Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні

0

1

100,0

Рада Міністрів АР Крим

1

0

1

100,0

ДПА

0

2

2

0,0

Мінфін

0

2

2

0,0

Мінпраці

1

0

1

100,0

Міносвіти

1

0

1

100,0

Держкомзем

6

0

6

100,0

Усього

218

165

383

56,9

Так, наприклад, у 2009 році експертно-апеляційною радою розглянуто 383 скарги суб'єктів господарювання на скасування рішення органів ліцензування, які були прийняті з порушенням законодавства у сфері ліцензування. У ході розгляду таких скарг виявлено 218 незаконних рішень, що становить 56,9% від загальної кількості скарг, що розглядалися. Це дуже суттєвий показник, який з однієї сторони визначає те, що більше ніж кожне друге рішення органу державної влади приймається з порушеннями законодавства, з іншої сторони - це показник, який визначає ознаки дієвості в нашій державі верховенства права, та дієвості форм безпосередньої демократії.

Оптимізація видів діяльності, що ліцензуються, підтримка єдиного правового поля у сфері ліцензування, забезпечення прозорих умов ліцензування сприятиме подальшому розвитку вітчизняного підприємництва.

Втім, для завершення реформування системи ліцензування необхідно:

- провести моніторинг стосовно того, чи досягає ліцензування окремих видів господарської діяльності тих цілей, які декларувалися при його запровадженні та скасування цих видів;

- максимально скоротити перелік документів, що додаються до заяви про видачу ліцензій та встановити заявницький принцип отримання ліцензії;

- надати можливість суб'єкту господарювання подавати документи для отримання та переоформлення ліцензій (копій) в електронному вигляді;

- впорядкувати процедури здійснення контролю за суб'єктами господарювання, шляхом запровадження декларування суб'єктом господарювання виконання вимог ліцензійних умов (перехід від активного контролю (перевірка органу ліцензування) до пасивного (декларація суб'єкта господарювання). Встановлення періодичності проведення планових перевірок - один раз на три роки (на даний час - один раз на рік);

- децентралізувати систему ліцензування, шляхом передачі як окремих, так і всіх функцій з ліцензування певних видів діяльності на регіональний рівень;

- впроваджувати альтернативні способи регулювання певних видів діяльності, шляхом саморегулювання. Державне регулювання бізнесу, шляхом ліцензування має бути збережене в певних сферах економіки, частково повноваження щодо ліцензування та здійснення державного нагляду за суб'єктом господарювання мають бути передані організаціям самоврядування (стосується професійних видів діяльності), що забезпечить перерозподіл відповідальності між регулятором та підприємцями.

Втім, успішність державної політики у сфері ліцензування залежить від того, наскільки послідовно, уніфіковано, без будь-яких винятків (зважаючи на специфіку, компетенцію інших органів, тощо) вдасться в подальшому додержуватися положень ідеології ліцензування.

Зрозуміло, що у цьому аспекті ключовою є роль Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва як спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та експертно-апеляційної ради при ньому.

3.1.5 Недоліки існуючої системи оподаткування діяльності суб'єктів малого підприємництва та заходи з удосконалення податкової політики

Світова економічна криза та інші процеси глобалізації ставлять перед Україною нові виклики зовнішнього та внутрішнього походження, які потребують нових сучасних інструментів і механізмів для вирішення проблем соціально-економічного розвитку країни.

Відповідного регулювання потребує і підприємницький сектор національної економіки.

В умовах складного економічного стану малий бізнес не завжди може передбачити рівень своїх доходів, можливі наслідки виходу з тієї чи іншої негативної ситуації. Величина збитків, інколи, незначна для великого підприємства, а для малого товаровиробника є руйнівною.

Із сукупності фінансових заходів державної підтримки, мабуть, одним із головних чинників розвитку малих форм господарювання є система оподаткування. Від її ефективності залежать темпи розвитку малого підприємництва, зростання зайнятості населення в цьому секторі економіки та доля виробництва малого бізнесу у валовому внутрішньому продукті країни.

Невідкладними завданнями податкової політики є перетворення її із суто фіскального інструменту на ефективний засіб соціально-економічної стратегії держави.

Однією із головних перешкод для розвитку підприємницького сектору є недосконалість податкової системи. Наслідком цього є неузгодженість та нестабільність податкового законодавства, значна кількість і частота внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів негативно позначається на діяльності суб'єктів підприємництва, а також знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів. За останні роки Україна створила собі репутацію країни з низькою передбачуваністю податкової системи.

Унаслідок неоднозначного тлумачення термінів, неузгодженості термінології податкового та іншого галузевого законодавства, а відтак - нечіткості або незрозумілості встановлених правил, відбувається спотворення принципів та підходів до оподаткування, збільшуються ризики виникнення конфліктів між платниками податків та податковими органами.

Принциповим недоліком податкової системи є розбіжності норм податкового законодавства і нормативно-правової бази бухгалтерського обліку щодо визнання оцінки доходів та витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Однією з ключових проблем для підприємств залишається складність адміністрування податку на прибуток та податку на додану вартість. Зазначені проблемні питання значно ускладнюють роботу підприємств з організації фінансового обліку, підвищують непродуктивні витрати робочого часу і коштів.

