їх виконання. При плануванні необхідно враховувати найбільш відповідальні періоди в життєдіяльності військових колективів:

прибуття у військову частину поповнення;

звільнення військовослужбовців у запас;

прибуття в полк випускників навчальних центрів;

планові навчання;

заступання особового складу на бойове чергування, у варту;

отримання і освоєння нової бойової техніки і озброєння;

передислокацію полку, організаційно-штатні зміни тощо.

Окрім плануючих документів, психолог з метою впорядкування своєї діяльності повинен вести відповідну документацію, в якій визначаються різноманітні аспекти його діяльності з різними категоріями військовослужбовців і членами їх сімей.

Матеріали вивчення особового складу, військових колективів, сформовані у справи (папки, журнали) за категоріями і підрозділами, зберігаються відповідно до вимог, що висуваються до зберігання службової документації. Відповідальність за дотримання вимог щодо ведення документів з психологічної роботи несе психолог військової частини.

Таким чином, ми бачимо, що психологічна робота є найважливішим елементом системи морально-психологічного забезпечення різних аспектів життєдіяльності військовослужбовців і здійснюється на всіх організаційних рівнях військової діяльності.

Методика планування включає ряд етапів:

1. Вивчення керівних документів та усвідомлення вихідних даних для планування, а саме:

- стан виконання завдань бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки за минулий період;

- оцінка МПС особового складу та стану військової дисципліни;

- оцінка ефективності системи виховної роботи у минулому періоді;

- стан виховної роботи з різними категоріями військово-службовців;

- рівень задоволення духовних та соціальних потреб військовослужбовців;

- вимоги керівних документів щодо організації бойової підготовки та виховної роботи;

- завдання військових частин, підрозділів на наступний навчальний рік, період навчання;

- вказівки старших начальників;

- особливості навчального року, періоду навчання;

- заходи, які проводяться старшими начальниками, побажання підлеглих командирів (начальників) та іні.

2. Визначення загальної мети та пріоритетних напрямів в організації виховної роботи на певний період, форм та методів виховної роботи, заходів, які доцільно провести з метою ефективного впливу на вирішення завдань бойової і мобілізаційної готовності, бойової підготовки, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів, термінів проведення заходів та виконавців, ін.

3. Узгодження заходів, які плануються, та термінів їх проведення зі старшим начальником. З метою організації виконання плану здійснюють:

- ознайомлення з планом усіх командирів підрозділів;

- доведення до виконавців завдань та обов'язків щодо проведення запланованих заходів;

- розпорядчу діяльність;

- методичну допомогу виконавцям у підготовці до проведення заходу;

- координацію, встановлення та підтримання взаємозв'язків між виконавцями щодо проведення запланованого заходу;

- облік та аналіз проведених заходів, оцінку їх ефективності та впливу на вирішення завдань, які стоять перед військовою частиною, підрозділом;

- контроль за організацією і проведенням виховних заходів і надання своєчасної допомоги;

- визначення заходів щодо усунення недоліків в організації виховної роботи, внесення змін та доповнень до плану виховної роботи.

Висновки

Отже, психологічна робота у військовій частині та підрозділі спрямована на оптимізацію психологічних умов життєдіяльності особового складу, які сприяють підвищенню ефективності функціонування психіки військовослужбовців і протікання різноманітних соціально-психологічних явищ військового колективу під час виконання специфічних завдань військової діяльності.

Контрольні питання та завдання

1. Структура психологічної роботи та її основні принципи.

2. Організація та зміст психологічної роботи у військовій частині.

3. Місце командира і його заступника з гуманітарних питань (офіцера-психолога) в організації психологічної роботи в частині (підрозділі).

4. Чим обумовлена необхідність професійного психологічного відбору?

5. Принципи психологічної роботи в частині.

Список використаної літератури

1. Бородій А. Сучасні погляди на організацію та зміст морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил) //Народна Армія. - 2004. - 12 трав.

2. Коупленд Н. Психологія і солдат: - М.: Вища школа, 1991. - 29 с.

...