Методологічні засади управління фінансовим потенціалом території

14. Гаврилов С. Инновационный потенциал ускоренного развития / С. Гаврилов, М. Рылов, С. Страшко и др. // Экономист. - 2004. - № 3. - С. 59-68.

15. Романовский М. В. Финансы и управление научно-техническим прогрессом / М. В. Романовский - М. : Финансы и статистика, 1986. 172 с.

16. Гончаров В. Н. Финансирование работ по развитию науки и техники / В. Н. Гончаров, И. Р. Бузько, В. Д. Евстигнеев. - М. : Финансы и статистика, 1987. - 79 с.

17. Глущенко В. В. Финансово-кредитный механизм в условиях развития хозрасчета / В. В. Глущенко, В. Г. Новиков, М. Я. Коробов. - Х. : Изд-во «Основа» при ХГУ, 1990. - 176 с.

18. Василик О. Д. Теорія фінансів : підручник / О. Д. Василик. - 4-те вид., доп.. - К. : НІОС, 2003. - 411 с.

19. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія) : навч. посібник / В. М. Опарін. - 2-ге вид., доп. і переробл.. - К. : КНЕУ, 2001. - 238 с.

20. Ковалюк О. М. Фінансовий механізм економіки України / О. М. Ковалюк // Фінанси України. - 2001. - № 9. - С. 22-28.

21. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М. І. Крупка. - Львів : Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. - 608 с.

22. Коваленко Л. О. Фінансовий механізм макроекономіки : навчальний посібник / Л. О. Коваленко. - Чернігів, 1998. - 84 с.

23. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку : монографія / С. В. Онишко- Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. - 434 с.

24. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ за ред. акад. НАН України В. М. Гейця. - К. : ІЕП НАНУ; Фенікс, 2003. - 1008 с.

25. Ковалюк О. М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики) : монографія / О. М. Ковалюк. - Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. - 396 с.

26. Пликус И. И. Финансы природопользования предприятия : дис. канд. экон. наук : 08.08.01 / Ирина Иосифовна Пликус, Сумы, - 1995.- 172 с.

27. Кашенко О. Л. Механізм фінансового і правового регулювання у природокористуванні / О. Л. Кашенко // Фінанси України. - 2001. - № 2. - С. 141-146.

28. Арент К. П. Экономические аспекты экологизации народного хозяйства / К.П. Арент- М. : МГУП, 2001. - 193 с.

29. Мухамедьяров А. М. Инновационный менеджмент : учебное пособие / А. М. Мухамедьяров. - Москва : ИНФРА-М, 2004. - 176 с.

30. Баранов О. Г. Інноваційний процес як об`єкт державного регулювання / О. Г. Баранов // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 6. - С. 172-178.

31. Карпищенко Т. А. Экономический механизм инноваций экологической направленности : дис. …канд. экон. наук : 08.08.01 / Татьяна Алексеевна Карпищенко. - Сумы, 2000. - 220 с.

32. Сахал Д. Технический прогресс: концепции, модели, оценки / Д. Сахал; пер. с англ.; под ред. П. В. Рывкина.- М. : Политиздат, 1988. - 420 с.

33. Глазьев С. Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития / С. Ю. Глазьев. - М. : ВлаДар, 1993. - 310 с.

34. Сергиенко Я. О финансовом механизме длинноволновых технико-экономических изменений / Я. Сергиенко // Вопросы экономики. - 2004. - № 1. - С. 66-73.

35. Алейнікова О. В. Економічна політика інноваційного розвитку держави в ринкових умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.01.01 "Економічна теорія" / О. В. Алейнікова. - Дніпропетровськ, 2004. - 20 с.

36. Meadows P. L. The limits to growth / P. L. Meadows, P. H. Meadows, J. Randers. - New York : Univer. books, 1972. - 205 p.

37. Economic Development and Environmental Sustainability: Policies and Principles for a Durable Equilibrium / World Bank Institute / I.Jose, dos R. Furtado (ed.). - Washington, D. C. : World Bank, 2000. - 116 p.

38. Henk Folmer. Principles of Environmental and Resource Economics / Henk Folmer, H. Landis Gabel (cds) ; Second Edition. - Cheltenham: Edward Elgar, 2000.

39. Callan Scott J. Environmental economics and management: Theory, policy and applications / Callan Scott J., Thomas Janet M. - Chi. etc. : Irwin, 1996. - 725 p.

40. Экономическая безопасность России : общий курс : учебник / под ред. В. К. Сенчагова. - М. : Дело, 2005. - 896 с.

41. Юхименко В. В. Інноваційний розвиток економіки - основа економічної безпеки України / В. В. Юхименко // Економічна безпека України та виклики сьогодення : збірник матеріалів ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (28 травня 2010 року). - К. : УДУФМТ, 2010. - ч.1. - С. 171-173.

42. Барановський О. І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) : монографія. - К. : КНТЕУ, 2004. - 759 с.

43. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. - К. : Знання, 2007. -1072с.

44. Сухоруков А. І. Фінансова безпека держави. - К. : Вища школа, 2007. - 300 с.

45. Фінанси : підручник / за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. - К. : Знання, 2008. - 611 с.

46. Єрмошенко М. М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К. : Видавничий центр КНТЕУ, 2001. - 310 с.

47. Большаков С. В. Основы управления финансами : учебное пособие / С. В. Большаков. - М. : НД ФБК-ПРЕСС, 2000. - 560 с.

