Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні
Загальна характеристика підприємницького середовища в умовах кризи. Динаміка розвитку малого та середнього підприємництва в Україні. Антикризові заходи та державна підтримка підприємницької діяльності. Система соціального захисту підприємців в Україні.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | доклад |
Язык | украинский |
Дата добавления | 17.03.2015 |
Размер файла | 1,6 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Положення Закону «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», прийнятого в грудні 2008 р., спрямовані на підтримку будівельної галузі та забезпечення житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, а також стимулювання житлового будівництва в умовах світової фінансової кризи. Зокрема, було передбачено, що державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 % вартості будівництва чи придбання доступного житла. Також законом передбачено надання девелоперським та будівельним компаніям кредитів на завершення розпочатого будівництва. Фінансуватись зазначені кредити мають за рахунок Стабілізаційного фонду.
Урядом також було ініційовано низку великих інфраструктурних проектів, які мають підвищити внутрішній попит на промислову продукцію вітчизняного виробництва, сприяння відновленню позитивної динаміки в будівельній галузі. Особливу увагу приділено об'єктам, що будуються в рамках підготовки до Євро-2012. Крім того, було заплановано програми модернізації паливно-енергетичного комплексу України, житлово-комунального та дорожнього господарства.
До інструментів підтримки національного виробництва слід також віднести запровадження на початку 2009 р. додаткового 13-відсоткового імпортного мита. Утім, незабаром цей інструмент було скасовано для переважної більшості товарів, зважаючи на те, що ефект девальвації гривні практично позбавив необхідності додаткового тарифного захисту рину від надмірного імпорту.
Проте практична реалізація перерахованих заходів державної підтримки реального сектору економіки відбувалася непослідовно й не завжди приносила належний ефект. Чимало з ухвалених заходів антикризової політики досі залишаються лише стратегічними намірами, реалізація яких має відбуватися шляхом прийняття наступних нормативних актів, або можлива лише за наявності коштів Державного бюджету. Різке зниження дієздатності влади в умовах політичної кризи обумовило неможливість повномасштабної реалізації передбаченого інструментарію, який передбачає чітку координацію владних інституцій. Це повною мірою стосується й дотримання умов укладених урядом галузевих меморандумів.
Як видно з наведеного переліку, передбачені заходи були сконцентровані переважно на створенні сприятливих умов для підприємств, що належать до базових галузей вітчизняної економіки та великого й середнього бізнесу. Між тим, підприємства малого бізнесу були залишені практично сам на сам з проблемами погіршення фінансового становища, наростання вартості валютної заборгованості, зростання витрат та звуження ринків збуту.
Слід враховувати також вплив на підприємницьке середовище заходів, що вживалися з метою послаблення негативного впливу фінансово-економічної кризи на соціальну сферу та якість і умови життя населення. Обмеження можливостей вивільнення працівників, передбачені низкою галузевих меморандумів, дозволили протидіяти різкому зростанню безробіття, проте стали на заваді адаптації ринку праці до кризових умов, раціоналізації зайнятості в секторах, які найбільше постраждали від кризи. Підвищення соціальних стандартів, яке передбачене прийнятим наприкінці 2009 р. Законом України ««Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати у 2010 році» має стати підґрунтям суттєвого підвищення рівнів оплати праці та соціальних виплат, що є важливим на тлі зафіксованого у 2009 р. реального скорочення доходів населення, проте водночас суттєво підвищує вартість трудових ресурсів для підприємств, що особливо є відчутним для підприємств малого бізнесу, яким притаманні невелика кількість працюючих та невисокі рівні оплати праці.
Таким чином, реалізація антикризових заходів у соціальній сфері, які базуються на адміністративних обмеженнях та перерозподільчих механізмах, а не на раціоналізації використання трудових ресурсів та підвищенні продуктивності праці, відіграє пригнічуючи роль для підприємницької активності в Україні.
Теперішній етап розвитку економіки характеризується початком поширення адаптаційних процесів серед вітчизняних суб'єктів господарювання. Серед основних з них:
- реструктуризація бізнесу відповідно до особливостей попиту, конкурентної ситуації та нової вартості необхідних ресурсів (перепрофілювання бізнесу, вихід з певних секторів, раціоналізація використання ресурсів, в тому числі - праці);
- раціоналізація очікувань щодо коротко- та середньострокової перспективи та прийняття на основі цього рішень щодо ввезення/вивезення капіталу, інвестування, запозичення/кредитування, операцій на валютному, фондовому ринках тощо.
Ступінь реалізації таких адаптаційних процесів є критичним чинником, який визначатиме поступ та темпи посткризового відновлення української економіки. Значною мірою він залежатиме також від ефективності заходів антикризової та антидепресійної державної політики, яка має поступово змінювати акценти з концентрації на базових секторах економіки - на створення сприятливих умов для підприємницької діяльності та поширення явищ економічного пожвавлення на широкий спектр секторів економіки.
Затяжний характер економічної депресії формує додаткові ризики. Суперечності, що нагромаджуються у фіскальній, валютно-курсовій, банківській та інших сферах, можуть скласти підґрунтя «другої хвилі» кризи, яка ймовірна навіть на тлі загального поліпшення становища у світовій економіці.
