Психогігієна професійно-технічного навчання підлітків із зниженим рівнем соціальної адаптації

Встановлено, що серед всіх груп порівняння впевнено переважали особи із відхиленнями у стані психічного здоров'я (р<0,01). Кількість індивідуумів, які перебувають у граничному психічному стані складала: серед ліцеїстів-інвалідів - 62,86±5,78%, серед ліцеїстів-сиріт 69,84±5,78%, серед ліцеїстів контрольної групи (здорові із благополучних сімей) - 64,72±2,31%. При цьому, кількість досліджуваних без відхилень у психічному стані складала відповідно 37,14±5,78%, 30,16±5,78% та 35,28±2,31%.

Звертає на себе увагу відсутність статистично значущих відмінностей у кількості ліцеїстів окремих груп порівняння, які належать до осіб з відхиленнями та без відхилень у психічному стані (р>0,05).

Таким чином, поза залежністю від групи спостереження, серед учнів ліцею будівництва та соціальної реабілітації співвідношення осіб із відхиленням та без відхилень у психічному стані складає 2:1.

Далі був проведений аналіз розподіл ліцеїстів за окремими до нозологічними психічними станами.

Було з'ясовано, що кількість ліцеїстів-інвалідів (27,14±5,31 %) та ліцеїстів-сиріт (25,40±5,48 %) із ознаками астенії статистично імовірно не відрізнялося від кількості осіб із ознаками депресії (відповідно 40,00±5,86 % та 39,68±6,16 %, р>0,05).

Але подібна відмінність спостерігалася серед учнів контрольної групи. Ліцеїстів контрольної групи із ознакою астенії було суттєво менше (19,86±1,93%), ніж учнів із ознакою депресії (39,49±3,37 %) (р<0,01).

Це може свідчити про те, що незважаючи на близьку кількість осіб із ознаками стану-попереднику до депресії, серед ліцеїстів контрольної групи, менш розповсюджені астенічні прояви.

Близькими за розповсюдженістю серед досліджуваного контингенту (ліцеїстів-інвалідів, ліцеїстів-сиріт, ліцеїстів контрольної групи) виявилися значення донозологічних ознак, які стосуються розповсюдженості станів-попередників до депресії (відповідно 40,00±5,86 %, 39,68±6,16 %, 39,49±3,37 %) та іпохондрії (відповідно 44,29±5,94 %, 47,62±6,29 %, 43,69±3,41 %) (р>0,05).

Останнє можна розцінювати, як наслідок тотожного для усіх ліцеїстів впливу, пов'язаного з загальними особливостями характеру та умов педагогічно-виховного процесу в ліцеї будівництва та соціальної реабілітації.

Далі за умов динамічного натурного експерименту був проведений аналіз розповсюдженості донозологічних психічних станів серед учнів ліцею будівництва та соціальної реабілітації протягом трьох років навчання (табл. 6.2 - 6.4).

Таблиця 6.2. Порівняльна характеристика психічного здоров'я різних за соціальною адаптацією ліцеїстів ХПЛБСР першого року навчання (Р%±m%, n=326)

Таблиця 6.3. Порівняльна характеристика психічного здоров'я різних за соціальною адаптацією ліцеїстів ХПЛБСР другого року навчання (Р%±m%, n=326)

Таблиця 6.4. Порівняльна характеристика психічного здоров'я різних за соціальною адаптацією ліцеїстів ХПЛБСР третього року навчання (Р%±m%, n=326)

Серед ліцеїстів-інвалідів кількість осіб із відхиленнями у психічному стані зазнавала певних коливань, складаючи на першому році навчання 63,83±7,01 %, на другому 53,33±12,88 %, та третьому 66,67±15,71 %, при цьому чисельність осіб без відхилень складала відповідно 36,17±7,01 %, 46,67±12,88% та 33,33±15,71 %.

Серед ліцеїстів-сиріт протягом всього терміну навчання також переважали індивідууми із відхиленнями у психічній сфері, які мали передпатологічний характер. На першому році навчання кількість ліцеїстів-сиріт із відхиленнями до нозологічного характеру складала 75,00±15,31 % від загальної кількості групи спостереження, на другому- 69,23±9,05 %, на третьому - 68,97±8,59 %. Відповідно кількість осіб без відхилень у стані психічного здоров'я складала 25,00±15,31 %, 30,77±9,05 % та 31,03±8,59 %.

В контрольній групі також переважали ліцеїсти із відхиленнями донозологічного характеру. На першому році навчання їх кількість складала 64,93±3,29 %, на другому році навчання - 64,52±4,30 %, на третьому році навчання - 64,52±4,96 %. Особи без відхилень протягом терміну навчання розподілялися наступним чином: на першому курсі - 35,07±3,29 %, на другому - 35,48±4,30 %, на третьому - 35,48±4,96 %. Звертає на себе увагу, що у досліджуваному контингенті, на тлі статистично імовірних відмінностей за ознакою наявності донозологічного стану (р<0,05-0,01), відсутні статистично імовірні коливання в кількісному складі досліджуваних груп протягом терміну навчання (р>0,05).

Серед ліцеїстів-інвалідів кількість осіб із ознаками астенії складала на першому році навчання 23,40±6,18 %, на другому - 26,67±11,41 %, на третьому збільшувалось до 44,44±16,56 %, особи із ознаками депресії розподілялися наступним чином: 42,55±3,40 %, 33,33±12,17 % та 33,33±15,71 %, а з ознаками іпохондрії таким чином: 42,55±3,40 %, 40,00±12,64 % та 55,56±16,56 %.

