Психогігієна професійно-технічного навчання підлітків із зниженим рівнем соціальної адаптації

Дослідження земельної ділянки закладу проводилось згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу.

Будівля ліцею споруджена за стандартним проектом. При цьому було встановлено, що відстань від будівлі навчального закладу до проїжджої частини склала більше, ніж 200 м, що відповідає існуючим вимогам та створює необхідні умови для протидії імовірному шумовому та хімічному забрудненню оточуючого середовища.

На межі припустимого була відстань від червоної лінії території ліцею до технічних об'єктів (станцій технічного обслуговування та автозаправних станцій) (норма не менше 50 м).

Крім того, земельна ділянка ліцею відповідала гігієнічним вимогам щодо її планування за наступними показниками: будівля ліцею розміщується на відстані більш, ніж 30 м від червоної лінії, відстань від межі ділянки ліцею до стін оточуючих житлових будинків із входами та вікнами складає більше 50 м, висота огородження ділянки вкладалася в установлені норми (1,2 м) та складала 1,7 м, під зелені насадження відведено 45 % території земельної ділянки, розташування та орієнтація основних функціональних приміщень загальноосвітніх навчальних закладів забезпечує безперервну тригодинну тривалість інсоляції на день.

Санітарно-гігієнічні умови навчання ліцеїстів вивчалися у приміщеннях їх постійного перебування: навчальних класах, фізкультурно-спортивних залах, приміщеннях харчоблоку та медичних кабінетах.

Було з'ясовано, що будівля навчального корпусу трьохповерхова, що відповідає будівельним нормам.

Цим нормам задовольняли й архітектурно-планувальні рішення навчальних приміщень за наступними показниками: висота стелі учбових приміщень та спортивної зали складала відповідно більш 3м та 6,5 м, максимальна глибина та довжина учбових кімнат складала 6м та 9,4 м, площа учбових кімнат (при розрахунку на 1 учня) дорівнювала 2,3мІ, площа спортивної зали складала 320 мІ, фактична площа їдальні (при розрахунку на 1 місце) складала 0,8 мІ, площі кабінету лікаря та процедурного кабінету склали відповідно 18мІ та 10 + 9мІ, площа кабінету стоматолога складала 16мІ, а кімнати психофізіологічного розвантаження - 18 мІ.

Освітлення навчальних приміщень відповідало гігієнічним вимогам. Природне освітлення - лівостороннє, орієнтація вікон за сторонами світу складала «схід - південь - захід», коефіцієнт природного освітлення (КПО) становив 2,65 %, світовий коефіцієнт 1:4.

Штучне освітлення в учбових приміщеннях забезпечувалось люмінесцентними світильниками, а його рівень на робочій поверхні задовольняв існуючи вимоги (300 лк).

Дослідження повітряно-температурного режиму навчальних приміщень дозволило встановити, що відносна вологість повітря відповідала гігієнічним вимогам, знаходячись у межах оптимальних величин (40-60 %), але температура повітря в класах була вище встановленої гігієнічної норми (17 - 20^оС), досягаючи у теплий період року (на 11 % обстежених учбових місць) 22^оС, що є фактором ризику виникнення імовірного перегрівання організму учнів.

Будівля ліцею будівництва та соціальної реабілітації має централізовану систему водопостачання та каналізації. Кількість вмивальників та унітазів відповідає нормам, і складає відповідно 1 на 60 учнів та 1 на 30 дівчат (40 юнаків). До порушень існуючих вимог, відносно питного водопостачання учнів, належить відсутність у ліцеї питних фонтанчиків (із розрахунку 1 на 100 учнів), або інших засобів індивідуального водопостачання, що у сукупності із високою температурою повітря, за певних умов, може сприяти виникненню теплових уражень підлітків.

Обстеження шкільних меблів не виявило порушень. В кожній учбовій кімнаті присутні меблі всіх трьох груп (4, 5, 6), а їх розміщення до дошки було правильне - від найменшого до найбільшого.

Хронометраж режиму навчання було оцінено згідно з вимогами до режиму дня школярів різного віку.