Такий стан правової бази в галузі оподаткування є неприйнятним на даному етапі розвитку країни, він не стимулює подальше зростання кількості малих і середніх підприємств, обсягу виробництва та зайнятості в цьому секторі економіки.

Одним з першочергових завдань для органів влади на сьогодні є реформування податкового законодавства в напрямку його узгодження та систематизації шляхом прийняття Податкового кодексу.

Реформування податкової системи повинно здійснюватися одночасно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків, поетапно, системно, прозоро та науково обґрунтовано шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, базовим з яких буде Податковий кодекс України.

При здійсненні податкових реформ необхідно дотримуватися таких принципів:

- презумпції невинуватості в поєднанні з гнучкою системою впливу на порушників податкового законодавства;

- дотримання прав і обов'язків усіма учасниками податкових правовідносин та підвищення рівня їх відповідальності;

- уніфікація та спрощення звітності, зменшення обсягу та періодичності її подання;

- гармонійне поєднання інтересів держави та платників податків.

Перш за все, необхідно:

- знизити податкове навантаження;

- скоротити кількість неефективних податків і зборів (обов'язкових платежів);

- кардинально реформувати механізм нарахування та сплати ПДВ (скасування пільг та вирішення проблеми відшкодування ПДВ);

- прийняти відповідні закони щодо податку на нерухоме майно та предмети розкоші;

- удосконалити спеціальні режими оподаткування суб'єктів малого бізнесу (запровадження податкових канікул для фізичних осіб - підприємців, які не використовують працю найманих працівників, пільгового оподаткування сімейного бізнесу, реформування спрощеної системи оподаткування);

- використати світовий досвід податкових реформ.

Створення сприятливого середовища для розвитку та поширення діяльності суб'єктів малого підприємництва вимагає збереження спрощеної системи оподаткування, яка дає змогу зменшити податковий тиск на підприємства малого бізнесу на початковому етапі їх функціонування. Крім того, зазначена система оподаткування дозволяє суттєво зменшити витрати на адміністрування податків, що в кінцевому рахунку, призводить до створення додаткових робочих місць за рахунок вивільнених коштів.

Досвід багатьох зарубіжних країн свідчить, що врахування специфіки малого бізнесу при розробці спрощених податкових режимів дозволяє в найкоротші терміни досягти бажаних результатів.

Спрощені системи оподаткування розповсюджені в ряді країн як ближнього зарубіжжя, а саме: в Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Казахстані, Росії, Таджикистані, так і далекого - Італії, Німеччині, Словаччині тощо.

За 12 років існування спрощеної системи оподаткування в Україні кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 13,7 разів (з 95 тис. осіб до 1303,6 тис. осіб), а надходження від сплати єдиного податки зросли майже в 32 рази (з 127 млн. грн. в 1999 році до 4100 млн. грн. в 2009 році). При цьому, суб'єкти - “спрощенці” створили понад 1,6 млн. робочих місць.

У застосуванні спрощеної системи оподаткування досягнуто значного прогресу. Разом із тим, практика використання спрощеної системи показує і ряд проблем, що супроводжують її функціонування, актуалізує питання її подальшого вдосконалення.

Прийняття нормативно-правових актів, відповідно до яких внесено суттєві зміни в порядок сплати суб'єктами малого бізнесу, що використовують спрощену систему оподаткування, внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, призвело до значного фінансового навантаження, особливо для фізичних осіб-підприємців.

Крім того, незважаючи на постійне зростання в національній економіці показників інфляції, мінімальної заробітної плати, споживчих цін, граничний обсяг виручки від реалізації продукції та розміри ставок єдиного податку за цей період не змінились. Так, середній індекс інфляції за період з 01.01.1998 по 01.01.2010 склав 115,9%. Мінімальна заробітна плата зросла у 16 разів (з 45 грн. у 1998 році до 744 грн. у 2009 році).

Таким чином, встановлений у 1998 році Указом Президента України граничний обсяг виручки від реалізації продукції та розмір єдиного податку є неадекватними сьогоднішнім умовам ринкових відносин.

Безумовно, ядром проблеми зловживань спрощеною системою є складність та обтяжливість загальної системи оподаткування, що спонукає окремих суб'єктів господарювання, знаходити можливі шляхи мінімізації податкових зобов'язань. Загальне фінансове навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності (податки, збори, соціальні та пенсійні внески) призводить до низьких темпів зростання їх діяльності, тінізації економічних процесів. Тому, використання опонентами зазначеної системи оподаткування фактів щодо подрібнення підприємств з метою сплати єдиного податку, насправді, не є вагомим аргументом проти цієї системи, а навпаки, це є свідченням найбільшої адаптованості та прийнятності спрощеної системи оподаткування для значної категорії суб'єктів малого підприємництва.

