Потенціал і ефективність освітньо-інформаційної політики

Теоретико-методологічний компонент освітньо-інформаційної політики включає науково-теоретичні та методичні основи формування і реалізації освітньо-інформаційної політики держави.

В сучасних умовах актуальним є переусвідомлення багатьох концептуальних основ використання інформації в освітній системі держави, що передбачає а) мобілізацію творчого потенціалу науки на всебічне науково-теоретичне обґрунтування освітньо-інформаційної політики держави; б) розробку та проведення теоретико-прикладних досліджень, вивчення досвіду розвинутих зарубіжних держав у сфері освітньо-інформаційної політики, а також українського досвіду; в) формування методичної бази освітньо-інформаційної політики держави і методичних структур у ключових ланках державного управління; г) підтримку суспільних науково-дослідних проектів у сфері освітньо-інформаційної політики держави; д) координацію зусиль суспільних і державних наукових і дослідницьких установ щодо наукового обґрунтовування ефективності освітньо-інформаційної політики держави та ін.

Необхідно прискорити теоретичну і методичну розробку нової системи формування і реалізації освітньо-інформаційної політики держави, щоб ліквідовувати відставання в цій області від розвинутих країн світу.

Законодавчо-правовий компонент освітньо-інформаційної політики зумовлює формування правового поля, вироблення законів і нормативних актів, які відповідають як міжнародним правовим нормам, так і вимогам політики держави у сфері інформації.

Загальна правова база формування та реалізації освітньо-інформаційної політики української держави вже існує. Її становлять Конституція України, українське інформаційне та освітнє законодавство.

Разом з тим для реалізації ефективної освітньо-інформаційної політики держави необхідно розробити нормативні акти (закони), наприклад доктрину освітньо-інформаційної політики України, внести поправки в існуючі закони, зокрема в законодавче право застосування державної цензури в умовах освітньої діяльності, створити програмні документи з проблем освітньо-інформаційної діяльності, розвитку освітньої-інформаційної інфраструктура та ін.

Морально-етичний компонент освітньо-інформаційної політики є найважливішим механізмом регулювання політичної діяльності, будучи мірилом справедливості стосунків між людьми.

Основними заходами, спрямованими на реалізацію морально-етичного потенціалу освітньо-інформаційної політики, є: а) утвердження вселюдських етичних норм як відправних настанов у процесі визначення конкретної мети, завдань і механізмів реалізації освітньо-інформаційної політики держави; б) розробка та реалізація настанов на патріотичне та освітньо-патріотичне виховання громадян з урахуванням специфіки розвитку інформаційної цивілізації; в) консолідація всіх політичних і соціальних сил українського суспільства з метою створення моральних механізмів, які регулюють процес формування та реалізації освітньо-інформаційної політики держави; г) утвердження за допомогою міжнародних інститутів і міжнародної політики принципів справедливості та рівності у сфері освітньо-інформаційних відносин з іншими країнами.

Організаційно-управлінський компонент освітньо-інформаційної політики є по суті системотворчим чинником, який сприяє досягненню мети, що стоїть перед соціальною системою та зумовлює характер її функціонування і розвитку.

Позаяк освітньо-інформаційна політика української держави перебуває на етапі становлення, то найважливіше значення має інституційний елемент системи заходів і діяльності з її вироблення та реалізації. Тому варто більш детально зупинитися на суті цієї підсистеми.

У науковому пізнанні широко використовується метод моделювання. При цьому модель є аналогом об'єкта. У політичній науці моделюванню підлягає будь-який механізм політичної системи (наприклад, реалізації політичної влади), політичний процес (процес ухвалення політичних рішень), окремий його фрагмент (припустимо, управління підготовкою до виборів), інститути, їх елементи чи об'єднання (держава, її органи, політичний режим), взаємодія з іншими політичними системами (міжнародні стосунки) і т.д. Потреба в цьому методі виникає тоді, коли вивчення реального об'єкта неможливе чи вимагає тривалого часу, або ж такий об'єкт тільки формується.

У цьому плані процес формування та реалізації освітньо-інформаційної політики України не є винятком. На нього впливає багато чинників, наприклад, стан і характер внутрішніх і міжнародних інформаційних відносин, характер економічних можливостей країни тощо. Під їх впливом освітньо-інформаційна політика може змінюватись як за змістом, так і за метою і завданнями.

Можуть змінюватись і функції інститутів, які їх реалізують. Проте постійними є структури, інститути суспільства і держави, які формують і реалізують освітньо-інформаційну політику. Тому особливо важливими є конструювання й дослідження інституційної моделі формування та реалізації освітньо-інформаційної політики держави.

Аналіз Конституції, інших законодавчих актів України в частині, що стосується інформації, освіти, дозволяє запропонувати таку модель формування та реалізації освітньо-інформаційної політики, яка найповніше враховує взаємозв'язок між основними інститутами законодавчої, виконавчої та судової влади, а також найважливішими органами і структурами освітньої організації держави, органам зовнішньої політики і внутрішнього регулювання.

Слід зазначити, що умовно можна виділити контур вироблення і контур реалізації освітньо-інформаційної політики держави. У контур вироблення освітньо-інформаційної політики входять громадяни, політичні партії рухи і об'єднання, ЗМІ, виконавчі органи, законодавчі органи та судові органи, глава держави (Президент). У контур реалізації освітньо-інформаційної політики держави входять глава держави, законодавчі органи влади, Міністерство освіти і відомства, ЗМІ, політичні партії, рухи і об'єднання, громадяни і їх об'єднання. Всі вони можуть брати участь у реалізації освітньо-інформаційної політики за певних умов. Але здебільшого вони здійснюють контроль за діяльністю держави з реалізації настанов освітньо-інформаційної політики.

Формування освітньо-інформаційної політики в її вузькому розумінні - прерогатива Президента, Верховної Ради, наділених конституційним правом ухвалення рішень. Вони формулюють основну мету, завдання та визначають шляхи їх здійснення. Реалізує їх Міністерство освіти і науки. У формуванні та реалізації освітньо-інформаційної політики в широкому розумінні беруть участь інститути держави. Важливо підкреслити, що багато інститутів одночасно беруть участь у виробленні освітньо-інформаційної політики та її реалізації.

Модель формування та реалізації освітньо-інформаційної політики держави зумовлюється рядом об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких важливе значення мають характер і рівень розвитку інформаційної сфери суспільства. Тому, розглядаючи означену модель, слід охарактеризувати стан і перспективи розвитку інформаційної сфери.