Серед ліцеїстів-сиріт кількість осіб із ознаками астенії складала на першому році навчання 50,00±17,68 %, на другому - 38,46±9,54 %, на третьому 44,83±9,23 %, особи із ознаками депресії розподілялися наступним чином: 25,00±15,31 %, 38,46±9,54 % та 44,83±9,23 %, а з ознаками іпохондрії таким чином: 62,50±17,12 %, 50,00±9,81 % та 41,38±9,15 %.

Серед представників контрольної групи, до якої увійшли здорові підлітки з благополучних сімей, кількість осіб із ознаками астенії складала на першому році навчання 25,59±3,00 %, на другому - 14,52±3,16 %, на третьому - 13,98±3,61 %, особи із ознаками депресії розподілялися наступним чином: 38,86±3,36 %, 41,13±4,42 % та 38,71±5,05 %, а з ознаками іпохондрії таким чином: 43,6±3,41 %, 38,71±4,37 % та 50,54±5,18 %.

Структура розповсюдженості донозологічних психічних станів протягом терміну навчання також не зазнавала істотних змін (р>0,05), що свідчить про провідну роль у формуванні психічного здоров'я даного контингенту чинників довкілля, насамперед характеру та умов когнітивної діяльності.

6.2 Психогігієнічний аналіз хронічної захворюваності ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації

На підставі отриманих даних, 88,3 % ліцеїстів ХПЛБСР складають особи, які належать до категорії здорових, а саме підлітки-сироти та особи з благополучних сімей. Ця сукупність ліцеїстів за станом здоров'я мала наступний розподіл: до першої групи здоров'я увійшли 208 осіб, що складає 56,7 % від числа обстежених, до другої групи здоров'я увійшло 116 осіб (31,6%). Інші обстежені (43 особи, або 11,7 %), за існуючою класифікацією були віднесені до представників 3, 4 та 5 груп здоров'я, 83 % яких (р<0,01) мали статус інвалідів із наступною патологією: олігофренія в стадії дебільності, церебральний параліч, важкі порушення мовлення, інвалід по зору, інвалід дитинства (табл. 6.5):

Таблиця 6.5. Результати поглиблених медичних оглядів ліцеїстів ХПЛБСР (n=367)

Помітка: * - хвороби, які спостерігалися виключно серед підлітків-інвалідів

Таким чином співвідношення між здоровими та хворими ліцеїстами ХПЛБСР складає 7,5:1. Відсоток здорових ліцеїстів із гармонійним фізичним розвитком складав 99,5 %. Аналіз розподілу ліцеїстів за групами фізичного виховання довів, що основна група складається з 283 осіб (77,1 %), а підготовча з 61 особи (16,6 %). До цих груп входили особи, які належали до 1 та 2 груп здоров'я. До спеціальної групи було віднесено 14 осіб (3,8 % обстежених) до спеціальної групи, а 9 осіб (2,4 %) було звільнення від занять з фізичного виховання. Ці групи на 93% формувалися за рахунок підлітків, які належали до категорії інвалідів (р<0,05). Як довів аналіз результатів поглиблених медичних оглядів, для підлітків-інвалідів була характерна наступна патологія, яка не спостерігалася серед їх обстежених здорових однолітків (р<0,05-0,01): хвороби кістково-м'язової системи (54 випадки, або 14,7 %), хвороби нервової системи, у т.ч. епілепсія (40 випадків, або 9,9 %), сколіоз (29 випадків, або 7,9 %), астигматизм (12 випадків, або 3,3 %), кардіоміопатія (4 випадки, або 1,1 %), логоневроз та дефекти мови (по 2 випадки, або 0,4 %), уроджені аномалії (2 випадки, або 0,5 %), уроджені вади розвитку систем кровообігу (1 випадок, або 0,3 %), хвороби вуха (1 випадок, або 0,3 %). Статистично значущих відмінностей у розподілі за групами здоров'я та за розповсюдженістю окремих нозологічних форм між ліцеїстами-сиротами та ліцеїстами з благополучних сімей не виявлено (р>0,05). До хвороб не пов'язаних із інвалідністю, та у рівному ступені притаманних, як здоровим ліцеїстам, так й їх одноліткам-інвалідам (р>0,05) належали: хвороби ока (56 випадків, 15,3 %), хвороби органів дихання (39 випадків, або 10,6 %), психічні розлади, у т.ч. ВСД (35 випадків, або 39 %), хвороби органів травлення (30 випадків, або 8,1 %), короткозорість (20 випадків, або 5,4 %), хвороби печінки (14 випадків, або 3,8 %), хронічний тонзиліт (13 випадків, або 3,5 %), порушення постави (13 випадків, або 3,5 %), хвороби сечостатевої системи (13 випадків, або 3,3 %), плоскостопість (7 випадків, або 7,9 %), хвороби ендокринної системи (5 випадків, або 1,4 %), гастрит (5 випадків, або 1,4 %), хвороби системи кровообігу (4 випадки, або 1,1 %), гломерулонефріт (4 випадки, або 1,1%), розлади менструації (3 випадки, або 0,8 %), хронічний бронхіт (2 випадки, або 0,5 %), гіпертрофія аденоїдів (1 випадок, або 0,3 %), астма (1 випадок, або 0,2 %).

1. Загальними закономірностями формування психічного здоров'я ліцеїстів є значна розповсюдженість серед них донозологічних психічних станів (2:1, р<0,01), яка не змінюється протягом всього терміну навчання (р>0,05) та не залежить від рівня соціальної адаптації (р>0,05).

2. Про меньшу психологічну стійкість підлітків із зниженим рівнем соціальної адаптації до умов життєдіяльності, свідчить значна розповсюдженість серед них (р>0,05) станів-попередників до астенії (від 19,23±7,73 % до 50,00±17,68 % від числа опитаних).

