Теоретико-методичні засади навчання фонетики української мови в гімназії

508. Українська мова : підручник для 10-11 класів шкіл з українською та російською мовами навчання / О. М. Біляєв, Л. М. Симоненкова, Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова. - 7-ме вид., перероб. і доп. - К. : Освіта, 2004. - 240 с.

509. Українська мова : підручник для 10-11 класів шкіл з українською та російською мовами навчання / О. М. Бєляєв, Л. М. Симоненкова, Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова. - К. : Освіта, 1996. - 240 с.

510. Українська мова : підручник для 5 класу шкіл з російською мовою навчання / О. М. Біляєв, Л. М. Симоненкова. - К. : Освіта, 1993. - 205 с.

511. Українська мова : Тематична перевірка навчальних досягнень учнів 5-11 класів / за ред. С. І. Мельникової. - Кам'янець-Подільський : Абетка, 2001. - 136 с.

512. Уман А. И. Учебное задание и его типы / Аркадий Ильич Уман. - М. : Знание, 1983. - 118 с.

513. Устрицкий И. В. Изучение основ фонетики в средней школе / Иван Витальевич Устрицкий ; под ред М. И. Матусевич. - Л. : Учпедгиз, 1948. - 136 с.

514. Ушинський К. Д. Твори : у 6-ти томах / Костянтин Дмитрович Ушинський. - К.: Радянська школа, 1955. - 616 с.

515. Фасоля А. Особистісно зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка / А. Фасоля // Українська мова і література. - 2004. - № 7. - С. 3-15.

516. Федоренко В. Методичні рекомендації щодо вивчення української (рідної) мови в 2006/2007 навчальному році / В. Федоренко, Л. Скуратівський // Дивослово. - 2006. - № 8. - С. 29-40.

517. Федоренко Л. П. Принципы обучения русскому языку / Лидия Прокофьевна Федоренко. - М. : Просвещение, 1973. - 160 с.

518. Федоренко Л. П. Русский язык : 4 класс / Лидия Прокофьевна Федоренко. - М. : Просвещение, 1968. - 263 с.

519. Федоренко Л. П. Совершенствование речи учащихся : Принцип оценки выразительности речи / Л. П. Федоренко // Русский язык в школе. - 1980. - С. 40-46.

520. Фирсов Г. П. Значение работы над интонацией для усвоения синтаксиса и пунктуации в школе / Георгий Петрович Фирсов ; под ред. акад. В. В. Виноградова. - М. : АПН РСФСР, 1962. - 447 с.

521. Фирсов Г. П. Изучение фонетики в пятом классе / Георгий Петрович Фирсов. - М. : АПН РСФСР, 1957. - 84 с.

522. Фирсов Г. П. Наблюдение над звуковой и интонационной стороной речи на уроке русского языка / Георгий Петрович Фирсов. - М. : АПН РСФСР, 1959. - 309 с.

523. Фіцула М. М. Педагогіка / Микола Миколайович Фіцула. - Тернопіль : Богдан, 1997. - 192 с.

524. Фурман А. Модульно-розвивальне навчання: передумови, новації, впровадження / А. Фурман, О. Гуменюк // Освіта й управління. - 1997. - № 4. - С. 94-124.

525. Хомский Н. Аспекты теории синтаксиса / Ноам Аврам Хомский. - М. : Изд-во МГУ, 1972. - 170 с.

526. Хомский Н. Язык и мышление / Ноам Аврам Хомский. - М., 1972. - 192 с.

527. Хом'як І. М. Лінгвометодичні засади навчання орфографії української мови в основній школі : дис. … доктора пед. наук : 13.00.02 / Хом'як Іван Миколайович. - К., 2001. - 412 с.

528. Хом'як І. М. Лінгвометодичні засади навчання орфографії української мови в основній школі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.02 „Теорія і методика навчання (українська мова)” / І. М. Хом'як. - К., 2001. - 51 с.

529. Хом'як І. Навчаймо орфографії у зв'язку з фонетикою та орфоепією / І. Хом'як // Урок української. - 2001. - № 1. - С. 34-36.

530. Хорошковська О. Особливості читання українською мовою / О. Хорошковська // Рідні джерела. - 2001. - № 1. - С. 14-16.

531. Хрестоматия по истории педагогики / под ред. И. С. Подласого. - М. : Просвещение, 1981. - 525 с.

532. Христіанінова Р. О. Просте речення в шкільному курсі української мови : посібник для вчителя / Раїса Олександрівна Христіанінова. - К. : Радянська школа, 1991. - 160 с.

533. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования / А. Хуторской // Народное образование. - 2003. - № 2. - С. 58-64.

534. Цеплитис Л. К. Анализ речевой интонации / Лаймдот Кришьянович Цеплитис. - Рига : Знатне, 1974. - 230 с.

535. Цінько С. В. Розвиток у п'ятикласників умінь аудіювання на уроках української мови : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Цінько Світлана Василівна. - К., 2000. - 248 с.

536. Чавдаров С. Х. За активізацію та удосконалення методів навчання / С. Х. Чавдаров // Радянська школа - 1959. - № 8. - С. 29-41.

537. Чавдаров С. Х. Методика викладання української мови (граматики і правопису) в середній школі / Сава Христофорович Чавдаров. - К. ; Х. : Радянська школа, 1939. - 240 с.

538. Чередниченко І. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови / Іван Григорович Чередниченко. - К. : Радянська школа, 1962. - 495 с.

539. Черемисина Н. В. Русская интонация: поэзия, проза, разговорная речь / Нинель Васильевна Черемисина. - М. : Рус. яз., 1982. - 207 с.

540. Шанский Н. М. Русская лингводидактика и языкознание / Н. М Шанский // Третий международный конгресс руссистов (Варшава, 1976 г.). - М., 1979. - С. 47-54.

541. Шанский Н. М. Художественный текст под лингвистическим микроскопом : кн. для внеклассного чтения учащихся 8-10 кл. средней шк. / Николай Максимович Шанский. - М. : Просвещение, 1986. - 160 с.

542. Шанский Н. М. Школьный курс русского языка / Н. М. Шанский // Русский язык в школе. - 1993. - № 2. - С. 21-25.