Сучасний стан інформаційної сфери українського суспільства можна охарактеризувати як перехідний. Поступово відходять у минуле державний патерналізм і пов'язані з ним диктат і цензура. Разом з цим позначились інші тенденції, пов'язані зі становленням демократії в Україні, роботою ЗМІ, зі зміною пріоритетів у житті громадян, їх об'єднань і держави.

Утвердження вільної циркуляції інформації та масового комунікаційного простору нерідко перетворюється на інструмент політичного впливу, боротьби фінансово-промислових груп, а об'єктивне інформування населення замінюється цілеспрямованим маніпулюванням суспільною свідомістю.

У суспільному житті, в політиці зіткнення суперечливих інтересів різних соціальних, етнічних, релігійних та інших груп виливається в інформаційні сутички, коли сторони прагнуть завоювати однозначну перевагу. Такі зіткнення особливо гостро виявляються в періоди виборчих кампаній, боротьби за державну владу. В українській літературі подібні процеси порівнюються з інформаційними війнами [див.: 146].

В економічному плані в інформаційній сфері відбувається періодична зміна власників. На зміну державно-партійному монополізму прийшло “натуральне господарство” інформаційних структур, а потім з'явився новий власник - олігархічний капітал.

Недостатня розробленість концептуальної та законодавчої бази породжують масу проблем освітньо-інформаційного характеру. Почнемо з того, що в Статті 53 Конституції України гарантується безкоштовність вищої освіти. Але в ринкових економічних умовах держава не може забезпечити становлення так званих «соціальних проектів» [див.: 103].

В Україні, згідно з Конституцією, держава гарантує дотримання права громадян вільно шукати, одержувати і поширювати інформацію. Це право реалізується на основі принципів, які мають законодавче визнання: свобода масової інформації, ідеологічне різноманіття; гарантії від зловживання свободою масової інформації. Можна вважати, що у формуванні освітньо-інформаційної політики держави враховується той факт, що вона спрямована, по-перше, на реалізацію прав громадян в освітньо-інформаційній сфері, по-друге, на захист життєво важливих освітньо-інформаційних інтересів громадян України, і по-третє, на гарантування свободи інформації.

Прихильність громадян окремим ідеологічним настановам, програмам і планам виражається через вимоги до влади і підтримку осіб, які реалізують ці настанови. Безумовно, громадяни у своїй життєдіяльності зазвичай об'єднані в різні групи, причому в кожній з цих груп існують свої інтереси інформаційного плану, життєво важливі для даної конкретної групи. Часом інтереси різних груп населення не збігаються чи вступають у суперечність. У таких випадках реалізація інтересів одних груп може зашкодити реалізації інтересів інших. Тому держава зобов'язана докладати зусиль для задоволення інтегральних інтересів різних соціальних національно-етнічних та інших груп населення, враховувати їх при формуванні освітньо-інформаційної політики України.

Проте існують і сфери життєдіяльності людей, де на інформацію необхідно накладати певні обмеження. По-перше, це обмеження держави і інститутів суспільства на втручання в приватне життя громадян. Конституція України визнає право кожного на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, таємницю листування, телефонних перемовин, поштових, телеграфних та інших повідомлень. По-друге, оголошення інформації про приватне життя громадян можливе тільки при дотриманні певних умов, головною з яких є згода громадянина чи його законного представника. По-третє, обмеження права на інформацію для громадян, якщо вона становить державну чи іншу спеціальну таємницю (лікарську, комерційну та ін.). Отже, держава, з одного боку, гарантує свободу інформації, а з іншого - встановлює обмеження на її поширення, керуючись винятково законами.

ЗМІ повинні використовуватися для роз'яснення суті, мети, завдань і основних напрямів реалізації освітньо-інформаційної політики державної влади. Недержавні ЗМІ переважно здійснюють контроль за державною владою з питань освітньо-інформаційної політики. Слід зазначити, що в загальному руслі інтересів навряд чи можна виявити конкретні освітньо-інформаційні інтереси громадян, їх груп і об'єднань. Головна загальна вимога тут - недопущення необґрунтованого обмеження прав громадян на інформацію.

Тож у формуванні освітньо-інформаційної політики громадяни визначають загальні умови і встановлюють межі використання інформації в освітньо-політичній сфері. Разом із тим їх інтереси різні, суперечливі, а їх інтегральне вираження набуває суспільно значимого статусу в концентрованому вигляді в представницьких органах влади. Звідси найважливішим генератором освітньо-інформаційної політики є парламент.

Парламент виробляє доктринальні настанови освітньо-інформаційної політики, формулює її головну стратегічну мету, хоча при цьому спеціальних законодавчих актів може не приймати. Такі настанови і стратегічна мета можуть міститись у документах, які регламентують освітню сферу та інформаційне життя суспільства в цілому.

ВИСНОВКИ

Виходячи з усебічного дослідження феномену і потенціалу освітньо-інформаційної політики, найперше варто зазначити, що освіта є найефективнішим засобом позитивного розвитку суспільства, оскільки тільки освічене суспільство й освічене людство можуть успішно розв'язувати ті проблеми, які постали перед ними на початку третього тисячоліття.

Сьогодні система освіти дедалі більше виявляє свою невідповідність тим вимогам, які пред'являються їй нинішнім етапом соціального розвитку, пов'язаним із переходом людства до інформаційного суспільства. Її основні елементи (зміст, мета, структура, засоби і методи навчання) перебувають у глибокій суперечності з соціальними умовами, які постійно змінюються. Через це освіта переживає нині глибоку кризу, що має глобальний характер.

У новому суспільному контексті зміст освіти та її функції не можуть залишатися незмінними і потребують відповідної трансформації. Набувають нового змісту призначення освіти, її масштаби, форми і методи організації та управління освітньою галуззю.

Освіта повинна ґрунтуватися на вселюдських цінностях і принципах науковості, полікультурності, системності, інтегрованості, єдності навчання та виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, особистості, родини, суспільства, держави.

Загальна криза, що охопила всі країни світу і всі ступені системи освіти, викликана перш за все переходом людства до інформаційного суспільства, регулярними економічними кризами, різким падінням економічного зростання в розвинутих країнах і таких, що розвиваються, а також загальною кризою духовної сфери, що повторюється, крахом ряду наукових парадигм, які визначали основний зміст підручників з багатьох дисциплін, відсутністю явної перспективи розвитку суспільства, системи освіти і структури попиту на фахівців у перші десятиріччя XXI ст.

Можна сказати, що освіта перебуває в перманентній кризі, тому що це спосіб її існування. Кризовий стан освіти в синергетичному розумінні - це передумова її самоорганізації як системи, виникнення нового стилю й духу освіти.