3. Фізичне здоров'я ліцеїстів-інвалідів характеризується розповсюдженістю хвороб кістково-м'язової системи, нервової системи (у т.ч. епілепсією), сколіозом, астигматизмом, кардіоміопатією, логоневрозом та дефектами мови, уродженими аномаліями та вадами розвитку, хворобами вуха.

4. Фізичне здоров'я ліцеїстів, які не належать до категорії інвалідів, характеризується співвідношенням між здоровими та хворими ліцеїстами 7,5:1 (р<0,01), відсутністю розбіжностей в структурі патологічної ураженості (р>0,05).

5. Від рівня соціальної адаптації та фізичних вад не залежать наступні хронічні хвороби: ока, органів дихання, психічні розлади (у т.ч. ВСД), органів травлення, печінки, сечостатевої системи, короткозорість, хронічний тонзиліт, порушення постави, плоскостопість.

Розділ 7. Наукове обгрунтування психогігієнічних заходів із збереження здоров'я підлітків-ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації

Отримані результати дозволяють надати узагальнену характеристику умов життєдіяльності та функціонального стану підлітків-ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Узагальнена психогігієнічна характеристика умов життєдіяльності, функціонального стану та здоров'я підлітків-ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації

Примітка: * - чинники притаманні лише ліцеїстам-інвалідам; ** - чинники притаманні лише ліцеїстам-сиротам

До сприятливих чинників життєдіяльності ліцеїстів, тих які здатні на оздоровчий вплив належать сприятливі гігієнічні умови існування та сприятливий психологічний мікроклімат, що здатно суттєво покращувати умови набуття професії у певному психологічному оточенні. Подібний позитивний середовищний вплив сприяє формуванню позитивних особистісних властивостей підлітка, а саме розсудливості, товариськісті, самоконтролю, адекватної самооцінкі, динамічному та позитивно забарвленому спілкувані із товарищами. Крим того, сприятливі умови навчання та биту позитивно впливають на психоемоційний стан підлітків, забезпечуючи його позитивну динаміку та сприяють поступальному розвитку провідної когнітивної фнкуції - пам'яті. Інша сторона життєдіяльності ліцеїстів експериментальних груп - наявність чинників ризику, які пов'язані, як із певним колом зовнішніх несприятливих умов життєдіяльності, так й з індивідуальними та груповими особливостями психологічного та фізичного стану, які у сукупності впливають на рівень соціальної адаптації. До несприятливих чинників життєдіяльності осіб із зниженим рівнем соціальної адаптації належать: низька рухова активність, посереднє харчування, не додержання режиму, не виконання вимог особистої гігієни ліцеїстами-інвалідами та поширеність шкідливих звичок серед ліцеїстів-сиріт. Все це, у сукупністі із попереднім негативним досвітом, пов'язаним із недостатньою увагою до виховання та освіти осіб маргінального типу, формує своєрідний психологічний портрет із різноспрямованістю особистісних рис із надмірним тяжінням до виконання норм та вимог у ліцеїстів-інвалідів, із спрощеністю психологічного портрету на тлі уразливості, невпевненості у своїх силах із високим сприйняттям погрози у ліцеїстів-сиріт [304]. Відбивається на негативних рисах пізнавальній діяльності, а саме низьких показниках розумової працездатності та стійкості уваги у ліцеїстів-інвалідів та низьких показниках об'єму пам'яті у представників обох експериментальних груп. Мають наслідкі у вигляді низької активності та різноспрямованості зрушень показників психоемоційного стану у ліцеїстів-інвалідів, що є ознакою дизадаптаційного стану. До чинників ризику у відношенні до психічного здоров'я належить значна розповсюдженість донозологічних психічних станів, насамперед астенічного характеру, що теж є ознакою дизадаптаційного стану.

Сприятливи чинники необхідно використовувати із оздоровчою метою, несприятливі чинники потрібно скасовувати, або обмежувати за інтенсивністю дії до безпечних величин [302].

Тому, наведені узагальнені особливості життєдіяльності ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації є підставою для розробки та впровадження відповідних психогігієнічниї заходів.

Ці заходи. спрямовані на збереження та зміцнення психічного здоров'я, особливо у станах, ситуаціях та періодах підвищеного ризику, повинні входити до комплексу соціальної реабілітації у закладах професійно-технічної освіти молоді з особливими потребами, що відповідає меті дисертаційного дослідження: розробка та впровадження заходів донозологічної діагностики та психогігієнічна оптимізація психічного здоров'я підлітків-ліцеїстів, із зниженим рівнем соціальної адаптації [158].

За результатами психогігієнічного дослідження була запропонована система заходів з донозологічної діагностики та психогігієнічної оптимізації психічного здоров'я підлітків-ліцеїстів, із зниженим рівнем соціальної адаптації (табл. 7.2).

Таблиця 7.2. Система заходів з донозологічної діагностики та психогігієнічної оптимізації психічного здоров'я підлітків-ліцеїстів, із зниженим рівнем соціальної адаптації

Примітка. Рекомендовані методи дослідження: * - опитувальник «Спосіб життя»; ** - коректурна проба; *** - методика повного відтворення числового ряду; **** - тест САН; ***** - тест HSPQ; ****** - психодіагностичний опитувальник старшокласника.

