Методологічні засади управління фінансовим потенціалом території

Формула для розрахунку сумарного фінансового потенціалу має такий вигляд:

(4.10)

де ФП - сумарний фінансовий потенціал;

де ФПі - сумарний фінансовий потенціал і-ї території.

Також здійснимо розрахунок фінансового потенціалу на 1 особу і на 1 зайняту особу (додаток А). Отримані результати свідчать про те, що регіони-лідери в окремих показниках зберігають свої позиції і за сумарним значенням фінансового потенціалу.

Відзначимо суттєвий відрив трьох областей - Київської, Донецької і Дніпропетровської - від інших регіонів України. Їх сумарний потенціал майже дорівнює потенціалу всіх інших областей країни, що наведено на рис. 4.4.

Рис. 4.4 Сумарний фінансовий потенціал регіонів України у 2010 р., млн грн

Таблиця 4.13

Сумарне абсолютне значення фінансового потенціалу територій

у 2010 р., млн грн

Область	Значення показників фінансового потенціалу	Ранг
	Домогосподарства	Суб'єкти господарювання	Банки	Місцеві бюджети	Інвестиційний потенціал	Експортний потенціал	Загальнодержавний потенціал	Разом
АР Крим	55828,9	42736,0	37746,9	5003,9	7764,2	4785,2	42792,91	196658,0	9
Вінницька	37221,1	30706,4	13304,2	1928,8	1686,3	1484,0	30110,83	116441,7	12
Волинська	22480,1	18392,4	10894,1	1065,4	2730,6	-1072,9	18911,85	73401,7	23
Дніпропетровська	106127,4	267460,3	61648,3	7048,9	59411,5	20108,0	61212,22	583016,6	3
Донецька	131835,1	257758,9	86285,5	8611,3	16359,2	80666,2	81483,12	662999,3	2
Житомирська	28941,1	19308,3	12375,9	1637,9	1958,5	-296,0	23456,02	87381,7	17
Закарпатська	25061,7	13093,1	11958,5	1140,8	2877,4	-1448,2	22708,08	75391,4	21
Запорізька	51366,3	84078,6	21669,9	3261,8	7458,7	15117,3	33049,67	216002,3	7
Івано-Франківська	30568,5	21404,8	18320,3	1466,4	4305,9	-703,1	25187,22	100550,1	14
Київська	259305,6	565502,8	215787,1	18071,0	186186,6	-154956,1	82216,47	1172113,6	1
Кіровоградська	22109,7	18730,1	12135,9	1250,1	519,8	1265,7	18567,07	74578,4	22
Луганська	55629,9	84014,3	32975,0	3383,0	5005,8	18297,1	42169,03	241474,2	6
Львівська	62823,8	50021,2	44219,5	3378,1	10108,4	-8044,3	46510,71	209017,4	8
Миколаївська	30270,1	32436,9	19671,6	1686,5	1437,9	6970,6	21699,28	114172,8	13
Одеська	72388,7	78604,1	45387,9	4423,9	8926,8	-6934,9	43617,47	246413,8	5
Полтавська	38133,8	71940,1	26976,9	2591,4	4217,8	8507,0	27356,23	179723,1	10
Рівненська	24976,5	20359,8	12289,1	1320,2	2415,6	0,8	21007,90	82369,8	19
Сумська	26896,7	22810,9	17627,8	1527,7	2837,8	2029,9	21385,51	95116,3	15
Тернопільська	21751,0	12271,5	10622,8	977,9	516,6	-607,9	19864,10	65396,1	24
Харківська	79543,8	82938,3	35907,7	4426,1	21469,0	-4132,1	50514,90	270667,7	4
Херсонська	24443,4	20558,7	12844,1	1249,0	1609,3	1822,8	19946,19	82473,5	18
Хмельницька	30540,5	20299,6	14371,1	1524,7	1456,2	-1303,8	24335,30	91223,6	16
Черкаська	28835,2	38324,9	20755,7	1754,0	2277,5	2264,8	23627,50	117839,7	11
Чернівецька	18612,3	8594,4	9426,4	944,5	494,4	-23,0	16498,39	54547,3	25
Чернігівська	24862,2	19936,0	13807,5	1286,0	753,1	-552,3	20243,54	80335,9	20



Таким чином, можна запропонувати розділити регіони України за досягнутим фінансовим потенціалом на кілька груп, серед яких виділити регіони-лідери з високим фінансовим потенціалом (абсолютне значення перевищує 500000 млн грн), регіони з середнім фінансовим потенціалом (100000- 500000 млн грн), регіони із низьким фінансовим потенціалом (до 100000 млн грн).

У таблиці 4.14 здійснено такий розподіл. Областей з високим фінансовим потенціалом лише 3, а із середнім та низьким - по 11 представників. При цьому 4 області із низьким фінансовим потенціалом (Сумська, Хмельницька, Житомирська, Херсонська) знаходяться досить близько до встановлених граничних значень, що дає підстави сподіватися на їх перехід до групи регіонів із середнім фінансовим потенціалом у майбутньому.

Таблиця 4.14

Розподіл регіонів України за абсолютним значенням їх фінансового потенціалу у 2010 р.

Рівень фінансового потенціалу	Граничні значення, млн грн	Області
Високий	>500000	Київська, Донецька, Дніпропетровська
Середній	100000-500000	АР Крим, Вінницька, Запорізька, Івано-Франківська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Черкаська, Харківська
Низький	<100000	Волинська, Житомирська, Закарпатська, Кіровоградська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька, Чернігівська

Якщо ж проаналізувати відносні показники фінансового потенціалу регіонів у розрахунку на 1 особу і на 1 зайняту особу, виявляється, що відрив лідерів хоча і зберігається, але він не такий значний. Більше того, розриви між регіонами суттєво скорочуються (рис. 4.5), хоча Київська, Донецька і Дніпропетровська області все одно домінують над іншими.

Рис. 4.5 Фінансовий потенціал регіонів на 1 особу у 2010 р., тис. грн

Значна частка регіонів має значення фінансового потенціалу на 1 особу більше 100. Це Запорізька, Полтавська, Луганська, Одеська області. Близькі значення мають Харківська, Миколаївська, Черкаська області. Всі інші регіони перебувають у межах значення фінансового потенціалу від 50 до 100 тис. грн.