Для того щоб вивести освіту з глобального кризового стану, треба змінити парадигму освіти з урахуванням основних тенденцій розвитку сучасного суспільства При цьому відбувається перехід від “споживацької” концепції освіти до нової, гуманістичної, особистісно зорієнтованої. Це має знайти відображення як у змісті освіти, так і в методах навчання. У зв'язку з цим основними тенденціями зміни змісту освіти повинні стати гуманізація та гуманітаризація, фундаменталізація та професіоналізація.

Революційні політичні та економічні зміни останніх років радикально позначилися на змісті освіти, зумовили трансформацію теорій, концепцій, завдань навчального процесу з орієнтацією на ринкові відносини, на соціальний захист, національні особливості, інформатизацію та технологізацію освіти водночас, що є характерним для інформаційного суспільства.

Базис оновлюваного суспільства неможливо створити без випереджаючого розвитку науково-технологічного потенціалу і системи освіти, перед якою постає нове актуальне завдання - підготовка нових поколінь до ефективної творчої взаємодії, можливої завдяки інформаційним технологіям, які впливають на всі компоненти освітньої сфери, сприяючи розвитку інформаційного суспільства.

Особливістю сучасної ситуації становлення інформаційного суспільства є те, що пріоритетним є гуманітарний вимір освіти. На відміну від сцієнтистсько-технократичного підходу, гуманітарний передбачає розвиток особистості, створення умов її гідного існування. Людина стає метою суспільного поступу, а не його засобом. Тому освіта може вважатися досконалою лише тоді, коли вона включає не тільки освоєння знань, а й формування цінностей.

Оскільки формування суспільства нового типу відбувається перш за все під впливом нових інформаційних і телекомунікаційних технологій, то для гармонійного входження в інформаційне суспільство і дотримання необхідного балансу потрібні координуючі зусилля з боку держави як органу, здатного найбільш повноцінно виразити і забезпечити інтереси всього суспільства. І цього можна досягти лише за дотримання ключового принципу: будь-який розвиток у кінцевому підсумку спиратися не на об'єкти, а на людей, тому освіті та освітній політиці тут належить визначальна роль.

Освітня політика визначається перш за все як поле взаємовідносин різних соціальних груп, індивідів з приводу використання владних інституцій задля реалізації своїх інтересів і потреб в одній із найважливіших сфер суспільного буття - освіті. Стратегічною метою державної освітньо-інформаційної політики України є формування відкритого інформаційного суспільства на основі розвитку єдиного інформаційного простору та його інтеграції у світовий освітньо-інформаційний простір з урахуванням національних особливостей та інтересів.

В умовах стрімкого інформаційного розвитку суспільства посилюється роль інформаційного складника політичної організації держави, а також системи освіти. Інформатизація сфери освіти піднімає на якісно новий рівень її розвиток і можливості подальшого поступу. Досвід освітньої діяльності кількох останніх десятиріч показує, що для неї характернідві визначальні тенденції: 1) освіта стає безпрецедентно інформаційно насиченою; 2) успішний розвиток сучасної освіти вимагає ефективного освітньо-інформаційного забезпечення з боку держави.

Інформаційний розвиток суспільства - прерогатива інформаційної політики, а інформаційний розвиток освітньої сфери є важливим завданням освітньо-інформаційної політики, яка виконує власні функції, що надає їй самостійності та відрізняє від інших видів політики.

Одним із перспективних завдань освітньо-інформаційної політики є створення єдиного інформаційного простору освіти України, в якому її розвиток визначається мірою інформатизації.

Іншою стороною цього процесу стає розуміння, що використання нових інформаційних технологій і створених на їх базі освітьо-інформаційного потенціалу держави може виявитися достатнім для того, щоб забезпечити ефективну діяльність освіти.

У будь-якому випадку процес інформатизації освіти набуває політичного статусу, вимагаючи активної участі в ньому держави і суспільства. Управління цим процесом становить невід'ємну частину всієї освітньо-інформаційної політики держави.

Становлення інформаційної цивілізації істотно змінює статус інформації, її позитивних наслідків, але й розширює негативні можливості. В цьому зв'язку особливої значущості набуває регулювання процесів і відносин, які пов'язані зі створенням умов для цілеспрямованого розв'язання різнопланових завдань, якими є боротьба з негативними наслідками актуалізації освітньо-інформаційного потенціалу держави, налагодження ефективного функціювання системи інформаційного забезпечення в освітній сфері та ін.

Подібного роду проблеми перебувають у центрі уваги інформаційно розвинутих країн світу. В Україні поки що не вироблено чіткої політики держави в освітньо-інформаційній сфері. Саме тому всебічне й ґрунтовне дослідження феномену і потенціалу освітньо-інформаційної політики, на нашу думку, має важливе значення не тільки для реформування системи освіти в Україні, а й для її цивілізованого розвитку загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. - М.: Владос. - 1994. - 336 с.

2. Аверинцев С.С. Истоки развитие раннехристианской литературы //История всемирной литературы: В 9 т. - М.: Наука, 1983. - Т.1. - 515 с.

3. Алексеева И.Ю. Возникновение идеологии информационного общества //Информационное общество, 1999. - № 1. - С. 30-35.

4. Англо-русский толковый словарь по вычеслительной технике. Под ред. Масловского Е.К., изд. 5-е, испр. и доп. - М.: Русский язык, 1989. - 800 с.

5. Андрущенко В. Роздуми про освіту. Статті, нариси, інтерв'ю. - К.: Знання України, 2004. - 804 с.

6. Андрущенко В. Кому у вузі належить роль першої скрипки? - Освіта. - 2000. - 6-13 груд.

7. Андрущенко В.П. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу //Вища освіта України, 2004. - № 1. - С. 5-9.

8. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект: Монографія: К.: «Твім інтер», 2003. - 391 с.

9. Антошкіна Л.І. Науково-методичні основи державного регулювання вищої освіти: Дис. ... д-ра екон. наук: 08.02.03 /Бердянський ін-т підприємництва. - К., 2005. - 446 арк.: табл. Бібліогр.: арк. - 420-441.

10. Артемчук Г.І., Попович В.В. Січкаренко Г.Г. Вища школа України: реальність і тенденції розвитку. Монографія. - К.: Ленвіт, 2004. - 176 с.

11. Арутюнова Н.Д. Новое и старое в библейских контекстах //Слово и культура: В 2 т. - М., 1998. - Т.1. - С. 11-28.

12. Аршинов В., Свирский Я. Философия самоорганизации. Новые горизонты //Общественные науки и современность, 1993. - № 3. - С. 59-70.

13. Аршинов В.И., Данилов Ю.А., Методология мышления: феномен самоорганизации //Отология и эпистемология. - M.: ИФРЛИ, 1997. - 103 с.

