3. Трифонов Е.В., Трифонов И.Е. Психофизиология профессиональной деятельности: Словарь. - Санкт-Петербург: Институт психофизиологии, 1998. - 231 с.

4. Общая, социальная и юридическая психология. Краткий энциклопедический словарь. / Сост. М.И.Еникеев, О.Л.Кочетков. - 2-е изд. - М.: Наука, 1997. - 94 с.

5. Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил): становлення та сутність: Навчально-методичний посібник. - К.: Національна академія оборони України, 1999. - 32 с.

6. Процепко О.Г. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України: Методичний посібник. - К.: Національна академія оборони України, 2000. - 30 с.

7. Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України: Наказ Міністра оборони України № 142 від 5 травня 1999 року. - К., - 15 с.

8. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. - К.: Видавничо поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. - 250 с.

Тема 7. Методи психологічного вивчення

План

1. Методи вивчення психічних якостей військовослужбовців.

2. Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі.

Розрізняють універсальні та спеціальні методи психологічного дослідження. Універсальними називаються такі методи дослідження, які використовуються не тільки в психології, а й в інших галузях наукового знання як у споріднених за змістом, так і ні. До універсальних методів належать спостереження, експеримент, бесіда, анкетування тощо. Спеціальні методи - це методи, які використовуються тільки у психологічному дослідженні або у близьких за змістом наукових пізнавальних актах. Так, тестування використовується й у військовій психології, і у військовій педагогіці, а соціометрія - також і в соціології. Проте ці методи спеціальні у психологічному дослідженні.

1. Методи теоретичного дослідження, які забезпечують реалізацію теоретичних дослідницьких дій офіцера-дослідника щодо предмета дослідження. Теоретичне дослідження має не тільки забезпечити більш-менш повне з'ясування сутності досліджуваного явища, а й виявити основні закономірності його існування, взаємодії з іншими явищами, рушійні сили розвитку.

2. Методи емпіричного дослідження, які забезпечують дослідницьку взаємодію офіцера-дослідника із предметом дослідження, визначення його змістових характеристик та ознак у багатоманітності емпіричної інформації. В результаті емпіричного дослідження вдається підтвердити або відкинути деякі гіпотетичні уявлення про предмет дослідження, побудувати емпіричну картину його існування, а отже, відкрити для себе на практиці психологічний зміст досліджуваного явища і на підставі цього прогнозувати модель практичних дій із цим явищем у результаті прикладних різноманітних психологічних впливів (військово-педагогічних, психотерапевтичних тощо).

3. Методи аналізу, інтерпретації та тлумачення даних теоретичного й емпіричного дослідження дають змогу обгрунтувати об'єктивність дослідження, диференціювати змістовні прояви сутності предмета дослідження за їхніми типологічними характеристиками, визначити дослідницький ефект здійсненого психологічного дослідження.

Спостереження, експеримент, бесіда, інтерв'ю, анкетування, соціометрія, біографічний метод, тестування, вивчення продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик та ін. - емпіричні методи психологічного дослідження. Деякі з них ми і розглянемо докладніше.

7.1 Методи вивчення психологічних якостей військовослужбовців

Спостереження. Цей метод широко використовується у військовій психології. Він полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйнятті психологічних явищ із метою вивчення специфічних проявів у конкретних умовах та з'ясування змісту цих явищ. Використовується у процесі дослідження явищ, що сприймаються безпосередньо, як метод наукового пізнавання змістовно відрізняється від спостереження в буденному житті. З його допомогою можна вивчати психологічні процеси, властивості, стани, утворення, зовнішні прояви почуттів, дій і поведінки військовослужбовців у різних умовах їх життя й діяльності.

Методика спостереження включає:

- вибір ситуації та об'єкта спостереження;

- узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану реальність і виділення мети дослідження;

- побудову програми або схеми спостереження у вигляді переліку ознак явищ, одиниць спостереження з детальною їх презентацією, а також спосіб і форму фіксації результатів спостереження (щоденниковий запис, відеореєстрація тощо);

- опис вимог до організації роботи спостерігача;

- опис способу обробки та подання отриманих даних.

Крім цих видів спостереження, є інші: включення, польові, лабораторні, систематичні, несистематичні, об'єктивні та суб'єктивні. Включеним спостереженням називається такий його вид, при якому офіцер-дослідник, безпосередньо залучений до процесу дослідження, контактує, діє разом із учасниками дослідження.

Спостереження називається польовим, якщо воно відбувається у природних для досліджуваного психологічного явища умовах.

Систематичне спостереження провадять регулярно і протягом визначеного проміжку часу, а несистематичне спостереження - часто в незапланованих ситуаціях, у випадку взаємодії з явищами, що не очікувались і не включалися до програми спостереження.

Об'єктивне (або зовнішнє) спостереження спрямоване на зовнішній бік перебігу різноманітних психологічних процесів та соціально-психологічних явищ. Суб'єктивне спостереження - це внутрішнє спостереження або самоспостереження. Самоспостереження являє собою процес споглядальної взаємодії з власними внутрішніми психологічними процесами невід'ємно від спостереження за зовнішніми проявами.

Спостереження розглядається як самостійний метод, але частіше він застосовується з якимось іншим: наприклад, під час бесіди, групового чи індивідуального тестування, анкетування тощо. Спостереження під час бесіди розпочинається з вивчення того, як військовослужбовець зайшов до кімнати. У ході бесіди відзначаються своєрідні прояви особистості, що відображають особливості його характеру, емоційно-вольової сфери, пізнавальної діяльності тощо.

Таким чином, спостереження у військової психології є складовою психологічного дослідження, позитивна якість якого полягає в тому, що воно дає можливість вивчати психічні процеси та явища за природних умов.

Експеримент у військовій психології - один із основних методів наукового пізнання. Цей метод відрізняється від спостереження тим, що дає змогу активно, керовано впливати на психологічне явище, яке досліджується.

