Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні

Форми прояву соціальної відповідальності бізнесу	Дослідження ISO 26 000 (2009 рік), % відповідей респондентів	Дослідження Мережі Глобального Договору ООН (2005 рік), % відповідей респондентів
Впровадження соціальних програм поліпшення умов праці власного персоналу	43	65,5
Навчання /розвиток персоналу	-	63,2
Благодійна допомога	14	56,0
Застосування в політиці компанії принципів етичного та відповідального становища до споживачів	36	49,5
Участь в регіональних програмах розвитку	-	32,3
Реалізація екологічних програм	14	29,8
Політика дотримування прав акціонерів або/ інвесторів	-	208
Відкрите подання інформації про діяльності компанії	-	18.7
Дотримання законодавства, в першу чергу, законодавства про працю	22	-
Відповідальність перед партнерами	7	-
Дотримання прав людини	14	-
Відповідальність перед суспільством	22	-

Джерело: за даними Центру розвитку корпоративної соціальної відповідальності та результатами опитування «Соціальна відповідальність українського бізнесу».

У той же час, здійснення заходів у сфері соціальної відповідальності бізнесу натрапляє на ряд істотних бар'єрів (табл. 3.7.)

Таблиця 3.7.

Проблеми партнерства в сфері соціальної відповідальності бізнесу

Суб'єкти співпраці	Проблеми співпраці (визначені суб'єктами)
Підприємства	* недостатність фінансових, трудових ресурсів; * недовіра до бізнесу з боку громадських організацій і органів влади; * недобросовісна конкуренція; * корупція; * втручання органів влади; * нечесне ведення бізнесу, нерозуміння соціальної відповідальності колегами по бізнесу
Органи державної влади	* розрізненість інтересів; * недостатньо налагоджений механізм партнерства у сфері соціальної відповідальності; * проблеми незаконних дій бізнесу; * правова безграмотність споживачів; * недовіра до органів влади; * порушення механізму виконання прийнятих рішень; * недостатня роль профспілок; * недотримання представниками бізнесу принципів соціальної відповідальності; * низький рівень життя
Організації споживачів	* небажання бізнесу розглядати скарги споживачів і громадських організацій; * низький рівень знань з питань прав споживачів * недовіра з боку органів влади; * невиконання зобов'язань; * низька якість продукції
Громадські організації	* різне розуміння соціальної відповідальності громадськими організаціями і органами державної влади; * низький професійний рівень представників громадських організацій; * слабкий інтерес до тематики соціальної відповідальності у дослідницьких інституцій; * недостатній рівень співпраці з бізнесом; * небажання бізнесу допомагати громадським організаціям, недооцінка органами влади громадських організацій у можливості вирішити соціальні проблеми; * боротьба за лідерство між групами зацікавлених сторін; * корумпованість органів влади, монополія влади на прийняття рішень; * низька соціальна активність громади; * часткова конкуренція між громадськими організаціями; * відсутність ринкових традицій соціальної відповідальності; * наявність великого майнового розшарування населення; * низький рівень мотивації бізнесу до впровадження політики соціальної відповідальності
Профспілки	* недовіра до органів влади та підприємств; * невиконання бізнесом соціальних зобов'язань перед своїми працівникам; * недотримання органами державної влади нормативно-законодавчих актів і Генеральної угоди; * невиконання громадськими організаціями взятих на себе зобов'язань; * низький рівень соціальної орієнтованості бізнесу; * відстороненість від вирішення соціальних проблем малого бізнесу; * проблеми спільного відстоювання інтересів перед органами влади

Джерело: Саприкіна М. Соціальна відповідальність в Україні: погляд різних стейкхолдерів. Регіональний аспект. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrndnc.org.ua

Вітчизняні підприємства потребують побудови моделі соціальної відповідальності, яка буде адекватною сучасним ціннісним орієнтаціям суспільства, потребам трудових колективів та економічним орієнтаціям власників підприємств.

Згідно з чинним законодавством в Україні можна реалізовувати всі основні види партнерств. Чинна нормативно-правова база в цілому, унормовує господарські відносини між державою та бізнесом в Україні рядом законів та нормативних актів, серед яких можна виділити: Конституцію України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про оренду державного та комунального майна», Закон України «Про концесії», Закон України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг», Закон України «Про управління державним та комунальним майном», Закон України «Про фінансовий лізинг», Закон України «Про угоди про розподіл продукції», Закон України “Про місцеве самоврядування”, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Постанову КМУ від 17.10.2008 „Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” тощо.

Недоліки існуючої нормативно-правової бази головним чином полягають у відсутності чіткого визначення державної політики щодо відносин, які складаються між державою та суб'єктами господарювання, що не дозволяє створити умови для підвищення конкурентоздатності державного сектора економіки шляхом більш ефективного використання державного майна, залучення інвестицій в економіку України, модернізації промислової та соціальної інфраструктури.

Необхідність створення законодавчого підґрунтя для стимулювання розвитку співпраці між державним та приватним секторами з метою підвищення конкурентоздатності економіки країни зумовила розробку окремого законопроекту для регулювання відносин в сфері державно-приватного партнерства. На даному етапі, Закон України „Про основні засади взаємодії держави з приватними партнерами” прийнято Верховною Радою України у першому читанні.

