Трансформація політичної системи суспільства в умовах гібридної війни

На наш погляд, не підлягає сумніву наступна констатація: суспільна свідомість сучасної України наповнена духовними надбаннями, значення яких важко переоцінити. Наприклад: «України - тисячолітня держава», «Україна - територія свободи», «Україна - це Європа». Кілька років тому вони звучали як штучні гасла, нездатні протистояти російським ідеологічним конструктам на кшталт «трьох братніх слов'янських народів - росіян, українців, білорусів», які «мають єдину історію» та «приречені дружити». Найбільш важливим є позитивне сприйняття духовно-патріотичних інновацій молодим поколінням українства, що пов'язує свої перспективи насамперед з європейським світом та його цінностями.

Висновки до розділу 3.

Політична система РФ у пострадянський період її розвитку пройшла складний шлях від частково-демократичної до авторитарної з елементами тоталітаризму. Її ключові зміни, починаючи з 2000 р., тісно пов'язані з фігурою В.Путіна, якому вдалося апроксимувати особисті політичні уподобання, що відбивають радянські цінності, на загальносистемні. Російські владні традиції, що ґрунтуються на історичному концепті «централізованої держави», виявились пробудженими до життя в нових історичних умовах. Трансформації російської політичної системи, побудовані на реалізації концепту «суверенної демократії», призвели до довготривалого утримання влади вузьким колом політичних суб'єктів, ствердження суперпрезиденціалізму як форми державного правління, стрімкої мілітаризації держави, а також фактичного вилучення громадянського суспільства з переліку політичних суб'єктів, здатних визначати російську політику. На такій основі реальним стало практичне втілення неоімперських великодержавних стратегій Росії шляхом ініціювання її керівництвом різих форматів гібридних війн, спрямованих проти демократичних держав світу (включно зі США та західноєвропейськими державами).

Розбудова (формування) політичної системи незалежної України, починаючи з 1991 р., одночасно є і метою, і показником втілення в життя державотворчих стратегій суспільства. Особливо важливим у контексті становлення політичної системи слід вважати прийняття Конституції України у 1996 р. З моменту прийняття Основного Закону процес оптимізації політичної системи суспільства змістився у площину правового визначення ключових аспектів формування та використання влади, організації владно-суспільних взаємин. Разом з тим, вважати політичну систему України, що постала у постконституційний період, такою, що відповідає суспільним запитам та національним інтересам, явно передчасно. Основні характеристики політичної системи відбивають насамперед кланово-олігархічне структурування ключових суспільних сфер, домінування неправових (договірних) підходів при вирішенні назрілих суспільно-політичних проблем, нехтування інтересами населення, рівень життя якого не відповідає реальним економічним та соціальним можливостям України.

Особливо показовою вадою політичної системи України до 2014 р. (агресії Росії проти України) було «вторинне», «залишкове» ставлення державних керівників до проблем забезпечення національної безпеки і оборони. Про це переконливо свідчить недофінансування безпекових і оборонних потреб держави, за якого стрімко втрачались функціональні показники боєготовності (Збройні Сили України) та готовності до застосування за призначенням (інші силові структури). Пострадянським спадком залишалось утримання неефективної воєнної організації держави, елементи якої не утворювали загальнодержавного без пекового і оборонного комплексу, готового діяти в умовах сучасної війни. Політичного реалізму, що передбачає готовність держави і суспільства до воєнних дій навіть в оточенні неворожих країн, Україна аж ніяк не демонструвала.

Найбільш кричущою вадою політичної системи України була її нездатність обмежити (припинити) антиукраїнську діяльність численних російських структур (дипломатичних, мас-медійних, громадських, освітніх, воєнних, релігійних тощо). Активна пропаганда російської національної ідентичності відбувалось на тлі зневажливого ставлення представників РФ до аналогічних спроб України. Як наслідок, українська національна ідентичність була фактично відсутньою на Сході країни, в Криму, в окремих південних містах.

Інтенсивність впливу сучасної гібридної війни на політичну систему суспільства перевищує аналогічні впливи попередніх війн. Якщо раніше основне воєнне навантаження припадало на інституційну та функціональну підсистеми, поширюючись на інші підсистеми в основному опосередковано, то в умовах гібридної війни всі без винятку підсистеми (включно з нормативною, комунікативною, духовно-культурною (культурно-ідеологічною) постають перед необхідністю прискорених змін задля виконання стратегічних завдань війни. При цьому між підсистемами виникають як стандартні, так і несподівані поєднання, що вимагають від них швидкості у прийнятті рішень, їх забезпеченні та практичній реалізації. Слід мати на увазі й вірогідність створення нових загальносистемних органів воєнно-соціального управління, відсутніх в умовах мирного часу (Ставки Верховного Головнокомандувача), а також органів місцевого управління, наділених специфічними правами в районах, наближених до зони ведення бойових дій.

Політична система України після анексії Криму, розв'язання бойових дій на Сході України радикально змінилась. Кратно збільшилось фінансування сфери національної безпеки і оборони, яке має не лише внутрішні, а й зовнішні джерела. Прискорилось формування сучасного Сектору безпеки і оборони, адаптованого для спільної діяльності із західними арміями та іншими силовими структурами. Виникли нові силові елементи - Національна гвардія України, Сили спеціальних операцій Збройних Сил України, Національна поліція України та ін. Державою історично миттєво (упродовж кількох місяців) було враховано досвід безпекової і оборонної діяльності громадянського суспільства, яке стало головим резервом стійкості політичної системи суспільства та збереження держави. Окремі збройні структури (насамперед добровольчі батальйони), що репрезентували безпекові (оборонні) прагнення суспільства, було реорганізовано та введено до складу державних збройних формувань.

