Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні
Загальна характеристика підприємницького середовища в умовах кризи. Динаміка розвитку малого та середнього підприємництва в Україні. Антикризові заходи та державна підтримка підприємницької діяльності. Система соціального захисту підприємців в Україні.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | доклад |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.03.2015 |
| Размер файла | 1,6 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Через нестійкість, корумпованість державних органів, прогалини у законодавстві, несформованих інституцій прав власності такий феномен в Україні не лише виникає, а набирає високих «темпів зростання». І хоча у розвинених країнах рейдерство є ефективним інструментом впливу на неефективні підприємства, у нас це інструмент перерозподілу власності та особистих інтересів.
Важливою передумовою виходу із ситуації, що склалася в Україні з рейдерством є забезпечення максимальної прозорості та дієвості процесу боротьби з рейдерськими атаками.
Верховною Радою вже прийнято перший Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств» (№ 1720 від 19.11.2009 р.) яким було внесено зміни до Господарського та Цивільного процесуальних кодексів України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Прийняття цього Закону є безперечним кроком вперед на шляху врегулювання корпоративних відносин, діяльності фондового ринку та принципів їх державного регулювання. Закон передбачає внесення змін та доповнень до процесуального законодавства і спеціальних норм, що регулюють порядок підсудності та розгляду корпоративних спорів, особливості використання заходів забезпечення позову, порядок реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб та інших даних, які потребують обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Закон значно ускладнив вплив на суддів та реєстраторів, запровадив механізм захисту майна юридичної особи під час судового провадження, а також обов'язок щорічного подання інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що має забезпечити публічність та прозорість діяльності господарських товариств на території України.
В той же час скарги та повідомлення про спроби протиправного захоплення підприємств продовжують надходити.
Такі спроби здійснюються шляхом подання до державних реєстраторів підроблених документів, в тому числі і таких, що підготовлені на виконання рішень судів, які не набрали законної сили.
Очевидно, що така ситуація створює у суспільстві значну напругу.
Для протидії так званому «рейдерству» розроблено та направлено до Верховної Ради України урядовий проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств».
Зазначеним законопроектом шляхом внесення змін до шести Кодексів - Цивільного, Господарського, Кримінального, Господарського процесуального і Кримінально-процесуального, КоАП та ще до 10 законів України передбачається врегулювати на законодавчому рівні ті прогалини у чинному законодавстві України, неврегульованість яких на даний час призводить, на жаль, до скорого та ефективного протиправного захоплення та поглинання підприємств, а саме:
- удосконалення підсудності деяких категорій справ та запровадження кримінальної відповідальності осіб за підроблення документів, які подаються для державної реєстрації юридичної особи, за підроблення документів, бланків та їх використання, підроблення печаток, штампів та їх використання, за силове захоплення приміщень та виробничих потужностей підприємств, установ, закладів;
- посилення відповідальності державних реєстраторів;
- порядок створення, повноваження та діяльності ліквідаційної комісії та процедур проведення ліквідації юридичної особи;
- обмеження щодо залучення державними виконавцями до вчинення виконавчих дій суб'єктів охоронної діяльності недержавної форми власності.
Одним із основних напрямків вдосконалення реєстраційних процедур є заходи, спрямовані на запровадження механізму електронної державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі й реєстрації їх установчих документів, реєстрації припинення суб'єктів господарювання, подання запитів щодо отримання відомостей про них у електронному вигляді тощо.
Реалізувати зазначене передбачається шляхом прийняття Закону України „Про внесення змін до деяких законів України (щодо електронної реєстрації)” (реєстр. № 6261 від 01.04.2010).
Суттєвим моментом законопроекту є ідентифікація заявника через використання ним унікального, захищеного спеціальними програмними засобами електронного цифрового підпису.
Прийняття законопроекту призведе до спрощення всіх процедур державної реєстрації за рахунок впровадження електронної реєстрації через Інтернет та зменшення кількості реєстраційних і після реєстраційних процедур.
Тобто суб'єкту господарювання не потрібно буде самому «ходити» по п'яти органах виконавчої влади з метою встати на облік - за нього це зробить державний реєстратор у автоматичному режимі (он-лайн).
Це приведе до скорочення кількості реєстраційних процедур з 10 до 5-6, що дозволить значно покращити міжнародні рейтинги України за ознаками забезпечення сприятливих умов для розвитку бізнесу (із 145 місця Україна має піднятися до 90-го).
Крім того, запропоновані норми щодо зберігання реєстраційних справ в електронній формі є одним із дієвих заходів щодо протидії такому явищу, як «рейдерство», оскільки наявність сканованої копії з реєстраційної справи робить неактуальним підробку цих документів.
Ще у лютому 2006 року Верховна Рада прийняла закон, яким передбачено запровадження реєстрації та постановки на облік суб'єктів господарювання за принципом „єдиного вікна”, що полягає у постановці суб'єктів господарювання на облік у податкових органах, органах статистики та фондів соціального страхування за даними Єдиного державного реєстру та зворотного направлення інформації до Єдиного державного реєстру щодо постановки таких суб'єктів на облік.
На сьогоднішній день програмне забезпечення Єдиного державного реєстру працює в режимі on-line та забезпечує автоматичне направлення відповідним державним органам інформації про зареєстровані суб'єкти господарювання.
Однак залишається проблемним питання використання даних Єдиного державного реєстру щодо державної реєстрації та постановки на облік для подальшого ведення бізнесу. Мова, зокрема, йде про порядок відкриття рахунків, який передбачає подання довідок податкових органів, органів статистики та фондів соціального страхування про взяття суб'єктів господарювання на облік, в той час, як така інформація централізовано міститься у Єдиному державному реєстрі.