Держава гарантує додержання встановлених законодавством України умов для провадження діяльності приватних партнерів, пов'язаної з виконанням договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, додержання їх прав і законних інтересів та здійснює контроль за виконанням договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства. Контроль здійснюють центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до їх повноважень у порядку, встановленому законом.

Договори щодо передачі об'єктів права комунальної власності в концесію укладені в Автономній Республіці Крим (Гвардійська та Донська сільради Сімферопольського району; Калинівська сільрада Ленінського району), Донецькій (Сніжнянська міськрада, Курахівська міська влада), Житомирській (Коростенська міськрада), Запорізькій (Кирилівська селищна рада), Миколаївській (Адамівська, Жовтнева, Іванівська та Краснопільська сільські ради), Черкаській (Черкаська міськрада), Луганській (Луганська міськарада), Одеській (Бритівська сільська рада) областях.

Частина 4. ЗАДАЧІ З АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА 2010-2011 РОКИ

4.1 Удосконалення нормативно-правової бази у сфері господарської діяльності

Одним з пріоритетних напрямів розвитку підприємництва є реформування сфери державного нагляду та контролю. На сьогоднішній день в Україні існує 85 контролюючих органів, з них 79 контролюючих органів здійснює державний нагляд (контроль) за суб'єктами господарювання та підпадає під сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (40 центральних органів виконавчої влади, включаючи 4 фонди соціального страхування) і 38 урядових органів, тобто тих, що підпорядковані центральним, а також органи місцевого самоврядування.

Це найбільша кількість контролюючих органів серед країн СНД. Так, в Молдові існує 56 органів державного нагляду (контролю), в Білорусії - 40, в Казахстані - 30.

З метою удосконалення нормативно-правової бази у сфері державного нагляду та контролю Держкомпідприємництвом було розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (щодо узгодження окремих положень), реєстр. № 6214-2.

Метою проекту акта є запровадження норми про здійснення функцій державного нагляду (контролю) тільки центральними органами виконавчої влади, а також усунення виникнення випадків, які несуть загрозу життю (здоров'ю) працюючих. Також законопроектом встановлено строк для усунення суб'єктом господарювання вимог припису.

Із прийняттям законопроекту із нинішніх 79 контролюючих органів в Україні залишиться лише 40. Функції контролю інспекцій та урядових органів передадуть центральним органам виконавчої влади.

Законопроект прийнято за основу у першому читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України 18 травня 2010 року.

Інша проблема стосується існування чотирьох фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (Пенсійного, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), які здійснюють до 497 тис. перевірок суб`єктів підприємницької діяльності щорічно.

Поряд з цим, на суб`єктів підприємницької діяльності покладається обов`язок подання великої кількості звітів до зазначених фондів. У результаті такої ситуації, суб`єкт підприємницької діяльності отримує велику кількість перевірок, а також необхідність оформлення і подання звітності до відповідних фондів. Аналогічну ситуацію маємо і з органами державної податкової служби.

Відповідно до висновків Міжнародної фінансової корпорації, в Україні необхідно зменшити кількість контролюючих органів та збирачів відомостей про підприємницьку діяльність. Законодавство про контроль у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачає чотири контролюючі органи та органи - отримувачі звітності (вищезазначені фонди).

Для вирішення цієї проблеми Держкомпідприємництвом ініційовано розробку проекту Закону України «Про впорядкування механізму подання звітності та проведення перевірки страхувальників щодо нарахування і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», реєстр. № 6329.

Метою законопроекту є спрощення механізму подання звітності та проведення перевірок страхувальників щодо нарахування і сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Досягнення мети пропонується шляхом зосередження функцій по збору звітності та проведення перевірок страхувальників щодо нарахування і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в одному органі - Пенсійному фонді України та його органах на місцях.

Законопроект подано до Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.

Актуальність проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення порядку видачі документів дозвільного характеру», реєстр. №6262 обумовлена необхідністю посилення відповідальності за порушення порядку видачі документів дозвільного характеру і провадження господарської діяльності (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Адже існуючий на даний час перелік адміністративних правопорушень, встановлений статтями 164 та 16610 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), є досить невеликим і не враховує у повній мірі можливі зловживання з боку суб'єктів господарювання та дозвільних органів (їх посадових осіб) щодо порядку провадження господарської діяльності та видачі документів дозвільного характеру.

Таким чином, існуючий на даний час перелік адміністративних правопорушень у сферах провадження господарської діяльності та видачі документів дозвільного характеру, а також перелік санкцій за їх вчинення не виконує тієї виховної функції, яка закладена в основу адміністративної відповідальності, а також функції попередження нових правопорушень.

У результаті повною мірою не реалізуються визначені статтею 1 КпАП завдання Кодексу, що полягають в охороні прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, законності, запобіганні правопорушенням, вихованні громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінному виконанні своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Проект акту спрямовано на вдосконалення застосування норм адміністративного права за порушення провадження господарської діяльності та порушення порядку видачі документів дозвільного характеру дозвільними органами (їх посадовими особами).

Законопроект знаходиться на розгляді в Комітеті Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.

Метою проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження системи електронної державної реєстрації суб'єктів господарювання)», реєстр. № 6261 є створення в Україні системи електронної державної реєстрації суб'єктів господарювання, що забезпечить прозорість реєстраційних процесів та збільшить гарантії щодо захисту майнових прав власності юридичних осіб та їх власників. Тому основним завданням законопроекту є досягнення зазначеної мети шляхом запровадження порядку проведення електронної державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі й подання запитів щодо отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в електронному вигляді.