Вона реалізується на кількох послідовних методичних рівнях та включає наступні складові: режимно-організаційні заходи, спрямовані на оцінку та оптимізацію умов життєдіяльності (навчання та побуту) ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації; адаптогенні заходи, до яких входять оцінка та оптимізація когнітивної діяльності, психоемоційного та емоційно-вольового стану, комунікативних можливостей досліджуваних ліцеїстів; саногенні заходи, основу яких составляють дії, спрямовані на оцінку стану здоров'я та підвищення загальної опірності та психологічної стійкості, збереження та зміцнення здоров'я ліцеїстів. Рівень «Засоби гігієнічної психодіагностики» містить певне коло методів психодіагностичних досліджень із визначенням критеріальних показників життєдіяльності, когнітивної діяльності, психо-емоційного стану, емоційно-вольових та комунікативних властивостей індивідууму, стану його психічного та загального здоров'я. Рівень «Критерії оцінки результатів психодіагностики» обіймає сукупність психодіагностичних ознак якісного (які визначаються за психодіагностичними опитувальниками), кількісного (які виміряються за психофізіологічними методами) та сполученого (показники захворюваності) характеру, яким повинен відповідати ліцеїст з достатнім для подальшого навчання, психологічного та професійного розвитку рівнем соціальної адаптованості. Окремо слід зазначити на приоритеті показників здоров'я. Рівень «Заходи з гігієнічної корекції життєдіяльності» включає цільоспрямовані дії режимно-організаційного, адаптогенного та саногенного характеру з оптимізації умов навчання, необхідної корекції когнітивної та вищої психічної діяльності, попередженню психічних, психосоматичних та соматичних захворювань. Фундаментом для впровадження системи психогігієнічних заходів є сприятливі гігієнічні умови перебування та навчання ліцеїстів в типовому закладі професійно-технічної освіти, а також такий важливий оздоровчий чинник, як сприятливий психологічний мікроклімат у навчальному колективі. Діагностична складова системи психогігієнічної оптимізації умов навчання ліцеїстів повинна бути уведена до системи соціальної реабілітації, як її органічна медична та психологічна частини. Психодіагностична складова повинна включати обстеження ліцеїстів із використанням опитувальника «Спосіб життя», із ретельним аналізом результатів за шкалами: 1. Психологічний мікроклімат (фактор М). 2. Рухова активність (фактор А). 3. Режим дня (фактор Р). 4. Харчування (фактор П). 5. Особиста гігієна (фактор Л) [211].

Найбільш поширеними серед осіб із зниженим рівнем соціальної адаптації порушеннями умов життєдіяльності є: низька рухова активність, посереднє харчування, не додержання режиму, не виконання вимог особистої гігієни, поширеність шкідливих звичок. Виправлення недоліків в організації навчального процесу та позааудиторного періоду життєдіяльності ліцеїстів потребує впровадження режимно-організаційних заходів.

Наступна сукупність психогігієнічних заходів належить до категорії адаптогенних, тих що сприяють розвитку соціальній адаптації у двох її складових: адаптації психологічної та адаптації психофізіологічної, які мають безпосередне відношення до адаптації навчальної та професійної [149].

Вивчення когнітивної складової життєдіяльності ліцеїстів рекомендується здійснювати з використанням коректурної проби з таблицями О.Г. Іванова-Смоленського, з визначенням коефіцієнту точності (К), розумової працездатності (І) та стійкості уваги (S) та методики повного відтворення числового ряду з визначенням об'єму короткочасної пам'яті (V) [144]. При оцінці функціонального стану ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації пороговими слід вважати наступні величини показників: К?0,65 у.о., І?85,91 у.о., S?6,74 у.о., V?65,96 у.о. Ціж показники слід вважати критеріальними по відношенню до імовірної успішності засвоєння ліцеїстами із ниженим рівнем соціальної адаптації будівельних професій у закладах професійно-технічної освіти. Критерієм стійкості когнітивної діяльності слід вважати відсутність статистично значущих відмінностей значень показників розумової працездатності, уваги та пам'яті в динаміці навчального тижня (р>0,05). У разі порушень когнітивної діяльності пропанується її припинення на період відновлення функціональних порушень, а також впровадження в цій період ризику заходів психогігієнічної корекції психологічного стану індивідуального та (або) колективного характеру. Діагностика психоемоційного стану ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації передбачає використання тесту суб'єктивної самооцінки «САН», який надає можливість виміру показників самопочуття, активності та настрою [144]. Артеріальним показником оцінки психоемоційного тану ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації є активність. Проговою слід вважати величину за шкалою А?34,86±2,08 у.о. Критерієм стійкості психоемоційного стану слід вважати відсутність статистично значущих відмінностей значень показників самовідчуття, активності та настрою в динаміці навчального тижня (р>0,05).

Адаптаційні можливості індивідууму, пов'язані з його особистісними особливостями визначаються з використанням тесту HSPQ (High School Personality Questionnaire) [144]. При оцінці результатів тестування необхідно звертати увагу на індивідуальні емоційно-вольові та комунікативні властивості, які сприяють соціальній адаптації (розсудливість, товариськість, самоконтроль, адекватна самооцінка, динамічне та позитивно забарвлене спілкування), а також на зворотні риси, які ускладнюють процес соціальної адаптації (різноспрямованість особистісних рис із надмірним тяжінням до виконання норм та вимог, спрощеність психологічного портрету на тлі уразливості, невпевненості у своїх силах із високим сприйняттям погрози). Гендерний аспект індивідуальних психологічних властивостей осіб із зниженим рівнем соціальної адаптації полягає в тому, що дівчата більш адекватні у питаннях міжособостого спілкування та поведінки. При прогнозуванні імовірних наслідків розповсюдженості окремих викривлених рис особистості необхідно вважати, що кожна акцентуація характеру, за певних умов (стрес, реактивний стан, соматична хвороба та ін.), може трансформуватися у відповідну клінічну форму психопатії (циклоїдну, щизоїдну, епеліптоїдну, астенічну, істероїдну, паранояльну та ін.). Заходи з підвищення загальної опірності та психологічної стійкості організму належать до категорії саногенних. Першочерговою задачою саногенних заходів є своєчасне діагностування на періодичних медичних оглядах донозологічних та ранніх клінічних проявів типової для осіб із зниженим рівнем соціальної адаптації патології. Донозологічна психодіагностика передбачає дослідження з використанням «Психодіагностичного опитувальника старшокласника» як методу оцінки функціонального стану центральної нервової системи.