Для цього необхідно передбачити єдиний документ, який би засвідчував факт державної реєстрації та постановки на облік, а саме - витяг чи виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Для реалізації зазначеного необхідно внести відповідні зміни до законів, що регулюють постановку на облік новостворених суб'єктів господарювання в органах податкової служби, Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, а також до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492.
З метою захисту вітчизняного виробника та запобіганню недобросовісної конкуренції з боку іноземних компаній, зокрема проникнення на територію України несанкціонованих товарів, медичних препаратів, ліків, шкідливих відходів різних виробництв тощо, що можуть направлятися філіям іноземних юридичних осіб, створених ними на території України, Урядом розроблено та подано до Верховної Ради України проект Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо акредитації на території Україні представництв та філій іноземних компаній” (реєстр. № 5148 від 18.09.2009).
Законопроектом встановлюється, що іноземні суб'єкти господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх відокремлених підрозділів на території України шляхом їх акредитації.
Цим законопроектом передбачається створити в Україні систему акредитації представництв та філій іноземних компаній за дозвільним принципом.
Законопроектом встановлюється також перелік основних документів, що мають подаватися для акредитації відокремленого підрозділу іноземного суб'єкта господарювання на території України. При цьому, сама процедура акредитації та включення відомостей про відокремлені підрозділи буде проводитись за принципом «єдиного вікна».
Законопроектом запроваджується включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей і про акредитовані представництва та філії іноземних компаній для наповненості відомостями про суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на території України та відповідної прозорості інформації щодо них.
До основних завдань на 2010-2012 роки є супроводження у Верховній Раді України з метою прийняття а потім запровадження наступних законопроектів:
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 31.03.2009 № 4286;
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо приведення у відповідність з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію осіб та фізичних осіб-підприємців») від 01.04.2010 № 6263;
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження системи електронної державної реєстрації суб'єктів господарювання) від 01.04.2010 № 6261»;
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо акредитації на території України відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб» від 21.09.2009 № 5148;
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств» схвалений та направлений Урядом до Верховної Ради України.
3.1.3 Подальше реформування дозвільної системи у сфері господарської діяльності
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в Україні розпочалася дозвільна реформа - реформа законодавчого та організаційного регулювання процедур видачі документів дозвільного характеру.
Вказаним Законом визначено правові засади державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлено вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, запроваджено нові підходи до процедури видачі документів дозвільного характеру.
Закон визначив напрями реформування дозвільної системи, які включають в себе послідовне запровадження принципів започаткування бізнесу, що успішно зарекомендували себе в світі.
Завдяки цьому сформовано нормативні основи системи видачі дозвільних документів, які, зокрема, включають вимоги до порядку видачі дозволів, інституції, які забезпечують видачу дозвільних документів; гарантії забезпечення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, в тому числі шляхом запровадження адміністративної відповідальності посадових осіб дозвільних органів за порушення порядку видачі документів дозвільного характеру.
З метою упорядкування нормативно-правового забезпечення процедур видачі дозвільних документів прийнято низку законів та підзаконних актів. Зокрема, приведено у відповідність до норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон) понад 40 актів законодавства:
- прийнято 15 законів України; на розгляді у Верховній Раді України знаходиться ще 24 законопроекти;
- прийнято понад 30 постанов Кабінету Міністрів України, спрямованих на його реалізацію, зокрема, про затвердження порядків видачі документів дозвільного характеру та про затвердження тарифів, у тому числі їх граничних розмірів, на проведення дозвільними органами обстеження (експертизи), результати якого є підставою для видачі документів дозвільного характеру.
На виконання норм Закону реалізовано нові підходи до видачі документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами за принципом «організаційної єдності», через створення мережі дозвільних центрів.
В Україні функціонує 681 дозвільний центр, де здійснюють свою діяльність 844 адміністратори (спеціалісти, що забезпечують організацію роботи з видачі документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності).
За час роботи дозвільних центрів на кінець 2009 року у вказаних інституціях:
- зареєстровано - 583 968 звернень суб'єктів господарювання (що на 9 % менше порівняно з відповідним періодом попереднього року);
- видано - 348 327 документів дозвільного характеру (що на 13% менше порівняно з відповідним періодом попереднього року);
- надано 455 526 консультацій в рамках дозвільних центрів (що на 4% менше порівняно з відповідним періодом попереднього року);
- зареєстровано 10 703 декларацій (що на 15% більше порівняно з відповідним періодом попереднього року).
Рис. 3.1. Характеристика роботи дозвільних центрів
За даними незалежного дослідження, отримання дозвільних документів за допомогою цих центрів на 50 % знижує кількість корупційних випадків та скорочуються часові та грошові витрати підприємців на проходження дозвільних процедур (тривалість процедур зменшується в середньому в 2,4 рази, а витрати підприємців - вдвічі).
За результатами соціологічного дослідження "Корупція в Україні. Національне дослідження у сфері регуляторної політики отримання документів дозвільного характеру на будівництво та операції із землею", проведеного за підтримки Проекту "Сприяння активній участі громадян у протидії корупції "Гідна Україна" (USAID) було встановлено, що за 2009 рік частка компаній з корупційним досвідом, які користувалися послугами дозвільних центрів, значно зменшилась: при отриманні дозволів на землекористування - на 18 %, на будівництво - на 7%.
Влада приділяє особливу увагу діяльності дозвільних центрів.
У 2009 році Урядом прийнято низку рішень, спрямованих на спрощення ведення бізнесу через передачу дозвільних, погоджувальних повноважень на місцевий рівень, у тому числі передачі дозвільних повноважень окремих центральних органів виконавчої влади відповідним місцевим підрозділам, а також оптимізації видачі документів дозвільного характеру.