Дослідження режиму дня ліцеїстів дозволило встановити, що більшість з них (63 %) проживаютьу гуртожитку, який знаходиться на території навчального закладу, що визначає відносну універсальність вимог до їх мешканців. Інша частинв ліцеїстів проживає у домашніх умовах у власних родинах, або у сім'ях опікунів.

Встановлено, що всі ранкові процедури (підйом, ранкова зарядка та ранковий туалет) повністю вкладалися в ті часові проміжки, які вказані в документі, а саме це період з 7 години ранку до 7.30 (табл. 3.2). При розгяді тривалості перебування учнів на свіжому повітрі було встановлено, що прогулянки здюйснюються 3 рази на день: 8.00 ранкова прогулянка по дорозі до школи, з 14.30 до 16.45 - прогулянка після обіду з відвідуванням гуртків, 19.30 вечірня прогулянка, що відповідає гігієнічним вимогам нормативу. Дослідження харчування підлітків виявило, що рекомендований ДСанПіНом 5.5.2.008-01 режим харчування повністю забезпечено. А саме має місце 5-разове харчування: сніданок о 7.30, другий сніданок 10.45 - 12.00, обід 14.45-15.45, полуденок 16.00-16.10, вечеря 19.00. Час прийому їжі теж задовольняє вимоги існуючого нормативу.

Таблиця 3.2. Режим дня ліцеїстів ХПЛБСР

Опираючись на дані по вивченню динаміки працездатності школярів упродовж доби, виявлено, що час для активної і пасивної діяльності розподілено правильно. Підтверждженням цього є той факт, що заняття починаються о 9.00 ранку і продовжуються до 10.45 (цей проміжок часу співпадає з підйомом працездатності), після цього є невелика перерва на другий сніданок. Другий підйом працездатності за нормами має бути в проміжку з 16 до 18 години - саме в цей час у учнів запланована самопідготовка (о 17.00 годині). Періоди, під час яких рекомендовано пасивну активність (між 14-15 год. та після 18) теж розподілені вірно: в розкладі режиму вони відведені на прийоми іжі та заняття за інтересами.

Вивчення розкладу вечірніх процедур та часу сну виявило, що вони вкладаються в ті часові рамки, які встановлено.

Проте, поглиблений аналіз змісту режиму дня, здійснений за результатами індивідуального опитування ліцеїстів різних груп порівняння виявив суттєві відмінності та особливості в організації навчання та вільного часу ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації.

3.2 Психогігієнічна характеристика навчально-виховного процесу ХПЛБСР із зниженим рівнем соціальної адаптації

Харківський професійний ліцей будівельних технологій є державним закладом системи професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України, що здійснює підготовку висококваліфікованих робітників для будівельної галузі, сільського господарства та сфери обслуговування за десятьма ліцензованими професіями. Терміни навчання у ліцеї різні: від 1 до 4 років, в залежності від базової освіти та спеціальності.

Психогігієнічне дослідження навчально-виховного процесу в типовому закладі професійно-технічної освіти та соціальної реблілітації (ХПЛБСР) дозволило встановити, що ліцеїсти на базі 8, 9 та 11-річної середньої освіти опановують наступні будівельні професії: «штукатур», «лицювальник-пліткар», «маляр», «квітникар-озеленювач», «муляр», «електрозварник ручного зварювання», «столяр». Окремо слід відзначити, що на базі повної середньої освіти ліцеїсти мають можливість навчатися за комплексною системою, одночасно опановуючи декілька будівельних професій: «штукатур, лицювальник-пліткар, маляр» та «муляр, електрозварник ручного зварювання». За всьома цими професіями представники другої експериментальної групи (ліцеїсти-сироти), та контрольної групи навчалися без обмежень.

Представникі першої експериментальної групи («ліцеїсти-інваліди»), які мали такі вади, як церебральний параліч, важкі порушення мовлення, інвалідність по зору, інвалідність з дитинства, згідно до санітарних правил з використання праці інвалідів здобували лише наступні професії: «штукатур», «лицювальник-пліткар», «маляр», «квітникар-озеленювач». Таким чином, обмеження у виборі професії стосувалися лише фізичних можливостей ліцеїстів. Академічні групи формувалися за змішаною системою, яка дозволяла одночасному опануванню будівельних професій всьма групами спостереження, сприяючи щільному, взаємно збагачувальному спілкуванню учнів різних за соціальним статусом та фізичними можливостями. Характеристика навчального навантаження ліцеїстів ХПЛБСР за результатами аналізу розкладу учбових занять наведена у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Характеристика навчального навантаження ліцеїстів ХПЛБСР за результатами аналізу розкладу учбових занять (відносний балл важкості предметів)

Згідно з існуючою програмою навчання, на першому курсі в розкладі були присутні лише теоретичні заняття з загальноосвітніх предметів та загальнотехнічних предметів, що викладалися відповідно до кожної із спеціальностей, з використанням сучасних інноваційних освітніх методик.