Врегулювати проблемні питання спрощеної системи оподаткування можливо шляхом прийняття відповідного закону або окремої глави Податкового Кодексу, що дозволить встановити чіткі правила застосування спрощеної системи оподаткування, зокрема:

- удосконалення правил адміністрування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що дасть змогу запобігти зловживанням у цій сфері та покращити умови для провадження діяльності представників малого бізнесу - платників єдиного податку;

- уточнення норм законодавства з питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів господарювання, які провадять окремі види діяльності;

- значного підвищення рівня відповідальності суб'єктів малого підприємництва у разі порушення ними норм, якими визначається порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

- удосконалення системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва у разі переходу від спрощеної до загальної системи оподаткування;

- вилучення з переліку обов'язкових платежів, що заміняються єдиним податком, податків на майно, ресурсних платежів та внесків до Державного пенсійного фонду, з переведенням суб'єктів малого підприємництва на сплату цих внесків на загальних засадах;

- виключення зі спрощеної системи оподаткування тих видів діяльності, які є високорентабельними, або доходи від яких є переважно пасивними, зокрема, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, оптової торгівлі, надання в оренду торговельних площ та нежитлових приміщень, продажу предметів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, надання послуг комунікації, мобільного та стільникового зв'язку;

- чітке законодавче врегулювання визначення об'єкта оподаткування при здійсненні посередницьких операцій, яким має бути визнана виручка від надання посередницьких послуг (посередницька вигода);

- включення до об'єкта оподаткування єдиним податком для юридичних осіб усіх доходів, що отримують такі особи, а не лише виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Однією з найбільших проблем для вітчизняних підприємств малого та середнього бізнесу є забезпечення фінансовими ресурсами, необхідними для сталого виробничого процесу.

Через підвищення вартості вітчизняних та іноземних кредитних ресурсів можливість їх залучення суб'єктами господарювання зменшується. Підприємства, не маючи доступу до зовнішніх джерел фінансування, змушені розраховувати тільки на власні кошти, тобто на нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, тощо.

В цій ситуації суб'єкти господарювання потребують державної підтримки у формі оподаткування за зниженою ставкою прибутку, який спрямовується на реінвестування у виробництво, інноваційну діяльність, оновлення або модернізацію основних фондів, розробку та впровадження у виробництво нової продукції.

В умовах світової економічної кризи запровадження сприятливої податкової політики буде мати значний позитивний ефект для підприємств. Це дозволить збільшити оборотні кошти підприємств, буде сприяти акумулюванню та спрямуванню коштів на оновлення їх матеріально-технічної бази, що збільшить рівень їх конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом використання принципу прискореної амортизації надасть можливість підвищити конкурентноздатність вітчизняної продукції та вивільнити додаткові кошти для розширення виробництва.

В ринковій економіці, коли вартість обладнання визначається рівнем морального старіння, зміною в кон'юнктурі ринку та інфляції, механізм розрахунку амортизації повинен бути достатньо гнучким для того, щоб забезпечити інвестиційну активність та розширення виробництва.

Довідково: в Росії суб'єкти малого підприємництва мають право застосовувати прискорену амортизацію основних виробничих фондів з віднесенням на витрати виробництва в розмірі, що в 2 рази перевищує норми, встановлені для відповідних видів основних фондів.

Поряд із застосуванням механізму прискореної амортизації суб'єкти малого підприємництва можуть додатково списувати як амортизаційні відрахування до 50% початкової вартості основних фондів строком служби більше 3 років.

У випадку припинення діяльності малого підприємства до закінчення одного року з моменту введення його в дію суми додатково нарахованої амортизації підлягає відновленню за рахунок збільшення балансового прибутку вказаного малого підприємства.

Застосування прискореної амортизації допоможе підприємству запобігти втратам від морального зношування основних засобів, збільшувати інвестиційні ресурси, прискорювати відновлення об'єктів основних засобів. Крім того, це безпосередньо вплине на підвищення продуктивності праці та рентабельності на підприємстві.

Тому потребує удосконалення порядок нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів у напрямку встановлення справедливих термінів компенсації платникам їх витрат на створення (розширення або модернізацію) виробництва.

3.1.6 Реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності

Контроль та нагляд з боку держави за діяльністю господарюючих суб'єктів, за дотриманням ними норм і приписів законодавства, правил та стандартів, якістю виробленої продукції та наданих послуг є одним з важливих заходів у реалізації завдань та функцій держави. Основною метою, з якою здійснюється контроль та нагляд з боку держави за господарською діяльністю, є захист життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища. При чому, тим контроль ефективніше досягає своєї мети, чим досконаліший, прозоріший та зрозуміліший для всіх порядок його здійснення.

Так, однією з проблем державного нагляду та контролю в Україні, до прийняття Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», була недосконалість нормативно-правової бази.

Застарілість, неузгодженість та велика кількість нормативних документів, що регулювали проведення перевірок контролюючими органами, були чинниками, що призводили до суперечок між господарюючими суб'єктами та контролюючими органами і, як наслідок, - численні скарги від суб'єктів господарювання до органів влади усіх рівнів на дії контролюючих органів.

Така недосконала система державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності потребувала поетапного реформування.

I етап реформування системи державного нагляду (контролю) в Україні

26 грудня 2007 року набрав чинності Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон про контроль).

Прийнятий Закон про контроль став першим кроком на шляху реформування системи державного контролю у сфері господарської діяльності.

Вперше на законодавчому рівні запроваджено основні засади державного контролю - єдині для всіх державних органів, зокрема:

- визначені виключні підстави для проведення заходів державного нагляду та контролю;

- встановлені граничні строки тривалості перевірок;

- запроваджено оцінку ступеня ризику, пов'язаного з діяльністю суб'єктів господарювання, та визначення залежно від ступеня ризику частоти необхідних перевірок.