Серед ймовірних ризиків слід виділити такі:
- погіршення якості кредитних портфелів комерційних банків через зростання простроченої заборгованості внаслідок падіння доходів населення і неможливості для підприємств реального сектора перекредитування, що було основним механізмом виплат за отриманими кредитами;
- загострення проблем ліквідності комерційних банків, зважаючи на утрудненість доступу до зовнішнього фінансування та відсутність суттєвого припливу депозитів;
- посилення курсової нестабільності та відновлення девальвації гривні через відсутність відновлення зростання експорту та припливу прямих іноземних інвестицій. Значна девальвація може спонукати до різкого зростання експорту, проте водночас знижує стимули для проведення структурних реформ в умовах подорожчання імпортних інвестиційних товарів. Це блокує механізми оновлення основного капіталу, та відновлює попередню експортоорієнтовану модель економічного зростання;
- перманентна потреба фінансування значних обсягів бюджетного дефіциту, що вестиме до ризиків зловживання емісійним фінансуванням бюджету, зростання державного боргу, посилення фіскальних вилучень з державного сектору, збільшення фіскального тиску на економіку, зростання кредиторської заборгованості держави;
- наростання обмеженості монетарної політики через необхідність емісійного та кредитного фінансування бюджетних видатків: за таких умов НБУ, розглядаючи монетизацію дефіциту як ключовий інфляційний ризик, здійснює синхронну антиінфляційну політику, зв'язуючи ліквідність та гальмуючи тим самим економічну активність, позбавлений дієвості у відновленні ліквідності та стимулюванні кредитної активності комерційних банків, врегулюванні становища проблемних банків;
- хронічний дефіцит ресурсів для впровадження українськими виробниками сучасних інноваційних чинників конкурентоспроможності, які мали б протидіяти витісненню українських виробників із світових ринків в умовах зростання конкуренції у післякризовий період;
- посилення процесів вивільнення працівників в ході фінансової санації та структурної модернізації підприємств, перехід частини циклічного (тимчасового) безробіття в структурне (хронічне), пов'язаний з структурними зрушеннями, які відбуватимуться в процесі післякризової адаптації національної економіки;
- повільне відновлення динаміки оплати праці в умовах надлишку пропозиції на ринку праці та значного тиску на рівень прибутків та цін в умовах високої конкуренції та слабкого платоспроможного попиту;
- посилення проблеми дефіциту Пенсійного фонду через зростання безробіття та повільне зростання фонду оплати праці, необхідність мобілізації позичкових джерел ресурсів покриття його дефіциту;
- погіршення матеріальної бази соціального сектору економіки: освіти, охорони здоров'я, закладів культури тощо через жорстку економію бюджетних видатків на тлі тривалого періоду мінімального інвестування в розвиток соціальної інфраструктури.
Наприкінці 2008 року сектор малого та середнього підприємництва, опинився у вкрай складних господарських умовах через світову фінансово-економічну кризу. Основні проблеми, які відчули та з якими безпосередньо стикнулись вітчизняні підприємці будь-якого статусу, такі:
- неможливість отримати кредитування на започаткування/розвиток підприємництва і непередбачувані та не прогнозовані досі «кабальні» умови повернення банкам уже взятих суб'єктами господарювання валютних кредитів;
- вкрай невпорядковане регуляторне середовище практично в усіх сферах господарської діяльності;
- непрацююче законодавство з питань підприємництва, незважаючи на реформування окремих його напрямків, - через невиконання положень законів України та підзаконних актів Кабінету Міністрів більшістю представників органів виконавчої влади усіх рівнів та органів місцевого самоврядування;
- розбалансування, передусім через політичні суперечки, а також неефективне вище адміністрування, - роботи основних державних інститутів, у тому числі і судової системи;
- безпрецедентна корумпованість усіх гілок влади.
З початку 2009 року підприємницький клімат продовжував погіршуватися. Не було оптимізовано систему державного ліцензування суб'єктів господарської діяльності. Кількість видів господарської діяльності, що ліцензується, залишається значною.
Не є контрольованою кількість, якість, і найголовніше - доцільність і законність платних адміністративних послуг, що здійснюють (надають) суб'єктам господарювання десятки тисяч утворених в Україні органами виконавчої влади в центрі й на місцях недержавних підприємств, установ та організацій. Відсутні довгоочікувані бізнесом зміни у сфері оподаткування та соціального забезпечення суб'єктів підприємництва.
В Україні проголошено радикальне реформування у галузі державного контролю та нагляду шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного Закону. Закон «Про засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» покликаний упорядкувати хід контрольних перевірок, зменшити їх кількість, знизивши тим самим тиск на бізнес. Проте виконання його положень в практиній діяльності здійснюється повільно. До факторів, які погіршують бізнес-клімат, відноситься і невиконання органами місцевого самоврядування законодавчих ініціатив, які урегульовують питання розвитку підприємництва і спрямовані на поліпшення підприємницького клімату.
Як наслідок, в рейтингу ведення бізнесу, який оцінює законодавство, пов'язане з регулюванням підприємницької діяльності, Україна посіла 139 позицію серед 178 країн світу, в той час як Росія зайняла 106 місце, а Білорусь - 110. У 2006 році Україна займала 128 позицію серед 175 країн.
Важлива роль в покращенні державної підтримки підприємницької діяльності в Україні належить Державному комітету України з регуляторної політики та підприємництва, стратегічною метою діяльності якого є створення в усіх сферах господарської діяльності комфортного підприємницького клімату. Комітетом, з огляду на необхідність невідкладних змін у зв'язку з фінансово-економічною кризою, базовим пріоритетом роботи щодо урегулювання бізнес-клімату визнається термінова і радикальна дерегуляція господарської діяльності в основних галузях (сферах) економіки.
Серед нагальних завдань визначено такі:
- реформування дозвільної системи. Удосконалення дозвільних процедур;
- зниження тиску на суб'єктів господарювання з боку контролюючих органів;
- усунення зайвого навантаження на підприємців шляхом перегляду і урегулювання питання адміністративних послуг;
- подальше удосконалення процесу реєстрації, протидія рейдерству та корупції;
- спрощення та оптимізація ліцензійних процедур;
- удосконалення політики з питань оподаткування;
- посилення соціального захисту підприємців;
- вирішення проблем функціонування ринків;
- урегулювання окремих питань інфраструктури розвитку підприємництва;
- впровадження зарубіжного досвіду з питань започаткування нових інноваційних технологій в господарській діяльності;
- посилення уваги до інформаційної політики, навчання і підвищення кваліфікації підприємців;
- підтримка нових механізмів співробітництва органів виконавчої влади та громадськості.
Упродовж 2009 - січня-лютого 2010 років Урядом прийнято понад 130 антикризових рішень, які розпочали свою роботу на користь підприємців.
Частина 3. БІЗНЕС-КЛІМАТ В УКРАЇНІ: ПОТРІБНІ КАРДИНАЛЬНІ ЗМІНИ
3.1 Проблеми в сфері розвитку підприємництва та особливості його державного регулювання в умовах кризи
3.1.1 Реалізація регуляторної політики в сфері господарської діяльності в умовах світової кризи
Однією з головних проблем розвитку України є все-ще не реформована система публічної адміністрації. Розвинені країни демонструють побудову своїх систем державного управління на принципах прозорості, адекватності, доцільності, ефективності та широкого залучення громадськості. Норми регуляторної політики визначаються Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року. За визначенням міжнародних експертів його норми відповідають світовим принципам.