На другому курсі навчання розклад занять був побудований таким чином: спостерігалося чергування теоретичних занять з виробничим навчанням в майстернях професійної підготовки Харківського професійного ліцею будівельних технологій, відповідно до кожної обраної спеціальності, в умовах впровадження інноваційних програм з залученням сучасних предметів, спрямованих на поглиблене вичення кожної окремої спеціальності.

Розклад третього курсу та четвертого курсів включав чергування занять з теоретичної підготовки та циклом виробничої практики в майстернях професійного навчання в ХПЛБСР з подальшою здачею поетапної атестації з професії.

Аналіз розкладу процесу навчання в ліцеї встановив, що при п'ятиденному тижневому режимі, загальне навчальне навантаження студентів всіх досліджуваних груп становило 34-40 годин, що перевищувало встановлені гігієнічні нормативи сумарної кількості годин тижня (33 години) [92].

Тривалість теоретичних занять складала 6-8 годин на день, що відповідало гігієнічним вимогам. Основними формами з теоретичної підготовки були семінари та практичні подвійні заняття, загальною тривалістю: 2 уроки по 45 хвилин з 5-10 хвилинними перервами.

Аналіз розкладу учбових занять здійснювався за допомогою індивідуалізованої для кожного учбового класу рангової шкали важкості. Визначення важкості предметів проводилось наприкінці учбового року на підставі інтерв'ювання підлітків, кожний з яких індивідуально оцінював кожний предмет від 1 бала (найскладніший) до мінімального значення, яке відповідало загальній кількості учбових дисциплін. Так, найбільш складними учні визначали: група 1ШМ11 - математику, іноземну мову; ШМ 12 - математику, іноземну мову, фізику, хімію; С-21- математику, украінську мову та літературу; ШМ-22 - математику, історію Украіни та всесвітню історію; СМЕ - 31 - математику, украінську мову, фізику; ШМ-32 - математику, хімію, іноземну мову, украінську мову та літературу, історію; ШМ-1 - спецтехнологію та захист вітчизни, 2М-2 - матеріалознавство.

Під час аналізу розкладу виявлено, що він не відповідає гігієнічним нормам, стосовно вимог щодо розподілу предметів за ступенем важкості протягом тижня. Наприклад, в групі 1ШМ-11 предмети, які підлітки визначили найважкішими, присутні в розкладі як на початку, так і під кінець тижня (2 уроки іноземної мови в понеділок, 2 уроки математики у п'ятницю), в розкладі групи С-21 в понеділок також є важкі предмети (подвоєні уроки математики), у учнів групи ШМ-22 математика та всесвітня історія розташовані у п'ятничному розкладі. Інші групи СМЕ-31, ШМ-32, 2М-2 також мають подібні порушення в складанні розкладу: математику у п'ятницю, іноземну мову на початку тижня та математику наприкінці, матеріалознавство у п'ятницю відповідно. Безсумнівним порушенням розкладу є проведення поетапної атестації з професії у підлітків з груп П- 4 та 2ШМ-1 у п'ятницю.

Поряд з тим, спостерігалося й порушення гігієнічних вимог щодо навчального навантаження протягом учбового дня. Так мало місце розташування важких з точки зору учнів групи ШМ-22 предметів на початку і в кінці дня (математики та історії) у вівторок та п'ятницю. В групі СМЕ-32 предмети «математика» та «українська мова» знаходилися на перших уроках в четвер та п'ятницю. В групі ШМ-32 протягом всього тижня спостерігалася тенденція розташування важких предметів на початку та наприкінці дня. Для учнів групи ШМ-1 у вівторок мало місце розташування одразу ж 5 перших уроків найскладніших дисциплін: 3 спецтохнології та 2 уроки із захисту вітчизни.