У цілому очевидні диспропорції розвитку територій вимагають формулювання пропозицій, які б сприяли створенню умов для міжрегіонального вирівнювання. Хоча майже неможливо навіть у середньостроковій перспективі досягти значних результатів у цьому, але необхідність прийняття програм довгострокового розвитку є очевидною. Також важливим елементом повинна стати і більша самостійність у прийнятті рішень на регіональному рівні, особливо це стосується розпорядження наявними фінансовими ресурсами, проведення самостійної політики щодо підвищення привабливості регіонів для зовнішніх інвесторів.

Ще однією причиною, яка унеможливлює досягнення суттєвих результатів міжрегіонального вирівнювання у найближчій перспективі, є нерівний сформований фінансовий потенціал територій. Апріорі промислово розвинені східні регіони будуть мати переваги перед західними. До того ж такі фактори, як наявні природні ресурси, корисні копалини, потенціал трудових ресурсів, їх кваліфікація тощо, ставлять одні регіони вище інших.

Але світовий досвід показує, що можливості для досягнення високих результатів економічного розвитку існують навіть за відсутності природних ресурсів, промисловості, достатньої кваліфікації трудових ресурсів. Такі країни, як Швейцарія, Люксембург, Сінгапур, Південна Корея змогли стати провідними країнами світу, хоча і не мали задовільних стартових умов розвитку.



Список використаної літератури до розділу 4

1. Коломиец А. Л. О соотношении финансового и налогового потенциала в региональном разрезе / А. Л. Коломиец, А. М. Новикова // Налоговый вестник.- 2000. - С. 6-9.

2. Финансы, денежное обращение и кредит : ученик/ под ред. В. К. Сенчагова, А. И. Архиповой. 2-е изд., перераб. и доп./ - М. : ТК Велби, Издательство «Проспект», 2004. - 720 с.

3. Иванова Г. Б. Территориальные финансы России: теория, методология, практика: дис. … д-ра экон. наук / Г. Б. Иванова. - Ростов-на-Дону, 2004. - С. 40- 41.

4. Финансовый баланс территории и его использование / под ред. Н. Г. Сычева, К. И. Таксира. - М. : Финансы и статистика, 2003. - 336 с.

5. Боронос В. Г. Оцінка ролі фінансового потенціалу регіону в дослідженні стійкості економічного розвитку території / В. Г. Боронос // Вісник СНАУ. Серія: фінанси і кредит. - 2011. - № 2. - С. 85 - 97.

6. Карпінський Б. А. Формування збалансованості фінансових показників / Б. А. Карпінський, О. В. Герасименко // Фінанси України. - 2004. - № 10. - С. 50 - 56.

7. Ахметов Р. Р. Проблемы повышения устойчивости региональных финансовых рынков / Р. Р. Ахметов // Финансы и кредит. - 2004. - № 12. - С. 34 - 36.

8. Едронова В. Н. Содержание понятия «устойчивость региональной финансовой системы» / В. Н. Едронова, А. А. Кавинов // Финансы и кредит. - 2005. - № 7 (175). - С. 2 - 8.

9. Ковалев В. В. Финансы : учебн./ под ред. В. В. Ковалева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2004. - 634 с.

10. Доронина Т. В. Финансово-экономическое обеспечение устойчивости региональных бюджетов : дис. … кан. экон. наук : 08.00.10 / Доронина Татьяна Владимировна. - М., 2000. - 209 с.

11. Пантелєєв О. Фінансова стійкість комерційного банку: проблема регулювання / О. Пантелєєв, С. Халява // Банківська справа. - 1996. - № 1. - С. 32 - 35.

12. Сабитова Н. М. К вопросу о финансовой устойчивости субъектов РФ / Н. М. Сабитова // Финансы и кредит. - 2005. - № 6 (174). - С. 30 - 32.

13. Поддєрьогін А. М. Деякі питання фінансової стабілізації в Україні / А. М. Поддєрьогін, Л. Ю.Наумова // Фінанси України. - 1999. - № 12. - С. 8 - 14.

14. Зенченко С. В. Современная концепция формирования финансового потенциала региона / С. В. Зенченко // Региональные проблемы преобразования экономики. - № 3 (12). - Махачкала : РАН ИСЭИ ДНЦ, 2007. - С. 103 - 108

15. Исаев Э. А. Финансовый потенциал крупного экономического региона / Э. А. Исаев; науч. ред. Ю. И. Любимцев. - М., 2007.

16. Гайнанов Д. А. Оценка и механизм управления финансовым потенциалом муниципального образования / Д. А. Гайнанов, А. Г. Япарова // Вестник БИСТ. - № 2 (2). - 2009. - С. 77 - 94.

17. Булатова Ю. И. Формирование финансового потенциала инвестиционной деятельности субъекта Российской Федерации : автореф. дис. … канд. экон. наук : 08.00.10 / Ю. И. Булатова. - Оренбург, 2011. - 21 с. 

18. Иванова Т. Б. Методические подходы к оценке регионального финансового потенциала / Т. Б. Иванова, Р. А. Прокопенко // Фундаментальные исследования. - 2008. - № 1 - С. 155 - 157 

19. Голодова Ж. Г. Формирование и управление финансовым потенциалом региона в целях обеспечения его экономического роста: автореф. дис. . д-ра экон. наук : 08.00.10 / Ж. Г. Голодова. - Москва, 2010. - 44 с.

20. Іоненко К. В. Формування та оцінка фінансового потенціалу регіону : автореф. дис. … канд. екон. наук / К. В. Іоненко. - Київ, 2007. - 24 c.

21. Кириллова О. С. Экономический потенциал как база оценки налогового потенциала региона / О. С. Кириллова // Финансы и кредит. - 2005. - № 6. - С. 32 - 37.

22. Стеценко Т. О. Аналіз регіональної економіки : навчальний посібник / Т. О. Стеценко. - Київ : КНЕУ, 2002. - 116 с.

23. Менькова Н. М. Теоретические и методологические подходы к оценке финансового потенциала муниципальных образований в условиях реформирования территориальной организации местного самоуправления / Н. М. Менькова // Финансы и кредит. - 2008. - № 14. - С. 79.

24. Ахмедов А. Б. Финансовый потенциал региона и его использование в системе межбюджетных отношений : автореф. дис. ... канд. экон. наук : 08.00.10 / А. Б. Ахмедов. - Махачкала, 2005. - 27 с. 