У 2009 році збереглась позитивна тенденція щодо підвищення рівня дотримання органами виконавчої влади термінів здійснення планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на наступний рік та оприлюднення відповідних планів. Так, якщо планування регуляторної діяльності на 2009 рік у терміни, визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон), було здійснено 43 з 58 міністерств та відомств, якими протягом року провадилась розробка проектів регуляторних актів, то планування регуляторної діяльності на 2010 рік з дотриманням відповідних вимог та термінів здійснено вже 50 міністерствами та відомствами.
В свою чергу, на регіональному рівні планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів з дотриманням термінів проведення цієї роботи, як і минулого року, здійснено Радою міністрів Автономної Республіки Крим, всіма облдержадміністраціями, міськдержадміністраціями міст Києва та Севастополя.
Згідно затверджених Планів, загальна кількість запланованих до розробки у 2009 році проектів регуляторних актів становила 1145 проектів (розробку 319 проектів регуляторних актів планували здійснити місцеві органи виконавчої влади, 826 - центральні органи виконавчої влади).
Слід зазначити, що внесення змін до Планів та оприлюднення цих змін, згідно вимог Закону, необхідно провадити не пізніше дня оприлюднення відповідного проекту регуляторного акта з метою отримання зауважень та пропозицій до нього.
Фактично, ж на рівні центральних органів виконавчої влади протягом 2009 року:
- 329 проектів регуляторних актів (або 21,5% від загальної кількості проектів регуляторних актів, розроблених протягом року) взагалі не були включені до Планів. При цьому, для Держкомтелебачення та радіомовлення, Держкомзему, Мінкультури і туризму, Держлісгоспу та Держлікінспекції питома вага проектів, прийнятих з порушенням принципу передбачуваності перевищує 60%;
- 721 проект регуляторного акта (або 47,2% від загальної кількості проектів регуляторних актів, розроблених центральними органами виконавчої влади з початку року) були додатково включені до Планів, але вже після оприлюднення та надання на погодження до Держкомпідприємництва. Такий формальний підхід щодо дотримання принципу передбачуваності був характерним для більш як 65% проектів регуляторних актів, розроблених Мінрегіонбудом, Мінпаливенерго, Мінфіном, Укравтодором, МВС, Мінсім'ямолодьспортом.
Непередбачуваність змін нормативно-правового поля регулювання господарської діяльності негативно впливає на діяльність суб'єктів господарювання, оскільки не дозволяє суб'єктам своєчасно та у повному обсязі оцінити наслідки можливих змін, а у разі потреби своєчасно та адекватно відреагувати, висловивши свої зауваження та пропозиції до запропонованих змін. При цьому відзначався низький рівень активності суб'єктів господарювання та їх об'єднань в ході обговорення проектів регуляторних актів.
Питання пошуку шляхів залучення суб'єктів господарювання та їх об'єднань до участі в регуляторному процесі є «наріжним каменем» протягом всього періоду дії Закону. І якщо на регіональному рівні цю проблему практично вирішено - на сьогоднішній день всі проекти регуляторних актів, окрім оприлюднення їх у засобах масової інформації проходять процедуру розгляду їх на засіданнях Координаційних рад з питань розвитку підприємництва, засіданнях «круглих столів», обговорюються в ході проведення громадських слухань, то на рівні центральних органів виконавчої влади в більшості випадків розробники обмежуються оприлюдненням проектів на офіційних сайтах.
У 2009 році спостерігалось збільшення питомої ваги проектів регуляторних актів, розробниками яких виступали центральні органи виконавчої влади, щодо яких суб'єктами господарювання та їх громадськими об'єднаннями були висловлені зауваження та пропозиції. Так, якщо у 2007 році питома вага проектів регуляторних актів, розроблених центральними органами, щодо яких суб'єктами господарювання та їх об'єднаннями надавались зауваження та пропозиції становила лише 4% (або 48 проектів), у 2008 - 5%, то у 2009 році відповідний показних сягнув 12% (або 190 проектів).
Слід зауважити, що в окремих випадках саме врахування зауважень та пропозицій зацікавлених суб'єктів господарювання та професійних учасників відповідних ринків регулювань при розв'язанні того чи іншого проблемного питання дозволяє віднаходити загальноприйнятне та оптимальне рішення.
Так, саме точка зору учасників фармацевтичного ринку України та принциповість Держкомпідприємництва України в питаннях недопущення прийняття неефективних регулювань стали вирішальними у напрацюванні оптимальних форм та методів вирішення проблем ціноутворення на лікарські засоби в Україні.
Зокрема, в ході громадських слухань, проведених за ініціативи Держкомпідприємництва, представники фармацевтичного ринку України виразили одностайну та категоричну незгоду із запропонованим Мінекономіки методом розв'язання проблеми неефективного ціноутворення на лікарські засоби, який міг призвести не лише до погіршення фінансового становища вітчизняних виробників лікарських засобів, але й створити передумови для виникнення соціального напруження в державі з причин фінансової неспроможності населення купувати необхідні лікарські засоби.
В ході розширеного засідання Уряду у травні 2009 року, суб'єктами господарювання піднімалось питання щодо численних порушень чинного законодавства газо- та електропостачальними компаніями в частині надання та оплати послуг за встановлення систем обліку електричної енергії та газу, підключення до електричних та газових мереж суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу.
За рішенням Кабінету Міністрів України протягом травня-червня 2009 року НКРЕ, Мінпаливенерго та Держкомпідприємництвом спільно з Радою підприємців при Кабінеті Міністрів України провадились перевірки ліцензованої діяльності газопостачальних та енергопостачальних компаній.
В ході перевірок енерго- та газопостачальних компаній було виявлено факти порушення термінів видачі технічних умов та недотримання термінів погодження проектної документації .
В окремих регіонах виявлено випадки встановлення систем обліку суб'єктам малого та середнього бізнесу, а також приєднання та підключення до відповідних мереж за рахунок споживачів згідно калькуляцій. На всій території України електро- та газопостачальні компанії, користуючись монопольним становищем на ринку, вимагають від споживачів попередньої оплати енергоносіїв (на 2 місяці наперед) за заявленим обсягом споживання , що має негативний вплив на фінансово господарську діяльність суб'єктів малого та середнього бізнесу.