Спрощення процедур і термінів погодження документів дозвільного характеру через налагодження ефективної роботи дозвільних центрів підтверджується також позитивними світовим досвідом.
Наприклад, створення єдиного офісу видачі дозволів на будівництво (досвід Румунії та Грузії) передбачає об'єднання процесів погодження будівельних проектів профільними, а також суміжними відомствами - Міністерством культури, Міністерством навколишнього середовища та водних ресурсів, відповідними відомствами з електроенергетики і телекомунікацій. Досвід Грузії: внаслідок встановлення термінів для видачі рішень лише у сфері будівництва від моменту одержання рішення від санітарного інспектора до моменту початку будівництва і погодження від бюро археології, кількість погоджувальних дій скоротилась з 29 до 17, а час на отримання дозволу на будівництво - з 285 до 137 днів. Уряд Канади, переглянувши будівельний кодекс, скоротив термін розгляду заявок на будівництво, згідно якого повний цикл часу для погодження всієї документації з будівництва складає 77 днів).
Позитивним зрушенням у координації роботи місцевих дозвільних органів стало прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 526 “Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”, якою уніфіковано та унормовано діяльність дозвільних центрів, визначено перелік місцевих дозвільних органів, що беруть участь у роботі дозвільних центрів, та перелік документів дозвільного характеру, які мають видаватись виключно через дозвільні центри.
З метою забезпечення прозорості видачі документів дозвільного характеру місцеві дозвільні органи мають розробити та затвердити регламенти (інформаційні картки), які містять послідовність дій стосовно отримання кожного виду документу дозвільного характеру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 724 «Деякі питання надання державних платних (адміністративних) послуг, видачі документів дозвільного характеру» центральним та місцевим органам виконавчої влади введено заборону щодо делегування владних повноважень суб'єктам господарювання (крім суб'єктів господарювання державної форми власності у випадках, визначених законом) (в т.ч. повноваження щодо видачі дозвільних документів), а також справляти плату за надання послуг у відсотковому відношенні від кошторисної вартості об'єкта.
Загалом за 4 роки дозвільної реформи вдалося досягти певних позитивних зрушень, хоча по окремим позиціям ці зрушення відбулися не на тому рівні, що очікувалися.
Не зважаючи на цілковиту підтримку в суспільстві, у тому числі, органів державної влади, необхідності кардинальних змін в системі видачі дозвільних документів, такі зміни здійснюються недостатньо швидкими темпами.
На сьогодні не завершений структурний перегляд чинних документів дозвільного характеру, які отримують суб'єкти підприємництва, з метою скасування тих, що є економічно необґрунтованими та недоцільними та необхідність отримання яких не передбачена законом.
Також не забезпечено повномасштабного запровадження декларативного принципу започаткування бізнесу - набуття права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру. Декларативний принцип діє лише у сфері пожежного нагляду на об'єктах, які не є пожежнонебезпечними, та на які не потрібно отримувати дозвіл органів пожежної безпеки).
Крім того, не дивлячись на спроможність більшості дозвільних центрів країни здійснювати свою діяльність повною мірою, вони працюють на повну потужність - тобто не забезпечується видача всіх документів дозвільного характеру через такі центри.
В той же час, спрощення процедур і термінів погодження документів дозвільного характеру через налагодження ефективної роботи інституцій аналогічних вітчизняним «дозвільних центрам» підтверджується позитивним світовим досвідом.
Наприклад, створення єдиного офісу видачі дозволів на будівництво (досвід Румунії та Грузії) передбачає об'єднання процесів погодження будівельних проектів профільними, а також суміжними відомствами - Міністерством культури, Міністерством навколишнього середовища та водних ресурсів, відповідними відомствами з електроенергетики і телекомунікацій. Досвід Грузії: внаслідок встановлення термінів для видачі рішень лише у сфері будівництва від моменту одержання рішення від санітарного інспектора до моменту початку будівництва і погодження від бюро археології, кількість погоджувальних дій скоротилась з 29 до 17, а час на отримання дозволу на будівництво - з 285 до 137 днів. Уряд Канади, переглянувши будівельний кодекс, скоротив термін розгляду заявок на будівництво, згідно якого повний цикл часу для погодження всієї документації з будівництва складає 77 днів).
Необхідно зазначити, що недосконалість дозвільної системи в Україні залишається одним з чинників, які перешкоджають подальшому розвитку підприємництва, досягнення показників його розвитку рівня розвинених держав, формування позитивного іміджу України в світовому рейтингу країн не тільки за рівнем сформованості підприємницького середовища, але й інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності країни тощо.
Вітчизняна дозвільна система у сфері господарської діяльності залишається обтяжливою, що визнають не лише вітчизняні підприємці, але й міжнародні економічні інституції. Про це свідчить 142-е місце серед 183-х країн у рейтингу Світового Банку за рівнем сприятливості економічного та правового середовища щодо ведення підприємницької діяльності. Серед показників, які традиційно враховуються в рейтингу важливе місце посідає отримання дозволів, за яким Україна посідає 181-е місце у світі.
В таких умовах в тому числі актуалізується потреба у вивченні та імплементації ефективного закордонного досвіду удосконалення дозвільної діяльності підприємництва у вітчизняну систему регулювання підприємницької діяльності.
У випадку збереження існуючих недосконалостей вітчизняної дозвільної системи Україна й надалі втрачатиме позиції у світових рейтингах країн за рівнем сформованості ринкового, інвестиційного середовища.
Натомість подальше удосконалення вітчизняної дозвільної системи є інструментом підвищення рівня підприємницької активності населення; деконцентрації (демонополізації) товарних ринків та механізму доступу до обмежених господарських ресурсів і прав діяльності; усунення штучних бар'єрів у започаткуванні роботи підприємств, призупинення їх роботи через складність (об'єктивну неможливість) отримання ними доступу до інфраструктури, будівництва, модернізації чи переобладнання приміщень; подолання корупції тощо.