543. Шевченко Л. Ю. Сучасна українська мова : довідник / Л. Ю. Шевченко, В. В. Різун, Ю. В. Лисенко / за ред. О. Д. Пономарева. - К. : Либідь, 1993. - 221 с.

544. Шелехова Г. Використання комп'ютерних технологій на уроках української мови / Г. Шелехова // Українська мова і література в школі. - 2006. - № 8. - С. 4-8.

545. Шелехова Г. Комп'ютерні технології в навчанні мови / Г. Шелехова, А. Манако, Я. Остаф // Дивослово. - 1999. - № 3. - С. 33-35.

546. Шиприкевич В. В. Питання фоностилістики / Віра Вікторівна Шиприкевич. - К. : Вид-во Київськ. ун-ту, 1972. - 88 с.

547. Шкільник М. М. Проблемний підхід до вивчення частин мови / Михайло Михайлович Шкільник. - К. : Радянська школа, 1986. - 136 с.

548. Шкуратяна Н. Г. Методика вивчення орфографії : посібник для вчителів / Надія Григорівна Шкуратяна. - К. : Радянська школа, 1985. - 133 с.

549. Шкуратяна Н. Г. Орфоепія на уроках фонетики і морфології української мови в середній школі : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Шкуратяна Надія Григорівна. - К., 1967. - 310 с.

550. Шляхова В. В. Робота з лінгвістичною термінологією в класах із поглибленим вивченням української мови / В. В. Шляхова // Дивослово. - 1995. - № 5-6. - С. 26-27.

551. Штейнер Р. Воспитание ребенка с точки зрения духовной науки / Рудольф Штейнер. - М. : Парсифаль, 1993. - 40 с.

552. Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму : монографія / Наталя Петрівна Шумарова. - К. : Київськ. держ. лінгвістичний ун-т, 2000. - 283 с.

553. Щерба Л. В. Русские гласные в качественном и количественном отношении / Лев Владимирович Щерба. - Спб., 1912. - 155 с.

554. Щерба Л. В. Фонетика французского языка : Очерк французского произношения в сравнении с русским / Лев Владимирович Щерба. - 6-е изд. - М. : Изд. лит. на иностр. яз., 1957. - 311 с.

555. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность / Лев Владимирович Щерба. - Л. : Наука, 1974. - 428 с.

556. Эльконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте / Д. Б. Эльконин // Вопросы психологии. - 1971. - № 4. - С. 3-12.

557. Юрчук Т. Г. Изучение орфоэпии в школе : пособие для учителя / Татьяна Григорьевна Юрчук. - К. : Радянська школа, 1986. - 136 с.

558. Ющук І. Наукові засади вивчення фонетики в школі / І. Ющук // Дивослово. - 2007. - № 10. - С. 8-13.

559. Ющук І. П. Навчання рідної мови в 5 класі : метод. поради до підручника / Іван Пилипович Ющук. - К. : Освіта, 1998. - 96 с.

560. Ющук І. П. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з рідної мови / І. П. Ющук // Дивослово. - 2003. - № 8. - С. 22-36.

561. Ющук І. П. Українська мова / Іван Пилипович Ющук. - К. : Либідь, 2003. - 640 с.

562. Якиманская И. С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе / Ираида Сергеевна Якиманская. - М., 1996. - 96 с.

563. Якименко Н. Урок мови з використанням комп'ютерних програм / Н. Якименко, К. Рибалко // Дивослово. - 2001. - № 11. - С. 49-51.

564. Якобсон Р. О. Избранные работы / Роман Осипович Якобсон ; сост. В. А. Звегинцева. - М. : Прогресс, 1985. - 455 с.

565. Якубський Б. Наука віршування / Борис Якубський. - К., 1922. - 48 с.

566. Bally Sh. Stylistique et linguistique generale / Sh. Bally // Archiv fur das Studium der neuren Sprachen und Literaturen. - Braunshweig : Druck und Verlag von George Westermann, 1912. - P. 87-126.

567. Berry M. Introduction to systemic linguistics : Structures and systems / M. Berry. - London ; Sydney : Batsford, 1975. - 209 p.

568. Bertalanffy L. An outline of general system theory / L. Bertalanffy // Faundations, development, applications. - New York, 1969. - 289 p.

569. Danes Fr. Intonace a veta ve spisovnй иestine / Fr. Danes. - Praha, 1956. - 161 s.

570. Fahrmann R. Die Deutung des Sprechaus / R. Fahrmann. - Bonn, 1963. - 245 p.

571. Fries Ch. C. On the intonation of “yes-no” questions in English / Ch. Fries // In Honour of Daniel Jones. - London : Longman, 1964. - P. 242-254.

572. Jakobson R. Linguistics and poetics / R. Jakobson // Style in language. - New York ; London, 1960. - P. 353-357.

573. Jedliиka A. Spisovn? jazyk v souиasnй komunicaci / A. Jedliиka. - Praha, 1974.- 227 s.

574. Key Competencies. A Developing concept in General Compulsory Education. Eurydice. - 2002 // In the Information network on Education in Europe. - P. 13-14 ; 27-28.

575. Ruchen, Dominique S. Key Competencies for a Successful Life and a Well-Functioning Society / Dominique S. Ruchen. - Germany : Hogrefe & Huber Publishers, 2003. - 206 p.

576. Vassilyev V. A. English Phonetics / V. A. Vassilyev et al. - M., 1980. - 180 p.

Додаток

Поверхи мовленнєвого апарату

Верхній поверх мовленнєвого апарату



Рис. Голосові зв'язки

Увага! Важливою частиною органів мовлення є також голосові органи (голосові зв'язки). Датський фонетист Й. Єсперсен писав: „Гортань без будь-якого перебільшення можна назвати найдивовижнішим із музичних інструментів, бо вона дає можливість непомітними й порівняно простими засобами утворювати дивовижну різноманітність музикальних звуків, які своєю музикальною красою можуть виразити далеко більше, ніж будь-яка інструментальна музика, не говорячи вже про багато інших звуків, що також утворюються в гортані людини”.