Експеримент у військовій психології може бути лабораторним і природним. Лабораторний експеримент відбувається у штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, коли офіцер-дослідник навмисно організовує ситуацію для з'ясування психологічного явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює всі необхідні для цього умови. У зв'язку з цим експеримент провадиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними та реєструючими пристроями. Він дає змогу фіксувати зовнішні впливи, відповідні реакції, дії, вчинки військовослужбовців. Зміст лабораторного експерименту полягає в тому, що офіцер-дослідник ставить перед військовослужбовцями завдання виконувати в лабораторних умовах певні дії, які за своєю структурою близькі до реальних дій у певній, конкретній військовій діяльності.

Своєрідним варіантом експерименту, що являє собою ніби проміжну форму між спостереженням та експериментом, є метод природного експерименту. Він провадиться у звичайних життєвих умовах, при цьому експериментальному впливу піддаються умови, в яких відбувається військова діяльність, сама ж діяльність досліджуваного спостерігається в її природному прояві. Військовослужбовці не знають, що вони - об'єкт спостереження. Проте вибір природної ситуації не є випадковим. Дослідження відбувається згідно з умовами, а процеси, що пізнаються, розвиваються природно, без втручань офіцера-дослідника. Цінність цього методу полягає у тому, що він зближує експериментальне дослідження з життєдіяльністю військовослужбовців і дає змогу вивчати різні прояви психіки воїна у природних умовах бойової та гуманітарної підготовки.

Недоліками цього виду експерименту є складність виділення для спостереження окремих елементів у цілісній діяльності військовослужбовців, а також труднощі у застосуванні прийомів кількісного аналізу.

Метод опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування) базується на цілеспрямованому отриманні інформації шляхом усного або письмового опитування.

Цей метод передбачає такі вимоги:

- заздалегідь розроблену програму прямих та опосередкованих запитань;

- забезпечення лаконічного формулювання, однозначності та конкретності запитань, а також послідовності їх від простих до складних;

- розробки надійної системи критеріїв оцінок запитань;

- забезпечення офіцером-дослідником умов і ситуацій, що стимулюють та заохочують військовослужбовців до відповідей;

- забезпечення офіцером-дослідником зручної форми фіксації відповідей та їх оброблення.

Метод опитування використовується водночас із іншими методами.

Бесіда у військовій психології - емпіричний метод одержання інформації шляхом мовної комунікації. Бесіда виступає як допоміжний метод психологічного дослідження для уточнення висновків та результатів, отриманих іншими методами. В окремих випадках бесіда виступає основним засобом отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб уведення досліджуваного в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в ході психологічної консультації.

Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Перша передбачає стандартну постановку запитань і реєстрацію відповідей на них, що дає змогу чітко групувати й аналізувати отриману інформацію.

Неформалізована бесіда провадиться за більш гнучкою схемою, що дає можливість послідовно ставити запитання, грунтуючись на ситуації, яка склалася. В ході такої бесіди, як правило, можна досягти тісного контакту між офіцером-дослідником і досліджуваним, що сприяє отриманню більш повної та глибокої інформації.

Вимоги до методу бесіди:

Чітке визначення дослідником мети бесіди.

Чітке планування системи запитань, яка має відповідати індивідуально-психологічним особливостям досліджуваного, бути чіткою, зрозумілою, динамічною. Крім того, в ході бесіди зміст запитань має залежати від змісту відповідей військовослужбовця.

Бесіда має бути невимушеною і доброзичливою.

Офіцер-дослідник має дотримуватися таких правил спілкування з досліджуваним:

- ставити військовослужбовцеві прямі й опосередковані запитання;

- уникати неконкретних запитань, враховуючи психічний стан співрозмовника;

- прийняти точку зору досліджуваного;

- враховувати точку зору досліджуваного;

- проявляти педагогічний такт до нього.

Не проводити бесіду поспіхом, у збудженому стані.

Обирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто не заважав їй.

Інтерв'ю у військовій психології - це спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.

Цей метод застосовується:

1) на ранніх стадіях психологічного дослідження з метою формулювання робочої гіпотези;

для збирання даних;

для доповнення, уточнення, розширення та контролю даних, отриманих іншими методами.

Анкетування - метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет. Анкета - впорядкований за змістом і формою набір запитань, що має вигляд опитувального листа. Цей метод у військовій психології використовується з метою з'ясування даних біографічного характеру, поглядів, ціннісних орієнтацій, соціальних настанов та особистісних рис опитуваних. Залежно від характеру необхідної інформації та способів їх отримання, використовуються різні типи анкетування:

- суцільне (охоплюються великі групи військовослужбовців) і вибіркове (охоплюється конкретна група опитуваних);

- усне (за типом інтерв'ю) та письмове (робота із бланковими анкетами);

- індивідуальне та групове;

- очне (за умовою безпосередньої взаємодії) та заочне (поштою, телефоном тощо).

Таким чином, анкетне опитування є порівняно економним методом збирання даних, який дає змогу аналізувати й обробляти дані за допомогою статистики.

Класифікація запитань цієї групи методів (бесіда, інтерв'ю й анкетування): відкриті (не дають опитуваному ніякого варіанта керівництва ні за формою, ні за варіантом його відповідей) і закриті (пропонують зробити вибір лише з числа вказаних варіантів відповідей); прямі (наприклад, “Чи задоволені Ви своєю службою?”) і непрямі (наприклад, “Вважають, що... А як гадаєте Ви?”).

Процедура опитування

1. Підготовка місця опитування. Якщо це бесіда або інтерв'ю, то сам мікроклімат має сприяти відвертій розмові, ніхто і ніщо не повинно заважати природному спілкуванню офіцера-дослідника з військовослужбовцем. При анкетуванні умови вважаються “задовільними”, якщо є місця для сидіння кожному опитуваному, можливість зручно заповнити анкету, а також якщо опитувані можуть сидіти на достатній відстані один від одного, щоб самостійно відповідати.