Стани-попередникі до астенії, депресії та іпохондрії слід розцінювати, як фактори та (або) періоди ризику відносно розвитку клінічних форм неврозів. На особливу увагу заслуговують донозологічні психічні стани астенічного характеру, як прояви психологічної дизадаптації досліджуваної групи ліцеїстів.

При клінічному обстежені ліцеїстів-інвалідів із такими вадамі, як церебральний параліч, важкі порушення мовлення, інвалідність по зору, інвалідність дитинства, необхідно звертати увагу на ранні клінічні прояви такої супутньої патології, як хвороби кістково-м'язової системи, нервової системи (у т.ч. епілепсії), сколіоз, астигматизм, кардіоміопатія, хвороби вуха, ока, органів дихання, психічні розлади (у т.ч. ВСД), органів травлення, печінки, сечостатевої системи, короткозорість, хронічний тонзиліт, порушення постави, плоскостопість. Фізичне здоров'я ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації, які не належать до категорії інвалідів, характеризується співвідношенням між здоровими та хворими ліцеїстами 7,5:1 (р<0,01), відсутністю розбіжностей в структурі патологічної ураженості (р>0,05), але для них характерні хвороби ока, органів дихання, психічні розлади (у т.ч. ВСД), органів травлення, печінки, сечостатевої системи, короткозорість, хронічний тонзиліт, порушення постави, плоскостопість.

1. Позитивні чинників життєдіяльності ліцеїсті із зниженим рівнем соціальної адаптації (гігієнічні умови та оптимальний психологічний мікроклімат), чинять оздоровчий вплив, сприяють формуванню позитивних особистісних рис, позитивно впливають на психоемоційний стан, сприяють поступальному розвитку провідної когнітивної функції - пам'яті.

2. Негативні чинників життєдіяльності ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації, пов'язані із певним колом несприятливих умов життєдіяльності та з індивідуальними та груповими особливостями психологічного та фізичного стану досліджуваних. Та призводять до дизадаптаційних порушень.

3. Система заходів донозологічної діагностики та психогігієнічної оптимізації психічного здоров'я підлітків-ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації будується на використанні оздоровчих чинників навчально-виховного середовища та усуненні, або психогігієнічній корекції, чинників ризику.

Збереження психічного здоров'я зростаючого покоління є однією з пріоритетних напрямків сучасної медицини, особливо коли мова йде про чрезвичайно уважливі контингенти - осіб із зниженим рівнем соціальної адаптації, як наслідкам певних несприятливих умов існування, як правило пов'язаних із сироцтвом та інвалідністю [141, 249].

На особисту увагу заслуговує проблема освіти цих молодих людей, яка закликана поєднати одержання певної професії із їхньою соціальною реабілітацією. В Україні ця важлива робота проводиться через єдину систему виховання, навчання та праці, що найбільш ефективно здійснюється у системі професійно-технічної освіти молоді. До традиційних навчальних закладів цієї системи належать професійно-технічні училища. Сучасними та найбільш перспективними закладами професійно-технічної освіти, у яких навчально-виховна робота поєднується з заходами соціальної реабілітації, є професійні ліцеї.

Виходячи з сучасних уявлень про процеси формування загального та психічного здоров'я (Витенко І.С., Коробчанський В.О., 2000; Сергета І.В., Лукіна Ю.Н., 2006; Северный А., Брутман В.), виникнення та розвиток донозологічних станів, як сучасних критеріїв індивідуального та популяційного здоров'я та про способи корекції функціонального стану організму, як ефективні методи первинної профілактики захворювань була сформульована робоча гіпотеза, мета та складений методичний арсенал дисертаційного дослідження [40, 266, 276, 302].

Тому, за робочу гіпотезу дисертаційного дослідження було обране ствердження, що підліткова інвалідність та сирітство супроводжуються явищем соціальної дезадаптації, що відбивається на особливостях їх життєдіяльності, у порушеннях когнітивної та психічної діяльності, психічному здоров'ї, що діагностується та корегується засобами психогігієни.

Найбільш дієвою формою реабілітації молоді (медичної, соціальної та психологічної) є мотивоване колективне навчання, спрямоване на одержання бажаної професії; за умов додержання гігієнічних вимог до умов професійно-технічного навчання та відповідності його змісту фізичним та психологічним можливостям претенденту. Тому, порівняльна оцінка показників когнітивної діяльності та психологічного стану осіб із зниженим рівнем соціальної адаптації (інваліди, сироти) та здорових підлітків з благополучних сімей, які поставлені в однакові умови одного навчального закладу, дозволяє отримати об'єктивні діагностичні критерії психофізіологічної адаптації та запропонувати відповідні режимно-організаційні, адаптогенні та саногенні профілактично-реабілітаційні заходи.

Виходячи з цього була визначена мета дослідження: розробка та впровадження заходів донозологічної діагностики та психогігієнічна оптимізація психічного здоров'я підлітків-ліцеїстів, із зниженим рівнем соціальної адаптації.

Дизайн дисертаційного дослідження передбачав порівняльну оцінку умов життєдіяльності, функціонального та психологічного стану та стану здоров'я трьох принципово різних груп ліцеїстів типового професійно-технічного навчального закладу - харківського професійного ліцею будівництва та соціальної реабілітації (ХПЛБСР).

Об'єктом безпосереднього спостереження у натурному гігієнічному експерименті були 1029 підлітків обох статей у віці 15-17 років.

Групи порівняння склали: ліцеїсти-інваліди (перша експериментально група, 224 особи), ліцеїсти-сироти (друга експериментальна група, 253 особи), ліцеїсти здорові з благополучних сімей (контрольна група, 552 особи).