Рис. Дихальний апарат

Основні терміни та поняття гімназійного курсу фонетики

Абетка, азбука, алфавіт - сукупність розташованих у певному порядку графічних знаків - літер.

Акомодація - взаємне пристосування вимови суміжних голосних, приголосних.

Алофон - звук, що відрізняється від іншого звука фонетичною ознакою, а не функцією; фонетичний варіант у межах однієї фонеми.

Альвеола - ямка, у якій міститься корінь зуба.

Альвеолярний приголосний - приголосний звук, під час вимовляння якого язик торкається піднебіння біля альвеол.

Артикуляція - дія мовного апарата, внаслідок якої утворюються членороздільні звуки.

Асиміляція - уподібнення звуків одного порядку (голосних до голосних, приголосних до приголосних) у тому, чим вони відрізняються одне від одного.

Африката - приголосний зі складною змично-щілинною артикуляцією (зімкнено-щілинний звук).

Варіант фонеми - конкретний вияв кожної фонеми у мовленнєвому потоці.

Вібрант - дрижачий звук, що вимовляється напруженим і загнутим до альвеол і зубної частини твердого піднебіння кінчиком язика, який приводиться в коливання звучним повітряним струменем і утворює характерний шум.

Вокалізм - система голосних звуків певної мови.

Головний вияв фонеми - звук, у якому фонема найчастіше реалізується незалежно від фонетичних умов (місця у слові, наголосу, сусідства звуків).

Дисиміляція - розподібнення звуків - фонетичне явище, при якому відбувається заміна у слові одного з двох однакових чи подібних звуків іншими, артикуляторно близькими.

Диференційніні ознаки - ознаки, які відрізняють одну фонему від іншої.

Емфатичний наголос - виділення важливої зі смислового погляду частини висловлення (групи слів, слова чи навіть частини слова) у зв'язку з з вираженням експресії мовлення, емоційного стану мовця.

Звук - найменша, далі вже неподільна одиниця у процесі мовлення.

Інтонація - (від. лат. intono - голосно вимовляю) сукупність кількох фонетичних компонентів: фразового наголосу, пауз, ритміки, мелодики тембру і темпу.

Історичні чергування - (властиві голосним і приголосним фонемам) не можуть бути пояснені фонетичними закономірностями, властивими сучасній мові.

Комбінаторний вияв - звуковий вияв фонеми, зумовлений сусідством інших звуків.

Консонантизм - сукупність приголосних звуків тієї чи іншої мови, їх ознаки.

Лабіалізація - огублення звуків.

Логічний наголос - особливе виділення голосом слова в реченні з метою підкреслити важливість його в смисловій структурі речення.

Мелодика - елемент інтонації, що виявляється з акустичного погляду в змінах частоти основного тону за певні часові відрізки.

Мовний апарат - включає увесь дихальний апарат і всі органи вздовж нього - від губ до легенів.

Модифікації фонем - часткові зміни фонеми в мовному потоці, внаслідок чого вона набуває того чи того відтінку, не втрачаючи своєї фонематичної приналежності, залишаючись тією самою фонемою (у результаті модифікацій виникають варіанти фонем).

Словесний наголос - виділення одного складу слова за допомогою артикуляційних засобів, властивих мові - м'язової напруженості мовного апарату, збільшення сили видиху, зростання тривалості.

Палаталізація - пом'якшення.

Пауза - більш або менш тривала артикуляційна й акустична зупинка в мовленнєвому потоці.

Подвоєння приголосних - відображає на письмі збіг однакових звуків на межі морфем і подовження приголосних, які утворилися внаслідок фонетичного процесу уподібнення (асиміляції).

Позиційний вияв фонеми - звуковий вияв фонеми, пов'язаний з місцем у слові (початок, кінець), наголосом.

Позиційні (живі) Фонетичні чергування - виникають унаслідок певних фонетичних умов, що діють у сучасній мові.

Редукція - ослаблення ненаголошених звуків при їх вимові, яке може призвести до якісної видозміни і навіть повного зникнення, що у свою чергу викликає деформацію слова.

Склад - найменша одиниця членування мовленнєвого потоку; частина слова, яку характеризує хвиля наростання і зменшення звучності (сонорності).

Спрощення - зменшення кількості приголосних звуків у групі приголосних внаслідок випадіння деяких із них (відбувається на письмі або лише у мові).

Тембр - індивідуальні особливості (якість) звука, яка визначається характером обертонів, що накладаються на основний тон; різноманітні якості голосу, що визначаються станом голосових зв'язок, напруженістю чи розслабленням стінок ротової порожнини, розширенням чи звуженням глотки, станом гортані.

Темп - швидкість зміни тих чи тих відрізків мовлення в часі.

Транскрипція - запис живого мовлення за допомогою фонетичного алфавіту на основі звукового принципу.

Факультативний вияв - звук, що виступає замість основного вияву певної фонеми, зумовлений індивідуальними вимовними особливостями того, хто говорить.

Фонема - найменша функціональна одиниця мови, яка служить для розрізнення звукових оболонок слів та їх форм; найменша функціональна одиниця мови, потенціально пов'язана зі значенням.

Фонематична транскрипція - спосіб запису людської мови, за якого передаються тільки фонеми певної мови (лише фонемний склад мовного потоку).

Фонетика - це розділ мовознавства, що вивчає артикуляційні й акустичні особливості звуків мови, закономірності їх сполучуваності в мовленнєвому потоці, пов'язані з ними позиційні зміни, наголос, інтонацію, членування мовленнєвого потоку на відрізки.

Фонетична транскрипція - спосіб запису мовлення, за якого з максимальною точністю передається кожен звук з усіма відтінками.

Фонологія - вивчає функціональний (лінгвістичний) аспект звуків мови, який полягає у з'ясуванні тієї ролі, яку звуки виконують у формуванні, розпізнаванні і розрізнюванні значущих мовних одиниць - морфем, слів та їх форм.

Фрикативний - щілинний звук.

Чергування фонем - незалежні від фонетичних умов зміни у фонемному складі морфем, що полягають у заміні однієї фонеми іншою, а також сполукою фонем або фонемним нулем і служать як один із морфологічних засобів мови в галузі формотворення та словотвору.