2. Офіцер-дослідник відрекомендовується та пояснює мету свого приходу, мету дослідження, як і де використовуватимуть його результати. Якщо це анкетування, то він пояснює правила заповнення анкети.

Перед опитуванням дослідник прагне створити дружню атмосферу. Стороннім особам, які не беруть участі в дослідженні, пропонується звільнити приміщення. Опитуваних забезпечують ручками, олівцями та іншими необхідними засобами.

3. Основна фаза опитування (бесіди, інтерв'ю, анкетування). Почати бесіду - справжнє мистецтво: від цього залежить достовірність інформації. Щоб військовослужбовець зміг дати необхідну інформацію, потрібно підготовити його до цього і поступово підвести до проблеми дослідження. Не можна відразу ставити основні запитання. Співрозмовник ще неготовий до відповіді на них, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування, йому необхідна попередня психологічна розминка.

Офіцер-дослідник має ставити запитання по пам'яті чи читати їх за планом. З цього приводу немає єдиної думки. Головне - під час спілкування не повинно бути невдалих пауз, а особливо коли офіцер-дослідник вивчає план бесіди або має намір поставити запитання. Однак запитання по пам'яті краще, оскільки питання за планом надає спілкуванню занадто офіційного характеру. Якщо співбесідник не розуміє запитання або відповідає на нього неправильно, дослідник повинен застосувати зондування, тобто повторення запитання в тій або іншій формі.

Аналіз відповідей на запитання здебільшого залежить від уміння офіцера-дослідника уважно слухати співрозмовника. Слухання - найважливіший засіб бесіди (у тому числі також інтерв'ю). Щоб навчитися слухати співрозмовника, необхідно додержуватись таких умов: підтримувати постійну увагу на стійкий візуальний контакт; використовувати мову активних поз та жестів; уміти уважно мовчати; обмежувати кількість запитань; звертатися до співрозмовника за уточненнями; вміти перефразувати його думку та підсумувати інформацію; використовувати психологічний мікроклімат на активне слухання конкретної людини; уміти запам'ятовувати почуте та побачене.

Як під час бесіди (інтерв'ю), так і під час анкетування офіцер-дослідник, щоб добитися бажаних результатів, має бути дружелюбним, чемним, говірким, об'єктивним. Він повинен проявляти серйозний інтерес до думки опитуваного, стримуватися від будь-яких критичних суджень щодо відповідей опитуваного, не засуджувати його висловлювань, не нав'язувати і не виявляти своїх думок щодо запитань. Він повинен створити і весь час підтримувати таку психологічну атмосферу, в якій опитуваний відчував би, що його добре розуміють і що він може не соромлячись виражати свою думку, без остраху догани, іронії, насмішки.

Під час заповнення анкет дослідник не повинен допускати, щоб до опитуваних підходили і зазирали в анкети інші члени колективу, а тим паче представники командування, запобігати різним висловлюванням опитуваних уголос і не допускати обговорення різних тем, зокрема проблем, що стосуються опитування.

4. Закінчення опитування. Після опитування офіцер-дослідник обов'язково має подякувати опитуваним, вибачитися за те, що потурбував.

Аналіз бесіди (інтерв'ю) ефективний, якщо результати фіксуються. Існує низка засобів реєстрації даних бесіди (інтерв'ю): дослівний запис; запис по пам'яті; механічний звукозапис. Дані, отримані за допомогою методу опитування, доповнюються іншими методами.

Біографічний метод. Цей метод у військовій психології має широке застосування і являє собою систему засобів дослідження, діагностики, корегування та проектування життєвого шляху людини. Нині -це єдиний метод, який дає змогу вивчити особистість у процесі її розвитку.

Застосування біографічного методу передбачає отримання різноманітної об'єктивної інформації, для чого можна використовувати опитування, тестування, інтерв'ю. Додаткову інформацію можна отримати під час аналізу свідчень очевидців, бесіди та опитувань близьких людей, під час первинного аналізу спогадів сучасників. Також успішно можна використовувати модифікації методу вивчення результатів діяльності, коли аналізуються щоденники й листи, будуються криві продуктивності й діаграми життєвих вимірів активності особистості.

Тестування. Тести широко застосовують у різних галузях психологічної науки, у тому числі й військовій психології. Тестування - метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та завдань (тести), що мають певну шкалу значень. Метод використовується для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей особистості.

У збройних силах тестові методики почали використовувати на початку Першої світової війни. Так, у США на початку цієї війни було розроблені тестові методики для оцінювання призовників у різних родах військ. Такий захід у США розглядався як таємна психологічна зброя. Було обстежено 1700 тисяч солдатів та 40 тисяч офіцерів. За отриманими даними диференціювали військовослужбовців для військових частин для чорнових робіт, військових шкіл та комплектування військових частин за родами військ. Після Першої світової війни тести широко використовували для профвідбору та профорієнтації.

Цей метод дає змогу з певною вірогідністю визначити актуальний рівень розвитку у військовослужбовців необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо.

Методика тестування умовно поділяється на три етапи:

вибір тесту (зумовлений метою тестування і степенем достовірності та надійності тесту);

проведення тесту (обумовлюється інструкцією до тесту);

інтерпретація результатів тесту (визначається системою теоретичних припущень відносно предмета дослідження).

За функціональною ознакою тестів щодо предмета дослідження розрізняють тести інтелекту, тести креативності, тести досягнень, критеріально орієнтовані, особистісні тощо.