Державною реакцією на гібридну війну слід вважати виникненя нових міністерств (інформаційної політики, з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб), інших органів виконавчої влади, Воєнного кабінету РНБО України та підлеглих йому структур.

Особливо важливими нормативно-правовими актами періоду гібридної війни слід вважати Указ Президента України від 14.04.2014 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Закон України від 15.04. 2014 р. «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Стратегію національної безпеки України від 26.05.2015 р., Воєнну доктринуУкраїни від 24.09.2015 р., Стратегію кібербезпеки України від 15.03.2016 р., Доктрину інформаційної безпеки України від 25.02.2017 р., Закон України від 18.01.2018 р. «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (неофіційна назва - Закон про деокупацію), а також Закон України від 21.06.2018 р. «Про національну безпеку України».

Ці та інші документи не лише відбивають спрямованість змін у політичній системі України, а й завідчують поступове формування необхідних суспільно-політичних передумов відновлення територіальної цілісності України, прискореного втілення в життя стратегій європейської та євроатлантичного інтеграції, що в умовах «гібридного» сприйняття воєнно-політичних реалій задіяними сторонами означатиме поразку РФ та перемогу України.

ВИСНОВКИ

1. Обґрунтовано необхідність вироблення нових наукових підходів щодо дослідження причин трансформацій політичних систем в умовах гібридної війни. Наукову продуктивність зберігають апробовані пізнавальні платформи, що базуються на структурно-функціональному, інституційному, біхевіористському, змішаному підходах щодо визначення сутнісних характеристик та змістовних показників політичної системи. Разом з тим, в умовах конфліктного ХХІ ст. її аналіз доречно додатково здійснювати на основі теоретичних підходів «суспільств ризику» (У.Бек, Е.Гіденс). Якщо політичні системи суспільств індустріальної епохи природно сприймати з позицій «позитивної» логіки їх розвитку (накопичення та розподілу багатств), то аналіз сучасних суспільств не може обійтись без врахування «негативної» логіки їх розвитку (виробництва й поширення ризиків). У вітчизняній теорії національної безпеки «ризик» залежно від інтенсивності та способу впливу на політичну систему додатково позначається через категорії «виклику», «загрози» і «небезпеки».

Гібридну війну можна визначити як джерело (механізм) невпинного продукування різнорівневих та різноспрямованих загроз і небезпек. Відповідно, політична система має володіти здатністю розпізнавати, кваліфікувати, оцінювати виклики і загрози (в умовах мирного часу), загрози і небезпеки (в умовах війни) та протидіяти їм. Саме тому невід'ємним елементом політичних систем є воєнна організація держави (президентські республіки) або сектор безпеки і оборони (парламентські та змішані республіки, конституційні монархії), головним призначенням яких є збройна протидія антисистемних впливам. Нормативно-правові акти демократичних держав, що стосуються питань національної безпеки і оборони (закони, стратегії, концепції, доктрини), своєю складовою мають визначення ризиків (в Україні - загроз) у найбільш важливих суспільних сферах та організацію контр-дій з метою їх унеможливлення (послаблення).

2. Доведено складність концептуального визначення гібридної війни (її сутності, змісту, структури, етапів здійснення, способів впливу на противника як нового етапу конфліктної (збройно-силової) взаємодії політичних суб'єктів. Найбільш важливими ознаками даного різновиду війни визнаються поєднання конвенційних та неконвенційних бойових дій, мілітарних, квазімілітарних, дипломатичних, економічних (торговельних), кібернетичних та інших форм боротьби, суттєве розширення кола учасників (військовослужбовці, представники інших силових структур держави, а також терористи, приватні армії, найманці, партизани, ополченці, бандформування, спецпідрозділи інших держав тощо), «розмитість» моменту початку (без вручення ноти про оголошення війни) та закінчення (без підписання акту про капітуляцію), особливе значення інформаційної (інформаційно-психологічної, пропагандистської) боротьби із застосуванням усіх доступних мас-медіа. Всіляко стимулюються антиурядові протестні акції населення в зоні воєнних дій, підтримуються ініціативи щодо створення місцевих збройних формувань, спрямованих проти центральної влади країни, з якою ведуться бойові дії. На погляд російських спеціалістів, співвідношення небойових засобів впливу на противника до бойових у сучасному форматі гібридної війни становить чотири до одного.

3. Сутність гібридної війни полягає у цілеспрямованому створенні (гібридизації, схрещуванні) нестандартних ударних форматів - традиційно-збройних, інформаційних (інформаційно-психологічних), дипломатичних, економічних (енергетичних, фінансових), екологічних, мережевих, кібернетичних, громадянських, партизанських, терористичних, їх вибірковому або масованому використанні. При цьому мета гібридної війни може бути описана як послаблення або знищення політичної системи держави-ворога. Досліджено трансформацію політичної системи в умовах гібридної війни з позицій синергетики. Метою війни для її ініціатора є досягнення дисбалансу політичної системи країни-ворога, мінімізація простору її ефективного функціонування (порушення рівноваги, гомеостазу, регулювання) з одночасним стимулюванням прискорених змін (флуктуаційних коливань, руйнування зв'язків). Переведення політичної системи у нестійкий стан уможливлюється за рахунок дисипативних впливів та посилення її ентропії. За умов хаотизації системи її елементарні інституційні одиниці, не маючи усталених комунікацій та не отримуючи ресурсів, погіршують (припиняють) виконання покладених на них функцій.