Програма діагностування рівнів сформованості провідних компетенцій

1. Найактивнішу участь у творенні голосних бере:

1) гортань;

2) ротова порожнина;

3) язик;

4) інше.

2. Скільки голосних звуків є в українській мові:

1) 10;

2) 6;

3) 8;

4) інше.

3. Співвідносні пари становлять:

1) сонорні й шумні;

2) глухі й дзвінкі;

3) язикові та глоткові;

4) інше.

4. Визначте, у якому рядку в усіх словах приголосні глухі:

1) тіньовий, скоринка, тинятися, котити, комар;

2) морок, кіготь, холод, проїзд, двері;

3) монах, ховрах, кожух, темний, холод;

4) спека, спати, поспіх, посуха, чаша;

5) безлад, малий, гриміти, страх, гора.

5. Визначте, у якому рядку в усіх словах є м'які приголосні:

1) пісня, світло, ранок, косуля, політ;

2) дятел, сокира, листя, переліт, колиска;

3) буряк, місяць, квітка, сокіл, лис;

4) ведмідь, ряска, каченя, сопілка, мороз;

5) дядько, лялька, няня, дяк, люлька.

6. Скількома буквами позначаємо шість голосних нашої мови?

1) 10;

2) 9;

3) 8;

4) інше.

7. Вкажіть, у якому рядку в усіх словах приголосні тверді:

1) садовод, складність, князювати, найменший, врожай;

2) ковзати, скоринка, однокласник, переклад, саджати;

3) козак, льодяний, навчати, апельсин, розумний;

4) берег, вечірка, горіховий, друкар, займенниковий;

5) звук, слово, комплексний, кораблик, механізм.

8. Проаналізуйте звукову організацію поданих поетичних творів. Які засоби фонетичної стилістики в них використано і з якою метою?

Уже зоря золоторога,

Де полинями зацвіло,

Кладена огненні пороги

Своє сивіюче крило (В.Сосюра).

9. У якому рядку допущено орфографічну помилку:

1) п'ять, пам'ять, в'язи, верб'я, черв'як;

2) зв'язок, розм'якшити, бур'ян, міжгір'я, пір'я;

3) матір'ю, з'явитися, з'їхати, без'язикий, тьм'яний;

4) В'ячеслав, торф'яний, краков'як, інтер'єр, бар'єр;

5) кров'ю, солов'їний, кам'яний, пам'ятка, реп'ях.

Програма формувального експерименту

1. Яких приголосних звуків більше - твердих чи м'яких? Установіть це, розглянувши таблицю відповідностей твердих і м'яких приголосних. Які тверді не мають відповідників? Які м'які не мають твердих відповідників?

[б] - - [д] - [д'] [ж] - - [ґ] - - [й] - -

[п] - - [т] - [т'] [ч] - - [к] - -

[в] - - [з] - [з'] [ш] - - [х] - -

[м] - - [н] - [н'] [] -- [г] - -

[ф] - - [с] - [с']

[] - ['] - []

[ц] - [ц']

[л] - [л'],

[р] - [р'].

Учні дійшли таких висновків: твердих приголосних більше (13), ніж м'яких (10) парних не мають (і м'якими не бувають) губні приголосні, шиплячі, задньоязикові та глотковий. Не має парного твердого також м'який звук [й].

У нормованій українській мові поряд з твердими: [л], [д], [з], [н] та ін. є м'які [л'], [д'], [з'] [н'], а поряд зі звуками [г], [к], [х], [ж], [ч] таких парних немає. У звука [й] не може бути твердої пари, оскільки підняття середньої спинки язика до твердого піднебіння - це основна артикуляція, а не додаткова, без неї не може виникнути сам звук. В інших м'яких приголосних рух язика вперед і вверх за направленням до твердого піднебіння можна розглядати як додаткову артикуляцію, у результаті чого виникає явище пом'якшення, або палаталізації.

2. Простежте за участю губ при творенні голосних звуків. Вимовте звуки [і], [и], [е], [а]. Ви помітили, що губи розтягуються на боки, але активної участі у творенні цих звуків не беруть? Повторіть дослід іще раз. Підготуйте мовний апарат до вимови звука [а]. У положенні, коли широко розкритий рот, вимовте звуки [о], [у]. Проаналізуйте, яку участь у їх творенні беруть губи. При творенні звука [о] губи заокруглені. Під час вимови звука [у] губи сильно заокруглені й витягнуті вперед.

3. Щоб учні зрозуміли, що шумні приголосні поділяються на дві групи: вимовляються з голосом (тоном) і без голосу - дзвінкі й глухі, пропонувався для такий дослід:

Покласти пальці на гортань і спокійно вимовити: [б], [д], [ж], [з] - голосові зв'язки при цьому дрижать - голос утворюється, значить чуємо дзвінкі приголосні. Вимовляємо: [п], [с], [х], [т] - вібрації голосових зв'язок пальцями не відчуваємо - це глухі приголосні звуки. Далі розв'язували проблемне запитання: Дзвінкі приголосні чуємо, бо під час їх утворення бере участь голос. А чому ж чути глухі приголосні звуки, адже вони творяться без участі голосу? Відповідь учнів була такою: „Тому що чути шум від тертя видихуваного повітря об стінки зближених мовних органів: [ф], [ш], [с]. Чути також „безголосий вибух”, коли видихуваний струмінь прориває зімкнення, утворюване губами або притиснутим до піднебіння язиком: [п], [т], [к]”.

Голос виникає в результаті того, що голосові зв'язки зближені й дрижать під час проходження струменя повітря. Таким чином утворюються приголосні: [в], [р], [л], [м], [н], [р?], [л?], [н?], [й]. Без голосу, за допомогою одного лише шуму утворюються глухі приголосні: [п], [ф], [т], [с], [ш], [ц], [ч], [к], [х], [т?], [с?], [ц?].

До дзвінких приголосних (крім тих, у яких голос переважає над шумом) є парні їм глухі. За глухістю-дзвінкістю приголосні звуки утворюють пари: [б] - [п], [д] - [т], [ж] - [ш], [з] - [с] та ін.