Тести інтелекту - методи психологічногої діагностики виявлення розумового потенціалу індивіда. В більшості з них досліджуваному на спеціальному бланку пропонують вказати запропоновані логічні відношення класифікації, аналогії, узагальнення між термінами, поняттями, явищами. Своє рішення він викладає або в письмовій формі, або роблячи відповідну помітку на запропонованому бланку відповідей. Іноді завдання складаються з малюнків, геометричних фігур тощо. Успішність дій досліджуваного визначається за кількістю правильно розв'язаних завдань, за нею ж виводиться коефіцієнт інтелекту.

Тести креативності - сукупність методик для вивчення й оцінки творчих здібностей особистості. Здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації було виділено серед інтелектуальних здібностей в окремий тип і названо креактивністю.

Тести досягнень - методика психологічної діагностики, що виявляє ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями. Тести досягнень близькі за змістом до тестів спеціальних здібностей, але, на відміну від них, виявляють те, що було засвоєно досліджуваними під час виконання певної діяльності з конкретними завданнями та вимогами, а не узагальнені вміння, які формуються у процесі накопичування життєвого досвіду.

Тести особистісні - методики психодіагностики, за допомогою яких вимірюються різні якості особистості та її характеристики: настанови, цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні властивості, типові форми поведінки.

Тести особистісні мають кількасот різновидів, у зв'язку з цим дуже важливим є правильне тлумачення та відповідальне використання результатів цих тестів. Вони, як правило, мають одну із трьох форм:

· шкали та опитувальні листи;

· ситуативні тести або тести діяння, в яких подаються перцептивні, когнітивні або оціночні завдання, оцінку себе, своїх особистісних характеристик тощо;

· проективні методи.

Поряд зі змістовими класифікаціями методів тестування існують також інші. За особливостями завдань, які використовуються у процедурах, тести можуть поділятися на вербальні та практичні; за формою процедури дослідження: групові й індивідуальні. Залежно від обмежень у часі - на тести швидкості та результативності.

Вивчення продуктів діяльності - один із найпоширеніших методів психологічного дослідження. Цей метод у військовій психології являє собою систему дослідницьких дій, спрямованих на збирання, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності військовослужбовця. Під продуктом діяльності воїна мається на увазі реально-практичні та ідеальні за формою прояви активності даного військовослужбовця щодо військової служби. Цей метод потребує високого професіоналізму офіцера-дослідника: за об'єктивним результатом діяльності досліджуваного він має відновити не тільки хід цієї діяльності, а й динаміку мотивів, суб'єктивний компонент цієї діяльності.

Цей метод поєднує кілька дослідницьких та аналітичних процедур. Так, виділяють:

аналіз особистих документів - листів, фотографій, щоденників, автобіографій тощо, якісно-кількісний аналіз яких дає цінний матеріал для психодіагностики, дослідження життєвого шляху особистості;

аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації - записи розмов, дискусій, нарад, різноманітні накази, оголошення, розпорядження, газети, радіо- і телепередачі тощо; застосовується для вивчення соціальних процесів, явищ та їх проекції на діяльність і поведінку військовослужбовців;

аналіз продуктів діяльності - система процедур, спрямованих на дослідження та тлумачення змістовних результатів діяльності воїна (військово-професійних, суспільних, поведінкових тощо).

Вивчення продуктів діяльності як метод психологічного дослідження широко використовується у військово-психологічній науці як у дослідницькій, так і прикладній сфері. За певних умов цей метод може використовуватись як основний у дослідженні, проте найчастіше виступає як допоміжний.

Таким чином, у цілому математичні методи можуть бути досить ефективними та корисними в організації психологічних досліджень, проте необхідно пам'ятати, що математичний метод, як і будь-який інший, має свою сферу застосування та певні дослідницькі можливості. Застосування цього методу зумовлене предметом дослідження та завданням дослідницьких дій офіцера-дослідника.

Отже, знання методики військово-психологічного дослідження та додержання її принципів організації завжди допоможе запобігти неефективним діям, процедурним дослідженням і сприятиме досягненню мети дослідження та отриманню об'єктивної інформації.

7.2 Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі

Успішне вирішення завдань згуртування колективу вимагає від командира, офіцера-вихователя чіткого знання всієї системи внутрішньоколективних зв'язків. В окремих випадках можна розібратися в них, спостерігаючи за поведінкою і взаєминами підлеглих на полігоні, у варті, в їдальні тощо. Однак якщо офіцер бажає відгородити себе від можливих помилок і суб'єктивних оцінок, краще удатися до соціометричної методики, сутність якої викладена нижче.

Аналіз результатів дослідження покаже вам складну мережу взаємного притягування і відштовхування людей. Ви побачите, що в колективі чітко вимальовуються кілька мікрогруп воїнів. Їх утворять 2-3 чи більше осіб, навколо яких концентруються симпатії військовослужбовців. Ті, хто зміг домогтися прихильності найбільш авторитетного воїна, утворять кістяк мікрогрупи, інші, що тяжіють до неї, - периферійну частину. У такий спосіб можна одержати багату інформацію для аналізу і міркувань. Вам стане ясно, хто задає тон у колективі, хто до кого тягнеться і хто кого не сприймає.

Нескладні математичні формули дозволять визначити також такі важливі показники, як згуртованість (чи роз'єднаність) колективу, інтенсивність взаємин у ньому, соціометричний статус кожного військовослужбовця. Систематична робота в колективі за соціометричною методикою дає інформацію про динаміку відносин, дозволяє стежити за становленням колективу, оцінювати ефективність виховної роботи.

Розглянемо, як практично можна використовувати запропоновану методику. У додатку є один з конкретних прикладів структури військового колективу чисельністю 10 чоловік.

Почнемо з показника згуртованості. Отриманий результат (П-0,1) зовсім не говорить про низьку згуртованість колективу, оскільки значення показника, близькі до 1,0, при використанні методики взагалі зустрічаються рідко. Тут можна керуватися наступними співвідношеннями:

П< 0,05- згуртованість дуже незначна;

0,05< - П< 0,1 - згуртованість низька;

0,1 < - П<0,3 - згуртованість середня;

0,3< - П< 0,5- згуртованість висока;

П> -0,5- згуртованість дуже висока.