Всі ці порушення свідчать про негативну тенденцію, щодо відсутності раціональності, структурованості та інших гігієнічних вимог до складання тижневого розкладу занять на всіх етапах професійного навчання.

3.3 Психогігієнічна характеристика життєдіяльності учнів ХПЛБСР із зниженим рівнем соціальної адаптації

Для вивчення умов життєдіяльності ліцеїстів із різним рівнем здоров'я та соціальної адаптації нами був використаний опитувальник «Спосіб життя», до якого увійшли запитання за шкалами, які характеризують психологічний мікроклімат у навчальному колективі (шкала М), рухову активність (шкала А), особливості режиму дня (шкала Р); адекватність та відповідність гігієнічним вимогам режиму харчування (шкала Х), виконання вимог особистої гігієни та схильність до шкідливих звичок (шкала Г).

До груп порівняння були включені здорові ліцеїсти із благополучних сімей; ліцеїсти-сироти, які знаходилися під державною опікою, ліцеїсти-інваліди із уродженими вадами розвитку. Отримані результати наведені у табл. 3.4.

Аналіз отриманих результатів за шкалою М показав, що більшість учнів ліцею (90,32±2,79 % представників контрольної групи, 86,67±9,42 % ліцеїстів-інвалідів та 69,23±10,88% ліцеїстів-сиріт) оцінюють психологічний мікроклімат в навчальному колективі, як оптимальний.

Але, достовірні відмінності між кількістю ліцеїстів, які оцінювали психологічний мікроклімат, як оптимальний та несприятливий були притаманні лише ліцеїстам контрольної групи та ліцеїстам-інвалідам (р<0,01), тоді як серед ліцеїстів-сиріт незадоволення психологічним мікрокліматом висловлювали 30,77±16,31 % від кількості опитуваних (р>0,05).

Статистично значущих відмінностей між окремими групами порівняння за кількістю осіб, які оцінювали психологічний мікроклімат як оптимальний та як несприятливий не спостерігалося (р>0,05).

Таким чином, психологічний мікроклімат в навчальному колективі ліцею будівництва та соціальної реабілітації відповідає психологічним потребам більшості ліцеїстів, насамперед здорових з благополучних сімей та інвалідів. Гірші показники притаманні ліцеїстам-сиртам.

Таблиця 3.4. Порівняльна характеристика життєдіяльності ліцеїстів ХПЛБСР із різним рівнем соціальної адаптації (n=165)

Примітка: р₁ - порівняння ліцеїстів-інвалідів та ліцеїстів-сиріт, р₂ - порівняння ліцеїстів-інвалідів та ліцеїстів контрольної групи, р₃ - порівняння ліцеїстів-сиріт та ліцеїстів контрольної групи.

Своєрідні результати були отримані при порівняльному аналізі рухової активності ліцеїстів. За результатами самооцінки, гіршій рівень рухової активності (р<0,01) належав учням контрольної групи (83,87±3,61 % від кількості опитаних) та ліцеїстам-сиротам (76,92±9,42 % від кількості опитаних), тоді як серед ліцеїстів-інвалідів більшість (але не статистично значуща, р>0,05), оцінювала свою рухову активність як оптимальну. У зв'язку із подібним розподілом кількості досліджуваних, спостерігалася достовірно значуща розбіжність між групами здорових та інвалідів (р<0,01).

Поясненням цього явища може бути відсутність критичного відношення ліцеїстів-інвалідів до своєї рухової активності, зумовлена суб'єктивним її сприйняттям.

Проте, низька рухова активність, яку демонструють здорові ліцеїсти є підставою для впровадження додаткових заходів з їх фізичного виховання, як в учбовий, так й в позаучбовий час.

За шкалою Р оцінювався режим дня ліцеїстів. Встановлено, що правильного режиму дня додержувалася лише більшість ліцеїстів контрольної групи (62,90±5,47 %, р<0,01). Суттєвих розбіжностей за цім показником в групах ліцеїстів-інвалідів та ліцеїстів-сиріт не спостерігалося (р>0,05).