Це означає, що обидва приголосні, наприклад [б] - [п], творяться в тому самому місці й тим самим способом: видихуваний струмінь повітря прориває зімкнуті губи, і в момент прориву утворюються ці звуки, тільки [б] за участю голосу (дзвінкий), а [п] - без участі голосу (глухий). Так само в усіх інших парах - приголосні в них розрізняються тільки участю чи неучастю голосу, решта ж ознак у них спільні.

4. Методика проведення фонетичного розбору:

Послідовність розбору:

1) слово поділити на склади і вказати, який із них відкритий, а який закритий;

2) визначити місце наголосу;

3) назвати звуки, що входять до будови аналізованого слова і дати їм характеристику:

а) для голосних - наголошений чи ненаголошений, якою літерою позначається;

б) для приголосних - м'який чи твердий, дзвінкий чи глухий, якою буквою позначається; вказати, чи має приголосний звук відповідний парний за ознаками: м'який - твердий, дзвінкий - глухий;

4) кількість звуків у слові, а також букв для позначення цих звуків у словах;

5) звукові процеси, що відбуваються в слові (асиміляція, чергування й ін.);

6) з'ясування відповідності між звуками і буквами.

Зразок усного розбору:

Київ мій, ти у серці завжди (В. Сосюра).

У слові серці два склади сер-ці, перший наголошений, закритий, другий - ненаголошений, відкритий.

Голосні звуки:

[е] - наголошений, позначається буквою е;

[і] - ненаголошений, позначається буквою і;

Приголосні звуки:

[с] - глухий, має парний дзвінкий [з]; твердий, має парний м'який [с?]; на письмі позначається буквою с.

[р] - сонорний, не має парного глухого, твердий, має парний м'який [р?], на письмі позначається буквою р;

[ц?] - глухий, має парний дзвінкий [], м'який приголосний, має парний твердий [ц], позначається на письмі буквою ц.

У слові серці 5 звуків і 5 літер. Між звуками і буквами повна відповідність.

Зразок письмового розбору:

Молотьба [молод?ба] - 8 б., 7 зв.;

3 склади: мо- - відкритий, ненаголошений, -лоть- - закритий, ненаголошений, -ба - відкритий, наголошений.

Голосні звуки:

[о] - ненаголошений, лабіалізований, заднього ряду, середнього піднесення;

[а] - наголошений, нелабіалізований, заднього ряду, низького піднесення.

Приголосні звуки:

[м] - губний, сонорний, твердий, не має парного м'якого.

[л] - язиковий, сонорний, твердий, має парний м'який [л?].

[д?] - язиковий, дзвінкий, м'який, має парний твердий [д], має парний глухий [т];

[б] - губний, дзвінкий, твердий, не має парного м'якого, має парний глухий [п].

Затранскрибуйте фонематичною та фонетичною транскрипцією слова і словосполучення (фонетичний запис виконайте за орфоепічним словником). Схарактеризуйте всі наявні явища асиміляції чи дисиміляції звуків.

Зливається, яєчня, без жалю, по стежці, безсмертя, у річці, доторкнешся, спросоння, Парасчин, ось де, у ложці, не поріжся, у стрічці, лічба, з джерела, у клітці, безсмертя, диспетчер, як дим, розжеврівся, покажчик, хоч де вродиться, освідчився Марічці.

5. Як впливає зміна наголосу на лексичне та граматичне значення слова:

Очку - учко, консервбторський - консерватурський, засняти - засія?ти, плбчу - плачэ, брбти - братъ, убід - обнд.

6. Прочитайте і запам'ятайте наголос у словах:

Це, діти, не просто трава -

Жалка, куслива кропивб.

Останній, тисячний був метр,

Скінчився, врешті кіломйтр.

7. Поглиблюючи знання про складоподіл української мови, пропонували відомості, не подані в підручнику:

У мовознавстві розуміння складу базується на його артикуляційних та акустичних особливостях, що взаємно доповнюють одні одних.

Л. Щерба обґрунтував теорію м'язового напруження, за якою склад - це частина слова, утворена поєднанням звуків зі зростаючим і спадним напруженням при їх артикуляції. Найбільше напруження припадає на вершину складу, а найменше буває на межі складів.

На основі акустичного підходу розвинулася теорія сонорності (гучності), яку прийняли багато вітчизняних фонетистів. Згідно з цією теорією склад - це частина слова, яку характеризує хвиля наростання і зменшення гучності. За обох підходів вершиною складу вважається голосний, що є складотворчим елементом. Інші звуки - нескладотворчі. Межа між складами проходить у місці найбільшого спаду м'язового напруження і гучності.

Значного поширення набула експіраторна теорія складу, згідно з якою склад визначається як один звук або сполучення кількох звуків, що вимовляються одним поштовхом видихуваного повітря. Проте результати експериментально-фонетичних досліджень заперечують таке визначення, тому що число складів і числовидихових поштовхів не завжди збігається (Н. Тоцька).

8. Ознайомтеся з основними властивостями добре поставленого голосу:

1) повнозвучність - невимушена, вільна звучність;

2) милозвучність - чистота і свіжість тембру без сторонніх призвуків - хропіння, сопіння;

3) мелодійність - здатність голосу відхилятися за певними законами вгору, вниз, встановлювати середній рівень;

4) гнучкість - здатність легко і швидко змінюватися за висотою, силою, тривалістю звучання, тембром.

5) висота - якомога повніше використання діапазону голосу, доступне розширення звукових можливостей;

6) діапазон (обсяг) - кількість можливих для відтворення тонів;

7) сила - визначається простором, який звук повинен заповнити;

8) тривалість, (темп) - здатність людини довго, не втомлюючись, зберігати основні властивості голосу.

Зробіть спостереження і назвіть основні властивості голосу вашого сусіда по парті.

9. Почитайте виразно текст. Зверніть увагу на те, що індивідуальними особливостями є розподіл пауз у мовленні, їхню тривалість, і заповнення тими чи тими вставками.

Спостерігайте за власним мовленням, уникайте вставок, що містять фонетичний елемент (звуки, близькі до [е], [а], [м], слів-паразитів, у яких відсутнє смислове навантаження, екстралінгвістичних мовленнєвих звичок (покашлювання, прицмокування).