Перший етап - порівняльне вивчення впливу умов та режиму професійно-технічного навчання на особливості життєдіяльності різних за рівнем соціальної адаптації ліцеїстів.

Психогігієнічне дослідження навчально-виховного процесу в типовому закладі професійно-технічної освіти та соціальної реабілітації (ХПЛБСР) дозволило встановити, що ліцеїсти на базі 8, 9 та 11-річної середньої освіти опановують наступні будівельні професії: «штукатур», «лицювальник-пліткар», «маляр», «квітникар-озеленювач», «муляр», «електрозварник ручного зварювання», «столяр». На базі повної середньої освіти ліцеїсти мають можливість навчатися за комплексною системою, одночасно опановуючи декілька будівельних професій: «штукатур, лицювальник-пліткар, маляр» та «муляр, електрозварник ручного зварювання».

За всьому цими професіями представники другої експериментальної групи (ліцеїсти-сироти), та контрольної групи навчалися без обмежень.

Представників першої експериментальної групи («ліцеїсти-інваліди»), які мали такі вади, як церебральний параліч, важкі порушення мовлення, інвалідність по зору, інвалідність з дитинства, згідно до санітарних правил з використання праці інвалідів здобували лише наступні професії: «штукатур», «лицювальник-пліткар», «маляр», «квітникар-озеленювач».

Ретельний аналіз відповідності умов перебування ліцеїстів у ХПЛБСР до гігієнічних норм, дозволив встановити, що вони в цілому задовольняють існуючим будівельним та гігієнічним вимогам [92].

До порушень існуючих гігієнічних вимог, належить відсутність питних фонтанчиків (із розрахунку 1 на 100 учнів), або інших засобів індивідуального водопостачання, що у сукупності із високою температурою повітря (22^оС, при нормі 17 - 20^оС), за певних умов, може сприяти виникненню теплових уражень підлітків.

Умови перебування підлітків в ліцеї будівництва та соціальної реабілітації характеризуються складним комплексом взаємопов'язаних чинників соціально-психологічного та режимно-організаційного характеру.

Психологічний мікроклімат в навчальному колективі в цілому відповідає психологічним потребам більшості ліцеїстів контрольної групи (90,32±2,79%), ліцеїстів-інвалідів (86,67±9,42%) та ліцеїстів-сиріт (69,23±10,88%).

Загалом для усіх груп порівняння притаманна низька рухова активність, що зумовлює необхідність впровадження додаткових заходів з їх фізичного виховання. Відносно висока самооцінка рухової активності ліцеїстами-інвалідами - наслідок їх суб'єктивного сприйняття.

Раціонального режиму дня додержувалася більшість ліцеїстів контрольної групи (62,90±5,47%, р<0,01), що свідчить про набуття ними відповідних навичок. Суттєвих розбіжностей за цім показником в групах ліцеїстів-інвалідів та ліцеїстів-сиріт не спостерігалося (р>0,05).

Розподіл ліцеїстів, які оцінили своє харчування, як задовільне до тих хто оцінив його, як не задовільне (раціональне та нераціональне) склав 50:50 %. За характером харчування між групами порівняння відсутні істотні розбіжності (р>0,05).

Суттєві розбіжності спостерігаються в групах порівняння за показником виконання вимог особистої гігієни та здорового способу життя. Встановлено, що 100,0 % ліцеїстів-інвалідів 30,77±16,31 % ліцеїстів-сиріт не додержуються цих правил. Таким чином, фізичне здоров'я ліцеїстів є визначальним чинником виконання вимог особистої гігієни, а сирітство є чинником з яким пов'язано поширення шкідливих звичок, насамперед куріння.

Найбільш суттєві відмінності в умовах життєдіяльності окремих досліджуваних груп спостерігаються на третьому році навчання. Подібне явище свідчить про певні відмінності у сприйнятті умов життєдіяльності осіб із різним соціальним статусом та станом здоров'я.

Другий етап будувався на порівняльному аналізі когнітивної діяльності ліцеїстів із різним рівнем соціальної адаптації.

Загальні закономірності адаптаційного процесу усієї сукупності досліджуваної популяції ліцеїстів полягали в тому, що протягом всього терміну навчання (від курсу до курсу), величини показників точності (К) та стійкості уваги (S) не зазнавали суттєвих змін (0,77±0,08 у.о. та 0,83±0,02 у.о. і 5,65±3,39 у.о. до 13,28±1,79 у.о., р>0,05).

Проте значні коливання спостерігалися відносно показника розумової працездатності: він зменшувався до другого курсу від 159,20±7,69 у.о. до 99,75±4,02 у.о., а потім зростав на третьому курсі до 113,99±3,23 у.о. та знову знижувався на четвертому курсі до 99,50±14,52 у.о. (р<0,01).

Подібне явище дозволяє віднести коефіцієнт розумової працездатності (І) до найбільш чутливих психофізіологічних показників функціонального стану ліцеїстів ХПЛБСР, тоді як коефіцієнти точності та стійкості уваги відбивають ті сторони функціонального стану організму, які відповідають за стійкість функціонування організму в умовах отримання професійно-технічної освіти по-за залежністю від ступеню соціальної адаптивності.

Крім того, загальні закономірності формування адаптаційного процесу ліцеїстів аналізувалися з точки зору стійкості розумової працездатності у динаміці тижневого навчального циклу, що, як відомо, відбиває загальну сталість когнітивної діяльності протягом терміну стандартного навчального навантаження [143].

Було встановлено, що протягом першого року навчання тижнева динаміка розумової працездатності характеризувалася низькими показниками у понеділок та їх зростанням до п'ятниці; але достовірні відмінності спостерігалися лише за показником стійкості уваги (S), який складав на початку тижня 1,89±0,11 у.о., а в кінці 21,59±2,69 у.о. (р<0,01).