Так, на сьогоднішній день органами державного нагляду (контролю) розроблено, а Кабінетом Міністрів України прийнято 46 постанов, якими запроваджено в різних сферах державного нагляду (контролю) оцінку ступеня ризику від здійснюваної суб'єктами господарювання господарської діяльності та визначена періодичність здійснення планових перевірок залежно від встановленого ступеня ризику.

Разом з тим, на розбудову системи державного нагляду (контролю) вплинула світова фінансова криза. З метою підтримки суб'єктів господарювання Держкомпідприємництвом було розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України, яким запроваджуються певні обмеження у здійсненні державного нагляду (контролю).

21 травня 2009 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» (далі - Постанова № 502).

Постановою № 502, зокрема, передбачено до 31 грудня 2010 року:

- призупинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, які, відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від здійснення господарської діяльності, віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику та, крім здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) та обмежити проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю);

- установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання.

Слід зауважити, що 30 грудня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» (далі - Закон № 1759).

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону за певними виключеннями встановлено до 1 січня 2011 року мораторій:

- на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо суб'єктів малого підприємництва.

Враховуючи, що відповідно до Закону про контроль заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, вважається, що мораторій встановлено як на планові, так і на позапланові заходи державного нагляду (контролю).

ІІ етап реформування системи державного нагляду (контролю).

Зараз в Україні функції державного нагляду (контролю) виконуються 85 контролюючими органами, що безперечно створює надмірний адміністративний тиск на суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що це найбільша кількість контролюючих органів серед країн СНД. В Молдові, наприклад, існує 56 органів державного нагляду (контролю), в Білорусії - 40, а в Казахстані - 30.

У зв'язку з цим, постало нагальне питання щодо скорочення кількості органів державного нагляду (контролю).

Тому, Держкомпідприємництвом був розроблений проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Проектом Закону запроваджується норма про здійснення функцій державного нагляду (контролю) тільки центральними органами виконавчої влади.

В той же час, законопроектом визначається один із основних принципів державного нагляду (контролю) - принцип наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади, тобто кількість контролюючих органів скоротиться майже вдвічі.

Крім того, проект Закону передбачає закріплення на законодавчому рівні прийнятного строку для виконання суб'єктом господарювання припису щодо усунення виявлених в ході перевірки порушень вимог законодавства.

Згідно з проектом Закону такий строк буде становити не менш як тридцять робочих днів. Це досить тривалий термін протягом якого суб'єкт господарювання буде мати можливість усунути виявлені порушення.

3.2 Стан ресурсного забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва

3.2.1 Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні

Для забезпечення розвитку малого підприємництва, що передбачено положенням Закону «Про державну підтримку малого підприємництва» Верховною Радою України прийнято Закон України від 21.12.2000 №2157-ІІІ «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні».

Метою Національної програми та заходів щодо її реалізації є створення належних умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України шляхом залучення широких верств населення до такої діяльності.

Основними напрямами реалізації Програми є :

- удосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;

- подальше провадження державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності з метою створення сприятливого підприємницького середовища;

- активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва;

- сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва;

- впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

Заходи щодо реалізації Національної програми щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України; а обсяги їх бюджетного фінансування передбачаються Законом України про Державний бюджет України на черговий рік.

На виконання Закону України від 21.12.2000 №2157-ІІІ «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2009
№176-р «Про затвердження плану заходів з виконання у 2009 році Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» Держкомпідприємництвом було узагальнено інформацію від 9 центральних та 27 місцевих органів виконавчої влади, на підставі якої проведено аналіз реалізації зазначеної Програми за 2009 рік.

В результаті виконання заходів Національної програми в рамках вдосконалення нормативно-правової бази протягом звітного періоду

розроблено та знаходяться у стадії опрацювання:

- проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (головний розробник - Держкомпідприємництво);

- проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (нова редакція)» (головний розробник - Держкомпідприємництво);

- проект Закону України «Про розвиток та підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (головний розробник - Держкомпідприємництво);

супроводжуються у Верховній Раді України:

- проект Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (реєстраційний №3224 від 25.09.2008, внесений народними депутатами України Королевською Н.Ю. та Чечетовим М.В., прийнятий у першому читанні за основу);

- проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження системи електронної державної реєстрації суб'єктів господарювання)», (реєстраційний №5147 від 18.09.2009);

- проект Закону України «Про індустріальні (промислові) парки» (реєстраційний №3071 від 27.08.2008), внесений народними депутатами Шевчуком О.Б., Королевською Н. Ю., Чечетовим М. В., Каськівим В. В., прийнятий в першому читанні за основу);

- проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення порядку видачі документів дозвільного характеру» (реєстраційний №4830 від 15.07.2009);

прийнято Верховною Радою України:

- Закон України від 25.06.2009 № 1571-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого вдосконалення порядку ліцензування господарської діяльності»;

- Закон України від 17.11.2009 №1720-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств»;

- Закон України від 11.02.10 № 1869-VI «Про внесення змін до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»;

затверджено Кабінетом Міністрів України:

- постанову від 21.05.2009 за № 501 «Про внесення змін до переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»;

- постанову від 09.09.2009 №964 «Про внесення змін до переліку органів ліцензування та документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»;

- постанову від 02.04.2009 № 298 «Про порядок використання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів з виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні»;

- розпорядження від 09.09.2009 № 1087-р «Деякі питання організації електронного документообігу та звітності».