25. Шумська С. С. Фінансовий потенціал України: методологія визначення та оцінки / С. С. Шумська // Фінанси України. - 2007. - № 5. - C. 55 - 65.

26. Зенченко С. В. Бюджетный потенциал региона и методические подходы к его оценке / С. В. Зенченко // Региональные проблемы преобразования экономики. - 2008. - № 1. - С. 186 - 198.

27. Прокопенко Р. А. Оценка и направления развития финансового потенциала региона: автореф. дис. ... канд.. экон. наук : 08.00.10, 08.00.05 / Р. А. Прокопенко. - Волгоград, 2008. - 27 с.

28. Беляков Д. Е. Развитие социально-экономического потенциала регионов в условиях рыночной экономики : дис. … канд. экон. наук : 08.00.05 / Д. Е. Беляков. - Москва, 2001. - 165 c.

29. Социально-экономический потенциал региона : монография / под общ. ред. проф. О. Ф. Балацкого. - Сумы : ИТД «Университетская книга», 2010. - 364 с.

30. Маслій В. Економічна сутність та основні напрямки статистичного аналізу фінансового потенціалу міста / В. Маслій // Економічний аналіз. - 2010. - Випуск 5. - С. 128 - 132

31. Оценка стоимости бизнеса. Примеры оценок [Электронный ресурс].- Режим доступа : http://www.dist-cons.ru.

32. Цыбульская Э. И. Теоретические основы оценки экономического потенциала предприятия / Э. И. Цыбульская, А. В. Сотник // БИЗНЕС-ИНФОРМ. - № 3. - 2009. - С. 58 - 61.

33. Возняк Г. В. Фінансовий потенціал регіону та проблеми його оцінки [Електронний ресурс] / Г. В. Возняк. - Режим доступу : http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics/66671.doc.htm

34. Конярова Э. К. Управление воспроизводством финансового потенциала региона : автореф. дис. канд. экон. наук / Э. К. Конярова. - Ижевск, 2005. - 20с.

35. Фролов С. М. Бюджетний менеджмент і проблеми розвитку прикордонних територій : монографія / С. М. Фролов. - Суми : Вид-во Сумського державного університету, 2010. - 316 с.

36. Кириллова О. С. Экономический потенциал как база оценки налогового потенциала региона / О. С. Кириллова // Финансы и кредит. - 2005. - № 6. - С. 32 - 37.

37. Мищенко В. В. Экономика регионов : учебное пособие. / В. В. Мищенко. Барнаул: Изд-во Алтайского гос. ун-та, 2002. - 160 с.

38. Боронос В. Г. Моделювання макроекономічних індикаторів розвитку регіонів: оцінка рейтингу / В. Г. Боронос , І. В. Карпенко // Збірник тез доповідей 11-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Статистична оцінка соціально-економічного розвитку” 20 травня 2011 року . - Хмельницьк : Хмельницький університет управління та права, 2011. - С. 143 - 146

39. Бак Н. А. Бюджетний потенціал території як складова її фінансового потенціалу / Н. А. Бак // Праці міжнародної науково-практичної конференції «Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки». - Чернівці, 2006. - С. 50 - 52.

40. Баткибеков С. Оценка налогового потенциала регионов и распределение финансовой помощи из федерального бюджета / С. Баткибеков, П. Кадочников, О. Луговой, С. Синельников, И. Трунин // Совершенствование межбюджетных отношений в России: сборник статей. - М. : ИЭПП, 2000.- № 24. - С. 83 - 237.

41. Богачева О. В. Налоговый потенциал и региональные счета / О. В. Богачева // Финансы. - 2000. - № 2. - С. 29 - 32.

42. Воробьева В. Проблемы формирования бюджетного потенциала муниципалитетов в реализации финансовой политики региона [Электронный ресурс] / В. Воробьева // Управленческое консультироване. - 2002. - № 2.- Режим доступа : http://www.dialogvn.ru/uk/index.html

43. Горский И. В. Налоговый потенциал в механизме межбюджетных отношений / И. В. Горский // Финансы. - 1999. - № 6. - С. 27 - 30.

44. Давтян Н. Т. Зарубіжний та вітчизняний досвід оцінки фінансового потенціалу [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.icp-ua.com/ru /node/464.

45. Ибрагимова П. А. Оценка экономического потенциала региона [Электронный ресурс] / П. А. Ибрагимова. - Режим доступа: http://www. rusnauka.com/ESPR_2006/Economics/2_ibragimova

%20p.a..doc.htm

46. Кадочников П. Моделирование динамики налоговых поступлений, оценка налогового потенциала территорий / П. Кадочников, О. Луговой, С. Синельников, Е. Шкребла. - М. : ИЭПП, 1999.

47. Каламбет С. В. Податковий потенціал: теорія, практика, управління / С. В. Каламбет. - Донецьк : Наука і освіта, 2001. - 304 с.

48. Лучка А. В. Бюджетний потенціал фінансової незалежності місцевого самоврядування: автореф. дис. … канд. екон. наук / А. В. Лучка; Тернопільський національний економічний університет. - Тернопіль, 2009. - 18 с.

49. Пасенко В. М. Методи кількісної оцінки податкового потенціалу регіону / В. М. Пасенко // Научно-технический сборник. - № 70. - С. 364 - 370.

50. Пушак Я. Я. Напрями формування бюджетного потенціалу регіону/ Я. Я. Пушак // Матеріали інтернет-конференції «Научный прогресс на рубеже тысячелетий - 2010». - [Електронний ресурс] Режим доступу: http: //www.rusnauka.com/14_NPRT_2010/

Economics/66977.doc.htm

51. Сохова Ф. В. Налоговый механизм развития бюджетного потенциала региона : дис. … канд. экон. наук / Ф. В. Сохова. - Москва, 2008. - 159 с.

52. Яшина Н. И. Удосконалювання теоретичних і практичних основ оцінки фінансового стану і якості керування бюджетами з метою підвищення ефективності керування фінансовими ресурсами території / Н. И. Яшина, И. А. Гришунина // Фінанси й кредит. - 2006. - № 4 (208). - С. 2 - 11.