Про більш адекватний режим для більшості ліцеїстів контрольної групи, свідчить також статистично значущих відмінностей між кількісним складом груп порівняння (р<0,01).

Шкала Х, за якою визначається характер харчування, дозволяє встановити відповідність фактичного раціону харчування до вимог, які покладені у основу концепції раціонального харчування.

Наші спостереження довели про відсутність істотних розбіжностей в харчуванні представників груп порівняння (р>0,05). Розподіл ліцеїстів, які оцінили своє харчування, як задовільне до тих хто оцінив його, як не задовільне (раціональне та не раціональне) склав 50: 50 %.

Суттєво відрізнялись групи порівняння за показником виконання заходів особистої гігієни та здорового способу життя. Як показали спостереження, 100% ліцеїстів-інвалідів не додержувалися гігієнічних вимог, тоді як абсолютна більшість ліцеїстів контрольної групи відрізнялися високим рівнем особистої гігієни, та відсутністю шкідливих звичок (76,61±4,34 %, р<0,01). Серед ліцеїстів-сиріт також більшість досліджуваних (69,23±10,88 %) виконували вимоги особистої гігієни, але при цьому статистично значущих відмінностей з чисельністю групи до якої увійшли ліцеїсти-сироти, які не додержувалися вимог особистої гігієни не спостерігалося (р>0,05). У ліцеїстів-сиріт, зниження показника за шкалою «Г» відбувалося за рахунок осіб схильних до шкідливих звичок, насамперед розповсюдженості куріння.

Суттєві розбіжності за шкалою Г спостерігалися й при порівнянні чисельності груп ліцеїстів, які додержувалися, та які не додержувалися вимог особистої гігієни, при цьому значення чисельності здорових ліцеїстів сиріт та з благополучних сімей статистично значуще не відрізнялися, як серед осіб, що додержувалися вимог особистої гігієни (р>0,05), так і серед осіб, що не додержувалися (р>0,05). Статистично значущі відмінності виникали при порівнянні груп здорових ліцеїстів та їх однолітків-інвалідів (р<0,01).

Все це підтверджує наступне: фізичне здоров'я підлітків є визначальним чинником виконання вимог особистої гігієни, а сирітство є чинником з яким пов'язано поширення шкідливих звичок, насамперед куріння.

Далі була простежена динаміка змін умов життєдіяльності учнів ХПЛБСР із різним рівнем соціальної адаптації та здоров'я протягом всього терміну навчання.

Порівняльна характеристика життєдіяльності ХПЛБСР протягом першого року навчання наведена у табл. 3.5.

Таблиця 3.5. Порівняльна характеристика життєдіяльності ліцеїстів ХПЛБСР протягом першого року навчання (n=148)

Примітка: шкала М - психологічний мікроклімат, шкала А - рухлива активність, шкала Р - режим дня, шкала Х - харчування, шкала Г - особиста гігієна.

Як довели спостереження за основними показниками життєдіяльності ліцеїстів, на першому році навчання не спостерігалося суттєвих відмінностей між групами порівняння (р>0,05).

Але в процесі аналізу за розподілом досліджуваних за окремими категоріями опитувальника «Спосіб життя», було встановлено, що серед представників контрольної групи переважали особи із «середніми» значеннями показника за шкалами М (27,96±3,09 %), Р (30,81±3,18 %), Х (37,44±3,33 %), Г (35,07±3,02 %); та із значеннями «вище середнього» за шкалами М (45,50±3,43%) та Г (38,86±2,64 %) (р 0,01- 0,05).

Близькі за значенням показники спостерігалися серед ліцеїстів-сиріт. Ліцеїсти із «середніми» значеннями показників переважали за шкалами Р (37,50±17,12 %) та Х (37,50±17,12 %), з «виші середнього» за шкалою М (50,00±17,68 %) та Р (37,50±17,12 %) (р<0,05).

В обох групах порівняння за шкалою А відмічалися показники «нижче середнього». Кількість респондентів, які надавали подібні відомості складала: серед представників контрольної групи - 48,34±3,44 %, серед ліцеїстів-сиріт -62,50±17,12 %.