В цілому за ініціативою Держкомпідприємництва протягом звітного періоду Кабінетом Міністрів України прийнято (схвалено) більше 100 нормативно-правових актів з питань законодавчого врегулювання підприємницької діяльності, реєстрації та ліцензування, дозвільної системи, підтримки малого та середнього підприємництва, соціальної політики, регуляторної політики тощо.

В рамках провадження єдиної державної регуляторної політики протягом 2009 року Держкомпідприємництвом та його територіальними органами опрацьовано щодо погодження 2100 проектів регуляторних актів, з яких 99,1% оприлюднювались з метою отримання зауважень та пропозицій. Залишено без розгляду 144 проекти регуляторних актів з причин їх неоприлюднення.

Пропозиції та зауваження, що надаються суб'єктами господарювання до проектів регуляторних актів, вивчаються Держкомпідприємництвом та, в разі їх доцільності, використовуються під час опрацювання даних проектів. Зокрема, протягом 2009 року опрацьовано зауваження та пропозиції суб'єктів господарювання, що надійшли до 190 проектів регуляторних актів (12% від загальної кількості проектів, наданих на погодження до Держкомпідприємництва). Відповідний підхід дозволяє враховувати не лише думку фахівців Держкомпідприємництва, але й пропозиції професіоналів у відповідній сфері господарської діяльності. Так, слушні зауваження, що надійшли від суб'єктів господарювання були враховані Держкомпідприємництвом при підготовці рішень про відмову в погоджені 57-ми проектів регуляторних актів.

Крім того, з метою уникнення суперечностей, що виникають в процесі опрацювання проектів регуляторних актів, Держкомпідприємництвом активно застосовувалась практика проведення узгоджувальних нарад, засідань «круглих столів» за участю розробників проектів регуляторних актів та представників суб'єктів господарювання.

З метою забезпечення систематизації регуляторних актів, методичного забезпечення діяльності регуляторних органів з реалізації державної регуляторної політики у сфері підприємництва протягом 2009 року Держкомпідприємництвом розглянуто 360 звернень щодо віднесення нормативно-правових актів до категорії регуляторних актів (295 надійшло від центральних органів виконавчої влади, 28 - від органів місцевого самоврядування, 12 - від представництв Держкомпідприємництва, 25 - від суб'єктів господарювання). За результатами розгляду 179 нормативно-правових актів визнано регуляторними, 181 - не регуляторними.

У сфері фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва за оперативними даними в Україні функціонувало: 182 банки, філійна мережа яких складалася з 1145 діючих філій, 1954 небанківських фінансово-кредитних установ, в т. ч. 1789 кредитних спілок.

Одним з основних гальмуючих факторів розвитку підприємництва є недостатність у підприємців коштів для розвитку власної справи та високі відсоткові ставки за користування банківськими кредитами. Для вирішення цієї проблеми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 15.04.2009 №449 «Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення». Відповідно до цього Порядку за рахунок коштів Стабілізаційного фонду планувалося відшкодовувати суму сплачених відсотків за користування кредитом у розмірі облікової ставки Національного банку України суб'єктам малого та середнього бізнесу, що працюють у галузі легкої промисловості. В той же час, на реалізацію зазначеної постанови Кабінету Міністрів України кошти Стабілізаційного фонду протягом 2009 року не виділялися.

У сфері інфраструктури розвитку малого підприємництва відповідно до інформації з регіонів станом на 01.01.2010 в Україні діяло 449 бізнес-центрів, 71 бізнес-інкубатор, 41 технопарк, 808 лізингових центрів, 3134 інвестиційно-інноваційних фонди і компанії, 3119 інформаційно-консультативних установ, 262 фонди підтримки підприємництва, в т.ч. 109 регіональних, з них 31 - створений за участю Українського фонду підтримки підприємництва.

З метою впорядкування діяльності об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва, створення умов для отримання підприємцями широкого доступу до фінансових і матеріально-технічних ресурсів, інформаційних, методичних та консультаційних послуг затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 №510 «Про затвердження Порядку реєстрації організацій, діяльність яких спрямована на задоволення потреб суб'єктів малого та середнього підприємництва». На підставі положень цієї постанови Держкомпідприємництвом розроблено наказ від 02.07.2009 №112 «Про затвердження форм документів, необхідних для реєстрації організацій як об'єктів інфраструктури підтримки малого та середнього підприємництва». Метою наказу є забезпечення умов для подальшого формування розгалуженої мережі об'єктів інфраструктури та впровадження системи реєстрації організацій як об'єктів інфраструктури підтримки малого та середнього підприємництва. Станом на 01.01.2010 таку реєстрацію розпочато в 17-ти регіонах. Зведений банк всієї інфраструктури нараховував 41 зареєстрований об'єкт.

У рамках проекту технічної допомоги Україні з боку ЄС «Підтримка розробки та впровадження Європейської хартії для малих підприємств в Україні» завершено опрацювання проекту Індексу державної політики. У цьому документі міністерствами та відомствами України здійснено першу самооцінку впровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств, яка слугуватиме основою для моніторингу подальшого прогресу України щодо втілення в життя зазначених принципів.