Цілеспрямована флуктуація (відхилення від норми) інститутів політичної системи призводить до зростання рівня конфліктності у ключових суспільних сферах. Критика влади загострюється до рівня соціального непослуху. Всередині системи виникають точки біфуркації, що одночасно дозволяють реалізувати протилежні перспективи: а) досягти перемоги як ефекту накопичення позитивних результатів воєнної діяльності, успішної мобілізації та застосування державних і суспільних ресурсів, завдання противнику поразки та повернення політичної системи до мирної дільності; б) зазнати поразки, наслідком якої стане ліквідація наявної політичної системи, заміщення її інститутів зовнішніми імплантатами, нав'язаними державою-агресором.

4. Проаналізовано трансформаційні процеси в основних підсистемах політичної системи суспільства в умовах гібридної війни. Інституційній підсистемі властиве створення нових органів воєнно-політичного управління, прискорений розвиток воєнної організації держави (сектору безпеки і оборони), поглиблення міжнародного воєнно-політичного партнерства. У нормативній підсистемі відбувається динамічне оновлення законодавства з питань національної безпеки і оборони з врахуванням потреб війни. Функціональна підсистема стимулює якісне виконання законодавчо визначених обов'язків у сфері національної безпеки і оборони, мобілізацію державних і суспільних можливостей на виконання завдань гібридної війни. Комунікативна підсистема забезпечує пошук й становлення нових форматів взаємодії елементів політичної системи між собою, із зовнішнім середовищем та з громадянським суспільством. Зміни в духовно-культурній підсистемі полягають в активізації діяльності мас-медійних, культурно-мистецьких та освітніх установ, формування ними героїко-патріотичних, визвольних, переможних складників суспільної свідомості, здатних забезпечити духовне піднесення нації з метою перемоги у війні.

5. Доведено цілеспрямовану трансформацію політичної системи РФ з метою забезпечення її готовності до ведення гібридних війн проти інших держав. Основу російських владних трансформацій утворюють супепрезиденціалізм, а також «суверенна демократія» як непрозорий і неконтрольований механізм пролонгації президентської влади всупереч конституційним приписам. Основними напрямами трансформації російської політичної системи є: мілітаризація країни на основі значного збільшення воєнного бюджету, реформування існуючих та створення нових елементів воєнної організації держави (Росгвардії), створення приватних воєнних кампаній; реформування федеративних відносин на основі посилення повноважень федерального центру та, відповідно, послаблення федеральних суб'єктів; вивищення «групи силовиків» над іншими політичними угрупованнями, що представляють правлячу еліту; запровадження «гегемоністської» партійної системи; встановлення державного контролю над ЗМІ та формування потужних провладних мас-медіа; культ глави держави; реставрація радянських стереотипів політичного мислення та підживлення патерналістських настроїв серед основних груп населення; послідовна дискредитація «кольорових» революцій та української Революції Гідності 2013-2014 рр. з метою обмеження політичної активності російських громадян. Реалізація цих заходів уможливила розв'язання російською владою низки гібридних війн, спрямованих на «відродження» Росії як держави світового значення, повернення їй геополітичних можливостей радянського періоду.

Апробація російських «гібридних ударів» з метою набуття досвіду та його перенесення на інші держави відбулась у наступній послідовності: Вірменія / Азербайджан - Таджикистан - Придністров'я - Абхазія - Південна Осетія. Країнами, де гібридна війна відбулась у повному обсязі, стали: самопроголошена Ічкерія (державно-незалежний статус зусиллями РФ ліквідовано), суверенна Грузія (тимчасово втратила близько 20% території), суверенна Україна (тимчасово втратила 7% території). Всього 6 пострадянських держав (половина СНД) виявились залученими в російські гібридні війни. До цього слід додати активні інформаційні впливи РФ на держави Балтії, Західної Європи, США, арабські країни, що також вписується в канони гібридної війни.

6. Виявлено особливості трансформації політичної системи України в умовах протидії гібридній війні з боку РФ. Як засвідчили події 2014 р. (окупація АР Крим і м. Севастополя, розв'язання воєнної агресії на території Донеччини і Луганщини), практично всі її підсистеми виявились неготовими до організації ефективної протидії російським впливам.

В умовах цілеспрямованої ескалації загроз з боку РФ, спрямованих на силову ліквідацію незалежної України, її політична система якісно трансформувалась. Про це свідчать посилення державної уваги до безпекових і оборонних проблем, зростання воєнного бюджету, створення сучасного сектору безпеки і оборони, оновлення безпекового і оборонного законодавства, створення нових міністерств (інформаційної політики, з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб), а також Воєнного кабінету РНБОУ, Національної гвардії України, Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, Національної поліції України, відновлення військово-промислового комплексу, започаткування процесу постачання у війська високотехнологічних озброєнь, активізація зовнішньої політики, а також активізація громадянського суспільства, безпекові і оборонні можливості якого виявились інтегрованими в загальноукраїнський безпековий і оборонний потенціал.

Українсько-російська гібридна війна не стала локальним виявом збройного протиборства на обмеженій території. Відбулось її перенесення у дипломатичну, економічну (енергетичну), торговельну, інформаційну, соціальну, гуманітарну, міграційну та ін. сфери. Крім того, ця війна вийшла за межі національних кордонів та спонукала інші політичні системи (держави) до вивчення її причин, механізмів, наслідків, визначення форматів власної участі в її перебігу. Євроінтеграційні та євроатлантичні прагнення України позитивно оцінені демократичними державами, що стимулювало міжнародну підтримку української боротьби.