З метою усунення виявлених порушень, більшість з яких викликана недосконалістю нормативної бази регулювання сфери електроенергетики - та газопостачання, було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1139, яким зокрема, передбачалось:
- підготовка проекту постанови, яка встановлюватиме процедуру та методику визначення плати за розроблення та видачу технічних умов на підключення до мереж електроенергетики, передбачивши застосування для населення та суб'єктів малого підприємництва фіксованого розміру оплати видачі технічних умов у разі приєднання ними потужностей не вище ніж 20 кВт;
- внесення змін до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, щодо оплати вартості обсягу електричної енергії плановими платежами за формою попередньої оплати не більше, як за один місяць;
- затвердження типових форм технічних умов, договору передачі зазначених споруд у державну власність і на баланс підприємств, правил компенсації (відшкодування) витрат споживачів (інвесторів, замовників, забудовників) на будівництво (реконструкцію) мереж (споруд) газо- та енергетичних мереж, а також порядку визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форму відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) тощо.
У 2009 році відзначається незначне (на 4,4%) збільшення кількості проектів регуляторних актів, розроблених органами виконавчої влади (з 2064 проектів регуляторних актів, розроблених у 2008, до 2154 проектів - у 2009 році). При цьому, у 2009 році чітко простежується диспропорція, що виникла між обсягами розробки проектів регуляторних актів на центральному та на регіональному рівнях. В той час, як на регіональному рівні у 2009 спостерігалась тенденція до зменшення кількості регулювань, запропонованих для запровадження (з 774 проектів регуляторних актів, розроблених у 2008 році до 625 проектів - у 2009 році), на центральному рівні відзначалась протилежна тенденція - у 2008 році центральними органами виконавчої влади було розроблено 1290 проектів регуляторних актів, а у 2009 році - 1529, що на 18,5 % більше.
При цьому, відповідна тенденція до збільшення обсягів регулювань характерна не для всіх сфер господарської діяльності. Зокрема, протягом 2009 року майже на 17% скоротилась кількість запропонованих регулювань у сфері оподаткування, на 31,3% - у сфері митних регулювань, на 20% - у сфері регулювання земельних відносин, на 31% - у сфері трудових відносин та пенсійного забезпечення, на 75% у сфері ядерного регулювання.
В той же час, по окремих сферах кількість регулювань ,запропонованих до запровадження істотно збільшилась, зокрема, у сфері функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів - на 54%, у сфері будівництва - на 69%, у сфері охорони здоров'я - на 70%, у сфері житлово-комунального господарства - на 73%, у сфері автомобільних перевезень - в 4 рази, у сфері орендних відносин та приватизації державного і комунального майна - на 166%.
Крім того, окремими регуляторними органами, зокрема Держфінпослуг та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, у 2009 році здійснюються нові спроби необґрунтовано вивести з під дії Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» цілі сфери регулювання, а саме, сферу діяльності Комісії з цінних паперів та фондового ринку та сферу регулювання ринків фінансових послуг.
Враховуючи, що до сфери регулювання відповідних Комісій належать питання, які мають істотний вплив на діяльність суб'єктів господарювання, зокрема, питання :
- захисту прав інвесторів, розвитку інвестиційної інфраструктури, впровадження механізмів нагляду за діяльністю професійних учасників ринку цінних паперів;
- захисту прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;
- створення сприятливих умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг тощо, виведення регуляторних актів цих Комісій з-під дії Закону може сприяти загальному погіршенню бізнес-клімату в країні.
Загалом, за підсумками 2009 року питома вага проектів регуляторних актів, відхилених Держкомпідприємництвом та його територіальними органами з причин невідповідності цих проектів вимогам та принципам державної регуляторної політики складала 18,5%. При цьому, на регіональному рівні відповідний показник становить лише 6,2%, в той час як на центральному рівні - 23,9%. Для низки регуляторних органів центрального рівня (ДПА, Держкомзему, МКТ, МОН, Мінприроди, Мінфіну, НАЕР, ГоловКРУ, Укравтодору, Держлісгоспу, Держлікінспекції) рівень невідповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам регуляторної політики перевищив 30%.
З метою підвищення рівня відповідності проектів регуляторних актів вимогам та принципам державної регуляторної політики, усунення суперечностей, що виникають в процесі опрацювання проектів регуляторних актів , Держкомпідприємництвом та його територіальними органами активно застосовувалась практика проведення узгоджувальних нарад, засідань «круглих столів» за участю розробників проектів регуляторних актів та представників суб'єктів господарювання.
Зокрема, протягом 2009 року проведено ряд круглих столів з представниками фармацевтичної галузі (дистриб'ютори, представники аптечних мереж, фармацевтичних асоціацій тощо) стосовно редакцій проектів нормативних правових актів, розроблених Держлікінспекцією та спрямованих на врегулювання окремих питань фармацевтичного ринку, а саме, реєстрації та моніторингу цін на лікарські засоби, вилучення з обігу лікарських засобів, концептуального розвитку ринку лікарських засобів, надання звітності виробництва лікарських засобів; за участю представників асоціацій та суб'єктів господарської діяльності, які функціонують на ринку фармацевтичної продукції провадилось визначення проблемних питань галузі та обговорення необхідності внесення змін до низки нормативно-правових актів, які регулюють діяльність ринку фармацевтичної продукції та лікарських засобів.
Крім того, протягом року на рівні центральних органів виконавчої влади проведено понад 50 узгоджувальних нарад з розробниками проектів регуляторних актів, зокрема щодо проектів:
рішення НКРЗ «Про схвалення проекту Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого, міжміського, міжнародного»;
рішення НКРЗ «Про затвердження Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг» (за участю фахівців НКРЗ та ЗАТ «Український Мобільний Зв'язок»);
розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку особливо важливих об'єктів нафтогазової галузі" (за участю фахівців Мінпаливенерго та НАК «Нафтогаз України»);
наказу Мінпромполітики «Про затвердження Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізничному транспорті промислових підприємств, Інструкції з сигналізації на залізничному транспорті промислових підприємств" (за участю представників Асоціації «Укрвідтранс»);
наказу Мінтрансзв'язку України "Про затвердження Зразків протоколу перевірки технічного стану колісного транспортного засобу під час державного технічного огляду" (за участю фахівців МВС, ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут», Ради автомобілістів та авто перевізників при Кабінеті Міністрів України);
постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання державної реєстрації лікарських засобів” (за участю представників фармацевтичної галузі, МОЗу та Держлікінспекції);
спільного наказу МВС, Мінтрансзв'язку, Міносвіти та Мінпраці "Про затвердження Переліку вимог до закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку" (за участю фахівців Департаменту ДАІ, Мінпраці, Мінтрансзв'язку, МОН, Ради автомобілістів та автоперевізників при Кабінеті Міністрів України, Товариства сприяння обороні України та заінтересованих суб'єктів господарювання);
постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.05 р. №720" та Рішення НКРЗ "Про затвердження проекту Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого міжнародного, міжміського, місцевого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку" (за участю суб'єктів господарювання на ринку телекомунікацій (Інтернет Асоціація України, ТОВ «Адаман-Телеком») та фахівців НКРЗ) та ін.