„Раннім-рано та ранесенько”, ще ледь-ледь починає сіріти, штовх вас у бік:

- Вставайте, вставайте! Час уже!

- Г-г-г! М-м-м!

- Вставайте!

-М-м-м! (Остап Вишня).

Або:

Виборний. Золото не дівка! Наградив Бог Терпелиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна, і до всякого діла дотепна, - яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою...

Возний. Нічого сказати - теє-то як його - хороша, хороша, і уже в такім возрасті (І. Котляревський).

10. Складіть схеми чергування наголошених і ненаголошених складів у поданих рядках:

Землі великої щедроти

В садах наливано цвітуть.

Ріка міняє повороти, -

Шукає путь, знаходить путь.

Тихі води Дніпрові

Я стрічав у дорозі,

Сині хмари, діброви,

Спілі ранки та грози

(А. Малишко)

Схеми мали такий вигляд:

1. - / - / - - - / -

- / - / - - - /

- / - / - - - / -

- / - / - / - /

2. / - / - - / -

- / - - - / -

/ - / - / - -

/ - / - - / -

Зобіть спробу скласти вірш.

11. Ознайомтеся із законами милозвучності рідної мови, поданими в тексті І. Вихованця. Перевірте письмову роботу сусіда по парті, з урахуванням поданих порад.

Мовна мозаїка

Прийменник з завжди реагує на сусідні звуки в реченні. Особливо не любить він нагромадження приголосних. За збігу приголосних з набуває вигляду зі, із, зо. У сукупності своїх варіантів прийменник з ніколи не втрачає головної ролі. Коли ж уживаємо з, зі, із, зо?

Прийменника з найчастіше вживаємо, коли він стоїть: а) між голосними, якими закінчуємо попереднє слово й починаємо наступне: Можливо, не всі конкретні поради автора будуть сприйняті з однаковою готовністю (І. Дзюба); б) після голосного, яким закінчуємо попереднє слово: Сонце гріє, вітер віє з поля на долину (Т. Шевченко); Ще з дитячих років гуркіт горлиці має для мене щось, я сказав би, заворожливе (М. Рильський).

Варіант зі вживається перед сполукою приголосних на початку наступного слова, здебільшого, коли в цих сполуках наявні початкові з, с, ш: Історія дає багато прикладів, коли зі зникненням мови зникав народ (О. Пономарів).

Варіант із переважно використовуємо між приголосними або групами приголосних попереднього і наступного слова: Протягом кількох років він [Пономарів] виступає в масових українських виданнях із бесідами на теми української мови, мовними порадами (І. Дзюба). В усному мовленні між приголосними нерідко замість із вживаємо з для уникнення двозначності, бо із можемо сприймати також як частку і та прийменник з. Порівняйте: Принагідно вона щось з того [історії народу] згадувала, чимало з того я пам'ятав (Ю. Шевельов).

Прийменниковий варіант зо вживаний при числівниках два і три: ЇЇ сім'я вже тижнів зо три живе в прекрасній новій хаті на високім горбі (О. Довженко).

11. У поданих реченнях змінюйте місце логічного наголосу. Як змінюється при цьому зміст речення?

1. Юний друже, з опануванням мови з'являється потреба глибше й повніше виявити себе, примножити наші духовні надбання (І. Вихованець). 2. Найбільше і найдорожче добро у кожного народу - це його мова (Панас Мирний). 3. Мово рідна! Ти ж - як море безконечна, могутня, глибинна. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдорожчий від усіх (С. Плачинда).

Програма вияву динаміки сформованості провідних компетецій

1. У якому рядку всі слова наголошені правильно?

1) бюлетйнь, бюрокрбтія, вимува, внрші, водопрувід;

2) зббавка, даєму, евфоння, друва, днйдеш;

3) горушина, жуєму, досхочэ, експйрт, йдему;

4) зрэчний, зубужіти, знбйдуть, мережб, літупис;

5) найцікбвіший, надягнэ, кухунний, квартбл, зрбння.

2. Визначте, у якому рядку в усіх словах приголосні глухі:

1) сік, край, село, п'ятірка, людина;

2) опік, масло, нектар, дзвін, число;

3) сапа, тік, шапка, опис, спектися;

4) небо, іменини, чоло, залізо, хмара;

5) дощ, чекання, веселка, сонячний, вітер.

3. Визначте, у якому рядку в усіх словах є м'які приголосні:

1) таранька, матеріальний, безсмертність, олень, альманах;

2) факультет, ухвалити, камінь, рука, зошит;

3) книжка, дуб, батько, мати, дерево;

4) велосипед, апельсин, лимон, тополя, філософія;

5) торговець, вікно, річка, мільйон, бібліотека.

4. Який шлях проходить струмінь повітря, перш ніж потрапити в органи вимовляння?

5. Охарактеризуйте групи приголосних української мови за місцем творення.

6. Назвіть усі пари дзвінких і глухих приголосних звуків.

7. Поділіть слова на фонетичні та орфографічні склади: пісні, вистачало, ритмічний, лавровий, лінгвістика, захват, язичницький, перекис, дужка, мовлення, вовна, свавілля.

8. Підкресліть слова, у яких вимова не відповідає їх написанню: здається, дуб, зшити, принісши, хусточці, з джерела, у книжці, невістці, дуб, навчається, голубка, градус, факт, коритце, смак, агент, студентський.

9. Визначте звук за його характеристикою: приголосний, сонорний, губний, щілинний, твердий.

10. У слові мука підкресліть правильно охарактеризовані звуки:

[м] - приголосний, сонорний, губний, зімкнений, твердий;

[у] - голосний, неогублений, наголошений;

[к] - приголосний, дзвінкий, язиковий, дрижачий;

[а] - голосний, неогублений, ненаголошений.

11. За місцем творення голосні звуки поділяються на:

1) голосні високого підняття, середнього підняття, низького підняття; 2) голосні переднього, середнього і заднього ряду; 3) голосні огублені та не огублені; 4) інше.