Реалізувати зазначене передбачається шляхом удосконалення як правової основи системи державної реєстрації суб'єктів господарювання, так і матеріально-технічної її складової.

Цим законопроектом передбачено запровадити в України порядок проведення електронної державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Прийняття зазначеного законопроекту створить умови, за яких підробка документів, що подаються для проведення будь-яких реєстраційних дій, втратить сенс, що в свою чергу збільшить гарантії щодо захисту майнових прав власності юридичних осіб та їх власників.

Крім того, значно спроститься порядок отримання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що зробить його максимально оперативним завдяки можливості подання запитів в електронному вигляді.

На засіданні комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Верховної Ради України 12 травня 2010 року було прийнято рішення внести зазначений законопроект на розгляд Верховної Ради України та пропонувати прийняти його за основу.

На даний час в чинному законодавстві відсутні правові норми стосовно порядку проведення акредитації на території Україні представництв та філій іноземних компаній, тобто відсутня система акредитації відокремлених підрозділів іноземних суб'єктів господарювання.

Крім того, окремі чинні нормативно-правові акти, які регулюють відносини у сфері провадження господарської та представницької діяльності на території України філій та представництв іноземних компаній, суперечать нормам Господарського кодексу України.

Проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо акредитації на території України відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб», реєстр. № 5148 передбачається законодавчо врегулювати питання акредитації на території України представництв та філій іноземних компаній. З цією метою законопроектом пропонується запровадити в Україні систему акредитації, що включає державні органи влади, на які законами України покладені зобов'язання по забезпеченню реалізації державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності щодо здійснення на території України іноземними юридичними особами діяльності у відповідних галузях економічної діяльності шляхом створення на території України їх відокремлених підрозділів, які не є юридичними особами згідно з законами України (представництва, філії, відділення іноземних юридичних осіб, структурні осередки громадських організацій зарубіжних країн), та установлені законами порядки, згідно з яким зазначені органи проводять їх акредитацію, про що видають документ про їх акредитацію на території України.

Законопроект знаходиться в Комітеті Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.

Основною метою, на досягнення якої спрямований проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств», є недопущення використання схем і методів протиправного поглинання та захоплення підприємств, що створює реальну загрозу національним і економічним інтересам нашої держави і вимагає формування ефективної системи протидії цим негативним проявам.

Зазначений законопроект спрямований на врегулювання основних важливих аспектів протидії протиправного поглинання та захоплення підприємств.

Проект подано на розгляд Верховної Ради України (лист Кабінету Міністрів України від 28.04.2010 №4412/0-2-10), наразі проект проходить процедуру реєстрації.

На вирішення проблем у сфері державної реєстрації суб'єктів господарювання спрямований проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», реєстр. №4286.

По-перше, суть проблеми пов'язана із тим, що значна кількість суб'єктів господарювання, стосовно яких прийнято судове рішення про їх припинення шляхом ліквідації, що не пов'язано із банкрутством, не проводять заходи по ліквідації, що призводить до того, що такі суб'єкти господарювання не подають протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності; до державного реєстратора не надходять документи, які є підставою для проведення ним державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання на підставі судового рішення щодо припинення, що не пов'язане з банкрутством суб'єкта господарювання, а записи державних реєстраторів про прийняті судові рішення про припинення суб'єктів господарювання шляхом ліквідації залишають в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) не завершеними, оскільки чинним законодавством не встановлено порядку закінчення процедури припинення таких суб'єктів господарювання.

По-друге, аналогічна ситуація склалась також із значною кількістю суб'єктів господарювання, які прийняли власне рішення про їх припинення шляхом ліквідації, однак заходи по ліквідації не проводять, не подають протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності, до державного реєстратора не надходять документи, які є підставою для проведення ним державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання на підставі власного рішення, а записи державних реєстраторів про прийняті власні рішення суб'єктами господарювання про їх припинення шляхом ліквідації залишають в Єдиному державному реєстрі також не завершеними, в зв'язку із відсутністю в чинному законодавстві України порядку закінчення процедури припинення таких суб'єктів господарювання.

По-третє, значна кількість діючих суб'єктів господарювання, які зареєстровані до 1 липня 2004 року, до цього часу не подали про себе відомості в Єдиний державний реєстр, що призводить до того, що на даний час порушуються, зокрема, норма частини третьої статті 18 у випадках, коли має місце спір таких суб'єктів господарювання із третіми особами та норма частини першої статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (далі - Закон № 755).

Розробленим законопроектом надається право державному реєстратору проводити спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі судових рішень щодо їх припинення, що не пов'язано із банкрутством та на підставі власних рішень суб'єктів господарювання щодо їх припинення шляхом ліквідації у разі, якщо протягом часу, визначеного цим законопроектом, зазначені суб'єкти господарювання не надали до державного реєстратора документи, перелік яких встановлений Законом № 755.

Також законопроектом передбачається завершити процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які зареєстровані до 1 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості, для їх включення до Єдиного державного реєстру.