48. Кэмпбелл Р. Макконелл Экономикс: принципы, проблемы и политика / Р. Макконелл Кэмпбелл, Л. Брю Стенли. - М., 1995. - 340 с.

49. Sullivan A. Economics: Principles in action / A. Sullivan, M. Steven Sheffrin. - New Jersey 07458, 2003. - 587 р.

50. Mankiw N. Gregory. Macroeconomics. 5th ed. / Gregory Mankiw N. - New York : Worth, 2003.

51. Фишер С. Экономика : пер. с англ. со 2-го изд. / С. Фишер, Р. Дорнбун, Р. Шмалензи. - М. : Дело, 1998. - 864 с.

52. Friedman B. M. Handbook of Monetary Economics / B. M. Friedman, F. H. Hahn. - Elsevier Science Publishers B. V., 1990. - Vol.1.

53. Don Patinkin. Money, Interest, and Prices. An Integration of Monetary and Value Theory - 2nd Edition, Abridged. November, 1989. - 640 p.

54. Michael Woodford. Interest and Prices: Foundations of a Theory of Monetary Policy. Princeton University Press. - 2003. - 800 p.

55. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь. - 5-е изд., перераб. и доп. / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. - М. : ИНФРА-М, 2007. - 496 с.

56. Финансово-кредитный энциклопедический словарь / под обшей редакцией Л. Г. Грязновой. - М. : Финансы и статистика, 2004. - 1200 с.

57. Нешитой А. С. Финансы и кредит : учебник. - 2-е изд., перераб и доп. / А. С. Нешитой. - М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и КО», 2006. - 572 с.

58. Финансы. Денежное обращение. Кредит : учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. / В. К. Сенчагов, А. И. Архипов и др.; под ред. В. К. Сенчагова, А.И. Архипова. - М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 720 с.

59. Ковалев В. В. Финансы / В. В. Ковалев. - М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 520 с.

60. Романовский М. Н. Финансы : учебник / М. Н. Романовский. - СПб., 2006. - 440 с.

61. Архипов А. И. Финансы : учебник / А. И. Архипов, И. А. Погосов, И. В. Караваева, 2007. - 632 с.

62. Романенко О. Р. Фінанси : підручник / О. Р. Романенко; Мін-во освіти і науки України. - 4-те вид. . - К. : ЦУЛ, 2009. - 312 с.

63. Фінанси : навч. посіб. / О. П. Близнюк, Л. І. Лачкова, В. І. Оспіщев [та ін.]; за ред. В. І. Оспіщева. - К. : Знання, 2006. - 415 с.

64. Теорія фінансів : навч. посіб. / П. M. Леоненко, П. Л. Юхименко, A. A. Ільєнко [та ін.]; за заг. ред. О. Д. Василика. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 480 с.

65. Петровська І. О. Фінанси (з елементами статистики фінансів) : навч. посіб. / І. Петровська, Д. Клиновий. - К. : ЦУП, 2002. - 300 с.

66. Лондар С. Л. Фінанси : навчальний посібник / С. Л. Лондар, О. В. Тимошенко. - Вінниця : Нова книга, 2009. - 384 с.

67. Подъяблонская Л. М. Государственные и муниципальные финансы / Л. М. Подъяблонская. - М., 2009. - 560 с.

68. Алехин Э. В. Государственные и муниципальные финансы : учебник / Э. В. Алехин. - Пенза, 2010. - 400 с.

69. Назаров Н. Н. Финансовая политика как инструмент воздействия на экономику / Н. Н. Назаров, А. Б. Кораев // Вестник Северо-Кавказского государственного технического университета. Приложение № 1. - 2006. - С. 23-27.

70. Финансы в схемах : учебное пособие / Л. В. Давыдова, О. А. Федорова, Г. В. Коршунова. - М. : Финансы и статистика, 2008. - 80 с.

71. Федосов В.М. Управління державним боргом у контексті ризик-менеджменту / В. М. Федосов, О. А. Колот // Фінанси України. - 2008. - №3. - С. 3-33.

РОЗДІЛ 2

Концептуальні основи розвитку державної фінансової політики в Україні і за кордоном

2.1 Системно-структурний аналіз зарубіжного досвіду впровадження державної фінансової політики

Впровадження і реалізація фінансової політики в зарубіжних країнах має суттєві відмінності від вітчизняної практики та специфічні особливості, які склались у процесі історичного розвитку цих країн, обумовлені їх політичним устроєм, пануючими поглядами на побудову економічної системи та економічну політику. Не останню роль у визначенні фінансової політики відіграють події на світових фінансових ринках, у тому числі кризові явища.

Потрібно також наголосити і на необхідності координації дій у сфері фінансової політики, що властиво, наприклад, країнам Європи, які є членами ЄС та єврозони. Впровадження заходів фінансової політики, які мають однакові орієнтири для цілої групи країн, є унікальним у світовій економічній історії, адже успішність та послідовність виконання основних умов фінансової політики цього об'єднання країн є запорукою його стабільності.

Нарешті, не слід виключати і той факт, що між країнами у їх світовій інтеграції існують тісні економічні зв'язки, а, отже, дії урядів одних країн можуть суттєво впливати на політику інших. При цьому економічно розвинені держави будуть фактично диктувати власні умови тим країнам, які залежать від них. А, отже, у цьому разі важко говорити про незалежність їх фінансової політики. Швидше, мова може йти про певне підлаштування або про політику-реакцію на дії країн-лідерів.