Тому для розглянутого колективу можна говорити про середню згуртованість.

Аналіз соціограми дозволяє зробити висновок про наявність у підрозділі двох прихильних друг до друга мікрогруп. Лідером першої є військовослужбовець Ж, лідером другої - Б. У той же час жоден із них не виступає вираженим лідером усього колективу. Є також один "знедолений" (військовослужбовець Д) і один ізолянт (військовослужбовець К). Що в цій ситуації робити командиру?

По-перше, доброю підмогою тут послужить методика колективної оцінки особистості, про яку мова йшла вище, а також відповіді, отримані на інші питання соціометричної методики. У результаті з'ясовуємо, що військовослужбовець Б є формальним лідером (сержантом), а військовослужбовець Ж - неформальним лідером (3-й період служби, рядовий). Крім цього, у службово-професійному відношенні явно домінує військовослужбовець І, що є центром тяжіння обох мікрогруп.

Діяльність командира зі згуртування цього колективу може здійснюватися в наступних напрямках:

- максимально підвищити соціальний статус військовослужбовця І, зробивши його формальним лідером колективу (командиром відділення);

- втягнути в життя колективу військовослужбовців Д и К, даючи їм різні суспільні доручення для того, щоб вони увійшли в одну з мікрогруп;

- доручити Б и Ж рішення спільного завдання з керування підрозділом (спочатку в навчальних умовах, а потім у полі).

Зробимо деякі пояснення. Керувати суспільною думкою, настроєм у колективі, формуванням його традицій можна, працюючи з лідерами мікрогруп. Якщо вам вдалося переконати лідера в необхідності того чи іншого кроку або рішення, його думка неминуче стане думкою тих людей, що входять у його мікрогрупу.

Існування мікрогруп у колективі - явище закономірне. У ньому відбивається прагнення людини одержати соціальну підтримку і захист від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Інша справа, що підстави для виникнення цих мікрогруп, як і їхні соціальні орієнтації, проповідвані цінності, можуть бути різні.

Стосовно завдань, що стоять перед колективом, групи можуть бути орієнтовані сприятливо, нейтрально чи негативно. Знання цих орієнтацій і врахування у роботі - одна із найважливіших умов згуртування військовослужбовців. Для виявлення соціальних орієнтацій мікрогруп командиру досить визначити орієнтації їхніх лідерів. Інші члени, як правило, при незначних варіаціях, розділяють погляди останніх. Вирішити це завдання командир може, обговоривши по черзі з ними виниклі перед підрозділом проблеми, найважливіші події життя колективу, проаналізувавши їх репліки, зауваження, висловлення в неформальній обстановці.

З'ясувавши соціальну орієнтацію мікрогруп, командир організує роботу із психологічної підтримки тих із них, чиї позиції найбільшою мірою відповідають інтересам колективу, досягненню наміченої мети й одночасно - з розвінчання негативно орієнтованих лідерів.

Для вирішення цього завдання командиру важливо оцінити, на чому грунтується авторитет лідера і виробити тактику дій у відношенні нього.

При цьому можливі як мінімум два варіанти:

а) авторитет лідера заснований на високих особистісних якостях (професіоналізм, широка ерудиція, моральна чистота). Спроби прямого впливу на його соціальний статус у цій ситуації позитивних результатів не дадуть. Треба пам'ятати, що авторитет є наслідком суспільного визнання достоїнства людини, і його не можна створити штучно, як і штучно підірвати. Тому в даному випадку найкраще починати з переконання самого лідера, домагаючись зміни його позиції;

б) авторитет військовослужбовця в мікрогрупі обумовлений зовнішніми факторами (термін служби, напускна відчайдушність, демонстративна незалежність тощо.). У нашому прикладі саме це, видимо, привертає інших до військовослужбовця Ж. Для деяких воїнів, особливо з числа молодого поповнення, ці фактори можуть показатися привабливими. Щоб послабити вплив на оточуючих, командиру варто цілеспрямовано розвінчувати його домагання на лідерство. Зокрема, спонукаючи виконати значимі для колектива завдання. Причому робити це потрібно ненав'язливо, зберігаючи рівні відносини, не виявляючи ні за яких обставин ворожості, переконливо відбираючи факти й аргументи. Інакше це буде розцінюватися воїнами як упередженість і спрацює не на підрив, а на зміцнення авторитету негативного лідера.

Висновки

Таким чином, військова психологія має у своєму арсеналі велику кількість методів вивчення соціально-психологічних якостей військовослужбовців а також військових колективів. Від вміння командирів якнайширше використовувати ці методи у своїй діяльності залежить морально-психологічний стан підрозділу в цілому, та кожного військовослужбовця зокрема.

Контрольні питання та завдання

1. Методи вивчення психологічних якостей особистості (універсальні та спеціальні).

2. Спостереження у військовій психології, як складова психологічного дослідження.

3. Експеримент у військовій психології - один із основних методів наукового пізнання.

4. Сутність біографічного методу вивчення особистості.

5. Класифікація методів тестування у військовій психології.

6. Методи вивчення військового колективу.

Список використаної літератури

1. Кемпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. М., 1980.

2. Практическая психодиагностика / Под редакцией Д.Я. Райгородского.- Самара: Изд. дом БАХРАХ, 1998.- 664 с. .

3. Общая психодиагностика / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина.- СПб.: Речь, 2002.- 440 с.

4. Корольчук М.С. Практикум з психофізіології військової діяльності. -К.: КВГІ, 1996. - С.45-117.

5. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я людини. - К.: ІНКОС, 2002. - С.88-215.