Російська загроза, спрямована проти України, з високою вірогідністю носитиме довгостроковий характер. Трансформація політичних систем суспільств, з різним ступенем дотичних до російської гібридної агресії, триватиме.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В.І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення: монографія. Київ: КНЕУ, 2004. 236 с.

2. Агапов П.В. Социальные системы: теория, подходы и динамика // Вестник Московского государственного университета. Серия 18: Социология и політологія. 2014. № 4. С. 67-68.

3. Алямкін Р.В. Міжнародно-правовий режим захисту прав людини під час внутрішніх збройних конфліктів. URL: file:///C:/Users/ADmin/Downloads_2014_6_12.pdf

4. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році». Київ: НІСД, 2017. 928 с. URL: http://www.niss.gov.ua/public/File/book_2017/Poslanya_druk_fin.pdf

5. Андрєєв С.С., Рудич Ф.М., Буцевицький В.С. Політична система суспільства // Політологічний енциклопедичний словник; за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. Київ: Генеза, 2004. 736 с.

6. Бабкіна О.В. Деякі методологічні проблеми аналізу політичних трансформацій та політичного розвитку // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2013. Вип. 22. С. 3-4.

7. Бабкіна О.В., Горбатенко В.П. Політологія: підручник. Київ: Академія, 2003. 528 с.

8. Барановський Ф.В. Становлення демократичної політичної системи та процес європейської інтеграції України: фактори взаємовпливу: автореф. дис. ... д-ра політ. наук: 23.00.02; НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса. Київ, 2009. 32 с.

9. Бебик В.М. Політологія: наука і навчальна дисципліна: підручник. Київ: Каравела, 2009. 496 с.

10. Безпека // Словник основних термінів та скорочень, які використовуються в НАТО. Київ: «МП Леся», 2004. 568 с.

11. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / пер. с нем. В.Седельника, Н.Федоровой. Москва: Прогресс-Традиция, 2000. 384 с.

12. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: навчальний посібник. Київ: АМУПП, 1997. 200 с.

13. Білошицький В.І. Демократичні засади цивільно-військових відносин: зарубіжний досвід і України: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02. Київ, 2015. 197 с.

14. Близнюк А. Гібридна війна ХХІ століття. Пропаганда як основна складова у політичних соціальних та етнічних протистояннях // INTERMARUM: історія, політика, культура. 2015. Вип. 2. С. 390-399.

15. Бульбенюк С.С. Імперія // Політична енциклопедія /редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.

16. Бульвінський А.Г. Вплив імперської державної традиції на модернізаційні процеси в сучасній Україні // Проблеми всесвітньої історії. 2016. № 2. С. 67.

17. Бунчук М.М. Інституційно-правові засади формування й реалізації антитерористичної політики в Україні // Теорія та практика державного управління. 2016. - № 1. С. 4.

18. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем (Синергетика и теория социальной самоорганизации). Санкт-Петербург: Лань, 1999. 356 с.

19. Військовий бюджет України. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Військовий_бюджет_України

20. Военная доктрина Российской Федерации. URL: https://rg.ru/2014/12/30/doktrina-dok.html

21. Воєнні видатки держав світу. URL: https://www.sipri.org/sites/default/files/Milex-constant-USD.pdf

22. Воронов І.О. Демократичний транзит: політико-владні трансформації. Київ: Генеза, 2006. 232 с.

23. Гапоненко В.А. Свобода як чинник функціонування демократичної політичної системи: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Київ, 2008. 20 с. 

24. Генерал Франк ван Каппен: Путин ведет в Украине гибридную войну. URL: http://inosmi.ru/world/20140426/219862015.html

25. Герасимов В.В. Ценность науки в предвидении. URL: http://www.vpk-news.ru/articles/14632

26. Гибридные войны в общей теории войны. URL: http://www.oboznik.ru/?p=39603

27. Гилев А.А. Многомерная война и новая оборонная стратегия. URL: -http://www.globalaffairs.ru/number/Mnogomernaya-voina-i-novaya-oboronnaya-strategiya-17101

28. Гібридна війна: технології сугестії та контрсугестії: монографія / О. Акульшин, О. Заруба, Л. Компанцева, С. Кудінов, Н. Слухай, О. Снитко. Київ: Національна академія СБУ, 2018. 236 с.

29. Гібридна війна: in verbo et in praxi: монографія / під. заг. ред. проф. Р.О. Додонова. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 410 с.

30. Гіденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя / пер. з англ. Н.Поліщук. Київ: Альтпрес, 2004. 100 с.

31. Гіщинський В. Формула безпеки України в контексті переосмислення її геополітичного становища та міжнародно-правових гарантій безпеки // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2016. Вип. 39. С. 62-71.

32. Гладка К., Громаков Д., Миронова В., Плужник О. та ін. Добробати. Історія подвигу батальйонів, що врятували країну. Харків: Фоліо, 2017. 325 с.

33. Глазунова Н. Політична система суспільства // Соціологічна енциклопедія / Укладач В. Городяненко. Київ: Академвидав, 2008. 456 с.

34. Головченко В. Дойч Карл // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.

35. Горбатенко В.П. Вивчення механізмів і принципів функціонування вітчизняної політичної системи // Політична наука в Україні. 1991-2016: у 2 т. Т. 2: Теоретико-методологічні засади і концептуальні підсумки вітчизняних досліджень; за ред. О. Рафальського та ін. Київ: Парлам. вид-во, 2016. 704 с.

36. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть: монографія. Київ: Академія, 1999. 240 с.