Регуляторна політика у своєму арсеналі має не лише дієві механізми недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регулювань, але й має ефективні інструменти усунення порушень вимог та принципів державної регуляторної політики у будь-який момент дії регулювання чи то шляхом застосовувати процедури скасування регулювань, прийнятих в обхід регуляторних процедур, чи то скасування або внесення змін до регуляторного акта за результатами здійснення заходів з відстеження результативності його дії.
З метою виявлення всього масиву регуляторних актів, прийнятих з порушення вимог регуляторного законодавства протягом 3-х років поспіль провадиться моніторинг набуття чинності регуляторних актів.
До позитивних наслідків проведення цієї роботи слід віднести зниження питомої ваги регуляторних актів, прийнятих без погодження з Держкомпідприємництвом та його територіальними органами з 12,4% (або 141 регуляторного акта) у 2008 році до 9,4% (або 114 регуляторних актів) у 2009 році
При цьому, відповідне зниження характерне як для центрального, так і для регіонального рівня. Так, за підсумками 2009 року питома вага проектів, прийнятих з відповідним порушенням становить: на центральному рівні 11,9% (проти 16,6% у 2008 році), а на регіональному рівні - 5,9% (проти 9% у 2008 році).
Крім того, у 2009 році на регіональному рівні збереглась позитивна тенденція до скорочення кількості регіонів, в яких були виявлені факти прийняття регуляторних актів з відповідним порушенням. Так, якщо у 2008 році факти прийняття регуляторних актів з відповідним порушенням були виявлені у 12 регіонах, то у 2009 році таких регіонів залишилось лише 8 (АР Крим, Житомирська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Харківська, Чернівецька області та м.Київ).
В межах усунення виявлених порушень станом на 15.02.2010 року на регіональному рівні скасовано 17 з 29 регуляторних актів, прийнятих без погодження з територіальними органами Держкомпідприємнцитва.
Протягом 2-х останніх років ще одним ефективним інструментом оптимізації бази регулювання окремих сфер та галузей господарської діяльності виявилось проведення оцінки регуляторного клімату окремих галузей з подальшим напрацюванням пропозицій щодо лібералізації нормативно-правової та законодавчої бази регулювання в них.
Протягом 2009 року відповідне оцінювання провадилось у:
- сфері охорони здоров'я (фармацевтична галузь);
- сфері митного регулювання;
- в транспортній галузі (автомобільного, морського та залізничного);
- будівельній та ще ряді галузей .
Результатами проведення такої роботи стали розробка та прийняття низки нормативно-правових актів, які дозволили забезпечити:
У транспортній галузі:
1. Удосконалення технологічних схем пропуску через державний кордон в морських торговельних портах автомобільних, водних та залізничних транспортних засобів перевізників і контейнерів, що переміщуються ними, в тому числі спрощенню митного оформлення та процедур контролю в пунктах пропуску, приведенню їх до вимог Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої приєдналась Україна.
Запровадження вільної практики дозволу на захід судна закордонного плавання до порту та початок вантажних операцій без роботи комісії на борту судна призвело до зменшення обсягів контрольних та дозвільних процедур та прискорення обробки суден, збільшення пропускної спроможності морських портів України, отримання додаткових доходів підприємств морського транспорту за рахунок економії часу навантажувально-розвантажувальних робіт - постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 279 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 р. N 1989».
2. Збільшення пропускної здатності та ефективності використання потужностей контейнерних терміналів морських торговельних портів, автотранспортних засобів перевізників та залізничного рухомого складу, які здійснюють контейнерні перевезення, створить привабливі умови для іноземних перевізників та іміджу України як транзитної держави в цілому - постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 320 «Про затвердження Порядку переміщення товарів у пунктах пропуску через державний кордон, що розташовані на території морських портів України, під час контейнерних перевезень у прямому змішаному сполученні».
3. Збільшення пропускної здатності автошляхів міст, зменшення заторів на автошляхах, часу в дорозі та кількості шкідливих викидів, виключення зловживання у транспортній сфері, викликаних безпідставним обмеження швидкості руху на автошляхах України в залежності від типу автомобільних доріг - постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 № 395 «Про внесення змін до Правил дорожнього руху».
4. Спрощення процедур митного контролю та оформлення суднового постачання в пунктах пропуску через державний кордон, зменшення витрат часу митних органів на здійснення митного огляду суден - постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009р. №846 «Про затвердження Порядку суднового постачання в морських і річкових портах України, відкритих для заходу суден закордонного плавання.
5. Створення сприятливих умов для роботи суб'єктів господарювання, що здійснюють вантажні перевезення, шляхом заборони відповідним підрозділам Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України вимагати від водіїв юридичної особи або фізичної особи-підприємця інші документи, які не вказані в переліку, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні - постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 р. № 515 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207» тощо.
У галузі митного регулювання:
1. Проведення екологічного контролю транспортних засобів та вантажу в пунктах пропуску через державний кордон виключно посадовими особами Державної екологічної інспекції та заборону залучення до здійснення контролю інших підприємств, установ, організацій. Відповідна заборона дозволила спростити проходження окремих технологічних операцій з екологічного, у тому числі радіаційного, контролю та скоротити час проходження митного оформлення транспортних засобів та вантажу в пунктах пропуску через державний кордон - постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 499 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».
2. Спрощення проходження суб'єктами господарювання митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України шляхом скорочення обов'язкового переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України - постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 р. № 521 «Про внесення змін до переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».