Для приєднання України до європейських та міжнародних стандартів і правил виходу товарів на європейський ринок підвідомчими підприємствами Держспоживстандарту для фахівців малих підприємств було проведено 848 семінарів, навчальних занять, «круглих столів» з питань розроблення та впровадження систем управління якістю. Українською асоціацією якості запроваджені та сертифіковані системи управління якістю (ISO 9001-2009) на 7-х малих підприємствах України; впроваджуються системи управління на 6-ти малих та 3-х середніх підприємствах; беруть участь у 14-му Українському національному конкурсі якості 1 мале та 2 середні підприємства; у модульному навчанні взяли участь представники 55-ти малих та середніх підприємств.

З метою інформаційного забезпечення українських експортерів та виробників експортоспроможної продукції, у тому числі суб'єктів малого та середнього підприємництва, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності, що придбавають товари українського походження, Мінекономіки разом з “Держзовнішінформ” введено в дію веб-портал “Комплексна система інформаційно-консультаційної підтримки та розвитку експорту” (www.ukrexport.gov.ua). Даний проект покликаний надавати інформаційну підтримку українським експортерам та дані про існуючі можливості й умови здійснення експортних поставок до країн світу, про потенціал або обмеження у торгівлі окремими товарами, тендери, світові бізнес-події тощо. Крім того, пошукові механізми порталу передбачають можливість пошуку торгівельних партнерів як для українських, так і для іноземних компаній. Про можливості порталу поінформовано закордонні дипломатичні установи України.

Для просування продукції українських виробників на зовнішні ринки та оптимізації процесу формування та презентації комерційних пропозицій українських підприємств-експортерів, МЗС разом з Мінекономіки розроблено стандартизовану форму звернення українських експортерів. Зразок цього документа надіслано до обласних державних адміністрацій України з проханням поширити його серед підприємств у відповідних регіонах, а також до закордонних дипломатичних установ України для використання в роботі з просування українського експорту на ринки країн акредитації.

Державною службою зайнятості здійснюються заходи щодо залучення незайнятих громадян, у тому числі жінок, молоді, інвалідів, мешканців сільської місцевості та малих міст, до підприємницької діяльності шляхом надання комплексу соціальних послуг з профорієнтації та профнавчання.

З метою мотивації безробітних до самостійного започаткування власної справи та надання практичних рекомендацій центри зайнятості проводять інформаційні та консультаційні семінари з питань організації власного бізнесу, на яких, зокрема, розглядається кращий досвід організації та здійснення підприємницької діяльності, безробітним громадянам надаються інформаційно-консультаційні та профорієнтаційні послуги з питань підприємництва. Протягом 2009 року центрами зайнятості проведено понад 5,6 тис. таких семінарів за участю майже 78 тис. осіб. Курс з правового регулювання підприємництва включено до навчальних планів і програм, за якими навчаються безробітні за направленням державної служби зайнятості.

Для громадян, що бажають організувати підприємницьку діяльність, у всіх базових центрах зайнятості оформлені інформаційні куточки і стенди «Як почати свій бізнес», де представлені нормативно-правові документи, інформаційні матеріали, зокрема за тематикою: «Складання бізнес-планів», «Розробка бізнес-ідеї», «Сільський зелений туризм», «Успішні підприємці з числа колишніх безробітних» тощо.

З метою активізації роботи щодо розвитку підприємництва на селі фахівцями служби зайнятості проводяться виїзні консультації для жителів сільської місцевості, зокрема з орієнтації на підприємництво та самозайнятість. У селищних радах організовані інформаційні куточки служби зайнятості, де розміщені стенди з інформацією про послуги, що надаються службою зайнятості населенню і роботодавцям, у тому числі щодо сприяння служби зайнятості в організації підприємницької діяльності.

Станом на 01.01.2010 в регіонах забезпечено діяльність 100 молодіжних центрів праці, з них: 20 обласних (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська, Чернівецька області, а також у містах Київ та Севастополь), 21 районний, 14 міських та 45 студентських секторів працевлаштування у ВНЗ, якими протягом 2009 року працевлаштовано близько 17500 осіб, надано понад 86000 консультаційних послуг.

З метою сприяння зайнятості молоді, підтримки її підприємницьких ініціатив 18.09.2009 за підтримки Мінсім'ямолодьспорту, Держкомпідприємництва та Всеукраїнського молодіжного центру праці відбувся фінал ХІ Всеукраїнського конкурсу бізнес-планів підприємницької діяльності серед молоді в приміщенні Національного університету фізичного виховання і спорту України. На Конкурсі свої проекти захищали 12 фіналістів, які за результатами засідання Експертної ради набрали найбільшу кількість балів та увійшли до фіналу. Захист та презентація робіт проходила у двох номінаціях: «виробництво, сфера послуг і торгівля» і «соціальний проект». Усі переможці Конкурсу були нагороджені дипломами та цінними призами від організаторів та спонсорів Конкурсу.

Для швидкого реагування на звернення підприємців та забезпечення їх необхідною інформаційно-консультаційною підтримкою в 27 територіальних представництвах Держкомпідприємництва в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі діють інформаційно-консультативні телефонні «гарячі лінії». Відповідні «гарячі лінії» також діють у регіонах на базі центральних та місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій та інших установ.