РОЗДІЛ 5

ФОРМАЛІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ВПЛИВУ РЕЙТИНГОВИХ ОЦІНОК ТЕРИТОРІЙ НА РІВЕНЬ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЇХ ФІНАНСОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

5.1 Суб'єктно-об'єктний взаємозв'язок рейтингових оцінок території та її фінансового потенціалу

Рівень фінансового потенціалу території залежить від багатьох факторів. Умовно їх можна поділяли залежно від джерел формування фінансових ресурсів та можливостей їх використання.

В умовах фінансової глобалізації досить важливими є питання, пов'язані із зовнішніми джерелами фінансування. Це пов'язано з тим, що, з одного боку, «зовнішні» фінансові ресурси мають значно меншу вартість залучення (стосовно внутрішніх), а з іншого - звернення до зовнішніх джерел фінансування відкриває набагато більші можливості щодо обсягів ресурсів, які можна залучити.

Особливої актуальності дане питання набуло після початку світової фінансової кризи. Традиційні джерела фінансування (у першу чергу кредити національної банківської системи) виявилися майже недоступними і значно зросли у вартості. Тобто внутрішні джерела формування фінансового потенціалу на невизначений час не в змозі адекватно виконувати свою функцію, що не лише позбавляє певну територію можливостей збільшення обсягу фінансових ресурсів, але і звужує можливість використання наявних фінансових ресурсів, що, як правило, негативно відображається на соціально-економічному розвитку території в цілому. Таким чином, майже єдиним джерелом підтримання належного рівня фінансового потенціалу та його збільшення сьогодні є зовнішні джерела залучення фінансових ресурсів.

У цьому напрямку діяльності необхідно обов'язково розглянути цілий ряд проблем як організаційного характеру (у першу чергу щодо відповідності українських суб'єктів господарювання міжнародним вимогам), так і інформаційного.

Проблема асиметрії інформації є однією з найбільш обговорюваних у наукових колах. І, дійсно, з переходом до інформаційного суспільства і розвитком процесів глобалізації обсяги релевантної інформації зростають за експонентою, що значно ускладнює управлінські рішення, особливо у галузі інвестування, оскільки остання вимагає надретельного аналізу об'єкта інвестування, обов'язкову оцінку ризиків інвестування тощо.

Інвестиційні компанії не здатні в повному обсязі оцінювати всю інформацію щодо потенційних об'єктів інвестування за рахунок лише власних сил. Цим і обумовлена поява різного роду рейтингів, індексів і оцінок країн, регіонів, компаній за різними напрямами, а саме їхньої інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності, кредитоспроможності, ділової привабливості тощо. Використання результатів цих досліджень надає можливість інвестиційним компаніям орієнтуватись у наявній інформації, прискорює і полегшує прийняття інвестиційних рішень, що приводить як до зростання фінансового потенціалу, так і до його зменшення - залежно від того, наскільки позитивні оцінки отримав той чи інший об'єкт рейтингування.

Організація, що розраховує той чи інший рейтинг, оцінюючи територію за певними критеріями, а також порівнюючи її з іншими, фактично формує її імідж в очах потенційних інвесторів. У випадку позитивного іміджу у території з'явлється можливість отримати доступ до відносно дешевих та значних за обсягами фінансових ресурсів, що забезпечить значне розширення її фінансового потенціалу (рис. 5.1).

Таким чином, територіальні громади повинні активно працювати над власним іміджем, причому не лише шляхом покращання соціально-економічних показників, а й за рахунок активної співпраці із провідними міжнародними організаціями, чиї рейтинги та оцінки формують думку потенційних інвесторів.

Виходячи з цього, доцільно провести дослідження найбільш впливових рейтингів, індексів, оцінок, а також організацій, що їх присвоюють, та ключових положень у методології оцінки. Все це надасть необхідну інформацію для конкретизації зусиль щодо поліпшення іміджу і за рахунок цього підвищення фінансового потенціалу.

На сьогоднішній день існує велике різноманіття рейтингів, рейтингових оцінок, індексів тощо, метою яких є зниження асиметрії інформації - це індекси конкурентоспроможності; рейтинги інвестиційної привабливості; кредитні рейтинги; рейтинги інвестиційних ризиків; індекси економічної свободи; індекси глобалізації; індекси корупції тощо.

Рис. 5.1 Вплив рейтингових оцінок на фінансовий потенціал території

Організацій, що здійснюють оцінки та проводять різного роду ранжування, досить багато, тому для формування більш чіткої уяви про них вони можуть бути розподілені на такі групи:

- науково-дослідні організації, дослідницькі інститути;

- міжнародні організації, для яких проведення відповідних досліджень є другорядним напрямом діяльності, але необхідним для прийняття рішень за основними напрямами (ООН, ЮНЕСКО, МВФ, Світовий банк тощо);

- рейтингові агентства;

- інформаційні агентства.

Аналіз інформаційних джерел, а також наукових праць, що містять у собі посилання на різного роду рейтингові оцінки, дозволив сформувати наступний перелік організацій, чиї оцінки потенційно можуть здійснювати значний вплив на імідж території (територіальної громади) чи її суб'єктів за типами (табл. 5.1, 5.2, 5.3, 5.6). Звичайно, даний перелік не претендує на абсолютну повноту, втім, основні «гравці» у ньому присутні, тому вибірку можна вважати репрезентативною.

Як показав аналіз, провідні міжнародні дослідні центри вкрай негативно оцінюють Україну та її економічні «успіхи». На жаль, рівень конкурентоспроможності економіки України та умов ведення в ній економічної діяльності не лише поступається розвиненим країнам, але і не відповідає навіть усередненим оцінках, що робить Україну не лише аутсайдером у Європі, але і в цілому в світі, ставлячи в один ряд з найбільш проблемними та неблагополучними країнами та регіонами.

Таблиця 5.1

Провідні міжнародні та національні науково-дослідні організації,

що здійснюють дослідження щодо присудження різних рейтингів [1-5]

Назва організації (країна)	Основний індекс (рейтинг) - позиція України в рейтингу/загальна кількість місць
Міжнародний інститут розвитку менеджменту (IMD) (Лозанна, Швейцарія)	Рейтинг конкурентоспроможності - 57/59
Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD)	Індекс благополуччя (складається для 34 провідних країн з ринковою економікою, Україна до цього числа не входить)
Дослідний центр «Фонд спадщини» (The Heritage Foundation), США	Індекс економічної свободи - 163/183
Дослідний центр Brookings Institution, США	Рейтинг слабкості держав, що розвиваються - 107/141
Інститут Като, США	Рейтинг економічної свободи - 125/157

Розглянемо найбільш відомі, а отже, і найбільш впливові рейтинги. Почнемо з рейтингу конкурентоспроможності Інституту розвитку менеджменту - IMD (Лозанна, Швейцарія). Даний рейтинг оцінює «успішність» 59 країн за різними факторами конкурентоспроможності, що згруповані за такими групами: економічні показники, ефективність діяльності уряду, ефективність бізнесу та інфраструктура [6].