14. Аршинов В.И., Казаков Н.Д. Синергетика как модель дисциплинарного синтеза //Математика, естествознание и культура. - М.: Наука, 1986. - С.59-65.

15. Бауер М.Й. Методологія екологічної освіти. - Чернівці: Крайова освіта, 2000. - 320 с.

16. Бачинський П.П. Пошуки шляхів втілення концепції гуманітаризації освіти //Педагогіка i психологія, 1996. - № 4. - С. 57-58.

17. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию /Пер. с нем. А.Григорьева, В.Седельника; Общ. ред. и послесл. А.Филиппова - М.: Прогресс-Традиция, 2001. - 304 с.

18. Белов В.П., Петров А.В. Структура государственной информационной политики. Научные доклады. - М: РАГС, 1999. - 244 с.

19. Бердашкевич А.П. Основные принципы формирования и реализации государственной политики //Вестник Московского университета, сер. 12. Политические науки, 2001. - № 4. - С.83-94.

20. Березовець Л.В. Розвиток соціального капіталу //Інформаційне суспільство. Шлях України //Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: «Відродження» та ПРООН, 2004. - С.62-67.

21. Бессонов Б.Н. Цивилизация и философия: необходимость новых ценностей //Философские перспективы человечества. - М, 1993. - С.5-6.

22. Бичко I. Українська ментальність i проблеми гуманітаризації національної вищої освіти //Роздубова держави, 1993. - № 3. - С.58-60.

23. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. Пер. с англ. /Марк Блауг. - М.: Акад. нар. хоз-ва: Дело, 1994. - 687 с.

24. Большая Советская Энциклопедия. 3-е издание. - М.: Советская Энциклопедия, 1968-1979.

25. Браун М. Посібник з аналізу державної політики /Пер. з англ. - К.: Основи, 2000. - 336 с.

26. Буданов В.Р. Методологія синергетики в постнекласичній науці і в освіті http://www.analiculturolog.ru/index.

27. Вартанова Е.Л. Северная модель: государство всеобщего благоденствия? //Национальные модели информационного общества /Отв. Ред. и сост. Е.Л.Вартанова, науч. ред. Н.В.Ткачева. - М.: ИКАР, 2004. - 412 с.

28. Вартанова Е.Л., Засурский Я.Н. Новые неравенства большой Европы //Национальные модели информационного общества /отв. ред. и сост. Е.Л.Вартанова, науч. ред. Н.В.Ткачева. - М.: ИКАР, 2004. - 419 с.

29. Василенко И.А. Политическая глобалистика. Учебное пособие. - М.: Логос, 2003. - 360 с.

30. Большой энциклопедический словарь. 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Большая Русская Энциклопедия, СПб.: Норинт, 2000. - 1456 с.

31. Большой толковий словарь русского языка /Сост. и гл. ред. С.А.Ковалев. - СПб.: Норинт, 3000. - 1294 с.

32. Вікторов А.Ф. Інформаційна війна в сучасних умовах //Інформаційне суспільство, 1997. - № 3.

33. Вікторов А.Ф. Інформаційна війна в сучасних умовах //Інформаційне суспільство, 1997. - № 1.

34. Винер Н. Кибернетика. - М.: Сов. радио, 1968. - 325 с.

35. Вища освіта: тенденції розвитку у контексті інтеграції України в європейський простір вищої освіти /За ред. В.М.Бебіка. - К.: МАУП, 2004. - 200 с.

36. Відкрита освіта. - 2001. - № 5 або http://www.rekom.ru/

37. Власова С. Взаимодействие естественнонаучного и гуманитарного знания //Alma Mater. - 2001. - № 12. - С.22-23.

38. Воронина Т.П., Кашицин В.П., Молчанова О.П. Образование в эпоху новых информационных технологий. - М.: Информатика, 1995. - 220 с.

39. Гальперіна В.О. Освітня політика в трансформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз. Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - К., 2003. - 173 с.

40. Гелпі Е. Освіта та еволюція держави //Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2002. - № 3. - С.145-158.

41. Герасименко О.В. Корольов О.А. Рабчук Ф.Л. Про принципи формування концепції національної політики в галузі освіти. - С. 1-12. http: www. niurr. gov. ua.

42. Герасимов Г.И. Методологические основы реформирования образовательного процесса //Система послевузовского и дополнительного профессионального образования в современной России. - Ростов-на-Дону, 1997. - 148 с.

43. Герасина Л. Н. Обновление современной высшей школы в контексте глобальных проблем образования: Дис. … д-ра социол. наук: 22.00.06 /Украинская государственная юридическая академия. - Х., 1994. - 433 л.

44. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХI (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций). - Москва: Совершенство, 1998. - 607 с.

45. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХI века: Учебное пособие для самообразования. Изд. 2-е, переработанное и дополненное. - М.: Педагогическое общество России, 2002. - 512 с.

46. Гершунский Б.С. Философия образования. - М.: Московский психолого-социальный институт, 1998. - 432 с.

47. Гоне Ж. Освіта і засоби масової інформації /Пер. з фран. М.Марченко. - Київ: “К.І.С.”, 2002. - 100 с.

48. Гончаренко C.I., Володько В.М. Проблемы индивидуализации процесса обучения /Педагогика и психология, 1995. - №. 1. - С.69-70.

49. Гончаренко С.И., Малеваный Ю.И. Проблемы гуманитаризации украинской школы //Язык и литература в школе, 1995. - № 1/2. - С.4-5.

50. Горбань А.В. Стратегема устойчивого развития общества (социально-философский анализ). Дис… канд. филос. наук: 09.00.03 /Крымская академия природоохранного и курортного строительства. - Симф., 2004. - 198 л. Библиогр.: л. 182-198.

51. Гордеева Н.Н. Индивидуализация обучения: опыт, реалии, перспективы //Педагогика, 2002. - № 2. - С.33.

52. Губерський Л. та ін. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М.. - К.: Знання України, 2002. - 580 с.

53. Гуманізація та гуманітаризація професійної освіти: Науково-методологічний збірник /Ред.кол.: І.А.Зязюн, В.О.Зайчук, В.М.Доній, Н.Г.Ничкало, І.А.Лікарчук, Є.М.Судаков. - К., 1995 - 160 с.

54. Давыдов А.В., Зинченко В.П. Культура, образование, мышление //Перспективы: вопросы образования. Ежеквартальный журнал ЮНЕСКО. - 1992. - № 1-2. - С.9-24.