37. Горбулін В.П. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу // Стратегічні пріоритети. 2014. № 4. С. 5-12.

38. Горбулін В.П., Власюк О.С. Російсько-українська війна у термінах теорії реалізму // Суспільно-політичні процеси. Науково-популярне видання. 2016. Вип. 2. С. 71.

39. Гороховський І.Л. Громадянська самоорганізація як чинник стабільності політичної системи України: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 ; Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара. Дніпропетровськ, 2008. 19 с.

40. Данилишин Б. Путин еще вернется. Что нужно знать о гибридных войнах // Новое время. 2015. 15 декабря.

41. Демчук П.О. Політологія: підручник для вищих військових навчальних закладів. Київ: КВГІ, 1998. 312 с.

42. Демчук П.О., Мандрагеля В.А. Російська політична культура (Філософсько-політологічний трактат). Київ: Молодь, 2009. 312 с.

43. Дикий Е. Гибридная война России: опыт Украины для стран Балтии. Вильнюс, 2016. 84 с.

44. Дикий Е. Гибридная война России: опыт Украины для стран Балтии. Вильнюс: Литовская военная академия генерала Йонаса Жямайтиса, 2016. 102 с.

45. Дмитренко М.А. Політична система України: розвиток в умовах глобалізації та інформаційної. Київ: Знання України, 2008. 656 с.

46. Долженков О.О. Україна - Білорусь: досвід політичної трансформації: монографія. Одеса: Астропринт, 2003. 264 с.

47. Друк Ю.Я. Модернізація державного управління в контексті реформування політичної системи: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Львів, 2008. 20 с.

48. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / наук.-ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ: НАДУ, 2011. Т. 2: Методологія державного управління / наук.-ред. колегія: Ю.П. Сурмін (співголова), П.І. Надолішній (співголова) та ін. 2011. 692 с.

49. Євтушенко О. Н. Державна влада і місцеве самоврядування в умовах модернізації політичної системи сучасного українського суспільства: автореф. дис. ... д-ра політ. наук: 23.00.02 ; Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. Одеса, 2011. 28 с.

50. Збрицька Л.Г. Медіатизація політичного конфлікту в умовах глобалізуючогося світу (на прикладі сучасного українського суспільства): автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02; Тавр. нац. ун-т ім. В.І. Вернадського. Сімферопіль, 2010. 16 с.

51. Зубрицька Л.Й. Міф як феномен сучасної політики: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Київ, 2005. 18 с.

52. Журавський В.С. Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект). Київ, 1999. 112 с.

53. Журавський В.С. Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект): автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01; Ун-т внутр. справ. Харків, 2000. 19 с.

54. Истон Д. Категории системного анализа политики // Антология мировой политической мысли: в 5 т. Т. 2. Москва: Мысль, 1997. С. 642.

55. Категоренко О.І. Трансформаційні та модернізаційні аспекти політичної системи сучасної України: політологичний аналіз: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Ін-т політ. і етнонац. дослідж. НАН України. Київ, 2004. 17 с. 

56. Ковалевський В. Луман Ніклас // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.

57. Козирева М. Суверенна демократія // Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори) / за заг. ред. Н.М. Хоми. Львів: «Новий Світ - 2000», 2015. 492 с.

58. Костенко Л.В. Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала // Суспільно-політичні процеси. Науково-популярне видання. 2018. Вип. 9. С. 40.

59. Костючков С.К. Застосування практики «дестабілізаційної змії» в умовах гібридної війни. URL: http://ekhsuir.kspu.edu/bitstream/123456789/3236/1/70.pdf

60. Кочубей Н.В. Синергетичні концепти в нелінійних соціально-культурних контекстах: автореф. дис. ... д-ра філософ. наук: 09.00.09; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Київ, 2010. 36 с.

61. Кравчук М.А. Політична пропаганда як засіб становлення і трансформації політичних режимів: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Львів, 2006. 19 с.

62. Кривошеїн В. Політична система // Політологія: навчальний енциклопедичний словник-довідник для студентів ВНЗ І-ІV рівнів акредитації; за наук. ред. Н.М. Хоми. Львів: «Новий Світ - 2000», 2014. 779 с.

63. Крутій В.О. Витоки гібридних війн: досвід ХХ століття // Держава і право. Серія Політичні науки. 2017. Вип. 77. 188 с.

64. Крутій В.О. Владні зміни в Російській Федерації у контексті гібридної війни // Держава і право. Серія Політичні науки. 2017. Вип. 80. 186 с. С . 133-142.

65. Крутій В.О. Гібридна війна: складність концептуальних наративів // Держава і право. Серія Політичні науки. 2017. Вип. 79. 204 с.

66. Крутій В.О. Зміни політичної системи суспільства в умовах гібридної війни // Держава і право. Серія Політичні науки. 2017. Вип. 78. 258 с.

67. Крутій В.О. Логіка гібридної війни: синергетичне пояснення // Держава і право. Серія Політичні науки. 2018. Вип. 79. 214 с.

68. Крючков Г. К. Демократический гражданский контроль над силовой сферой Украины: опыт, проблемы // Альманах по вопрсам государственного управления в секторе безопасности Украины 2010. Женева-Киев: Женевский центр демократического контроля над ворруженными силами, 2010. С. 31.

69. Курган Я.М. Принцип спадкоємності в розвитку демократичних політичних систем: аналіз теоретико-методологічних підходів: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.01; Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2009. 20 с.

70. Лебідь А.Є. Концепція самоорганізації макросоціальних структур та її методологічна роль в осмисленні феномену соціальної еволюції: автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.09; Ін-т філос. ім. Г.С. Сковороди НАН України. Київ, 2005. 18 с.