Як відмічає Геєць В.М., оцінки за цим рейтингом є найбільш показовими, оскільки вони здійснені для більшості розвинених країн, а не для всіх держав світу. Таким чином, база порівняння не занижується штучно (коли порівнюються результати національної економіки з найменш розвиненими країнами світу), і з'являється можливість оцінити реальний стан речей та проблемні моменти [6].

Необхідноо відмітити, що з початком світової фінансової кризи Інститут розвитку менеджменту ввів ряд додаткових факторів оцінки, які мають характеризувати здатність країни витримувати економічні шоки.

Що стосується України, то, на жаль, вона посідає останні місця майже за всіма ключовими позиціями даного рейтингу, знаходячись нижче Греції, Болгарії, Аргентини тощо, обігнавши лише дві країни - Хорватію та Венесуелу. Найбільш важливими питаннями, що потребують негайного вирішення,є наднизька економічна ефективність, низька ефективність управління країною, а також нерозвиненість інфраструктури [7].

Така ситуація, звичайно, не може стимулювати інвесторів до активних вкладень в економіку України. Отже, наявний фінансовий потенціал не може бути реалізований у повному обсязі та значною мірою позбавлений ресурсів та перспектив зростання.

Ще одним індексом, публікації якого мають серйозний резонанс у пресі та економічних колах, є Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom), що розраховується Американським дослідним центром «Фонд спадщини» (The Heritage Foundation) і газетою The Wall Street Journal.

Експерти The Heritage Foundation визначають економічну свободу як «відсутність урядового втручання або перешкоджання виробництву, розподілу і споживання товарів і послуг, за винятком необхідних громадянам захисту і підтримки свободи як такої». Аналіз економічної свободи проводиться Фондом з 1995 року. Ступінь свободи економіки розраховується за середнім арифметичним десяти показників: свобода бізнесу, торгівлі, фінансового сектору, інвестицій та праці, монетарна та фіскальна свободи, гарантії прав власності, розмір бюрократичного апарату, ступінь захисту від корупції. 

Країни світу, що представлені у звіті за 2011 рік, кількість яких становить 183, розділені на п'ять умовних груп у відповідності до свого рейтингу за Індексом економічної свободи: «вільні», «переважно вільні», «помірно вільні», «переважно невільні» і «невільні». Укладачі Індексу вважають, що між свободою економіки та успішністю її розвитку є певний взаємозв'язок [1].

Україну було віднесено до групи невільних країн разом з Іраном, Венесуелою, Північною Кореєю, Білоруссю та цілим рядом африканських країн. При чому впродовж останніх років рівень економічної свободи України мав чітку тенденцію до зниження (рис. 5.2).

Головними характерними особливостями невільних країн є низький рівень захисту прав власності, високий рівень корупції, перешкоди для підприємницької діяльності, нерозвиненість та недотримання законодавчих норм та недосконалість судової системи, а також несприятлива політична обстановка. Крім того, експерти Фонду відмічають нерозвиненість фінансового сектору, недостатні зусилля з боку держави щодо співпраці з іноземними інвесторами, а також проблему бюджетного дефіциту [1].

• У середньому по світу

Рис. 5.2 Динаміка значень Індексу економічної свободи за вибраними країнами та в середньому по світу впродовж 2008-2012 років [1]

Окрім дослідницьких організацій, присвоєнням різного роду рейтингових оцінок займаються й міжнародні організації економічного та соціального розвитку.

Перелік найбільш впливових із них та результати рейтингів, що виставляються ними Україні, наведено в таблиці 5.2.

Як бачимо, основним інструментом для проведення ранжування за різними соціально-економічними аспектами діяльності країн є макроекономічні індикатори та статистичні дані, втім ряд організацій (Світовий банк, Всесвітній економічний форум, Центр антикорупційних досліджень Transparency International тощо) використовують спеціально розроблені показники, що узагальнюють за певним алгоритмом найбільш значущі дані та формують підсумкове значення, що значно полегшує загальне сприйняття та процес порівняння даних щодо конкретної країни з іншими країнами.

Таблиця 5.2

Провідні міжнародні організації загального напрямку,

що здійснюють дослідження з виставлянням різних оцінок та ранжування [8-22]

Назва організації	Основний індекс (рейтинг) - позиція України в рейтингу/загальна кількість місць
Світовий банк	Рейтинг ведення бізнесу - 152/183 Глобальний рейтинг економік за показником валового національного доходу на душу населення - 122/198
Міжнародний валютний фонд	Макроекономічні індикатори
ООН. Програма розвитку людства	Індекс людського розвитку - 69/169
ЮНКТАД Конференція ООН з торгівлі і розвитку	Індекс торгівлі і розвитку - 37/123 Індекс залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI performance Index) - 38/141
ЮНЕСКО	GERD (індекс витрат на дослідження та розвиток) Рівень грамотності населення
Всесвітній економічний форум (Давос, Швейцарія)	Індекс конкурентоспроможності економічного зростання - 82/142 Індекс залучення країн у міжнародну торгівлю - 71/121
Європейський банк реконструкції та розвитку	Макроекономічні індикатори
Центр антикорупційних досліджень Transparency International	Індекс сприйняття корупції - 152/182
Євростат	Макроекономічні індикатори
Міждержавний статистичний комітет СНД	Макроекономічні індикатори
Компанія BERI (Business Environment Risk Intelligence S.A.), США	Рейтинг ділового ризику (BRS)
Аудиторська фірма PricewaterhouseCoopers	Рейтинг країн за рівнем складності податкової системи - 177/178
Компанія Maplecroft (Великобританія)	Індекс інвестиційних ризиків - 74/196
Міжнародна фінансова корпорація	Рейтинг легкості ведення бізнесу - 139/178
«Фонд миру»	Рейтинг найбільш неспроможних країн світу - 110/177

Незважаючи на ряд умовно позитивних результатів в індексах ООН, що обумовлені кількісними показниками діяльності економіки України (обсяги зовнішньої торгівлі, експорту та імпорту тощо), аналіз якісних складових економічної системи України свідчить про низьку конкурентоспроможність, високі інвестиційні ризики та корупцію разом з відсутністю адекватних умов для здійснення економічної діяльності.