12. Найменше артикуляційні відмінності проявляються між звуками: 1) [і] та [у]; 2) [у] та [а]; [і] та [и], 4) інше.

13. Чим відрізняються тверді та м'які приголосні з артикуляційного погляду?

14. Які приголосні української мови є напівм'якими?

15. У чому полягає сутність складу. Які склади ви знаєте?

Фонетична стилістика української мови

ПРОГРАМА

спеціального курсу для 10 класу гумнітарного профілю загальноосвітніх навчальних закладів

Укладач: З. П. Бакум - доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету.

Рецензенти: О.В. Караман - професор кафедри української мови і методики навчання Гуманітарного інституту Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка; Н.М. Малюга - доцент кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету; Л.М. Бойко - старший учитель Тернівського ліцею м. Кривого Рогу.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Навчання мови відбувається з кількох позицій: її тлумачать утилітарно, розглядають як систему відношень і сприймають як джерело естетичних відчуттів. Словесникові не слід обмежувати себе в останньому, у захопленні мовою, її красою і чарами. Тому не випадково одним із провідних у навчанні мови сьогодні вважають функційно-стилістичний підхід, в основу якого покладено принцип цілісного вивчення мови і мовлення - лексики, фонетики, граматики, стилістики, що розкриває широкі можливості для глибшого і всебічного вивчення мови. Адже в процесі засвоєння рівневої структури ми свідомо абстрагуємося від реального життя мови, часто розглядаємо її як статичну систему. Перехід до вивчення активної, динамічної системи мови наблизить учнів до реальних умов її функціонування: у мовленні натрапляємо не на рівні мови, а на правила відбору одиниць різних ярусів із подібним, близьким значенням, найбільш придатних для ситуації спілкування. До того ж, за словами Л. І. Мацько, „виняткова евфонія, чітка морфеміка, гнучкий синтаксис, неймовірно різноманітна лексична синоніміка семантичних полів думки, волі, емоцій, сприймань, чуттів, рухів, станів, процесів; багата символіка, образність, афористичність висловів, лексична й фраземна сполучуваність - усе це залишається ще переважно в межах художнього стилю, не є здобутком живого українського літературного мовлення”.

У зв'язку з розвитком антропоцентричних підходів до опису мовних явищ активізувалися дослідження з фонетичної будови мови. Вивчення звукової організації тексту залежно від стилю мови, кількісна та якісна характеристика звуків у різних стилістичних умовах, виражально-зображувальна роль звуків і звукосполук, питання евфонії мови, звукова характеристика віршованої мови є актуальними і в лінгвістиці, і в лінгводидактиці. Царина фоностилістики поки що науково не обґрунтована, відсутня єдина думка щодо виокремлення розділу в складі стилістики, усе ж встановлення, дослідження й аналіз фоностилістичних явищ репрезентовано у працях таких мовознавців, як С. Воронін, П. Дудик, І. Качуровський, В. Левицький, Л. Мацько, Н. Тоцька, І. Чередниченко, Б. Якубський.

У старшій школі, особливо в класах гуманітарного профілю, навчання мови необхідно будувати на функційно-стилістичній основі, що допоможе уникнути дублювання й малоефективного повторення того, що вже вивчалося в основній школі. Головне в організації такого навчання - йти від тексту, на матеріалі текстів повторювати, узагальнювати і поглиблювати знання про систему мови, активізувати засоби всіх мовних рівнів у їх взаємодії. За таких умов саме знання стилістики сприяє піднесенню мовленнєвої культури людини, виробленню вмінь послуговуватися мовними засобами в різних сферах спілкування й життєвих ситуаціях.

Для того щоб стилістика не розчинилася в межах фонетики, необхідно усвідомити, що фоностилістика відрізняється від власне фонетики: вивчає засоби звукової організації мовлення, виділяє найдоцільніші способи використання природних і функційних ознак звуків для певного типу мовлення, вивчає частоту вживання фонем у різних стилях, їхню сполучуваність і співвідношення, обирає з низки акустико-артикуляторних і лінгвістичних ознак, досліджених фонетикою, здатних створювати звуковий ефект, умотивований змістом і образністю тексту.

До системи стилістичних прийомів відносять різноманітні явища звукового оформлення прозового і віршованого мовлення: ритмічне членування, досягнення виразності рим, алітерація й асонанси, звуконаслідування, звукові форми, які виконують важливі стилістичні функції та ін.

Отже, ознаки стилів, а звідси й відмінності між ними, можна засвоїти лише тоді, коли вивчення різних мовних явищ матиме стилістичне спрямування і проводитиметься на текстовій основі. Упровадження функційно-стилістичного підходу уможливлює бачення учнями реальних логічних смислових зв'язків між мовними рівнями, сприяє розвитку асоціативного та логічного мислення школярів, спонукає до більш умотивованої системи навчання мови в загалом і фонетики зокрема.

Основна мета спеціального курсу полягає тому, щоб:

* засвоїти основні поняття фоностилістики;

* формувати навички доцільного використання фонетичних засобів відповідно до цільових настанов та загальної експресивної спрямованості текстів різного функціонального призначення;

* підвищити рівень комунікативної компетенції майбутніх представників мовних професій;

* виховати в учнів чуття естетики мовлення.

Завдання спецкурсу:

* допомогти учням оволодіти фоностилістичними ресурсами сучасної української мови;

* сформувати вміння оцінювати фоностилістичні можливості у створенні необхідного комунікативного акту;

* навчити учнів використовувати засоби фонетичної стилістики у створенні текстів різних стилів і жанрів;

* розвивати у старшокласників мовний смак, естетичне чуття мовлення.

Учні повинні знати:

* методи стилістичних досліджень;

* критерії визначення стилю;

* сферу використання, функціональну спрямованість, мовну функцію, специфічні риси певного стилю;

* комунікативно-стилістичні характеристики мовлення, способи реалізації їх у мовленні;

* фоностилістичні ресурси сучасної української мови (ритмічне членування, досягнення виразності рим, алітерація й асонанси, звуконаслідування, звукові форми, які виконують важливі стилістичні функції та ін.);

Учні повинні вміти:

* послуговуватися термінологією з фоностилістики;

* створювати тексти різних стилів і жанрів;

* розрізнювати стилі, визначати основні їхні ознаки;

* замінювати одні стилістичні одиниці іншими (стилістичні заміни);

* удосконалювати навички стилю сказаного й написаного (стилістичного редагування);

* послуговуватися тим чи тим стилем;

* виконувати фоностилістичний аналіз, визначати функцію певної мовної одиниці в мовленні;

* проводити стилістичні експерименти.