Найбільші відмінності за тестом самооцінки життєдіяльності спостерігалися в розподілі ліцеїстів-інвалідів. Більшість з них, на першому році навчання, «вище середнього» оцінювала свій стан за шкалою М (42,55±7,21 %), за шкалою Р (34,04±6,91 %), та за шкалою Г (34,04±6,91 %) (р<0,05). «Середніми» уявляли умови своєї життєдіяльності ліцеїсти-інваліди за шкалами Р (42,55±7,21 %), Х (36,17±7,01 %) та Г (31,91±6,80 %) (р 0,01- 0,05). Як «нижче середнього» (40,43±7,16 %), так й «низькою» (23,40±6,18 %) оцінює свою моторну активність значна кількість ліцеїстів-інвалідів.

На другому році навчання (табл. 3.6) простежувалася явна тенденція до виникнення статистично значущих розбіжностей між окремими групами порівняння.

Суттєві розбіжності спостерігалися за шкалами А, Г та М.

Таблиця 3.6. Порівняльна характеристика життєдіяльності ліцеїстів ХПЛБСР другого року навчання (n=165)

Примітка: шкала М - психологічний мікроклімат, шкала А - рухлива активність, шкала Р - режим дня, шкала Х - харчування, шкала Г - особиста гігієна.

За показником активності (шкала А) суттєво відрізнялися групи сиріт та ліцеїстів із благополучних сімей («середні» значення були притаманні відповідно 11,54±6,27 % та 37,90±4,36 % опитаних, р<0,01). За шкалою Г суттєві розбіжності спостерігалися між групою ліцеїстів-інвалідів та двома групами порівняння (53,33±12,89 % інвалідів та лише 13,71±3,09 % та 11,54±6,27 % фізично здорових визначили свої гігієнічні навички як «вище середнього», р<0,01). За шкалою М статистично значущі розбіжності спостерігалися між групами ліцеїстів-сиріт та ліцеїстів з повних сімей. «Високо» оцінювали психологічний мікроклімат в своєму колективі 28,23±4,04% учнів з благополучних сімей та лише 11,54±6,27% ліцеїстів-сиріт (р<0,05). Порівняльна характеристика життєдіяльності учнів ХПЛБСР протягом третього року навчання наведена у табл. 3.7. На підставі натурного гігієнічного експерименту з'ясовано, що найбільш суттєві відмінності в умовах життєдіяльності окремих досліджуваних груп спостерігаються на третьому році навчання. Подібне явище свідчить про певні відмінності у сприйнятті умов життєдіяльності осіб із різним соціальним статусом та станом здоров'я.

Встановлено, що статистично імовірні розбіжності між групами порівняння спостерігалися за шкалами М, А та Г. На третьому році навчання значна кількість ліцеїстів високо оцінювала психологічний мікроклімат у навчальному колективі (44,82±9,23 % ліцеїстів-сиріт, 33,33±15,71 % ліцеїстів-інвалідів та 41,94±5,12 % представників контрольної групи, р>0,05). Але статистично значущі розбіжності спостерігалися між кількістю ліцеїстів-сиріт та ліцеїстів-інвалідів, які оцінювали психологічний мікроклімат «високо» (відповідно 3,45±3,38 % та 33,33±15,71 % від кількості обстежених у кожній з груп порівняння, р<0,01). При порівнянні кількості учнів, яки характеризували свою фізичну активність як «середню» встановлено, що суттєві розбіжності спостерігалися між ліцеїстами-інвалідами та здоровими (відповідно 11,11±10,47 % та 37,63±5,02 %, р<0,05). За шкалою Х не спостерігалося суттєвих розбіжностей у групах порівняння (р>0,05). За шкалою Г суттєві розбіжності характеризували групи ліцеїстів-сиріт, представників контрольної групи та ліцеїстів-інвалідів, яки надали оцінку «вище середнього». Група останніх була суттєво менша та складала лише 11,11±10,47 %, р<0,01.

Таблиця 3.7. Порівняльна характеристика життєдіяльності ліцеїстів ХПЛБСР протягом третього року навчання (n=131)

Примітка: шкала М - психологічний мікроклімат, шкала А - рухлива активність, шкала Р - режим дня, шкала Х - харчування, шкала Г - особиста гігієна.