Проаналізуємо більш детально найбільш впливові рейтинги з наведених у таблиці 5.2.

Почнемо з індексу конкурентоспроможності економічного зростання, що розраховується Всесвітнім економічним форумом (Давос, Швейцарія).

Даний індекс розроблений для оцінки здатності економіки досягати і підтримувати стабільне економічне зростання в середньо- і довгостроковій перспективі. Складається він із трьох компонентів: базові вимоги (інституції, інфраструктура, макроекономічне оточення, охорона здоров'я та базова освіта), показники ефективності (вища освіта, ефективність товарних ринків, ефективність ринку праці, розвиток фінансового ринку, технологічна готовність, розмір ринку), інноваційні фактори (складність бізнесу, інновації) [8].

Використовуючи дані з досліджень за індексом конкурентоспроможності економічного зростання та його складовими, можна не лише визначити конкуренті переваги тієї чи іншої країни, але й слабкі місця, що характерні для неї.

Аналізуючи останній звіт, можна відмітити наявність певних конкурентних переваг України за такими складовими, як вища освіта, ефективність ринку праці, розмір ринку. При цьому слабкими місцями держави є макроекономічне оточення суб'єктів господарювання, недостатній розвиток фінансового ринку, низька ефективність товарного ринку, слабкість інституційної складової.

Особливий інтерес для завдань даного дослідження з позиції вивчення фінансового потенціалу має показник розвиненості фінансового ринку України, за яким вона посідає 116-те місце зі 142 країн світу, що входять до рейтингу.

Важливими є дослідження умов ведення бізнесу, що проводяться в рамках оцінки індексу конкурентоспроможності. Основними факторами, що негативно впливають на ведення бізнесу в Україні, є корупція (16%), податкове регулювання (14,4%), доступ до фінансових ресурсів (13,6%), неефективність регуляторної діяльності (10,3%) тощо [23].

Рейтингом, що найбільш серйозно сприймається у світі, є рейтинг ведення бізнесу, який розраховується Світовим банком.

Основною метою створення даного індексу є оцінка якості правил, що регулюють та впливають на діяльність компаній в тій чи іншій країні впродовж усього їх життєвого циклу - починаючи від створення і закінчуючи ліквідацією даних компаній.

Автори рейтингу відзначають, що в системах із прозорими й ефективними нормами регулювання підприємницької діяльності доступ до ділових можливостей меншою мірою обумовлений особистими зв'язками чи спеціальними привілеями, а більша частина економічної діяльності здійснюється у формальному секторі економіки, де вона може користуватися належним регулюванням та оподаткуванням.

У проекті беруть участь понад 6700 експертів у різних країнах світу - консультанти з питань підприємницької діяльності, юристи, економісти, урядовці, а також провідні вчені країн, які надають методичну та експертну допомогу.

Рейтинг складається на підставі 10 індикаторів регулювання підприємницької діяльності, що враховують час і вартість виконання підприємцем вимог держави з реєстрації нового підприємства, діяльності підприємства, ведення торговельних операцій, забезпечення виконання контрактів, оподаткування та закриття підприємства. Кожен індикатор має однакову вагу. При цьому не враховуються такі змінні, як макроекономічна політика, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, коливання валютних курсів, думки інвесторів, безпека і рівень корупції.

Таким чином, умови організації та ведення бізнесу розглядаються без урахування політичних аспектів, виключно на рівні законодавчих положень і нормативів.

У підсумковому рейтингу всі країни ранжуються за рівнем сприяння веденню бізнесу з 1-го до 183-го місця, перше місце - найбільш високе. Висока позиція країни означає, що її регуляторний клімат сприяє веденню бізнесу [24].

Згідно з останнім дослідженням, результати якого були опубліковані в аналітичній доповіді «Ведення бізнесу в 2012 році», Україна посідає 152-ге місце. З 10 індикаторів, що аналізувались, лише 2 можна вважати такими, що позитивно характеризують умови ведення бізнесу в Україні - це отримання кредиту (24-те місце) та виконання контрактів (44-те місце). За іншими позиціями Україна є не лише європейським, але й світовим аутсайдером. Зокрема, за такими індикаторами, як одержання дозволів на будівництво (180-та позиція), сплата податків (181-ша), реєстрація власності (166-та) [24].

Те, що ці результати є об'єктивною реальністю, а не суб'єктивними оцінками, підтверджують результати дослідження «Сплата податків», що було проведене однією з найбільших аудиторських фірм у світі - Pricewaterhouse Coopers, за якими Україна посіла 177-ме місце зі 178 учасників щодо зручності податкових систем [25].

Важливу роль у подоланні інформаційної асиметрії відіграють інформаційні агентства. Деякі з них розробили власні методики рейтингування та оцінювання країн за тими чи іншими критеріями (табл. 5.3).



Таблиця 5.3.

Провідні інформаційні агентства, що здійснюють дослідження

з виставлянням різного роду рейтингів [26-35]

Назва організації (країна)	Основний індекс (рейтинг) - позиція України в рейтингу/загальна кількість місць
The Wall Street Journal (США)	Індекс економічної свободи (розробляється разом із The Heritage Foundation) - 163/183
Economist (США)	Рейтинг демократичності країн - 79/165 (Україну було віднесено до групи країн з «проблемною демократією»)
Euromoney (Великобританія)	Рейтинг ризику країн - 89/186
Economist (Великобританія)	Рейтинг підприємницької привабливості - 70/82
Foreign Policy Journal (США)	Індекс глобалізації - 42/72 Індекс недієздатних країн (Failed States Index) - 110/177
Журнал Forbes (США)	Рейтинг країн з найбільш сприятливими умовами для бізнесу (Best Countries for Business) - 105/134 Рейтинг країн з найгіршою економікою - 4/10
Журнал International Living (США)	Рейтинг країн за рівнем життя (Quality of Life Index) - 73/192
Журнал Business Insider (США)	Рейтинг країн з загрозою дефолту - 6/18
Журнал Institutional Investor (США)	Оцінка кредитоспроможності країн - 90/178
Newsweek (США)	Рейтинг кращих країн (Newsweek's The World's Best Countries) - 49/100

Проаналізуємо більш детально деякі з наведених у табл. 5.3 рейтингів. Почнемо із рейтингу ризику країн, що складається журналом «Euromoney» двічі на рік.