55. Даніл'ян В. О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз): Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 /Національний аерокосмічний університет імені М.Є.Жуковського «ХАІ». - Х., 2006. - 200 арк. Бібліогр.: арк. 179-200.

56. Дем'янчук О.П. “Державна політика” та “публічна політика”: варіант перехідного періоду //Наукові зап. НаУКМА. - Т.18. Політичні науки, 2000. - С.31-36.

57. Демкова М., Фігель М. Інформація, як основа інформаційного суспільства: поняття та правове регулювання //Інформаційне суспільство. Шлях України //Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: «Відродження» та ПРООН, 2004. - С.150-163.

58. Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття. - К., 1994. - С. 9.

59. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб. /За ред. В.Ребкала, В.Тертичка. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 230 с.

60. Долженко О. Образование в России: сегодня, вчера и завтра //Alma Mater. Вестник высшей школы, 1992. - № 4-6. - С.25-26.

61. Дубас О. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: політологічний аналіз: Дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02. - К., 2004. - 235 с.

62. Эдзири С. Техника и способы массовой коммуникации в мире будущего //Культуры. ЮНЕСКО, 1985. - № 4. - С.20-39.

63. Еленин А. Побороть тупость компьютеров //Business Online. - 2001. - № 1-2. - С.82-84.

64. Еппл М. Культурна політика і освіта /Пер. з англ. В.Василюк. - К.: Веселка, 2002. - 156 с.

65. Євтодюк А.В. Роль синергетичної парадигми у реформуванні сучасної освітньої системи //Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. Філософські науки, 1999. - №11. - С.206.

66. Журавський В. Проблеми та перспективи розвитку приватного сектору вищої освіти в Україні //Освіта. - № 47(5005). - 2-9 жовтня 2002 р.

67. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. - К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. - 416 с.

68. Завадський І.І. Інформаційна війна - что це таке? //Конфідент, 1996. - № 4.

69. Завадский С.А. Концепция жизненного мира в теории коммуникативного действия Ю.Хабермаса. - М.: ИНИОН РАН, 1991. - 134 с.

70. Закон України “Про ocвіту” //Освіта, 1996. - 21 серпня.

71. Закон України “Про освіту” № 1801-IV (1801-15) від 17.06.2004.

72. Закон України “Про вищу освіту”, 17 січня 2002 року, № 2984-III.

73. Закон України про загальну середню освіту від 7 грудня 2000 року № 2120 //Освіта України. Нормативно-правові документи. - Л.: Міленіум. - С.103-126.

74. Згуровський М.З., Вступ до комп'ютерних інформаційних технологій: Навч. посібник для студ. екон. спец. вищих навч. закл. /М.З.Згуровський, І.І.Коваленко, В.М.Михайленко. - К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2006. - 265 с.

75. Зеленкова И.Л., Беляева Е.В. Этика: Учебное пособие и практикум. - Минск: НТООО "Тетра-Системс", 1997. - 368 с.

76. Зорина Л. Единство естественнонаучной и гуманитарной культур в условиях дифференцированного обучения //Школа, 1996. - № 6. - С.38-43.

77. Зотов А.Ф. Университет как домен культуры //Вестник Московского университета. Серія. 7. Философия, 1996. - № 2. - С.71.

78. Зязюн I.A. Гуманістична освіта порятує Україну //Україна, 1996. - № 3-4. - С.22-23.

79. Изменение установок гуманитарного образования в условиях становления информационного общества //М.П.Завьялова, Д.В.Сухушин //Открытое и дистанционное образование, 2003. - № 1. - С.61-66.

80. Информационная региональная безопасность //Безопасность, 1997. - №3. - С.66-75.

81. Інформаційне суспільство. Шлях України. - Київ, 2004. - 289 с.

82. Каган М.С. Наука и ценности: Проблемы интеграции естественнонаучного и социогуманитарного знания /Под ред. М.С.Кагана, Б.В.Маркова. - Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1990. - 184 с.

83. Каган М.С. Человеческая деятельность. - М.: Политиздат, 1974. - 220 с.

84. Каленюк І.С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. - К.: ТОВ “Кадри”, 2001. - 326 с.

85. Камю Альбер. Избранное: Пер. с франц. - М.: Правда, 1990. - 480 с.

86. Категории «закон» и «хаос». - К.: Научная мысль, 1987. - 195 с.

87. Кахан Жан-Пьер. Абсолютно сходящиеся ряды Фурье. Пер. с франц. Б.В.Панникова. Под ред. А.М.Олевского. - М.: Мир, 1976. - 204 с.

88. Кахан Жан-Пьер. Случайные функциональные ряды. Перевод с англ. Б.И.Голубова. - М.: Мир, 1973. - 302 с.

89. Кілієвич О. Англо-український глосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки. - К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2003. - 510 с.

90. Кларін M.B. Особова орієнтація в безперервній освіті //Педагогика, 1996. - № 2. - С.17-18.

91. Клепко С.Ф. Інтегративна освіта і поліформізм знання /Інститут педагогіки АПН України, Харківський держ. ун-т. - К.-Полтава, 1998. - 358 с.

92. Климова Г.П. Образование в контексте цивилизационного развития: Монография. - Харьков: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2007. - 248 с.

93. Князева Е.Н. Международный Московский синергетический форум: Некоторые итоги и перспективы //Вопросы философии, 1996. - № 11. - С.148-152.

94. Князева Е., Курдюмова С. Синергетика: начала нелинейного мышления //Общественные науки и современность, 1993. - №2. - С.33-62.

95. Князева Е. Синергетика и образование. - М, 1997. - 152 с.

96. Коваленко Б.В. Державна інформаційна політика в діяльності ФПС Росії: Автореф. дис. ... д-р филос. наук. - М.: Академія ФПС, 1998. - С.17.

97. Коваленко В. Некоторые методологические вопросы гуманизации образования //Горизонты образования, 2003. - № 1. - С. 39-41.

98. Козелецкий Ю. Человек многомерный (психологическое эссе). - К.: Лыбидь, 1991. - 288 с.

99. Колодко Г. Глобализация и перспективы развития постсоциалистических стран (пер. с польского). - Минск: ЕГУ, 2002 - 200 с.

100. Колодюк А.В Національні стратегії інформаційного суспільства: необхідність, переваги та світова практика запровадження //Інформаційне суспільство. Шлях України //Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: «Відродження» та ПРООН, 2004. - С.24-31.

101. Кольчугина М. Образование и государство //Мировая экономика и междун. отношения, 2001. - №10. - С.75-84.

102. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. Бібліотека з освітньої політики /Під заг. ред. О.В.Овчарук. - К.: “К.І.С.”, 2004. - 112 с.