3. Спрощення та оптимізацію процедури сертифікації та митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України, зокрема, в частинах щодо уникнення подвійного трактування поняття контрольованих товарів, та зменшення навантаження на суб'єктів ЗЕД, а також підвищення ефективності застосування рішення органу із сертифікації, яке не базуватиметься на класифікації за кодами згідно з УКТЗЕД - постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 р. № 492 «Про внесення змін до Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні».
4. Усунення подвійного контролю якості енергоємних імпортних товарів, нових технологій, матеріалів на митному кордоні України шляхом відміни необхідності для митного оформлення продукції висновку експертизи з енергозбереження та як наслідок, зменшення можливостей для зловживань і корупційних дій з боку представників влади - постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 493 «Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998р. №1094»
У фармацевтичній галузі:
1. Збільшення відсоткових ставок на граничні постачальницько-збутові надбавки та граничні торговельні (роздрібні) надбавки, розповсюдження державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення лише включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також на встановленні мінімального цінового обмеження застосування державного регулювання цін - постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення».
2. Створення передумов для скорочення фінансових витрат під час митного оформлення товарів медичного призначення та оптимізацією шляхів розв'язання питань, пов'язаних із оподаткуванням та формуванням цінової політики, забезпечення медичних установ виробами медичного призначення, що не виробляються і Україні, але широко використовуються в медичної практиці. - постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 963 «Про доповнення переліку виробів методичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладання податком на додану вартість».
У будівельній галузі:
1. Вдосконалення процедур розроблення і надання замовникам технічних умов, визначення чітких і прозорих умов оплати цих робіт, врегулювання питань компенсації (відшкодування) витрат споживачів (інвесторів, замовників, забудовників) на будівництво (реконструкцію) відповідних інженерних мереж (споруд), обмеження періоду попередньої (авансової) оплати вартості обсягу електричної енергії плановими платежами терміном, не більше, як один місяць, тощо - розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1139-р «Про деякі питання реалізації Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» та впорядкування процедур видачі технічних умов і визначення розмірів плати за їх видачу».
Загалом, протягом 2009 року в межах роботи по оцінюванню регуляторного клімату в окремих галузях було розроблено та прийнято Урядом більш як 70 нормативно-правових актів. Зважаючи, що розробці відповідних урядових рішень передувало опрацювання проблемних питань спеціально-створеними робочими групами, до складу яких входили представники зацікавлених міністерств та відомств, Держкомпідприємництва і суб'єктів господарювання та їх громадських і професійних об'єднань, проведена робота стала ефективною альтернативою одноособовому перегляду регуляторних актів, яке провадиться органами виконавчої влади в межах роботи по відстеженню результативності їх дії.
Протягом 2009 року, Держкомпідприємництвом та його територіальним органами проводився системний аналіз здійснення центральними та місцевими органами влади заходів з відстеження результативності дії регуляторних актів.
Як засвідчили, результати проведеного аналізу у 2009 році здійснення заходів з відстеження результативності дії регуляторних актів проведено:
- на рівні центральних органів виконавчої влади стосовно 518 регуляторних актів (у 2008 році - стосовно 316 регуляторних актів);
- на рівні місцевих органів виконавчої влади - стосовно 551 регуляторного акта місцевих органів виконавчої влади та 357 регуляторних актів, прийнятих органами місцевого самоврядування (у 2008 році місцевими органами виконавчої влади відстеження було здійснено стосовно 539 регуляторних актів, органами місцевого самоврядування - 391 регуляторного акта).
Таким чином, при збереженні обсягів здійснення заходів з відстеження результативності дії регуляторних актів на регіональному рівні, на рівні центральних органів виконавчої влади у 2009 році відзначається істотне (більш як у півтори рази) збільшення обсягів проведення цієї роботи.
При цьому, на центральному рівні з 43 регуляторних органів, які виступали протягом року розробниками проектів регуляторних актів, лише 2 регуляторними органами - Державним комітетом телебачення і радіомовлення та Національним агентством екологічних інвестицій України проігноровано вимогу Закону щодо відстеження результативності дії регуляторних актів (для порівняння, у 2008 році таких регуляторних органів було 8).
Аналіз звітів, наданих центральними та місцевими органами влади за їх типами засвідчив, що протягом року здійснено:
- 757 базових відстежень результативності дії регуляторних актів (на центральному рівні - 346, на регіональному рівні - 411);
- 441 повторне відстеження результативності дії регуляторних актів (на центральному рівні - 92, на регіональному рівні - 349);
- 228 періодичних відстежень результативності дії регуляторних актів (на центральному рівні - 80, на регіональному рівні - 148).
Відповідальне ставлення регуляторних органів до здійснення заходів з відстеження дозволяє провадити коригування або скасування будь якого регулювання без сторонньої допомоги, лише з урахуванням рівня досягнення цілей задекларованих під час розробки регуляторного акта .
Фактично ж на сьогоднішній день, як центральні так і місцеві органи виконавчої влади не використовують надане їм Законом право самостійно скасовувати або вносити зміни до неефективних, або недостатньо ефективних регуляторних актів.
Так, протягом 2009 року лише 11 центральними органами виконавчої влади (Мінфіном, НКРЗ, Держмитслужбою, Держфінпослуг, Мінпраці, Мінекономіки, Мінрегіонбудом, Мінжитлоколмунгоспом, ГоловКРУ, Мінприроди та Держатомрегулювання) та місцевими органами виконавчої влади 4 областей (Волинської, Донецької, Запорізької та Сумської) за результатами відстеження було зроблено висновок про неефективність дії 22 регуляторних актів, що становить лише 2% від загальної кількості регуляторних актів, щодо яких здійснено відповідне відстеження.
В той же час, лише територіальними органами Держкомпідприємництва за результатами опрацювання отриманих звітів про відстеження визнано не ефективною дію 40 регуляторних актів, що становить 4,4% від загальної кількості регуляторних актів, щодо яких здійснено відповідне відстеження.
В свою чергу, аналіз 518 звітів про відстеження результативності дії регуляторних актів, наданих центральними органами виконавчої влади свідчить, що стосовно 70,7% регуляторних актів самі розробники не в змозі оцінити результати відстеження та ступінь досягнення цілей, встановлених при прийнятті регуляторного акта.