Законопроект прийнято в першому читанні (02.06.2009) на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Враховуючи, що стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва в Україні є важливим фактором соціальної та економічної стабільності держави в умовах фінансово-економічної кризи, що Закон України від 19.10.2000 № 2063-ІІІ «Про державну підтримку малого підприємництва» вже не враховує вимоги до політики розвитку цього сектора економіки, які постають сьогодні перед державою, а також те, що усі розвинені країни світу, в т. ч. країни ЄС, одним з основних завдань державної політики вбачають підтримку не тільки малого, але й середнього підприємництва, сьогодні виникла необхідність встановлення нових підходів до формування державної політики розвитку малого та середнього бізнесу.

В зв'язку з цим Держкомпідприємництво вийшло з ініціативою щодо розроблення нового проекту Закону України «Про розвиток та підтримку малого і середнього підприємництва в Україні».

Метою проекту Закону є:

1) забезпечення сприятливих умов розвитку малого і середнього підприємництва;

2) розвиток суб'єктів малого і середнього підприємництва в цілях формування конкурентного середовища в економіці України та забезпечення їх конкурентоспроможності;

3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого та середнього підприємництва;

4) сприяння суб'єктам малого і середнього підприємництва в просуванні вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на ринок України і ринки іноземних держав;

5) забезпечення зайнятості населення і розвиток самозайнятості.

Законопроект встановлює єдині підходи до регулювання відносин, що виникають між підприємцями та органами влади у сфері розвитку та державної підтримки малого і середнього підприємництва, визначає поняття суб'єктів малого і середнього підприємництва, інфраструктури його підтримки, види і форми такої підтримки.

Зокрема, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 1245-р «Про затвердження плану заходів із впровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств на друге півріччя 2008 р. - 2009 рік» поняття суб'єктів малого та середнього підприємництва визначено у відповідності із класифікацією підприємств ЄС, яка вступила в дію з 1 січня 2005 року.

Основними напрямами державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні законопроект визначає:

1) спеціальні податкові режими, спрощені правила ведення податкового та статистичного обліку та звітності, в тому числі спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва;

2) забезпечення підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва, що працюють у сфері інвестиційної, інноваційної і науково-технічної діяльності, в т. ч. залучення суб'єктів малого і середнього підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм;

3) забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів малого і середнього підприємництва при здійсненні державного нагляду (контролю);

5) забезпечення фінансово-кредитної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва;

6) сприяння розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва;

7) організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого і середнього підприємництва і т. ін.

До основних принципів державної політики розвитку малого та середнього підприємництва відносяться: забезпечення рівного доступу підприємців до участі в програмах підтримки, розмежування повноважень різних рівнів влади, участь представників малого і середнього бізнесу у формуванні і реалізації державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, відповідальність центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за забезпечення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва.

Законопроектом встановлено, що підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва і об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку таких суб'єктів і організацій, підтримку в області підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації їх працівників, підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що здійснюють експортну діяльність, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що здійснюють сільськогосподарську діяльність.

Прийняття проекту Закону дозволить забезпечити сприятливі умови розвитку малого і середнього підприємництва в цілях формування конкурентного середовища в економіці України; сприятиме забезпеченню зайнятості населення, розв'язанню економічних і соціальних проблем регіонів.

Для підготовки зазначеного законопроекту при Держкомпідприємництві створено робочу групу за участі представників центральних органів виконавчої влади та громадськості, проведено 3 засідання цієї робочої групи.

В Україні досі законодавчо не визначені поняття ремесло, ремісник, реміснича діяльність, реміснича освіта та ремісничі професії, взагалі не ідентифіковані технічні ремесла, не визнано ремісничий сектор економіки держави, що ускладнює проведення досить ефективної державної політики щодо його формування та подальшого ефективного розвитку.

Метою проекту Закону України «Про ремісничу діяльність» є врегулювання на законодавчому рівні «ремісничої діяльності», визначення загальних правових основ, створення механізму регуляторних функцій ремісничої діяльності, формування ринку споживчих ремісничих товарів та послуг в Україні тощо.

Прогнозованими наслідками прийняття законопроекту стануть:

- формування єдиних підходів до здійснення ремісничої діяльності в Україні з урахуванням громадських інтересів, взаємодії Ремісничої палати України з державними органами влади і споживачами ремісничих виробів товарів та послуг;

- гармонізація українського законодавства до міжнародних стандартів та наближення України до послідовної реалізації певних вимог щодо ремісничої діяльності у Світової Організації Торгівлі, входження до спеціального класифікатора ремісничих товарів та послуг СОТ;

- встановлення цивільної відповідальності суб'єктів ремісничої діяльності за якість товарів та послуг, що надаються споживачам, створення реальної можливості для формування розвитку цивілізованого сектора ремісництва та здійснення правового захисту ремісників;

- створення загальних умов для відродження і становлення технічних ремесел, народних промислів як гілки малого підприємництва і повноправного сектора економіки, повернення ремісництву відповідного престижу та соціального статусу, формування в суспільній свідомості образу ремісника як працівника, майстра та вітчизняного виробника товарів та послуг;

- підвищення рівня зайнятості населення шляхом швидкого розширення ринку праці в зв'язку з невеликою собівартістю робочих місць;

- насичення ринку послугами за індивідуальними замовленнями, предметами побуту та виробами утилітарного призначення, що відповідають естетичним нормам і функціональним потребам;

- збільшення податкових надходжень до бюджету за рахунок стимулювання розвитку виробничої сфери;

- створення умов для розвитку талантів та майстерності людини, розкриття її творчого потенціалу;

- відродження, збереження і розвиток національних традицій, самобутності в ремісничому виробництві і народних промислах тощо.