Лише комплексний та системний підхід до подальшого удосконалення вітчизняної дозвільної системи, зокрема у секторі малих і середніх підприємств, спроможний критично змінити та покращити ситуацію у рівні сформованості сприятливого економіко-правового поля щодо ведення підприємницької діяльності в нашій країні та підвищити рівень її економічної безпеки.
Верховною Радою України протягом 2009 - першого кварталу 2010 років прийняті важливі для подальшого реформування дозвільної системи у сфері господарської діяльності закони України: «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» (від 15.12.2009 № 1759-VI) та «Про внесення змін до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (від 11.02.2010 № 1869), якими:
- уточнено визначення «документу дозвільного характеру», що з одного боку значно збільшує перелік документів, що мають ознаки документа дозвільного характеру, однак з іншого - дає можливість суттєво скоротити їх кількість.
- запроваджено принцип мовчазної згоди при отриманні дозволів.
Згідно такого принципу підприємець набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності у разі, якщо ним були подані необхідні заява та документи, а дозвільний орган не видав у встановлений законом строк дозвіл або відмову у його видачі.
- встановлено єдині (уніфіковані ) вимоги до порядку видачі, відмови у видачі, анулювання, переоформлення документів дозвільного характеру;
- надано статусу загальнодержавного Реєстру документів дозвільного характеру, що дозволить створити єдину базу даних щодо виданих дозвільних документів, об'єктів, на які вони видані; суб'єктів господарювання, що отримали той чи інший документ дозвільного характеру, а також поставити під контроль всі дозвільні органи, уникнути дублювання та безпідставного одержання документів дозвільного характеру тощо.
- підвищено статус адміністратора, шляхом надання йому додаткових повноважень (в тому числі права складати протоколи про адміністративні правопорушення за порушення строку видачі дозвільних документів місцевими дозвільними органами.
Вважаючи одним із кардинальних кроків в напрямку спрощення дозвільної системи у сфері господарської діяльності - запровадження декларативного принципу започаткування бізнесу, змінами до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" передбачено норму щодо надання повноважень Кабінету Міністрів України затверджувати перелік певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, які можуть здійснюватися за декларативним принципом за поданням відповідного дозвільного органу.
Окрім цього, суттєво спрощено процедуру реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єктів господарювання вимогам законодавства, що дозволить повною мірою забезпечити реалізацію самої суті декларування діяльності суб'єктів господарювання (постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 967).
Варто також зазначити, що виходячи з основних принципів державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зокрема, прозорості процедури видачі документів дозвільного характеру; зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності вказаними змінами до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" передбачено положення, згідно з яким документами, необхідними для видачі документа дозвільного характеру, можуть визначатися лише документи, що безпосередньо пов'язані з підтвердженням можливості суб'єкта господарювання провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або види господарської діяльності.
Одним із пріоритетних напрямків щодо обмеження кількості документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності є визначення та затвердження на рівні Закону Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.
Постановою Верховної Ради України від 13.01.2009 № 848_VI прийнято в першому читанні за основу проект Закону України ”Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” (реєстр. № 3224 від 25.09.2008, внесений народними депутатами України Королевською Н.Ю. та Чечетовим М.В.) (далі - Законопроект).
З набранням чинності положень цього проекту Закону органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру, не матимуть правових підстав вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність одержання яких не передбачена законом, та які не внесені до переліку, затвердженого цим законом.
З метою посилення відповідальності за порушення порядку видачі документів дозвільного характеру розроблено та внесено до Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення порядку видачі документів дозвільного характеру» (реєстр. № 6262 від 01.04.2010).
Головне завдання законопроекту - шляхом збільшення переліку адміністративних правопорушень у сферах видачі документів дозвільного характеру та провадження господарської діяльності, за які проектом Закону передбачається встановити адміністративну відповідальність, посилити вплив держави на осіб, що вчиняють ці правопорушення, що, у свою чергу, призведе до зменшення кількості адміністративних правопорушень у зазначеній сфері.
Важливим напрямком для розвитку привабливого підприємницького клімату в Україні мали ряд заходів здійснених як Президентом України, так і Урядом у 2009 році, спрямованих на удосконалення системи надання адміністративних послуг.
Зараз запроваджується нова ідеологія функціонування органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також підприємств, які входять до сфери їх управління, в частині надання ними державних та адміністративних послуг.
У відповідності з Указами Президента України від 22.06.2009 № 466 «Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах світової фінансової кризи», від 03.07.2009 № 508 «Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг щодо реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, забезпечення належного функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, запобігання проявам корупції під час надання адміністративних (державних) послуг, уряд розпочав широкомасштабну роботу по упорядкуванню надання органами влади державних та адміністративних послуг.
Урядом прийнято низку рішень, якими передбачено:
- затвердження Тимчасового порядку надання державних, у тому числі адміністративних послуг, що буде діяти до законодавчого врегулювання питань надання державних, у тому числі адміністративних послуг (постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 «Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг);
- заборону делегування повноважень з надання адміністративних послуг суб'єктам господарювання (не бюджетним установам);
- встановлення механізму визначення плати за надання таких послуг (постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 66 «Про затвердження Методики визначення собівартості платних адміністративних послуг»);
- проведення інвентаризації послуг, які надаються центральними органами виконавчої влади та підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (з розмежуванням на державні, адміністративні, господарські), метою якої є підготовка пропозицій щодо скасування тих адміністративних послуг, надання яких не передбачено законами України та актами Кабінету Міністрів України та скасування послуг, що дублюють державні функції (розпорядження Кабінету Міністрів від 29.07.2009 № 959-р «Деякі питання надання державних, у тому числі адміністративних послуг (щодо інвентаризації послуг)».