Ще один фактор, який визначає комплекс дій у рамках фінансової політики окремої країни, - це вплив на неї міжнародних фінансово-кредитних інститутів, таких, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк. Умови отримання допомоги у вигляді довгострокових кредитів на підтримку розвитку економіки або, що трапляється найчастіше, на подолання поточних проблем завжди супроводжуються взяттям урядами країн на себе цілого пакета зобов'язань, пов'язаних, у першу чергу, із перебудовою фінансової політики, впровадженням соціально-непопулярних заходів, таких, як кардинальні реформи у сфері пенсійного забезпечення, системи охорони здоров'я, соціальних пільг і трансфертів тощо. Це також кардинально змінює існуючі підходи до побудови фінансової політики в цих країнах.

З метою вивчення специфіки впровадження фінансової політики тих чи інших країн розглянемо їх основні макроекономічні показники в динаміці. Це дозволить сформувати уявлення про існуючі тренди у цій сфері, а також здійснити загальне порівняння та зробити висновки щодо переваг та недоліків окремих складових фінансової політики.

Розгляд особливостей формулювання і впровадження заходів фінансової політики спробуємо здійснити виходячи з базових компонентів будь-якої країни, а саме: бюджетно-податкової політики, грошово-кредитної політики, політики управління державним боргом. Розгляд інших компонентів, які традиційно розглядаються у працях вітчизняних науковців, а саме: інвестиційна політика, митна політика тощо, здійснюватися не буде. Причиною цього є той факт, що закордонні дослідники виділяють у рамках фінансової політики в першу чергу фіскальну та монетарну політики, фактично поєднуючи те, що вітчизняні вчені розглядають як окреме. Закордонний підхід має більш практичну спрямованість, адже виділення фіскальної і монетарної політики, як правило, обумовлено закріпленням повноважень щодо їх впровадження за регулювальними органами - міністерством фінансів та центральним банком [1- 6 та ін.].

Що стосується вибору країн для аналізу їхнього досвіду, на нашу думку, слід зупинитися саме на тих із них, які мають спільні риси з точки зору політичного устрою, приблизно однаковий рівень економічного розвитку і перелік проблем, що виникають при провадженні заходів у рамках фінансової політики. Саме тому логічним є вибір країн, які представляють Центральноєвропейський регіон: Польща, Чехія, Словенія, Хорватія.

Почнемо з Чехії, яка, як і інші країни, зіткнулася з певними проблемами у реалізації своєї фінансової політики у процесі поступового виходу країни з кризи 2008 р. І хоча економіка цієї країни, як зазначають більшість науковців і практиків, не зазнала катастрофічних втрат від несприятливих подій, проте багато проблем залишаються. Серед них слід виділити такі.

У межах фіскальної політики держави існує необхідність досягнення у середньостроковій перспективі бездефіцитного бюджету. У цілому, можливості для вирішення цієї мети, які існували у Чеського уряду до настання кризи, не були реалізовані повною мірою, тому це завдання залишається і на наступні роки. Бюджет країни має структурний дефіцит, що стало причиною активного використання урядом податкового стимулювання бізнесу разом із автоматичними стабілізаторами, які допомогли в подоланні фінансової кризи. Але це не дозволило повністю уникнути негативних наслідків, і країна мала збільшення державного боргу на кінець 2009 року на третину порівняно із 2008 [7].

Розроблений пакет заходів жорсткої економії не дав тих результатів, на які розраховував уряд країни, а саме: забезпечити стабільне зростання доходів у державний бюджет. До того ж, Чехія у довгостроковій перспективі має розв'язувати наслідки демографічної проблеми, пов'язаної із старінням населення. Це, у свою чергу, призведе до поступового збільшення бюджетних витрат у соціальній сфері до чверті ВВП у 2060 р. У зв'язку з цим уряд Чехії планує знизити дефіцит бюджету до 3% у 2013 році і вийти на збалансований бюджет вже у 2016 році.

Сучасна бюджетна політика Чехії спрямована на поступове зниження бюджетного дефіциту в середньостроковій перспективі до таких показників (відсотки від ВВП): 3,5 - у 2012 р., 2,9 - у 2013 р., 1,9 - у 2014 р. У цілому, уряд країни відзначає існування макроекономічних проблем і кількох несприятливих ризиків, які можуть суттєво вплинути на економічний розвиток, але до 2016 року уряд намагатиметься досягти збалансованого бюджету. Таким чином, темпи зниження дефіциту мають бути 0,7% ВВП кожного року. Більше того, для Чехії з боку ЄС було встановлено ліміт дефіциту бюджету на рівні 1% ВВП, що може бути виконано, за оцінками уряду, не раніше 2016 року [8].

Стратегія консолідації бюджету передбачає реформування таких сфер: пенсійної системи, охорони здоров'я, системи прямих і непрямих податків, освіти, науки, системи фінансування досліджень та інновацій. Також потрібно внести корективи до адміністративної системи та ринку праці, а також провести соціальні реформи (табл. 2.1).

У рамках проведення пенсійної реформи та реформи системи охорони здоров'я уряд Чехії планує розробити і затвердити їх основні параметри, необхідні для досягнення довгострокової стабільності, та зменшити загальне навантаження на бюджет країни з боку цих статей видаткової частини.