Опубліковані журналом Euromoney результати становлять таблицю з ранжирувальним переліком країн, побудованим у порядку зменшення величини інтегрального показника надійності. Цей показник вимірюється в інтервалі від 0 до 100 і є фактичною сумою оцінок, отриманих експертно або розрахунково-аналітичним шляхом за дев'ятьма показниками (див. табл. 5.4).

Результуюче значення ризику країни варіюється від 0 (найбільший ризик) до 100 (найменший). Дані числові значення конвертуються в 10 літерних категорій: від ААА до N /R [36].

Станом на березень 2011 Україна займала 89-те місце зі 186 країн, що аналізувалися [37].

Ще одним рейтингом, що привертає увагу в межах цього дослідження є рейтинг країн з найбільш сприятливими умовами для бізнесу (Best Countries for Business), який складається журналом «Форбс» - одним із найбільш авторитетних і відомих друкованих видань у світі.

Експерти «Форбс» оцінюють умови ведення бізнесу в 134 країнах, враховуючи такі фактори, як майнові права, інновації, податки, розвиток технологій, корупцію, рівень особистої та економічної свободи, бюрократію, захист інвесторів.

За результатами дослідження, за підсумками 2011 року, Україна займала 105-те місце зі 134 країн (при чому порівняно із попереднім роком країна втратила 7 позицій). Найбільш провальними показниками виявились податкове навантаження (134-те місце), рівень монетарної свободи (126), захист прав власності (114), корупція (110) [38].

Цікавим з точки зору узагальнення основних світових рейтингів та оцінок є рейтинг 100 кращих країн світу від журналу «Newsweek».

Аналітична група Newsweek поєднала дані, зібрані міжнародними організаціями, які регулярно випускають світові рейтинги за різними тематиками. Якість держав оцінювали на основі п'яти загальноприйнятих ключових показників національного добробуту (табл. 5.5).

Таблиця 5.4

Складові методики оцінки ризику країні Euromoney [28]

Назва складової	Вага	Особливості розрахунку
Економічні дані	25%	Враховують динаміку зростання економіки країни, ступінь її стійкості, стабільність грошово-кредитної системи, стан поточного платіжного балансу, розмір бюджетного дефіциту, рівень безробіття тощо
Політичний ризик	25%	Оцінку здійснюють на основі експертних висновків за шкалою від 0 - високий ризик до 10 - низький ризик
Боргові показники	10%	Розраховується на основі баз її статистичної інформації, що публікується Світовим банком
Неспроможність до обслуговування боргу	10%	Розраховується на основі баз зовнішньої заборгованості, за якою упродовж останніх трьох років були неплатежі чи переглянуті строки погашення
Кредитоспроможність	10%	Розраховується як середня з трьох показників кредитного рейтингу, які публікуються у відношенні офіційних позичальників агентствами «Moody's», «Standard & Poor's» і Міжнародним довідником з ризику країн. Країни, що не мають рейтингу, або ті, чий рейтинг нижче «ВВ», отримують оцінку 0 балів. Країни, що мають рейтинг лише відносно короткострокових позик, прирівнюються до країн категорії «ВВВ»
Доступність банківського кредитування	10%	Оцінки базуються на опублікованих Світовим банком даних про величину приватних, негарантованих державою довгострокових запозичень банків, виражених у відсотках до річного обсягу ВНП. Країни ОЕСР автоматично отримують оцінку 10
Доступність до короткострокових фінансових ресурсів	5%	Оцінки встановлюються виходячи з того, до якої категорії позичальників відповідно до класифікації ОЕСР відноситься конкретна країна. Позичальники I групи отримують оцінку 10, позичальники II групи - оцінку 5 і позичальники III групи - оцінку 0
Доступ до ринків капіталу	5%	Аналіз здійснюється експертами «Euromoney», які визначають, наскільки легко країна могла б розмістити позики на міжнародному ринку облігацій або отримати торговий кредит. Оцінка 10 балів означає, що не виникло б жодних проблем. Нульова оцінка свідчить про неможливість розміщення позики
Дискаунт за форфейтингом	5%	Країни, для яких форфейтингові операції недоступні, отримують оцінку 0. Дані для аналізу надають компанія «Morgan Grenfell Trade Finance Ltd», Лондонська біржа форфейтингових компаній та ін.

Таблиця 5.5

Показники оцінки країн за рейтингом Newsweek [30]

Показник	Особливості розрахунку
Стан освіти	Оцінювався за середнім рівнем тестів TIMSS (Trends in International Mathematics and Science Study) або PISA (Programme for International Student Assessment). Для країн, в яких такі тести не проводяться, оцінки визначені на підставі даних міжнародних організацій за рівнем грамотності та середньої тривалості навчання
Стан охорони здоров'я	Оцінювався за показниками Всесвітньої організації охорони здоров'я - очікуваної тривалості життя при народженні, враховуючи середню кількість років, яку людина може прожити повністю здоровою, і з урахуванням років життя неповністю здоровою у зв'язку із захворюванням або травмою
Якість життя	Оцінювалася за рівнем суспільної нерівності, бідності, стандартів життя, фізичної, екологічної та економічної безпеки. Для оцінки нерівності враховувався коефіцієнт Джині - ступінь нерівності в доходах сімей та гендерний розрив - ступінь нерівності між чоловіками та жінками. Рівень бідності визначався за відсотком населення, що живе менш ніж на два долари США на день у цінах 2005 року. Стандарти життя вимірювалися за рівнем споживання на душу населення. Рівень фізичної безпеки визначався за кількістю насильницьких злочинів і вбивств на душу населення. Рівень екологічної безпеки визначався за санітарним станом навколишнього середовища. Економічна безпека визначалася за рівнем безробіття
Динаміка економічного розвитку	Оцінювалася за показниками зростання ВВП, диверсифікації економіки, якості підприємницького середовища, інновацій, капіталізації фондового ринку
Політичне середовище	Оцінювалося за показниками якості виборчого процесу, участі громадян у політичному житті, якості функціонування уряду, свободі вираження переконань, об'єднання в асоціації, верховенства закону, особистої свободи та прав особистості. Також використовувався показник рівня демократизації та дані ризиків через політичні рішення, з якими стикаються уряд, компанії та інвестори в зарубіжних країнах

Таким чином, було складено своєрідну метрику 100 країн, яка подана на сайті журналу у вигляді інтерактивного рейтингу. Варто відзначити, що рейтинг видається більш наочним при порівнянні країн однакового розміру і добробуту, тому експерти розбили основну групу з 100 країн на підгрупи, виходячи з кількості населення та доходів тих чи інших держав. У редакційній статті уточнюється, що робота над рейтингом проводилася упродовж декількох місяців за участі ряду міжнародних експертів, а також аналітиків консалтингової компанії McKinsey & Company [39].