У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про адміністративні послуги» (реєстр. № 6020), основними завданнями якого є:
- визначення засад діяльності органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших бюджетних установ, їх посадових чи службових осіб, а також інших суб'єктів, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції в процесі надання адміністративних послуг;
- встановлення принципів платності чи безоплатності адміністративних послуг, впорядкування розмірів плати за надання платних адміністративних послуг;
- створення умов для підвищення якості надання адміністративних послуг.
Прийняття Закону України "Про адміністративні послуги" сприятиме становленню, впорядкуванню та подальшому розвитку системи надання адміністративних послуг на чітко визначених правових засадах, що дозволить забезпечити потреби споживачів адміністративних послуг, захист гарантованих та охоронюваних законом їх прав та інтересів.
Для подальшого реформування дозвільної системи у сфері господарської діяльності першочергові завдання мають здійснюватися в таких напрямках:
- підтримка єдиного правового поля та забезпечення прозорих умов функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, у тому числі з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (від 11.02.2010 № 1869);
- сприяння поширенню застосування «європейських» принципів започаткування господарської діяльності при видачі документів дозвільного характеру: «декларативного принципу», принципу організаційної єдності» та "мовчазної згоди".
Такі принципи успішно діють в більшості європейських країн, окремих країнах СНД та Сходу (Іспанія, Македонія, Польща, Латвія, Естонія, Росія, Казахстан, Молдова, Корея).
- посилення відповідальності посадових осіб дозвільних органів за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру шляхом внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Основними стратегічними напрямками удосконалення дозвільної системи у сфері господарської діяльності та системи надання адміністративних послуг (перспектива на 3 роки) є:
- суттєве скорочення документів дозвільного характеру.
- перехід від дозвільної системи набуття права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності до застосування «декларативного принципу» започаткування бізнесу - без отримання документу дозвільного характеру шляхом повідомлення адміністратора або дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази вимогам законодавства.
- подальше делегування повноважень щодо дозвільно-погоджувальних процедур з центрального, обласного рівня на місцевий (районний).
- прийняття Закону України "Про адміністративні послуги", що сприятиме становленню, впорядкуванню та подальшому розвитку системи надання адміністративних послуг на чітко визначених правових засадах.
- створення повноцінного Реєстру державних та адміністративних послуг, який буде містити вичерпну інформацію про ці послуги (про органи, що їх надають, про їх вартість тощо) та буде відкритий для використання всіма громадянами України.
3.1.4 Удосконалення ліцензування, як одного із основних засобів державного регулювання у сфері господарювання
Ліцензування є однією із важливих складових системи адміністративної взаємодії бізнесу та влади. Види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлення державного контролю у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначає Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
Так, ліцензуванню підлягають 12 сфер господарської діяльності згідно статті 2 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та 66 видів господарської діяльності, вказаних у статті 9 цього Закону.
За інформацією, яка міститься у Єдиному ліцензійному реєстрі у 2009 році органами ліцензування було видано 226 839 ліцензій, що на 11,9 % менше ніж у 2008 році.
Зменшення кількості виданих органами ліцензування ліцензій пов'язано з фінансовою кризою в України та послабленням ділової активності суб'єктів підприємництва.
Здійснивши аналіз інформації, що міститься у Єдиному ліцензійному реєстрі можна дійти висновку, що серед ліцензіатів, які здійснюють господарську діяльність відповідно до статті 2 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” найбільше господарюючих суб'єктів здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями - 92832, що становить 49,48% від загальної кількості виданих ліцензій та роздрібну торгівлю тютюновими виробами - 82883, що становить відповідно 44,18%. На третьому місці за кількістю суб'єктів господарювання є будівельна діяльність, яку провадить 5116 ліцензіатів, що становить відповідно 2,73%.
При цьому, згідно інформації, що міститься у Єдиному ліцензійному реєстрі можна дійти висновку, що серед ліцензіатів, які здійснюють господарську діяльність відповідно до статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” найбільше ліцензіатів провадять господарську діяльність надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт". На сьогодні на її провадження видано 25632 ліцензій, що становить 61,66% від загальної кількості виданих ліцензій.
На другому місті за кількістю виданих ліцензій знаходяться ліцензіати, які здійснюють господарську діяльність з медичної практики, яких налічується 2475, що становить відповідно - 5,95%.
Третіми слідують ліцензіати, що провадять господарську діяльність з
виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Їх налічується 1438, що становить відповідно - 3,46%.
У 2009 році державне регулювання діяльності у сфері ліцензування та його удосконалення здійснювалося шляхом його реформування та було направлено на створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зменшення адміністративних бар'єрів на шляху входження суб'єктів в бізнес, удосконалення законодавства з питань ліцензування.
З метою недопущення ризику установлення у ліцензійних умовах вимог, що обмежують конституційне право на підприємницьку діяльність та створюють необґрунтовані перешкоди для входження на ринок, за участі громадськості та власне самих підприємців у Держкомпідприємництві були проведені громадські слухання з обговорення положень, розроблених органами ліцензування, проектів відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері лікарських засобів, митних брокерів, охоронної діяльності та інших.
При цьому, представники громадських об'єднань та власне самі підприємці мали безпосередню можливість висловити свою позицію щодо необхідності внесення змін до чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність.
2009 рік характеризується успішністю реформування системи ліцензування, а результатом здійснених реформ стало зменшення адміністративного тиску на бізнес.
Реформування проводилися у трьох напрямках:
- скорочення видів господарської діяльності;
- спрощення процедур для отримання ліцензій;
- здешевлення процесу отримання ліцензій.