Таблиця 2.1

Планові результати консолідації бюджету за основними статтями (2012-2014 рр.), млрд. чеських крон

Назва показника	Значення показника за роками
	2012	2013	2014
Ефект від реформування дохідної частини бюджету	30,7	45,8	48,3
Прямі податки	-4,2	8,5	4,2
Непрямі податки	29,1	29,9	35,5
Інші доходи	5,8	7,4	8,6
Ефект від реформування видаткової частини бюджету	0,4	-2,7	-3,1
Соціальні пільги	3,9	10,6	11,1
Реформа системи державного управління	-0,5	-9,5	-10,5
Інші витрати	-3,0	-3,8	-3,7
Баланс планового результату	30,3	48,5	51,4
Відсотки ВВП	0,8	1,2	1,2

Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Чеської Республіки.

З метою швидкого збільшення надходжень до бюджету керівництво уряду Чехії розглядає ПДВ як найбільш перспективне джерело. У той самий час у середньостроковій перспективі необхідно досягти уніфікації його ставок при поступовому збільшенні ставок для пільгових товарних груп, що потрібні малозабезпеченим верствам населення. Механізм безпосереднього розподілу акумульованих коштів централізованими фондами є більш ефективним, ніж непрямі заходи на зразок зменшених ставок ПДВ.

Що стосується механізмів оподаткування фізичних та юридичних осіб, то Чеська республіка має таку систему. Доходи фізичних осіб оподатковуються за ставкою 15%, яка є однаковою для всіх платників. Податок на прибуток юридичних осіб дорівнює 19%. Зараз це найнижче значення за майже 20-тирічний період (у 1992 році ставка дорівнювала 45%). Доходи від депозитів вважаються звичайним прибутком, і тому до них застосовується аналогічна ставка - 19%. Пенсійні та інвестиційні фонди сплачують податок за ставкою 5%. Дивіденди корпорацій оподатковуються за ставкою 15% [9].

Надходження до фондів соціального захисту населення забезпечується такими платежами: 34% - від фонду оплати праці роботодавців; 11% - від заробітної плати працівників; особи, які займаються підприємницькою діяльністю, сплачують 42,5%.

ПДВ сплачується за ставкою 20%, але застосовуються й пільгові ставки для окремих категорій товарів та послуг. Зокрема за ставкою 10% оподатковуються послуги із водо- та теплопостачання, продукти харчування та медикаменти, газети і журнали. Послуги фінансових інститутів не оподатковуються. Так само нульова ставка застосовується при проведенні експортних операцій, наданні поштових послуг, послуг із теле- і радіомовлення, медичних послуг, послуг неприбуткових організацій тощо.

Серед інших важливих податків слід відзначити податок на нерухомість (ставка залежить від типу будівлі та її місцезнаходження) і податок на спадщину та дарування (від 7 до 40%) [10].

Кінцеві результати, яких уряд намагається досягти в середньостроковій перспективі в результаті проведення реформ, подані в таблицях 2.2 і 2.3 у розрізі основних статей доходів і витрат бюджету.

Таблиця 2.2

Планові показники надходжень до бюджету на 2010-2014 рр., млрд чеських крон

Назва показника	Значення показника за роками
	2010	2011	2012	2013	2014
Доходи, разом	1485	1556	1604	1658	1706
Податкові надходження, у т. ч.	689	745	780	801	797
Податки на товари та імпорт:	423	452	489	498	513
- податок на додану вартість	259	275	309	317	336
- акцизи	138	149	152	153	149
Податки на доходи, у т. ч.	266	289	287	303	283
- фізичних осіб	135	153	148	152	133
- юридичних осіб	127	133	135	147	147
Соціальні відрахування	578	593	608	631	672
Доходи від власності	31	29	25	28	32
Інші доходи	187	189	191	198	205

Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Чеської Республіки.

Таблиця 2.3

Планові показники витрат бюджету на 2010-2014 рр., млрд чеських крон

Назва показника	Значення показника за роками
	2010	2011	2012	2013	2014
Втрати, разом	1665	1697	1731	1774	1788
Витрати на споживання, у т. ч.	808	806	823	832	850
- сукупне споживання	399	388	394	397	408
- індивідуальне споживання, у т. ч.	409	418	428	435	443
соціальні пільги	222	225	228	232	235
трансферти індивідуальних неринкових товарів та послуг	187	193	200	203	207
Інші соціальні трансферти	521	535	555	578	598
Відсоткові платежі	51	55	57	60	64
Субсидії	71	78	80	80	80
Валове накопичення основного капіталу	165	165	165	162	157
Інші витрати	49	58	51	62	40
Компенсації працюючим	286	280	283	291	289
Сумарні соціальні трансферти	744	761	784	810	833

Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Чеської Республіки.

Політика управління державним боргом у середньостроковій перспективі буде характеризуватися такими показниками (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Основні показники реалізації політики управління державним боргом

на 2010-2014 рр., млрд чеських крон

Назва показника	Значення показника за роками
	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Загальна сума боргу, у т. ч.	1282	1418	1560	1670	1768	1832
- центральний уряд	1187	1323	1466	1573	1674	1738
- місцеві уряди	98	97	99	100	97	98
Державний борг до ВВП, %	34,3	37,6	40,5	42,2	43,4	42,9

Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Чеської Республіки.

Що стосується монетарної політики, то Чеський національний банк (ЧНБ) дотримується політики стримування інфляції з цільовим орієнтиром 2%. Утримання такого показника у цілому є реальним через політику фіскальної консолідації, зміцнення обмінного курсу національної валюти, зростання світових цін на товари та цін на продукти харчування. У разі виникнення ризику збільшення інфляції оптимальним інструментом попередження цього є підвищення облікової ставки. Але за умови надходження у країну значних обсягів іноземних інвестицій ЧНБ може продовжити політику низьких відсоткових ставок. Що ж стосується курсу національної валюти, то Чеський національний банк продовжує використовувати режим плаваючого обмінного курсу, який достатньо вдало спрацював у часи фінансової кризи як своєрідний поглинач шоків [11].