1. Умови перебування у ХПЛБСР усіх досліджуваних груп ліцеїстів спільні та за більшості показників задовольняють гігієнічним вимогам, виключення складає: 11 % навчальних місць, на яких температура перевищує гігієнічний регламент (20^оС) та відсутність у закладі питних фонтанчиків, що не може суттєво вплинути на психічне здоров'я ліцеїстів.

2. Навчально-виховний процес передбачає змішану систему навчання та проживання осіб із різним рівнем соціальної адаптації. Проте суттєві недоліки в організації навчального процесу пов'язані з порушеннями гігієнічних вимог до раціональності та структурованості денного та тижневого навантаження ліцеїстів.

3. До загальних закономірностей у формуванні життєдіяльності ліцеїстів ХПЛБСР, позазалежністю від ступеню соціальної адаптації, належать висока оцінка учнями психологічного мікроклімату в колективі (від 69,23±10,88 % до 90,32±2,79 % опитаних), їх низька рухова активність (від 40,00±20,00 % 83,87±3,61 % опитаних), критичне відношення до свого харчування (50:50 % опитаних).

4. Принциповими особливостями формування життєдіяльності ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації є недодержання правил раціонального режиму дня (53,61±2,76 %, р<0,01), нехтування ліцеїстами-інвалідами вимогами особистої гігієни (100 %, р<0,01), поширення серед значної кількості (30,77±16,31 %, р<0,05) ліцеїстів-сиріт шкідливих звичок, насамперед куріння.

5. Найбільш суттєві відмінності в умовах життєдіяльності окремих досліджуваних груп спостерігаються на третьому році навчання. Подібне явище свідчить про певні відмінності у сприйнятті умов життєдіяльності осіб із різним соціальним статусом та станом здоров'я.

Основний зміст розділу 3 «Психогігієнична характеристика впливу умов професійно-технічного навчання на життєдіяльність підлітків із зниженим рівнем соціальної адаптації» викладений у таких працях:

Розділ 4. Вплив умов життедіяльності на когнетивну діяльність ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації

За умов натурного фізіолого-гігієнічного експерименту, наступний етап дисертаційного дослідження включав спостереження за динамікою розумової працездатності та психоемоційного стану учнів ліцею будівництва та соціальної реабілітації. У натурному експерименті за даними коректурної проби та тесту суб'єктивної самооцінки (САН) протягом терміну навчання юнаків та дівчат у ліцеї будівництва та соціальної реабілітації вивчалася динаміка їх функціонального стану. За заданими у дисертаційному дослідженні критеріями (ступенем соціальної адаптованості та рівнем здоров'я), до груп порівняння увійшли наступні учні ліцею: ліцеїсти-інваліди, ліцеїсти-сироти, здорові лицеїсти з благополучниї сімей (контрольна група).

Крім того, функціональний стан ліцеїстів оцінювався за характером професії, яку вони освоювали. Під безпосереднім спостереженням знаходилися учні ліцею, які опановували наступні професії: муляр, електрозварник ручного зварювання, столяр, штукатур, лицювальник-плиточник, квітникар-озеленювач, перукар.

4.1 Вплив умов життєдіяльності на розумову працездатність та функцію уваги ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації

Тижнева динаміка показників розумової працездатності учнів ліцею будівництва та соціальної реабілітації в залежності від стану здоров'я та соціального благополуччя наведена у табл. 4.1. Як довели наші спостереження, в групі ліцеїстів-інвалідів протягом тижня істотно підвищувався коефіцієнт стійкості уваги (S), який складав у понеділок 1,85±0,52 у.о., а у п'ятницю 11,06±2,33 у.о. (р<0,01). Тоді як показники К та І не мали статистично значущих відмінностей (р>0,05).

Таблиця 4.1. Порівняльна характеристика тижневої динаміки розумової працездатності ліцеїстів ХПЛБСР із різним ступенем соціальної адаптації (n=318)

Примітка: K - точність, I - розумова працездатність, S - стійкість уваги, р₁ - порівняння ліцеїстів-інвалідів та ліцеїстів-сиріт, р₂ - порівняння ліцеїстів-сиріт та ліцеїстів контрольної групи, р₃ - порівняння ліцеїстів-інвалідів та ліцеїстів контрольної групи.