З прийняттям Закону України від 25.06.2009 року № 1571-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого вдосконалення порядку ліцензування господарської діяльності” вирішено ряд наступних проблем.
По-перше, положення про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого вдосконалення порядку ліцензування господарської діяльності зводилася до того, щоб, зберігши специфіку ліцензування окремих видів діяльності, встановлену спеціальними законами, сам порядок ліцензування зробити єдиним. З цією метою запроваджено принцип переважного застосування норм базового закону про ліцензування у законах, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Це дозволить зупинити постійні спроби виведення певних видів господарської діяльності із під сфери дії Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та створити єдину уніфіковану систему ліцензування в Україні.
По-друге, з метою запобігання необґрунтованого розширення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлено вимогу, згідно якої ліцензування може бути запроваджено лише у разі, якщо провадження господарської діяльності не може регулюватися за допомогою чинних регуляторних актів або внесення до них змін.
Це дозволить зменшити втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунути перешкоди для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
По-третє, зменшено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Зокрема:
- частково обмежено такий вид діяльності як розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космічного сегмента супутникових систем;
- скорочено такий вид господарської діяльності як імпорт хімічних джерел струму.
Окремо слід звернути увагу на ліцензуванні господарської діяльності з надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації.
У зв'язку з необхідністю виконання зобов'язань України перед СОТ якими передбачено скасування всіх обмежень на ввезення товарів, що відносяться до сфери ІТА, та інших технологічних товарів з криптографічними властивостями, Законом вдосконалено ліцензування господарської діяльності в галузі криптографічного захисту інформації.
По-четверте, зміни, які внесені цим Законом та зняття з Держкомпідприємництва функцій органу контролю за діяльністю суб'єктів господарювання, забезпечили виконання одного із важливих принципів Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” а саме - неприпустимість дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю).
По-п'яте, введено адміністративну відповідальність посадових осіб органу ліцензування не лише за порушення строків видачі ліцензій, а і за порушення всіх інших процедур ліцензування (порушення строків видачі копій ліцензій, дублікатів ліцензій, оформлення ліцензій, складання актів перевірок, вимагання не передбачених законодавством документів для одержання ліцензій).
Крім того, з прийняттям Закону України від 25.06.2009 року № 1571-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого вдосконалення порядку ліцензування господарської діяльності” запроваджено норму, згідно якої, при визначенні Кабінетом Міністрів України органом ліцензування Ради міністрів Автономної Республіки Крим, вона, як вищий орган виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, зможе у повній мірі реалізовувати повноваження органу ліцензування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 „Про затвердження переліку органів ліцензування” через відповідні міністерства або республіканські комітети Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
З прийняттям Закону України від 15.12.2009 № 1759-VI„Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні”, серед іншого, внесено зміни до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” передбачено, серед іншого, встановлення наступних норм:
ліцензія має необмежений строк дії; (Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим, ніж п'ять років);
рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, а не через десять днів як це було раніше;
акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії виключено із підстав для анулювання ліцензії суб'єкта господарювання;
встановлення у відповідних ліцензійних умовах вимоги подавати інформацію про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися суб'єктом господарювання до заяви про видачу ліцензії ;
скасовано ліцензування 5-ти видів господарської діяльності:
- оптової торгівлі насінням;
- професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг;
- розроблення проектів та проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток;
- розведення домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках, дресирування собак та підготовка фахівців у цих сферах;
- діяльності з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльності з організації торгів (аукціонів) предметами мистецтва, колекціонування та антикваріату.
Таким чином, прийняття Закону України від 15.12.2009 № 1759-VI „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” сприятиме:
- спрощенню започаткування бізнесу;
- заінтересованості осіб у започаткуванні бізнесу;
- мінімізації витрат при веденні власної справи;
- можливості здійснювати перспективні розрахунки ведення власної діяльності в тому числі із залученням коштів інвесторів.
У 2009 році прийнято також низку постанов Уряду та:
- кардинально скорочено перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії для окремих видів господарської діяльності;
- забезпечено паритетність участі громадськості і представників влади (50% на 50%) у експертно-апеляційній раді (колегіальний орган при Держкомпідприємництві з питань ліцензування при розгляді скарг);
- впроваджується ефективна інформаційна підтримка підприємців шляхом розміщення інформації на офіційних веб-сайтах органів ліцензування;
- приведено у відповідність постанови Кабінету Міністрів України, що стосуються ліцензування, до вимог прийнятих Законів.
Проте, варто зазначити, що згідно даних численних міжнародних рейтингів Україна суттєво відстає від країн - лідерів економічного зростання по рівнях адміністративного тиску (Doing Business Світового Банку - 145 місце серед 183 країн, Індекс корупції Transparency International - 134 місце, Індекс економічної свободи - 152 місце).
А серед країн СНД Україна займає середнє місце. Так, у Республіці Білорусь ліцензуванню підлягає 52 види господарської діяльності, в Азербайджані - 57, у Росії - 82, Вірменії - 93, в Республіці Казахстан - 99.
Позитивним є те, що Україна скоріше, ніж у вказаних країнах СНД, видає ліцензії - всього за 10 днів (для порівняння: Росія - за 45 днів; Білорусь, Вірменія, Казахстан - за 30).
Крім того, за час існування Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” сталою є негативна тенденція щодо збільшення необґрунтованих ліцензувань, які після певного періоду також законодавчо відміняються як такі, предмет ліцензування яких неможливо встановити (наприклад, ліцензування розведення домашніх тварин, діяльність з перепродажу предметів мистецтва тощо).