В рамках проведення регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва створюються умови для підтримки народних промислів, ремісництва та сільського туризму.

В регіонах триває створення державного реєстру майстрів народного мистецтва та народних художніх промислів. Здійснюються заходи щодо виявлення осередків традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів із відповідним створенням карт їх розміщення. Міністерство культури та туризму України запровадило для майстрів народного мистецтва почесну відзнаку «За збереження народних традицій» (наказ МКТ від 03.02.09 №1, зареєстрований у Мін'юсті 26.02.2009 за №184/16200).

Обласними державними адміністраціями продовжується розроблення та затвердження регіональних програм збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів. Регіональні управління культури і туризму спільно з місцевими осередками спілок майстрів народного мистецтва продовжують роботу щодо створення регіональних художньо-експертних рад з питань традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів за участю представників обласних осередків Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників України.

В регіонах продовжується створення навчально-показових і творчих майстерень та виділення приміщень з нежитлового фонду під творчі майстерні майстрам народних художніх промислів. Так, у м. Вінниці створена і діє міжрайонна навчально-виробнича майстерня, ліцензована МОН, яка проводить навчання безробітних та інвалідів з вишивки та виготовлення виробів народних художніх промислів та традиційного народного мистецтва і фінансується обласними центрами зайнятості та регіональним фондом соціального захисту інвалідів. У Волинській області утворені школи-студії соломоплетіння у с. Купичів Гурійського та малярства - в с. Журавники Горохівського районів, які стали працювати як структурні підрозділи місцевих загальноосвітніх шкіл.

Для стимулювання і заохочення особистих селянських господарств до агротуристичної та підприємницької діяльності Мінагрополітики опрацьовується ряд законодавчих та нормативно - правових актів. За ініціативи міністерства розроблено проект Закону України «Про сільський аграрний туризм», який знаходиться на розгляді в Кабінеті Міністрів України та проект Закону України «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність», яким визначаються умови організації діяльності фізичних осіб - сільгосптоваровиробників, особистих селянських та фермерських господарств у сфері сільського аграрного туризму, здійснення контролю за такою діяльністю, участі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в агротуристичній діяльності та передбачено надання державної підтримки суб'єктам агротуристичної діяльності через участь у державних та регіональних програмах. На сьогодні в Україні вже зареєстровано близько 1000 агроосель, які здійснюють агротуристичну діяльність.

Мінагрополітики спільно зі Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні розробляються методичні рекомендації щодо діяльності особистих селянських господарств у сфері сільського аграрного туризму. Започатковано проект ЄС «Виконання Україною зобов'язань щодо членства в СОТ та європейської політики добросусідства в сільському секторі». Одним з його компонентів є «Розвиток сільських територій», в рамках якого передбачається реалізація пілотних проектів з розвитку сільської місцевості, в тому числі і сільського туризму у Черкаській області та АР Крим.

В засобах масової інформації започатковані і ведуться рубрики «Сільський туризм», «Туризм», «Пам'ятки історії», «Туристичними стежками краю», в яких знаходять відображення теми, пов'язані з формуванням позитивного іміджу сільського туризму серед населення та пропагандою культурного відпочинку в сільській місцевості. Послуги сільських садиб рекламуються в довідниках, путівниках, різноманітних рекламних буклетах («Сільський туризм Закарпаття», «Трембіта», «Рахівщина гірська», «Коломийщина туристична», «Снятинщина туристична» та ін.)

В цілому виконання заходів Національної програми сприяло подальшому розвитку підприємництва в Україні, зокрема, вдосконаленню нормативно-правової бази, впровадженню регуляторної політики, забезпеченню інформування громадськості та підвищенню освітнього рівня підприємців з питань ведення власної справи та зменшенню безробіття в регіонах.

Саме Національною програмою визначаються основні заходи щодо державної підтримки малого підприємництва, які призвели до прийняття низки нормативно-правових актів, направлених на покращення підприємницького середовища, зумовили розвиток інфраструктури підтримки підприємництва, міжнародного співробітництва у сфері підтримки малого бізнесу, запровадження освітньої програми для підприємців та широких верств населення, впровадження низки соціально спрямованих програм щодо розвитку підприємництва в малих містах, сільській місцевості, залучення до підприємницької діяльності слабо захищених верств населення.

На підставі заходів Національної програми розробляються регіональні програми підтримки підприємництва, які дають значний поштовх для розвитку цього сектору економіки в регіонах.

В той же час, виконання заходів будь-якої програми в значній мірі залежить від того, наскільки вони будуть забезпечені фінансовими ресурсами. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та паспорту бюджетної програми на виконання заходів Національної програми Держкомпідприємництву було передбачено 400 тис. грн. В рамках цих коштів Держкомпідприємництвом було здійснено організацію та проведення таких заходів:

- Всеукраїнського конкурсу бізнес-планів підприємницької діяльності серед молоді (м. Київ) -15 тис. грн.;

- урочистих заходів, присвячених Державному святу «День підприємця» (м. Київ) - 65 тис. грн.;

- конференції «Проблеми розвитку підприємництва в Україні та шляхи їх вирішення» (м. Київ) - 65 тис. грн.;

- семінарів для підприємців та широких верств населення з питань підприємницької діяльності (Луганська, Рівненська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Чернівецька області) - 162 тис. грн.;

- презентації-обговорення з питань впровадження в Україні принципів Європейської хартії для малих підприємств (м. Київ та м. Донецьк) - 93 тис. грн.