Кращою країною світу автори дослідження назвали Фінляндію. Ця країна займає перше місце за станом освіти, четверте - за якістю життя, п'яте - за станом політичного середовища, восьме - за динамікою економічного розвитку і сімнадцятою - за станом охорони здоров'я. Далі у першій десятці: Швейцарія, Швеція, Австралія, Люксембург, Норвегія, Канада, Нідерланди, Японія і Данія. Сполучені Штати Америки опинилися на 11-му місці.

Україна у рейтингу зайняла 49-те місце. Більш менш задовільні показники наша країна продемонструвала за критеріями освіта (40-ве місце), якість життя (40-ве), а також політичне середовище (50-те), натомість за рівнем економічної динаміки (66-те) та здоров'я Україна є серед світових аутсайдерів [40].

Ще одними важливими суб'єктами, що знижують інформаційну асиметрію на світовому економічному просторі, є рейтингові агентства. Перелік провідних міжнародних рейтингових агентств, що оцінюють країни, наведено у табл. 5.6.

Таблиця 5.6

Провідні міжнародні рейтингові агентства,

що здійснюють рейтингування країн [41-47]

Назва організації	Основний індекс (рейтинг) - позиція України в рейтингу/загальна кількість місць
Moody's	Суверенний рейтинг країни - В2 прогноз стабільний
Standard and Poor's	Довгостроковий рейтинг за зобов'язаннями у національній валюті - В+, прогноз стабільний
Fitchhttp://fitchratings.ru/	Довгостроковий рейтинг дефолту емітенту у національній валюті - В, позитивний
Japan Rating And Investment Information, Inc.http://www.jcr.co.jp/	Рейтинг за зобов'язаннями у національній валюті - ВВ-, прогноз стабільний
Dominion Bond Rating Service	Суверенний рейтинг країни. Україна не оцінюється даним рейтинговим агентством
Kroll Bond Rating Agency, Inc.	Рейтинг фінансової сили країни. Україна не оцінюється даним рейтинговим агентством
Egan-Jones Rating Company	Суверенний рейтинг країни. Україна не оцінюється даним рейтинговим агентством

Найбільшу увагу ми приділимо кредитним рейтингам, оскільки вони є найбільш впливовими на фінансовий потенціал.

Отже, за результатами аналізу провідних рейтингів та індексів світу, іноземний інвестор побачив би дуже неприглядну для України картину - корумпована країна з надзначним податковим тягарем і дуже несприятливими умовами бізнесу, що знаходиться на межі дефолту. Досить важко уявити собі раціональний економічний суб'єкт, що з власної волі став би інвестувати кошти в таку країну, особливо враховуючи наявність близько 100 альтернатив. Таким чином, фінансовий потенціал України значно звужується, оскільки обмежуються обсяги залучення іноземних фінансових ресурсів.

Ще одним варіантом використання даних міжнародних рейтингів є прийняття їх як базу для побудови оцінки рівня використання фінансового потенціалу країни. Необхідно зауважити на тому, що одним з основних методів оцінки фінансового потенціалу є порівняльний. Згідно з цим методом порівнюються декілька об'єктів для виявлення більш ефективних та динамічних відносно інших. Інформація про максимальні можливості при даних умовах у такому випадку закладена у показниках кращих об'єктів.

Таким чином, інформація, що криється в різного роду рейтингах, може бути базою для оцінки фінансового потенціалу країни чи рівня його використання. Головним питанням у цьому випадку є вибір певного індикатору, що достатньо повною мірою міг би охарактеризувати фінансовий потенціал, або, принаймні, його основну частину.

Виходячи з макроекономічної теорії, а також сутності фінансового потенціалу та підходів до його оцінки, таким показником (індикатором) можна вважати ВВП країни. Втім, звичайно, валові обсяги ВВП не дають об'єктивних передумов для використання порівняльного методу. З цією метою варто використовувати його похідну - рівень ВВП на душу населення. Статистика за даним показником надається багатьма міжнародними організаціями, в тому числі і Світовим банком.

При порівнянні рівня ВВП на душу населення конкретної країни з даними інших країн з'являється принципова можливість визначити не лише місце держави в загальносвітовому рейтингу, але й визначити, наскільки ефективно держава використовує наявний у ній потенціал. Наприклад, рівень використання фінансового потенціалу можна оцінювати за такою формулою:

, (5.1)

де - рівень використання фінансового потенціалу;

- ВВП на душу населення в країні, що аналізується;

- середній рівень ВВП на душу населення за групою країн, що найбільш близькі до аналізованої країни за соціально-економічними та географічними умовами.

Рівень використання фінансового потенціалу може були менше 1 у випадку відносно неефективного його використання та більше 1, якщо використовується відносно більш ефективно.

Аналіз можна проводити за двома напрямками - оцінкою поточного рівня використання та оцінкою перспективного рівня використання фінансового потенціалу.

Розглянемо більш детально. Якщо порівняти значення конкретної країни зі значеннями країн, що подібні за рівнем соціально-економічного розвитку, природного потенціалу тощо, ми можемо визначити, наскільки ефективно використовується фінансовий потенціал у поточному періоді. Тобто в теорії коефіцієнт має дорівнювати 1, оскільки порівнюються умовно рівні країни. Втім на практиці можуть існувати розбіжності. Ці розбіжності можна пояснити як неефективною фінансовою політикою, неефективним використанням наявних фінансових ресурсів, так і банальним «неврахуванням» фактично досягнутих результатів у статистиці, у тому числі існуванням тіньового сектору економіки.

Наприклад, за різними оцінками рівень тіньового сектору України коливається від 3...