Для підготовки зазначеного законопроекту при Держкомпідприємництві створено робочу групу за участі представників центральних органів виконавчої влади та громадськості.

4.2 Заходи держави зі стабілізації внутрішнього та зовнішнього попиту на продукцію вітчизняних підприємств

Підґрунтя активізації розвитку підприємництва в умовах подолання наслідків фінансово-економічної кризи зводиться насамперед до розширенні ринків збуту продукції вітчизняних підприємств на наступних напрямках:

- цілеспрямована розбудова внутрішнього попиту на підґрунті оптимізації розподілу доходів та структури витрат, максимального підвищення ефективності механізмів внутрішнього ринку;

- активізація експортної діяльності вітчизняних підприємств на засадах підвищення їхньої конкурентоспроможності, раціоналізації витрат, удосконалення структури товарного експорту в напрямку збільшення в ньому частки товарів з високим рівнем доданої вартості.

Розширення внутрішнього попиту. Враховуючи значний негативний ефект, завданий економічній активності в Україні різким зменшенням внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, слід у першочерговому порядку спрямувати зусилля на його пожвавлення. При цьому пріоритет має надаватися напрямкам, за якими можливо досягти швидкого позитивного ефекту розкриття потенціалу внутрішнього ринку для економічного зростання, зберігаючи при цьому збалансованість розвитку окремих складових цього попиту.

По-перше, слід максимально використати потенціал стимулювання попиту, що міститься у політиці щодо бюджетних видатків, шляхом раціоналізації їх структури та механізмів здійснення, а саме:

- забезпечити реалізацію низки великих інфраструктурних проектів, які мають підвищити внутрішній попит на вітчизняну промислову продукцію. Крім заходів в рамках підготовки до Євро-2012, нагальної модернізації вимагають вітчизняна енергетика, вугільна промисловість, газотранспортна система, житлово-комунальне та дорожнє господарство. Державні інвестиції в дані сектори національної економіки значно розширять попит на продукцію вітчизняної промисловості, передусім, машинобудування, гірничо-металургійного комплексу, виробництво будівельних матеріалів тощо. Додатковими, поряд з обмеженими бюджетними ресурсами, джерелами фінансування таких проектів могли б стати довгострокові кредитні ресурси, залучені спеціалізованим державним банком розвитку, цільові емісійні ресурси НБУ, позичкові ресурси, отримані від цільових державних позик, залучення приватних інвестицій на концесійних засадах тощо;

- упорядкувати сферу державних закупівель. В умовах звуження інших складових (внутрішнього споживання, інвестицій, експорту) саме державні закупівлі є найбільш дієвим важелем, який може застосувати уряд для розширення сукупного попиту;

- раціоналізувати структуру бюджетних соціальних видатків з метою посилення їх цільової спрямованості, монетизації частини соціальних пільг. Надання дієвої підтримки саме низькодохідним категоріям населення має сприяти переважаючому зростанню попиту на продукцію вітчизняного виробництва, насамперед - харчову.

По-друге, слід вжити заходів щодо розбудови внутрішнього ринку з метою доведення його стимулюючого ефекту безпосередньо до виробника. Пріоритетним напрямом розбудови внутрішнього ринку має стати зменшення трансакційних витрат його учасників. Цьому сприятиме реалізація положень Державної цільової програми розвитку внутрішнього ринку до 2012 року, затвердженої у серпні 2009 р. Зазначену Програму слід суттєво доповнити положеннями, які стосуються власне розбудови ринкової інфраструктури, а саме: щодо забезпечення територіального розвитку мережі роздрібної торгівлі; розвитку оптового сегменту торгівлі товарами споживання, насамперед - сільгосппродукцією; впровадження дієвих засобів відповідальності за безпечність продукції тощо. Для зміцнення та розбудови внутрішніх ринків потребують запровадження такі заходи:

- удосконалення системи інформування реальних та потенційних покупців і продавців щодо кількісних та цінових пропозицій на внутрішньому ринку, надання правової та інформаційної підтримки збутовій діяльності вітчизняних товаровиробників, забезпечення зручного доступу до такої інформації та достатнього рівня її достовірності;

- забезпечення пріоритетного розвитку мережі засобів прямих поставок сільськогосподарської та продовольчої продукції споживачеві. Зокрема, це завдання може бути реалізоване шляхом поширення досвіду проведення продовольчих ярмарків, розвитку мережі сільськогосподарських ринків та контролю за порядком на них, відновлення на кошти місцевих бюджетів мережі закладів плодоовочевої торгівлі, цільового спрямування державної допомоги сільськогосподарському сектору на розвиток такої мережі тощо;

- поширення практики створення муніципальних торговельних закладів з метою забезпечення рівномірності охоплення населення торговельною мережею, створення необхідних умов для відновлення споживчої кооперації членів територіальних громад;

- удосконалення антимонопольного законодавства та підвищення ефективності діяльності Антимонопольного комітету України. Пріоритетами антимонопольної політики мають бути формування адекватного інституційно-правового середовища для розвитку конкуренції та свободи підприємницької діяльності, посилення відповідальності суб'єктів господарювання за порушення вимог антимонопольного законодавства та прояви недобросовісної конкуренції.