Чеський національний банк з метою регулювання обсягу грошової маси в обігу і вирішення таким чином своєї головної мети використовує операції на відкритому ринку, автоматичні регулятори та норми мінімальних резервів для комерційних банків. Характеристика цих інструментів наведена у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Характеристика монетарних інструментів, які використовує

Чеський національний банк

Інструмент монетарної політики	Мета застосування	Стисла характеристика інструмента	Поточне значення
Операції на відкритому ринку	Вплив на відсоткові ставки, абсорбація надлишкової ліквідності банківської системи	Виконуються у вигляді операцій репо. Більшість таких операцій здійснюється на фіксований строк -- 14 днів	0,75% (травень 2010 р.)
Автоматичні регулятори	Забезпечення або абсорбація надлишкової ліквідності в режимі овернайт	Прийняття коштів на депозитне зберігання від банків або, навпаки, надання їм кредитів. Мінімальні обсяги таких операцій - 10 млн чеських крон. Депозити приймаються за ставкою дисконтування, а кредити надаються за ломбардною ставкою. Ці ставки є загальними орієнтирами для грошового ринку	Дисконтна ставка: 0,25% (серпень 2009 р.) Ломбардна ставка: 1,75% (травень 2010 р.)
Інструмент монетарної політики	Мета застосування	Стисла характеристика інструмента	Поточне значення
Норми мінімальних резервів для комерційних банків	Гарантування наявності ліквідних коштів на рахунках комерційних банків у ЧНБ	Базою для розрахунку є депозити суб'єктів, які не провадять операції з кредитування з терміном погашення до 2 років. На сучасному етапі цей інструмент майже втратив своє значення для провадження активної монетарної політики, але самі кошти використовуються як певний амортизатор нормального функціонування системи міжбанківських платежів	2,00% (жовтень 1999 р.)

Джерело: складено на підставі даних офіційного сайта Чеського національного банку.

У випадках надзвичайних і кризових ситуацій Чеський національний банк може застосовувати так звані надзвичайні репо-операції термінами 2 тижні або 3 місяці, що спрямовуються на підтримку функціонування ринку державних облігацій.

Отже, можна зробити загальний висновок, що складові елементи фінансової політики Чехії за своїми цільовими орієнтирами підпорядковані вирішенню завдань забезпечення поступового зростання економіки країни, балансування бюджету країни, реструктуризації його видаткової частини і знаходження додаткових інструментів для підвищення надходжень до бюджету, впровадження заходів із зменшення державного боргу країни. Завдання монетарної політики залишаються без суттєвих змін, адже в цілому Чеський національний банк успішно подолав наслідки кризи 2008-2009 рр.

Розглянемо, які проблеми у рамках фінансової політики необхідно розв'язувати в Польщі і які пріоритети стоять перед цією країною в розрізі окремих її складових.

Так, бюджетна політика Польщі у середньостроковій перспективі також за мету ставить скорочення дефіциту державного бюджету, але при цьому будуть використані дещо інші підходи, ніж ті, що ми розглядали на прикладі Чехії. Зокрема, серед основних пріоритетів, на які орієнтований уряд, виокремлюють такі головні завдання:

– підвищення ролі вертикального бюджетного планування;

– підготовку нової класифікації бюджетних статей;

– скорочення державних витрат, їх спрямування на фінансування програм довгострокового розвитку і підтримки об'єктів інфраструктури;

– підвищення ефективності та управління і контролю за витратами;

– підвищення довіри і прозорості державних фінансів [12].

У результаті виконання цих завдань уряд планує досягти таких показників бюджету за доходами та видатками (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Планові показники дохідної та видаткової частин державного бюджету Польщі, % ВВП

Назва показника	Значення показника за роками
	2010	2011	2012	2013	2014
Номінальний ВВП, млрд злотих	1412,80	1484,85	1594,73	1693,61	1802,00
Надходження, у т. ч.	37,9	40,1	40,7	39,7	37,9
Податки:	20,5	21,2	21,7	21,9	20,5
- на продукцію та імпорт	13,5	13,9	14,1	13,9	13,5
- на доходи	7,0	7,3	7,6	8,0	7,0
Відрахування на соціальні потреби	11,1	11,9	12,5	12,5	11,1
Доходи від власності	1,1	0,9	0,9	0,8	1,1
Інші доходи	5,2	6,2	5,7	4,5	5,2
Податковий тягар	31,5	33,0	34.1	34,3	31,5
Витрати, у т. ч.	45,8	45,7	43,7	42,2	45,8
Компенсації працюючим	10,1	9,8	9,4	9,2	10,1
Проміжне споживання	6,2	6.1	5,9	5,8	6,2
Соціальні платежі	17,1	16,5	16.2	15,9	17,1
Витрати на обслуговування боргу	2,7	2,8	2,8	2,7	2,7
Субсидії	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
Валове накопичення основного капіталу	5,6	6,6	5,8	4,9	5,6
Інші витрати	3,7	3,4	3,2	3,2	3,7
Валове споживання	18,8	18,5	17,9	17,6	18,8
Баланс	-7,9	-5,6	-2,9	-2,5	-2,0

Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Польщі.

Головна мета при цьому - скорочення дефіциту бюджету, який, за прогнозними даними, має бути зменшений майже у 4 рази - з 7,9% у 2010 р. до 2,0% ВВП у 2014 р. [13].