6. Словарь-справочник по психологической диагностике / Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. - К.: Наук.думка, 1989. - 200 с.

7. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие / Под общей ред. А.А.Крылова, С.А.Маничева. - СПб: Издательство «Питер», 2000. - 560 с.

8. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности - СПб. Издательство «Питер», 2000. - 560 с.

9. История становления и развития экспериментально-психологических исследований в России / Под ред. Б.Ф. Ломова, Е.А. Будиловой, В.А. Кольцовой. М., 1990.

Тема 8. Психологічний відбір військовослужбовців

План

1. Сутність і принципи психологічного відбору.

2. Системний підхід до організації професійно-психологічного відбору.

Професійно-психологічний відбір (ППВ) - це комплекс заходів, який сприяє раціональному розподілу призовників та військовослужбовців за фахом, дозволяє вибрати із групи кандидатів на відповідну посаду тих людей, від кого можна очікувати з найбільшою ймовірністю успішного виконання своїх функціональних обов'язків за майбутньою військовою професією (фахом).

Для успішного виконання поставлених завдань воїн повинен мати високі морально-психологічні, бойові, військово-професійні, фізичні якості, високу психологічну стійкість.

Сучасні Збройні Сили при вирішенні завдань комплектування військових частин і підрозділів, а також підготовки військових фахівців активно використовують можливості професійного психологічного відбору. При цьому в заходах щодо професійного психологічного відбору задіяні не тільки фахівці-психологи, але і командири військових частин і підрозділів. З практичного боку проблема професійного психологічного відбору зводиться до вирішення двох основних завдань: визначення вимог, що висуваються до людини тією або іншою професією, і оцінка наявності у конкретної людини індивідуально-психологічних професійно важливих якостей, що дозволяють їй успішно опанувати і виконувати дану діяльність.

8.1 Сутність і принципи психологічного відбору

Доцільність і можливість проведення професійного психологічного відбору обумовлена існуванням стійких індивідуальних відмінностей між людьми, які можуть бути настільки значимі, що деякі військовослужбовці, не дивлячись на достатнє здоров'я і активне прагнення опанувати певною діяльністю, фактично не можуть досягти необхідного мінімуму професійної майстерності. Вони не тільки значно довше за інших і з великими труднощами опановують професійною діяльністю, але і працюють гірше за інших, частіше припускаються помилок і прорахунків, є винуватцями аварій і в цілому менш надійні в роботі.

При цьому слід мати на увазі, що професійний психологічний відбір не розділяє людей на кращих і гірших, його завданням є визначення тих видів професійної діяльності, в яких можуть найкращим чином реалізуватися специфічні для кожної людини особистісні особливості. Тому професійний психологічний відбір, з одного боку, допомагає людині добитися в житті певних висот, а з іншого - забезпечує найбільш ефективне використання здібностей індивіда на користь всього суспільства.

Необхідність професійного психологічного відбору обумовлена:

ь високими вимогами до сучасного військовослужбовця;

ь значимістю наслідків від помилок, що виникають під час військової служби;

ь необхідністю зниження матеріальних втрат внаслідок відрахування з навчальних військових частин та дострокового звільнення з військової служби осіб, що не відповідають сучасним вимогам;

ь негативним впливом на боєздатність та морально-психологічний клімат підрозділів конфліктів, порушень військової дисципліни, злочинів.

У загальних рисах суть професійного психологічного відбору може бути визначена як виявлення та оцінка характерних для людини стійких психофізіологічних, психічних і соціально-психологічних властивостей, а також співвідношення їх з тими якостями, які необхідні для успішного оволодіння конкретною професійною діяльністю і подальшого ефективного виконання посадових обов'язків. Таким чином, професійний психологічний відбір слід розглядати в соціальному й особистісному аспектах.

Стосовно військової служби особистісний аспект професійного психологічного відбору має особливе значення відносно громадян, які бажають поступити на військову службу за контрактом. У цьому випадку людина сама ухвалює рішення про заключення контракту, а завдання заходів із професійного психологічного відбору, що здійснюється щодо неї, полягаюь, по-перше, в орієнтації кандидата на найбільш відповідну для нього військову посаду, а, по-друге, у визначенні професійної придатності до тих військових посад, які є вакантними.

Не менше значення особистісний аспект професійного психологічного відбору має і для призовників, оскільки його результати, отримані у військових комісаріатах у період первинної постановки громадян на військовий облік, можуть допомогти молодим людям ухвалити обґрунтовані рішення про вступ до військових освітніх установ або підготовку у відповідних освітніх установах з військово-облікових спеціальностей солдатів, матросів, сержантів і старшин.

Слід зазначити, що професійний психологічний відбір є лише частиною професійного відбору, до складу якого входять також аналіз морально-ділових якостей, біографічних даних, оцінка стану здоров'я, рівня освіти, фізичного розвитку. Всі види професійного відбору спрямовані на оцінку різних груп властивостей і характеристик людини. Тому професійний психологічний відбір оцінює лише психологічні якості.

Професійний психологічний відбір є ефективним лише у поєднанні з відпрацьованою системою заходів із навчання та виховання особового складу.

Таким чином, професійний психологічний відбір - один із елементів забезпечення високої боєздатності особового складу.

Досвід передових частин оперативних командувань свідчить про те, що цілеспрямована діяльність командирів, штабів, органів із гуманітарних питань щодо відбору осіб на військову службу за контрактом є одним із чинників успішного виконання завдань бойової готовності, підготовки військ, зміцнення військової дисципліни.

Разом з тим аналіз та практика свідчать, що зневажливе ставлення окремих командирів (начальників) до якісного професійного відбору кандидатів для проходження служби за контрактом призводить до дострокового їх звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, через сімейні обставини, з інших суб'єктивних причин.