По-третє, відновлення імпортної експансії на нових цінових рівнях. Збільшення попиту та розбудова внутрішніх ринків мають супроводжуватися комплексом заходів щодо підтримки вітчизняного виробника, дієвого регулювання та обмеження небажаного імпорту до України. Зазначені заходи мають полягати в наступному:

- модифікації інструментів захисту внутрішніх ринків. На зміну прямому протекціонізму має прийти політика обмеження доступу некритичного імпорту на внутрішні ринки. Зокрема, значний ресурс для розширення внутрішнього ринку прихований у сфері боротьби з контрабандою та тіньовими схемами імпорту

- перегляді та оптимізації системи пільг та стимулів для національних виробників. На зміну діючій системі пільг та преференцій має прийти політика, спрямована на стимулювання позитивних зрушень у технологічній та регіональній структурах виробництва шляхом заохочення інвестиційно-інноваційної діяльності та залучення капіталів до трудонадлишкових, старопромислових регіонів.

- здійсненні постійного контролю цінової ситуації з метою оперативного запобігання ціновому та іншими видам демпінгу з боку імпортерів та застосування відповідно до норм СОТ антидемпінгових та компенсаційних мит з метою захисту вітчизняних виробників.

Активізація експортної діяльності. Реалізація потенціалу набуття членства України в СОТ в умовах світової фінансової кризи потребуватиме зрушень у структурі експорту з України в напрямі освоєння ринків продукції з вищим рівнем доданої вартості, залучення до зовнішньоекономічної діяльності ширшого спектру суб'єктів господарювання, в тому числі - розкриття широкого потенціалу у цій сфері суб'єктів малого й середнього підприємництва.

Зазначені цілі вимагатимуть застосування комплексу наступних заходів.

1. В умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів важливим є створення механізмів фінансової підтримки експортерів, які мали б компенсувати підвищену ризиковість підприємницької діяльності на цьому напрямі та зменшити відставання вітчизняних суб'єктів господарювання від їх зарубіжних конкурентів за рівнем забезпеченості фінансовими ресурсами. Такий курс вимагає:

- здійснити заходи щодо розвитку системи експортного страхування та кредитування, адекватної світовим зразкам;

- спростити та підвищити прозорість механізмів відшкодування ПДВ експортерам, впровадити методи оперативного виявлення недобросовісних звернень за відшкодуванням;

- полегшити доступ підприємств-експортерів до імпортних складових, необхідних для експортного виробництва через усунення імпортних тарифів, створення системи відшкодування імпортного мита, або розвиток вільних експортних зон;

- забезпечити спрощений процедурний режим для систематичного експорту продукції суб'єктами підприємницької діяльності, визнаними добросовісними платниками податків.

2. Надання правової та інформаційно-методичної підтримки просуванню продукції національних виробників на зарубіжних ринках

3. Створення сприятливих умов для вітчизняного експорту на зовнішніх ринках через інструменти зовнішньополітичної сфери, укладення міжнародних угод та поточну діяльність зовнішньополітичних відомств.

4.Залучення більшого числа підприємств до безпосередньої зовнішньоекономічної діяльності шляхом розширення експортної активності підприємств малого й середнього бізнесу шляхом:

- поглиблення транскордонного співробітництва;

- розробки та реалізації регіональних програм здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- прийняття та впровадження спеціалізованої програми стимулювання залучення малого бізнесу у легальну зовнішньоекономічну діяльність;

- надання спеціальної правової підтримки здійсненню експортної діяльності підприємствами малого й середнього бізнесу;

- створення Державного фонду підтримки експорту (Державної експортної корпорації) для сприяння виходу на зовнішні ринки малих і середніх компаній;

1. Інтенсифікувати та перевести у практичне русло діалог між Україною та ЄС у напрямку підготовки Угоди про створення зони вільної торгівлі, в основу якої важливо покласти концепцію поетапної послідовної імплементації економічних механізмів режиму вільної торгівлі в інтересах довгострокової стабілізації торговельних стосунків України з країнами Європейського Союзу на паритетних засадах.

2. Пожвавлення експортної діяльності має забезпечити створення зони вільної торгівлі в рамках Єдиного економічного простору, яка відповідає загальним принципам СОТ.

З метою підвищення ефективності функціонування внутрішнього ринку, забезпечення збалансованості попиту і пропонування на окремих товарних ринках, зростання частки продажу вітчизняних споживчих товарів у структурі роздрібного товарообігу та зменшення інфляційних втрат населення внаслідок структурних диспропорцій на ринках В Україні затверджено Державну цільову економічну програму розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року (далі -Програма) (постанова Кабінету Міністрів від 05.08.2009 № 828).

Завдання та заходи зазначеної Програми, спрямовані на створення інституційного середовища для розвитку добросовісної конкуренції, покращення підприємницького клімату, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних споживчих товарів, удосконалення організаційно-економічних засад функціонування внутрішнього ринку та торгівлі.