71. Лендьєл М. Істон Девід // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.

72. Лещенко В.М. Політична партія у контекстах взаємодії соціальної та політичної систем сучасного українського суспільства: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2010. 20 с.

73. Литвиненко О. Тотальна війна по-путінські: «гібридна» війна РФ проти України // Національна безпека і оборона. 2016. № 9-10. С. 60.

74. Лісничук О. Алмонд Габріель // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.

75. Локаш О.В. Вплив несвідомого на формування політичного простору: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Одес. нац. юрид. акад. Одеса, 2001. 20 с.

76. Лясота А.Є. Політичні традиції у забезпеченні динамічної рівноваги політичної системи: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Дніпропетр. нац. ун-т. Дніпротеровськ, 2005. 18 с.

77. Магда Є.В. Гібридна війна: вижити і перемогти. Харків: Віват, 2015. 304 с.

78. Магда Є.М. Гібридна війна: сутність та структура феномену. URL: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ pol_n/article/viewFile/2489/2220

79. Майборода О.М. Етнічніть у міжнародній системі. Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2017. 448 с.

80. Макаренко Л.П. Політична комунікація у демократичних процесах в Україні: монографія. Київ: КИЙ, 2017. 324 с.

81. Максимова О.М. Місце та роль неконвенційної політичної участі в функціонуванні політичних систем: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Миколаїв. держ. гуманіт. ун-т ім. П.Могили. Миколаїв, 2007. 18 с.

82. Масич В.В. Зворотній зв'язок як чинник демократизації політичної системи: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Ін-т держави і права ім. В.Корецького НАН України. Київ, 2013. 20 с.

83. Мацишина І.В. Ідейно-політичні процеси як детермінанта формування політичної системи суспільства: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2009. - 16 с.

84. Мацієвський Ю.В. У пастці гібридності: зигзаги трансформацій політичного режиму в Україні (1991-2014): монографія. Чернівці: Книги - ХХІ, 2016. 552 с.

85. Мельник А. Украина в структуре региональной и глобальной безопасности // Альманах по вопросам государственного управления в секторе безопасности Украины. Женева - Киев: Женевский центр демократического контроля над вооруженными силами, 2010. С. 39.

86. Міністерство інформаційної політики презентувало Звіт щодо відновлення мовлення в зоні АТО. URL: http://mip.gov.ua/news/1257.html

87. Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. Дрогобич: Відродження, 2004. 488 с.

88. Морская доктрина Российской Федерации до 2020 года. URL: http://www.mid.ru/foreign_policy/official_documents/-/asset_publisher/462098

89. Назаренко О. Політична система суспільства: сутність, основні риси, функції // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2012. Вип. 94. С. 87.

90. Національна безпека і оборона6 URL: http://old.razumkov.org.ua/ukr/journal.php?y=2013&cat=182

91. О Стратегии национальной безопасности Российской Федерации: Указ Президента Российской Федерации от 31 декабря 2015 года № 683. URL: -http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&nd=102385609

92. О Федеральной службе войск национальной гвардии: Указ Президента Российской Федерации. URL: http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001201610040002?index=0

93. Об утверждении Концепции внешней политики Российской Федерации: Указ Президента Российской Федерации от 30 ноября 2016 года № 640. URL: : http://kremlin.ru/acts/bank/41451

94. Определение агрессии. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/aggression.shtml

95. Павленко Ю. Передмова // Гелд Д., Мак-Грю Е., Голдблат Д., Перратон Дж. Глобальні трансформації. Політика, економіка, культура / пер. з англ. Київ: Фенікс, 2003. 584 с.

96. Пазиніч Ю.М. Особливості трансформації політичної системи України в епоху Гетьманщини: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 ; Дніпропетр. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2007. 20 с.

97. Петренко В.В. Політична мова як засіб маніпулятивного впливу: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Київ, 2003. 17 с

98. Північноатлантичний договір. URL: http://www.nato.int/cps/uk/natohq/official_texts_17120.htm

99. Погорілко В.Ф. Політична система України і проблеми її реформування // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. 2004. № 1. С. 7-18.

100. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії: монографія / за ред. А.І. Кудряченка. Київ: НІСД, 2007. 396 с. Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. Дрогобич: Відродження, 2004. 488 с.

101. Політична система України: проблеми становлення і розвитку: монографія / за ред. В.І. Кафарського. Київ: Центр учб. літ-ри, 2008. 456 с.

102. Політологія / за ред. О.І. Семківа. Львів: Світ, 1994. 592 с.

103. Політологія: наука про політику: підручник / за заг. ред. В.Г. Кременя, М.І. Горлача. Київ - Харків: Єдинорог, 2001. 380 с.

104. Політологія: підручник для курсантів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України / за заг. ред. Смолянюка В.Ф. Вінниця: Нова книга, 2002. 446 с.

105. Політологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / І.М. Коваль (керівник авт. колективу), Л.О. Ануфрієв, О.І. Брусилівська та ін. Харків: Фоліо, 2012. 414 с.

106. Положення про Воєнний кабінет Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента України № 139 від 12.03.2015 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 лютого 2015 року «Про додаткові заходи щодо зміцнення національної безпеки України». URL: http://www.rnbo.gov.ua/documents/389.html

107. Попов И. Войны современной эпохи: возможно ли посконфликтное урегулирование? URL: http://geopolitikym.org/gibridnaya-vojna-problemy-i-perspektiv

108. Попович К.В. Гібридна війна як сучасний спосіб ведення війни: історичний та сучасний виміри // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Історія». 2016. Вип. 2 (35). С. 75-79.