Одночасно суб'єктивізм та протекціонізм з боку посадових осіб військових комісаріатів, командирів військових частин у прийомі кандидатів на військову службу за контрактом вкрай негативно впливає на якісну характеристику особового складу, суттєво гальмує виконання завдань Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки.

Недоліки в роботі з питань вивчення індивідуальних властивостей кандидатів на контрактну службу та кандидатів до вступу до школи прапорщиків призводять до того, що такі військовослужбовці стають на шлях грубого порушення військової дисципліни та правопорядку, завдають значних матеріальних збитків.

Тому з метою підвищення якості комплектування військ військовослужбовцями, в тому числі і військовослужбовцями служби за контрактом, добору кандидатів у миротворчі підрозділи необхідно значно покращити якість проведення професійно-психологічного відбору.

8.2 Системний підхід до організації професійно-психологічного відбору

В основі професійно-психологічного відбору лежить оцінка індивідуальних психологічних особливостей військовослужбовців та призовників з метою встановлення ступеня їх відповідності вимогам конкретної спеціальності. Дуже важливий принцип комплексного, системного підходу до оцінки індивідуальних психологічних особливостей. Всебічний аналіз якостей кандидатів, який включає соціально-психологічне вивчення та психофізіологічне обстеження, дозволяє підвищити надійність прогнозу професійної придатності.

Структура професійно-психологічного відбору

Психологічний відбір	Психофізіологічний відбір	Соціально-демографічний відбір, відбір за рівнем освіти

Соціально-психологічне вивчення включає оцінку моральних якостей особистості, суспільної та трудової активності, воєнно-професійної спрямованості, умов виховання та розвитку, особливостей спілкування та поведінки в колективі.

Психофізіологічне обстеження включає вивчення якостей нервової системи, темперамента, інтелектуальних особливостей, психомоторики, емоційно-вольових якостей та рівня нервово-психічної стійкості.

Медичний відбір виявляє стан здоров'я кандидата та рівень його фізичного розвитку, необхідний для довготривалої службової діяльності у складних умовах.

Однократне обстеження утруднює всебічну оцінку особистості кандидата, а в обмежений час часто не вдається одержати прогностично важливу інформацію, і надійність відбору виявляється недостатньою. Крім того, результати одномоментного обстеження швидко старіють, тому що поведінка людини постійно змінюється під впливом зовнішніх подій. Усе це вимагає багатоетапності відбору.

У загальному випадку відбір складається із двох незалежних етапів, розділених деяким проміжком часу. На першому етапі вирішується питання прогнозування індивідуальних якостей кандидата для успішної служби. Які б цінні не були результати обстеження, вони завжди будуть моментальним «знімком», що не може бути надійною гарантією відбору.

З урахуванням динаміки розвитку особистості, змін психіки, що відбуваються під впливом спілкування, навчання, тренування, а також фізіологічних зрушень в організмі проводиться другий етап відбору, який доцільно проводити не раніше, ніж через місяць перебування у підрозділі. Його мета: визначити, у якому ступені виправдовує себе той чи інший військовослужбовець під час підготовки.

Результати повторних обстежень або корегують раніше прийняте рішення про придатність кандидата до служби, або служать програмою удосконалення процесу підготовки.

Важливий принцип комплексного, системного підходу до оцінки індивідуально-психологічних особливостей. Всебічний аналіз властивостей кандидатів, що включає соціально-психологічне вивчення і психофізіологічне обстеження, дозволяє підвищити вірогідність прогнозу професійної успішності за рахунок компенсації недостатньо розвинутих властивостей іншими психологічними особливостями.

Комплексність добору означає всебічне вивчення й оцінку психологічних якостей особистості кандидата. При цьому враховуються стан здоров'я і фізичний розвиток, соціально-демографічні дані, матеріали, що характеризують рівень знань та умінь, відношення до службових обов'язків, начальників і підлеглих.

НАПРЯМКИ, ЗАВДАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІДБОРУ

№ з/п	Напрямки професійно-психологічного відбору	Завдання професійно-психологічного відбору за напрямком	Методи, що використовуються	Відповідальний за проведення
1	СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВІДБІР	Вивчення соціально-демографічних даних, рівня освіти, оцінка моральних і ділових якостей кандидата, які необхідні йому для успішної діяльності в колективі (керівництві підлеглими)	- аналіз особової справи кандидата та ін. документів; - співбесіда	- Офіцер-психолог частини; - ЗКВР роти, батальйону
2	ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВІДБІР	Оцінка найбільш суттєвих і важливих індивідуальнопсихологічних властивостей кандидата: здібностей, спрямованості особи, особливостей поведінки, рівня НПС	- тестування; - анкетування; - співбесіда; - спостереження; - аналіз особової справи кандидата	Офіцер - психолог частини
3	ПСИХОФІЗІО- ЛОГІЧНИЙ ВІДБІР	Оцінка індивідуальних особливостей кандидата, обумовлених фізіологічними системами, в тому числі вищої нервової діяльності (темперамент, сприйняття, пам'ять, мислення, увага)	- психологічна бесіда; - психологічний аналіз документів; - тестування; - діагностична бесіда	- невропатолог, псіхіатр; - психолог частини

Комплексний підхід в оцінці ефективності професійного психологічного відбору відповідає всебічному особистісному підходу в діагностиці професійно важливих якостей. Його використання дозволяє виявити дійсні можливості ймовірнісного прогнозу професійної придатності, подолавши при цьому як недовіру до психологічних методів, так і невиправданий оптимізм відносно їх використання.

У процесі комплексної оцінки кандидата бреться до уваги здатність його психіки до компенсації і взаємозамінності окремих якостей і здібностей. У той час, як одні якості піддаються змінам, інші носять досить стійкий характер. Так, стабільність темпераменту дозволяє більш надійно здійснювати прогноз майбутньої діяльності кандидата. Інші, як, наприклад, рівень знань або характер відносин, можуть змінюватися досить швидко.