Вирішення завдання скорочення дефіциту бюджету можливе, в першу чергу, за рахунок збільшення доходів бюджету, які має забезпечити податкова система Польщі. Вона передбачає такі основні види податків:

– податок на доходи фізичних осіб має прогресивну шкалу: 18% для доходів до 85528 злотих і 32% для доходів, що перевищують цю межу;

– податок на прибуток юридичних осіб - 19%;

– податки на інші види доходів: дивіденди (19%), роялті (20%), відсоткові доходи (20%);

– податок на додану вартість - 23%, але застосовуються знижені ставки 8% і 5% для певних товарних груп і послуг, а також нульова ставка для молочних продуктів, експорту, послуг з охорони здоров'я, страхових та банківських послуг, поштових послуг, послуг освітніх та науково-дослідних закладів;

– податок на спадщину (3-20%);

– податок на нерухомість;

– сільськогосподарський податок [9].

Навантаження на фонд оплати праці становить: для роботодавців - від 17,48 до 20,14%, для працівників - 13,71% [14].

Головною проблемою при розв'язанні завдання з усунення дефіциту бюджету залишається наявність структурного дисбалансу податкових надходжень (а саме: домінування непрямих податків і недостатні надходження від податку на прибуток корпорацій), що також створює перешкоди для можливостей створення конкурентних переваг в економіці у цілому. Зокрема, передбачається внесення змін до законодавства через підвищення ставок окремих податків, обмеження пільгового оподаткування, впровадження додаткових платежів та зборів при провадженні визначених видів діяльності або операцій та інші заходи.

Політика обслуговування державного боргу зосереджена на зменшенні загальних витрат на обслуговування боргу у довгостроковій перспективі. Що стосується механізмів реалізації цього завдання, то вони такі:

– зменшення позик Державним казначейством;

– зниження бюджетного дефіциту;

– надходження з бюджету ЄС;

– встановлення обмежень щодо позик, які отримують місцеві уряди;

– зменшення відрахувань до загальнодержавного пенсійного фонду;

– доходи від приватизації.

Результати цих заходів мають стримати зростання державного боргу та стабілізувати його питому вагу стосовно ВВП країни на рівні, близькому до 50% (табл. 2.7) [15, 16].

Таблиця 2.7

Сучасні та прогнозні показники політики управління

державним боргом Польщі

Назва показника	Значення показника за роками
	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Державний борг: а) млрд злотих; б) % ВВП	669,9 49,9	750,8 53,2	811,4 54,2	873,9 54,3	922,5 53,7	964,8 52,7
Загальний державний борг: а) млрд злотих; б) % ВВП	684,1 50,9	783,0 55,4	854,6 57,1	930,5 57,8	989,5 57,6	1054,2 57,6
Витрати на обслуговування державного боргу: а) млрд злотих; б) % ВВП	32,2 2,4	34,9 2,5	38,4 2,6	43,0 2,7	45,7 2,7	47,1 2,6

Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Польщі.

Монетарна політика Польщі ставить за мету підтримку цінової стабільності, яка повинна забезпечувати фундамент для довгострокового економічного зростання. З 1999 року пріоритетом Національного банку Польщі (НБП) є таргетування інфляції та її утримання на рівні 2,5% (±1%). Головний інструмент, який при цьому використовується, - облікова ставка, яка дозволяє безпосередньо впливати на короткострокові інструменти грошового ринку. Крім того, НБП використовує операції на відкритому ринку (продаж власних цінних паперів із 7-денним терміном обігу), регулювання норм обов'язкових резервів (для коштів у національній або іноземній валюті, що знаходяться на рахунках банку), депозитно-кредитні операції (включають надання ломбардних кредитів банкам під заставу цінних паперів та прийняття від них депозитів овернайт з метою регулювання відсоткових ставок на грошовому ринку). Їх поточні значення наведено у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Поточні значення монетарних інструментів Національного банку Польщі

Назва інструмента	Розмір, %	Остання дата зміни
Базова ставка (мінімальна ставка при проведенні інтервенцій на грошовому ринку)	4,50	09.06.2011
Ломбардна ставка	6,00	09.06.2011
Депозитна ставка Національного банку Польщі	3,00	09.06.2011
Переоблікова ставка	4,75	09.06.2011
Норма обов'язкових резервів	3,50	31.12.2010
Дохідність на кошти, що знаходяться на рахунках НБП у вигляді обов'язкових резервів (0,9 переоблікової ставки)	4,275	09.06.2011

Джерело: дані офіційного сайта Національного банку Польщі.

З квітня 2000 р. Національний банк Польщі обрав політику плаваючого обмінного курсу національної валюти - злотого - і не застосовує до нього жодних обмежень. І хоча при цьому не переслідується мета встановлення певного, заздалегідь визначеного обмінного курсу до інших валют, НБП залишає за собою право провадити інтервенції на валютному ринку для досягнення головної мети - стримування інфляції. Поряд із цим метою Польщі є вхід у зону євро, а, отже, впродовж 2 років до цього моменту необхідно підтримувати курс злотого до євро в межах вузького коридору, а монетарна політика поступово буде адаптована до вимог Європейського центрального банку [17].

Інші дві країни - Хорватія і Словенія - є також важливими з точки зору зіставлення і виявлення додаткових проблем, які можуть виникати у країн із порівняно подібними рівнями економічного розвитку.