Станом на 01.01.2010 на виконання заходів Національної програми з передбачених Державним бюджетом України на 2009 рік 400 тис. грн. Держкомпідприємництву було перераховано лише 80 тис. грн., кредиторська заборгованість Держкомпідприємництва складає 320 тис. грн.

Така негативна ситуація з фінансуванням заходів Національної програми виникла вперше за усі роки її існування, виключаючи 2001 рік, коли програма реалізувалася вперше і бюджет вже було сформовано до прийняття Закону «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні».

Рис. 3.4. Фінансування Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, тис. грн.

Не краща ситуація і на 2010 рік. В умовах фінансової кризи, коли при належній підтримці з боку держави саме розвиток малого підприємництва може забезпечити робочими місцями мільйони вивільнених працівників і при незначних фінансових вливаннях створити умови для поповнення бюджетів усіх рівнів, Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” на фінансування заходів Національної програми передбачено лише 700 тис. грн. До того ж, з цих коштів необхідно погасити кредиторську заборгованість перед виконавцями заходів програми у 2009 році. Тому на державну підтримку підприємництва у 2010 році залишається лише 380 тис. грн.

Для виправлення ситуації, що склалася із кредиторською заборгованістю, Держкомпідприємництвом розроблено і Урядом затверджено постанову від 01.03.2010 № 213 «Питання погашення кредиторської заборгованості, що виникла під час здійснення заходів з реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні у 2009 році», якою планується погасити зазначену заборгованість за рахунок залишку коштів Стабілізаційного фонду.

Підсумовуючи, можна констатувати, що, нажаль, державна підтримка малого підприємництва на сьогодні залишається більше декларативною, ніж реальною. В нормативних документах, урядових програмах, програмах політичних партій мале підприємництво відноситься до одного з пріоритетних напрямів розвитку української економіки. Проте реалізація таких проектів здійснюється не завжди в повній мірі.

Програма щорічно передбачає низку заходів, які можуть виконуватися за рахунок власних джерел виконавців в межах своїх повноважень. Це, наприклад, стосується розроблення проектів законодавчих та нормативно-правових актів, провадження регуляторної політики. Крім того, частина заходів Національної програми відповідно до визначених у ній пріоритетів в рамках реалізації регіональної політики щодо розвитку малого підприємництва виконується місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів.

В той же час, більша частина заходів Програми має загальнодержавне значення і потребує залучення коштів державного бюджету. В зв'язку з цим, з року в рік не вдається в повній мірі реалізувати ряд заходів щодо фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктів малого підприємництва, розвитку інфраструктури. Коштів, як правило, вистачає лише на організацію найбільш важливих загальнодержавних заходів щодо розвитку підприємництва, розроблення методичних посібників та проведення семінарів з питань започаткування та ведення власної справи.

3.2.2 Регіональні програми підтримки малого підприємництва

Стратегічним напрямком поступального розвитку України є соціально-економічне відродження регіонів. На сучасному етапі позитивні зміни можуть бути досягнуті лише на основі зосередження діяльності міністерств і відомств не стільки на галузевому, скільки на вирішенні проблем територіального розвитку; надання пріоритетності регіональним аспектам; переміщення центру ваги з державного рівня на регіональний і місцевий.

Ключовою проблемою розвитку регіонів є їхня вкрай низька конкурентоспроможність, яка обумовлена незадовільним станом виробничої та соціальної інфраструктури, низьким рівнем пристосування робочої сили до сучасних умов, недостатньою підтримкою розвитку підприємництва, відсутністю інноваційної спроможності підприємств, деградацією навколишнього природного середовища, неефективним використанням наявних ресурсів, низьким рівнем інноваційно-інвестиційної активності тощо.

Основним напрямком відродження і соціально-економічного розвитку всіх без виключення регіонів України є розвиток малого підприємництва. Сьогодні мале підприємництво знаходиться на етапі становлення; існує безліч стримуючих факторів і проблем, вирішення яких вимагає фахового комплексного підходу, об'єднання зусиль, ресурсів усіх відповідальних і зацікавлених інституцій та осіб.

Важливим інструментом комплексного підходу щодо вирішення проблем малого підприємництва є розробка і впровадження регіональних програм. Метою регіональних програм є забезпечення сталого розвитку малого підприємництва на основі максимально ефективного використання наявних власних фінансових, майнових, трудових та інтелектуальних ресурсів; підвищення ролі малого бізнесу у соціально-економічному житті області як одного з найвідповідальніших критеріїв оцінки результатів діяльності регіональної та місцевої влади.

Цілі регіональних програм:

- створення сприятливих умов для розвитку існуючих підприємств, підвищення їх конкурентноздатності;

- організація роботи щодо створення нових ефективно діючих малих підприємств;

- розвиток сучасної інфраструктури підтримки бізнесу;

- розвиток людського та соціального потенціалу шляхом впровадження сучасних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, а також розвитку громадянського суспільства;

- створення ринкового середовища та вільної конкуренції;

- залучення капіталу та інвестицій задля забезпечення сталого розвитку територій.

...