109. Про військово-цивільні адміністрації: Закон України від 03.02.2015 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/141-19

110. Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України № 514 від 08.07.2009 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/514/2009

111. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: Закон України від 15.04.2014 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1207-18

112. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.2010 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2411-17

113. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України № 3/97-ВР від 16.01.1997 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3/97

114. Про Міністерство інформаційної політики України. URL: https://mip.gov.ua/

115. Про Міністерство тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України: URL: http://mtot.gov.ua/category/pro-ministerstvo/

116. Про Національний координаційний центр кібербезпеки: Указ Президента України № 242 від 07.06.2016 р. URL: http://www.rnbo.gov.ua/documents/425.html

117. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63531

118. Про Національну гвардію України: Закон України від 13.03.2014 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/876-18/page2

119. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/580-19/page5

120. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/964-15

121. Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях: Закон України від 18.01.2018 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2268-19

122. Про парламентські слухання 23 травня 2012 року: URL: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id

123. Про Положення про Сили спеціальних операцій Збройних Сил України: Указ Президента України від 03.03.2018 р. № 52. URL: http://www.president.gov.ua/documents/522018-23718

124. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06.04.2000 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1647-14

125. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України: Указ Президента України № 389 від 08.06.2012 р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/389/2012/paran6#n6

126. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про нову редакцію Воєнної доктрини України: Указ Президента України № 390 від 08.06.2012 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/390/2012/paran5#n5

127. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України: Указ Президента України від 02.03.2014 р. № 189. URL: http://www.rnbo.gov.ua/documents/336.html

128. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»: Указ Президента України від 14.04.2014 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/405/2014

129. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.09.2017 р. «Про Ставку Верховного Головнокомандувача»: Указ Президента України № 313/2017. URL: http://www.rnbo.gov.ua/documents/455.html

130. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України: Указ Президента України від 15.03.2017 р. № 62. URL: http://www.rnbo.gov.ua/documents/441.html

131. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України»: Указ Президента України № 555 від 24.09.2015 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/555/2015?nreg

132. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України»: Указ Президента України № 96 від 15.03.2016 р. URL: http://www.president.gov.ua/documents/962016-19836

133. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України № 47 від 25.02.2017 р. URL: http://www.president.gov.ua/documents/472017-21374

134. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України»: Указ Президента України від 14.03.2016 р. URL: http://www.president.gov.ua/documents/922016-19832

135. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України від 26.05.2015 р. № 287/2015. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/287/2015

136. Про розвідувальні органи України: Закон України від 22.03.2001 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2331-14

137. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України № 105 від 12.02.2007 р. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/105/2007

138. Проблеми модернізації політичних систем сучасності: монографія / М.І. Панов (кер. авт. кол.). Харків: Право, 2008. 320 с.

139. Путин В. Быть сильными: гарантии национальной безопасности для России // Российская газета. 2012. 17 февраля.

140. Путин В. Демократия и качество государства // Коммерсантъ. 2012. 06 февраля.

141. Путин В. Нам нужна новая экономика // Ведомости. 2012. 30 января.

142. Путин В. Россия сосредотачивается - вызовы, на которые мы должны ответить // Известия. 2012. 16 января.

143. Путин В. Россия: национальный вопрос // Независимая газета. 2012. 23 января

144. Путин В. Строительство справедливости. Социальная политика для России // Комсомольская правда. 2012. 13 февраля.

145. Путин: граница России нигде не заканчивается. URL: https://russian.rt.com/russia/news/335286

146. Пучков О.О. Інформаційна безпека у контексті сьогоднішніх реалій: філософський аспект // Гуманітарний вісник ЗДІА. 2015. № 60. C. 243.

147. Рабінович П.М. Норма права // Великий енциклопедичний словник / за ред. Ю.С. Шемшученка. Київ: Юридична думка, 2007. 992 с.

148. Ризик // Короткий оксфордський політичний словник / за ред. І. Макліна, А. Макмілана. Київ: Основи, 2006. 790 с.

149. Розумний М.М. Виклики національного самовизначення: монографія. Київ: НІСД, 2016. 196 с.

150. Роль информации в гибридных войнах. URL: http://fakeoff.org/war/rol-informatsii-v-gibridnykh-voynakh

151. Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір: автореф. дис. ... д-ра політ. наук: 23.00.02; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Львів, 2008. 36 с.

152. Рудакевич О. Пізнавальний потенціал теорії політичної системи // Суспільно-політичні процеси. Науково-популярне видання. 2017. № 1(5). С. 149.

153. Рудич Ф.М. Політична система суспільства // Юридична енциклопедія: В 6 т. Т. 4. Київ: Українська енциклопедія, 2002. 720 с.

154. Рудич Ф.М. Політична система сучасної України: спроба політологічного аналізу // Наука. Влада. Політика / за ред. М. Михальченка. Київ: Знання України, 2008. 240 с.

155. Рудич Ф.М. Політична система та інститути громадянського суспільства в Україні: навч. посібник / Ф.М. Рудич, Р.В. Балабан, Ю.С. Ганжуров та ін. Київ: Либідь, 2008. 440 с.

156. Рудич Ф.М. Політологія: підручник. Київ: Либідь, 2004. 480 с.

157. Сабанадзе Ю.В. Групи інтересів у перехідних суспільствах: монографія. Київ: Логос, 2009. 208 с.

158. Савин Л. Новые способы ведения войны: как Америка строит империю. Санкт-Петербург: Питер, 2016. 384 с.