Розглянемо особливості реалізації окремих складових фінансової політики Хорватії. Так, головні цілі її фіскальної політики у середньостроковій перспективі - коригування бюджетного дисбалансу шляхом коригування бюджетних витрат до ВВП, зниження дефіциту, утримання подальшого зростання державного боргу стосовно ВВП. Постановка таких цілей обумовлена як загальною економічною ситуацією, яка склалася у Хорватії, так і впливом зовнішнього середовища та, особливо, курсу інтеграції до ЄС і вимог, які висуваються до країн, що бажають стати членами цього об'єднання. Поряд із цим зміни у фіскальній політиці повинні прискорити відновлення економіки та забезпечити її поступове зростання. Крім того планові заходи фіскальної політики передбачають збільшення доходів приватного сектору економіки та підвищення зайнятості населення.

Докризова модель розвитку, яка передбачала досягнення економічного зростання шляхом збільшення споживання та обсягів державних інвестицій, більше не буде застосовуватися через обмеженість реакції такої моделі на кризові події [18].

У найближчі три роки уряд Хорватії планує досягти показників бюджету, наведених у таблиці 2.9.

Головна роль щодо поповнення бюджету відводиться податковій системі Хорватії, яка передбачає такі ключові види податків:

– податок із доходів фізичних осіб, є прогресивним зі ставками оподаткування 15%, 25%, 35%, 45% залежно від рівня доходів;

– податок на прибуток юридичних осіб, сплачується у розмірі 20%;

– податок на додану вартість, стягується за ставкою 23%. Крім того існують знижені ставки на рівні 10% (туристичний бізнес, окремі газети), 0% на товари першої необхідності - хліб, молоко, медичні препарати, окремі освітні послуги. Окремі послуги не оподатковуються ПДВ (страхові та банківські послуги, медичні послуги, освіта тощо);

– податок на нерухомість, встановлено на рівні 5%;

– податок на спадщину і дарування - 5% [9].

Доходи від вкладення капіталу оподатковуються за ставкою 20% для юридичних осіб і 15-35% - для фізичних осіб.

Відрахування до соціальних фондів здійснюють як роботодавці (17,2% від фонду оплати праці), так і робітники (20% від нарахованого доходу).

Таблиця 2.9

Сучасні та прогнозні показники доходів і витрат державного бюджету Хорватії у 2009-2013 рр., % ВВП

Назва показника	Значення показника за роками
	2009	2010	2011	2012	2013
ВВП, млрд HRK	333,1	329,2	339,2	353,7	371,0
Надходження, разом	38,5	37,8	36,3	36,8	36,6
Податкові надходження, у т. ч.	22,0	21,7	20,5	20,5	20,4
- податки на виробництво та імпорт	15,5	16,2	16,0	16,1	16,0
- поточні податки на доходи	6,5	5,5	4,5	4,4	4,5
Відрахування на соціальні потреби	12,2	12,0	11,8	11,8	11,8
Доходи від власності	0,8	0,4	0,4	0,3	0,2
Інші доходи	3,6	3,7	3,7	4,3	4,1
Податковий тягар	34,9	34,1	32,6	32,5	32,5
Витрати, разом	42,6	43,0	41,9	40,7	39,0
Соціальні трансферти	17,0	17,6	16,8	16,1	15,5
Витрати на обслуговування державного боргу	1,7	1,9	2,2	2,2	2,2
Субсидії	2,4	2,3	2,2	2,1	2,0
Валове накопичення основного капіталу	1,8	1,8	1,9	1,7	1,5
Інші витрати	19,6	19,4	18,8	18,7	17,7
Компенсації працюючим	10,6	10,8	10,5	10,0	9,6
Баланс	-4,1	-5,2	-5,6	-3,9	-2.4

Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Хорватії.

Останніми роками уряд Хорватії мав суттєві проблеми у збалансуванні бюджету, і для його поповнення були підвищені ставки з ПДВ, а також податки на заробітну плату, пенсійні відрахування та на інші доходи. Але у середньостроковій перспективі суттєвих змін у системі оподаткування не планується і уряд розраховує на ефект, який дадуть уже вжиті заходи у майбутньому.

У цілому, за рахунок очікуваного відновлення економіки та її поступового зростання податкові надходження до бюджету повинні збільшитися.

Поряд із цим як додаткові джерела надходжень до бюджету Хорватія планує отримувати кошти від ЄС у рамках програм допомоги, розвитку та підготовки до вступу у ЄС у 2013 р., але ці кошти не включені до загальних прогнозних показників бюджету на наступні роки [19].

Доходи від власності, адміністративних штрафів, продажу товарів та послуг тощо, як правило майже не залежать від загального тренду економічного розвитку, а, отже, при складанні прогнозу бюджету було зроблено припущення, що вони суттєво не зміняться, і їх частка стосовно ВВП буде залишатися стабільною.

Головна мета у сфері управління витратами держбюджету Хорватії - це щорічне зменшення їх питомої ваги стосовно ВВП на 1% до досягнення балансу з доходами або отримання позитивного сальдо балансу (не враховуючи витрати на обслуговування державного боргу, які, за методологією ЄС, виключаються з так званого первинного балансу держбюджету). Лише після досягнення цієї мети повинно вирішуватися наступне завдання, а саме: підтримка досягнутого балансу на довгостроковій основі [20].