103. Конституція України. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

104. Концепция государственной информационной политики /Под ред. О.А.Фенько. - М., 1999.

105. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основание синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры. - СПб.: Алтейя, 2002. - 414 с.

106. Корнетов Г.Б. Педагогика: Теория и история. - М.: Изд-во УРАО, 2003. - 192 с.

107. Корсак К. Стан i перспектива розвитку европейського простору вищої освіти //Психологія i суспільство, 2004. - № 1. - С.66 - 68.

108. Корсак К. Суспільство і освіта - тенденції коеволюції у ХХІ столітті //Сучасна українська політика: політики і політологи про неї /Редакційна колегія: М.Михальченко, В.Андрущенко, Ф.Рудич. - Київ, 2000. - С.189-201.

109. Корсак К.В. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів /За заг. ред. проф. Г.В.Щокіна: Монографія. - К.: МАУП-МКА, 1997. - 208 с.

110. Костогрыз Т.О междисциплинарной интеграции в образовательном процессе //Горизонты образования, 2003. - № 1. - С.62-65.

111. Кравец А.С. Размышления о преподавании философии //Вестник ВГУ. Серія 1 (гуманитарные науки). - Воронеж, 1996. - №1. - 416 с.

112. Кравченко С. Теория социального действия: от Макса Вебера к феноменологам //Социологический журнал. - № 3. - 2001, http://knowledge.isras.ru/sj/

113. Кремень В. Від “кіоскової” психології - до освіти протягом життя //Дзеркало тижня. - № 4(429). - 1 лютого 2003 р.

114. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). - К.: Грамота, 2003. - 216 с.

115. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. Навч. посіб. - К.: Видавничий центр «ДрУк», 1998. - 622с.

116. Крохин Е.В. Анотований перечень-класификатор информационных технологий. - М.: ВНИИМІ, 1991.

117. Кузанский Н. Сочинения. - Т. 1. - Москва: Мысль, 1979. - 488 с.

118. Кузнецов В.И., Идлис Г.М. Важливий аспект проблеми інтеграції образования і науки//Вісник PAН - 2000. - № 12. - Т. 70. - С. 1073 - 1074.

119. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент: Навчально-прикладний посібник. - Львів: Центр Європи, 1995. - 176 с.

120. Культура, культурология и образование (материалы “Круглого стола”) //Вопросы философии. - М., 1997. - №2. - С.5-33.

121. Культурология и глобальные проблемы современности. Материалы научно-методич. конференции. 16 января 2001 года, Санкт-Петербург. Серия “Symposium”. Выпуск 11. - СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001. - С.140-144.

122. Кумбс Ф.Г. Кризис образования: системный анализ. - М.: Прогресс, 1970. - 201 с.

123. Кушерець B.I. Знания як стратепчний ресурс суспільних трансформацій. - К., 2002. - 248 с.

124. Кушерець В. І.. Аналіз знання як стратегічного ресурсу трансформації суспільства (світоглядно-методологічний аспект). Дис. ... д-ра філос. наук: 09.00.03 /Київський національний університет ім. Т.Шевченка. - К., 2003. - 411 арк. Бібліогр.: арк. 391 - 411.

125. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: Європейські абриси. - Київ: ВіРА ІНСАЙТ, 2000. - 444 с.

126. Ларцев B.C. Социокультурный генезис личности. Социально-философский анализ. - К.: ООО «Информационно-издательская фирма «Принт-экспресс», 2002. - 360 с.

127. Леднев B.C. Содержание образования: сущность, структура, перспективы. - М., 1991. - 357 с.

128. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. (пер. с франц. Н.А.Шматко): Институт Экспериментальной социологии. - М.-Спб.: Алетейя, 1998. - 160 с.

129. Лігоцький А.О. Концептуальні підходи до формування освітніх систем //Педагогіка, 1997. - № 3. - С.117-118.

130. Лігоцький А.О. Освіта України - її сьогодення та шляхи розвитку. Навчально-методичний посібник. - Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1995. - 47 с.

131. Лотман Ю. Семиосфера. - Спб.: Искусство, 2000. - 704 с.

132. Лутай В. Філософія сучасної освіти: Навчальний посібник. - К.: Центр «Магістр-S» Творчої спілки вчителів України, 1996. - 256 с.

133. Матюнин Б.Г. Нетрадиционная педагогика. - М.: Школа-пресс, 1994. - 96 с.

134. Мангейм К. Диагноз нашего времени. - М: Юрист, 1994. - 700 с.

135. Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. - Чернівці: Рута, 2001. - 319 с.

136. Масуда І. Information society as роstindustrial society. Wash.: World Future Soc, 1983.

137. Мартин Дж. Телематическое общество. Вызов ближайшего будущего //Новая технократическая волна на Западе. - М, 1986. - С.372-373.

138. Масляк П. Концептуальні роздуми про сучасну i майбутню освіту України //Розбудова держави, 1997. - № 4. - С.14-15.

139. Федякин И.А. Массовая коммуникация в современном мире //Массовая информация и коммуникация в современном мире. - Сб. обзоров. - М., 1989. - Ч.1. - С.13.

140. Массовая коммуникация в современном мире. /Материалы межвузовской научной конференции, 1-2 декабря. - М.: РГГУ, 2000. - 120 с.

141. Мид М. Культура и мир детства. Избранные произведения. - М.: Наука, 1988. - 429 с.

142. Михайлов Ф.Т. Философия образования: ее реальность и перспективы //Вопросы философии, 1999. - №8. - С.92-118.

143. Моисеев Н.Н., Фролов И.Т. Высокое соприкосновение. Общество, человек и природа в век микроэлектроники, информатики и биотехнологии //Вопросы философии, 1984. - №1. - С.24-41.

144. Морозов А.В., Чернилевський Д.В. Креативна педагогіка і психологія: Навчальний посібник. - М.: Академічний проект, 2004. - 491 с.

145. Мотрошилова Н.В. Познание и общество. Из истории философии ХУІІ-ХУІІІ в. - М.: Мысль, 1969. - 304 с.

146. Мухин А.А. Информационные войны в Росии: учасники, цель, технологии. - М.: Издательство «Гном и Д», 2000. - 256 с.

147. Навроцький О.І. Вища школа України в умовах трансформації суспільства. - Харків: Основа, 2000. - 240 с.

148. Найчук А.В. Філософсько-педагогічна думка України в контексті глобалізаційних процесів. /Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Зб. Наукових праць. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. - № 3 (16) - 155 с.

149. Народное образование и культура в СССР. Статистический сборник /Госкомстат СССР. - М.: Финансы и статистика, 1989. - 346 с.