Причина такого становища криється у формальному підході як до обґрунтування доцільності запровадження регулювання, так і у здійсненні заходів з відстеження результативності дії регуляторних актів.
Зокрема, порівняльний аналіз звітів про відстеження результативності дії регуляторних актів та аналізів регуляторного впливу, підготовлених до проектів відповідних регуляторних актів, проведений у 2009 році засвідчив наступне:
при здійсненні заходів з відстеження результативності дії стосовно лише 57,7% регуляторних актів розробниками дотримано метод одержання результатів, визначений при здійсненні АРВ .
Так, 29 міністерствами та відомствами (ГоловКРУ, Держкомархівом, Держгірпромнаглядом, Держкомземом, Держекспортконтролем, Держмитслужбою, Держфінпослуг, ДКЦПФР, ДПА, МВС, Мінжитлокомунгоспом, Мінагрополітики, Мінрегіонбудом, Мінекономіки, МКТ, Мінпаливенерго, Мінпраці, Мінприроди, Мінпромполітики, Мінфіном, Мінюстом, МОЗом, МНС, НАЕР, НКРЗ, ПФУ та ФДМ) у 152 звітах про відстеження (або 30% від загальної кількості звітів, опрацьованих у 2009 році) метод одержання результатів змінено на статистичний. При цьому, на етапі здійсненні АРВ до відповідних регуляторних актів методом одержання результатів визначалось - проведення соціологічні опитувань, проведення моніторингу законодавчих актів, розгляд пропозицій та зауважень, що надходять від суб'єктів або метод одержання результатів в АВР взагалі був відсутній;
лише 22,5% звітів містили інформацію щодо даних та припущень, на основі яких провадилось відстеження результативності дії регуляторних актів;
лише 30,1% звітів містили інформацію щодо порівняльного аналізу фактичних значень показників результативності дії регуляторного акту із значеннями прогнозних показників, визначених в АРВ.
У 41 звіті про відстеження результативності дії регуляторних актів, наданих 13 міністерствами та відомствами (МНС, ФДМ, НКРЕ, Держфінпослуг, ДПА, Мінтранс, Держспоживстандартом, Мінагрополітики, Держкомзему, Мінпромполітики, Держимитслужби, Мінприроди та Мінсім'ямолодьспорту) методом одержання результатів визначено - статистичний метод, при цьому при визначенні показників результативності зазначено, що кількісні показники визначити неможливо.
Крім того, було виявлено ряд порушень, допущених при проведенні відстеження результативності дії регуляторних актів. Так, майже 40% відстежень провадяться з порушенням термінів, 43,3% звітів оприлюднюються з порушенням 10 денного терміну проведення цієї роботи або не оприлюднюються взагалі, 58,6% звітів передаються до спеціально уповноваженого органу з порушенням термінів, визначених Законом.
Підсумовуючи, можна констатувати, що протягом 2009 року в реалізації державної регуляторної політики збережено позитивні тенденції до підвищення кількісних показників дотримання вимог регуляторного законодавства. Разом з тим, при збереженні незадовільної якості виконання окремих вимог регуляторного законодавства, а саме, планування регуляторної діяльності, здійснення заходів з відстеження результативності дії регуляторних актів є загроза переведення цих вимог на рівень формального виконання. Такий стан речей сприятиме створенню передумов для обмеження участі суб'єктів господарювання у регуляторному процесі, порушенню балансу інтересів держави, громадян та суб'єктів господарювання при запровадженні нових регулювань та поверненню до практики оптимізації нормативно-правової бази регулювання господарської діяльності лише шляхом дерегулювання.
3.1.2 Удосконалення реєстраційних процедур
Сьогодні в Україні діє сучасна система реєстрації, базовою складовою частиною якої є Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.. Єдиний державний реєстр працює в режимі on-line та забезпечує безперебійний процес державної реєстрації, а також автоматичне направлення відповідним державним органам інформації про зареєстровані суб'єкти господарювання.
Терміни державної реєстрації складають від 1 до 3-х днів і це вже разом з процедурами постановки на облік в інших органах.
Державну реєстрацію суб'єктів господарювання на сьогодні здійснюють 1363 державних реєстраторів в 678 реєстраційних органах.
Позитивну динаміку у розвитку регіонів забезпечило зростання кількісних показників реєстрації суб'єктів господарювання у 2009 році.
Станом на 01.01.2010 року загальна кількість зареєстрованих суб'єктів господарювання в Україні склала 5 970 779 одиниць, у тому числі - 1 252 437 юридичних осіб та 4 718 342 фізичних осіб-підприємців. Загальний абсолютний приріст зареєстрованих суб'єктів господарювання в Україні за 2009 рік порівняно з 2008 роком складає 4,47%. Приріст по зареєстрованим юридичним особам складає 3,98%, а фізичних осіб-підприємців відповідно 4,61% (Додаток Б).
В той же час, відповідно до основних завдань Держкомпідприємництва у 2009 році Держкомпідприємництвом проводилась системна робота та вживались заходи щодо вдосконалення реєстраційних процедур та усунення недоліків у системі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
До основних проблем, які на сьогодні перешкоджають зміцненню економічної безпеки та структурним реформам у секторі підприємництва України, відносяться: наявність прямих та опосередкованих злочинних, кримінальних посягань, так званого „рейдерства”, а також дискримінаційних дій щодо підприємців тощо.
Основними чинниками рейдерства в Україні є:
- слабкість правової системи;
- недосконалість судової влади;
- корумпованість органів влади;
- низький рівень правової культури;
- правовий нігілізм як у суб'єктів господарювання так і представників органів влади;
- сумнівна передісторія приватизації об'єктів тощо.
Приватизація багатьох об'єктів в Україні у свій час проводилася недостатньо прозоро, в окремих випадках - з порушенням законодавства. Більш того приватизація деяких підприємств в Україні проводилася за класичними рейдерськими схемами. Податкова адміністрація регулярно заявляє про виявлені схеми ухилення від податків, що також може мати наслідком несплату дивідендів, приховування прибутків, заниження зарплати і т. ін., що, в свою чергу, призводить до невдоволення окремих акціонерів господарюючих суб'єктів і розширенню поля дії рейдерів.
Але громадськість сьогодні найчастіше вважає, що той, хто вже володіє підприємством - його законний власник, а той, хто хоче встановити свій контроль - рейдер. Суспільну значимість у даному питанні має насамперед підтримка державних структур на боці однієї із сторін конфлікту. Плюс до того - корумпованість судової системи.