Спеціальний курс розрахований на вивчення в 10 класі гуманітарного профілю протягом 35 годин на рік (одне заняття на тиждень). Із них: лекційних занять - 5 годин; практичних - 15 годин; творчих лабораторій (створення колективного творчого проекту) - 10 годин; 3 години - резерв для використання на розсуд учителя; узагальнення та систематизація вивченого - 2 години.

Зміст навчального матеріалу та основні вимоги до навчальних досягнень учнів

К-ть годин	Зміст програмового матеріалу	Вимоги до рівня навчальних досягнень учнів
2	Вступ. Наукові напрямки фоностилістики, її предмет, зміст і завдання. Методи стилістичних досліджень. Практичне значення фоностилістики.	Учень: називає предмет фоно- стилістики; окреслює зміст і завдання; пояснює використання методів стилістичних дослі- джень; мотивує необхідність використання засобів у власному мовленні; усвідомлює та доводить практичне значення фонетичної стилістики.
Засоби фонетичної стилістики української мови (18 год.)
2	Основні терміни фоности-лістики: алітерація, асонанс, звукова анафора, звукова епіфора, ономатопея, какофонія, рима. Прийоми посилення звукової виразності мовлення. Засоби евфонії української мови.	Учень: дає визначення основних термінів фонетичної стилістики (асонанс, алітерація, епіфора й т. ін.); характеризує основні прийоми посилення звукової виразності мовлення; називає засоби евфонії української мови); знає й аналізує вислови відомих науковців про фоностилістику рідної мови.
3	Евфонія української мови. Поняття евфонії української мови. Евфонічні засоби: спрощення в групах приголосних; чергування у-в, і-й, варіанти префіксів під-, піді-, з-, із-, зі-, від-, віді- й ін. та подібних за звучанням прийменників; слова з приставним приголосним і без нього (вуста - уста), фонетичні варіанти деяких слів (іти - йти, знову - знов), варіанти дієслівних афіксів (-ти, -ть; -ся, -сь); паралельні лексичні й граматичні форми на зразок: у - в - уві - вві, від - віді - од - оді, з - із - зі, ти - ть, б - би, же - ж. Використання засобів евфонії в усіх стилях української мови.	Учень: знає, що таке евфонія; називає евфонічні засоби; свідомо послуговується засобами милозвучності у власному мовленні; пояснює використання засобів евфонії у всіх стилях української мови; виправляє порушення в мовленні своїх співбесідників.
2	Частотне вживання фонем у текстах різних стилів. Кількісний, або математичний аналіз мовних явищ. Стилістичне значення кількісного виявлення голосних та приголосних фонем. Поєднання певних однотипних фонем у тексті.	Учень: підраховує певні складові мови - фонеми; усвідомлює вплив частотності вживання фонем на приналежність тексту до того чи того стилю; сприймає мову як естетичне явище; розуміє значення поєднання певних однотипних фонем для стилістичних нюансів текстів.
4	Звукові повтори, їх різновиди, функції. Алітерація, асонанс, анафора, звукова епіфора, ономатопея, какофонія, рима. Використання їх у художньо- поетичному мовленні.	Учень: знає визначення звкового повтору та його різновидів; аналізує художні твори з позиції вживання в них названих засобів фоностилісти- ки; усвідомлює роль звукових повторів в організації тексту певного стилю.
2	Рима. Повна і часткова рима. Стилістична вмотивованість римування.	Учень: дає характеристику римі як засобу фоностилістики; обґрунтовує стилістичну вмоти- вованість римування; аналізує художньо-поетичні твори.
2	Звуковідтворення, звуконаслі- дування як засоби комуніка-тивної організації тексту. Вплив на поглиблення змісту висловлювання.	Учень: усвідомлює роль звуковідтворення та звукона- слідування в організації тексту; розуміє вплив засобів на поглиблення змісту тексту.
3	Орфоепічно-акцентні мовні одиниці. Інтонація, словесний наголос у формуванні звучності мовлення. Логічний наголос.	Учень: володіє орфоепічними нормами української мови; дає визначення інтонації, її складо-вих; стежить за інтонацією власного висловлювання.
Створення колективного творчого проекту (8 год.)
2	Вибір теми проекту з обговоренням ключових, тематичних та змістових запитань. Розробка, створення плану навчального проекту та виконання його на комп'ютері. Добір інформаційних і проміжних ресурсів для навчального проекту, створення списку інформаційних джерел.	Учень: бере активну участь у виборі теми проекту; пропонує ідеї щодо створення навчального плану; опрацьовує наукову літературу; складає список інформаційних джерел.
2	Створення учнівської мультимедійної презентації. Планування змісту презентації, розробка сценарію. Використання параметрів роботи Microsoft* Power Point* (оздоблення презентації анімаційними елементами, використання звукових файлів).	Учень: створює учнівську презентацію, розробляє її зміст; добирає відповідний науковий матеріал для поміщення його в презентації; працює з програмами Microsoft*, Power Point*.
2	Створення учнівської публіка ції. Добір фактичного матеріалу в бібліотеках, вивчення друкованих та електронних публікацій, джерел з Інтернету.	Учень: добирає фактичний матеріал для публікації; вивчає електронні публікації; аналізує дібраний матеріал.
1	Створення учнівської веб-сторінки. Розміщення веб-сторінок на шкільному веб-сайті.	Учень: використовує веб-сайти як інформаційні ресурси; встановлює зв'язок з іншими учнями; демонструє процес навчання; виконує наукові роботи.
1	Публічна презентація проекту	Учень: вільно оперує матеріалом; презентує проект публічно; відповідає на поставленні запитання.
Робота над темами, визначеними вчителем (3 год.)

Размещено на Allbest.ru

...