159. Савинкин А. О гибридной войне в свете идейного наследия русских военных классиков. URL: http://geopolitikym.org/gibridnaya-vojna-problemy-i-perspektivy

160. Сайт Ради національної безпеки і оборони України // Офіційні документи. URL: http://www.rnbo.gov.ua/

161. Світова гібридна війна: український фронт: монографія / за заг. ред. В.П. Горбуліна. Харків: Фоліо, 2017. 496 с.

162. Сектор безпеки і оборони України: теорія, стратегія, практика: моногафія / Ф.В. Саганюк, В.С. Фролов, О.В. Устименко, М.М. Лобко та ін. Київ: Академпрес, 2017. 180 с.

163. Семигіна Т.В. Політичні ідеї представників системного підходу // Політична думка ХХ - початку ХХІ століть: методологічний і доктринальний підходи: підручник: у 2-х т. / за ред. Н.М. Хоми. Львів: «Новий світ - 2000», 2016. Т. 1. 516 с.

164. Синергетика: иерархии неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах. URL: http://booksshare.net/books/physics/haken-g/1985/files.pdf

165. Слободян О.Ф. Воєнна політика пострадянських держав: порівняльний аналіз: автореф. дис. … канд. політ. наук: 23.00.02. Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2016. С. 8.

166. СМИ: мюнхенская речь Путина - поворотная точка во внешней политике РФ. // РИА «Новый Регион», 12.02.2007. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Мюнхенская_речь_Владимира_Путина

167. Смолянюк В.Ф. Військова могутність України: теоретико-методологічні засади формування і розвитку (політологічний аналіз досвіду 1990-х років: монографія. Київ, Ірпінь: Перун, 2000. 448 с.

168. Смолянюк В.Ф. Дискретність політичного розвитку // Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотворення) / за заг. ред. Н.М. Хоми. Львів: «Новий світ - 2000», 2015. 492 с.

169. Смолянюк В.Ф. Національна безпека України: термінологічний баласт чи державотворча необхідність // Суспільно-політичні процеси. Науково-популярне видання. 2017. `№ 2-3. С. 76-77.

170. Смолянюк В.Ф. Політична система України: джерела стабільності та чинники дестабілізації // Науково-інформаційний вісник Академії національної безпеки. 2016. № 3-4. С. 37-38.

171. Смолянюк В.Ф. Україна та Російська Федерація: духовне розмежування (на прикладі патріотичних стратагем) // Суспільно-політичні процеси. Науково-популярне видання. 2016. С. 81-84.

172. Снегірьов І.О. Роль еволюційно-синергетичної парадигми в осмисленні соціуму: автореф. дис. ... канд. філософ. наук: 09.00.09; Ін-т філос. ім. Г.С. Сковороди НАН України. Київ, 2004. 16 с.

173. Соловйов С.Г. Теоретичні засади інформаційної оборони // Державне будівництво. 2015. № 1. С. 1-10..

174. Стойко О.М. Демократична трансформація та дієздатність держави: можливості і небезпеки // Вісник Дніпропетровського університету. - 2016. № 5. С. 85.

175. Стойко О.М. Трансформація політичних інститутів у сучасних перехідних суспільствах: монографія. Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2016. 416 с.

176. Стойко О.М. Трансформація політичних інститутів у сучасних перехідних суспільствах: автореф. дис. ... д-ра політ. наук: 23.00.02; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, 2017. 32 с.

177. Стратегия экономической безопасности Российской Федерации: Указ Президента РФ от 13 мая 2017 г. № 208 «О Стратегии экономической безопасности Российской Федерации на период до 2030 года». URL: https://www.garant.ru/products/ipo/prime/doc/71572608

178. Сучасна гібридна війна: нові форми гібридної агресії. URL: http://ua.racurs.ua/1063

179. Сытник Г.П. Вызов национальной безопасности // Государственное управление в сфере национальной безопасности: словарь-справочник / под ред. Г.П. Сытника. Киев: НАГУ при Президенте Украины, 2012. 496 с.

180. Сытник Г.П. Опасность // Государственное управление в сфере национальной безопасности: словарь-справочник / под ред. Г.П. Сытника. Киев: НАГУ при Президенте Украины, 2012. 496 с.

181. Сытник Г.П. Паспорт угрозы национальной безопасности // Государственное управление в сфере национальной безопасности: словарь-справочник / под ред. Г.П. Сытника. Киев: НАГУ при Президенте Украины, 2012. 496 с.

182. Сытник Г.П. Система обеспечения национальной безопасности // Государственное управление в сфере национальной безопасности: словарь-справочник / под ред. Г.П. Сытника. Киев: НАГУ при Президенте Украины, 2012. 496 с.

183. Сытник Г.П. Угрозы национальной безопасности // Государственное управление в сфере национальной безопасности: словарь-справочник / под ред. Г.П. Сытника. Киев: НАГУ при Президенте Украины, 2012. 496 с.

184. Танчер В. Парсонс Талкотт // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.

185. Телелим І.В. Ліберальна парадигма у трансформації політичної системи України: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. Одеса, 2011. 15 с.

186. Ткаченко В.М. Правда сили і сила правди // Суспільно-політичні процеси. Науково-популярне видання. 2018. Вип. 2 (9). С. 192.

187. Ткаченко В.М. Україна - Росія: на сконі «пропащого часу»: науково-популярне видання. Київ: Видавництво Політія, 2018. 480 с.

188. Ткаченко Т.В. Опозиція як чинник формування демократичної політичної системи в Україні: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. Київ, 2009. 19 с.

...