Сама судова система України виявилася співучасницею недружніх злиттів і поглинань. Проблема «співробітництва» суддів з рейдерами полягає в недосконалості закону. Несумлінність суддів - це вже другий бік проблеми. Сьогодні ж судді стали «активними учасниками» рейдерських захоплень і недружніх поглинань. У справах «недружніх злиттів і поглинань», а інакше кажучи - у захопленнях чужих об'єктів господарської діяльності, суддя є ключовою фігурою. Від рішення, яке буде ухвалено суддею, залежить доля не тільки великих, мажоритарних акціонерів, але й більш дрібних груп - міноритарних акціонерів. Адже зміна власника відбувається найчастіше за рішенням суду. На сьогоднішній день можна стверджувати, що з часом справа може дійти до появи нової, тіньової спеціалізації суддів - судді-рейдери. Їх рекомендують один одному адвокати, які так само, як і ці судді, заробляють на рейдерстві. Притягнути до відповідальності суддю, який ухвалив рішення на користь рейдера, досить важко: його рішення начебто прийняті відповідно до закону.
...Подобные документы
Оцінка умов ведення бізнесу в України за всесвітніми рейтингами. Ресурсна та інформаційна підтримка суб’єктів малого і середнього підприємництва. Реалізація регуляторної політики в сфері господарської діяльності. Система державного нагляду (контролю).
курсовая работа [1,3 M], добавлен 12.05.2014Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Економічні основи розвітку підприємництва в Україні. Малий та середній бізнес в Україні. Розвиток, труднощі та перспективи становлення малого та середнього бізнесу в Україні в 90-ті роки. Напрямки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні.
курсовая работа [31,2 K], добавлен 27.07.2003Малий бізнес як самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців, характеристика функцій. Знайомство з особливостями державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.
курсовая работа [260,5 K], добавлен 20.05.2014Основи малого та середнього підприємництва. Суть і система організації та принципи діяльності підприємств. Форми державної і недержавної підтримки підприємництва. Проблеми, які потребують вирішення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва.
курсовая работа [124,0 K], добавлен 20.03.2009Формування ринкової системи в сучасних умовах. Загальні основи малого та середнього підприємництва. Державна політика підтримки підприємництва. Проблеми, які потребують втручання держави у вирішенні їх у сфері підтримки малого і середнього підприємництва.
реферат [68,7 K], добавлен 20.03.2009Аналіз впливу законодавчого регулювання діяльності малих підприємств та його наслідків. Етапи формування малого підприємництва в Україні. Основні проблеми процесу розвитку малого підприємництва та шляхи їх подолання. Малі підприємства в сфері обігу.
статья [203,7 K], добавлен 22.02.2018Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності. Державне регулювання, організаційно-правові форми підприємництва в Україні. Загальна характеристика та аналіз підприємницької діяльності ПП "Гроно".
дипломная работа [266,6 K], добавлен 14.12.2011Загальна характеристика малого бізнесу, його вагомі конкурентні переваги та негативні риси. Державна політика підтримки малого і середнього підприємництва в Україні як самостійного і незамінного елементу ринкової економіки, його значення та функції.
презентация [3,7 M], добавлен 15.11.2015Мале підприємництво, сутність та еволюція розвитку. Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Механізм оподаткування, проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні. Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва.
курсовая работа [107,5 K], добавлен 20.03.2011Механізм державного регулювання підприємництва, його необхідність. Інституціональні засади державної підтримки підприємництва. Фінансові важелі державної підприємницької політики. Економічні функції податків. Державна підтримка розвитку бізнесу в Україні.
реферат [56,4 K], добавлен 18.03.2011Аналіз стану розвитку малого підприємництва в Україні на сучасному етапі, проблеми та можливі шляхи їх вирішення, підвищення ефективності функціонування. Вирішення питань зайнятості населення як одне із головних завдань розвитку малого підприємництва.
статья [16,1 K], добавлен 13.11.2011Роль і сутність підприємництва в умовах ринкових відносин. Аналіз функціонування суб’єктів підприємницької діяльності. Правові засади функціонування підприємницького сектору на сучасному етапі в Україні. Чинники, що впливають на розвиток підприємництва.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 10.05.2011Підприємництво як сучасна форма господарювання. Формування структур бізнесу. Принципи та умови організації підприємницького бізнесу. Розвиток малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Порівняння розвитку підприємництва у країнах ЄC та в Україні.
курсовая работа [157,8 K], добавлен 04.12.2008Структура та особливості малого підприємництва в аграрній сфері. Його сильні й слабкі сторони, можливості й загрози розвитку. Аналіз сучасного стану, а також тенденції розвитку малого підприємництва в аграрному секторі економіки України, проблеми.
статья [265,7 K], добавлен 19.09.2017Поняття підприємництва. Державне регулювання форм ділового підприємництва, його ефективність в умовах перехідної економіки. Використання сучасних форм фінансування малого та середнього підприємництва. Державна підтримка венчурних (ризикових) підприємств
реферат [354,2 K], добавлен 20.03.2009Суть підприємництва, його функції та умови існування. Виробнича, комерційна, фінансова та консультативна підприємницька діяльність. Традиціоналістське та інноваційне виробництво. Розвиток підприємництва в окремих видах економічної діяльності в Україні.
дипломная работа [433,7 K], добавлен 18.02.2011Роль малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи. Статистична оцінка діяльності підприємств малого бізнесу. Шляхи забезпечення позитивного розвитку, форм державної та регіональної підтримки малого підприємництва в Україні.
научная работа [182,3 K], добавлен 18.05.2014Теоретичні засади розвитку малого бізнесу. Характеристика ринкового середовища господарювання підприємства малого бізнесу. Нормативно–правове забезпечення сталого розвитку малого бізнесу в Україні. Стан та перспективи розвитку малого бізнесу.
курсовая работа [60,0 K], добавлен 30.03.2007Підприємство малого бізнесу. Аналіз малого підприємництва. Організаційно-правові форми підприємства. Поняття малого підприємництва. Досвід малого підприємництва в зарубіжних країнах. Сучасне підприємництво. Роль жінок в розвитку малого підприємництва.
курсовая работа [47,4 K], добавлен 27.09.2008