Щоб не заплутатися в окремих оцінках і створити об'єктивний комплекс методик, застосовуються ряд психологічних методик, що дозволяють охарактеризувати деяку сукупність найбільш інформативних якостей особистості.

ОСНОВНІ МЕТОДИКИ щодо проведення психологічного відбору

№ з/п	Психологічні якості	Назва методики	Призначення методики
1.	ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ: пам'ять	Слухомовна пам'ять	Призначена для оцінки короткочасної слухомовної пам'яті, її обсягу та готовності
	увага	Методика Мюнстерберга	Оцінюється обсяг і концентрація уваги
	Мислення	Методика “Компаси”	Вивчення та оцінка просторового мислення
2.	Властивості темпераменту	Тест-опитувальник Г.Айзенка	Призначений для вивчення індивідуальних психологічних рис особистості
3.	Рівень нервово-психічної стійкості	Тест “Прогноз”	Призначений для орієнтовного виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості
4.	ОСОБИСТА ТРИВОЖНІСТЬ	Шкала самооцінки рівня особистісної тривожності	Дозволяє визначити рівень особистісної тривожності
5.	Тип акцентуацій особистості	Тест - опитувальник Шмішека	Дозволяє вивчити найбільш виражені риси характеру кандидата
6.	Тип поведінки в конфліктній ситуації	Методика К. Томаса	Дає уявлення про вираженість тенденції і прояв форм поведінки кандидата у конфліктній ситуації
7.	РІВЕНЬ КОМУНІКАТИВНИХ ТА ОРГАНІЗАТОРСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ	Методика КОЗ - 1	Дає можливість визначити рівень комунікативних та організаторських здібностей кандидатів на посади молодших командирів

Командир - організатор професійно-психологічного відбору. Здійснюючи його, він залучає до професійно-психологічного відбору штаб, органи з гуманітарних питань, фахівців медичної служби.

Висновки

Отже, при слушній організації, ретельному науково-методичному, матеріально-технічному і кадровому забезпеченні заходів професійного психологічного відбору можна досягти раціонального розподілу призовників і військовослужбовців за спеціальностями і комплектувати військово-навчальні заклади курсантами на основі всебічної оцінки особистості, тобто суттєво підвищити ефективність використання призовних ресурсів і якість підготовки військових фахівців.

Контрольні питання та завдання

1. Дайте визначення терміну - „професійно-психологіний відбір” (ППВ).

2. Чинники, що зумовлюють проведення ППВ.

3. У чому сутність системного підходу до організації професійно-психологічного відбору?

4. Які основні методики щодо проведення психологічного відбору ви знаєте?

Список використаної літератури

1. Авдуевская Е.П., Арканцева Т.А. Проблемы юношеского самоопределения в практике школьной психологической службы. Введение в практическую социальную психологию.- М.,1994.

2. Анцупов А.А., Малышев А.А., Пилипонский П.П. Методы изучения социально-психологических явлений в полку (на корабле).- М.: ВПА, 1983.

3. Барабанщиков А.В. и др. Проблемы психологии воинского коллектива.- М.: Воениздат, 1973.

4. Блейхер В.М. Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности.- К.,1978.

5. Введение в эргономику /Под ред. В. П. Зинченко.- М., 1974.

6. Вопросы профессиоведения /Под ред. В. Н. Гаврилова, Г. Т. Гвоздецкого.- М., 1982.

7. Военная психология.- М.: ВПА, 1987.

8. Директивні документи ЗС України щодо ППД.

9. Гуревич К. М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. - М., 1976.

10. Забродин Л. В. Психологический анализ трудовой деятельности. -М., 1986.

11. Иванова Э. М. Основы психологического изучения профессиональной деяльности.- М., 1987.

12. Иванова Э. М. Психотехнология изучения человека в трудовой деяльности. - М., 1992.

13. Кеттел Р. Личность и мотивация, структура и измерение.- Л., 1990.

14. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов.- К.,1994.

15. Космолинский Ф.П., Деревянко В.А. Утомление летного состава.- М.: Воениздат, 1992.

16. Корольчук М.С. Психофізіологія військової діяльності.- К.: КВГІ. 1995.

17. Корольчук Н.С. Методическое пособие по профотбору в военное училище.- К.: КВВМУ, 1989.

18. Ковалевский В.Ф. Военная профессиология: проблемы, теория и практика. - М.: Воениздат, 1983.

19. Кулагин Б. В. Основы профессиональной психодиагностики. - М., 1984.

20. Личность воина: Методика психологического и психоаналитического обследования.- М.: ВПА, 1990.

21. Новиков В.С. Боченков А.А. Теоретические и прикладные основы профессионального психологического отбора военнослужащих - Л.,1997.

22. Петров В.П., Ротунов А.Т. Военно-профессиональная ориентация молодежи.- М.: Воениздат, 1988.

23. Пономоренко В.А., Лапа В.В. Профессия летчик. - М., 1985.

24. Практикум по инженерной психологии и психологии труда. /Под ред. А. А. Крылова .- Л., 1983.

25. Психологическая оценка и прогнозирование профессиональной пригодности военных специалистов /Методические рекомендации.- М.,1987.

26. Перевалов В.Ф. Воинский коллектив - динамика отношений. -М.: Воениздат, 1991.

27. Социальная и военная психология. - М.: ВПА, 1990.

ТЕМА 9. Система морально-психологічного забезпечення адаптації молодого поповнення до умов військової служби

План

1. Суть, основні напрямки та особливості адаптації молодих солдатів до військової служби.

2. Система морально-психологічного забезпечення адаптації молодого поповнення у військовій частині (підрозділі).

Оскільки процес адаптації до армійських умов представляє собою взаємодію молодого воїна з оточуючим його соціальним середовищем, можна виділити насамперед фактори особистісні і фактори зовнішні.

...