У цілому, потрібно відзначити, що загальна сума витрат бюджету Хорватії істотно збільшилась у період світової фінансової кризи 2008-2009 рр. При цьому збільшення відбулося за статтями, які фактично не можуть бути змінені у рамках бюджетно-податкової політики. Це стосується таких видів витрат, як обслуговування державного боргу, виплата пенсій, витрати на підготовку вступу до ЄС тощо. Таким чином, можна розраховувати лише на часткове збільшення податкових надходжень у період економічного пожвавлення, реструктуризації бюджетних витрат у цілому, підвищення їх ефективності та досягнення тих індикаторів, які заплановані на найближчу та середньострокову перспективу. До 70% бюджетних витрат припадає на такі статті, як виплати робітникам, компенсації громадянам, обслуговування державного боргу, виконання яких передбачено діючими законодавчо-нормативними актами. У цьому випадку такі витрати фактично визначають рамки зниження бюджетних витрат і у той самий час залишаються критичними й на майбутні періоди [21].

Політика управління державним боргом Хорватії була достатньо успішною впродовж 2004-2008 рр. За цей період уряду вдалося зменшити рівень державного боргу до 29,3% від ВВП. Але кризові явища у світовій економіці призвели до того, що доходи бюджету скоротилися, дефіцит зріс, ВВП також зменшився, що призвело до збільшення як номінальної суми боргу, так і його відношення до ВВП, і на кінець 2009 р. був зафіксований на рівні 35,4% ВВП.

Основна частина державного боргу (більше 2/3) сформувалася на внутрішньому ринку за рахунок емісії казначейських векселів центральним урядом Хорватії. При цьому впродовж 2009-2010 рр. уряд здійснював кілька емісій цінних паперів і розміщував їх як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках із нормами дохідності, які перевищували 6% (ставки досягали 6,25-6,75%).

На цей час пріоритетами в політиці управління боргом є покращання його структури, зниження витрат на обслуговування та загального рівня ризику. Прогнозні показники динаміки державного боргу наведено у табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Сучасні показники та прогноз динаміки державного боргу Хорватії

за період 2009-2013 рр., % ВВП

Назва показника	Значення показника за роками
	2009	2010	2011	2012	2013
Рівень державного боргу, у т. ч. :	35,4	41,6	44,2	46,3	46,7
- внутрішній	11.3	14,3	15,9	18,2	20,0
- зовнішній	24,1	27,3	28,2	28,1	26,7

Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Хорватії.

Асортимент інструментів монетарної політики відрізняється більшою широтою, ніж в інших вищерозглянутих країнах, хоча не всі вони застосовуються на регулярній основі (табл. 2.11).

У 2010 р. загальна ситуація в економіці Хорватії характеризувалася поступовим відновленням, низькою інфляцією, стабільним обмінним курсом національної валюти. Це дозволило підтримувати високу ліквідність грошового ринку з метою розширення банківського кредитування економіки, що було реалізовано зниженням норми обов'язкового резервування з 14 до 13% [22].

Операції на відкритому ринку не використовувались у 2010 році. Це ж стосується і ломбардних позик, які банки могли отримувати у розмірі до 50% від вартості заставлених казначейських векселів із зобов'язанням повернути кошти наступного дня. Більшого поширення дістали депозити овернайт, коли банки могли депонувати кошти на рахунку Національного банку Хорватії у разі наявності надлишкової ліквідності. Ставка за такими депозитами є орієнтиром для ринку щодо нижньої межі депозитних ставок.

Таблиця 2.11

Характеристика монетарних інструментів, які використовує Національний банк Хорватії

Інструмент монетарної політики	Мета застосування	Стисла характеристика інструмента	Поточне значення
Операції на відкритому ринку: а) регулярні операції; б) операції тонкого налаштування; в) структурні операції	Постійна підтримка ліквідності банків. Підтримка ліквідності банків за потреби на тимчасовій основі. Коригування довгострокової ліквідності банків	Репо-аукціони зі терміном погашення 1 тиждень. Купівля-продаж цінних паперів, терміни і частота проведення не регламентуються. Проводяться у формі купівлі-продажу цінних паперів, операцій репо або зворотного репо із забезпеченням у формі державних цінних паперів	Не використовувались у 2010 р. Не використовувались у 2010 р. Не використовувались у 2010 р.
Депозитно-кредитні операції	Забезпечення або абсорбація надлишкової ліквідності банківських установ	Прийняття коштів на депозитне зберігання (овернайт) від банків або надання їм кредитів (овернайт). Ставки, за якими проводяться ці операції, є загальними орієнтирами для грошового ринку	Депозитна ставка: 0,5%. Ломбардна ставка: 9%.(ломбардні кредити не надавались у 2010 р.)
Норми мінімальних резервів для комерційних банків	Зменшення надлишкової ліквідності в банківському секторі	Базою для розрахунку є зобов'язання банків у національній і іноземній валюті.	13,00% (лютий 2010 р.)
Купівля-продаж іноземної валюти	Задоволення потреб банків в іноземній валюті	Проводиться у формі аукціонів	-
Векселі Національного банку Хорватії	-	35-денні цінні папери, які реалізуються на аукціоні з дисконтом	Не використовувались у 2010 р.
Встановлення мінімумів залишків коштів в іноземній валюті	Підтримка ліквідності банків в іноземній валюті	Забезпечення наявності залишків іноземної валюти на рахунках Національного банку Хорватії встановленого розміру на щоденній основі	20% від загальної суми зобов'язань в іноземній валюті

Джерело: складено на підставі даних офіційного сайта Національного банку Хорватії.

Достатньо специфічним інструментом НБХ є мінімальні вимоги до залишків коштів в іноземній валюті, які були встановлені на рів...