Протягом другого року навчання тижнева динаміка характеризувалася збільшенням коефіцієнтів К та S від 0,84 ±0,02 у.о. до 0,75±0,03 у.о. (р<0,01) та від 1,18±0,06 у.о. до 16,99±2,26 у.о. (р<0,01) відповідно.

На третьому році навчання у спостерігалося суттєве збільшення наступних показників: коефіцієнт розумової працездатності (І) від понеділка до п'ятниці зростав від 103,79±4,26 у.о. до 123,84±4,49 у.о. (р<0,01), а коефіцієнт стійкості уваги (S) від 1,28±0,05 у.о. до 24,87±2,77 у.о. (р<0,01).

На четвертому році навчання протягом учбового тижня достовірно збільшувався лише показник стійкості уваги, складаючи у понеділок 1,08±0,18 у.о., а у п'ятницю 14,81±6,79 у.о. (р<0,01). Величини коефіцієнтів К та І не зазнавали істотних змін (р>0,05).

Подібна односпрямована протягом терміну навчання динаміка показників розумової працездатності свідчить про те, що на початку тижневого навчального тижня індивідуум не спроможний до швидкого включення в навчальну діяльність. У подальшому, за рахунок актуалізації функціональних можливостей організму, до кінця навчального тижня відбувається покращення розумової працездатності.

За даними літератури подібні зміни є імовірним наслідком не достатнього відновлення організму у період недільного відпочинку та нераціонального розподілу навчального навантаження протягом тижня, що вимагає певного гігієнічного втручання до організації режиму навчання та відпочинку.

Подібній висновок підтверджується даними порівняльного аналізу динаміки абсолютних величин показників розумової працездатності протягом терміну навчання: величина коефіцієнту К не зазнавала достовірних відмінностей на початку тижня (р>0,05), а коефіцієнти І та S мали статистично достовірні відмінності у понеділок протягом двох перших років навчання (р<0,01), а далі характеризувалися певною стабільністю (р>0,05).

Характер професії, яку освоюють ліцеїсти у ХПЛБСР певним чином відбивається на їх розумової працездатності. В підлітків, які опановували професії «перукар», «столяр», «маляр», «штукатур» продовж навчального тижня не спостерігалося істотних змін в рівні реалізації показників точності (К) виконуваних робіт та розумової працездатності (І) (р>0,05), що свідчить про стійкість функціонального стану ліцеїстів за цими ознаками. В ліцеїстів - представників комплексної будівельної професії «штукатур, лицювальник-пліткар, маляр», спостерігалася різноспрямованість функціональних зрушень, яка проявлялася в зменшенні показника коефіцієнту точності (К) з 0,82±0,02 у.о. до 0,76±1,58 у.о. (р<0,05) та зростанні показника розумової працездатності від 96,33±5,07 у.о. до 114,00±1,71 у.о. (р<0,01), що на тлі достатньо високих абсолютних величин цих показників (0,79±0,02 у.о. та 105,85±3,57 у.о.), можна розцінювати, як очевидну ознаку несприятливого стану організму, та наслідок певного періоду ризику (необхідність підтримання високих значень функції за відсутністю стабільності її реалізації).

Таким чином, характер професії, яку освоюють ліцеїсти у ХПЛБСР певним чином відбивається на їх розумової працездатності, що потребує впровадження системи профілактичних заходів, спрямованих на обмеження негативної дії та підвищення індивідуальної стійкості ліцеїстів, насамперед тих, хто опановує професію «штукатур, лицювальник-пліткар, маляр».

Особливості формування когнітивної діяльності ліцеїстів із зниженим рівнем соціальної адаптації аналізувалися виходячи з її причин (інвалідність, сирців) та у порівнянні з даними отриманими при дослідженні їх однолітків з того ж навчального закладу.

Порівняльний аналіз розумової працездатності різних за соціальним статусом ліцеїстів довів, що розумова працездатність ліцеїстів-інвалідів була істотно нижчою ніж в представників групи ліцеїстів-сиріт та ліцеїстів контрольної групи (К: 0,65±0,05 у.о., І: 85,91±9,66 у.о. та S: 6,74±1,49 у.о., р від <0,05 до <0,01), тоді як показники розумової працездатності ліцеїстів-сиріт та ліцеїстів контрольної групи мали високі та близький за своєю величиною значення (р>0,05) (коефіцієнти К, І та S складали відповідно: 0,85±0,05 у.о., 113,00±2,59 у.о., 10,95±1,05 у.о і 0,80±0,02 у.о., 118,86±4,99 у.о. та 8,71±1,37 у.о.).

Як довели наші спостереження, в групі ліцеїстів-інвалідів протягом тижня істотно підвищувався коефіцієнт стійкості уваги (S), який складав у понеділок 1,85±0,52 у.о., а у п'ятницю 11,06±2,33 у.о. (р<0,01). Тоді як показники К та І не мали статистично значущих відмінностей (р>0,05), що було характерно й для двох інших груп порівняння. З цього можна зробити висновок, що розумова працездатність здорових ліцеїстів на відміну від їх однолітків-інвалідів характеризується більшою стійкістю продовж тижневого навчального циклу, що свідчить про несприятливий функціональний стан підлітків з фізичними вадами.

Крім того, було показано, що у ліцеїстів, які освоюють одну професію, але мають принципові розбіжності у стані здоров'я, спостерігаються суттєві відмінності у таких показниках розумової працездатності, як коефіцієнт точності (0,92±0,01 у.о. у здорових ліцеїстів та 0,63±0,06 у.о. у ліцеїстів-інвалідів, р<0,01) та коефіцієнт розумової працездатності (119,30±8,39 у.о. та 87,68±12,94 у.о. відповідно, р<0,05). В обох групах порівняння протягом навчального тижня спостерігалося статистично достовірне зростання показника стійкості уваги, але більш виражене у здорових підлітків, де показник збільшувався майже на 30 у.о. (р<0,01).