Діюча система ліцензування не в повній мірі виконує покладену не неї функцію налагодження взаємодії бізнесу і держави та має ряд суттєвих недоліків, основними з яких є:
- паралельно з ліцензуванням використовується і інші обов'язкові обмеження бізнесу - регулювання підприємництва засобами сертифікації, страхування, ліцензійних договорів, технічних умов, стандартів, СНіП, ДБН тощо);
- вкрай величезну кількість видів господарської діяльності для провадження яких необхідно отримати ліцензію;
- невиконання органами ліцензування вимог законів у сфері ліцензування (наприклад, передача визначення спроможності виконувати ліцензійні умови «своїм» господарюючим структурам - тобто один суб'єкт господарювання перевіряє іншого і, звісно, за гроші - будівельна діяльність);
- порушення строків видачі ліцензій;
- необґрунтоване анулювання багатьох ліцензій (наприклад, за даними Експертно-апеляційної ради при Держкомпідприємництві у 92% Головавтотрансінспекція Мінтрансзв'язку неправомірно позбавила ліцензії автоперевізників), що не може не викликати соціальне напруження;
- крім ліцензії для провадження господарської діяльності ліцензіату необхідно також отримувати додаткові квоти, висновки, дозволи, спецдозволи, погодження, акредитаційні сертифікати і таке інше (при відсутності цих документів починати діяльність неможна - навіть при наявності ліцензії!).
Тобто у багатьох випадках ліцензування є зайвим, необґрунтованим і таким, що сприяє розвитку корупції. Така ситуація не могла позитивно вплинути на розвиток підприємництва для всіх ліцензованих видів діяльності, а навпаки, стримує розвиток в основному малого та середнього бізнесу.
З метою кардинального скорочення та впорядкування видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, подолання занадто великої зарегульованості бізнесу у сфері ліцензування та можливості суттєво покращити місце України в міжнародних рейтингах, Держкомпідприємництво пропонує на 35 відсотків скоротити перелік ліцензованих видів господарської діяльності та розробив з цією метою проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення видів ліцензування”.
Положеннями законопроекту передбачено:
- скасування ліцензування 35% видів діяльності (з 78) та викладення 24% видів у новій скороченій редакції (з виключенням виробництва через паралельну регламентацію виробництва або виготовлення ГОСТАми, ІСО, ДБНами, СНіПами, ТУ, сертифікацією тощо).
Ліцензованими залишаються 51, із них ліцензування 10-ти видів господарської діяльності здійснюватиметься відповідно до спеціальних законів, а 41 - у порядку, визначеному Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;
- встановлення ліцензування виключно видів діяльності, а не видів робіт, послуг або операцій, що призвело на даний час до ліцензування майже 2250 видів робіт, послуг, операцій.
Законопроектом також передбачено внесення відповідних змін до трьох Кодексів України та 14 спеціальних Законів у зв'язку із виключенням певних видів господарської діяльності з переліку ліцензованих.
Прийняття законопроекту сприятиме:
- заінтересованості осіб у започаткуванні бізнесу;
- можливості здійснювати перспективні розрахунки ведення власної діяльності в тому числі із залученням коштів інвесторів.
2009 рік характеризується також активізацією діяльності експертно-апеляційної ради - колегіального органу, створеного при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування - Держкомпідриємництві.
Експертно-апеляційна рада є водночас механізмом позасудового захисту і відновлення порушених прав суб'єктів господарювання у сфері ліцензування, та органом, який здійснює експертизу проектів актів законодавства, визначає доцільність запровадження чи скасування ліцензування тих чи інших видів господарської діяльності.
Частка представників громадських організацій та незалежних експертів у складі експертно-апеляційної рад становить 50% загальної кількості їх членів, що гарантує представлення позицій підприємницьких кіл з тих чи інших питань, які розглядаються на засіданнях цього органу.
Найбільша кількість скарг суб'єктів господарювання стосується порушень органами ліцензування законодавства у двох критичних точках - при прийнятті цими органами рішень при видачі ліцензій та при їх анулюванні. Однак, практика роботи експертно-апеляційна ради говорить про те, що переважна більшість її рішень приймається на користь суб'єктів господарювання. "Воля народу, - наголошується в Загальній декларації прав людини, - повинна бути основою влади уряду”.
За Основним Законом України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69). Одним із засобів реалізації безпосередньої форми демократії - є діяльність експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, повноваження якої визначені статтею 7 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
До складу експертно-апеляційної ради входять науковці, фахівці, незалежні експерти та представники громадських організацій і рішення приймаються шляхом відкритого голосування. Така процедура прийняття експертно-апеляційною радою рішення унеможливлює виникнення конфлікту інтересів та сприяє об'єктивному і високопрофесійному розгляду питань у сфері ліцензування, які виносяться на розгляд ради.
Статистика прийняття експертно-апеляційною радою рішень у 2009 році щодо порушень органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування підтверджує ефективність волевиявлення членів ради - представників громадських організацій, науковців, фахівців, незалежних експертів щодо виявлення порушень законодавства, сприяння усуненню таких порушень та недопущення у подальшому здійснення органами ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.