В досліджуваній групі ліцеїстів-сиріт продовж навчального тижня, як й у попередній групі порівняння, суттєвих змін зазнавав показник S. Величина стійкості уваги збільшувалася від понеділка до п'ятниці із 1,41±0,06 у.о. до 16,95±1,72 у.о. (р<0,01). При цьому два інших коефіцієнта - точності (К) та розумової працездатності (І) статистично значущих змін не зазнавали (р>0,05). Але найбільш суттєві відмінності у тижневій динаміці розумової працездатності спостерігалися стосовно величини коефіцієнту стійкості уваги (S) в ліцеїстів контрольної групи. В них коефіцієнт S збільшувався майже на 20 у.о., складаючи на початку тижня 1,44±0,13 у.о., а на при кінці - 21,31±1,73 у.о. (р<0,01). Величини коефіцієнтів К та І протягом учбового тижня статистично значущих відмінностей не зазнавали (р>0,05).

За абсолютними величинами показники розумової працездатності у групах порівняння відрізнялися на наступних етапах дослідження: на початку учбового тижня найбільша величина була у коефіцієнта К в контрольній групі (0,92±0,09 у.о., р<0,05), до того ж його величина у групі сиріт була вище, ніж у ліцеїстів-інвалідів (відповідно 0,83±0,02 у.о. та 0,67±0,07 у.о. р<0,05). Величина коефіцієнту К в групах ліцеїстів-сиріт та ліцеїстів контрольної групи не відрізнялася (р>0,05); на при кінці тижня коефіцієнт К також був найбільшим в ліцеїстів контрольної групи (0,77±0,02 у.о.), та істотно відрізнявся від подібного показника в групах ліцеїстів-інвалідів (0,62±0,07 у.о.) та ліцеїстів-сиріт (0,76±0,03 у.о.), при р<0,05.

За коефіцієнтом І на початку тижня істотні відмінності спостерігалися між групами ліцеїстів-сиріт, ліцеїстів контрольної групи та ліцеїстів-інвалідів (Р<0,01). Величини коефіцієнтів складали відповідно 115,77±6,46 у.о., 108,35±3,64 у.о. та 91,93±16,11 у.о., на при кінці тижня коефіцієнт І також був істотно нижчий в групі ліцеїстів-інвалідів (80,59±11,67 у.о.), але й суттєво відрізнявся у ліцеїстів-сиріт (122,35±7,83) та ліцеїстів контрольної групи (118,08±3,6), при р<0,01. Показник стійкості уваги (S) не мав достовірних відмінностей на початку учбового тижня (р>0,05), але суттєво відрізнявся в усіх 3-х групах порівняння в кінці тижня (р від <0,05 до <0,01), складаючи в групі ліцеїстів-інвалідів 11,06±2,33 у.о., в групі ліцеїстів-сиріт 16,95±1,72 у.о., в групі здорових ліцеїстів з благополучних сімей найбільшу величину - 21,31±1,73 у.о.

Порівняльна характеристика абсолютних величин показників розумової працездатності ліцеїстів за критеріями здоров'я та соціального благополуччя наведена у табл.4.2.

Таблиця 4.2. Порівняльна характеристика динаміки розумової працездатності ліцеїстів ХПЛБСР із різним ступенем соціальної адаптації, протягом терміну навчання (n=313)

Примітка: K - точність, I - розумова працездатність, S - стійкість уваги, р₁ - порівняння груп інвалідів та сиріт, р₂ - порівняння ліцеїстів-інвалідів та ліцеїстів контрольної групи, р₃ - порівняння ліцеїстів-сиріт та ліцеїстів контрольної групи.

При аналізі отриманих даних звертає на себе увагу відсутність статистично значущих відмінностей (р>0,05) між показниками розумової працездатності ліцеїстів контрольної групи (коефіцієнти К, І та S складали відповідно 0,85±0,05 у.о., 113,00±2,59 у.о. та 10,95±1,05 у.о.) та ліцеїстів-сиріт (коефіцієнти К, І та S складали відповідно 0,80±0,02 у.о., 118,86±4,99 у.о. та 8,71±1,37 у.о.). Проте, представники цих груп порівняння мали істотно кращі показники розумової працездатності, ніж представники групи ліцеїстів-інвалідів, де досліджувані показники скла...