Таким чином, результати дослідження розумової працездатності учнів ХПЛБСР дозволяють стверджувати, що рівень соціальної адаптації відбивається на когнетивної діяльності ліцеїстів. Визначальним чинником, який здатний погіршувати пізнавальну діяльність ліцеїстів є зниження рівня соціальної адаптації за рахунок інвалідності за наявністю фізичних вад.

Порівняльний аналіз абсолютних величин об'єму короткочасної пам'яті у трьох групах порівняння, свідчить про те, що на відміну від своїх однолітків, представники контрольної групи мають істотно більший об'єм пам'яті, який складає 72,23±1,00 у.о., що значно (р<0,05-0,01) перевищує даний показник у ліцеїстів-інвалідів та ліцеїстів-сиріт (відповідно 61,66±3,06 у.о. та 65,96±2,51 у.о.), на тлі того, що статистично значущих розбіжностей між обома експериментальними групами не спостерігалося (р>0,05).

Звертає на себе увагу помітна відмінність у динаміці формування короткочасної пам'яті між ліцеїстами-інвалідами, з одного боку, та ліцеїстами-сиротами та ліцеїстами контрольної групи, з іншого боку, протягом всіх трьох років (р<0,01). Що може свідчити про близькість процесів формування короткочасної пам'яті в фізично здорових осіб, на відміну від осіб із фізичними вадами.

Відсутність у всіх досліджуваних групах достовірних відмінностей у показниках об'єму короткочасної пам'яті протягом навчального тижневого циклу (р>0,05), можна впевнено розцінювати, як цільоспрямовану на досягнення адаптаційного ефекту пристосувальну реакцію, метою якої є підтримання сталого функціонування провідної психофізіологічної функції організму з забезпечення когнітивної діяльності підлітків. У відмінностях, які спостерігаються у показниках об'єму короткочасної пам'яті на початку та в кінці тижня протягом навчання, не спостерігається певних закономірностей, що можно розцінити, як їх спорадичний характер. Все це співпадає з сучасними уявленнями про психофізіологічні механізми, які забезпечують функціонування пам'яті.

Третій етап - був спрямований на встановлення ролі психологічного компоненту навчальної діяльності різних за рівнем соціальної адаптації підлітків.

Узагальнений психологічний портрет, якому відповідають від 60,4±3,44% до 77,23±2,95 % (р<0,05-0,01) обстежених ліцеїстів ХПЛБСР, описує розсудливу реалістичну товариську людину із добрим внутрішнім самоконтролем та адекватною самооцінкою, із задовільним динамізмом та позитивною забарвленістю спілкування. Поряд з тим, від 23,76±2,99 % до 34,65±3,35 % ліцеїстів притаманні такі акцентуації особистості, як емоційна ригідність, схильність до ускладнень та самовпевненість.

Стосовно гендерного аспекту, бело з'ясовано, що від 54,61±4,04 % до 76,97±3,41 % ліцеїстів-чоловіків та від 62,00±6,86 % до 82,00±5,43 %, ліцеїстів-жінок (що суттєво більше, р<0,05-0,01) показували нормативні значення за факторами комунікативної та емоціонально-вольового характеру. Це свідчить, що обстежені дівчата більш адекватні у питаннях міжособистого спілкування та емоціонально-вольових аспектах поведінки, ніж юнаки [56].

Для певної кількості юнаків (від 33,00±3,41 % до 45,00±4,04 %) властиві такі акцентуації, як нетовариськість, яка межує з ригідністю у спілкуванні, із схильністю до ускладнень та его центричністю, на тлі внутрішньої конфліктності уявлень про себе. Для певної частини дівчат (від 12,00±4,60 % до 34,00±6,70 %) притаманні такі акцентовані риси, як надмірна обережність із схильністю до ускладнень та афектомії, конфліктності та поривчатості, на тлі імовірної ригідності та нечутливості.

Характерним був психологічний портрет ліцеїстів-інвалідів, який включав наступні риси: мовчазність та схільність до ускладнень, нечулість у становленні до оточуючих, холоднокровність, висока групова залежність, низька мотивація, в'ялість, на тлі емоційної ригідності та нечутливості, які сусідствують з імпульсивністю та легковажністю, конфліктністю та поривчатостю. Подібна різноспрямованість розповсюджених акцентуацій особистості віддзеркалює психологічні складності процесу пристосування інвалідів до умов професійно-технічного навчання, що вони намагаються компенсувати за рахунок суворого додержання нормативних вимог поведінки [55]. Про це свідчить значна кількість опитаних з нормативними значеннями стосовно факторів А («замкнутість - товариськість») (80,95±8,57%), G («схильність до почуттів - висока нормативність поведінки») (95,24±4,65%) та Q₃ («низький самоконтроль - високий самоконтроль») (85,71±7,64%) (р<0,01), що можна розцінювати, як поширеність серед ліцеїстів-інвалідів таких позитивних характерологічних рис, як товариськість, суворе додержання норм та правил поведінки із високим її самоконтролем.

На відміну від ліцеїстів-інвалідів для ліцеїстів-сиріт характерна очевидна спрощеність психологічного портрету. В них практично відсутні достовірні відмінності за окремими факторами (р>0,05). Проте поширеність певного кола акцентуацій дає підставу віднести значну кількість обстежених (від 33,33±13,61% до 50,00±14,43 %) до осіб нетовариських, невпевнених у своїх силах, тривожних, уразливих, із високим сприйняттям погрози.