Таблиця 3.1.
|
Статистика рішень Експертно-апеляційної ради (2009 рік) |
|||||
|
Орган ліцензування |
Задоволення скарги |
Відмова |
Усього розглянуто |
% задоволених скарг |
|
|
Головавтотрансінспекція |
146 |
115 |
261 |
55,9 |
|
|
Держдепартамент з питань банкрутства |
18 |
18 |
36 |
50,0 |
|
|
Держлікінспекція |
22 |
2 |
24 |
91,7 |
|
|
МВС |
7 |
6 |
13 |
53,8 |
|
|
МОЗ |
6 |
7 |
13 |
46,2 |
|
|
Інспекція арх.-буд. контролю |
2 |
1 |
3 |
66,7 |
|
|
МНС |
3 |
0 |
3 |
100,0 |
|
|
Держслужба туризму та курортів |
1 |
3 |
4 |
25,0 |
|
|
Держфінпослуг |
0 |
2 |
2 |
0,0 |
|
|
Мінприроди |
2 |
3 |
5 |
40,0 |
|
|
Херсонська облдержадміністрація |
0 |
1 |
1 |
0,0 |
|
|
Житомирська облдержадміністрація |
0 |
2 |
2 |
0,0 |
|
|
Кіровоградська облдержадміністрація |
1 |
1 |
2 |
50,0 |
|
|
Донецька облдержадміністрація |
1 ... |
Подобные документы
Оцінка умов ведення бізнесу в України за всесвітніми рейтингами. Ресурсна та інформаційна підтримка суб’єктів малого і середнього підприємництва. Реалізація регуляторної політики в сфері господарської діяльності. Система державного нагляду (контролю).
курсовая работа [1,3 M], добавлен 12.05.2014Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Економічні основи розвітку підприємництва в Україні. Малий та середній бізнес в Україні. Розвиток, труднощі та перспективи становлення малого та середнього бізнесу в Україні в 90-ті роки. Напрямки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні.
курсовая работа [31,2 K], добавлен 27.07.2003Малий бізнес як самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців, характеристика функцій. Знайомство з особливостями державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні.
курсовая работа [260,5 K], добавлен 20.05.2014Основи малого та середнього підприємництва. Суть і система організації та принципи діяльності підприємств. Форми державної і недержавної підтримки підприємництва. Проблеми, які потребують вирішення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва.
курсовая работа [124,0 K], добавлен 20.03.2009Формування ринкової системи в сучасних умовах. Загальні основи малого та середнього підприємництва. Державна політика підтримки підприємництва. Проблеми, які потребують втручання держави у вирішенні їх у сфері підтримки малого і середнього підприємництва.
реферат [68,7 K], добавлен 20.03.2009Аналіз впливу законодавчого регулювання діяльності малих підприємств та його наслідків. Етапи формування малого підприємництва в Україні. Основні проблеми процесу розвитку малого підприємництва та шляхи їх подолання. Малі підприємства в сфері обігу.
статья [203,7 K], добавлен 22.02.2018Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності. Державне регулювання, організаційно-правові форми підприємництва в Україні. Загальна характеристика та аналіз підприємницької діяльності ПП "Гроно".
дипломная работа [266,6 K], добавлен 14.12.2011Загальна характеристика малого бізнесу, його вагомі конкурентні переваги та негативні риси. Державна політика підтримки малого і середнього підприємництва в Україні як самостійного і незамінного елементу ринкової економіки, його значення та функції.
презентация [3,7 M], добавлен 15.11.2015Мале підприємництво, сутність та еволюція розвитку. Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Механізм оподаткування, проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні. Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва.
курсовая работа [107,5 K], добавлен 20.03.2011Механізм державного регулювання підприємництва, його необхідність. Інституціональні засади державної підтримки підприємництва. Фінансові важелі державної підприємницької політики. Економічні функції податків. Державна підтримка розвитку бізнесу в Україні.
реферат [56,4 K], добавлен 18.03.2011Аналіз стану розвитку малого підприємництва в Україні на сучасному етапі, проблеми та можливі шляхи їх вирішення, підвищення ефективності функціонування. Вирішення питань зайнятості населення як одне із головних завдань розвитку малого підприємництва.
статья [16,1 K], добавлен 13.11.2011Роль і сутність підприємництва в умовах ринкових відносин. Аналіз функціонування суб’єктів підприємницької діяльності. Правові засади функціонування підприємницького сектору на сучасному етапі в Україні. Чинники, що впливають на розвиток підприємництва.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 10.05.2011Підприємництво як сучасна форма господарювання. Формування структур бізнесу. Принципи та умови організації підприємницького бізнесу. Розвиток малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Порівняння розвитку підприємництва у країнах ЄC та в Україні.
курсовая работа [157,8 K], добавлен 04.12.2008Структура та особливості малого підприємництва в аграрній сфері. Його сильні й слабкі сторони, можливості й загрози розвитку. Аналіз сучасного стану, а також тенденції розвитку малого підприємництва в аграрному секторі економіки України, проблеми.
статья [265,7 K], добавлен 19.09.2017Поняття підприємництва. Державне регулювання форм ділового підприємництва, його ефективність в умовах перехідної економіки. Використання сучасних форм фінансування малого та середнього підприємництва. Державна підтримка венчурних (ризикових) підприємств
реферат [354,2 K], добавлен 20.03.2009Суть підприємництва, його функції та умови існування. Виробнича, комерційна, фінансова та консультативна підприємницька діяльність. Традиціоналістське та інноваційне виробництво. Розвиток підприємництва в окремих видах економічної діяльності в Україні.
дипломная работа [433,7 K], добавлен 18.02.2011Роль малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи. Статистична оцінка діяльності підприємств малого бізнесу. Шляхи забезпечення позитивного розвитку, форм державної та регіональної підтримки малого підприємництва в Україні.
научная работа [182,3 K], добавлен 18.05.2014Теоретичні засади розвитку малого бізнесу. Характеристика ринкового середовища господарювання підприємства малого бізнесу. Нормативно–правове забезпечення сталого розвитку малого бізнесу в Україні. Стан та перспективи розвитку малого бізнесу.
курсовая работа [60,0 K], добавлен 30.03.2007Підприємство малого бізнесу. Аналіз малого підприємництва. Організаційно-правові форми підприємства. Поняття малого підприємництва. Досвід малого підприємництва в зарубіжних країнах. Сучасне підприємництво. Роль жінок в розвитку малого підприємництва.
курсовая работа [47,4 K], добавлен 27.09.2008