150. Науково-освітній потенціал нації: погляд в XXI століття /Під ред. В.М.Литвина, В.П.Андрущенка. - К.: Навчальна книга, 2004. - Т. 1. - 672 с.

151. Нейматов Я.М. Образование в ХХІ веке. - М.: Алгоритм, 2002. - 480 с.

152. Несбитт Дж., Ебурдин П. Мегатенденции: Год 2000. Десять новых направлений в 90-е годы. - М.: Республика, 1992. - 259 с.

153. Никитин В.А. Идея образования или содержание образовательной политики. - К.: Оптима, 2004. - 205 с.

154. Образование в современном мире: состояние и тенденции развития /Под ред. М.И.Кондакова. - М.: Педагогика, 1986. - 248 с.

155. Образование: сокрытое сокровище. Доклад международной комиссии по образованию для ХХІ века. - М.: ЮНЕСКО, 1997. - http: //unesdoc.unesco.jrg /images.pdf

156. Общая и прикладная политология /Под общ. ред. В.И.Жукова, Б.И.Краснова. - М: МГСУ, 2001. - 992 c.

157. Овчарук О.Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти /Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. - К.: «К.І.С.», 2003. - 296 с.

158. Окинавская хартия глобального информационного общества. (http://www.iis.ru/events/okinawa/charter.ru.html)

159. Ортега-и-Гассет Хосе. Эстетика: Философия культуры. - М.: Искусство, 1991. - 587 с.

160. Основы политической науки: Учеб. пособие /Под ред. В.П.Пугачева. - М.: Знание, 1993. - 223 с.

161. Пал Л.А. Аналіз державної політики /Пер. з англ. Івана Дзюби. - К.: Основи, 1999. - 442 с.

162. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование в условиях стратегической нестабильности. - М.: УРСС, 1999. - 271 с.

163. Парламентські слухання з проблем розвитку вищої освіти //Вища освіта України. - 2004. - №3. - С.8-11.

164. Пархомівський Я.М. Інженер і ЕОМ //Хімія і життя, 1986. - № 3. - С.37-39.

165. Пахомов Н.Н. Кризис образования в контексте глобальных проблем //Философия образования для XXI века. - М., 1992. - С.18-31.

166. Пахомов Н.Н. Кризис образования в контексте глобальных проблем //Культура, образование, развитие индивида /Отв. ред. Ф.Т.Михфйлов. - М., 1990.

167. Пейперт С. Переворот в сознании: дети, компьютеры и плодотворные идеи. - М.: Педагогика, 1989. - 224 с.

168. Перспективные идеи образования в рамках синергетической проблематики /В.Г.Будаков, А.А.Добряков, Л.Я.Зорина, Л.Н.Новикова и др. Московский синергегический форум: Тезисы. - М, 1996.

169. Печчеи А. Человеческие качества. - М.: Прогресс, 1985. - 312 с.

170. Пирогов А.И. Информатизация как тенденция развития современного общества. - М.: ВУ, 1992.

171. Погрібний А. То й мудрість би була своя. Проблеми національної освіти в Україні //Дніпро. - 1996. - № 1/2. - С.8-13.

172. Политология: Энциклопедический словарь /Общ. ред. и сост. Ю.И.Аверьянов. - М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993. - 431 с.

173. Попов А.А. Образовательная политика и обозначение жизненного пространства: контекст культурообразования //Поколение. - 2002. - №2. - С.4-8.

174. Попович М.В. Логика и проблема рациональности /Ред. М.В.Попович; АН Украины. Ин-т философии. - К.: Наукова думка, 1993. - 191 с.

175. Почепцов Г.Г. Информационные войны /Ред. Удовик С.Л. - М.: “Рефл-бук”, 2000. - 574 с.

176. Пригожин И. От существующего к возникающему. - М.: Наука, 1985. - 327 с.

177. Прогностична концепція мети і змісту освіти /Під ред. І.Я.Лернера. - М., 1994. - С.8-9.

178. Пьер Тейяр де Шарден. Феномен человека. - М.: Прогресс, 1965. - 129 с.

179. Ракитов A.И. Философия компьютерной революции. - М.: Политиздат, 1991. - 287 с.

180. Рашкофф Д. Медиа вирус! - М.: Ультра культура, 2003. - 368 с.

181. Рибка Н. М. Єдиний освітній простір як інтегративна система: соціально-філософський аспект: Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 /Одеський національний політехнічний університет. - О., 2005. - 179 арк. Бібліогр.: арк. 156-179.

182. Робертсон Д.С. Со стыда провалиться. - М.: Альтернатива, 2006. - 352 с.

183. Романов В.Є. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посіб. /В.Романов, О.Рудік, Т.Брус. - К.: “Основи”, 2001. - 238 с.

184. Русско-английский глоссарий по информационному обществу. (http://www.iis.ru/glossary/digitaldivide.ru.html)

185. Саввина Л.И. Коммуникации как фактор развития общества: Дис... канд. филос. наук: 09.00.03 /Одесский национальный университет им. И.И.Мечникова. - О., 2004. - 185 л. Библиогр.: л. 169-182.

186. Сікорський П.І. Кредитно-модульна технологія навчання. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006. - 126 с.

187. Скалацький В.М. Інформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціально-філософський аналіз): Дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 /Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2006. - 181, 13 арк.: рис. Бібліогр.: арк. 163 - 181.

188. Смеричевский Э.Ф. Информационная цивилизация: проблема виртуальной реальности в общественном развитии: Дис. … канд. филос. наук: 09.00.03 /Донецкий гос. медицинский университет им. М.Горького. - Донецк, 2002. - 185 л. Библиогр.: л. 164-185.

189. Смолян Г.Л. Социально-философськие проблемы развития электронно-вычислительной техники //Вопросы философии. - 1984. - № 11.

190. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Политиздат, 1992. - 504 с.

191. Соснін О.В. Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресусрсів з наукового потенціалу України: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, - 2003. - 572 с.

192. Стігліц Дж.Е. Економіка державного сектора /Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський. - Київ: Основи, 1998. - 854 с.

193. Стоун Д. Парадокс політики: Мистецтво ухвалення політичних рішень /Пер. з англ. О.Буценко. - Київ: Видавничій дім “Альтернативи”, 2000. - 304 с.

194. Стоуньер Е. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики //Новая технологическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - 409 с.

195. Стрежнева М. Культура европейской политики //Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - №3. - С. 3-13.

196. Структурні виміри сучасного суспільства: Навчальний посібник /За ред. С.Макеєва. - К.: ІС НАНУ, 2006. - 372 с.

197. Ступарик Б.М. Про мету национального виховання в Україні //Педагогіка i психологія. - 1996. - №2. - С.87-91.