Програмні заходи будуть реалізовуватися за наступними напрямами:

- приведення нормативно-правових актів у сфері митно-тарифного регулювання у відповідність з міжнародною практикою;

- удосконалення механізму контролю за визначенням митної вартості товарів, запобігання випадкам надходження на внутрішній ринок контрабандних товарів, товарів із заниженою митною вартістю і тих, що не відповідають вимогам нормативних документів, та їх розслідування;

- підвищення регуляторної, захисної і торговельної ефективності механізму нетарифного обмеження імпорту продукції, шкідливої для здоров'я людей та навколишнього природного середовища, або такої, що реалізується за цінами, нижчими від ринкових;

- підвищення ефективності ринкового нагляду за безпечністю та якістю товарів у результаті реформування системи технічного регулювання і захисту прав споживачів згідно з вимогами СОТ та законодавством Європейського Союзу, а також удосконалення системи державного нагляду (контролю) за якістю та безпечністю харчових продуктів і продовольчої сировини;

- активізації інноваційно-інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання в результаті використання ними додаткових джерел інвестування, зокремапокращення діяльності інвестиційних фінансових посередників;

- удосконалення механізму формування цін на товари і послуги у сфері природних монополій, утворення національних комісій з регулювання їх діяльності, зокрема у галузі транспорту та сфері житлово-комунальних послуг;

- припинення виробництва та реалізації на внутрішньому ринку продовольчих товарів, виготовлених за технологіями, що передбачають застосування антибіотиків, гормонів росту та генетично модифікованих організмів, не зареєстрованих в установленому порядку в Україні;

- прогнозування обсягу попиту та пропонування товарів на основних товарних ринках, складення прогнозного балансу та розроблення заходів із забезпечення стабільності на внутрішньому ринку;

- урегулювання земельних і майнових відносин, удосконалення системи державної реєстрації прав на нерухоме майно та землю;

- забезпечення належного функціонування товарних бірж, удосконалення механізму державного регулювання біржового товарного ринку, визначення єдиних правил біржового арбітражу.

У напрямі стабілізації роботи у гірничо-металургійному та хімічному комплексах:

- реалізовано комплекс заходів, спрямованих на зменшення собівартості продукції, зокрема встановлено граничний рівень ціни на природний газ для підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексів на 2009 рік у розмірі 1899,25 грн. за 1000 м. куб (постанови НКРЕ від 01.07.2009 № 769, 31.07.2009 № 902, 01.09.2009 № 1005, 01.10.2009 № 1127);

- не підвищуються тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом та електроенергію (постанови Кабінету Міністрів від 14.10.2008 № 925, 24.06.2009 № 710, 07.10.2009 № 1072), а для підприємств хімічного комплексу встановлена нульова ставка збору до затвердженого тарифу на природний газ;

- продовжено до 1 квітня 2010 р. дію Меморандуму порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами гірничо-металургійного і хімічного комплексами (розпорядження від 02.12.2009 № 1479 та від 18.11.2009 № 1609 ).

Забезпечено державну підтримку окремим галузям машинобудування, зокрема:

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів “Про розширення внутрішнього ринку продукції вітчизняних підприємств машинобудування для агропромислового комплексу” (від 11.03.2009 № 264) кошти, що виділяються з держбюджету сільгоспвиробникам для закупівлі сільськогосподарської техніки, використовуються лише на придбання техніки вітчизняного виробництва; затверджено основні показники фінансування та графіки закупівлі у 2009 році сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів (розпорядження Кабінету Міністрів від 18.03.2009 № 328);

- затверджено Форми договору на здешевлення кредитів, залучених на реалізацію інвестиційних проектів, спрямованих на технічне переоснащення підприємств вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу (наказ Мінпромполітики від 08.09.2009 № 622);

- схвалено Стратегію розвитку суднобудування на період до 2020 року (розпорядження Кабінету Міністрів від 06.05.2009 № 581) та концепцію Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку кораблебудування на період до 2035 року (розпорядження Кабінету Міністрів від 06.05.2009 № 671);

- затверджено перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості (постанови Кабінету Міністрів від 10.06.2009 № 573 та № 574);

- схвалено ряд рішень про поповнення статутних фондів авіаційних підприємств (постанови Кабінету Міністрів від 04.02.2009 № 122, від 11.02.2009 № 123 та розпорядження від 11.03.2009 № 305);

- затверджено заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства “Київський авіаційний завод “Авіант” (розпорядження Кабінету Міністрів від 22.04.2009 № 476);

- затверджено ряд інвестиційних проектів, що реалізуються на підприємствах авіабудування та спрямовані на виконання експортних контрактів на суму 260 млн. гривень (розпорядження Кабінету Міністрів від 22.04.2009 № 447);

- затверджено ряд інвестиційних проектів, що реалізуються на підприємствах авіабудування (розпорядження Кабінету Міністрів від 09.09.2009 № 1151), які фінансуються за рахунок коштів Стабілізаційного фонду (розпорядження Кабінету Міністрів від 15.04.2009 № 427);

- прийнята постанова Кабінету Міністрів “Про спрямування коштів Стабілізаційного фонду для фінансування інвестиційних проектів, які реалізуються на підприємствах авіабудування, оборонно-промислового комплексу і машинобудування, та першочергових заходів щодо державної підтримки відкритого акціонерного товариства “SELMI” (від 28.10.2009 № 1343);

У напрямі стабілізації роботи вугільної промисловості:

- прийнято постанову Кабінету Міністрів “Деякі питання виплати заробітної плати працівникам шахтовуглебудівельних підприємств та придбання побутового палива для пільгової категорії осіб” (від 16.03.2009 № 201), якою передбачено перерозподіл коштів Стабілізаційного фонду у сумі 24 млн. грн. на погашення заборгованості із заробітної плати працівникам шахтовуглебудівельних підприємств та 150 млн. грн. - на придбання побутового палива для осіб, які мають таке право відповідно до статті 48 Гірничого Закону України;

- здійснено додатковий перерозподіл коштів Стабілізаційного фонду в сумі 2762,9 млн. грн. на часткове покриття витрат із собівартості продукції для забезпечення виплати заробітної плати шахтарям (розпорядження Кабінету Міністрів від 02.04.2009 № 358, від 27.05.2009 № 678 та від 21.10.2009 № 1247);

Протягом січня-вересня 2009 р. було спрямовано загалом на розвиток вугільної промисловості зі Стабілізаційного фонду держбюджету 3590,8 млн. гривень. Завдяки державній підтримці при залученні власних коштів вугледобувними підприємствами введено в експлуатацію 65 нових очисних вибоїв, у т.ч. 47 нових комплексно-механізованих вибоїв. Підвищено якість вугільної продукції, яка відвантажується державними підприємствами споживачам - за вказаний період зольність вугілля, поставленого для потреб теплоелектростанцій, склала 22,1 %, що на 2 % нижче планового показника.

З метою підтримки внутрішнього виробника та зниження рівня споживання природного газу Урядом здійснено заходи щодо створення стратегічного запасу вугілля. На сьогодні запас вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ складає 3,5 мільйона, тоді як в 2007-2008 роках він складав близько 2-х мільйонів тонн.

Продовжувалося будівництво шахти-новобудови № 10 “Нововолинська”, введення якої в експлуатацію забезпечить створення 1500 нових робочих місць, збільшення обсягів видобутку вугілля на 900 тис. тонн на рік, а також підтримку енергетичних потужностей Добротворської та Бурштинської ТЕС.

Для забезпечення безперебійних поставок природного газу споживачам України:

- 19 січня 2009 р. підписано контракти про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки та купівлі-продажу природного газу в 2009 - 2019 роках;

- 6 квітня 2009 р. між НАК “Нафтогаз України” і ВАТ “Газпром” підписано Технічну угоду про умови здавання-приймання природного газу на прикордонних газовимірювальних станціях для транзиту його через територію України, а також передачі природного газу споживачам України у 2009 році, яка є невід'ємною частиною зазначених контрактів;

- затверджено прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу на 2009 рік.

Схвалено Концепцію розвитку, модернізації і переоснащення газотранспортної системи України на 2009-2015 роки, орієнтовний обсяг інвестицій становить 2 570,5 млн. доларів.

З метою посилення енергетичної безпеки країни:

- забезпечено фінансування та реалізацію важливих для енергетичної безпеки інфраструктурних інвестиційних проектів. Зокрема, у грудні введено у дослідно-промислову експлуатацію перший гідроагрегат однієї з найбільших у світі - Дністровської гідроакумулюючої електростанції; у січні 2009 р. введено в експлуатацію підстанцію 220 кВ “Хуст”, на завершальній стадії будівництва знаходиться проект лінії електропередачі 330 кВ “Аджалик-Усатове” на Одещині тощо;

- до резерву ядерного палива та ядерних матеріалів закладено близько
374 тонни уранового концентрату (загалом становить 820 тонн), що сприятиме забезпеченню безперебійної роботи атомних електростанцій;

- здійснено заходи щодо створення стратегічного запасу вугілля. Станом на 01.01.2010 на складах теплових електростанцій запаси вугілля становлять 3,6 млн. тонн;

- в українських підземних сховищах накопичено понад 23,7 млрд. куб. м природного газу;

- схвалено Концепцію створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 2020 року (розпорядження Кабінету Міністрів від 08.12.2009 № 1498).

З метою стабілізації фінансового стану НАК “Нафтогаз України” реалізовувався план заходів на 2009 рік із стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Так, упродовж поточного року:

- із спеціального фонду державного бюджету виділено 3,8 млрд. грн. на фінансування бюджетної програми “Компенсація НАК “Нафтогаз України” різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням” (розпорядження Кабінету Міністрів від 11.03.2009 № 306);

- з метою збалансування фінансових потоків НАК “Нафтогаз України” для проведення 100-відсоткових розрахунків за імпортований природний газ розпорядженням Кабінету Міністрів від 13.05.2009 № 575 Компанії надано розстрочку у сплаті податку на прибуток, що виникне внаслідок отримання Компанією авансових платежів у рахунок оплати послуг з транзиту російського природного газу через територію України відповідно до Контракту від 19.01.2009 між ВАТ “Газпром” і НАК “Нафтогаз України”;

- схвалено рішення про поповнення статутного фонду НАК “Нафтогаз України” (постанова Кабінету Міністрів вiд 08.07.2009 № 711) на суму 18,6 млрд. грн. шляхом випуску нових акцій існуючої номінальної вартості із збереженням 100 відсотків акцій у власності держави;

...