198. Тараненко И.T. Концепция многокультурного воспитания - новое направление в розвитии национального образования //Возрождение. - 1995. - № 1.

199. Тимошенко С.І. Соціально-політичні аспекти та перспективи участі України в Болонському процесі //Україна - суб'єкт європейського освітнього простору. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. - С.5-19.

200. Тимошенко І. “Український Гарвард” та його послідовники //День. - №107. - 16 червня 1999 р.

201. Тожег А. Previews and premises: An interview with nuthor future shock and third wave. - Toronto, 1983. - P. 108.

202. Триер У.П. Развитие образования в будущем: окно в неизвестность //Перспективы, сравнительные исследования в области образования. Том XXXI. - 2001. - №4. - С.13-22.

203. Тхагапсоев Х.Г. О новой парадигме образования //Педагогика, 1999. - №1. - 148 с.

204. Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. - М.: Ребфлебук, 2002. - 480 с.

205. Урманцев Ю.А. О формах постижения бытия //Вопросы философии. - 1993. - №4. - С.92-95.

206. Урсул А.Д. Информационная ориентация и безопасность в концепции устойчивого развития //НТИ. Серия 1. - 1996. - № 1. - С. 1-9

207. Урсул А.Д. Шлях в ноосферу. (Концепція виживання і стійкого розвитку людства. - М.: Луч, 1993. - 275 с.

208. Уэбстер Ф. Теории информационного общества. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 400 с.

209. Фірстов С., Лівша Д., Чернишов Л. Глобальна спрямованість науки третього тисячоліття //Вісник НАН України. -2001. - №8. - С.3-33.

210. Федоров Н.Ф. Собр. соч. в 4-х тт. - М.: Изд. группа “Прогресс”, 1995. - 358 с.

211. Фейнберг И.В. Интеллектуальная революция //Вопросы философии, 1986. - № 8. - С.42.

212. Фельдман Д.М. Человеческое измерение мировой политики //Вестник Московского университета. Сер. 12. Полит. науки, 2003. - № 4. - С.18-19.

213. Ферштей В. Проблеми формування гармонійної особи i становления сучасної нацціональної школи //Воля i Батьківщина, 1997. - № 1. - С.15-17.

214. Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Методол. семінар. //Зб. наук. праць. Вип. 3 /За заг. ред. В.П.Андрущенка. - К: Знання, 2000. - 520 с.

215. Філософські абриси сучасної освіти: Монографія /Авт. кол.: Предборська І., Вишинська Г., Гайденко В., Гамрецька Г. та ін.; За заг. ред. І.Предборської. - Суми: ВТд “Університетська книга”, 2006. - 226 с.

216. Фініков Т.В. Сучасна вища освіта: світові тенденції і Україна. - К.: Таксон, 2002. - 176 с.

217. Флоренский П.А. Соч. В 2 т. М.: Правда, 1990. Т. 1. - 490 с.

218. Фрейре Пауло Педагогіка свободи: етика, демократія і громадянська мужність /Пер. з англ. О.Дем'янчука. - К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004. - 124 с.

219. Фуко М. Слова и вещи /Пер. с англ. - М.: Прогресс-VIA, 1993. - 187 с.

220. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. - Спб.: Наука, 2000. - 337 с.

221. Хакен Г. Информация и самоорганизация: Макроскопический подход к сложным системам. - M.: Мир, 1991. - 240 с.

222. Халипов В.Ф. Введение в науку о власти. - М.: Технологическая школа бизнеса, 1996. - С.318.

223. Хамелінк Дж. Культура в століття електронних засобів комунікації //Культури. ЮНЕСКО. - 1985. - №4.

224. Шаповалов В.А. Социокультурные аспекты информатизации образования. - Ставрополь, 1996. - 117 с.

225. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. 2. Всемирно-исторические перспективы /Пер. с нем. и примеч. И.И.Маханькова. - М.: Мысль, 1998. - 606 с.

226. Шукшунов В.Е., Взятышев В.Ф., Романкова Л.И. Инновационное образование: идеи, принципы, модели. - М., 1996. - 379 с.

227. Шушунов В.Е., Взятышев В.Ф., Романкова Л.И. Высшее образование в России: взгляд в XXI век //Специалист, 1993. - №10.

228. Щербаков А.С. Самоорганизация материи в неживой природе: философские аспекты синергетики. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 111 с.

229. Щербаков Б.Ю. Парадигмы современного образования: человек и культура. - М.: Логос, 2001. - 144 с.

230. Щетинин В.П., Хроменков Н.А., Рябушкин Б.С. Экономика образования. Учебное пособие. - М.: Российское педагогическое агентство, 1998. - 306 с.

231. Юдин Б. О гуманитарной составляющей высшего образования //Alma Mater. - 2004. - № 5. - С.3-5.

232. Яковец Ю.В. История цивилизаций. - М.: Владар, 1995. - 461 с.

233. Яковец Ю.В. Формирование постиндустриальной парадигмы: истоки и перспективы //Вопросы философии, 1997. - № 1. - С.11.

234. Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. - М.: Наука. - 1999. - 448 с.

235. Яковленко С.И. Философия незамкнутости //Вопросы философии, 1996. - №2. - С.41-50.

236. Яновський А. Школа громадянина: американський досвід - наші потреби /Пер. з польс. Л.Гріневич. - Лівів: Літопис, 2001. - 215 с.

237. Draft Deklaration of Principles. Document WSIS - 03/GENEVA/DOC/5-E 10.

238. Edelstein А. Total propaganda. From mass culture to роpular culture. - N.Y.: Mahwah ect., 1997.

239. Governance for Quality of Education. Budapest, 6-9 April 2000: Conference Proceedings. - Budapest: Open Society Institute, 2001. - 350 p.

240. Governance for Quality of Education. Budapest, 6-9 April 2000: Conference Proceedings. - Budapest: Open Society Institute, 2001. - 350 p.

241. Hillis К. [Recensio]. Amer.j.of sociology. 1997. Vol. 102. № 6. P. 1795-1796.

242. http://www.dn.kiev.ua/economics/ukraine/poltora_raza_2002.html

243. http://www.i-u.ru/biblio/archive/resvanov%5Fobraso

244. Parsons T. Theory and Modern Society. - New York, 1995. - 677 p.

245. Rado P. Transition in Education: Policy Making and the Key Educational Policy Areas in the Central-European and Baltic Countries. - Budapest, Hungary: Open Society Institute, 2001. - 103 p.

246. Reimers F., McJin N. Informed dialog - Using Research to Shape Education Policy Around the World. - Prague, 1997. - 256 p.

...